Рекомендація щодо захисту працівників від професійного ризику, спричинюваного забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях N 156

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 1 червня 1977 року на свою 63-ю сесію,

відзначаючи положення відповідних міжнародних конвенцій і рекомендацій, зокрема: Рекомендації 1953 року щодо охорони здоров'я працівників ( 993_071 ); Рекомендації 1959 року щодо служб охорони здоров'я на підприємстві; Конвенції ( 993_116 ) та Рекомендації 1960 року про захист від радіації ( 993_019 ); Конвенції ( 993_064 ) та Рекомендації 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями ( 993_097 ); Конвенції 1964 року про допомоги у випадках виробничого травматизму; Конвенції ( 993_063 ) та Рекомендації 1964 року про гігієну в торгівлі та установах ( 993_173 ); Конвенції ( 993_007 ) та Рекомендації 1971 року про бензол ( 993_073 ); Конвенції ( 993_162 ) та Рекомендації 1974 року про професійні ракові захворювання ( 993_098 ),

постановивши ухвалити ряд пропозицій з питання про виробниче середовище: забруднення повітря, шум та вібрація, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

постановивши надати цим пропозиціям форму рекомендації, що доповнює Конвенцію 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація) ( 993_051 ),

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят сьомого року нижченаведену рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1977 року щодо виробничого середовища (забруднення повітря, шум та вібрація):

I. Сфера застосування

1. 1) Положення Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація) і цієї Рекомендації повинні, в міру можливості, застосовуватися до всіх галузей економічної діяльності.

2) Треба вживати заходів для забезпечення працівників, котрі працюють за власний рахунок, захистом у виробничому середовищі, аналогічним тому, який передбачається в Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація) і в цій Рекомендації.

II. Заходи запобігання та захисту

2. 1) Компетентний орган влади повинен приписувати характер, частоту й інші умови контролю за забрудненням повітря, шумом та вібрацією у виробничому середовищі, відповідальність за проведення якого несе роботодавець.

2) Коли механізми чи установки вперше вводяться в експлуатацію або значно модифікуються, або коли вводяться нові процеси, на робочих місцях має проводитися спеціальний контроль за рівнями впливу, зазначеними у статті 8 Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація).

3. На підприємства повинно бути покладено обов'язок стежити за тим, щоб апаратура, яка використовується для контролю за рівнем забруднення повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях, регулярно перевірялася, ремонтувалася та калібрувалася.

4. Працівники та/або їхні представники і служби інспекції повинні мати доступ до документів про такий контроль за виробничим середовищем, а також до документів про перевірку, ремонт і калібрування апаратури та обладнання, котрі використовуються з цією метою.

5. Речовини, шкідливі для здоров'я та небезпечні в іншому плані і здатні перебувати в завислому стані у виробничому середовищі, повинні, в міру можливості, замінятися менш шкідливими чи безпечними речовинами.

6. Процеси, що спричинюють забруднення повітря, створюють шум чи вібрацію на робочих місцях, як вони визначені в статті 3 Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), повинні, в міру можливості, замінятися процесами, що спричинюють менше або не спричинюють зовсім забруднення повітря, шум чи вібрації.

7. Компетентний орган влади повинен визначати речовини, на виробництво, випуск або використання яких на робочих місцях має видаватися спеціальний дозвіл або які повинні заборонятися, причому спеціальний дозвіл має передбачати дотримання тих чи інших запобіжних заходів або заходів захисту.

8. 1) Компетентний орган влади повинен у відповідних випадках встановлювати норми для рівнів забруднення повітря, шуму і вібрації, створюваних механізмами та обладнанням.

2) Цих норм треба досягати, у відповідних випадках:

a) конструкцією машин та обладнання;

b) за допомогою вмонтованих у них пристроїв; або

c) технічними заходами під час їхнього встановлення.

3) Обов'язок дотримання цих норм повинен нести виготовлювач або постачальник механізмів та обладнання.

9. Якщо необхідно, виготовлення, постачання або використання механізмів та обладнання, котрі, у світлі найновітніших технічних знань, не можуть відповідати вимогам параграфа 8 цієї Рекомендації, повинен дозволяти компетентний орган влади, причому цей дозвіл передбачає дотримання інших належних технічних або адміністративних заходів захисту.

10. Положення параграфів 8 і 9 цієї Рекомендації ніяким чином не повинні звільняти роботодавця від дотримання статті 6 Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація).

11. Роботодавець повинен стежити за тим, щоб механізми та обладнання регулярно проходили перевірку і ремонт відносно виділення шкідливих речовин та пилу, а також створення шуму й вібрації.

12. Компетентний орган влади повинен, якщо це потрібно для охорони здоров'я працівників, встановлювати процедуру затвердження засобів індивідуального захисту.

13. Компетентний орган влади повинен, на виконання підпункту "b" статті 9 Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), залежно від випадку, приписувати або сприяти, за консультацією з організаціями роботодавців і працівників, скорочення тривалості впливу шляхом застосування відповідних систем чи форм організації праці, включаючи скорочення тривалості робочого часу без втрат у заробітній платі.

14. Приписуючи запобіжні заходи та заходи контролю відносно забруднення повітря, шуму та вібрації у виробничому середовищі, компетентний орган влади повинен брати до уваги найновіші зведення практичних правил або посібники, розроблені Міжнародним бюро праці, а також висновки нарад експертів, які може проводити Міжнародне бюро праці, так само, як інформацію, що надійшла від інших компетентних органів.

15. Приписуючи запобіжні заходи та заходи контролю відносно забруднення повітря, шуму й вібрації у виробничому середовищі, компетентний орган влади повинен враховувати зв'язок, який існує між захистом виробничого середовища та охороною навколишнього середовища в цілому.

III. Контроль за станом здоров'я працівників

16. 1) Контроль за станом здоров'я, передбачений у статті 11 Конвенції 1977 року про виробниче середовище (забруднення повітря, шум та вібрація), повинен охоплювати у визначених компетентним органом влади умовах:

a) попереднє медичне обстеження перед призначенням на роботу;

b) періодичні медичні обстеження через відповідні проміжки часу;

c) біологічні або інші аналізи чи обстеження, потрібні для оцінки ступеня впливу, якого зазнав працівник, а також перевірки стану його здоров'я;

d) біологічні, медичні та інші аналізи чи обстеження, котрі проводяться на регулярній основі і протягом тривалого періоду часу після припинення виконання роботи, на які працівники, у разі медичних показань, повинні мати право.

2) Компетентний орган влади повинен вимагати, щоб результати цих аналізів або обстежень повідомлялися працівникові і, за бажанням останнього, лікареві, який його лікує.

17. Контроль за станом здоров'я, передбачений у параграфі 16 цієї Рекомендації, повинен звичайно проводитися протягом робочого часу і не спричиняти витрат з боку працівників.

18. 1) Компетентний орган влади повинен розробити систему реєстрації медичних даних, здобутих при застосуванні параграфа 16 цієї Рекомендації, і встановлювати форми та методи такої реєстрації. Слід забезпечити збереження цих даних протягом відповідного періоду часу з тим, щоб вони могли використовуватися з метою епідеміологічних та інших досліджень на умовах, котрі дають змогу лише компетентному органові влади ідентифікувати особу.

2) Компетентний орган влади визначає, якою мірою реєстрація повинна містити інформацію про рівень впливу на працівників забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях.

19. Якщо перебування працівника на робочому місці, де він зазнає впливу забруднення повітря, шуму чи вібрації, небажане з медичного погляду, має бути вжито всіх заходів, щоб відповідно до національної практики та умов перевести заінтересованого працівника на інше підхоже місце роботи і зберегти його попередній доход за допомогою заходів соціального страхування чи будь-яких інших заходів.

20. Заходи, яких вживають для здійснення цієї Рекомендації, не повинні несприятливо позначатися на правах працівників, що надаються їм на підставі національного законодавства про соціальне забезпечення чи соціальне страхування.

IV. Професійна підготовка, інформація та дослідження

21. 1) Компетентний орган влади повинен вживати заходів для сприяння підготовці й інформуванню всіх заінтересованих осіб стосовно профілактики та обмеження наявних і потенційних професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях, а також стосовно захисту від такого ризику.

2) Роботодавець повинен попередньо інформувати представників працівників підприємства та консультуватися з ними щодо проектів, заходів і рішень, котрі можуть мати шкідливі наслідки для здоров'я працівників у зв'язку із забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях.

3) Перш ніж направляти працівників на виконання роботи, котра може наразити їх на вплив забруднення повітря, шуму та вібрації, роботодавець повинен інформувати працівників про ризики, заходи безпеки та охорону здоров'я, а також про можливості звернення до медичних служб.

22. 1) Компетентний орган влади у тісному співробітництві з організаціями роботодавців і працівників повинен розвивати, допомагати і стимулювати дослідження в галузі профілактики та обмеження ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях, за допомогою, якщо це потрібно, міжнародних та національних організацій.

2) Всі заінтересовані сторони повинні бути поінформовані про мету і результати цих досліджень.

23. Організації роботодавців і працівників повинні вживати конкретних заходів для здійснення програм інформування й підготовки в галузі профілактики та обмеження наявних і потенційних професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях, а також у галузі захисту проти таких ризиків.

24. Представники працівників на підприємствах повинні мати умови і потрібний час для того, щоб без втрат у заробітній платі відігравати активну роль у галузі профілактики та обмеження професійних ризиків, спричинюваних забрудненням повітря, шумом і вібрацією на робочих місцях, а також у галузі захисту проти таких ризиків. Для цього вони повинні мати право звертатися по допомогу до визнаних експертів за своїм вибором.

25. Треба вживати потрібних заходів відносно всіх речовин, що використовуються у виробничому середовищі, які можуть виявитися шкідливими для здоров'я або небезпечними в іншому плані, з тим, щоб мати відповідну інформацію стосовно:

a) результатів усіх відповідних аналізів, що стосуються даної речовини;

b) умов, котрі вимагаються для забезпечення того, щоб за правильного використання ці речовини не становили небезпеки для здоров'я працівників.

V. Заходи щодо застосування

26. Кожний член Організації повинен:

a) вживати потрібних заходів за допомогою законодавства чи будь-яким іншим методом, відповідно до національної практики та умов, включаючи відповідні міри покарання, з метою здійснення положень цієї Рекомендації;

b) доручати відповідним інспекційним службам контроль за застосуванням положень цієї Рекомендації або перевіряти, що відповідний контроль проводиться;

c) докладати зусиль до того, щоб діяти в цьому напрямі настільки швидко, наскільки дозволяють національні умови.

27. Застосовуючи положення цієї Рекомендації, компетентний орган влади повинен діяти, консультуючись із найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, а також, у разі потреби, з організаціями виготовлювачів, постачальників та імпортерів.

28. 1) Положення цієї Рекомендації стосовно проектування, виробництва і поставок механізмів та обладнання згідно з прийнятими нормами повинні негайно застосовуватися до новостворених механізмів та обладнання.

2) Компетентний орган влади повинен в якомога стислий час зазначати відповідні строки, з урахуванням характеру механізмів чи обладнання, для модифікації наявних механізмів та обладнання.