Конвенція про забезпечення машин захисними пристроями N 119

Статус Конвенції див. ( 993_356 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 5 червня 1963 року на свою сорок сьому сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно заборони продажу, здачі в оренду та використання машин, не обладнаних належними захисними пристроями, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят третього року нижченаведену Конвенцію яка називатиметься Конвенцією 1963 року про забезпечення машин захисними пристроями:

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1

1. Відповідно до мети застосування цієї Конвенції машинами вважаються всі машини, нові й уживані, які приводяться в дію будь-якою силою, крім людської.

2. Компетентний орган влади кожної країни визначає, чи становлять, а якщо так, то якою мірою, нові або уживані машини, які приводяться в дію людською силою, небезпеку завдання працівникові тілесних ушкоджень, і чи вважаються вони, таким чином, машинами відповідно до мети застосування цієї Конвенції. Це рішення приймається після консультації з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників. Ініціативу такої консультації може бути виявлено з боку будь-якої такої організації.

3. Положення цієї Конвенції:

a) застосовуються до шосейних і рейкових перевізних засобів під час руху лише остільки, оскільки ці положення стосуються безпеки оператора або операторів;

b) застосовуються до рухомих сільськогосподарських машин лише остільки, оскільки ці положення стосуються безпеки робітників, зайнятих на роботі з такими машинами.

Розділ II. Продаж, здача в оренду, передача
будь-яким іншим чином та експонування

Стаття 2

1. Продаж і здача в оренду машин, небезпечні частини яких, перелічені в параграфах 3 і 4 цієї статті, не обладнано відповідними захисними пристроями, забороняються національним законодавством або їм запобігають іншими однаково ефективними заходами.

2. Передача будь-яким іншим чином та експонування машин, небезпечні частини яких, перелічені в параграфах 3 і 4 цієї статті, не обладнано відповідними захисними пристроями, забороняються законодавством країни або їм запобігають іншими однаково ефективними заходами в тій мірі, в якій це може бути визначено компетентними органами влади. Однак під час експонування машин тимчасове зняття захисних пристроїв з метою показу машин не розглядається як порушення цього положення, якщо вжито відповідних запобіжних заходів для захисту людей від небезпеки.

3. Усі болти, стопорні гвинти і шпонки і в тій мірі, в якій це визначено компетентними органами влади, інші такі, що виступають, частини рухомих частин машин, які також можуть становити небезпеку для людей під час зіткнення з ними, коли вони перебувають у русі, конструюються, утеплюються в гніздах, або захищаються таким чином, щоб запобігти небезпеці.

4. Усі махові колеса, зчеплення, конічні й циліндричні фрикційні передачі, ексцентрики, шківи, привідні ремені, ланцюги, шестерні, черв'яки, шатуни, куліси, а також у тій мірі, в якій це визначено компетентними органами влади, привідні вали (беручи і шийки валів) та інші трансмісії, які можуть становити небезпеку для людей під час зіткнення з ними, коли вони перебувають у русі, конструюються або захищаються таким чином, щоб запобігти небезпеці.

Стаття 3

1. Положення статті 2 не поширюються на машини чи на їхні небезпечні частини, визначені у згаданій статті, які:

a) забезпечують внаслідок своєї конструкції таку саму безпеку, яка створювалася б відповідними захисними пристроями;

b) призначені для встановлення або розміщення таким чином, що внаслідок свого встановлення або розміщення вони забезпечують таку саму безпеку, яка створювалася б відповідними захисними пристроями.

2. Сам факт конструювання машин таким чином, що під час операцій з догляду за ними, змащення, заміни робочих частин або регулювання вони не цілком задовольняють вимоги параграфів 3 і 4 статті 2, не є підставою для заборони продажу, здачі в оренду, передачі будь-яким іншим чином або експонування, передбачених у параграфах 1 і 2 згаданої статті, якщо ці операції можуть виконуватися з дотриманням прийнятих норм техніки безпеки.

3. Положення статті 2 не забороняють продаж або передачу будь-яким іншим чином машин для зберігання їх на складі, на скрап або модернізацію. Однак такі машини не можна продавати, здавати в оренду, передавати будь-яким іншим чином або експонувати після зберігання на складі чи модернізації, якщо вони не задовольняють умов статті 2.

Стаття 4

Відповідальність за дотримання положень статті 2 покладається на осіб, які продають, здають в оренду, передають будь-яким іншим чином або експонують машини та, у відповідних випадках, згідно з законодавством країни, на їхніх відповідних агентів. Ця відповідальність поширюється на виробника машин, коли він продає, здає в оренду, передає будь-яким іншим чином або експонує машини.

Стаття 5

1. Будь-який член Організації може передбачити тимчасове вилучення з положень статті 2.

2. Умови такого тимчасового вилучення і його тривалість, яка в жодному разі не може перевищувати трьох років з моменту настання чинності цієї Конвенції відносно даного члена Організації, встановлюються законодавством країни чи будь-якими іншими однаково ефективними заходами.

3. У застосуванні цієї статті компетентні органи влади консультуються з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників і, у відповідних випадках, з організаціями виробників машин.

Розділ III. Використання

Стаття 6

1. Використання машин, будь-яку небезпечну частину яких, серед них і робочі частини (робочу зону), не обладнано належними захисними пристроями, забороняється законодавством країни або йому запобігають за допомогою інших однаково ефективних заходів. Однак, коли ця заборона не може бути дотримана повністю, не створюючи перешкод для використання машини, її дотримуються в тій мірі, в якій це допускає використання машини.

2. Машини треба захищати таким чином, щоб дотримувалися національні норми і правила техніки безпеки та гігієни праці.

Стаття 7

Відповідальність за застосування положень статті 6 покладається на роботодавця.

Стаття 8

1. Положення статті 6 не застосовуються до машин або до частин машин, які внаслідок своєї конструкції, встановлення або розміщення забезпечують таку саму безпеку, яка створювалася б відповідними захисними пристроями.

2. Положення статті 6 і статті 11 не перешкоджають доглядові, змащенню, заміні робочих частин та регулюванню машини або її частин, якщо ці операції виконуються відповідно до прийнятих норм техніки безпеки.

Стаття 9

1. Будь-який член Організації може передбачити тимчасове вилучення з положень статті 6.

2. Умови такого тимчасового вилучення і його тривалість, яка в жодному разі не може перевищувати трьох років з моменту настання чинності цієї Конвенції стосовно даного члена Організації, встановлюються законодавством країни або іншими однаково ефективними заходами.

3. У застосуванні цієї статті компетентні органи влади консультуються з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників.

Стаття 10

1. Роботодавець вживає заходів для доведення до відома працівників законодавства країни щодо забезпечення машин захисними пристроями та відповідним чином інформує їх про небезпеки, що виникають під час використання машин, а також про неодмінні запобіжні заходи.

2. Роботодавець створює і підтримує такі навколишні умови, щоб працівники, які мають справу з машинами, передбаченими в цій Конвенції, не наражалися на жодну небезпеку.

Стаття 11

1. Жоден працівник не використовує машину без наявності на місці захисних пристроїв, якими її обладнано. Не дозволяється вимагати від працівника, щоб він використовував машину без наявності на місці захисних пристроїв, якими її обладнано.

2. Жодному працівникові, який використовує машину, не дозволяється від'єднувати захисні пристрої, котрими її обладнано. Захисні пристрої, якими обладнано машину, призначену для використання працівником, не може бути від'єднано.

Стаття 12

Ратифікація цієї Конвенції не зачіпає прав працівника, що випливають із законодавства країни з питань соціального забезпечення та соціального страхування.

Стаття 13

Положення даної частини цієї Конвенції, котрі стосуються зобов'язань та відповідальності роботодавців і працівнників, застосовуються до працівників, які працюють на власний рахунок.

Стаття 14

З метою застосування даного розділу Конвенції, термін "роботодавець" означає також, у відповідних випадках, агента роботодавця в тому розумінні, в якому він визначається законодавством країни.

Розділ IV. Заходи щодо застосування

Стаття 15

1. Слід вживати всіх потрібних заходів, серед них відповідних санкцій, для забезпечення ефективного застосування положень цієї Конвенції.

2. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, бере на себе зобов'язання забезпечити відповідні служби інспекції для контролю за застосуванням положень цієї Конвенції, або стежити за за тим, щоб було забезпечено відповідну інспекцію.

Стаття 16

Будь-які акти національного законодавства, котрі вводять у дію положення цієї Конвенції, розробляються компетентними органами влади після консультації з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників, а також, у відповідних випадках, з організаціями виробників машин.

Розділ V. Сфера застосування

Стаття 17

1. Положення цієї Конвенції застосовуються в усіх секторах економіки, за винятком тих випадків, коли член Організації, який ратифікує Конвенцію, обмежує сферу її застосування за допомогою заяви, доданої до ратифікації.

2. У разі наявності заяви, котра обмежує таким чином застосування положень Конвенції:

a) положення Конвенції застосовуються принаймні до тих підприємств і секторів економічної діяльності, відносно яких компетентні органи влади, після консультації зі службою інспекції праці та з найбільш представницькими відповідними організаціями роботодавців і працівників, встановлюють, що в них широко використовуються машини; ініціатива щодо такої консультації може бути виявлена будь-якою такою організацією.

b) у доповідях, що подаються відповідно до положень статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), член Організації зазначає, якого прогресу досягнуто на шляху більш широкого застосування положень цієї Конвенції.

3. Кожний член Організації, який зробив заяву згідно з параграфом 1 цієї статті, може в будь-який час анулювати її повністю або частково за допомогою наступної заяви.

Розділ VI. Прикінцеві положення

Стаття 18

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 19

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 20

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду порядком, встановленим у цій статті.

Стаття 21

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Стаття 22

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 23

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 24

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо у новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 20, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набрала чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в кожному разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 25

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 21 квітня 1965 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева