Рекомендація щодо гігієни в торгівлі та установах N 120

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 17 червня 1964 року на свою 48-му сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій про гігієну в торгівлі та установах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,

ухвалює цього восьмого дня липня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят четвертого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1964 року щодо гігієни в торгівлі та установах:

I. Сфера застосування

1. Ця Рекомендація застосовується до всіх підприємств, установ та адміністративних управлінь, перелічених нижче, незалежно від того, чи є вони державними або приватними:

a) до торговельних підприємств;

b) до підприємств, установ або адміністративних управлінь, в яких працівники зайняті головним чином канцелярською роботою, включаючи канцелярії осіб вільних професій;

c) остільки, оскільки вони не охоплені положеннями параграфа 2 і не підпадають під дію національного законодавства або інших положень про гігієну в промисловості, у гірничій справі, на транспорті і в сільському господарстві, до будь-яких відділень інших підприємств, установ чи адміністративних управлінь, в яких працівники зайняті головним чином торговельною або канцелярською роботою.

2. Ця Рекомендація застосовується також до таких підприємств, установ та адміністративних управлінь:

a) до підприємств, установ та адміністративних управлінь, які займаються особистим обслуговуванням;

b) до пошти і служби електрозв'язку;

c) до підприємств преси і видавництв;

d) до готелів і пансіонів;

e) до ресторанів, клубів, кав'ярень та інших закладів громадського харчування;

f) до театрально-видовищних підприємств та інших місць громадського відпочинку.

3. 1) Коли це потрібно, слід неодмінно вживати відповідних заходів для встановлення, після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, розмежування між підприємствами, установами та адміністративними управліннями, до яких застосовується ця Рекомендація, й іншими підприємствами.

2) У всіх випадках, коли неясно, чи застосовна ця Рекомендація до даного підприємства, установи чи адміністративного управління, питання повинно вирішуватися або компетентним органом влади, після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, або будь-яким іншим шляхом, що відповідає національним законам та практиці.

II. Методи застосування

4. З огляду на різноманітність умов і практики у різних країнах положення цієї Рекомендації можуть здійснюватися:

a) за допомогою національного законодавства;

b) за допомогою колективних договорів або інших форм угод між заінтересованими роботодавцями і працівниками;

c) за допомогою рішень арбітражних органів; або

d) будь-яким іншим шляхом, схваленим компетентним органом влади, після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників.

III. Догляд за приміщенням і дотримання чистоти

5. Усі місця, призначені для роботи чи відведені для проходу або які використовуються для санітарних чи інших установок загального користування, наданих у розпорядження працівників, а також обладнання цих місць повинні утримуватися в належному стані.

6. 1) Ці місця та згадане обладнання повинні утримуватися в чистоті.

2) Зокрема, повинні регулярно чиститися:

a) підлоги, східці та проходи;

b) стекла вікон, призначених для освітлення, та джерела штучного освітлення;

c) стіни, стелі та обладнання.

7. Прибирання повинно робитися:

a) таким чином, щоб здіймалося якомога менше пилу;

b) у неробочий час, за винятком тих випадків, коли певні обставини вимагають прибирання в робочий час або коли прибирання в робочий час не створює незручностей для працівників.

8. Гардеробні, убиральні, умивальники і, у разі потреби, інші установки загального користування, надані в розпорядження працівників, повинні піддаватися регулярному чищенню та періодичній дезінфекції.

9. Необхідно відповідно до норм, затверджених компетентним органом влади, якомога швидше нейтралізувати, видалити або ізолювати всі відходи й покидьки, які можуть виділяти шкідливі, отруйні чи небезпечні речовини або становити собою вогнище інфекції.

10. Має бути вжито заходів для забезпечення видалення та знищення відходів і покидьків. Для цієї мети у відповідних місцях повинні надаватися в достатній кількості ємкості для покидьків.

IV. Провітрювання та вентиляція

11. Усі місця, призначені для роботи або які використовуються для санітарних чи інших установок загального користування, надані у розпорядження працівників, повинні забезпечуватися достатньою і підхожою вентиляцією, природною чи штучною, або і тією й іншою, яка забезпечує приплив свіжого чи очищеного повітря.

12. Зокрема:

a) пристрої, котрі забезпечують природну чи штучну вентиляцію, повинні бути сконструйовані таким чином, щоб було можливо подавати у приміщення достатню кількість свіжого або очищеного повітря на годину на одну людину, з урахуванням характеру та умов роботи;

b) має бути вжито заходів щодо видалення або знешкодження, наскільки це можливо, пари, пилу та інших шкідливих речовин, що виділяються в ході роботи;

c) звичайна швидкість переміщення повітря на постійних робочих місцях не повинна бути шкідливою для здоров'я чи комфорту працівників, які працюють на цих місцях;

d) має бути вжито належних заходів, наскільки це можливо і тією мірою, якою цього вимагають умови, для забезпечення відповідного гігрометричного стану повітря в закритих приміщеннях.

13. Коли робоче місце обладнано установкою кондиціювання повітря, має передбачатися належна природна або штучна аварійна вентиляція.

V. Освітлення

14. Усі місця, призначені для роботи чи відведені для проходу або які використовуються для санітарних чи інших установок загального користування, наданих у розпорядження працівників, повинні бути обладнані на час можливого користування ними достатнім і відповідним до потреб природним або штучним освітленням чи і тим й іншим.

15. Треба, зокрема, вжити всіх практично здійсненних заходів для того, щоб:

a) забезпечити роботу без напруження зору за допомогою:

i) відповідного розподілу достатньої площі віконних отворів, через які проходить світло;

ii) ретельного вибору та відповідного розподілу джерел штучного освітлення;

iii) ретельного вибору відтінків пофарбування приміщення та обладнання;

b) запобігти незручностям або розладнанням внаслідок засліплюючої дії яскравого світла, надто різкого контрасту між світлом і тінню, відбиття світла, надто яскравого прямого освітлення;

c) усунути всяке шкідливе блимання під час застосування штучного освітлення.

16. Скрізь, де це практично здійсненне, слід надавати перевагу природному освітленню перед будь-яким іншим.

17. Компетентний орган влади повинен установити відповідні норми природного або штучного освітлення для різних категорій робіт і робочих приміщень та для різних професій.

18. У місцях, де збирається велика кількість працівників або відвідувачів, має бути передбачено аварійне освітлення.

VI. Температура

19. У місцях, призначених для роботи чи відведених для проходу або які використовуються для санітарних чи інших установок загального користування, наданих у розпорядження працівників, повинні підтримуватися якомога кращі умови температури, вологості та руху повітря з урахуванням роду роботи й клімату.

20. Не можна вимагати від працівників, щоб вони регулярно працювали при крайній температурі. Тому компетентний орган влади повинен визначити або максимальні, або мінімальні межі температури, або і ті й інші з урахуванням клімату і характеру підприємства, установи чи адміністративного управління та виду роботи.

21. Не можна вимагати від працівників, щоб вони регулярно працювали в умовах таких різких змін температури, які компетентний орган влади розглядає як шкідливі для здоров'я.

22. 1) Не можна вимагати від працівників, щоб вони регулярно працювали поблизу установок, котрі спричиняють сильне теплове випромінювання або інтенсивне охолодження, які компетентний орган влади вважає шкідливими для здоров'я, якщо не вжито відповідних заходів захисту, не скорочено час наражання працівників на небезпеку або працівників не забезпечено відповідним захисним пристроєм чи одягом.

2) Повинні надаватися й використовуватись постійні або зйомні щити, дефлектори або інші підхожі пристрої для захисту працівників від інтенсивного холоду чи тепла, зокрема сонячного.

23. 1) Не можна вимагати від працівників, щоб вони працювали на відкритих прилавках перед торговельними підприємствами за таких низьких температур, які можуть бути шкідливі для здоров'я, якщо їм не надано відповідних засобів для обігріву.

2) Не можна вимагати від працівників, щоб вони працювали на відкритих прилавках перед торговельними підприємствами за таких високих температур, які можуть бути шкідливі для здоров'я, якщо їм не надано відповідних засобів для захисту від таких високих температур.

24. Повинно заборонятися використання засобів опалення або охолодження, котрі можуть спричинити небезпечні або неприємні виділення в атмосферу робочого приміщення.

25. Коли працівники працюють в умовах дуже низької або дуже високої температури, повинні передбачатися перерви, які зараховуються в робочий час, або скорочуватися тривалість робочого часу, або має бути вжито інших відповідних заходів.

VII. Розмір робочого простору

26. 1) Усі робочі приміщення та робочі місця повинні розташовуватись і влаштовуватися таким чином, щоб не було шкідливого впливу на здоров'я працівників.

2) Кожний працівник повинен мати достатній вільний робочий простір для того, щоб можна було виконувати роботу без шкоди для здоров'я.

27. Компетентний орган влади повинен встановити:

a) площу підлоги, яка має бути забезпечена у закритому приміщенні для кожного працівника, який у ньому регулярно працює;

b) мінімальний вільний об'єм простору, який має бути наданий в закритому приміщенні для кожного працівника, який у ньому регулярно працює;

c) мінімальну висоту стелі для нових закритих приміщень, де регулярно провадитиметься робота.

VIII. Питна вода

28. У розпорядження працівників повинно бути надано в достатній кількості питну воду або інший здоровий напій. Скрізь, де здійсненна система водопроводів з питною водою, перевага має надаватися цій системі.

29. 1) Посудини, які використовуються для зберігання питної води або іншого дозволеного напою:

a) повинні щільно закриватися і, у відповідних випадках, повинні бути обладнані кранами;

b) повинні мати чіткий напис із зазначенням виду вмісту;

c) не повинні бути ні відрами, ні бачками, ні іншими посудинами з широкими отворами (з кришкою чи без кришки), через які можна було б черпати рідину;

d) повинні постійно утримуватися в чистоті.

2) Має бути забезпечено достатню кількість посудин для пиття і повинна бути можливість мити їх чистою водою.

3) Використання спільних кружок має бути заборонено.

30. 1) Якщо водопостачання організовано не офіційно визнаною службою постачання питної води, то ця вода може розглядатися як питна, тільки якщо компетентна санітарна служба видасть офіційний дозвіл на постачання цієї води і періодично її контролюватиме.

2) Про всякий вид постачання, крім того, який застосовується офіційно визнаною місцевою службою постачання, має бути повідомлено компетентну санітарну службу з метою отримання її згоди.

31. 1) При постачанні непитної води всі пункти, в яких можна її дістати, мають бути позначені написом, котрий вказує, що ця вода не придатна для пиття.

2) Не повинно бути зв'язку, прямого чи непрямого, між системами питної води та системами не придатної для пиття води.

IX. Умивальники та душі

32. Працівникам повинні надаватися у відповідних місцях в достатній кількості належні умивальні установки, які повинні утримуватися належним чином.

33. 1) В міру можливості, ці установки повинні містити умивальники, якщо треба - з гарячою водою, і, коли цього вимагає характер роботи, душі з гарячою водою.

2) Працівникам повинно надаватися мило.

3) Коли цього вимагає рід роботи, працівникам повинні надаватися відповідні засоби (мийні засоби, спеціальні очищувальні креми або порошки). Має бути заборонено використання для особистої гігієни шкідливих для здоров'я працівників засобів.

4) Працівникам повинні надаватися рушники, найкраще індивідуальні, або інші підхожі засоби для обтирання. Рушники загального користування, які не забезпечують свіжої чистої порції в кожному окремому випадку користування, має бути заборонено.

34. 1) Вода в умивальниках і душах повинна бути безпечною для здоров'я.

2) Коли вода в умивальниках і душах не придатна для пиття, це має бути ясно позначено.

35. Повинні передбачатись окремі для чоловіків і жінок установки для умивання; як виняток і зі схвалення компетентного органу влади на дуже дрібних підприємствах може бути передбачено загальні установки.

36. Кількість умивальників та душових установок повинен приписувати компетентний орган влади з урахуванням кількості працівників і характеру роботи, яку вони виконують.

X. Убиральні

37. Працівники повинні мати у відповідних місцях достатню кількість належних і таких, що утримуються в чистоті, убиралень.

38. 1) Убиральні мають бути розділені такими перегородками, які забезпечували б достатню ізольованість.

2) У міру можливості, убиральні має бути обладнано водозмивним пристроєм та гідравлічним сифоном та забезпечено туалетним папером або іншими гігієнічними засобами.

3) У жіночих убиральнях має бути встановлено для покидьків спеціальні відра з кришками або інші відповідні пристрої, наприклад установки для спалювання.

4) У міру можливості, зручно розташовані умивальники в достатній кількості має бути забезпечено поблизу санітарних вузлів.

39. Для чоловіків та для жінок повинні передбачатися окремі убиральні; як виняток і зі схвалення компетентного органу влади на підприємствах, на яких працює не більше п'яти чоловік, або на підприємствах суто сімейного плану допускаються спільні убиральні.

40. Кількість кабін та пісуарів для чоловіків і кількість кабін для жінок повинен встановлювати компетентний орган влади з урахуванням кількості працівників.

41. Убиральні повинні належним чином вентилюватися і бути так розташовані, щоб не спричиняти незручностей. Вони не повинні безпосередньо сполучатися з робочими приміщеннями, кімнатами відпочинку або їдальнями, а повинні бути відділені від них тамбуром чи відкритим простором. Підходи до зовнішніх убиралень повинні мати дах.

XI. Сидіння

42. Працівникам повинні надаватись у достатній кількості сидіння, і працівники повинні мати розумну можливість користуватися ними.

43. Наскільки це можливо, робоче місце має бути пристосоване до того, щоб працівник, який працює стоячи, міг виконувати свою роботу сидячи, коли це сумісно з родом його роботи.

44. Сидіння, які надаються в розпорядження працівників, повинні бути зручними за формою і розміром, повинні відповідати видові роботи й сприяти правильному положенню тіла під час роботи з погляду здоров'я працівника; у разі потреби, з цією ж метою повинні передбачатися опори для ніг.

XII. Пристрої для одягу та гардеробні

45. Для того щоб працівники мали змогу змінити, залишити і висушити одяг, який вони носять під час виконання роботи, треба передбачити відповідне обладнання, наприклад, вішалки й шафи, які повинні утримуватися в належному стані.

46. Коли цього вимагають рід роботи і кількість працівників, повинні надаватися гардеробні.

47. 1) У гардеробних повинні бути:

a) індивідуальні шафи або інші відповідні пристрої достатнього розміру, які добре провітрюються і замикаються на ключ;

b) достатня кількість сидінь.

2) Повинні передбачатися спеціальні відділення для одягу і для спецодягу, коли працівники виконують такі операції, при яких потрібен спецодяг і при яких він може бути заражений, сильно забруднений або просочений якою-небудь речовиною.

48. Повинні передбачатися окремі гардеробні для чоловіків і для жінок.

XIII. Підвальні та аналогічні приміщення

49. Підвальні чи безвіконні приміщення, в яких звичайно виконується робота, повинні задовольняти відповідні норми гігієни, встановлені компетентним органом влади.

50. Тією мірою, якою дають змогу обставини, від працівників не повинно вимагатися, щоб вони працювали в підвальних чи безвіконних приміщеннях постійно; робота в таких приміщеннях повинна виконуватися працівниками почергово.

XIV. Неприємні, шкідливі або отруйні речовини, процеси та методи

51. Працівники повинні бути захищені належними і практично здійсненними заходами від речовин, процесів і методів, які є неприємними, шкідливими, отруйними чи з будь-якої іншої причини небезпечними.

52. Зокрема:

a) всіх належних і практично здійсненних заходів має бути вжито для того, щоб замінити такі речовини, процеси та методи речовинами, процесами й методами, які не є неприємними, шкідливими, отруйними чи з будь-якої іншої причини небезпечними, або які мають ці якості в меншій мірі;

b) компетентний орган влади повинен заохочувати і давати поради щодо вжиття заходів, передбачених у підпункті "a", і, стосовно роздрібної торгівлі, повинен заохочувати застосування таких процесів, методів і такої упаковки, котрі виключають усяку небезпеку;

c) коли заходи щодо заміни, згадані в підпункті "a", неможливо здійснити, повинні застосовуватися технічні методи захисту, як, наприклад, огородження, ізоляція та вентиляція;

d) обладнання для контролю або виключення неприємних, шкідливих, отруйних чи з будь-якої іншої причини небезпечних речовин має утримуватися в порядку;

e) має бути вжито всіх належних і практично здійсненних заходів для захисту працівників від небезпек, які можуть виникнути внаслідок пролиття, витоку, виділення або розхлюпування неприємних, шкідливих, отруйних чи з будь-якої іншої причини небезпечних речовин;

f) повинно бути заборонено курити, вживати їжу, пити чи користуватися косметичними засобами при роботі з отруйними чи з будь-якої причини небезпечними речовинами. Харчові продукти, напої, тютюн та предмети косметики, які використовують працівники, не повинні піддаватися небезпеці отруєння цими речовинами.

53. Посудини, котрі містять небезпечні речовини, повинні мати:

a) позначення знаком небезпеки, який відповідає визнаним міжнародним нормам, і, в разі потреби, зазначення роду небезпеки;

b) назву речовини або її умовне позначення;

c) у міру можливості, потрібні інструкції з надання першої допомоги на випадок заподіяння речовиною шкоди здоров'ю або тілесних ушкоджень.

54. 1) Коли, незважаючи на заходи, вжиті згідно з параграфами 51 і 52, виконувані операції є особливо брудними чи пов'язані з використанням, зберіганням або обробкою шкідливих чи з будь-якої причини небезпечних речовин, або з використанням небезпечних методів і процесів, то залежно від серйозності та роду небезпеки працівники повинні бути відповідним чином захищені захисним одягом або іншими потрібними індивідуальними захисними засобами чи пристроями.

2) Одяг, пристрої та засоби індивідуального захисту повинні містити, залежно від виду виконуваних операцій, один чи кілька з нижченаведених предметів: халати, робочі блузи, фартухи, окуляри, рукавички, шапки, шоломи, маски, взуття, запобіжні креми і спеціальні порошки.

3) У разі потреби компетентний орган влади повинен встановити мінімальні норми ефективності індивідуальних захисних пристроїв.

4) Коли визначені заходи громадської охорони здоров'я або охорона здоров'я працівників вимагає носіння захисного одягу чи використання будь-якого іншого індивідуального захисного пристрою або засобу під час роботи, то такі пристрої, одяг або засоби повинні надаватися, чиститись і утримуватися за рахунок роботодавця.

55. Коли використання індивідуальних засобів та пристроїв не виключає цілком впливу речовин, котрі є шкідливими або отруйними чи з будь-якої іншої причини небезпечними, компетентний орган влади повинен рекомендувати, якщо це потрібно, вжиття додаткових захисних заходів.

56. 1) Коли це потрібно, компетентний орган влади повинен встановлювати мінімальний вік для роботи з такими речовинами, процесами й методами.

2) Компетентний орган влади повинен приписувати медичні огляди (початкові та періодичні) для працівників, котрі зазнають впливу речовин, які є шкідливими, отруйними чи з будь-якої іншої причини небезпечними.

XV. Шум та вібрація

57. 1) Треба вживати належних і практично здійсненних заходів з метою максимально можливого зменшення шуму (зокрема видавання звуків) та вібрації, які можуть мати шкідливий вплив на працівників.

2) Слід звернути особливу увагу:

a) на істотне зменшення шуму та вібрації, які вчиняються машинами, звуковидаючим обладнанням та апаратами;

b) на ізоляцію джерел шуму та вібрації, які не можуть бути зменшені;

c) на обмеження гучності і тривалості звукових передач, серед них музики;

d) на забезпечення, у відповідних випадках, установ звукоізоляцією, щоб захистити їх від шуму майстерень, ліфтів, конвеєрів та вуличного шуму.

58. У тих випадках, коли заходи, передбачені в пункті 2 параграфа 57, виявляються недостатніми для усунення належною мірою шкідливих наслідків, треба:

a) забезпечувати працівників відповідними захисними навушниками, якщо вони зазнають впливу звуків, котрі можуть мати шкідливі наслідки;

b) надавати працівникам, які зазнають впливу звуків та вібрації, що можуть спричинити шкідливі наслідки, регулярні перерви в роботі за рахунок робочого часу для відпочинку в приміщеннях, вільних від таких звукових випромінювань і вібрацій;

c) застосовувати, де це потрібно, системи розподілу обов'язків або почергового виконання їх працівниками.

XVI. Методи й темпи роботи

59. Методи роботи повинні, в міру можливості, бути пристосовані до вимог гігієни та до фізичних і розумових можливостей і зручності працівників.

60. Треба вживати, серед іншого, відповідних заходів для того, щоб механізація або методи прискорення операцій не вимагали такого темпу роботи, який, у зв'язку з потребою зосередження уваги або прискорення рухів, може справити шкідливий вплив на працівників і бути причиною, зокрема, фізичної або нервової втоми, що призводить до розладу здоров'я, який можуть встановити лікарі.

61. Компетентний орган влади повинен встановити мінімальний вік допуску до роботи по виконанню операцій, передбачених у параграфі 60, якщо цього вимагають умови роботи.

62. Для запобігання шкідливим наслідкам або обмеження їх якомога більшою мірою мають або передбачатися перерви в роботі за рахунок робочого часу, або, коли це можливо, застосовуватися системи розподілу обов'язків чи виконання їх почергово.

XVII. Перша допомога

63. Кожне підприємство, установа, адміністративне управління або їхнє відділення, котрі охоплює ця Рекомендація, повинні, залежно від їхнього розміру і можливих небезпек, мати:

a) або власний медичний пункт чи пункт першої допомоги;

b) або спільний для кількох підприємств, установ, адміністративних управлінь чи їхніх відділень медичний пункт чи пункт першої допомоги;

c) або одну чи декілька шаф, аптечок чи сумок першої допомоги.

64. 1) Набір обладнання медичних пунктів, пунктів першої допомоги, шаф, аптечок чи сумок першої допомоги, передбачених у параграфі 63, повинен визначатися компетентним органом влади залежно від кількості працівників та від роду небезпек, на які вони наражаються.

2) Вміст шаф, аптечок і сумок першої допомоги має зберігатися в асептичних умовах та належним чином утримуватися і має перевірятися принаймні один раз на місяць. Ці шафи, аптечки і сумки повинні поповнюватися з приводу такої перевірки, або, якщо це потрібно, негайно після використання предметів першої допомоги.

3) При кожній шафі, аптечці або сумці першої допомоги повинні знаходитись прості та ясні інструкції щодо надання першої допомоги у термінових випадках, які містять чітке зазначення прізвища відповідальної особи, згаданої в параграфі 65; весь їхній вміст має бути ретельно позначено відповідними написами.

65. Медичні пункти, пункти першої допомоги, шафи, аптечки або сумки першої допомоги повинні бути легко виявлювані або легко доступні для працівників і перебувати у віданні відповідальної за них особи, здатної відповідно до норм, встановлених компетентним органом влади, надати першу допомогу.

XVIII. Їдальні

66. У випадках, встановлених компетентним органом влади, для працівників має бути забезпечено їдальні.

67. 1) В їдальнях має бути достатня кількість столів і стільців.

2) У самих їдальнях або в безпосередній близькості до них має бути забезпечено: засоби для підігрівання їжі; холодна питна вода і гаряча вода.

3) Має бути передбачено бачки для сміття, що закриваються.

68. 1) Їдальні повинні бути відділені від будь-якого місця, яке підпадає під дію отруйних речовин.

2) Повинно заборонятися носіння в їдальнях забрудненого шкідливими речовинами робочого одягу.

XIX. Кімнати відпочинку

69. 1) Там, де немає інших можливостей для тимчасового відпочинку працівників у робочий час, повинно передбачатися приміщення для відпочинку, якщо це є бажаним з огляду на вид роботи та інші пов'язані з нею умови і обставини. Приміщення для відпочинку повинні надаватися, зокрема, для робітниць, а також для працівників, які зайняті на особливо важких або інших спеціальних роботах і потребують тимчасового відпочинку протягом робочого часу, та для змінних працівників, котрі користуються перервами.

2) Національне законодавство повинне, у відповідних випадках, наділяти компетентний орган влади правом вимагати влаштування приміщення для відпочинку, якщо він вважає це бажаним з огляду на умови праці.

70. Передбачені таким чином приміщення для відпочинку повинні містити принаймні:

a) приміщення з належними пристосуваннями з урахуванням клімату для зменшення незручностей, спричинюваних холодом або спекою;

b) належне освітлення та вентиляцію;

c) достатню кількість сидінь.

XX. Проектування та будівництво

71. Проекти нових будівель, призначених для підприємств, установ, адміністративних управлінь або їхніх відділень, котрі охоплює ця Рекомендація, а також проекти нового обладнання, призначеного для підприємств, установ, адміністративних управлінь або їхніх відділень, котрі охоплює ця Рекомендація, в існуючих будівлях, де потрібна істотна реконструкція, повинні якомога більшою мірою відповідати вимогам цієї Рекомендації і в випадках, передбачених національним законодавством, повинні подаватися компетентному органу влади для попереднього затвердження.

72. Проекти повинні містити мінімальні дані, що стосуються, зокрема:

a) розташування робочих приміщень, а також проходів, звичайних і запасних виходів та санітарних установок;

b) розмірів робочих приміщень і запасних виходів, а також розмірів дверей та вікон із зазначенням висоти підвіконь;

c) типу підлог, стін і стель;

d) машин і установок, які можуть виділяти тепло, пару, гази, пил, запахи, випромінювати світло або вчиняти шум чи вібрацію в такій мірі, яка може шкідливо впливати на здоров'я, безпеку чи зручність працівників, а також передбачених заходів щодо боротьби з цими факторами;

e) системи опалення та освітлення;

f) установок механічної вентиляції;

g) будь-яких засобів для звукоізоляції, вологоізоляції та контролю за температурою.

73. Компетентний орган повинен надавати достатній термін для здійснення будь-якої зміни, яка може знадобитися для того, щоб підприємства, установи, адміністративні управління або їхні відділення, котрі охоплює ця Рекомендація, відповідали вимогам даної Рекомендації.

74. У міру можливості, покриття підлог і самі підлоги, стіни, стелі та обладнання повинні бути такими, щоб вони не становили ніякої небезпеки для здоров'я.

75. Має бути забезпечено і належним чином збережено достатню кількість запасних виходів.

XXI. Заходи проти поширення хвороб

76. 1) Має бути вжито заходів для запобігання поширенню хвороб серед осіб, які працюють на одному і тому самому підприємстві, в установі, адміністративному управлінні або їхньому відділенні, котрі охоплює ця Рекомендація, а також для запобігання передачі хвороб між населенням і працівниками.

2) До складу цих заходів повинні, зокрема, належати:

a) колективні або індивідуальні технічні й медичні упереджувальні заходи, серед них запобігання інфекційним захворюванням, боротьба з комахами, гризунами й іншими шкідливими тваринами;

b) заходи щодо медичного нагляду.

XXII. Популяризація санітарно-гігієнічних норм

77. Для того щоб дати працівникам і роботодавцям потрібні елементарні поняття про ті заходи в галузі гігієни, яких працівники, можливо, повинні будуть застосовувати у робочий час, має бути проведено ряд заходів.

78. 1) Працівників має бути, зокрема, поінформовано:

a) про небезпеки для здоров'я у випадках, коли вони повинні зберігати, обробляти чи застосовувати деякі шкідливі речовини, навіть якщо ці продукти рідко використовуються на даному підприємстві;

b) про їхній обов'язок відповідним чином користуватися засобами та пристроями, наданими для їхнього захисту.

2) Якщо повну інформацію про гігієну не може бути дано мовою, зрозумілою для працівників, то треба принаймні пояснити їм цією мовою смисл деяких термінів, виразів і позначень, важливих з точки зору гігієни.

XXIII. Співробітництво у галузі гігієни

79. 1) Має бути встановлено взаємний контакт між компетентним органом, роботодавцями і працівниками для забезпечення працівникам належних санітарних умов у зв'язку з роботою, яку вони виконують.

2) У застосуванні положень цієї Рекомендації компетентний орган має консультуватися з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників або, якщо таких організацій немає, з представниками заінтересованих роботодавців і працівників.

80. 1) Компетентний орган повинен заохочувати і, в разі потреби, сам провадити вивчення будь-яких заходів щодо забезпечення санітарних умов для працівників у зв'язку з роботою, котру вони виконують.

2) Компетентний орган повинен широко розповсюджувати документацію, яка стосується засобів забезпечення санітарних умов для працівників у зв'язку з роботою, котру вони виконують.

3) Має бути забезпечено можливість отримання від компетентного органу повної інформації, консультацій та рекомендацій з усіх питань, порушених у цій Рекомендації.

81. 1) На підприємствах, в установах, адміністративних управліннях або їхніх відділеннях, стосовно яких компетентний орган може визнати це за бажане, зважаючи на наявність можливого ризику, має бути принаймні одна вибрана чи призначена особа, котра відає питаннями гігієни.

2) Такі виборні або призначені особи повинні тісно співпрацювати з роботодавцями й працівниками у справі усунення небезпеки для здоров'я працівників і з цією метою повинні, зокрема, підтримувати постійний контакт з представниками роботодавців і працівників.

3) На підприємствах, в установах, адміністративних управліннях або їхніх відділеннях, стосовно яких компетентний орган може визнати це за бажане, зважаючи на наявність можливого ризику, має бути створено санітарну комісію.

4) Такі санітарні комісії повинні займатися, зокрема, питаннями усунення небезпек для здоров'я працівників.

82. Компетентний орган повинен, у співробітництві із заінтересованими роботодавцями і працівниками або їхніми представницькими організаціями, провадити дослідження з метою збирання інформації про ті захворювання, які може бути спричинено професійною діяльністю, а також з метою розроблення заходів щодо усунення причин та умов, котрі викликають ці захворювання.

XXIV. Контроль за застосуванням

83. Має бути вжито відповідних заходів для забезпечення за допомогою належної інспекції чи іншими способами ефективного застосування законів, постанов та інших положень у галузі гігієни.

84. Коли це відповідає процедурі застосування положень цієї Рекомендації, ефективність її застосування має забезпечуватися шляхом введення відповідної системи санкцій.