Конвенція про гігієну в торгівлі та установах N 120

Статус Конвенції див. ( 993_357 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 17 червня 1964 року на свою сорок восьму сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно гігієни праці в торгівлі та установах, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати деяким з цих пропозицій форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього восьмого дня липня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят четвертого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1964 року про гігієну в торгівлі та установах:

Розділ I. Зобов'язання Сторін

Стаття 1

Ця Конвенція застосовується:

a) до торговельних підприємств;

b) до підприємств, установ або адміністративних управлінь, в яких працівники виконують головним чином конторську роботу;

c) остільки, оскільки вони не охоплені національним законодавством або іншими положеннями про гігієну в промисловості, у гірничій справі, на транспорті і в сільському господарстві, до будь-яких відділень інших підприємств, установ чи адміністративних управлінь, в яких працівники зайняті головним чином торговельною або конторською роботою.

Стаття 2

Компетентний орган влади може після консультації з безпосередньо заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, вилучити зі сфери застосування всіх або деяких положень Конвенції певні категорії підприємств, установ, адміністративних управлінь або їхніх відділень, згаданих у статті 1, коли обставини й умови праці такі, що застосування до них усіх або деяких із зазначених положень було б недоцільним.

Стаття 3

У всіх випадках, коли неясно, чи застосовна ця Конвенція до даного підприємства, установи чи адміністративного управління, питання вирішується або компетентним органом влади після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є, або будь-яким іншим шляхом, сумісним з національними законодавством та практикою.

Стаття 4

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, бере на себе зобов'язання:

a) зберігати чинним законодавство, яке забезпечує застосування загальних принципів, що містяться в розділі II; і

b) забезпечити введення в дію положень Рекомендації 1964 року про гігієну в торгівлі та установах ( 993_173 ) чи рівнозначних їм положень тією мірою, якою це може виявитися можливим і бажаним за наявних у країні умов.

Стаття 5

Закони чи постанови, котрі надають чинності положенням цієї Конвенції, і будь-які закони та постанови, котрі надають чинності тією мірою, якою це можливо і бажано з огляду на умови, які існують у країні, положенням Рекомендації 1964 року про гігієну в торгівлі та установах ( 993_173 ) або рівнозначним їм положенням, розробляються після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, де такі організації є.

Стаття 6

1. Треба вживати відповідних заходів для забезпечення, за допомогою належної інспекції або іншими способами, ефективного застосування законів і постанов, згаданих у статті 5.

2. Коли це відповідає процедурі застосування положень цієї Конвенції, ефективність застосування цих законів і постанов забезпечується шляхом введення відповідної системи санкцій.

Розділ II. Загальні принципи

Стаття 7

Усі приміщення, що їх використовують працівники, а також обладнання для таких приміщень утримуються в чистоті й порядку.

Стаття 8

Усі приміщення, що їх використовують працівники, забезпечуються достатньою підхожою вентиляцією, природною чи штучною, або і тією й другою, яка забезпечує приплив свіжого чи очищеного повітря.

Стаття 9

Усі приміщення, що їх використовують працівники, забезпечуються достатнім і належним освітленням; робочі приміщення, наскільки це можливо, забезпечуються природним освітленням.

Стаття 10

У всіх приміщеннях, що їх використовують працівники, підтримується настільки сприятлива і стабільна температура, наскільки дають змогу обставини.

Стаття 11

Усі приміщення, що їх використовують працівники, робочі місця та обладнання розташовуються і встановлюються таким чином, щоб не було шкідливого впливу на здоров'я працівників.

Стаття 12

У розпорядження працівників надається в достатній кількості питна вода або інший здоровий напій.

Стаття 13

Передбачається і належним чином утримується достатня кількість відповідних убиралень та установок для умивання.

Стаття 14

У розпорядження працівників надаються у достатній кількості підхожі сидіння, і працівникам забезпечується розумна можливість користуватися ними.

Стаття 15

Для того щоб працівники могли змінити, залишити або висушити одяг, який вони не носять під час роботи, забезпечуються та утримуються в задовільному стані належні пристрої.

Стаття 16

Підвальні та безвіконні приміщення, в яких звичайно виконується робота, повинні задовольняти відповідні норми гігієни.

Стаття 17

Шляхом вжиття належних і практично здійсненних заходів працівники мають бути захищені від впливу подразнюючих, шкідливих, отруйних або з будь-якої причини небезпечних речовин, процесів та методів. Коли цього вимагає вид роботи, компетентний орган влади приписує індивідуальні захисні засоби.

Стаття 18

Шум та вібрація, які можуть шкідливо позначитися на стані здоров'я працівників, у максимально можливій мірі зменшуються шляхом вжиття належних і практично здійсненних заходів.

Стаття 19

Кожне підприємство, установа, адміністративне управління або їхнє відділення, котрі охоплює ця Конвенція, повинні мати залежно від їхнього розміру і можливих небезпек:

a) або власний медичний пункт чи пункт першої допомоги;

b) або спільний для кількох підприємств, установ, адміністративних управлінь чи їхніх відділень медичний пункт чи пункт першої допомоги;

c) або одну чи декілька шаф, аптечок чи сумок першої допомоги.

Розділ III. Прикінцеві положення

Стаття 20

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 21

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 22

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 23

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Стаття 24

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості відносно всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 25

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 26

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, котра повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 22, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 27

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 29 березня 1966 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева