Рекомендація щодо боротьби з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходів профілактики N 147

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 5 червня 1974 року на свою 59-ту сесію,

беручи до уваги положення Конвенції ( 993_116 ) і Рекомендації ( 993_019 ) 1960 року про захист від радіації та Конвенції ( 993_007 ) і Рекомендації ( 993_073 ) 1971 року про бензол,

вважаючи, що бажано встановити міжнародні норми, котрі стосуються захисту від канцерогенних речовин або агентів,

беручи до уваги відповідну діяльність інших міжнародних організацій, і особливо Всесвітньої організації охорони здоров'я та Міжнародного агентства по вивченню раку, з якими співробітничає Міжнародна організація праці,

постановивши ухвалити ряд пропозицій про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,

ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят четвертого року нижченаведену рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1974 року щодо професійних ракових захворювань:

I. Загальні положення

1. Має бути вжито всіх заходів для заміни канцерогенних речовин та агентів, впливу яких працівники можуть зазнавати в ході своєї роботи, неканцерогенними речовинами чи агентами або менш шкідливими речовинами чи агентами; при виборі замінних речовин чи агентів слід враховувати їхні канцерогенні, токсичні та інші властивості.

2. Кількість працівників, які зазнають впливу канцерогенних речовин чи агентів, а також тривалість і ступінь такого впливу повинні скорочуватися до мінімуму, який відповідає вимогам безпеки.

3. 1) Компетентний орган влади повинен приписувати заходи, потрібні для захисту працівників від ризику впливу канцерогенних речовин чи агентів.

2) Компетентний орган влади повинен постійно оновлювати приписані заходи, беручи до уваги зведення практичних правил або посібники, які може розробляти Міжнародне бюро праці, висновки нарад експертів, які може скликати Міжнародне бюро праці, а також інформацію, отримувану від інших компетентних органів.

4. 1) Роботодавці повинні докладати всіх зусиль для того, щоб застосовувати виробничі процеси, які не спричиняють утворення і, особливо, виділення у виробниче навколишнє середовище канцерогенних речовин чи агентів у вигляді основної продукції, проміжних продуктів, побічних продуктів, відходів чи в будь-якому іншому вигляді.

2) Коли повне усунення канцерогенної речовини чи агента неможливе, роботодавці повинні після консультації з працівниками та їхніми організаціями і в світлі рекомендацій, що надходять з компетентних джерел, серед яких служби гігієни праці, вживати всіх відповідних заходів для усунення дії або скорочення до мінімуму кількості осіб, які зазнають впливу, тривалості впливу та його ступень.

3) У випадках, котрі визначає компетентний орган влади, роботодавці повинні вживати заходів для систематичного контролю тривалості та ступеня впливу канцерогенних речовин чи агентів у виробничому навколишньому середовищі.

4) Під час транспортування або зберігання канцерогенних речовин або агентів треба вживати всіх відповідних заходів для уникнення витоку або зараження.

5. Працівники та інші особи, котрі беруть участь у виробничій діяльності, пов'язаній з небезпекою впливу канцерогенних речовин або агентів, повинні дотримуватись встановлених правил безпеки і належним чином використовувати все оснащення, надане для їхнього захисту або для захисту інших.

II. Заходи профілактики

6. Компетентний орган влади повинен періодично визначати канцерогенні речовини й агенти, піддавати впливу яких на виробництві заборонено або допускається тільки з дозволу чи під контролем, або які підпадають під дію інших положень цієї Рекомендації.

7. Визначаючи такі речовини та агенти, компетентний орган влади повинен брати до уваги останні дані, що містяться в зведеннях практичних правил або посібниках, які може розробляти Міжнародне бюро праці, та у висновках нарад експертів, які може скликати Міжнародне бюро праці, а також інформацію, котра надходить від інших компетентних органів.

8. Компетентний орган влади може допускати винятки із заборони шляхом видачі дозволу з зазначенням в кожному окремому разі:

a) потрібних технічних заходів, заходів гігієни та індивідуального захисту;

b) медичного нагляду або інших аналізів чи досліджень, до яких слід вдаватися;

c) потрібної реєстрації;

d) професійної кваліфікації, що вимагається від осіб, які займаються питаннями контролю за впливом такої речовини або агента.

9. 1) Щодо речовин та агентів, застосування яких допускається тільки з дозволу або під контролем, компетентний орган влади повинен:

a) заручитись потрібними порадами, особливо щодо існування замінних продуктів чи методів, щодо потрібних технічних заходів, заходів гігієни та індивідуального захисту, а також щодо медичних спостережень чи інших аналізів або досліджень, які мають проводитися до, протягом і після призначення на роботу, пов'язану з впливом даних канцерогенних речовин чи агентів;

b) вимагати вжиття таких заходів, які є потрібними.

2) Компетентний орган влади повинен, крім того, встановлювати критерії для визначення ступеня впливу даних канцерогенних речовин чи агентів і, у відповідних випадках, повинен визначати рівні впливу як індикатори для контролю виробничого навколишнього середовища у зв'язку з технічними заходами профілактики, що вимагаються.

10. Компетентний орган влади повинен постійно оновлювати список канцерогенних речовин та агентів, складений відповідно до положень даного розділу цієї Рекомендації.

III. Контроль за станом здоров'я працівників

11. Слід передбачити, в межах національних законодавства чи правил або за допомогою будь-якого іншого методу, сумісного з національною практикою та умовами, що всі працівники, призначені на роботу, пов'язану з впливом певних канцерогенних речовин чи агентів, повинні, у відповідних випадках, проходити:

a) медичне обстеження до призначення на роботу;

b) періодичні медичні обстеження через належні проміжки часу;

c) біологічні або інші аналізи та дослідження, котрі можуть бути потрібні для оцінки впливу і для перевірки стану здоров'я відносно професійних захворювань.

12. Компетентний орган влади повинен забезпечити вжиття заходів, спрямованих на те, щоб відповідні медичні обстеження працівників або біологічні чи інші аналізи або дослідження проводились і після припинення виконання роботи, згаданої в параграфі 11 цієї Рекомендації.

13. Обстеження, аналізи та дослідження, передбачені в параграфах 11 і 12 цієї Рекомендації, повинні, по можливості, проводитися протягом робочого часу і мають бути безплатними для працівників.

14. Якщо в результаті будь-якої дії, здійсненої на виконання цієї Рекомендації, небажано піддавати працівника подальшому впливу канцерогенних речовин чи агентів у процесі виконання цим працівником його звичайної роботи, слід докласти всіх належних зусиль для надання такому працівникові іншої підхожої роботи.

15. 1) Компетентний орган влади повинен створити і зберігати, де це практично можливо та якомога швидше, у співробітництві з окремими роботодавцями і представниками працівників, систему профілактики професійних ракових захворювань та контролю за ними, куди входить:

a) створення, ведення, збереження й пересилка реєстраційних карток;

b) обмін інформацією.

2) Під час створення такої системи реєстрації та обміну інформацією слід враховувати можливість отримання допомоги від міжнародних і національних організацій, серед яких організації роботодавців і працівників, та від окремих роботодавців.

3) У разі закриття підприємства з реєстрацією та інформацією, що здійснюються відповідно до цього параграфа, слід чинити згідно із вказівками компетентного органу влади.

4) У будь-якій країні, де компетентний орган влади не створює такої системи реєстрації та інформації, роботодавець, після консультації з представниками працівників, повинен докласти всіх зусиль для досягнення мети цього параграфа.

IV. Інформація та заходи просвітницького характеру

16. 1) Компетентний орган влади повинен сприяти епідеміологічним та іншим дослідженням і збирати та поширювати інформацію, що стосується ризику професійних ракових захворювань, вдаючись, у відповідних випадках, до допомоги міжнародних і національних організацій, серед яких організації роботодавців і працівників.

2) Він повинен прагнути до встановлення критеріїв для визначення канцерогенності речовин та агентів.

17. Компетентний орган влади повинен розробляти для роботодавців і працівників відповідні довідники речовин та агентів, котрі можуть спричинити професійні ракові захворювання.

18. Роботодавці повинні звертатися, особливо до компетентного органу влади, по інформацію про небезпеку ракових захворювань, яка може виникнути у зв'язку з будь-якою речовиною чи агентом, що застосовується або намічається до застосування на підприємстві; у разі підозри наявності канцерогенності вони повинні, після консультації з компетентним органом влади, приймати рішення про необхідність проведення додаткових досліджень.

19. Роботодавці повинні забезпечити, щоб на робочому місці, за наявності будь-якої речовини чи агента, що має канцерогенні властивості, була відповідна вказівка про ймовірну небезпеку для будь-якого працівника, котрий може зазнавати їхнього впливу.

20. Роботодавці повинні інструктувати своїх працівників до призначення на роботу, а потім регулярно, а також у разі запровадження нової канцерогенної речовини чи агента, відносно небезпеки впливу канцерогенних речовин чи агентів і відносно заходів, яких треба вживати.

21. Організації роботодавців і працівників повинні вживати позитивних заходів для здійснення програм інформації та діяльності просвітницького характеру з питань небезпеки професійних ракових захворювань і повинні заохочувати своїх членів до повної участі в програмах профілактики таких захворювань та контролю за ними.

22. Кожний член Організації повинен:

a) здійснювати, за допомогою національних законодавства чи правил або за допомогою будь-якого іншого методу, що відповідає національним практиці та умовам, такі заходи, серед них прийняття положень про відповідні покарання, які можуть знадобитися для втілення в життя положень цієї Рекомендації;

b) призначати, відповідно до національної практики, органи або осіб, на яких лежить обов'язок щодо дотримання положень цієї Рекомендації;

c) передбачати відповідні служби інспекції з метою контролю за застосуванням положень цієї Рекомендації або перевіряти здійснення такої інспекції.

23. Застосовуючи положення цієї Рекомендації, компетентний орган влади повинен консультуватися з найбільш представницькими заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.