02017L132 - UA - 01.01.2020 - 002.001

Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 6. Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/1132
від 14 червня 2017 року
щодо деяких аспектів корпоративного права
(кодифікація)

(Текст стосується ЄЕП)

(OB L 169 30.06.2017, с. 46)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2017/1132
від 14 червня 2017 року
щодо деяких аспектів корпоративного права
(кодифікація)

(Текст стосується ЄЕП)

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМПАНІЙ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

ГЛАВА I
Предмет

Стаття 1
Предмет

Ця Директива встановлює заходи щодо такого:

- узгодження гарантій, що їх для захисту інтересів учасників і третіх осіб вимагають держави-члени від компаній у розумінні другого параграфа статті 54 Договору стосовно заснування публічних акціонерних компаній та збереження та змінювання їхнього капіталу, для забезпечення рівнозначності таких гарантій,

- узгодження гарантій, що їх для захисту інтересів учасників і третіх осіб вимагають держави-члени від компаній у розумінні другого параграфа статті 54 Договору стосовно розкриття інформації, дійсності зобов’язань, прийнятих на себе акціонерними компаніями або іншими компаніями з обмеженою відповідальністю, та нікчемності таких компаній, для забезпечення рівнозначності таких гарантій,

- правила щодо онлайнового заснування компаній, онлайнової реєстрації філій та онлайнового подання документів та інформації компаніями та філіями,

- вимоги до розкриття інформації щодо філій, відкритих у державі-члені певними видами компаній, що регулюються правом іншої держави,

- злиття публічних акціонерних компаній,

- транскордонне перетворення, транскордонне злиття і транскордонний поділ компаній з обмеженою відповідальністю,

- поділ публічних акціонерних компаній.

ГЛАВА II
Заснування та нікчемність компанії та дійсність її зобов’язань

Секція 1
Заснування публічної акціонерної компанії

Стаття 2
Сфера застосування

1. Передбачені в цій секції заходи з узгодження застосовуються до положень, встановлених законом, підзаконним нормативно-правовим актом або адміністративними діями в державах-членах стосовно видів компаній, зазначених у додатку I. Назва будь-якої компанії тих видів, що зазначені в додатку I, повинна містити опис або супроводжуватися описом, що відрізняється від опису, що вимагається щодо інших видів компаній.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю секцію до інвестиційних компаній зі змінним капіталом та до кооперативів, заснованих у формі одного з видів компаній, зазначених у додатку I. Якщо в законодавстві держав-членів використана ця можливість, вони повинні вимагати, щоб такі компанії включали слова «інвестиційна компанія зі змінним капіталом» або «кооператив» до всіх документів, зазначених у статті 26.

Термін «інвестиційна компанія зі змінним капіталом» у розумінні цієї Директиви означає лише ті компанії:

- винятковим предметом діяльності яких є інвестування коштів у різні цінні папери та акції, землю чи інші активи з єдиною метою розповсюдження інвестиційних ризиків та надання їхнім акціонерам вигоди від результатів управління їхніми активами,

- що розміщують власні акції шляхом відкритої підписки, та

- статути яких передбачають, що в межах мінімального та максимального капіталу вони можуть у будь-який час випускати, викупати або перепродавати їхні акції.

Стаття 3
Обов’язкова інформація, що повинна бути наведена у статуті або установчих документах

Статут або установчий документ компанії завжди повинен містити принаймні таку інформацію:

(a) вид і назва компанії;

(b) види діяльності компанії;

(c) якщо компанія не має статутного капіталу, сума підписного капіталу;

(d) якщо компанія має статутний капітал, його сума та сума підписного капіталу на момент заснування компанії або на момент отримання нею дозволу на початок діяльності, а також на момент будь-якої зміни статутного капіталу, без обмеження статті 14(e);

(e) якщо вони законодавчо не визначені, правила, що регулюють кількість та порядок призначення членів органів, відповідальних за представництво компанії у відносинах із третіми особами, керівництво, управління компанією, нагляд або контроль за компанією, а також розподіл повноважень між цими органами;

(f) строк, на який створено компанію, крім випадків, коли такий строк не визначено.

Стаття 4
Обов’язкова інформація, що повинна бути наведена у статуті або установчих документах чи в окремих документах

У статуті або установчому документі чи в окремому документі, опублікованому згідно з процедурою, встановленою законодавством кожної держави-члена відповідно до статті 16, повинна міститися принаймні така інформація:

(a) зареєстрований офіс;

(b) номінальна вартість підписних акцій та, принаймні один раз на рік, їхня кількість;

(c) кількість підписних акцій без зазначення номінальної вартості, якщо такі акції можуть бути випущені відповідно до національного законодавства;

(d) особливі умови, якщо такі є, що обмежують передачу акцій;

(e) якщо існує декілька класів акцій, зазначена в пунктах (b), (c) і (d) інформація щодо кожного класу, а також права, що надаються акціями кожного класу;

(f) чи акції іменні, чи на пред’явника, якщо національне законодавство передбачає обидва види акцій, та будь-які положення, що стосуються конвертації таких акцій, якщо така процедура не встановлена законом;

(g) сума підписного капіталу, що оплачена на момент заснування компанії або на момент отримання нею дозволу на початок діяльності;

(h) номінальна вартість акцій або, якщо немає номінальної вартості, кількість акцій, випущених за винагороду, відмінну від коштів, а також характер винагороди та ім‘я особи, що надає винагороду;

(i) зазначення фізичних чи юридичних осіб або компаній чи фірм, які підписали або від імені яких підписано статут чи установчий документ, або, якщо, компанія не була створена в той самий час, проекти цих документів;

(j) загальна сума або принаймні кошторис усіх витрат, що підлягають сплаті компанією внаслідок її заснування та, у відповідних випадках, до того, як компанії буде дозволено розпочати діяльність;

(k) будь-яка спеціальна перевага, що на момент створення компанії або до моменту отримання нею дозволу на початок діяльності була надана кожному, хто брав участь у створенні компанії або в транзакціях, що призводять до надання такого дозволу.

Стаття 5
Дозвіл на початок діяльності

1. Якщо законодавство держави-члена передбачає, що компанія не може розпочати діяльність без дозволу, воно також повинне передбачати відповідальність за зобов’язання, що виникають у компанії або від її імені протягом періоду до видачі або відмови у видачі такого дозволу.

2. Параграф 1 не поширюється на зобов’язання за договорами, укладеними компанією умовно після отримання нею дозволу на початок діяльності.

Стаття 6
Компанії, що мають більше ніж одного учасника

1. Якщо законодавство держави-члена вимагає, щоб компанія була заснована більш ніж одним членом, то те, що всі акції належать одній особі або що кількість членів стала меншою за встановлений законом необхідний мінімум після заснування компанії, не призводить до автоматичного припинення компанії.

2. Якщо у зазначених у параграфі 1 випадках законодавство держави-члена дозволяє ліквідацію компанії на підставі судового наказу, то суддя з відповідними повноваженнями повинен мати змогу надати компанії достатньо часу для усунення відповідних обставин.

3. Якщо винесено наказ про ліквідацію компанії відповідно до параграфа 2, компанія розпочинає процедуру ліквідації.

Секція 2
Нікчемність компанії з обмеженою відповідальністю та дійсність її зобов’язань

Стаття 7
Загальні положення та солідарна відповідальність

1. Передбачені в цій секції заходи з узгодження застосовуються до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо зазначених у додатку II видів компаній.

2. Якщо до моменту набуття створюваною компанією статусу юридичної особи від її імені вчинено дію та компанія не бере на себе зобов’язань, що виникають унаслідок такої дії, то особи, що вчинили дію, несуть необмежену солідарну відповідальність за таку дію, якщо тільки не погоджено інше.

Стаття 8
Наслідки розкриття інформації щодо третіх осіб

У разі виконання формальностей з розкриття даних про осіб, що уповноважені представляти компанію як її орган, покликання у відносинах із третіми особами на будь-яке порушення в їх призначенні можливе тільки у разі, якщо компанія доведе, що такі треті особи знали про це порушення.

Стаття 9
Акти органів компанії та її представництво

1. Для компанії виникають зобов’язання внаслідок дій її органів, навіть якщо такі дії виходять за межі предмета діяльності компанії, крім випадків, коли такі дії вчинено з перевищенням повноважень, що їх закон покладає або дозволяє покласти на такі органи.

Проте держави-члени можуть передбачати, що для компанії зобов’язання не виникають, коли такі дії виходять за межі предмета діяльності компанії, якщо вона доведе, що третя особа знала, що дія виходила за межі предмета її діяльності, або що з огляду на обставини вона не могла не знати цього. Розкриття статуту саме собою не є достатнім доказом зазначеного.

2. Покликання у відносинах із третіми особами на передбачені статутом або рішенням компетентних органів обмеження повноважень органів компанії не допускається, навіть якщо вони були розкриті.

3. Якщо національне законодавство передбачає, що, як відступ від правових норм, що регулюють цю сферу, повноваження представляти компанію можуть бути покладені статутом на одну особу або декількох осіб, що діють спільно, то таке законодавство може передбачати, що покликання на відповідне положення статуту можливе у відносинах із третіми особами за умови, що воно стосується загальних повноважень представництва; питання про те, чи покликання на таке положення статуту можливе у відносинах із третіми особами, регулюється статтею 16.

Стаття 10
Складання і засвідчення установчого документа і статуту компанії в належній правовій формі

У всіх державах-членах, чиє законодавство на момент заснування компанії не передбачає застережного адміністративного або судового контролю, установчий документ, статут компанії та будь-які зміни до таких документів повинні бути складені і засвідчені в належній правовій формі.

Стаття 11
Умови нікчемності компанії

Законодавство держав-членів може передбачати нікчемність компаній тільки згідно з такими умовами:

(a) нікчемність повинна визнаватися за рішенням суду;

(b) нікчемність може бути визнана лише на наведених нижче підставах:

(i) відсутній установчий документ, або не дотримано правил застережного контролю чи необхідних правових формальностей;

(ii) предмет діяльності компанії є незаконним або суперечить публічній політиці;

(iii) в установчому документі або статуті не зазначені назва компанії, суми індивідуальних підписок на капітал, загальний розмір підписного капіталу або предмет діяльності компанії;

(iv) недотримання норм національного законодавства щодо мінімального розміру капіталу, що підлягає сплаті;

(v) недієздатність усіх засновників;

(vi) всупереч національному законодавству, що регулює діяльність компанії, кількість засновників становить менше двох осіб.

Окрім зазначених у першому параграфі підстав нікчемності, компанія не може з будь-якої іншої підстави бути визнана такою, що не існує, абсолютно нікчемною, відносно нікчемною або нікчемною.

Стаття 12
Наслідки нікчемності

1. Питання про можливість покликання у відносинах із третіми особами на ухвалене судом рішення про нікчемність регулюється статтею 16. Якщо національне законодавство дає право третій особі оскаржити таке рішення, вона може зробити це лише протягом шести місяців після опублікування повідомлення про рішення суду.

2. Нікчемність тягне за собою ліквідацію або припинення компанії.

3. Нікчемність сама собою не впливає на дійсність будь-яких зобов’язань, взятих на себе компанією або щодо неї, без обмеження наслідків ліквідації компанії.

4. Законодавство кожної держави-члена може передбачати наслідки нікчемності для відносин між учасниками компанії.

5. Власники часток у капіталі компанії залишаються зобов’язаними сплатити капітал, на який вони підписались, але який вони не сплатили, якщо цього вимагають зобов’язання перед кредиторами.

ГЛАВА III
Онлайнові процедури (заснування, реєстрація та подання), розкриття інформації та реєстри

Секція 1
Загальні положення

Стаття 13
Сфера застосування

Передбачені в цій секції та в секції 1A заходи з узгодження застосовуються до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо зазначених у додатку II видів компаній та, у встановлених випадках, щодо зазначених у додатках I та IIA видів компаній.

Стаття 13a
Терміни та означення

Для цілей цієї глави:

(1) «засоби електронної ідентифікації» означає засоби електронної ідентифікації, як визначено в пункті (2) статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 910/2014 (-1)

(2) «схема електронної ідентифікації» означає схему електронної ідентифікації, як визначено в пункті (4) статті 3 Регламенту (ЄС) № 910/2014;

(3) «електронні засоби» означає електронне обладнання, що використовується для опрацювання, у тому числі цифрового стиснення, та зберігання даних і за допомогою якого інформація первісно надсилається та отримується в пункті призначення; така інформація повністю надсилається, передається та отримується у визначений державами-членами спосіб;

(4) «заснування» означає весь процес створення компанії відповідно до національного законодавства, включаючи складення установчого документа компанії та всі необхідні кроки для внесення компанії до реєстру;

(5) «реєстрація філії» означає процес, що призводить до розкриття документів та інформації стосовно новоствореної філії в державі-члені;

(6) «шаблон» означає зразок установчого документа компанії, що його складають держави-члени відповідно до національного законодавства і що використовується для онлайнового заснування компанії відповідно до статті 13g.

Стаття 13b
Розпізнавання засобів ідентифікації для цілей онлайнових процедур

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб заявники, що є громадянами Союзу, могли використовувати такі засоби електронної ідентифікації при здійсненні онлайнових процедур, що передбачені в цій главі:

(a) засоби електронної ідентифікації, випущені в рамках схеми електронної ідентифікації, затвердженою їхньою державою-членом;

(b) засоби електронної ідентифікації, випущені в іншій державі-члені та визнані для транскордонної автентифікації відповідно до статті 6 Регламенту (ЄС) № 910/2014.

2. Держави-члени можуть відмовити у визнанні засобів електронної ідентифікації, якщо рівень безпеки цих засобів електронної ідентифікації не відповідає умовам, викладеним у статті 6(1) Регламенту (ЄС) № 910/2014.

3. Усі визнані державами-членами засоби ідентифікації повинні бути загальнодоступними.

4. Якщо це виправдано суспільним інтересом у запобіганні зловживанням ідентифікаційною інформацією чи її зміні, держави-члени можуть з метою перевірки особи заявника вживати заходів, що можуть вимагати фізичної присутності цього заявника в будь-якому органі чи перед будь-якою посадовою особою, уповноваженою національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту онлайнових процедур, передбачених у цій главі, включаючи складання установчого документа компанії. Держави-члени повинні забезпечити, щоб фізична присутність заявника вимагалась у кожному окремому випадку лише за наявності підстав для підозр у фальсифікації ідентифікаційної інформації та щоб будь-які інші кроки процедури могли бути виконані онлайн.

Стаття 13c
Загальні положення про онлайнові процедури

1. Ця Директива не обмежує національне законодавство, що, відповідно до правових систем та правових традицій держав-членів, визначає будь-який орган чи посадову особу, уповноважену національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту онлайнового заснування компаній, онлайнової реєстрації філій та онлайнового подання документів та інформації.

2. Ця Директива також не обмежує процедури та вимоги, встановлені національним законодавством, у тому числі процедури, що стосуються правових процедур складання установчих документів, за умови що є можливими онлайнове заснування компанії відповідно до статті 13g, онлайнова реєстрація філії відповідно до статті 28a, а також онлайнове подання документів та інформації відповідно до статей 13j та 28b.

3. Ця Директива не змінює передбачені національним законодавством вимоги щодо автентичності, точності, надійності, достовірності та належної правової форми поданих документів або інформації, за умови що є можливими онлайнове заснування відповідно до статті 13g, онлайнова реєстрація філії відповідно до статті 28a, а також онлайнове подання документів та інформації відповідно до статей 13j та 28b.

Стаття 13d
Плата за онлайнові процедури

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб установлена плата за онлайнові процедури, що передбачені в цій главі, була прозорою та застосовувалась у недискримінаційний спосіб.

2. Будь-яка плата за онлайнові процедури, що стягується реєстрами, зазначеними у статті 16, не повинна перевищувати суму витрат на надання таких послуг.

Стаття 13e
Платежі

Якщо для виконання процедури, встановленої в цій главі, вимагається платіж, держави-члени забезпечують, щоб цей платіж здійснювався за допомогою широко доступного онлайнового платіжного сервісу, що може використовуватися для проведення транскордонних платежів та що дає можливість ідентифікувати особу платника і надається фінансовою установою або надавачем платіжних послуг, що має осідок у державі-члені.

Стаття 13f
Вимоги до інформації

Держави-члени забезпечують, щоб на реєстраційних порталах або вебсайтах, доступ до яких можливий через Єдиний цифровий шлюз, для сприяння заснуванню компаній та реєстрації філій була розміщена інформація у стислій та зручній для користувачів формі, що надається безкоштовно і принаймні мовою, що її розуміє максимальна кількість транскордонних користувачів. Ця інформація повинна містити щонайменше таке:

(a) правила щодо заснування компаній, включаючи онлайнові процедури, згадані у статтях 13g та 13j, та вимоги до використання шаблонів та до інших установчих документів, ідентифікаційних даних осіб, використання мов та застосовної плати;

(b) правила щодо реєстрації філій, включаючи онлайнові процедури, згадані у статтях 28a та 28b, та вимоги до реєстрації документів, ідентифікаційних даних осіб та до використання мов;

(c) основні положення чинних правил щодо вступу до складу адміністративного органу, органу управління або наглядового органу компанії, включаючи правила про дискваліфікацію директорів, а також про органи, відповідальні за зберігання інформації про дискваліфікованих директорів;

(d) основні повноваження та обов’язки адміністративного органу, органу управління та наглядового органу компанії, включаючи повноваження представляти компанію в угодах із третіми особами.

Секція 1A
Онлайнове заснування компаній, онлайнове подання документів та інформації і розкриття інформації

Стаття 13g
Онлайнове заснування компаній

1. Держави-члени забезпечують, щоб онлайнове заснування компаній могло здійснюватися повністю в режимі онлайн, без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому органі чи перед будь-якою посадовою особою, уповноваженою згідно з національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту онлайнового заснування компаній, у тому числі складання установчого документа компанії, з урахуванням положень, передбачених у статті 13b(4) та параграфі (8) цієї статті.

Однак держави-члени можуть вирішити не передбачати процедури онлайнового заснування стосовно видів компаній, відмінних від тих видів, що зазначені в додатку IIA.

2. Держави-члени встановлюють детальні правила щодо онлайнового заснування компаній, включаючи правила щодо використання шаблонів, зазначених у статті 13h. а також щодо документів та інформації, необхідних для заснування компанії. У рамках таких правил держави-члени забезпечують здійснення такого онлайнового заснування шляхом подання документів або інформації в електронній формі, включаючи електронні копії документів та інформацію, що згадані у статті 16a(4).

3. Правила, зазначені в параграфі 2, повинні принаймні передбачати таке:

(a) процедури забезпечення наявності в заявників необхідної дієздатності та повноважень представляти компанію;

(b) засоби встановлювання особи заявників згідно зі статтею 13b;

(c) вимоги щодо використання заявниками трастових послуг, що згадані в Регламенті (ЄС) № 910/2014;

(d) процедури перевіряння законності предмета діяльності компанії, якщо такі перевірки передбачені національним законодавством;

(e) процедури перевіряння законності назви компанії, якщо такі перевірки передбачені національним законодавством;

(f) процедури перевіряння призначення директорів.

4. Правила, зазначені в параграфі 2, також можуть передбачати, зокрема, таке:

(a) процедури забезпечення законності установчих документів компанії, включаючи перевірку правильності використання шаблонів;

(b) наслідки дискваліфікації директора компетентним органом у будь-якій державі-члені;

(c) роль нотаріуса або будь-якої іншої посадової особи чи органу, уповноваженого згідно з національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту онлайнового заснування компанії;

(d) виключення онлайнового заснування у випадках, коли акціонерний капітал компанії оплачується у формі внесків у натурі.

5. Держави-члени не повинні ставити онлайнове заснування компанії в залежність від отримання ліцензії або дозволу до реєстрації компанії, якщо тільки така умова не є необхідною для здійснення належного нагляду за певними видами діяльності згідно з національним законодавством.

6. Держави-члени забезпечують, щоб у разі якщо оплата акціонерного капіталу вимагається в рамках процедури заснування компанії, така оплата могла бути здійснена онлайн, відповідно до статті 13e, на банківський рахунок банку, що працює в Союзі. Крім того, держави-члени забезпечують, щоб підтвердження здійснення таких платежів можна було також надати онлайн.

7. Держави-члени забезпечують, щоб онлайнове заснування було проведено протягом п’яти робочих днів, якщо компанія засновується виключно фізичними особами, які використовують зазначені у статті 13h шаблони, або протягом десяти робочих днів у інших випадках, із тієї із зазначених нижче дат, що настане пізніше:

(a) дати виконання всіх формальностей, необхідних для онлайнового заснування, включаючи отримання всіх документів та інформації, що відповідають національному законодавству, органом або посадовою особою, уповноваженою згідно з національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту заснування компанії;

(b) дати сплати реєстраційного внеску, грошового платежу за акціонерний капітал або платежу за акціонерний капітал у формі внеску в натурі, згідно з національним законодавством.

Якщо неможливо виконати процедуру протягом строків, зазначених у цьому параграфі, держави-члени забезпечують повідомлення заявника про причини затримки.

8. Якщо це виправдано суспільним інтересом у забезпеченні дотримання правил щодо дієздатності та щодо повноважень заявників представляти компанію, будь-який орган чи посадова особа, уповноважені національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту онлайнового заснування компанії, включаючи складання установчого документа, можуть вимагати фізичної присутності цього заявника. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у таких випадках фізична присутність заявника вимагалась у кожному окремому випадку лише за наявності підстав для підозр у недотриманні правил, згаданих у пункті (a) параграфа 3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб попри це будь-які інші кроки процедури могли бути виконані онлайн.

Стаття 13h
Шаблони для онлайнового заснування компаній

1. Держави-члени повинні стосовно зазначених у додатку IIA видів компаній надавати шаблони на реєстраційних порталах або вебсайтах, що до них доступ можливий за допомогою Єдиного цифрового шлюзу. Держави-члени можуть також надавати шаблони онлайн для заснування інших видів компаній.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб заявники могли використовувати згадані в параграфі 1 цієї статті шаблони у процесі онлайнового заснування відповідно до статті 13g. Якщо заявники використовують ці шаблони відповідно до правил, зазначених у пункті (a) статті 13g(4), то вимога щодо складання установчих документів компанії та їх засвідчення в належній правовій формі, коли превентивний адміністративний чи судовий контроль не передбачено, згідно зі статтею 10, вважається виконаною.

Ця Директива не впливає на будь-які вимоги за національним законодавством щодо складання установчих документів у належній правовій формі, якщо онлайнове заснування відповідно до статті 13g можливе.

3. Держави-члени повинні надавати шаблони принаймні офіційною мовою Союзу, що зрозуміла якомога більшій кількості транскордонних користувачів. Наявність шаблонів мовами, відмінними від офіційної мови чи мов відповідної держави-члена, забезпечується виключно для інформаційних цілей, за винятком випадків, коли така держава-член вирішить, що створення компанії з використанням шаблонів, складених такими іншими мовами, також можливе.

4. Зміст шаблонів регулюється національним законодавством.

Стаття 13i
Дискваліфіковані директори

1. Держави-члени повинні забезпечити наявність у них правил про дискваліфікацію директорів. Ці правила повинні включати забезпечення можливості враховувати будь-яку чинну дискваліфікацію або інформацію, що має значення для дискваліфікації, в іншій державі-члені. Для цілей цієї статті директори включають щонайменше осіб, зазначених у пункті (i) статті 14(d).

2. Держави-члени можуть вимагати, щоб особи, що бажають бути призначеними на посаду директора, заявляли, чи їм відомо про будь-які обставини, що можуть призвести до дискваліфікації у відповідній державі-члені.

Держави-члени можуть відмовити у призначенні особи на посаду директора компанії, якщо ця особа на той час позбавлена права займати посаду директора в іншій державі-члені.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб вони могли відповідати на запит іншої держави-члена щодо інформації, що має відношення до дискваліфікації директорів за законодавством держави-члена, що відповідає на запит.

4. Для відповіді на запит, зазначений у параграфі 3 цієї статті, держави-члени вживають принаймні необхідних заходів для того, щоб вони могли без зволікань надавати інформацію про те, чи особа дискваліфікована або внесена до будь-якого з їхніх реєстрів, що містять інформацію, що стосується дискваліфікації директорів, за допомогою системи, зазначеної у статті 22. Держави-члени також можуть здійснювати обмін додатковою інформацією, наприклад, про строк та підстави дискваліфікації. Такий обмін регулюється національним законодавством.

5. Комісія встановлює за допомогою зазначених у статті 24 імплементаційних актів докладні заходи і технічні деталі щодо обміну інформацією відповідно до параграфу 4 цієї статті.

6. Параграфи 1-5 цієї статті застосовуються mutatis mutandis у випадках, коли компанія подає інформацію щодо призначення нового директора до зазначеного у статті 16 реєстру.

7. Зазначені у цій статті персональні дані осіб повинні опрацьовуватися відповідно до Регламенту (ЄС) 2016/679 та національного законодавства, щоб орган чи посадова особа, уповноважені національним законодавством, могли оцінювати необхідну інформацію, що стосується дискваліфікації особи як директора, з метою запобігання шахрайській чи іншій образливій поведінці та забезпечення захисту всіх осіб, що взаємодіють із компаніями або філіями.

Держави-члени забезпечують, щоб зазначені у статті 16 реєстри, органи чи посадові особи, уповноважені національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту онлайнових процедур, не зберігали довше ніж необхідно персональні дані, що передаються для цілей цієї статті, та в будь-якому разі довше за строк зберігання будь-яких персональних даних, пов’язаних із заснуванням компанії, реєстрацією філії або поданням документів чи інформації компанією чи філією.

Стаття 13j
Онлайнове подання документів та інформації компанії

1. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені у статті 14 документи та інформація, включаючи будь-які зміни до них, могли подаватись онлайн до реєстру протягом строку, передбаченого законодавством держави-члена, де зареєстрована компанія. Держави-члени забезпечують, щоб таке подання документів чи інформації могло здійснюватися повністю в режимі онлайн, без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому органі чи перед будь-якою посадовою особою, уповноваженою згідно з національним законодавством учиняти дії щодо онлайнового подання документів чи інформації, з урахуванням положень, передбачених у статті 13b(4) та, у відповідних випадках, статті 13g(8).

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб походження і достовірність документів, поданих онлайн, могли бути перевірені електронними засобами.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб певні компанії або всі компанії подавали онлайн певні або всі документи та інформацію, зазначені в параграфі 1.

4. Стаття 13g (2)-(5) застосовується mutatis mutandis до онлайнового подання документів та інформації.

5. Держави-члени можуть і надалі дозволяти форми подання, відмінні від зазначених у параграфі 1, у тому числі подання в електронній або паперовій формі, компаніями, нотаріусами або будь-якими іншими посадовими особами чи органами, уповноваженими згідно з національним законодавством вирішувати питання щодо таких форм подання.

Стаття 14
Документи і дані, що підлягають розкриттю компаніями

Держави-члени вживають заходів, необхідних для забезпечення обов’язкового розкриття компаніями принаймні таких документів і даних:

(a) установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут;

(b) будь-які зміни до зазначених у пункті (a) документів, у тому числі будь-яке продовження строку діяльності компанії;

(c) після внесення кожної зміни до установчого документа або статуту - повний текст такого документа або статуту з останніми змінами;

(d) призначення на посаду, звільнення з посади і дані осіб, що або як орган, створений відповідно до закону, або як члени будь-якого такого органу:

(i) уповноважені представляти компанію у відносинах із третіми особами та в суді; розкрита інформація повинна містити відомості про те, чи уповноважені представляти компанію особи можуть це робити самостійно, чи повинні діяти спільно;

(ii) беруть участь в управлінні компанією, нагляді або контролі за її діяльністю;

(e) принаймні один раз на рік розмір підписного капіталу, якщо в установчому документі або статуті згаданий підписний капітал, окрім випадків, коли будь-яке збільшення підписного капіталу потребує внесення змін до статуту;

(f) бухгалтерські документи за кожен фінансовий рік, що повинні бути опубліковані згідно з директивами Ради 86/635/ЄЕС (-2) та 91/674/ЄЕС (-3) і Директивою Європейського Парламенту і Ради 2013/34/ЄС (-4);

(g) будь-яка зміна зареєстрованого офісу компанії;

(h) ліквідація компанії;

(i) будь-яке визнання компанії нікчемною за рішенням суду;

(j) призначення ліквідаторів, дані стосовно них та їхні відповідні повноваження, якщо тільки такі повноваження прямо та виключно не передбачені законом або статутом компанії;

(k) будь-яке закінчення ліквідації та - в державах-членах, де виключення з реєстру тягне за собою юридичні наслідки, - факт будь-якого такого виключення.

Стаття 15
Зміни в документах і даних

1. Держави-члени вживають заходів, необхідних для того, щоб будь-які зміни в документах і даних, зазначені у статті 14, були внесені до компетентного реєстру, зазначеного в першому підпараграфі статті 16(1), і розкриті відповідно до статті 16(3) та (5), як правило, протягом 21 дня з моменту отримання повної документації щодо цих змін, включаючи, у відповідних випадках, перевірку законності, що вимагається національним законодавством для внесення до справи.

2. Параграф 1 не застосовується до бухгалтерських документів, зазначених у статті 14(f).

Стаття 16
Розкриття в реєстрі

1. У кожній державі-члені в центральному реєстрі, комерційному реєстрі або реєстрі компаній (далі - «реєстр») на кожну із зареєстрованих у ній компаній повинна бути відкрита справа.

Держави-члени забезпечують, щоб компанії мали європейський унікальний ідентифікатор (EUID), зазначений у пункті (8) додатка до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/884ССС (-5), за допомогою якого вони можуть бути однозначно ідентифіковані при обміні даними між реєстрами через систему взаємозв’язку реєстрів, створену відповідно до статті 22 (далі - «система взаємозв’язку реєстрів»). Такий унікальний ідентифікатор повинен містити щонайменше елементи, що дають можливість ідентифікувати державу-член реєстру, внутрішній реєстр походження та номер компанії в цьому реєстрі, а також, у відповідних випадках, ознаки, щоб уникнути помилок ідентифікації.

2. Усі документи й інформація, що підлягають розкриттю відповідно до статті 14, повинні зберігатись у справі, згаданій у параграфі 1 цієї статті, чи бути внесені безпосередньо до реєстру, а предмет внесених до реєстру записів зазначається у справі.

Усі зазначені у статті 14 документи й інформація, незалежно від того, у якій формі вони подаються, повинні зберігатись у справі в реєстрі чи бути внесені безпосередньо до реєстру в електронній формі. Держави-члени забезпечують, щоб усі такі документи й інформація, подані в паперовій формі, були якнайшвидше конвертовані реєстром в електронну форму.

Держави-члени повинні забезпечити конвертацію реєстром в електронну форму зазначених у статті 14 документів та інформації, що були подані в паперовій формі до 31 грудня 2006 року, після отримання заяви про розкриття в електронній формі.

3. Держави-члени забезпечують, щоб розкриття зазначених у статті 14 документів та інформації здійснювалося шляхом їх опублікування в реєстрі. Крім того, держави-члени можуть також вимагати, щоб деякі або всі такі документи та інформація були опубліковані в національному офіційному виданні, призначеному для цієї мети, або в не менш ефективний спосіб. Такий спосіб повинен передбачати принаймні використання системи, що в ній доступ до опублікованих документів або інформації може здійснюватися у хронологічному порядку через центральну електронну платформу. У таких випадках реєстр забезпечує, щоб такі документи та інформація надсилалися реєстром в електронній формі національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.

4. Держави-члени вживають необхідних заходів для уникнення будь-яких розбіжностей між інформацією, що міститься в реєстрі та у справі.

Держави-члени, що вимагають опублікування документів та інформації в національному офіційному виданні або на центральній електронній платформі, вживають необхідних заходів для уникнення будь-яких розбіжностей між розкритою відповідно до параграфа 3 інформацією та інформацією, що опублікована в офіційному виданні або на платформі.

У випадках будь-яких розбіжностей згідно з цією статтею документи та інформація, що надаються в реєстрі, мають переважне значення.

5. Компанія може покликатись на згадані у статті 14 документи й інформацію у відносинах із третіми особами тільки після їх розкриття відповідно до параграфа 3 цієї статті, якщо тільки компанія не доведе, що такі треті особи знали про них.

Однак стосовно операцій, здійснених до настання шістнадцятого дня після розкриття, не допускається покликання на документи й інформацію у відносинах із третіми особами, які доведуть, що вони не могли знати про такі документи й інформацію.

Треті особи завжди можуть покликатись на будь-які документи й інформацію, щодо яких пов’язані з розкриттям формальності ще не виконано, крім випадків, коли такі документи й інформація внаслідок їх нерозкриття є недійсними.

6. Держави-члени забезпечують, щоб усі документи та інформація, що подаються у процесі заснування компанії, реєстрації філії або подавання документів чи інформації компанією чи філією, зберігалися реєстрами в машинозчитуваному і такому, що дає можливість пошуку в них, форматі або як структуровані дані;

Стаття 16a
Доступ до розкритої інформації

1. Держави-члени забезпечують, щоб копії всіх або будь-якої частини документів та інформації, згаданих у статті 14, могли бути отримані з реєстру за заявою, і щоб така заява могла бути подана до реєстру в паперовій або електронній формі.

Проте держави-члени можуть вирішити, що подані в паперовій формі не пізніше 31 грудня 2006 року окремі види або частини документів та інформації не можуть бути отримані в електронній формі, якщо між датою їх подання і датою подання заяви минув визначений строк. Такий визначений строк не може бути меншим за 10 років.

2. Вартість отримання копії всіх чи будь-якої частини документів та інформації, зазначених у статті 14, у паперовій або електронній формі не повинна перевищувати суму адміністративних витрат, у тому числі витрат на розвиток та ведення реєстрів.

3. Справжність електронних та паперових копій, що надаються заявнику, підлягає засвідченню, якщо тільки заявник не відмовиться від такого засвідчення.

4. Держави-члени забезпечують, щоб електронні копії документів та інформації та витяги з них, що надаються реєстром, були засвідчені за допомогою трастових послуг, що згадані в Регламенті (ЄС) № 910/2014, для гарантування того, що електронні копії або витяги надані реєстром і що їхній зміст є справжньою копією документа, що зберігається в реєстрі, або що він відповідає інформації, що міститься в ньому.

Стаття 17
Актуальна інформація про національне законодавство стосовно прав третіх осіб

1. Держави-члени повинні забезпечити наявність актуальної інформації, що пояснює положення національного законодавства, згідно з яким треті особи можуть покладатися на інформацію та кожен вид документа, зазначений у статті 14, відповідно до статті 16(3), (4) та (5).

2. Держави-члени надають інформацію, необхідну для публікації на європейському порталі електронного правосуддя (далі - «портал»), відповідно до правил і технічних вимог порталу.

3. Комісія публікує таку інформацію на порталі всіма офіційними мовами Союзу.

Стаття 18
Доступність електронних копій документів і даних

1. Електронні копії документів та інформації, що згадані у статті 14, також повинні бути оприлюднені через систему взаємозв’язку реєстрів. Держави-члени також можуть забезпечувати доступність документів та інформації, що згадані у статті 14, стосовно видів компаній, відмінних від тих видів, що зазначені в додатку II.

2. Держави-члени забезпечують доступність документів і даних, що згадані у статті 14, через систему взаємозв’язку реєстрів у форматі стандартного повідомлення, а також можливість доступу до них в електронній формі. Держави-члени також повинні забезпечувати дотримання мінімальних стандартів безпеки передавання даних.

3. Комісія повинна забезпечити функціонування пошукового сервісу всіма офіційними мовами Союзу стосовно зареєстрованих у державах-членах компаній для забезпечення доступності через портал:

(a) документів та інформації, що згадані у статті 14, у тому числі стосовно видів компаній, відмінних від тих видів, що зазначені в додатку II, якщо доступність таких документів забезпечена державами-членами;

(aa) документів та інформації, що згадані у статтях 86g, 86n, 86p, 123, 127a, 130, 160g, 160n та 160p;

(b) пояснювальних анотацій, доступних усіма офіційними мовами Союзу, із зазначенням таких даних та видів цих документів.

Стаття 19
Плата за документи та інформацію

1. Плата за отримання документів та інформації, зазначених у статті 14, через систему взаємозв’язку реєстрів не повинна перевищувати суму адміністративних витрат, у тому числі витрат на розвиток та ведення реєстрів.

2. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність принаймні такої інформації та документів через систему взаємозв’язку реєстрів:

(a) назва чи назви та організаційно-правова форма компанії;

(b) зареєстрований офіс компанії та держава-член, де вона зареєстрована;

(c) реєстраційний номер компанії та її EUID;

(d) відомості про вебсайт компанії, якщо такі відомості наявні в національному реєстрі;

(e) стан компанії, наприклад її закриття, виключення з реєстру, ліквідація, припинення, чи провадить вона господарську діяльність, згідно з національним законодавством та за наявності таких даних у національних реєстрах;

(f) предмет діяльності компанії, якщо такі відомості наявні в національному реєстрі;

(g) відомості про будь-яких осіб, що як орган або як члени будь-якого такого органу уповноважені компанією представляти її у відносинах із третіми особами та в суді, а також інформація про те, чи уповноважені представляти компанію особи можуть це робити самостійно, чи повинні діяти спільно;

(h) інформація про будь-які філії, відкриті компанією в іншій державі-члені, включаючи назву, реєстраційний номер, EUID та державу-член, де філія зареєстрована.

3. Обмін будь-якою інформацією через систему взаємозв’язку реєстрів повинен бути безкоштовним для реєстрів.

4. Держави-члени можуть вирішити, що інформація, зазначена в пунктах (d) та (f), повинна надаватися безкоштовно тільки органам інших держав-членів.

Стаття 20
Інформація про відкриття та припинення ліквідаційного провадження або провадження про банкрутство та про виключення компанії з реєстру

1. Реєстр компанії повинен через систему взаємозв’язку реєстрів невідкладно забезпечувати доступність інформації про відкриття та припинення будь-якого ліквідаційного провадження або провадження про банкрутство компанії та про виключення компанії з реєстру, якщо це тягне за собою правові наслідки в державі-члені реєстру компанії.

2. Реєстр філії повинен через систему взаємозв’язку реєстрів невідкладно забезпечувати одержання інформації, зазначеної в параграфі 1.

Стаття 21
Мова розкриття і переклад документів і даних, що підлягають розкриттю

1. Документи і дані, що повинні бути розкриті відповідно до статті 14, складаються та подаються однією з мов, дозволених мовними правилами, застосовними в державі-члені, де відкрито справу, зазначену у статті 16(1).

2. На додаток до передбаченого статтею 16 обов’язкового розкриття, держави-члени повинні дозволити добровільне розкриття перекладу зазначених у статті 14 документів і даних відповідно до статті 16 будь-якою офіційною мовою (мовами) Союзу.

Держави-члени можуть передбачити необхідність засвідчення перекладу таких документів і даних.

Держави-члени вживають необхідних заходів для полегшення доступу третіх осіб до добровільно розкритих перекладів.

3. На додаток до передбаченого статтею 16 обов’язкового розкриття та передбаченого параграфом 2 цієї статті добровільного розкриття, держави-члени можуть дозволити розкривати відповідні документи й дані згідно зі статтею 16 будь-якою іншою мовою (мовами).

Держави-члени можуть передбачити необхідність засвідчення перекладу таких документів і даних.

4. У випадках розбіжностей між розкритими офіційними мовами реєстру документами і даними та добровільно розкритим перекладом не допускається покликання на останній у відносинах із третіми особами. Утім, треті особи можуть покликатись на добровільно розкриті переклади, якщо тільки компанія не доведе, що такі треті особи знали про текст у редакції, що була предметом обов’язкового розкриття.

Стаття 22
Система взаємозв’язку реєстрів

1. Повинна бути створена європейська центральна платформа (далі - «платформа»).

2. Система взаємозв’язку реєстрів складається з:

- реєстрів держав-членів,

- платформи,

- порталу, що слугує європейською електронною точкою доступу.

3. Держави-члени повинні забезпечити операційну сумісність їхніх реєстрів у системі взаємозв’язку реєстрів через платформу.

4. Держави-члени можуть створювати додаткові точки доступу до системи взаємозв’язку реєстрів. Вони повинні невідкладно повідомляти Комісію про створення таких точок доступу та про будь-які суттєві зміни в їхній роботі.

Комісія також може створювати додаткові точки доступу до системи взаємозв’язку реєстрів. Такі точки доступу складаються із систем, розроблюваних та керованих Комісією чи іншими союзними установами, органами, офісами чи агенціями для виконання своїх адміністративних функцій або для дотримання положень союзного законодавства. Комісія повинна невідкладно повідомляти держави-члени про створення таких точок доступу та про будь-які суттєві зміни в їхній роботі.

5. Доступ до інформації із системи взаємозв’язку реєстрів забезпечується через портал та через додаткові точки доступу, створені державами-членами та Комісією.

6. Створення системи взаємозв’язку реєстрів не впливає на чинні двосторонні угоди, укладені між державами-членами, щодо обміну інформацією про компанії.

Стаття 23
Розроблення платформи та керування нею

1. Комісія повинна вирішити розробити платформу та/або керувати платформою самостійно або через третю особу.

Якщо Комісія вирішить розробити платформу та/або керувати платформою через третю особу, вибір третьої особи та виконання Комісією договору, укладеного з цією третьою особою, здійснюються відповідно до Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012.

2. Якщо Комісія вирішить розробити платформу через третю особу, вона шляхом імплементаційних актів визначає технічні специфікації для проведення процедури публічних закупівель та строк дії договору, що буде укладений із цією третьою особою.

3. Якщо Комісія вирішить керувати платформою через третю особу, вона шляхом імплементаційних актів ухвалює детальні правила поточного управління платформою.

Поточне управління платформою включає, зокрема:

- нагляд за функціонуванням платформи,

- безпеку та захист даних, що поширюються та обмін якими здійснюється за допомогою платформи,

- узгодження відносин між реєстрами держав-членів і третьою особою.

Нагляд за функціонуванням платформи здійснює Комісія.

4. Імплементаційні акти, зазначені в параграфах 2 і 3, ухвалюються згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 164(2).

Стаття 24
Імплементаційні акти

Комісія шляхом імплементаційних актів ухвалює таке:

(a) технічну специфікацію, що визначає способи електронного зв’язку для цілей системи взаємозв’язку реєстрів;

(b) технічну специфікацію протоколів зв’язку;

(c) технічні заходи, що забезпечують мінімальні стандарти безпеки інформаційних технологій для зв’язку та розповсюдження інформації в системі взаємозв’язку реєстрів;

(d) технічну специфікацію, що визначає методи обміну інформацією між реєстром компанії та реєстром філії, згідно зі статтями 20, 28a, 28c, 30a та 34;

(e) детальний перелік даних, що підлягають передачі з метою обміну інформацією між реєстрами, згідно зі статтями 20, 28a, 28c, 30a та 34;

(ea) детальний перелік даних, що підлягають передачі з метою обміну інформацією між реєстрами і для цілей розкриття, згідно зі статтями 86g, 86n, 86p, 123, 127a, 130, 160g, 160n та 160p;

(f) технічну специфікацію, що визначає структуру формату стандартного повідомлення з метою обміну інформацією між реєстрами, платформою та порталом;

(g) технічну специфікацію, що визначає групу даних, необхідних для здійснення платформою її функцій, а також метод зберігання, використання та захисту таких даних;

(h) технічну специфікацію, що визначає структуру та використання унікального ідентифікатора для зв’язку між реєстрами;

(i) специфікацію, що визначає технічні методи роботи системи взаємозв’язку реєстрів щодо розподілу інформації та обміну нею, та специфікацію, що визначає послуги у сфері інформаційних технологій, що надаються платформою та забезпечують доставляння повідомлень відповідною мовою;

(j) гармонізовані критерії щодо пошукового сервісу, що його надає портал;

(k) способи оплати з урахуванням наявних платіжних механізмів, таких як оплата онлайн;

(l) деталі пояснювальних приміток із зазначенням даних та видів документів відповідно до статті 14;

(m) технічні умови доступності послуг, що надаються системою взаємозв’язку реєстрів;

(n) процедуру і технічні вимоги до підключення додаткових точок доступу до платформи відповідно до статті 22;

(o) докладні правила і технічні деталі обміну між реєстрами інформацією, зазначеною у статті 13i.

Такі імплементаційні акти ухвалюються згідно з експертною процедурою, вказаною у статті 164(2).

Комісія ухвалює імплементаційні акти згідно з пунктами (d), (e), (n) та (o) до 1 лютого 2021 року.

Комісія ухвалює імплементаційні акти згідно з пунктом (ea) до 2 липня 2020 року.

Стаття 25
Фінансування

1. Створення та майбутній розвиток платформи і зміни порталу, що зумовлені цією Директивою, фінансуються із загального бюджету Союзу.

2. Технічне обслуговування та функціонування платформи фінансуються із загального бюджету Союзу і можуть додатково фінансуватися за рахунок надходжень від плати за доступ до системи взаємозв’язку реєстрів, що стягується з її окремих користувачів. Цей параграф не впливає на плату на національному рівні.

3. У формі делегованих актів та відповідно до статті 163 Комісія може ухвалювати правила щодо того, чи запроваджувати додаткове фінансування платформи за рахунок стягнення плати, і, в разі його запровадження, щодо розміру плати, що стягується з окремих користувачів відповідно до параграфа 2 цієї статті.

4. Будь-яка плата, що встановлюється відповідно до параграфа 2 цієї статті, не впливає на плату, якщо така є, що її стягують держави-члени за отримання документів і даних, зазначених у статті 19(1).

5. Будь-яка плата, що встановлюється відповідно до параграфа 2 цієї статті, не стягується за отримання даних, зазначених у статті 19(2)(a), (b) та (c).

6. Кожна держава-член несе витрати на внесення змін до своїх національних реєстрів, а також витрати на їх ведення та функціонування, що зумовлені цією Директивою.

Стаття 26
Інформація на листах і бланках заявок

Держави-члени повинні передбачити, щоб листи і бланки заявок незалежно від того, чи вони мають паперову, чи будь-яку іншу форму, містили такі дані:

(a) інформація, необхідна для ідентифікації реєстру, в якому зберігається згадана в статті 16 справа, разом із номером компанії в такому реєстрі;

(b) організаційно-правова форма компанії, розташування її зареєстрованого офісу та, у відповідних випадках, факт проведення процедури ліквідації компанії.

Якщо в таких документах згадується капітал компанії, то повинен бути зазначений підписний та сплачений капітал.

Держави-члени повинні передбачити, щоб вебсайти компаній містили принаймні згадані в першому параграфі дані та, у відповідних випадках, зазначення розміру підписного та сплаченого капіталу.

Стаття 27
Особи, що виконують формальності з розкриття

Кожна держава-член визначає осіб, відповідальних за виконання формальностей з розкриття.

Стаття 28
Санкції

Держави-члени повинні передбачити відповідні санкції принаймні у разі:

(a) нерозкриття бухгалтерських документів згідно з вимогами статті 14(f);

(b) відсутності передбачених статтею 26 обов’язкових даних у комерційних документах або на будь-якому вебсайті компанії.

Секція 2
Правила реєстрації та розкриття, застосовні до філій компаній інших держав-членів

Стаття 28a
Онлайнова реєстрація філій

1. Держави-члени забезпечують, щоб реєстрація філії компанії в державі-члені, що регулюється законодавством іншої держави-члена, могла здійснюватися повністю в режимі онлайн, без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому органі чи перед будь-якою посадовою особою, уповноваженою згідно з національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту заявки на реєстрацію філій, з урахуванням статті 13b(4) та mutatis mutandis статті 13g(8).

2. Держави-члени встановлюють детальні правила щодо онлайнової реєстрації філій, включаючи правила щодо документів та інформації, що повинні бути подані до компетентного органу. У рамках таких правил держави-члени забезпечують здійснення такої онлайнової реєстрації шляхом подання інформації або документів в електронній формі, включаючи електронні копії документів та інформацію, що згадані у статті 16a(4), чи шляхом використання інформації або документів, що раніше були подані до реєстру.

3. Правила, зазначені в параграфі 2, повинні принаймні передбачати таке:

(a) процедуру забезпечення наявності в заявників необхідної дієздатності та повноважень представляти компанію;

(b) способи ідентифікації особи чи осіб, що реєструють філію, або їхніх представників;

(c) вимоги щодо використання заявниками трастових послуг, що згадані в Регламенті (ЄС) № 910/2014.

4. Правила, зазначені в параграфі 2, також можуть передбачати процедури здійснення такого:

(a) перевіряння законності предмета діяльності філії;

(b) перевіряння законності назви філії;

(c) перевіряння законності документів та інформації, поданих для реєстрації філії;

(d) визначення ролі нотаріуса або будь-якої іншої особи чи органу, що бере участь у процесі реєстрації філії згідно з чинними національними положеннями.

5. Держави-члени можуть перевіряти інформацію про компанію за допомогою системи взаємозв’язку реєстрів при реєстрації філії компанії, що заснована в іншій державі-члені.

Держави-члени не повинні ставити онлайнову реєстрацію філії в залежність від отримання будь-якої ліцензії або дозволу до реєстрації філії, якщо тільки така умова не є необхідною для здійснення належного нагляду за певними видами діяльності згідно з національним законодавством.

6. Держави-члени забезпечують, щоб онлайнова реєстрація філії була завершена протягом 10 робочих днів після виконання всіх формальностей, включаючи отримання всіх необхідних документів та інформації, що відповідають національному законодавству, органом або посадовою особою, уповноваженою згідно з національним законодавством учиняти дії щодо будь-якого аспекту реєстрації філії.

Якщо неможливо зареєструвати філію протягом строків, зазначених у цьому параграфі, держави-члени забезпечують повідомлення заявника про причини затримки.

7. Після реєстрації філії компанії, створеної відповідно до законодавства іншої держави-члена, реєстр держави-члена, де така філія зареєстрована, повідомляє державу-член, де зареєстрована компанія, про те, що філія була зареєстрована за допомогою системи взаємозв’язку реєстрів. Держава-член, де зареєстрована компанія, підтверджує отримання такого повідомлення та негайно вносить інформацію до свого реєстру.

Стаття 28b
Онлайнове подання документів та інформації стосовно філій

1. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені у статті 30 документи та інформація або будь-які зміни до них могли подаватись онлайн протягом строку, передбаченого законодавством держави-члена, де заснована філія. Держави-члени забезпечують, щоб таке подання документів чи інформації могло здійснюватися повністю в режимі онлайн, без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому органі чи перед будь-якою посадовою особою, уповноваженою згідно з національним законодавством учиняти дії щодо онлайнового подання документів чи інформації, з урахуванням положень, передбачених у статті 13b(4) та mutatis mutandis у статті 13g(8).

2. Стаття 28a (2)-(5) застосовується mutatis mutandis до онлайнового подання документів та інформації стосовно філій.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб деякі або всі зазначені в параграфі 1 документи та інформація подавалися тільки онлайн.

Стаття 28c
Закриття філій

Держави-члени забезпечують, щоб після отримання документів та інформації, зазначених у пункті (h) статті 30(1), реєстр держави-члена, де зареєстрована філія компанії, поінформував через систему взаємозв’язку реєстрів реєстр держави-члена, де зареєстрована компанія, про те, що її філія була закрита та виключена з реєстру. Реєстр держави-члена компанії підтверджує отримання такого повідомлення також через зазначену систему та негайно вносить цю інформацію.

Стаття 29
Розкриття документів і даних стосовно філії

1. Документи і дані стосовно філії, відкритої в державі-члені компанією зазначеного в Додатку II виду, що регулюється законодавством іншої держави-члена, розкриваються відповідно до законодавства держави-члена філії згідно зі статтею 16.

2. Якщо вимоги щодо розкриття інформації стосовно філії відрізняються від таких вимог стосовно компанії, то вимоги щодо розкриття інформації стосовно філії мають переважне значення стосовно операцій, що здійснюються через філію.

3. Документи й дані, що згадані у статті 30(1), повинні бути оприлюднені через систему взаємозв’язку реєстрів. Стаття 18 і стаття 19(1) застосовуються mutatis mutandis.

4. Держави-члени забезпечують, щоб філії мали унікальний ідентифікатор, за допомогою якого вони можуть бути однозначно ідентифіковані при обміні даними між реєстрами через систему взаємозв’язку реєстрів. Такий унікальний ідентифікатор повинен містити щонайменше елементи, що дають можливість ідентифікувати державу-член реєстру, внутрішній реєстр походження та номер філії в цьому реєстрі, а також, у відповідних випадках, ознаки, щоб уникнути помилок ідентифікації.

Стаття 30
Документи і дані, що підлягають розкриттю

1. Обов’язковому розкриттю згідно зі статтею 29 підлягають тільки такі документи і дані:

(a) адреса філії;

(b) види діяльності філії;

(c) реєстр, що в ньому зберігається згадана у статті 16 справа, разом із реєстраційним номером у такому реєстрі;

(d) назва та організаційно-правова форма компанії, а також назва філії, якщо вона відрізняється від назви компанії;

(e) призначення, звільнення й дані осіб, уповноважених представляти компанію у відносинах із третіми особами та в суді:

- як орган компанії, створений відповідно до закону, або як члени будь-якого такого органу, відповідно до вимог щодо розкриття компаніями, що передбачені у статті 14(d),

- як постійні представники компанії щодо діяльності філії із зазначенням обсягу їхніх повноважень;

(f) - ліквідація компанії, призначення ліквідаторів, дані про них та їхні повноваження і припинення ліквідації, відповідно до вимог щодо розкриття компаніями, що передбачені у статті 14(h), (j) та (k),

- провадження у справах про банкрутство, компромісні угоди з кредиторами або будь-які аналогічні провадження, що відбуваються стосовно компанії;

(g) бухгалтерські документи відповідно до статті 31;

(h) закриття філії.

2. Держава-член, що в ній було відкрито філію, може передбачати згідно зі статтею 29 розкриття:

(a) підпису осіб, зазначених у пунктах (e) та (f) параграфа 1 цієї статті;

(b) установчих документів і, якщо вони викладені в окремому документі, установчого договору і статуту, відповідно до пунктів (a), (b) та (c) статті 14, разом зі змінами до цих документів;

(c) підтвердження з реєстру, зазначеного в пункті (c) параграфа 1 цієї статті, стосовно існування компанії;

(d) даних про цінні папери, що обтяжують майно компанії, розташоване в такій державі-члені, за умови що таке розкриття стосується дійсності зазначених цінних паперів.

Стаття 30a
Зміни до документів та інформації компанії

Держава-член, де зареєстрована компанія, повинна невідкладно повідомляти через систему взаємозв’язку реєстрів державу-член, де зареєстрована філія компанії, у разі внесення змін до будь-чого з такого:

(a) назва компанії;

(b) зареєстрований офіс компанії;

(c) реєстраційний номер компанії в реєстрі;

(d) організаційно-правова форма компанії;

(e) документи та інформація, зазначені в пунктах (d) та (f) статті 14.

Після отримання повідомлення, зазначеного в першому параграфі цієї статті, реєстр, що в ньому зареєстрована філія, через систему взаємозв’язку реєстрів підтверджує отримання такого повідомлення та забезпечує невідкладне внесення змін до документів та інформації, згаданих у статті 30(1).

Стаття 31
Межі обов’язку щодо розкриття бухгалтерських документів

Обов’язкове розкриття, передбачене статтею 30(1)(g), обмежується бухгалтерськими документами компанії, складеними, перевіреними аудиторами та розкритими відповідно до законодавства держави-члена, що ним регулюється діяльність компанії, згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС (-6) та Директивою 2013/34/ЄС.

Держави-члени можуть передбачати, що обов’язкове розкриття бухгалтерських документів, зазначених у пункті (g) статті 30(1), може вважатися виконаним шляхом розкриття в реєстрі держави-члена, де компанія зареєстрована відповідно до пункту (f) статті 14.

Стаття 32
Мова розкриття і переклад документів, що підлягають розкриттю

Держава-член, що в ній було відкрито філію, може передбачити, що документи, зазначені у статті 30(2)(b) та статті 31, повинні бути опубліковані іншою офіційною мовою Союзу і що переклади таких документів повинні бути засвідчені.

Стаття 33
Розкриття в разі наявності в державі-члені більше ніж однієї філії

Якщо компанія відкрила в державі-члені більше ніж одну філію, то зазначене у статті 30(2)(b) та статті 31 розкриття може здійснюватись у реєстрі філії за вибором компанії.

У випадку, що про нього йдеться в першому параграфі, обов’язкове розкриття іншими філіями повинне включати розкриті дані реєстру філії разом із номером цієї філії в такому реєстрі.

Стаття 34
Інформація про відкриття та припинення ліквідаційного провадження або провадження про банкрутство та про виключення компанії з реєстру

1. Стаття 20 застосовується до реєстру компанії та до реєстру філії відповідно.

2. Держави-члени визначають процедуру, що повинна бути дотримана після одержання інформації, зазначеної у статті 20(1) та (2). Така процедура повинна забезпечувати, щоб у разі припинення компанії або виключення її з реєстру з інших причин її філії так само були невідкладно виключені з реєстру.

3. Друге речення параграфа 2 не поширюється на філії компаній, що були виключені з реєстру внаслідок будь-якої зміни організаційно-правової форми відповідної компанії, злиття чи поділу або транскордонного перенесення її зареєстрованого офісу.

Стаття 35
Інформація на листах і бланках заявок

Держави-члени повинні передбачити вимогу про те, щоб у листах і бланках заявок, що їх використовує філія, зазначався, на додаток до встановленої у статті 26 інформації, реєстр, у якому зберігається справа стосовно філії, разом із номером філії в такому реєстрі.

Секція 3
Правила розкриття інформації, застосовні до філій компаній третіх країн

Стаття 36
Розкриття документів і даних стосовно філії

1. Документи і дані стосовно філії, відкритої в державі-члені компанією, що регулюється законодавством іншої держави-члена, але що має організаційно-правову форму, порівнянну з видами компаній, зазначеними в додатку II, розкриваються відповідно до законодавства держави-члена філії згідно зі статтею 16.

2. Застосовується стаття 29(2).

Стаття 37
Документи й дані, що підлягають обов’язковому розкриттю

Обов’язковому розкриттю згідно зі статтею 36 підлягають принаймні такі документи й дані:

(a) адреса філії;

(b) види діяльності філії;

(c) законодавство держави, що ним регулюється діяльність компанії;

(d) якщо це передбачено законодавством, реєстр, що до нього внесена компанія, та реєстраційний номер компанії в цьому реєстрі;

(e) установчі документи і, якщо вони викладені в окремому документі, установчий договір і статут разом з усіма змінами до цих документів;

(f) організаційно-правова форма компанії, її основне місце діяльності і предмет її діяльності та, принаймні щорічно, сума підписного капіталу, якщо такі дані не вказані в документах, зазначених у пункті (e);

(g) назва компанії, а також назва філії, якщо вона відрізняється від назви компанії;

(h) призначення, звільнення й дані осіб, уповноважених представляти компанію у відносинах із третіми особами та в суді:

- як орган компанії, створений відповідно до закону, або як члени будь-якого такого органу,

- як постійні представники компанії щодо діяльності філії.

Необхідно вказати обсяг повноважень осіб, уповноважених представляти компанію, а також чи можуть такі особи представляти компанію самостійно, чи повинні діяти спільно;

(i) - ліквідація компанії та призначення ліквідаторів, дані про них та їхні повноваження і припинення ліквідації,

- провадження у справах про банкрутство, компромісні угоди з кредиторами або будь-які аналогічні провадження, що відбуваються стосовно компанії;

(j) бухгалтерські документи відповідно до статті 38;

(k) закриття філії.

Стаття 38
Межі обов’язку щодо розкриття бухгалтерських документів

1. Обов’язкове розкриття, передбачене статтею 37(j), стосується бухгалтерських документів компанії, складених, перевірених аудиторами та розкритих відповідно до законодавства держави-члена, що ним регулюється діяльність компанії. Якщо вони не складені відповідно до Директиви 2013/34/ЄС або згідно з вимогами, що еквівалентні вимогам Директиви 2013/34/ЄС, держави-члени можуть вимагати складання та розкриття бухгалтерських документів, що стосуються діяльності філії.

2. Застосовуються статті 32 та 33.

Стаття 39
Інформація на листах і бланках заявок

Держави-члени повинні передбачити вимогу про те, щоб у листах і бланках заявок, що їх використовує філія, зазначався реєстр, у якому зберігається справа стосовно філії, разом із номером філії в такому реєстрі. Якщо законодавство держави, що ним регулюється діяльність компанії, вимагає внесення до реєстру, то також зазначаються реєстр, що до нього внесена компанія, та реєстраційний номер компанії в цьому реєстрі.

Секція 4
Положення щодо застосування та виконання

Стаття 40
Санкції

Держави-члени повинні передбачити відповідні санкції за нерозкриття інформації, вказаної у статтях 29, 30, 31, 36, 37 та 38, та незазначення в листах і бланках заявок обов’язкових даних, передбачених у статтях 35 та 39.

Стаття 41
Особи, що виконують формальності з розкриття

Кожна держава-член визначає, хто повинен виконувати формальності з розкриття, передбачені в секціях 2 та 3.

Стаття 42
Винятки з положень про розкриття бухгалтерських документів для філій

1. Статті 31 та 38 не застосовуються до філій, що їх відкривають кредитні установи та фінансові установи, що на них поширюється дія Директиви Ради 89/117/ЄЕС (-7).

2. До наступного узгодження держави-члени не зобов’язані застосовувати статті 31 та 38 до філій, що їх відкривають страхові компанії.

ГЛАВА IV
Збереження та змінювання капіталу

Секція 1
Вимоги до капіталу

Стаття 44
Загальні положення

1. Передбачені в цій главі заходи з узгодження застосовуються до положень, встановлених законом, підзаконним нормативно-правовим актом або адміністративними діями в державах-членах стосовно видів компаній, зазначених у додатку I.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати положення цієї глави до інвестиційних компаній зі змінним капіталом та до кооперативів, заснованих у формі одного з видів компаній, зазначених у додатку I. Якщо в законодавстві держав-членів використана ця можливість, вони повинні вимагати, щоб такі компанії включали слова «інвестиційна компанія зі змінним капіталом» або «кооператив» до всіх документів, зазначених у статті 26.

Стаття 45
Мінімальний капітал

1. Законодавство держав-членів повинне вимагати, щоб для заснування компанії або отримання нею дозволу на початок діяльності була проведена підписка на мінімальний капітал, сума якого повинна бути не менше 25000 євро.

2. Кожні п’ять років Європейський Парламент і Рада за пропозицією Комісії згідно зі статтею 50(1) та статтею 50(2)(g) Договору розглядають та за потреби змінюють зазначену в параграфі 1 суму в євро з огляду на економічні та монетарні тенденції в Союзі і тенденцію дозволяти тільки великим та середнім підприємствам обирати види компаній, що зазначені в додатку I.

Стаття 46
Активи

Підписний капітал може формуватися лише з активів, що їхня економічна вартість може бути оцінена. Однак зобов’язання виконати роботи або надати послуги не можуть становити частину цих активів.

Стаття 47
Випускна ціна акцій

Акції не можуть випускатися за ціною, нижчою за їхню номінальну вартість, або, за відсутності номінальної вартості, їхню облікову номінальну вартість.

Однак держави-члени можуть дозволяти тим, хто професійно займається розміщенням акцій, сплачувати менше за загальну ціну акцій, на які вони підписуються в рамках такої транзакції.

Стаття 48
Оплата акцій, випущених за плату

Акції, випущені за плату, повинні бути оплачені на момент заснування компанії або отримання нею дозволу на початок діяльності в сумі не менше 25% їхньої номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

Але якщо акції випущені за плату в негрошовій формі, на момент заснування компанії або на момент отримання нею дозволу на початок діяльності, така плата повинна бути повністю сплачена протягом п’яти років з такого моменту.

Секція 2
Гарантії щодо передбаченого законом капіталу

Стаття 49
Експертний звіт про плату в негрошовій формі

1. Звіт про будь-яку плату в негрошовій формі складається до того, як компанія буде заснована або отримає дозвіл на початок діяльності, одним або декількома незалежними експертами, призначеними або затвердженими адміністративним чи судовим органом. Такими експертами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи та компанії чи фірми відповідно до законодавства кожної держави-члена.

2. Експертний звіт, згаданий у параграфі 1, повинен містити принаймні опис кожного з активів, що з них складається плата, а також методів оцінювання, що використовуються. У ньому зазначається, чи відповідають результати оцінювання, отримані внаслідок застосування цих методів, принаймні кількості та номінальній вартості або, за відсутності номінальної вартості, обліковій номінальній вартості та, у відповідних випадках, премії на акції, що випускаються за них.

3. Експертний звіт публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

4. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю статтю, якщо 90% номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості всіх акцій випускається одній або більше компаніям за плату в негрошовій формі та якщо дотримано таких вимог:

(a) стосовно компанії, що отримує таку плату, особи, згадані в пункті (i) статті 4, погодилися відмовитися від експертного звіту;

(b) така згода була опублікована згідно з параграфом 3;

(c) компанії, що надають таку плату, мають резерви, що не можуть бути розподілені відповідно до законодавства чи статутів і що принаймні дорівнюють номінальній вартості або, за відсутності номінальної вартості, обліковій вартості акцій, випущених за плату в негрошовій формі;

(d) компанії, що надають таку плату, гарантують на суму, що дорівнює сумі, яка вказана в пункті (c), борги компанії-одержувача, що виникають у період між моментом випуску акцій за плату в негрошовій формі та одним роком після опублікування річної звітності цієї компанії за фінансовий рік, протягом якого така плата була надана. У цей період будь-яка передача таких акцій забороняється;

(e) зазначена в пункті (d) гарантія була опублікована згідно з параграфом 3; та

(f) компанії, що надають таку плату, вносять суму, що дорівнює зазначеній у пункті (c) сумі, у резерв, що не може бути розподілений протягом трьох років після опублікування річної звітності компанії-одержувача за фінансовий рік, протягом якого така плата була надана, або, в разі необхідності, протягом такого більшого строку, поки не будуть урегульовані всі претензії стосовно зазначеної в пункті (d) гарантії, що їх пред’явлено в цей період.

5. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю статтю до заснування нової компанії шляхом злиття або поділу, якщо складається звіт одного чи більше незалежних експертів про проект умов злиття або поділу.

Якщо держави-члени вирішать застосовувати цю статтю у випадках, зазначених у першому підпараграфі, вони можуть передбачити, щоб звіт, що складається відповідно до параграфа 1 цієї статті, та звіт одного чи більше незалежних експертів про проект умов злиття або поділу могли бути складені тим самим експертом або експертами.

Стаття 50
Відступ від вимоги щодо складання експертного звіту

1. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати статтю 49(1), (2) та (3), якщо за рішенням адміністративного органу чи органу управління переказні цінні папери, що їх означено в пункті 44 статті 4(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/65/ЄС (-8), або інструменти грошового ринку, що їх означено в пункті 17 статті 4(1) вказаної Директиви, вносяться як плата в негрошовій формі й такі цінні папери або інструменти грошового ринку оцінюються за середньозваженою ціною, за якою вони торгувалися на одному чи більше регульованих ринках, що їх означено в пункті 21 статті 4(1) вказаної Директиви, протягом достатнього визначеного національним законодавством строку до фактичної дати внесення відповідної плати в негрошовій формі.

Однак якщо така ціна зазнала впливу виняткових обставин, що суттєво змінили б вартість активу на фактичну дату його внесення, включаючи ситуації, коли ринок таких переказних цінних паперів або інструментів грошового ринку стає неліквідним, то за ініціативою адміністративного органу чи органу управління проводиться переоцінювання, за яке він несе відповідальність.

Для цілей такого переоцінювання застосовується стаття 49(1), (2) та (3).

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати статтю 49(1), (2) та (3), якщо за рішенням адміністративного органу або органу управління активи, відмінні від зазначених у параграфі 1 цієї статті переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку, вносяться як плата в негрошовій формі, щодо них уже видано висновок визнаного незалежного експерта про їхню справедливу вартість та якщо виконано такі умови:

9a) справедливу вартість визначено на дату не раніше шести місяців до фактичної дати внесення активів; та

(b) оцінювання проведено відповідно до загальноприйнятих у державі-члені стандартів та принципів оцінювання, що застосовні до виду активів, що вносяться.

У разі настання нових істотних обставин, що суттєво змінили б справедливу вартість активу на фактичну дату його внесення, за ініціативою адміністративного органу чи органу управління проводиться переоцінювання, за яке він несе відповідальність.

Для цілей зазначеного в другому підпараграфі переоцінювання застосовується стаття 49(1), (2) та (3).

У разі непроведения такого переоцінювання один або більше акціонерів, що в сукупності володіють не менше 5% підписного капіталу компанії на дату ухвалення рішення про збільшення капіталу, можуть вимагати оцінювання незалежним експертом, і в такому випадку застосовується стаття 49(1), (2) та (3).

Такий(-і) акціонер(-и) можуть подавати вимогу до фактичної дати внесення активу, за умови що на дату вимоги відповідний(-і) акціонер(-и) усе ще володіє(-ють) у сукупності не менше 5% підписного капіталу компанії, як і на дату ухвалення рішення про збільшення капіталу.

3. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати статтю 49(1), (2) та (3), якщо за рішенням адміністративного органу або органу управління активи, відмінні від зазначених у параграфі 1 цієї статті переказних цінних паперів та інструментів грошового ринку, вносяться як плата в негрошовій формі, при цьому їхню справедливу вартість визначено на основі вартості окремого активу, зазначеної в обов’язковій звітності за попередній фінансовий рік, за умови що було проведено аудит обов’язкової звітності згідно з Директивою 2006/43/ЄС.

Підпараграфи з другого по п’ятий параграфа 2 цієї статті застосовуються mutatis mutandis.

Стаття 51
Плата в негрошовій формі без складання експертного звіту

1. Якщо зазначена у статті 50 плата в негрошовій формі надається без експертного звіту, згаданого у статті 49(1), (2) та (3), то на додаток до викладених у пункті (h) статті 4 вимог та протягом одного місяця з фактичної дати внесення активу публікується декларація, що містить таке:

(a) опис відповідної плати в негрошовій формі;

(b) її вартість, джерело цієї оцінки та, у відповідних випадках, метод оцінювання;

(c) інформація про те, чи відповідають результати оцінювання принаймні кількості, номінальній вартості або, за відсутності номінальної вартості, обліковій номінальній вартості та, у відповідних випадках, премії на акції, що випускаються за таку плату; та

(d) заява про те, що не настали нові істотні обставини стосовно первісного оцінювання.

Декларація публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

2. Якщо пропонується внесення плати в негрошовій формі без експертного звіту, згаданого у статті 49(1), (2) та (3), стосовно збільшення капіталу, пропонованого згідно зі статтею 68(2), то оголошення, що містить дату ухвалення рішення про збільшення та зазначену в параграфі 1 цієї статті інформацію, публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16, до того, як внесення активу як плати в негрошовій формі набуде чинності. У такому випадку передбачена в параграфі 1 цієї статті декларація обмежується заявою про те, що з моменту опублікування зазначеного вище оголошення не настали нові істотні обставини.

3. Кожна держава-член повинна передбачити достатні гарантії, що забезпечують дотримання процедури, встановленої у статті 50 та в цій статті, якщо плата в негрошовій формі вноситься без експертного звіту, згаданого у статті 49(1), (2) і (3).

Стаття 52
Істотні придбання після заснування компанії або отримання нею дозволу на початок діяльності

1. Якщо до закінчення встановленого національним законодавством строку тривалістю принаймні два роки з моменту заснування компанії або отримання нею дозволу на початок діяльності компанія придбаває будь-який актив, що належить особі, компанії або фірмі, зазначеній у пункті (i) статті 4, за плату в розмірі не менше однієї десятої частини підписного капіталу, то таке придбання повинне бути перевірене, а інформація про нього опублікована в порядку, передбаченому статтею 49(1), (2) та (3), і воно підлягає затвердженню загальними зборами.

Статті 50 і 51 застосовуються mutatis mutandis.

Держави-члени можуть також вимагати застосування цих положень, коли активи належать акціонеру або будь-якій іншій особі.

2. Параграф 1 не поширюється на придбання, здійснені в рамках поточної діяльності компанії, на придбання, здійснені на вимогу або під наглядом адміністративного чи судового органу, або на придбання на фондовій біржі.

Стаття 53
Обов’язок акціонерів оплачувати внески

З урахуванням положень стосовно зменшення підписного капіталу акціонери не можуть бути звільнені від обов’язку оплачувати свої внески.

Стаття 54
Гарантії в разі перетворення

До подальшого проведення узгодження національного законодавства держави-члени вживають заходів, необхідних для забезпечення принаймні тих самих гарантій, що передбачені у статтях 3-6 та статтях 45-53, у разі перетворення компанії іншого виду на публічну акціонерну компанію.

Стаття 55
Внесення змін до статуту або установчого документа

Статті 3-6 і статті 45-54 не обмежують положення держав-членів про компетенцію та порядок внесення змін до статуту чи установчого документа.

Секція 3
Правила стосовно виплати прибутку

Стаття 56
Загальні правила стосовно виплати прибутку

1. За винятком випадків зменшення підписного капіталу, виплата прибутку акціонерам не може здійснюватися, коли на дату закриття останнього фінансового року зазначена в річній звітності компанії вартість чистих активів є меншою ніж сума підписного капіталу плюс ті резерви, які не можуть бути розподілені відповідно до законодавства чи статуту компанії, або стане нижчою за таку суму після такої виплати прибутку.

2. Якщо незатребувану частину підписного капіталу не включено до активів, відображених у балансовому звіті, ця сума повинна бути вирахувана із суми підписного капіталу, що зазначена в параграфі 1.

3. Сума виплати прибутку акціонерам не може перевищувати суму прибутку на кінець останнього фінансового року плюс будь-який прибуток, перенесений на майбутні періоди, і сум, узятих з наявних для такої цілі резервів, за вирахуванням будь-яких збитків, перенесених на майбутні періоди, і сум, переданих у резерв відповідно до законодавства або статуту.

4. Термін «виплата прибутку», вживаний у параграфах 1 і 3, включає, зокрема, виплату дивідендів та відсотків, пов’язаних з акціями.

5. Коли законодавство держави-члена дозволяє виплату проміжних дивідендів, застосовуються принаймні такі умови:

(a) складається проміжна звітність, що підтверджує наявність достатніх коштів для виплати;

(b) сума виплати не може перевищувати суму сукупного прибутку, отриманого після завершення останнього фінансового року, за який складено річну звітність, плюс будь-якого прибутку, перенесеного на майбутні періоди, і сум, узятих з наявних для такої цілі резервів, за вирахуванням збитків, перенесених на майбутні періоди, і сум, що повинні бути передані в резерв відповідно до вимог законодавства або статуту.

6. Параграфи 1-5 не впливають на положення держав-членів щодо збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів.

7. Законодавство держави-члена може передбачати відступ від параграфа 1 у випадку інвестиційних компаній з фіксованим капіталом.

Для цілей цього параграфа термін «інвестиційна компанія з фіксованим капіталом» означає тільки компанії:

(a) винятковим предметом діяльності яких є інвестування коштів у різні цінні папери та акції, землю чи інші активи з єдиною метою розповсюдження інвестиційних ризиків та надання їхнім акціонерам вигоди від результатів управління їхніми активами; та

(b) що розміщують власні акції шляхом відкритої підписки.

Якщо в законодавстві держав-членів використана ця можливість, вони повинні:

(a) вимагати від таких компаній включення терміна «інвестиційна компанія» до всіх документів, зазначених у статті 26;

(b) не дозволяти будь-якій такій компанії, вартість чистих активів якої стає меншою за вказану в параграфі 1 суму, виплачувати прибуток акціонерам, коли на дату закриття останнього фінансового року зазначена в річній звітності вартість сукупних активів компанії є меншою ніж 150% суми сукупних зобов’язань компанії перед кредиторами відповідно до її річної звітності або стане нижчою за таку суму після такої виплати прибутку; та

(c) вимагати від будь-якої такої компанії, що здійснює виплату прибутку, коли вартість її чистих активів стає нижчою за вказану в параграфі 1 суму, включити до своєї річної звітності примітку про це.

Стаття 57
Повернення незаконно виплаченого прибутку

Будь-який прибуток, виплачений з порушенням статті 56, повертається акціонерами, що його отримали, якщо компанія доведе, що ці акціонери знали про незаконність проведеної їм виплати прибутку або, зважаючи на обставини, не могли не знати про це.

Стаття 58
Значна втрата підписного капіталу

1. У разі значної втрати підписного капіталу загальні збори акціонерів повинні бути скликані протягом строку, встановленого законодавством держав-членів, для розгляду питання про те, чи слід проводити ліквідацію компанії чи вживати будь-яких інших заходів.

2. Сума втрати, що вважається значною в розумінні параграфа 1, встановлюється законодавством держав-членів у розмірі, що не перевищує половини підписного капіталу.

Секція 4
Правила стосовно придбавання компаніями власних акцій

Стаття 59
Заборона підписки на власні акції

1. Компанія не може здійснювати підписку на власні акції.

2. Якщо на акції компанії підписалася особа, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, то вважається, що така особа підписалася на них за власний рахунок.

3. Особи, компанії або фірми, зазначені в пункті (i) статті 4, або, у випадках збільшення підписного капіталу, члени адміністративного органу чи органу управління зобов’язані оплатити акції, підписку на які проведено всупереч цій статті.

Однак законодавство держави-члена може передбачати, що будь-яка така особа може бути звільнена від свого зобов’язання, якщо вона доведе відсутність її особистої вини.

Стаття 60
Придбавання власних акцій

1. Без обмеження принципу однакового ставлення до всіх акціонерів, що перебувають в однаковому становищі, та Регламенту (ЄС) № 596/2014, держави-члени можуть дозволяти компанії придбавати власні акції як самостійно, так і через особу, що діє від власного імені, але в інтересах компанії. Якщо придбання дозволяються, держави-члени повинні встановити такі умови для їх здійснення:

(a) дозвіл надається загальними зборами, які визначають умови проведення таких операцій з придбання і, зокрема, максимальну кількість акцій, що можуть бути придбані, строк дії дозволу, максимальна тривалість якого визначається національним законодавством, але не повинна перевищувати п’яти років, а в разі придбання за плату - максимальний та мінімальний розмір плати. Члени адміністративного органу або органу управління повинні переконатись, що на момент здійснення кожного дозволеного придбання було дотримано умов, зазначених у пунктах (b) та (c);

(b) придбання, у тому числі акції, що їх компанія придбала раніше і що ними вона володіє, та акції, придбані особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, не можуть призводити до зменшення чистих активів до рівня, нижчого від зазначеної у статті 56(1) і (2) суми; та

(c) в операції можуть брати участь тільки повністю оплачені акції.

Крім того, держави-члени можуть ставити придбання в розумінні першого підпараграфа в залежність від виконання будь-якої з таких умов:

(a) номінальна вартість або, за її відсутності, облікова номінальна вартість придбаних акцій, у тому числі акцій, що їх компанія придбала раніше і що ними вона володіє, та акцій, придбаних особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, не перевищує межі, що її визначають держави-члени; така межа не може бути нижчою за 10% підписного капіталу;

(b) повноваження компанії на придбавання власних акцій у розумінні першого підпараграфа, максимальна кількість акцій, що можуть придбаватись, строк дії повноваження та максимальний або мінімальний розмір плати визначені у статуті або в установчому документі компанії;

(c) компанія дотримується відповідних вимог щодо подання звітності і повідомлень;

(d) певні компанії, що їх визначають держави-члени, можуть бути зобов’язані анулювати придбані акції, за умови що сума, яка дорівнює номінальній вартості анульованих акцій, буде включена до резерву, який не може бути розподілений акціонерам, крім випадків зменшення підписного капіталу; цей резерв може бути використаний лише для цілей збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів;

(e) придбання не створює перешкод для задоволення вимог кредиторів.

2. Законодавство держави-члена може передбачати відступи від першого речення пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1, якщо придбання власних акцій компанії є необхідним для запобігання серйозній та неминучій шкоді компанії. У такому випадку наступні загальні збори повинні бути поінформовані адміністративним органом або органом управління про причини та характер здійснених операцій з придбання, про кількість та номінальну вартість або, за відсутності номінальної вартості, облікову номінальну вартість придбаних акцій, про частку представленого ними підписного капіталу та про плату за ці акції.

3. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати перше речення пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 до акцій, придбаних самою компанією або особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, для розповсюдження працівникам такої компанії або працівникам асоційованої компанії. Такі акції розподіляються протягом 12 місяців після їх придбання.

Стаття 61
Відступ від правил стосовно придбавання власних акцій

1. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати статтю 60 до:

(a) акцій, придбаних при виконанні рішення про зменшення капіталу, або за обставин, зазначених у статті 82;

(b) акцій, придбаних у результаті універсальної передачі активів;

(c) повністю оплачених акцій, придбаних безоплатно або банками та іншими фінансовими установами як комісія за купівлю;

(d) акцій, придбаних унаслідок юридичного зобов’язання або рішення суду щодо захисту міноритарних акціонерів, зокрема у разі злиття, зміни предмета діяльності чи організаційно-правової форми компанії, перенесення за кордон зареєстрованого офісу або запровадження обмежень на передачу акцій;

(e) акцій, придбаних в акціонера у разі їх неоплати;

(f) акцій, придбаних для відшкодування збитків міноритарним акціонерам асоційованих компаній;

(g) повністю оплачених акцій, придбаних у результаті примусового продажу на підставі судового наказу для сплати компанії боргу власника акцій; та

(h) повністю оплачених акцій, випущених інвестиційною компанією з фіксованим капіталом, що її означено у другому підпараграфі статті 56(7), і придбаних на вимогу інвестора такою компанією або асоційованою компанією. Застосовується пункт (a) третього підпараграфа статті 56(7). Такі придбання не можуть призводити до зменшення чистих активів до рівня, нижчого за суму підписного капіталу плюс будь-які резерви, що їх розподіл заборонений законом.

2. Але акції, придбані у випадках, зазначених у пунктах (b)-(g) параграфа 1, повинні бути відчужені не пізніше ніж через три роки після їх придбання, крім випадків, коли номінальна вартість або, за її відсутності, облікова номінальна вартість придбаних акцій, у тому числі акцій, що їх компанія могла придбати через особу, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, не перевищує 10% підписного капіталу.

3. Якщо акції не будуть відчужені протягом строку, встановленого в параграфі 2, вони повинні бути анульовані. У законодавстві держави-члена таке анулювання може бути обумовлене відповідним зменшенням підписного капіталу. Таке зменшення вимагається, якщо в результаті придбання акцій, що підлягають анулюванню, чисті активи стають меншими за суму, зазначену у статті 56 (1) та (2).

Стаття 62
Наслідки незаконного придбання власних акцій

Акції, придбані з порушенням статей 60 та 61, повинні бути відчужені протягом одного року після їх придбання. Якщо вони не будуть відчужені протягом такого строку, застосовується стаття 61(3).

Стаття 63
Володіння власними акціями та річний звіт у разі придбання власних акцій

1. Якщо законодавство держави-члена дозволяє компанії придбавати власні акції як самостійно, так і через особу, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, воно повинне вимагати виконання в будь-який час принаймні таких умов для володіння такими акціями:

(a) серед прав, що надаються акціями, дія права голосу, пов’язаного з власними акціями компанії, у будь-якому випадку повинна бути призупинена;

(b) якщо акції включаються до складу активів, відображених у балансі, до складу зобов’язань включається недоступний для розподілу резерв на ту саму суму.

2. Якщо законодавство держави-члена дозволяє компанії придбавати власні акції як самостійно, так і через особу, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, воно повинне вимагати зазначення в річному звіті принаймні:

(a) причин операцій з придбання, проведених протягом фінансового року;

(b) кількості та номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості акцій, що були придбані та відчужені протягом фінансового року, та частки представленого ними підписного капіталу;

(c) у разі придбання або відчуження за плату - плати за акції;

(d) кількості та номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості всіх акцій, що були придбані компанією і що ними вона володіє, та частки представленого ними підписного капіталу.

Стаття 64
Фінансова допомога компанії у придбанні її акцій третьою особою

1. Якщо держави-члени дозволяють компанії прямо чи опосередковано надавати або отримувати позики чи надавати забезпечення з метою придбання її акцій третьою особою, вони повинні поставити такі операції в залежність від виконання умов, викладених у параграфах 2-5.

2. Відповідальність за такі операції несе адміністративний орган чи орган управління, і вони здійснюються на справедливих ринкових умовах, особливо щодо процентів, що їх отримує компанія, і стосовно забезпечення, що надається компанії за позики, згадані в параграфі 1.

Кредитна репутація третьої особи або, у випадку багатосторонніх операцій, кожного контрагента операції повинна бути належним чином досліджена.

3. Адміністративний орган або орган управління подає операції на попереднє затвердження загальними зборами, при цьому загальні збори діють відповідно до правил щодо кворуму та більшості, викладених у статті 83.

Адміністративний орган або орган управління повинен надати загальним зборам письмовий звіт, що в ньому зазначаються:

(a) причини проведення операції;

(b) інтерес компанії в укладенні такої операції;

(c) умови, на яких укладається операція;

(d) пов’язані з операцією ризики для ліквідності і платоспроможності компанії; та

(e) ціна, за якою третя особа повинна придбати акції.

Цей звіт подається до реєстру для опублікування згідно зі статтею 16.

4. Сукупна фінансова допомога, що надається третім особам, ніколи не повинна призводити до зменшення чистих активів до рівня, що нижчий за суму, зазначену у статті 56(1) та (2), враховуючи також будь-яке зменшення чистих активів, яке могло статися через придбання компанією або в інтересах компанії її власних акцій відповідно до статті 60(1).

Компанія включає до складу зобов’язань у балансі недоступний для розподілу резерв на суму сукупної фінансової допомоги.

5. Якщо третя сторона за рахунок фінансової допомоги від компанії придбаває власні акції цієї компанії в розумінні статті 60(1) або підписується на акції, випущені в рамках збільшення підписного капіталу, таке придбання або підписка здійснюється за справедливою ціною.

6. Параграфи 1-5 не застосовуються до операцій, укладених банками та іншими фінансовими установами у процесі поточної діяльності, а також до операцій, здійснених з метою придбання акцій працівниками компанії або працівниками асоційованої компанії чи для таких працівників.

Однак такі операції не можуть мати наслідком зменшення чистих активів до рівня нижче суми, зазначеної в статті 56(1).

7. Параграфи 1-5 не застосовуються до операцій, здійснених з метою придбання акцій відповідно до статті 61(1)(b).

Стаття 65
Додаткові гарантії у випадку операцій із пов’язаними особами

Якщо окремі члени адміністративного органу або органу управління компанії, що є стороною операції, зазначеної у статті 64(1) цієї Директиви, чи адміністративного органу або органу управління материнської компанії в розумінні статті 22 Директиви 2013/34/ЄС, або сама така материнська компанія, або фізичні особи, що діють від свого імені, але в інтересах членів таких органів або в інтересах такої материнської компанії, є контрагентами в такій операції, держави-члени забезпечують шляхом відповідних гарантій, щоб така операція не суперечила інтересам компанії.

Стаття 66
Прийняття власних акцій компанії як забезпечення

1. Прийняття власних акцій компанії як забезпечення самою компанією або особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, розглядається як придбання для цілей статті 60, статті 61(1) і статей 63 та 64.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 1 до операцій, укладених банками та іншими фінансовими установами у процесі поточної діяльності.

Стаття 67
Підписка на акції, придбання акцій або володіння акціями компанією, у якій публічній акціонерній компанії належить більшість прав голосу або на яку вона може здійснювати вирішальний вплив

1. Підписка на акції, придбання акцій або володіння акціями публічної акціонерної компанії іншою компанією зазначеного в додатку II виду, в якій публічній акціонерній компанії прямо чи опосередковано належить більшість прав голосу або на яку вона може прямо чи опосередковано здійснювати вирішальний вплив, вважаються такими, що були здійснені самою публічною акціонерною компанією.

Перший підпараграф також застосовується, якщо інша компанія регулюється правом третьої країни та має організаційно-правову форму, порівнянну з організаційно-правовими формами, що зазначені в додатку II.

Однак якщо публічна акціонерна компанія володіє більшістю прав голосу опосередковано або може здійснювати вирішальний вплив опосередковано, держави-члени не зобов’язані застосовувати перший та другий підпараграфи, якщо вони передбачають призупинення дії прав голосу, що надаються акціями публічної акціонерної компанії, що ними володіє інша компанія.

2. За відсутності узгодження національного законодавства про об’єднання компаній держави-члени можуть:

(a) визначати випадки, коли публічна акціонерна компанія вважається здатною здійснювати вирішальний вплив на іншу компанію; якщо держава-член використовує цю можливість, її національне законодавство в будь-якому випадку повинне передбачати, що вирішальний вплив може здійснюватися, якщо публічна акціонерна компанія:

(i) має право призначати або звільняти більшість членів адміністративного органу, органу управління або наглядового органу та одночасно є акціонером або учасником іншої компанії; або

(ii) є акціонером або учасником іншої компанії та має одноосібний контроль над більшістю прав голосу її акціонерів або учасників за угодою, укладеною з іншими акціонерами або учасниками такої компанії.

Держави-члени не зобов’язані передбачати будь-які випадки, крім випадків, зазначених у пунктах (i) та (ii) першого підпараграфа;

(b) визначати випадки, коли публічна акціонерна компанія вважається такою, що опосередковано володіє правами голосу або здатною опосередковано здійснювати вирішальний вплив;

(c) визначати обставини, за яких публічна акціонерна компанія вважається такою, що володіє правами голосу.

3. Держави-члени не зобов’язані застосовувати перший і другий підпараграфи параграфа 1, якщо підписка на акції, придбання акцій або володіння акціями здійснюються в інтересах особи, відмінної від особи, що підписується на акції, придбаває акції або володіє акціями, яка не є ні публічною акціонерною компанією, зазначеною в параграфі 1, ні іншою компанією, в якій публічній акціонерній компанії прямо чи опосередковано належить більшість прав голосу або на яку вона може прямо чи опосередковано здійснювати вирішальний вплив.

4. Держави-члени не зобов’язані застосовувати перший та другий підпараграфи параграфа 1, якщо підписка, придбання або володіння здійснюється іншою компанією як такою та у зв’язку з її діяльністю як професійного торговця цінними паперами, за умови що вона є членом фондової біржі, що розташована або функціонує в державі-члені, або затверджена чи контролюється органом держави-члена, що компетентний здійснювати нагляд за професійними торговцями цінними паперами, які, в розумінні цієї Директиви, можуть включати кредитні установи.

5. Держави-члени не зобов’язані застосовувати перший та другий підпараграфи параграфа 1, якщо акції публічної акціонерної компанії, що належать іншій компанії, були придбані до того, як відносини між двома компаніями стали відповідати критеріям, викладеним у параграфі 1.

Однак дія прав голосу, що надаються такими акціями, призупиняється, а акції враховуються, коли буде встановлено, чи виконана умова, передбачена статтею 60(1)(b).

6. Держави-члени не зобов’язані застосовувати статтю 61(2) або (3) чи статтю 62, якщо акції публічної акціонерної компанії придбаває інша компанія, за умови що вони передбачать:

(a) призупинення дії прав голосу, що надаються акціями публічної акціонерної компанії, що ними володіє інша компанія; та

(b) зобов’язання членів адміністративного органу або органу управління публічної акціонерної компанії викупити в іншої компанії акції, про які йдеться у статті 61(2) та (3) і статті 62, за ціною, за якою інша компанія придбала їх; ця санкція не застосовується, тільки якщо члени адміністративного органу або органу управління публічної акціонерної компанії доведуть, що ця компанія жодним чином не брала участі у здійсненні підписки на відповідні акції або в їх придбанні.

Секція 5
Правила стосовно збільшування та зменшування капіталу

Стаття 68
Рішення загальних зборів про збільшення капіталу

1. Будь-яке збільшення капіталу проводиться за рішенням загальних зборів. І таке рішення, і факт збільшення підписного капіталу публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

2. Утім, статутом, установчим документом або загальними зборами, чиє рішення повинне бути опубліковане відповідно до правил, зазначених у параграфі 1, може бути дозволене збільшення підписного капіталу до максимальної суми, яку вони встановлюють з урахуванням будь-якої максимальної суми, передбаченої законом. У відповідних випадках, рішення про збільшення підписного капіталу ухвалюється в межах суми, визначеної компетентним органом компанії. Строк повноважень такого органу в цьому відношенні не може перевищувати п’яти років і може поновлюватись один або більше разів загальними зборами щоразу не більше ніж на п’ять років.

3. Якщо існує декілька класів акцій, рішення загальних зборів щодо збільшення капіталу згідно з параграфом 1 або щодо дозволу на збільшення капіталу згідно з параграфом 2 ухвалюється окремим голосуванням принаймні стосовно кожного класу акціонерів, на чиї права впливає операція.

4. Дія цієї статті поширюється на випуск усіх цінних паперів, що можуть бути конвертовані в акції або що дають право підписки на акції, але не на конвертацію таких цінних паперів і не на здійснення права підписки.

Стаття 69
Оплата акцій, випущених за плату

Акції, випущені за плату при збільшенні підписного капіталу, повинні бути оплачені в сумі не менше 25% їхньої номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості. Якщо передбачена емісійна премія, вона повинна бути сплачена в повному обсязі.

Стаття 70
Акції, що випускаються за плату в негрошовій формі

1. Якщо акції випущені за плату в негрошовій формі при збільшенні підписного капіталу, така плата повинна бути повністю сплачена протягом п’яти років після ухвалення рішення про збільшення підписного капіталу.

2. До збільшення капіталу один або декілька експертів, що незалежні від компанії та призначені або затверджені адміністративним чи судовим органом, складають звіт про плату, зазначену в параграфі 1. Такими експертами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи та компанії і фірми відповідно до законодавства кожної держави-члена.

Застосовуються стаття 49(2) та (3) і статті 50 та 51.

3. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 2 у разі збільшення підписного капіталу, проведеного з метою здійснення злиття, поділу або публічної пропозиції щодо придбання або обміну акцій та для здійснення виплати акціонерам компанії, що є предметом поглинання чи поділу або що є об’єктом публічної пропозиції щодо придбання або обміну акцій.

Однак у випадку злиття або поділу держави-члени застосовують перший підпараграф, тільки якщо один або декілька незалежних експертів складають звіт про проект умов злиття або поділу.

Якщо держави-члени вирішать застосовувати параграф 2 у випадку злиття або поділу, вони можуть передбачити, щоб звіт, що складається відповідно до цієї статті, та звіт одного чи більше незалежних експертів про проект умов злиття або поділу могли бути складені тим самим експертом або експертами.

4. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати параграф 2, якщо всі акції, що випускаються у процесі збільшення підписного капіталу, випущені за плату в негрошовій формі одній або більше компаніям, при цьому всі акціонери компанії, які отримують плату, дали згоду на те, що експертний звіт складатись не буде, а вимоги пунктів (b)-(f) статті 49(4) виконано.

Стаття 71
Не повністю підписане збільшення капіталу

Якщо збільшення капіталу не підписане повністю, то капітал збільшуватиметься на суму отриманих підписок, лише якщо це передбачено умовами випуску.

Стаття 72
Збільшування капіталу шляхом внесків у грошовій формі

1. Щоразу при збільшенні капіталу шляхом внесків у грошовій формі акції пропонуються акціонерам у порядку пріоритету пропорційно капіталу, представленому їхніми акціями.

2. Законодавство держави-члена:

(a) не обов’язково повинне застосовувати параграф 1 до акцій, що надають обмежене право на участь у виплатах прибутку в розумінні статті 56 та/або в активах компанії в разі ліквідації; або

(b) може дозволяти, якщо підписний капітал компанії, що має декілька класів акцій, що надають різні права щодо голосування або участі у виплатах прибутку в розумінні статті 56 чи в активах у разі ліквідації, збільшується шляхом випуску нових акцій тільки одного з таких класів, здійснення переважного права на придбання акцій акціонерами інших класів тільки після здійснення цього права акціонерами класу, нові акції якого випускаються.

3. Будь-яка пропозиція здійснити підписку в порядку пріоритету і строк, протягом якого це право повинне бути здійснене, публікується в національному офіційному виданні, визначеному відповідно до статті 16. Однак законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати таке опублікування, якщо зареєстровані всі акції компанії. У такому випадку всі акціонери компанії повідомляються в письмовій формі. Переважне право на придбання акцій здійснюється у строк, що не повинен бути меншим за 14 днів із дати опублікування пропозиції або з дати відправлення листів акціонерам.

4. Переважне право на придбання акцій не може бути обмежене або скасоване статутом або установчим документом. Однак це можливо за рішенням загальних зборів. Адміністративний орган або орган управління зобов’язаний подати на таке засідання письмовий звіт із зазначенням причин обмеження або скасування переважного права на придбання акцій та обґрунтуванням запропонованої ціни випуску. Загальні збори діють відповідно до правил щодо кворуму та більшості, викладених у статті 83. Їхнє рішення публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

5. Законодавство держави-члена може передбачати, що статут, установчий документ або загальні збори, що діють відповідно до правил щодо кворуму, більшості та публікування, викладених у параграфі 4 цієї статті, можуть надавати повноваження обмежувати або скасовувати переважне право на придбання акцій органу компанії, що компетентний ухвалювати рішення про збільшення підписного капіталу в межах статутного капіталу. Ця повноваження не може надаватися на строк, довший за строк повноваження, передбаченого у статті 68(2).

6. Дія параграфів 1-5 поширюється на випуск усіх цінних паперів, що можуть бути конвертовані в акції або що дають право підписки на акції, але не на конвертацію таких цінних паперів і не на здійснення права підписки.

7. Переважне право на придбання акцій не виключається для цілей параграфів 4 та 5, якщо, відповідно до рішення про збільшення підписного капіталу, акції випускаються банкам або іншим фінансовим установам з метою їх пропонування акціонерам компанії відповідно до параграфів 1 та 3.

Стаття 73
Рішення загальних зборів про зменшення підписного капіталу

Будь-яке зменшення підписного капіталу, крім як на підставі судового рішення, проводиться принаймні за рішенням загальних зборів, що діють відповідно до правил щодо кворуму та більшості, викладених у статті 83, без обмеження статей 79 та 80. Таке рішення публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

У повідомленні про скликання зборів зазначається принаймні мета зменшення капіталу та спосіб його проведення.

Стаття 74
Зменшування підписного капіталу у випадку декількох класів акцій

Якщо існує декілька класів акцій, рішення загальних зборів щодо зменшення підписного капіталу ухвалюється окремим голосуванням принаймні стосовно кожного класу акціонерів, на чиї права впливає операція.

Стаття 75
Гарантії для кредиторів у випадку зменшення підписного капіталу

1. У разі зменшення підписного капіталу принаймні кредитори, чиї вимоги виникли раніше дати опублікування рішення про зменшення, мають щонайменше право на забезпечення вимог, строк погашення яких не настав на дату такої публікації. Держави-члени не можуть скасовувати таке право, крім випадків, коли кредитор має належні гарантії або коли такі гарантії не є необхідними з огляду на активи компанії.

Держави-члени встановлюють умови здійснення права, передбаченого в першому підпараграфі. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що зменшення підписного капіталу ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.

2. Законодавство держав-членів також повинне принаймні передбачати недійсність зменшення або неможливість будь-яких платежів на користь акціонерів, поки кредитори не отримають задоволення або суд не вирішить, що їхню заяву не слід задовольняти.

3. Ця стаття застосовується, коли зменшення підписного капіталу відбувається шляхом повної або часткової відмови від сплати залишку внесків акціонерів.

Стаття 76
Відступ від гарантій для кредиторів у випадку зменшення підписного капіталу

1. Держави-члени не зобов’язані застосовувати статтю 75 до зменшення підписного капіталу, здійснюваного з метою покриття понесених збитків або віднесення грошових коштів до резерву, за умови що внаслідок такої операції сума такого резерву не перевищуватиме 10% зменшеного підписного капіталу. Крім випадків зменшення підписного капіталу, цей резерв не може бути розподілений акціонерам; він може бути використаний лише для покриття понесених збитків або збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації такого резерву, якщо держави-члени дозволяють таку операцію.

2. У зазначених у параграфі 1 випадках законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати заходи, необхідні для того, щоб суми, що виникають унаслідок зменшення підписного капіталу, не могли використовуватися для здійснення платежів або виплати прибутку акціонерам чи для звільнення акціонерів від зобов’язання здійснити свої внески.

Стаття 77
Зменшування підписного капіталу та мінімальний капітал

Підписний капітал не може бути зменшений до суми, меншої від мінімального капіталу, встановленого відповідно до статті 45.

Однак держави-члени можуть дозволяти таке зменшення, якщо вони також передбачать, що рішення про зменшення підписного капіталу може набути чинності, тільки якщо підписний капітал буде збільшений до суми, що принаймні дорівнює встановленому мінімуму.

Стаття 78
Викуп підписного капіталу без зменшення

Якщо законодавство держави-члена дозволяє повний або частковий викуп підписного капіталу без зменшення останнього, воно повинне принаймні вимагати дотримання таких умов:

(a) якщо статут або установчий документ передбачає можливість викупу, рішення про нього повинні ухвалювати загальні збори шляхом голосування принаймні за звичайних умов щодо кворуму та більшості; якщо статут або установчий документ не передбачає можливості викупу, рішення про нього повинні ухвалювати загальні збори шляхом голосування принаймні за звичайних умов щодо кворуму та більшості, визначених у статті 83; це рішення публікується в порядку, встановленому законодавством держав-членів, відповідно до статті 16;

(b) для цілей викупу можуть використовуватися лише суми, доступні для розподілу в розумінні статті 56(1)-(4);

(c) акціонери, чиї акції викуплено, зберігають свої права в компанії, за винятком прав на повернення своїх інвестицій та на участь у виплаті початкових дивідендів за невикупленими акціями.

Стаття 79
Зменшування підписного капіталу шляхом примусового вилучення акцій

1. Якщо законодавство держави-члена дозволяє компаніям зменшувати свій підписний капітал шляхом примусового вилучення акцій, воно повинне принаймні вимагати дотримання таких умов:

(a) вимога або можливість примусового вилучення повинна бути передбачена статутом або установчим документом до проведення підписки на акції, що підлягають вилученню;

(b) якщо примусове вилучення дозволене лише статутом чи установчим документом, рішення про його проведення ухвалюється загальними зборами, якщо тільки його одностайно не схвалили відповідні акціонери;

(c) орган компанії, що ухвалює рішення про примусове вилучення, встановлює умови та спосіб його проведення, якщо тільки вони вже не визначені статутом або установчим документом;

(d) застосовується стаття 75, окрім як у разі повністю оплачених акцій, що надаються компанії безоплатно або вилучаються за рахунок сум, доступних для розподілу згідно зі статтею 56(1)-(4); у цих випадках сума, що дорівнює номінальній вартості або, за її відсутності, обліковій номінальній вартості всіх вилучених акцій, повинна бути включена до резерву; крім випадків зменшення підписного капіталу, цей резерв не може бути розподілений акціонерам; він може бути використаний лише для покриття понесених збитків або збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації такого резерву, якщо держави-члени дозволяють таку операцію; та

(e) рішення про примусове вилучення публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

2. Перший параграф статті 73 і статті 74, 76 та 83 не поширюються на випадки, передбачені параграфом 1 цієї статті.

Стаття 80
Зменшування підписного капіталу шляхом вилучення акцій, придбаних самою компанією або особою, що діє в її інтересах

1. У разі зменшення підписного капіталу шляхом вилучення акцій, придбаних самою компанією або особою, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, рішення про вилучення завжди ухвалюють загальні збори.

2. Застосовується стаття 75, окрім випадків, коли акції повністю оплачені та придбаваються безоплатно чи за рахунок сум, доступних для розподілу згідно зі статтею 56(1)-(4); у цих випадках сума, що дорівнює номінальній вартості або, за її відсутності, обліковій номінальній вартості всіх вилучених акцій, повинна бути включена до резерву. Крім випадків зменшення підписного капіталу, цей резерв не може бути розподілений акціонерам. Він може бути використаний лише для покриття понесених збитків або збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації такого резерву, якщо держави-члени дозволяють таку операцію.

3. Статті 74, 76 та 83 не поширюються на випадки, передбачені параграфом 1 цієї статті.

Стаття 81
Викуп підписного капіталу або його зменшування шляхом вилучання акцій у випадку декількох класів акцій

У передбачених статтею 78, статтею 79(1)(b) і статтею 80(1) випадках, якщо існує декілька класів акцій, рішення загальних зборів щодо викупу підписного капіталу або його зменшення ухвалюється окремим голосуванням принаймні стосовно кожного класу акціонерів, на чиї права впливає операція.

Стаття 82
Умови викупу акцій

Якщо законодавство держави-члена дозволяє компаніям випускати викупні акції, воно повинне принаймні вимагати дотримання таких умов стосовно викупу таких акцій:

(a) можливість викупу повинна бути передбачена статутом або установчим документом компанії до проведення підписки на викупні акції;

(b) акції повинні бути повністю оплачені;

(c) умови та спосіб викупу повинні бути передбачені статутом або установчим документом компанії;

(d) викуп може бути здійснено тільки за рахунок сум, доступних для розподілу відповідно до статті 56(1)-(4), або надходжень від нової емісії, проведеної з метою здійснення такого викупу;

(e) сума, що дорівнює номінальній вартості або, за її відсутності, обліковій номінальній вартості всіх викуплених акцій, повинна бути включена до резерву, який не може бути розподілений акціонерам, крім випадків зменшення підписного капіталу; він може бути використаний лише для цілей збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів;

(f) пункт (e) не поширюється на викуп, що здійснюється за рахунок надходжень від нової емісії, проведеної з метою здійснення такого викупу;

(g) якщо передбачено виплату премії акціонерам унаслідок викупу, така премія може бути виплачена тільки за рахунок сум, доступних для розподілу відповідно до статті 56(1)-(4), або за рахунок резерву, відмінного від резерву, зазначеного в пункті (e) цієї статті, який не може бути розподілений акціонерам, окрім випадків зменшення підписного капіталу; цей резерв може використовуватися лише для цілей збільшення підписного капіталу шляхом капіталізації резервів, або для покриття витрат, зазначених у пункті (i) статті 4, чи витрат на випуск акцій чи боргових зобов’язань, або для виплати премії власникам викупних акцій чи боргових зобов’язань;

(h) повідомлення про викуп публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16.

Стаття 83
Вимоги до голосування стосовно рішень загальних зборів

Законодавство держав-членів повинне передбачати, що рішення, зазначені у статті 72(4) та (5) і статтях 73, 74, 78 та 81, повинні ухвалюватись принаймні більшістю не менше двох третин голосів, що надаються цінними паперами, або представленого підписного капіталу.

Однак законодавство держав-членів може встановлювати, що проста більшість голосів, зазначених у першому параграфі, є достатньою, якщо при цьому представлена принаймні половина підписного капіталу.

Секція 6
Положення щодо застосування та виконання

Стаття 84
Відступ від деяких вимог

1. Держави-члени можуть відступати від першого параграфа статті 48, першого речення статті 60(1)(a) і статей 68, 69 та 72, якщо такі відступи необхідні для ухвалення чи застосування положень, спрямованих на заохочення участі працівників чи інших груп осіб, визначених національним законодавством, у капіталі підприємств.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати перше речення статті 60(1)(a) і статей 73, 74 та 79-82 до компаній, заснованих відповідно до спеціального закону, що випускають як капітальні акції, так і акції працівників, при цьому останні випускаються працівникам компанії як органу, що представлений на загальних зборах акціонерів делегатами, що мають право голосу.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб стаття 49, статті 58(1) і 68(1), (2) та (3), перший підпараграф статті 70(2), статті 72-75, 79, 80 та 81 не застосовувались у випадку використання інструментів, повноважень та механізмів урегулювання, передбачених розділом IV Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС (-9).

4. Держави-члени відступають від статті 58(1), статті 68, статей 72, 73 та 74, пункту (b) статті 79(1), статті 80(1) і статті 81, якщо та поки такі відступи необхідні для запровадження запобіжних заходів з реструктуризації, передбачених Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1023 (-10).

Перший підпараграф не обмежує принцип однакового ставлення до акціонерів.

Стаття 85
Однакове ставлення до всіх акціонерів, що перебувають в однаковому становищі

Для цілей виконання цієї глави законодавство держав-членів повинне забезпечувати однакове ставлення до всіх акціонерів, що перебувають в однаковому становищі.

Стаття 86
Перехідні положення

Держави-члени можуть вирішити не застосовувати пункти (g), (i), (j) та (k) статті 4 до компаній, що вже існують на дату набуття чинності підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених на виконання Директиви Ради 77/91/ЄЕС (-11).

РОЗДІЛ II
ПЕРЕТВОРЕННЯ, ЗЛИТТЯ ТА ПОДІЛ КОМПАНІЙ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

ГЛАВА-I
Транскордонне перетворення

Стаття 86a
Сфера застосування

1. Дія цієї глави поширюється на перетворення компаній з обмеженою відповідальністю, що засновані відповідно до законодавства держави-члена та мають зареєстрований офіс, головний офіс або основне місце діяльності в Союзі, на компанії з обмеженою відповідальністю, що регулюються законодавством іншої держави-члена.

2. Дія цієї глави не поширюється на транскордонне перетворення компанії, предметом діяльності якої є колективне інвестування капіталу, що надається громадськістю, яка діє згідно з принципом диверсифікації ризиків і підрозділи якої на вимогу власників прямо чи опосередковано викуплені з активів цієї компанії. Заходи, вжиті такою компанією для забезпечення того, щоб біржова вартість її підрозділів суттєво не відрізнялася від чистої вартості її активів, вважаються рівнозначними такому викупу.

3. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанії, щодо яких існують будь-які з таких обставин:

(a) компанія перебуває у стані ліквідації та почала розподіляти активи своїм учасникам;

(b) до компанії застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

4. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до компаній, щодо яких:

(a) розпочато провадження у справі про банкрутство або вживаються запобіжні заходи з реструктуризації;

(b) розпочато процедуру ліквідації, відмінну від процедури, зазначеної в пункті (a) параграфа 3, або

(c) вживаються заходи із запобігання кризовому стану, що їх означено в пункті (101) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС.

Стаття 86b
Терміни та означення

Для цілей цієї глави:

(1) «компанія» означає компанію з обмеженою відповідальністю зазначеного в додатку II виду, що здійснює транскордонне перетворення;

(2) «транскордонне перетворення» означає операцію, в рамках якої компанія, що не припинена і не перебуває у процесі ліквідації, змінює організаційно-правову форму, що в ній вона зареєстрована в державі-члені вибуття, на вказану в додатку II організаційно-правову форму держави-члена призначення і переносить принаймні свій зареєстрований офіс до держави-члена призначення, зберігаючи свою правосуб’єктність;

(3) «держава-член вибуття» означає державу-член, що в ній компанія була зареєстрована до транскордонного перетворення;

(4) «держава-член призначення» означає державу-член, що в ній зареєстрована перетворена компанія в результаті транскордонного перетворення;

(5) «перетворена компанія» означає компанію, засновану в державі-члені призначення в результаті транскордонного перетворення.

Стаття 86c
Процедури та формальності

Відповідно до права Союзу, законодавство держави-члена вибуття регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані у зв’язку з транскордонним перетворенням, щоб отримати свідоцтво про попереднє схвалення перетворення, а законодавство держави-члена призначення регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані після отримання свідоцтва про попереднє схвалення перетворення.

Стаття 86d
Проект умов транскордонного перетворення

Адміністративний орган або орган управління компанії розробляє проект умов транскордонного перетворення. Проект умов транскордонного перетворення повинен включати принаймні такі дані:

(a) організаційно-правова форма та назва компанії в державі-члені вибуття і розташування її зареєстрованого офісу в такій державі-члені;

(b) організаційно-правова форма та назва, запропоновані для перетвореної компанії в державі-члені призначення і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу в такій державі-члені;

(c) установчий документ компанії в державі-члені призначення, у відповідних випадках, та, якщо він викладений в окремому документі, статут;

(d) запропонований приблизний графік проведення транскордонного перетворення;

(e) права, надані перетвореною компанією учасникам, що користуються спеціальними правами, або власникам відмінних від акцій цінних паперів, що представляють капітал компанії, або запропоновані щодо них заходи;

(f) будь-які запропоновані кредиторам засоби захисту, такі як гарантії або застави;

(g) будь-які особливі переваги, надані членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компанії;

(h) чи отримувала будь-які заохочення або субсидії компанія в державі-члені вибуття протягом попередніх п’яти років;

(i) детальна інформація про запропоновану грошову компенсацію для учасників відповідно до статті 86i;

(j) можливий вплив транскордонного перетворення на зайнятість;

(k) у відповідних випадках, інформація про процедури, за якими визначається порядок залучення працівників до визначення їхніх прав на участь у перетвореній компанії відповідно до статті 86l.

Стаття 86e
Звіт адміністративного органу чи органу управління для учасників та працівників

1. Адміністративний орган або орган управління компанії складає звіт для учасників та працівників, що роз’яснює та обґрунтовує юридичні та економічні аспекти транскордонного перетворення, а також роз’яснює наслідки транскордонного перетворення для працівників.

Зокрема, в ньому повинні пояснюватись наслідки транскордонного перетворення для майбутньої діяльності компанії.

2. Звіт також повинен включати розділ для учасників та розділ для працівників.

Компанія може вирішити скласти один звіт, що містить ці два розділи, або скласти окремі звіти для учасників та працівників відповідно, що містять відповідний розділ.

3. У розділі звіту для учасників пояснюється, зокрема, таке:

(a) грошова компенсація та метод, що використовується для визначення грошової компенсації;

(b) наслідки транскордонного перетворення для учасників;

(c) права та засоби правового захисту, передбачені для учасників згідно зі статтею 86i.

4. Розділ звіту для учасників не вимагається, якщо всі учасники компанії погодилися відмовитися від цієї вимоги. Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії положень цієї статті.

5. У розділі звіту для працівників пояснюється, зокрема, таке:

(a) наслідки транскордонного перетворення для трудових відносин, а також, у відповідних випадках, будь-які заходи для охорони цих відносин;

(b) будь-які значні зміни в чинних умовах зайнятості або в розташуванні місць ведення господарської діяльності компанії;

(c) як чинники, зазначені в пунктах (a) та (b), впливають на будь-які дочірні підприємства компанії.

6. Звіт або звіти надаються в будь-якому випадку в електронній формі, а в разі наявності проекту умов транскордонного перетворення - разом із ним, учасникам та представникам працівників або, якщо таких представників немає, самим працівникам не менше ніж за шість тижнів до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h.

7. Якщо адміністративний або управлінський орган компанії своєчасно отримує висновок щодо інформації, зазначеної в параграфах 1 та 5, від представників працівників або, якщо таких представників немає, від самих працівників, як це передбачено національним законодавством, учасники повинні бути повідомлені про це, а такий висновок додається до звіту.

8. Розділ звіту для працівників не вимагається, якщо в компанії та на її дочірніх підприємствах, якщо такі є, немає інших працівників, крім тих, що входять до складу адміністративного органу чи органу управління.

9. Якщо відповідно до параграфа 4 було заявлено відмову від розділу звіту для учасників, зазначеного в параграфі 3, а розділ для працівників, згаданий у параграфі 5, не вимагається відповідно до параграфа 8, то звіт не вимагається.

10. Параграфи 1-9 цієї статті не обмежують відповідні інформаційні та консультаційні права і процедури, передбачені на національному рівні, після транспозиції директив 2002/14/ЄС та 2009/38/ЄС.

Стаття 86f
Звіт незалежного експерта

1. Держави-члени забезпечують вивчення незалежним експертом проекту умов транскордонного перетворення та складення ним звіту для учасників. Такий звіт надається учасникам не менше ніж за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h. Залежно від законодавства держави-члена експертом може бути фізична або юридична особа.

2. Згаданий у параграфі 1 звіт повинен у будь-якому разі включати думку експерта щодо відповідності грошової компенсації. Оцінюючи грошову компенсацію, експерт повинен враховувати будь-яку ринкову ціну акцій компанії до оголошення пропозиції про перетворення або вартості компанії без урахування впливу запропонованого перетворення, визначеного відповідно до загальноприйнятих методів оцінювання. У звіті принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої грошової компенсації;

(b) зазначається, чи застосовуваний метод або методи є прийнятними для оцінювання грошової компенсації, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості; та

(c) описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

Експерт має право отримати від компанії всю інформацію, необхідну для виконання обов’язків експерта.

3. Ані вивчення проекту умов транскордонного перетворення незалежним експертом, ані звіт незалежного експерта не вимагається, якщо всі учасники компанії погодились на це.

Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії цієї статті.

Стаття 86g
Розкриття

1. Держави-члени забезпечують розкриття компанією та оприлюднення в реєстрі держави-члена вибуття щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h, таких документів:

(a) проект умов транскордонного перетворення; та

(b) повідомлення, що інформує учасників, кредиторів та представників працівників компанії, або, якщо таких представників немає, самих працівників про те, що вони можуть надати компанії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів коментарі до проекту умов транскордонного перетворення.

Держави-члени можуть вимагати розкриття звіту незалежного експерта і його оприлюднення в реєстрі.

Держави-члени повинні забезпечити можливість для компанії виключати конфіденційну інформацію зі звіту незалежного експерта, що підлягає розкриттю.

Документи, розкриті відповідно до цього параграфа, також повинні бути доступними через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Держави-члени можуть звільнити компанію від зобов’язання розкриття, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h, і закінчується не раніше завершення таких зборів, ця компанія на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до документів, згаданих у параграфі 1 цієї статті.

Однак держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів і що пропорційні досягненню таких цілей.

3. Якщо компанія надає доступ до проекту умов транскордонного перетворення відповідно до параграфа 2 цієї статті, вона подає до реєстру держави-члена вибуття щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h, таку інформацію:

(a) організаційно-правова форма та назва компанії та розташування її зареєстрованого офісу в державі-члені вибуття й організаційно-правова форма та назва, запропоновані для перетвореної компанії в державі-члені призначення і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу в такій державі-члені;

(b) реєстр, що до нього подаються документи згідно зі статтею 14 стосовно компанії, та її реєстраційним номер у цьому реєстрі;

(c) інформація про заходи, вжиті для реалізації прав кредиторів, працівників та учасників; та

(d) дані про вебсайт, що на ньому доступні онлайн та безкоштовно проект умов транскордонного перетворення, зазначене в параграфі 1 повідомлення, звіт незалежного експерта та повна інформація про зазначені в пункті (c) цього параграфа заходи.

Реєстр держави-члена вибуття повинен зробити загальнодоступною інформацію, згадану в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа.

4. Держави-члени забезпечують, щоб вимоги, зазначені в параграфах 1 та 3, могли бути виконані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі держави-члена вибуття, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Держави-члени можуть вимагати на додаток до розкриття відповідно до параграфів 1, 2 та 3 цієї статті, щоб проект умов транскордонного перетворення або інформація, зазначена в параграфі 3 цієї статті, була опублікована в їхньому офіційному національному виданні або через центральну електронну платформу відповідно до статті 16(3). У цьому випадку держави-члени забезпечують, щоб реєстр передав відповідну інформацію національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.

6. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність для громадськості документації, зазначеної в параграфі 1, або інформації, зазначеної в параграфі 3, через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують, щоб будь-які платежі, що їх стягують реєстри з компанії за розкриття, передбачене в параграфах 1 та 3, та, у відповідних випадках, за опублікування згідно з параграфом 5, не перевищували собівартість надання таких послуг.

Стаття 86h
Затвердження загальними зборами

1. Після розгляду звітів, зазначених у статтях 86e та 86f, у відповідних випадках, думок працівників, поданих відповідно до статті 86e, та коментарів, поданих відповідно до статті 86g, загальні збори компанії повинні ухвалити рішення про те, чи затверджувати проект умов транскордонного перетворення та чи ухвалювати установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут.

2. Загальні збори компанії можуть залишати за собою право обумовити здійснення транскордонного перетворення прямим схваленням ними заходів, передбачених у статті 86l.

3. Держави-члени забезпечують, щоб для затвердження проекту умов транскордонного перетворення та будь-яких змін до такого проекту вимагалася більшість не менше двох третин, але не більше 90% голосів, що надаються акціями або підписним капіталом, представленим на загальних зборах. У будь-якому випадку гранична частка голосів не повинна перевищувати граничну частку, встановлену національним законодавством для затвердження транскордонних злиттів.

4. Якщо будь-який пункт проекту умов транскордонного перетворення або будь-яка поправка до установчого документа компанії, що проводить перетворення, призводить до збільшення економічних зобов’язань учасника перед компанією або третіми особами, держави-члени можуть вимагати, за таких конкретних обставин, щоб такий пункт або поправка до установчого документа була затверджена відповідним учасником, за умови що такий учасник не може здійснювати права, передбачені у статті 86i.

5. Держави-члени забезпечують, щоб рішення загальних зборів про затвердження транскордонного перетворення не могло бути оскаржене виключно на таких підставах:

(a) грошова компенсація, згадана в пункті (i) статті 86d, була встановлена в невідповідному розмірі; або

(b) інформація, надана стосовно грошової компенсації, зазначеної в пункті (a), не відповідала вимогам законодавства.

Стаття 86i
Захист учасників

1. Держави-члени забезпечують, щоб принаймні учасники компанії, що проголосували проти затвердження проекту умов транскордонного перетворення, мали право відчужити свої акції за адекватну грошову компенсацію на умовах, що викладені в параграфах 2-5.

Держави-члени можуть також передбачити наявність в інших учасників компанії права, зазначеного в першому підпараграфі.

Держави-члени можуть вимагати, щоб пряме заперечення проти проекту умов транскордонного перетворення, намір учасників здійснити своє право відчуження своїх акцій або і таке заперечення, і такий намір були належним чином задокументовані не пізніше проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h. Держави-члени можуть дозволяти, щоб запис заперечення проти проекту умов транскордонного перетворення вважався належною документацією голосу «проти».

2. Держави-члени встановлюють строк, протягом якого учасники, зазначені в параграфі 1, повинні заявити компанії про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій. Цей строк не повинен перевищувати одного місяця після проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h. Держави-члени забезпечують, щоб компанія надавала електронну адресу для отримання такої заяви в електронній формі.

3. Держави-члени також встановлюють строк, протягом якого повинна бути виплачена грошова компенсація, визначена у проекті умов транскордонного перетворення. Цей строк не повинен закінчуватися пізніше двох місяців після набуття чинності транскордонним перетворенням відповідно до статті 86q.

4. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які учасники, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій, але вважають, що запропонована компанією грошова компенсація не була встановлена у відповідному розмірі, мали право вимагати сплати додаткової грошової компенсації в компетентному органі, наділеному відповідними повноваженнями національним законодавством. Держави-члени встановлюють строк для пред’явлення вимоги про сплату додаткової грошової компенсації.

Держави-члени можуть передбачати, щоб остаточне рішення про надання додаткової грошової компенсації було дійсним для всіх учасників, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій відповідно до параграфа 2.

5. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені в параграфах 1-4 права регулювались законодавством держави-члена вибуття і щоб така держава-член вибуття мала виключну компетенцію вирішувати будь-які спори, пов’язані з такими правами.

Стаття 86j
Захист кредиторів

1. Держави-члени повинні забезпечити належну систему захисту інтересів кредиторів, чиї вимоги були заявлені до розкриття проекту умов транскордонного перетворення, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого розкриття.

Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, незадоволені гарантіями, запропонованими у проекті умов транскордонного перетворення згідно з пунктом (f) статті 86d, могли звертатися протягом трьох місяців після розкриття проекту умов транскордонного перетворення, про яке йдеться у статті 86g, до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання належних гарантій, за умови що такі кредитори можуть довести, що транскордонне перетворення ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що вони не отримали належних гарантій від компанії.

Держави-члени забезпечують, щоб гарантії були обумовлені набранням чинності транскордонним перетворенням відповідно до статті 86q.

2. Держави-члени можуть вимагати, щоб адміністративний орган або орган управління компанії надав декларацію, що містить достовірну інформацію про її поточний фінансовий стан на дату не більше ніж за один місяць до розкриття такої декларації. У декларації зазначається, що на підставі інформації, наявної в адміністративного органу чи органу управління компанії на дату складення цієї декларації, та після належного з’ясування обставин такому адміністративному органу чи органу управління невідомо про будь-яку причину, з якої компанія після набуття чинності перетворенням не змогла б виконувати свої зобов’язання у встановлений для їх виконання строк. Декларація підлягає розкриттю разом із проектом умов транскордонного перетворення відповідно до статті 86g.

3. Параграфи 1 і 2 не обмежують застосування права держави-члена вибуття щодо задоволення або забезпечення майнових або немайнових зобов’язань перед органами публічної влади.

4. Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, що їхні вимоги пред’явлено до розкриття проекту умов транскордонного перетворення, могли подати судовий позов проти компанії також у державі-члені вибуття протягом двох років після дати набуття чинності перетворенням, без обмеження правил щодо підсудності, що передбачені союзним або національним законодавством чи договором. Можливість подання такого судового позову повинна існувати додатково до інших правил щодо вибору юрисдикції, застосовних відповідно до союзного законодавства.

Стаття 86k
Інформаційні та консультаційні права працівників

1. Держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників у зв’язку з транскордонним перетворенням і здійснення таких прав згідно з положеннями Директиви 2002/14/ЄС та, що стосується підприємств або груп підприємств, що провадять діяльність у масштабах усієї Спільноти, згідно з Директивою 2009/38/ЄС. Держави-члени можуть вирішити, що інформаційні та консультаційні права працівників поширюються на працівників компаній, відмінних від тих, що зазначені у статті 3(1) Директиви 2002/14/ЄС.

2. Незважаючи на статтю 86e(7) та пункт (b) статті 86g(1), держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників, принаймні до ухвалення рішення щодо проекту умов транскордонного перетворення або звіту, згаданого у статті 86e, залежно від того, котре з цих рішень буде ухвалено раніше, таким чином, щоб працівникам надавалась обґрунтована відповідь до проведення загальних зборів, зазначених у статті 86h.

3. Без обмеження будь-яких чинних положень або практик, що є сприятливішими для працівників, держави-члени визначають практичні умови здійснення інформаційних та консультаційних прав відповідно до статті 4 Директиви 2002/14/ЄС.

Стаття 86l
Участь працівників

1. Без обмеження параграфа 2, на перетворену компанію поширюється дія чинних правил щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені призначення.

2. Однак чинні правила щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені призначення не застосовуються, якщо протягом шести місяців до розкриття проекту умов транскордонного перетворення середня кількість працівників компанії становить чотири п’ятих відповідної граничної кількості, встановленої законодавством держави-члена вибуття, що є передумовою для участі працівників у значенні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, або якщо законодавство держави-члена призначення не:

(a) передбачає щонайменше того самого рівня участі працівників, що існував у компанії до транскордонного перетворення та визначається на основі частки представників працівників серед членів адміністративного або наглядового органу чи їхніх комітетів або серед членів управлінської групи, що охоплює одиниці прибутку компанії, з урахуванням представництва працівників; або

(b) передбачає для працівників установ перетвореної компанії, розташованих в інших державах-членах, такої самої можливості здійснення прав на участь, що її мають ті працівники, що зайняті в державі-члені призначення.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, участь працівників у перетвореній компанії та їхня участь у визначенні таких прав регулюються державами-членами, mutatis mutandis та з урахуванням параграфів 4-7 цієї статті, відповідно до принципів та процедур, встановлених у статті 12(2) та (4) Регламенту (ЄС) № 2157/2001 і в таких положеннях Директиви 2001/86/ЄС:

(a) стаття 3(1), пункти (a)(i) та (b) статті 3(2), стаття 3(3), перші два речення статті 3(4) і стаття 3(5) та (7);

(b) стаття 4(1), пункти (a), (g) та (h) статті 4(2) і стаття 4(3) та (4);

(c) стаття 5;

(d) стаття 6;

(e) стаття 7(1), за виключенням другого абзацу пункту (b);

(f) статті 8, 10, 11 і 12; та

(g) пункт (a) частини 3 додатка.

4. Регулюючи принципи та процедури, зазначені в параграфі 3, держави-члени:

(a) надають спеціальному переговорному органу право ухвалювати рішення більшістю дві третини його членів, що представляють принаймні дві третини працівників, не починати переговори або припиняти вже розпочаті переговори та покладатися на правила участі, що чинні в державі-члені призначення;

(b) можуть, у разі застосування після попередніх переговорів стандартних правил участі та попри такі правила, ухвалювати рішення про обмеження частки представників працівників в адміністративному органі перетвореної компанії. Утім, якщо в компанії частка представників працівників становила принаймні одну третину адміністративного чи наглядового органу, таке обмеження ніколи не може призводити до зменшення частки представників працівників в адміністративному органі до рівня, нижчого за одну третину;

(c) повинні забезпечити, щоб правила участі працівників, що застосовувались раніше проведення транскордонного перетворення, продовжували застосовуватись до дати застосування будь-яких погоджених у подальшому правил або, за відсутності погоджених правил, до застосування стандартних правил відповідно до пункту (a) частини 3 додатка до Директиви 2001/86/ЄС.

5. Поширення прав участі на працівників перетвореної компанії, зайнятих в інших державах-членах, що згадані в пункті (b) параграфа 2, не тягне за собою будь-якого зобов’язання держав-членів, що вирішили це зробити, враховувати цих працівників при розраховуванні граничної кількості працівників, що обумовлює виникнення прав участі відповідно до національного законодавства.

6. Якщо перетворена компанія повинна керуватися системою участі працівників, відповідно до правил, зазначених у параграфі 2, вона повинна обрати організаційно-правову форму, що дає можливість здійснювати права участі.

7. Якщо перетворена компанія працює в рамках системи участі працівників, вона повинна вживати заходів для забезпечення захисту прав участі працівників у разі будь-якого подальшого перетворення, злиття чи поділу, транскордонного або внутрішнього, протягом чотирьох років після набуття чинності транскордонним перетворенням, застосовуючи mutatis mutandis правила, викладені в параграфах 1-6.

8. Компанія невідкладно повідомляє своїх працівників або їхніх представників про результати переговорів щодо участі працівників.

Стаття 86m
Свідоцтво про попереднє схвалення перетворення

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган чи органи, що компетентні контролювати законність транскордонних перетворень стосовно тих частин процедури, що регулюються законодавством держави-члена вибуття, та видавати свідоцтво про попереднє схвалення перетворення, що підтверджує дотримання всіх відповідних умов та належне виконання всіх процедур та формальностей у державі-члені вибуття (далі - «компетентний орган»).

Таке виконання процедур та формальностей може включати задоволення або забезпечення майнових чи немайнових зобов’язань перед органами публічної влади або дотримання спеціальних галузевих вимог, у тому числі забезпечення зобов’язань, що виникають у зв’язку з процедурою, що триває.

2. Держави-члени забезпечують, щоб разом із заявою компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення перетворення подавалося таке:

(a) проект умов транскордонного перетворення;

(b) звіт і доданий висновок, якщо такий є, що згадані у статті 86е, а також звіт, згаданий у статті 86f, якщо вони є в наявності;

(c) будь-які коментарі, подані відповідно до статті 86g(l); та

(d) інформація про затвердження загальними зборами, що зазначені у статті 86h.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб разом із заявою компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення перетворення подавалася додаткова інформація, зокрема така:

(a) кількість працівників на момент складення проекту умов транскордонного перетворення;

(b) існування дочірніх підприємств та їхнє відповідне географічне розташування;

(c) інформація щодо виконання компанією зобов’язань перед органами публічної влади.

Для цілей цього параграфа компетентні органи можуть вимагати надання такої інформації від інших відповідних органів, якщо її не надала компанія.

4. Держави-члени забезпечують, щоб зазначена в параграфах 2 та 3 заява, у тому числі подання будь-якої інформації та документів, могли бути подані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Стосовно дотримання правил щодо участі працівників, передбачених статтею 86l, компетентний орган держави-члена вибуття перевіряє, щоб проект умов транскордонного перетворення включав інформацію про процедури, за якими визначаються відповідні заходи, та про можливі варіанти таких заходів.

6. У рамках контролю, зазначеного в параграфі 1, компетентний орган перевіряє таке:

(a) усі документи та інформацію, що надані компетентному органу відповідно до параграфів 2 та 3;

(b) зазначення компанією того, що процедура, згадана у статті 86l(3) та (4), розпочалася, у відповідних випадках.

7. Держави-члени забезпечують, щоб контроль, зазначений у параграфі 1, здійснювався протягом трьох місяців із дати отримання документів та інформації щодо затвердження транскордонного перетворення загальними зборами компанії. Такий контроль призводить до одного з таких результатів:

(a) якщо встановлено, що транскордонне перетворення відповідає всім відповідним умовам і що всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган видає свідоцтво про попереднє схвалення перетворення;

(b) якщо встановлено, що транскордонне перетворення не відповідає всім відповідним умовам або що не всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган не видає свідоцтво про попереднє схвалення перетворення та повідомляє компанію про причини свого рішення; у цьому випадку компетентний орган може надати компанії можливість виконати відповідні умови або виконати процедури та формальності протягом відповідного строку.

8. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган не видавав свідоцтво про попереднє схвалення перетворення, якщо буде встановлено відповідно до національного законодавства, що транскордонне перетворення переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі.

9. Якщо під час контролю, згаданого в параграфі 1, компетентний орган має серйозні сумніви, що свідчать про те, що транскордонне перетворення переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі, він повинен брати до уваги відповідні факти й обставини, наприклад, у відповідних випадках та за умови розгляду їх усіх у сукупності, характерні фактори, що стали відомі компетентному органу під час контролю, згаданого в параграфі 1, у тому числі внаслідок консультацій із відповідними органами. Оцінювання для цілей цього параграфа проводиться в кожному окремому випадку в порядку, що регулюється національним законодавством.

10. Якщо для цілей оцінювання згідно з параграфами 8 та 9 необхідно врахувати додаткову інформацію або провести додаткове розслідування, то передбачений у параграфі 7 тримісячний строк може бути продовжений не більше ніж на три місяці.

11. Якщо через складність транскордонної процедури неможливо провести оцінювання в передбачені в параграфах 7 та 10 строки, держави-члени забезпечують, щоб заявник був повідомлений про причини будь-якої затримки до закінчення таких строків.

12. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган міг консультуватися з іншими відповідними органами, що компетентні в різних сферах, пов’язаних із транскордонним перетворенням, у тому числі з органами держави-члена призначення, та отримувати від цих органів та від компанії інформацію та документи, необхідні для контролю законності транскордонного перетворення, в рамках процедури, встановленої національним законодавством. Для цілей оцінювання компетентний орган може звертатися до незалежного експерта.

Стаття 86n
Передача свідоцтва про попереднє схвалення перетворення

1. Держави-члени забезпечують надання свідоцтва про попереднє схвалення перетворення органам, згаданим у статті 86o(1), через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують доступність свідоцтва про попереднє схвалення перетворення через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Доступ до свідоцтва про попереднє схвалення перетворення повинен бути безкоштовним для органів, згаданих у статті 86o(1), і для реєстрів.

Стаття 86o
Контроль законності транскордонного перетворення державою-членом призначення

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного перетворення стосовно тієї частини процедури, що регулюється законодавством держави-члена призначення, та схвалювати транскордонне перетворення.

Такий орган, зокрема, забезпечує, щоб конвертована компанія дотримувалася положень національного законодавства про заснування та реєстрацію компаній та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 86l.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті компанія подає органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, проект умов транскордонного перетворення, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 86h.

3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява компанії для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонне перетворення, як тільки він встановить, що всі відповідні умови та формальності були належним чином виконані в державі-члені призначення.

5. Свідоцтво про попереднє схвалення перетворення приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до перетворення у державі-члені вибуття, без якого транскордонне перетворення не може бути схвалене.

Стаття 86p
Реєстрація

1. Законодавство держави-члена вибуття і держави-члена призначення повинне визначати щодо відповідних територій таких держав, згідно зі статтею 16, порядок розкриття в їхніх реєстрах інформації про завершення транскордонного перетворення.

2. Держави-члени повинні забезпечити внесення до своїх реєстрів щонайменше такої інформації:

(a) у реєстрі держави-члена призначення - про те, що реєстрація перетвореної компанії є результатом транскордонного перетворення;

(b) у реєстрі держави-члена призначення - дата реєстрації перетвореної компанії;

(c) у реєстрі держави-члена вибуття - про те, що виключення компанії з реєстру є результатом транскордонного перетворення;

(d) у реєстрі держави-члена вибуття - дата виключення компанії з реєстру;

(e) у реєстрах держави-члена вибуття і держави-члена призначення відповідно - реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма компанії і реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма перетвореної компанії.

Реєстри надають загальний доступ до інформації, зазначеної в першому підпараграфі, через систему взаємозв’язку реєстрів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб реєстр у державі-члені призначення повідомив реєстр у державі-члені вибуття через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що транскордонне перетворення набуло чинності. Держави-члени також забезпечують негайне виключення компанії з реєстру після отримання такого повідомлення.

Стаття 86q
Дата набуття чинності транскордонним перетворенням

Законодавство держави-члена призначення повинне визначати дату набуття чинності транскордонним перетворенням. Ця дата повинна наставати після здійснення контролю, зазначеного у статтях 86m та 86o.

Стаття 86r
Наслідки транскордонного перетворення

Починаючи з дати, зазначеної у статті 86q, транскордонне перетворення має такі наслідки:

(a) всі активи та зобов’язання компанії, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до перетвореної компанії;

(b) учасники компанії продовжують бути учасниками перетвореної компанії, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 86i(1);

(c) права та обов’язки компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним перетворенням, є правами та обов’язками перетвореної компанії.

Стаття 86s
Незалежні експерти

1. Держави-члени встановлюють правила, що регулюють принаймні цивільну відповідальність незалежного експерта, відповідального за складення звіту, зазначеного у статті 86f.

2. Держави-члени повинні встановити правила для забезпечення того, щоб:

(a) експерт або юридична особа, від імені якої працює експерт, була незалежною від компанії, що подає заяву на видачу свідоцтва про попереднє схвалення перетворення, і не мала конфлікту інтересів з нею; та

(b) висновок експерта був неупередженим та об’єктивним і надавався з метою надання допомоги компетентному органу відповідно до вимог щодо незалежності та неупередженості, передбачених законодавством та професійними стандартами, що їхня дія поширюється на експерта.

Стаття 86t
Дійсність

Транскордонне перетворення, що набуло чинності згідно з процедурами транспонування цієї Директиви, не може бути визнане недійсним.

Перший параграф не впливає на повноваження держав-членів, у тому числі у сфері кримінального права, запобігання та боротьби з фінансуванням тероризму, права соціального забезпечення, оподаткування та правозастосування, вживати заходів та накладати штрафи відповідно до національного законодавства після дати набуття чинності транскордонним перетворенням.

ГЛАВА I
Злиття публічних акціонерних компаній

Секція 1
Загальні положення про злиття

Стаття 87
Загальні положення

1. Передбачені в цій главі заходи з узгодження застосовуються до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо зазначених у додатку I видів компаній.

2. Держави-члени не зобов’язані застосовувати цю главу до кооперативів, заснованих у формі одного з видів компаній, зазначених у додатку I. Якщо в законодавстві держав-членів використана ця можливість, вони повинні вимагати, щоб такі компанії включали слово «кооператив» до всіх документів, зазначених у статті 26.

3. Держави-члени не зобов’язані застосовувати цю главу у випадках, коли щодо компанії або компаній, що придбаваються або припинять своє існування, проводиться процедура банкрутства, процедура, пов’язана з ліквідацією неплатоспроможних компаній, процедура реорганізації чи ліквідації за рішенням суду, процедура врегулювання заборгованості та аналогічні процедури.

4. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанію або компанії, щодо яких застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

Стаття 88
Правила, що регулюють злиття шляхом придбання та злиття шляхом заснування нової компанії

Держави-члени стосовно компаній, що регулюються їхнім національним законодавством, передбачають правила, що регулюють злиття шляхом придбання однієї чи більше компаній іншою компанією та злиття шляхом заснування нової компанії.

Стаття 89
Означення «злиття шляхом придбання»

1. Для цілей цієї глави «злиття шляхом придбання» означає операцію, у результаті якої одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають іншій компанії всі свої активи та зобов’язання в обмін на випуск акціонерам придбаваної компанії або компаній акцій компанії, що придбаває, та грошову виплату, якщо така здійснюється, в розмірі не більше 10% номінальної вартості випущених таким чином акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Законодавство держави-члена може передбачати, що злиття шляхом придбання також може бути здійснене, якщо одна чи більше придбаваних компаній перебувають у процесі ліквідації, але така можливість обмежується компаніями, що ще не почали розподіляти свої активи їхнім акціонерам.

Стаття 90
Означення «злиття шляхом заснування нової компанії»

1. Для цілей цієї глави «злиття шляхом заснування нової компанії» означає операцію, в результаті якої декілька компаній припиняються без процедури ліквідації та передають компанії, що її вони засновують, усі свої активи та зобов’язання в обмін на випуск своїм акціонерам акцій нової компанії та грошову виплату, якщо така здійснюється, у розмірі не більше 10% номінальної вартості випущених таким чином акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Законодавство держави-члена може передбачати, що злиття шляхом заснування нової компанії також може бути здійснене, якщо одна чи більше компаній, що припиняють своє існування, перебувають у процесі ліквідації, але така можливість обмежується компаніями, що ще не почали розподіляти свої активи їхнім акціонерам.

Секція 2
Злиття шляхом придбання

Стаття 91
Проект умов злиття

1. Адміністративні органи або органи управління компаній, що беруть участь у злитті, складають проект умов злиття в письмовій формі.

2. У проекті умов злиття зазначається принаймні таке:

(a) вид, назва та зареєстрований офіс кожної з компаній, що беруть участь у злитті;

(b) пропорція обміну акцій та сума будь-якої грошової виплати;

(c) умови стосовно розподілу акцій компанії, що придбаває;

(d) дата, з якої володіння такими акціями дає право власникам на участь у прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(e) дата, з якої операції придбаваної компанії повинні розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції компанії, що придбаває;

(f) права, надані компанією, що придбаває, власникам акцій, що передбачають спеціальні права, та власникам відмінних від акцій цінних паперів, або запропоновані щодо них заходи;

(g) будь-яка особлива перевага, надана експертам, зазначеним у статті 96(1), та членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компаній, що беруть участь у злитті.

Стаття 92
Опублікування проекту умов злиття

Проект умов злиття публікується в порядку, встановленому законодавством держав-членів згідно зі статтею 16 для кожної з компаній, що беруть участь у злитті, принаймні за один місяць до дати, на яку призначені загальні збори, що повинні ухвалити рішення щодо нього.

Будь-яка з компаній, що беруть участь у злитті, звільняється від зобов’язання опублікування, зазначеного у статті 16, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до проекту умов такого злиття. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що

необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Як відступ від другого параграфа цієї статті, держави-члени можуть вимагати, щоб опублікування було здійснене через центральну електронну платформу, зазначену у статті 16(5). Як альтернатива держави-члени можуть вимагати, щоб таке опублікування було здійснене на будь-якому іншому вебсайті, визначеному ними для цієї мети. Якщо держави-члени скористаються однією з цих можливостей, вони забезпечують, щоб із компаній не стягувалася окрема плата за таке опублікування.

Якщо використовується вебсайт, що не є центральною електронною платформою, то посилання, що надає доступ до такого вебсайту, публікується на центральній електронній платформі щонайменше за один місяць до дати, на яку призначено загальні збори. Це посилання повинне включати дату опублікування проекту умов злиття на вебсайті та бути доступним для громадськості безкоштовно. З компаній не повинна стягуватися окрема плата за таке опублікування.

Викладена у третьому та четвертому параграфах заборона, що виключає стягнення з компаній окремої плати за опублікування, не впливає на здатність держав-членів перекладати на компанії витрати, пов’язані з центральною електронною платформою.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію протягом певного строку після загальних зборів на своєму вебсайті або, у відповідних випадках, на центральній електронній платформі або іншому вебсайті, визначеному відповідною державою-членом. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту або до центральної електронної платформи, спричиненого технічними або іншими чинниками.

Стаття 93
Затвердження загальними зборами кожної з компаній, що бере участь у злитті

1. Злиття потребує принаймні затвердження загальними зборами кожної з компаній, що бере участь у злитті. Законодавство держав-членів повинне передбачати, щоб для ухвалення такого рішення про затвердження вимагалася більшість не менше двох третин голосів, що надаються акціями або представленим підписним капіталом.

Однак законодавство держав-членів може передбачати, що проста більшість голосів, зазначених у першому підпараграфі, є достатньою, якщо при цьому представлена принаймні половина підписного капіталу. Більш того, у відповідних випадках, застосовуються правила, що регулюють внесення змін до установчого договору та статуту.

2. Якщо існує більше одного класу акцій, рішення щодо злиття ухвалюється окремим голосуванням принаймні акціонерами кожного класу, на чиї права впливає операція.

3. Таке рішення повинне стосуватись як затвердження проекту умов злиття, так і будь-яких змін до установчого договору та статуту, що необхідні у зв’язку зі злиттям.

Стаття 94
Відступ від вимоги затвердження загальними зборами компанії, що придбаває

Законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати вимогу затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, якщо виконано такі умови:

(a) передбачене у статті 92 опублікування здійснено, стосовно компанії, що придбаває, щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів придбаваної компанії чи компаній, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття;

(b) щонайменше за один місяць до дати, зазначеної в пункті (a), всі акціонери компанії, що придбаває, мають право ознайомитись із зазначеними у статті 97(1) документами в зареєстрованому офісі компанії, що придбаває;

(c) один чи більше акціонерів компанії, що придбаває, що володіють мінімальною часткою в підписному капіталі, мають право вимагати скликання загальних зборів компанії, що придбаває, для ухвалення рішення щодо затвердження злиття; така мінімальна частка не може бути встановлена в розмірі більше 5%. Однак держави-члени можуть передбачити виключення з цього розрахунку акцій, що не мають права голосу.

Для цілей пункту (b) першого параграфа застосовується стаття 97(2), (3) та (4).

Стаття 95
Докладний письмовий звіт та інформація про злиття

1. Адміністративні органи або органи управління кожної з компаній, що беруть участь у злитті, складають докладний письмовий звіт, що пояснює проект умов злиття та містить виклад юридичних та економічних підстав для них, зокрема зазначає пропорцію обміну акцій.

У такому звіті також описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

2. Адміністративні органи або органи управління кожної з компаній, що беруть участь, повинні інформувати загальні збори їхньої компанії, а також адміністративні органи або органи управління інших компаній, що беруть участь, щоб останні могли повідомити свої відповідні загальні збори про будь-яку істотну зміну в активах та зобов’язаннях у період між датою підготовки проекту умов злиття і датою проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення щодо проекту умов злиття.

3. Держави-члени можуть передбачити, що звіт, зазначений у параграфі 1, та/або інформація, згадана в параграфі 2, не вимагаються, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у злитті, погодилися на це.

Стаття 96
Вивчення проекту умов злиття експертами

1. Один чи більше експертів, що діють від імені кожної з компаній, що беруть участь у злитті, але незалежно від них, та що призначаються або затверджуються судовим або адміністративним органом, вивчають проект умов злиття та складають письмовий звіт для акціонерів. Однак законодавство держав-членів може передбачати призначення одного чи більше незалежних експертів для всіх компаній, що беруть участь у злитті, якщо таке призначення проводить судовий чи адміністративний орган на спільну вимогу цих компаній. Залежно від законодавства кожної держави-члена такими експертами можуть бути фізичні або юридичні особи, компанії або фірми.

2. У звіті, зазначеному в параграфі 1, експерти в будь-якому випадку зазначають, чи є, на їхню думку, пропорція обміну акцій справедливою та обґрунтованою. У їхньому висновку принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої пропорції обміну акцій;

(b) зазначається, чи такий метод або методи є прийнятними у відповідному випадку, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості.

У звіті також описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

3. Кожен експерт має право отримати від компаній, що беруть участь у злитті, усю відповідну інформацію та документи і провести всі необхідні розслідування.

4. Ані експертиза проекту умов злиття, ані експертний звіт не вимагається, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у злитті, погодилися на це.

Стаття 97
Доступність документів для ознайомлення акціонерами

1. Усі акціонери мають право на ознайомлення принаймні із зазначеними нижче документами в зареєстрованому офісі щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття:

(a) проект умов злиття;

(b) річна фінансова звітність та річні звіти компаній, що беруть участь у злитті, за попередні три фінансові роки;

(c) у відповідних випадках, бухгалтерський звіт, складений на дату не раніше першого дня третього місяця, що передує даті складення проекту умов злиття, якщо остання річна фінансова звітність стосується фінансового року, що закінчився більш ніж за шість місяців до такої дати;

(d) у відповідних випадках, зазначені у статті 95 звіти адміністративних органів або органів управління компаній, що беруть участь у злитті;

(e) у відповідних випадках, звіт, зазначений у статті 96(1).

Для цілей пункту (c) першого підпараграфа бухгалтерський звіт не вимагається, якщо компанія опублікує піврічний фінансовий звіт відповідно до статті 5 Директиви 2004/109/ЄС та надасть доступ до нього акціонерам згідно з цим параграфом. Крім того, держави-члени можуть передбачити, що бухгалтерський звіт не вимагається, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у злитті, погодилися на це.

2. Бухгалтерський звіт, передбачений пунктом (c) першого підпараграфа параграфа 1, складається із застосуванням тих самих методів та згідно з тією самою структурою, що й останній річний баланс.

Однак законодавство держави-члена може передбачати, що:

(a) проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей не обов’язково;

(b) наведені в останньому балансі оцінки повинні бути змінені тільки для того, щоб відповідати записам у бухгалтерських книгах; утім, урахуванню підлягає таке:

- проміжна амортизація та резерви,

- істотні зміни фактичної вартості, не відображені в книгах.

3. Кожен акціонер має право отримати на вимогу та безкоштовно копії всіх або, якщо він так бажатиме, деяких документів, зазначених у параграфі 1.

Якщо акціонер дав згоду на використання компанією електронних засобів передачі інформації, такі копії можуть бути надані електронною поштою.

4. Компанія звільняється від зобов’язання надати доступ до зазначених у параграфі 1 документів у своєму зареєстрованому офісі, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона надає доступ до них на своєму вебсайті. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Параграф 3 не застосовується, якщо вебсайт дає акціонерам можливість протягом усього періоду, вказаного в першому підпараграфі цього параграфа, завантажувати і друкувати документи, зазначені в параграфі 1. Однак у такому випадку держави-члени можуть передбачити, що компанія повинна надавати доступ до таких документів у своєму зареєстрованому офісі для ознайомлення з ними акціонерів.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію на своєму вебсайті протягом певного строку після загальних зборів. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту, спричиненого технічними або іншими чинниками.

Стаття 98
Захист прав працівників

Захист прав працівників кожної з компаній, що беруть участь у злитті, регулюється відповідно до Директиви 2001/23/ЄС.

Стаття 99
Захист інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у злитті

1. Законодавство держав-членів повинне передбачати належну систему захисту інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у злитті, чиї вимоги були заявлені до опублікування проекту умов злиття, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого опублікування.

Для цілей параграфа 1 законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати, що такі кредитори мають право отримати належні гарантії, якщо фінансовий стан компаній, що беруть участь у злитті, робить такий захист необхідним та якщо такі кредитори ще не мають таких гарантій.

2. Держави-члени встановлюють умови захисту, передбаченого в параграфі 1 та в першому підпараграфі цього параграфа. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що злиття ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.

3. Такий захист може бути різним для кредиторів компанії, що придбаває, і для кредиторів придбаваної компанії.

Стаття 100
Захист інтересів позикодавців компаній, що беруть участь у злитті

Без обмеження правил, що регулюють колективне здійснення їхніх прав, стаття 99 поширюється на позикодавців компаній, що беруть участь у злитті, за винятком випадків, коли злиття було схвалене зборами позикодавців, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або позикодавцями індивідуально.

Стаття 101
Захист власників відмінних від акцій цінних паперів, що надають спеціальні права

Власникам відмінних від акцій цінних паперів, що надають спеціальні права, повинні бути надані права в компанії, що придбаває, щонайменше еквівалентні тим правам, якими вони володіли у придбаваній компанії, за винятком випадків, коли зміна таких прав була затверджена зборами власників таких цінних паперів, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або власниками таких цінних паперів індивідуально, чи за винятком випадків, коли власники мають право на викуп їхніх цінних паперів компанією, що придбаває.

Стаття 102
Складання і засвідчення документів у належній правовій формі

1. Якщо законодавство держави-члена не передбачає судового чи адміністративного превентивного нагляду за законністю злиття або якщо такий нагляд не поширюється на всі правові акти, необхідні для злиття, то протокол загальних зборів, що ухвалюють рішення про злиття, та, у відповідних випадках, договір про злиття, укладений після таких загальних зборів, складаються і засвідчуються в належній правовій формі. У випадках, коли не вимагається схвалення злиття загальними зборами всіх компаній, що беруть участь у злитті, проект умов злиття складається і засвідчується в належній правовій формі.

2. Нотаріус або орган, компетентний складати і засвідчувати документ у належній правовій формі, перевіряє та підтверджує існування та законність правових актів та формальностей, що вимагаються від компанії, щодо якої діє такий нотаріус або орган, а також існування та законність проекту умов злиття.

Стаття 103
Дата набуття чинності злиттям

Законодавство держав-членів повинне визначати дату набуття чинності злиттям.

Стаття 104
Формальності, пов’язані з опублікуванням

1. Злиття підлягає опублікуванню в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16, стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті.

2. Компанія, що придбаває, може самостійно виконати пов’язані з опублікуванням формальності стосовно придбаваної компанії чи компаній.

Стаття 105
Наслідки злиття

1. Злиття має такі наслідки ipso jure та одночасно:

(a) передача як між придбаваною компанією та компанією, що придбаває, так і, стосовно третіх осіб, компанії, що придбаває, всіх активів та зобов’язань придбаваної компанії;

(b) акціонери придбаваної компанії стають акціонерами компанії, що придбаває; та

(c) придбавана компанія припиняє існування.

2. Не проводиться обмін акцій компанії, що придбаває, на акції придбаваної компанії, що належать:

(a) самій компанії, що придбаває, або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, що придбаває; або

(b) самій придбаваній компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах придбаваної компанії.

3. Викладене вище не впливає на законодавство держав-членів, що вимагає виконання спеціальних формальностей для того, щоб передача придбаваною компанією певних активів, прав та обов’язків була дійсною щодо третіх осіб. Компанія, що придбаває, може самостійно виконувати такі формальності, однак законодавство держав-членів може дозволяти придбаваній компанії продовжувати виконувати такі формальності протягом обмеженого строку, що, крім виняткових випадків, не може перевищувати шести місяців після дати набуття чинності злиттям.

Стаття 106
Цивільна відповідальність членів адміністративних органів або органів управління придбаваної компанії

Законодавство держав-членів повинне принаймні встановлювати правила, що регулюють цивільну відповідальність членів адміністративних органів або органів управління придбаваної компанії перед акціонерами цієї компанії за правопорушення, вчинені членами таких органів при підготуванні до злиття та здійсненні злиття.

Стаття 107
Цивільна відповідальність експертів, що складають експертний звіт для придбаваної компанії

Законодавство держав-членів повинне принаймні встановлювати правила, що регулюють цивільну відповідальність експертів, що складають для придбаваної компанії звіт, зазначений у статті 96(1), перед акціонерами цієї компанії за правопорушення, вчинені такими експертами при виконанні своїх обов’язків.

Стаття 108
Умови нікчемності злиття

1. Законодавство держав-членів може передбачати правила щодо нікчемності злиття тільки згідно з такими умовами:

(a) нікчемність оголошується судовим рішенням;

(b) злиття, що набуло чинності згідно зі статтею 103, може бути визнане нікчемним, тільки якщо судовий чи адміністративний превентивний нагляд за його законністю не здійснювався, або якщо його не було оформлено та засвідчено в належній правовій формі, або якщо буде доведено, що рішення загальних зборів є нікчемним або оспорюваним відповідно до національного законодавства;

(c) процедура визнання нікчемності не може бути розпочата більш ніж через шість місяців після дати набуття чинності злиттям щодо особи, що заявляє про нікчемність, або якщо ситуація була виправлена;

(d) якщо можливо виправити дефект, що може призвести до нікчемності злиття, компетентний суд повинен надати компаніям, що беруть участь у злитті, строк для виправлення ситуації;

(e) судове рішення про оголошення злиття нікчемним публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16;

(f) якщо законодавство держави-члена дозволяє третій особі оскаржувати таке судове рішення, зазначена особа може зробити це тільки протягом шести місяців після опублікування судового рішення в порядку, встановленому секцією 1 глави III розділу I;

(g) судове рішення про оголошення злиття нікчемним саме собою не впливає на дійсність зобов’язань перед компанією, що придбаває, або стосовно неї, що виникли до опублікування цього судового рішення та після дати набуття чинності злиттям; та

(h) компанії, що брали участь у злитті, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями компанії, що придбаває, зазначеними в пункті (g).

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, законодавство держави-члена може також передбачати визнання нікчемності злиття за рішенням адміністративного органу, якщо таке рішення може бути оскаржене до суду. Пункт (b) та пункти (d)-(h) параграфа 1 застосовуються за аналогією до адміністративного органу. Така процедура визнання нікчемності не може бути розпочата більш ніж через шість місяців після дати набуття чинності злиттям.

3. Законодавство держав-членів про нікчемність злиття, оголошену після здійснення будь-якого нагляду, відмінного від судового чи адміністративного превентивного нагляду за законністю, не зазнає впливу.

Секція 3
Злиття шляхом заснування нової компанії

Стаття 109
Злиття шляхом заснування нової компанії

1. Статті 91, 92, 93 і 95-108 застосовуються, без обмеження статей 11 і 12, до злиття шляхом заснування нової компанії. Для цієї мети «компанії, що беруть у злитті» та «придбавана компанія» означають компанії, що припинять своє існування, а «компанія, що придбаває», означає нову компанію.

Стаття 91(2)(a) також застосовується до нової компанії.

2. Проект умов злиття та, якщо вони викладені в окремому документі, установчий договір або проект установчого договору і статут або проект статуту нової компанії затверджуються на загальних зборах кожної з компаній, що припинять існувати.

Секція 4
Придбання однієї компанії іншою, що володіє 90% чи більше її акцій

Стаття 110
Передача всіх активів та зобов’язань однією чи більше компаніями іншій компанії, що є власником усіх їхніх акцій

Держави-члени повинні передбачити стосовно компаній, що на них поширюється дія їхнього законодавства, операцію, внаслідок якої одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, що є власником усіх їхніх акцій та інших цінних паперів, що надають право голосу на загальних зборах. Такі операції регулюються положеннями секції 2 цієї глави. Однак держави-члени не повинні встановлювати вимоги, викладені в пунктах (b), (c) та (d) статті 91(2), статтях 95 і 96, пунктах (d) та (e) статті 97(1), пункті (b) статті 105(1) і статтях 106 та 107.

Стаття 111
Відступ від вимоги затвердження загальними зборами

Держави-члени не застосовують статтю 93 до операцій, зазначених у статті 110, якщо виконано такі умови:

(a) опублікування, передбачене в статті 92, проведено стосовно кожної компанії, що бере участь в операції, щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією;

(b) щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією всі акціонери компанії, що придбаває, мають право ознайомитись із зазначеними в пунктах (a), (b) та (c) статті 97(1) документами в зареєстрованому офісі компанії;

(c) застосовується пункт (c) першого параграфа статті 94.

Для цілей пункту (b) першого параграфа цієї статті застосовується стаття 97(2), (3) та (4).

Стаття 112
Акції, що належать компанії, що прндбаває, або іншим особам в інтересах компанії, що придбаває

Держави-члени можуть застосовувати статті 110 та 111 до операцій, унаслідок яких одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, якщо всі зазначені у статті 110 акції та інші цінні папери придбаваної компанії або компаній належать компанії, що придбаває, та/або особам, що володіють такими акціями та цінними паперами від свого імені, але в інтересах такої компанії.

Стаття 113
Злиття шляхом придбання компанією, що володіє 90% чи більше акцій придбаваної компанії

Якщо злиття шляхом придбання здійснюється компанією, що володіє 90% чи більше, але не всіма акціями та іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах придбаваної компанії або компаній, держави-члени не вимагають схвалення злиття загальними зборами компанії, що придбаває, якщо виконано такі умови:

(a) передбачене у статті 92 опублікування здійснено, стосовно компанії, що придбаває, щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів придбаваної компанії чи компаній, що повинні ухвалити рішення про проект умов злиття;

(b) щонайменше за один місяць до дати, зазначеної в пункті (a), всі акціонери компанії, що придбаває, мають право ознайомитись із зазначеними в пунктах (a) та (b) і, у відповідних випадках, пунктах (c), (d) та (e) статті 97(1) документами в зареєстрованому офісі компанії;

(c) застосовується пункт (c) першого параграфа статті 94.

Для цілей пункту (b) першого параграфа цієї статті застосовується стаття 97(2), (3) та (4).

Стаття 114
Відступ від вимог, застосовних до злиття шляхом придбання

Держави-члени не встановлюють вимоги, передбачені у статтях 95, 96 та 97, стосовно злиття в розумінні статті 113, якщо виконано такі умови:

(a) міноритарні акціонери придбаваної компанії мають право на придбання їхніх акцій компанією, що придбаває;

(b) якщо вони користуються цим правом, вони мають право отримати плату, що відповідає вартості їхніх акцій;

(c) у випадку спору стосовно такої плати розмір плати може бути визначений судом або адміністративним органом, визначеним державою-членом для цієї мети.

Держава-член не зобов’язана застосовувати перший параграф, якщо законодавство цієї держави-члена дає право компанії, що придбаває, без попередньої публічної пропозиції про поглинання вимагати від усіх власників решти цінних паперів придбаваної компанії або компаній продати їй такі цінні папери до злиття за справедливою ціною.

Стаття 115
Передача всіх активів та зобов’язань однією чи більше компаніями іншій компанії, що є власником 90% чи більше їхніх акцій

Держави-члени можуть застосовувати статті 113 та 114 до операцій, унаслідок яких одна чи більше компаній припиняються без процедури ліквідації та передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, якщо 90% чи більше, але не всі зазначені у статті 113 акції та інші цінні папери придбаваної компанії або компаній належать такій компанії, що придбаває, та/або особам, що володіють такими акціями та цінними паперами від свого імені, але в інтересах такої компанії.

Секція 5
Інші операції, що розглядаються як злиття

Стаття 116
Злиття зі здійсненням грошового платежу в розмірі більше 10%

Якщо у випадку однієї з операцій, зазначених у статті 88, законодавство держави-члена дозволяє здійснення грошового платежу в розмірі більше 10%, застосовуються секції 2 та 3 цієї глави і статті 113, 114 та 115.

Стаття 117
Злиття без припинення існування всіма придбаваними компаніями

Якщо законодавство держави-члена дозволяє одну з операцій, зазначених у статтях 88, 110 та 116, без того, щоб при цьому всі придбавані компанії припиняли своє існування, то секція 2, за винятком пункту (c) статті 105(1), і секція 3 або 4 цієї глави застосовуються у відповідних випадках.

ГЛАВА II
Транскордонне злиття компаній з обмеженою відповідальністю

Стаття 118
Загальні положення

Дія цієї глави поширюється на злиття компаній з обмеженою відповідальністю, що засновані відповідно до законодавства держави-члена та мають зареєстрований офіс, головний офіс або основне місце діяльності в Союзі, за умови що принаймні дві з них регулюються законодавством інших держав-членів (далі - «транскордонні злиття»).

Стаття 119
Терміни та означення

Для цілей цієї глави:

(1) «компанія з обмеженою відповідальністю» (далі - «компанія») означає:

(a) компанію зазначеного в додатку II виду; або

(b) компанію, що має акціонерний капітал та правосуб’єктність, володіє окремими активами, самих яких достатньо для покриття її боргів, і що на неї відповідно до національного законодавства, що регулює її, поширюються умови стосовно таких гарантій, як ті, що передбачені секцією 2 глави II розділу I та секцією 1 глави III розділу I щодо захисту інтересів учасників та інших осіб;

(2) «злиття» означає операцію, внаслідок якої:

(a) одна чи більше компаній після їх припинення без процедури ліквідації передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, що існує, тобто компанії, що придбаває, в обмін на випуск їхнім учасникам цінних паперів або акцій, що представляють капітал такої іншої компанії, та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій; або

(b) дві чи більше компаній після їх припинення без процедури ліквідації передають усі свої активи та зобов’язання заснованій ними компанії, тобто новій компанії, в обмін на випуск їхнім учасникам цінних паперів або акцій, що представляють капітал такої нової компанії, та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій; або

(c) компанія після її припинення без процедури ліквідації передає всі свої активи та зобов’язання компанії, що володіє всіма цінними паперами або акціями, що представляють її капітал; або

(d) одна чи більше компаній після їх припинення без процедури ліквідації передають усі свої активи та зобов’язання іншій компанії, що існує, тобто компанії, що придбаває, без випуску будь-яких нових акцій компанією, що придбаває, за умови що одна особа прямо чи опосередковано володіє всіма акціями компаній, що беруть участь у злитті, або учасники компаній, що зливаються, володіють однаковими частками цінних паперів та акцій у всіх компаніях, що беруть участь у злитті.

Стаття 120
Додаткові положення щодо сфери застосування

1. Незважаючи на статтю 119(2), ця глава також застосовується до транскордонних злиттів, якщо законодавство принаймні однієї з відповідних держав-членів дозволяє здійснити грошову виплату, зазначену у статті 119(2)(a) та (b), у розмірі більше 10% номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, облікової номінальної вартості цінних паперів або акцій, що представляють капітал компанії в результаті транскордонного злиття.

2. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до транскордонних злиттів, у яких бере участь кооперативне товариство, навіть якщо останнє підпадало б під визначення компанії з обмеженою відповідальністю, наведене у статті 119(1).

3. Дія цієї глави не поширюється на транскордонні злиття, в яких бере участь компанія, предметом діяльності якої є колективне інвестування капіталу, що надається громадськістю, яка діє згідно з принципом диверсифікації ризиків і підрозділи якої на вимогу власників прямо чи опосередковано викуплені з активів цієї компанії. Заходи, вжиті такою компанією для забезпечення того, щоб біржова вартість її підрозділів суттєво не відрізнялася від чистої вартості її активів, вважаються рівнозначними такому викупу.

4. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанії, щодо яких існують будь-які з таких обставин:

(a) компанія перебуває у стані ліквідації та почала розподіляти активи своїм учасникам;

(b) до компанії застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

5. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до компаній, щодо яких:

(a) розпочато провадження у справі про банкрутство або вживаються запобіжні заходи з реструктуризації;

(b) розпочато процедуру ліквідації, відмінну від процедури, зазначеної в пункті (a) параграфа 4, або

(c) вживаються заходи із запобігання кризовому стану, що їх означено в пункті (101) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС.

Стаття 121
Умови стосовно транскордонних злиттів

1. Якщо в цій главі не передбачено інше,

(b) компанія, що бере участь у транскордонному злитті, повинна дотримуватися положень та формальностей національного законодавства, яким вона регулюється. Законодавство держави-члена, що дозволяє її національним органам заперечувати проти певного внутрішнього злиття в цілях охорони суспільного інтересу, також застосовується до транскордонного злиття, якщо принаймні одна з компаній, що беруть участь у злитті, регулюється законодавством цієї держави-члена. Це положення не застосовується, якщо застосовується стаття 21 Регламенту (ЄС) № 139/2004.

2. Положення та формальності, зазначені в пункті (b) параграфа 1 цієї статті, зокрема, включають положення та формальності стосовно процесу вироблення й ухвалення рішень щодо злиття і стосовно захисту прав працівників, відмінних від прав, що регулюються статтею 133.

Стаття 122
Спільний проект умов транскордонного злиття

Орган управління або адміністративний орган компаній, що беруть участь у злитті, складає спільний проект умов транскордонного злиття. Спільний проект умов транскордонного злиття повинен включати принаймні такі дані:

(a) стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, її організаційно-правова форма та назва і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу;

(b) пропорція обміну цінних паперів або акцій, що представляють капітал компанії, та сума будь-якої грошової виплати, у відповідних випадках;

(c) умови розподілу цінних паперів або акцій, що представляють капітал компанії, що виникає внаслідок транскордонного злиття;

(d) можливий вплив транскордонного злиття на зайнятість;

(e) дата, з якої володіння такими цінними паперами або акціями, що представляють капітал компанії, дасть право власникам на частку в прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(f) дата, з якої операції компаній, що беруть участь у злитті, будуть розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття;

(g) права, надані компанією, що виникає в результаті транскордонного злиття, учасникам, що користуються спеціальними правами, або власникам відмінних від акцій цінних паперів, що представляють капітал компанії, або запропоновані щодо них заходи;

(h) будь-які особливі переваги, надані членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компаній, що беруть участь у злитті;

(i) установчий документ компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, у відповідних випадках, та, якщо він викладений в окремому документі, статут;

(j) у відповідних випадках, інформація про процедури, за якими визначається порядок залучення працівників до визначення їхніх прав на участь у компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, відповідно до статті 133;

(k) інформація про оцінку активів та зобов’язань, що передаються компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття;

(l) дати складення фінансової звітності компаній, що беруть участь у злитті, що використовуються для визначення умов транскордонного злиття;

(m) детальна інформація про запропоновану грошову компенсацію для учасників відповідно до статті 126a;

(n) будь-які запропоновані кредиторам засоби захисту, такі як гарантії або застави.

Стаття 123
Розкриття

1. Держави-члени забезпечують розкриття компанією та оприлюднення в реєстрі держави-члена кожної з компаній, що беруть участь у злитті, щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126, таких документів:

(a) спільний проект умов транскордонного злиття; та

(b) повідомлення, що інформує учасників, кредиторів та представників працівників компанії, що бере участь у злитті, або, якщо таких представників немає, самих працівників про те, що вони можуть надати своїй відповідній компанії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів коментарі до спільного проекту умов транскордонного злиття.

Держави-члени можуть вимагати розкриття звіту незалежного експерта і його оприлюднення в реєстрі.

Держави-члени повинні забезпечити можливість для компанії виключати конфіденційну інформацію зі звіту незалежного експерта, що підлягає розкриттю.

Документи, розкриті відповідно до цього параграфа, також повинні бути доступними через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Держави-члени можуть звільнити компанії, що беруть участь у злитті, від зобов’язання розкриття, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, зазначених у статті 126, і закінчується не раніше завершення таких зборів, ці компанії на своєму вебсайті надають громадськості безкоштовний доступ до документів, згаданих у параграфі 1 цієї статті.

Однак держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів і що пропорційні досягненню таких цілей.

3. Якщо компанії, що беруть участь у злитті, надають доступ до спільного проекту умов транскордонного злиття відповідно до параграфа 2 цієї статті, вони подають до свого відповідного реєстру щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126, таку інформацію:

(a) стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, її організаційно-правова форма та назва і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для будь-якої новоствореної компанії, і запропоноване розташування її зареєстрованого офісу;

(b) реєстр, що до нього подаються документи згідно зі статтею 14 стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, та реєстраційний номер відповідної компанії в цьому реєстрі;

(c) стосовно кожної з компаній, що беруть участь у злитті, інформація про заходи, вжиті для реалізації прав кредиторів, працівників та учасників; та

(d) дані про вебсайт, що на ньому доступні онлайн та безкоштовно спільний проект умов транскордонного злиття, зазначене в параграфі 1 повідомлення, звіт незалежного експерта та повна інформація про зазначені в пункті (c) цього параграфа заходи.

Реєстр держави-члена кожної з компаній, що беруть участь у злитті, повинен зробити загальнодоступною інформацію, згадану в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа.

4. Держави-члени забезпечують, щоб вимоги, зазначені в параграфах 1 та 3, могли бути виконані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі держав-членів компаній, що беруть участь у злитті, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Якщо не вимагається затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, відповідно до статті 126(3), то розкриття, зазначене в параграфах 1, 2 та 3 цієї статті, проводиться принаймні за один місяць до дати загальних зборів іншої компанії або компаній, що беруть участь у злитті.

6. Держави-члени можуть вимагати на додаток до розкриття відповідно до параграфів 1, 2 та 3 цієї статті, щоб спільний проект умов транскордонного злиття або інформація, зазначена в параграфі 3 цієї статті, була опублікована в їхньому офіційному національному виданні або через центральну електронну платформу відповідно до статті 16(3). У цьому випадку держави-члени забезпечують, щоб реєстр передав відповідну інформацію національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.

7. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність для громадськості документації, зазначеної в параграфі 1, або інформації, зазначеної в параграфі 3, через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують, щоб будь-які платежі, що їх стягують реєстри з компанії за розкриття, передбачене в параграфах 1 та 3, та, у відповідних випадках, за опублікування згідно з параграфом 6, не перевищували собівартість надання таких послуг.

Стаття 124
Звіт адміністративного органу чи органу управління для учасників та працівників

1. Адміністративний орган або орган управління кожної з компаній, що беруть участь у злитті, складає звіт для учасників та працівників, що роз’яснює та обґрунтовує юридичні та економічні аспекти транскордонного злиття, а також роз’яснює наслідки транскордонного злиття для працівників.

Зокрема, в ньому повинні пояснюватись наслідки транскордонного злиття для майбутньої діяльності компанії.

2. Звіт також повинен включати розділ для учасників та розділ для працівників.

Компанія може вирішити скласти один звіт, що містить ці два розділи, або скласти окремі звіти для учасників та працівників відповідно, що містять відповідний розділ.

3. У розділі звіту для учасників пояснюється, зокрема, таке:

(a) грошова компенсація та метод, що використовується для визначення грошової компенсації;

(b) пропорція обміну акцій та метод або методи, що використовуються для визначення пропорції обміну акцій, у відповідних випадках;

(c) наслідки транскордонного злиття для учасників;

(d) права та засоби правового захисту, передбачені для учасників згідно зі статтею 126а.

4. Розділ звіту для учасників не вимагається, якщо всі учасники компанії погодилися відмовитися від цієї вимоги. Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії положень цієї статті.

5. У розділі звіту для працівників пояснюється, зокрема, таке:

(a) наслідки транскордонного злиття для трудових відносин, а також, у відповідних випадках, будь-які заходи для охорони цих відносин;

(b) будь-які значні зміни в чинних умовах зайнятості або в розташуванні місць ведення господарської діяльності компанії;

(c) як чинники, зазначені в пунктах (a) та (b), впливають на будь-які дочірні підприємства компанії.

6. Звіт або звіти надаються в будь-якому випадку в електронній формі, а в разі наявності спільного проекту умов транскордонного злиття - разом із ним, учасникам та представникам працівників кожної з компаній, що беруть участь у злитті, або, якщо таких представників немає, самим працівникам не менше ніж за шість тижнів до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126.

Однак якщо не вимагається затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, відповідно до статті 126(3), то звіт надається принаймні за шість тижнів до дати загальних зборів іншої компанії або компаній, що беруть участь у злитті.

7. Якщо адміністративний або управлінський орган компанії, що бере участь у злитті, своєчасно отримує висновок щодо інформації, зазначеної в параграфах 1 та 5, від представників працівників або, якщо таких представників немає, від самих працівників, як це передбачено національним законодавством, учасники повинні бути повідомлені про це, а такий висновок додається до звіту.

8. Розділ звіту для працівників не вимагається, якщо в компанії, що бере участь у злитті, та на її дочірніх підприємствах, якщо такі є, немає інших працівників, крім тих, що входять до складу адміністративного органу чи органу управління.

9. Якщо відповідно до параграфа 4 було заявлено відмову від розділу звіту для учасників, зазначеного в параграфі 3, а розділ для працівників, згаданий у параграфі 5, не вимагається відповідно до параграфа 8, то звіт не вимагається.

10. Параграфи 1-9 цієї статті не обмежують відповідні інформаційні та консультаційні права і процедури, передбачені на національному рівні, після транспозиції директив 2002/14/ЄС та 2009/38/ЄС.

Стаття 125
Звіт незалежного експерта

1. Для кожної компанії, що бере участь у злитті, складається звіт незалежного експерта, що призначений для учасників та надається не менш ніж за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 126. Залежно від законодавства кожної держави-члена такими експертами можуть бути фізичні або юридичні особи.

Однак якщо не вимагається затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, відповідно до статті 126(3), то звіт надається принаймні за один місяць до дати загальних зборів іншої компанії або компаній, що беруть участь у злитті.

2. Як альтернатива експертам, що діють в інтересах кожної з компаній, що беруть участь у злитті, один чи більше незалежних експертів, призначених для цієї мети на спільну вимогу компаній судовим або адміністративним органом у державі-члені однієї з компаній, що беруть участь у злитті, або компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, або затверджених таким органом, можуть провести експертизу спільного проекту умов транскордонного злиття та скласти єдиний письмовий звіт для всіх учасників.

3. Згаданий у параграфі 1 звіт повинен у будь-якому разі включати думку експерта щодо відповідності грошової компенсації та пропорції обміну акцій. Оцінюючи грошову компенсацію, експерт повинен враховувати будь-яку ринкову ціну акцій компаній, що беруть участь у злитті, до оголошення пропозиції про злиття або вартості компаній без урахування впливу запропонованого злиття, визначеного відповідно до загальноприйнятих методів оцінювання. У звіті принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої грошової компенсації;

(b) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої пропорції обміну акцій;

(c) зазначається, чи застосовуваний метод або методи є прийнятними для оцінювання грошової компенсації та пропорції обміну акцій, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості, а в разі використання різних методів у компаніях, що беруть участь у злитті, також зазначається виправданість використання різних методів; та

(d) описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

Експерт має право отримати від компаній, що беруть участь у злитті, усю інформацію, необхідну для виконання обов’язків експерта.

4. Ані вивчення спільного проекту умов транскордонного злиття незалежними експертами, ані експертний звіт не вимагається, якщо всі учасники кожної з компаній, що беруть участь у транскордонному злитті, погодились на це.

Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії цієї статті.

Стаття 126
Затвердження загальними зборами

1. Після розгляду звітів, зазначених у статтях 124 та 125, у відповідних випадках, думок працівників, поданих відповідно до статті 124, та коментарів, поданих відповідно до статті 123, загальні збори кожної з компаній, що беруть участь у злитті, повинні ухвалити рішення про те, чи затверджувати спільний проект умов транскордонного злиття та чи ухвалювати установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут.

2. Загальні збори кожної з компаній, що беруть участь у злитті, можуть залишати за собою право обумовити здійснення транскордонного злиття прямим схваленням ними заходів, визначених щодо участі працівників у компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття.

3. Законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати вимогу затвердження злиття загальними зборами компанії, що придбаває, якщо виконано умови, передбачені у статті 94.

4. Держави-члени забезпечують, щоб рішення загальних зборів про затвердження транскордонного злиття не могло бути оскаржене виключно на таких підставах:

(a) пропорція обміну акцій, згадана в пункті (b) статті 122, була встановлена в невідповідному розмірі;

(b) грошова компенсація, згадана в пункті (m) статті 122, була встановлена в невідповідному розмірі; або

(c) інформація, надана стосовно пропорції обміну акцій, зазначеної в пункт (a), або грошової компенсації, зазначеної в пункті (b), не відповідала вимогам законодавства.

Стаття 126a
Захист учасників

1. Держави-члени забезпечують, щоб принаймні учасники компаній, що беруть участь у злитті, що проголосували проти затвердження спільного проекту умов транскордонного злиття, мали право відчужити свої акції за адекватну грошову компенсацію на умовах, що викладені в параграфах 2-6, за умови що внаслідок злиття вони придбають акції компанії, що виникає в результаті злиття, яка регулюватиметься законодавством держави-члена, відмінної від держави-члена їхньої відповідної компанії, що бере участь у злитті.

Держави-члени можуть також передбачити наявність в інших учасників компаній, що беруть участь у злитті, права, зазначеного в першому підпараграфі.

Держави-члени можуть вимагати, щоб пряме заперечення проти спільного проекту умов транскордонного злиття, намір учасників здійснити своє право відчуження своїх акцій або і таке заперечення, і такий намір були належним чином задокументовані не пізніше проведення загальних зборів, зазначених у статті 126. Держави-члени можуть дозволяти, щоб запис заперечення проти спільного проекту умов транскордонного злиття вважався належною документацією голосу «проти».

2. Держави-члени встановлюють строк, протягом якого учасники, зазначені в параграфі 1, повинні заявити відповідній компанії, що бере участь у злитті, про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій. Цей строк не повинен перевищувати одного місяця після проведення загальних зборів, зазначених у статті 126. Держави-члени забезпечують, щоб компанії, що беруть участь у злитті, надавали електронну адресу для отримання такої заяви в електронній формі.

3. Держави-члени також встановлюють строк, протягом якого повинна бути виплачена грошова компенсація, визначена у спільному проекті умов транскордонного злиття. Цей строк не повинен закінчуватися пізніше двох місяців після набуття чинності транскордонним злиттям відповідно до статті 129.

4. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які учасники, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій, але вважають, що запропонована відповідною компанією, що бере участь у злитті, грошова компенсація не була встановлена у відповідному розмірі, мали право вимагати сплати додаткової грошової компенсації в компетентному органі, наділеному відповідними повноваженнями національним законодавством. Держави-члени встановлюють строк для пред’явлення вимоги про сплату додаткової грошової компенсації.

Держави-члени можуть передбачати, щоб остаточне рішення про надання додаткової грошової компенсації було дійсним для всіх учасників відповідної компанії, що бере участь у злитті, які заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій відповідно до параграфа 2.

5. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені в параграфах 1-4 права регулювалися законодавством держави-члена, яким регулюється компанія, що бере участь у злитті, і щоб така держава-член мала виключну компетенцію вирішувати будь-які спори, пов’язані з такими правами.

6. Держави-члени забезпечують, щоб учасники компаній, що беруть участь у злитті, які не мали права відчуження своїх акцій або не скористалися таким правом, але вважають, що пропорція обміну акцій, зазначена у спільному проекті транскордонного злиття, є невідповідною, могли оспорити таку пропорцію і вимагати грошової виплати. Відповідний спір розглядає компетентний орган, уповноважений законодавством держави-члена, що ним регулюється відповідна компанія, що бере участь у злитті, протягом строку, встановленого таким національним законодавством, і таке провадження не перешкоджає реєстрації транскордонного злиття. Ухвалене рішення має зобов’язальну силу для компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття.

Держави-члени можуть також передбачити, що пропорція обміну акцій, встановлена в такому рішенні, дійсна для будь-яких учасників відповідної компанії, що бере участь у злитті, які не мали права відчуження своїх акцій або не скористалися таким правом.

7. Держави-члени можуть також передбачити, що компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, може надавати акції або іншу компенсацію замість грошової виплати.

Стаття 126b
Захист кредиторів

1. Держави-члени повинні забезпечити належну систему захисту інтересів кредиторів, чиї вимоги були заявлені до розкриття спільного проекту умов транскордонного злиття, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого розкриття.

Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, незадоволені гарантіями, запропонованими у спільному проекті умов транскордонного злиття згідно з пунктом (n) статті 122, могли звертатися протягом трьох місяців після розкриття спільного проекту умов транскордонного злиття, про яке йдеться в статті 123, до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання належних гарантій, за умови що такі кредитори можуть довести, що транскордонне злиття ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що вони не отримали належних гарантій від компаній, що беруть участь у злитті.

Держави-члени забезпечують, щоб гарантії були обумовлені набранням чинності транскордонним злиттям відповідно до статті 129.

2. Держави-члени можуть вимагати, щоб адміністративний орган або орган управління кожної з компаній, що беруть участь у злитті, надав декларацію, що містить достовірну інформацію про її поточний фінансовий стан на дату не більше ніж за один місяць до розкриття такої декларації. У декларації зазначається, що на підставі інформації, наявної в адміністративного органу чи органу управління компаній, що беруть участь у злитті, на дату складення цієї декларації, та після належного з’ясування обставин такому адміністративному органу чи органу управління невідомо про будь-яку причину, з якої компанія, що виникає в результаті злиття, не змогла б виконувати свої зобов’язання у встановлений для їх виконання строк. Декларація підлягає розкриттю разом зі спільним проектом умов транскордонного злиття відповідно до статті 123.

3. Параграфи 1 і 2 не обмежують застосування права держав-членів компаній, що беруть участь у злитті, щодо задоволення або забезпечення майнових або немайнових зобов’язань перед органами публічної влади.

Стаття 126c
Інформаційні та консультаційні права працівників

1. Держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників у зв’язку з транскордонним злиттям і здійснення таких прав згідно з положеннями Директиви 2002/14/ЄС і Директиви 2001/23/ЄС, коли транскордонне злиття вважається переміщенням підприємства в розумінні Директиви 2001/23/ЄС, та, що стосується підприємств або груп підприємств, що провадять діяльність у масштабах усієї Спільноти, згідно з Директивою 2009/38/ЄС. Держави-члени можуть вирішити, що інформаційні та консультаційні права працівників поширюються на працівників компаній, відмінних від тих, що зазначені у статті 3(1) Директиви 2002/14/ЄС.

2. Незважаючи на пункт (b) статті 123(1) і статтю 124(7), держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників, принаймні до ухвалення рішення щодо спільного проекту умов транскордонного злиття або звіту, згаданого у статті 124, залежно від того, котре з цих рішень буде ухвалено раніше, таким чином, щоб працівникам надавалась обґрунтована відповідь до проведення загальних зборів, зазначених у статті 126.

3. Без обмеження будь-яких чинних положень або практик, що є сприятливішими для працівників, держави-члени визначають практичні умови здійснення інформаційних та консультаційних прав відповідно до статті 4 Директиви 2002/14/ЄС.

Стаття 127
Свідоцтво про попереднє схвалення злиття

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган чи органи, що компетентні контролювати законність транскордонних злиттів стосовно тих частин процедури, що регулюються законодавством держави-члена компанії, що бере участь у злитті, та видавати свідоцтво про попереднє схвалення злиття, що підтверджує дотримання всіх відповідних умов та належне виконання всіх процедур та формальностей у державі-члені компанії, що бере участь у злитті (далі - «компетентний орган»).

Таке виконання процедур та формальностей може включати задоволення або забезпечення майнових чи немайнових зобов’язань перед органами публічної влади або дотримання спеціальних галузевих вимог, у тому числі забезпечення зобов’язань, що виникають у зв’язку з процедурою, що триває.

2. Держави-члени забезпечують, щоб разом із заявою компанії, що бере участь у злитті, про видачу свідоцтва про попереднє схвалення злиття подавалося таке:

(a) спільний проект умов транскордонного злиття;

(b) звіт і доданий висновок, якщо такий є, що згадані у статті 124, а також звіт, згаданий у статті 125, якщо вони є в наявності;

(c) будь-які коментарі, подані відповідно до статті 123(1); та

(d) інформація про затвердження загальними зборами, що зазначені у статті 126.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб разом із заявою компанії, що бере участь у злитті, про видачу свідоцтва про попереднє схвалення злиття подавалася додаткова інформація, зокрема така:

(a) кількість працівників на момент складення спільного проекту умов транскордонного злиття;

(b) існування дочірніх підприємств та їхнє відповідне географічне розташування;

(c) інформація щодо виконання компанією, що бере участь у злитті, зобов’язань перед органами публічної влади.

Для цілей цього параграфа компетентні органи можуть вимагати надання такої інформації від інших відповідних органів, якщо її не надала компанія, що бере участь у злитті.

4. Держави-члени забезпечують, щоб зазначена в параграфах 2 та 3 заява, у тому числі подання будь-якої інформації та документів, могли бути подані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особист о з’являтися в будь-якому компетентному органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Стосовно дотримання правил щодо участі працівників, передбачених статтею 133, компетентний орган держави-члена компанії, що бере участь у злитті, перевіряє, щоб спільний проект умов транскордонного злиття включав інформацію про процедури, за якими визначаються відповідні заходи, та про можливі варіанти таких заходів.

6. У рамках контролю, зазначеного в параграфі 1, компетентний орган перевіряє таке:

(a) усі документи та інформацію, що надані компетентному органу відповідно до параграфів 2 та 3;

(b) зазначення компаніями, що беруть участь у злитті, того, що процедура, згадана у статті 133(3) та (4), розпочалася, у відповідних випадках.

7. Держави-члени забезпечують, щоб контроль, зазначений у параграфі 1, здійснювався протягом трьох місяців із дати отримання документів та інформації щодо затвердження транскордонного злиття загальними зборами компанії, що бере участь у злитті. Такий контроль призводить до одного з таких результатів:

(a) якщо встановлено, що транскордонне злиття відповідає всім відповідним умовам і що всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган видає свідоцтво про попереднє схвалення злиття;

(b) якщо встановлено, що транскордонне злиття не відповідає всім відповідним умовам або що не всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган не видає свідоцтво про попереднє схвалення злиття та повідомляє компанію про причини свого рішення; у цьому випадку компетентний орган може надати компанії можливість виконати відповідні умови або виконати процедури та формальності протягом відповідного строку.

8. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган не видавав свідоцтво про попереднє схвалення злиття, якщо буде встановлено відповідно до національного законодавства, що транскордонне злиття переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі.

9. Якщо під час контролю, згаданого в параграфі 1, компетентний орган має серйозні сумніви, що свідчать про те, що транскордонне злиття переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі, він повинен брати до уваги відповідні факти й обставини, наприклад, у відповідних випадках та за умови розгляду їх усіх у сукупності, характерні фактори, що стали відомі компетентному органу під час контролю, згаданого в параграфі 1, у тому числі внаслідок консультацій із відповідними органами. Оцінювання для цілей цього параграфа проводиться в кожному окремому випадку в порядку, що регулюється національним законодавством.

10. Якщо для цілей оцінювання згідно з параграфами 8 та 9 необхідно врахувати додаткову інформацію або провести додаткове розслідування, то передбачений у параграфі 7 тримісячний строк може бути продовжений не більше ніж на три місяці.

11. Якщо через складність транскордонної процедури неможливо провести оцінювання в передбачені в параграфах 7 та 10 строки, держави-члени забезпечують, щоб заявник був повідомлений про причини будь-якої затримки до закінчення таких строків.

12. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган міг консультуватися з іншими відповідними органами, що компетентні в різних сферах, пов’язаних із транскордонним злиттям, у тому числі з органами держави-члена компанії, що виникає в результаті злиття, та отримувати від цих органів та від компанії, що бере участь у злитті, інформацію та документи, необхідні для контролю законності транскордонного злиття, у рамках процедури, встановленої національним законодавством. Для цілей оцінювання компетентний орган може звертатися до незалежного експерта.

Стаття 127a
Передача свідоцтва про попереднє схвалення злиття

1. Держави-члени забезпечують надання свідоцтва про попереднє схвалення злиття органам, згаданим у статті 128(1), через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують доступність свідоцтва про попереднє схвалення злиття через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Доступ до свідоцтва про попереднє схвалення злиття повинен бути безкоштовним для органів, згаданих у статті 128(1), і для реєстрів.

Стаття 128
Контроль законності транскордонного злиття

1. Кожна держава-член призначає суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного злиття щодо тієї частини процедури, що стосується здійснення транскордонного злиття та, у відповідних випадках, заснування нової компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, якщо компанія, створена внаслідок транскордонного злиття, регулюється її національним законодавством. Такий орган, зокрема, забезпечує, щоб компанії, що беруть участь у злитті, затвердили однаковий спільний проект умов транскордонного злиття та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 133.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті кожна компанія, що бере участь у злитті, подає органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, спільний проект умов транскордонного злиття, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 126, або, якщо затвердження загальними зборами не вимагається згідно зі статтею 132(3), спільний проект умов транскордонного злиття, затверджений кожною компанією, що бере участь у злитті, відповідно до національного законодавства.

3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява будь-якої з компаній, що беруть участь у злитті, для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонне злиття, як тільки він встановить, що всі відповідні умови були виконані.

5. Свідоцтво про попереднє схвалення злиття приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до злиття в його відповідній державі-члені, без якого транскордонне злиття не може бути схвалене.

Стаття 129
Дата набуття чинності транскордонним злиттям

Законодавство держави-члена, що під її юрисдикцію підпадає компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, повинне визначати дату набуття чинності транскордонним злиттям. Ця дата повинна наставати після здійснення контролю, зазначеного у статті 128.

Стаття 130
Реєстрація

1. Законодавство держав-членів компаній, що беруть участь у злитті, та компанії, що виникає в результаті злиття, повинне визначати щодо їхніх відповідних територій, згідно зі статтею 16, порядок розкриття в їхніх реєстрах інформації про завершення транскордонного злиття.

2. Держави-члени повинні забезпечити внесення до своїх реєстрів щонайменше такої інформації:

(a) у реєстрі держави-члена компанії, що виникає внаслідок злиття - про те, що реєстрація компанії, що виникає внаслідок злиття, є результатом транскордонного злиття;

(b) у реєстрі держави-члена компанії, що виникає внаслідок злиття - дата реєстрації компанії, що виникає внаслідок злиття;

(c) у реєстрі держави-члена кожної компанії, що бере участь у злитті - про те, що виключення компанії, що бере участь у злитті, з реєстру є результатом транскордонного злиття;

(d) у реєстрі держави-члена кожної компанії, що бере участь у злитті - дата виключення компанії, що бере участь у злитті, з реєстру;

(e) у реєстрах держав-членів кожної компанії, що бере участь у злитті, та держави-члена компанії, що виникає внаслідок злиття, відповідно - реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма кожної компанії, що бере участь у злитті, та компанії, що виникає внаслідок злиття.

Реєстри надають загальний доступ до інформації, зазначеної в першому підпараграфі, через систему взаємозв’язку реєстрів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб реєстр у державі-члені компанії, що виникає внаслідок транскордонного злиття, повідомив реєстр у державі-члені кожної з компаній, що беруть участь у злитті, через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що транскордонне злиття набуло чинності. Держави-члени також забезпечують негайне виключення компанії, що бере участь у злитті, з реєстру після отримання такого повідомлення.

Стаття 131
Наслідки транскордонного злиття

1. Починаючи з дати, зазначеної у статті 129, транскордонне злиття, проведене згідно з підпунктами (a), (c) та (d) пункту (2) статті 119, має такі наслідки:

(a) усі активи та зобов’язання придбаваної компанії, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до компанії, що придбаває;

(b) учасники придбаваної компанії стають учасниками компанії, що придбаває, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 126a(1);

(c) придбавана компанія припиняє існування.

2. Починаючи з дати, зазначеної у статті 129, транскордонне злиття, проведене згідно з підпунктом (b) пункту (2) статті 119, має такі наслідки:

(a) усі активи та зобов’язання компаній, що беруть участь у злитті, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до нової компанії;

(b) учасники компаній, що беруть участь у злитті, стають учасниками нової компанії, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 126a(1);

(c) компанії, що беруть участь у злитті, припиняють існування.

3. Якщо у випадку транскордонного злиття компаній, що на них поширюється дія цієї глави, законодавство держав-членів вимагає виконання спеціальних формальностей до набуття чинності відносно третіх осіб передачею певних активів, прав та обов’язків компаніями, що беруть участь у злитті, такі формальності виконує компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття.

4. Права та обов’язки компаній, що беруть участь у злитті, які виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним злиттям, переходять унаслідок набуття чинності таким транскордонним злиттям до компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, у дату набуття чинності транскордонним злиттям.

5. Не проводиться обмін акцій компанії, що придбаває, на акції придбаваної компанії, що належать:

(a) самій компанії, що придбаває, або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії, що придбаває;

(b) самій придбаваній компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах придбаваної компанії.

Стаття 132
Спрощені формальності

1. Якщо транскордонне злиття шляхом придбання здійснюється компанією, що володіє всіма акціями та іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах придбаваної компанії або компаній, чи особою, що прямо чи опосередковано володіє всіма акціями компанії, що придбаває, та придбаваної компанії або компаній, і компанія, що придбаває, не здійснює розподілу будь-яких акцій у процесі злиття:

- пункти (b), (c), (e) та (m) статті 122, стаття 125 і пункт (b) статті 131(1) не застосовуються;

- стаття 124 і стаття 126(1) не поширюються на придбавану компанію або компанії.

2. Якщо транскордонне злиття шляхом придбання здійснюється компанією, що володіє 90% чи більше, але не всіма акціями та іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах придбаваної компанії або компаній, звіти незалежного експерта чи експертів і необхідні для здійснення контролю документи вимагаються, тільки якщо таку вимогу передбачає національне законодавство, що регулює компанію, що придбаває, чи придбавану компанію або компанії, відповідно до глави I розділу II.

3. Якщо законодавство держав-членів усіх компаній, що беруть участь у злитті, передбачає звільнення від вимоги щодо затвердження загальними зборами відповідно до статті 126(3) та параграфа 1 цієї статті, спільний проект умов транскордонного злиття або інформація, згадана у статті 123(1)-(3), відповідно, та звіти, згадані у статтях 124 та 125, повинні бути надані щонайменше за один місяць до ухвалення компанією рішення про злиття відповідно до національного законодавства.

Стаття 133
Участь працівників

1. Без обмеження параграфа 2, на компанію, що виникає в результаті транскордонного злиття, поширюється дія чинних правил щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований її зареєстрований офіс.

2. Однак чинні правила щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, не застосовуються, якщо протягом шести місяців до розкриття спільного проекту умов транскордонного злиття середня кількість працівників принаймні однієї з компаній, що беруть участь у злитті, становить чотири п’ятих відповідної граничної кількості, встановленої законодавством держави-члена, чия юрисдикція поширюється на компанію, що бере участь у злитті, що є передумовою для участі працівників у значенні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, або якщо національне законодавство, застосовне до компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, не:

(a) передбачає щонайменше того самого рівня участі працівників, що існував у відповідних компаніях, що беруть участь у злитті, та визначається на основі частки представників працівників серед членів адміністративного або наглядового органу чи їхніх комітетів або серед членів управлінської групи, що охоплює одиниці прибутку компанії, з урахуванням представництва працівників; або

(b) передбачає для працівників установ компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, розташованих в інших державах-членах, такої самої можливості здійснення прав на участь, що її мають ті працівники, що зайняті в державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2, участь працівників у компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, та їхня участь у визначенні таких прав регулюються державами-членами, mutatis mutandis та з урахуванням параграфів 4-7, відповідно до принципів та процедур, встановлених у статті 12(2), (3) та (4) Регламенту (ЄС) № 2157/2001 і в таких положеннях Директиви 2001/86/ЄС:

(a) стаття 3(1), (2) та (3), перший абзац першого підпараграфа статті 3(4), другий підпараграф статті 3(4) і стаття 3(5) та (7);

(b) стаття 4(1), стаття 4(2)(a), (g) та (h) і стаття 4(3);

(c) стаття 5;

(d) стаття 6;

(e) стаття 7(1), пункт (b) першого підпараграфа статті 7(2), другий підпараграф статті 7(2) і стаття 7(3). Однак для цілей цієї глави відсотки, встановлені пунктом (b) першого підпараграфа статті 7(2) Директиви 2001/86/ЄС для застосування стандартних правил, що містяться в частині 3 додатка до зазначеної Директиви, підвищуються з 25 до 33 1/3%;

(f) статті 8, 10 та 12;

(g) стаття 13(4);

(h) пункт (b) частини 3 додатка.

4. Регулюючи принципи та процедури, зазначені в параграфі 3, держави-члени:

(a) надають відповідним органам компаній, що беруть участь у злитті, якщо принаймні одна з компаній, що беруть участь у злитті, працює в рамках системи участі працівників у розумінні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, право вирішувати без будь-яких попередніх переговорів про безпосереднє підпорядкування стандартним правилам участі, зазначеним у пункті (b) частини 3 додатка до вказаної Директиви, що викладені в законодавстві держави-члена, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, і дотримуватися таких правил із дати реєстрації;

(b) надають спеціальному переговорному органу право ухвалювати рішення більшістю дві третини його членів, що представляють принаймні дві третини працівників, включаючи голоси учасників, що представляють працівників принаймні у двох різних державах-членах, не починати переговори або припиняти вже розпочаті переговори та покладатися на правила участі, що чинні в державі-члені, де буде розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття;

(c) можуть, у разі застосування після попередніх переговорів стандартних правил участі та попри такі правила, ухвалювати рішення про обмеження частки представників працівників в адміністративному органі компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття. Утім, якщо в одній із компаній, що беруть участь у злитті, частка представників працівників становила принаймні одну третину адміністративного чи наглядового органу, таке обмеження ніколи не може призводити до зменшення частки представників працівників в адміністративному органі до рівня, нижчого за одну третину.

5. Поширення прав участі на працівників компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, зайнятих в інших державах-членах, що згадані в пункті (b) параграфа 2, не тягне за собою будь-якого зобов’язання держав-членів, що вирішили це зробити, враховувати цих працівників при розраховуванні граничної кількості працівників, що обумовлює виникнення прав участі відповідно до національного законодавства.

6. Якщо принаймні одна з компаній, що беруть участь у злитті, працює в рамках системи участі працівників, а компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, повинна керуватися такою системою, відповідно до правил, зазначених у параграфі 2, така компанія повинна обрати організаційно-правову форму, що дає можливість здійснювати права участі.

7. Якщо компанія, що виникає в результаті транскордонного злиття, працює в рамках системи участі працівників, така компанія повинна вживати заходів для забезпечення захисту прав участі працівників у разі будь-якого подальшого перетворення, злиття чи поділу, транскордонного або внутрішнього, протягом чотирьох років після набуття чинності транскордонним злиттям, застосовуючи mutatis mutandis правила, викладені в параграфах 1-6.

8. Компанія повідомляє своїм працівникам або їхнім представникам, чи вона вирішила застосовувати стандартні правила участі, зазначені в пункті (h) параграфа 3, або чи вона вступає в переговори в рамках спеціального переговорного органу. В останньому випадку компанія невідкладно повідомляє своїх працівників або їхніх представників про результати переговорів.

Стаття 133a
Незалежні експерти

1. Держави-члени встановлюють правила, що регулюють принаймні цивільну відповідальність незалежного експерта, відповідального за складення звіту, зазначеного у статті 125.

2. Держави-члени повинні встановити правила для забезпечення того, щоб:

(a) експерт або юридична особа, від імені якої працює експерт, була незалежною від компанії, що подає заяву на видачу свідоцтва про попереднє схвалення злиття, і не мала конфлікту інтересів з нею; та

(b) висновок експерта був неупередженим та об’єктивним і надавався з метою надання допомоги компетентному органу відповідно до вимог щодо незалежності та неупередженості, передбачених законодавством та професійними стандартами, що їхня дія поширюється на експерта.

Стаття 134
Дійсність

Транскордонне злиття, що набуло чинності згідно зі статтею 129, не може бути визнане недійсним.

Перший параграф не впливає на повноваження держав-членів, у тому числі у сфері кримінального права, запобігання та боротьби з фінансуванням тероризму, права соціального забезпечення, оподаткування та правозастосування, вживати заходів та накладати штрафи відповідно до національного законодавства після дати набуття чинності транскордонним злиттям.

ГЛАВА III
Поділ публічних акціонерних компаній

Секція 1
Загальні положення

Стаття 135
Загальні положення про операції з поділу

1. Якщо держави-члени дозволяють, щоб зазначені в додатку I види компаній, що передбачені їхнім законодавством, здійснювали операції з поділу шляхом придбання, що його означено у статті 136, вони повинні поширити на такі операції дію секції 2 цієї глави.

2. Якщо держави-члени дозволяють, щоб зазначені в параграфі 1 види компаній здійснювали операції з поділу шляхом заснування нових компаній, як означено у статті 155, вони повинні поширити на такі операції дію секції 3 цієї глави.

3. Якщо держави-члени дозволяють, щоб зазначені в параграфі 1 види компаній здійснювали операції, у яких поділ шляхом придбання, що його означено у статті 136(1), поєднується з поділом шляхом заснування однієї чи більше нових компаній, що його означено у статті 155(1), вони повинні поширити на такі операції дію секції 2 цієї глави та дію статті 156.

4. Застосовується стаття 87(2), (3) та (4).

Секція 2
Поділ шляхом придбання

Стаття 136
Означення «поділу шляхом придбання»

1. Для цілей цієї глави «поділ шляхом придбання» означає операцію, у результаті якої компанія після свого припинення без процедури ліквідації передає більш ніж одній компанії всі свої активи та зобов’язання в обмін на розподіл акціонерам поділюваної компанії акцій компаній, що отримують внески в результаті поділу (далі - «компанії-одержувачі»), та, можливо, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості розподілених акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Застосовується стаття 89(2).

3. Оскільки ця глава містить покликання на положення глави I розділу II, термін «компанії, що беруть участь у злитті» означає «компанії, що беруть участь у поділі», термін «придбавана компанія» означає «поділювана компанія», термін «компанія, що придбаває» означає «кожну з компаній-одержувачів», а термін «проект умов злиття» означає «проект умов поділу».

Стаття 137
Проект умов поділу

1. Адміністративні органи або органи управління компаній, що беруть участь у поділі, складають проект умов поділу в письмовій формі.

2. У проекті умов поділу зазначається принаймні таке:

(a) вид, назва та зареєстрований офіс кожної з компаній, що беруть участь у поділі;

(b) пропорція обміну акцій та сума будь-якої грошової виплати;

(c) умови стосовно розподілу акцій компаній-одержувачів;

(d) дата, з якої володіння такими акціями дає право власникам на участь у прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(e) дата, з якої операції поділюваної компанії повинні розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції однієї з компаній-одержувачів;

(f) права, надані компаніями-одержувачами власникам акцій, що передбачають спеціальні права, та власникам відмінних від акцій цінних паперів, або запропоновані щодо них заходи;

(g) будь-яка особлива перевага, надана експертам, зазначеним у статті 142(1), та членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів компаній, що беруть участь у поділі;

(h) точний опис та розподіл активів та пасивів, що підлягають передачі кожній із компаній-одержувачів;

(i) розподіл акціонерам поділюваної компанії акцій компаній-одержувачів та критерій, що на ньому ґрунтується такий розподіл.

3. Якщо актив не розподілений за проектом умов поділу і якщо тлумачення таких умов не дає можливості ухвалити рішення про його розподіл, актив або плата за нього розподіляється всім компаніям-одержувачам пропорційно до частки чистих активів, що розподілені кожній із цих компаній згідно з проектом умов поділу.

Якщо зобов’язання не розподілене за проектом умов поділу і якщо тлумачення таких умов не дає можливості ухвалити рішення про його розподіл, кожна з компаній-одержувачів несе солідарну відповідальність за нього. Держави-члени можуть передбачити, що така солідарна відповідальність обмежується чистими активами, розподіленими кожній компанії.

Стаття 138
Опублікування проекту умов поділу

Проект умов поділу публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена згідно зі статтею 16 для кожної з компаній, що беруть участь у поділі, принаймні за один місяць до дати проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення щодо нього.

Будь-яка з компаній, що беруть участь у поділі, звільняється від зобов’язання опублікування, зазначеного у статті 16, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до проекту умов поділу. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Як відступ від другого параграфа, держави-члени можуть вимагати, щоб опублікування було здійснене через центральну електронну платформу, зазначену у статті 16(5). Як альтернатива держави-члени можуть вимагати, щоб таке опублікування було здійснене на будь-якому іншому вебсайті, визначеному ними для цієї мети. Якщо держави-члени скористаються однією з цих можливостей, вони забезпечують, щоб із компаній не стягувалася окрема плата за таке опублікування.

Якщо використовується вебсайт, що не є центральною електронною платформою, то посилання, що надає доступ до такого вебсайту, публікується на центральній електронній платформі щонайменше за один місяць до дати, на яку призначено загальні збори. Ця посилання повинне включати дату опублікування проекту умов поділу на вебсайті та бути доступним для громадськості безкоштовно. З компаній не повинна стягуватися окрема плата за таке опублікування.

Викладена у третьому та четвертому параграфах заборона, що виключає стягнення з компаній окремої плати за опублікування, не впливає на здатність держав-членів перекладати на компанії витрати, пов’язані з центральною електронною платформою.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію протягом певного строку після загальних зборів на своєму вебсайті або, у відповідних випадках, на центральній електронній платформі або іншому вебсайті, визначеному відповідною державою-членом. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту або до центральної електронної платформи, спричиненого технічними або іншими чинниками.

Стаття 139
Затвердження загальними зборами кожної компанії, що бере участь у поділі

1, Поділ потребує принаймні затвердження загальними зборами кожної компанії, що бере участь у поділі. Стаття 93 застосовується стосовно більшості, необхідної для ухвалення таких рішень, їхнього предмета і необхідності проведення окремого голосування.

2, Якщо акції компаній-одержувачів розподіляються акціонерам поділюваної компанії не пропорційно до їхніх прав у капіталі такої компанії, держави-члени можуть передбачити, щоб міноритарні акціонери такої компанії могли скористатися правом на продаж своїх акцій. У такому разі вони мають право отримати плату, що відповідає вартості їхніх акцій. У випадку спору стосовно такої плати розмір плати може бути визначений судом.

Стаття 140
Відступ від вимоги затвердження загальними зборами компанії-одержувача

Законодавство держави-члена не повинне обов’язково передбачати вимогу затвердження поділу загальними зборами компанії-одержувача, якщо виконано такі умови:

(a) передбачене у статті 138 опублікування здійснено, стосовно кожної компанії-одержувача, щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів поділюваної компанії, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу;

(b) щонайменше за один місяць до дати, зазначеної в пункті (a), усі акціонери кожної компанії-одержувача мають право ознайомитись із зазначеними у статті 143(1) документами в зареєстрованому офісі такої компанії;

(c) один чи більше акціонерів будь-якої компанії-одержувача, що володіють мінімальною часткою в підписному капіталі, мають право вимагати скликання загальних зборів такої компанії-одержувача для ухвалення рішення щодо затвердження поділу. Така мінімальна частка не може бути встановлена в розмірі більше 5%. Однак держави-члени можуть передбачити виключення з цього розрахунку акцій, що не мають права голосу.

Для цілей пункту (b) першого параграфа застосовується стаття 143(2), (3) та (4).

Стаття 141
Докладний письмовий звіт та інформація про поділ

1. Адміністративні органи або органи управління кожної з компаній, що беруть участь у поділі, складають докладний письмовий звіт, що пояснює проект умов поділу та містить виклад юридичних та економічних підстав для них, зокрема зазначає пропорцію обміну акцій та критерій розподілу акцій.

2. У звіті також описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

У відповідних випадках у ньому зазначається про підготовку звіту про плату в негрошовій формі, згадану у статті 70(2), для компаній-одержувачів, а також про реєстр, куди такий звіт повинен бути поданий.

3. Адміністративні органи або органи управління поділюваної компанії повинні інформувати загальні збори такої компанії, а також адміністративні органи або органи управління компаній-одержувачів, щоб вони могли повідомити свої відповідні загальні збори про будь-яку істотну зміну в активах та зобов’язаннях у період між датою підготовки проекту умов поділу і датою проведення загальних зборів поділюваної компанії, що повинні ухвалити рішення щодо проекту умов поділу.

Стаття 142
Вивчення проекту умов поділу експертами

1. Один чи більше експертів, що діють від імені кожної з компаній, що беруть участь у поділі, але незалежно від них та що призначаються або затверджуються судовим або адміністративним органом, вивчають проект умов поділу та складають письмовий звіт для акціонерів. Однак законодавство держави-члена може передбачати призначення одного чи більше незалежних експертів для всіх компаній, що беруть участь у поділі, якщо таке призначення проводить судовий чи адміністративний орган на спільну вимогу цих компаній. Залежно від законодавства кожної держави-члена такими експертами можуть бути фізичні або юридичні особи, компанії або фірми.

2. Застосовується стаття 96(2) та (3).

Стаття 143
Доступність документів для ознайомлення акціонерами

1. Усі акціонери мають право на ознайомлення принаймні із зазначеними нижче документами в зареєстрованому офісі щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу:

(a) проект умов поділу;

(b) річна фінансова звітність та річні звіти компаній, що беруть участь у поділі, за попередні три фінансові роки;

(c) у відповідних випадках, бухгалтерський звіт, складений на дату не раніше першого дня третього місяця, що передує даті складення проекту умов поділу, якщо остання річна фінансова звітність стосується фінансового року, що закінчився більш ніж за шість місяців до такої дати;

(d) у відповідних випадках, зазначені у статті 141(1) звіти адміністративних органів або органів управління компаній, що беруть участь у поділі;

(e) у відповідних випадках, звіти, зазначені у статті 142.

Для цілей пункту (c) першого підпараграфа бухгалтерський звіт не вимагається, якщо компанія опублікує піврічний фінансовий звіт відповідно до статті 5 Директиви 2004/109/ЄС та надасть доступ до нього акціонерам згідно з цим параграфом.

2. Бухгалтерський звіт, передбачений пунктом (c) параграфа 1, складається із застосуванням тих самих методів та згідно з тією самою структурою, що й останній річний баланс.

Однак законодавство держави-члена може передбачати, що:

(a) проводити інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей не обов’язково;

(b) наведені в останньому балансі оцінки повинні бути змінені тільки для того, щоб відповідати записам у бухгалтерських книгах; утім, урахуванню підлягає таке:

(i) проміжна амортизація та резерви,

(ii) істотні зміни фактичної вартості, не відображені в книгах.

3. Кожен акціонер має право отримати на вимогу та безкоштовно копії всіх або, якщо він так бажатиме, деяких документів, зазначених у параграфі 1.

Якщо акціонер дав згоду на використання компанією електронних засобів передачі інформації, такі копії можуть бути надані електронною поштою.

4. Компанія звільняється від зобов’язання надати доступ до зазначених у параграфі 1 документів у своєму зареєстрованому офісі, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, що повинні ухвалити рішення про проект умов поділу, і закінчується не раніше завершення таких зборів, вона надає доступ до них на своєму вебсайті. Держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів, і можуть встановлювати такі вимоги чи обмеження, тільки якщо вони пропорційні досягненню таких цілей.

Параграф 3 не застосовується, якщо вебсайт дає акціонерам можливість протягом усього періоду, вказаного в першому підпараграфі цього параграфа, завантажувати і друкувати документи, зазначені в параграфі 1. Однак у такому випадку держави-члени можуть передбачити, що компанія повинна надавати доступ до таких документів у своєму зареєстрованому офісі для ознайомлення з ними акціонерів.

Держави-члени можуть вимагати, щоб компанії зберігали інформацію на своєму вебсайті протягом певного строку після загальних зборів. Держави-члени можуть визначити наслідки тимчасового порушення доступу до вебсайту, спричиненого технічними або іншими чинниками.

Стаття 144
Спрощені формальності

1. Ані експертиза проекту умов поділу, ані передбачений у статті 142(1) експертний звіт не вимагається, якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у поділі, погодилися на це.

2. Держави-члени можуть дозволити незастосування статті 141 і пунктів (c) та (d) статті 143(1), якщо всі акціонери та власники інших цінних паперів, що надають право голосу, кожної з компаній, що беруть участь у поділі, погодилися на це.

Стаття 145
Захист прав працівників

Захист прав працівників кожної з компаній, що беруть участь у поділі, регулюється відповідно до Директиви 2001/23/ЄС.

Стаття 146
Захист інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у поділі; солідарна відповідальність компаній-одержувачів

1. Законодавство держав-членів повинне передбачати належну систему захисту інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у поділі, чиї вимоги були заявлені до опублікування проекту умов поділу, і при цьому строк сплати за такими вимогами ще не настав на момент такого опублікування.

2. Для цілей параграфа 1 законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати, що такі кредитори мають право отримати належні гарантії, якщо фінансовий стан поділюваної компанії та фінансовий стан компанії, що їй буде передано зобов’язання згідно з проектом умов поділу, робить такий захист необхідним та якщо такі кредитори ще не мають таких гарантій.

Держави-члени встановлюють умови захисту, передбаченого в параграфі 1 та в першому підпараграфі цього параграфа. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що поділ ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.

3. Якщо кредитор компанії, що їй було передано зобов’язання відповідно до проекту умов поділу, не отримав задоволення своїх вимог, компанії-одержувачі несуть солідарну відповідальність за це зобов’язання. Держави-члени можуть обмежити цю відповідальність чистими активами, розподіленими кожній із таких компаній, окрім компанії, що їй було передано зобов’язання. Але вони не зобов’язані застосовувати цей параграф, якщо операція з поділу підлягає нагляду з боку судового органу згідно зі статтею 157 і кількісна більшість кредиторів, що представляє три чверті у вартісному вираженні, або будь-який клас кредиторів поділюваної компанії погодився відмовитись від такої солідарної відповідальності на зборах, проведених відповідно до пункту (c) статті 157(1).

4. Застосовується стаття 99(3).

5. Без обмеження правил, що регулюють колективне здійснення їхніх прав, параграфи 1-4 поширюються на позикодавців компаній, що беруть участь у поділі, за винятком випадків, коли поділ був схвалений зборами позикодавців, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або позикодавцями індивідуально.

6. Держави-члени можуть передбачити солідарну відповідальність компаній-одержувачів за зобов’язаннями поділюваної компанії. У такому разі вони не повинні обов’язково застосовувати параграфи 1-5.

7. Якщо держава-член поєднує систему захисту кредиторів, зазначену в параграфах 1-5, із солідарною відповідальністю компаній-одержувачів, зазначеною в параграфі 6, вона може обмежити таку солідарну відповідальність чистими активами, що розподілені кожній із таких компаній.

Стаття 147
Захист власників відмінних від акцій цінних паперів, що надають спеціальні права

Власникам відмінних від акцій цінних паперів, що надають спеціальні права, повинні бути надані права в компаніях-одержувачах, у яких вони можуть скористатися такими цінними паперами згідно з проектом умов поділу, щонайменше еквівалентні тим правам, якими вони володіли в поділюваній компанії, за винятком випадків, коли зміна таких прав була затверджена зборами власників таких цінних паперів, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або власниками таких цінних паперів індивідуально, чи за винятком випадків, коли власники мають право на викуп їхніх цінних паперів.

Стаття 148
Складання і засвідчення документів у належній правовій формі

Якщо законодавство держави-члена не передбачає судового чи адміністративного превентивного нагляду за законністю поділу або якщо такий нагляд не поширюється на всі правові акти, необхідні для поділу, то застосовується стаття 102.

Стаття 149
Дата набуття чинності поділом

Законодавство держав-членів повинне визначати дату набуття чинності поділом.

Стаття 150
Формальності, пов’язані з опублікуванням

1. Поділ підлягає опублікуванню в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16, стосовно кожної з компаній, що беруть участь у поділі.

2. Будь-яка компанія-одержувач може самостійно виконати пов’язані з опублікуванням формальності стосовно поділюваної компанії.

Стаття 151
Наслідки поділу

1. Поділ має такі наслідки ipso jure та одночасно:

(a) передача як між поділюваною компанією та компаніями-одержувачами, так і, стосовно третіх осіб, кожній із компаній-одержувачів усіх активів та зобов’язань поділюваної компанії; така передача набуває чинності з моменту поділу активів та зобов’язань згідно з розподілом, передбаченим у проекті умов поділу або у статті 137(3);

(b) акціонери поділюваної компанії стають акціонерами однієї чи більше компаній-одержувачів відповідно до розподілу, передбаченого у проекті умов поділу;

(c) поділювана компанія припиняє існування.

2. Не проводиться обмін акцій компанії-одержувача на акції поділюваної компанії, що належать:

(a) самій компанії-одержувачу або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії-одержувача; або

(b) самій поділюваній компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах поділюваної компанії.

3. Викладене вище не впливає на законодавство держав-членів, що вимагає виконання спеціальних формальностей для того, щоб передача поділюваною компанією певних активів, прав та обов’язків була дійсною щодо третіх осіб. Компанія-одержувач або компанії-одержувачі, що їм передаються такі активи, права чи обов’язки відповідно до проекту умов поділу або статті 137(3), можуть самостійно виконувати такі формальності, однак законодавство держав-членів може дозволяти поділюваній компанії продовжувати виконувати такі формальності протягом обмеженого строку, що, крім виняткових випадків, не може перевищувати шести місяців після дати набуття чинності поділом.

Стаття 152
Цивільна відповідальність членів адміністративних органів або органів управління поділюваної компанії

Законодавство держав-членів повинне принаймні встановлювати правила, що регулюють цивільну відповідальність членів адміністративних органів або органів управління поділюваної компанії перед акціонерами цієї компанії за правопорушення, вчинені членами таких органів при підготуванні до поділу та здійсненні поділу, а також цивільну відповідальність експертів, що складають для цієї компанії передбачений статтею 142 звіт, за правопорушення, вчинені такими експертами при виконанні їхніх обов’язків.

Стаття 153
Умови нікчемності поділу

1. Законодавство держав-членів може передбачати правила щодо нікчемності поділу тільки згідно з такими умовами:

(a) нікчемність оголошується судовим рішенням;

(b) поділ, що набув чинності згідно зі статтею 149, визнається нікчемним, тільки якщо судовий чи адміністративний превентивний нагляд за його законністю не здійснювався, або якщо його не було оформлено та засвідчено в належній правовій формі, або якщо буде доведено, що рішення загальних зборів є нікчемним або оспорюваним відповідно до національного законодавства;

(c) процедура визнання нікчемності не починається більш ніж через шість місяців після дати набуття чинності поділом щодо особи, що заявляє про нікчемність, або якщо ситуація була виправлена;

(d) якщо можливо виправити дефект, що може призвести до нікчемності поділу, компетентний суд повинен надати компаніям, що беруть участь у поділі, строк для виправлення ситуації;

(e) судове рішення про оголошення поділу нікчемним публікується в порядку, встановленому законодавством кожної держави-члена, відповідно до статті 16;

(f) якщо законодавство держави-члена дозволяє третій особі оскаржувати таке судове рішення, зазначена особа може зробити це тільки протягом шести місяців після опублікування судового рішення в порядку, встановленому главою III розділу I;

(g) судове рішення про оголошення поділу нікчемним саме собою не впливає на дійсність зобов’язань перед компаніями-одержувачами або стосовно них, що виникли до опублікування цього судового рішення та після зазначеної у статті 149 дати;

(h) кожна з компаній-одержувачів несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, що виникли після дати набуття чинності поділом і до дати опублікування рішення про визнання нікчемності поділу. Поділювана компанія також несе відповідальність за такими зобов’язаннями; держави-члени можуть передбачити обмеження цієї відповідальності часткою чистих активів, переданою компанії-одержувачу, для якої виникли такі зобов’язання.

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1 цієї статті, законодавство держави-члена може також передбачати визнання нікчемності поділу за рішенням адміністративного органу, якщо таке рішення може бути оскаржене до суду. Пункт (b) та пункти (d)-(h) параграфа 1 цієї статті застосовуються за аналогією до адміністративного органу. Така процедура визнання нікчемності не може бути розпочата більш ніж через шість місяців після дати, зазначеної у статті 149.

3. Зазначене вище не впливає на законодавство держав-членів про нікчемність поділу, оголошену після здійснення будь-якого нагляду за законністю.

Стаття 154
Відступ від вимоги затвердження загальними зборами поділюваної компанії

Без обмеження статті 140, держави-члени не вимагають затвердження поділу загальними зборами поділюваної компанії, якщо компанії-одержувачі разом володіють усіма акціями поділюваної компанії та всіма іншими цінними паперами, що надають право голосу на загальних зборах поділюваної компанії, та якщо виконано такі умови:

(a) кожна з компаній, що беруть участь в операції, здійснює опублікування, передбачене у статті 138, щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією;

(b) щонайменше за один місяць до набуття чинності операцією всі акціонери компаній, що беруть участь в операції, мають право ознайомитись із зазначеними у статті 143(1) документами в зареєстрованому офісі своєї компанії;

(c) у разі нескликання загальних зборів поділюваної компанії, що необхідні для затвердження поділу, інформація, передбачена у статті 141(3), включає будь-яку істотну зміну в активах та зобов’язаннях після дати складення проекту умов поділу.

Для цілей пункту (b) першого параграфа застосовуються стаття 143(2), (3) та (4) і стаття 144.

Секція 3
Поділ шляхом заснування нових компаній

Стаття 155
Означення «поділу шляхом заснування нових компаній»

1. Для цілей цієї глави «поділ шляхом заснування нових компаній» означає операцію, у результаті якої компанія після свого припинення без процедури ліквідації передає більш ніж одній новоствореній компанії всі свої активи та зобов’язання в обмін на розподіл акціонерам поділюваної компанії акцій компаній-одержувачів, та, можливо, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості розподілених акцій або, якщо вони не мають номінальної вартості, їхньої облікової номінальної вартості.

2. Застосовується стаття 90(2).

Стаття 156
Застосування правил про поділ шляхом придбання

1. Статті 137, 138, 139 і 141, стаття 142(1) та (2) і статті 143-153 застосовуються, без обмеження статей 11 і 12, до поділу шляхом заснування нових компаній. Для цих цілей термін «компанії, що беруть участь у поділі» позначає поділювану компанію, а термін «компанії-одержувачі» позначає кожну з нових компаній.

2. На додаток до інформації, зазначеної у статті 137(2), у проекті умов поділу зазначаються форма, назва та зареєстрований офіс кожної з нових компаній.

3. Проект умов поділу та, якщо вони викладені в окремому документі, установчий договір або проект установчого договору і статут або проект статуту кожної з нових компаній затверджуються на загальних зборах поділюваної компанії.

4. Якщо акції кожної з нових компаній розподіляються акціонерам поділюваної компанії пропорційно до їхніх прав у капіталі такої компанії, держави-члени не встановлюють вимоги, передбачені у статтях 141 та 142 і в пунктах (c), (d) та (e) статті 143(1).

Секція 4
Поділ під наглядом судового органу

Стаття 157
Поділ під наглядом судового органу

1. Держави-члени можуть застосовувати параграф 2, якщо операції з поділу здійснюються під наглядом судового органу, що має повноваження:

(a) скликати загальні збори акціонерів поділюваної компанії для ухвалення рішення про поділ;

(b) забезпечувати своєчасне отримання або можливість своєчасного отримання акціонерами кожної з компаній, що беруть участь у поділі, принаймні документів, зазначених у статті 143, для ознайомлення з ними до дати проведення загальних зборів їхньої компанії, що скликані для ухвалення рішення про поділ. Якщо держава-член скористається можливістю, передбаченою у статті 140, строк повинен бути достатнім для того, щоб акціонери компаній-одержувачів могли здійснити права, надані їм зазначеною статтею;

(c) скликати будь-які збори кредиторів кожної з компаній, що беруть участь у поділі, для ухвалення рішення про поділ;

(d) забезпечувати своєчасне отримання або можливість своєчасного отримання кредиторами кожної з компаній, що беруть участь у поділі, принаймні проекту умов поділу для ознайомлення з ним до дати, зазначеної в пункті (b);

(e) схвалювати проект умов поділу.

2. Якщо судовий орган встановить, що умови, зазначені в пунктах (b) та (d) параграфа 1, були виконані і що акціонерам або кредиторам не буде завдано шкоди, він може звільнити компанії, що беруть участь у поділі, від застосування:

(a) статті 138, за умови що належна система захисту інтересів кредиторів, зазначена в статті 146(1), поширюється на всі вимоги незалежно від їхньої дати;

(b) умов, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 140, якщо держава-член використовує можливість, передбачену у статті 140;

(c) статті 143 в частині строку і порядку, встановлених для ознайомлення із зазначеними в ній документами.

Секція 5
Інші операції, що розглядаються як поділ

Стаття 158
Поділ зі здійсненням грошового платежу в розмірі більше 10%

Якщо у випадку однієї з операцій, зазначених у статті 135, законодавство держави-члена дозволяє здійснення грошового платежу в розмірі більше 10%, застосовуються секції 2, 3 та 4 цієї глави.

Стаття 159
Поділ без припинення існування поділюваною компанією.

Якщо законодавство держави-члена дозволяє одну з операцій, зазначених у статті 135, без того, щоб при цьому поділювана компанія припиняла своє існування, то застосовуються секції 2, 3 та 4 цієї глави, за винятком пункту (c) статті 151(1).

Секція 6
Положення щодо застосування

Стаття 160
Перехідні положення

Держави-члени не зобов’язані застосовувати статті 146 та 147 щодо власників облігацій, що можуть бути конвертовані, та інших цінних паперів, що можуть бути конвертовані в акції, якщо на момент набуття чинності положеннями, зазначеними у статті 26(1) або (2) Директиви 82/891/ЄЕС, становище таких власників у разі поділу раніше визначалося умовами випуску.

ГЛАВА IV
Транскордонний поділ компаній з обмеженою відповідальністю

Стаття 160a
Сфера застосування

1. Дія цієї глави поширюється на транскордонний поділ компаній з обмеженою відповідальністю, що засновані відповідно до законодавства держави-члена та мають зареєстрований офіс, головний офіс або основне місце діяльності в Союзі, за умови що принаймні дві з компаній з обмеженою відповідальністю, що беруть участь у поділі, регулюються законодавством інших держав-членів (далі - «транскордонний поділ»).

2. Незважаючи на пункт 4 статті 160b, ця глава також застосовується до транскордонного поділу, якщо законодавство принаймні однієї із відповідних держав-членів дозволяє здійснити грошову виплату, зазначену в пунктах (a) та (b) пункту 4 статті 160b, в розмірі більше 10% номінальної вартості або, за відсутності номінальної вартості, 10% облікової номінальної вартості цінних паперів або акцій, що представляють капітал компаній-одержувачів.

2. Дія цієї глави не поширюється на транскордонний поділ, що в ньому бере участь компанія, предметом діяльності якої є колективне інвестування капіталу, що надається громадськістю, яка діє згідно з принципом диверсифікації ризиків і підрозділи якої на вимогу власників прямо чи опосередковано викуплені з активів цієї компанії. Заходи, вжиті такою компанією для забезпечення того, щоб біржова вартість її підрозділів суттєво не відрізнялася від чистої вартості її активів, вважаються рівнозначними такому викупу.

4. Держави-члени забезпечують, щоб дія цієї глави не поширювалася на компанії, щодо яких існують будь-які з таких обставин:

(a) компанія перебуває у стані ліквідації та почала розподіляти активи своїм учасникам;

(b) до компанії застосовуються інструменти, повноваження та механізми врегулювання, передбачені розділом IV Директиви 2014/59/ЄС.

5. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати цю главу до компаній, щодо яких:

(a) розпочато провадження у справі про банкрутство або вживаються запобіжні заходи з реструктуризації;

(b) розпочато процедуру ліквідації, відмінну від процедури, зазначеної в пункті (a) параграфа 4; або

(c) вживаються заходи із запобігання кризовому стану, що їх означено в пункті (101) статті 2(1) Директиви 2014/59/ЄС.

Стаття 160b
Терміни та означення

Для цілей цієї глави:

(1) «компанія» означає компанію з обмеженою відповідальністю зазначеного в додатку II виду;

(2) «поділювана компанія» означає компанію, що у процесі транскордонного поділу передає всі свої активи та зобов’язання двом чи більше компаніям у разі повного поділу або передає частину своїх активів та зобов’язань одній чи більше компаній у разі часткового поділу або поділу шляхом відокремлення;

(3) «компанія-одержувач» означає нову компанію, створену у процесі транскордонного поділу;

(4) «поділ» означає операцію, внаслідок якої:

(a) поділювана компанія після її припинення без процедури ліквідації передає всі свої активи та зобов’язання двом чи більше компаніям-одержувачам в обмін на випуск учасникам поділюваної компанії цінних паперів або акцій компаній-одержувачів та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, грошову виплату в розмірі не більше 10% облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій (далі - «повний поділ»);

(b) поділювана компанія передає частину своїх активів та зобов’язань одній чи більше компаніям-одержувачам в обмін на випуск учасникам поділюваної компанії цінних паперів або акцій компаній-одержувачів, поділюваної компанії або як компаній-одержувачів, так і поділюваної компанії та, у відповідних випадках, грошову виплату в розмірі не більше 10% номінальної вартості або, в разі відсутності номінальної вартості, грошову виплату в розмірі не більше 10% облікової номінальної вартості таких цінних паперів або акцій (далі - «частковий поділ»); або

(c) поділювана компанія передає частину своїх активів та зобов’язань одній чи більше компаніям-одержувачам в обмін на випуск поділюваній компанії цінних паперів або акцій компаній-одержувачів (далі - «поділ шляхом відокремлення»).

Стаття 160c
Процедури та формальності

Відповідно до права Союзу, законодавство держави-члена поділюваної компанії регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані у зв’язку з транскордонним поділом, щоб отримати свідоцтво про попереднє схвалення поділу, а законодавство держав-членів компаній-одержувачів регулює ті частини процедур та формальностей, що повинні бути дотримані після отримання свідоцтва про попереднє схвалення поділу.

Стаття 160d
Проект умов транскордонного поділу

Адміністративний орган або орган управління поділюваної компанії розробляє проект умов транскордонного поділу. Проект умов транскордонного поділу повинен включати принаймні такі дані:

(a) організаційно-правова форма та назва поділюваної компанії і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для нової компанії чи компаній, що виникають у результаті транскордонного поділу, і запропоноване розташування їхніх зареєстрованих офісів;

(b) пропорція обміну цінних паперів або акцій, що представляють капітал компаній, та сума будь-якої грошової виплати, у відповідних випадках;

(c) умови розподілу цінних паперів або акцій, що представляють капітал компаній-одержувачів або поділюваної компанії;

(d) запропонований приблизний графік проведення транскордонного поділу;

(e) можливий вплив транскордонного поділу на зайнятість;

(f) дата, з якої володіння цінними паперами або акціями, що представляють капітал компаній, дасть право власникам на частку в прибутках, та будь-які особливі умови, що впливають на це право;

(g) дата або дати, з яких операції поділюваної компанії будуть розглядатися для цілей бухгалтерського обліку як операції компаній-одержувачів;

(h) будь-які особливі переваги, надані членам адміністративних, керівних, наглядових чи контрольних органів поділюваної компанії;

(i) права, надані компаніями-одержувачами учасникам поділюваної компанії, що користуються спеціальними правами, або власникам відмінних від акцій цінних паперів, що представляють капітал поділеної компанії, або запропоновані щодо них заходи;

(j) установчі документи компаній-одержувачів, у відповідних випадках, та, якщо він викладений в окремому документі, статут, а також будь-які зміни до установчого документа поділюваної компанії у випадку часткового поділу або поділу шляхом відокремлення;

(k) у відповідних випадках, інформація про процедури, за якими визначається порядок залучення працівників до визначення їхніх прав на участь у компаніях-одержувачах відповідно до статті 160l;

(l) точний опис активів та зобов’язань поділюваної компанії та заява про те, як ці активи та зобов’язання повинні бути розподілені між компаніями-одержувачами або залишатись у поділюваної компанії в разі часткового поділу або поділу шляхом відокремлення, включаючи положення про облік активів чи зобов’язань, що не були прямо розподілені у проекті умов транскордонного поділу, наприклад, активів чи зобов’язань, що невідомі на дату складення проекту умов транскордонного поділу;

(m) інформація про оцінку активів та зобов’язань, що повинні бути розподілені кожній компанії, що бере участь у транскордонному поділі;

(n) дата складення фінансової звітності поділюваної компанії, що використовується для визначення умов транскордонного поділу;

(o) у відповідних випадках, розподіл учасникам поділюваної компанії акцій та цінних паперів компаній-одержувачів, поділюваної компанії або як компаній-одержувачів, так і поділюваної компанії та критерій, що на ньому ґрунтується такий розподіл;

(p) детальна інформація про запропоновану грошову компенсацію для учасників відповідно до статті 160i;

(q) будь-які запропоновані кредиторам засоби захисту, такі як гарантії або застави.

Стаття 160e
Звіт адміністративного органу чи органу управління для учасників та працівників

1. Адміністративний орган або орган управління поділюваної компанії складає звіт для учасників та працівників, що роз’яснює та обґрунтовує юридичні та економічні аспекти транскордонного поділу, а також роз’яснює наслідки транскордонного поділу для працівників.

Зокрема, у ньому повинні пояснюватись наслідки транскордонного поділу для майбутньої діяльності компаній.

2. Звіт також повинен включати розділ для учасників та розділ для працівників.

Компанія може вирішити скласти один звіт, що містить ці два розділи, або скласти окремі звіти для учасників та працівників відповідно, що містять відповідний розділ.

3. У розділі звіту для учасників пояснюється, зокрема, таке:

(a) грошова компенсація та метод, що використовується для визначення грошової компенсації;

(b) пропорція обміну акцій та метод або методи, що використовуються для визначення пропорції обміну акцій, у відповідних випадках;

(c) наслідки транскордонного поділу для учасників;

(d) права та засоби правового захисту, передбачені для учасників згідно зі статтею 160i.

4. Розділ звіту для учасників не вимагається, якщо всі учасники компанії погодилися відмовитися від цієї вимоги. Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії положень цієї статті.

5. У розділі звіту для працівників пояснюється, зокрема, таке:

(a) наслідки транскордонного поділу для трудових відносин, а також, у відповідних випадках, будь-які заходи для охорони цих відносин;

(b) будь-які значні зміни в чинних умовах зайнятості або в розташуванні місць ведення господарської діяльності компанії;

(c)як чинники, зазначені в пунктах (a) та (b), впливають на будь-які дочірні підприємства компанії.

6. Звіт або звіти надаються в будь-якому випадку в електронній формі, а в разі наявності проекту умов транскордонного поділу - разом із ним, учасникам та представникам працівників поділюваної компанії або, якщо таких представників немає, самим працівникам не менше ніж за шість тижнів до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h.

7. Якщо адміністративний або управлінський орган поділюваної компанії своєчасно отримує висновок щодо інформації, зазначеної в параграфах 1 та 5, від представників працівників або, якщо таких представників немає, від самих працівників, як це передбачено національним законодавством, учасники повинні бути повідомлені про це, а такий висновок додається до звіту.

8. Розділ звіту для працівників не вимагається, якщо в поділюваній компанії та на її дочірніх підприємствах, якщо такі є, немає інших працівників, крім тих, що входять до складу адміністративного органу чи органу управління.

9. Якщо відповідно до параграфа 4 було заявлено відмову від розділу звіту для учасників, зазначеного в параграфі 3, а розділ для працівників, згаданий у параграфі 5, не вимагається відповідно до параграфа 8, то звіт не вимагається.

10. Параграфи 1-9 цієї статті не обмежують відповідні інформаційні та консультаційні права і процедури, передбачені на національному рівні, після транспозиції директив 2002/14/ЄС та 2009/38/ЄС.

Стаття 160f
Звіт незалежного експерта

1. Держави-члени забезпечують вивчення незалежним експертом проекту умов транскордонного поділу та складення ним звіту для учасників. Такий звіт надається учасникам не менше ніж за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. Залежно від законодавства держави-члена експертом може бути фізична або юридична особа.

2. Згаданий у параграфі 1 звіт повинен у будь-якому разі включати думку експерта щодо відповідності грошової компенсації та пропорції обміну акцій. Оцінюючи грошову компенсацію, експерт повинен враховувати будь-яку ринкову ціну акцій поділюваної компанії до оголошення пропозиції про поділ або вартості компанії без урахування впливу запропонованого поділу, визначеного відповідно до загальноприйнятих методів оцінювання. У звіті принаймні:

(a) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої грошової компенсації;

(b) зазначається метод або методи, що використовуються для визначення пропонованої пропорції обміну акцій;

(c) зазначається, чи метод або методи є прийнятними для оцінювання грошової компенсації та пропорції обміну акцій, вказується вартість, отримана внаслідок застосування таких методів, і висловлюється думка про відносну важливість таких методів при розраховуванні визначеної вартості; та

(d) описуються будь-які особливі труднощі, що виникли у процесі оцінювання.

Експерт має право отримати від поділюваної компанії всю інформацію, необхідну для виконання обов’язків експерта.

3. Ані вивчення проекту умов транскордонного поділу незалежним експертом, ані звіт незалежного експерта не вимагається, якщо всі учасники поділюваної компанії погодились на це.

Держави-члени можуть виключити компанії з єдиним учасником зі сфери дії цієї статті.

Стаття 160g
Розкриття

1. Держави-члени забезпечують розкриття компанією та оприлюднення в реєстрі держави-члена поділюваної компанії щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. таких документів:

(a) проект умов транскордонного поділу; та

(b) повідомлення, що інформує учасників, кредиторів та представників працівників поділюваної компанії, або, якщо таких представників немає, самих працівників про те, що вони можуть надати компанії не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення загальних зборів коментарі до проекту умов транскордонного поділу.

Держави-члени можуть вимагати розкриття звіту незалежного експерта і його оприлюднення в реєстрі.

Держави-члени повинні забезпечити можливість для компанії виключати конфіденційну інформацію зі звіту незалежного експерта, що підлягає розкриттю.

Документи, розкриті відповідно до цього параграфа, також повинні бути доступними через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Держави-члени можуть звільнити поділювану компанію від зобов’язання розкриття, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, якщо протягом безперервного періоду, що починається щонайменше за один місяць до дати, встановленої як дата проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h, і закінчується не раніше завершення таких зборів, ця компанія на своєму вебсайті надає громадськості безкоштовний доступ до документів, згаданих у параграфі 1 цієї статті.

Однак держави-члени не повинні обумовлювати таке звільнення будь-якими вимогами чи обмеженнями, крім тих, що необхідні для забезпечення безпеки вебсайту та автентичності документів і що пропорційні досягненню таких цілей.

3. Якщо поділювана компанія надає доступ до проекту умов транскордонного поділу відповідно до параграфа 2 цієї статті, вона подає до реєстру щонайменше за один місяць до дати проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h, таку інформацію:

(a) організаційно-правова форма та назва поділюваної компанії і розташування її зареєстрованого офісу, а також організаційно-правова форма та назва, запропоновані для новоствореної компанії чи компаній, що виникають у результаті транскордонного поділу, і запропоноване розташування їхніх зареєстрованих офісів;

(b) реєстр, що до нього подаються документи згідно зі статтею 14 стосовно поділюваної компанії, та її реєстраційний номер у цьому реєстрі;

(c) інформація про заходи, вжиті для реалізації прав кредиторів, працівників та учасників; та

(d) дані про вебсайт, що на ньому доступні онлайн та безкоштовно проект умов транскордонного поділу, зазначене в параграфі 1 повідомлення, звіт незалежного експерта та повна інформація про зазначені в пункті (c) цього параграфа заходи.

Реєстр повинен зробити загальнодоступною інформацію, згадану в пунктах (a)-(d) першого підпараграфа.

4. Держави-члени забезпечують, щоб вимоги, зазначені в параграфах 1 та 3, могли бути виконані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі відповідної держави-члена, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Держави-члени можуть вимагати на додаток до розкриття відповідно до параграфів 1, 2 та 3 цієї статті, щоб проект умов транскордонного поділу або інформація, зазначена в параграфі 3 цієї статті, була опублікована в їхньому офіційному національному виданні або через центральну електронну платформу відповідно до статті 16(3). У цьому випадку держави-члени забезпечують, щоб реєстр передав відповідну інформацію національному офіційному виданню або центральній електронній платформі.

6. Держави-члени забезпечують безкоштовну доступність для громадськості документації, зазначеної в параграфі 1, або інформації, зазначеної в параграфі 3, через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують, щоб будь-які платежі, що їх стягують реєстри з компанії за розкриття, передбачене в параграфах 1 та 3, та, у відповідних випадках, за опублікування згідно з параграфом 5, не перевищували собівартість надання таких послуг.

Стаття 160h
Затвердження загальними зборами

1. Після розгляду звітів, зазначених у статтях 160e та 160f, у відповідних випадках, думок працівників, поданих відповідно до статті 160e, та коментарів, поданих відповідно до статті 160g, загальні збори поділюваної компанії повинні ухвалити рішення про те, чи затверджувати проект умов транскордонного поділу та чи ухвалювати установчий документ і, якщо він викладений в окремому документі, статут.

2. Загальні збори поділюваної компанії можуть залишати за собою право обумовити здійснення транскордонного поділу прямим схваленням ними заходів, передбачених у статті 160l.

3. Держави-члени забезпечують, щоб для затвердження проекту умов транскордонного поділу та будь-яких змін до такого проекту вимагалася більшість не менше двох третин, але не більше 90% голосів, що надаються акціями або підписним капіталом, представленим на загальних зборах. У будь-якому випадку гранична частка голосів не повинна перевищувати граничну частку, встановлену національним законодавством для затвердження транскордонних злиттів.

4. Якщо будь-який пункт проекту умов транскордонного поділу або будь-яка поправка до установчого документа поділюваної компанії призводить до збільшення економічних зобов’язань учасника перед компанією або третіми особами, держави-члени можуть вимагати, за таких конкретних обставин, щоб такий пункт або поправка до установчого документа поділюваної компанії була затверджена відповідним учасником, за умови що такий учасник не може здійснювати права, передбачені у статті 160i.

5. Держави-члени забезпечують, щоб рішення загальних зборів про затвердження транскордонного поділу не могло бути оскаржене виключно на таких підставах:

(a) пропорція обміну акцій, згадана в пункті (b) статті 160d, була встановлена в невідповідному розмірі;

(b) грошова компенсація, згадана в пункті (p) статті 160d, була встановлена в невідповідному розмірі; або

(c) інформація, надана стосовно пропорції обміну акцій, зазначеної в пункт (a), або грошової компенсації, зазначеної в пункті (b), не відповідала вимогам законодавства.

Стаття 160i
Захист учасників

1. Держави-члени забезпечують, щоб принаймні учасники поділюваної компанії, що проголосували проти затвердження проекту умов транскордонного поділу, мали право відчужити свої акції за адекватну грошову компенсацію на умовах, що викладені в параграфах 2-6, за умови що внаслідок транскордонного поділу вони придбають акції компаній-одержувачів, що регулюватимуться законодавством держави-члена, відмінної від держави-члена поділюваної компанії.

Держави-члени можуть також передбачити наявність в інших учасників поділюваної компанії права, зазначеного в першому підпараграфі.

Держави-члени можуть вимагати, щоб пряме заперечення проти проекту умов транскордонного поділу, намір учасників здійснити своє право відчуження своїх акцій або і таке заперечення, і такий намір були належним чином задокументовані не пізніше проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. Держави-члени можуть дозволяти, щоб запис заперечення проти проекту умов транскордонного поділу вважався належною документацією голосу «проти».

2. Держави-члени встановлюють строк, протягом якого учасники, зазначені в параграфі 1, повинні заявити поділюваній компанії про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій. Цей строк не повинен перевищувати одного місяця після проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h. Держави-члени забезпечують, щоб поділювана компанія надавала електронну адресу для отримання такої заяви в електронній формі.

3. Держави-члени також встановлюють строк, протягом якого повинна бути виплачена грошова компенсація, визначена в проекті умов транскордонного поділу. Цей строк не повинен закінчуватися пізніше двох місяців після набуття чинності транскордонним поділом відповідно до статті 160q.

4. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які учасники, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій, але вважають, що запропонована поділюваною компанією грошова компенсація не була встановлена у відповідному розмірі, мали право вимагати сплати додаткової грошової компенсації в компетентному органі, наділеному відповідними повноваженнями національним законодавством. Держави-члени встановлюють строк для пред’явлення вимоги про сплату додаткової грошової компенсації.

Держави-члени можуть передбачати, щоб остаточне рішення про надання додаткової грошової компенсації було дійсним для всіх учасників поділюваної компанії, що заявили про своє рішення здійснити право відчуження своїх акцій відповідно до параграфа 2.

5. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені в параграфах 1-4 права регулювалися законодавством держави-члена поділюваної компанії, і щоб така держава-член мала виключну компетенцію вирішувати будь-які спори, пов’язані з такими правами.

6. Держави-члени забезпечують, щоб учасники поділюваної компанії, які не мали права відчуження своїх акцій або не скористалися таким правом, але вважають, що пропорція обміну акцій, зазначена у проекті транскордонного поділу, є невідповідною, могли оспорити таку пропорцію і вимагати грошової виплати. Відповідний спір розглядає компетентний орган, уповноважений законодавством держави-члена, що ним регулюється поділювана компанія, протягом строку, встановленого таким національним законодавством, і таке провадження не перешкоджає реєстрації транскордонного поділу. Рішення є зобов’язальним для компаній-одержувачів, а в разі часткового поділу - також і для поділюваної компанії.

7. Держави-члени можуть також передбачити, що відповідна компанія-одержувач, а в разі часткового поділу - також і поділювана компанія, може надавати акції або іншу компенсацію замість грошової виплати.

Стаття 160j
Захист кредиторів

1. Держави-члени повинні забезпечити належну систему захисту інтересів кредиторів, чиї вимоги були заявлені до розкриття проекту умов транскордонного поділу, і при цьому строк сплати за такими вимогами не настав на момент такого розкриття.

Держави-члени забезпечують, щоб кредитори, незадоволені гарантіями, запропонованими у проекті умов транскордонного поділу згідно з пунктом (q) статті 160d, могли звертатися протягом трьох місяців після розкриття проекту умов транскордонного поділу, згаданого у статті 160g, до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання належних гарантій, за умови що такі кредитори можуть довести, що транскордонний поділ ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що вони не отримали належних гарантій від компанії.

Держави-члени забезпечують, щоб гарантії були обумовлені набранням чинності транскордонним поділом відповідно до статті 160q.

2. Якщо кредитор поділюваної компанії не отримує задоволення своїх вимог від компанії, на яку покладено відповідальність, то інші компанії-одержувачі, а в разі часткового поділу або поділу шляхом відокремлення - поділювана компанія, несуть солідарну відповідальність разом із компанією, на яку покладено відповідальність за таким зобов’язанням. Однак максимальна сума солідарної відповідальності будь-якої компанії, що бере участь у поділі, обмежується вартістю чистих активів на дату набуття чинності поділом, що їх розподілено такій компанії.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб адміністративний орган або орган управління поділюваної компанії надав декларацію, що містить достовірну інформацію про її поточний фінансовий стан на дату не більше ніж за один місяць до розкриття такої декларації. У декларації зазначається, що на підставі інформації, наявної в адміністративного органу чи органу управління поділюваної компанії на дату складення цієї декларації, та після належного з’ясування обставин такому адміністративному органу чи органу управління невідомо про будь-яку причину, з якої будь-яка компанія-одержувач, а в разі часткового поділу - поділювана компанія, після набуття чинності поділом не змогла б виконувати зобов’язання, розподілені їй за проектом умов транскордонного поділу, у встановлений для їх виконання строк. Декларація підлягає розкриттю разом із проектом умов транскордонного поділу відповідно до статті 160g.

4. Параграфи 1, 2 і 3 не обмежують застосування права держави-члена поділюваної компанії щодо задоволення або забезпечення майнових чи не майнових зобов’язань перед органами публічної влади.

Стаття 160k
Інформаційні та консультаційні права працівників

1. Держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників у зв’язку з транскордонним поділом і здійснення таких прав згідно з положеннями Директиви 2002/14/ЄС і Директиви 2001/23/ЄС, коли транскордонний поділ вважається переміщенням підприємства в розумінні Директиви 2001/23/ЄС, та, що стосується підприємств або груп підприємств, що провадять діяльність у масштабах усієї Спільноти, згідно з Директивою 2009/38/ЄС. Держави-члени можуть вирішити, що інформаційні та консультаційні права працівників поширюються на працівників компаній, відмінних від тих, що зазначені у статті 3(1) Директиви 2002/14/ЄС.

2. Незважаючи на статтю 160e(7) та пункт (b) статті 160g(1), держави-члени забезпечують дотримання інформаційних та консультаційних прав працівників, принаймні до ухвалення рішення щодо проекту умов транскордонного поділу або звіту, згаданого у статті 160e, залежно від того, котре з цих рішень буде ухвалено раніше, таким чином, щоб працівникам надавалась обґрунтована відповідь до проведення загальних зборів, зазначених у статті 160h.

3. Без обмеження будь-яких чинних положень або практик, що є сприятливішими для працівників, держави-члени визначають практичні умови здійснення інформаційних та консультаційних прав відповідно до статті 4 Директиви 2002/14/ЄС.

Стаття 160l
Участь працівників

1. Без обмеження параграфа 2, на кожну компанію-одержувача поширюється дія чинних правил щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований її зареєстрований офіс.

2. Однак чинні правила щодо участі працівників, якщо такі є, у державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії, що виникає в результаті транскордонного поділу, не застосовуються, якщо протягом шести місяців до розкриття проекту умов транскордонного поділу середня кількість працівників поділюваної компанії становить чотири п’ятих відповідної граничної кількості, встановленої законодавством держави-члена поділюваної компанії, що є передумовою для участі працівників у значенні пункту (k) статті 2 Директиви 2001/86/ЄС, або якщо національне законодавство, застосовне до кожної з компаній-одержувачів, не:

(a) передбачає щонайменше того самого рівня участі працівників, що існував у поділюваній компанії до її транскордонного поділу та визначається на основі частки представників працівників серед членів адміністративного або наглядового органу чи їхніх комітетів або серед членів управлінської групи, що охоплює одиниці прибутку компанії, з урахуванням представництва працівників; або

(b) передбачає для працівників установ компаній-одержувачів, розташованих в інших державах-членах, такої самої можливості здійснення прав на участь, що її мають ті працівники, що зайняті в державі-члені, де розташований зареєстрований офіс компанії-одержувача.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2 цієї статті, участь працівників у компаніях, що виникають у результаті транскордонного поділу, та їхня участь у визначенні таких прав регулюються державами-членами, mutatis mutandis та з урахуванням параграфів 4-7 цієї статті, відповідно до принципів та процедур, встановлених у статті 12(2) та (4) Регламенту (ЄС) № 2157/2001 і в таких положеннях Директиви 2001/86/ЄС:

(a) стаття 3(1), пункти (a)(i) та (b) статті 3(2), стаття 3(3), перші два речення статті 3(4) і стаття 3(5) та (7);

(b) стаття 4(1), пункти (a), (g) та (h) статті 4(2) і стаття 4(3) та (4);

(c) стаття 5;

(d) стаття 6;

(e) стаття 7(1), за виключенням другого абзацу пункту (b);

(f) статті 8, 10, 11 і 12; та

(g) пункт (a) частини 3 додатка.

4. Регулюючи принципи та процедури, зазначені в параграфі 3, держави-члени:

(a) надають спеціальному переговорному органу право ухвалювати рішення більшістю дві третини його членів, що представляють принаймні дві третини працівників, не починати переговори або припиняти вже розпочаті переговори та покладатися на правила участі, що чинні в державах-членах кожної з компаній-одержувачів;

(b) можуть, у разі застосування після попередніх переговорів стандартних правил участі та попри такі правила, ухвалювати рішення про обмеження частки представників працівників в адміністративному органі компаній-одержувачів. Утім, якщо в поділюваній компанії частка представників працівників становила принаймні одну третину адміністративного чи наглядового органу, таке обмеження ніколи не може призводити до зменшення частки представників працівників в адміністративному органі до рівня, нижчого за одну третину;

(c) повинні забезпечити, щоб правила участі працівників, що застосовувались раніше проведення транскордонного поділу, продовжували застосовуватись до дати застосування будь-яких погоджених у подальшому правил або, за відсутності погоджених правил, до застосування стандартних правил відповідно до пункту (a) частини 3 додатка до Директиви 2001/86/ЄС.

5. Поширення прав участі на працівників компаній-одержувачів, зайнятих в інших державах-членах, що згадані в пункті (b) параграфа 2, не тягне за собою будь-якого зобов’язання держав-членів, що вирішили це зробити, враховувати цих працівників при розраховуванні граничної кількості працівників, що обумовлює виникнення прав участі відповідно до національного законодавства.

6. Якщо будь-яка з компаній-одержувачів повинна керуватися системою участі працівників, відповідно до правил, зазначених у параграфі 2, така компанія повинна обрати організаційно- правову форму, що дає можливість здійснювати права участі.

7. Якщо компанія-одержувач працює в рамках системи участі працівників, така компанія повинна вживати заходів для забезпечення захисту прав участі працівників у разі будь-якого подальшого перетворення, злиття чи поділу, транскордонного або внутрішнього, протягом чотирьох років після набуття чинності транскордонним поділом, застосовуючи mutatis mutandis правила, викладені в параграфах 1-6.

8. Компанія невідкладно повідомляє своїх працівників або їхніх представників про результати переговорів щодо участі працівників.

Стаття 160m
Свідоцтво про попереднє схвалення поділу

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган чи органи, що компетентні контролювати законність транскордонних поділів стосовно тих частин процедури, що регулюються законодавством держави-члена поділюваної компанії, та видавати свідоцтво про попереднє схвалення поділу, що підтверджує дотримання всіх відповідних умов та належне виконання всіх процедур та формальностей у такій державі-члені (далі - «компетентний орган»).

Таке виконання процедур та формальностей може включати задоволення або забезпечення майнових чи немайнових зобов’язань перед органами публічної влади або дотримання спеціальних галузевих вимог, у тому числі забезпечення зобов’язань, що виникають у зв’язку з процедурою, що триває.

2. Держави-члени забезпечують, щоб разом із заявою поділюваної компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення поділу подавалося таке:

(a) проект умов транскордонного поділу;

(b) звіт і доданий висновок, якщо такий є, що згадані у статті 160e, а також звіт, згаданий у статті 160f, якщо вони є в наявності;

(c) будь-які коментарі, подані відповідно до статті 160g(1); та

(d) інформація про затвердження загальними зборами, що зазначені у статті 160h.

3. Держави-члени можуть вимагати, щоб разом із заявою поділюваної компанії про видачу свідоцтва про попереднє схвалення поділу подавалася додаткова інформація, зокрема така:

(a) кількість працівників на момент складення проекту умов транскордонного поділу;

(b) існування дочірніх підприємств та їхнє відповідне географічне розташування;

(c) інформація щодо виконання поділюваною компанією зобов’язань перед органами публічної влади.

Для цілей цього параграфа компетентні органи можуть вимагати надання такої інформації від інших відповідних органів, якщо її не надала поділювана компанія.

4. Держави-члени забезпечують, щоб зазначена в параграфах 2 та 3 заява, у тому числі подання будь-якої інформації та документів, могли бути подані повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в будь-якому компетентному органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

5. Стосовно дотримання правил щодо участі працівників, передбачених статтею 160l, компетентний орган держави-члена поділюваної компанії перевіряє, щоб проект умов транскордонного поділу включав інформацію про процедури, за якими визначаються відповідні заходи, та про можливі варіанти таких заходів.

6. У рамках контролю, зазначеного в параграфі 1, компетентний орган перевіряє таке:

(a) усі документи та інформацію, що надані компетентному органу відповідно до параграфів 2 та 3;

(b) зазначення поділюваною компанією того, що процедура, згадана у статті 160l(3) та (4), розпочалася, у відповідних випадках.

7. Держави-члени забезпечують, щоб контроль, зазначений у параграфі 1, здійснювався протягом трьох місяців із дати отримання документів та інформації щодо затвердження транскордонного поділу загальними зборами поділюваної компанії. Такий контроль призводить до одного з таких результатів:

(a) якщо встановлено, що транскордонний поділ відповідає всім відповідним умовам і що всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган видає свідоцтво про попереднє схвалення поділу;

(b) якщо встановлено, що транскордонний поділ не відповідає всім відповідним умовам або що не всі необхідні процедури та формальності виконано, компетентний орган не видає свідоцтво про попереднє схвалення поділу та повідомляє компанію про причини свого рішення; у цьому випадку компетентний орган може надати компанії можливість виконати відповідні умови або виконати процедури та формальності протягом відповідного строку.

8. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган не видавав свідоцтво про попереднє схвалення поділу, якщо буде встановлено відповідно до національного законодавства, що транскордонний поділ переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі.

9. Якщо під час контролю, згаданого в параграфі 1, компетентний орган має серйозні сумніви, що свідчать про те, що транскордонний поділ переслідує неправомірні або шахрайські цілі, що призводять до ухилення від виконання вимог союзного або національного законодавства чи спрямовані на таке ухилення, або кримінальні цілі, він повинен брати до уваги відповідні факти й обставини, наприклад, у відповідних випадках та за умови розгляду їх усіх у сукупності, характерні фактори, що стали відомі компетентному органу під час контролю, згаданого в параграфі 1, у тому числі внаслідок консультацій із відповідними органами. Оцінювання для цілей цього параграфа проводиться в кожному окремому випадку в порядку, що регулюється національним законодавством.

10. Якщо для цілей оцінювання згідно з параграфами 8 та 9 необхідно врахувати додаткову інформацію або провести додаткове розслідування, то передбачений у параграфі 7 тримісячний строк може бути продовжений не більше ніж на три місяці.

11. Якщо через складність транскордонної процедури неможливо провести оцінювання в передбачені в параграфах 7 та 10 строки, держави-члени забезпечують, щоб заявник був повідомлений про причини будь-якої затримки до закінчення таких строків.

12. Держави-члени забезпечують, щоб компетентний орган міг консультуватися з іншими відповідними органами, що компетентні в різних сферах, пов’язаних із транскордонним поділом, у тому числі з органами держави-члена компаній-одержувачів, та отримувати від цих органів та від поділюваної компанії інформацію та документи, необхідні для контролю законності транскордонного поділу, у рамках процедури, встановленої національним законодавством. Для цілей оцінювання компетентний орган може звертатися до незалежного експерта.

Стаття 160n
Передача свідоцтва про попереднє схвалення поділу

1. Держави-члени забезпечують надання свідоцтва про попереднє схвалення поділу органам, згаданим у статті 160o(1), через систему взаємозв’язку реєстрів.

Держави-члени також забезпечують доступність свідоцтва про попереднє схвалення поділу через систему взаємозв’язку реєстрів.

2. Доступ до свідоцтва про попереднє схвалення поділу повинен бути безкоштовним для органів, згаданих у статті 160o(1), і для реєстрів.

Стаття 160o
Контроль законності транскордонного поділу

1. Держави-члени призначають суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного поділу щодо тієї частини процедури, що стосується здійснення транскордонного поділу, що регулюється законодавством держав-членів компаній-одержувачів, та схвалювати транскордонний поділ.

Такий орган або органи, зокрема, забезпечують, щоб компанії-одержувачі дотримувалися положень національного законодавства про заснування та реєстрацію компаній та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 160l.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті поділювана компанія подає кожному органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, проект умов транскордонного поділу, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 160h.

3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява поділюваної компанії для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.

4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонний поділ, як тільки він встановить, що всі відповідні умови та формальності були належним чином виконані в державах-членах компаній-одержувачів.

5. Свідоцтво про попереднє схвалення поділу приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до поділу в державі-члені поділюваної компанії, без якого транскордонний поділ не може бути схвалений.

Стаття 160p
Реєстрація

1. Законодавство держав-членів поділюваної компанії та компаній-одержувачів повинне визначати щодо їхніх відповідних територій, згідно зі статтею 16, порядок розкриття в їхніх реєстрах інформації про завершення транскордонного поділу.

2. Держави-члени повинні забезпечити внесення до своїх реєстрів щонайменше такої інформації:

(a) у реєстрі держав-членів компаній-одержувачів - про те, що реєстрація компанії-одержувача є результатом транскордонного поділу;

(b) у реєстрі держав-членів компаній-одержувачів - дати реєстрації компаній-одержувачів;

(c) у реєстрі держави-члена поділюваної компанії в разі повного поділу - про те, що виключення поділюваної компанії з реєстру є результатом транскордонного поділу;

(d) у реєстрі держави-члена поділюваної компанії в разі повного поділу - дата виключення поділюваної компанії з реєстру;

(e) у реєстрах держави-члена поділюваної компанії та держав-членів компаній-одержувачів відповідно - реєстраційний номер, назва та організаційно-правова форма поділюваної компанії та компаній-одержувачів.

Реєстри надають загальний доступ до інформації, зазначеної в першому підпараграфі, через систему взаємозв’язку реєстрів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб реєстри в державах-членах компаній-одержувачів повідомили реєстр у державі-члені поділюваної компанії через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що компанії-одержувачі були зареєстровані. Держави-члени також забезпечують, у разі повного поділу, негайне виключення поділюваної компанії з реєстру після отримання таких повідомлень.

4. Держави-члени забезпечують, щоб реєстр у державі-члені поділюваної компанії повідомив реєстри в державах-членах компаній-одержувачів через систему взаємозв’язку реєстрів про те, що транскордонний поділ набув чинності.

Стаття 160q
Дата набуття чинності транскордонним поділом

Законодавство держави-члена поділюваної компанії повинне визначати дату набуття чинності транскордонним поділом. Ця дата повинна наставати після здійснення контролю, зазначеного у статтях 160m та 160o та після отримання реєстрами всіх повідомлень, згаданих у статті 160p(3).

Стаття 160r
Наслідки транскордонного поділу

1. Починаючи з дати, зазначеної у статті 160q, повний транскордонний поділ має такі наслідки:

(a) всі активи та зобов’язання поділюваної компанії, включаючи всі договори, кредити, права та обов’язки, переходять до компаній-одержувачів згідно з розподілом, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу;

(b) учасники поділюваної компанії стають учасниками компаній-одержувачів згідно з розподілом акцій, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу, якщо тільки вони не відчужили свої акції згідно зі статтею 160i(1);

(c) права та обов’язки поділюваної компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним поділом, переходять до компаній-одержувачів;

(d) поділювана компанія припиняє існування.

2 Починаючи з дати, зазначеної у статті 160q, частковий транскордонний поділ має такі наслідки:

(a) в поділюваної компанії згідно з розподілом, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу;

(b) принаймні деякі учасники поділюваної компанії стають учасниками компанії-одержувача або компаній-одержувачів, і принаймні деякі учасники залишаються в поділюваній компанії або стають учасниками одночасно компанії-одержувача або компаній-одержувачів та поділюваної компанії, згідно з розподілом акцій, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу, якщо тільки такі учасники не відчужили свої акції згідно зі статтею 160i(1);

(c) права та обов’язки поділюваної компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним поділом, що розподілені компанії-одержувачу або компаніям-одержувачам згідно з проектом умов транскордонного поділу, переходять до відповідної компанії-одержувача або компаній-одержувачів.

3. Починаючи з дати, зазначеної у статті 160q, транскордонний поділ шляхом відокремлення має такі наслідки:

(a) частина активів та зобов’язань поділюваної компанії, включаючи договори, кредити, права та обов’язки, переходять до компанії-одержувача або компаній-одержувачів, у той час як інша частина залишається в поділюваної компанії згідно з розподілом, зазначеним у проекті умов транскордонного поділу;

(b) акції компанії-одержувача або компаній-одержувачів передаються поділюваній компанії;

(c) права та обов’язки поділюваної компанії, що виникають на підставі трудових договорів або трудових відносин та існують на дату набуття чинності транскордонним поділом, що розподілені компанії-одержувачу або компаніям-одержувачам згідно з проектом умов транскордонного поділу, переходять до відповідної компанії-одержувача або компаній-одержувачів.

4. Без обмеження статті 160j(2), держави-члени забезпечують, щоб у разі якщо актив чи зобов’язання поділюваної компанії прямо не розподілені за проектом умов транскордонного поділу відповідно до пункту (l) статті 160d і якщо тлумачення таких умов не дає можливості ухвалити рішення про його розподіл, то актив, плата за нього або зобов’язання розподіляється всім компаніям-одержувачам або, в разі часткового поділу чи поділу шляхом відокремлення, всім компаніям-одержувачам та поділюваній компанії пропорційно до частки чистих активів, що розподілені кожній із цих компаній згідно з проектом умов транскордонного поділу.

5. Якщо у випадку транскордонного поділу законодавство держав-членів вимагає виконання спеціальних формальностей до набуття чинності відносно третіх осіб передачею певних активів, прав та обов’язків поділюваною компанією, такі формальності виконує поділювана компанія або компанії-одержувачі, у відповідних випадках.

6. Держави-члени забезпечують неможливість обміну акцій компанії-одержувача на акції поділюваної компанії, що належать самій компанії або особі, що діє від власного імені, але в інтересах компанії.

Стаття 160s
Спрощені формальності

Якщо транскордонний поділ здійснюється як поділ шляхом відокремлення, пункти (b), (c), (f), (i), (o) та (p) статті 160d і статті 160e, 160f та 160i не застосовуються.

Стаття 160t
Незалежні експерти

1. Держави-члени встановлюють правила, що регулюють принаймні цивільну відповідальність незалежного експерта, відповідального за складення звіту, зазначеного у статті 160f.

2. Держави-члени повинні встановити правила для забезпечення того, щоб:

(a) експерт або юридична особа, від імені якої працює експерт, була незалежною від компанії, що подає заяву на видачу свідоцтва про попереднє схвалення поділу, і не мала конфлікту інтересів із нею; та

(b) висновок експерта був неупередженим та об’єктивним і надавався з метою надання допомоги компетентному органу відповідно до вимог щодо незалежності та неупередженості, передбачених законодавством та професійними стандартами, що їхня дія поширюється на експерта.

Стаття 160u
Дійсність

Транскордонний поділ, що набув чинності згідно з процедурами транспонування цієї Директиви, не може бути визнаний недійсним.

Перший параграф не впливає на повноваження держав-членів, у тому числі у сфері кримінального права, запобігання та боротьби з фінансуванням тероризму, права соціального забезпечення, оподаткування та правозастосування, вживати заходів та накладати штрафи відповідно до національного законодавства після дати набуття чинності транскордонним поділом.

РОЗДІЛ III
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 161
Захист даних

Опрацювання будь-яких персональних даних, що здійснюється в рамках цієї Директиви, регулюється Директивою (ЄС) 2016/679.

Стаття 162
Звіт, регулярний діалог з питань системи взаємозв’язку реєстрів та перевірка

1. Комісія не пізніше 8 червня 2022 року публікує звіт про функціонування системи взаємозв’язку реєстрів, зокрема щодо технічних та фінансових аспектів її роботи.

2. Такий звіт за потреби супроводжується пропозиціями щодо внесення змін до положень цієї Директиви стосовно системи взаємозв’язку реєстрів.

3. Комісія та представники держав-членів регулярно зустрічаються для обговорення питань, регульованих цією Директивою, стосовно системи взаємозв’язку реєстрів у будь-якому відповідному місці.

4. До 30 червня 2016 року Комісія повинна перевірити функціонування тих положень, що стосуються вимог щодо звітності та документації у випадках злиття та поділу та що були змінені або додані Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/109/ЄС (-12), і зокрема їхнього впливу на зменшення адміністративного тягаря для компаній з огляду на досвід, набутий при їх застосуванні, та повинна подати звіт до Європейського Парламенту і Ради, за потреби разом із пропозиціями щодо внесення змін до таких положень.

Стаття 162a
Внесення змін до додатків

Держави-члени невідкладно інформують Комісію про будь-які зміни до передбачених їхнім національним законодавством видів компаній з обмеженою відповідальністю, що вплинули б на зміст додатків I, II та IIA.

Якщо держава-член інформує Комісію згідно з першим параграфом цієї статті, Комісія має повноваження вносити зміни до списку видів компаній, що містяться в додатках I, II та IIA, відповідно до інформації, зазначеної в першому параграфі цієї статті, шляхом ухвалення делегованих актів згідно зі статтею 163.

Стаття 163
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії з урахуванням умов, що встановлені в цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 25(3) і статті 162a, надається Комісії на невизначений строк починаючи з 31 липня 2019 року.

3. Делегування повноваження, зазначеного у статті 25(3) і статті 162a, може бути скасоване в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про скасування припиняє делегування повноваження, зазначеного в такому рішенні. Таке рішення набуває чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в ньому. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона нотифікує його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 25(3) або статті 162a, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом трьох місяців після нотифікації такого акта Європейському Парламенту і Раді або якщо до закінчення цього строку Європейський Парламент і Рада повідомили Комісію про те, що вони не заперечуватимуть. Такий строк продовжується на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 164
Процедура комітету

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 165
Повідомлення

Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухвалюваного ними у сферах, що є предметом регулювання цієї Директиви.

Стаття 166
Скасування

Директиви 82/891/ЄЕС, 89/666/ЄЕС, 2005/56/ЄС, 2009/101/ЄС, 2011/35/ЄС та 2012/30/ЄС, зі змінами, внесеними директивами, зазначеними в частині A додатка III, скасовуються, без обмеження зобов’язань держав-членів щодо кінцевих строків транспозиції до національного права і дат застосування директив, зазначених у частині B додатка III.

Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної в додатку IV.

Стаття 167
Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 168
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК I

ВИДИ КОМПАНІЙ, ЩО ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 2(1) ТА (2), СТАТТІ 44(1) ТА (2), СТАТТІ 45(2), СТАТТІ 87(1) ТА (2) І СТАТТІ 135(1)

- Бельгія:

- Болгарія:

акционерно дружество;

- Чеська Республіка:

- Данія:

aktieselskab;

- Німеччина:

Aktiengesellschaft;

- Естонія:

aktsiaselts;

- Ірландія:

- Греція:

- Іспанія:

- Франція:

- Хорватія:

- Італія:

- Кіпр:

- Латвія:

- Литва:

- Велике Герцогство Люксембург:

- Угорщина:

- Мальта:

- Нідерланди:

naamloze vennootschap;

- Австрія:

Aktiengesellschaft;

- Польща:

- Португалія:

- Румунія:

- Словенія:

- Словаччина:

- Фінляндія:

- Швеція:

publikt aktiebolag;

- Сполучене Королівство:

public company limited by shares,

public company limited by guarantee and having a share capital.

ДОДАТОК II

ВИДИ КОМПАНІЙ, ЩО ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТЯХ 7(1), 13, 29(1), 36(1), 67(1), ПУНКТАХ (1) ТА (2) СТАТТІ 86B, ПУНКТІ (A) СТАТТІ 119(1) ТА ПУНКТІ (1) СТАТТІ 160B

- Бельгія:

- Болгарія:

акционерно дружество, дружество с ограничена отговорност, командитно дружество с акции;

- Чеська Республіка:

- Данія:

aktieselskab, kommanditaktieselskab, anpartsselskab;

- Німеччина:

- Естонія:

- Ірландія:

- Греція:

- Іспанія:

- Франція:

- Хорватія:

- Італія:

- Кіпр:

- Латвія:

- Литва:

- Велике Герцогство Люксембург:

- Угорщина:

- Мальта:

kumpannija pubblika/public limited liability company,

kumpannija privata/private limited liability company;

- Нідерланди:

naamloze vennootschap, besloten vennootschap met beperkte aansprakelijkheid;

- Австрія:

- Польща:

- Португалія:

- Румунія:

- Словенія:

- Словаччина:

- Фінляндія:

- Швеція:

privat aktiebolag

publikt aktiebolag;

- Сполучене Королівство:

companies incorporated with limited liability.

ДОДАТОК IIA

ВИДИ КОМПАНІЙ, ЩО ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТЯХ 13, 13F, 13G, 13H ТА 162A

ДОДАТОК III

ЧАСТИНА A

СКАСОВАНІ ДИРЕКТИВИ ЗІ СПИСКОМ НАСТУПНИХ ЗМІН ДО НИХ (ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 166)

ЧАСТИНА B

ТЕРМІНИ ТРАНСПОЗИЦІЇ В НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО І ДАТИ ЗАСТОСУВАННЯ (ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 166)

ДОДАТОК IV

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ