Директива 2002/47/ЄС Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу стосовно механізмів застосування фінансової застави

Брюссель, 6 червня 2002 року

Неофіційний переклад

Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу,

беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статтю 95,

беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

беручи до уваги точку зору Європейського центрального банку (2),

беручи до уваги точку зору Комітету з економічних і соціальних питань (3),

діючи відповідно до процедури, встановленої у статті 251 договору ( 994_017 ) (4), враховуючи, що:

(1) Директива 98/26/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 19 травня 1998 року ( 994_455 ) (5) стала надійним підгрунтям у формуванні правової структури для платіжних систем і систем розрахунків цінними паперами. Впровадження зазначеної Директиви виявило важливість обмеження системних ризиків, внутрішньо властивих таким системам, що виникають внаслідок різного впливу кількох юрисдикцій, та переваги використання єдиних правил стосовно застави, запроваджуваної для таких систем.

(2) Після консультацій зі спеціалістами по роботі на ринку та національними органами Комісія у своєму посланні від 11 травня 1999 року до Європейського Парламенту і Ради з питань фінансових послуг "Впровадження структури для фінансових ринків: план дій" взяла на себе зобов'язання щодо продовження роботи над пропозиціями до актів законодавчої влади з використання застави, спонукаючи до подальшого розвитку в сфері застосування застави із розширенням положень Директиви 98/26/ЄС ( 994_455 ).

(3) На території Співтовариства має бути створено режим для використання у якості застави цінних паперів і готівкових коштів як під структури права на забезпечення, так і для передачі права власності, включаючи домовленості щодо викупу (РЕПО-операції). Це сприятиме інтеграції і економічній ефективності фінансового ринку, а також стабільності фінансової системи в країнах Співтовариства, підтримуючи таким чином свободу в наданні послуг та вільний рух капіталу на єдиному ринку фінансових послуг. У цій Директиві основна увага приділяється двостороннім угодам з фінансової застави.

(4) Ця Директива адаптована до Європейського правового контексту, який, зокрема, включає зазначену Директиву 98/26/ЄС ( 994_455 ) та Директиву 2001/24/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 квітня 2001 року про реорганізацію і ліквідацію кредитних установ ( 994_179 ) (6), Директиву 2001/17/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 19 березня 2001 року про реорганізацію і ліквідацію страхових підприємств ( 994_225 ) (7) та Постанову Ради (ЄС) N 1346/2000 від 29 травня 2000 року стосовно процедур неплатоспроможності (8). Ця Директива відповідає загальній моделі попередніх правових актів і не протиставляється їй. Звичайно, ця Директива доповнює такі існуючі правові акти глибшим опрацюванням питань і розширенням їх положень з окремих аспектів, які вже охоплені цими правовими актами.

(5) Для поліпшення правового забезпечення механізмів фінансової застави Держави-члени мають забезпечити, щоб певні положення закону про неплатоспроможність не застосовувалися до механізмів, які заважатимуть ефективній реалізації фінансової застави або викликатимуть сумнів щодо юридичної сили теперішніх методів, таких як погашений взаємозалік, положення про додаткову заставу у формі доповнення застави і заміни застави.

(6) Ця Директива не застосовується стосовно прав, які будь-яка особа може мати стосовно активів, що надаються як фінансова застава, і які виникають іншим чином, ніж згідно з умовами механізмів застосування фінансової застави чи ніж на основі будь-якого правового положення або норми закону, що виникає з причини започаткування або продовження процедур ліквідації чи заходів з реорганізації, таких як реституція, що виникає через помилку, упущення або недієздатність.

(7) Принцип, покладений в основу Директиви 98/26/ЄС ( 994_455 ), коли законом, що застосовується до безготівкових цінних паперів, які надаються як застава, є закон юрисдикції, де знаходиться відповідний реєстр, рахунок або централізована система депозитів, має розширитися для створення правової визначеності відносно використання таких цінних паперів, що зберігаються у транснаціональному контексті й використовуються як фінансова застава в межах дії цієї Директиви.

(8) Положення закону про місцезнаходження майна, що застосовується для визначення правильності використання механізму фінансової застави, його придатності стосовно третіх сторін визнається зараз усіма Державами-членами. Не впливаючи на застосування цієї Директиви до цінних паперів у безпосередньому зберіганні, має бути визначено місцезнаходження безготівкових цінних паперів, що надаються як фінансова застава і зберігаються через одного або більше посередників. Якщо сторона, що приймає заставу, має чинний і ефективний механізм щодо використання застави відповідно до діючого закону країни, в якій ведеться відповідний рахунок, то правомочність будь-яких інших титулів чи прав та забезпеченість застави правовою санкцією має регулюватися виключно законодавством тієї країни, що таким чином запобігає правовій невизначеності в результаті іншого непередбаченого законодавства.

(9) З метою обмеження адміністративного тиску для сторін, що використовують фінансову заставу в рамках дії цієї Директиви, єдина вимога щодо вдосконалення, яку національне законодавство може встановити стосовно фінансової застави, має полягати в тому, що фінансова застава вручається, передається, зберігається, реєструється або визначається інакше з тим розрахунком, щоб бути у володінні або під контролем сторони, що бере заставу, або особи, що діє від її імені, при цьому не виключаючи методів використання застави, коли стороні, що забезпечує заставу, дозволяється замінювати заставу або вилучати надлишок застави.

(10) З цих же міркувань створення, правомочність, досконалість, забезпечення правовою санкцією чи прийнятність наявного механізму фінансової застави або забезпечення фінансової застави під механізм застосування фінансової застави не слід робити залежними від виконання будь-якого офіційного акта, такого як оформлення будь-якого документа за спеціальною формою або особливим чином, від представлення будь-якого документа офіційним чи державним органом або реєстрації у державному реєстрі, оголошення в газеті чи журналі, в офіційному реєстрі або від публікації чи повідомлення державного службовця будь-яким іншим чином або наданні даних (доказів) в особливій формі щодо дати оформлення документа чи інструмента, обсягу відповідних фінансових зобов'язань або будь-якої іншої справи. Однак, ця Директива повинна забезпечувати рівновагу між ефективністю роботи ринку і безпекою (гарантією) для сторін стосовно механізму і третіх сторін, уникаючи, серед іншого, ризику шахрайства. Такий баланс має досягатися в рамках дії цієї Директиви, охоплюючи тільки ті механізми фінансової застави, які передбачають певну форму позбавлення права володіння, тобто забезпечення фінансової застави, і випадки, коли забезпечення фінансової застави може бути засвідчене письмово або на стійкому носії, що таким чином дає можливість відслідковувати таку заставу. На виконання цілей даної Директиви документи, що вимагаються згідно із законодавством Держави-члена як умови для передачі або створення права на забезпечення по фінансових інструментах, які не є безготівковими цінними паперами, як, наприклад, індосамент у випадку з інструментами для розпоряджень або запис у реєстрі емітента у випадку із зареєстрованими інструментами, не повинні розглядатись як офіційні документи.

(11) Більше того, ця Директива має захищати тільки ті механізми фінансової застави, які можуть бути підтверджені. Таке підтвердження можна надавати в письмовій формі або іншим юридично забезпеченим способом, передбаченим законом, що застосовується до механізму використання фінансової застави.

(12) Спрощення використання фінансової застави шляхом обмеження адміністративного тягаря сприяє ефективному проведенню транскордонних операцій Європейського центрального банку і національних центральних банків Держав-членів, учасників економічного і монетарного союзу, які є необхідними для реалізації єдиної монетарної політики. Більше того, положення про обмежений захист механізмів фінансової застави від деяких положень закону про неплатоспроможність додатково підтримує ширший аспект єдиної монетарної політики, коли учасники на грошовому ринку врівноважують між собою загальну суму ліквідності на ринку через транскордонні операції, забезпечені заставою.

(13) Ця Директива має на меті захистити правомочність механізмів фінансової застави, які базуються на передачі всієї власності фінансової застави, як, наприклад, через відміну так званої повторної характеристики таких механізмів фінансової застави (включаючи домовленості з РЕПО-операцій), як право на забезпечення.

(14) Має бути захищене забезпечення правовою санкцією погашених взаємозаліків, і не лише механізм забезпечення для фінансової застави з передачею права власності, включаючи домовленості стосовно РЕПО-операції, й у ширшому контексті, коли форми погашеного взаємозаліку становлять частину механізму використання фінансової застави. Слід захистити розумну практику управління ризиком, що застосовується на фінансових ринках, забезпечивши учасникам можливість управляти і знижувати свої кредитні ризики, що виникають від здійснення різних типів операцій на нетто-основі, коли кредитний ризик обчислюється об'єднанням оцінених поточних ризиків з усіх несплачених операцій із партнером, зараховуючи взаємні статті для отримання єдиної агрегованої суми, порівнянної із поточною вартістю застави.

(15) Ця Директива не має суперечити будь-яким обмеженням або вимогам національного законодавства з виставлення претензій (позовів) до рахунків, із зобов'язань щодо компенсації або з погашеного взаємозаліку, що, наприклад, стосується їх взаємної вигоди або того факту, що вони були укладені попередньо до того, як сторона, що приймає заставу, дізналася або мала дізнатися про початок (або будь-який інший правовий акт, що веде до започаткування) процедури ліквідації або заходів реорганізації відносно сторони, що надає заставу.

(16) Правильна ринкова практика, підтримувана регуляторними органами, коли учасники на фінансовому ринку використовують механізми забезпечувальної фінансової застави для управління і обмеження своїх кредитних ризиків один відносно другого через обчислення в поточних цінах тогочасної ринкової вартості кредитного ризику і вартості фінансової застави та відповідно просять додаткову фінансову заставу або повернення надлишку фінансової застави, має бути захищена від застосування до неї певних норм автоматичного виключення. Це ж саме застосовується до можливості заміни активів, що надаються як фінансова застава, іншими активами такої ж вартості. Намір полягає лише в тому, щоб надання надлишкової фінансової застави або її заміна не могли ставитися під сумнів на тій виключній основі, що відповідні фінансові зобов'язання існували до того, як була надана така фінансова застава, або що фінансова застава була надана протягом встановленого періоду. Проте це не має перешкоджати можливості ставити під сумнів згідно з національним законодавством механізм фінансової застави і надання фінансової застави як частини первинного надання, надання додатка або заміни фінансової застави, наприклад, коли це було зроблено навмисно на шкоду іншим кредиторам (з-поміж іншого, це поширюється на дії, що базуються на шахрайстві або подібних положеннях щодо ухиляння, які можуть застосовуватися у визначений період).

(17) Ця Директива передбачає швидкі й неформальні процедури забезпечення правовою санкцією з метою захисту фінансової стабільності та обмеження наслідків шкідливого впливу у випадку дефолту (неплатоспроможності) однієї із сторін стосовно механізму фінансової застави. Проте ця Директива урівноважує вищезазначені цілі захистом сторони, яка надає заставу, і третіх сторін чітко вираженим підтвердженням можливості для Держав-членів дотримуватися або запроваджувати у своєму національному законодавстві відповідний контроль, який суди можуть проводити стосовно реалізації або оцінки фінансової застави та обчислення відповідних фінансових зобов'язань. Такий контроль має дозволити судовим органам перевіряти, чи була здійснена належним чином реалізація або оцінка.

(18) Має бути можливість надавати готівкові кошти як заставу і під структури передачі права власності, і під гарантію із відповідним захищенням через визнання погашеного взаємозаліку або під грошову заставу. Готівка відноситься лише до грошей, занесених на кредит рахунку або подібних вимог щодо повернення грошей (таких як депозити на грошовому ринку); таким чином однозначно виключаються банкноти.

(19) Ця Директива передбачає право використання механізму фінансової застави у вигляді цінних паперів, які збільшують ліквідність на фінансовому ринку, що витікає із такого повторного використання заставлених цінних паперів. Проте таке повторне використання не має суперечити національному законодавству з розділення активів і невідповідного відношення до кредиторів.

(20) Ця Директива не перешкоджає роботі та впливу контрактних умов фінансових інструментів, представлених як фінансова застава, права і зобов'язання, що містяться в умовах випуску, та будь-які інші права і зобов'язання, а також інші умови, які застосовуються між емітентами і держателями таких інструментів.

(21) Цей акт відповідає основним правам і дотримується принципів, встановлених, зокрема, в Хартії основних прав Європейського Союзу.

(22) Оскільки мета запропонованої дії, а саме: створення мінімального режиму для застосування фінансової застави, не може бути досягнута достатньою мірою Державами-членами, то в силу масштабу і наслідків дії краще досягати її на рівні Співтовариства, бо воно може вжити заходів відповідно до принципу додатковості (підпорядкованості), як визначено в статті 5 Договору ( 994_017 ). Відповідно до принципу пропорційності, як встановлено в тій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення означеної мети,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Мета та сфера застосування

1. Цією Директивою на території Співтовариства встановлюється режим, прийнятний для застосування механізмів фінансової застави, який відповідає вимогам, визначеним у параграфах 2 і 5, та вимогам щодо фінансової застави, викладеним у параграфах 4 і 5.

2. Сторона, що приймає заставу, і сторона, яка надає заставу, мають належати до однієї із наступних категорій:

(a) державний орган (за винятком підприємств із державною гарантією, якщо вони не підпадають під положення пунктів від (b) до (e), включаючи: (i) органи державного сектора Держав-членів, на яких покладено завдання з управління державним боргом або які беруть участь в такому управлінні, і (ii) органи державного сектора Держав-членів, уповноважені на ведення рахунків для клієнтів;

(b) центральний банк, Європейський центральний банк, Банк міжнародних розрахунків, багатосторонні банки розвитку, відповідно до статті 1 (19) Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 20 березня 2000 року стосовно відкриття та подальшого здійснення діяльності кредитних установ ( 994_277 ) (9), Міжнародним валютним фондом та Європейським інвестиційним банком;

(c) фінансова установа, що підпадає під пруденційний нагляд, включаючи: (i) кредитну установу, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (1) Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), включаючи установи згідно з переліком статті 2 (3) зазначеної Директиви; (ii) інвестиційна компанія, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (2) Директиви Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг стосовно роботи з цінними паперами ( 994_187 ) (10); (iii) фінансова установа, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (5) Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ); (iv) страхове підприємство, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (a) Директиви Ради 92/49/ЄЕС від 18 червня 1992 року щодо узгодженості законів та інших нормативно-правових актів, пов'язаних з прямим страхуванням, окрім страхування життя ( 994_290 ) (11), та компанія зі страхування життя, як визначено у статті 1 (a) Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів інших нормативно-правових актів, пов'язаних із прямим страхуванням життя ( 994_186 ) (12); (v) підприємства для колективних інвестицій у перевідні цінні папери (UCITS), відповідно до визначення, яке надається у статті 1 (2) Директиви Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів інших нормативно-правових актів стосовно підприємств для колективних інвестицій у перевідні цінні папери (UCITS) ( 994_293 ) (13); (vi) управлінська компанія, згідно з визначенням статті 1а (2) Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 );

(d) головний партнер, агент з розрахунків або розрахункова палата, як визначено у статті 2 (c), (d) і (e) Директиви 98/26/ЄС ( 994_455 ), включаючи подібні установи, що регулюються національним законодавством стосовно роботи на ринках ф'ючерсів, опціонів і деривативів тією мірою, яка не охоплена Директивою, та особа (але не фізична особа), яка діє в якості довірчої або представницької особи від імені будь-якої однієї або кількох осіб, що включають будь-яких держателів облігацій або держателів інших форм боргу у цінних паперах, або будь-яка установа, як визначено пунктами від (a) до (d);

(e) особа, але не фізична особа, включаючи неакціонерні фірми і товариства, за умови, що іншою стороною є установа, як визначено пунктами від (a) до (d).

3. Держави-члени можуть виключити зі сфери дії цієї Директиви механізми фінансової застави, коли одна із сторін є особою, зазначеною в параграфі 2 (e). У разі використання такої можливості Держави-члени мають інформувати Комісію, яка повинна повідомити іншим Державам-членам.

4. (a) Фінансова застава повинна включати готівкові кошти або фінансові інструменти.

(b) Держави-члени можуть виключити зі сфери дії цієї Директиви фінансову заставу, що включає власні акції сторони, яка надає застави, акції в афілійованих підприємствах відповідно до визначення, яке надається в сьомій Директиві Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року щодо консолідованих рахунків (14), і акції в підприємствах, винятковою метою яких є володіння засобами виробництва, що є суттєво важливими для діяльності сторони, яка надає застави, або володіння реальною власністю.

5. Ця Директива застосовується до фінансової застави, тільки коли вона була надана і коли таке надання можна засвідчити в письмовій формі.

Засвідчення надання фінансової застави повинно враховувати ідентифікацію тієї фінансової застави, якої воно стосується. З цією метою достатньо засвідчити, що застава у формі безготівкових цінних паперів занесена на кредит або складає кредит на відповідному рахунку, і що застава у формі готівкових коштів була занесена на кредит або складає кредит на призначеному рахунку. Ця Директива застосовується до механізмів використання фінансової застави, якщо такий механізм можна підтвердити письмово або іншим юридично встановленим способом.

Стаття 2

Визначення

1. У цілях цієї Директиви:

(a) "механізм фінансової застави" означає механізм передачі прав на фінансову заставу або механізм фінансової застави на цінні папери, незалежно від того, забезпечуються вони чи ні мастер-угодою (загальною угодою між сторонами) або загальними постановами та умовами;

(b) "механізм передачі прав на фінансову заставу" означає механізм, включаючи угоди про зворотну купівлю, відповідно до якого той, хто надає заставу, повністю передає право власності на фінансову заставу тому, хто бере заставу, з метою забезпечення чи іншого покриття для виконання відповідних фінансових зобов'язань;

(c) "механізм фінансової застави в цінних паперах" означає механізм, за яким той, хто надає заставу, надає її в цінних паперах на користь того, хто бере заставу, і де повна власність на фінансову заставу залишається у того, хто надає заставу, коли встановлено право на цінні папери;

(d) "готівка" означає гроші, занесені на кредит рахунку в будь-якій валюті, або подібні вимоги про виплату грошей, таких як депозити грошового ринку;

(e) "фінансові інструменти" означають акції компаній та інші цінні папери, еквівалентні акціям компаній, а також облігації та інші форми боргових зобов'язань, якщо вони є оборотними на ринку капіталу, та будь-які інші цінні папери, якими зазвичай торгують і які дають право здобувати будь-які такі акції, облігації або інші цінні папери шляхом підписки, купівлі чи обміну або які дають привід до готівкового розрахунку (за винятком платіжних інструментів), включаючи партії цінних паперів колективних підприємств з інвестування, інструменти грошового ринку та претензії, які відносяться до них, або права на будь-що чи щодо будь-чого із наведеного вище;

(f) "відповідні фінансові зобов'язання" - зобов'язання, які захищені механізмами фінансової застави і які надають право на готівкові розрахунки та/або поставку фінансових інструментів. Відповідні фінансові зобов'язання можуть складатися або включати: (i) теперішні або майбутні, фактичні, вірогідні чи можливі зобов'язання (включаючи такі зобов'язання, які виникають згідно з мастер-угодою чи подібною домовленістю); (ii) зобов'язання перед тим, хто бере заставу, іншої особи, ніж та, яка надає заставу; або (iii) зобов'язання обумовленого типу чи виду, які виникають час від часу;

(g) "застава цінними паперами, які існують тільки у вигляді бухгалтерських записів" (застава у безготівкових цінних паперах) - це фінансова застава, яка надається згідно з механізмом фінансової застави і яка складається з фінансових інструментів, право на які підтверджується записами в реєстрі або рахунку, який ведеться посередником чи від його імені;

(h) "відповідний рахунок" означає (стосовно застави цінними паперами, які існують тільки у вигляді бухгалтерських записів і залежать від механізму фінансової застави) реєстр або рахунок, який може вести той, хто бере заставу, в якому робляться записи, за якими ця застава в цінних паперах, що існують тільки у вигляді бухгалтерських записів, надається тому, хто бере заставу; (i) "еквівалентна застава": (i) стосовно готівки означає виплату тієї ж суми і в тій же валюті; (ii) стосовно фінансових інструментів означає фінансові інструменти того ж емітента або боржника, які формують частину того ж випуску або класу і тієї ж номінальної суми, валюти та характеристики, або як що механізм фінансової застави передбачає передачу інших активів після того, як відбулася будь-яка подія, пов'язана з будь-яким фінансовим інструментом або яка вплинула на будь-який фінансовий інструмент, який було надано як фінансову заставу;

(j) "процедура ліквідації" означає колективне судове розслідування, яке включає продаж активів і розподіл вирученої суми серед кредиторів, акціонерів або інших членів залежно від ситуації, а також будь-яку інтервенцію (втручання) адміністративної або судової влади, у тому числі випадки, коли колективні судові розслідування припинено шляхом компромісної угоди або шляхом іншої аналогічної дії, незалежно від того, чи базується така процедура на неплатоспроможності або чи є вона добровільною або примусовою;

(k) "заходи реорганізації" - це заходи (у тому числі будь-яка інтервенція адміністративної чи судової влади), спрямовані на збереження або відродження фінансового стану, які впливають на раніше існуючі права третьої сторони, включаючи (але не обмежуючись заходами) призупинення платежів, призупинення примусових заходів або зменшення претензій;

(l) "подія примусової сили" - це випадок невиконання зобов'язань чи будь-яка схожа подія за погодженням сторін, після якої, згідно з умовами механізму фінансової застави або в силу дії закону, той, хто бере заставу, має право продати чи привласнити фінансову заставу або ж набирає сили положення про погашений взаємозалік;

(m) "право користування" означає право особи, яка бере заставу, користуватися й розпоряджатися фінансовою заставою, наданою за механізмом фінансової застави в цінних паперах як її власнику згідно з умовами механізму фінансової застави в цінних паперах;

(n) "положення про погашений взаємозалік" означає положення механізму фінансової застави чи механізму, частиною якого є механізм фінансової застави, або, за відсутності будь-якого такого положення, будь-яке нормативне правило, за яким, у разі виникнення події примусової сили, через операцію "погашений взаємозалік" чи "залік" або інше: (i) зобов'язання сторін прискорюються для негайної оплати і виражаються як зобов'язання зі сплати суми, яка представляє їх оцінену нинішню вартість, чи припиняються достроково й замінюються зобов'язанням сплатити таку суму; і/або (ii) підраховано, що належить до сплати кожною стороною іншій стороні що до цих зобов'язань, і чиста сума, яка дорівнює сальдо рахунку, сплачується стороною, яка має сплатити більшу суму іншій стороні.

2. Посилання в цій Директиві на фінансову заставу, яка "надається", або на "надання" фінансової застави - це посилання на фінансову заставу, яка доставляється, передається, тримається, реєструється чи визначається в інший спосіб таким чином, щоб бути у володінні чи під контролем особи, яка бере заставу, або особи, яка діє від імені особи, що бере заставу. Будь-яке право на заміну чи на вилучення надмірної фінансової застави на користь особи, яка надає заставу, не повинно завдавати шкоди фінансовій заставі, яка надається особі, що бере заставу, як вказано в цій Директиві.

3. Посилання в цій Директиві на "вписування" включає реєстрацію за допомогою електронних засобів та за допомогою будь-якого іншого довговічного носія.

Стаття 3

Офіційні вимоги

1. Держави-члени не повинні вимагати, щоб створення, юридична чинність, спроможність до примусового виконання або очевидна допустимість механізму фінансової застави, або надання фінансової застави за механізмом фінансової застави залежали від виконання будь-якої офіційної дії.

2. Пункт 1 не перешкоджає застосуванню цієї Директиви до фінансової застави, якщо вона була надана і її надання можна підтвердити в письмовій формі, якщо механізм фінансової застави може бути підтвердженим у письмовій формі чи аналогічним юридичним шляхом.

Стаття 4

Примусове застосування механізмів фінансової застави

1. Держави-члени повинні гарантувати, що коли трапляється подія примусової сили, той, хто отримує заставу, буде мати можливість реалізувати відповідним чином та в межах узгоджених умов будь-яку фінансову заставу, надану за механізмом фінансової застави в цінних паперах:

(a) фінансові інструменти через продаж чи привласнення та через зарахування їх вартості проти відповідних фінансових зобов'язань або застосування їх вартості для погашення відповідних фінансових зобов'язань;

(b) готівка через зарахування суми чи застосування її для погашення відповідних фінансових зобов'язань.

2. Привласнення можливе тільки тоді, коли:

(a) це було погоджено сторонами в механізмі фінансової застави в цінних паперах; та

(b) сторони погодилися на оцінку фінансових інструментів у механізмі фінансової застави цінними паперами.

3. Держави-члени, які не дозволяють привласнення на 27 червня 2002 року, не зобов'язані це визнавати. Якщо Держави-члени використовують цю можливість, вони повинні інформувати Комісію, яка в свою чергу повинна інформувати про це інші Держави-члени.

4. Методи реалізації фінансової застави, про які йдеться в пункті 1, за умовами, погодженими в механізмі фінансової застави в цінних паперах, повинні застосовуватися без будь-яких обмежень відносно того, що:

(a) треба надати попереднє повідомлення про намір реалізації;

(b) умови реалізації повинні схвалити будь-який суд, державний службовець або інша особа;

(c) реалізація повинна проводитися методом публічних торгів чи будь-яким іншим встановленим чином; або

(d) повинен пройти будь-який додатковий час.

5. Держави-члени повинні гарантувати, що механізм фінансової застави може вступити в силу згідно зі своїми термінами й умовами незалежно від початку чи продовження процедур ліквідації або заходів реорганізації стосовно того, хто надає заставу, чи того, хто бере заставу.

6. Ця стаття, а також статті 5, 6 та 7 не повинні суперечити жодним вимогам національного законодавства щодо реалізації чи оцінки фінансової застави; розрахунки відповідних фінансових зобов'язань повинні проводитися виважено.

Стаття 5

Право користуватися фінансовою заставою згідно з механізмами надання фінансової застави в цінних паперах

1. Держави-члени повинні гарантувати, що той, хто бере заставу, отримує право користування фінансовою заставою, яка надається відповідно до механізму фінансової застави в цінних паперах в межах передбаченого механізму фінансової застави в цінних паперах.

2. Якщо той, хто бере заставу, застосовує право користування, він, таким чином, бере на себе зобов'язання передати еквівалентну заставу, щоб замінити початкову фінансову заставу не пізніше дня платежу за виконання відповідних фінансових зобов'язань, які входять у механізм фінансової застави в цінних паперах.

Як альтернатива той, хто бере заставу, повинен у день платежу для виконання відповідних фінансових зобов'язань або передати еквівалентну заставу, або, якщо передбачено умовами механізму фінансової застави в цінних паперах і в межах цих умов, зарахувати вартість еквівалентної застави проти відповідних фінансових зобов'язань чи віднести її в рахунок їх погашення.

3. Еквівалентна застава, передана в рахунок погашення зобов'язання, згідно з положеннями першого абзацу пункту 2, повинна відноситися до того ж самого договору про фінансову заставу в цінних паперах, до якого відносилася початкова фінансова застава, і повинна розглядатися як така, що була надана згідно з механізмом фінансової застави в цінних паперах у той же самий час, як була вперше надана початкова фінансова застава.

4. Держави-члени повинні гарантувати, що використання фінансової застави тим, хто бере заставу, згідно з цією статтею, не робить недійсними або такими, що не мають примусової сили, права того, хто бере заставу, згідно з механізмом фінансової застави в цінних паперах стосовно фінансової застави, переданої тим, хто бере заставу, в рахунок погашення зобов'язання відповідно до першого абзацу пункту 2.

5. Якщо примусова подія відбувається в той час, поки зобов'язання, про яке йдеться в першому абзаці пункту 2, залишається несплаченим, таке зобов'язання може бути предметом положення про погашений взаємозалік.

Стаття 6

Визнання механізмів передачі права власності на фінансову заставу

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб механізм передачі права власності на фінансову заставу міг набрати сили згідно зі своїми умовами.

2. Зобов'язання може бути предметом положення про погашений взаємозалік, якщо відбувається примусова подія, поки будь-яке зобов'язання того, хто бере заставу, щодо передачі еквівалентної застави згідно з механізмом передачі права власності на фінансову заставу залишається несплаченим.

Стаття 7

Визнання положень про погашений взаємозалік

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб положення про погашений взаємозалік могло набрати сили згідно зі своїми умовами:

(a) незважаючи на початок або продовження процедур ліквідації або заходів з реорганізації стосовно того, хто надає заставу, та/або того, хто бере заставу; та/або

(b) незважаючи на будь-яку передбачену передачу права, судове або інше накладання арешту чи інше розпорядження про такі права.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб дія положення про погашений взаємозалік не могла підлягати жодній із вимог, про які йдеться в статті 4 (4), якщо сторони не домовилися про інше.

Стаття 8

Незастосування окремих положень про неплатоспроможність

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб механізм фінансової застави, а також положення про фінансову заставу згідно з таким механізмом не могли бути проголошеними недійсними або недійовими чи відміненими тільки на тій підставі, що механізм фінансової застави набрав сили або фінансова застава була надана:

(a) у день початку процедури ліквідації або заходів реорганізації, але у день видачі наказу чи постанови про їх початок; або

(b) у встановлений період до початку таких процедур чи заходів і визначений посиланням на цей початок або через посилання на прийняття будь-якого наказу або декрету чи застосування будь-якої іншої дії чи можливості будь-якої іншої події в ході таких процедур чи заходів.

2. Держави-члени повинні забезпечити, що у разі коли виник механізм фінансової застави або відповідне фінансове зобов'язання, або якщо фінансова застава була надана в день початку процедури ліквідації чи заходів реорганізації, але після моменту їх початку, вона матиме юридичну силу примусового виконання та буде покладена на треті сторони, якщо той, хто бере заставу, може довести, що він не знав та не повинен був знати про початок таких процедур чи заходів.

3. Якщо механізм фінансової застави включає:

(a) зобов'язання надавати фінансову заставу чи додаткову фінансову заставу з метою урахування змін у вартості фінансової застави чи в сумі відповідних фінансових зобов'язань; або

(b) право відміняти фінансову заставу при наданні (шляхом заміни чи обміну) фінансової застави по суті тієї ж самої вартості, то Держави-члени повинні гарантувати, що надання фінансової застави, додаткової фінансової застави або заміну фінансової застави за таким зобов'язанням чи правом не треба розуміти як недійсні або відмінені чи проголошені недійсними, виходячи тільки з того, що: (i) таке надання було зроблене в день початку процедур ліквідації чи заходів реорганізації, але до наказу чи розпорядження про цей початок, або у встановлений період до початку, і визначений посиланням на цей початок процедур ліквідації або заходів реорганізації, або через посилання на прийняття будь-якого наказу, розпорядження або на вчинення будь-якої дії чи виникнення будь-якої іншої події в ході таких процедур чи заходів; та/або (ii) відповідні фінансові зобов'язання були прийняті до дати надання фінансової застави, додаткової фінансової застави або заміни чи зміни фінансової застави.

4. Без шкоди для застосування пунктів 1, 2 і 3 ця Директива залишає незмінними загальні правила національного закону про неплатоспроможність щодо визнання недійсними операцій, які були започатковані протягом встановленого періоду, на який є посилання в пункті 1 (b) та в пункті 3 (i).

Стаття 9

Протиріччя законодавства

1. Будь-яке питання стосовно будь-якої справи (перелік надається в пункті 2), що виникає щодо застави в цінних паперах у формі бухгалтерських записів, повинно регулюватися законодавством країни, в якій ведеться відповідний рахунок. Посилання на законодавство країни є посиланням на її національне (внутрішнє) законодавство.

2. Питання, на які є посилання в пункті:

(a) правовий характер і вплив на майно застави в цінних паперах у формі бухгалтерських записів;

(b) вимоги до поліпшення механізму фінансової застави, який стосується застави в цінних паперах у формі бухгалтерських записів та надання застави в цінних паперах у формі бухгалтерських записів за таким механізмом, і виконання заходів, необхідних для надання такого механізму та забезпечення, які мають стосуватися третіх сторін;

(c) чи право особи на власність застави в цінних паперах у формі бухгалтерських записів або проценти з такої застави перекривається конкуруючим правом на власність або інтересом, чи відбулось добровільне придбання;

(d) заходи, необхідні для реалізації застави в цінних паперах у формі бухгалтерських записів, після того, як відбулася подія примусової сили.

Стаття 10

Звіт Комісії

До 27 грудня 2006 року Комісія повинна представити Європейському Парламенту та Раді звіт про впровадження цієї Директиви, зокрема про застосування статті 1 (3), статті 4 (3) та статті 5, якщо це доцільно, разом із пропозиціями щодо їх перегляду.

Стаття 11

Застосування

Держави-члени повинні ввести в дію закони та інші нормативно-правові акти, необхідні для забезпечення відповідності Директиві не пізніше 27 грудня 2003 року. Вони повинні в той же час повідомити про це Комісію.

Якщо Держави-члени приймають ці положення, вони повинні включати посилання на цю Директиву або їх повинно супроводжувати таке посилання у разі їх офіційної публікації. Методи таких посилань повинні бути визначені Державами-членами.

Стаття 12

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності з дати її опублікування в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 13

Адресати

Ця Директива адресується Державам-членам.

Прийнято в Брюсселі 6 червня 2002 року.

Від Європейського Парламенту               Від Ради

Голова                                     Президент