1991L0674 - UA - 05.09.2006 - 002.001

Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 12. Фінансові послуги)

(ОВ L 374, 31.12.1991, с.7)

Примітка: Ця консолідована версія містить покликання на європейську розрахункову одиницю та/або екю, які з 01 січня 1999 року необхідно розуміти як покликання на євро - Регламент Ради (ЄЕС) № 3308/80 (ОВ L 345, 20.12.1980, с. 1) та Регламент Ради (ЄС) № 1103/97 (ОВ L 162, 19.06.1997, с. 1).

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, зокрема його статтю 54,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (-1),

У співпраці з Європейським Парламентом (-2),

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (-3),

Оскільки стаття 54 (3) (g) Договору вимагає узгодження необхідного обсягу гарантій, що їх для захисту інтересів учасників та інших осіб вимагають держави-члени від компаній і фірм у розумінні другого параграфа статті 58 Договору, для забезпечення еквівалентності таких гарантій по всьому Співтовариству;

Оскільки Директива Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року, що ґрунтується на статті 54 (3) (g) Договору про річну звітність певних типів компаній (-4), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС (-5), не обов'язково повинна застосовуватися до страхових компаній, далі - «страхові компанії», до подальшого узгодження; оскільки, з огляду на важливе значення страхових компаній у Співтоваристві, таке узгодження не може надалі затримуватися після імплементації Директиви 78/660/ЄЕС;

Оскільки Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року, що ґрунтується на статті 54 (3) (g) Договору про консолідовану звітність (-6), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/605/ЄЕС, передбачає відступи для страхових компаній лише до закінчення кінцевого строку, встановленого для застосування цієї Директиви; оскільки ця Директива, таким чином, повинна також включати спеціальні положення для страхових компаній стосовно консолідованої звітності;

Оскільки таке узгодження також терміново вимагається через те, що страхові компанії ведуть свою діяльність між країнами; оскільки для кредиторів, боржників, учасників, власників полісів та їх консультантів, а також для громадськості, покращена порівнянність річної звітності та консолідованої звітності таких компаній є надзвичайно важливою;

Оскільки у державах-членах страхові компанії різних організаційно-правових форм конкурують одна з одною; оскільки компанії, що ведуть діяльність із прямого страхування, зазвичай ведуть діяльність із перестрахування, а також, і, таким чином, конкурують зі спеціалізованими перестраховими компаніями; оскільки, таким чином, доцільно не обмежувати узгодження організаційно-правовими формами, що охоплюються Директивою 78/660/ЄЕС, проте обрати сферу застосування, що відповідає сфері застосування Директиви Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності з прямого страхування, крім страхування життя (-7), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/618/ЄЕС (-8), та сфері застосування Директиви Ради 79/267/ЄЕС від 05 березня 1979 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності з прямого страхування життя (-9), з останніми змінами, внесеними Директивою 90/619/ЄЕС (-10), проте що також включає певні компанії, яких виключено зі сфери застосування зазначених директив, а також компанії та фірми, які є перестраховими компаніями;

Оскільки, незважаючи на те, що, з урахуванням специфіки страхових компаній, видається доцільним запропонувати окрему Директиву про річну звітність та консолідовану звітність таких компаній, це не обов'язково вимагає встановлення низки стандартів, що відрізняються від стандартів Директиви 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС; оскільки такі окремі стандарти не були б ні належними, ні відповідними принципам, що лежать в основі узгодження корпоративного права, зважаючи на те, що з урахуванням важливого положення, яке вони займають в економіці Співтовариства, страхові компанії не можуть бути виключені з рамок правил, розроблених для компаній загалом; оскільки, з цієї причини, були враховані лише конкретні характеристики страхових компаній, та в цій Директиві розглядаються лише відступи від правил, викладених у Директивах 78/660/ЄЕС та 83/349/ЄЕС;

Оскільки існують суттєві відмінності у структурі та змісті балансів страхових компаній у різних державах-членах; оскільки, таким чином, у цій Директиві необхідно визначити однакову структуру та однакові позначення позицій балансів для всіх страхових компаній Співтовариства;

Оскільки, якщо потрібно забезпечити порівнянність річної звітності та консолідованої звітності, необхідно вирішити низку основних питань стосовно розкриття певних операцій у балансі;

Оскільки може бути доцільним провести розмежування між зобов’язаннями страховика та перестраховика за допомогою зазначення в активах частки технічних резервів перестраховика в якості активу;

Оскільки, з урахуванням специфічного характеру галузі страхування, може бути доцільним врахувати нереалізовані прибутки та збитки у звіті про прибутки та збитки;

Оскільки порівнянність цифр у балансі та звіті про прибутки та збитки також головним чином залежить від значень, при яких активи і зобов’язання відображено в балансі; оскільки для належного розуміння фінансового стану страхової компанії необхідно розкрити поточну вартість інвестицій, а також їх вартість на підставі принципу ціни купівлі або собівартості; проте оскільки обов’язкове розкриття поточної вартості інвестицій, принаймні у примітках до звітності, передбачено виключно для цілей порівнянності і прозорості та не направлено на створення змін у податковому режимі страхових компаній;

Оскільки при обчисленні резервів на страхування життя можна використовувати актуарні методи, які зазвичай застосовуються на ринку або прийняті органами страхового нагляду; оскільки такі методи можуть бути імплементовані будь-яким актуарієм або експертом відповідно до умов, які можуть бути встановлені у національному праві, та з належним урахуванням актуарных принципів, визнаних в рамках поточного і майбутнього узгодження основоположних правил пруденційного та фінансового моніторингу діяльності з прямого страхування життя;

Оскільки, при розрахувані резерву на непогашені вимоги, з одного боку, будь-яку неявну знижку або вирахування необхідно заборонити, та, з іншого боку, необхідно визначити точні умови застосування неявної знижки або вирахування, для цілей розсудливості та прозорості;

Оскільки, відповідно до наміру охопити всі страхові компанії, які підпадають під сферу застосування Директиви 73/239/ЄЕС та Директиви 79/267/ЄЕС, а також певних інших, відступи, такі як відступи для малих і середніх страхових компаній у Директиві 78/660/ЄЕС, не передбачені, проте певні малі взаємні асоціації, які виключено зі сфери застосування директив 73/239/ЄЕС та 79/267/ЄЕС, не повинні охоплюватися;

Оскільки з тих самих причин сфера застосування дозволила державам-членам відповідно до Директиви 83/349/ЄЕС звільняти материнські компанії груп від обов’язкової консолідації, якщо такі компанії, що підлягають консолідації, разом не перевищують певного розміру, та не поширювалася на страхові компанії;

Оскільки положення цієї Директиви також застосовуються до консолідованої звітності, складеної материнською компанією, яка є фінансовою холдинговою компанією, якщо її дочірні компанії або виключно, або головним чином є страховими компаніями;

Оскільки розгляд проблем, що виникають у зв’язку з цією Директивою, зокрема, стосовно її застосування, вимагає співпраці представників держав-членів та Комісії у контактному комітеті; оскільки, для уникнення збільшення кількості таких комітетів бажано, щоб така співпраця відбувалася у комітеті, передбаченому у статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС; однак при цьому такий комітет при розгляді проблем стосовно страхових компаній повинен складатися з відповідних представників;

Оскільки, з огляду на складність питання, страховим компаніям, що охоплюються цією Директивою, необхідно надати відповідний строк для імплементації її положень; оскільки такий строк необхідно продовжити, щоб надати змогу внесення необхідних коригувань стосовно, з одного боку, асоціації андеррайтерів, що відома як Lloyd's, та, з іншого боку, таких компаній, які покажуть свої інвестиції за початковою вартістю після того, як ця Директива стане застосовною;

Оскільки необхідно передбачити умову про перегляд певних положень цієї Директиви після п'яти років її застосування, з урахуванням цілей більшої прозорості та гармонізації.

__________
(-1) ОВ № С 131, 18.04.1987, с. 1.
(-2) OВ № С 96, 17.04.1989, с. 93; та OB № С 326, 16.12.1991.
(-3) ОВ № С 319, 30.11.1987, с. 13.
(-4) OB № L 222, 14.08.1978, с. 11.
(-5) OB № L 317, 16.11.1990, с. 60.
(-6) OB № L 193, 18.07.1983, с. 1.
(-7) OB № L 228, 16.08.1973, с. 3.
(-8) OB № L 330, 29.11.1990, с. 44.
(-9) OB № L 63, 13.03.1979, с. 1.
(-10) OB № L 330, 29.11.1990, с. 50.

СЕКЦІЯ 1
Попередні положення та сфера застосування

(a) компанії у розумінні статті 1 Директиви 73/239/ЄЕС, за винятком таких взаємних асоціацій, які виключено із сфери застосування зазначеної Директиви в силу статті 3 зазначеної Директиви, проте включаючи такі організації, вказані у статті 4 (а), (b), (с) і (е) зазначеної Директиви, крім випадків, якщо їх діяльність повністю або головним чином не полягає у здійсненні діяльності зі страхування;

(b) компанії у розумінні статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС, за винятком тих органів та взаємних асоціацій, зазначених у статтях 2 (2) і (3) та 3 зазначеної Директиви; або

(c) компанії, що ведуть діяльність з перестрахування.

У цій Директиві такі компанії іменуються страховими компаніями.

2. Кошти пенсійного фонду групи у розумінні статті 1 (2) (с) та (d) Директиви 79/267/ЄЕС, якими розпоряджається страхова компанія від свого імені, проте за дорученням третіх осіб, повинні бути відображені в балансі, якщо компанія отримує правовий титул на відповідні активи. Загальна сума таких активів і зобов'язань повинна відображатися окремо або у примітках до звітності, з розбивкою на різні позиції активів і зобов'язань. Проте держави-члени можуть надати дозвіл на розкриття інформації про такі кошти в якості позабалансових позицій, за умови що існуватимуть спеціальні правила, за якими такі кошти можуть бути виключені з активів, доступних для розподілу, у разі ліквідації страхової компанії (або подібних процедур).

Активи, придбані від імені та за дорученням третіх осіб, не повинні бути відображені у балансі.

1. Ця Директива застосовується до асоціації андеррайтерів, що відома як Lloyd's. Для цілей цієї Директиви, як Lloyd's, так і синдикати Lloyd's вважаються страховими компаніями.

2. Як відступ від статті 65(1), Lloyd's складає зведену звітність замість консолідованої звітності, що вимагається Директивою 83/349/ЄЕС. Зведена звітність складається шляхом кумуляції усієї звітності синдикатів.

СЕКЦІЯ 2
Загальні положення стосовно балансу і звіту про прибутки та збитки

СЕКЦІЯ 3
Структура балансу

А. Неоплачений підписний капітал

з відображенням окремо затребуваного капіталу (крім випадків, коли національне право вимагає включення затребуваного капіталу до зобов’язань, у разі чого капітал, що затребуваний, але ще не оплачений, повинен бути включений в якості активу або в А, або в Е (IV)).

як описано в позиціях В і С (І) статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС, з відображенням окремо:

- витрат на заснування, як визначено національним правом, або у тій мірі, в якій національне право дозволяє їх відображення в якості активу (крім випадків, коли національне право вимагає розкриття інформації про них у примітках до звітності),

- гудвілу, у випадку, якщо його було придбано за винагороду (крім випадків, коли національне право вимагає розкриття інформації про нього у примітках до звітності).

з відображенням окремо земельних ділянок та будівель, зайнятих страховою компанією для її власної діяльності (крім випадків, коли національне право вимагає розкриття інформації про них у примітках до звітності).

1. Акції в афілійованих компаніях.

2. Боргові цінні папери, випущені афілійованими компаніями, та кредити афілійованим компаніям.

3. Частки участі.

4. Боргові цінні папери, випущені компаніями, та кредити компаніям, з якими страхова компанія пов’язана часткою участі.

1. Акції та інші цінні папери зі змінним доходом і паї у пайових фондах.

4. Кредити, гарантовані іпотекою.

5. Інші кредити.

Е. Дебіторська заборгованість

(Суми, що підлягають сплаті від:

- афілійованих компаній, та

- компаній, з якими страхова компанія пов’язана частками участі відображаються окремо, в якості підпозицій позицій І, II та III).

І. Дебіторська заборгованість, що виникає з операцій прямого страхування

III. Інша дебіторська заборгованість.

(крім випадків, коли національне право вимагає, щоб затребуваний, але не оплачений капітал було відображено в якості активу в А).

G. Попередні платежі та накопичений дохід

Н. Збиток за фінансовий рік

(крім випадків, коли національне право вимагає його відображення в якості зобов'язання в А (VI)).

Зобов'язання

Е. Інші резерви

1. Резерви на пенсії та подібні зобов'язання.

F. Внески, отримані від перестраховиків

G. Кредиторська заборгованість

(Суми, що підлягають сплаті:

- афілійованих компаній, та

- компаніям, з якими страхова компанія пов'язана часткою участі відображаються окремо, в якості підпозицій.)

H. Нарахування та відстрочені доходи

(крім випадків, коли національне право вимагає його відображення в якості зобов’язання в А (VI)).

Статтю 14 Директиви 78/660/ЄЕС не застосовують до зобов’язань, пов’язаних зі страховою діяльністю.

СЕКЦІЯ 4
Спеціальні положення щодо певних позицій балансу

Стаття 15(3) Директиви 78/660/ЄЕС застосовується лише до активів позицій В та С (І) і (II), як визначено у статті 6 цієї Директиви. Будь-які переміщення у цих позиціях повинні відображатися на підставі балансової вартості на початку фінансового року.

Активи: позиція С (III) (2)

1. Ця позиція охоплює оборотні боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, випущені кредитними установами, іншими компаніями або публічними організаціями, якщо вони не охоплюються позицією С (II) (2) або (4).

2. Цінні папери під відсотки, ставка яких змінюється відповідно до специфічних факторів, наприклад, відсоткова ставка на міжбанківському ринку або на євроринку, також повинні вважатися борговими цінними паперами та іншими цінними паперами з фіксованим доходом.

Активи: позиція С (III) (3)

Ця позиція охоплює акції, що знаходяться у власності компанії у спільних інвестиційних проектах, створених декількома компаніями або пенсійними фондами, управління якими було доручено одній із таких компаній або одному з таких пенсійних фондів.

Активи: позиції С (III) (4) та (5)

Кредити власникам полісів, для яких поліс є основним забезпеченням, включають до позиції «Інші кредити», та їх сума відображається у примітках до звітності. Кредити, гарантовані іпотекою, відображають як такі, навіть якщо вони також забезпечуються страховими полісами. Якщо сума «Інших кредитів», не забезпечених полісами, є значною, у примітках до звітності необхідно надати належну розбивку.

Активи: позиція С (III) (6)

Ця позиція охоплює суми, зняття яких підлягає обмеженню у часі. Суми, депоновані без такого обмеження, відображають у позиції F (II), навіть якщо вони включають відсотки.

Активи: позиція С (III) (7)

Ця позиція охоплює такі інвестиції, які не охоплюються позиціями С (III) (1)-(6). Якщо сума таких інвестицій є значною, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.

Активи: позиція С (IV)

Депозити в компаніях-цедентах

У балансі компанії, що приймає перестрахування, ця позиція повинна охоплювати суми, що підлягають сплаті від компаній-цедентів та що відповідають гарантіям, які депоновано у таких компаніях-цедентах або у третіх осіб, або які зберігаються такими компаніями.

Ці суми не можуть бути поєднані з іншими сумами, що підлягають сплаті від страховика-цедента перестраховику, або бути зараховані в рахунок сум, що підлягають сплаті від перестраховика страховику-цеденту.

Цінні папери, депоновані в компаніях-цедентах або у третіх осіб, що залишаються власністю компанії, яка приймає перестрахування, повинні бути зазначені у звітності останньої в якості інвестицій, у відповідній позиції.

Інвестиції на користь власників полісів страхування життя, які несуть інвестиційний ризик.

Стосовно страхування життя, ця позиція повинна охоплювати, з одного боку, інвестиції, вартість яких використовується для визначення вартості або дохідності за полісами, що стосуються інвестиційного фонду, та, з іншого боку, інвестицій, що слугують в якості покриття зобов’язань, які визначаються на підставі індексу. Ця позиція повинна також охоплювати інвестиції, які зберігаються від імені членів тонтини та призначені для розподілу між ними.

Активи: позиція F (IV)

Ця позиція охоплює такі активи, які не охоплюються позиціями F (І), (II) та (III). Якщо такі активи є значними, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.

Активи: позиція G (І)

Ця позиція повинна охоплювати такі позиції, що відображають відсотки та орендну плату, які було нараховано до дати надання балансу, але які ще не підлягають отриманню.

Активи: позиція G (II)

1. Витрати на придбання страхових полісів держава-членів відповідно до статті 18 Директиви 78/660/ЄЕС, якщо таке відстрочення не заборонено державами-членами.

2. Проте держави-члени можуть дозволити вирахування витрат на придбання з незароблених премій у діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, та їх вирахування актуарним методом із резервів внесків зі страхування життя у діяльності зі страхування життя. У разі використання цього методу, суми, вирахувані з резервів, повинні бути зазначені у примітках до звітності.

Зобов’язання: позиція А (І)

Ця позиція охоплює всі суми, незалежно від їх фактичного призначення, які, відповідно до організаційно-правової форми страхової компанії, розглядаються згідно з національним правом відповідної держави-члена як власний капітал, на який підписані акціонери або інші особи.

Зобов’язання: позиція А (IV)

Ця позиція повинна охоплювати всі типи резервів, перелічених у статті 9 Директиви 78/660/ЄЕС у позиції зобов’язань А (IV), як зазначено у ній. Держави-члени можуть також вимагати інших типів резервів, якщо це необхідно для страхових компаній, організаційно-правові форми яких не охоплюються Директивою 78/660/ЄЕС.

Резерви відображаються окремо, в якості підпозицій позиції зобов’язань А (IV), у балансах відповідних страхових компаній, окрім резерву переоцінки, що відображається в якості зобов’язання у позиції А (III).

Якщо в договорі обумовлено, що, у разі ліквідації або банкрутства, зобов’язання, незалежно від того, чи вони представлені сертифікатами, повинні погашатися лише після виконання вимог усіх інших кредиторів, відповідні зобов’язання повинні відображатися у цій позиції.

Стаття 20 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до технічних резервів, відповідно до статей 24-30 цієї Директиви.

Зобов’язання: позиції С (1) (b), (2) (b), (3) (b), (4) (b) і (6) (b) і D (b)

1. Перестрахові суми повинні охоплювати фактичні або орієнтовні суми, які, згідно з договірними угодами щодо перестрахування, вираховуються з валових сум технічних резервів.

2. Стосовно резерву незароблених премій, перестрахові суми розраховуються відповідно до методів, зазначених у статті 57, або згідно з умовами перестрахового полісу.

3. Держави-члени можуть вимагати або дозволяти, щоб перестрахові суми відображалися в якості активів. У разі здійснення такого варіанту, такі суми необхідно відображати в якості активів у позиції Da (Частка перестраховиків у технічних резервах), з розбивкою таким чином:

1. Резерв незароблених премій

2. Резерв зі страхування життя

3. Непогашені вимоги

4. Резерви на бонуси та знижки (крім випадків, коли вони відображені у 2)

5. Інші технічні резерви

6. Технічні резерви на поліси страхування життя, якщо інвестиційний ризик несуть власники полісів. Незважаючи на статтю 5, ці позиції не поєднуються.

Зобов’язання: позиція С (1)

Резерв незароблених премій повинен становити суму, яка представляє таку частину виписаних брутто-премій, що повинна бути віднесена на наступний фінансовий рік або на наступні фінансові роки. У випадку страхування життя, держави-члени можуть, до подальшої гармонізації, вимагати або дозволити, щоб резерв незароблених премій було включено у позицію С (2).

Якщо, відповідно до статті 26, позиція С (1) також включає суму резерву ризиків, які не минули, опис позиції повинен зазначатися як «Резерв незароблених премій та ризиків, які не минули». Якщо сума ризиків, які не минули, є значною, вона зазначається окремо або у балансі, або у примітках до звітності.

Зобов’язання: позиція С (6)

Ця позиція повинна охоплювати, між іншим, резерв ризиків, які не минули, тобто суму, виділену в доповнення до незароблених премій стосовно ризиків, які нестиме страхова компанія після закінчення фінансового року, щоб передбачити всі вимоги та витрати у зв’язку з чинними договорами страхування, понад відповідні незароблені премії та будь-які премії, що підлягають отриманню за такими договорами. Проте, якщо передбачено національним законодавством, резерв ризиків, які не минули, може бути додано до резерву незароблених премій, як визначено у статті 25, та включено до суми, зазначеної у позиції С (1).

Якщо сума ризиків, які не минули, є значною, вона зазначається окремо або у балансі, або у примітках до звітності.

Якщо варіант, передбачений у другому параграфі статті 3, не здійснюється, ця позиція повинна також включати резерви з розподіленням за строками оплати.

Зобов’язання: позиція С (2)

Резерв зі страхування життя повинен становити актуарно розраховану вартість зобов’язань страхової компанії, у тому числі бонуси, які вже оголошені, та після вирахування актуарної вартості майбутніх премій.

Зобов’язання: позиція С (3)

Резерв на непогашені вимоги повинен становити загальну розраховану кінцеву вартість для страхової компанії щодо врегулювання всіх вимог, що випливають з подій, які виникли до кінця фінансового року, незалежно від того, чи про них повідомлено, чи ні, за вирахуванням сум, вже сплачених стосовно таких вимог.

Зобов’язання: позиція С (4)

Резерв на бонуси та знижки повинен становити суми, призначені для власників полісів або бенефіціарів за договорами у вигляді бонусів і знижок, як визначено у статті 39, у випадку, якщо такі суми не було зараховано власникам полісів або бенефіціарам за договорами, або включено в позицію Ва (Фонд для майбутніх асигнувань), як передбачено у статті 22, перший параграф, або позицію С (2).

Зобов’язання: позиція С (5)

1. Стабілізаційний резерв повинен охоплювати будь-які суми, виділені відповідно до юридичних або адміністративних вимог для стабілізації коливань у коефіцієнтах збитковості в майбутніх роках або для передбачення особливих ризиків.

2. Якщо, за відсутності будь-яких таких законодавчих або адміністративних вимог, було створено резерви у розумінні статті 20 з тією самою метою, це повинно бути відображено у примітках до звітності.

Технічні резерви на поліси страхування життя, якщо інвестиційний ризик несуть власники полісів.

Ця позиція повинна охоплювати технічні резерви, створені для покриття зобов’язань стосовно інвестицій у контексті полісів страхування життя, вартість або дохідність яких визначається на підставі інвестицій, щодо яких власник полісу несе ризик, або на підставі індексу.

Будь-які додаткові технічні резерви, створені для покриття ризиків смерті, операційних витрат або інших ризиків (таких як виплати, що підлягають сплаті в дату погашення, або гарантовані викупні суми), відображаються у позиції С (2).

Позиція D повинна також охоплювати технічні резерви, що представляють зобов'язання організатора тонтини стосовно її членів.

У балансі компанії, що передає ризик в перестрахування, ця позиція повинна охоплювати суми, депоновані іншими страховими компаніями згідно з договорами перестрахування або утримані з них. Такі суми не можуть бути об'єднані з іншими сумами, що підлягають сплаті іншим відповідним компаніям або від них.

Якщо компанія, що передає ризик в перестрахування, отримала в якості внеску цінні папери, які були передані у її власність, ця позиція повинна охоплювати суму, що підлягає сплаті від компанії-цедента у вигляді внеску.

СЕКЦІЯ 5
Структура звіту про прибутки та збитки

Звіт про прибутки та збитки

СЕКЦІЯ 6
Спеціальні положення щодо певних позицій звіту про прибутки та збитки

(і) ще не виписані премії, коли можна здійснити розрахувати премій лише наприкінці року:

(ii) - одноразові премії, у тому числі регулярні премії,

(ііі) додаткові премії у випадку піврічних, квартальних або щомісячних платежів і додаткових платежів від власників полісів на витрати, які несе страхова компанія;

(іv) у випадку спільного страхування, частка компанії у загальній сумі премій;

(v) перестрахові премії, що підлягають сплаті від страхових компаній-цедентів та компаній- ретроцедентів, у тому числі позиції надходження у портфелі,

- виплат з портфеля, зарахованих на користь страхових компаній-цедентів та компаній-ретроцедентів, та

- анулювань.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (4)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (5)

1. Отримані претензії охоплюють всі платежі, здійснені стосовно фінансового року, плюс резерв на виплати за претензіями, але мінус резерв на виплати за претензіями за попередній фінансовий рік.

Ці суми повинні включати ануїтети, суми за достроково розірваними договорами, надходження та виплати за резервами на покриття збитків на користь та від страхових компаній-цедентів та перестраховиків, витрати на управління зовнішніми та внутрішніми претензіями, а також видатки на отримані, але не повідомлені претензії, такі як зазначено у статті 60 (1) (b) і (2) (а).

Суми, що підлягають стягненню на підставі суброгації та відшкодування за рахунок порятунку майна у значенні статті 60 (1) (d), вираховуються.

2. Якщо різниця між:

- резервом на покриття збитків, створеним на початку року для непогашених вимог, отриманих у попередніх роках, та

- платежами, здійсненими упродовж року у зв’язку з претензіями, отриманими в минулих роках, та резервом на покриття збитків, відображеним наприкінці року для таких непогашених вимог, є суттєвою,

її необхідно відобразити у примітках до звітності, з розбивкою за категоріями та сумами.

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиції II (2) і (9)

Нетехнічний рахунок: позиції III (3) і (5)

1. Весь інвестиційний дохід і витрати стосовно видів страхування, інших ніж страхування життя, повинен відображатися на нетехнічному рахунку.

2. У випадку, якщо компанія здійснює лише діяльність зі страхування життя, інвестиційний дохід і витрати повинні відображатися на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя.

3. У випадку, якщо компанія здійснює як діяльність зі страхування життя, так і діяльність з видів страхування, інших ніж страхування життя, інвестиційний дохід і витрати, якщо вони безпосередньо пов’язані зі здійсненням діяльності зі страхування життя, повинні відображатися на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя.

4. Держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення інвестиційного доходу і витрат відповідно до походження або визначення інвестицій, за необхідності, шляхом передбачення додаткових позицій на технічному рахунку для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, за аналогією з відповідними позиціями на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя.

Технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя: позиція І (2)

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиція II (2)

Нетехнічний рахунок: позиції III (4) і (6)

1. Якщо частина інвестиційного доходу переноситься на технічний рахунок для діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, таке переведення з нетехнічного рахунка вираховується з позиції III (6) і додається до позиції І (2).

2. Якщо частина інвестиційного доходу, відображеного на технічному рахунку для діяльності зі страхування життя, переноситься на нетехнічний рахунок, перенесена сума вираховується з позиції II (12) і додається до позиції III (4).

3. Держави-члени можуть встановити процедури та суми для перенесень розподіленого доходу з однієї частини звіту про прибутки та збитки до іншої. Причини для таких перенесень та підстави, на яких вони здійснюються, повинні бути відображені у примітках до звітності у будь-якому разі; залежно від випадку, посилання на текст відповідного положення буде достатнім.

Технічний рахунок для діяльності зі страхування життя: позиції II (3) і (10)

1. У діяльності зі страхування життя держави-члени можуть дозволити відображення повністю або частково у позиціях II (3) і (10) у звіті про прибутки та збитки змін у різниці між:

- оцінюванням інвестицій за їх поточною вартістю або за допомогою одного з методів, зазначених у статті 33 (1) Директиви 78/660/ЄЕС, та

- їхнім оцінюванням за ціною купівлі.

У будь-якому разі, держави-члени повинні вимагати, щоб суми, вказані у першому параграфі, відображалися у зазначених вище позиціях, якщо вони стосуються інвестицій, відображених як активи у позиції D.

2. Держави-члени, які вимагають або дозволяють здійснювати оцінювання інвестицій, відображених як активи у позиції С за їх поточною вартістю, можуть, стосовно діяльності з видів страхування, інших ніж страхування життя, дозволити відображення повністю або частково у позиції III (3a) та у позиції III (5a) у звіті про прибутки та збитки зміни у різниці між оцінюванням таких інвестицій за їх поточною вартістю та їхнім оцінюванням за ціною купівлі.

СЕКЦІЯ 7
Правила оцінювання

Стаття 32 Директиви 78/660/ЄЕС, згідно з якою оцінювання позицій, наведених у річній звітності, повинно ґрунтуватися на принципі ціни купівлі або собівартості, застосовується до інвестицій відповідно до статей 46-49 цієї Директиви.

Проте держави-члени, у яких, на дату нотифікації про цю Директиву, інвестиції відображено за їх ціною купівлі, можуть дозволити компаніям початкове зазначення у примітках до звітності поточної вартості інвестицій, відображених як активи у позиції С (І) не пізніше, ніж через п'ять років після дати, вказаної у статті 70 (1), та поточної вартості інших інвестицій не пізніше, ніж через три роки після зазначеної дати.

Стаття 46a

1. Якщо активи і зобов'язання оцінюються відповідно до секції 7a Директиви 78/660/ЄЕС, застосовуються параграфи 2-6 цієї статті.

2. Інвестиції, відображені як активи у D, повинні бути відображені за їх справедливою вартістю.

3. Якщо інвестиції відображено за їх ціною купівлі, їх справедлива вартість відображається у примітках до звітності.

4. Якщо інвестиції відображено за їх справедливою вартістю, їх ціна купівлі відображається у примітках до звітності.

5. Такий самий метод оцінювання застосовується до всіх інвестицій, включених до будь-якої позиції, означеної арабською цифрою, або відображених як активи у позиції С(І). Держави-члени можуть дозволити відступи від цієї вимоги.

6. Метод (методи), застосований (застосовані) до кожної позиції інвестицій, необхідно вказувати у примітках до звітності, разом із сумами, визначеними у такий спосіб.

Стаття 35 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до страхових компаній, відповідно до таких умов:

(a) вона застосовується до активів, відображених у В і С, та до основних засобів, відображених у F (І), як визначено у статті 6 цієї Директиви;

(b) параграф 1 (с) застосовується до активів, відображених у С (II), (III) та (IV) і F (III), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

Держави-члени можуть вимагати здійснення коригування вартості стосовно обігових цінних паперів, відображених як інвестиції, таким чином, щоб їх було відображено за нижчою вартістю, що визначається для них на дату балансу.

Стаття 38 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, відображених у F (І), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

Стаття 39 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до активів, відображених у Е (І), (II) та (III) і F (II), як визначено у статті 6 цієї Директиви.

1. Резерв незароблених премій в принципі розраховується окремо для кожного договору страхування. Проте держави-члени можуть дозволити використання статистичних методів, і, зокрема, пропорційного методу і методу рівномірного нарахування, коли може очікуватися, що вони дадуть приблизно такі самі результати, як і окремі розрахунки.

2. У класах страхування, коли припущення про часову кореляцію між схильністю до ризику і премією є недоцільним, необхідно застосовувати методи розрахунку, при яких враховується різниця моделі ризику з часом.

Резерв ризиків, які не минули, зазначений у статті 26, розраховується на підставі претензій та адміністративних витрат, які можуть виникнути після закінчення фінансового року з договорів, укладених до такої дати, якщо їх оціночна вартість перевищує резерв незароблених премій і будь-яких премій, що підлягають отриманню за такими договорами.

1. Резерв зі страхування життя в цілому розраховується окремо для кожного договору страхування життя. Проте держави-члени можуть дозволити використання статистичних або математичних методів, коли може очікуватися, що вони дадуть приблизно такі самі результати, як і окремі розрахунки. У примітках до звітності необхідно навести стислий огляд основних зроблених припущень.

2. Розрахунок повинен здійснювати щорічно актуарій або інший спеціаліст у цій сфері на підставі визнаних актуарних методів.

1. Види страхування, інші ніж страхування життя

(a) Резерв у цілому розраховується окремо для кожного випадку на підставі витрат, виникнення яких все ще очікується. Можна використовувати статистичні методи, якщо в результаті їх використання буде створено належний резерв із урахуванням характеру ризиків; проте держави-члени можуть застосовувати такі методи за умови попереднього схвалення.

(b) Цей резерв також передбачає претензії, отримані, але не повідомлені до дати балансу; його розмір визначатиметься з урахуванням минулого досвіду стосовно кількості та розміру претензій, повідомлених після дати балансу.

(c) Витрати на врегулювання вимог повинні бути включені у розрахунок резерву, незалежно від їх походження.

(d) Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають з придбання прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) або із законного права власності на застраховане майно (відшкодування за рахунок порятунку майна), вираховуються із резерву на непогашені вимоги; вони повинні оцінюватися зважено. Якщо такі суми є значними, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.

(e) Як відступ від підпараграфа (d), держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення сум, що підлягають відшкодуванню, як активів.

(i) Якщо виплати, що випливають із претензії, повинні бути сплачені у формі ануїтетних виплат, суми, які повинні бути виділені з цією метою, розраховуються за допомогою визнаних актуарних методів.

(g) Неявні знижки або вирахування, незалежно від того, чи вони виникають з розміщення поточної вартості в резерві на непогашену вимогу, врегулювання якої очікується пізніше за вищою ціною або в інший спосіб, забороняються.

Держави-члени можуть дозволити явні знижки або вирахування з урахуванням інвестиційного доходу. Жодні такі знижки або вирахування не дозволяються, за винятком випадків, коли:

(i) очікувана дата повного врегулювання для врегулювання претензій становить принаймні чотири роки після звітної дати;

(ii) знижка або вирахування здійснюється на визнаній пруденційній основі; компетентному органу необхідно надати попереднє повідомлення про будь-яку зміну методу;

(iii) при розрахуванні загальної вартості врегулювання претензій, компанія враховує всі фактори, які могли призвести до збільшення такої вартості;

(iv) компанія має у своєму розпорядженні достатні дані для створення надійної моделі ставки для врегулювання претензій;

(v) відсоткова ставка, що використовується для розрахунку поточної вартості, не перевищує пруденційну оцінку інвестиційного доходу від активів, інвестованих в якості резерву на виплати за претензіями упродовж періоду, необхідного для оплати таких претензій. Крім того, вона не повинна перевищувати будь-що із зазначеного нижче:

- інвестиційний дохід від таких активів за попередні п’ять років,

- інвестиційний дохід від таких активів упродовж року, що передує даті балансу.

При наданні знижки або здійсненні вирахувань, компанія повинна, у примітках до своєї звітності, відобразити загальну суму резервів до знижки або вирахування, категорії претензій, для яких надано знижку або з яких здійснено вирахування, та, для кожної категорії претензій, використані методи, зокрема, використані ставки для оцінок, зазначених у попередньому підпараграфі, пунктах (ііі) та (v), і критерії, прийняті для визначення періоду, що мине до врегулювання претензій.

2. Страхування життя

(a) Сума резерву на виплати за претензіями повинна дорівнювати сумам, що підлягають сплаті бенефіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Вона повинна включати резерв на виплати за отриманими, але не повідомленими претензіями.

(b) Держави-члени можуть вимагати відображення у позиції зобов’язань С (2) сум, зазначених в (a).

Метод 1

Надлишок премій, виписаних за претензії та витрати, оплачені стосовно договорів, строк дії яких розпочинається у році андерайтингу, становитиме технічний резерв, який включено до технічного резерву на непогашені вимоги, відображені у балансі у позиції зобов’язань С (3). Зазначений резерв може бути також розрахований на основі певного відсотку виписаних премій, якщо такий метод є доцільним для відповідного типу застрахованого ризику. У разі виникнення потреби, сума такого технічного резерву збільшується, щоб бути достатньою для відповідності існуючим і майбутнім зобов’язанням. Технічний резерв, створений за допомогою цього методу, замінюється резервом на непогашені вимоги, оцінені звичайним способом, щойно достатню інформацію зібрано, і не пізніше кінця третього року після року андерайтингу.

Метод 2

Цифри, відображені на технічному рахунку або у певних позиціях в ньому, повинні стосуватися року, який повністю або частково передує фінансовому року. Це не повинно здійснюватися більше, ніж за 12 місяців. Суми технічних резервів, відображені у річній звітності, за необхідності, збільшуються, щоб бути достатніми для відповідності існуючим і майбутнім зобов’язанням.

2. Якщо приймається один із методів, описаних у параграфі 1, він застосовується систематично у наступних роках, крім випадків, коли обставини виправдовують зміну. Використання будь-якого методу вказується у примітках до звітності, із зазначенням підстав; у разі зміни застосовуваного методу, вплив на активи, зобов’язання, фінансове положення та прибутки і збитки зазначаються у примітках до звітності. У разі використання Методу 1, період часу, що минає до створення резерву на непогашені вимоги на звичайній основі, зазначається у примітках до звітності. У разі використання Методу 2, період часу, протягом якого попередній рік, якого стосуються цифри, передує фінансовому року, та величина відповідних операцій зазначається у примітках до звітності.

3. Для цілей цієї статті, «рік андерайтингу» означає фінансовий рік, у якому почався строк дії договорів страхування у відповідному класі або типі страхування.

СЕКЦІЯ 8
Зміст приміток до звітності

Замість інформації, передбаченої у статті 43 (1) (8) Директиви 78/660/ЄЕС, страхові компанії повинні надати такі дані:

I. Стосовно видів страхування, інших ніж страхування життя, у примітках до звітності повинні бути відображені:

1. виписані брутто-премії;

2. зароблені брутто-премії;

3. валові суми для виплат за претензіями;

4. валові операційні витрати;

5. перестраховий залишок.

Ці суми повинні бути відображені з розбивкою між прямим страхуванням і прийняттям перестрахування, якщо сума прийняття перестрахування становить 10 % або більше виписаних брутто-премій, і потім в рамках прямого страхування на такі групи класів:

- страхування здоров’я та від нещасних випадків,

- страхування моторних транспортних засобів, відповідальності третіх осіб,

- страхування моторних транспортних засобів, інші класи,

- морське, авіаційне і транспортне страхування,

- страхування майна від пожежі та іншої шкоди,

- страхування відповідальності третіх осіб,

- страхування кредитів і порук,

- страхування юридичних витрат,

- асистанс,

Розбивка на групи класів із прямим страхуванням не вимагається, якщо сума брутто-премій, виписаних у прямому страхуванні для відповідної групи, не перевищує 10 мільйонів ЕКЮ. Проте компанії повинні у будь-якому випадку відображати суми, що стосуються трьох найбільших груп класів у їхній діяльності.

II. Стосовно страхування життя, у примітках до звітності повинні бути відображені:

1. виписані брутто-премії, з розбивкою між прямим страхуванням і прийняттям перестрахування, якщо сума прийняття перестрахування становить 10 % або більше виписаних брутто-премій, і потім у рамках прямого страхування із зазначенням:

(a) (i) індивідуальних премій;

(ii) премій згідно з договорами групи;

(b) (i) періодичних премій;

(ii) одноразових премій;

(c) (i) премій від небонусних договорів;

(ii) премій від бонусних договорів;

(iii) премій від договорів, коли інвестиційний ризик несуть власники полісів.

Відображення показника, що стосується (a), (b) або (c), не вимагається, якщо він не перевищує 10 % брутто-премій, виписаних у прямому страхуванні;

2. перестраховий залишок;

III. У випадку, що охоплюється статтею 33 (4), брутто-премії розбивають між страхуванням життя та видами страхування, іншими ніж страхування життя.

IV. У всіх випадках, загальна сума брутто-премій, пов’язаних із прямим страхуванням, що випливають з договорів, укладених страховою компанією

- у державі-члені її головного офісу,

- в інших державах-членах, та

- в інших країнах,

за винятком того, що відображення показника, що стосується зазначеного вище, не вимагається, якщо вони не перевищують 5 % загальної суми брутто-премій.

СЕКЦІЯ 9
Положення щодо консолідованої звітності

Директива 83/349/ЄЕС застосовується відповідно до таких умов:

1. статті 4, 6, і 40 не застосовуються;

2. інформація, зазначена у першому та другому абзацах статті 9 (2), зокрема:

- сума основних засобів, та

- чистий оборот,

замінюється на дані щодо виписаних брутто-премій, як визначено у статті 35 цієї Директиви;

3. держава-член може також застосовувати статтю 12 Директиви 83/349/ЄЕС до двох або декількох страхових компаній, які не є пов'язаними, як описано у статті 1(1) або (2) зазначеної Директиви, проте управління якими здійснюється на уніфікованій основі, в інший спосіб, ніж відповідно до договору або положень їхніх установчих договорів або статутів. Уніфіковане управління може також складатися з важливих і довготривалих напрямків перестрахування;

4. держави-члени можуть дозволити відступи від статті 26 (1) (с) Директиви 83/349/ЄЕС, якщо угоду було укладено відповідно до звичайних ринкових умов та встановлено права власника полісу. Необхідно відображати будь-який такий відступ, та якщо вони суттєво впливають на активи, зобов'язання, фінансовий стан і прибутки або збитки усіх компаній, включених до консолідації, це повинно бути відображено у примітках до консолідованої звітності;

5. стаття 27 (3) Директиви 83/349/ЄЕС застосовується за умови, що дата балансу компанії, включеної до консолідації, не передує даті консолідованого балансу більше, ніж на шість місяців;

6. стаття 29 Директиви 83/349/ЄЕС не застосовується до тих позицій зобов'язань, оцінювання яких компаніями, включеними до консолідації, базується на застосуванні положень, типових для страхових компаній, або до тих позицій активів, зміни у показниках яких також впливають на права власників полісів або встановлюють їх. Якщо було застосовано цей відступ, це повинно бути відображено у примітках до консолідованої звітності.

СЕКЦІЯ 10
Публікація

Проте законодавство держави-члена може передбачати, що річні звіти не обов'язково повинні публікуватися в порядку, визначеному у першому підпараграфі. У такому разі до них забезпечується доступ для громадськості у головних офісах компаній у відповідній державі-члені. Повинна існувати можливість отримати копію усього або частини будь-якого такого звіту за вимогою. Ціна такої копії не повинна перевищувати адміністративні витрати на неї.

2. Параграф 1 також застосовується до належним чином затвердженої консолідованої звітності, консолідованого річного звіту та звітів осіб, відповідальних за аудит звітності.

3. Якщо страхова компанія, яка склала річну звітність або консолідовану звітність, не створена як компанія одного з типів компаній, перелічених у статті 1(1) Директиви 78/660/ЄЕС, та її національне право не вимагає від неї публікації документів, зазначених у параграфі 1 та 2 цієї статті, як передбачено у статті 3 Директиви 68/151/ЄЕС, вона повинна, принаймні, забезпечити доступ до них для громадськості у своєму головному офісі. Повинна існувати можливість отримати копії таких документів за вимогою. Ціна таких копій не повинна перевищувати адміністративні витрати на них.

4. Держави-члени повинні передбачити належні санкції за недотримання правил публікації, встановлених у цій статті.

__________ 
(-11) OB № L 65, 14.03.1968, с. 8.

СЕКЦІЯ 11
Прикінцеві положення

Контактний комітет, створений відповідно до статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС, повинен також, при належному створенні, мати такі функції:

(a) сприяти, без обмеження статей 169 і 170 Договору, гармонізованому застосуванню цієї Директиви за допомогою регулярних зустрічей, для розгляду, зокрема, практичних проблем, що виникають у зв'язку із її застосуванням;

(b) консультувати Комісію, у разі виникнення потреби, щодо доповнень або змін до цієї Директиви.

Якщо держави-члени ухвалюють такі заходи, вони повинні включати покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.