Приєднуйтесь.

Зберігайте закони у приватних списках для швидкого доступу. Діліться публічними списками з іншими.
Директива
Номер: 92/96/ЄЕС
Прийняття: 10.11.1992
Видавники: Європейське економічне співтовариство

Директива Ради 92/96/ЄЕС "Щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення змін до директив 79/267/ЄЕС і 90/267/ЄЕС (третя директива, яка стосується страхування життя)" від 10 листопада 1992 року

Зі змінами внесеними:

Директивою Європейського Парламенту та Ради 95/26/ЄС від 29 червня 1995 року, що вносить зміни до Директив 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) та 89/646/ЄЕС ( 994_353 ) у сфері діяльності кредитних установ, Директив 73/239/ЄЕС ( 994_281 ) та 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) у сфері страхування, іншого, ніж страхування життя, Директив 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) та 92/96/ЄЕС у сфері страхування життя, Директиви 93/22/ЄЕС ( 994_187 ) у сфері діяльності інвестиційних фірм та Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) у сфері інститутів спільного інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (Ucits), з метою посилення пруденційного нагляду;

Директивою 2000/64/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 жовтня 2000 року, що вносить зміни до Директив Ради 85/611/ЄЕС ( 994_293 ), 92/49/ЄЕС ( 994_290 ), 92/96/ЄЕС та 93/22/ЄЕС ( 994_187 ) стосовно обміну інформацією з третіми державами.

Рада Європейських Співтовариств,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства ( 994_017 ), і зокрема, статтю 57 (2) і 66 цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії(1),

У співпраці з Європейським Парламентом(2).

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального комітету (3),

___________________
(1) OJ No C 99, 16.4. 1991, p. 2.
(2) OJ No C 176, 13.7.1992, p. 93; Рішення від 28 жовтня 1992
року (поки що не опубліковане в Official Journal).

(3) OJ No C 14, 20.1. 1992, p. 11.

1. Враховуючи необхідність завершення створення внутрішнього ринку прямого страхуванням життя як з точки зору права на здійснення підприємницької діяльності, так і свободи надання послуг, аби полегшити страховим компаніям, головні офіси яких розташовані у Співтоваристві, покривати зобов'язання, розташовані в межах Співтовариства;

2. Враховуючи, що Друга Директива Ради 90/619/ЄЕС від 8 листопада 1990 року ( 994_185 ) щодо узгодження законів, постанов та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя, встановлюючи положення, які сприяють ефективному використанню свободи надання послуг, і вносячи зміни до Директиви 79/276/ЄЕС(4), вже зробила вагомий внесок у формування внутрішнього ринку прямого страхування життя шляхом надання власникам страхових полісів, які, в силу того факту, що вони виявляють ініціативу, коли вступають у зобов'язальні відносини зі страховою компанією в іншій державі-члені, не потребують спеціального захисту у державі-члені такого зобов'язання, повної свободи якнайширшого користування послугами ринку страхування життя;

___________________
(4) OJ No L 330, 29.11. 1990, p. 50.

3. Враховуючи, що Директива 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), таким чином, є важливим етапом злиття національних ринків в інтегрований ринок, і такий етап має бути доповнений за допомогою інших інструментів Співтовариства з метою надання власникам полісів можливості, незалежно від того, чи вони самі виявляють ініціативу, звертатися до будь-якого страховика, який має головний офіс у Співтоваристві, що веде там свою діяльність користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності або свободою надання послуг, а також гарантування відповідного захисту;

4. Враховуючи, що ця Директива є частиною законодавства Співтовариства, яке вже набуло чинності, до якого входить Перша Директива Ради 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування життя(5) і Директиви Ради 91/672/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо річної звітності та консолідованих звітів страхових компаній(6);

___________________
(5) OJ No L 63, 13.3. 1979, p.1. До Директиви внесено зміни
Другою Директивою 90/619/ЄЕС (OJ No L 330, 29.11.1990, p. 50).

(6) OJ No L 347, 31.12. 1991, p. 7.

5. Враховуючи, що прийнятий підхід полягає у тому, аби призвести до такої узгодженості, яка є невід'ємною, необхідною і достатньою для досягнення взаємного визнання ліцензій і пруденційних систем контролю, а отже уможливити як надання єдиної ліцензії, чинної у всьому Співтоваристві, так і застосування принципу здійснення нагляду державою-членом походження;

6. Враховуючи, що, як результат, для започаткування і ведення діяльності страхових компаній, надалі необхідно буде одержувати єдину офіційну ліцензію, що видається компетентними органами держави-члена, в якій страхова компанія має свій головний офіс; враховуючи, що така ліцензія надає можливість компанії вести діяльність на території всього Співтовариства відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг; враховуючи, що приймаюча держава-член структурного підрозділу або держава-член надання послуг не може більше вимагати від страхових компаній, які прагнуть займатися там діяльністю зі страхування життя і які вже одержали такий дозвіл у державі-члені походження, одержувати нову ліцензію; враховуючи, що до Директив 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) і 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) мають, таким чином, бути внесені зміни з цих питань;

7. Враховуючи, що компетентні органи держав-членів походження надалі будуть відповідальними за здійснення моніторингу фінансового стану страхових компаній, в тому числі стану їх платоспроможності, формування відповідних технічних резервів і покриття таких резервів узгоджувальними активами;

8. Враховуючи, що здійснення операцій, про які йдеться у статті 1 (2) (c) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), не може за жодних обставин впливати на повноваження, надані відповідним органам стосовно осіб, які володіють активами, яких стосується таке положення;

9. Враховуючи, що певні положення цієї Директиви визначають мінімальні стандарти; враховуючи, що держава-член походження може встановити суворіші правила для страхових компаній, які одержали ліцензію їх компетентного органу;

10. Враховуючи, що компетентні органи держав-членів повинні мати у розпорядженні необхідні для забезпечення належного започаткування та ведення діяльності страховими компаніями на території всього Співтовариства, користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності або свободою надання послуг, засоби нагляду; враховуючи, що, зокрема, вони повинні мати можливість запроваджувати відповідні гарантії або накладати санкції, спрямовані на запобігання недотриманню правил і порушенню положень з нагляду за страховою діяльністю.

11. Враховуючи, що положення про передачу портфоліо повинні бути належним чином адаптовані з метою їх узгодження з системою надання єдиної ліцензії, що запроваджується цією Директивою;

12. Враховуючи необхідність розробки положення для пом'якшення правила спеціалізації, визначеного Директивою 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), аби ті держави-члени, які цього бажають, могли надавати компаніям такі ж ліцензії для видів, зазначених в Додатку до Директиви 79/267/ЄЕС, та видів страхової діяльності, що відносяться до 1-го і 2-го у Додатку до Директиви 73/239/ЄЕС(7); враховуючи, що така можливість може підлягати певним вимогам щодо відповідності правилам бухгалтерського обліку і правилам ліквідації;

___________________
(7) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року
щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень
стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування,
іншого, ніж страхування життя (OJ No L 228, 16.8.173, p. 3).
Директива зі змінами, внесеними Директивою 90/118/ЄЕС (OJ No L
330, 29.11. 1990, p. 44).

13. Враховуючи необхідність, з точки зору захисту застрахованого життя, створення відповідних технічних резервів кожною страховою компанією; враховуючи, що підрахунок таких резервів грунтуються переважно на актуарних принципах; враховуючи необхідність узгодження таких принципів з метою спрощення взаємного визнання пруденційних правил, що застосовуються в різних державах-членах;

14. Враховуючи, що бажано в інтересах розсудливості визначити мінімальний рівень узгодження правил, що обмежують процентну ставку, яка використовується при підрахунку технічних резервів; враховуючи, що з метою такого обмеження, беручи до уваги, що існуючі методи є однаково правильними, розсудливими і тотожними, вважається за доцільне залишити вибір методу на розсуд держави-члена;

15. Враховуючи, що правила, що регулюють розмір, розміщення та відповідність активів, які покривають технічні резерви, мають бути узгодженні з метою спрощення взаємного визнання правил держав-членів; враховуючи, що таке узгодження має враховувати заходи щодо лібералізації руху капіталу, передбачені Директивою Ради 88/361/ЄЕС від 24 червня 1988 року щодо імплементації статті 67 Договору(8) ( 994_182 ) та досягнень Співтовариства у напрямі економічного та монетарного союзу;

___________________
(8) OJ No L 178, 8.7. 1988, p. 5.

16. Враховуючи, що, однак, держава-член походження не може вимагати від страхових компаній інвестувати активи, які покривають їх технічні резерви, в конкретні категорії активів, враховуючи, що така вимога була б несумісною з заходами щодо лібералізації руху капіталу, передбаченими Директивою 88/361/ЄЕС ( 994_182 );

17. Враховуючи, що до прийняття Директиви про інвестиційні послуги, яка, inter alia, гармонізує визначення поняття регульованого ринку, для цілей цієї Директиви і не завдаючи шкоди такій майбутній гармонізації, визначення такого поняття повинне бути тимчасовим з тим, щоб пізніше бути заміненим визначенням, гармонізованим на рівні Співтовариства, що покладе зобов'язання з питань, які ця Директива покладає тимчасово на держав-членів походження страхових компаній, - на державу-члена походження ринку;

18. Враховуючи необхідність доповнення переліку можливих складових маржі платоспроможності, відповідно до Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), для врахування нових фінансових інструментів і засобів, запропонованих іншим фінансовим установам для формування їхніх власних фондів;

19. Враховуючи, що гармонізація права щодо договорів страхування життя не є попередньою умовою створення внутрішнього ринку страхування життя; враховуючи, що з цієї причини надана державам-членам можливість застосування свого права до договорів страхування, які покривають зобов'язання на їх територіях, вірогідно надаватиме відповідні гарантії власникам полісів;

20. Враховуючи, що, в межах внутрішнього ринку, це в інтересах власника поліса - мати доступ до найширшого кола страхових продуктів, наявних у Співтоваристві так, щоб він міг вибрати, який з таких продуктів найбільше відповідає його потребам; враховуючи, що держава-член зобов'язання забезпечує відсутність перешкод для проведення на її території маркетингу всіх страхових продуктів, запропонованих для продажу в Співтоваристві, допоки вони не суперечать чинним у державі-члені зобов'язання правовим положенням, спрямованим на захист загального блага, і тією мірою, що загальне благо не захищається правилами держави-члена походження, за умови, що такі положення застосовуються без обмежень до всіх компаній, що діють у державі-члені і є об'єктивно необхідними та пропорційними відносно переслідуваної мети;

21. Враховуючи, що держави-члени повинні мати змогу забезпечити відповідність страхових продуктів та договірних документів, використовуваних відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності і свободи надання послуг для покриття зобов'язань в межах їх територій, конкретним застосовуваним правовим положенням, спрямованим на захист загального блага; враховуючи, що системи нагляду, які використовуватимуться, повинні відповідати вимогам внутрішнього ринку, але їх використання не може бути попередньою умовою для здійснення страхової діяльності; враховуючи, що з цієї точки зору системи попереднього схвалення умов полісів не є обгрунтованими; враховуючи, що з цієї причини необхідно передбачити інші системи, які краще відповідають вимогам внутрішнього ринку і дають кожній державі-члену можливість надавати відповідний захист власникам полісів;

22. Враховуючи, що з метою запровадження актуарних принципів відповідно до цієї Директиви, держава-член походження, тим не менше, може вимагати систематичних повідомлень про технічні основи, використовувані для підрахунку розмірів страхових премій і технічних резервів, без зазначення у такому повідомленні про технічні основи інформації про загальні та конкретні умови поліса та комерційні ставки компанії;

23. Враховуючи, що на єдиному ринку страхування життя споживач матиме ширший і різноманітніший вибір серед договорів; враховуючи, що з метою одержання ним якнайбільшої вигоди від такої різноманітності і зростаючої конкуренції, йому має будь-яка інформація, необхідна для вибору договору, який якнайбільше відповідав його потребам; враховуючи, що така інформація є тим більш важливою з огляду на великий строк тривалості зобов'язань; враховуючи необхідність узгодження мінімальних положень для забезпечення споживача чіткою та точною інформацією про найважливіші характеристики продуктів, що йому пропонуються, так само, як і про органи, до яких власники полісів, застраховані особи або бенефіціари за договорами можуть звернутися зі скаргами;

24. Враховуючи, що реклама страхових продуктів є невід'ємним засобом забезпечення ефективного здійснення страхової діяльності в межах Співтовариства; враховуючи необхідність залишення для страхових компаній можливості використання всіх звичайних засобів рекламування у державі-члені структурного підрозділу або у державі-члені надання послуг; враховуючи, що держави-члени можуть, тим не менше, вимагати відповідності форми і змісту реклами національним правилам, прийнятим на виконання законодавства Співтовариства щодо рекламування або прийнятим державами-членами з огляду на загальне благо.

25. Враховуючи, що в рамках внутрішнього ринку жодна держава-член не може продовжувати забороняти одночасне ведення страхової діяльності, користуючись правом на здійснення підприємницької діяльності та свободою надання послуг в межах своєї території; враховуючи, що право вибору, надане у цьому відношенні державам-членам Директивою 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), має, таким чином, бути скасоване;

26. Враховуючи необхідність передбачення системи санкцій, які застосовуватимуться, якщо у державі-члені, в якій існує зобов'язання, страхова компанія не відповідає положенням, спрямованим на захист загального блага і підлягають застосуванню до такої компанії;

27. Враховуючи, що у деяких державах-членах страхові операції не підлягають жодній з форм непрямого оподаткування, а більшість держав застосовують спеціальні податки та інші форми зборів; враховуючи, що структура і розмір таких податків та зборів значною мірою різняться в залежності від держави-члена, в якій вони застосовуються; враховуючи, що бажано усунути існуючі розбіжності, які призводять до викривлення конкуренції між держав-членів у наданні страхових послуг; враховуючи, що у процесі подальшої гармонізації, застосування систем оподаткування та інших форм зборів, передбачених державами-членами, в яких існує зобов'язання, вірогідно вирішить цю проблему, і саме держави-члени мають вжити заходів для забезпечення стягнення таких податків та зборів;

28. Враховуючи важливість узгодження ліквідації страхових компаній на рівні Співтовариства; враховуючи, що надалі, в разі ліквідації страхової компанії, важливим є забезпечення гарантування у системах захисту, що існують в кожній державі-члені, рівного ставлення до всіх страхових кредиторів, незалежно від національності і способів взяття зобов'язання;

29. Враховуючи необхідність подальшого технічного коригування, час від часу, детальних правил, визначених цією Директивою, для врахування майбутнього розвитку страхової індустрії; враховуючи, що Комісія у необхідних випадках здійснюватиме таке коригування після проведення консультацій з Комітетом з питань страхування, заснованим Директивою 91/675/ЄЕС ( 994_289 ) (9), у відповідності до повноважень щодо імплементації, наданих їй Договором ( 994_017 );

___________________
(9) OJ No L 347, 31.12. 1991, p.32.

30. Враховуючи необхідність прийняття спеціальних положень, що забезпечать поступовий перехід від правових положень, що існують на час набрання чинності цією Директивою, до тих, які вона запроваджує; враховуючи, що в таких положеннях потрібно подбати про те, щоб не створювати додаткового навантаження на компетентні органи держав-членів;

31. Враховуючи, що, відповідно до статті 8c Договору ( 994_017 ), слід звертати увагу на обсяги зусиль, які необхідно буде докласти для реформування економіки певних держав на різних етапах розвитку; враховуючи, що з цієї причини необхідно прийняти перехідні заходи для поступового застосування цієї Директиви певними державами-членами,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Розділ I

Визначення та сфера застосування

Стаття 1

В цілях цієї Директиви:

(a) страхова компанія означає компанію, яке одержала відповідну ліцензію відповідно до статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 );

(b) структурний підрозділ означає агенцію або філію страхової компанії, беручи до уваги статтю 3 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 );

(c) зобов'язання означає зобов'язання, представлене одним з видів страхування або операцій, зазначених у статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 );

(d) держава-член походження означає державу-члена, на території якої знаходиться головний офіс страхової компанії, яка покриває зобов'язання;

(e) держава-член структурного підрозділу означає державу-члена, на території якої знаходиться структурний підрозділ, який покриває зобов'язання;

(f) держава-член надання послуг означає державу-члена зобов'язання, як визначено в статті 2 (e) Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), якщо воно покривається страховою компанією чи структурним підрозділом, розташованими у іншій державі-члені;

(g) контроль означає відносини між материнською компанією та дочірньою компанією, як визначено в статті 1 Директиви 83/349/ЄЕС (10) або подібні відносини між будь-якою фізичною або юридичною особою та компанією;

___________________
(10) Сьома Директива Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року,
що грунтується на статті 54 (3) (g) Договору про консолідовані
рахунки (OJ No L 193, 18.7.1983, p. 1). Directive as last amended
by Directive 90/605/ЄЕС (OJ N L 317, 16.11.1990, p. 60)

(h) істотна участь означає безпосередню або опосередковану участь у компанії, яка становить 10% або більше капіталу або прав голосу або таку, що робить можливим здійснення суттєвого впливу на управління компанією, щодо якої існує така участь.

Для цілей цього визначення в контексті статей 7 та 14 та інших ступенів участі, про які йдеться у статті 14, - до уваги беруться права голосу, про які йдеться у статті 7 Директиви 88/627/ЄЕС(11) ( 994_443 );

___________________
(11) Директива Ради 88/627/ЄЕС ( 994_443 ) від 12 грудня 1988
року щодо інформації, яка має бути опублікована у випадку
придбання чи продажу контрольного пакету компанії, акції якої
котуються на фондовій біржі (OJ No L 348, 17.12.1988, p. 62).

(i) материнська компанія означає материнську компанію, як визначено статтями 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС;

(j) дочірня компанія означає дочірню компанію як визначено статтями 1 і 2 Директиви 83/349/ЄЕС; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також вважається дочірньою компанією відносно компанії, яка є єдиною материнською компанією таких компаній;

(k) регульований ринок означає фінансовий ринок, що розглядається таким державою-членом походження до затвердження відповідного визначення у Директиві про інвестиційні послуги і характеризується:

- постійним функціонуванням, та

- фактом, що підзаконні акти, які видаються або затверджуються відповідними органами, визначають умови функціонування ринку, умови доступу на ринок і, при застосуванні Директиви Ради від 5 березня 1979 року, що узгоджує умови допуску цінних паперів до лістингу на фондовому ринку (79/279/ЄЕС)(12) ( 994_449 ), умови допуску до лістингу, передбачені тією Директивою, або, якщо згадана Директива не застосовується, умови, яким має відповідати фінансовий інструмент для ефективного використання на ринку. Для цілей цієї Директиви регульований ринок може бути розташований на території держави-члена або в третій країні. В останньому випадку ринок має бути визнаним державою-членом походження і задовольняти відповідним вимогам. Будь-які фінансові інструменти, які використовуються на ринку, повинні якісно відповідати інструментам, які використовуються на регульованому ринку або ринках відповідних держав-членів;

___________________
(12) OJ No L 66, 13. 3. 1979, p. 21. Внесено зміни Директивою
82/148/ЄЕС (OJ No L 62, 5. 3. 1982, p. 22).

(l) компетентні органи означають органи державної влади, яким законом або підзаконним нормативним актом надаються повноваження по здійсненню нагляду за страховими компаніями;

(m) "тісні зв'язки" означають ситуацію, у якій дві або більше фізичних чи юридичних осіб пов'язані: (a) "участю", яка означає володіння, безпосереднє або шляхом контролю, 20% або більше прав голосу чи капіталу компанії чи (b) "контролем", який означає відносини між материнською та дочірньою компаніями, у всіх випадках зазначених у статті 1 (1) та (2) Директиви 83/349/ЕЕС(13), або такі ж відносини між фізичною або юридичною особою та компанією; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії також розглядається як дочірня компанія щодо материнської компанії, основної для всіх цих компаній.

___________________
(13) OJ No L 193, 18.7.1983, p. 1. Внесено зміни Директивою
90/605/ЄЕС (OJ No L 317, 16.11.1990, p. 60).

Ситуація, у якій дві чи більше фізичних або юридичних осіб постійно пов'язані з однією й тією ж особою відносинами контролю також розглядається як наявність тісних зв'язків між такими особами.

Стаття 2

1. Ця директива застосовується до зобов'язань і компаній, зазначених у статті 1 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ).

2. У статті 1 (2) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) слова "і одержали ліцензію у відповідній країні" вилучаються.

3. Ця директива не застосовується ні до видів страхування або операцій, ні до компаній або установ, до яких не застосовується Директива 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), ані до органів, про які йдеться у статті 4 цієї Директиви.

Розділ II

Започаткування діяльності зі страхування життя

Стаття 3

Статтю 6 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 6

Для започаткування діяльності, що передбачена цією Директивою, необхідно попередньо отримати відповідну ліцензію.

Органами держави-члена походження така ліцензія надається:

(a) будь-якій компанії, яка відкриває головний офіс на території цієї держави;

(b) будь-якій компанії, яка, отримавши ліцензію, що вимагається у відповідності до першого пункту, розширює свою діяльність на весь вид або на інші види."

Стаття 4

Статтю 7 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 7

1. Ліцензія діє на території всього Співтовариства. Вона надає компанії можливість вести у Співтоваристві діяльність, користуючись правом здійснення підприємницької діяльності чи свободою надання послуг.

2. Ліцензія надається на певний вид страхування, що міститься в переліку Додатка. Вона видається на весь вид страхування, якщо тільки заявник не має бажання, аби така ліцензія охоплювала лише деякі ризики, що входять до такого виду.

Компетентні органи можуть обмежити ліцензію на один з видів, на отримання якої подано запит, - до операцій, визначених у плані діяльності, про який йдеться у статті 9. Кожна держава-член може надати ліцензію на два або більше видів, якщо національне законодавство дозволяє одночасне їх здійснення."

Стаття 5

Статтю 8 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти такій редакції:

"Стаття 8

1. Держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії, діяльність якої потребує отримання ліцензії:

(a) прийняття однієї з таких форм:

- у Королівстві Бельгія: "societe anonyme/naamloze vennootschap", " societe en commandite par action/ commanditaire vennootschap op aandelen". "associate a'assuarance mutuelle/ onderlinge verzekeringsvereniging", "societe cooperative/ cooperatieve vennoorschap",

- у Королівстві Данія: "aktieselskaber", "gensidige selskaber", "pensionskasser omfattet af lov om forsikringsvirksomhed (tvaergaaende pensionskasser)",

- у Федеративній Республіці Німеччина: "Aktiengesellschaft", "Versicherungsverein ouf Gegenseitigkeit", "oeffentlich-rechtliches Wettbewerbsversicherungsunternehmen",

- у Французькій Республіці: "societe anonyme", "societe s'assurance mutuelle", "institution de prevoyance regie par le code de la securite sociale", "institition de prevoyance regie par le code rural", та "mutuelles regies par le code de la mutalite",

- в Ірландії: incorporated companies limited or by guarantee or unlimited, societies registered under Industrial and Provident Societies Acts and societies registered under the Friendly Societies Acts,

- в Італійській Республіці: "societa per azioni", "societa cooperativa", "mutua di assicurazione",

- у Великому Герцогстві Люксембург: "societe anonyme", "societe en commandite par actions", "association d'assurances mutuelles", "societe cooperative",

- у Королівстві Нідерланди: "naamloze vennootschap", "onderlinge waarborgmaatschappij",

- у Сполученому Королівстві: incorporated companies limited by shares or by guarantee or unlimited, societies registered under the Industrial and Provident Societies Act, societies registered or incorporated under the Friendly Societies Acts, the association of underwriters known as Lloyd's,

- у випадку з Грецькою Республікою: "....... .......",

- у випадку з Королівством Іспанія: "sociedad anonima", "sociedad mutua", "sociedad cooperativa",

- у випадку з Португальською Республікою: "sociedade anonima", "mutua de seguros".

Страхова компанія може також існувати у формі Європейської компанії, коли таку буде запроваджено.

Крім того, держави-члени можуть, якщо доцільно, створювати компанії у будь-якій публічно-правовій формі, за умови, що такі органи мають своїм предметом діяльності об'єктом страхові операції на тих же умовах, що й приватно-правові компанії;

(b) обмеження предмета своєї діяльності до передбаченого цією Директивою, і операцій, які безпосередньо з нього випливають, виключати будь-яку іншу комерційну діяльність;

(c) надання плану здійснення операцій відповідно до статті 9;

(d) наявності мінімального гарантійного фонду, передбаченого статтею 20 (2);

(e) ефективного управління, яке здійснюється особами, які мають добру репутацію та відповідну професійну кваліфікацію або досвід.

2. Компанія, яка бажає отримати ліцензію на поширення своєї діяльності на інші види або розширення ліцензії, якою охоплено лише деякі з ризиків, що відносяться до одного виду, має подати план здійснення операцій відповідно до статті 9.

Крім того, компанія має надати докази наявності відповідної маржі платоспроможності, передбаченої статтею 19 і гарантійного фонду, про який йдеться у статті 20 (1) і (2).

3. Держави-члени не затверджують положень, які вимагають попереднього схвалення або системної нотифікації загальних і спеціальних умов полісів, ставок премій, технічних основ, використовуваних, зокрема, для підрахунку розмірів страхових премій і технічних резервів, або форм та інших друкованих документів, які страхова компанія має намір використовувати у відносинах з власникам полісів.

Незважаючи на перший підпункт, держава-член походження може вимагати систематичних повідомлень про технічні основи, використовувані для розрахунку розмірів страхових премій і технічних резервів, з єдиною метою перевірки їх на відповідність національним положенням стосовно актуарних принципів, при цьому така вимога не є попередньою умовою ведення діяльності.

Ніщо в цій Директиві не перешкоджає державам-членам залишати у силі або приймати закони, підзаконні та адміністративні положення, які б вимагали схвалення установчого договору та статуту, а також надання будь-яких інших документів, необхідних для здійснення належного нагляду.

Не пізніше п'яти років після набрання чинності Директивою 92/96/ЄЕС(*), Комісія подає Раді звіт про імплементацію цього пункту.

___________________
* OJ L 360, 9.12.1992, p.1.

4. Вищенаведені положення не можуть передбачати розгляд будь-якого звернення у світлі отримання ліцензії відповідно до економічних вимог ринку."

Стаття 6

Статтю 9 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 9

План діяльності, про який ідеться в статті 8 (1) (c) і (2) включає подробиці або докази, що підтверджують:

(a) природу зобов'язань, покриття яких компанія пропонує;

(b) основні принципи перестрахування;

(c) статті, що складають мінімальний гарантійний фонд;

(d) оцінку вартості надання адміністративних послуг і організації забезпечення діяльності і фінансових ресурсів, за рахунок яких сплачуватиметься така вартість;

крім того, протягом перших трьох фінансових років:

(e) план, в якому подано детальну оцінку доходів і витрат в ході безпосередньої діяльності, надходжень та виплат по операціях перестрахування;

(f) прогнозований баланс;

(g) оцінку фінансових ресурсів, що призначені для покриття взятих на себе зобов'язань і маржі платоспроможності."

Стаття 7

Компетентні органи держави-члена походження не надають компанії ліцензії на започаткування діяльності зі страхування, якщо перед цим вони не одержали відомостей про осіб, що є акціонерами або учасниками, прямими чи опосередкованими, фізичними чи юридичними особами, які мають істотну участь у такій компанії, а також про розміри такої участі.

Ті ж самі органи відмовляють у наданні ліцензії, якщо, зважаючи на необхідність забезпечення правильного і розсудливого управління страховою компанією, вони не задоволені рівнем кваліфікації акціонерів або учасників.

Розділ III

Гармонізація умов, що регулюють ведення діяльності

Глава 1

Стаття 8

Статтю 15 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 15

1. Лише держава-член походження може здійснювати фінансовий нагляд за діяльністю страхової компанії, включаючи ту, яку вона веде через структурні підрозділи чи користуючись свободою надання послуг. Якщо компетентні органи держави-члена зобов'язання мають обгрунтовані причини вважати, що діяльність страхової компанії може вплинути на його фінансову стійкість, вони інформують компетентні органи держави-члена походження такої компанії. Органи останньої визначають, чи компанія відповідає пруденційних принципам, визначеним цією Директивою.

2. Фінансовий нагляд включає перевірку стану платоспроможності стосовно всієї діяльності страхової компанії, формування технічних резервів, включаючи математичні резерви, а також активи, що їм відповідають, згідно із встановленими правилами або практикою, якої дотримуються у державі-члені походження, відповідно до положень, прийнятих на рівні Співтовариства.

3. Компетентні органи держави-члена походження вимагають від кожної страхової компанії належного управління та використання бухгалтерської процедури і наявності належних механізмів внутрішнього контролю."

Стаття 9

Статтю 16 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 16

Держава-член структурного підрозділу забезпечує, що у випадку, якщо страхова компанія, яка отримала ліцензію на діяльність в іншій державі-члені, веде діяльність через структурний підрозділ, компетентні органи держави-члена походження після повідомлення компетентних органів держави-члена структурного підрозділу можуть самі або за посередництвом осіб, яких вони призначили для цієї мети, здійснювати перевірку на місцях інформації, необхідної для здійснення фінансового нагляду за компанією. Органи держави-члена структурного підрозділу можуть брати участь у такій перевірці."

Стаття 10

Статтю 23 (2) і (3) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"2. Держави-члени вимагають від страхових компаній з головним офісом на своїх територіях періодично подавати дані, разом зі статистичними документами, необхідні для здійснення нагляду. Компетентні органи надають один одному будь-які документи та інформацію, яка є корисною для здійснення нагляду.

3. Кожна держава-член вживає всіх заходів, необхідних для забезпечення компетентних органів повноваженнями і засобами, необхідними для здійснення нагляду за діяльністю страхових компаній з головними офісами на їх територіях, включаючи діяльність, яка здійснюється поза їх межами, відповідно до директив Ради, що регулюють такі види діяльності, для забезпечення їх імплементації.

Такі повноваження і засоби мають, зокрема, надавати можливість компетентним органам:

(a) отримувати детальні відомості про стан компанії й усієї його діяльності, inter alia, шляхом: - збору інформації або вимоги надання документів про страхову діяльність, - здійснення розслідувань в приміщеннях компанії;

(b) вживати будь-яких заходів, що є доцільними і необхідними для забезпечення відповідності діяльності компанії законам, підзаконним і адміністративним положенням, яких компанія має дотримуватися в кожній державі - члені і, зокрема, плану дій, враховуючи обов'язковість його виконання, і уникнення або виправлення порушень, які шкодять інтересам застрахованих осіб, - щодо компанії, його директорів або менеджерів, або осіб, які здійснюють контроль;

(c) забезпечити здійснення таких заходів через судові інстанції, якщо це необхідно здійснити примусовим шляхом.

Держави-члени також можуть затверджувати положення, які надають уповноваженим органам повноваження отримувати будь-яку інформацію про договори, укладені дочірніми компаніями."

Стаття 11

1. Статті 6 (2) - (7) Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучаються.

2. Відповідно до умов, передбачених національним законодавством, кожна держава-член уповноважує страхові компанії, які мають головний офіс на її території, передавати всі або частину портфоліо договорів, укладених відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг установі - отримувачу, заснованій у Співтоваристві, якщо компетентні органи держави-члена походження установи - отримувача підтверджують, що після здійснення такої передачі, остання має необхідну маржу платоспроможності.

3. Якщо структурний підрозділ має намір передати всі або частину портфоліо договорів, укладених відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг, то з приводу цього вона консультується з державою-членом структурного підрозділу.

4. За обставин, про які йдеться в абзаці 2 і 3, органи держави-члена походження компанії, що передає портфоліо договорів, надають дозвіл на таку передачу після одержання згоди компетентних органів держав-членів зобов'язання.

5. Компетентні органи держав-членів, до яких надійшло звернення на отримання згоди дають свій висновок або письмове погодження компетентним органам держави-члена походження страхової компанії, що здійснює передачу, протягом трьох місяців після одержання запиту; відсутність будь-якої відповіді протягом такого періоду від органів, з якими консультувалися, рівнозначна позитивному висновку або мовчазній згоді.

6. Передача, на яку надано дозвіл відповідно до цієї статті, публікується відповідно до законодавства держави-члена зобов'язання. Такі передачі автоматично набирають чинності по відношенню до власників полісів, застрахованих осіб та будь-яких інших осіб, що мають права або зобов'язання, які випливають з переданих договорів. Таке положення не впливає на права держав-членів надавати власникам полісів право відмови від договорів протягом встановленого періоду після передачі.

Стаття 12

1. Статтю 24 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 24

1. Якщо компанія не відповідає вимогам статті 17, компетентні органи держави-члена походження можуть заборонити вільне розпорядження його активами, після повідомлення компетентним органам держав-членів зобов'язання про свій намір.

2. Для цілей відновлення фінансового стану компанії, маржа платоспроможності якого опустилася нижче мінімуму, визначеного статтею 19, компетентний орган держави-члена походження вимагає, аби план відновлення стійкого фінансового стану був поданий йому для погодження.

За виняткових обставин, якщо компетентний орган вважає, що фінансовий стан компанії буде погіршуватися і надалі, він може обмежити або заборонити вільне розпорядження активами компанії. Він повідомляє також органи інших держав-членів, на території яких компанія веде діяльність, про будь-які вжиті заходи, а останні вживають таких самих заходів на вимогу першого.

3. Якщо маржа платоспроможності опускається нижче рівня гарантійного фонду, як визначено у статті 20, компетентний орган держави-члена походження вимагає від компанії надати короткотерміновий фінансовий план для погодження.

Він також може обмежити або заборонити вільне розпорядження активами компанії. Він повідомляє також органи інших держав-членів, на території яких компанія веде діяльність, про будь-які вжиті заходи, а останні вживають таких самих заходів на вимогу першого.

4. Компетентні органи можуть і надалі вживати всіх заходів, необхідних для захисту інтересів застрахованих осіб у випадках, передбачених пунктами 1, 2 і 3.

5. Кожна держава-член вживає заходів, необхідних для забезпечення можливості заборонити вільне розпорядження активами, що розташовані на її території, відповідно до національного законодавства, у випадках передбачених пунктами 1, 2 і 3, на вимогу держав-членів походження компанії, що означатиме охоплення активів такими заходами."

Стаття 13

Статтю 26 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 26

1. Ліцензія, надана страховій компанії компетентним органом держави-члена походження, може бути відкликана таким органом, якщо така компанія:

(a) не використовує ліцензії впродовж 12 місяців, відверто відмовляється від неї або припиняє займатися діяльністю на строк понад шість місяців, якщо тільки відповідна держава-член не передбачила скасування ліцензії в таких випадках;

(b) більше не відповідає умовам допуску;

(c) неспроможна протягом відведеного часу вжити заходів, визначених в плані відновлення або фінансовому плані, про який йдеться у статті 24;

(d) не виконує своїх зобов'язань, відповідно до положень, регулюванню якими підлягає.

В разі відкликання або скасування ліцензії компетентний орган держави-члена походження відповідним чином повідомляє компетентні органи інших держав-членів, а вони вживають відповідних заходів, аби не дати компанії здійснити нові операції на своїх територіях відповідно до свободи здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг. Компетентний орган держави-члена походження разом з такими органами вживає всіх заходів, аби захистити інтереси застрахованих осіб і обмежує, зокрема, вільне розпорядження активами компанії відповідно до статті 24 (1), (2), другого підпункту або (3), другого підпункту.

2. Будь-яке рішення про відкликання ліцензії має бути чітко обгрунтованим та доводиться до відома відповідної компанії."

Стаття 14

1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка пропонує, безпосередньо або опосередковано, отримати істотну участь у страховій компанії, спочатку поінформувати компетентні органи держави-члена походження, вказавши на розмір прогнозованої участі. Така особа також повинна повідомити компетентні органи держави-члена походження, якщо вона має намір збільшити розмір істотної участі таким чином, щоб співвідношення прав голосу або капіталу, яким вона володіє, досягло 20, 33 або 50%, або таким чином, щоб страхова компанія стала її дочірньою компанією. Такі компетентні органи держави-члена походження можуть щонайдовше впродовж трьох місяців від дня повідомлення, про яке йдеться у першому підпункті, заперечити проти такого плану, якщо з огляду на потребу забезпечення правильного і розсудливого управління страховою компанією вони не задоволені кваліфікацією особи, про яку йдеться у першому підпункті. Якщо вони не заперечують проти такого плану, вони можуть встановити максимальний термін його імплементації.

2. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має намір розпорядитися безпосередньо чи опосередковано істотною участю в страховій компанії, спочатку повідомити компетентні органи держави-члена походження, вказавши на розмір своєї передбаченої участі. Така особа повинна також належним чином поінформувати компетентні органи, якщо вона має намір знизити свою кваліфіковану участь таким чином, щоб співвідношення прав голосу або капіталу, яким вона володіє, знизилося нижче 20, 33 або 50%, або таким чином, щоб страхова компанія перестала бути її дочірньою компанією.

3. Дізнавшись про них, страхові компанії інформують компетентні органи держав-членів походження про будь-яке придбання або передачу участі в їхньому капіталі, що призводить до того, що участь перевищує або знижується нижче одного з порогів, про які йдеться в пунктах 1 і 2.

Вони також, принаймні один раз на рік, подають прізвища акціонерів та учасників, що володіють істотною участю, та розміри такої участі, які, наприклад, містяться в інформації, одержаній на щорічних загальних зборах акціонерів і учасників, або внаслідок дотримання постанов, які стосуються компаній, зареєстрованих на товарних біржах.

4. Держави-члени вимагають, щоб у випадку, коли вплив, який мають особи, про яких йдеться у пункті 1, ймовірно шкодитиме розсудливому і правильному управлінню страховою компанією, щоб компетентні органи держави-члена походження вживали відповідних заходів з метою покласти край такій ситуації. Такі заходи можуть складатися, наприклад, із заборонного рішення суду, санкцій проти директорів та управлінського складу або призупинення користування правом голосу, що випливає з акцій, якими володіють відповідні акціонери або учасники.

Схожі заходи застосовуються по відношенню до фізичних або юридичних осіб, які не виконують зобов'язання наперед надавати інформацію відповідно до пункту 1. Якщо участь придбано незважаючи на протидію компетентних органів, держави-члени, незалежно від будь-яких інших санкцій, яких буде вжито, забезпечують як призупинення використання відповідних прав голосу, так і визнання поданих голосів недійсними, або ж можливість їхнього анулювання.

Стаття 15

1. Держави-члени забезпечують, щоб всі особи, які працюють або працювали в компетентних органах, а також аудитори або експерти, що діють від імені компетентних органів, зобов'язуються не розголошувати професійних таємниць. Це означає, що жодна конфіденційна інформація, яку вони можуть одержати під час виконання своїх обов'язків, не може бути розголошена будь-якій особі або органу, за винятком в загальній формі, тобто в такій, коли конкретну страхову компанію ідентифікувати неможливо, без шкоди випадкам, передбачених кримінальним законодавством.

Однак, коли страхову компанію оголошено банкрутом або її примусово ліквідують, конфіденційна інформація, яка не стосується третіх сторін, залучених до спроб врятувати таку компанію, може бути розголошена під час цивільного чи комерційного розгляду справ.

2. Пункт 1 не перешкоджає компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до директив, що застосовуються по відношенню до страхових компаній. Така інформація підлягає умовам нерозголошення професійної таємниці, передбачені пунктом 1.

3. Держави-члени можуть укладати угоди про співробітництво, з метою обміну інформацією з компетентними органами третіх країн або з органами влади чи організаціями третіх країн, як визначено у пункті 5 та 5a, тільки якщо інформація, що розкривається, відповідає гарантіям нерозголошення професійної таємниці щонайменше тотожним тим, які передбачені цією статтею. Такий обмін інформацією має бути призначений для здійснення нагляду згаданими органами влади чи організаціями.

Якщо інформація походить з іншої держави-члена, її не може бути розкрито до отримання явної згоди компетентних органів, які її розкривають та, у відповідних випадках, тільки для тих цілей, для яких ці органи надали згоду.

4. Компетентні органи, що одержують конфіденційну інформацію відповідно до пунктів 1 або 2, можуть використовувати її лише в ході виконання своїх обов'язків, щоб:

- перевірити відповідність умовам, відповідно до яких страхова компанія розпочала свою діяльність, а також щоб сприяти нагляду за поведінкою такої компанії, особливо за технічними резервами, маржею платоспроможності, адміністративними і бухгалтерськими процедурами та механізмом внутрішнього контролю, або

- щоб вжити санкцій, або

- при адміністративних оскарженнях рішень, ухвалених компетентними органами, або

- при судових розглядах, розпочатих відповідно до статті 50 або спеціальних положень, передбачених директивами, прийнятими у сфері діяльності страхових компаній.

5. Пункти 1 і 4 не перешкоджають обміну інформацією в межах держави-члена, якщо в одній і тій державі-члені є два або більше компетентних органів, або між державами-членами, між компетентними органами, а також:

- між органами, відповідальними за здійснення офіційного нагляду за кредитними установами та іншими фінансовими організаціями, та органами, відповідальними за здійснення нагляду за фінансовими ринками,

- між органами, залученими до ліквідації і банкрутства страхових компаній та до інших подібних процедур, а також

- між особами, відповідальними за здійснення передбачених законом аудиторських перевірок рахунків страхових компаній та інших фінансових установ, впродовж виконання своїх наглядових функцій і надання органам, які здійснюють (примусові) ліквідаційні процесуальні дії, інформації, необхідної для виконання своїх обов'язків. Одержана такими органами та особами інформація підлягає зобов'язанню нерозголошення професійної таємниці, передбаченому пунктом 1.

5a. Не зважаючи на положення пунктів з 1 по 4, держави-члени можуть надати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та:

- органами, відповідальними за спостереження за органами, що задіяні у процедурах ліквідації та банкрутства страхових компаній та інших подібних процедурах, або

- органами, відповідальними за спостереження за особами, відповідальними за проведення передбачених законом аудиторських перевірок звітності страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших фінансових інституцій, або

- незалежними актуаріями страхових компаній, що здійснюють законний нагляд за цими страховими компаніями та органами, відповідальними за здійснення нагляду за такими актуаріями.

Держави-члени, які користуються правом, визначеним у першому підпункті повинні вимагати дотримання принаймні наступних умов:

- інформація має бути з метою здійснення спостереження чи законного нагляду, передбаченого у першому абзаці,

- інформація, отримана у цьому контексті підлягає умовам дотримання професійної таємниці, визначеним у пункті 1,

- якщо інформація походить з іншої держави-члена, її не може бути розкрито без явної згоди компетентних органів, які її розкривають та, у відповідних випадках, тільки для тих цілей, для яких ці органи надали згоду.

Держави-члени повідомляють Комісії та іншим державам-членам назви органів влади, осіб та організацій, які можуть отримувати інформацію у порядку, передбаченому цією статтею.

5b. Не зважаючи на положення пунктів з 1 по 4, держави-члени можуть, з метою посилення стабільності, включаючи цілісність, фінансової системи, дозволити обмін інформацією між компетентними органами та органами влади і організаціями, які згідно із законом є відповідальними за виявлення та розслідування порушень господарського законодавства.

Держави-члени, які користуються правом, визначеним у першому підпункті повинні вимагати дотримання принаймні наступних умов:

- інформація має бути з метою виконання завдання, визначеного у першому абзаці,

- інформація, отримана у цьому контексті підлягає умовам дотримання професійної таємниці, визначеним у пункті 1,

- якщо інформація походить з іншої держави-члена, її не може бути розкрито без явної згоди компетентних органів, які її розкривають та, у відповідних випадках, тільки для тих цілей, для яких ці органи надали згоду.

У випадках, коли у державах-членах органи влади та організації, згадані у першому абзаці виконують їх завдання щодо виявлення та розслідування із залученням, з огляду на особливу компетенцію, осіб, призначених з такою метою і не задіяних у публічній сфері, можливість обміну інформацією, передбаченою у першому абзаці, може бути поширено на таких осіб, за умов, визначених у другому абзаці.

З метою імплементації останньої частини другого абзацу, органи влади або організації, згадані у першому абзаці повідомляють компетентним органам, які розкрили інформацію, імена та чітку відповідальність осіб, яким вона має бути надіслана.

Держави-члени повідомляють Комісії та іншим державам-членам назви органів влади, осіб та організацій, які можуть отримувати інформацію у порядку, передбаченому цією статтею.

До 31 грудня 2000 року Комісія складає звіт щодо застосування положень цього пункту.

5c. Держави-члени можуть надавати компетентним органам дозвіл на передачу:

- центральним банкам та іншим органам, які виконують подібні функції у якості органів, що здійснюють валютне регулювання,

- у відповідних випадках, іншим органам державної влади, відповідальним за спостереження за системами платежів,

інформації, призначеної для виконання ними їх завдань та можуть надавати дозвіл таким органам чи організаціям повідомляти компетентним органам такої інформації, як їм буде необхідно для цілей пункту 4. Інформація, отримана у цьому контексті, повинна відповідати умовам нерозголошення професійної таємниці, що передбачені пунктом 1.

6. Крім того, незважаючи на пункти 1 і 4, держави-члени можуть відповідно до положень, встановлених законодавством, надати дозвіл на надання певної інформації іншим відділам своїх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавство з питань здійснення нагляду за кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними послугами та страховими компаніями, а також інспекторам, що діють від імені таких відділів. Однак таке розкриття інформації може мати місце виключно в цілях пруденційного контролю.

Однак держави-члени забезпечують, що одержана інформація відповідно до пунктів 2 і 5, а також інформація, одержана під здійснення перевірки на місці, про яку йдеться у статті 16 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), ніколи не може бути надана у випадках, про які йдеться у цьому пункті, за винятком однозначної згоди з боку компетентних органів, які надали таку інформацію, або компетентних органів держави-члена, в якій було проведено перевірку на місці.

Стаття 15a

1. Держави-члени повинні передбачити, що, принаймні:

(a) будь-яка особа, уповноважена відповідно до положень Директиви 84/253/ЄЕС(14) ( 994_461 ), що виконує у страховій компанії функції, визначені статтею 51 Директиви 78/660/ЄЕС(15) ( 994_908 ), статтею 37 Директиви 83/349/ЄЕС чи статтею 31 Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) чи інші передбачені законом функції, повинна належним чином звітувати компетентним органам про будь-який факт чи рішення стосовно компанії, про які вона дізналась під час виконання своїх функцій і які:

___________________
(14) OJ No L 126, 12.5.1984, p.20;
(15) OJ No L 222, 14.8.1978, p.11. Останні зміни внесено
Директивою 90/605/ЄЕС (OJ No L 317, 16.11.1990, p.60);

- свідчать про матеріальне порушення законів, підзаконних чи адміністративних положень, які визначають умови, що стосуються ліцензування, або які, особливо, стосуються ведення діяльності страхової компанії, чи

- впливають на тривале функціонування страхової компанії, чи

- призводять до відмови у підтвердженні звітів чи випуску резервів;

(b) ця особа також повинна звітувати про факти та рішення, про які вона дізналась під час виконання своїх функцій, як описано у пункті (a) у компанії, що має тісні зв'язки завдяки відносинам контролю зі страховою компанією, де вона виконує вищевказані функції.

2. Розумне розкриття компетентним органам особами, уповноваженими відповідно до Директиви 84/253/ЄЕС ( 994_461 ), будь-якого факту чи рішення, зазначених у пункті 1 не становить порушення будь-якого обмеження щодо розкриття інформації, визначеного у договорі чи будь-якому законодавчому, підзаконному чи адміністративному положенні і для таких осіб не призводить до відповідальності будь-якого виду.

Стаття 16

Статтю 13 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 )викласти в такій редакції:

"Стаття 13

1. Не завдаючи шкоди пунктам 3 і 7, жодна компанія не може одержати ліцензію відповідно до цієї Директиви і відповідно до Директиви 73/239/ЄЕС.

2. Однак держави-члени можуть забезпечити, що:

- компанії, що одержали ліцензію відповідно до цієї Директиви, можуть також одержати ліцензію відповідно до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС на ризики, перелічені в видах 1 і 2 в Додатку до цієї Директиви,

- компанії, що одержали ліцензію відповідно до статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС виключно на ризики, перелічені в видах 1 і 2 Додатку до тієї Директиви, можуть одержати ліцензію відповідно до цієї Директиви.

3. Відповідно до пункту 6, компанії, про які йдеться в пункті 2, а також ті, які в час повідомлення про цю Директиву здійснюють одночасно обидва види діяльності, охоплені цією Директивою і Директивою 73/239/ЄЕС, можуть продовжувати робити це за умови, що управління кожним видом діяльності здійснюється окремо відповідно до статті 14.

4. Держави-члени можуть забезпечити, щоб діяльність компаній, про які йдеться у пункті 2, відповідала правилам бухгалтерського обліку, які регулюють діяльність компаній, що одержали ліцензію відповідно до цієї Директиви на всі свої види діяльності. До узгодження цих питань, держави-члени можуть також забезпечувати, щоб по відношенню до правил з ліквідації видів діяльності, які стосуються ризиків, перелічених в видах 1 і 2 Додатка до Директиви 73/239/ЄЕС, і здійснюються компаніями, про які йдеться в пункті 2, будуть керуватися правилами, які застосовуються до видів діяльності зі страхування життя.

5. Коли компанія, що займається видами діяльності, про які йдеться в Додатку до Директиви 73/239/ЄЕС, має фінансові, комерційні або адміністративні зв'язки з компанією, що займається видами діяльності, охопленими цією Директивою, органи нагляду держав-членів, на територіях яких розташовані головні офіси таких компаній, забезпечують, щоб рахунки відповідних компаній не викривлялися угодами між цими компаніями або якимось заходом, що може вплинути на пропорційний розподіл витрат і доходу.

6. Будь-яка держава-член може вимагати від компаній, головні офіси яких розташовані на її території, припинити протягом визначеного даною державою-членом періоду одночасного здійснення видів діяльності, якими вони займалися на час повідомлення цієї Директиви.

7. Положення цієї статті переглядаються на основі звіту Комісії перед Радою у світлі майбутньої гармонізації правил з ліквідації, і в будь-якому випадку до 31 грудня 1999 року."

Стаття 17

Стаття 35 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) і стаття 18 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучаються.

Глава 2

Стаття 18

Статтю 17 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 17

1. Держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії встановлення достатніх технічних резервів, включаючи математичні резерви відносно усієї свої діяльності. Розмір таких технічних резервів визначається відповідно до таких принципів:

A. (i) Розмір технічних резервів зі страхування життя підраховується за допомогою достатньо розважливої перспективної актуарної оцінки, беручи до уваги всі майбутні пасиви, як визначено умовами поліса для кожного існуючого договору, включаючи:

- всі гарантовані виплати, включаючи всі гарантовані суми, що повертаються особам, котрі відмовилися від страхового поліса,

- винагороди, на які власники полісів колективно чи індивідуально вже мають право, незалежно від опису таких винагород - надані, проголошені або призначені,

- всі права, доступні власникам полісів відповідно до умов договору,

- витрати, включаючи комісійні винагороди;

враховуючи майбутні премії, що підлягають виплаті;

(ii) дозволяється використання ретроспективного методу, якщо можна показати, що одержані технічні резерви не є нижчими, ніж ті, які є необхідними відповідно до достатньо розсудливого перспективного підрахунку, або якщо перспективний метод не може бути застосований для даного виду договору;

(iii) розсудлива оцінка не є "найкраще вивіреною" оцінкою, але включає відповідну маржу несприятливого відхилення від відповідних факторів;

(iv) метод оцінки технічних резервів повинен бути не тільки розсудливим сам по собі, але також повинен бути таким по відношенню до методу оцінки активів, які охоплюють такі резерви;

(v) технічні резерви підраховуються окремо на кожен договір. Використання відповідних приблизних цифр або узагальнень дозволяється, однак у тих випадках, коли вони імовірно дають однаковий результат як окремі підрахунки. Принцип окремих підрахунків в жодному разі не перешкоджає встановленню додаткових резервів для загальних ризиків, які не є індивідуалізованими;

(vi) якщо договором гарантовано повернення суми особі, яка відмовляється від страхового поліса, розміри математичних резервів договору в будь-якому разі є такого ж розміру, як сума, що гарантується в той час.

B. Використовувана відсоткова ставка обирається розсудливо. Вона визначається відповідно до правил компетентних органів держави-члена походження, застосовуючи такі принципи:

(a) для всіх договорів компетентні органи держави походження компанії встановлює одну або більше максимальних відсоткових ставок, зокрема, відповідно до таких правил: (i) коли договори містять гарантію щодо відсоткової ставки, компетентні органи держав-членів походження встановлюють єдину максимальну відсоткову ставку. Вона може відрізнятися в залежності від грошової одиниці, в якій виражено договір, за умови, що це не більше 60% відсотків ставки на випуск облігацій державою, в грошовій одиниці якої виражено договір. Якщо договір виражено в екю, такий ліміт буде встановлено з огляду на цінні папери установ Співтовариства, виражених в екю. Якщо держава-член вирішує відповідно до другого речення попереднього пункту встановити максимальну відсоткову ставку для договорів, виражених у грошовій одиниці іншої держави-члена, вона спочатку проведе консультації з компетентним органом держави-учасниці, у грошовій одиниці якої виражено договір; (ii) однак, коли активи компанії не оцінені за їх закупівельною ціною, держава-член може обумовити, що одна або більше максимальних ставок можуть бути підраховані, беручи до уваги дохід з відповідних активів, що зараз є у володінні, мінус розсудливу межу і, зокрема для договорів з періодичними преміями, беручи до уваги ще й очікуваний дохід від майбутніх активів. Розсудлива межа і максимальна відсоткова ставка або ставки, що застосовуються до очікуваного доходу на майбутні активи, встановлюється компетентним органом держави-члена походження;

(b) встановлення максимальної відсоткової ставки не означає, що компанія зобов'язана використовувати ставку аж настільки високу;

(c) держава-член походження може вирішити не застосовувати (a) до таких видів договорів:

- договори страхування, пов'язані з пайовими трестами,

- договори страхування з одноразовою виплатою внеску на строк до восьми років,

- договори страхування без прибутку, рентні контракти без суми, що виплачується особі, що відмовляється від страхового поліса.

У випадках, про які йдеться в останніх двох абзацах першого підпункту, при виборі розсудливого розміру відсоткової ставки, можна взяти до уваги грошову одиницю, в якій виражено договір та відповідні активи, якими зараз володіють, а там, де активи компанії оцінюються за своєю поточною оцінкою, очікуваний дохід на майбутні активи.

За жодних обставин, відсоткова ставка, що використовується, не може бути вищою, ніж дохід від активів, підрахований відповідно до правил бухгалтерського обліку держави-члена походження, мінус відповідні відрахування;

(d) держава-член вимагає від компанії відмінити у своїх розрахунках положення про виконання зобов'язань щодо розміру відсоткової ставки перед власниками полісів, якщо теперішній чи прогнозований дохід від активів компанії є недостатнім, щоб покрити такі зобов'язання;

(e) Комісію та компетентні органи держав-членів, які звертаються з таким проханням, повідомляють про максимальні розміри відсоткових ставок, встановлених відповідно до (a).

C. Використовувані статистичні елементи оцінки із врахуванням витрат вибираються розсудливо, звертаючи увагу на державу зобов'язання, вид поліса, адміністративні витрати і комісійні, які, як очікується, буде виплачено.

D. У випадках договорів з участю в прибутках страхової компанії, метод нарахування технічних резервів може враховувати опосередковано або безпосередньо майбутні винагороди всіх видів з огляду на інші припущення щодо майбутнього досвіду і поточний метод розподілу винагород.

E. Розрахунок майбутніх витрат може робитися непрямо, наприклад з використання майбутніх премій з вирахуванням управлінських витрат. Однак загальна виділена сума, опосередкована чи безпосередня, не буде меншою, ніж розсудлива оцінка відповідних майбутніх витрат.

F. Метод підрахунку технічних резервів не підлягає видозміненню в залежності від довільних змін, що виникають з року в рік у методі або базах розрахунку, і буде таким, щоб визнавати розподіл прибутків відповідним чином впродовж тривалості кожного полісу.

2. Страхові компанії надають громадськості доступ до баз і методів, що використовуються в підрахунках технічних резервів, включаючи положення про винагороду.

3. Держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії покрити технічні резерви стосовно усієї своєї діяльності узгоджувальними активами відповідно до статті 24 Директиви 92/96/ЄЕС. Стосовно діяльності, що здійснюється в Співтоваристві, такі активи повинні бути розташовані в межах Співтовариства. Держави-члени не вимагають від страхових компаній розміщувати свої активи в якійсь конкретній державі-члені. Держава-член походження може, однак, дозволити деяке послаблення в правилах з розміщення активів.

4. Якщо держава-член походження дозволяє будь-які технічні резерви покривати вимогами проти перестрахувальників, вона встановлює відсоток, який дозволяється. В такому разі, вона не може вимагати розміщення активів, що представляють такі вимоги."

Стаття 19

Премії для нового виду діяльності є достатніми з огляду на розсудливі актуарні припущення, аби дати можливість страховим компаніям виконати всі свої зобов'язання і, зокрема, визначити відповідні технічні резерви.

Для цих цілей всі аспекти фінансової ситуації страхової компанії можуть бути взяті до уваги без інших ресурсів, ніж премії і дохід, одержаний від них, який є настільки систематичним і постійним, що у майбутньому може стати загрозою платоспроможності компанії.

Стаття 20

Активи, що охоплюють технічні резерви, беруть до уваги вид діяльності, яку здійснює компанія, таким чином, щоб забезпечити безпеку, прибуток і товарність своїх інвестицій, які надає компанія, і щоб такі інвестиції були різноманітними і належним чином розподілені.

Стаття 21

1. Держава-член походження не може надати дозвіл страховим компаніям на покриття своїх технічних резервів жодними, хіба що такими видами активів:

A. Інвестиціями

(a) боргові цінні папери, облігації та інші грошові та ринкові інструменти;

(b) позики;

(c) акції та інші види участі з перемінним доходом;

(d) паї в інститутах колективного інвестування в переказні цінні папери та інші інвестиційні фонди;

(e) земля, будівлі і права на нерухоме майно;

(B) Борги і вимоги

(f) борги перестрахувальників, включаючи акції перестрахувальників в технічних резервах;

(g) депозити у компаніях та борги компанії, що передають права;

(h) борги власників полісів та посередників, що постають з прямих операцій і операцій перестрахування;

(i) аванси за полісами;

(j) податкові відшкодування;

(k) вимоги до гарантійних фондів;

(C) Інші

(l) основні матеріальні капітали, інші ніж земля, будівлі, оцінені на основі розсудливої амортизації;

(m) гроші в банку і касова готівка, депозити в кредитних установах та в будь-якому іншому органі, що має дозвіл на одержання вкладів;

(n) витрати майбутніх років на залучення;

(o) нарахований відсоток і рента, інші нараховані доходи і передоплати;

(p) зворотні відсотки.

У випадку товариства андеррайторів, відомого як Ллойдс, категорії активів також включатимуть гарантії та акредитиви, надані кредитними установами в значенні Директиви 77/780/ЄЕС (16) ( 994_297 ), або страховими компаніями разом з підтверджуваними сумами, що постають з полісів страхування життя в тій мірі, що вони представляють фонди, що належать учасникам.

___________________
(16) Перша Директива Ради 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) від 12
грудня 1977 року про узгодження законів, постанов,
адміністративних положень стосовно започаткування і здійснення
діяльності кредитних установ (OJ No L 322, 17.12.1977, р. 30).
Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою
89/646/ЄЕС ( 994_353 ) (OJ No L 386, 30. 12. 1989, р 1)

Включення будь-якого активу або категорії активів, перелічених в першому пункті, не означатиме, що всі ці активи повинні автоматично бути прийняті як такі, що покривають технічні резерви. Держава-член походження встановлює більш детальні правила, визначаючи умови для використання прийнятних активів; у цьому зв'язку вона може вимагати надання цінного забезпечення або гарантії, зокрема у випадку боргів перестрахувальників. У визначенні і застосуванні правил держава-член походження, зокрема, забезпечує, відповідність наступним принципам:

(i) активи, що охоплюють технічні резерви, оцінюються з вирахуванням боргів, що постають з їх придбання;

(ii) всі активи необхідно оцінювати на основі розсудливості, враховуючи можливість реалізації найменшого ризику. Зокрема, матеріальний основний капітал, інший ніж земля або будівлі, може прийматися як покриття технічних положень тільки тоді, якщо він оцінений на основі розсудливої амортизації;

(iii) позики компаніям, державі або міжнародній організації, місцевим чи регіональним органам влади, фізичним особам можуть бути прийняті як покриття для технічних положень тільки у тому випадку, якщо є достатньо гарантій щодо їхнього забезпечення, незалежно від того, чи грунтуються воно на статусі позичальника, заставах, банкових гарантіях або гарантіях, наданих страховими компаніями або інших формах забезпечення;

(iv) похідні інструменти, такі як опціони, ф'ючерси, своп у зв'язку з активами, що покривають технічні резерви, можуть використовуватися так, що роблять внесок у зменшення інвестиційних ризиків або сприяють ефективному портфельному управлінню. Вони повинні оцінюватися на основі розсудливості і можуть братися до уваги при оцінюванні основних активів;

(v) переказні цінні папери, якими не торгують на регульованому ринку, можуть бути прийняті як покриття технічних резервів тільки у тому випадку, якщо вони можуть бути реалізовані за короткий проміжок часу, або якщо вони є пакетами акцій в кредитних установах, страхових компаніях в межах, дозволених статтею 8 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), або в інвестиційних компаніях, заснованих в державі-члені;

(vi) борги третьої сторони і вимоги до неї можуть бути прийняті як покриття для технічних резервів тільки після вирахування всіх сум, заборгованих тій самій третій стороні;

(vii) вартість будь-яких боргів і вимог, прийнятих як покриття технічних резервів необхідно підрахувати на основі розсудливості з належним врахуванням на ризик будь-яких розмірів. Зокрема, борги власників полісів та посередників, що постають з операцій страхування і перестрахування, можуть прийматися лише коли вони прострочені не більше трьох місяців;

(viii) коли наявні активи включають інвестицію в дочірню компанію, яка управляє всіма або частиною інвестицій страхової компанії від її імені, держава-член походження повинна при застосуванні правил і принципів, передбачених цією статтею, взяти до уваги основні фонди, якими володіє дочірня компанія;

держава-член походження може ставитися до активів інших дочірніх компаній таким самим чином;

(ix) витрати майбутніх років на залучення нових застрахованих осіб можуть бути прийняті як покриття для технічних резервів тільки до тієї міри, що це відповідає математичним резервам.

2. Незважаючи на пункт 1 у виняткових обставинах і на запит страхової компанії держава-член походження може тимчасово і відповідно до належно обгрунтованого рішення прийняти інші види активів як покриття для технічних резервів відповідно до статті 20.

Стаття 22

1. Що стосується активів, які покривають технічні резерви, держава-член походження вимагає від кожної страхової компанії інвестувати не більше, ніж:

(a) 10% своїх сукупних технічних резервів в одну ділянку землі або будівлю, або в кілька ділянок землі або будівель, які розташовані достатньо неподалік одна від одної, щоб вважатися однією інвестицією;

(b) 5% своїх сукупних технічних резервів в акції та інші переказні цінні папери, що вважаються акціями, облігаціями, борговими цінними паперами та іншими грошовими та ринковими інструментами від однієї і тієї ж компанії, або ж в позики, надані одному і тому ж позичальникові, і такі позики, взяті разом є позиками, іншими ніж ті, що надані державі, регіональним або місцевим органам або міжнародній організації, членами якої є одна або більше держав-членів. Таке обмеження можна збільшити до 10%, якщо компанія інвестує не більше, ніж 40% свого сукупного технічного резерву у позики або цінні папери органів, що випускають їх в обіг, і позичальників, коли в кожен з них компанія інвестує більше ніж 5% своїх активів;

(c) 5% своїх сукупних технічних резервів у незабезпечені позики, включаючи 1% для кожної незабезпеченої позики, іншої ніж позики, надані кредитним установам, страховим компаніям, наскільки це дозволяється статтею 8 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), та інвестиційним компаніям, заснованим у державі-члені. Такі ліміти можуть бути збільшені до 8 і 2% рішенням, ухваленим у кожному конкретному випадку компетентними органом держави-члена походження;

(d) 3% своїх сукупних технічних резервів у вигляді касової готівки;

(e) 10% своїх сукупних технічних резервів у акції, інші цінні папери, що вважаються акціями і борговими цінними паперами, якими не обертаються на регульованому ринку.

2. Відсутність обмежень в пункті 1 щодо інвестицій в будь-яку конкретну категорію не означає, що активи в такій категорії треба приймати як покриття технічних резервів без обмежень. Держава-член розробляє більш детальні правила, що визначають умови використання прийнятних активів. Зокрема, вона забезпечує у визначенні і застосуванні правил дотримання таких принципів:

(i) активи, що покривають технічні резерви повинні бути диверсифіковані і розповсюджені таким чином, щоб не було надмірного покладання на якусь категорію активів, інвестиційних ринків або інвестицій.

(ii) інвестиції в конкретні види активів, які показують високий рівень ризику з огляду на природу таких активів або якості емітента, повинні бути обмежені до розсудливих рівнів;

(iii) обмеження на конкретні категорії активів повинні враховувати при підрахунку технічних резервів ставлення до перестрахування;

(iv) якщо наявні активи включають інвестиції в дочірню компанію, яка управляє всіма або частиною інвестицій страхової компанії від її імені, держава-член походження повинна під час застосування правил та принципів, передбачених цією статтею, взяти до уваги основні активи, якими володіє дочірня компанія; держава-член походження може ставитися до активів інших дочірніх компаній таким самим чином;

(v) виражена у відсотках частка, що покриває технічні резерви, які об'єктом неліквідних інвестицій, повинна бути на розсудливому рівні;

(vi) там де наявні активи включають позики або боргові цінні папери, випущені певними кредитними установами, держава-член походження під час застосування правил і принципів, що містяться у цій статті, може взяти до уваги основні активи, якими володіють такі кредитні установи. Таке ставлення може застосовуватися тільки тоді, коли кредитна установа має свій головний офіс в державі-члені, і ця держава-член і/або місцеві органи цієї держави повністю володіють нею, а її діяльність відповідно до її установчого договору та статуту складається з розгалужених через його посередників позик чи гарантій з боку держави або місцевих органів або позик органам, що тісно пов'язані з державою чи місцевими органами.

3. В контексті детальних правил, що визначають умови використання прийнятних активів, держава-член встановлює більші обмеження на:

- будь-які позику, що не супроводжується банківською гарантією, гарантією, виданою страховою компанією, заставою або іншою формою забезпечення в порівнянні з позиками, що супроводжуються таким додатковим забезпеченням,

- UCITS, що не погоджені зі значенням Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) (17) та інші інвестиційні фонди в порівнянні з UCITS, що погоджені зі значенням тієї Директиви,

___________________
(17) Директива Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року
( 994_293 ) про узгодження законів, постанов і адміністративних
положень, що стосуються підприємств для колективного інвестування
у переказні цінні папери (UCITS) (OJ No L 375, 31.12. 1985. p.3).
Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою
88/220/ЄЕС (OJ No L 100, 19.4. 1988, стор. 31).

- цінні папери, які не обертаються на регульованому ринку, в порівнянні з тими, які обертаються,

- облігації, боргові цінні папери та інші грошові та ринкові інструменти, випущені не державами, місцевими або регіональними органами або компаніями, що належать до Зони А, як визначено Директивою 89/647/ЄЕС(18) ( 994_354 ) або емітентами, які є міжнародними організаціями, що не налічують хоча б одну з держава-членів Співтовариства серед своїх членів, в порівнянні з тими самими фінансовими інструментами, випущеними такими органами.

___________________
(18) Директива Ради 89/647/ЄЕС від 18 грудня 1989 року
( 994_354 ) щодо коефіцієнта платоспроможності для кредитних
установ (OJ No L 386, 30. 12. 1989, стор. 14).

4. Держави-члени можуть підвищити ліміт, визначений пунктом 1 (b) до 40% у випадку певних боргових цінних паперів, коли вони випущені кредитною установою, яка має свій головний офіс у державі-члені і підлягає у відповідності з законом спеціальному офіційному нагляду, який має на меті захистити власників таких боргових цінних паперів. Зокрема, суми, одержані з випуску таких боргових цінних паперів, повинні бути інвестовані відповідно до закону в активи, які під час усього періоду чинності таких боргових цінних паперів спроможні покривати вимоги, що долучаються до боргових цінних паперів, і які у разі неспроможності емітента могли би використатися на пріоритетній основі для відшкодування суми боргу і виплати нарахованого відсотку.

5. Держави-члени не вимагають від страхових компаній інвестування в конкретні категорії активів.

6. Незважаючи на пункт 1 у виняткових умовах і на запит страхової компанії держава-член походження може тимчасово і відповідно до належним чином обгрунтованого рішення дозволити винятки з правил, що встановлені пунктом 1 (a) - (e) відповідно до статті 20.

Стаття 23

1. Якщо прибутки, передбачені договором, безпосередньо пов'язані з вартістю товарної одиниці у UCITS або з вартістю активів, що містяться у внутрішньому фонді, яким володіє страхова компанія, звичайно поділені на одиниці, технічні резерви стосовно таких прибутків повинні бути представлені якомога точніше такими одиницями, або у випадку, якщо одиниць не встановлено, то такими активами.

2. Якщо прибутки, передбачені договором, безпосередньо пов'язані з індексом курсу акцій або іншою вказаною оцінкою, але не такою, про яку йдеться в пункті 1, технічні резерви по відношенню до таких прибутків повинні бути представлені якнайточніше одиницями, які, як вважається, представляють таку оцінку, або у випадку, коли одиниці не встановлено, активами відповідної гарантії і товарності, які якнайточніше відповідають тим, на яких конкретна оцінка грунтується.

3. Статті 20 і 22 не застосовується до наявних активів на узгодження з зобов'язаннями, які прямо пов'язані з прибутками, про які йдеться у пунктах 1 і 2. Посилання на технічні резерви у статті 22 є посиланнями на технічні резерви, що виключають резерви, які стосуються таких зобов'язань.

4. Якщо прибутки, про які йдеться у пунктах 1 і 2, включають гарантію виконання інвестиції, або якийсь інший гарантований прибуток, відповідні додаткові технічні резерви регулюються статтям 20, 21 і 22.

Стаття 24

1. Для цілей статті 17 (3) і 28 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) держави-члени дотримуються Додатка 1 до цієї Директиви стосовно правил узгодження.

2. Ця стаття не застосовується до зобов'язань, про які йдеться в статті 23 цієї Директиви.

Стаття 25

Статтю 18, другий підпункт, параграф 1 Директиви 79/269/ЄЕС викласти в такій редакції:

"1. активи компанії, вільного від будь-яких передбачуваних зобов'язань, мінус будь-які нематеріальні активи. Зокрема, включається таке:

- внесений в рахунок оплати акціонерний капітал або, у випадку взаємної страхової компанії дієвий початковий фонд плюс будь-які рахунки учасників, які відповідають таким критеріям: (a) установчий договір і статут повинні передбачати, що виплати учасникам можуть здійснюватися з таких рахунків тільки тоді, коли це не призводить до зниження маржі платоспроможності нижче встановленого рівня, або після розпуску компанії, коли решту боргів компанії виплачено; (b) установчий договір і статут стосовно будь-яких таких виплат з огляду на причини інші, ніж індивідуальне припинення членства, повинні передбачати, що компетентні органи повинні бути повідомлені принаймні за місяць, і можуть заборонити виплати протягом такого строку; (c) до відповідних положень установчого договору і статуту можуть бути внесені зміни і доповнення тільки тоді, коли компетентні органи заявили, що вони не заперечують проти внесення змін і доповнень, якщо це не шкодить критеріям, викладеним у (a) та (b),

- половина несплаченого акціонерного капіталу або початкового фонду, коли внесена на рахунок оплати частина сягає 25% цього акціонерного капіталу або фонду,

- статутні резерви і вільні резерви, що не відповідають андеррайтинговим зобов'язанням,

- будь-які прибутки, перенесені на інший рахунок,

- сукупний привілейований акціонерний капітал і субординований позиковий капітал може бути включений, але якщо таке буде зроблено, то лише до 50% маржі, і не більше 25% якої складатиметься з субординованих позик із встановленими термінами погашення або із встановленим строком сукупного привілейованого акціонерного капіталу, якщо виконуються наступні мінімальні критерії: (a) внаслідок банкрутства або ліквідації страхової компанії повинні існувати зобов'язуючі угоди, відповідно до яких субординований позиковий капітал або привілейований акціонерний капітал зараховується після вимог всіх інших кредиторів і не виплачується, поки всі інші прострочені на той час борги не будуть виплачені.

Субординований позиковий капітал повинен також виконувати такі умови: (b) тільки повністю внесені на рахунок фонди можуть братися до уваги; (c) для позик зі встановленим строком виплати початковий строк виплати повинен становити щонайменше п'ять років. Не пізніше ніж за один рік до дня виплати страхова компанія повинна подати компетентним органам на схвалення план, який би показував як маржа платоспроможності буде утримуватися або доводитися до потрібного рівня після настання такого терміну, окрім випадків, коли рівень позики, яка може зараховуватися як компонент маржі платоспроможності, поступово знижується впродовж принаймні останніх п'яти років перед днем виплати. Компетентні органи можуть надати дозвіл на дострокову виплату таких позик за умови, що подано заяву страховою компанією і його маржа платоспроможності не знижується нижче потрібного рівня; (d) позики, термін виплати яких не встановлений, повинні бути виплачені тільки відповідно до п'ятирічного повідомлення, окрім випадків, коли позики більше не вважаються компонентом маржі платоспроможності, або коли для дострокової виплати особливо вимагається попередня згода компетентних органів. В останньому випадку страхова компанія повинна повідомити компетентні органи принаймні за шість місяців до дати запропонованої виплати, вказавши фактичну маржу платоспроможності та маржу платоспроможності, яка вимагається, як до, так і після виплати. Компетентні органи дають дозвіл на виплату тільки тоді, коли маржа платоспроможності страхової компанії не опускається нижче рівня, що вимагається; (e) договір позики не повинен включати будь-яке застереження про те, що у визначених випадках, інших ніж ліквідація страхової компанії, борг буде виплаченим ще до погоджених термінів виплати; (f) до договору позики може бути внесено зміни і доповнення тільки після того, як компетентні органи проголосили, що вони не мають заперечень проти змін і доповнень,

- цінні папери без конкретного терміну виплати, а також інші інструменти, які відповідають умовам, поданим нижче, включаючи сукупні привілейовані акції, інші ніж ті, які згадано в попередньому абзаці, до 50% маржі сукупного обсягу таких цінних паперів і субординованого позикового капіталу, про який йдеться в попередньому абзаці: (a) вони не можуть бути виплачені за ініціативою пред'явника або без попередньої згоди компетентного органу; (b) контракт про випуск повинен дати можливість страховій компанії відстрочити виплату відсотку за позикою; (c) вимоги позичальника щодо страхової компанії повинні мати порядок черговості після вимог всіх несубординованих кредиторів; (d) документи, які регулюють випуск цінних паперів, повинні передбачати поглинання втрат боргу та невиплачених відсотків і давати можливість страховій компанії продовжувати свою діяльність; (e) лише суми, повністю внесені на рахунок оплати, можуть братися до уваги."

Стаття 26

Не більше ніж через три роки після дати застосування цієї Директиви Комісія подає звіт Комітету з питань страхування про потреби щодо подальшої гармонізації маржі платоспроможності.

Стаття 27

Статтю 21 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 21

1. Держави-члени не встановлюють ніяких правил щодо вибору активів, яких не потрібно використовувати як покриття технічних резервів, про які йдеться у статті 17.

2. Відповідно до статті 17 (3), статті 24 (1), (2), (3) і (5) і другого підпункту статті 26 (1) держави-члени не обмежуватимуть вільне розпорядження такими активами, рухомими чи нерухомими, які складають частину активів страхової компанії, що одержала ліцензію на свою діяльність.

3. Пункти 1 і 2 не заважатимуть будь-яким заходам, які держави-члени з метою захисту інтересів застрахованих життів мають право вжити як власники або учасники або партнери відповідних компаній"

Глава 3

Стаття 28

Держава-член зобов'язання не перешкоджає власнику поліса укладати договір зі страховою компанією, яка одержала ліцензію на свою діяльність відповідно до умов статті 6 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), поки це не створює конфлікту із правовими положеннями, що захищають загальне благо у державі-члені зобов'язання.

Стаття 29

Держава-член не приймає положень, які б вимагали попереднього схвалення або надання систематичних повідомлень про загальні та спеціальні умови полісу, розміри премій, технічні основи, зокрема, для розрахунку розмірів премій і технічних резервів або про бланки та інші друковані документи, які страхова компанія має намір використати у своїх ділових стосунках з власниками полісів.

Незважаючи на перший підпункт, з єдиною метою перевірки відповідності національним положенням щодо актуарних принципів держава-член походження може вимагати систематичних повідомлень про технічні основи, що використовуються, зокрема для підрахунку шкали премій і технічних резервів, однак така вимога не становить попередньої умови для провадження діяльності компанії.

Не пізніше п'яти років після дати початку застосування цієї Директиви Комісія подає звіт Раді про запровадження таких положень.

Стаття 30

1. У першому підпункті статті 15 (1) Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) слова "в одному з випадків, про який йдеться у Розділі III" вилучаються.

2. Статтю 15 (2) Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) викласти в такій редакції:

"2. Державам-членам не потрібно застосовувати пункт 1 щодо договорів тривалістю шість місяців або менше, а також до договорів, в яких з огляду на статус власника поліса чи обставини, за яких було укладено договір, власник поліса не потребує такого спеціального захисту. Держави-члени у своїх правилах вказують, коли пункт 1 не застосовується."

Стаття 31

1. Перед укладенням договору страхування, до відома власника поліса доводиться принаймні інформація, що перелічену в пункті A Додатка II.

2. Власника поліса інформують впродовж строку тривалості договору про будь-які зміни в інформації, переліченій у пункті В Додатка II.

3. Держава-член зобов'язання може вимагати від страхових компаній надання інформації в додаток до інформації, переліченої в Додатку II, тільки у тому випадку, якщо вона є необхідною для належного розуміння власникам поліса істотних елементів зобов'язання.

4. Детальні правила для імплементації цієї статті і Додатка II визначаються державою-членом зобов'язання.

Розділ IV

Положення стосовно прав на здійснення підприємницької діяльності та свободи надання послуг

Стаття 32

Статтю 10 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 10

1. Страхова компанія, яке має намір заснувати структурний підрозділ на території іншої держави-члена повідомляє компетентні органи держави-члена походження.

2. Держави-члени вимагають від кожної страхової компанії, що має намір заснувати структурний підрозділ на території іншої держави-члена, надати таку інформацію при оформленні повідомлення, що передбачене пунктом 1:

(a) назву держави-члена, на території якої воно має намір заснувати структурний підрозділ;

(b) схему діяльності, що визначає, inter alia, види діяльності, якими воно збирається займатися, а також організаційну структуру структурного підрозділу;

(c) адресу такого структурного підрозділу в державі-члені, звідки можна одержати і куди можна надіслати документи, і при цьому розуміється, що це буде адреса, на яку надсилаються уповноваженому агентові всі повідомлення;

(d) прізвище уповноваженого агента структурного підрозділу, який повинен мати достатньо повноважень, щоб створювати для компанії зобов'язання щодо третіх сторін і представляти її в органах влади і суді держави-члена структурного підрозділу. Стосовно асоціації Ллойдс у випадку судового процесу у державі-члені структурного підрозділу, що постає з андеррайтингових зобов'язань, до застрахованих осіб не можна ставитися менш сприятливо, ніж у випадку, коли б судовий процес був розпочатий проти компанії, що займається звичайним видом діяльності. Тому уповноважений агент повинен володіти достатніми повноваженнями для того, щоб проти нього можна було розпочати судовий процес, і повинен бути здатним в такій якості створювати зобов'язання для відповідних андеррайторів асоціації Ллойдс.

3. За винятком випадків, коли компетентні органи держави-члена походження мають підстави сумніватися відповідності адміністративної структури або фінансової ситуації страхової компанії або у добрій репутації, професійній кваліфікації або досвіді директорів або менеджерів уповноваженого агента, беручи до уваги заплановану діяльність, вони протягом трьох місяців після одержання всієї інформації, про яку йдеться у пункті 2, надають таку інформацію компетентним органам держави-члена структурного підрозділу та інформують належним чином відповідну компанію.

Компетентні органи держави-члена походження також підтверджують, що страхова компанія має мінімум маржі платоспроможності, підрахованої відповідно до статті 19 і 20.

Коли компетентні органи держави-члена походження відмовляються подати інформацію, про яку йдеться у пункті 2, компетентним органам держави-члена структурного підрозділу, вони повідомляють про причини такої відмови відповідній компанії протягом трьох місяців від одержання всієї інформації. Таку відмову чи відсутність дій можна оскаржити до суду держави-члена походження.

4. Перед тим як структурний підрозділ страхової компанії починає свою діяльність, компетентні органи держави-члена структурного підрозділу впродовж двох місяців від одержання інформації, про яку йдеться у пункті 3, інформують компетентні органи держави-члена походження, якщо доцільно, про умови, за яких така діяльність повинна здійснюватися у державі-члені структурного підрозділу в інтересах загального блага.

5. Після одержання повідомлення від компетентних органів держави-члена структурного підрозділу або якщо жодного повідомлення не одержано від них після закінчення періоду, передбаченого у пункті 4, структурний підрозділ може бути засновано і розпочато діяльність.

6. У разі зміни якихось деталей, наданих відповідно до пункту 2 (b), (c) або (d), страхова компанія у письмовій формі повідомляє про зміну компетентні органи держави-члена походження і державу-члена структурного підрозділу щонайменше за один місяць перед внесенням зміни таким чином, щоб компетентні органи держави-члена походження і компетентні органи держави-члена структурного підрозділу могли виконувати свої ролі відповідно до пунктів 3 і 4."

Стаття 33

Стаття 11 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) вилучається.

Стаття 34

Статтю 11 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 11

Будь-яка компанія, яке має намір вести діяльність вперше в одній або у більше держав-членів відповідно до свободи надання послуг, спочатку інформує компетентні органи держави-члена походження, вказуючи на характер зобов'язань, які воно має намір покривати."

Стаття 35

Статтю 14 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 14

1. Протягом одного місяця від одержання повідомлення, передбаченого у статті 11, компетентні органи держави-члена походження надають державі-члену або державам-членам, на території яких компанія має намір вести діяльність з огляду на свободу надання послуг:

(a) свідоцтво, яке підтверджує, що компанія має мінімальну маржу платоспроможності, підраховану відповідно до статті 19 і 20 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 );

(b) види діяльності, на які компанія одержала ліцензію;

(c) характер зобов'язань, які компанія має намір покривати у державі-члені надання послуг. В той же час вони інформують належним чином відповідну компанію.

2. Якщо компетентні органи держави-члена походження не подають інформації, про яку йдеться у пункті 1 впродовж визначеного часу, вони мотивують свою відмову компанії впродовж того самого часу. Відмову можна оскаржити до суду держави-члена походження.

3. Компанія може почати діяльність у визначений день, коли вона одержує повідомлення, передбачене у першому підпункті пункту 1."

Стаття 36

Статтю 17 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) викласти в такій редакції:

"Стаття 17

Будь-яка зміна, яку компанія має намір зробити в інформації, про яку йдеться у статті 11, підлягає процедурі, передбаченій у статті 11 і 14."

Стаття 37

Статті 10, 12, 13, 16, 22 і 24 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

Стаття 38

Компетентні органи держави-члена структурного підрозділу або держави-члена надання послуг можуть вимагати, щоб інформація, яку вони відповідно до цієї Директиви мають право одержати стосовно діяльності страхових компаній, що діють на території тієї держави, надавалась їм офіційною мовою або мовами тієї держави.

Стаття 39

1. Стаття 19 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

2. Держава-член структурного підрозділу або надання послуг не визначає положень, що вимагають попереднього схвалення або систематичного повідомлення про загальні і спеціальні умови полісів, розміри премій, технічні основи, що використовуються, зокрема, для розрахунку розмірів премій і технічних резервів, бланків та інших друкованих документів, які компанія має намір використати у своїх ділових стосунках з власниками полісів. З метою перевірки відповідності діяльності страхових компаній національним положенням, вона може вимагати від компанії, яке має намір займатися страховою діяльністю на її території відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг, надавати тільки несистематичні повідомлення про такі умови полісів та інші друковані документи, і така вимога не є попередньою умовою для діяльності підприємства.

Стаття 40

1. Стаття 20 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

2. Будь-яка компанія, що займається діяльністю відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг, подає компетентним органам держави-члена структурного підрозділу і/або держави-члена надання послуг всі документи, з запитом про надання яких до нього звертаються, для цілей цієї статті, в тій мірі, наскільки компанії, головний офіс яких знаходиться у таких державах-членах, також зобов'язані робити це.

3. Якщо компетентні органи держави-члена встановлюють, що компанія з структурним підрозділом або діяльністю відповідно до свободи надання послуг на її території не виконує правових положень, що застосовуються до нього в такій державі, вони вимагають від відповідної компанії виправлення такої ситуації.

4. Якщо відповідна компанія не вживає необхідних дій, компетентні органи відповідної держави-члена інформують належним чином компетентні орган держави-члена походження. Останні органи при найпершій нагоді вживають всіх відповідних заходів, аби забезпечити виправлення ситуації, що не відповідає нормам. Про характер таких заходів повідомляють компетентним органам відповідної держави-члена.

5. Якщо компанія, незважаючи на заходи, вжиті державою-членом походження, або з огляду на те, що такі заходи виявилися невідповідними, або їх бракує у такій державі, продовжує порушувати правові положення, чинні у відповідній державі-члені, остання може після надання інформації компетентним органам держави-члена походження, вжити відповідних заходів, аби запобігти або покарати за невідповідності, включаючи, в тій мірі, наскільки існує у цьому сувора необхідність, перешкодити компанії продовжити укладати нові договори страхування на своїй території. Держави члени забезпечують, що на їх територіях існує можливість передачі правових документів, необхідних для таких заходів щодо страхової компанії.

6. Пункти 3, 4 і 5 не впливають на надзвичайне повноваження відповідних держав-членів вживати заходів для припинення невиконання або покарання за невиконання правових норм, що сталися на їх територіях. Сюди входить можливість перешкодити страховим компаніям продовжувати укладати договори страхування на своїх територіях.

7. Пункт 3, 4 і 5 не впливають на право держав-членів карати за порушення, вчинені на їх територіях.

8. Якщо компанія, яка вчинила порушення, має установу або володіє власністю у відповідній державі-члені, компетентні органи останньої можуть відповідно до національного законодавства застосовувати адміністративні покарання, передбачені за таке порушення, щоб виконати наказ суду стосовно такого закладу або власності.

9. Будь-які заходи, вжиті відповідно до пункту 4 і 8, включно з покараннями або обмеженнями щодо здійснення діяльності в сфері страхування повинні бути належними чином обгрунтовані і доведені до відома відповідної компанії.

10. Кожних два роки Комісія подає Комітету з питань страхування звіт, в якому підводить підсумки щодо кількості та видів випадків, коли в кожній державі-члені було відмовлено у наданні ліцензії відповідно до статті 10 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) або статті 14 Директиви 90/619/ЄЕС зі змінами і доповненнями, внесеними цією Директивою ( 994_185 ), або коли було вжито заходів відповідно до пункту 5. Держави-члени співпрацюють з Комісією, надаючи їй інформацію, необхідну для такого звіту.

Стаття 41

Ніщо у цій Директиві не завадить страховим компаніям з головними офісами в інших державах-членах рекламувати свої послуги за допомогою всіх наявних засобів зв'язку у державі-члені структурного підрозділу або державі-члені надання послуг відповідно до будь-яких правил, що визначають форму і зміст такої реклами і прийняті в інтересах загального блага.

Стаття 42

1. Стаття 21 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

2. Якщо страхова компанія ліквідовується, зобов'язання, які постають з договорів, укладених через структурний підрозділ або відповідно до свободи надання послуг, виконується таким же чином, як і ті, що постають з інших договорів тієї ж компанії, незважаючи на громадянство застрахованого життя і бенефіціарів.

Стаття 43

1. Стаття 23 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

2. Кожна страхова компанія окремо інформує компетентний орган своєї держави-члена походження про операції, що здійснюються відповідно до права на здійснення підприємницької діяльності, і ті, що здійснюються відповідно до свободи надання послуг, про розміри премій без вирахування перестрахування, за державою-членом і за кожною з категорій I-IX, як визначено в Додатку до Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ).

Компетентний орган держави-члена походження в розумно необхідний строк і на сукупній основі пересилає цю інформацію компетентним органам кожної з зацікавлених держав-членів, які звернулися з запитом про це.

Стаття 44

1. Стаття 25 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

2. Не завдаючи шкоди будь-якій подальшій гармонізації, кожен договір страхування підлягає виключно непрямому оподаткуванню і парафіскальним зборам зі страхових премій у державі-члені зобов'язання у значенні статті 2 (d) Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), а також, що стосується Іспанії, - додатковим зборам на користь іспанського "Consorcio de compensacion de seguros" за виконання своїх функцій відносно компенсації втрат, що виникають при незвичайних подіях, що сталися у державі-члені.

Законодавство, що застосовується до договору відповідно до статті 4 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), не впливає на застосовувані фіскальні заходи.

До майбутньої гармонізації кожна держава-член, для забезпечення збору непрямих податків і парафіскальних зборів, передбачених першим підпунктом, застосовує до таких компаній, які покривають зобов'язання, розташовані на їх території, свої національні положення.

Розділ V

Перехідні положення

Стаття 45

Держави-члени можуть дозволити страховим компаніям з головними офісами на своїх територіях, і будівлі і земля яких, що покривають їх технічні резерви, перевищують на час повідомлення про цю Директиву відсоток, передбачений статтею 22 (1) (a), період, що закінчується не пізніше 31 грудня 1998 року для приведення у відповідність з таким положенням.

Стаття 46

1. Стаття 46 Директиви 90/619/ЄЕС ( 994_185 ) вилучається.

2. Іспанія і Португалія до 31 грудня 1995 року і Греція до 31 грудня 1998 року можуть використовувати наступні перехідні заходи для договорів, стосовно яких одна з таких держав-членів є державою-членом зобов'язання:

(а) шляхом часткової відміни статті 8(3) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) і статей 29 і 39 цієї Директиви компетентні органи відповідних держав-членів можуть вимагати надання інформації про загальні і спеціальні страхові умови полісів перед використанням;

(б) розміри технічних резервів, що стосується таких договорів, визначаються під наглядом відповідної держави-члена відповідно до її власних правил або, якщо це не вдається, відповідно до встановлених у тій державі процедур згідно з цієї Директивою. Покриття таких технічних резервів еквівалентними і узгоджувальними активами і розташування таких активів здійснюється під наглядом держави-члена відповідно до її правил і практики, прийнятих згідно з цією Директивою.

Розділ VI

Прикінцеві положення

Стаття 47

Такі технічні уточнення, які необхідно внести до Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) і 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), а також до цієї Директиви, приймаються згідно порядку, встановленому Директивою 91/675/ЄЕС ( 994_289 ):

- розширення правових форм, передбачених статтею 8 (1) (a) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ),

- зміни та доповнення до переліку, що встановлений у Додатку 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), або адаптація термінології, що використовується у тому переліку, аби врахувати напрямки розвитку страхового ринку,

- уточнення статей, що становлять маржу платоспроможності, які перелічені в статті 18 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), для врахування створення нових фінансових інструментів,

- зміна мінімального гарантійного фонду, передбачена статтею 20 (2) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), для врахування напрямів економічного і фінансового розвитку,

- зміни та доповнення для врахування створення нових фінансових інструментів до переліку активів, прийнятних як покриття для технічної резервів, передбачених статтею 21 цієї Директиви, а також до правил розповсюдження інвестицій, передбачених статтею 22 цієї Директиви,

- зміни щодо пом'якшень в узгоджувальних правилах, що встановлені в Додатку і до цієї Директиви, для врахування напрямів розвитку інструментів хеджування валюти, або поступу, що відбувся в економічному і валютному союзі,

- уточнення визначень з метою забезпечення уніфікованого застосування Директив 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) і 90/619/ЄЕС ( 994_185 ), а також цієї Директиви по всьому Співтовариству,

- технічні уточнення, необхідні для правил з визначення максимальних значень, які можуть застосовуватися до процентних ставок, відповідно до статті 17 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) зі змінами і доповненнями, внесеними цією Директивою, зокрема, щоб взяти до уваги поступ, що відбувся в економічному та валютному союзі.

Стаття 48

1. Структурні підрозділи, що розпочали свою ділову діяльність відповідно до положень, чинних у своїх державах-членах заснування, перед набранням чинності положень, прийнятих для запровадження цієї Директиви, вважаються такими, що підлягали процедурам статті 10 (1) - (5) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ). Вони регулюються, від дня набрання ними чинності, статтями 17, 23, 24 і 26 Директиви 79/267/ЄЕС і статтею 40 цієї Директиви.

2. Статті 11 і 14 Директиви 90/619/ЄЕС, зі змінами і доповненнями, внесеними цією Директивою ( 994_185 ), не впливають на права, одержані страховими компаніями, що займаються своєю діловою діяльністю відповідно до свободи надання послуг перед набранням чинності положеннями, прийнятими на імплементацію цієї Директиви.

Стаття 49

Директиву 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) доповнити новою статтею 31а такого змісту:

"Стаття 31а

1. Відповідно до умов, передбачених національним законодавством, кожна держава-член надає дозвіл представництвам і філіям, що засновані на їх територіях, і охоплюються цим Розділом, на передачу всіх або частини портфелів договорів до акцептної установи, створеної у тій самій державі-члені, якщо компетентні органи держави-члена або, якщо доцільно, тих держав-членів, про які йдеться у статті 30, підтверджують, що після того, як передачу було взято до уваги, акцептна установа володіє необхідною маржею платоспроможності.

2. Відповідно до умов, передбачених національним законодавством, кожна держава-член надає дозвіл представництвам та філіям, що засновані на їх територіях, і охоплюються цим Розділом, на передачу всіх або частини портфелів договорів страховій компанії з головним офісом в іншій державі-члені, якщо компетентні органи тієї держави-члена підтверджують, що після того, як передачу було взято до уваги, акцептна установа володіє необхідною маржею платоспроможності.

3. Якщо відповідно до умов, передбачених національним законодавством, держава-член надає дозвіл представництвам і філіям, що засновані на її території, і охоплюються цим Розділом, на передачу всіх або частини портфелів договорів представництву або філії, що охоплюються цим Розділом і засновані на території іншої держави-члена, вона забезпечує, щоб компетентні органи держави-члена акцептної установи або, якщо доцільно, держави-члена, про яку йдеться у статті 30, підтвердили, що після того, як передачу було взято до уваги, акцептна установа володіє необхідною маржею платоспроможності, і що законодавство держави-члена акцептної установи дозволяє таку передачу і що держава погодилася на таку передачу.

4. За обставин, про які йдеться у пунктах 1, 2 і 3, держава-член, в якій розташовані представництво або філія, що здійснює переведення, надає дозвіл на передачу після одержання згоди від компетентних органів держави-члена зобов'язання, якщо вона є іншою, ніж держава-член, в якій розташовані компанія або філія, що здійснює переведення.

5. Компетентні органи держав-членів, до яких звернулися за консультацією, надають свій висновок або згоду компетентним органам держави-члена походження страхової компанії, що здійснює переведення, протягом трьох місяців від одержання запиту; відсутність будь-якої відповіді з боку органів, до яких звернулися за консультацією, протягом такого періоду вважається рівноцінним позитивному висновку або мовчазній згоді.

6. Повідомлення про передачу, на яку одержано дозвіл відповідно з цією статтею, публікують у пресі, як передбачено національним законодавством держави-члена зобов'язання. Такі передачі стають автоматично законними по відношенню до власників полісів, застрахованих осіб та інших осіб, що мають права або зобов'язання, які постають з переданих договорів. Таке положення не впливає на право держави-члена надати власникам полісів можливість скасувати договори впродовж визначеного періоду часу після передачі."

Стаття 50

Держави-члени забезпечують, що рішення, прийняті стосовно страхової компанії відповідно до законів, підзаконних та адміністративних положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви, можуть бути об'єктом права звернення до суду.

Стаття 51

1. Держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для приведення їх у відповідність з Директивою не пізніше 31 грудня 1993 року і вводять їх у дію не пізніше 1 липня 1994 року. Вони надалі інформують про це Комісію. Коли вони приймають такі заходи, держави-члени включають посилання на цю Директиву або роблять такі посилання під час офіційної публікації. Спосіб, у який повинні бути зроблені такі посилання, визначають держави-члени.

2. Держави-члени надсилають Комісії тексти головних положень національного законодавства, які вони приймають у сфері, охопленій цією Директивою.

Стаття 52

Ця директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 10 листопада 1992 року.

За Раду
Президент
Р. НІДГАМ
Додаток I

Узгоджувальні правила

Валюта, в якій виплачуються зобов'язання страхувальником, визначається відповідно до таких правил:

1. Якщо покриття, надане договором, виражено в конкретних грошових одиницях, вважається, що зобов'язання страхувальника будуть виплачені у тій же валюті.

2. Держави-члени можуть надати компаніям дозвіл не покривати своїх технічних резервів, включаючи математичні резерви, узгоджувальними активами, якщо застосування вищенаведених процедур призведе до того, що компанія буде змушена для того, аби підпорядкуватися узгоджувальному принципу, тримати активи у валюті в розмірі не більше 7% активів, що існують в інших валютах.

3. Держави-члени можуть не вимагати від компаній застосування узгоджувальних принципів у випадку, коли зобов'язання виплачуються у валюті, іншій ніж валюта однієї з держав-членів Співтовариства, якщо інвестиції регламентуються у такій валюті, якщо така валюта підлягає обмеженням щодо передачі, або, якщо з подібних підстав вона не підходить для покриття технічних резервів.

4. Компанії мають право не володіти узгоджувальними активами для покриття розміру, що не перевищує 20% їх зобов'язань у конкретній валюті. Однак загальні активи в усіх валютах взятих разом повинні принаймні дорівнювати загальним зобов'язанням у всіх валютах, взятих разом.

5. Кожна держава-член може забезпечити, що у разі, якщо відповідно до попередніх процедур необхідно покрити зобов'язання активами, вираженими у валюті держави-члена, така вимога також повинна вважається задоволеною, якщо активи виражені в екю.

Додаток II

Інформація для власників полісів

Інформацію, яку необхідно надати власнику поліса перед тим, як буде укладено договір (A) або під час дії договору (B), необхідно подати зрозуміло і точно, у письмовій формі, офіційною мовою держави-члена зобов'язання.

Однак, така інформація може бути наданою іншою мовою, якщо власник поліса звертається з вимогою про це, і законодавство держави-члена дозволяє це, або власник поліса вільний вибирати законодавство, що застосовується.

A. Перед укладенням договору

Інформація про страхову компанію

Інформація про зобов'язання

1. Назва компанії і його організаційно-правова форма.

2. Назва держави-члена, в якій розташований головний офіс і, якщо доцільно, місце розташування представництва або філії, які укладають договір.

3. Адреса головного офісу і, якщо доцільно, то представництва або філії, що укладають договір.

4. Визначення кожного виду страхового відшкодування і кожного опціону

5. Тривалість договору.

6. Засоби припинення договору.

7. Засоби виплати премій і тривалість виплат.

8. Засоби підрахунку і розподілу винагород.

9. Вказівка на суму, що повертається особі, яка відмовилася від страхового полісу, і про суму, що виплачується, а також міра, до якої вони гарантуються.

10. Інформація про премії на кожне страхове відшкодування, як головне, так і додаткове, якщо це доцільно.

11. Для страхових полісів, пов'язаних з пайовим трестом, визначення паїв, з якими пов'язане страхове відшкодування.

12. Вказівка на характер основних активів для полісів, пов'язаних з пайовим трестом.

13. Умови застосування періоду між подачею заявки на емісію цінних паперів і пропонування їх публіці.

14. Загальна інформація про оподаткування, що застосовується до такого виду поліса.

15. Умови подачі скарг щодо договорів власниками полісів, тими, хто застрахував життя або бенефіціарами на основі договору, включаючи, якщо доцільно, існування органу, що займається скаргами, не завдаючи шкоди праву розпочати процесуальні дії.

16. Законодавство, що застосовується до договору, якщо сторони не мають вільного вибору, або якщо сторони вільні вибирати таке законодавство, то законодавство, яке пропонує вибрати страховик.

В. Впродовж дії договору

Крім умов полісу, як загальних, так і спеціальних, власник полісу повинен одержати подану нижче інформацію впродовж терміну дії договору.

Інформацію про страхову компанію

Інформацію про зобов'язання

1. Будь-яку зміну в назві компанії, його організаційно-правовій формі або адресі його головного офісу і, якщо доцільно, представництва або філії, що уклали договір.

2. Всю інформацію, перелічену у пунктах (4) - 12 A внаслідок зміни в умовах полісу або внаслідок внесення змін та доповнень до законодавства, що застосовується до договору.

3. Кожного року інформацію про стан винагород.

Офіційний журнал L 360, 9.12.1992, p.1;

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.