Директива 2001/17/ЄС Європейського Парламенту та Ради

"Про реорганізацію та ліквідацію страхових підприємств" від 19 березня 2001 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ і РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства ( 994_017 ), і зокрема, його статтю 47(2) і 55,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

Беручи до уваги висновок Економічного соціального комітету (2),

Діючи у відповідності з процедурою, викладеною в статті 251 Договору ( 994_017 ) (3),

___________________
     (1) OJ C 71, 19.03.1987, p.5 та OJ C 252, 06.10.1989, p.3.
     (2) OJ C 319, 30.11.1987, p.10.
     (3) Висновок Європейського парламенту  від  15  березня  1989
року  (OJ  C 96,  17.04.1989,  p.99),  затверджений 27 жовтня 1999
року,  Спільна Позиція Ради від 9 жовтня  2000  року  (OJ  C  344,
01.12.2000,  p.23)  та  Рішення  Європейського  парламенту  від 15
лютого 2001 року.

Враховуючи, що:

(1) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року ( 994_281 ) про узгодження законів, постанов та адміністративних положень стосовно прямого страхування, іншого ніж страхування життя (4), яка була доповнена Директивою 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) (5), та Перша Директива Ради 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) від 5 березня 1979 року про узгодження законів, постанов та адміністративних положень щодо початку та здійснення прямого страхування життя (6), яка була доповнена Директивою 92/96/ЄЕС ( 994_186 ) (7), які забезпечують надання єдиного дозволу на здійснення діяльності страхових підприємств, що надається наглядовим органом держави-члена за місцем походження. Цей єдиний дозвіл дозволяє страховому підприємству здійснювати свою діяльність в межах Співтовариства шляхом заснування чи вільного надання послуг без якого подальшого дозволу з боку держави-члена за місцем знаходження і згідно з єдиним наглядом, здійснюваним наглядовими органами держави-члена за місцем походження.

___________________
     (4) OJ   L  228,  16.08.1973,  p.3.  Директива,  з  останніми
змінами,  внесеними Директивою Європейського  парламенту  та  Ради
95/26/ЄС (OJ L 168, 18.07.1995, p.7).

(5) Директива Ради 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) від 18 червня 1992 року про координацію законів, постанов та адміністративних положень щодо прямого страхування, іншого ніж страхування життя, та яка вносить зміни до Директиви 73/239/ЄЕС та 88/357/ЄЕС (третя директива про страхування, інше ніж життя) (OJ L 228, 11.08.1992, p.1).

(6) OJ L 63, 13.03.1979, p.1. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 95/26/ЄС.

(7) Директива Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року про координацію законів, постанов та адміністративних положень щодо прямого страхування життя та яка вносить зміни до Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) та 90/619/ЄЕС (третя директива про страхування життя) ( 994_186 ) (OJ L 360, 09.12.1992, p.1).

(2) Директиви зі страхування, які забезпечують єдиний дозвіл в межах Співтовариства для страхового підприємства, не передбачають узгоджувальних правил у випадку процедур ліквідації. На страхові підприємства, як і на інші фінансові установи, не поширюються положення Постанови Ради (ЄС) N 1346/2000 від 29 травня 2000 року про процедури неплатоспроможності (8). Це в інтересах належного функціонування внутрішнього ринку та захисту кредиторів, щоб узгоджені правила були встановлені на рівні Співтовариства щодо процедур ліквідації страхових підприємств.

___________________
     (8) OJ L 160, 30.06.2000, p.1.

(3) Правила узгодження також мають бути встановлені з тим, щоб забезпечити у всьому Співтоваристві повну ефективність реорганізаційних заходів, вжитих компетентним органом держави-члена з метою збереження чи відновлення фінансової стабільністі страхового підприємства і, в міру можливості, попередження ліквідації. Реорганізаційні заходи, що охоплюються цією Директивою, впливають на існуючі раніше права сторін, інших ніж саме страхове підприємство. Заходи, передбачені статтею 20 Директиви 73/239/ЄЕС і статтею 24 Директиви 79/267/ЄС ( 994_286 ), мають бути включені до сфери дії цієї Директиви, за умови, що вони відповідають умовам, викладеним у визначенні реорганізаційних заходів.

(4) Ця Директива діє в межах Співтовариства і впливає на страхові підприємства, як визначено в Директивах 73/239/ЄЕС і 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), які мають свої головні офіси на території Співтовариства, філії страхових підприємств Співтовариства, що мають головні офіси в третіх країнах, і на кредиторів, які проживають у Співтовариства. Ця Директива не регулює наслідки реорганізаційних заходів і процедур ліквідації щодо третіх країн.

(5) Ця Директива стосується процедур ліквідації незалежно від того, чи засновані вони на неплатоспроможності і чи є вони добровільними чи примусовими. Вона має застосовуватись до колективних процедур, як це визначено державою-членом за місцем походження відповідно до статті 9, включно реалізацію активів страхового підприємства і розподіл його доходів. Процедури ліквідації, які були проведені не на підставі неплатоспроможності, включаючи виплати страхових вимог у пріоритетному порядку відповідно до статті 10, також мають бути включені до сфери дії цієї Директиви. Вимоги працівників страхового підприємства, що виникають з трудових договорів та трудових відносин, мають бути суброговані відповідно до схеми національних гарантій по заробітній платі; такі суброговані вимоги мають бути розглянуті в першу чергу відповідно до законодавства держави-члена за місцем походження (lex concursus) згідно з принципами цієї Директиви. Положення цієї Директиви застосовуються до різних випадків процедур ліквідації якщо доцільно.

(6) Застосування реорганізаційних заходів не перешкоджає процедурам ліквідації. Процедури ліквідації можуть бути відкриті за відсутності, чи одразу після, застосування реорганізаційних заходів і можуть бути припинені із-за застосування інших аналогічних заходів, включаючи реорганізаційні заходи.

(7) Визначення філії, відповідно до існуючих принципів неплатоспроможності, повинно враховувати одну юридичну особу страхового підприємства. Законодавство держави-члена за місцем походження має визначити методологію, відповідно до якої активи і пасиви незалежних осіб, які мають постійний дозвіл діяти в якості агентів страхового підприємства, повинні розглядатись при ліквідації страхового підприємства.

(8) Слід розрізняти компетентні органи з метою реорганізаційних заходів і процедур ліквідації та наглядові органи страхового підприємства. Компетентними органами можуть бути адміністративні чи судові органи, залежно від того, як це визначає законодавство держави-члена. Ця Директива не ставить за мету гармонізацію національного законодавства в сфері поділу компетенції між такими органами.

(9) Ця Директива не ставить за мету гармонізацію національного законодавства щодо реорганізаційних заходів та процедур ліквідації, але має на меті забезпечення взаємного визнання законодавства держав-членів в сфері реорганізаційних заходів і ліквідації страхових підприємств, а також необхідну співпрацю. Таке взаємне визнання імплементовано в цій Директиві через принципи єдності, універсальності, координації, публічності, однакового підходу та захисту страхових кредиторів.

(10) Лише компетентні органи держави-члена за місцем походження можуть наділятися повноваженнями приймати рішення в ході процедур ліквідації страхових підприємств (принцип єдності). Ці процедури мають поширюватись на території всього Співтовариства і мають бути визнані всіма державами-членами. При процедурах ліквідації, за загальним правилом, враховуються всі активи і пасиви страхового підприємства (принцип універсальності).

(11) Законодавство держави-члена за місцем походження регулює рішення в сфері ліквідації страхового підприємства, самі процедури ліквідації та їх наслідки, як матеріально-правові, так і процесуальні, стосовно осіб та відповідних правовідносин, якщо цією Директивою не передбачається інше. Таким чином, всі умови щодо відкриття, здійснення та завершення процедур ліквідації загалом, мають регулюватися законодавством держави-члена за місцем походження. З метою полегшення застосування ця Директива має включати невичерпний перелік аспектів, які, зокрема, регулюються загальними положеннями законодавства держави-члена за місцем походження.

(12) Наглядові органи держави-члена за місцем походження та всіх інших держав-членів інформуються невідкладно про відкриття процедур ліквідації (принцип координації).

(13) Надзвичайно важливо, щоб застраховані особи, держателі страхових полісів, бенефіціарії і будь-яка сторона, що зазнала шкоди, яка має пряме право подавати позов проти страхового підприємства на підставі вимог, що виникають з страхових операцій, були захищені при здійсненні процедур ліквідації. Такий захист не має включати вимоги, що виникають не з зобов'язань відповідно до контрактів про страхування чи страхових операцій, а із цивільної відповідальності, що виникає внаслідок переговорів агента, за які, відповідно до законодавства, що застосовується до страхових договорів чи операції, сам агент не несе відповідальності згідно такого страхового контракту чи операції. З метою досягнення цієї мети держави-члени мають забезпечити спеціальний підхід до страхових кредиторів відповідно до одного з двох можливих методів, передбачених цією Директивою. Держави-члени можуть обирати між наданням страховим вимогам абсолютної пріоритетності перед усіма іншими вимогами щодо активів, що представляють технічні резерви, чи наданням страховим вимогам особливої черговості, якій можуть передувати лише вимоги по заробітній платі, соціальному забезпеченню, податках та правах "in rem" над всіма активами страхового підприємства. Жоден з двох методів, що передбачає ця Директива, не перешкоджає державі-члену встановити черговість між різними категоріями страхових вимог.

(14) Ця Директива має забезпечити належний баланс між захистом страхових кредиторів і інших кредиторів, що мають пільги, і захищені законодавством держави-члена, а не гармонізацію різних систем привілейованих кредиторів, що існують в державах-членах.

(15) Два можливих методи підходу до страхових вимог розглядаються як еквівалентні по суті. Перший метод забезпечує, що активи, які представляють технічні резерви, впливають страхові вимоги, другий метод забезпечує, що страхові вимоги займають таке місце в черговості кредиторів, які впливають не лише на активи, що представляють технічні резерви, але на всі активи страхового підприємства.

(16) Держави-члени, які, з метою захисту страхових кредиторів, обирають метод надання страховим вимогам абсолютної пріоритетності щодо активів, які представляють технічні резерви, вимагають від своїх страхових підприємств створення і ведення спеціального реєстру таких активів. Такий реєстр є корисним інструментом для ідентифікації активів, на які впливають такі вимоги.

(17) З метою посилення рівності між обома методами розгляду страхових вимог, ця Директива має зобов'язати держави-члени, які застосовують метод, зазначений у статті 10 (1) (б), вимагати від кожного страхового підприємства представляти у будь-який момент і незалежно від можливості ліквідації вимоги, які, відповідно до цього методу, можуть мати пріоритет над страховими позовами, і які, зареєстровані на рахунках страхових підприємств активами, дозволеними діючими директивами щодо страхування представляти технічні резерви.

(18) Держава-член за місцем походження має бути спроможною забезпечити, щоб у випадках, коли права страхового кредитора суброговані до гарантійної схеми, заснованої в такій державі-члені за місцем походження, вимоги за цією схемою не мали пільг при розгляді страхових вимог згідно з цією Директивою.

(19) Відкриття процедур ліквідації має включати відкликання дозволу на здійснення діяльності, наданого страховому підприємству, якщо тільки такий дозвіл не був відкликаний раніше.

(20) Рішення про відкриття процедур ліквідації, які можуть мати наслідки у всьому Співтоваристві відповідно до принципу універсальності, повинно бути належним чином повідомлено в межах Співтовариства. З метою захисту зацікавлених сторін, рішення має бути опубліковане у відповідності з процедурами держави-члена за місцем знаходження і в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств і потім, у будь-які інші способи, визначені наглядовими органами інших держав-членів відповідно на їх території. Крім публікації рішення, відомі кредитори-резиденти в Співтоваристві мають бути індивідуально проінформовані про рішення і така інформація має містити принаймні ті елементи, які визначені цією Директивою. Ліквідатори також регулярно інформують кредиторів про здійснення процедур ліквідації.

(21) Кредитори повинні мати право подавати позови чи письмові зауваження щодо процедур ліквідації. Позови кредиторів-резидентів держави-члена, іншої ніж держави-члена за місцем походження, розглядаються так само, як і еквівалентні вимоги, що подаються в державі-члені за місцем походження, без будь-якої дискримінації з підстав національності чи місця резиденції (принцип рівного підходу).

(22) Ця Директива застосовує до реорганізаційних заходів, вжитих компетентним органом держави-члена, принципи, подібні, із відповідними змінами ("mutatis mutandis"), до тих, що передбачені для процедур ліквідації. Публікація таких реорганізаційних заходів обмежується випадком, в якому допускається подання скарги в державі-члені за місцем походження сторонами, іншими ніж саме страхове підприємство. Якщо реорганізаційні заходи впливають виключно на права акціонерів, членів чи працівників страхового підприємства, які розглядаються у цих якостях, компетентні органи визначають спосіб, у який сторони, що зазнають впливу, мають бути поінформовані згідно з відповідним законодавством.

(23) Ця Директива передбачає узгоджені правила для визначення законодавства, що застосовується до реорганізаційних заходів і процедур ліквідації страхових підприємств. Ця Директива не має на меті передбачення норм міжнародного приватного права, які визначають закон, що застосовується до контрактів та інших правових норм. Зокрема, ця Директива не має на меті регулювання відповідних норм про існування договору, прав і обов'язків сторін і оцінку боргів.

(24) Загальне правило цієї Директиви, відповідно до якого реорганізаційні заходи і процедури ліквідації регулюються законодавством держави-члена за місцем походження, повинно мати ряд виключень з метою захистити правомірні сподівання і певність у певних операціях у державах-членах, інших ніж держава-член за місцем походження. Такі виключення мають враховувати наслідки таких реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації на певні контракти і права, права in rem третіх сторін, збереження права на майно, компенсації, регульовані ринки, збиткових актів, покупки третіх сторін і незакінчені судові процеси.

(25) Виключення щодо наслідків, які мають реорганізаційні заходи і процедури ліквідації на певні контракти та права, передбачені статтею 19, обмежуються наслідками, визначеними в цій же статті, та не включають якихось інших питань стосовно реорганізаційних заходів та процедур ліквідації, таких як подання, перевірка, визнання і визначення пріоритетності вимог щодо таких контрактів і прав, які регулюються законодавством держави-члена за місцем походження.

(26) Наслідки реорганізаційних заходів і процедур ліквідації щодо незакінченого судового процесу регулюються законодавством держави-члена, в якій не завершено судовий процес стосовно активів чи права, яких страхове підприємство було позбавлене як виключення до застосування законодавства держави-члена за місцем походження. Наслідки таких заходів та процедур на індивідуальні виконавчі дії, що виникають з цих судових процесів, регулюються законодавством держави-члена за місцем походження, відповідно до загального правила цієї Директиви.

(27) Всі особи, від яких вимагається отримати чи поширити інформацію, пов'язану з порядком повідомлення, викладеними у цій Директиві, зберігають професійну таємницю так само, як це передбачено статтею 16 Директиви 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) і статтею 15 Директиви 92/96/ЄЕС ( 994_186 ) за виключенням будь-якого судового органу, до якого застосовується спеціальне національне законодавство.

(28) З єдиною метою застосування положень цієї Директиви до реорганізаційних заходів та процедур ліквідації щодо філій, розміщених у Співтоваристві, страхового підприємства, головний офіс якого знаходиться в третій країні, держава-член за місцем походження визначається як держава-член, в якій розміщена філія, а наглядові органи і компетентні органи - як органи тієї держави-члена.

(29) Якщо філії страхового підприємства, головний офіс якого знаходиться за межами Співтовариства, розміщені на території більше, ніж однієї держави-члена, кожна філія при застосуванні цієї Директиви має розглядатися незалежно. У цьому випадку компетентні органи, наглядові органи, адміністратори і ліквідатори повинні прагнути до координації своїх дій,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ,

Розділ I

Сфера застосування і визначення

Стаття 1

Сфера застосування

1. Ця Директива застосовується до реорганізаційних заходів та процедур ліквідації страхових підприємств.

2. Ця Директива також застосовується в межах, передбачених статтею 30, до реорганізаційних заходів та процедур ліквідації щодо філій на території Співтовариства страхових підприємств, головні офіси яких розташовані за межами Співтовариства.

Стаття 2

Визначення

Для цілей цієї Директиви:

(а) "страхове підприємство" означає підприємство, яке отримало офіційний дозвіл у відповідності зі статтею 6 Директиви 73/239/ЄЕС чи статтею 6 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 );

(б) "філія" означає будь-яку постійну присутність страхового підприємства на території держави-члена, іншої ніж держава-член за місцем походження, що здійснює діяльність зі страхування;

(в) "реорганізаційні заходи" означає заходи, що включають будь-яке втручання адміністративного чи судового органу, яке має на меті зберегти чи відновити фінансовий стан страхового підприємства і впливає на права сторін, що до цього існували, інших ніж саме страхове підприємство, включаючи, але не обмежуючись заходами, що передбачають можливість припинення виплат, припинення виконавчих дій чи зменшення вимог;

(г) "процедури ліквідації" означає колективні процедури, що включають належну реалізацію активів страхового підприємства і розподіл коштів між кредиторами, держателями акцій чи членами підприємства, що обов'язково включає будь-яке втручання адміністративного чи судового органу держави-члена, в тому числі якщо колективні процедури припинені за угодою чи іншими подібними заходами, незалежно від того, чи базуються вони на неплатоспроможності або є добровільними чи примусовими;

(д) "держава-член за місцем походження" означає державу-члена, в якій страхове підприємство отримало дозвіл у відповідності з статтею 6 Директиви 73/239/ЄЕС чи статтею 6 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 );

(е) "держава-член за місцем знаходження" означає державу-члена, іншу ніж держава-член за місцем походження, в якій страхове підприємство має філію;

(є) "компетентні органи" означає адміністративний чи судовий орган держави-члена, які є компетентними для цілей реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації;

(ж) "наглядові органи" означає компетентні органи у значенні статті 1 (й) Директиви 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) та статті 1 (l) Директиви 92/96/ЄЕС ( 994_186 );

(з) "адміністратор" означає будь-яку особу чи орган, призначений компетентними органами з метою адміністрування реорганізаційних заходів;

(і) "ліквідатор" означає будь-яку особу чи орган, призначену компетентними органами чи керівними органами страхового підприємства, якщо доцільно, для адміністрування процедур ліквідації;

(й) "страхові вимоги" означає будь-яку суму, яку заборгувало страхове підприємство застрахованим особам, держателям страхових полісів, бенефіціаріям чи будь-якій стороні, що зазнала шкоди, які мають пряме право пред'являти вимоги страховому підприємству, що виникають з страхового контракту чи з будь-якої операції, передбаченої у статті 1 (2) і (3) Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) при прямому страхуванні, включаючи суми, визначені окремо для вищезгаданих осіб, якщо деякі елементи боргу ще не відомі. Страхові премії, які страхове підприємство винне внаслідок неукладення або анулювання цих страхових контрактів та операцій у відповідності із законом, що застосовується до таких контрактів чи операцій до відкриття процедур ліквідації, також розглядаються як страхові вимоги.

Розділ II

Реорганізаційні заходи

Стаття 3

Сфера застосування

Цей розділ застосовується до реорганізаційних заходів, визначених у статті 2 (в).

Стаття 4

Застосування реорганізаційних заходів - Законодавство, що застосовується

1. Тільки компетентні органи держави-члена за місцем походження мають право приймати рішення стосовно реорганізаційних заходів щодо страхових підприємств, включаючи їх філії в інших державах-членах. Реорганізаційні заходи не перешкоджають державі-члену за місцем походження відкривати процедури ліквідації.

2. Реорганізаційні заходи регулюються законами, постановами і процедурами, що застосовуються в державі-члені за місцем походження, якщо інше не передбачено статтями 19-26.

3. Реорганізаційні заходи мають юридичну силу на території всього Співтовариства відповідно до законодавства держави-члена за місцем походження без будь-яких подальших формальностей, включаючи щодо третіх сторін в інших державах-членах, навіть якщо законодавство тих інших держав-членів не передбачає такі реорганізаційні заходи або альтернативно робить їх застосування залежним від умов, які не виконуються.

4. Реорганізаційні заходи мають силу у всьому Співтоваристві, якщо вони стали чинні на території держави-члена, де вони були застосовані.

Стаття 5

Повідомлення наглядовим органам

Компетентні органи держави-члена за місцем походження невідкладно інформують про своє рішення щодо реорганізаційних заходів наглядові органи держави-члена за місцем походження, якщо можливо, до застосування таких заходів або, якщо не можливо, відразу після цього. Наглядові органи держави-члена за місцем походження негайно інформують наглядові органи всіх інших держав-членів про рішення вжити реорганізаційні заходи, включаючи можливі наслідки на практиці таких заходів.

Стаття 6

Публікація

1. Якщо в державі-члені за місцем походження допускається скарга щодо реорганізаційних заходів, компетентні органи держави-члена за місцем походження, адміністратор чи будь-яка особа, яка має право робити це, оприлюднює своє рішення щодо реорганізаційних заходів відповідно до порядку публікацій, передбачених в державі-члені за місцем походження, і потім публікує в Офіційному журналі Європейських Співтовариств при першій можливості витяг з документа, яким встановлюються реорганізаційні заходи. Наглядові органи всіх інших держав-членів, які були проінформовані про рішення щодо реорганізаційних заходів, відповідно до статті 5, можуть забезпечити публікацію такого рішення на своїй території у спосіб, який вони вважають доцільним.

2. В публікаціях, передбачених в пункті 1, також визначається компетентний орган держави-члена за місцем походження, закон, що застосовується, відповідно до статті 4 (2), та адміністратора призначеного, якщо такий є. Вона здійснюється офіційною мовою чи однією з офіційних мов держави-члена, в якій публікується інформація.

3. Реорганізаційні заходи застосовуються незалежно від положень щодо публікації, викладених у пунктах 1 і 2, та мають юридичну силу стосовно кредиторів, якщо компетентними органами держави-члена за місцем походження чи законодавством тієї держави не передбачено інше.

4. Якщо реорганізаційні заходи мають наслідки виключно щодо прав акціонерів, членів чи працівників страхового підприємства, які розглядаються у цих якостях, ця стаття не застосовується, якщо законодавство, що застосовується до таких реорганізаційних заходів, не передбачає інше. Компетентні органи визначають спосіб, у який зацікавлені сторони, на які поширюються такі реорганізаційні заходи, інформуються згідно з відповідним законодавством.

Стаття 7

Інформація для відомих кредиторів - Право пред'являти вимоги

1. Якщо законодавство держави-члена за місцем походження вимагає пред'явлення вимог з метою їх визнання чи передбачає обов'язкове повідомлення про реорганізаційні заходи кредиторам, які постійно проживають, перебувають чи мають головний офіс на території цієї держави, компетентні органи держави-члена за місцем походження чи адміністратор також інформують відомих кредиторів, які постійно проживають, перебувають або мають головний офіс в інших державах-членах, відповідно до процедур, викладених у статтях 15 і 17 (1).

2. Якщо законодавство держави-члена за місцем походження передбачає право кредиторів, які постійно проживають, перебувають чи мають головний офіс на території цієї держави, пред'являти вимоги чи подавати зауваження стосовно їх вимог, кредитори, які постійно проживають, перебувають чи мають головний офіс в іншій державі-члені, мають таке саме право пред'являти вимоги чи подавати зауваження відповідно до процедур, викладених у статтях 16 і 17 (2).

Розділ III

Процедури ліквідації

Стаття 8

Відкриття процедури ліквідації - Інформація наглядовим органам

1. Лише компетентні органи держави-члена за місцем походження мають право приймати рішення про відкриття процедури ліквідації страхового підприємства, включаючи його філії в інших державах-членах. Це рішення може бути прийняте за відсутності або після застосування реорганізаційних заходів.

2. Рішення, прийняте відповідно до законодавства держави-члена за місцем походження щодо відкриття процедур ліквідації страхового підприємства, включаючи його філії в інших державах-членах, визнається без подальших формальностей в межах території всіх інших держав-членів і набирає чинності там, як тільки це рішення набирає чинності в державі-члені, в якій відкриті процедури ліквідації.

3. Наглядові органи держави-члена за місцем походження невідкладно інформуються про рішення відкрити процедури ліквідації, якщо можливо до відкриття процедури, і якщо неможливо, відразу після цього. Наглядові органи держави-члена за місцем походження невідкладно інформуються наглядові органи усіх інших держав-членів про рішення відкрити процедури ліквідації, в тому числі про можливі наслідки на практиці таких процедур.

Стаття 9

Законодавство, що застосовується

1. Якщо інше не передбачене в статтях 19-26, рішення про відкриття процедур ліквідації страхового підприємства, процедури ліквідації та їх наслідки регулюються законами, постановами та адміністративними положеннями, що застосовуються в їх державі-члені за місцем походження.

2. Законодавство держави-члена за місцем походження, зокрема, визначає:

а) активи, які складають частину майна, та поводження з активами, придбаними чи переданими страховому підприємству після відкриття процедур ліквідації;

б) відповідні повноваження страхового підприємства та ліквідатора;

в) умови, за яких може здійснюватися компенсація;

г) наслідки процедур ліквідації щодо діючих контрактів, стороною яких є страхове підприємство;

д) наслідки процедур ліквідації щодо індивідуальних кредиторів за виключенням незакінчених судових процесів, як передбачено в статті 26;

е) вимоги, що мають бути заявлені стосовно майна страхового підприємства, та розгляд вимог, що виникають після відкриття процедур ліквідації;

є) правила, що регулюють пред'явлення, перевірку та прийняття вимог;

ж) правила, що регулюють розподіл прибутків від реалізації активів, черговість претензій та права кредиторів, які отримали часткове задоволення після відкриття процедур ліквідації на підставі права in rem або через компенсації;

з) умови та наслідки закриття процедур ліквідації, зокрема, внаслідок укладення компромісної угоди;

і) права кредиторів після закриття процедур ліквідації;

й) того, хто має покрити витрати, понесені при провадженні процедур ліквідації;

к) правила щодо нечинності, оспорюваності чи невиконання правових актів, що завдають шкоди всім кредиторам.

Стаття 10

Розгляд страхових вимог

1. Держави-члени забезпечують перевагу страхових вимог над іншими вимогами до страхового підприємства відповідно до одного чи обох з наступних методів:

а) страхові вимоги щодо активів, що представляють технічні резерви, мають абсолютну перевагу над будь-якими іншими вимогами до страхового підприємства;

б) страхові вимоги щодо всіх активів страхового підприємства мають перевагу над будь-якою іншою вимогою до страхового підприємства з єдиним можливим виключенням: i) вимоги працівників, які виникають з трудових контрактів і трудових відносин, ii) вимоги, подані державними податковими органами, iii) вимоги, подані органами соціального забезпечення, iv) вимоги щодо активів, які регулюються правом in rem.

2. Не порушуючи пункт 1, держави-члени можуть передбачити, що всі або частина витрат, що виникають з процедур ліквідації, як визначено їх національним законодавством, мають перевагу над страховими вимогами.

3. Держави-члени, які обрали метод, передбачений в пункті 1(а), вимагають заснування та ведення страховими підприємствами спеціального реєстру, який має відповідати положенням, викладеним в Додатку.

Стаття 11

Суброгація гарантійній схемі

Держава-член за місцем походження може передбачити, що якщо права страхових кредиторів були суброговані гарантійній схемі, заснованій в тій державі-члені, вимоги за такою схемою не отримують перевагу від застосування положень статті 10(1).

Стаття 12

Пред'явлення переважних вимог активами

Відступаючи від положень статті 18 Директиви 73/239/ЄЕС та статті 21 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), держави-члени, які застосовують метод, викладений в статті 10(1)(б) цієї Директиви, вимагають від кожного страхового підприємства пред'явити в будь-який момент і незалежно від можливої ліквідації, вимоги, які можуть мати перевагу над страховими вимогами згідно статті 10(1)(б), та які зареєстровані на рахунках страхового підприємства, активами, зазначеними в статті 21 Директиви 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) та статті 21 Директиви 92/96/ЄЕС ( 994_186 ).

Стаття 13

Відкликання дозволу

1. Якщо прийнято рішення про відкриття процедур ліквідації страхового підприємства, дозвіл страхового підприємства відкликається, за винятком до тієї міри, необхідної для цілей пункту 2, відповідно до процедури, передбаченої в статті 22 Директиви 73/239/ЄЕС та статті 26 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), якщо дозвіл не був попередньо відкликаний.

2. Відкликання дозволу відповідно до пункту 1 не перешкоджає ліквідатору чи будь-якій іншій особі, уповноваженій компетентними органами, здійснювати діяльність страхового підприємства, наскільки це необхідно чи відповідає цілям ліквідації. Держава-член за місцем походження може передбачити здійснення такої діяльності за згодою та під наглядом наглядових органів держави-члена за місцем походження.

Стаття 14

Публікація

1. Компетентний орган, ліквідатор чи будь-яка інша особа, призначена з цією метою компетентним органом, публікує рішення про відкриття процедур ліквідації відповідно до правил публікації, передбачених в державі-члені за місцем походження, а також публікує витяг з рішення про ліквідацію в Офіційному журналі Європейських Співтовариств. Наглядові органи усіх інших держав-членів, яких повідомили про рішення відкрити процедури ліквідації відповідно до статті 8(3), можуть забезпечити публікацію такого рішення в межах їх території у спосіб, який вони вважають належним.

2. Публікація рішення про відкриття процедури ліквідації, що передбачено в пункті 1, також визначає компетентний орган держави-члена за місцем походження, законодавство, що застосовується, та призначеного ліквідатора. Вона подається офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, в якій публікується ця інформація.

Стаття 15

Інформація для відомих кредиторів

1. Якщо відкриті процедури ліквідації, компетентні органи держави-члена за місцем походження, ліквідатор чи будь-яка інша особа, призначена з цією метою компетентними органами, невідкладно інформують в письмовій формі кожного відомого кредитора, який має постійне місце проживання, перебування чи головний офіс в іншій державі-члені.

2. Повідомлення, про яке йшлось в пункті 1, містить, зокрема, часові обмеження, покарання, передбачені у випадку порушення цих часових обмежень, чи орган, уповноважений приймати вимоги чи зауваження щодо вимог та інші передбачені заходи. Повідомлення також зазначає про необхідність для кредиторів, вимоги яких є переважними або забезпечуються in rem, подавати свої вимоги. У випадку страхових вимог, повідомлення крім того, зазначають загальні наслідки процедур ліквідації щодо контрактів, зокрема, дати, коли дія страхових контрактів чи операцій буде припинена, і права та обов'язки застрахованих осіб відповідно до контракту чи операції.

Стаття 16

Право пред'являти вимоги

1. Будь-який кредитор, який має постійне місце проживання, перебування чи головний офіс в державі-члені, іншій ніж держава-член за місцем походження, в тому числі, державні органи держав-членів, має право пред'являти вимоги чи подавати письмові зауваження щодо вимог.

2. Вимоги всіх кредиторів, які мають постійне місце проживання, перебування чи головний офіс в державі-члені, іншій, ніж держава-член за місцем походження, в тому числі, вищезазначені органи, розглядаються однаково та в такій черговості, як і вимоги еквівалентного характеру, пред'явлені кредиторами, які мають постійне місце проживання, перебування чи головний офіс в державі-члені за місцем походження.

3. За винятком випадків, коли законодавство держави-члена за місцем походження дозволяє інше, кредитор надсилає копії підтверджуючих документів, якщо такі є, та зазначає характер вимоги, дату, коли вона виникла, суму, якщо вона претендує на переважний розгляд, гарантії in rem чи збереження права на майно щодо вимоги, і які активи покриваються його гарантією. Пріоритетність, надана страховим вимогам статтею 10, не потрібно зазначати.

Стаття 17

Мови та форма

1. Інформація в повідомленні, про яке йдеться в статті 15, подається офіційною мовою чи однією з офіційних мов держави-члена за місцем походження. З цією метою використовується форма під заголовком "Запрошення пред'явити вимогу" або, якщо передбачає законодавство держави-члена за місцем походження подання зауважень щодо вимог, "Запрошення подати зауваження щодо вимоги; часові обмеження, яких повинні дотримуватись", всіма офіційними мовами Європейського Союзу.

Однак, якщо відомий кредитор є пред'явником страхової вимоги, інформація в повідомленні, передбачена в статті 15, подається офіційною мовою чи однією з офіційних мов держави-члена, в якій кредитор постійно проживає, перебуває або має головний офіс.

2. Будь-який кредитор, який постійно проживає, перебуває чи має головний офіс в державі-члені, іншій ніж держава-член за місцем походження, може пред'явити вимогу чи подати зауваження щодо його вимоги офіційною мовою чи однією з офіційних мов тієї держави-члена. Однак, в такому випадку пред'явлення його вимоги чи подання зауваження щодо його вимоги, якщо доцільно, має заголовок "Пред'явлення вимоги" чи "Подання зауважень щодо вимог", якщо доцільно, офіційною мовою чи однією з офіційних мов держави-члена за місцем походження.

Стаття 18

Регулярна інформація для кредиторів

1. Ліквідатори належним чином регулярно інформують кредиторів, зокрема про здійснення ліквідації.

2. Наглядові органи держав-членів можуть робити запит щодо інформації про розвиток процедури ліквідації до наглядових органів держави-члени за місцем походження.

Розділ IV

Положення, спільні для реорганізаційних заходів та процедур ліквідації

Стаття 19

Наслідки щодо певних контрактів та прав

Порушуючи статті 4 та 9, наслідки відкриття реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації щодо контрактів та прав, визначених нижче, регулюються наступними правилами:

а) трудові контракти та трудові відносини регулюються виключно законодавством держави-члена, що застосовується до трудових контрактів чи трудових відносин;

б) контракт, який надає право використовувати чи придбавати нерухоме майна, регулюється виключно законодавством держави-члена, на території якої розташоване нерухоме майно;

в) права страхового підприємства щодо нерухомого майна, корабель чи літак, який підлягає реєстрації в державному реєстрі, регулюється законодавством держави-члена, яка веде цей реєстр.

Стаття 20

Права третіх сторін in rem

1. Відкриття реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації не впливає на права in rem кредиторів чи третіх сторін щодо матеріальних чи нематеріальних, рухомих чи нерухомих активів - як особливих активів, так і всіх невизначених активів в цілому, що змінюються час від часу, - які належать страховому підприємству, і які розміщені в межах території іншої держави-члена на час відкриття таких заходів чи процедур.

2. Права, про які йдеться в пункті 1, зокрема, означають:

а) право розміщувати активи чи мати їх розміщеними і отримувати компенсацію від прибутків чи доходів від цих активів, зокрема за допомогою права утримання майна за борги або застави;

б) виняткове право на задоволення вимоги, зокрема, право, гарантоване правом утримання майна за борги або передачею вимоги через гарантію;

в) право вимагати активи від, та/або вимагати реституцію з боку будь-кого, хто володіє чи користується ними, всупереч бажанням сторони, наділеної таким правом;

г) право in rem на прибуткове користування активами.

3. Право, записане в державному реєстрі, та яке реалізується щодо третіх сторін, згідно з яким право in rem в значенні пункту 1 може бути отримане, вважається правом in rem.

4. Пункт 1 не перешкоджає діям щодо нечинності, оспорюваності чи невиконання, про що йдеться в статті 9(2)(1).

Стаття 21

Збереження права на майно

1. Відкриття реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації страхового підприємства, що купує активи, не впливає на права продавця, що грунтуються на збереженні права на майно, якщо на час відкриття таких заходів чи процедур активи розміщені на території держави-члена, іншої ніж держава, в якій такі заходи чи процедури були відкриті.

2. Відкриття реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації страхового підприємства, що продає активи, після передачі активів, не є підставою для скасування чи припинення продажу та не перешкоджає покупцю набувати право на майно, якщо на момент відкриття таких заходів чи процедур продані активи розміщені на території держави-члена, іншої ніж держава, в якій такі заходи чи процедури були відкриті.

3. Пункти 1 та 2 не перешкоджають діям щодо нечинності, оспорюваності чи невиконання, про що йдеться в статті 9(2)(1).

Стаття 22

Компенсація

1. Відкриття реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації не впливає на право кредиторів вимагати компенсації їх вимог відносно вимог страхового підприємства, якщо така компенсація допускається законодавством, що застосовується до вимог страхового підприємства.

2. Пункт 1 не перешкоджає діям щодо нечинності, оспорюваності чи невиконання, про що йдеться в статті 9(2)(1).

Стаття 23

Регульовані ринки

1. Не порушуючи статті 20, наслідки реорганізаційних заходів чи відкриття процедур ліквідації щодо прав та зобов'язань сторін регульованого ринку регулюються виключно законодавством, що застосовується до такого ринку.

2. Пункт 1 не перешкоджає будь-яким діям щодо нечинності, оспорюваності чи невиконання, про що йдеться в статті 9(2)(1), які можуть бути вжиті з метою припинення виплат чи здійснення операцій відповідно до законодавства, що застосовується до такого ринку.

Стаття 24

Акти, що завдають шкоду

Стаття 9(2)(1) не застосовується, якщо особа, яка отримала вигоду від виконання правового акта, що завдає шкоди всім кредиторам, доведе, що:

а) зазначений акт належить до законодавства держави-члена, іншої ніж держава-член за місцем походження, і

б) що те законодавство не допускає будь-яких заходів оспорення цього акта у відповідному випадку.

Стаття 25

Захист покупців третіх сторін

Якщо актом, укладеним після прийняття реорганізаційних заходів чи відкриття процедур ліквідації, страхове підприємство за винагороду розпоряджається:

а) нерухомими активами,

б) кораблем чи літаком, що підлягає державній реєстрації, або

в) цінними паперами, що передаються або іншими, існування яких або передача яких передбачає внесення в реєстр або рахунок, передбачені законодавством чи які розміщені в центральній депозитній системі, що регулюється законодавством держави-члена,

законність такого акта регулюється законодавством тієї держави-члена, на території якої розміщені нерухомі активи або яка веде реєстр, рахунок чи систему.

Стаття 26

Незакінчений судовий процес

Наслідки реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації щодо незакінченого судового процесу стосовно активів чи прав, яких страхове підприємство було позбавлене, регулюються виключно законодавством держави-члена, в якій триває судовий процес.

Стаття 27

Адміністратори та ліквідатори

1. Призначення адміністратора чи ліквідатора підтверджується завіреною копією оригіналу рішення про його призначення або будь-яким іншим сертифікатом, виданим компетентними органами держави-члена за місцем походження.

Може вимагатись переклад на офіційну мову або одну з офіційних мов держави-члена, на території якої адміністратор чи ліквідатор прагне здійснювати свою діяльність. Не вимагається законодавство чи інша аналогічна формальність.

2. Адміністратори і ліквідатори мають право здійснювати на території всіх держав-членів всі повноваження, які вони мають право здійснювати на території держави-члена за місцем походження. Може бути призначений асистент або, якщо доцільно, представник адміністраторів та ліквідаторів, відповідно до законодавства держави-члена за місцем походження, в ході здійснення реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації, зокрема в державі-члені за місцем знаходження, і особливо, з метою допомогти подолати будь-які складнощі, з якими стикаються кредитори в державі-члені місцем знаходження.

3. При здійсненні своїх повноважень відповідно до законодавства держави-члена за місцем походження, адміністратор чи ліквідатор узгоджує свої дії з законодавством держав-членів, на території яких він бажає вживати дії, зокрема, щодо процедур реалізації активів та повідомлення працівників. Такі повноваження не можуть включати застосування примусу чи право впливати на судовий процес або вирішувати спори.

Стаття 28

Реєстрація в державному реєстрі

1. Адміністратор, ліквідатор чи будь-який інший орган чи особа, відповідно уповноважена в державі-члені за місцем походження, може зробити запит, щоб реорганізаційні заходи чи рішення відкрити процедури ліквідації реєструвалися у земельному, торговельному та будь-якому іншому державному реєстрі, що ведуться в інших державах-членах.

Однак, якщо держава-член передбачає обов'язкову реєстрацію, орган чи особа, про які йдеться в підпункті 1, вживає всіх заходів, які необхідні для забезпечення такої реєстрації.

2. Витрати на реєстрацію розглядаються як витрати та видатки, понесені при здійсненні процедур.

Стаття 29

Професійна таємниця

Всі особи, від яких вимагається отримання чи розголошення інформації у зв'язку з порядком повідомлення, передбаченим в статтях 5, 8 та 30, пов'язані професійною таємницею так, як це передбачено в статті 16 Директиви 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) та статті 15 Директиви 92/96/ЄЕС ( 994_186 ) за винятком будь-яких судових органів, до яких застосовуються діючі положення національного законодавства.

Стаття 30

Філії страхових підприємств третьої країни

1. Незважаючи на визначення, передбачені в статті 2(д), (е) та (є), та з метою застосування положень цієї Директиви до реорганізаційних заходів та процедур ліквідації філії, розміщеної на території держави-члена, де засноване страхове підприємство, головний офіс якого розташований поза межами Співтовариства:

а) "держава-член за місцем походження" означає державу-члена, в якій філія отримала дозвіл відповідно до статті 23 Директиви 73/239/ЄЕС та статті 27 Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ), та

б) "наглядові органи" та "компетентні органи" означає такі органи держави-члена, в якій філія отримала дозвіл.

2. Якщо страхове підприємство, головний офіс якого знаходиться поза межами Співтовариства, має філії, засновані в більш ніж одній державі-члені, кожна філія розглядається незалежно стосовно застосування цієї Директиви. Компетентні органи та наглядові органи цих держав-членів докладають всіх зусиль для координації своїх дій. Будь-які адміністратори чи ліквідатори також докладають всіх зусиль для координації своїх дій.

Стаття 31

Імплементація цієї Директиви

1. Держави-члени приймають закони, постанови та адміністративні положення, які необхідно привести у відповідність з цією Директивою до 20 квітня 2003 року. Після цього вони відразу повідомляють про це Комісію.

Якщо держави-члени приймають такі заходи, вони повинні містити посилання на цю Директиву чи повинні супроводжуватися таким посиланням у разі їх офіційної публікації. Методи розміщення таких посилань передбачаються державами-членами.

2. Положення національного законодавства, прийняті для застосування цієї Директиви, застосовуються виключно до реорганізаційних заходів чи процедур ліквідації, здійснених чи відкритих після дати, зазначеної в пункті 1. Реорганізаційні заходи чи процедури ліквідації, здійснені чи відкриті до тієї дати, продовжують регулюватись законодавством, що застосовувалось щодо них на час здійснення чи відкриття.

3. Держави-члени надсилають Комісії текст основних положень внутрішнього законодавства, які вони приймають в сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 32

Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності в день її публікації в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 33

Адресат

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 19 березня 2001 року.

За Європейський парламент                               Президент

Н.Фонтайн

За Раду                                                 Президент

А.Лінд

Спеціальний реєстр, передбачений в статті 10 (3)

1. Кожне страхове підприємство повинно вести в своєму головному офісі спеціальний реєстр активів, що використовуються для покриття технічних резервів, підрахованих та інвестованих згідно з правилами держави-члена за місцем походження.

2. Якщо страхове підприємство здійснює як страхування життя, так і інше ніж страхування життя, воно веде у своєму головному офісі окремі реєстри для кожного виду діяльності. Однак, якщо держава-член уповноважує страхове підприємство покривати страхування життя і ризики, перераховані у пунктах 1 і 2 Додатка А до Директиви 73/239/ЄЕС, вона може передбачити, щоб ті страхові підприємства вели єдиний реєстр для всіх їхніх видів діяльності.

3. Загальна вартість внесених в реєстр активів, оцінена у відповідності із правилами, що застосовуються в державі-члені за місцем походження, ніколи не повинна бути меншою за вартість технічних резервів.

4. Якщо активи, внесені в реєстр, підлягають праву in rem на користь кредитора чи третьої сторони, внаслідок чого частка вартості активів не є доступною для цілей виконання зобов'язань, цей факт записується до реєстру, і недоступна сума не зараховується до загальної вартості, про яку йдеться у пункті 3.

5. Якщо активи, задіяні для покриття технічних резервів, підлягають праву in rem на користь кредитора чи третьої сторони, не виконуючи умови пункту 4, чи коли такі активи підлягають збереженню права на майно на користь кредитора або третьої сторони, або якщо кредитор має право вимагати компенсацію його вимог проти вимог страхової компанії, розгляд таких активів у випадку ліквідації страхового підприємства відповідно до методу, викладеного у статті 10 (1) (а), визначається законодавством держави-члена за місцем походження, окрім випадків, коли до цих активів застосовуються статті 20, 21 чи 22.

6. Склад активів, внесених у реєстр відповідно з пунктами 1-5 на час, коли відкриті процедури ліквідації, не повинен надалі змінюватися і мінятися, крім випадків, коли в реєстрах необхідно виправити суто канцелярські помилки, за винятком дозволу компетентного органу.

7. Незважаючи на пункт 6, ліквідатори повинні додати до вказаних активів їх прибуток і вартість чистих страхових внесків, отриманих щодо відповідного виду діяльності між відкриттям процедур ліквідації і часом виплати страхових вимог, чи до будь-якої передачі портфеля.

8. Якщо результат реалізації активів є меншим, ніж їх оцінена вартість в реєстрах, від ліквідаторів вимагається пояснити це компетентним органам держави-члена за місцем походження.

9. Наглядові органи держави-членів повинні вжити відповідних заходів для забезпечення повного застосування страховими підприємствами положень цього Додатка.

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.