02018R0273 - UA - 13.06.2019 - 001.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 17. Сільське господарство та розвиток сільських територій)

ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2018/273
від 11 грудня 2017 року
про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, реєстр виноградників, супровідні документи та сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обов’язкові декларації, повідомлення та публікацію нотифікованої інформації, а також про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок і санкцій, про внесення змін до регламентів Комісії (ЄС) № 555/2008, (ЄС) № 606/2009 та (ЄС) № 607/2009 та про скасування Регламенту Комісії (ЄС) № 436/2009 і Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/560

(ОВ L 058 28.02.2018, с. 1)

Зі змінами, внесеними:

ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2018/273
від 11 грудня 2017 року
про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, реєстр виноградників, супровідні документи та сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обов’язкові декларації, повідомлення та публікацію нотифікованої інформації, а також про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок і санкцій, про внесення змін до регламентів Комісії (ЄС) № 555/2008, (ЄС) № 606/2009 та (ЄС) № 607/2009 та про скасування Регламенту Комісії (ЄС) № 436/2009 і Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/560

ГЛАВА I
ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет

Цей Регламент встановлює правила на доповнення регламентів (ЄС) № 1306/2013 та (ЄС) № 1308/2013 відповідно стосовно такого:

(a) система дозволів на виноградні насадження;

(b) реєстр виноградників;

(c) визнані супровідні документи, сертифікація та правила ввезення вина;

(d) реєстр прибуттів і вибуттів;

(e) обов’язкові декларації;

(f) перевірки та аналітичний банк даних про ізотопний аналіз;

(g) компетентні органи та взаємна допомога між ними;

(h) санкції;

(i) повідомлення та публікація нотифікованої інформації.

Стаття 2
Терміни та означення

1. Для цілей цього Регламенту та Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274 застосовуються такі терміни й означення:

(a) «винороб» означає фізичну чи юридичну особу або групу фізичних чи юридичних осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, чиє господарство розташоване на території Союзу, як визначено у статті 52 Договору про Європейський Союз у поєднанні зі статтею 355 Договору про функціонування Європейського Союзу, та яка утримує площу, засаджену виноградом, якщо продукти, що виробляють на такій площі, використовують для комерційного виробництва винних продуктів або якщо на таку площу поширюються звільнення для експериментальних цілей або для створення розсадників, згаданих у статті 3(2) цього Регламенту;

(b) «винні продукти» означає продукти з переліку в частині XII додатка I до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, крім винного оцту, який відносять до кодів КН 2209 00 11 та 2209 00 19;

(c) «ділянка виноградника» означає сільськогосподарську ділянку, означену у статті 67(4)(a) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, засаджену виноградом, яка або призначена для комерційного виробництва винних продуктів, або на яку поширюються звільнення для експериментальних цілей чи для створення розсадників, згаданих у статті 3(2) цього Регламенту;

(d) «покинута виноробна площа» означає площу, засаджену виноградом, який більше не призначений для регулярного вирощування для отримання придатного для реалізації продукту протягом більше п’яти років, без обмеження особливих випадків, визначених державами-членами, викорчовування якого більше не дає виробнику право на отримання дозволу на повторне насадження відповідно до статті 66 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(e) «збирач» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, яка збирає врожай винограду з площі, засадженої виноградом, з метою реалізації такого винограду для виробництва винних продуктів третіми сторонами або з метою його перероблення з отриманням винних продуктів у своєму господарстві чи отримання переробленого від його імені винограду для комерційних цілей;

(f) «переробник» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, яка переробляє вина або від імені якої переробляють вина з отриманням вин, лікерних вин, ігристих і напівігристих вин, газованих ігристих і напівігристих вин, якісних ігристих вин і якісних ароматних ігристих вин;

(g) «роздрібний продавець» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, чия підприємницька діяльність включає продаж безпосередньо споживачу вина й сусла в малих кількостях, які визначає кожна держава-член, з урахуванням особливостей торгівлі та розповсюдження, але крім осіб, які використовують погреби, обладнані для зберігання, або приміщення для розливання вина у великих кількостях, і тих, що займаються вуличною торгівлею вина, транспортованого в резервуарах;

(h) «розливання» означає поміщення вина як кінцевого продукту для комерційних цілей у тару місткістю не більше 60 літрів;

(i) «розливальник» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, яка виконує розливання вина або яка отримує розлите від її імені вино;

(j) «торговець» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, крім приватних споживачів чи роздрібних продавців, яка утримує запаси винних продуктів для комерційних цілей або займається їх торгівлею та, можливо, також розливає їх, крім спиртових заводів;

(k) «виноробний рік» означає маркетинговий рік для сектора вина, як зазначено у статті 6(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Для цілей глав IV-VIII цього Регламенту, крім статті 47, та глав IV-VII Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274 «виробник» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам згідно з національним правом, яка сама переробляє або отримує перероблений від свого імені свіжий виноград, сусло або молоде вино в процесі бродіння з отриманням вина або сусла для комерційних цілей.

3. Для цілей статті 10(1) «малий виробник» означає виробника, який виробляє в середньому менше 1000 гл вина на виноробний рік на основі даних про середнє річне виробництво за принаймні три послідовні виноробні роки.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що означення терміна «малий виробник» не охоплює виробників, які купують свіжий виноград, сусло чи молоде вино в процесі бродіння для їх перероблення у вино.

ГЛАВА II
СИСТЕМА ДОЗВОЛІВ НА ВИНОГРАДНІ НАСАДЖЕННЯ

Стаття 3
Площі, звільнені від застосування системи дозволів на виноградні насадження

1. Систему дозволів на виноградні насадження, встановлену у главі III розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, не застосовують до насаджування чи повторного насаджування площ, згаданих у статті 62(4) того самого регламенту, які задовольняють відповідні умови, визначені в параграфах 2, 3 та 4 цієї статті.

2. Про насаджування чи повторне насаджування площ, призначених для експериментальних цілей або для створення розсадників, потрібно попередньо повідомити компетентні органи. У такому повідомленні повинна бути вказана вся відповідна інформація щодо таких площ та періоду, протягом якого триватиме експеримент, або періоду, протягом якого в такому розсаднику триватиме виробництво. Про продовження таких періодів також потрібно повідомляти компетентні органи.

Якщо вважається, що ризиків потрясінь на ринку немає, держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що протягом періодів, згаданих у першому підпараграфі, виноград, вироблений на таких площах, і винні продукти, отримані з такого винограду, можна реалізовувати. У кінці таких періодів виробник повинен або:

(a) отримати дозвіл відповідно до статті 64 або 68 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо відповідної площі, щоб мати можливість реалізовувати виноград, вироблений на такій площі, та винні продукти, отримані з такого винограду; або

(b) викорчувати такі площі за власний рахунок відповідно до статті 71(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Будь-які площі, які призначені для експериментів або створення розсадників, засаджені до 1 січня 2016 року, після надання нових прав на насаджування повинні й надалі відповідати після вказаної дати будь-яким умовам, визначеним для користування такими правами, до кінця періоду експерименту або періоду виробництва в розсаднику, на який такі права були надані. Після закінчення таких періодів застосовуються правила, встановлені в першому і другому підпараграфах.

3. Насаджування або повторне насаджування площ, винні продукти чи продукти виноградарства з яких призначені виключно для споживання домогосподарствами винороба, повинні відповідати таким умовам:

(a) така площа не перевищує 0,1 га;

(b) відповідний винороб не займається комерційним виробництвом винограду або комерційним виробництвом інших винних продуктів.

Для цілей цього параграфа держави-члени можуть вважати певні організації, які не здійснюють комерційної діяльності, еквівалентними домогосподарству винороба.

Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що про насадження, згадані в першому підпараграфі, потрібно повідомляти.

4. Виробник, який втратив певну площу, засаджену виноградом, внаслідок обов’язкових купівель у суспільних інтересах згідно з національним правом, має право засадити нову площу за умови, що така новозасаджена площа не перевищує 105% від обсягу чистого врожаю зі втраченої площі. Новозасаджена площа повинна бути зареєстрована у реєстрі виноградників.

5. Викорчовування площ, на які поширюється звільнення, згадане в параграфах 2 та 3, не повинне створювати підстав для надання дозволу на повторне насадження відповідно до статті 66 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак такий дозвіл дають у випадку викорчовування площ, які було нещодавно засаджено на підставі звільнення, згаданого в параграфі 4.

Стаття 4
Критерії надання дозволів

1. Якщо держави-члени застосовують критерій прийнятності, встановлений у статті 64(1)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, застосовуються правила, визначені в секції A додатка I до цього Регламенту.

Держави-члени можуть також застосовувати додатковий об’єктивний та недискримінаційний критерій, застосування якого не повинне створювати суттєвого ризику привласнення репутації конкретних охоронюваних географічних зазначень, існування якого припускають, крім випадків, коли органи публічної влади довели існування такого ризику.

Правила щодо застосування такого додаткового критерію встановлені в секції B додатка I.

2. Якщо держави-члени вирішують застосувати один або декілька з критеріїв прийнятності, згаданих у статті 64(1)(a)-(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та додатковий критерій, згаданий у параграфі 1 цієї статті, при наданні дозволів на нові насадження, вони можуть застосовувати такі критерії на національному рівні або на нижчому територіальному рівні.

3. Якщо держави-члени застосовують один або декілька з критеріїв пріоритетності з переліку у статті 64(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, застосовуються правила, встановлені в секціях А-H додатка II до цього Регламенту.

Держави-члени можуть також застосовувати додаткові об’єктивні та недискримінаційні критерії попередньої поведінки виробника й неприбуткових організацій із соціальною метою, які отримали землі, конфісковані у випадках тероризму та інших типів злочинів. Правила щодо застосування таких додаткових критеріїв встановлені в секції I додатка II.

4. Якщо держави-члени вирішують застосувати один або декілька з критеріїв пріоритетності, згаданих у статті 64(2)(a)-(h) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та додаткові критерії, передбачені в параграфі 3 цієї статті, при наданні дозволів на нові насадження, вони можуть застосовувати такі критерії однаково на національному рівні або з різними ступенями важливості в різних районах держав-членів.

5. Використання одного або декількох із критеріїв із переліку у статті 64(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 як критеріїв прийнятності на одному з географічних рівнів, згаданих у статті 63(2), вважають належним чином виправданим для цілей пункту (d) параграфа 1 статті 64 того самого регламенту, якщо їх використання спрямоване на вирішення конкретної проблеми, яка впливає на сектор виноробства на такому конкретному географічному рівні та яка може бути вирішена лише за допомогою такого обмеження.

6. Без обмеження правил, встановлених у додатках I та II щодо конкретних критеріїв прийнятності та пріоритетності, держави-члени повинні за необхідності ухвалювати додаткові інструменти для уникнення обходу особами, які подали заявку на отримання дозволу, критеріїв прийнятності та пріоритетності, що містяться в указаних додатках.

Стаття 5
Дозволи на очікуване повторне насадження

Держави-члени можуть застосовувати до надання дозволу на викорчовування підприємством-виробником площі, засадженої виноградом відповідно до статті 66(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, вимогу щодо надання забезпечення.

У будь-якому випадку, якщо виробники не виконують викорчовування до кінця четвертого року з дати, коли були посаджені нові рослини винограду, до площі, яку надано в заставу та яку не викорчувано, застосовують статтю 71 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Стаття 6
Обмеження щодо насаджування

Держави-члени можуть обмежувати насаджування на основі статті 66(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо конкретна площа, на якій заплановане повторне насадження, розташована в районі, для якого видача дозволів на нові насадження обмежена відповідно до статті 63(2)(b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, за умови, що таке рішення виправдане потребою уникнути обґрунтовано доведеного ризику суттєвого знецінення конкретної охоронюваної назви місця походження («PDO») або конкретного охоронюваного географічного зазначення («PGI»).

Ризик суттєвого знецінення, згаданий у першому параграфі, не існує, якщо:

(a) конкретна площа, яку планується засадити, розташована в тому самому районі PDO або PGI, що й викорчувана площа, а повторне насаджування винограду відповідає тій самій специфікації для PDO або PGI, що й викорчувана площа;

(b) повторне насадження має на меті виробництво вин без географічного зазначення за умови, що заявник бере на себе ті самі зобов’язання, що встановлені в пункті (2) секцій A та B додатка I до цього Регламенту стосовно нових насаджень.

ГЛАВА III
РЕЄСТР ВИНОГРАДНИКІВ

Стаття 7
Мінімальна інформація, що міститься у реєстрі виноградників

1. Для цілей статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 у державах-членах, які запроваджують систему дозволів на виноградні насадження, актуальна інформація, що міститься в реєстрі виноградників, повинна включати принаймні ті відомості та специфікації, що визначені в додатках III та IV до цього Регламенту, стосовно кожного винороба.

2. Для цілей статті 145(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 у державах-членах, які не запроваджують системи дозволів на виноградні насадження, але які реалізують національні програми підтримки реструктуризації чи перетворення виноградників, актуальна інформація, що міститься в реєстрі виноградників, повинна включати принаймні спрощені відомості та специфікації, що визначені в додатку III до цього Регламенту.

ГЛАВА IV
СУПРОВІДНІ ДОКУМЕНТИ ТА ПРАВИЛА ВВЕЗЕННЯ ВИННИХ ПРОДУКТІВ

СЕКЦІЯ I
СУПРОВІДНІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ Й СЕРТИФІКАЦІЇ ВИННИХ ПРОДУКТІВ

Стаття 8
Загальні правила

1. Для цілей статті 147(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 на кожну операцію з перевезення винних продуктів, виконувану між виноробами, збирачами, виробниками, розливальниками чи торговцями або між ними та роздрібними продавцями, повинен бути оформлений супровідний документ.

Оператори, згадані в першому підпараграфі, повинні бути здатними надати супровідний документ компетентним органам під час усієї операції з перевезення.

2. Супровідний документ може бути використаний тільки для одного відправлення.

3. Держави-члени повинні скласти перелік операторів, згаданих у цій статті, та забезпечувати його оновлення. Якщо такий перелік або реєстр уже існує для інших цілей, його можна також використовувати і для цілей цього Регламенту.

Стаття 9
Звільнення

1. Як відступ від статті 8, супровідний документ не вимагається в таких випадках:

(a) винні продукти, які перевозять від виноградника до виноробного об’єкта, між двома об’єктами того самого підприємства чи між об’єктами, що належать групі виробників, без зміни власника, за умови, що таке перевезення виконують для цілей виробництва, перероблення, зберігання чи розливання вина, загальна відстань, виражена довжиною дороги, не перевищує 70 км, а перевезення відбувається виключно на території однієї держави-члена або схвалене компетентними органами відповідної держави-члена;

(b) виноградна м’язга та винний осад:

(i) які транспортують до спиртового заводу або заводу з виробництва оцту, якщо продукт супроводжує транспортна накладна виробника на умовах, встановлених компетентними органами держави-члена, в якій розпочинається перевезення, або

(ii) якщо перевезення виконують для цілей вилучення продукту з виноробного процесу або з процесу будь-якого іншого перероблення винограду під наглядом компетентних органів, як передбачено у статтях 14(1)(b)(vii) та 18(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274;

(c) виноградний сік і сусло, які відповідають кодам КН 2009 61 та 2009 69, доставляють до операторів, які не займаються виноробством, якщо продукт супроводжує комерційний документ;

(d) винні продукти, які виробляють і перевозять виключно в межах території держав-членів, на які не поширюється обов’язок вести реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(e) описані нижче випадки, коли винні продукти перевозять виключно в межах території держави-члена в тарі з номінальним об’ємом не більше 60 літрів:

(i) винні продукти в маркованій тарі з номінальним об’ємом 10 літрів чи менше з одноразовим закривним пристроєм, якщо загальна кількість не перевищує:

- 5 літрів або 5 кілограмів у випадку концентрованого виноградного сусла, ректифікованого чи неректифікованого,

- 100 літрів для всіх інших продуктів;

(ii) вино чи виноградний сік, що призначено для дипломатичних представництв, консульств чи подібних установ у межах наданих їм квот;

(iii) вино чи виноградний сік:

- що перебуває у приватній власності домогосподарства і не призначено для продажу,

- що перебуває на борту кораблів, літаків чи поїздів для споживання там само;

(iv) вино, частково зброджене вино, частково зброджене виноградне сусло і виноградну сусло, які перевозять приватні особи і які призначені для особистого споживання відправником або сім’єю відправника, якщо кількість, яку перевозять, не перевищує 30 літрів;

(v) будь-який продукт, призначений для науково-технічних експериментів, якщо загальна кількість, яку перевозять, не перевищує одного гектолітру;

(vi) комерційні зразки;

(vii) зразки для компетентного органу чи призначеної лабораторії.

2. Якщо супровідний документ не вимагається, відправники повинні мати змогу в будь-який час довести точність усієї інформації, внесеної до реєстру вхідних і вихідних даних, передбаченому у главі V, або до інших реєстрів, які вимагаються державою-членом, в якій розпочалася операція з перевезення.

Стаття 10
Визнані супровідні документи

1. Компетентні органи повинні визнавати зазначені нижче документи як супровідні документи за умови, що вони відповідають умовам, встановленим у параграфах 2-5 та в додатку V:

(a) для винних продуктів, відвантажених у межах держави-члена або з однієї держави-члена в іншу державу-член, без обмеження пункту (b) цього підпараграфа:

(i) один із документів, згаданих у статті 21(6) або статті 26(1)(a) Директиви 2008/118/ЄС, для продуктів, які перевозять на основі режимів відстрочення сплати акцизного податку в межах Союзу, за умови, що в ньому вказаний у чітко ідентифіковний спосіб унікальний адміністративний референтний код, згаданий у статті 21(3) тієї самої директиви («номер ARC»), його складено відповідно до Регламенту Комісії (ЄС) № 684/2009 (-1) та, якщо використовують документ, згаданий у статті 26(1)(a) Директиви 2008/118/ЄС, відправник відповідає положенням параграфа 1;

(ii) для акцизних товарів, які перевозять у межах Союзу, після випуску для споживання в державі-члені, в якій розпочалося перевезення, спрощений супровідний документ, згаданий у статті 34(1) Директиви 2008/118/ЄС, який складають і використовують згідно з Регламентом Комісії (ЄЕС) № 3649/92 (-2);

(iii) для винних продуктів, які оподатковують акцизним податком та які відвантажують малі виробники відповідно до статті 40 Директиви 2008/118/ЄС, та для винних продуктів, які не оподатковують акцизним податком, один із зазначених нижче документів, складних на умовах, встановлених державою-членом відвантаження:

- якщо держава-член використовує інформаційну систему, надрукований примірник електронного адміністративного документа, встановленого таким чином, або будь-який комерційний документ, в якому вказують у чітко ідентифіковний спосіб конкретний адміністративний код («код MVV» - код значення верифікації торговця), який система присвоює електронному адміністративному документу, за умови, що такий документ встановлено відповідно до застосовних національних правил,

- якщо держава-член не використовує інформаційної системи, адміністративний документ або комерційний документ, в якому вказаний код MVV, присвоєний компетентним органом, за умови, що такий документ і його копію валідовано згідно з параграфом 3 цієї статті;

(b) для винних продуктів, відвантажених у третю країну або на територію, згадану у статті 5(2) та (3) Директиви 2008/118/ЄС, один із документів, згаданих у пункті (a)(i) або (iii).

Документи, згадані в другому абзаці пункту (a)(iii) першого підпараграфа, можуть використовувати лише до 31 грудня 2020 року.

2. Документи, згадані в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, повинні містити інформацію, зазначену в секції A додатка V, або дозволяти компетентним органам доступ до такої інформації.

Якщо в таких документах вказаний номер ARC, присвоєний комп’ютеризованою системою, згаданою у статті 21(2) Директиви 2008/118/ЄС, або код MVV, присвоєний інформаційною системою, створеною державою-членом відвантаження, як зазначено в першому абзаці пункту (a)(iii) першого підпараграфа параграфа 1, інформацію, зазначену в секції A додатка V до цього Регламенту, зберігають у використаній системі.

3. Документи, згадані в другому абзаці пункту (a)(iii) першого підпараграфа параграфа 1, та їх копії валідують до відвантаження шляхом:

(a) проставлення дати, підпису посадової особи компетентного органу та штампу, що ставить така посадова особа; або

(b) проставлення дати, підпису відправника та поставлення відправником, залежно від випадку:

(i) спеціального штампу відповідно до зразка, що міститься в секції C додатка V;

(ii) штампу, передбаченого компетентними органами, або

(iii) знака, що є відбитком штампувального пристрою, схваленого компетентними органами.

Спеціальний штамп або передбачений штамп, згаданий у пункті (b), може бути попередньо надрукований на формах, якщо для друку використовують принтер, схвалений для таких цілей.

4. У випадку винних продуктів, які ввозять із третьої країни, документи, згадані в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, повинні містити покликання на сертифікат, складений у країні походження відповідно до статті 20.

5. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть визнавати інші документи як супровідні документи, в тому числі документи, створені з використанням комп’ютеризованої процедури, призначеної для спрощення процедури стосовно перевезення винних продуктів, яку виконують виключно на їхній території та у випадку прямого вивезення з їхньої території.

Стаття 11
Сертифікація походження, характеристики, рік збору врожаю або винні сорти винограду та PDO або PGI

1. Документи, згадані в пункті (a)(i) та (iii) першого підпараграфа статті 10(1), вважають такими, що підтверджують походження, якість та характеристики винного продукту, рік збору врожаю або сорт чи сорти винограду, з якого чи яких такий продукт вироблено, та, якщо застосовно, PDO чи PGI. Для цього відправник або уповноважена особа, яка діє від імені відправника, повинна заповнити поле 17l таких документів релевантною інформацію, визначеною в частині I додатка VI.

2. Відправник повинен підтвердити точність інформації, яка вимагається відповідно до параграфа 1, на основі реєстру вхідних і вихідних даних, який повинен вестися згідно з главою V, або підтвердженої інформації в документах, що супроводжували попередні відправлення відповідного продукту та офіційні перевірки відповідності, виконані компетентними органами відповідно до глави VII.

3. Якщо стосовно винних продуктів, вироблених на своїй території, держави-члени вимагають сертифікат PDO або PGI, оформлений органом контролю, призначеним для цих цілей, супровідний документ повинен містити покликання на такий сертифікат, назву та, якщо застосовно, адресу електронної пошти органу контролю.

Стаття 12
Сертифікація вивезених винних продуктів

1. Якщо компетентні органи третьої країни призначення вимагають сертифікації, зазначеної у статті 11, для винних продуктів, відвантажених у таку третю країну, така сертифікація повинна мати одну із зазначених нижче форм:

(a) електронний адміністративний документ або будь-який інший комерційний документ, використовуваний відповідно до статті 21(6) Директиви 2008/118/ЄС, або документ, згаданий у статті 10(1)(a)(iii) цього Регламенту, за умови, що відправник або уповноважена особа, що діє від імені відправника, вказує релевантну інформацію, визначену в частині I додатка VI до цього Регламенту;

(b) конкретний вивізний сертифікат, складений на основі передбаченого зразка і вимог, визначених у частині II додатка VI до цього Регламенту.

2. Сертифікат, згаданий у пункті (b) параграфа 1, вважають справжнім, якщо його валідовано шляхом проставлення дати й підпису відправника або уповноваженої особи, що діє від імені відправника, та якщо відправник указав у сертифікаті як адміністративний референтний код номер ARC або код MVV, що присвоєно таким компетентним органом супровідному документу.

3. Статтю 11(2) та (3) застосовують mutatis mutandis до сертифікації, зазначеної в параграфі 1.

Стаття 13
Документи, використовувані як доказ вивезення

1. Якщо винні продукти знаходяться в обігу на підставі документа, згаданого у пункті (a)(i) першого підпараграфа статті 10(1), доказ вивезення з митної території Союзу складає звіт про вивіз, згаданий у статті 28 Директиви 2008/118/ЄС, складений митницею вивозу відповідно до статті 334 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/2447 (-3).

2. Якщо винні продукти знаходяться в обігу на підставі документа, згаданого у пункті (a)(iii) першого підпараграфа статті 10(1), доказ вивезення з митної території Союзу встановлюють відповідно до статті 334 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447. У такому випадку відправник або уповноважена особа, що діє від імені відправника, повинен або повинна вставити у супровідний документ покликання на експортну декларацію, згадану у статті 331 того самого регламенту та видану митницею вивозу, використовуючи один із показників, визначених у секції D додатка V до цього Регламенту.

3. Винні продукти, які тимчасово вивозять на підставі механізмів перероблення за межами митної території, передбачених у статті 210(d) Регламенту (ЄС) № 952/2013, відповідно до глав I та V розділу VII Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/2446 (-4) та глави I розділу VII Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447 до однієї з держав-членів Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) для виконання операцій зберігання, витримування та/або пакування, повинні супроводжуватися, на додаток до супровідного документа, інформаційним листом, встановленим рекомендацією Ради митної співпраці від 3 грудня 1963 року. У такому листі в полях, зарезервованих для опису продукту, зазначають опис відповідно до правил Союзу і національних правил та кількість вина, що перевозиться.

Таку інформацію беруть із оригіналу супровідного документа, на підставі якого вино було перевезене до митниці, де видають такий інформаційний лист. Тип, дату й номер документа, що супроводжував відправлення до того, також указують у такому інформаційному листі.

Якщо продукти, згадані в першому підпараграфі, знову ввозять на митну територію Союзу, інформаційний лист повинен бути належним чином заповнений компетентною митницею EFTA. Такий документ вважають еквівалентом супровідного документа для перевезення або до митниці призначення в межах Союзу, або до митниці випуску для споживання, якщо такий документ містить у полі «Опис товарів» інформацію, визначену в першому підпараграфі.

Відповідна митниця в межах Союзу ставить штамп на копії або фотокопії такого документа, наданого відправником або його представником, і повертає її йому для цілей цього Регламенту.

Стаття 14
Відправлення незапакованих винних продуктів

1. Якщо комп’ютеризовану систему або інформаційну систему, згадану в першому абзаці пункту (a)(iii) першого підпараграфа статті 10(1) або статті 10(5), не використовують або якщо така система не дає змоги інформувати компетентний орган на місці вивантаження, відправник відправлення незапакованих винних продуктів повинен передати, щонайпізніше після виїзду транспортного засобу, копію супровідного документа компетентному органу, на території якого знаходиться місце завантаження, стосовно таких продуктів:

(a) продукти з місцем походження в Союзі в кількості понад 60 літрів:

(i) вино, призначене для перероблення на вина з PDO або PGI, сортове вино або вино року збору врожаю чи призначене для пакування для реалізації як таке;

(ii) частково зброджене виноградне сусло;

(iii) концентроване виноградну сусло, ректифіковане чи неректифіковане;

(iv) свіже виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту;

(v) виноградний сік;

(vi) концентрований виноградний сік;

(b) продукти не з місцем походження в Союзі в кількості понад 60 літрів:

(i) свіжий виноград, крім столового винограду;

(ii) виноградне сусло;

(iii) концентроване виноградну сусло, ректифіковане чи неректифіковане;

(iv) частково зброджене виноградне сусло;

(v) свіже виноградне сусло, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту;

(vi) виноградний сік;

(vіi) концентрований виноградний сік;

(viii) лікерне вино для виробництва продуктів, не охоплених кодом КН 2204;

(c) продукти, незалежно від їхнього походження, і кількість, що перевозиться, без обмеження звільнень, згаданих у статті 9:

(i) винний осад;

(ii) виноградна м’язга, призначена для дистиляції чи іншої форми промислового перероблення:

(iii) пікет;

(iv) вино кріплене для дистиляції;

(v) вино з винограду сортів, не віднесених до винних сортів винограду у класифікації, розробленій державами-членами згідно зі статтею 81 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, для адміністративної одиниці, в якій такий виноград було зібрано;

(vi) продукти, які не можуть бути запропоновані чи постачені для прямого споживання людиною.

Компетентний орган, на території якого знаходиться місце завантаження, повинен поінформувати компетентний орган, на території якого знаходиться місце розвантаження, про початок перевезення.

2. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть встановити інші строки для передавання копії супровідного документа щодо відправлень винних продуктів, які перевозять виключно в межах їхньої території.

Стаття 15
Відправлення продуктів із третьої країни або продуктів із Союзу, які спочатку було вивезено у третю країну

1. Для перевезення в межах митної території Союзу відправлення, що складається з продуктів із третьої країни, які випущено у вільний обіг, супровідний документ повинен бути оснований на документі VI-1, згаданому у статті 20, або еквівалентному документі, згаданому у статті 26 або 27, і повинен містити зазначену нижче інформацію або дати змогу компетентним органам отримати доступ до такої інформації:

(a) номер документа VI-1 або покликання на один із документів, згаданих у статтях 26 та 27;

(b) назва та адреса органу третьої країни, який заповнив документ, згаданий у пункті (a), або дозволив виробнику його заповнити;

(c) дата заповнення документа, згаданого в пункті (a).

Оператор повинен бути здатний у будь-який момент на запит компетентних органів держав-членів пред’явити документ VI-1, еквівалентний документ, згаданий у статті 26 або 27, чи витяг VI-2, згаданий у статті 22.

2. Для перевезення в межах митної території Союзу відправлення, що складається з винних продуктів із походженням у Союзі, які спочатку було вивезено у третю країну або на територію, згадану у статті 5(2) та (3) Директиви 2008/118/ЄС, супровідний документ повинен містити зазначену нижче інформацію або дати змогу компетентним органам отримати доступ до такої інформації:

(a) покликання на супровідний документ, згаданий у пункті (b) першого підпараграфа статті 10(1) цього Регламенту, складений для початкового відвантаження; або

(b) покликання на інші оформлені імпортером підтвердні документи, які підтверджують походження продукту та які компетентний орган вважає задовільними при випуску в обіг у межах Союзу.

3. Якщо використовують комп’ютеризовану систему, згадану у статті 21(2) Директиви 2008/118/ЄС, або інформаційну систему, створену державою-членом відвантаження, інформацію, вказану в параграфах 1 та 2 цієї статті, зберігають у використаній системі.

Стаття 16
Відмова одержувача

Якщо одержувач відмовляється від усього продукту, який перевозять на підставі супровідного документа, або від його частини, одержувач повинен написати слова «відхилено одержувачем» на звороті документа із указанням дати й підписом одержувача, а також, залежно від випадку, із зазначенням відхиленої кількості в літрах чи кілограмах.

У такому випадку продукт може бути повернуто відправнику на підставі того самого супровідного документа, або його можуть утримувати на об’єкті перевізника, доки не буде заповнено новий документ, що супроводжуватиме продукт при його повторному відвантаженні.

Стаття 17
Валідація супровідного документа у разі серйозного порушення або невідповідності

1. Якщо компетентний орган довідається про те, що відправник перевозить або перевіз винний продукт, який не відповідає положенням Союзу чи національним положенням, ухваленим відповідно до положень Союзу, щодо умов його виробництва або його складу або винний продукт, стосовно якого було вчинене серйозне порушення, пов’язане із супровідними документами, або має обґрунтовані підстави підозрювати таке, він може вимагати від відправника заповнити новий супровідний документ для такого винного продукту з його валідацією компетентним органом.

Валідація, в разі її надання, може бути пов’язана з умовами майбутнього використання продукту або забороною реалізації продукту. Валідацію виконують шляхом поставлення штампу, підпису посадовою особою компетентного органу та проставлення дати.

2. Орган, згаданий у параграфі 1, повинен поінформувати орган, що несе територіальну відповідальність за місце завантаження. У випадку перевезення в межах Союзу застосовна взаємна допомога або повідомлення про підозру щодо невідповідності згідно зі статтями 43 та 45.

Стаття 18
Заходи у випадку порушень, пов’язаних із супровідними документами, крім серйозних порушень

1. Якщо компетентний орган довідається про те, що відправлення, що вимагає наявності супровідного документа, перевозять без такого документа або на підставі документа, що містить помилкові чи неповні дані, він повинен вжити заходів, необхідних для врегулювання перевезення шляхом або виправлення будь-яких суттєвих помилок, або заповнення нового документа.

Орган, згаданий у першому підпараграфі, повинен поставити штамп на виправлених або заповнених документах згідно з тим самим положенням. Виправлення порушень не повинне затримувати відповідної операції з перевезення на довше, ніж абсолютно необхідно.

У випадку повторних порушень із боку того самого відправника орган, згаданий у першому підпараграфі параграфа 1, повинен поінформувати орган, що несе територіальну відповідальність за місце завантаження. У випадку перевезення в межах Союзу застосовна взаємна допомога або повідомлення про підозру щодо невідповідності згідно зі статтями 43 та 45.

2. Якщо неможливо врегулювати операції з перевезення відповідно до першого підпараграфа параграфа 1, орган, згаданий у тому самому підпараграфі, повинен призупинити перевезення. Він повинен поінформувати відправника про призупинення перевезення та про вжиті внаслідок цього заходи. Такі заходи можуть включати заборону реалізації продукту.

Стаття 19
Форс-мажорні обставини або непередбачені інциденти

Якщо під час перевезення через форс-мажорні обставини або деякі непередбачені інциденти відправлення, стосовно якого вимагається супровідний документ, доводиться розбивати або його повністю чи частково втрачено, перевізник повинен вимагати від компетентного органу, який знаходиться найближче до місця, де стався інцидент або настали форс-мажорні обставини, констатувати факти та зробити необхідні кроки для врегулювання відповідної операції з перевезення.

СЕКЦІЯ II
СУПРОВІДНІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ВИПУСКУ ВВЕЗЕНИХ ВИННИХ ПРОДУКТІВ У ВІЛЬНИЙ ОБІГ

Стаття 20
Сертифікація відповідності ввезених винних продуктів

1. Супровідний документ для ввезення винних продуктів має форму сертифікату і звіту про результати аналізу, які згадано у статті 90(3)(a) та (b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 відповідно, і повинен складати єдиний документ, який далі іменований «документ VI-1». Однак частину документа VI-1, що становить звіт про результати аналізу, не потрібно заповнювати, якщо продукт не призначено для прямого споживання людиною.

Компетентні органи та призначені органи чи департаменти, згадані у статті 90(3)(a) та (b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, є органами, згаданими у статті 51(1)(a) та (b) цього Регламенту стосовно відповідних третіх країн.

2. Документ VI-1 складають та використовують відповідно до статей 22-25, і його вважають таким, що підтверджує, що ввезений продукт:

(a) має характеристики винного продукту відповідно до права Союзу чи згідно з чинним двостороннім договором між Союзом і третьою країною;

(b) вироблено з винограду конкретного року збору врожаю або вироблено з визначеного винного сорту винограду чи визначених винних сортів винограду;

(c) якщо застосовно, відповідає специфікаціям для географічного зазначення відповідно до або Угоди Світової організації торгівлі про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності («Угода ТРІПС), законодавства Союзу щодо географічних зазначень, або угоди про визнання та охорону географічних зазначень між Союзом і третьою країною, з якої походить вино.

Стаття 21
Звільнення

Як відступ від статті 90(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, застосовні такі звільнення:

(a) документ VI-1 не потрібно пред’являти стосовно:

(i) продуктів у маркованій тарі з номінальним об’ємом 10 літрів чи менше з одноразовим закривним пристроєм, якщо загальна кількість, яку перевозять, незалежно від того, чи перевезення виконують окремими відправленнями, не перевищує 100 літрів;

(ii) вина та виноградного соку, що складає особисте майно приватних осіб, які переміщують своє звичайне місце проживання з третьої країни в Союз у розумінні статті 3 Регламенту (ЄС) № 1186/2009;

(iii) вина, відправленого відправленнями від однієї приватної особи до іншої в розумінні статті 25 Регламенту (ЄС) № 1186/2009 або об’ємом до щонайбільше 30 літрів на відправлення;

(iii) вина, виноградного сусла і виноградного соку, що міститься в особистому багажі мандрівників у розумінні статті 41 Регламенту (ЄС) № 1186/2009 або об’ємом до щонайбільше 30 літрів на мандрівника;

(v) вина й виноградного соку для торговельних ярмарків, визначених у статті 90 Регламенту (ЄС) № 1186/2009, за умови, що відповідні продукти розлито в марковану тару місткістю не більше двох літрів із одноразовим закривним пристроєм;

(vi) кількостей вина, виноградного сусла та виноградного соку в тарі, іншій ніж згадана в пункті (v), які ввозять для цілей науково-технічних експериментів до щонайбільше 100 літрів;

(vii) вин і виноградного соку, які ввозять відповідно до положень Віденської конвенції про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 року, Віденської конвенції про консульські відносини від 24 квітня 1963 року, інших консульських конвенцій або Нью-Йоркської конвенції про спеціальні місії від 16 грудня 1969 року;

(viii) вин і виноградного соку, які тримають у магазинах на борту кораблів і літаків, на яких виконують міжнародні перевезення;

(ix) вин і виноградного соку, які походять із Союзу і які розливають у Союзі, вивозять у третю країну і повертають на митну територію Союзу й випускають у вільний обіг;

(b) у випадку вина, розлитого в марковану тару місткістю не більше 60 літрів, обладнану одноразовим закривним пристроєм, і за умови, що таке вино походить із країни, яка запропонувала спеціальні гарантії, прийняті Союзом, перераховані в секції A частини IV додатка VII, частину документа VI-1, що становить звіт про результати аналізу, потрібно заповнювати лише стосовно:

(i) фактичної міцності за об’ємною часткою спирту;

(ii) загальної кислотності;

(iii) загального вмісту діоксиду сірки.

Стаття 22
Правила оформлення документа VI-1 та витягу VI-2

1. Документ VI-1 складають за формою, що відповідає зразку, який міститься в частині I додатка VII, відповідно до технічних правил, визначених у зазначеному додатку.

Його підписує посадова особа компетентного органу та посадова особа призначеного органу чи департаменту з переліку, передбаченому у статті 51(1).

Продукт повинні супроводжувати оригінал і копія документа VI-1.

Витяг, який надалі іменується «витяг VI-2», може бути оформлено згідно зі зразком, що міститься в частині II додатка VII, та повинен містити дані, зазначені в документі VI-1, або, якщо пред’явлено витяг VI-2, у такому витягу VI-2, а також штамп митниці Союзу. Продукт повинні супроводжувати оригінал і дві копії витягу VI-2.

2. Документам VI-1 та витягам VI-2 повинні присвоювати серійний номер, у випадку з документами VI-1 такий номер присвоює компетентний орган, чия посадова особа підписує документ, а у випадку витягів VI-2 - митниця, яка ставить на них штамп.

Стаття 23
Використання документа VI-1 і витягів VI-2

Оригінал і копію документа VI-1 та оригінал і копії витягу VI-2 вручають компетентним органам держави-члена, в якій виконують митні формальності, які вимагаються для введення у вільний обіг відправлення, якого вони стосуються, після завершення таких формальностей згідно з такою процедурою:

(a) митні органи повинні візувати зворотну сторінку як оригіналу, так і копії документа VI-1 або оригінал і копії витягу VI-2, повернути оригінал документа VI-1 або оригінал і копію витягу VI-2 відповідній особі та зберігати в себе копію документа VI-1 чи витягу VI-2 протягом щонайменше п’яти років;

(b) якщо відправлення потрібно перенаправити до введення у вільний обіг, новий відправник повинен надати митним органам, які здійснюють нагляд за відправленням, документ VI-1 та витяг VI-2 стосовно такого відправлення або, якщо відправлення охоплене попереднім заповненим витягом VI-2 та наступним заповненим витягом VI-2, такі два витяги VI-2.

Якщо витяг VI-2 надають разом із документом VI-1, митні органи повинні перевірити, чи збігаються дані, внесені до документа VI-1, з даними, внесеними до витягу VI-2. Якщо наступний заповнений витяг VI-2 надають разом із попереднім заповненим витягом VI-2, митні органи повинні перевірити, чи дані, внесені до попереднього заповненого витягу VI-2, збігаються з даними, внесеними до наступного заповненого витягу VI-2, та поставити штамп на останньому, після чого він стає еквівалентним попередньому заповненому витягу VI-2.

Митні органи повинні візувати зворотну сторінку як оригіналу, так і копії документа VI-1 або попереднього заповненого витягу VI-2.

Митні органи повинні повернути оригінал документа VI-1 та будь-якого витягу VI-2 новому відправнику та зберігати в себе копії протягом щонайменше п’яти років.

Проте витяг VI-2 не потрібно заповнювати у випадку зворотного вивезення відправлення продукту до третьої країни;

(c) якщо відправлення розділяють до введення його у вільний обіг, відповідна особа повинна надати оригінал і копію документа VI-1 або попереднього заповненого витягу VI-2 стосовно відправлення, яке планується розділити, митним органам, які здійснюють нагляд за відправленням, разом із оригіналом попереднього заповненого витягу VI-2 стосовно кожного нового відправлення та двома його копіями.

Митні органи повинні перевірити, чи збігаються дані, внесені до документа VI-1 чи попереднього заповненого витягу VI-2, з даними, внесеними до наступного заповненого витягу VI-2 стосовно кожного нового відправлення. Якщо збігаються, митні органи повинні поставити на останньому штамп, після чого такий витяг вважається еквівалентним попередньому заповненому витягу, та візувати зворотну сторінку як оригіналу, так і копії документа VI-1 або попереднього заповненого витягу VI-2. Вони повинні повернути оригінал наступного заповненого витягу VI-2 разом із оригіналом документа VI-1 або попереднього заповненого витягу VI-2 відповідній особі та зберігати в себе копію кожного з таких документів протягом щонайменше п’яти років.

Стаття 24
Використання документа VI-1 у випадку непрямого ввезення

У випадках, коли вино вивезено з третьої країни, на території якої його було вироблено (тут і далі - «країна походження»), до іншої третьої країни (тут і далі - «країна вивозу») до вивезення в Союз, документ VI-1 стосовно відповідного вина вважають дійсним для ввезення в Союз, якщо його складено компетентними органами країни вивозу, без проведення додаткових аналізів такого вина, на основі документа VI-1 чи еквівалентного документа, складеного компетентними органами країни походження, за умови, що таке вино:

(a) розлито й марковано в країні походження, і це не змінюється; або

(b) вивозять у резервуарах із країни походження й розливають та маркують у країні вивозу без будь-якого подальшого перероблення.

Документ VI-1 країни вивозу повинен відображати сертифікацію компетентним органом такої країни на підтвердження того, що відповідне вино є вином, на яке поширюється дія першого параграфа і яке відповідає встановленим у зазначеному параграфі умовам.

Оригінал і засвідчену копію документа VI-1 або еквівалентного документа країни походження долучають до документа VI-1 країни вивозу.

Компетентні органи третіх країн для цілей цієї статті - це органи з переліку у статті 51(1).

Стаття 25
Спеціальні правила сертифікації окремих вин

1. У випадку лікерних вин і вин кріплених для дистиляції документи VI-1 визнають дійсними, лише якщо компетентний орган із переліку у статті 51(1) в поле 14 зробив такий запис:

«спирт, доданий до цього вина, сертифіковано як винний спирт».

2. Документ VI-1 можуть використовувати як такий, що підтверджує, що ввезене вино має географічне зазначення, що відповідає або Угоді ТРІПС, законодавству Союзу щодо географічних зазначень, або угоді про визнання та охорону географічних зазначень між Союзом і третьою країною, з якої походить вино.

У такому випадку в полі 14 вказують таке:

«вино, на яке видано цей документ, сертифіковане як вироблене у виноробному регіоні та отримало географічне зазначення, вказане в полі 6, відповідно до положень країни походження».

3. Сертифікація в полі 14, згадана в параграфах 1 та 2, повинна супроводжуватися такою інформацією:

(a) повна назва й адреса компетентного органу видачі;

(b) підпис посадової особи компетентного органу;

(c) штамп компетентного органу.

Стаття 26
Спрощена процедура

1. Документи VI-1, оформлені виробниками вина в третіх країнах, які запропонували спеціальні гарантії, прийняті Союзом, перераховані в секції B частини IV додатка VII, вважають документами VI-1, оформленими компетентними органами та призначеними органами чи департаментами з переліку, передбаченому у статті 51(1) стосовно відповідних третіх країн, за умови, що такі виробники отримали індивідуальний дозвіл від компетентних органів таких третіх країн і таких виробників інспектують такі компетентні органи.

2. Виробники, які отримали дозвіл, згадані в параграфі 1, повинні використовувати та заповнювати документи VI-1, зокрема такою інформацією:

(a) у полі 1 - їхні назви й адреси та їхні реєстраційні номери в третіх країнах із переліку в секції B частини IV додатка VII;

(b) у полі 9 - назва й адреса компетентного органу в третій країні, яка надала їм дозвіл;

(c) у полі 10 - принаймні дані, передбачені у статті 21(b).

Виробники повинні поставити підпис у місці, передбаченому в полях 9 та 10, закресливши слова «ім’я та посада посадової особи».

Не вимагаються ані штампи, ані ім’я та адреса призначеного органу чи департаменту.

Стаття 27
Електронний документ

1. Документ VI-1 може бути замінений електронним документом для ввезення в Союз винних продуктів із третіх країн, які мають запроваджену систему перевірок, прийняту Союзом, відповідно до другого підпараграфа, як еквівалент тій, що встановлена для таких самих продукт згідно із законодавством Союзу.

Система перевірок у третій країні може бути прийнятою як еквівалент тій, що встановлена для таких самих продуктів Союзом, якщо вона відповідає принаймні зазначеним нижче умовам:

(a) вона пропонує достатні гарантії щодо характеру, походження та простежуваності винних продуктів, які вироблено або якими торгують на території відповідної третьої країни;

(b) вона гарантує доступ до даних, що зберігаються в електронній системі, використовуваній стосовно реєстрації та ідентифікації операторів, компетентних органів і призначених органів чи департаментів;

(c) вона гарантує можливість перевіряти дані, згадані в пункті (b), в рамках взаємної адміністративної співпраці.

Треті країни, які мають запроваджену систему перевірок, прийняту Союзом як еквівалент відповідно до другого підпараграфа, включають у перелік, визначний у секції С частини IV додатка VII.

2. Електронний документ, передбачений у параграфі 1, повинен містити принаймні інформацію, необхідну для складання документа VI-1, та унікальний адміністративний референтний код, який присвоюється компетентними органами третьої країни вивозу або під їхнім контролем. Такий код указують на комерційних документах, які вимагаються для ввезення на митну територію Союзу.

3. Доступ до електронного документа або до даних, необхідних для його встановлення, надає третя країна вивозу на будь-який запит компетентних органів держави-члена, в якій товари випускають у вільний обіг. Якщо доступ до відповідних електронних систем відсутній, такі дані також можуть бути запитані в паперовій формі.

4. Витяги VI-2, згадані у статті 22(1), також можуть бути видані і використовуватися за допомогою комп’ютеризованих систем відповідно до детальних правил, встановлених компетентними органами держав-членів. Зміст електронного витягу VI-2 повинен повністю відповідати змісту паперового примірника.

ГЛАВА V
РЕЄСТР ПРИБУТТІВ І ВИБУТТІВ

Стаття 28
Ведення реєстру прибуттів і вибуттів

1. Як відступ від статті 147(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та за умови, що прибуття, вибуття та запаси можна в будь-який момент перевірити на основі комерційних документів, використовуваних для фінансових рахунків, реєстр прибуттів і вибуттів, який у цій главі іменується «реєстр», не потрібно вести:

(a) операторам, які тримають запаси або пропонують для продажу виключно винні продукти в маркованій тарі з номінальним об’ємом 10 літрів чи менше з одноразовим закривним пристроєм, якщо загальна кількість не перевищує 5 літрів або 5 кілограмів у випадку концентрованого виноградного сусла, ректифікованого чи неректифікованого, та 100 літрів для всіх інших продуктів;

(b) операторам, які продають напої для споживання лише в закладах;

(c) роздрібним продавцям.

2. Держави-члени можуть вимагати від торговців, які не мають запасів, вести реєстр та в такому випадку можуть встановлювати правила та процедури.

3. Держави-члени повинні скласти та оновлювати перелік операторів, які зобов’язані вести реєстр. Якщо такий перелік або реєстр уже існує для інших цілей, його можна також використовувати і для цілей цього Регламенту.

4. Реєстр ведуть окремо для кожного підприємства.

Якщо пункти роздрібної реалізації, які здійснюють продаж безпосередньо кінцевим користувачам, формують частину того самого підприємства та отримують постачання від одного чи декількох центральних складів, що належать такому підприємству, кожен такий центральний склад повинен, без обмеження пункту (a) параграфа 1, вести реєстр стосовно продуктів, які він постачає. Доставки таким пунктам роздрібної торгівлі повинні бути відображені в реєстрі як вибуття.

5. Реєстр ведуть на об’єкті, на якому зберігають продукти.

Однак та за умови, що прибуття, вибуття та запаси можна перевірити в будь-який час у місці, де фактично зберігаються продукти, на основі інших підтвердних документів, компетентні органи можуть надати дозвіл:

(a) на ведення реєстру за зареєстрованим місцем діяльності підприємства, якщо продукти зберігають у різних пунктах продажу, що належать одному й тому самому підприємству та розташовані в тій самій місцевій адміністративній одиниці або в місцевих адміністративних одиницях, розташованих у безпосередній близькості одна від одної;

(b) на ведення реєстру фірмою з відповідною спеціалізацією.

Стаття 29
Операції, що підлягають внесенню до реєстру

1. Оператори, які зобов’язані вести реєстр, повинні вказувати енологічні практики, процеси перероблення та оброблення, виконані ними, відповідно до вимог та енологічних практик, згаданих у статті 78(2) та статті 80 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 і додатках I A та I D до Регламенту (ЄС) № 606/2009, а також експериментальне використання нових енологічних практик, включно з належним покликанням на дозвіл, наданий відповідною державою-членом відповідно до статті 4 Регламенту (ЄС) № 606/2009.

2. Операції із зазначених нижче видів оброблення, в разі їх виконання, вносять до реєстру відповідно до статей 16 та 17 Імплементаційного Регламенту (ЄС) 2018/274, включно з, якщо це передбачено державами-членами, належними покликаннями на повідомлення компетентним органам відповідно до статті 30(2):

(a) коригування міцності вина за часткою спирту (пункт 40 і доповнення 10 до додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009) та зменшення вмісту цукру в суслі мембранним методом (пункт 49 і доповнення 16 до додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(b) збагачення та підсолоджування (частини I A та B додатка VIII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013; статті 11 та 12 і додатки I D та II до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(c) підвищення та зниження кислотності (частини I C та D додатка VIII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013; стаття 13 та пункти 12, 13, 46, 48 та 50 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(d) оброблення активованим вугіллям для енологічних цілей (пункт 9 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(e) оброблення фероціанідом калію (пункт 26 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(f) оброблення методом електродіалізу або катіонного обміну для забезпечення стабілізації вина для попередження утворення винного каменю або підвищення кислотності за рахунок катіонного обміну (пункти 20, 36 та 43 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(g) додання диметилдикарбонату (ДМДК) до вина (пункт 34 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(h) використання дубових чіпсів у виноробстві (пункти 38 і доповнення 9 до додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(i) експериментальне використання нових енологічних практик (стаття 4 Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(j) управління розчиненим газом у вині з використанням мембранного контактора (пункт 52 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(k) оброблення з використанням мембранної технології у поєднанні з обробленням активованим вугіллям (пункт 53 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(l) використання співполімерів полівінілімідазолу-полівінілпіролідину (пункт 54 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009);

(m) використання хлориду срібла (пункт 55 додатка I A до Регламенту (ЄС) № 606/2009).

3. Зазначені нижче операції, в разі їх виконання, вносять до реєстру:

(a) купажування, передбачене у статтях 7 та 8 Регламенту (ЄС) № 606/2009;

(b) розливання;

(c) виробництво всіх категорій ігристого вина, напівігристих вин і газованих напівігристих вин;

(d) виробництво лікерного вина;

(e) виробництво концентрованого виноградного сусла, ректифікованого чи неректифікованого;

(f) виробництво вина кріпленого для дистиляції;

(g) перероблення в будь-які інші категорій продуктів, наприклад, в ароматизоване вино.

У випадку розливання повинні бути вказані кількість одиниць заповненої тари та її вміст.

Стаття 30
Національні правила

1. Держави-члени можуть ухвалювати додаткові правила щодо даних, які підлягають реєстрації, стосовно:

(a) продуктів у маркованій тарі з номінальним об’ємом 10 літрів чи менше з одноразовим закривним пристроєм, згаданих у статті 28(1)(a), які планується випустити на ринок на їхній території;

(b) певних категорій продуктів, згаданих у статті 14(1)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274;

(c) певних операцій, згаданих у статті 29.

Держави-члени можуть передбачити обов’язок мати окремі рахунки чи адаптувати існуючий реєстр.

2. Без обмеження обов’язку реєструвати дані, пов’язані з кожною операцією з коригування міцності за часткою спирту, збагачення, підвищення та зниження кислотності, які згадано в пунктах (a), (b) та (c) статті 29(2), держави-члени можуть вимагати від операторів, які виконують відповідні операції на їхній території, повідомляти протягом певного строку компетентні органи про такі операції після або, у випадку операцій зі збагачення, до їх виконання.

Повідомлення, згадане в першому підпараграфі, не вимагається стосовно винних продуктів, які підлягають систематичним аналітичним перевіркам усіх партій продуктів компетентними інспекційними органами держав-членів.

ГЛАВА VI
ДЕКЛАРАЦІЇ

Стаття 31
Декларації про виробництво

1. Виробники, які мають осідок у державі-члені, яка зобов’язана вести оновлюваний реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинні щороку подавати декларацію про виробництво компетентним органам такої держави-члена стосовно свого виробництва у відповідному виноробному році в такій державі-члені.

Держави-члени, які запровадили щорічно оновлюваний реєстр виноградників, на основі якого можна встановити зв’язок між відповідними декларантами, декларовуваним виробництво та ділянками виноградників, можуть звільняти виробників від обов’язку декларувати інформацію, згадану у статті 22(2)(e) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274. У таких випадках компетентні органи держав-членів самостійно повинні заповнювати декларації, вказуючи площу на основі даних із реєстру виноградників.

2. Збирачів, які належать до одного чи декількох кооперативних виноробень або груп виробників чи пов’язані з такими кооперативними виноробнями або групами виробників та які надали весь вироблений ними виноград чи сусло таким кооперативним виноробням чи групам, зберігаючи при цьому право отримати шляхом виробництва вина кількість, яка є меншою за 10 гектолітрів, для свого сімейного споживання, звільняють від обов’язку подавати декларацію про виробництво за умови, що подання декларації про виробництво вимагається від таких кооперативних виноробень чи груп.

3. Держави-члени, які не зобов’язні вести оновлюваний реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть вимагати від виробників, які мають осідок на їхній території, подавати декларацію про виробництво, згадану в параграфі 1.

У такому випадку параграф 2 застосовують mutatis mutandis.

Стаття 32
Декларації про запаси

1. Виробники, переробники, розливальники й торговці, які тримають запаси у державі-члені, яка зобов’язана вести оновлюваний реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинні щороку подавати декларацію про запаси вина й сусла, які вони утримують станом на 31 липня, компетентному органу такої держави-члена.

2. Держави-члени, які не зобов’язні вести оновлюваний реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть вимагати від виробників, переробників, розливальників і торговців, які мають осідок на їхній території, подавати декларацію про запаси, згадану в параграфі 1.

Стаття 33
Декларації про врожай

Держави-члени можуть вимагати від усіх збирачів або, на основі об’єктивних і недискримінаційних критеріїв, деяких із них подавати декларацію про врожай компетентним органам стосовно виноробного року, в якому врожай було зібрано.

Стаття 34
Декларації про оброблення або реалізацію

1. Держави-члени можуть передбачити, що збирачі, виробники винограду, виноградного соку й сусла і торговці цими продуктами, які до дат подання декларацій про виробництво та врожай, визначених у статтях 22 та 24 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274, обробити або реалізували винні продукти, призначені для виробництва вина, повинні подати декларацію про оброблення або реалізацію компетентним органам стосовно виноробного року, в якому відбулося оброблення або реалізація.

2. Якщо держави-члени вимагають від збирачів подавати декларацію про оброблення або реалізацію відповідно до параграфа 1, збирачів, які належать до одного чи декількох кооперативних виноробень або груп виробників чи пов’язані з такими кооперативними виноробнями або групами виробників та які надали весь вироблений ними виноград чи сусло таким виноробням чи групам, зберігаючи при цьому право отримати шляхом виробництва вина кількість, яка є меншою за 10 гектолітрів, для свого сімейного споживання, звільняють від обов’язку подавати декларацію за умови, що подання декларації про оброблення чи реалізацію відповідного до параграфа 1 вимагається від таких кооперативних виноробень чи груп.

Стаття 35
Загальні положення

Держави-члени можуть вимагати повнішої інформації стосовно реєстру виноградників або декларацій про виробництво чи запаси.

Держави-члени можуть звільнити будь-якого оператора від обов’язку подавати декларації, передбачені у статтях 31 та 32, стосовно виноробних років, у яких не відбувалося виробництва чи не залишалося запасів.

ГЛАВА VII
ПЕРЕВІРКИ, КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ, ВЗАЄМА ДОПОМОГА ТА САНКЦІЇ

СЕКЦІЯ I
ПЕРЕВІРКИ, КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ, ОРГАНИ ЗВ’ЯЗКУ ТА ВЗАЄМА ДОПОМОГА

Стаття 36
Загальні принципи

1. Держави-члени повинні передбачити перевірки тією мірою, яка є необхідною для забезпечення належного застосування правил щодо системи дозволів на виноградні насадження, реєстру виноградників, супровідних документів і сертифікації, ввезення вина, реєстру прибуттів і вибуттів та обов’язкових декларацій, встановлених для цього сектору у статті 90 та главі III розділу I і секції 2 глави II розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та в цьому Регламенті. Держави-члени повинні передбачити систему дієвих офіційних перевірок на основі ризиків.

2. Офіційні перевірки повинні виконуватися компетентним органом або компетентними органами відповідно до загальних принципів, установлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 (-5), без обмеження положень цього Регламенту та глави VI Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274.

Стаття 59 Регламенту (ЄС) № 1306/2013 застосовна mutatis mutandis до системи дозволів на виноградні насадження.

3. Параграфи 1 та 2 застосовні mutatis mutandis до перевірок винних продуктів із PDO або PGI, передбачених у секції 2 розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, на предмет відповідності вимогам специфікацій таких продуктів.

Стаття 37
Загальні положення щодо перевірок

1. Перевірки виконують у державі-члені, в якій мало місце виробництво, без обмеження вибіркових аналітичних перевірок або аналітичних перевірок на основі ризиків у державі-члені відвантаження.

У випадку перевірок, які виконують шляхом відбору зразків, кількість, характер і частота таких перевірок повинні бути такими, щоб перевірки були репрезентативними стосовно всієї території держави-члена та відповідали, якщо застосовно, обсягу продуктів у секторі вина, які було вироблено, реалізовано або утримано для подальшої реалізації.

2. Перевірки, зазначені в параграфі 1, повинні бути адміністративними перевірками та, у відповідних випадках, перевірками на місцях.

Адміністративні перевірки повинні, залежно від випадку, включати перехресні перевірки на основі, між іншим, даних із інтегрованої системи адміністрування та контролю, передбаченої у главі II розділу V Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

Перевірки на місцях проводять без попередження. Однак, за умови, що мету перевірки не скомпрометовано, може бути надане попереднє повідомлення, обмежене суворо необхідним мінімумом. Таке повідомлення повинні надавати не більше ніж за 48 годин, крім випадків, коли інший строк належним чином обґрунтований, або стосовно заходів, у рамках яких відбуваються систематичні перевірки на місцях. Такі перевірки виконують шляхом відбору зразків у належного відсотка виробників на основі аналізу ризиків. За результатами кожної перевірки на місцях повинен бути складений контрольний звіт, який уможливлює ознайомлення з інформацією про виконані перевірки.

3. Щодо реєстру виноградників, держави-члени повинні верифікувати відповідність структурної ситуації, що випливає з досьє виноробів і досьє виробництва, передбачених у додатках III та IV, фактичній ситуації стосовно кожного винороба або будь-якої фізичної чи юридичної особи або групи таких осіб, які зобов’язані подавати декларацію про виробництво, встановлену у статті 31. Такі досьє адаптують на основі результатів такої верифікації.

4. Перевірки вин та інших винних продуктів із третіх країн виконують у державі-члені прибуття на територію Союзу на основі документа VI-1.

Стаття 38
Особи, що підлягають перевіркам

1. Фізичні чи юридичні особи та групи таких осіб, чия професійна діяльність підлягає перевіркам, зазначеним у цьому Регламенті, не повинні перешкоджати таким перевіркам та зобов’язані сприяти їм у будь-який момент.

2. Оператори, в яких посадові особи компетентного органу відбирають зразки:

(a) не можуть жодним чином перешкоджати їх збиранню; та

(b) повинні надавати таким посадовим особам усю інформацію, яка вимагається згідно з цим Регламентом або згідно з Імплементаційним регламентом (ЄС) 2018/274.

Стаття 39
Аналітичний банк даних про ізотопний аналіз

Європейський референс-центр із контролю за сектором вина повинен вести й оновлювати аналітичний банк даних про ізотопний аналіз на рівні Союзу на основі даних, повідомлених призначеними лабораторіями держав-членів. Такі дані отримують за результатами гармонізованого ізотопного аналізу компонентів етанолу й води у винних продуктах і дають змогу проводити відповідні перевірки протягом усього періоду реалізації за методами аналізу, встановленими відповідно до статті 80(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та відповідно до правил і процедур, встановлених у статтях 27, 28 та 29 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274.

Стаття 40
Компетентні органи та органи зв’язку

Держави-члени повинні призначити компетентні органи для виконання перевірок, зазначених у статті 37. Такі органи повинні мати достатню чисельність достатньо кваліфікованого і досвідченого персоналу для дієвого виконання таких перевірок.

Якщо держава-член призначає декілька компетентних органів для перевірки дотримання правил, що регулюють сектор вина, вона повинна визначити їхні конкретні обов’язки та координувати їхню роботу.

Кожна держава-член повинна призначити єдиний орган зв’язку, який відповідатиме за взаємодію з Комісією, органами зв’язку інших держав-членів і третіми країнами та отримуватиме й передаватиме запити адміністративної допомоги.

Стаття 41
Повноваження посадових осіб

Кожна держава-член повинна вживати всіх належних заходів для сприяння роботі посадових осіб своїх компетентних органів. Вона повинна забезпечувати, щоб такі посадові особи, у відповідних випадках разом із посадовими особами інших органів, яких вона уповноважує для цього:

(a) мали доступ до виноградників, виноробних установок та установок для зберігання, установок для перероблення продуктів сектору вина та транспортних засобів для перевезення таких продуктів;

(b) мали доступ до комерційних приміщень чи складів і транспортних засобів будь-якого господарства з метою продажу, реалізації чи перевезення продуктів сектору вина або продуктів, які можуть бути призначені для використання у секторі вина;

(c) можуть проводити інвентаризацію продуктів сектору вина та речовин або продуктів, які можуть використовувати для приготування таких продуктів;

(d) можуть відбирати зразки продуктів сектору вина, речовин або продуктів, які можуть використовувати для приготування таких продуктів, і продуктів, які утримують із метою продажу, реалізації або перевезення;

(e) можуть вивчати бухгалтерські дані та інші документи, які використовують у процедурах контролю, робити з них копії чи витяги;

(f) можуть вживати належних захисних заходів стосовно приготування, утримування, перевезення, опису, представлення та реалізації продукту сектору вина або продукту, призначеного для використання у приготуванні такого продукту, якщо існують підстави вважати, що мало місце серйозне порушення законодавства Союзу, особливо у випадку шахрайського поводження або ризиків для здоров’я.

Стаття 42
Координація перевірок і доступ до інформації

Щодо перевірок, пов’язаних із відправленнями, які здійснюють на підставі супровідних документів, згаданих у статті 10, компетентні органи, призначені відповідно до статті 40, повинні мати доступ до інформації, що міститься в комп’ютеризованій системі, згаданій у статті 21 Директиви 2008/118/ЄС, та до інформації про рухи винних продуктів, які перебувають в обігу на основі механізмів, встановлених у главі IV зазначеної директиви.

Такі компетентні органи повинні мати доступ до інформації, що міститься в інформаційних системах, створених для перевірки рухів винних продуктів, крім тих, що згадані в першому параграфі.

Інформацію, яку зберігають для цілей першого і другого параграфів, можна використовувати виключно для цілей цього Регламенту.

Стаття 43
Взаємна допомога

1. Якщо компетентний орган держави-члена виконує перевірки на її території, він може запитувати інформацію в компетентного органу будь-якої іншої держави-члена, які можуть зазнати прямого чи непрямого впливу. Такий запит виконують через органи зв’язку, передбачені в третьому параграфі статті 40, а допомога повинна надаватися своєчасно.

Комісію повідомляють про всі випадки, коли продукт, який підлягає перевіркам, згаданим у першому підпараграфі, походить із третьої країни, та якщо реалізація такого продукту може становити конкретний інтерес інших держав-членів.

Запитуваний орган повинен надавати всю інформацію, яка може надати можливість органу, що запитує, виконати свої обов’язки.

2. На обґрунтований запит органу, що запитує, запитуваний орган повинен виконати перевірки з метою досягнення поставлених цілей, описаних у такому запиті, або вжити необхідних заходів для забезпечення виконання таких перевірок.

Запитуваний орган повинен діяти так, як би він діяв від власного імені.

3. За погодженням запитуваного органу орган, що запитує може призначити посадових осіб:

(a) або для отримання, у приміщенні компетентних органів держави-члена, в якій створено запитуваний орган, інформації про застосування відповідних положень щодо винних продуктів із Регламенту (ЄС) № 1308/2013, цього Регламенту та Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274 або про перевірки, пов’язані з ними, в тому числі для вироблення копій транспортних та інших документів чи витягів із реєстрів;

(b) або для присутності під час перевірок, запитуваних згідно з параграфом 2, за умови своєчасного інформування запитуваного органу про це до початку таких перевірок.

Копії, згадані в пункті (a) першого підпараграфа, можна робити лише за погодженням із запитуваним органом.

4. Посадові особи запитуваного органу залишаються відповідальними за проведення перевірок на території їхніх держав-членів у будь-який час.

5. Посадові особи органу, що запитує, повинні:

(a) пред’явити письмовий наказ із зазначенням їхніх ідентифікаційних даних та офіційної посади;

(b) без обмеження лімітів, встановлених державою-членом запитуваного органу щодо його власних посадових осіб при проведенні відповідних перевірок, мають:

(i) права доступу, передбачені в пунктах (a) та (b) статті 41;

(ii) право бути поінформованим про результати перевірок, виконаних посадовими особами запитуваного органу відповідно до пунктів (c) та (e) статті 41.

6. Витрати, зазнані у зв’язку з відбором, обробленням та відвантаженням і виконанням аналітичних і органолептичних тестів для цілей перевірок, покладають на компетентний орган держави-члени, яка подала запит про відбір зразка. Такі витрати розраховують на основі ставок, застосовних у державі-члені, на території якої виконують такі операції.

Стаття 44
Доказова сила

Висновки посадових осіб компетентного органу держави-члена щодо застосування цієї секції можуть бути використані компетентними органами інших держав-членів та мати таку саму цінність, що й висновки національних компетентних органів.

Стаття 45
Повідомлення про підозру щодо невідповідності

Якщо компетентний орган держави-члена має підстави підозрювати або дізнається про те, що винний продукт не відповідає відповідним положенням щодо винних продуктів із Регламенту (ЄС) № 1308/2013, правилам, встановленим у цьому Регламенті та Імплементаційному регламенті (ЄС) 2018/274, або про те, що їх отримання або реалізація було предметом шахрайських дій, орган зв’язку такої держави-члена повинен невідкладно повідомити орган зв’язку будь-якої держави-члена, для якої недотримання таких правил становить особливий інтерес і розглядається як таке, що призводить до застосування адміністративних заходів чи звернення до суду.

Якщо компетентні органи держави-члена підозрюють або дізнаються про те, що винні продукти, які були сфальсифіковані, ймовірно, призведуть до ризику для здоров’я споживачів або не відповідають положенням статті 80 або статті 90 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, орган зв’язку такої держави-члена повинен невідкладно поінформувати Комісію та органи зв’язку інших держав-членів та, якщо застосовно, орган зв’язку відповідних третіх країн через інформаційну систему, запроваджену Комісією.

СЕКЦІЯ II
САНКЦІЇ

Стаття 46
Санкції та відшкодування витрат за недозволені насадження

Держави-члени повинні накладати фінансові санкції проти виробників, які не виконують обов’язків, установлених у статті 71(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Мінімальна сума фінансової санкції повинна становити:

(a) 6000 євро за гектар, якщо виробник викорчовує весь обсяг недозволеного насадження протягом чотирьох місяців із дати, коли йому повідомили про порушення, як зазначено у статті 71(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(b) 12000 євро за гектар, якщо виробник викорчовує весь обсяг недозволеного насадження протягом першого року після закінчення такого 4-місячного періоду;

(c) 20000 євро за гектар, якщо виробник викорчовує весь обсяг недозволеного насадження після закінчення першого року після закінчення такого 4-місячного періоду.

Якщо річний дохід, отриманий із площі, на якій розташовані відповідні виноградники, згідно з оцінками, перевищує 6000 євро з гектару, держави-члени можуть збільшити мінімальні суми, встановлені в другому підпараграфі, пропорційно до середнього річного доходу з гектару, оціненого для такої площі.

Якщо держава-член забезпечує викорчовування недозволеного насадження власними силами, відповідні витрати, стягувані з виробника відповідно до статті 71(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, розраховують об’єктивно з урахуванням витрат на оплату праці, використання техніки й транспорту та інших зазнаних витрат. Такі витрати додають до застосовної санкції.

Стаття 47
Санкції, пов’язані із супровідними документами та документами VI-1, за недотримання певних правил Союзу

1. Застосування статей 10, 11 та 12 може бути призупинене для операторів, згаданих у статті 8(1), якщо компетентні органи держави-члена підозрюють або дізнаються про те, що винні продукти, які були сфальсифіковані, ймовірно, призведуть до ризику для здоров’я споживачів або не відповідають положенням статті 80 або статті 90 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Застосування статей 26 та 27 може бути призупинене, якщо стосовно вин, які ввозять, з’являється інформація або підозра, згадана у параграфі 1 цієї статті.

Стаття 48
Санкції за невиконання обов’язків щодо ведення реєстру прибуттів і вибуттів, подання декларацій або повідомлення

1. На операторів, які зобов’язані вести реєстр прибуттів і вибуттів, подавати декларації про виробництво, запаси чи врожай або повідомляти компетентні органи про операції, згадані у статті 30(2), але які не ведуть такого реєстру, не подають таких декларацій до дат, указаних у статтях 22, 23 та 24 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274 або не надають такого повідомлення до дати, встановленої державою-членом відповідно до статті 30(2) цього Регламенту, накладають адміністративні штрафи.

2. Санкції, згадані в параграфі 1, повинні мати форму плати певної суми, і держави-члени повинні їх встановлювати та застосовувати на основі вартості продуктів, оцінених фінансових вигод або економічної шкоди, завданої у результаті шахрайства.

3. У випадках серйозного або повторного невиконання обов’язку щодо подання декларацій до дат, зазначених у параграфі 1, відповідний оператор не повинен отримувати вигоду від заходів підтримки, передбачених у статтях 47 та 50 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 на відповідний фінансовий рік або наступний фінансовий рік, з урахуванням таких умов:

(a) якщо дати, зазначені у статтях 22, 23 та 24 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274, прострочено, але не більше ніж на 15 робочих днів, застосовують тільки адміністративні санкції, зазначені в параграфі 2 цієї статті;

(b) якщо компетентні органи держав-членів вважають інформацію, що міститься в деклараціях, зазначених у параграфі 1, неповною чи неточною та якщо володіння відсутньою або неточною інформацією є важливим для належного застосування заходів підтримки, передбачених у статтях 47 та 50 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, виплачувана підтримка повинна бути пропорційно зменшена на суму, визначену компетентним органом залежно від серйозності порушення.

Стаття 49
Виняткові обставини та явні помилки

1. Санкції, передбачені в цьому Регламенті, не накладають у разі настання виняткових обставин у розумінні статті 2(2) Регламенту (ЄС) № 1306/2013.

2. Будь-які повідомлення, претензії чи запити державі-члену відповідно до цього Регламенту можуть бути в будь-який час скориговані після їх подання у випадку наявності в них явних помилок, визнаних компетентним органом.

ГЛАВА VIII
ПОВІДОМЛЕННЯ

Стаття 50
Характер і тип інформації, обов’язкової для повідомлення

1. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про таке:

(a) закони, підзаконні нормативно-правові акти чи адміністративні положення, які вони ухвалити відповідно до статті 120(2)(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, цього Регламенту та Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274;

(b) назва та адреса компетентних органів, відповідальних за проведення офіційного аналізу, адміністративну процедуру сертифікації та перевірки, пов’язані з реєстрами та супровідними документами;

(c) назва та адреса компетентних органів, відповідальних за надання дозволів на виноградні насадження, та компетентних органів, відповідальних за ведення й оновлення реєстру виноградників і за надання оновленого інвентарного опису виробничого потенціалу;

(d) порогові значення, згадані в пунктах (1) та (2) першого параграфа секції H додатка II;

(e) заходи, яких вони вжили для імплементації глави VII, якщо повідомлення про такі заходи є важливим для співпраці між державами-членами, а також назва й адреса органу зв’язку, призначеного кожною державою-членом;

(f) умови, які вони застосовують стосовно складання супровідних документів, згаданих у пунктах (a)(iii) та (b) першого підпараграфа статті 10(1);

(g) винні сорти винограду, на які поширюється дія статті 81 та статті 120(2)(b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

2. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-які зміни в назві та адресі компетентних органів та органів зв’язку, повідомлених Комісії відповідно до параграфа 1.

3. Повідомлення, передбачене в параграфі 1, надають відповідно до статті 34 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274.

Стаття 51
Публікація повідомленої інформації

1. На основі повідомлень від компетентних органів третіх країн Комісія повинна складати та оновлювати переліки з такою інформацією:

(a) назва й адреса компетентних органів у країні походження продукту, відповідальних за видачу документів VI-1;

(b) назва й адреса органів або департаментів, призначених країною походження або, якщо таких не існує в країні походження, авторизованої лабораторії за межами країни походження продукту для цілей заповнення частини документів VI-1, присвяченій звіту про результати аналізу;

(c) назва, адреса та офіційний реєстраційний номер виробників і переробників вина, які отримали дозвіл від країни походження продукту оформлювати документи VI-1;

(d) назва та адреса єдиного органу зв’язку, призначеного в кожній третій країні для отримання та передавання запитів адміністративної допомогти та для представлення своєї країни перед Комісією і державами-членами.

2. Комісія повинна оприлюднювати назву й адресу компетентних органів, згаданих у статті 50(1)(b) та (c), інформацію щодо виробничого потенціалу, згаданого у статті 50(1)(c), назву й адресу органу зв’язку, згаданого у статті 50(1)(e), винні сорти винограду, згадані у статті 50(1)(g), та переліки, згадані в параграфі 1 цієї статті.

ГЛАВА IX
ЗМІНИ, СКАСУВАННЯ, ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 52
Зміни до Регламенту (ЄС) № 555/2008

До Регламенту (ЄС) № 555/2008 внести такі зміни:

(1) статті 1, 21, 22 та 23, 38-54, 74, 83-95a та 98-102 вилучити;

(2) додатки IX-XIII та XVI-XXI вилучити.

Стаття 53
Зміни до Регламенту (ЄC) № 606/2009

До Регламенту (ЄС) № 606/2009 внести такі зміни:

(1) статті 12 та 13 вилучити;

(2) доповнити статтями 14a та 14b:

«Стаття 14a

Встановлення мінімального відсотка спирту для побічних продуктів

1. Відповідно до умови пункту 1 секції D частини II додатка VIII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 держави-члени повинні встановити мінімальний відсоток об’єму спирту, який повинен міститися в побічних продуктах після їх сепарації з вин відносно об’єму спирту, що міститься у виробленому вині. Держави-члени можуть модулювати такий мінімальний відсоток на основі об’єктивних і недискримінаційних критеріїв.

2. Якщо відповідного відсотка, встановленого державами-членами відповідно до параграфа 1, не досягнуто, відповідний оператор повинен надати кількість вина з власного виробництва, яка відповідає кількості, потрібній для досягнення такого мінімального відсотка.

3. Для цілей визначення об’єму спирту, що міститься в побічних продуктах відносно об’єму спирту у виробленому вині, стандартна природна міцність вина за об’ємною часткою спирту, застосовна в різних виноробних зонах, повинна становити:

(a) 8,0% для зони A;

(b) 8,5% для зони B;

(c) 9,0% для зони C I;

(d) 9,5% для зони C II;

(e) 10,0% для зони C III.

Стаття 14b

Утилізація побічних продуктів

1. Виробники повинні вилучати побічні продукти виноробства чи будь-якого іншого перероблення винограду під наглядом компетентних органів держав-членів відповідно до вимог щодо доставки та реєстрації, встановлених у статті 9(1)(b) Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2018/273 (*1) та статті 14(1)(b)(vii) й статті 18 Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2018/274 (*2) відповідно.

2. Вилучення виконують невідкладно та не пізніше ніж наприкінці виноробного року, в якому побічні продукти було отримано, відповідно до застосовного законодавства Союзу, зокрема у сфері довкілля.

3. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що виробники, які протягом відповідного виноробного року самі не виробляють більше 50 гектолітрів вина чи сусла на власному об’єкті, не зобов’язані вилучати свої побічні продукти.

4. Виробники можуть виконувати обов’язок щодо утилізації всіх або частини побічних продуктів виноробства чи будь-якого іншого перероблення винограду шляхом надання таких побічних продуктів для дистиляції. Така утилізація побічних продуктів повинна бути сертифікована компетентним органом держави-члена.

5. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що надання для дистиляції всіх або частини побічних продуктів виноробства чи будь-якого іншого перероблення винограду повинне бути обов’язковим для всіх або певних продуктів на їхній території, на основі об’єктивних і недискримінаційних критеріїв.

__________
(*1) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2018/273 від 11 грудня 2017 року про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, реєстр виноградників, супровідні документи та сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обов’язкові декларації, повідомлення та публікацію нотифікованої інформації, а також про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок і санкцій, про внесення змін до регламентів Комісії (ЄС) № 555/2008, (ЄС) № 606/2009 та (ЄС) № 607/2009 та про скасування Регламенту Комісії (ЄС) № 436/2009 і Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/560 (ОВ L 58, 28.02.2018, с. 1).
(*2) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2018/274 від 11 грудня 2017 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обов’язкові декларації та повідомлення і Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок та про скасування Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/561 (ОВ L 58, 28.02.2018, с. 60).»

Стаття 54
Зміни до Регламенту (ЄС) № 607/2009

У Регламенті (ЄС) № 607/2009 статтю 63 вилучити.

Стаття 55
Скасування

Регламент (ЄС) № 436/2009 та Делегований регламент (ЄС) № 2015/560 скасовано.

Стаття 56
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

ДОДАТОК I
ПРАВИЛА ЩОДО КРИТЕРІЮ ПРИЙНЯТНОСТІ З ПЕРЕЛІКУ У СТАТТІ 64(1)(c) РЕГЛАМЕНТУ (ЄС) № 1308/2013 ТА ДОДАТКОВОГО КРИТЕРІЮ, ЗГАДАНОГО У СТАТТІ 4(1) ЦЬОГО РЕГЛАМЕНТУ

A. Критерій, згаданий у статті 64(1)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(1)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо виконано одну із зазначених нижче умов:

(1) площу(-і), заплановану(-і) під нові насадження, призначено для виробництва вин із конкретною PDO відповідного району; або

(2) якщо площу(-і), заплановану(-і) під нові насадження, призначено для виробництва вин із конкретною PDO, заявник повинен виконати такі зобов’язання:

(a) не використовувати та не реалізовувати виноград, вироблений на таких площах нових насаджень, для виробництва вин із PDO, якщо такі площі розташовані в межах районів, придатних для такої цілі;

(b) не викорчовувати та не виконувати повторного насаджування з метою зробити повторно засаджену площу придатною для виробництва винограду для вин із конкретною PDO.

Заявник повинен виконати зобов’язання, згадані в пункті (2), протягом обмеженого строку, який встановлює держава-член і який не може закінчуватися пізніше 31 грудня 2030 року.

B. Додатковий критерій, згаданий у статті 4(1) цього Регламенту

Вважають, що додаткового критерію, згаданого у статті 4(1) цього Регламенту, дотримано, якщо виконано одну із зазначених нижче умов:

(1) площу(-і), заплановану(-і) під нові насадження, призначено для виробництва вин із конкретним PGI відповідного району; або

(2) якщо площу(-і), заплановану(-і) під нові насадження, призначено для виробництва вин із конкретним PGI, заявник повинен виконати такі зобов’язання:

(a) не використовувати та не реалізовувати виноград, вироблений на таких площах нових насаджень, для виробництва вин із PGI, якщо такі площі розташовані в межах районів, придатних для такої цілі;

(b) не викорчовувати та не виконувати повторного насаджування з метою зробити повторно засаджену площу придатною для виробництва винограду для вин із конкретною PGI.

Заявник повинен виконати зобов’язання, згадані в пункті (2), протягом обмеженого строку, який встановлює держава-член і який не може закінчуватися пізніше 31 грудня 2030 року.

ДОДАТОК II
ПРАВИЛА ЩОДО КРИТЕРІЇВ ПРІОРИТЕТНОСТІ З ПЕРЕЛІКУ У СТАТТІ 64(2)(a)-(h) РЕГЛАМЕНТУ (ЄС) № 1308/2013 ТА ДОДАТКОВИХ КРИТЕРІЇВ, ЗГАДАНИХ У СТАТТІ 4(3) ЦЬОГО РЕГЛАМЕНТУ

A. Критерії, згадані у статті 64(2)(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

(1) Вважається, що юридичні особи, незалежно від їхньої правової форми, відповідають цьому критерію, якщо виконано одну із зазначених нижче умов:

(a) фізична особа, яка вперше виконує насаджування винограду та створена як керівник господарства («новий учасник»), здійснює дієвий і довгостроковий контроль за юридичною особою в частині рішень щодо управління, вигод і фінансових ризиків. Якщо декілька фізичних осіб, включно з однією або декількома особами, які не є новими учасниками, беруть участь у капіталі такої юридичної особи чи управлінні нею, новий учасник повинен бути здатний здійснювати такий дієвий і довгостроковий контроль або самостійно, або спільно з іншими особами; або

(b) якщо юридична особа перебуває під одноосібним або спільним контролем іншої юридичної особи, умови, визначені в пункті (a), застосовні до будь-якої фізичної особи, яка здійснює контроль над такою іншою юридичною особою.

Умови, встановлені в пунктах (a) та (b), застосовні mutatis mutandis до групи фізичних осіб, незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам відповідно до національного права.

(2) Держави-члени можуть ухвалити рішення про додання додаткової умови, згідно з якою заявник повинен бути фізичною особою віком не старше 40 років у році подання заявки («молодий виробник»).

Вважається, що юридичні особи, згадані в пункті (1), відповідають додатковій умові, згаданій у першому підпараграфі цього пункту, якщо фізична особа, згадана в пунктах (1)(a) та (b), має вік не більше 40 років у році подання заявки.

Умови, встановлені в другому підпараграфі, застосовні mutatis mutandis до групи фізичних осіб, згаданих у другому підпараграфі пункту (1).

(3) Держави-члени можуть вимагати, щоб заявники зобов’язувалися протягом п’яти років не здавати в оренду та не продавати площу(-і) з новими насадженнями іншій фізичній чи юридичній особі.

Якщо заявником є юридична особа чи група фізичних осіб, держави-члени можуть також вимагати, щоб заявник протягом п’яти років не передавав дієвий довгостроковий контроль за господарством у частині ухвалення рішень щодо управління, вигод і фінансових ризиків іншій особі чи іншим особам, крім випадків, коли така особа чи такі особи відповідають умовам із пунктів (1) та (2), які були застосовні на момент надання дозволів.

B. Критерій, згаданий у статті 64(2)(b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо виконано одну із зазначених нижче умов:

(1) заявник зобов’язується дотримуватися протягом щонайменше п’яти-семи років правил щодо органічного виробництва, встановлених у Регламенті Ради (ЄС) № 834/2007 (-6) та, у відповідних випадках, Регламенті Комісії (ЄС) № 889/2008 (-7) стосовно площі (площ), яку (які) заплановано під нові насадження, або всього фермерського господарства. Дата закінчення такого строку повинна бути не пізнішою за 31 грудня 2030 року.

Держави-члени можуть вважати, що критерію дотримано, якщо заявники вже є виноробами на момент подання заявки та дієво застосовувати правила щодо органічного виробництва, згадані в першому підпараграфі, до всієї площі, засадженої виноградом, у відповідному господарстві протягом принаймні п’яти років до подання заявки;

(2) заявник зобов’язується дотримуватися однієї із зазначених нижче настанов або схем сертифікації, які виходять за межі відповідних обов’язкових стандартів, встановлених відповідно до глави I розділу VI Регламенту (ЄС) № 1306/2013, протягом щонайменше п’яти-семи років, і дата закінчення такого строку у будь-якому випадку повинна бути не пізнішою за 31 грудня 2030 року:

(a) настанови для конкретної культури або конкретного сектору щодо комплексного управління шкідливими організмами, які є доцільними для виноробства відповідно до статті 14(5) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/128/ЄС (-8), якщо такі настанови існують;

(b) національні схеми сертифікації для інтегрованого виробництва, які є доцільними для виноробства;

(c) національні або регіональні екологічні схеми сертифікації дотримання законодавства у сфері довкілля в частині якості ґрунту та/або води, біорізноманіття, збереження ландшафту, пом’якшення наслідків зміни клімату та/або адаптування до зміни клімату, які стосуються виноробства.

Схеми сертифікації, згадані в пунктах (b) та (c), засвідчують, що фермер дотримується практик у своєму господарстві, які відповідають національно визначеним правилам щодо інтегрованого виробництва або цілям, згаданим у пункті (c). Таку сертифікацію виконують органи сертифікації, які акредитовані відповідно до глави II Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 (-9) та відповідають відповідним гармонізованим стандартам «Оцінювання відповідності - Вимоги щодо органів, які сертифікують продукти, процеси та послуги» або «Оцінювання відповідності - вимоги щодо органів, які виконують аудит і сертифікацію систем управління».

Держави-члени можуть вважати, що критерію дотримано, якщо заявники вже є виноробами на момент подання заявки та дієво застосовувати настанови чи схеми сертифікації, згадані в першому підпараграфі, до всієї площі, засадженої виноградом, у відповідному господарстві протягом принаймні п’яти років до подання заявки;

(3) якщо програма(-и) розвитку сільської місцевості держав-членів включає(-ють) конкретний тип «агро-екологічно-кліматичної(-их)» операції(-й), встановлений у статті 28 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1305/2013 (-10), застосовна(-і) до площ, засаджених виноградом, є релевантною(-ими) для конкретного району, вказаному в заявці, та за умови доступності достатніх коштів, заявник відповідає визначеним умовам та зобов’язується подати заявку на такий типу операції(-й) стосовно площі, на якій заплановано виконати нове насадження, та виконувати зобов’язання, визначені у відповідній(-их) програмі(-ах) розвитку сільської місцевості стосовно такого конкретного типу «агро-екологічно-кліматичної(-их)» операції(-й);

(4) конкретна(-і) земельна(-і) ділянка(-и), визначена(-і) в заявці, розташована(-і) та схилах та має(-ють) тераси.

Держави-члени також можуть вимагати від виробників зобов’язатися протягом щонайменше п’яти-семи років не виконувати викорчовування та повторного насаджування, які не відповідають таким умовам. Дата закінчення такого строку повинна бути не пізнішою за 31 грудня 2030 року.

C. Критерій, згаданий у статті 64(2)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо виконано всі із зазначених нижче умов:

(1) конкретна(-і) земельна(-і) ділянка(-и), визначена(-і) в заявці, потрапили у власність заявника в результаті обмінів із іншою(-ими) земельною(-ими) ділянкою(-ами), яку(-і) засаджено виноградом, у рамках проєкту консолідації земель;

(2) земельну(-і) ділянку(-и), визначену(-і) в заявці, не засаджено виноградом або засаджено виноградом, який займає меншу площу, ніж та (ті), яку (які) втрачено в результаті реалізації такого проєкту консолідації земель;

(3) загальна площа, на яку подано запит на отримання дозволу, не перевищує різниці, якщо така існує, між площею, засадженою виноградом у межах земельної(-их) ділянки(-ок), що раніше була(-и) у власності, та ділянкою, визначеною в заявці.

D. Критерій, згаданий у статті 64(2)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо конкретна(-і) земельна(-і) ділянка(-и), визначена(-і) в заявці, розташована(-і) в одному із зазначених нижче типів районів:

(1) райони, що потерпають від посухи, зі співвідношенням річної кількості опадів до річної потенційної евапотранспірації менше 0,5;

(2) райони з невеликою глибиною розповсюдження кореневих систем - менше 30 см;

(3) райони з несприятливою текстурою ґрунту і кам’янистістю відповідно до означення та порогових значень, встановлених у додатку III до Регламенту (ЄС) № 1305/2013;

(4) райони з крутими схилами, які перевищують принаймні 15%;

(5) райони, розташовані в гірській місцевості на висоті принаймні 500 м, за винятком високих рівнин;

(6) райони, розташовані в найвіддаленіших регіонах Союзу, згаданих у статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзі, та на малих Егейських островах, визначених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 229/2013 (-11), або на малих островах, загальна площа яких не перевищує 250 км-2 та які характеризуються структурними чи соціально-економічними обмеженнями.

Держави-члени також можуть вимагати від виробників зобов’язатися протягом щонайменше п’яти-семи років не виконувати викорчовування та повторного насаджування в районах, які не характеризуються природними чи іншими конкретними обмеженнями. Дата закінчення такого строку повинна бути не пізнішою за 31 грудня 2030 року.

Держави-члени можуть щонайпізніше до 2018 року ухвалити рішення про виключення одного чи декількох із районів із переліку в першому підпараграфі, для досягнення відповідності цьому критерію пріоритетності, якщо вони не спроможні оцінити таку відповідність у дієвий спосіб.

E. Критерій, згаданий у статті 64(2)(e) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(e) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо економічну сталість відповідного проєкту встановлено на основі однієї чи декількох із зазначених нижче стандартних методологій фінансового аналізу проєктів інвестицій у сільське господарство:

(1) Чиста поточна вартість (NPV);

(2) Внутрішня норма прибутку (IRR);

(3) Співвідношення вигод і витрат (BCR);

(4) Період окупності (PP);

(5) Прирісна чиста вигода (INB).

Цю методологію застосовують у спосіб, адаптований до типу заявника.

Держави-члени також повинні вимагати від заявника створювати нові виноградні насадження відповідно до технічних характеристик, визначених у заявці.

F. Критерій, згаданий у статті 64(2)(f) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(f) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо потенціал до підвищення конкурентоспроможності встановлено на основі одного з таких міркувань:

(1) площі, на яких існуючий винороб планує виконати нове насаджування, можуть забезпечити економію завдяки масштабам унаслідок суттєвого зменшення витрат на одиницю, характерного для площ із новими насадженнями, порівняно із середніми показниками існуючих виноградників у фермерському господарстві або середньою ситуацією в регіоні;

(2) площі, на яких існуючий винороб планує виконати нове насаджування, можуть забезпечити кращу пристосованість до попиту на ринку завдяки збільшенню цін, отримуваних за продукцію, або збільшенню кількості ринків збуту порівняно із існуючими виноградниками у фермерському господарстві або середньою ситуацією в регіоні;

(3) площі, на яких планує виконати нові насаджування новий учасник сектору, можуть дати можливість застосувати модель фермерського виробництва, яка є більш прибутковою, ніж у середньому в регіоні.

Держави-члени можуть додатково деталізувати міркування, перераховані в пунктах (1), (2) та (3).

Держави-члени також повинні вимагати від заявника створювати нові виноградні насадження відповідно до технічних характеристик, визначених у заявці.

G. Критерій, згаданий у статті 64(2)(g) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(g) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо земельна(-і) ділянка(-и), яку(-і) планується засадити, розташована(-і) в межах географічного району виробництва існуючої PDO або існуючого PGI, якщо виноград, який планується виробляти, призначений для вин із PDO або PGI та якщо виконано одну із зазначених нижче умов:

(1) земельна(-і) ділянка(-и), яку(-і) планується засадити, має кращі педо-кліматичні характеристики порівняно з середніми показниками з інших земельних ділянок із виноградниками, які відповідають специфікаціям географічного зазначення в тому самому регіоні;

(2) сорт(-и) винограду або відповідний(-і) клон(-и), які планується посадити, краще пристосовані до конкретних педо-кліматичних характеристик земельної(-их) ділянки(-ок), які планується засадити, порівняно із земельними ділянками з виноградниками, які відповідають специфікаціям географічного зазначення, мають подібні педо-кліматичні характеристики та розташовані в тому самому регіоні, але створені з іншими сортами чи іншими клонами того самого сорту (тих самих сортів);

(3) сорт(-и) винограду або відповідний(-і) клон(-и), який(-і) планується посадити, сприяє(-ють) збільшенню різноманіття сортів винограду або клонів існуючих сортів у тому самому географічному районі виробництва PDO або PGI;

(4) система(-и) формування рослин винограду, яку(-і) планується використовувати, або структура виноградника, яку планується створити на площі(-ах) із новими насадженнями, потенційно може сприяти покращенню якості винограду порівняно із системами формування рослин винограду та/або структурами, які переважно використовують в тому самому географічному районі виробництва PDO або PGI.

Держави-члени можуть додатково деталізувати умови, зазначені в пунктах (1)-(4).

Держави-члени також повинні вимагати від заявника створювати нові виноградні насадження відповідно до технічних характеристик, визначених у заявці.

Держави-члени можуть застосовувати цей критерій пріоритетності до заявок на нові насадження в районі, який демарковано в технічному файлі, що супроводжує заявку на охорону назви місця походження або географічного зазначення, яка проходить попередню національну процедуру або ретельне вивчення Комісією. У такому випадку умови, перераховані в пунктах (1)-(4), застосовують mutatis mutandis.

H. Критерій, згаданий у статті 64(2)(h) Регламенту (ЄС) № 1308/2013

Вважають, що критерію, згаданого у статті 64(2)(h) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, дотримано, якщо розмір господарства заявника станом на момент подання заявки відповідає пороговим значенням, які встановлюють держави-члени на національному чи регіональному рівні на основі об’єктивних критеріїв. Такі порогові значення встановлюють на рівні:

(1) не менше 0,5 гектара для малих господарств;

(2) не більше 50 гектарів для середніх господарств.

Держави-члени можуть додатково вимагати виконання однієї або декількох із зазначених нижче умов:

(1) розмір господарства заявника буде збільшено в результаті нового насадження;

(2) заявник уже має площу, засаджену виноградом, на яку не поширюються звільнення, встановлені у статті 62(4) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, станом на момент подання заявки.

I. Додаткові критерії, згадані у статті 4(3) цього Регламенту

I. «Попередня поведінка виробника»

Вважають, що додаткового критерію, згаданого у статті 4(3) цього Регламенту, дотримано, якщо заявник не садив виноград без дозволу, згаданого у статті 71 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, або без права на насаджування, згаданого у статтях 85a та 85b Регламенту (ЄС) № 1234/2007.

Держави-члени можуть додатково вимагати виконання однієї або декількох із зазначених нижче умов:

(1) дозволи, надані заявнику в минулому відповідно до статті 64 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, не втратили дійсність через їх невикористання;

(2) заявник не порушив жодного із зобов’язань, згаданих у секціях A та B додатка I, у секціях A, B та D-G цього додатка та в пункті II цієї секції;

(3) заявник не має засаджених виноградом площ, які більше не використовують для виробництва протягом щонайменше восьми років.

II. «Неприбуткові організації із соціальною метою, які отримали землі, конфісковані у випадках тероризму та інших типів злочинів»

Вважають, що додаткового критерію, згаданого у статті 4(3) цього Регламенту, дотримано, якщо заявник є юридичною особою, незалежно від її правової форми, та якщо виконано зазначені нижче умови:

(1) заявник є неприбутковою організацією, діяльність якої має виключно соціальну мету;

(2) заявник використовує конфісковану землю лише для досягнення своїх соціальних цілей відповідно до статті 10 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/42/ЄС (-12).

Держави-члени можуть також вимагати, щоб заявники, які відповідають цьому критерію, зобов’язувалися протягом періоду, який визначає держава-член, не здавати в оренду та не продавати площу(-і) з новими насадженнями іншій фізичній чи юридичній особі. Дата закінчення такого строку повинна бути не пізнішою за 31 грудня 2030 року.

ДОДАТОК III
МІНІМАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПОВИННА МІСТИТИСЯ Й ОНОВЛЮВАТИСЯ В РЕЄСТРІ ВИНОГРАДНИКІВ, ТА СПЕЦИФІКАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЗГАДАНІ У СТАТТІ 7

1. ДОСЬЄ ВИНОРОБА

1.1. Ідентифікаційні дані та розташування

(1) Ідентифікаційні дані винороба (які відповідають даним із єдиної системи, в якій фіксують ідентифікаційні дані кожного бенефіціара, згаданого у статті 68(1)(f) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, та реєстрам чи інформації, які веде держава-член).

(2) Перелік та розташування всіх ділянок виноградників, які не вважають такими, що включають лише покинуті виноробні площі (ідентифікаційні дані, які відповідають даним із системи ідентифікації сільськогосподарських ділянок, згаданої у статтях 68(1)(b) та 70(1) Регламенту (ЄС) № 1306/2013).

1.2. Характеристики площі (площ), засадженої(-их) виноградом, на ділянці виноградника

Таку інформацію стосовно кожної ділянки виноградника у досьє винороба відображають окремо. Однак у випадках, коли це можливо завдяки однорідному характеру ділянок виноградника, така інформація може стосуватися сукупності декількох суміжних ділянок або частини (частин) суміжної(-их) ділянки(-ок), за умови, що ідентифікація кожної ділянки все одно гарантована.

(1) Ідентифікація ділянки виноградника: система ідентифікації ділянок виноградника має бути створена на основі мап, документів із земельного реєстру чи інших картографічних орієнтирів. Повинні використовуватися техніки комп’ютеризованої системи географічної інформації, в тому числі зображення, отримані за допомогою аеро- чи просторової ортофотозйомки, з уніфікованим стандартом, який гарантує рівень точності, який є принаймні еквівалентним рівню точності картографії з масштабом 1:5 000 (або 1:10 000, якщо вони були отримані на основі довгострокових договорів, погоджених до листопада 2012 року), з урахуванням схеми та стану ділянки. Це фіксують згідно з існуючими стандартами Союзу.

(2) Площа ділянки виноградника

У випадках, коли виноград вирощують разом із іншими культурами:

(a) загальна площа відповідної ділянки;

(b) площа, засаджена виноградом, вираженим показником чистого врожаю (для цілей перетворення слід використовувати відповідні коефіцієнти, визначені державою-членом).

(3) Площа ділянки виноградника або, у відповідних випадках, площа, виражена показником чистого врожаю, із зазначеним нижче розподілом за площею(-ами), яку(-і) засаджено виноградом (інформація, яка відповідає змісту повідомлення, згаданого у статті 33(1)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274 та в частині I додатка IV до того самого регламенту, яка слугує, в разі її застосування, основою для розрахунку 1%, згаданого у статті 63(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013):

(a) площа(-і), яку(-і) засаджено виноградом, придатним для виробництва вина з PDO;

(b) площа(-і), яку(-і) засаджено виноградом, придатним для виробництва вина з PGI:

- який також придатний для виробництва вина з PDO та вина без PDO/PGI,

- який придатний тільки для виробництва вина з PGI та вина без PDO/PGI;

(c) площа(-і), яку(-і) засаджено виноградом, придатним тільки для виробництва вина без PDO/PGI, але яка(-і) розташована(-і) в географічному районі виробництва PDO/PGI;

(d) площа(-і), яку(-і) засаджено виноградом, придатним тільки для виробництва вина без PDO/PGI, та яка(-і) розташована(-і) поза межами географічного району виробництва PDO/PGI;

(e) площа(-і), яку(-і) засаджено виноградом з іншим призначенням.

(4) Вирощувані винні сорти винограду, відповідні оцінені площі й частки відповідних ділянок виноградника, а також колір винограду (інформація, яка відповідає Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1337/2011 (-13)).

(5) Рік насадження або, за відсутності такої інформації, орієнтовний рік відповідної ділянки виноградника (інформація, яка відповідає Регламенту (ЄС) № 1337/2011).

(6) Засаджена виноградом площа, яку було реструктуровано або перетворено відповідно до статті 46 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 (інформація, яка відповідає змісту повідомлень, згаданих у таблицях у частинах IV, V та VI додатка IV до Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2018/274).

(7) Засаджена виноградом площа, на якій збирають зелений врожай відповідно до статті 47 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 (інформація, яка відповідає змісту повідомлень, згаданих у таблицях у частинах IV, V та VI додатка IV до Імплементаційного регламенту (ЄС) № 2018/274).

Інформація, згадана в пунктах (6) та (7), також повинна охоплювати всі площі, які було реструктуровано чи перетворено або на яких збирають зелений врожай відповідно до статей 46 та 47 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 (інформація, яка відповідає змісту повідомлень, згаданих у додатку IV чи IVa та додатку VI до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2016/1150) (-14).

Якщо всі засаджені виноградом площі, відображені в досьє винороба, залишають або починають використовувати не для виноробства, таке досьє слід вилучити з реєстру виноградника або відповідно його позначити, а відповідні площі відняти від тих, що згадані в пункті 1.2 цього додатка.

1.3. Декларації

Декларації про врожай (інформація, яка відповідає деклараціям про врожай, згаданим у статті 33).

2. ДОСЬЄ ВИРОБНИЦТВА

2.1. Ідентифікація

Ідентифікаційні дані будь-якої фізичної чи юридичної особи або групи таких осіб, які вимагається для складання декларації про виробництво, передбаченої у статті 31.

2.2. Декларації

(a) Декларація про виробництво (інформація, яка відповідає деклараціям про виробництво, згаданим у статті 31).

(b) Декларація про запаси (інформація, яка відповідає деклараціям про запаси, згаданим у статті 32).

ДОДАТОК IV
МІНІМАЛЬНА ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ, ЩО МІСТИТИСЯ В РЕЄСТРІ ВИНОГРАДНИКІВ, ТА СПЕЦИФІКАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЗГАДАНІ У СТАТТІ 7(1)

1. ДОСЬЄ ВИНОРОБА

1.1. Ідентифікаційні дані та розташування

(1) Дозволи, на отримання яких подано заявку, надані, але ще не використані, та відповідна конкретна ділянка (інформація, яка відповідає змісту повідомлень, згаданих у статті 33(2)(a) та в таблицях у частині IV додатка IV до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274).

(2) Права на насаджування (за типами), які існують до кінцевого терміну їх конвертації в дозволи за рішенням держав-членів (інформація, яка відповідає змісту повідомлення, яке повинне бути надане до 1 березня 2016 року, як зазначено у статті 11 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/561 (-15) та в таблиці A додатка VII до того самого регламенту).

1.2. Характеристики площі (площ), засадженої(-их) виноградом, на ділянках виноградника

Таку інформацію стосовно кожної ділянки виноградника у досьє винороба відображають окремо. Однак у випадках, коли це можливо завдяки однорідному характеру ділянок виноградника, така інформація може стосуватися сукупності декількох суміжних ділянок або частини (частин) суміжної(-их) ділянки(-ок), за умови, що ідентифікація кожної ділянки все одно гарантована.

(1) Площа(-і), на яку(-і) поширюються зазначені нижче звільнення із системи дозволів на виноградні насадження:

(a) площі, засаджені або повторно засаджені для експериментальних цілей (у тому числі винними сортами винограду, які не класифіковано відповідно до статті 81 Регламенту (ЄС) № 1308/2013);

(b) площі, засаджені або повторно засаджені як розсадники.

(2) Площа(-і), засаджена(-і) виноградом без дозволу після 31 грудня 2015 року, та викорчувані без дозволу площі (інформація, яка відповідає змісту повідомлення, згаданого у статті 33(1)(e) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274 та в частині III додатка IV до того самого регламенту).

(3) Площа(-і), засаджена(-і) виноградом без права на насаджування до 1 січня 2016 року, та незаконні викорчувані насадження (інформація, яка відповідає змісту повідомлень, згаданих у статті 58(2) Регламенту (ЄС) № 555/2008 та в таблицях 3 та 7 додатка XIII до того самого регламенту).

ДОДАТОК V
СУПРОВІДНІ ДОКУМЕНТИ

A. ВИМОГИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ СУПРОВІДНОГО ДОКУМЕНТА

Інформацію, згадану у статті 10(2), подають у формі записів, визначених у стовпці № 1 у таблиці нижче.

Для документів, згаданих у пунктах (a)(i) та (iii) першого підпараграфа статті 10(1), такі записи ідентифікують за номерами й літерами, зазначеними у стовпцях A та B таблиць у додатку I до Регламенту (ЄС) № 684/2009 (стовпець № 2 таблиці нижче).

Для документів, згаданих у пункті (a)(ii) першого підпараграфа статті 10(1), такі записи ідентифікують за номерами й літерами з Регламенту (ЄС) № 3649/92 (стовпець № 3 таблиці нижче).

Порядок і конкретні деталі щодо формату записів визначають держави-члени на основі правил, визначених у секції B цього додатка.

B. ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ СУПРОВІДНИХ ДОКУМЕНТІВ

1. Загальні правила

1.1. Якщо в документах, зазначених у пункті (a)(i) першого підпараграфа статті 10(1), вказаний номер ARC, присвоєний комп’ютеризованою системою, згаданою у статті 21(2) Директиви 2008/118/ЄС, або код MVV, присвоєний інформаційною системою, створеною державою-членом відвантаження, як зазначено в пункті (a)(iii) першого підпараграфа статті 10(1), інформацію, зазначену в секції A, зберігають у використаній системі.

1.2. У документах, зазначених у другому абзаці пункту (a)(iii) першого підпараграфа статті 10(1), повинен бути вказаний у верхньому колонтитулі документа логотип Союзу, слова «Європейський Союз», назва держави-члена відвантаження та знак або логотип, що ідентифікує державу-члена відвантаження.

У документах, зазначених у пунктах (a)(i) та (ii) та в першому абзаці пункту (a)(iii) першого підпараграфа статті 10(1), може бути зазначена інформація, згадана в першому підпараграфі цього пункту.

1.3. Документи, зазначені у статті 10(1), повинні бути заповнені розбірливими символами незмивним чорнилом. Такі документи не повинні містити жодних підчисток чи виправлених слів.

Будь-яка передбачена копія документа повинна бути маркована словом «копія» або містити еквівалентне марковання.

1.4. Єдиний документ може бути заповнений для супроводження перевезення єдиного відправлення від одного й того самого відправника до одного й того самого одержувача:

(a) декількох партій тієї самої категорії продукту; або

(b) декількох партій різних категорій продуктів, якщо їх поміщено в марковану тару з номінальним об’ємом не більше 60 літрів із одноразовим закривним пристроєм.

1.5. У випадку, зазначеному у статті 17(1), або якщо документ, що супроводжує відправлення, оформлено компетентним органом, документ є дійсним, тільки якщо перевезення розпочинається не пізніше п’ятого робочого дня після, залежно від випадку, дати валідації або дати його заповнення.

1.6. Якщо продукти перевозять у різних відділеннях того самого транспортного контейнера або вони перемішуються під час перевезення, повинен бути заповнений документ для супроводження кожної частини, незалежно від того, яким чином її перевозять: окремо чи як суміш. У таких документах повинне бути зазначене, відповідно до правил, установлених кожною державою-членом, призначення такого змішаного продукту.

Однак держави-члени можуть уповноважити відправників або уповноважених осіб заповнювати єдиний документ для всього продукту, що утворюється в результаті змішування. У таких випадках компетентний орган повинен визначити, яке підтвердження повинне бути надане стосовно категорії, походження та кількості різних вантажів.

2. Спеціальні правила

2.1. Зазначення, що стосуються опису продукту

(a) Тип продукту

Укажіть тип продукту, використовуючи формулювання, яке відповідає правилам Союзу та надає найточніший опис продукту, напр.: вино з PDO або PGI/ вино без PDO або PGI/ сортове вино без PDO/PGI/ виноградне сусло для вина з PDO або PGI/ вінтажне вино без PDO/PGI.

(b) Перевезення в резервуарах

Для перевезення в резервуарах: для перевезення в резервуарах вин, згаданих у параграфах 1-9, 15 та 16 частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, опис продукту повинен містити необов’язкові відомості, визначені у статті 120 того самого регламенту, за умови, що вони відображені в маркованні або планується відобразити їх у маркованні.

(c) Міцність за часткою спирту та густина

Для перевезення продуктів у резервуарах або в маркованій тарі з номінальним об’ємом не більше 60 літрів:

(i) фактична міцність вина за об’ємною часткою спирту, крім молодих вин у процесі бродіння, або загальна міцність молодого вина в процесі бродіння та частково збродженого виноградного сусла за об’ємною часткою спирту повинні бути виражені у % об. та в десяткових дробах % об.;

(ii) індекс рефракції виноградного сусла отримують із використанням методу вимірювання, визнаного Союзом. Він повинен бути виражений потенційною міцністю за об’ємною часткою спирту у % об. Цей показник може бути замінений густиною, вираженою в грамах на см-3;

(iii) густина свіжого виноградного сусла, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту, повинна бути виражена в грамах на см-3, а фактична міцність продукту за об’ємною часткою спирту повинна бути виражена у % об. та в десяткових дробах % об.;

(iv) вміст цукру в концентрованому виноградному суслі, ректифікованому концентрованому виноградному суслі та концентрованому виноградному соку повинен бути виражений значенням загального вмісту цукру у грамах на літр та на кілограм;

(v) фактична міцність виноградної м’язги та винного осаду за об’ємною часткою спирту також може бути вказана (необов’язково) та виражена в літрах чистого спирту на децитонну.

Таку інформацію зазначають із використанням визнаних Союзом таблиць еквівалентності, які містяться в правилах щодо методів аналізу.

(d) Допустимі відхилення

Без обмеження положень Союзу, що встановлюють ліміти для певних винних продуктів допустимі такі відхилення:

(i) для загальної чи фактичної міцності за об’ємною часткою спирту: ± 0,2% об’єму;

(ii) для густини: шість десятитисячних у бік збільшення чи зменшення (± 0,0006);

(iii) для вмісту цукру: ± 3%.

(e) Інші зазначення для перевезення продуктів у резервуарах:

(i) Зона виноробства

Зону виноробства, з якої походить продукт, який перевозять, зазначають відповідно до доповнення I до додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 з використанням зазначених нижче абревіатур: A, B, C I, C II, C III(a) та C III(b).

(ii) Виконані операції

Операції, які пройшли продукти, які перевозять, зазначають із використанням зазначених нижче цифр у дужках:

Зазначення стосовно виноробного району та виконаних операцій повинні бути надані на додаток до тих, що стосуються опису продукту, та в тому самому полі видимості.

2.2. Зазначення стосовно кількості нетто

(a) для винограду, концентрованого виноградного сусла, ректифікованого концентрованого виноградного сусла, концентрованого виноградного соку, виноградної м’язги та винного осаду в тоннах або кілограмах використовують символи «т» або «кг»;

(b) для інших продуктів у гектолітрах або літрах використовують символи «гл» або «л».

При зазначенні кількості продуктів, які перевозять у резервуарах, може бути допустимим відхилення 1,5% від загальної кількості нетто.

C. СПЕЦІАЛЬНИЙ ШТАМП, ЗГАДАНИЙ У ПУНКТІ (b)(i) ПЕРШОГО ПІДПАРАГРАФА СТАТТІ 10(3)

1. Символ держави-члена

2. Компетентний орган, що несе територіальну відповідальність

3. Автентифікація

D. ЗАЗНАЧЕННЯ, ЗГАДАНІ У СТАТТІ 13(2)

ДОДАТОК VI
СЕРТИФІКАТ ПОХОДЖЕННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ВИННИХ ПРОДУКТІВ, РІК ЗБОРУ ВРОЖАЮ АБО СОРТ ЧИ СОРТИ ВИНОГРАДУ, З ЯКОГО ЧИ ЯКИХ ТАКІ ПРОДУКТИ ВИРОБЛЕНО, ТА PDO ЧИ PGI ВИН СОЮЗУ

(Статті 11(1) та 12(1))

ЧАСТИНА I
Відповідна інформація, згадана у статті 11(1) чи статті 12(1)(a)
Інформація, яка повинна бути зазначена в полі 17l супровідного документа або в комерційному документі, який використовують відповідно до статті 21(6) Директиви 2008/118/ЄС або статті 12(1)(a) цього Регламенту

Я, що підписався нижче, відповідальний за продукти з переліку в цьому документі, цим засвідчую, що вони бути вироблені й розлиті в [державі-члені або Європейському Союзі] і що:

(1) вони відповідають вимогам щодо маркування та представлення стосовно:

(a) охоронюваної назви місця походження (PDO) або охоронюваного географічного зазначення (PGI) № […, …], що зареєстровано в реєстрі «E-Bacchus», створеному Союзом, відповідно до статті 18 Регламенту (ЄС) № 607/2009;

(b) рік збору врожаю відповідно до правил, передбачених у статті 120 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(c) винний(-і) сорт(-и) винограду («сортові вина») відповідно до правил, передбачених у статтях 81 та 120 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;

(2) усі продукти відповідають положенням, що регулюють виробництво та випуск продуктів для прямого споживання людиною відповідно до права Союзу;

(3) продукти були вироблені з використанням схвалених методів виробництва та не спеціально з метою вивезення; та

(4) продукти є автентичними та придатними для споживання людиною в Союзі.

ЧАСТИНА II
Конкретний вивізний сертифікат, згаданий у статті 12(1)(b)

A. ФОРМА

B. ВИМОГИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ КОНКРЕТНОГО ВИВІЗНОГО СЕРТИФІКАТА

Інформацію, яка повинна бути надана в цьому сертифікаті та яку згадано у статті 12(1)(b), подають у формі записів, визначених у стовпці № 1 у таблиці нижче.

Такі записи ідентифікують за номерами й літерами зі стовпця № 2 таблиці нижче:

ДОДАТОК VII
ВИМОГИ ДО ДОКУМЕНТА VI-1 ТА ВИТЯГІВ VI-2

ЧАСТИНА I

Зразок документа VI-1, згаданого у статті 22

Облік (введення у вільний обіг та видача витягів)

ЧАСТИНА II

Зразок витягу VI-2, згаданого у статті 22

Облік (введення у вільний обіг та видача витягів)

ЧАСТИНА III

Інструкції щодо заповнення документа VI-1 та витягів VI-2

Документ VI-1 та витяги VI-2 заповнюють за допомогою друкарської машинки чи від руки або з використанням еквівалентних технічних засобів, визнаних офіційним органом. У разі заповнення витягів від руки використовують чорнило й великі літери. Будь-які підчистки чи виправлення не дозволені. Будь-які зміни вносять шляхом викреслення неправильних даних та, у відповідних випадках, додання потрібних даних. Будь-які зміни, внесені в такий спосіб, підлягають затвердженню їхнім автором і вимагають поставлення штампу, залежно від випадку, компетентного органу, призначеної лабораторії чи митних органів.

A. Друк документа VI-1 та витягів VI-2

1. Розмір форми повинен становити приблизно 210 на 297 мм.

2. Документ або витяги друкують однією з офіційних мов Союзу. Для витягів VI-2 мову визначає компетентний орган держави-члена, в якій на таких витягах ставлять штамп.

B. Заповнення документа VI-1 та витягів VI-2

Документ або витяги заповнюють мовою, якою їх друкують.

Кожен документ або витяг повинен мати серійний номер, присвоєний:

(a) у випадку документа VI-1 - компетентним органом, який підписує частину, що становить «сертифікат»,

(b) у випадку витягів VI-2 - митницею, яка ставить на них штамп.

C. Зміст

ЧАСТИНА IV

Перелік третіх країн, згаданих у статті 21(b), статті 26 та статті 27

A. Перелік третіх країн, згаданих у статті 21(b):

- Австралія

- Чилі.

B. Перелік третіх країн, згаданих у статті 26:

- Австралія

- Канада

- Чилі

- Сполучені Штати Америки.

C. Перелік третіх країн, згаданих у статті 27:

-.

__________
(-1) Регламент Комісії (ЄС) № 684/2009 від 24 липня 2009 року про імплементацію Директиви Ради 2008/118/ЄС у частині комп’ютеризованих процедур для переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку (ОВ L 197, 29.07.2009, с. 24).
(-2) Регламент Комісії (ЄЕС) № 3649/92 від 17 грудня 1992 року про спрощені супровідні документи для руху в межах Співтовариства продуктів, які оподатковують акцизним податком та які випущено для споживання в державі-члені відправлення (ОВ L 369, 18.12.1992, с. 17).
(-3) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) № 2015/2447 від 24 листопада 2015 року про встановлення детальних правил для імплементації певних положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 про встановлення Митного кодексу Союзу (ОВ L 343, 29.12.2015, с. 558).
(-4) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2015/2446 від 28 липня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно детальних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу (ОВ L 343, 29.12.2015, с. 1).
(-5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 і (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 і (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС і 2008/120/ЄС, а також про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 і (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС і 97/78/ЄС та Рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль) (ОВ L 95, 07.04.2017, с. 1).
(-6) Регламент Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року про органічне виробництво і маркування органічних продуктів та скасування Регламенту (ЄЕС) № 2092/91 (ОВ L 189, 20.07.2007, с. 1).
(-7) Регламент Комісії (ЄС) № 889/2008 від 5 вересня 2008 року про встановлення детальних правил імплементації Регламенту Ради (ЄС) № 834/2007 про органічне виробництво і маркування органічних продуктів стосовно органічного виробництва, маркування та контролю (ОВ L 250, 18.09.2008, с. 1).
(-8) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/128/ЄС від 21 жовтня 2009 року про встановлення рамок діяльності Співтовариства для досягнення сталого використання пестицидів (ОВ L 309, 24.11.2009, с. 71).
(-9) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року щодо вимог до акредитації та ринкового нагляду у сфері реалізації продуктів та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 339/93 (ОВ L 218, 13.08.2008, с. 30).
(-10) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1305/2013 від 17 грудня 2013 року про підтримку розвитку сільських територій Європейським сільськогосподарським фондом розвитку сільських територій (EAFRD) та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1698/2005 (ОВ L 347, 20.12.2013, с. 487).
(-11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 229/2013 від 13 березня 2013 року про встановлення спеціальних заходів щодо сільського господарства на користь малих Егейських островів та скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1405/2006 (ОВ L 78, 20.03.2013, с. 41).
(-12) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/42/ЄС від 3 квітня 2014 року про заморожування та конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом, в Європейському Союзі (OВ L 127, 29.04.2014, с. 39).
(-13) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1337/2011 від 13 грудня 2011 року про європейську статистику багаторічних культур і скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 357/79 і Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/109/ЄС (ОВ L 347, 30.12.2011, с. 7).
(-14) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) № 2016/1150 від 15 травня 2016 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 щодо національних програм підтримки в секторі вина (ОВ L 190, 15.07.2016, с. 23).
(-15) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) № 2015/561 від 7 квітня 2015 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 щодо системи дозволів на виноградні насадження (ОВ L 93, 09.04.2015, с. 12).