02009R1099 - UA - 14.12.2019 - 002.001

Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу та доступні на EUR-Lex

(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 4. Санітарні та фітосанітарні заходи)

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 1099/2009
від 24 вересня 2009 року
про захист тварин під час умертвіння

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 303 18.11.2009, с. 1)

РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 1099/2009
від 24 вересня 2009 року
про захист тварин під час умертвіння

(Текст стосується ЄЕП)

ГЛАВА I
ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ І ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ

Стаття 1
Предмет та сфера застосування

1. Цей Регламент встановлює правила умертвіння тварин, яких розводять або утримують для виробництва харчових продуктів, вовни, шкіри, хутра або інших продуктів, а також умертвіння тварин з метою депопуляції та для здійснення супутніх операцій.

Однак у випадку риби застосовують лише вимоги, встановлені в статті 3(1).

2. Главу II, крім її статті 3(1) та (2), главу III та главу IV, крім її статті 19, не застосовують у разі вимушеного умертвіння за межами бойні, або якщо дотримання зазначених положень призведе до виникнення безпосереднього та серйозного ризику для здоров’я або безпеки людей.

3. Цей Регламент не застосовують:

(a) до умертвіння тварин:

(i) під час наукових експериментів, які здійснюють під наглядом компетентного органу;

(ii) під час мисливства або рекреаційного рибальства;

(iii) під час культурних або спортивних заходів;

(b) до свійської птиці, кролів та зайців, яких забиває за межами бойні їх власник для приватного домашнього споживання.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(a) «умертвіння» означає цілеспрямований процес, що спричиняє смерть тварини;

(b) «супутні операції» означає операції, такі як поводження, передзабійне витримування тварин, знерухомлення, оглушення та знекровлення тварин, які здійснюють у зв’язку з їх умертвінням та в місці умертвіння;

(c) «тварина» означає будь-яку хребетну тварину, крім рептилій та амфібій;

(d) «вимушене умертвіння» означає умертвіння травмованих тварин або тварин, які мають захворювання, пов’язані з сильним болем або стражданням, за відсутності жодної іншої практичної можливості полегшити такий біль або страждання;

(e) «передзабійне витримування тварин» означає утримання тварин у стійлах, загонах, критих або відкритих майданчиках, що пов’язане з операціями бойні або є однією з таких операцій;

(f) «оглушення» означає будь-який цілеспрямований процес, що спричиняє безболісне знепритомнення та втрату чутливості, у тому числі будь-який процес, який спричиняє миттєву смерть;

(g) «забій відповідно до релігійного обряду» означає послідовність дій, пов’язаних із забоєм тварин та передбачених релігією;

(h) «культурні або спортивні заходи» означає заходи, переважно пов’язані з усталеними культурними традиціями або спортивною діяльністю, у тому числі перегонами або іншими формами змагань, що не передбачають виробництва м’яса або інших продуктів тваринного походження або що передбачають незначне порівняно з масштабом самого заходу виробництво, що не є значущим з економічної точки зору;

(i) «стандартні операційні процедури» означає набір письмових інструкцій, розроблених з метою забезпечення єдиного підходу до виконання певної функції або стандарту;

(j) «забій» означає умертвіння тварин, призначених для споживання людиною;

(k) «бойня» означає будь-яку потужність, що її використовують для забою наземних тварин та яке підпадає під сферу застосування Регламенту (ЄС) № 853/2004;

(l) «оператор ринку» означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка здійснює контроль над підприємством, що виконує умертвіння тварин або будь-які інші супутні операції, що підпадають під дію цього Регламенту;

(m) «хутрові тварини» означає ссавців, яких в основному вирощують для виробництва хутра, таких як норки, тхори, лисиці, єноти, нутрії та шиншили;

(n) «депопуляція» означає процес умертвіння тварин з метою захисту громадського здоров’я, здоров’я та благополуччя тварин або довкілля під наглядом компетентного органу;

(o) «свійська птиця» означає птицю, вирощену на фермі, включаючи птицю, яку не вважають свійською, проте яку вирощують як свійських тварин, крім безкілевих;

(p) «знерухомлення» означає застосування до тварини процедури, призначеної для обмеження її рухів без завдання зайвих болю, страху та збудження, для сприяння ефективному оглушенню та умертвінню;

(q) «компетентні органи» означає компетентні органи, як їх означено в пункті (3) статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 (-1).

(r) «руйнування головного й спинного мозку» означає розрив нервових тканин центральної нервової системи шляхом введення в порожнину черепа продовгуватого стрижнеподібного інструменту.

ГЛАВА II
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Стаття 3
Загальні вимоги до умертвіння та супутніх операцій

1. Тварин необхідно позбавити будь-якого зайвого болю, стресу та страждань під час їх умертвіння та супутніх операцій.

2. Для цілей параграфа 1 оператори ринку, зокрема, повинні вживати необхідних заходів для:

(a) забезпечення фізичного комфорту та захисту тварин, зокрема шляхом їх утримання в чистоті та у належних температурних умовах, запобігання їх падінню або ковзанню;

(b) захисту тварин від травмування;

(c) поводження з тваринами та їх утримання з урахуванням їх звичайної поведінки;

(d) відсутності проявів будь-яких ознак болю або страху, яких можна уникнути, або проявів незвичної поведінки;

(e) запобігання стражданням тварин внаслідок тривалого позбавлення корму або води;

(f) запобігання контактам з іншими тваринами, яких можна уникнути та які можуть спричинити негативний вплив на їхнє благополуччя.

3. Потужності, що їх використовують для умертвіння та здійснення супутніх операцій, проектують, будують, експлуатують та обслуговують у спосіб, що забезпечує дотримання вимог, визначених у параграфах 1 та 2, за очікуваних умов функціонування таких потужностей протягом року.

Стаття 4
Методи оглушення

1. Тварин дозволено умертвляти лише після оглушення відповідно до методів та спеціальних вимог, пов’язаних із застосуванням таких методів, визначених у додатку I. Необхідно підтримувати непритомний стан та відсутність чутливості у тварини до настання її смерті.

Після застосування зазначених у додатку I методів, що не призводять до миттєвої смерті (далі - «просте оглушення»), необхідно якнайшвидше здійснювати процедуру, що забезпечує настання смерті, наприклад, знекровлення, руйнування головного й спинного мозку, умертвіння за допомогою електричного струму або тривала аноксія.

2. До додатка I можуть бути внесені зміни для врахування науково-технічного прогресу на основі висновку EFSA відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2).

Такі зміни повинні забезпечувати такий рівень благополуччя тварин, який принаймні дорівнюватиме рівню, що його забезпечують наявні методи.

3. Настанови Співтовариства стосовно методів, визначених у додатку I, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

4. У випадку забою тварин із застосуванням конкретних методів забою, передбачених релігійними обрядами, вимоги параграфа 1 не застосовують, якщо забій відбувається на бойні.

Стаття 5
Перевірка ефективності оглушення

1. Оператори ринку повинні забезпечувати, щоб особи, які відповідають за оглушення, або інший призначений персонал здійснювали регулярні перевірки для забезпечення відсутності в тварин жодних ознак притомності або чутливості в період від завершення процесу оглушення перед настанням смерті.

Такі перевірки здійснюють на достатньо репрезентативній вибірці тварин, частоту таких перевірок встановлюють з урахуванням результатів попередніх перевірок та чинників, які можуть вплинути на ефективність процесу оглушення.

Якщо результат перевірок вказує на те, що тварина не оглушена належним чином, особа, яка відповідає за оглушення, повинна негайно вжити належних заходів, як зазначено в стандартних операційних процедурах, укладених відповідно до статті 6(2).

2. Якщо, для цілей статті 4(4), тварин умертвляють без попереднього оглушення, особи, які відповідають за забій, повинні здійснювати систематичні перевірки, щоб переконатися у відсутності у тварин жодних ознак притомності або чутливості перед вивільненням їх із обладнання для знерухомлення, а також у відсутності в них ознак життя перед зняттям шкіри та видаленням внутрішніх органів або ошпарюванням.

3. Для цілей параграфів 1 та 2 оператори ринку можуть використовувати процедури перевірки, як описано в настановах щодо належної практики, зазначених у статті 13.

4. У відповідних випадках, для врахування високого рівня надійності окремих методів оглушення та на основі висновку EFSA, можуть бути ухвалені відступи від встановлених у параграфі 1 вимог відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2).

Стаття 6
Стандартні операційні процедури

1. Оператори ринку повинні заздалегідь планувати умертвіння тварин та супутні операції та здійснювати їх відповідно до стандартних операційних процедур.

2. Оператори ринку повинні укладати та впроваджувати такі стандартні операційні процедури для забезпечення виконання умертвіння та супутніх операцій відповідно до статті 3(1).

Що стосується оглушення, стандартні операційні процедури повинні:

(a) враховувати рекомендації виробників;

(b) на основі наявних наукових даних визначати для кожного використовуваного методу оглушення ключові параметри, визначені в главі I додатка I, що забезпечують ефективність відповідного методу оглушення тварин;

(c) містити заходи, яких необхідно вжити, якщо в результаті перевірок, зазначених у статті 5, було виявлено, що тварину не було оглушено належним чином або, у випадку тварин, забитих відповідно до статті 4(4), що така тварина досі виявляє ознаки життя.

3. Для цілей параграфа 2 цієї статті, оператор ринку може використовувати стандартні операційні процедури, як описано в настановах щодо належної практики, зазначених у статті 13.

4. На запит, оператори ринку повинні надавати стандартні операційні процедури компетентному органу на вимогу.

Стаття 7
Рівень компетентності та кваліфікаційний сертифікат

1. Умертвіння та супутні операції повинні здійснювати лише особи з належним рівнем компетентності, який дозволяє їм виконувати такі дії без завдання тваринам будь-якого зайвого болю, стресу або страждання.

2. Оператори ринку повинні забезпечити виконання зазначених нижче операцій із забою виключно особами, які мають кваліфікаційний сертифікат для виконання таких операцій, як передбачено в статті 21, та які демонструють здатність зазначених осіб виконувати операції відповідно до правил, встановлених у цьому Регламенті:

(a) поводження із тваринами та догляд за ними перед їх знерухомленням;

(b) знерухомлення тварин з метою оглушення або умертвіння;

(c) оглушення тварин;

(d) оцінювання ефективності оглушення;

(e) накладання путових ланцюгів або підвішування живих тварин;

(f) знекровлення живих тварин;

(g) забій відповідно до статті 4(4).

3. Без обмеження зобов’язання, визначеного в параграфі 1 цієї статті, умертвіння хутрових тварин необхідно здійснювати в присутності та під безпосереднім наглядом особи, яка має кваліфікаційний сертифікат, як зазначено в статті 21, виданого для всіх операцій, які здійснюють під її наглядом. Оператори ринку ферм, на яких вирощують хутрових тварин, повинні заздалегідь повідомляти компетентному органу про заплановане умертвіння тварин.

Стаття 8
Інструкції з експлуатації обладнання для знерухомлення та оглушення

Продукти, що його реалізують або рекламують як обладнання для знерухомлення або оглушення, необхідно продавати лише у супроводі належних інструкцій з експлуатації у спосіб, що забезпечує оптимальні умови для благополуччя тварин. Крім того, виробники повинні оприлюднювати такі інструкції через мережу Інтернет.

Зокрема, в таких інструкціях повинне бути зазначено таке:

(a) види, категорії, кількість та/або масу тварин, для яких призначене таке обладнання;

(b) рекомендовані параметри, що відповідають різним умовам використання, у тому числі ключові параметри, визначені в главі I додатка I;

(c) для обладнання для оглушення - метод моніторингу ефективності обладнання стосовно відповідності правилам, встановленим у цьому Регламенті;

(d) рекомендації для технічного обслуговування та, якщо необхідно, калібрування обладнання для оглушення.

Стаття 9
Використання обладнання для знерухомлення та оглушення

1. Оператори ринку повинні забезпечити технічне обслуговування та перевірки обладнання, яке використовують для знерухомлення та оглушення тварин, відповідно до інструкцій виробника особами, які пройшли з цією метою спеціальне навчання.

Оператори ринку повинні фіксувати дії з технічного обслуговування. Вони повинні зберігати такі дані впродовж не менше одного року та надавати їх компетентному органу на запит.

2. Оператори ринку повинні забезпечити під час операцій із оглушення доступність на місці в будь-який момент належного резервного обладнання в разі виходу з ладу обладнання для оглушення, що його використовували спочатку. Резервний метод може відрізнятися від початкового.

3. Оператори ринку повинні забезпечити, щоб тварин не поміщали в обладнання для знерухомлення, у тому числі для знерухомлення голови, до того часу, поки особа, яка відповідає за оглушення або знекровлення, не буде готова якнайшвидше оглушити або знекровити їх.

Стаття 10
Приватне домашнє споживання

До забою та операцій, пов’язаних із забоєм тварин, крім свійської птиці, кролів та зайців, які здійснює їх власник або особа під відповідальністю та наглядом власника за межами бойні для приватного домашнього споживання, застосовують лише вимоги статей 3(1), 4(1) та 7(1).

Водночас до забою та операцій, пов’язаних із забоєм тварин, крім свійської птиці, кролів та зайців, свиней, овець та кіз, які здійснює їх власник або особа під відповідальністю та наглядом власника за межами бойні для приватного домашнього споживання, застосовують також вимоги, встановлені в статті 15(3) та в пунктах 1.8-1.11, 3.1 та, у разі простого оглушення - пункт 3.2 додатка III.

Стаття 11
Пряме постачання свійської птиці, кролів та зайців у малих кількостях

1. До забою свійської птиці, кролів та зайців на фермі з метою прямого постачання виробником м’яса в малих кількостях кінцевому споживачеві або місцевим закладам роздрібної торгівлі, які постачають таке м’ясо кінцевому споживачеві як свіже м’ясо, застосовують лише вимоги статей 3(1), 4(1) та 7(1), за умови що кількість забитих на фермі тварин не перевищує максимальної кількості тварин, встановлену відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2).

2. Вимоги, встановлені в главах II та III цього Регламенту, застосовують до забою таких тварин, якщо їх кількість перевищує максимальну кількість, зазначену в параграфі 1 цієї статті.

Стаття 12
Імпорт із третіх країн

Вимоги, встановлені в главах II та III цього Регламенту, застосовують для цілей статті 12(2)(a) Регламенту (ЄС) № 854/2004.

До санітарного сертифікату, що супроводжує м’ясо, ввезене з третіх країн, необхідно додавати підтвердження відповідності вимогам, що принаймні еквівалентні вимогам, встановленим у главах II та III цього Регламенту.

Стаття 13
Розробка та розповсюдження настанов щодо належної практики

1. Держави-члени повинні заохочувати розробку та розповсюдження настанов щодо належної практики для сприяння імплементації цього Регламенту.

2. Після складання таких настанов щодо належної практики, їх доопрацьовують та розповсюджують організації операторів ринку:

(a) шляхом здійснення консультацій із представниками неурядових організацій, компетентних органів та інших заінтересованих сторін;

(b) з урахуванням наукових висновків, як зазначено в статті 20(1)(c).

3. Компетентний орган оцінює настанови щодо належної практики для забезпечення їх відповідності вимогам параграфа 2 та наявним настановам Співтовариства.

4. Якщо організації операторів ринку не розробляють настанов щодо належної практики, компетентний орган може розробити та оприлюднити власні настанови щодо належної практики.

5. Держави-члени повинні надсилати Комісії всі настанови щодо належної практики, затверджені компетентним органом. Комісія створює та веде систему реєстрації таких настанов та надає доступ до неї державам-членам.

ГЛАВА III
ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО БОЄНЬ

Стаття 14
Планування, конструкція та обладнання боєнь

1. Оператори ринку повинні забезпечити відповідність планування та конструкції боєнь та використовуваного на них обладнання правилам, визначеним у додатку II.

2. Для цілей цього Регламенту оператори ринку повинні на запит надавати компетентному органу, зазначеному в статті 4 Регламенту (ЄС) № 853/2004, принаймні такі дані щодо кожної бойні:

(a) максимальну кількість тварин, що їх забиватимуть за годину на кожній забійній лінії;

(b) категорії та маси тварин, до яких будуть застосовувати обладнання для знерухомлення або оглушення;

(c) максимальну місткість кожної бази передзабійного утримання.

Під час затвердження бойні компетентний орган оцінює інформацію, яку надав оператор ринку відповідно до першого підпараграфа.

3. Відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2), можуть бути ухвалені:

(a) відступи від правил, визначених у додатку II, для пересувних боєнь;

(b) зміни, необхідні для адаптування додатка II з метою врахування науково-технічного прогресу.

До ухвалення відступів, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа, держави-члени можуть встановити або продовжувати застосовувати національні правила, застосовні до пересувних боєнь.

4. Настанови Співтовариства щодо імплементації параграфа 2 цієї статті та додатка II можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

Стаття 15
Операції з поводження та знерухомлення на бойнях

1. Оператори ринку повинні забезпечити дотримання операційних правил для боєнь, визначених у додатку III.

2. Оператори ринку повинні забезпечувати знерухомлення кожної тварини, яку умертвляють у цілях статті 4(4) без попереднього оглушення; жуйних тварин знерухомлюють за допомогою механічних пристроїв.

Заборонено використовувати системи знерухомлення великої рогатої худоби шляхом перевертання або фіксування тварин у неприродному положенні, окрім як у випадках забою тварин відповідно до статті 4(4), за умови що вони оснащені пристроєм, який обмежує як бічний, так і вертикальний рух голови тварини, та що їх можна регулювати залежно від розміру тварини.

3. Заборонені такі методи знерухомлення:

(a) підвішування або піднімання притомних тварин;

(b) механічне закріплення або зв’язування кінцівок тварин;

(c) розрізання спинного мозку, зокрема шляхом використання пунтильї або стилету;

(d) використання електричного струму для знерухомлення тварини, що не оглушує або не умертвляє її за контрольованих умов, зокрема застосування електричного струму, що не вражає мозок.

Однак пункти (a) та (b) не застосовують до путових ланцюгів, що їх використовують для підвішування у випадку свійської птиці.

4. З метою врахування науково-технічного прогресу, у тому числі висновку EFSA, можуть бути внесені зміни до додатка III відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2).

5. Настанови Співтовариства стосовно виконання правил, визначених у додатку III, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

Стаття 16
Процедури моніторингу на бойнях

1. Для цілей статті 5 оператори ринку повинні запровадити та імплементувати належні процедури моніторингу на бойні.

2. Процедури моніторингу, зазначені в параграфі 1 цієї статті, описують спосіб, у який необхідно здійснювати перевірки, зазначені в статті 5, та містять принаймні таку інформацію:

(a) імена осіб, які відповідають за процедуру моніторингу;

(b) індикатори для виявлення ознак непритомності, притомності та чутливості тварин; індикатори для виявлення відсутності ознак життя в тварин, забитих відповідно до статті 4(4);

(c) критерії для визначення задовільності результатів, отриманих від індикаторів, зазначених у пункті (b);

(d) обставини та/або час здійснення моніторингу;

(e) кількість тварин у кожній вибірці, які підлягають перевірці під час моніторингу;

(f) належні процедури для забезпечення, в разі невідповідності критеріям, зазначеним у пункті (c), перегляду операцій з оглушення або умертвіння для виявлення причин будь-яких недоліків та визначення змін, які необхідно внести до таких операцій.

3. Оператори ринку повинні запровадити спеціальну процедуру моніторингу для кожної забійної лінії.

4. Частота таких перевірок повинна бути визначена з урахуванням головних факторів ризику, таких як зміни, що стосуються типів або розмірів забитих тварин або організації роботи персоналу, та повинна бути встановлена для забезпечення результатів із високим рівнем певності.

5. Для цілей параграфів 1-4 цієї статті оператори ринку можуть використовувати процедури моніторингу, як описано в настановах щодо належної практики, зазначених у статті 13.

6. Настанови Співтовариства стосовно процедур моніторингу на бойнях можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

Стаття 17
Відповідальна особа з питань благополуччя тварин

1. Оператори ринку повинні призначити на кожній бойні відповідальну особу з питань благополуччя тварин, яка допомагатиме їм у дотриманні правил, встановлених у цьому Регламенті.

2. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин перебуває під безпосереднім керівництвом оператора ринку та безпосередньо звітує йому/їй стосовно питань, пов’язаних із благополуччям тварин. Він/вона має повноваження вимагати від персоналу бойні вжиття коригувальних заходів, необхідних для забезпечення відповідності правилам, встановленим у цьому Регламенті.

3. Обов’язки відповідальної особи з питань благополуччя тварин повинні бути визначені в стандартних операційних процедурах бойні та ефективно доведені до відома відповідного персоналу.

4. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин повинна мати кваліфікаційний сертифікат, як зазначено в статті 21, виданий для здійснення всіх операцій на бойні, за які він/вона відповідає.

5. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин повинна вести облік заходів, вжитих із метою покращення благополуччя тварин на бойні, на якій він/вона виконує свої обов’язки. Дані такого обліку необхідно зберігати протягом принаймні одного року та надавати компетентному органу на запит.

6. Параграфи 1-5 не застосовують до боєнь, на яких забивають менше 1000 умовних голів ссавців або 150000 умовних голів птиці або кролів на рік.

Для цілей першого підпараграфа «умовна голова» означає стандартну одиницю виміру, що дає змогу агрегувати різні категорії свійських тварин з метою їх порівняння.

Застосовуючи перший підпараграф, держави-члени повинні використовувати такі коефіцієнти перерахунку:

(a) дорослі тварини великої рогатої худоби в розумінні Регламенту Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року про запровадження спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів (Єдиний регламент про спільну організацію ринків) (-2) та коневі: 1 умовна голова;

(b) інші тварини великої рогатої худоби: 0,50 умовної голови;

(c) свині живою масою понад 100 кг: 0,20 умовної голови;

(d) інші свині: 0,15 умовної голови;

(e) вівці та кози: 0,10 умовної голови;

(f) ягнята, козенята та поросята живою масою менше ніж 15 кг: 0,05 умовної голови.

ГЛАВА IV
ДЕПОПУЛЯЦІЯ ТА ВИМУШЕНЕ УМЕРТВІННЯ

Стаття 18
Депопуляція

1. Компетентний орган, який відповідає за операції з депопуляції, повинен запровадити план дій для забезпечення відповідності правилам, встановленим у цьому Регламенті, перед початком депопуляції.

Зокрема, заплановані методи оглушення та умертвіння та відповідні стандартні операційні процедури для забезпечення відповідності правилам, встановленим у цьому Регламенті, повинні входити до планів реагування на надзвичайні ситуації, які вимагаються відповідно до права Співтовариства про здоров’я тварин, на підставі припущень, що містяться в плані реагування на надзвичайні ситуації, стосовно масштабу та місць виникнення можливих спалахів.

2. Компетентний орган повинен:

(a) забезпечувати виконання таких операцій відповідно до плану дій, зазначеного в параграфі 1;

(b) вживати належних заходів для забезпечення благополуччя тварин за найкращих наявних умов.

3. Для цілей цієї статті та за виняткових обставин компетентний орган може ухвалювати відступи від одного або більше положень цього Регламенту, якщо він вважає, що дотримання вимог може вплинути на здоров’я людей або значно уповільнити процес викорінення хвороби.

4. До 30 червня кожного року зазначений в параграфі 1 компетентний орган повинен подавати Комісії звіт про операції з депопуляції, виконані впродовж попереднього року, та оприлюднювати його через мережу Інтернет.

Стосовно кожної операції з депопуляції такий звіт повинен містити, зокрема, таку інформацію:

(a) причини для проведення депопуляції;

(b) кількість та види умертвлених тварин;

(c) використані методи оглушення та умертвіння;

(d) опис труднощів, що виникли, та, у відповідних випадках, знайдені рішення для полегшення або мінімізації страждань відповідних тварин;

(e) будь-які відступи, ухвалені відповідно до параграфа 3.

5. Настанови Співтовариства стосовно складання та імплементації планів дій у рамках депопуляції, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

6. У відповідних випадках, для врахування інформації, зібраної Системою оповіщення про захворювання тварин (ADNS), може бути ухвалений відступ від зобов’язання щодо звітування, встановленого в параграфі 4 цієї статті, відповідно до процедури, зазначеної в статі 25(2).

Стаття 19
Вимушене умертвіння

У випадку вимушеного умертвіння, утримувач відповідних тварин повинен вжити всіх необхідних заходів для якнайшвидшого умертвіння тварини.

ГЛАВА V
КОМПЕТЕНТНИЙ ОРГАН

Стаття 20
Наукова підтримка

1. Кожна держава-член забезпечує наявність достатньої незалежної наукової підтримки шляхом надання компетентним органам у відповідь на їхній запит:

(a) науково-технічних експертних знань стосовно затвердження боєнь, як зазначено в статті 14(2), та розробки нових методів оглушення;

(b) наукових висновків стосовно наданих виробниками інструкцій з експлуатації та технічного обслуговування обладнання для знерухомлення та оглушення;

(c) наукових висновків стосовно настанов щодо належної практики, розроблених у межах її території для цілей цього Регламенту:

(d) рекомендацій для цілей цього Регламенту, зокрема стосовно здійснення інспектувань та аудитів;

(e) висновків щодо спроможності та придатності окремих органів та суб’єктів дотримуватися вимог, встановлених у статті 21(2).

2. Наукова підтримка може бути надана через мережу, за умови виконання всіх завдань, перерахованих у параграфі 1, стосовно всіх відповідних заходів, яких вживають у відповідній державі-члені.

Для цієї мети кожна держава-член повинна визначити єдиний контактний пункт та оприлюднити його через мережу Інтернет. Такий контактний пункт повинен відповідати за обмін науково-технічною інформацією та найкращими практиками стосовно імплементації цього Регламенту з аналогічними контактними пунктами та Комісією.

Стаття 21
Кваліфікаційний сертифікат

1. Для цілей статті 7 держави-члени призначають компетентний орган, який відповідає за:

(a) забезпечення доступу персоналу, залученого до умертвіння та супутніх операцій, до навчальних курсів;

(b) надання кваліфікаційних сертифікатів про складання незалежного підсумкового іспиту; теми, що входять до програми такого іспиту, повинні відповідати категоріям відповідних тварин та операціям, зазначеним у статті 7(2) та (3), а також темам, визначеним у додатку IV;

(c) затвердження навчальних програм курсів, зазначених у пункті (a), та змісту й умов проведення іспиту, зазначеного в пункті (b).

2. Компетентний орган може делегувати проведення підсумкового іспиту та видачу кваліфікаційного сертифіката окремому органу або суб’єкту, який:

(a) має необхідні для цього експертні знання, персонал та обладнання;

(b) є незалежним від будь-якого конфлікту інтересів стосовно підсумкового іспиту та видачі кваліфікаційних сертифікатів.

Компетентний орган також може делегувати організацію навчальних курсів окремому органу або суб’єкту, який має необхідні для цього експертні знання, персонал та обладнання.

Компетентний орган повинен оприлюднити в мережі Інтернет дані про органи та суб’єкти, яким делеговано такі завдання.

3. У кваліфікаційних сертифікатах необхідно зазначати, для яких категорій тварин, типу обладнання та для яких операцій з перерахованих у статті 7(2) або (3) дійсний такий сертифікат.

4. Держави-члени повинні визнавати кваліфікаційні сертифікати, видані в іншій державі-члені.

5. Компетентний орган може видавати тимчасові кваліфікаційні сертифікати, якщо:

(a) заявник зареєструвався на один із навчальних курсів, зазначених у параграфі 1(a);

(b) заявник буде працювати в присутності та під безпосереднім наглядом іншої особи, яка має кваліфікаційний сертифікат, виданий для конкретної операції;

(c) строк дії тимчасового сертифіката не перевищує три місяці; та

(d) заявник надає письмову заяву, в якій наводить переконливі докази, що задовольняють компетентний орган, що їй/йому раніше не видавали іншого тимчасового кваліфікаційного сертифіката з такою ж сферою застосування, або доводить, що він/вона не міг/могла взяти участь у складанні підсумкового іспиту.

6. Без обмеження рішення судового органу або компетентного органу про заборону поводження з тваринами, кваліфікаційні сертифікати, у тому числі тимчасові кваліфікаційні сертифікати, видають, лише якщо заявник надає письмову заяву про те, що він/вона не вчиняв(-ла) серйозних порушень права Співтовариства та/або національного права про захист тварин упродовж останніх трьох років до дати подання заяви на отримання такого сертифіката.

7. Держави-члени можуть визнавати кваліфікації, отримані для інших цілей, як еквівалентні кваліфікаційним сертифікатам для цілей цього Регламенту, якщо їх отримали за умов, еквівалентних умовам, встановленим у цій статті. Компетентний орган повинен оприлюднити та оновлювати в мережі Інтернет перелік кваліфікацій, які визнають як еквівалентні кваліфікаційному сертифікату.

8. Настанови Співтовариства щодо застосування параграфа 1 цієї статті можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

ГЛАВА VI
НЕВІДПОВІДНІСТЬ, САНКЦІЇ ТА ВИКОНАВЧІ ПОВНОВАЖЕННЯ

Стаття 23
Санкції

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень цього Регламенту, та вживати всіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про такі положення до 01 січня 2013 року та невідкладно повідомляти їй про будь-які подальші зміни, що впливають на них.

Стаття 24
Імплементаційні правила

Будь-які детальні правила, необхідні для імплементації цього Регламенту, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 25(2).

Стаття 25
Процедура комітету

1. Комісії надає допомогу Постійний комітет з питань харчового ланцюга та здоров’я тварин, утворений згідно зі статтею 58 Регламенту (ЄС) № 178/2002.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС.

Період, вказаний у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

ГЛАВА VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 26
Жорсткіші національні правила

1. Цей Регламент не перешкоджає державам-членам зберігати будь-які національні правила, спрямовані на забезпечення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння, чинні станом на момент набуття чинності цього Регламенту.

До 01 січня 2013 року держави-члени повинні повідомити Комісію про такі національні правила. Комісія повинна довести їх до відома інших держав-членів.

2. Держави-члени можуть ухвалювати національні правила, спрямовані на забезпечення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння порівняно з рівнем, який забезпечують правила, що містяться в цьому Регламенті, стосовно таких видів діяльності:

(a) умертвіння тварин та супутні операції за межами бойні;

(b) забій диких тварин, вирощених на фермі, як означено в пункті 1.6 додатка I до Регламенту (ЄС) № 853/2004, у тому числі північних оленів, та супутні операції;

(g) забій тварин та супутні операції відповідно до статті 4(4).

Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-які такі національні правила. Комісія повинна довести їх до відома інших держав-членів.

3. Якщо, на підставі нових наукових даних, держава-член вважає за необхідне вжити заходів, спрямованих на забезпечення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння, стосовно методів оглушення, зазначених у додатку I, вона повинна повідомити Комісію про передбачені заходи. Комісія повинна довести їх до відома інших держав-членів.

Комісія повинна винести питання на розгляд Комітету, зазначеного в статті 25(1), протягом 1 місяця з моменту оповіщення та, на основі висновку EFSA та відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2), ухвалити або відхилити національні заходи, про які йдеться.

Якщо Комісія вважає за доцільне, вона може на основі затверджених національних правил запропонувати зміни до додатка I відповідно до статті 4(2).

4. Держава-член не може забороняти або перешкоджати введенню в обіг на її території продуктів тваринного походження, отриманих із тварин, умертвлених в іншій державі-члені, на підставі того, що відповідних тварин не умертвили відповідно до її національних правил, спрямованих на досягнення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння.

Стаття 27
Звітування

1. Не пізніше 08 грудня 2014 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про можливість введення окремих вимог стосовно захисту риби під час умертвіння з урахуванням аспектів благополуччя тварин, а також соціально-економічних та екологічних впливів. У відповідних випадках, до такого звіту додають законодавчі пропозиції про внесення змін до цього Регламенту шляхом включення спеціальних правил стосовно захисту риби під час умертвіння.

До ухвалення таких інструментів держави-члени можуть продовжувати застосовувати або ухвалювати національні правила щодо захисту риби під час умертвіння та повинні повідомляти про них Комісії.

2. Не пізніше 08 грудня 2012 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про системи знерухомлення тварин великої рогатої худоби шляхом перевертання або фіксування тварин у неприродному положенні. Такий звіт необхідно укладати на основі результатів наукового дослідження з порівняння таких систем із системами, що фіксують велику рогату худобу у вертикальному положенні, та з урахуванням аспектів благополуччя тварин, а також соціально-економічних наслідків, у тому числі їх прийнятності для релігійних спільнот та безпеки операторів. У відповідних випадках, до такого звіту додають законодавчі пропозиції про внесення змін до цього Регламенту стосовно систем знерухомлення тварин великої рогатої худоби шляхом перевертання або фіксування тварин у неприродному положенні.

3. Не пізніше 08 грудня 2013 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про різні методи оглушення свійської птиці, зокрема з урахуванням аспектів благополуччя тварин, а також соціально-економічних та екологічних впливів.

Стаття 28
Скасування

1. Директиву 93/119/ЄЕС скасовано.

Однак, для цілей статті 29(1) цього Регламенту продовжують застосовувати такі положення Директиви 93/119/ЄЕС:

(a) додаток A:

(i) параграф 1 секції I;

(ii) параграф 1 та друге речення параграфа 3, параграфи 6, 7, 8 та перше речення параграфа 9 секції II;

(b) додаток C, параграфи 3.A.2, перший підпараграф 3.B.1, 3.B.2, 3.B.4 та параграфи 4.2 та 4.3 секції II.

2. Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву.

Стаття 29
Перехідні положення

1. До 08 грудня 2019 року статтю 14(1) застосовують лише до нових боєнь або до будь-якого нового планування, конструкції або обладнання, що є предметом правил, визначених у додатку II, які не ввели в експлуатацію до 01 січня 2013 року.

2. До 08 грудня 2015 року держави-члени забезпечують видачу кваліфікаційних сертифікатів, як зазначено в статті 21, за спрощеною процедурою особам, які продемонстрували відповідний професійний досвід тривалістю не менше трьох років.

Стаття 30
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Його застосовують із 01 січня 2013 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

ДОДАТОК I

ПЕРЕЛІК МЕТОДІВ ОГЛУШЕННЯ ТА СУПУТНІ СПЕЦИФІКАЦІЇ

(як вказано в статті 4)

ГЛАВА I
Методи

Таблиця 1 - Механічні методи

Таблиця 2 - Методи оглушення із застосуванням електричного струму

Таблиця 3 - Методи оглушення в контрольованому газовому середовищі

Таблиця 4 - Інші методи

ГЛАВА II
Спеціальні вимоги для окремих методів

1. Оглушення з використанням пневматичного пістолету з висувним ударним стрижнем (без проникнення в черепну порожнину)

Під час застосування цього методу оператори ринку повинні приділяти увагу уникненню руйнування черепа.

Такий метод застосовують лише до жуйних живою масою менше 10 кг.

2. Мацерація

Цей метод повинен забезпечувати миттєве дроблення (перемелювання) та негайну смерть тварин. Пристрій повинен бути обладнаний лезами, що обертаються на високій швидкості за допомогою механічного приводу, або виступами з пінополістиролу. Потужність пристрою повинна бути достатньою для миттєвого умертвіння великої кількості тварин.

3. Зміщення шийних хребців та сильний удар у голову

Ці методи не є стандартними методами. Їх застосовують лише за умови відсутності інших методів оглушення.

Такі методи можна використовувати на бойнях лише як резервні методи оглушення.

Працівнику бойні заборонено умертвляти за допомогою зміщення шийних хребців вручну та нанесення сильного удару в голову більше 70 тварин на день.

Заборонено використовувати зміщення шийних хребців вручну як метод оглушення тварин живою масою більше 3 кг.

4. Оглушення електричним струмом у голову

4.1. У разі використання методу оглушення електричним струмом у голову електроди накладають на голову та припасовують за розміром.

4.2. Оглушення електричним струмом у голову здійснюють з урахуванням мінімальних значень сили струму, зазначених у таблиці 1.

Таблиця 1 - Мінімальні значення сили струму для оглушення електричним струмом у голову

5. Оглушення електричним струмом у голову та тіло

5.1. Вівці, кози та свині.

Мінімальна сила струму для оглушення електричним струмом у голову та тіло становить 1 А для овець та кіз та 1,30 А для свиней.

5.2. Лисиці

На електроди, розташовані в роті та у прямій кишці, подають струм із мінімальною силою 0,3 А та мінімальною напругою 110 В впродовж не менше як 3 секунди.

5.3. Шиншили

На електроди, розташовані від вуха до хвоста, подають струм із мінімальною силою 0,57 А впродовж не менш як 60 секунд.

6. Оглушення свійської птиці електричним струмом у ванні з водою

6.1. Тварин не підвішують, якщо вони замалі для оглушення електричним струмом у ванні з водою або якщо накладання путових ланцюгів може спричинити чи посилити біль (наприклад, у разі, коли тварини мають видимі травми). У таких випадках умертвіння здійснюють із використанням альтернативних методів.

6.2. Путові ланцюги необхідно зволожувати перед підвішуванням живої свійської птиці та застосуванням до неї електричного струму. Свійську птицю підвішують за обидві ноги.

6.3. У випадку тварин, зазначених у таблиці 2, оглушення електричним струмом у ванні з водою здійснюють із дотриманням мінімальних значень для сили струму, встановлених у вказаній таблиці, а тривалість впливу електричного струму на тварин не повинна бути меншою ніж 4 секунди.

Таблиця 2 - Вимоги до значень електричного струму в обладнані для оглушення електричним струмом у ванні з водою

(середні значення на тварину)

7. Використання діоксиду вуглецю у високій концентрації

У випадку свиней, куницевих та шиншил, необхідна мінімальна концентрація діоксиду вуглецю має становити 80%.

8. Використання діоксиду вуглецю, інертних газів або комбінацій таких сумішей газів

За жодних обставин гази не повинні потрапляти в камеру або в місце запланованого оглушення та умертвіння у спосіб, що може спричинити опіки або хвилювання внаслідок зниження температури або недостатньої вологості.

9. Використання монооксиду вуглецю (без домішок або в поєднанні з іншими газами)

9.1. Тварини повинні перебувати під постійним візуальним наглядом.

9.2. Їх запускають у камеру по одному, при цьому перш ніж помістити до камери наступну тварину необхідно переконатися, що попередня тварина є непритомною або мертвою.

9.3. Тварини повинні залишатися в камері до настання їх смерті.

9.4. Газ, вироблений двигуном спеціально для умертвіння тварин, можна використовувати за умови, що особа, відповідальна за умертвіння тварин, заздалегідь пересвідчилася, що використовуваний газ:

(a) було належним чином охолоджено;

(b) було достатньо відфільтровано;

(c) не містить подразнювальних компонентів або газу.

Такий двигун необхідно випробовувати щороку перед умертвінням тварин.

9.5. Заборонено поміщати тварин до камери до досягнення монооксидом вуглецю мінімальної концентрації.

10. Оглушення низьким атмосферним тиском

10.1. Під час першого етапу швидкість декомпресії не повинна перевищувати швидкість зниження тиску зі стандартного атмосферного тиску 760 мм рт. ст. на рівні моря до 250 впродовж не менше як 50 секунд.

10.2. Під час другого етапу мінімальний стандартний атмосферний тиск 160 мм рт. ст. на рівні моря повинен бути досягнутий впродовж наступних 210 секунд.

10.3. Криву «тиск-час» необхідно відрегулювати таким чином, щоб забезпечити незворотне оглушення всієї свійської птиці протягом циклу.

10.4. Перед початком кожного робочого циклу та не рідше одного разу на добу необхідно перевіряти камеру на витік газу та калібрувати манометр.

10.5. Журнал із записами значень абсолютного вакуумного тиску, тривалості впливу, температури та вологості необхідно зберігати впродовж не менше одного року.

ДОДАТОК II

ПЛАНУВАННЯ, КОНСТРУКЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ БОЄНЬ

(як зазначено в статті 14)

1. Усі бази передзабійного утримання тварин

1.1. Вентиляційні системи проектують, будують, експлуатують та обслуговують у спосіб, що забезпечує безперервність благополуччя тварин із урахуванням очікуваних погодних умов.

1.2. У разі використання механічної вентиляції, необхідно передбачати наявність системи аварійної сигналізації та резервного аварійного обладнання на випадок виходу з ладу основного.

1.3. Бази передзабійного утримання тварин повинні бути спроектовані та сконструйовані у спосіб, що мінімізує ризик травмування тварин та запобігає виникненню раптового шуму.

1.4. Бази передзабійного утримання тварин повинні бути спроектовані та сконструйовані у спосіб, що полегшує здійснення огляду тварин. Для здійснення ретельного огляду тварин у будь-який час необхідно забезпечити наявність належного постійного освітлення або переносних світильників.

2. Бази передзабійного утримання тварин, яких не перевозять у контейнерах

2.1. Загони, проходи та прогони повинні бути спроектовані та побудовані таким чином, щоб забезпечувати:

(a) вільний рух тварин у потрібному напрямку з урахуваннями їх типової поведінки та без факторів відволікання;

(b) рух свиней та овець поруч одна з одною, крім прогонів, які ведуть до обладнання для знерухомлення.

2.2. Пандуси та мости повинні бути обладнані боковими захисними конструкціями для запобігання падінню тварин.

2.3. Схема, конструкція та технічне обслуговування системи постачання води в стійла повинна забезпечувати постійний доступ усіх тварин до чистої води без ризику травмування або обмеження їх рухів.

2.4. Конструкція загонів для передзабійного витримування тварин повинна передбачати рівну підлогу та суцільні бічні перегородки між загонами та розколами, що ведуть до місця оглушення. Планування загонів для передзабійного витримування тварин повинне запобігати потраплянню їх у пастку (блокуванню) або затоптуванню.

2.5. Підлога повинна бути споруджена та підтримуватися таким чином, щоб мінімізувати ризик ковзання, падіння тварин або травмування їхніх кінцівок.

2.6. Якщо бойні мають зони передзабійного утримання без природного накриття або тіні, необхідно передбачити належний захист від несприятливих погодних умов. За відсутності такого захисту, використання таких ділянок для передзабійного утримання заборонене за несприятливих погодних умов. За відсутності природного джерела води, необхідно забезпечити водопостачання.

3. Обладнання та приміщення для знерухомлення

3.1. Обладнання та приміщення для знерухомлення проектують, будують та обслуговують у спосіб, щоб:

(a) оптимізувати застосування методу оглушення або умертвіння;

(b) запобігти травмуванню або контузії тварин;

(c) мінімізувати супротив та волання тварин під час їх знерухомлення;

(d) мінімізувати час знерухомлення.

3.2. У випадку тварин великої рогатої худоби, бокси для знерухомлення, які використовують разом із пневматичним пістолетом із висувним ударним стрижнем, повинні бути оснащені пристроєм, що обмежує бічні та вертикальні рухи голови тварини.

4. Обладнання для оглушення електричним струмом (крім обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою)

4.1. Обладнання для оглушення електричним струмом повинне бути оснащене пристроєм, що відображає та записує значення основних параметрів електричного струму для кожної оглушеної тварини. Пристрій розміщують таким чином, щоб його було чітко видно персоналу; пристрій має давати чітко видимий та чутний сигнал попередження в разі недостатньої тривалості впливу нижче необхідного рівня. Такі дані необхідно зберігати протягом принаймні одного року.

4.2. Автоматичне обладнання для оглушення електричним струмом, приєднане до обладнання для знерухомлення, повинне подавати струм постійної сили.

5. Обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою

5.1. Підвісні конвеєри повинні бути спроектовані та розміщені таким чином, щоб на шляху підвішеної на них птиці не було жодних перешкод, а хвилювання тварин було зведено до мінімуму.

5.2. Підвісні конвеєри повинні бути спроектовані таким чином, щоб підвішена на них птиця не залишалася підвішеними в притомному стані довше 1 хвилини. Однак качки, гуси та індики не повинні залишатися підвішеними в притомному стані довше ніж 2 хвилин.

5.3. До підвісного конвеєра по всій його довжині до місця занурення тварин у шпарильний чан повинен бути безперешкодний доступ у разі виникнення необхідності прибрати тварин із забійної лінії.

5.4. Розмір та форма металевих путових ланцюгів повинні відповідати розміру ніг свійської птиці, призначеної для забою, щоб забезпечувати належний електричний контакт без завдання болю птиці.

5.5. Обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою повинне бути оснащене електроізольованим пандусом, з якої птиця потрапляє у ванну, та його проектують та обслуговують у спосіб, щоб запобігти переливанню води в місці занурення.

5.6. Обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою повинне бути спроектоване у такий спосіб, що дає змогу легко регулювати рівень занурення птиці у воду.

5.7. Електроди, що є частиною обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою, повинні простягатися на всю довжину ванни з водою. Обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою проектують та обслуговують у спосіб, щоб під час проходження путових ланцюгів над водою такі ланцюги перебували в постійному контакті із заземленим резиновим упором.

5.8. Для заспокоєння птиці повинна бути сконструйована система, що контактує з грудкою птиці від пункту її підвішування до пункту її оглушення електричним струмом у ванні з водою.

5.9. Повинен бути доступ до обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою для уможливлення знекровлення птиці, яку оглушили та яка залишається у ванні з водою внаслідок поломки або затримки руху конвеєра.

5.10. Обладнання для оглушення електричним струмом у ванні з водою повинне бути оснащене пристроєм, що відображає та записує значення основних параметрів електричного струму. Такі дані необхідно зберігати протягом принаймні одного року.

6. Обладнання для оглушення свиней та свійської птиці газом

6.1. Обладнання для оглушення газом, включно зі стрічковими конвеєрами, повинне бути спроектоване та сконструйоване у спосіб, щоб:

(a) оптимізувати застосування методу оглушення газом;

(b) запобігти травмуванню або контузії тварин;

(c) мінімізувати супротив та волання тварин під час їх знерухомлення.

6.2. Обладнання для оглушення газом повинне бути оснащене пристроями, що здійснюють безперервне вимірювання, відображають та записують показники концентрації газу та тривалості впливу, дають чітко видимий та чутний сигнал попередження, якщо концентрація газу падає нижче необхідного рівня. Такі пристрої розміщують у добре видимих для персоналу місцях. Такі дані необхідно зберігати протягом принаймні одного року.

6.3. Обладнання для оглушення газом повинне бути спроектоване таким чином, щоб навіть за максимальної пропускної здатності тварини мали змогу лежати без нагромадження.

7. Оглушення низьким атмосферним тиском

7.1. Обладнання для оглушення низьким атмосферним тиском повинне бути спроектоване і сконструйоване у спосіб, що забезпечує підтримання вакууму в камері та дає змогу здійснювати повільну поступову декомпресію зі зменшенням наявного вмісту кисню та підтримувати тиск на мінімальному рівні.

7.2. Система повинна бути оснащена таким чином, щоб здійснювати безперервне вимірювання, відображати та записувати показники абсолютного вакууметричного тиску, тривалості впливу, температури та вологості; давати чітко видимий та чутний сигнал попередження у випадку відхилення тиску від необхідних рівнів. Такий пристрій встановлюють у добре видимих для персоналу місцях.

ДОДАТОК III

ОПЕАЦІЙНІ ПРАВИЛА ДЛЯ БОЄНЬ

(як зазначено у статті 15)

1. Доставлення та переміщення тварин, а також поводження з ними

1.1. Після доставлення кожного відправлення умови благополуччя в ньому повинна систематично оцінювати відповідальна особа з питань благополуччя тварин, або особа, яка звітує безпосередньо перед відповідальною особою з питань благополуччя тварин, для встановлення пріоритетності, зокрема шляхом визначення, у яких тварин є особливі потреби стосовно благополуччя та яких відповідних заходів необхідно вжити.

1.2. Тварин необхідно вивантажити якнайшвидше після їх доставлення, після чого їх забивають без невиправданої затримки.

Ссавців, окрім кролів та зайців, яких не забирають до місця забою одразу після доставлення, відправляють до бази передзабійного утримання.

Тварин, яких не забили впродовж 12 годин після їх доставлення, годують, а в подальшому дають помірну кількість корму з належною періодичністю. У таких випадках тварин забезпечують належною кількістю підстилки або аналогічного матеріалу, що гарантує належний рівень комфорту залежно від їх виду та кількості. Такий матеріал повинен гарантувати ефективний дренаж або забезпечувати належне поглинання сечі та екскрементів.

1.3. Контейнери, в яких перевозять тварин, необхідно утримувати в належному стані, поводитися з ними обережно, особливо якщо дно таких контейнерів має отвори або є гнучким. Контейнери:

(a) заборонено кидати, впускати або перекидати;

(b) за можливості необхідно завантажувати та вивантажувати горизонтально за допомогою механічних засобів;

За можливості кожну тварину необхідно вивантажувати окремо.

1.4. Якщо контейнери ставлять один поверх іншого, необхідно вживати запобіжних заходів, щоб:

(a) обмежити потрапляння сечі та екскрементів на тварин, розміщених під ними;

(b) забезпечити стійкість контейнерів;

(c) забезпечити безперешкодну вентиляцію.

1.5. Для цілей забою тваринам, які не відлучені від матері, лактуючим тваринам молочних порід, самкам, які народили під час транспортної операції, або тваринам, яких доставляють у контейнерах, надають пріоритет перед іншими типами тварин. Якщо це неможливо, необхідно вжити заходів для звільнення їх від страждання, зокрема шляхом:

(a) доїння тварин молочних порід з інтервалом не більше ніж 12 годин;

(b) забезпечення належних умов для вигодовування та благополуччя новонароджених тварин, якщо їх народили самки під час перевезення;

(c) забезпечення водою тварин, яких доставляють у контейнерах.

1.6. Ссавцям, окрім кролів та зайців, яких не переміщують до місця забою одразу після вивантаження, необхідно забезпечити постійним доступом до питної води за допомогою належного обладнання.

1.7. Необхідно забезпечити постійне надходження тварин для оглушення та умертвіння, з метою запобігання ситуаціям, коли скотарі гонять тварин із загонів для передзабійного утримання.

1.8. Заборонено:

(a) штовхати або бити тварин;

(b) тиснути на будь-які особливо чутливі частини тіла у спосіб, що заподіює тваринам біль або страждання, що їх можна було уникнути;

(c) піднімати або тягнути тварин за голову, вуха, роги, кінцівки, хвіст або хутро та поводитися з ними у спосіб, що завдає їм біль або страждання;

водночас, заборона піднімати тварин за ноги не розповсюджується на свійську птицю, кролів та зайців;

(d) використовувати поганячі або інші гострокінцеві інструменти;

(e) скручувати, придавлювати або ламати хвости тварин або тиснути їм на очі.

1.9. За можливості необхідно уникати використання електрошокових пристроїв. У будь-якому разі, такі пристрої дозволено використовувати лише для дорослої великої рогатої худоби та дорослих свиней, які відмовляються рухатися, та лише за умови наявності вільного простору попереду них. Дія таких пристроїв повинна тривати не довше 1 секунди, застосовуватися на належній відстані один від одного та спрямовуватися лише на м’язи задньої частини тіла. Якщо сільськогосподарська тварина не реагує на удари електричного струму, повторне застосування електрошокових пристроїв заборонено.

1.10. Заборонено прив’язувати тварин за роги, панти або носове кільце та зв’язувати їм ноги. Якщо тварину потрібно прив’язати, мотузки, пута або інші засоби повинні бути:

(a) достатньо міцними, щоб не розірватися;

(b) такими, щоб тварини за потреби мали змогу лягати, їсти та пити;

(c) спроектовані таким чином, щоб запобігти удушенню або травмуванню, а також забезпечити швидке звільнення тварин.

1.11. Тварин, які не можуть рухатися самостійно, заборонено тягнути до місця забою, а необхідно умертвити в тому місці, де вони лежать.

2. Додаткові правила стосовно ссавців, які розміщені на базах передзабійного утримання (крім кролів та зайців)

2.1. У кожної тварини повинно бути достатньо місця, щоб стояти, лежати та, крім тварин великої рогатої худоби, утримуваної індивідуально, розвертатися.

2.2. Тварин на базі передзабійного утримання необхідно утримувати в безпечних умовах та вживати всіх заходів для запобігання їх утечі та для захисту їх від хижаків.

2.3. На кожному загоні необхідно чітко зазначати дату та час доставлення, крім великої рогатої худоби, утримуваної індивідуально, та максимальну кількість тварин, яку там можна утримувати.

2.4. Кожного дня роботи бойні, перед прибуттям тварин, необхідно готувати та підтримувати в готовності для негайного використання ізоляційні загони, для тварин, що потребують особливого догляду.

2.5. Відповідальна особа з питань благополуччя тварин або особа, яка має належний рівень компетентності, повинна регулярно перевіряти умови та стан здоров’я тварин, які перебувають на базі передзабійного утримання.

3. Знекровлення тварин

3.1. Якщо одна особа відповідає за оглушення, накладання путових ланцюгів, підвішування та знекровлення тварин, така особа повинна послідовно здійснити всі ці операції з однією твариною перш ніж здійснювати будь-яку із зазначених операцій з іншою твариною.

3.2. У разі простого оглушення або забою відповідно до статті 4(4), необхідно методично перерізати дві сонні артерії або судини, з яких вони виходять. Стимуляцію електричним струмом здійснюють лише за умови підтвердження непритомності тварини. Зняття шкіри та видалення внутрішніх органів здійснюють лише за умови підтвердження відсутності ознак життя у тварини.

3.3. Заборонено забивати свійську птицю за допомогою автоматичних гільйотин, крім випадків, коли можливо встановити, що пристрої для перерізання шиї ефективно пошкодили обидві кровоносні судини. У разі неефективності пристроїв для перерізання шиї свійську птицю необхідно негайно забити.

ДОДАТОК IV

ВІДПОВІДНІСТЬ МІЖ ВИДАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИМОГАМИ ДО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ІСПИТУ

(як зазначено у статті 21)

__________
(-1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 і (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 і (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС і 2008/120/ЄС, а також про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 і (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС і 97/78/ЄС та Рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль) (ОВ L 95, 07.04.2017, с. 1).
(-2) ОВ L 299, 16.11.2007, с. 1.