Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 від 21 листопада 2012 року про схеми якості для сільськогосподарських і харчових продуктів

Чинний Регламент

Номер: 1151/2012
Прийняття: 21.11.2012
Видавники: Європейський Союз

2012R1151 - UA - 03.01.2013 - 000.001 - 1

Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст

(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 17. Сільське господарство та розвиток сільських територій)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 1151/2012
від 21 листопада 2012 року
про схеми якості для сільськогосподарських і харчових продуктів

(ОВ L 343, 14.12.2012, с. 1)

З виправленнями, внесеними:

Виправленням, OB L 55, 27.02.2013, с. 27 (1151/2012)

{Зміни до Регламенту див. в Регламентах
№ 2017/625 від 15.03.2017
№ 2021/2117 від 02.12.2021}

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 43(2) та перший параграф його статті 118,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передання проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2), Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),

__________
(-1) OB C 218, 23.07.2011, с. 114.
(-2) OB C 192, 01.07.2011, с. 28.
(-3) Позиція Європейського Парламенту від 13 вересня 2012 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику) та рішення Ради від 13 листопада 2012 року.

Оскільки:

(1) Якість і різноманітність виробництва сільськогосподарських продуктів і продуктів рибальства та аквакультури Союзу - це одна з його важливих сильних сторін, яка надає конкурентну перевагу виробникам Союзу та значно сприяє збереженню його яскравої культурної та гастрономічної спадщини. Це пов'язано з уміннями та рішучістю фермерів і виробників Союзу, які зберігають традиції, ураховуючи при цьому розвиток нових методів і матеріалів виробництва.

(2) У громадян та споживачів у Союзі зростає попит на високоякісні, і в той же час, традиційні продукти. Вони також прагнуть зберегти різноманітність сільськогосподарського виробництва в Союзі. Це породжує попит на сільськогосподарські чи харчові продукти, специфічні характеристики яких, зокрема, характеристики, пов'язані з їхнім географічним походженням, можна ідентифікувати.

(3) Виробники можуть продовжувати виробляти широкий асортимент якісних продуктів, тільки якщо вони отримують справедливу винагороду за свої зусилля. Для цього вони повинні мати можливість інформувати покупців і споживачів про характеристики своїх продуктів за умов добросовісної конкуренції. Для цього вони також повинні мати можливість правильно ідентифікувати свої продукти на ринку.

(4) Впровадження схем якості для виробників, які забезпечують їм винагороду за їхні зусилля, спрямовані на вироблення широкого асортименту якісних продуктів, може бути вигідним для сільської економіки. Це особливо стосується районів з менш сприятливими умовами, гірських районів і найвіддаленіших регіонів, у яких галузь сільськогосподарського виробництва становить значну частку економіки, а виробничі витрати є високими. Таким чином, схеми якості можуть сприяти політиці сільського розвитку і політикам підтримки ринку та доходів Спільної аграрної політики та доповнювати їх. Зокрема, вони можуть сприяти розвитку районів, у яких галузь сільського господарства має велике економічне значення, та, особливо, розвитку районів з несприятливими умовами.

(5) Пріоритети політики "Європа 2020", установлені в Повідомленні Комісії під назвою "Європа 2020: стратегія розумного, сталого та інклюзивного зростання", передбачають створення конкурентної економіки, яка базується на знаннях та інноваціях, і стимулювання економіки високої зайнятості, яка забезпечує соціальне й територіальне згуртування. Політика якості сільськогосподарських продуктів повинна, таким чином, забезпечувати виробникам правильні інструменти для кращого ідентифікування та просування тих їхніх продуктів, які мають специфічні характеристики, водночас охороняючи таких виробників від недобросовісних практик.

(6) Передбачені доповнювальні інструменти повинні відповідати принципам субсидіарності та пропорційності.

(7) Інструменти політики якості сільськогосподарських продуктів установлено в Регламенті Ради (ЄЕС) № 1601/91 від 10 червня 1991 року про встановлення загальних правил щодо визначення, опису та представлення ароматизованих вин, ароматизованих напоїв на основі вина та ароматизованих виновмісних коктейлів (-4); Директиві Ради 2001/110/ЕС від 20 грудня 2001 року про мед (-5), зокрема у її статті 2; Регламенті Ради (ЄС) № 247/2006 від 30 січня 2006 року про встановлення спеціальних заходів для сільського господарства у віддалених регіонах Союзу (-6), зокрема у його статті 14; Регламенті Ради (ЄС) № 509/2006 від 20 березня 2006 року про сільськогосподарські та харчові продукти як гарантовані традиційні особливості (-7); Регламенті Ради (ЄС) № 510/2006 від 20 березня 2006 року про охорону географічних зазначень і зазначень походження сільськогосподарських і харчових продуктів (-8); Регламенті Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року про встановлення спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для деяких сільськогосподарських продуктів (Регламент про єдину спільну організацію ринків) (-9), зокрема у його секції I глави I розділу II частини II та в підсекції I його секції Ia; Регламенті Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року про органічне виробництво та маркування органічних продуктів (-10); та в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв (-11).

(8) На маркування сільськогосподарських і харчових продуктів повинні поширюватися загальні правила, установлені в Директиві Європейського Парламенту і Ради № 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо маркування, представлення та рекламування харчових продуктів (-12), зокрема його положення, спрямовані на запобігання маркуванню, яке може заплутати чи ввести в оману споживачів.

____________
(-4) OB L 149, 14.06.1991, с. 1.
(-5) OB L 10, 12.01.2002, с. 47.
(-6) OB L 42, 14.02.2006, с. 1.
(-7) OB L 93, 31.03.2006, с. 1.
(-8) OB L 93, 31.03.2006, с. 12.
(-9) OB L 299, 16.11.2007, с. 1.
(-10) OB L 189, 20.07.2007, с. 1.
(-11) OB L 39, 13.02.2008, с. 16.
(-12) OB L 109, 06.05.2000, с. 29.

(9) У Повідомленні Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів про політику якості сільськогосподарських продуктів визначено пріоритетним досягнення більшої загальної узгодженості та послідовності політики якості сільськогосподарських продуктів.

(10) Схема географічних зазначень для сільськогосподарських і харчових продуктів і схема для гарантованих традиційних особливостей мають певні спільні цілі та положення.

(11) Союз протягом деякого часу застосовує підхід, спрямований на спрощення регулятивних рамок Спільної аграрної політики. Цей підхід також необхідно застосовувати до регламентів у сфері політики якості сільськогосподарських продуктів, не ставлячи під сумнів специфічні характеристики таких продуктів.

(12) Деякі регламенти, які є частиною політики якості сільськогосподарських продуктів, були нещодавно переглянуті, але вони ще не повністю імплементовані. Через це вони не повинні бути включені до цього Регламенту. Проте, їх можна буде включити на пізнішому етапі, як тільки законодавство буде повністю імплементовано.

(13) З огляду на вказані вище міркування, необхідно об'єднати такі положення в єдині правові рамки, що містять нові чи оновлені положення регламентів (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006 і ті положення регламентів (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006, які залишаються чинними.

(14) Для забезпечення ясності та прозорості, регламенти (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006 необхідно скасувати і замінити цим Регламентом.

(15) Сферу застосування цього Регламенту необхідно обмежити сільськогосподарськими продуктами, призначеними для споживання людиною, які наведено в додатку I до Договору, та списком продуктів, на які не поширюється сфера застосування зазначеного додатка та які тісно пов'язані із сільськогосподарським виробництвом або сільською економікою.

(16) Передбачені в цьому Регламенті правила повинні застосовуватися без впливу на чинне законодавство Союзу щодо вин, ароматизованих вин, спиртних напоїв, продуктів органічного землеробства або щодо віддалених регіонів.

(17) Сферу застосування для зазначень походження та географічних зазначень необхідно обмежити продуктами, для яких властивою є наявність зв'язку між характеристиками продукту та його географічним походженням. Включення в поточну схему тільки деяких видів шоколаду як кондитерських виробів є неправильним, і це необхідно виправити.

(18) Конкретними цілями охорони зазначень походження та географічних зазначень є забезпечення для фермерів і виробників справедливого прибутку від якостей та характеристик певного продукту або способу його виробництва та надання чіткої інформації про продукти зі специфічними характеристиками, пов'язаними з географічним походженням, і, таким чином, надання споживачам можливості робити більш свідомій купівельний вибір.

(19) Забезпечення в межах Союзу однакового дотримання поваги до прав інтелектуальної власності, пов'язаних з охоронюваними в Союзі назвами, є пріоритетом, якого можна ефективніше досягнути на рівні Союзу.

(20) Рамки, установлені на рівні Союзу, які охороняють зазначення походження та географічні зазначення, передбачаючи їх внесення до реєстру, сприяють розвитку таких інструментів, оскільки вироблений більш уніфікований підхід забезпечує добросовісну конкуренцію між виробниками продуктів з такими зазначеннями і підвищує довіру споживачів до цих продуктів. Необхідно передбачити положення щодо розроблення зазначень походження та географічних зазначень на рівні Союзу та стимулювання створення механізмів їх охорони в третіх країнах у рамках Світової організації торгівлі (СОТ) або багатосторонніх чи двосторонніх угод, сприяючи таким чином визнанню якості продуктів та їх способу виробництва як фактора, що зумовлює додану вартість.

(21) На основі досвіду, отриманого в процесі імплементації Регламенту Ради (ЄЕС) No 2081/92 від 14 липня 1992 року про охорону географічних зазначень і зазначень походження сільськогосподарських і харчових продуктів (-13) та Регламенту (ЄС) № 510/2006, необхідно врегулювати деякі питання, уточнити та спростити деякі правила й оптимізувати процедури цієї схеми.

(22) На основі наявної практики необхідно чіткіше визначити та продовжити впроваджувати два різних інструменти ідентифікування зв'язку між продуктом і його географічним походженням, а саме: охоронюване зазначення походження та охоронюване географічне зазначення. Не змінюючи концепції таких інструментів, необхідно внести деякі зміни до їхніх означень, щоб краще врахувати означення географічних зазначень, установлене в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, і зробити їх простішими та зрозумілішими для операторів.

(23) Сільськогосподарський чи харчовий продукт з таким географічним описом повинен відповідати певним умовам, установленим у специфікації, як-от конкретним вимогам, спрямованим на охорону природних ресурсів або ландшафту району виробництва чи на покращення добробуту сільськогосподарських тварин.

(24) Щоб підлягати охороні на територіях держав-членів, зазначення походження та географічні зазначення повинні бути зареєстровані тільки на рівні Союзу. Починаючи з дати подання заявки на таку реєстрацію на рівні Союзу, держави-члени повинні мати можливість надати охорону на перехідній основі на національному рівні, яка не впливатиме на торгівлю в межах Союзу чи міжнародну торгівлю. Охорона, яку надає цей Регламент після реєстрації, повинна бути рівною мірою доступною для зазначень походження та географічних зазначень третіх країн, які відповідають застосовним критеріям та охороняються в країнах їхнього походження.

(25) Процедура реєстрації на рівні Союзу повинна давати можливість будь-якій фізичній чи юридичній особі, що має законний інтерес і походить з держави-члена, іншої ніж держава-член заявника, або з третьої країни, реалізувати свої права шляхом висловлення заперечень.

(26) Внесення до реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень повинне також забезпечити інформування споживачів і залучених у торгівлю суб'єктів.

(27) Союз веде зі своїми торговельними партнерами переговори щодо міжнародних угод, у тому числі угод про охорону зазначень походження та географічних зазначень. Для полегшення інформування громадськості про назви, яким забезпечена така охорона, і, зокрема, для забезпечення охорони і контролю використання, передбаченого для таких назв, ці назви можуть бути внесені до реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень. Такі назви необхідно вносити до реєстру як охоронювані географічні зазначення, якщо в згаданих міжнародних угодах вони не визначені чітко як зазначення походження.

(28) З огляду на специфічний характер охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, необхідно ухвалити спеціальні положення щодо маркування, які вимагають, щоб виробники використовували на пакованні відповідні символи чи зазначення Союзу. У випадку назв Союзу використання таких символів чи зазначень необхідно зробити обов'язковим, щоб підвищити обізнаність споживачів про цю категорію продуктів і пов'язані з ними гарантії та полегшити ідентифікування таких продуктів на ринку, спрощуючи цим проведення перевірок. Ураховуючи вимоги СОТ, використання таких символів чи зазначень необхідно зробити добровільним для географічних зазначень і зазначень походження з третіх країн.

(29) Необхідно надати охорону внесеним до реєстру назвам, щоб забезпечити їх добросовісне використання і запобігати практикам, які можуть ввести в оману споживачів. Окрім цього, необхідно уточнити засоби забезпечення охорони географічних зазначень і зазначень походження, особливо щодо ролі об'єднань виробників і компетентних органів держав-членів.

(30) Необхідно передбачити спеціальні відступи, які дозволяють використання зареєстрованої назви одночасно з іншими назвами у перехідні періоди. Такі відступи необхідно спростити й уточнити. У деяких випадках, для подолання тимчасових труднощів і реалізації довгострокової цілі - забезпечити, щоб усі виробники дотримувалися специфікацій - такі відступи можуть бути надані на період до 10 років.

(31) Необхідно уточнити обсяг охорони, наданої відповідно до цього Регламенту, зокрема, щодо тих обмежень реєстрації нових торговельних марок, установлених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ЕС від 22 жовтня 2008 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (-14), які вступають у конфлікт з реєстрацією охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, оскільки це вже має місце у випадку реєстрації нових торговельних марок на рівні Союзу. Таке уточнення також необхідне стосовно володільців раніше набутих прав інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок та омонімічних назв, зареєстрованих як охоронювані зазначення походження чи охоронювані географічні зазначення.

(32) Охорону зазначень походження та географічних зазначень необхідно поширити на випадки неналежного використання, імітації та згадування зареєстрованих назв товарів і послуг, щоб забезпечити високий рівень захисту та узгодити таку охорону з рівнем охорони, що застосовується в секторі вина. Якщо продукти з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням використовують як інгредієнти, необхідно враховувати Повідомлення Комісії під назвою "Настанови щодо маркування харчових продуктів, які використовують продукти з охоронюваними зазначеннями походження (ОЗП) чи охоронюваними географічними зазначеннями (ОГЗ) як інгредієнти".

(33) Назви, які вже зареєстровано відповідно до Регламенту (ЄС) № 510/2006 станом на 3 січня 2013 року, повинні продовжувати бути охоронюваними відповідно до цього Регламенту, і їх необхідно автоматично внести до реєстру.

(34) Конкретною ціллю схеми для гарантованих традиційних особливостей є допомога виробникам традиційних продуктів в інформуванні споживачів про властивості їхніх продуктів, які формують додану вартість. Проте, оскільки було зареєстровано лише кілька назв, чинна схема для гарантованих традиційних особливостей не реалізовує свій потенціал. Отже, необхідно удосконалити, прояснити й уточнити чинні положення, щоб зробити схему зрозумілішою, дієвішою та привабливішою для потенційних заявників.

(35) Чинна схема передбачає можливість реєструвати назву для цілей ідентифікування без резервування цієї назви в Союзі. Оскільки ця можливість не була добре зрозумілою стейкхолдерам та оскільки ідентифікування традиційних продуктів можна краще здійснювати на рівні держави-члена або на регіональному рівні, застосовуючи принцип субсидіарності, цю можливість необхідно припинити. З огляду на досвід, ця схема повинна слугувати тільки для резервування назв у межах Союзу.

(36) Для забезпечення того, щоб у рамках цієї схеми реєстрували назви автентичних традиційних продуктів, необхідно адаптувати критерії та умови для реєстрації назви, зокрема ті, які стосуються означення терміна "традиційний", що повинне поширюватися на продукти, які виробляються протягом значного періоду часу.

(37) Щоб забезпечити відповідність гарантованих традиційних особливостей їхнім специфікаціям і їхню однаковість, організовані в об'єднання виробники повинні самі визначити продукт у специфікації. Можливість реєстрації назви як гарантованої традиційної особливості повинна бути відкритою для виробників з третіх країн.

(38) Щоб підлягати резервуванню, гарантовані традиційні особливості повинні бути зареєстровані на рівні Союзу. Внесення до реєстру повинне також забезпечити інформування споживачів і залучених у торгівлю суб'єктів.

(39) Щоб уникнути створення умов недобросовісної конкуренції, будь-який виробник, у тому числі виробник з третьої країни, повинен мати можливість використовувати зареєстровану назву гарантованої традиційної особливості, за умови що відповідний продукт задовольняє вимоги застосовної специфікації, а на виробника поширюється система контролю. Для вироблених у межах Союзу гарантованих традиційних особливостей необхідно, щоб символ Союзу був розміщений на маркованні і щоб його можна було пов'язати із зазначенням "гарантована традиційна особливість".

(40) Для забезпечення охорони зареєстрованих назв від неналежного використання чи будь-яких практик, які можуть ввести в оману споживачів, їх використання необхідно резервувати.

(41) До тих назв, які вже зареєстровано відповідно до Регламенту (ЄС) № 509/2006 і на які, в іншому випадку, станом на 3 січня 2013 року не поширювалася б сфера застосування цього Регламенту, протягом перехідного періоду повинні продовжувати застосовуватися умови використання, установлені в Регламенті (ЄС) № 509/2006.

(42) Необхідно запровадити процедуру реєстрації назв, що їх реєструють без резервування назви відповідно до Регламенту (ЄС) № 509/2006, яка уможливить їх реєстрацію з резервуванням назви.

(43) Необхідно також передбачити перехідні інструменти, застосовні до заявок на реєстрацію, отриманих Комісією до 3 січня 2013 року.

(44) Необхідно запровадити другий рівень систем якості на основі позначень щодо якості, що формують додану вартість, інформацію про які можна поширити на внутрішньому ринку і які повинні застосовуватися на добровільній основі. Такі необов'язкові позначення щодо якості повинні стосуватися конкретних горизонтальних характеристик, з огляду на одну або більше категорій продуктів, особливостей перероблення чи один або більше методів сільськогосподарського виробництва, які застосовуються у конкретних районах. Необов'язкове позначення щодо якості "гірський продукт" до цього часу задовольняв вимоги і буде формувати додану вартість продукту на ринку. Для полегшення застосування Директиви 2000/13/ЕС у випадках, коли марковання харчових продуктів може ввести споживачів в оману стосовно необов'язкових позначень щодо якості, у тому числі, стосовно позначення "гірські продукти", Комісія може ухвалювати настанови.

(45) Щоб забезпечити виробникам з гірської місцевості дієвий інструмент для кращої реалізації їхнього продукту та зниження ризиків введення споживачів в оману щодо гірського походження продуктів, які є на ринку, необхідно передбачити визначення на рівні Союзу необов'язкового позначення щодо якості для гірських продуктів. Визначення гірських районів повинне ґрунтуватися на загальних критеріях класифікації, що застосовуються для ідентифікування гірського району в Регламенті Ради (ЄС) № 1257/1999 від 17 травня 1999 року про підтримку сільського розвитку Європейським сільськогосподарським фондом скерування та гарантій (EAGGF) (-15).

(46) Додана вартість продуктів з географічними зазначеннями й гарантованими традиційними особливостями ґрунтується на довірі споживачів. Вона є достовірною тільки за умови забезпечення дієвої верифікації та контролю. Такі схеми якості повинні підлягати моніторинговій системі офіційного контролю згідно з принципами, установленими в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 від 29 квітня 2004 року про офіційний контроль, здійснюваний для забезпечення верифікації відповідності законодавству щодо кормів і харчових продуктів та правилам щодо здоров'я та добробуту тварин (-16), і передбачати систему перевірок на всіх етапах виробництва, перероблення та розповсюдження. Щоб допомогти державам-членам краще застосовувати положення Регламенту (ЄС) № 882/2004, які стосуються контролю географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, покликання на його найбільш релевантні статті необхідно навести в цьому Регламенті.

(47) Щоб гарантувати споживачам специфічні характеристики продуктів з географічними зазначеннями та гарантованими традиційними особливостями, система, яка верифікує відповідність специфікації продукту, повинна поширюватися на операторів.

(48) Щоб гарантувати неупередженість та результативність компетентних органів, такі органи повинні відповідати низці функціональних критеріїв. Необхідно передбачити положення щодо делегування контролюючим органам деяких компетенцій, пов'язаних з виконанням конкретних завдань з контролю.

(49) Європейські стандарти (стандарти EN), розроблені Європейським комітетом зі стандартизації (CEN), та міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), необхідно використовувати для акредитації контролюючих органів, і ці органи повинні використовувати їх у своїй роботі. Акредитацію зазначених органів необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та ринкового нагляду, пов'язаних з реалізацією продуктів (-17).

__________
(-15) ОВ L 160, 26.06.1999, с. 80.
(-16) ОВ L 165, 30.04.2004, с. 1
(-17) ОВ L 218, 13.08.2008, с. 30.

(50) Інформацію щодо діяльності з контролю географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей необхідно включати в багаторічні національні плани з контролю та щорічний звіт, що їх готують держави-члени відповідно до Регламенту (ЄС) № 882/2004.

(51) Держави-члени повинні мати право справляти збір для покриття своїх витрат.

(52) Чинні правила щодо тривалого використання назв, які є родовими, необхідно уточнити, щоб родові назви, які є подібними до охоронюваної або зарезервованої назви чи позначення або які є їх частиною, зберігали свій родовий статус.

(53) Датою, відповідно до якої встановлюють пріоритет торговельної марки, зазначення походження чи географічного зазначення, повинна бути дата подання заявки на реєстрацію торговельної марки в Союзі або в державах-членах та дата подання заявки на охорону зазначення походження чи географічного зазначення до Комісії.

(54) Необхідно продовжувати застосовувати положення, які стосуються відмови у визнанні зазначення походження або географічного зазначення чи співіснування таких зазначень на підставі конфлікту з торговельною маркою, зареєстрованою раніше.

(55) Критерії, відповідно до яких необхідно відмовити в реєстрації торговельних марок або, якщо вони зареєстровані, визнати їх недійсними на підставі їхнього конфлікту із зазначенням походження або географічним зазначенням, зареєстрованими раніше, повинні відповідати встановленій сфері застосування охорони зазначення походження або географічного зазначення.

(56) На положення систем, які встановлюють права інтелектуальної власності, і особливо систем, установлених схемою якості для зазначень походження та географічних зазначень, або систем, установлених відповідно до законодавства щодо торговельних марок, не повинне впливати резервування назв і встановлення зазначень та символів відповідно до схем якості для гарантованих традиційних особливостей і для необов'язкових позначень щодо якості.

(57) Необхідно уточнити та визнати роль об'єднань. Об'єднання відіграють важливу роль у процесі подання заявок на реєстрацію назв зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, а також у внесенні змін до специфікацій та поданні запитів про анулювання. Об'єднання також може провадити діяльність, пов'язану з наглядом за забезпеченням охорони зареєстрованих назв, відповідністю виробництва специфікації продукту, інформуванням про зареєстровану назву та її просуванням, а також, загалом, будь-яку діяльність, спрямовану на підвищення значення зареєстрованих назв і дієвості схем якості. До того ж, воно повинне здійснювати моніторинг позиції продуктів на ринку. Однак, така діяльність не повинна ані сприяти антиконкурентній поведінці, несумісній зі статтями 101 та 102 Договору, ані призводити до такої поведінки.

(58) Щоб забезпечити відповідність зареєстрованих назв зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей умовам, установленим у цьому Регламенті, національні органи відповідної держави-члена повинні розглядати заявки, дотримуючись мінімальних спільних положень, у тому числі національної процедури заперечення. Після цього Комісія повинна ретельно вивчити заявки, щоб пересвідчитися, що в них немає очевидних помилок і що було враховано законодавство Союзу та інтереси стейкхолдерів, які перебувають за межами держави-члена заявника.

(59) Реєстрація зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей повинна бути відкритою для назв, що стосуються продуктів, які походять з третіх країн і які задовольняють умови, установлені в цьому Регламенті.

(60) Символи, зазначення та скорочення, які вказують на участь у схемі якості, і пов'язані з ними права, що підпадають під компетенцію Союзу, необхідно охороняти в Союзі, а також у третіх країнах для забезпечення того, щоб їх використовували на автентичних продуктах і щоб споживачів не вводили в оману щодо якості продуктів. Окрім цього, щоб охорона була дієвою, Комісія повинна на централізованій основі використовувати розумні бюджетні ресурси в рамках Регламенту Ради (ЄС) № 1698/2005 від 20 вересня 2005 року про підтримку сільського розвитку Європейським сільськогосподарським фондом сільського розвитку (EAFRD) (-18) і відповідно до статті 5 Регламенту Ради (ЄС) № 1290/2005 від 21 червня 2005 року про фінансування спільної аграрної політики (-19).

(61) Процедуру реєстрації охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, у тому числі строки ретельного вивчення та подання заперечень, необхідно скоротити й покращити, зокрема, щодо вироблення й ухвалення рішень. Комісія, якій за певних обставин допомагають держави-члени, повинна бути відповідальною за вироблення й ухвалення рішень щодо реєстрації. Необхідно встановити процедури, які уможливлять внесення змін до специфікацій продуктів після реєстрації та анулювання зареєстрованих назв, зокрема, якщо продукт більше не відповідає застосовній специфікації продукту або якщо назву більше не використовують на ринку.

(62) Щоб полегшити подання транскордонних заявок на спільну реєстрацію охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень або гарантованих традиційних особливостей, необхідно передбачити відповідні процедури.

(63) З метою доповнення чи внесення змін до деяких несуттєвих елементів цього Регламенту, необхідно делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору, які стосуються доповнення списку продуктів, установленого в додатку I до цього Регламенту; установлення обмежень і відступів щодо походження кормів у випадку зазначення походження; установлення обмежень і відступів щодо забою живих тварин або щодо походження сировини; установлення правил, що обмежують інформацію, яку містить специфікація продукту; установлення символів Союзу; установлення додаткових перехідних правил для захисту прав і законних інтересів залучених виробників або стейкхолдерів; установлення додаткової інформації щодо критеріїв прийнятності для назв гарантованих традиційних особливостей; установлення детальних правил стосовно критеріїв для необов'язкових позначень щодо якості; резервування додаткового необов'язкового позначення щодо якості, установлення умов його використання та внесення змін до цих умов; установлення відступів щодо використання позначення "гірський продукт" і встановлення методів виробництва та інших критеріїв, пов'язаних із застосуванням цього необов'язкового позначення щодо якості, зокрема, установлення умов, відповідно до яких сировина чи корми можуть походити не з гірських районів; установлення додаткових правил визначення родового статусу назв у Союзі; установлення правил для визначення використання назви сорту рослини чи породи тварини; визначення правил для здійснення національної процедури заперечення для спільних заявок, які стосуються більш ніж однієї національної території; та доповнення правил процесу подання заявки, процесу висловлювання заперечення, процесу внесення змін до заявок та процесу анулювання загалом. Дуже важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні. Під час підготовки та розроблення делегованих актів Комісія повинна забезпечувати одночасну, своєчасну та належну передачу відповідних документів до Європейського Парламенту та Ради.

(64) З метою забезпечення однакових умов для імплементації цього Регламенту на Комісію необхідно покласти виконавчі повноваження для встановлення правил щодо форми специфікації продукту; установлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень; визначення технічних характеристик символів і зазначень Союзу, а також правил їх використання на продуктах, у тому числі відповідних мовних варіантів, які необхідно використовувати; надання та подовження перехідних періодів для тимчасових відступів для використання охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень; установлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру гарантованих традиційних особливостей; установлення правил охорони гарантованих традиційних особливостей; установлення всіх заходів щодо форм, процедур та інших технічних елементів для застосування розділу IV; установлення правил використання необов'язкових позначень щодо якості; установлення правил для уніфікованої охорони зазначень, скорочень і символів, які вказують на схеми якості; установлення детальних правил щодо процедури, форми та представлення заявок на реєстрацію та заперечень; відхилення заявки; ухвалення рішення щодо реєстрації назви, якщо згоди не досягнуто; установлення детальних правил щодо процедури, форми та представлення заявок на внесення змін; анулювання реєстрації охоронюваного зазначення походження, охоронюваного географічного зазначення чи гарантованої традиційної особливості; і установлення детальних правил щодо процедури та форми процесу анулювання й представлення запитів про анулювання. Зазначені повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (-20).

__________
(-18) ОВ L 277, 21.10.2005, с. 1.
(-19) ОВ L 209, 11.08.2005, с. 1.
(-20) ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13.

(65) Щодо встановлення та ведення реєстрів охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, визнаних відповідно до цієї схеми; визначення способу, у який необхідно оприлюднювати найменування й адреси органів сертифікації продуктів; та реєстрування назви за відсутності повідомлень про заперечення чи прийнятних обґрунтованих заяв про заперечення або - якщо такі є - у разі досягнення згоди, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати імплементаційні акти без застосування Регламенту (ЄС) № 182/2011,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Цілі

1. Цей Регламент має на меті допомагати виробникам сільськогосподарських і харчових продуктів інформувати покупців і споживачів про характеристики продуктів та властивості сільськогосподарських та харчових продуктів, зумовлені сільськогосподарським виробництвом, і таким чином забезпечувати:

(a) добросовісну конкуренцію для фермерів і виробників сільськогосподарських і харчових продуктів, які мають характеристики та властивості, що формують додану вартість;

(b) доступність для споживачів надійної інформації щодо таких продуктів;

(d) доброчесність на внутрішньому ринку.

Установлені в цьому Регламенті інструменти спрямовані на підтримку сільськогосподарської і переробної діяльності та сільськогосподарських систем, пов'язаних з високоякісними продуктами, і цим сприяють досягненню цілей політики сільського розвитку.

2. У цьому Регламенті встановлено схеми якості, які є основою для ідентифікування та, у відповідних випадках, охорони назв і позначень, які, зокрема, описують чи вказують на сільськогосподарські продукти з:

(a) характеристиками, які формують додану вартість; або

(b) властивостями, що формують додану вартість, які є пов'язаними з методами сільськогосподарського виробництва чи методами перероблення, застосованими в їхньому виробництві, або з місцем їхнього виробництва чи реалізації.

Стаття 2
Сфера застосування

1. Цей Регламент поширюється на сільськогосподарські продукти, призначені для споживання людиною, які наведено в додатку I до Договору, і на інші сільськогосподарські та харчові продукти, наведені в додатку I до цього Регламенту.

Для врахування міжнародних зобов'язань або нових методів чи матеріалів виробництва, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 56 про внесення доповнень до списку продуктів, установленого в додатку I до цього Регламенту. Такі продукти повинні бути тісно пов'язані із сільськогосподарськими продуктами або сільською економікою.

2. Цей Регламент не застосовується до спиртних напоїв, ароматизованих вин чи продуктів виноградарства, визначених у додатку Xlb до Регламенту (ЄС) № 1234/2007, за винятком різних видів винного оцту.

3. Цей Регламент застосовується без обмеження інших спеціальних положень Союзу щодо введення продуктів в обіг і, зокрема, щодо єдиної спільної організації ринків та щодо маркування харчових продуктів.

4. Директива Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури надання інформації у сфері технічних стандартів і регламентів та правил щодо послуг інформаційного суспільства (-21) не застосовується до схем якості, установлених цим Регламентом.

__________
(-21) ОВ L 204, 21.07.1998, с. 37.

Стаття 3
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) "схеми якості" означає схеми, установлені в розділах II, III та IV;

(2) "об'єднання" означає будь-яку асоціацію, незалежно від її організаційно-правової форми, яка складається переважно з виробників чи переробників, які працюють з тим же продуктом;

(3) "традиційний" означає доведене використання на внутрішньому ринку протягом періоду, що уможливлює передання від покоління до покоління; цей період повинен становити принаймні 30 років;

(4) "марковання" означає будь-які слова, додаткові дані, торговельні марки, назву бренда, зображення чи символи, пов'язані з харчовим продуктом і розміщені на будь-якому пакованні, документі, інформаційній листівці, етикетці, етикетці-манжеті чи кольєретці, які супроводжують такий харчовий продукт або стосуються його;

(5) "специфічний характер" продукту означає характерні особливості виробництва, які чітко відрізняють продукт від інших подібних продуктів тієї ж категорії;

(6) "родові назви" означає назви продуктів, які хоча й стосуються місця, регіону чи країни, де ці продукти первинно виробляли чи реалізовували, стали загальновживаною назвою продукту в Союзі;

(7) "етап виробництва" означає виробництво, перероблення чи приготування;

(8) "перероблені продукти" означають харчові продукти, отримані внаслідок перероблення неперероблених продуктів. Перероблені продукти можуть містити інгредієнти, необхідні для їх виготовлення або надання їм специфічних характеристик.

РОЗДІЛ II
ОХОРОНЮВАНІ ЗАЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ТА ОХОРОНЮВАНІ ГЕОГРАФІЧНІ ЗАЗНАЧЕННЯ

Стаття 4
Ціль

Схему для охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень установлено, щоб допомагати виробникам продуктів, пов'язаних з географічним районом, шляхом:

(a) забезпечення справедливих доходів від якісних властивостей їхніх продуктів;

(b) гарантування уніфікованої охорони назв як права інтелектуальної власності на території Союзу;

Стаття 5
Вимоги до зазначень походження та географічних зазначень

1. Для цілей цього Регламенту, "зазначення походження" - це назва, що ідентифікує продукт:

(a) який походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;

(b) якість чи характеристики якого суттєво або виключно зумовлені певним географічним середовищем і притаманними йому природними та людськими факторами; та

2. Для цілей цього Регламенту, "географічне зазначення" - це назва, що ідентифікує продукт:

(a) який походить із конкретного місця, регіону чи країни;

(b) певна якість, репутація чи інша характеристика якого суттєво пов'язана з його географічним походженням; та

3. Незважаючи на параграф 1, деякі назви повинні вважатися зазначеннями походження, навіть якщо сировина для відповідних продуктів походить з географічного району, який є більшим за визначений географічний район або відмінним від нього, за умови, що:

(a) визначено район виробництва сировини;

(b) існують особливі умови виробництва сировини;

(d) такі зазначення походження були визнані зазначеннями походження в країні походження до 1 травня 2004 року.

Тільки живі тварини, м'ясо та молоко можуть вважатися сировиною для цілей цього параграфа.

4. Для врахування специфічного характеру виробництва продуктів тваринного походження Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо обмежень і відступів, які стосуються походження кормів у випадку зазначення походження.

Окрім цього, для врахування специфічного характеру деяких продуктів чи районів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо обмежень і відступів, які стосуються забою живих тварин або походження сировини.

Такі обмеження та відступи повинні, ґрунтуючись на об'єктивних критеріях, ураховувати якість або використання продукту, а також визнані ноу-хау чи природні фактори.

Стаття 6
Родовий характер назв, конфлікти з назвами сортів рослин і порід тварин, омонімічними назвами та торговельними марками

1. Родові назви не можна реєструвати як охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення.

2. Назву не можна реєструвати як зазначення походження або як географічне зазначення, якщо вона вступає в конфлікт з назвою сорту рослини чи породи тварини і може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту.

3. Запропоновану для реєстрації назву, яка є повністю чи частково омонімічною з назвою, вже внесеною до реєстру, установленого відповідно до статті 11, не можна реєструвати, якщо умови місцевого та традиційного використання та представлення омонімічної назви, яку реєструють пізніше, не відрізняються достатньо на практиці від уже внесеної до реєстру назви, з огляду на необхідність однаково ставитися до відповідних виробників і не вводити в оману споживача.

Омонімічну назву, яка створює в споживача оманливе враження, що продукти походять з іншої території, не можна реєструвати, навіть якщо ця назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження таких продуктів.

4. Назву, запропоновану для реєстрації як зазначення походження або географічне зазначення, не можна реєструвати, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки, її відомість і тривалість її використання, реєстрація запропонованої назви як зазначення походження або географічного зазначення може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності продукту.

Стаття 7
Специфікація продукту

1. Охоронюване зазначення походження або охоронюване географічне зазначення повинне відповідати специфікації, яка містить принаймні:

(a) назву, яку необхідно охороняти як зазначення походження або географічне зазначення в тому вигляді, у якому її використовують у торгівлі чи в загальновживаній мові, і тільки тими мовами, які використовують чи історично використовували для позначення конкретного продукту у визначеному географічному районі;

(b) опис продукту, у тому числі сировини, у відповідних випадках, а також основних фізичних, хімічних, мікробіологічних чи органолептичних характеристик продукту;

(c) визначення географічного району, межі якого встановлюють, беручи до уваги зв'язок, зазначений у пункті (f)(i) чи (ii) цього параграфа, та, у відповідних випадках, детальну інформацію, яка свідчить про відповідність вимогам статті 5(3);

(d) докази походження продукту з визначеного географічного району, зазначеного в статті 5(1) або (2);

(e) опис методу отримання продукту та, у відповідних випадках, автентичних і незмінних місцевих методів, а також інформацію про пакування, якщо об'єднання-заявник визначає, що пакування необхідно здійснювати у визначеному географічному районі для забезпечення якості, походження чи контролю, і достатньою мірою обґрунтовує це для кожного конкретного продукту з урахуванням законодавства Союзу, зокрема, законодавства щодо вільного руху товарів і вільного надання послуг;

(f) детальну інформацію, яка встановлює:

(i) зв'язок між якістю або характеристиками продукту та географічним середовищем, зазначеним у статті 5(1); або

(ii) у відповідних випадках, зв'язок між конкретною властивістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, зазначеним у статті 5(2);

(g) найменування та адресу органів влади або, за наявності, найменування та адресу органів, які верифікують відповідність положенням специфікації продукту згідно зі статтею 37, та їхні конкретні завдання;

(h) будь-які спеціальні правила маркування відповідного продукту.

2. Щоб забезпечити наведення в специфікаціях продукту істотної та стислої інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення правил, що обмежують інформацію, яку містить специфікація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, якщо таке обмеження необхідне для уникнення занадто об'ємних заявок на реєстрацію.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил щодо форми специфікації. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 8
Зміст заявки на реєстрацію

1. Заявка на реєстрацію зазначення походження або географічного зазначення відповідно до статті 49(2) або (5) повинна містити принаймні:

(a) найменування та адресу об'єднання-заявника та органів влади або, за наявності, органів, які верифікують відповідність положенням специфікації продукту;

(b) специфікацію продукту, передбачену в статті 7;

(i) основні елементи специфікації продукту: назву, опис продукту, у тому числі, у відповідних випадках, спеціальні правила пакування та маркування, і стисле визначення географічного району;

(iii) опис зв'язку між продуктом і географічним середовищем чи географічним походженням, зазначеним у статті 5(1) або (2), залежно від ситуації, у тому числі, у відповідних випадках, конкретні елементи опису продукту чи методу виробництва, які підтверджують цей зв'язок.

Заявка, зазначена в статті 49(5), повинна також містити доказ того, що назва продукту є охоронюваною в країні її походження.

2. Пакет документів на реєстрацію, зазначений в статті 49(4), повинен містити:

(a) найменування та адресу об'єднання-заявника;

(b) єдиний документ, зазначений у пункті (с) параграфа 1 цієї статті;

(c) декларацію держави-члена про те, що вона вважає заявку, яку подало об'єднання-заявник і яка задовольняє вимоги для ухвалення сприятливого рішення, такою, що відповідає умовам цього Регламенту та ухваленим відповідно до нього положенням;

(d) покликання на публікацію специфікації продукту.

Стаття 9
Національна охорона на перехідній основі

Держава-член може - тільки на перехідній основі - надати згідно з цим Регламентом охорону назві на національному рівні, яка діятиме з дати подання заявки до Комісії.

Така національна охорона припиняється або в день ухвалення рішення про реєстрацію згідно з цим Регламентом, або в день відкликання заявки.

У випадках, коли назва не є зареєстрованою згідно з цим Регламентом, наслідки такої національної охорони є одноосібною відповідальністю відповідної держави-члена.

Заходи, ужиті державою-членом відповідно до першого параграфа, мають наслідки тільки на національному рівні і не мають жодних наслідків для торгівлі в межах Союзу чи міжнародної торгівлі.

Стаття 10
Підстави для заперечення

1. Обґрунтована заява про заперечення, зазначена в статті 51(2), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її протягом строку, установленого в згаданому параграфі, та якщо в ній:

(a) доведено невідповідність умовам, зазначеним у статті 5 і статті 7(1);

(b) доведено, що реєстрація запропонованої назви суперечитиме статті 6(2), (3) або (4);

(c) доведено, що реєстрація запропонованої назви становитиме небезпеку для існування повністю чи частково ідентичної назви чи торговельної марки або для існування продуктів, які законно перебували на ринку протягом принаймні п'яти років до дати публікації, передбаченої в пункті (а) статті 50(2); або

(d) наведено детальну інформацію, яка дає можливість зробити висновок, що назва, на реєстрацію якої подано заявку, є родовою назвою.

2. Підстави для заперечення оцінюються стосовно території Союзу.

Стаття 11
Реєстр охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень

1. Комісія без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про встановлення та оновлення загальнодоступного реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, визнаних відповідно до цієї схеми.

2. До реєстру можуть бути внесені географічні зазначення, що стосуються продуктів з третіх країн та охороняються в Союзі відповідно до міжнародної угоди, договірною стороною якої є Союз. Якщо в згаданій угоді вони не визначені окремо як охоронювані зазначення походження відповідно до цього Регламенту, такі назви вносять до реєстру як охоронювані географічні зазначення.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

4. Комісія оприлюднює і регулярно оновлює список міжнародних угод, зазначених у параграфі 2, а також список географічних зазначень, охоронюваних відповідно до таких угод.

Стаття 12
Назви, символи та зазначення

1. Будь-який оператор, що реалізовує продукт, який задовольняє відповідну специфікацію, може використовувати охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення.

2. Повинні бути встановлені символи Союзу, призначені для поширення охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень.

3. У випадку продуктів, які походять із Союзу та реалізовуються з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням, зареєстрованими відповідно до процедур, установлених у цьому Регламенті, на маркованні розміщують пов'язані з ними символи Союзу. Додатково, у тому ж полі зору необхідно розмістити зареєстровану назву продукту. На маркованні можна розміщувати зазначення "охоронюване зазначення походження" чи "охоронюване географічне зазначення", або відповідні скорочення "ОЗП" чи "ОГЗ".

4. Додатково, на маркованні також можна розміщувати: зображення географічного району походження, зазначеного в статті 5, і текст, рисунки чи символи, які стосуються держави-члена та/або регіону, у якому розташований географічний район походження.

5. Без обмеження Директиви 2000/13/ЄС, колективні географічні знаки, зазначені в статті 15 Директиви 2008/95/ЄС, можна використовувати на етикетках разом з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням.

6. У випадку продуктів, які походять з третіх країн і реалізовуються під внесеною до реєстру назвою, на їхньому маркованні можна розміщувати позначення, указані в параграфі 3, або пов'язані з ними символи Союзу.

7. Щоб забезпечити надання споживачеві належної інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення символів Союзу.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які визначають технічні характеристики символів і зазначень Союзу, а також правила їх використання на продуктах, що їх реалізовують з охоронюваним зазначенням походження або охоронюваним географічним зазначенням, у тому числі правила щодо належних мовних варіантів, які необхідно використовувати. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 13
Охорона

1. Зареєстровані назви підлягають охороні від:

(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання зареєстрованої назви для продуктів, на які не поширюється реєстрація, якщо ці продукти є порівнянними з продуктами, зареєстрованими під такою назвою, або якщо використання цієї назви є експлуатацією репутації охоронюваної назви, у тому числі у випадках, коли ці продукти використовують як інгредієнт;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо вказано справжнє походження продукту чи послуг або якщо охоронювану назву перекладено чи вона супроводжується такими виразами, як "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація" або подібні, у тому числі у випадках, коли ці продукти використовують як інгредієнт;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення походження, характеру або суттєвих властивостей продукту, яке використовують на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов'язаних з цим продуктом, а також від пакування продукту в тару, яка може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, застосування якої може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту.

Якщо охоронюване зазначення походження або охоронюване географічне зазначення містить у собі назву продукту, яка вважається родовою, використання такої родової назви не вважається таким, що суперечить пунктам (a) чи (b) першого підпараграфа.

2. Охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення не повинні ставати родовими.

3. Держави-члени вживають належних адміністративних і судових заходів для запобігання вказаному в параграфі 1 незаконному використанню охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, закріплених за продуктами, що їх виробляють або реалізовують у такій державі-члені, або для його припинення.

З цією метою держави-члени призначають органи, які є відповідальними за вживання таких заходів відповідно до процедур, визначених кожною державою-членом окремо.

Ці органи повинні надавати відповідні гарантії об'єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх функцій.

Стаття 14
Зв'язки між торговельними марками, зазначеннями походження та географічними зазначеннями

1. У випадках коли згідно з цим Регламентом зареєстровано зазначення походження або географічне зазначення, у реєстрації торговельної марки, використання якої суперечило б статті 13(1) і яка стосується продукту того ж типу, відмовляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на реєстрацію зазначення походження чи географічного зазначення.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнаються недійсними.

Положення цього параграфа застосовуються, незважаючи на положення Директиви 2008/95/ЕС.

2. Без обмеження статті 6(4), торговельну марку, використання якої суперечить статті 13(1), і щодо якої була подана заявка або яку було зареєстровано, або - якщо така можливість передбачена відповідним законодавством - установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону зазначення походження чи географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й відновлювати для такого продукту, незважаючи на реєстрацію зазначення походження чи географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання її недійсною або для її відкликання відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 207/2009 від 26 лютого 2009 про торговельну марку Співтовариства (-22) або Директиви 2008/95/ЄС У таких випадках дозволяється використання охоронюваного зазначення походження чи охоронюваного географічного зазначення, а також використання відповідних торговельних марок.

__________
(-22) ОВ L 78, 24.03.2009, с. 1.

Стаття 15
Перехідні періоди для використання охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень

1. Без обмеження статті 14, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п'яти років, щоб дати можливість продуктам, які походять з держави-члена чи третьої країни і зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 13(1), чи містить таку назву, продовжувати використовувати зазначення, під яким вони реалізовувалися, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 49(3) або статті 51 доведено, що:

(a) реєстрація назви становитиме небезпеку для існування повністю чи частково ідентичної назви; або

(b) такі продукти законно реалізовувалися із зазначеною назвою на відповідній території протягом принаймні п'яти років до дати публікації, передбаченої в пункті (а) статті 50(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

2. Без обмеження статті 14, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про подовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:

(a) зазначення, згадане в параграфі 1 цієї статті, законно використовували на постійній і справедливій основі протягом принаймні 25 років до подання до Комісії заявки на реєстрацію;

(b) метою використання зазначення, згаданого в параграфі 1 цієї статті, ніколи не було отримання прибутку від репутації зареєстрованої назви, та доведено, що споживач не був і не міг бути введений в оману щодо справжнього походження продукту.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

3. У разі використання зазначення, згаданого в параграфах 1 чи 2, на маркованні чітко й помітно вказують країну походження.

4. Для подолання тимчасових труднощів з реалізацією довгострокової цілі - забезпечити, щоб усі виробники в обумовленому районі дотримувались специфікації, - держава-член може надати перехідний період до 10 років з дати подання заявки до Комісії, за умови що відповідні оператори законно реалізовували відповідні продукти, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п'яти років до подання заявки до органів держави-члена, і вказали на це в рамках національної процедури заперечення, зазначеної в статті 49(3).

Перший підпараграф застосовується mutatis mutandis до охоронюваного географічного зазначення чи охоронюваного зазначення походження, яке стосується географічного району, що розташований в третій країні, за винятком процедури заперечення.

Такі перехідні періоди указують у пакеті документів на реєстрацію, зазначеному в статті 8(2).

Стаття 16
Перехідні положення

1. Назви, внесені до реєстру, передбаченого в статті 7(6) Регламенту (ЄС) № 510/2006, автоматично вносять до реєстру, зазначеного в статті 11 цього Регламенту. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 7 цього Регламенту. Будь-які спеціальні перехідні положення, пов'язані з такими реєстраціями, продовжують застосовуватися.

2. З метою захисту прав і законних інтересів виробників або відповідних стейкхолдерів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо додаткових перехідних правил.

3. Цей Регламент застосовується без обмеження жодного права на співіснування, визнаного відповідно до Регламенту (ЄС) № 510/2006, до зазначень походження та географічних зазначень, з одного боку, та торговельних марок, з іншого.

РОЗДІЛ III
ГАРАНТОВАНІ ТРАДИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ

Стаття 17
Ціль

Схему для гарантованих традиційних особливостей установлено з метою збереження традиційних методів виробництва та рецептів шляхом надання допомоги виробникам традиційних продуктів у їх реалізації та інформуванні споживачів про особливості традиційних рецептів і продуктів, які формують додану вартість.

Стаття 18
Критерії

1. Назва є прийнятною для реєстрації як гарантована традиційна особливість, якщо вона описує конкретний продукт, який:

(a) є результатом способу виробництва або перероблення чи має склад, що відповідає традиційній практиці для такого продукту; або

(b) вироблено із сировини чи інгредієнтів, які використовуються традиційно.

2. Щоб назву можна було зареєструвати як гарантовану традиційну особливість, необхідно, щоб:

(a) її традиційно використовували для позначення конкретного продукту; або

(b) вона вказувала на традиційний чи специфічний характер продукту.

3. Якщо в ході процедури заперечення відповідно до статті 51 було підтверджено, що таку назву використовують також в іншій державі-члені або третій країні, для розрізнення порівнянних продуктів або продуктів, які мають ідентичні чи схожі назви, рішення про реєстрацію, ухвалене відповідно до статті 52(3), може передбачати, щоб назва гарантованої традиційної особливості супроводжувалася твердженням "вироблено згідно з традицією...", після якого одразу зазначають назву країни чи її регіону.

4. Назва не може бути зареєстрована, якщо вона спирається тільки на твердження щодо властивостей загального характеру, які застосовуються до низки продуктів, або на твердження щодо властивостей, передбачених конкретним законодавством Союзу.

5. Для забезпечення належного функціонування схеми Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати, відповідно до статті 56, делеговані акти щодо додаткової інформації про критерії прийнятності, установлені в цій статті.

Стаття 19
Специфікація продукту

1. Гарантована традиційна особливість повинна відповідати специфікації, яка складається з:

(a) запропонованої для реєстрації назви в належних мовних варіантах;

(b) опису продукту, включно з його основними фізичними, хімічними, мікробіологічними або органолептичними характеристиками, які вказують на специфічний характер продукту;

(c) опису методу виробництва, якого виробники повинні дотримуватися, у тому числі, у відповідних випадках, характеру та властивостей використовуваних сировини чи інгредієнтів і методу приготування продукту; та

(d) головних елементів, які становлять традиційний характер продукту.

Стаття 20
Зміст заявки на реєстрацію

1. Заявка на реєстрацію назви як гарантованої традиційної особливості, зазначена в статті 49(2) або (5), повинна включати:

(a) найменування та адресу об'єднання-заявника;

(b) специфікацію продукту, як передбачено в статті 19;

2. Пакет документів на реєстрацію, зазначений в статті 49(4), повинен включати:

(a) елементи, зазначені в параграфі 1 цієї статті; та

(b) декларацію держави-члена про те, що вона вважає заявку, яку подало об'єднання і яка задовольняє вимоги для ухвалення сприятливого рішення, такою, що відповідає умовам цього Регламенту та ухваленим відповідно до нього положенням.

Стаття 21
Підстави для заперечення

1. Обґрунтована заява про заперечення, зазначена в статті 51(2), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її до закінчення граничного строку і якщо в ній:

(a) наведено належним чином обґрунтовані причини, через які запропонована реєстрація є несумісною з умовами цього Регламенту; або

(b) доведено, що використання назви є правомірним, широко відомим та економічно важливим для подібних сільськогосподарських або харчових продуктів.

2. Критерії, зазначені в пункті (b) параграфа 1, оцінюються стосовно території Союзу.

Стаття 22
Реєстр гарантованих традиційних особливостей

1. Комісія, без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про встановлення та оновлення загальнодоступного реєстру гарантованих традиційних особливостей, визнаних відповідно до цієї схеми.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 23
Назви, символи та зазначення

1. Назва, зареєстрована як гарантована традиційна особливість, може бути використовувана будь-яким оператором, що реалізовує продукт, який задовольняє відповідну специфікацію.

2. Для рекламування гарантованих традиційних особливостей установлюється символ Союзу.

3. У випадку продуктів, які походять із Союзу та реалізовуються як гарантована традиційна особливість, зареєстрована відповідно до цього Регламенту, символ, зазначений у параграфі 2, розміщують на маркованні, без обмеження параграфа 4. Додатково, у тому ж полі зору необхідно розмістити назву продукту. На маркованні також можна розмістити зазначення "гарантована традиційна особливість" або відповідне скорочення "ГТО".

Символ є необов'язковим на маркованні гарантованих традиційних особливостей, вироблених за межами Союзу.

4. Щоб забезпечити надання споживачеві належної інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення символу Союзу.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про визначення технічних характеристик символу та зазначення Союзу, а також правил їх використання на продуктах з назвою гарантованої традиційної особливості, у тому числі щодо належних мовних варіантів, які необхідно використовувати. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 24
Обмеження щодо використання зареєстрованих назв

1. Зареєстровані назви підлягають охороні від будь-якого зловживання. імітації або згадування, або від будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману.

2. Держави-члени забезпечують, щоб назви продуктів, використовувані на національному рівні, не призводили до переплутування із зареєстрованими назвами.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил охорони гарантованих традиційних особливостей. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 25
Перехідні положення

1. Назви, зареєстровані відповідно до статті 13(2) Регламенту (ЄС) № 509/2006, автоматично вносять до реєстру, зазначеного в статті 22 цього Регламенту. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 19 цього Регламенту. Будь-які спеціальні перехідні положення, пов'язані з такими реєстраціями, продовжують застосовуватися.

2. Назви, зареєстровані відповідно до вимог, установлених у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 509/2006, у тому числі назви, зареєстровані за заявками, зазначеними в другому підпараграфі статті 58(1) цього Регламенту, можна продовжувати використовувати відповідно до умов, передбачених у Регламенті (ЄС) № 509/2006, до 4 січня 2023 року, якщо держави-члени не застосують процедуру, установлену в статті 26 цього Регламенту.

3. Для захисту прав і законних інтересів виробників або відповідних стейкхолдерів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення додаткових перехідних правил.

Стаття 26
Спрощена процедура

1. На запит об'єднання, держава-член може подати Комісії не пізніше 4 січня 2016 року назви гарантованих традиційних особливостей, які зареєстровано відповідно до статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 509/2006 і які відповідають цьому Регламенту.

Перед поданням назви держава-член повинна ініціювати процедуру заперечення, визначену в статті 49(3) та (4).

Якщо в ході цієї процедури підтверджено, що назву також використовують для позначення порівнянних продуктів або продуктів, які мають ідентичні чи схожі назви, назва може бути доповнена позначенням, яке вказує на її традиційний чи специфічний характер.

Об'єднання з третьої країни може подавати такі назви Комісії безпосередньо або через органи влади цієї третьої країни.

2. Комісія опубліковує назви, зазначені в параграфі 1, разом зі специфікаціями для кожної такої назви в Офіційному віснику Європейського Союзу протягом двох місяців після їх отримання.

3. Статті 51 та 52 застосовуються.

4. Після завершення процедури заперечення Комісія, у відповідних випадках, коригує записи в реєстрі, установленому в статті 22. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 19.

РОЗДІЛ IV
НЕОБОВ'ЯЗКОВІ ПОЗНАЧЕННЯ ЩОДО ЯКОСТІ

Стаття 27
Ціль

Схему для необов'язкових позначень щодо якості встановлено, щоб сприяти поширенню виробниками в межах внутрішнього ринку інформації про характеристики або властивості, які формують додану вартість, їхніх сільськогосподарських продуктів.

Стаття 28
Національні правила

Держави-члени можуть залишати чинними національні правила для необов'язкових позначень щодо якості, на які не поширюється цей Регламент, за умови що такі правила відповідають законодавству Союзу.

Стаття 29
Необов'язкові позначення щодо якості

1. Необов'язкові позначення щодо якості повинні відповідати таким критеріям:

(a) позначення стосується характеристики однієї чи кількох категорій продуктів або властивості сільськогосподарського виробництва чи перероблення, яка існує в конкретних районах;

(b) використання позначення додає вартість продукту в порівнянні з продуктами подібного типу; та

2. З цієї схеми виключаються необов'язкові позначення щодо якості, які описують технічні якості продукту з метою впровадження обов'язкових стандартів реалізації і які не призначені для інформування споживачів про такі якості продукту.

3. Необов'язкові позначення щодо якості виключають необов'язкові зарезервовані позначення, які підтримують і доповнюють конкретні стандарти реалізації, визначені на основі сектора чи категорії продукту.

4. Для врахування специфічного характеру певних галузей, а також очікувань споживачів, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення детальних правил, які стосуються критеріїв, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

5. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення всіх необхідних для застосування цього розділу заходів, пов'язаних з формами, процедурами чи іншими деталями технічного характеру. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

6. Ухвалюючи делеговані та імплементаційні акти відповідно до параграфів 4 та 5 цієї статті, Комісія враховує всі застосовні міжнародні стандарти.

Стаття 30
Резервування та внесення змін

1. Для врахування очікувань споживачів, розвитку наукових та технічних знань, ситуації на ринку та змін у стандартах реалізації і в міжнародних стандартах, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про резервування додаткового необов'язкового позначення щодо якості та встановлення умов його використання.

2. У належним чином обґрунтованих випадках і для врахування належного використання додаткового необов'язкового позначення щодо якості Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення змін в умовах використання, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

Стаття 31
Гірський продукт

1. Позначення "гірський продукт" встановлено як необов'язкове позначення щодо якості.

Це позначення використовується тільки для опису продуктів, призначених для споживання людиною, список яких наведено в додатку I до Договору і для яких:

(a) сировина і корми для сільськогосподарських тварин походять переважно з гірських районів;

(b) у випадку перероблених продуктів, перероблення також здійснюють у гірських районах.

2. Для цілей цієї статті гірські райони в межах Союзу - це райони, визначені відповідно до статті 18(1) Регламенту (ЄС) № 1257/1999. Для продуктів третіх країн, гірські райони включають райони, офіційно визначені третьою країною як гірські райони, або райони, які відповідають критеріям, що є рівноцінними критеріям статті 18(1) Регламенту (ЄС) № 1257/1999.

3. У належним чином обґрунтованих випадках і з метою врахування природних обмежень для сільськогосподарського виробництва в гірських районах Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення відступів від умов використання, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Зокрема, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти про встановлення умов, відповідно до яких сировина чи корми можуть походити з-за меж гірських районів, умов, відповідно до яких дозволено здійснювати перероблення продуктів за межами гірських районів у географічному районі, який необхідно визначити, та встановлення визначення цього географічного району.

4. З метою врахування природних обмежень для сільськогосподарського виробництва в гірських районах, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення методів виробництва та інших критеріїв, пов'язаних із застосуванням необов'язкового позначення щодо якості, установленого в параграфі 1 цієї статті.

Стаття 32
Продукт острівного сільського господарства

Не пізніше 4 січня 2014 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді звіт щодо нового позначення "продукт острівного сільського господарства". Це позначення можна використовувати тільки для опису продуктів, призначених для споживання людиною, список яких наведено в додатку I до Договору і сировина для яких походить з островів. Крім цього, щоб позначення можна було застосовувати до перероблених продуктів, перероблення також повинне відбуватися на островах у тих випадках, коли це суттєво впливає на певні характеристики кінцевого продукту.

Звіт, за необхідності, супроводжується відповідними законодавчими пропозиціями для резервування необов'язкового позначення щодо якості "продукт острівного сільського господарства".

Стаття 33
Обмеження щодо використання

1. Необов'язкове позначення щодо якості можна використовувати тільки для опису продуктів, які відповідають застосовним умовам використання.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил використання необов'язкових позначень щодо якості. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 34
Моніторинг

Держави-члени здійснюють перевірки на основі аналізу ризиків, щоб забезпечувати відповідність вимогам цього розділу, а в разі порушення застосовують відповідні адміністративні санкції.

РОЗДІЛ V
СПІЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА І
Офіційний контроль охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей

Стаття 35
Сфера застосування

Положення цієї глави застосовуються до схем якості, установлених у розділах II та III.

Стаття 36
Призначення компетентного органу

1. Відповідно до Регламенту (ЄС) № 882/2004, держави-члени призначають компетентний орган чи компетентні органи, відповідальні за офіційний контроль, здійснюваний для верифікації відповідності законним вимогам, пов'язаним зі схемами якості, установленими цим Регламентом.

Процедури та вимоги Регламенту (ЄС) № 882/2004 застосовуються mutatis mutandis до офіційного контролю, здійснюваного для верифікації відповідності законним вимогам, пов'язаним зі схемами якості для всіх продуктів, на які поширюється додаток I до цього Регламенту.

2. Компетентні органи, зазначені в параграфі 1, повинні надавати відповідні гарантії об'єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх функцій.

3. Офіційний контроль поширюється на:

(a) верифікацію відповідності продукту застосовній специфікації продукту; та

(b) моніторинг використання зареєстрованих назв, що описують введений в обіг продукт, відповідно до статті 13 для назв, зареєстрованих згідно з розділом II, та відповідно до статті 24 для назв, зареєстрованих згідно з розділом III.

Стаття 37
Верифікація відповідності специфікації продукту

1. Щодо охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, які позначають продукти, що походять з території Союзу, верифікацію відповідності специфікації продукту перед введенням продукту в обіг повинні здійснювати:

(a) один або більше компетентних органів, зазначених у статті 36 цього Регламенту; та/або

(b) один або більше контролюючих органів у розумінні пункту (5) статті 2 Регламенту (ЄС) № 882/2004, які діють як органи сертифікації продуктів.

Витрати на таку верифікацію відповідності специфікаціям можуть бути покладені на операторів, які підлягають згаданому контролю. Держави-члени також можуть брати участь у цих витратах.

2. Щодо зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, які позначають продукти, що походять з третьої країни, верифікацію відповідності специфікаціям перед введенням продукту в обіг повинні здійснювати:

(a) один або більше органів державної влади, призначених третьою країною; та/або

(b) один або більше органів сертифікації продуктів.

3. Держави-члени оприлюднюють найменування й адреси органів, зазначених у параграфі 1 цієї статті, і періодично оновлюють цю інформацію.

Комісія оприлюднює найменування й адреси органів, зазначених у параграфі 2 цієї статті, і періодично оновлює цю інформацію.

4. Комісія може, без застосування зазначеної в статті 57(2) процедури, ухвалювати імплементаційні акти про визначення способу, у який оприлюднюють найменування й адреси органів сертифікації продуктів, зазначених у параграфах 1 та 2 цієї статті.

Стаття 38
Нагляд за використанням назви на ринку

Держави-члени інформують Комісію про найменування й адреси компетентних органів, зазначених у статті 36. Комісія оприлюднює найменування й адреси таких органів.

Держави-члени здійснюють перевірки на основі аналізу ризиків, щоб гарантувати відповідність вимогам цього Регламенту, а в разі порушень вони вживають усіх необхідних заходів.

Стаття 39
Делегування завдань компетентними органами контролюючим органам

1. Компетентні органи можуть, відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) 882/2004, делегувати одному чи більше контролюючим органам конкретні завдання, пов'язані з офіційним контролем схем якості.

2. Такі контролюючі органи повинні бути акредитовані відповідно до європейського стандарту EN 45011 або стандарту ISO/IEC Guide 65 (Загальні вимоги до органів, які керують системами сертифікації продуктів).

3. Акредитацію, зазначену в параграфі 2 цієї статті, можуть здійснювати тільки:

(a) національний орган акредитації в Союзі відповідно до положень Регламенту (ЄС) № 765/2008; або

(b) орган акредитації за межами Союзу, який є підписантом багатосторонньої угоди про визнання під егідою Міжнародного форуму акредитації.

Стаття 40
Планування діяльності з контролю та звітування

1. Держави-члени забезпечують, щоб діяльність з контролю за виконанням обов'язків відповідно до цієї глави була спеціально включена до окремого розділу багаторічних національних планів з контролю згідно зі статтями 41, 42 та 43 Регламенту (ЄС) № 882/2004.

2. Щорічні звіти щодо контролю за виконанням обов'язків, установлених цим Регламентом, повинні мати окремий розділ, який містить інформацію, установлену в статті 44 Регламенту (ЄС) № 882/2004.

ГЛАВА II
Винятки для деяких випадків попереднього використання

Стаття 41
Родові назви

1. Без обмеження статті 13 цей Регламент не впливає на використання назв, які є родовими в Союзі, навіть якщо родова назва є частиною назви, яка є охоронюваною в рамках схеми якості.

2. Щоб установити, чи стала назва родовою, необхідно врахувати всі відповідні фактори, зокрема:

(a) поточну ситуацію в районах споживання;

(b) застосовні національні законодавчі акти чи законодавчі акти Союзу.

3. Для забезпечення повного захисту прав заінтересованих сторін Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення додаткових правил визначення родового статусу назв, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

Стаття 42
Сорти рослин і породи тварин

1. Цей Регламент не повинен перешкоджати введенню в обіг продуктів, марковання яких включає в себе назву чи позначення, охоронювані чи зарезервовані відповідно до схеми якості, установленої в розділі II, розділі III чи розділі IV, що містять назву сорту рослини чи породи тварини або складаються з такої назви, якщо дотримано таких умов:

(a) відповідний продукт складається чи був отриманий із зазначеного сорту чи породи;

(b) споживачів не вводять в оману;

(d) таке використання не експлуатує репутацію охоронюваного позначення; та

(e) у випадку схеми якості, описаної в розділі II, виробництво та реалізація продукту вийшли за межі району його походження до дати подання заявки на реєстрацію географічного зазначення.

2. З метою подальшого уточнення обсягу прав і свобод операторів ринку харчових продуктів використовувати назву сорту рослини чи породи тварини, зазначену в параграфі 1 цієї статті, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо правил визначення використання таких назв.

Стаття 43
Зв'язок з інтелектуальною власністю

Схеми якості, описані в розділах III та IV, застосовуються без обмеження правил Союзу чи правил держав-членів, які регулюють питання інтелектуальної власності, зокрема, правил щодо зазначень походження, географічних зазначень і торговельних марок, а також прав, наданих відповідно до зазначених правил.

ГЛАВА III
Зазначення і символи схем якості та роль виробників

Стаття 44
Охорона зазначень і символів

1. Зазначення, скорочення та символи, які належать до схем якості, можуть бути використовувані тільки у зв'язку з продуктами, виробленими згідно з правилами відповідної схеми якості. Це положення застосовується, зокрема, до таких зазначень, скорочень і символів:

(a) "охоронюване зазначення походження", "охоронюване географічне зазначення", "ОЗП", "ОГЗ" та пов'язані з ними символи, як передбачено в розділі II;

(b) "гарантована традиційна особливість", "ГТО" та пов'язаний з нею символ, як передбачено в розділі III;

2. Відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 1290/2005 Європейський аграрний фонд сільського розвитку (EAFRD) може за ініціативою Комісії або від її імені централізовано фінансувати адміністративну підтримку, що стосується розвитку, підготовчих робіт, моніторингу, адміністративної та правової підтримки, правового захисту, реєстраційних зборів, зборів на відновлення, зборів на нагляд за торговельною маркою, судових зборів та будь-яких інших пов'язаних заходів, необхідних для охорони використання зазначень, скорочень і символів, які належать до схем якості, від зловживання, імітації, згадування чи будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману, в межах Союзу та в третіх країнах.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення правил уніфікованої охорони зазначень, скорочень і символів, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 45
Роль об'єднань

1. Без обмеження спеціальних положень щодо організацій виробників і міжгалузевих організацій, установлених у Регламенті (ЄС) № 1234/2007, об'єднання має право:

(a) сприяти забезпеченню того, щоб якість, репутацію та автентичність його продуктів було гарантовано на ринку шляхом моніторингу використання назви в торгівлі та, за необхідності, шляхом інформування компетентних органів, зазначених у статті 36, або будь-якого іншого компетентного органу в рамках статті 13(3);

(b) уживати заходів для забезпечення належного правового захисту охоронюваних зазначень походження чи охоронюваних географічних зазначень і прав інтелектуальної власності, які безпосередньо з ними пов'язані;

(c) провадити діяльність з інформування та просування, з метою надання споживачам інформації про властивості продукту, які формують додану вартість;

(d) провадити діяльність, пов'язану із забезпеченням відповідності продукту його специфікації;

(e) уживати заходів для підвищення ефективності схеми, у тому числі розвивати економічні експертні знання, здійснювати різні види економічного аналізу, поширювати економічну інформацію про схему та надавати рекомендації виробникам;

(f) уживати заходів для підвищення значення продуктів і, за необхідності, вживати заходів для запобігання чи протидії заходам, які шкодять чи можуть зашкодити репутації таких продуктів.

2. Держави-члени можуть адміністративними засобами заохочувати утворення та функціонування об'єднань на своїх територіях. Крім того, держави-члени надають Комісії найменування й адреси об'єднань, зазначених у пункті 2 статті 3. Комісія оприлюднює цю інформацію.

Стаття 46
Право використовувати схеми

1. Держави-члени забезпечують, щоб будь-який оператор, який дотримується правил схеми якості, установлених у розділах II та III, мав право бути охопленим верифікацією відповідності, установленою згідно зі статтею 37.

2. На операторів, які готують і зберігають продукт, що його реалізовують як продукт з гарантованою традиційною особливістю, охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням, або які вводять такі продукти в обіг, також поширюється контроль, установлений у главі I цього розділу.

3. Держави-члени забезпечують, щоб оператори, які бажають дотримуватися правил схеми якості, установлених в розділах III та IV, мали таку можливість і не зустрічали перешкод для своєї участі, які мають дискримінаційний характер або не є об'єктивно обґрунтованими.

Стаття 47
Адміністративні збори

Без обмеження Регламенту (ЄС) № 882/2004, зокрема, положень його глави VI розділу II, держави-члени можуть справляти збір для покриття своїх витрат на управління схемами якості, включно з витратами на опрацювання заявок на реєстрацію, заяв про заперечення, заявок на внесення змін і запитів про анулювання, передбачених у цьому Регламенті.

ГЛАВА IV
Процеси подання заявок і реєстрації для зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей

Стаття 48
Сфера застосування процесів

Положення цієї глави застосовуються до схем якості, установлених у розділах II та III.

Стаття 49
Заявка на реєстрацію назв

1. Заявки на реєстрацію назв відповідно до схем якості, зазначених у статті 48, можуть подавати тільки об'єднання, які працюють з продуктами, що мають назву, яку потрібно зареєструвати. У випадку назви для "охоронюваного зазначення походження" чи "охоронюваного географічного зазначення", яка позначає транскордонний географічний район, або у випадку назви для "гарантованої традиційної особливості" кілька об'єднань з різних держав-членів чи третіх країн можуть подати спільну заявку на реєстрацію.

Одна фізична чи юридична особа може вважатися об'єднанням, якщо доведено, що дотримано обидві такі умови:

(a) зазначена особа є єдиним виробником, який бажає подати заявку;

(b) щодо охоронюваного зазначення походження та охоронюваного географічного зазначення, визначений географічний район має характеристики, які суттєво відрізняються від характеристик сусідніх районів, або характеристики продукту відрізняються від характеристик продукту, виробленого в сусідніх районах.

2. Якщо заявка в рамках схеми, установленої в розділі II, стосується географічного району в державі-члені або якщо заявку в рамках схеми, установленої в розділі III, підготувало об'єднання, засноване в державі-члені, заявку адресують органам влади такої держави-члена.

Держава-член ретельно вивчає заявку належними способами, щоб перевірити її обґрунтованість і відповідність умовам застосовної схеми.

3. У рамках ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2 цієї статті, держава-член ініціює національну процедуру заперечення, яка забезпечує належну публікацію заявки та передбачає розумний строк, протягом якого будь-яка фізична чи юридична особа, що має законний інтерес і яку засновано чи яка проживає на території цієї держави-члена, може подати заперечення щодо заявки.

Держава-член розглядає прийнятність заперечень, отриманих у рамках схеми, установленої в розділі II, на основі критеріїв, зазначених у статті 10(1), або прийнятність заперечень, отриманих у рамках схеми, установленої в розділі III, на основі критеріїв, зазначених у статті 21(1).

4. Якщо після оцінювання всіх отриманих заперечень держава-член уважає, що вимоги цього Регламенту дотримані, вона може ухвалити сприятливе рішення та подати Комісії пакет документів на реєстрацію. У такому випадку вона інформує Комісію про прийнятні заперечення, отримані від фізичної чи юридичної особи, яка законно реалізовувала відповідні продукти, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п'яти років до дати публікації, зазначеної в параграфі 3.

Держава-член забезпечує оприлюднення свого сприятливого рішення і можливість його оскарження для будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес.

Держава-член забезпечує опублікування тієї редакції специфікації продукту, на якій базується її сприятливе рішення, та надає електронний доступ до цієї специфікації продукту.

Щодо охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, держава-член також забезпечує належне опублікування тієї редакції специфікації продукту, на основі якої Комісія ухвалює своє рішення відповідно до статті 50(2).

5. Якщо заявка в рамках схеми, установленої в розділі II, стосується географічного району в третій країні, або якщо заявку в рамках схеми, установленої в розділі III, підготувало об'єднання, засноване в третій країні, заявку подають до Комісії або безпосередньо, або через органи влади відповідної третьої країни.

6. Зазначені в цій статті документи, які надсилають Комісії, складають однією з офіційних мов Союзу.

7. Для полегшення процесу подання заявок, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про визначення правил здійснення національної процедури оскарження для спільних заявок, які стосуються більш ніж однієї національної території, і про доповнення правил процесу подання заявок.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо процедур, форми та представлення заявок, у тому числі заявок, які стосуються більш ніж однієї національної території. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 50
Ретельне вивчення Комісією та опублікування для подання заперечень

1. Комісія ретельно вивчає належними способами будь-яку заявку, отриману нею відповідно до статті 49, щоб перевірити її обґрунтованість і відповідність умовам застосовної схеми. Таке ретельне вивчення не повинне тривати більш ніж шість місяців. Якщо цей строк перевищено, Комісія письмово повідомляє заявника про причини затримки.

Не рідше ніж раз на місяць Комісія оприлюднює список назв, на реєстрацію яких їй було подано заявки, а також дати їх подання.

2. Якщо на основі ретельної перевірки, здійсненої відповідно до першого підпараграфа параграфа 1, Комісія вважає, що встановлені в цьому Регламенті умови виконано, вона опубліковує в Офіційному віснику Європейського Союзу:

(a) для заявок у рамках схеми, установленої в розділі II - єдиний документ і покликання на публікацію специфікації продукту;

(b) для заявок у рамках схеми, установленої в розділі III - специфікацію.

Стаття 51
Процедура заперечення

1. Протягом трьох місяців з дати публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і яку засновано в третій країні, може подати до Комісії повідомлення про заперечення.

Будь-яка фізична чи юридична особа, яка має законний інтерес і яку засновано чи яка проживає в державі-члені, іншій ніж держава-член, від якої було подано заявку, може подати повідомлення про заперечення до держави-члена, у якій вона заснована, протягом строку, у який дозволено подавати заперечення відповідно до параграфа 1.

Повідомлення про заперечення повинно містити заяву про те, що заявка може порушувати умови, установлені в цьому Регламенті. Повідомлення про заперечення, яке не містить такої заяви, є недійсним.

Комісія негайно передає повідомлення про заперечення органу, який подав заявку.

2. Якщо до Комісії подають повідомлення про заперечення і протягом двох місяців після цього подають обґрунтовану заяву про заперечення, Комісія перевіряє прийнятність цієї обґрунтованої заяви про заперечення.

3. Протягом двох місяців після отримання прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення Комісія запрошує орган чи особу, яка подала заперечення, та орган, який подав заявку, провести належні консультації протягом розумного строку, який не перевищує три місяці.

Орган чи особа, яка подала заперечення, та орган, який подав заявку, розпочинають зазначені належні консультації без необґрунтованих затримок. Вони повинні надати один одному необхідну інформацію, щоб оцінити, чи заявка на реєстрацію відповідає умовам цього Регламенту. Якщо згоди не досягнуто, цю інформацію також надають Комісії.

У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може на запит заявника подовжити граничний строк проведення консультацій максимум на три місяці.

4. Якщо після належних консультацій, зазначених у параграфі 3 цієї статті, до інформації, опублікованої відповідно до статті 50(2), внесено суттєві зміни, Комісія повторює ретельне вивчення, зазначене в статті 50.

5. Повідомлення про заперечення, обґрунтовану заяву про заперечення та пов'язані документи, які надсилають Комісії відповідно до параграфів з 1 по 4 цієї статті, складають однією з офіційних мов Союзу.

6. Для встановлення чітких процедур та граничних строків для подання заперечення, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про доповнення правил процедури заперечення.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил для процедур, форми та представлення заперечень. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 52
Рішення про реєстрацію

1. Якщо на основі інформації, доступної для Комісії після ретельного вивчення, здійсненого відповідно до першого підпараграфа статті 50(1), Комісія вважає, що умови для реєстрації не виконано, вона ухвалює імплементаційний акт про відхилення заявки. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

2. Якщо Комісія не отримує жодного повідомлення про заперечення чи жодної прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 51, вона без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2 ), ухвалює імплементаційні акти про реєстрацію назви.

3. Якщо Комісія отримує прийнятну обґрунтовану заяву про заперечення, після проведення належних консультацій, зазначених у статті 51(3), і з урахуванням їх результатів вона повинна:

(a) якщо досягнуто згоди, зареєструвати назву шляхом імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), та, за необхідності, внести зміни до інформації, опублікованої відповідно до статті 50(2), за умови що такі зміни не є суттєвими; або

(b) якщо згоди не досягнуто, ухвалити імплементаційні акти про її рішення щодо реєстрації. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

4. Акти про реєстрацію та рішення про відхилення опубліковують в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 53
Зміни до специфікації продукту

1. Об'єднання, яке має законний інтерес, може подати заявку на затвердження зміни до специфікації продукту.

Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, на які подано таку заявку.

2. Якщо внесення змін передбачає одну або більше змін до специфікації, які не є незначними, заявка на внесення змін проходить процедуру, установлену в статтях з 49 по 52.

Проте, якщо запропоновані зміни є незначними, Комісія затверджує або відхиляє таку заявку. У випадку затвердження змін, які передбачають зміни до елементів, зазначених у статті 50(2), Комісія опубліковує ці елементи в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Щоб уважатися незначною у рамках схеми якості, установленої в розділі II, зміна не може:

(a) стосуватися суттєвих характеристик продукту;

(b) змінювати зв'язок, зазначений у пункті (f)(i) або (ii) статті 7(1);

(d) впливати на визначений географічний район; або

(e) передбачати збільшення обмежень торгівлі продуктом або його сировиною.

Щоб уважатися незначною у рамках схеми якості, встановленої в розділі III, зміна не може:

(a) стосуватися суттєвих характеристик продукту;

(b) вносити суттєві зміни в метод виробництва; або

Ретельне вивчення заявки зосереджують на запропонованих змінах.

3. Для полегшення адміністративного процесу подання заявки на внесення змін, у тому числі якщо внесення змін не передбачає жодних змін до єдиного документа і якщо воно стосується тимчасової зміни до специфікації, спричиненої впровадженням органами державної влади обов'язкових санітарних чи фітосанітарних заходів, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про доповнення правил процесу подання заявки на внесення змін.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил для процедур подання, форми та представлення заявки на внесення змін. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

Стаття 54
Анулювання

1. Комісія може за власною ініціативою або на запит будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти, щоб анулювати реєстрацію охоронюваного зазначення походження, охоронюваного географічного зазначення або гарантованої традиційної особливості в таких випадках:

(a) якщо не забезпечено відповідність умовам специфікації;

(b) якщо протягом принаймні семи років не введено в обіг жодного продукту з гарантованою традиційною особливістю, охоронюваним зазначенням походження або охоронюваним географічним зазначенням.

Комісія може на запит виробників продукту, що його реалізовують під зареєстрованою назвою, анулювати відповідну реєстрацію.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

2. Для забезпечення правової визначеності в тому, що всі сторони мають можливість захищати свої права та законні інтереси, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про доповнення правил процесу анулювання.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил для процедур і форми процесу анулювання, а також для представлення запитів, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

РОЗДІЛ VI
ПРОЦЕДУРНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА І
Місцеве сільськогосподарське виробництво та прямі продажі

Стаття 55
Звітування щодо місцевого сільськогосподарського виробництва та прямих продажів

Не пізніше 4 січня 2014 року Комісія надає Європейському Парламенту і Раді звіт щодо нової схеми маркування у сфері місцевого сільськогосподарського виробництва та прямих продажів, щоб допомагати виробникам реалізовувати свої продукти на місцевому рівні. Звіт повинен зосереджуватися на здатності фермера створювати додану вартість свого продукту завдяки новій етикетці та повинен ураховувати інші критерії, такі як можливості зменшення викидів вуглецю і відходів завдяки коротким ланцюгам виробництва та розповсюдження.

Звіт, за необхідності, повинен супроводжуватися відповідними законодавчими пропозиціями щодо створення схеми маркування у сфері місцевого сільськогосподарського виробництва та прямих продажів.

ГЛАВА II
Процедурні правила

Стаття 56
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надаються Комісії з дотриманням умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в другому підпараграфі статті 2(1), статті 5(4), першому підпараграфі статті 7(2), першому підпараграфі статті 12(5), статті 16(2), статті 18(5), першому підпараграфі статті 19(2), першому підпараграфі статті 23(4), статті 25(3), статті 29(4), статті 30, статті 31(3) та (4), статті 41(3), статті 42(2), першому підпараграфі статті 49(7), першому підпараграфі статті 51(6), першому підпараграфі статті 53(3) та першому підпараграфі статті 54(2), надаються Комісії на період у п'ять років, починаючи з 3 січня 2013 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев'ять місяців до кінця п'ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої ж тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не висловлюють заперечення щодо такого подовження не пізніше ніж за три місяці до кінця кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в другому підпараграфі статті 2(1), статті 5(4), першому підпараграфі статті 7(2), першому підпараграфі статті 12(5), статті 16(2), статті 18(5), першому підпараграфі статті 19(2), першому підпараграфі статті 23(4), статті 25(3), статті 29(4), статті 30, статті 31(3) та (4), статті 41(3), статті 42(2), першому підпараграфі статті 49(7), першому підпараграфі статті 51(6), першому підпараграфі статті 53(3) та першому підпараграфі статті 54(2), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом чи Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, указані в такому рішенні. Рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або пізніше - на дату, визначену в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введено в дію.

4. Одразу після ухвалення делегованого акта, Комісія передає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до другого підпараграфа статті 2(1), статті 5(4), першого підпараграфа статті 7(2), першого підпараграфа статті 12(5), статті 16(2), статті 18(5), першого підпараграфа статті 19(2), першого підпараграфа статті 23(4), статті 25(3), статті 29(4), статті 30, статті 31(3) і (4), статті 41(3), статті 42(2), першого підпараграфа статті 49(7), першого підпараграфа статті 51(6), першого підпараграфа статті 53(3) та першого підпараграфа статті 54(2), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати передання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 57
Процедура комітету

1. Комісії допомагає Комітет з політики якості сільськогосподарських продуктів. Зазначений комітет - це комітет у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта і застосовується третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

ГЛАВА III
Скасування та прикінцеві положення

Стаття 58
Скасування

1. Регламенти (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006 скасувати.

Проте, стаття 13 Регламенту (ЄС) № 509/2006 продовжує застосовуватися до заявок, що стосуються продуктів, на які не поширюється сфера застосування розділу III цього Регламенту, що їх Комісія отримала до дати набуття чинності цим Регламентом.

2. Покликання на скасовані Регламенти необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці в додатку II до цього Регламенту.

Стаття 59
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Проте, стаття 12(3) та стаття 23(3) застосовуються з 4 січня 2016 року без обмежень для продуктів, які вже було введено в обіг до цієї дати.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

ДОДАТОК I

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ТА ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ, ЗАЗНАЧЕНІ В СТАТТІ 2(1)

I. Зазначення походження та географічні зазначення

- пиво,

- шоколад і похідні продукти,

- хлібобулочні вироби, тістечка, торти, печиво та інші борошняні кондитерські вироби,

- напої, виготовлені з рослинних екстрактів,

- макаронні вироби,

- сіль,

- природні камеді та смоли,

- гірчична паста,

- сіно,

- ефірні олії,

- корок,

- кошеніль,

- квіти та декоративні рослини,

- бавовна,

- вовна,

- лоза,

- тіпаний льон,

- шкіра,

- хутро,

- пір'я.

II. Гарантовані традиційні особливості

- готові страви,

- пиво,

- шоколад і похідні продукти,

- хлібобулочні вироби, тістечка, торти, кондитерські вироби, печиво та інші борошняні кондитерські вироби,

- напої, виготовлені з рослинних екстрактів,

- макаронні вироби,

- сіль.

ДОДАТОК II

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ, ЗАЗНАЧЕНА В СТАТТІ 58(2)

Регламент (ЄС) № 509/2006	Цей Регламент
Стаття 1(1)	Стаття 2(1)
Стаття 1(2)	Стаття 2(3)
Стаття 1(3)	Стаття 2(4)
Стаття 2(1), пункт (а)	Стаття 3, пункт (5)
Стаття 2(1), пункт (b)	Стаття 3, пункт (3)
Стаття 2(1), пункт (с)	-
Стаття 2(1), пункт (d)	Стаття 3, пункт (2)
Стаття 2(2), з першого по третій підпараграфи	-
Стаття 2(2), четвертий підпараграф	-
Стаття 3	Стаття 22(1)
Стаття 4(1), перший підпараграф	Стаття 18(1)
Стаття 4(2)	Стаття 18(2)
Стаття 4(3), перший підпараграф	-
Стаття 4(3), другий підпараграф	Стаття 18(4)
Стаття 5(1)	Стаття 43
Стаття 5(2)	Стаття 42(1)
Стаття 6(1)	Стаття 19(1)
Стаття 6(1), пункт (а)	Стаття 19(1), пункт (а)
Стаття 6(1), пункт (b)	Стаття 19(1), пункт (b)
Стаття 6(1), пункт (с)	Стаття 19(1), пункт (с)
Стаття 6(1), пункт (d)	-
Стаття 6(1), пункт (е)	Стаття 19(1), пункт (d)
Стаття 6(1), пункт (f)	-
Стаття 7(1) і (2)	Стаття 49(1)
Стаття 7(3), пункти (а) і (b)	Стаття 20(1), пункти (а) і (b)
Стаття 7(3), пункт (с)	-
Стаття 7(3), пункт (d)	-
Стаття 7(4)	Стаття 49(2)
Стаття 7(5)	Стаття 49(3)
Стаття 7(6), пункти (a), (b) і (c)	Стаття 49(4)
Стаття 7(6), пункт (d)	Стаття 20(2)
Стаття 7(7)	Стаття 49(5)
Стаття 7(8)	Стаття 49(6)
Стаття 8(1)	Стаття 50(1)
Стаття 8(2), перший підпараграф	Стаття 50(2), пункт (b)
Стаття 8(2), другий підпараграф	Стаття 52(1)
Стаття 9(1) і (2)	Стаття 51(1)
Стаття 9(3)	Стаття 2(1) і (2)
Стаття 9(4)	Стаття 52(2)
Стаття 9(5)	Стаття 52(3) і (4)
Стаття 9(6)	Стаття 51(5)
Стаття 10	Стаття 54
Стаття 11	Стаття 53
Стаття 12	Стаття 23
Стаття 13(1)	-
Стаття 13(2)	-
Стаття 13(3)	-
Стаття 14(1)	Стаття 36(1)
Стаття 14(2)	Стаття 46(1)
Стаття 14(3)	Стаття 37(3), другий підпараграф
Стаття 15(1)	Стаття 37(1)
Стаття 15(2)	Стаття 37(2)
Стаття 15(3)	Стаття 39(2)
Стаття 15(4)	Стаття 36(2)
Стаття 16	-
Стаття 17(1) і (2)	Стаття 24(1)
Стаття 17(3)	Стаття 24(2)
Стаття 18	Стаття 57
Стаття 19(1), пункт (а)	-
Стаття 19(1), пункт (b)	Стаття 49(7), другий підпараграф
Стаття 19(1), пункт (с)	Стаття 49(7), перший підпараграф
Стаття 19(1), пункт (d)	Стаття 22(2)
Стаття 19(1), пункт (е)	Стаття 51(6)
Стаття 19(1), пункт (f)	Стаття 54(1)
Стаття 19(1), пункт (g)	Стаття 23(4)
Стаття 19(1), пункт (h)	-
Стаття 19(1), пункт (і)	-
Стаття 19(2)	Стаття 25(1)
Стаття 19(3), пункт (а)	-
Стаття 19(3), пункт (b)	Стаття 25(2)
Стаття 20	Стаття 47
Стаття 21	Стаття 58
Стаття 22	Стаття 59
Додаток I	Додаток I (частина II)
Стаття 1(1)	Стаття 2(1) і (2)
Стаття 1(2)	Стаття 2(3)
Стаття 1(3)	Стаття 2(4)
Стаття 2	Стаття 5
Стаття 3(1), другий і третій підпараграфи	Стаття 41(1), (2) і (3)
Стаття 3(2), (3) і (4)	Стаття 6(2), (3) і (4)
Стаття 4	Стаття 7
Стаття 5(1)	Стаття 3, пункт (2) і стаття 49(1)
Стаття 5(2)	Стаття 49(1)
Стаття 5(3)	Стаття 8(1)
Стаття 5(4)	Стаття 49(2)
Стаття 5(5)	Стаття 49(3)
Стаття 5(6)	Стаття 9
Стаття 5(7)	Стаття 8(2)
Стаття 5(8)	-
Стаття 5(9), перший підпараграф	-
Стаття 5(9), другий підпараграф	Стаття 49(5)
Стаття 5(10)	Стаття 49(6)
Стаття 5(11)	-
Стаття 6(1), перший підпараграф	Стаття 50(1)
Стаття 6(2), перший підпараграф	Стаття 50(2), пункт (а)
Стаття 6(2), другий підпараграф	Стаття 52(1)
Стаття 7(1)	Стаття 51(1), перший підпараграф
Стаття 7(2)	Стаття 51(1), другий підпараг раф
Стаття 7(3)	Стаття 10
Стаття 7(4)	Стаття 52(2) і (4)
Стаття 7(5)	Стаття 51(3) і стаття 52(3) і (4)
Стаття 7(6)	Стаття 11
Стаття 7(7)	Стаття 51(5)
Стаття 8	Стаття 12
Стаття 9	Стаття 53
Стаття 10(1)	Стаття 36(1)
Стаття 10(2)	Стаття 46(1)
Стаття 10(3)	Стаття 37(3), другий підпараграф
Стаття 11(1)	Стаття 37(1)
Стаття 11(2)	Стаття 37(2)
Стаття 11(3)	Стаття 39(2)
Стаття 11(4)	Стаття 36(2)
Стаття 12	Стаття 54
Стаття 13(1)	Стаття 13(1)
Стаття 13(2)	Стаття 13(2)
Стаття 13(3)	Стаття 15(1)
Стаття 13(4)	Стаття 15(2)
Стаття 14	Стаття 14
Стаття 15	Стаття 57
Стаття 16, пункт (а)	Стаття 5(4), другий підпараграф
Стаття 16, пункт (b)	-
Стаття 16, пункт (с)	-
Стаття 16, пункт (d)	Стаття 49(7)
Стаття 16, пункт (е)	-
Стаття 16, пункт (f)	Стаття 51(6)
Стаття 16, пункт (g)	Стаття 12(7)
Стаття 16, пункт (h)	-
Стаття 16, пункт (і)	Стаття 11(3)
Стаття 16, пункт (j)	-
Стаття 16, пункт (k)	Стаття 54(2)
Стаття 17	Стаття 16
Стаття 18	Стаття 47
Стаття 19	Стаття 58
Стаття 20	Стаття 59
Додаток I та додаток II	Додаток I (частина I)

{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}

Про нас

Конфіденційність

Приєднуйтесь.