Про затвердження Авіаційних правил України «Правила охорони повітряних суден та інших важливих об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них»

Відповідно до статей 5, 11, частини дев’ятої статті 87 Повітряного кодексу України, Закону України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації», пункту 8 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 520, з метою удосконалення контролю доступу, захисту повітряних суден та об’єктів у суб’єктах авіаційної діяльності цивільної авіації України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Авіаційні правила України «Правила охорони повітряних суден та інших важливих об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них», що додаються.

2. Управлінню системою авіаційної безпеки (Мачуський В.В.) забезпечити в установленому законодавством порядку:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу на офіційному сайті.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

наказ Міністерства транспорту України від 04 грудня 1997 року № 412 «Про затвердження Правил проведення спеціального догляду повітряних суден цивільної авіації України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 611/2415;

наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 березня 2005 року № 230 «Про затвердження Правил організації охорони повітряних суден та об’єктів на авіапідприємствах цивільної авіації України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24 червня 2005 року за № 680/10960;

наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 18 червня 2007 року № 509 «Про затвердження Правил з організації системи контролю доступу в авіаційних суб’єктах цивільної авіації», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 липня 2007 року за № 828/14095 (із змінами).

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

АВІАЦІЙНІ ПРАВИЛА УКРАЇНИ
«Правила охорони повітряних суден та інших важливих об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них»

I. Загальні положення

1. Ці Авіаційні правила розроблено відповідно до вимог Повітряного кодексу України, Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України від 21 березня 2017 року № 1965-VIII, Додатка 17 «Безпека. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання» до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Док. 8973 ІСАО «Керівництво з авіаційної безпеки», а також Частини II Док. 30 Європейської конференції цивільної авіації (далі - ЄКЦА) «Політика ЄКЦА у сфері авіаційної безпеки».

2. Ці Авіаційні правила визначають порядок забезпечення безпеки в неконтрольованій зоні, доступу осіб і транспортних засобів, їх перебування в контрольованих зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, та критичних ділянках зон обмеженого доступу, що охороняються, суб’єктів авіаційної діяльності, а також здійснення захисту активів суб’єктів авіаційної діяльності України.

3. Ці Авіаційні правила поширюються на всі суб’єкти авіаційної діяльності України, які провадять свою діяльність у галузі цивільної авіації.

4. З метою зменшення ймовірності вчинення актів незаконного втручання суб’єкти авіаційної діяльності, які забезпечують заходи авіаційної безпеки, та усі інші фізичні і юридичні особи незалежно від форми власності й підпорядкування, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації у контрольованій зоні та зонах обмеженого доступу, що охороняються, у межах своїх повноважень запроваджують такі заходи авіаційної безпеки:

захист неконтрольованої зони;

захист периметру контрольованої зони та зон обмеженого доступу, що охороняються;

фізичний захист будівель та приміщень, у тому числі споруд аеровокзалу;

контроль доступу;

догляд осіб, які не є пасажирами, їх особистих речей та предметів, які проносять такі особи до зони обмеженого доступу, що охороняється, та критичних ділянок таких зон;

догляд транспортних засобів, яким надається доступ (право на в’їзд) до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється;

захист повітряних суден та інших активів суб’єктів авіаційної діяльності.

5. Керівник експлуатанта аеродрому, провайдера аеронавігаційного обслуговування на основі оцінки ризиків та загроз визначають зони, у яких виконуються життєво важливі роботи для безперервного забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації. Такі зони визначаються як контрольовані зони та зони обмеженого доступу, що охороняються. У зонах обмеженого доступу, що охороняються, також визначаються їх критичні частини. Розташування неконтрольованих, контрольованих зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин позначається на плані-схемі, яка додається до програми авіаційної безпеки відповідного суб’єкта авіаційної діяльності.

6. З метою дотримання вимог щодо контролю доступу, захисту повітряних суден та об’єктів, керівники суб’єктів авіаційної діяльності, які забезпечують заходи авіаційної безпеки, на підставі цих Авіаційних правил розробляють відповідну інструкцію з організації системи контролю доступу, захисту повітряних суден та інших активів суб’єктів авіаційної діяльності.

7. У цих Авіаційних правилах терміни вживаються в таких значеннях:

аеродром спільного використання - аеродром, що використовується для польотів повітряних суден цивільної та державної авіації;

активи суб’єкта авіаційної діяльності - загальна інфраструктура суб’єкта авіаційної діяльності (аеродром, повітряні судна, системи й обладнання, об’єкти зв’язку, навігації та спостереження, персонал тощо);

контроль доступу - установлений порядок санкціонованого допуску осіб і транспорту в контрольовану зону і зони обмеженого доступу, що охороняються;

контрольована зона - робоча площа авіапідприємства, аеропорту, прилегла до неї територія, а також розташовані поблизу них приміщення, доступ до яких контролюється;

контрольно-пропускний пункт - споруда, будинок або приміщення з відповідним інженерно-технічним обладнанням, що призначене для санкціонованого доступу осіб і транспортних засобів до контрольованої зони або зон обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності, а також виходу/виїзду із цих зон;

неконтрольована зона - зона аеропорту та споруди з вільним доступом;

патрульний наряд - один або декілька працівників підрозділу воєнізованої охорони служби авіаційної безпеки аеропорту, які виконують завдання щодо захисту повітряних суден та інших активів суб’єкта авіаційної діяльності шляхом патрулювання на транспортних засобах або в пішому порядку;

пост - все доручене для охорони чатовому, а також місце або ділянка місцевості в межах контрольованої зони або зони обмеженого доступу, що охороняється, на якій він виконує свої обов’язки;

перепустка - документ, що видається особам, які працюють в аеропортах, або особам, яким з інших обґрунтованих причин необхідний санкціонований доступ в аеропорт, контрольовану зону, зони обмеженого доступу, що охороняються. Такий документ дає змогу ідентифікувати особу та встановлені для неї зони доступу. Для подібних цілей видаються і використовуються перепустки на транспортні засоби;

чатовий - озброєний працівник підрозділу воєнізованої охорони служби авіаційної безпеки аеропорту, який виконує завдання щодо захисту дорученого йому поста.

Інші терміни, які використовуються в цих Авіаційних правилах, вживаються у значеннях, наведених у Повітряному кодексі України, Законі України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації», додатках до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та інших нормативно-правових актах.

8. У цих Авіаційних правилах використовуються такі скорочення:

АБ - авіаційна безпека;

АНВ - акт незаконного втручання;

ВР - вибухова речовина;

ІАС - інженерно-авіаційна служба;

КПП - контрольно-пропускний пункт;

ПС - повітряне судно;

САБ - служба авіаційної безпеки;

ТЗД - технічні засоби догляду;

ЦДС - центральна диспетчерська служба.

II. Захист контрольованих зон

1. З метою перешкоджання несанкціонованому доступу, недопущення проникнення та виявлення спроб несанкціонованого проникнення в контрольовану зону та зону обмеженого доступу, що охороняється, в аеропорту (на аеродромі) або на визначених об’єктах провайдера аеронавігаційного обслуговування вздовж усього периметра контрольованої зони встановлюється захисна огорожа.

2. Керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування є відповідальним за облаштування та підтримання в належному стані огорожі контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється.

3. Кожна юридична особа, що здійснює діяльність в аеропорту (на аеродромі), є відповідальною за підтримання в робочому стані огорожі периметра аеродрому на ділянці розташування своїх об’єктів згідно із законодавством та договором, укладеним з аеропортом.

4. Захисна огорожа встановлюється на межі неконтрольованої й контрольованої зон аеропорту та на межі контрольованої зони й зони обмеженого доступу, що охороняється.

5. Для додаткового захисту над захисною огорожею під кутом обов’язково встановлюють шар колючого або колючо-ріжучого дроту (дашок).

6. Мінімальна висота захисної огорожі з урахуванням зазначеного шару (дашка) має становити не менше ніж 2 м 44 см.

7. Захисна огорожа встановлюється так, щоб вона виключала можливість несанкціонованого проникнення осіб, у тому числі під та над огорожею, була неперервною по всьому периметру контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється.

8. З метою зменшення ймовірності здійснення підкопів захисну огорожу встановлюють на бетонний фундамент чи вкопують у землю так, щоб максимально ускладнити здійснення підкопу чи створення лазу.

9. З метою інформування осіб щодо обмеження доступу до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, вздовж усього периметра захисної огорожі через кожні 50 м встановлюються знаки попереджувально-заборонного змісту, розмір шрифту яких має бути достатнім для ідентифікації тексту особами. Формат і розміри знаків визначено в додатку 1 до цих Авіаційних правил.

10. Вибір типу конструкції захисної огорожі, матеріалів та додаткових технічних засобів безпеки, а також межі встановлення захисної огорожі й обладнання здійснюється на підставі оцінки рівня загрози безпеці цивільної авіації так, щоб максимально ускладнити і збільшити час, потрібний порушникам для проникнення.

11. Для спорудження захисної огорожі можуть застосовуватися:

залізобетонні конструкції;

металева сітка та металоконструкції;

колючий або ріжучий дріт;

неметалеві матеріали високої міцності;

комбіновані конструкції тощо.

12. За неможливості використання металевої огорожі з будь-яких причин для її будівництва можуть застосовуватися інші спеціальні матеріали чи методи, у тому числі ламкі матеріали або «жива огорожа» (колючі чагарники).

13. Захисна огорожа не повинна мати пошкоджень та несправностей, які дозволяють проникнути в контрольовані зони. Усі виявлені пошкодження та несправності периметру захисної огорожі має бути негайно усунуто.

14. Перевірку стану захисної огорожі здійснює патрульний наряд САБ суб’єкта авіаційної діяльності постійно протягом доби з визначеною періодичністю та з дотриманням принципу непередбачуваності. Про результати огляду робиться запис у спеціальному журналі.

15. Для підвищення рівня захисту периметра аеропорту (аеродрому) та інших суб’єктів авіаційної діяльності застосовуються додаткові технічні засоби безпеки, зокрема:

сигналізація, що спрацьовує в разі несанкціонованого проникнення через захисну огорожу;

замкнута телевізійна система;

охоронне освітлення захисної огорожі тощо.

16. Захисна огорожа має постійно перебувати під наглядом САБ шляхом організації стаціонарних постів, залучення мобільних патрулів (пішохідних або із застосуванням транспортних засобів), використання замкнутої телевізійної системи.

17. Замкнута телевізійна система може встановлюватися приховано чи відкрито для посилення стримуючого ефекту заходів АБ.

18. З метою уникнення так званих «сліпих зон» та спрощення нагляду захисну огорожу встановлюють у максимально можливій прямолінійній конфігурації. Кількість ділянок, де змінюється напрям огорожі, а також стиків, спрямованих назовні, мінімізується.

19. Для забезпечення нагляду та виявлення спроб несанкціонованого проникнення з обох сторін захисної огорожі створюються смуги завширшки 3 м, на яких усуваються фізичні перешкоди, рослинність та інші об’єкти, що можуть сприяти приховуванню та проникненню порушників до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється.

20. Уздовж внутрішньої сторони огорожі (за можливості - й із зовнішньої сторони) прокладають дорогу з твердим покриттям для проїзду транспортних засобів під час здійснення патрулювань персоналом САБ.

21. Таку дорогу обладнують дренажною системою, уздовж неї усувають фізичні перешкоди, рослинність та інші об’єкти, що можуть сприяти приховуванню порушників. У зимовий період здійснюють прибирання дороги від снігу.

22. За наявності мережі підземних службових переходів, каналізаційних колекторів, інженерних та інших тунелів, які перетинають межі контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, входи та виходи до них, які може бути використано для несанкціонованого проникнення, мають бути надійно закриті, замкнені та заблоковані, а також періодично перевірятися персоналом САБ під час здійснення патрулювань із дотриманням принципу непередбачуваності й обладнуватися сигналізацією.

23. У захисній огорожі периметра аеропорту (аеродрому), на визначених об’єктах провайдера аеронавігаційного обслуговування та інших суб’єктів авіаційної діяльності встановлюють аварійні ворота для забезпечення безперешкодного доступу аварійних транспортних засобів до місця авіаційної події як на території суб’єктів авіаційної діяльності, так і за її межами.

Проєктування та встановлення воріт мають забезпечувати цілісність огорожі з визначеними характеристиками, їх закриття та перебування під постійною охороною та наглядом.

24. Для підвищення ефективності здійснення патрулювання й нагляду працівниками САБ, а також стримування потенційних порушників від несанкціонованого проникнення в аеропорти (на аеродроми), на об’єкти провайдера аеронавігаційного обслуговування та інших суб’єктів авіаційної діяльності встановлюють охоронне освітлення периметра захисної огорожі, її проблемних ділянок, окремих частин контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється.

25. Охоронне освітлення має бути рівномірним та не створювати тіней. Для освітлення кожної ділянки потрібно використовувати принаймні два джерела освітлення на випадок виходу з ладу одного з них.

26. Патрулювання з метою охорони периметра організовується за принципами:

1) керівник аеропорту (аеродрому) за поданням начальника САБ затверджує відповідні маршрути, графіки пересування патруля та перелік об’єктів, що підлягають постійному або тимчасовому візуальному спостереженню;

2) з метою здійснення ефективного патрулювання персонал САБ забезпечується радіофікованим автотранспортом, портативними радіостанціями, оптичними приладами спостереження, освітлювальними засобами (ліхтарями);

3) залучений до патрулювання персонал САБ зобов’язаний підтримувати постійний зв’язок у зазначений відрізок часу з оперативним центром САБ чи іншим визначеним підрозділом суб’єкта авіаційної діяльності.

27. Суб’єкт авіаційної діяльності, який експлуатує наземні засоби радіотехнічного забезпечення за межами контрольованої зони аеропорту (аеродрому), відповідає за стан доріг до віддалених об’єктів радіонавігації, що перебувають на їх утриманні, які мають забезпечувати оперативне прибуття групи реагування в разі надходження інформації про спробу проникнення сторонніх осіб до таких об’єктів.

28. Споруди та будівлі, що розміщуються вздовж периметра контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, може бути використано як частини захисної огорожі за умови, що прохід через них неможливий, обмежений та контролюється персоналом САБ.

29. Будь-яка споруда, яка є частиною периметра контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, повинна мати мінімальну кількість дверей та воріт для проходу осіб і проїзду транспортних засобів.

30. Двері, вікна, ворота та інші місця, які може бути використано для несанкціонованого проникнення до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, мають бути належним чином захищені фізичними засобами (підсилення конструкції дверей, вікон та воріт, решітки тощо), а також технічними засобами забезпечення безпеки.

31. Зовнішні двері повинні бути монолітними та виготовлятись із твердих матеріалів, а також щільно підігнаними і мати надійні кріплення. Для забезпечення додаткового захисту з внутрішньої частини дверей встановлюють механічні засуви.

32. Двері встановлюють так, щоб виключити можливість їх відкриття чи зняття шляхом пошкодження елементів кріплення зі сторони неконтрольованої зони.

33. Вікна, які розміщені в підвальному або першому поверхах та можуть бути використані для несанкціонованого проникнення до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, має бути захищено від несанкціонованого проникнення шляхом використання віконних рам посиленої конструкції, додаткових кріплень та металевих решіток на вікнах.

34. Для додаткового захисту від несанкціонованого проникнення двері та вікна можуть обладнуватися сигналізацією та замкнутою телевізійною системою.

35. Двері та вікна, які можуть відчинятися, але не використовуються, має бути зачинено, замкнено та опломбовано номерними стікерами, мастиковими печатками або пломбами.

Персонал САБ періодично та з дотриманням принципу непередбачуваності перевіряє стан захисту таких дверей та вікон. Про результати перевірки робиться запис у спеціальному журналі.

36. Ключі від усіх замків вхідних (в’їзних) воріт, дверей (лазів), вікон, підземних переходів, мереж каналізації, тунелів тощо мають зберігатися у визначеного працівника САБ, на якого покладено відповідальність за їх технічний стан. Інформацію про видачу ключів відповідальним особам суб’єктів авіаційної діяльності, а також про передання їх між черговими змінами САБ зазначають у спеціальному журналі.

III. Організація контролю доступу

1. З урахуванням оцінки загроз та ризиків безпеці, керівник аеропорту (аеродрому) спільно з керівниками суб’єктів авіаційної діяльності, виробнича діяльність яких проводиться в аеропорту (на аеродромі), визначає зони, в яких виконуються життєво важливі для безперервного забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації у аеропорту (на аеродромі) роботи. Такі зони визначаються як контрольовані зони та зони обмеженого доступу, що охороняються.

2. У зонах обмеженого доступу, що охороняються, визначаються їх критичні ділянки.

3. З метою запровадження заходів контролю на безпеку в аеропорту (на аеродромі) чи у провайдера аеронавігаційного обслуговування чітко визначаються межі контрольованої зони, зон обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичні ділянки.

4. Межа між неконтрольованою та контрольованою зонами має бути у вигляді чітко видимої фізичної перешкоди, яка запобігає несанкціонованому доступу до контрольованої зони осіб, проїзду транспортних засобів та можливому проникненню тварин.

5. Розташування неконтрольованої, контрольованої зони, зон обмеженого доступу, що охороняються, а також критичних ділянок зон обмеженого доступу, що охороняються, позначається на плані-схемі аеропорту (аеродрому), яка додається до програми авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому).

6. Керівник провайдера аеронавігаційного обслуговування визначає та погоджує з уповноваженим органом з питань цивільної авіації перелік критично важливих об’єктів аеронавігаційного обслуговування, що підлягають захисту й на яких запроваджується контроль доступу й догляд осіб і транспортних засобів, яким надано право доступу до зазначених об’єктів.

7. Розташування та межі контрольованих зон визначених об’єктів провайдера аеронавігаційного обслуговування позначаються на плані-схемі, яка додається до програми авіаційної безпеки провайдера аеронавігаційного обслуговування.

8. Відомості про зони, що розташовані за межами аеропорту (якщо такі існують), що визначені як контрольовані зони або зони обмеженого доступу, що охороняються, та на яких впроваджується контроль доступу, також вносяться до програми забезпечення авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування. До зазначених зон належать:

вантажні склади зареєстрованих агентів та відомих вантажовідправників;

визначені приміщення операторів поштового зв’язку, в яких обробляється вантаж та пошта, а також здійснюється контроль на безпеку і догляд вантажу та пошти;

приміщення суб’єктів авіаційної діяльності (кейтерингових копаній), в яких здійснюється приготування та комплектування бортового харчування;

приміщення суб’єктів авіаційної діяльності, які здійснюють прибирання ПС (клінінгові компанії);

приміщення суб’єктів авіаційної діяльності, які постачають бортприпаси (приналежності);

склади паливно-мастильних матеріалів;

об’єкти засобів зв’язку, навігації та спостереження;

антенні поля;

інші життєво важливі для безпечної діяльності цивільної авіації об’єкти.

9. Відповідальними за здійснення контролю доступу та дотримання правил перебування у таких зонах є керівники суб’єктів авіаційної діяльності, яким належать вказані об’єкти.

10. На аеродромах спільного використання програма авіаційної безпеки аеропорту й інструкція щодо організації системи контролю доступу, захисту ПС та об’єктів суб’єкта авіаційної діяльності погоджуються з командиром військової частини.

11. Керівник аеропорту (аеродрому) відповідає за доведення до відома всіх юридичних та фізичних осіб, що здійснюють діяльність в аеропорту (на аеродромі) і яким потрібно мати доступ до контрольованих зон чи зон обмеженого доступу, що охороняються, положень програми авіаційної безпеки аеропорту щодо статусу визначених зон та встановлених вимог стосовно доступу та перебування в них.

12. З метою забезпечення санкціонованого доступу та перебування осіб і транспортних засобів у контрольованих зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, критичних ділянках зон обмеженого доступу, що охороняються, у суб’єктах авіаційної діяльності, які забезпечують заходи авіаційної безпеки та в усіх інших фізичних і юридичних осіб незалежно від форми власності та підпорядкування, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації, запроваджується система контролю доступу.

13. В аеропортах (на аеродромах), у яких відкрито пункти пропуску через державний кордон чи яким видано дозвіл на здійснення міжнародних польотів, організація пропускного режиму та порядок доступу до зон прикордонного та митного контролю узгоджуються з органом охорони державного кордону, в зоні відповідальності якого розташовано пункт пропуску, та з відповідним органом доходів і зборів.

14. Критичні ділянки зон обмеженого доступу, що охороняються, до яких проходять пасажири після догляду, обладнуються дверима з надійними замками та засобами контролю за всіма точками доступу до таких зон.

15. Контроль за входами та виходами до/із критичних ділянок зон обмеженого доступу, що охороняються, покладається на старшого зміни підрозділу догляду САБ в аеропорту (на аеродромі), а до/із зон прикордонного контролю в міжнародних аеропортах, у яких такі зони визначаються як критичні ділянки зон обмеженого доступу, що охороняються,- на старшого зміни в пункті пропуску органу охорони державного кордону.

16. З метою своєчасного виявлення порушень порядку доступу та перебування в контрольованих зонах та зонах обмеженого доступу, що охороняються, а також запобігання таким порушенням у подальшому керівник аеропорту (аеродрому) чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності запроваджує систему добровільних сповіщень про факти порушень персоналом вимог щодо контролю доступу та порядку перебування в контрольованих зонах та зонах обмеженого доступу, що охороняються.

17. Право доступу осіб до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, надається за наявності обґрунтованої потреби виконувати посадові обов’язки в зазначених зонах.

18. Доступ осіб і транспортних засобів, які не мають обґрунтованої потреби виконувати посадові обов’язки чи роботи в зоні обмеженого доступу, що охороняється, та її окремих частинах, обмежується.

19. Підставою для доступу та перебування особи в контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняється, є:

перепустка встановленого зразка (за винятком випадків, зазначених у пункті 20);

дійсні посвідчення члена екіпажу, документ, що посвідчує особу, та свідоцтво авіаційного персоналу;

діючий посадковий талон (у друкованому чи електронному вигляді) для особи, яка має статус пасажира, та дійсний документ, що посвідчує особу.

20. Дозвіл на проходження до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту надається співробітникам правоохоронних органів в аеропорту, військовослужбовцям, які виконують свої функціональні обов’язки, згідно з листом-заявкою на керівника аеропорту. До листа-заявки додається перелік осіб, які мають право зберігати, носити й застосовувати зброю із вказівкою на те, що вони озброєні та/або оснащені спеціальними засобами. Такий перелік погоджує керівник аеропорту.

Догляду зброї та спеціальних засобів не проводять.

Догляд речей (предметів), які співробітники правоохоронних органів в аеропорту та військовослужбовці, які виконують свої функціональні обов’язки в аеропорту, заносять до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, здійснюється на загальних підставах.

21. Співробітники правоохоронних органів України, які не здійснюють правоохоронних функцій на постійній основі в аеропорту, допускаються в контрольовану зону та зони обмеженого доступу, що охороняються, суб’єкта авіаційної діяльності за разовими чи тимчасовими перепустками, посвідченню встановленого зразка та документа, що підтверджує повноваження такого працівника на право виконання в контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняється, правоохоронних функцій, віднесених до його компетенції.

Тимчасові перепустки надаються керівником аеропорту завчасно на підставі листа керівника відповідного правоохоронного органу терміном дії до шести місяців.

Переміщення цих співробітників правоохоронних органів у контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняються, суб’єкта авіаційної діяльності здійснюється з обов’язковим супроводженням посадової особи суб’єкта авіаційної діяльності або співробітника відповідного правоохоронного органу, який має постійну особисту перепустку.

22. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) під час виконання повноважень, передбачених Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», допускається до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту в разі пред’явлення працівнику САБ перепустки встановленого зразка, що оформлюється на підставі його службового посвідчення та документа, що посвідчує особу, й у супроводі посадової особи суб’єкта авіаційної діяльності.

Представники Уповноваженого, працівники Секретаріату Уповноваженого та представники громадських організацій, експерти, учені та фахівці, залучені Уповноваженим на договірних засадах для виконання повноважень, передбачених Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», допускаються до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту в супроводі посадової особи суб’єкта авіаційної діяльності в разі пред’явлення працівнику САБ перепустки встановленого зразка, що оформлюється для представників Уповноваженого та працівників Секретаріату Уповноваженого на підставі службового посвідчення та документа, що посвідчує особу, а для представників громадських організацій, експертів, учених і фахівців - на підставі документа, що посвідчує особу, та окремого письмового доручення Уповноваженого.

23. Особи, які пройшли реєстрацію на рейс та мають статус пасажира, прямують до критичних ділянок зон обмеженого доступу, що охороняються (наприклад, зали очікування вильоту), лише після проходження догляду з пред’явленням під час входу до пункту догляду документа, що посвідчує особу, та оформленого в установленому порядку посадкового талона.

24. Члени екіпажів експлуатантів, ПС яких базуються або виконують польоти протягом тривалого періоду з конкретного аеропорту, можуть отримувати постійні перепустки до зони обмеженого доступу, що охороняється, цього аеропорту.

25. Члени екіпажів, які мають постійні перепустки в контрольовану зону аеропорту, у якому перебуває їхнє ПС, прямують до нього через спеціально визначені КПП або через пункти догляду окремо від пасажирів після пред’явлення перепустки, завдання на політ, генеральної декларації (у разі вильоту за кордон) та обов’язкового проходження догляду.

26. Члени екіпажів, які не мають постійної перепустки до контрольованої зони аеропорту, у якому перебуває їхнє ПС, прямують до нього після пред’явлення завдання на політ, генеральної декларації (у разі вильоту за кордон) та посвідчення члена екіпажу з обов’язковим проходженням догляду та в супроводі уповноваженої особи суб’єкта наземного обслуговування або персоналу САБ в аеропорту. За відсутності посвідчення члена екіпажу надається документ, що посвідчує особу, та свідоцтво авіаційного персоналу.

27. Фізична особа - експлуатант ПС - замість завдання на політ пред’являє реєстраційне посвідчення ПС.

28. Державні інспектори уповноваженого органу з питань цивільної авіації допускаються до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, а також до критичних ділянок зони обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності на підставі перепустки встановленого зразка, посвідчення державного інспектора уповноваженого органу з питань цивільної авіації, спеціального завдання (наказу) на проведення перевірки та в супроводі призначеного працівника суб’єкта авіаційної діяльності, що підлягає перевірці, або працівника САБ в аеропорту.

29. Державні інспектори уповноваженого органу з питань цивільної авіації, функціональні обов’язки яких передбачають здійснення перевірок суб’єктів авіаційної діяльності в конкретному аеропорту, можуть отримувати тимчасові та постійні перепустки до відповідних зон аеропорту.

30. Особи, уповноважені на здійснення перевірок, а також інші посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації допускаються та перебувають у контрольованій зоні та зоні обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності на підставі отриманої одноденної перепустки та спеціального завдання (наказу) на проведення перевірки й у супроводі призначеного працівника суб’єкта авіаційної діяльності, що підлягає перевірці, або працівника САБ аеропорту.

31. Відповідальною за здійснення санкціонованого доступу осіб і транспортних засобів до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та її критичних ділянок аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування є САБ.

32. Транспортні засоби, які постійно залучаються до виконання робіт у контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування, мають залишатися в таких зонах у спеціально відведених місцях, навіть коли вони не використовуються.

33. Усі транспортні засоби, які працюють у контрольованій зоні, мають закриватися/блокуватися або перебувати під наглядом, якщо вони не використовуються. Якщо такі транспортні засоби залишаються без нагляду протягом тривалого проміжку часу, їх повинні періодично ретельно оглядати на предмет виявлення прихованих заборонених предметів.

34. З метою виявлення небезпечних предметів і речовин, які може бути використано для скоєння АНВ, транспортні засоби, залишені без нагляду, перед початком експлуатації підлягають огляду водієм.

35. Для здійснення контролю доступу на КПП можуть використовуватися електронні перепустки та автоматизовані системи контролю доступу.

36. Уповноважені особи суб’єкта авіаційної діяльності повинні здійснювати регулярні перевірки й тестування автоматизованої системи контролю доступу.

37. Вимоги до автоматизованих електронних систем контролю доступу:

має забезпечувати одночасне проходження лише однієї особи;

має бути автономною, відключеною від мережі Інтернет і зовнішніх локальних мереж;

повинна бути захищеною від деактивації в разі відключення основного джерела живлення та мати додаткове (аварійне) джерело живлення;

двері (ворота), які контролюються системою, повинні мати надійні автоматичні замки на випадок перебоїв в електропостачанні чи інших надзвичайних подій (ситуацій);

має бути обладнана пристроєм для механічного розблокування турнікету зі сторони контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, у разі надзвичайної ситуації;

час реакції системи на перепустку не повинен перевищувати 0.5 с, а час оновлення для перевірки наступної перепустки - 5 с;

зчитувачі даних із перепусток та обладнання системи мають бути належним чином захищені від злому та несанкціонованого втручання, а також захищені від потрапляння атмосферних опадів;

центр управління системою та база даних мають бути належним чином захищені, а доступ до них має бути обмеженим;

повинна мати надійні замки для блокування турнікету в разі невикористання КПП;

має обладнуватися сигналізацією для подання сигналу тривоги в разі відмови особі в допуску або навмисному порушенні роботи системи;

має забезпечувати блокування доступу та запобігати несанкціонованому доступу під час спроб використання недійсних або сторонніх перепусток;

має забезпечувати блокування доступу особі чи транспортному засобу після кількох невдалих спроб отримання доступу (максимально допустима кількість невдалих спроб не повинна перевищувати трьох).

38. Інформація про порушення правил контролю доступу, встановленого порядку перебування у визначених зонах або неналежне використання перепустки негайно передається заступнику керівника з АБ для відповідного реагування та керівнику суб’єкта авіаційної діяльності, у якому працює особа, що порушила встановлені правила.

39. 3 метою забезпечення ефективності системи контролю доступу й підтримання належного рівня захисту ПС та інших активів суб’єкта авіаційної діяльності забороняється:

в’їжджати до контрольованої зони суб’єкта авіаційної діяльності на власному транспорті та утримувати його у службових гаражах, ангарах, території та інших приміщеннях у межах контрольованої зони;

експлуатувати транспортні засоби, які не пройшли державної реєстрації та не перебувають на обліку згідно із законодавством України;

залишатися працівникам без дозволу керівника відповідного структурного підрозділу на території контрольованої зони суб’єкта авіаційної діяльності та його об’єктах після закінчення робочого часу (зміни) або проходити на об’єкти в неробочий час;

захаращувати територію будівельними матеріалами, аеропортовими припасами та іншими предметами, які перешкоджають руху громадян і транспорту, а також можуть сприяти вчиненню АНВ;

використовувати територію суб’єкта авіаційної діяльності чи його об’єкти під власні та колективні городи, сіножаті, для випасу тварин;

залишати після закінчення роботи в приміщенні відкритими вікна, у тому числі з металевими ґратами.

IV. Система перепусток

1. Доступ до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності контролюється за допомогою системи перепусток, яка дає змогу ідентифікації особи та спрощення процедур доступу осіб і транспортних засобів на територію суб’єктів авіаційної діяльності.

2. В аеропорту (на аеродромі) та на визначених об’єктах провайдера аеронавігаційного обслуговування запроваджується централізована система видачі перепусток, яку затверджує керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування. Відповідальність за управління такою системою, визначення формату перепусток, організацію виготовлення та прийняття рішення щодо їх видачі покладається на заступника керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з авіаційної безпеки.

3. Використання інших видів перепусток, крім визначених у розділі V цих Авіаційних правил, забороняється.

4. Для безпосереднього виконання робіт з оформлення, видачі та обліку перепусток у структурі САБ аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування створюється окремий підрозділ - бюро перепусток.

5. Бюро перепусток розміщується у спеціально обладнаному приміщенні (приміщеннях) в неконтрольованій зоні. З метою запобігання несанкціонованому оформленню та використанню перепусток у цьому приміщенні (приміщеннях) запроваджуються додаткові заходи безпеки, зокрема: контроль доступу до приміщення; обладнання вхідних дверей надійними замками та засобами сигналізації; опечатування дверей у неробочий час; забезпечення металевими ящиками (шафами) для зберігання бланків перепусток та іншої документації.

6. Керівник бюро перепусток забезпечує:

організацію виготовлення бланків перепусток;

облік, збереження та видачу перепусток;

здійснення заміни, вилучення та знищення перепусток;

облік та знищення, за потреби, бланків перепусток;

проведення інвентаризації всіх діючих і недійсних перепусток;

проведення відповідних інформувань щодо умов видачі та користування перепустками.

7. Оформлення та видача перепустки здійснюється лише після отримання письмового рішення заступника керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування з авіаційної безпеки про видачу перепусток конкретним особам (транспортним засобам).

8. Персонал бюро перепусток здійснює реєстрацію та облік усіх заяв щодо видачі перепусток.

9. Доступ до службових приміщень бюро перепусток обмежується й надається лише особам, які здійснюють оформлення та видачу перепусток, а також заступнику керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ для здійснення відповідного контролю.

10. Усі матеріали й обладнання, яке використовується для оформлення, видачі та обліку перепусток, зберігаються у службових приміщеннях бюро перепусток.

11. На всі матеріали, зокрема бланки перепусток, печатки, штампи та обладнання, що знаходиться в бюро перепусток і використовується для оформлення, видачі та обліку перепусток, складається опис, який зберігається в керівника бюро перепусток.

12. Щороку (станом на п’яте січня) проводиться комісійна інвентаризація всіх видів діючих перепусток. За результатами інвентаризації складається відповідний акт, який підписують члени комісії та затверджує заступник керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ.

13. Бланки перепусток та документи, надані заявниками для отримання перепусток, зберігаються у службових приміщеннях бюро перепусток у металевих ящиках (або шафах).

14. Кожна перепустка повинна мати свій номер. Номер на бланку проставляється лише під час оформлення перепустки на конкретну особу чи транспортний засіб. Зіпсований під час оформлення бланк перепустки підлягає знищенню.

15. У разі втрати чи викрадення бланків перепусток слід розглянути питання стосовно доцільності вилучення цієї серії перепусток.

16. Для належного контролю за обігом перепусток та їх обліку, а також з метою своєчасного реагування уповноважених осіб суб’єкта авіаційної діяльності в разі втрати, викрадення або несанкціонованого використання перепустки в суб’єкті авіаційної діяльності створюється та належним чином підтримується електронна база перепусток, доступ до якої обмежується.

17. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, які постійно працюють у контрольованій зоні аеропорту (аеродрому), подають заступнику керівника аеропорту (аеродрому) з АБ обґрунтований список осіб, яким потрібно отримати дозвіл для перебування без супроводження у відповідній зоні аеропорту чи аеродрому.

18. Посада, яку обіймає особа, чи її статус не можуть бути підставою для видачі перепустки.

19. Кожна особа повинна отримувати перепуску особисто для можливості встановлення відповідності фотокартки, підпису, з пред’явленням документа, що посвідчує особу. Отримувач перепустки під особистий підпис в облікових документах бюро перепусток аеропорту повинен бути ознайомлений з умовами її видачі та користування, а також режимними правилами та додатковими режимними правилами, встановленими наказом начальника органу охорони державного кордону.

20. Перепустки повертаються до бюро перепусток у разі:

вимоги бюро перепусток;

звільнення особи із займаної посади;

зміни роботодавця;

відсутності потреби доступу особи / транспортного засобу до відповідної зони аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування;

закінчення терміну дії перепустки;

вимоги про вилучення перепустки.

Контроль за своєчасним поверненням перепустки до бюро перепусток покладається на керівника бюро перепусток.

21. Для запобігання можливих зловживань під час використання перепусток встановлюється строк їх дії не більше ніж два роки, після чого їх замінюють на перепустки іншого формату. При цьому здійснюється перевірка анкетних даних власників перепусток для підтвердження їх відповідності вимогам з авіаційної безпеки.

22. Обмін перепусток проводиться згідно з графіком, який складає суб’єкт авіаційної діяльності. Залежно від потреби та з урахуванням кількості перепусток, які підлягають обміну, такий графік може складатися на рік, пів року, квартал або місяць.

23. Особа, яка втратила перепустку, зобов’язана повідомити про це в письмовій формі свого безпосереднього керівника та бюро перепусток аеропорту.

24. Інформація про втрату перепустки та визнання її недійсною надається до бюро перепусток аеропорту з метою недопущення її використання та своєчасного блокування в автоматизованих системах контролю доступу.

25. За фактом втрати перепустки керівник суб’єкта авіаційної діяльності проводить службове розслідування та вживає відповідних заходів для недопущення їх втрат у подальшому.

26. Уся інформація про факти втрати перепусток реєструється й документується в бюро перепусток та вноситься до автоматизованої електронної бази перепусток.

27. Якщо є підстави вважати, що втрачені перепустки може бути використано для скоєння АНВ, керівник аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування приймає рішення про зміну формату й заміну всіх раніше виданих перепусток.

28. Особа, яка отримала перепустку, відповідає за її належне збереження та використання згідно зі встановленими правилами, використовує перепустку особисто та лише під час виконання службових обов’язків.

29. Забороняється передавати перепустку іншій особі, а також користуватися перепусткою іншої особи чи іншого транспортного засобу для доступу чи перебування в контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється.

30. Перепустка до зон прикордонного та митного контролю надається керівником суб’єкта авіаційної діяльності з дозволу відповідних начальників органів охорони державного кордону (керівників підрозділів органів охорони державного кордону) та Державної фіскальної служби України в аеропорту.

31. Під час перебування у відповідній зоні аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності всі особи повинні носити перепустку на видному місці вище пояса для можливості її перевірки та ідентифікації особи персоналом САБ.

32. В окремих зонах для забезпечення безпеки перепустка має розміщуватися в прозорій кишені верхнього одягу.

33. Усі особи, які перебувають у контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування, повинні носити перепустки на видному місці. Носіння перепусток на видному місці поверх одягу протягом часу перебування в цих зонах контролюється персоналом САБ в аеропорту чи іншими уповноваженими особами контрольних органів і служб у межах їх компетенцій.

34. Особи та транспортні засоби, які мають право доступу до контрольованих зон та зон обмеженого доступу, що охороняються, зобов’язані перебувати тільки в тих зонах і секторах, доступ до яких їм надано.

V. Формат перепусток

1. Перепустки поділяються:

за строком дії - на постійні, тимчасові та одноденні;

за призначенням - на особисті, транспортні.

2. Інформація про зони та сектори, до яких особа чи транспортний засіб мають право доступу та перебування в них, зазначається на перепустці шляхом використання літерного, цифрового або кольорового коду.

3. На перепустці чітко визначається інформація, потрібна для ідентифікації власника перепустки. Для полегшення візуальної перевірки формат особистої перепустки має дозволяти носити її на видному місці верхнього одягу, а розмір має бути 85 мм х 55 мм.

4. Для використання формату перепусток із фотокарткою особи зображення її обличчя має бути максимально можливим крупним планом на контрастному фоні. Фотокартка має займати не менше ніж третину перепустки.

5. Формат постійної особистої перепустки має передбачати:

захист від підробки шляхом використання ускладненого ексклюзивного фону (фон - частина лицьової сторони перепустки, за винятком фотографії) чи ексклюзивного візерунка зі складних ліній чи інших неперервних геометричних фігур, які покривають лицьову частину перепустки, включаючи фотографію;

спрощену ідентифікацію за рахунок використання чіткого загального орнаменту, віддрукованого поверх фону;

можливість ламінування перепустки та нанесення на її поверхню захисних ексклюзивних друкованих знаків, видимих під конкретним кутом, що сприяє захисту від підміни фотографії.

6. Перепустки для доступу осіб до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється, за строком дії поділяються на:

постійні - до 2 років;

тимчасові - до 30 діб;

одноденні - до закінчення поточної доби або часу роботи особи.

7. На лицьовій стороні особистої постійної перепустки має міститись інформація, яка зазначена в додатку 2 до цих Авіаційних правил.

8. Тимчасові перепустки видаються особам для виконання службових обов’язків або поставлених завдань у контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, на обмежений термін.

9. Формат та зазначені в тимчасовій перепустці дані мають відповідати вимогам пункту 7 цього розділу, за винятком такого:

бланк тимчасової перепустки повинен мати інший колір;

наявність фотокартки в тимчасовій перепустці є необов’язковою.

10. Особи, які не мають документа, зазначеного в пункті 19 розділу III цих Авіаційних правил, для доступу до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, і її критичних ділянок аеропорту (аеродрому) чи об’єктів провайдера аеронавігаційного обслуговування повинні отримати одноденну перепустку.

11. Для отримання одноденної перепустки особа повинна попередньо до візиту подати заяву до бюро перепусток із пред’явленням документа, що посвідчує особу, та з викладенням обґрунтованих причин для її доступу і перебування в конкретній зоні аеропорту (аеродрому) чи об’єкта провайдера аеронавігаційного обслуговування.

12. Доступ та перебування осіб із тимчасовими та одноденними перепустками в контрольованій зоні, зоні обмеженого доступу, що охороняється, та її критичних ділянках аеропорту (аеродрому) чи об’єктів провайдера аеронавігаційного обслуговування здійснюється за умови обов’язкового їх супроводження протягом усього часу перебування в цих зонах.

13. Супроводження осіб здійснюється персоналом САБ, працівниками відповідних служб аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування або призначеним працівником іншого суб’єкта авіаційної діяльності, який має чинну постійну перепустку, що надає право доступу та перебування в зонах, до яких надано доступ особам з одноденною перепусткою.

Кількість відвідувачів з одноденною перепусткою, яких одночасно може супроводжувати одна особа, визначається програмою авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування.

14. На лицьовій стороні одноденної перепустки має міститись інформація, яка зазначена в додатку 3 до цих Авіаційних правил.

15. Одноденна перепустка чинна лише протягом поточної доби видачі перепустки (або в межах часу роботи аеропорту) та підлягає обов’язковому поверненню до бюро перепусток після закінчення терміну її дії.

16. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності впроваджують систему заходів щодо впорядкування доступу транспортних засобів до контрольованих зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичних ділянок.

17. Підставою для допуску та перебування транспортного засобу в контрольованій зоні, зоні обмеженого доступу, що охороняється, є перепустка для транспортного засобу (транспортна перепустка).

Транспортний засіб може пересуватися та перебувати лише в тих зонах та секторах, які визначено у транспортній перепустці.

18. Перепустки на транспортні засоби видаються лише за виробничою потребою та після надання до бюро перепусток доказових документів про страхування зазначених транспортних засобів щодо відповідальності перед третіми особами (відшкодування третім особам збитків, завданих зазначеними транспортними засобами).

19. Доступ до контрольованих зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, транспортних засобів, які безпосередньо не задіяні в технологічному процесі обслуговування ПС, пасажирів, членів екіпажу, підрозділів аеропорту та експлуатантів, обмежується.

20. Транспортні перепустки видаються на визначений строк і за строком дії поділяються на:

постійні - до 1 року;

тимчасові - до 30 діб;

одноденні - до закінчення поточної доби (або в межах часу роботи аеропорту протягом доби).

21. Транспортні перепустки видаються на підставі письмової заяви на ім’я заступника керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ. У заяві зазначаються обґрунтовані підстави для оформлення перепустки на транспортний засіб до відповідної зони.

22. Транспортні перепустки повинен перевіряти персонал САБ кожного щоразу під час в’їзду транспортного засобу до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та під час виїзду з них.

23. Заборонено передавати транспортні перепустки від одного транспортного засобу на інший.

24. За потреби підвищення рівня безпеки транспортну перепустку слід видавати безпосередньо перед в’їздом транспортного засобу до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування та вилучати під час виїзду транспортного засобу із зазначених зон.

25. Транспортна перепустка оформлюється у форматі, який би унеможливив її підробку чи підміну. Зміна формату транспортної перепустки проводиться з періодичністю раз на два роки. За потреби цей термін може бути змінено.

26. Транспортна перепустка розміщується на видному місці передньої частини транспортного засобу (правий нижній кут лобового скла) так, щоб її було важко зняти та під час в’їзду/виїзду транспортного засобу вона могла бути легко перевірена персоналом САБ.

27. Наявність перепустки на транспортному засобі не дає права особам, які в ньому перебувають, на доступ до відповідної зони. Перед тим, як надати дозвіл транспортному засобу на в’їзд, усі зазначені особи повинні пред’явити для перевірки персоналом САБ особисті перепустки встановленого зразка.

28. Кількість транспортних перепусток, наскільки це можливо, має мінімізуватись, щоб уникнути збільшення інтенсивності руху транспортних засобів у контрольованих зонах аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування та в зонах маневрування ПС.

29. Постійні транспортні перепустки видаються на транспортні засоби, яким потрібно мати доступ на постійній основі до контрольованих зон та зон обмеженого доступу, що охороняються.

Для зменшення навантаження на КПП такі транспортні засоби мають залишатись у контрольованій зоні навіть тоді, коли вони не використовуються.

30. На лицьовій стороні постійної транспортної перепустки міститься така інформація, яка зазначена в додатку 4 до цих Авіаційних правил:

строк дії перепустки (не більше одного року);

зони та їх окремі сектори, допуск до яких надається;

КПП, через які дозволено в’їзд транспортному засобу;

найменування організації, що є власником / експлуатантом транспортного засобу;

реєстраційний номер транспортного засобу;

номер перепустки.

31. Для транспортних засобів, яким не потрібне постійне перебування в контрольованих зонах або зонах обмеженого доступу, що охороняються, видаються тимчасові чи одноденні перепустки, які за особливостями оформлення можна легко відрізнити від постійних (наприклад, за кольором фону, нанесенням кольорових смуг певним чином тощо).

32. На лицьовій стороні одноденної (тимчасової) транспортної перепустки окрім інформації, що міститься в пункті 30 цього розділу, зазначаються посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка відповідає за супроводження транспортного засобу, як наведено в додатку 5 до цих Авіаційних правил.

33. Посадова особа, яка подала заяву на одноденну особисту чи транспортну перепустку, відповідає за достовірність наданих даних та зобов’язана забезпечити своєчасне повернення перепустки її власником до бюро перепусток.

34. Аварійно-рятувальні сили та засоби, які залучаються до виконання аварійно-рятувальних робіт для ліквідації пожеж, аварій, наслідків стихійного лиха, забезпечення аварійної посадки ПС та екстрена (швидка) медична допомога допускаються до контрольованих зон суб’єкта авіаційної діяльності безперешкодно та без оформлення перепустки.

35. Пересування транспортних засобів і працівників аварійно-рятувальних сил та екстреної (швидкої) медичної допомоги в контрольованих зонах суб’єкта авіаційної діяльності здійснюється в супроводі персоналу САБ чи іншої визначеної служби в аеропорту (на аеродромі) або провайдера аеронавігаційного обслуговування.

36. Про виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги, аварійно-рятувальних бригад чи пожежних команд персонал САБ на КПП аеропорту (аеродрому) інформує старший керівник.

37. У разі використання автоматизованої системи контролю доступу в суб’єкті авіаційної діяльності персоналу та на транспортні засоби видаються електронні перепустки встановленого зразка, які мають містити інформацію про його власника та транспортний засіб.

38. Електронна перепустка для транспортного засобу закріплюється лише за одним конкретним транспортним засобом у спосіб, який виключає можливість її використання для пропуску іншого транспортного засобу.

39. Допускається використання електронної перепустки разом із постійною або тимчасовою перепусткою для доступу транспортного засобу в контрольовану зону суб’єкта авіаційної діяльності.

40. З метою недопущення використання електронних перепусток іншими особами або транспортними засобами та несанкціонованого їх доступу до контрольованих зон суб’єкта авіаційної діяльності заходи контролю доступу здійснюються персоналом САБ шляхом візуальної ідентифікації особи чи транспортного засобу на спеціально обладнаних КПП.

41. Зразки всіх видів діючих перепусток та посвідчень мають бути в комплекті документації кожного КПП аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування.

VI. Інструктаж власників перепусток

1. Особа, яка отримує постійну перепустку, що надає право допуску та перебування в контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування без супроводження, повинна пройти підготовку з АБ відповідно до програми підготовки з авіаційної безпеки персоналу, яка затверджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

2. Така підготовка здійснюється в навчальних закладах (центрах) з АБ, які мають сертифікат, виданий уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

3. Постійна особиста перепустка до відповідної зони аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності видається особі лише після надання до бюро перепусток копії сертифіката про підготовку особи з АБ за відповідним курсом.

4. Крім підготовки в навчальному центрі з АБ, кожна особа, яка отримує особисту перепустку до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, повинна пройти інструктаж з питань забезпечення безпеки в аеропорту (на аеродромі), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності. Проходження зазначеного інструктажу є обов’язковою умовою для отримання особистої перепустки.

5. Відповідальним за організацію та якість проведення інструктажу є заступник керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування з АБ.

6. Інструктаж проводить працівник бюро перепусток безпосередньо перед виданням особистої перепустки.

7. Експлуатант ПС чи інший суб’єкт авіаційної діяльності може проводити додатковий інструктаж своїм працівникам з питань АБ.

8. Інструктаж з питань АБ може здійснюватися шляхом проведення аудиторних (лекційних) занять, демонстрації відеоматеріалів або роздачі друкованих матеріалів для їх вивчення. Перевірка засвоєння знань проводиться шляхом тестування.

9. Реєстрація всіх осіб, які пройшли інструктаж з питань АБ, здійснюється в облікових документах бюро перепусток аеропорту.

10. В облікових документах бюро перепусток для реєстрації проходження інструктажів з АБ обов’язково зазначаються прізвище, ім’я та по-батькові особи, яка пройшла інструктаж, посада та назва організації, у якій вона працює, дати проведення інструктажу та результати письмового тестування (у разі його застосування), а також підпис особи, яка пройшла інструктаж, та особи, яка його проводила.

VII. Перевірка анкетних даних

1. Перед наданням особі права доступу без супроводження до контрольованої зони чи зони обмеженого доступу, що охороняється, та під час обміну перепусток має проводитися перевірка його анкетних даних відповідно до вимог чинного законодавства з метою встановлення відсутності:

фактів пред’явлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

судимості;

психічних захворювань;

наркозалежності;

фактів порушення правил перебування в контрольованій зоні аеропорту, зонах митного чи прикордонного контролю.

2. Перевірка анкетних даних особи проводиться за останні п’ять років його життя. При цьому, особлива увага має приділятися достовірності наданої особою інформації про проміжки часу, коли вона не здійснювала трудової діяльності.

3. Рішення про відмову у видачі перепустки приймається керівником аеропорту або аеродрому за погодженням з представниками правоохоронних органів - членами аеропортового комітету з авіаційної безпеки - та може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку.

4. Уповноважені особи, відповідальні за підбір персоналу суб’єкта авіаційної діяльності, повинні переконатися в достовірності наданих кандидату на посаду, яка передбачає право на перебування без супроводження в контрольованій зоні чи зоні обмеженого доступу, що охороняється, характеристик із попереднього місця роботи, навчання, місця проживання, а також довідки про стан здоров’я.

5. Якщо перевірити анкетні дані особи неможливо з об’єктивних причин, керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування приймає рішення щодо видачі відповідної перепустки.

6. Перепустка не видається, якщо:

за результатами перевірки анкетних даних встановлено факт пред’явлення особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

наявна судимість;

в особи є психічні захворювання або наркозалежність;

мав місце факт порушення правил перебування в контрольованій зоні, зонах митного чи прикордонного контролю.

7. Кандидати на посади, пов’язані з виконанням заходів контролю з метою безпеки, підлягають додатковій перевірці на їх причетність до діяльності терористичних організацій.

8. У особи, яка не пройшла перевірки під час обміну перепусток, перепустка визнається недійсною, блокується та вилучається.

9. Інформація про недійсні перепустки доводиться до відома персоналу САБ, який здійснює контроль доступу на КПП. Список недійсних перепусток має зберігатися на кожному КПП.

10. Суб’єкти авіаційної діяльності, які надають запит на отримання перепусток їх працівникам, повинні обґрунтувати потребу їх надання та долучити відповідні документи про результати перевірки анкетних даних.

11. Суб’єкти авіаційної діяльності повинні здійснити належну перевірку особи до її працевлаштування та переконатися, що вона не становить потенційної загрози безпеці аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування.

12. Іноземці та громадяни України, які певний час проживали за кордоном та мають намір отримати постійну перепустку до контрольованих зон без супроводження, підлягають перевірці на предмет їх притягнення до кримінальної відповідальності в попередній країні проживання.

14. Отриману в результаті перевірки анкетних даних інформацію про особу може бути поширено у випадках, визначених законом.

VIII. Контрольно-пропускні пункти

1. Керівник аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування визначає кількість та місця розташування КПП в огорожі контрольованої зони аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування і вживає заходів щодо забезпечення їх надійного захисту.

2. Кількість КПП для пропуску осіб і транспортних засобів у контрольовану зону та зону обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту (аеродрому) має бути мінімальною та забезпечувати належний рівень АБ, ритмічну та безпечну виробничу діяльність суб’єкта авіаційної діяльності, у тому числі в години пікового навантаження.

3. КПП розташовуються з внутрішнього боку периметрової огорожі контрольованої зони та мають бути належним чином захищені персоналом САБ.

4. Приміщення КПП має забезпечувати безперешкодний огляд персоналом САБ прилеглої до нього території, а також зручний вхід/вихід осіб та в’їзд/виїзд транспортних засобів.

5. У приміщенні КПП має бути створено належно умови для цілодобової роботи персоналу САБ упродовж року.

6. Для забезпечення належного функціонування КПП у темний період доби КПП, прилегла до нього територія та захисна огорожа обладнуються достатнім освітленням.

7. КПП, що використовуються для в’їзду/виїзду транспортних засобів, обладнуються воротами з електромеханічним приводом, мають відчинятися назовні та облаштовуються бар’єрами для стримання несанкціонованого проїзду транспортних засобів. Конструкція воріт має унеможливлювати їх зняття або підняття зі сторони неконтрольованої зони.

8. На КПП встановлюється тривожна сигналізація для своєчасного сповіщення відповідних підрозділів САБ та, за потреби, поліції.

9. КПП обладнуються радіозв’язком, а також телефонним зв’язком із використанням телефонних апаратів із функцією автоматичного визначення номера телефону абонента.

10. На випадок знеструмлення КПП мають забезпечуватися резервним електроживленням.

11. КПП, на яких здійснюється догляд транспортних засобів, забезпечуються естакадою (платформою, оглядовим майданчиком) для догляду транспортних засобів зверху. Перед КПП облаштовуються окрема зона для відокремлення транспортних засобів і осіб, які пройшли догляд, від тих, що його не пройшли. Для цього перед зазначеною зоною встановлюється додатковий шлагбаум так, щоб забезпечити одночасний догляд лише одного транспортного засобу.

12. Якщо для регулювання руху транспортних засобів на КПП використовується шлагбаум, він встановлюється так, щоб особи, які перебувають у транспортному засобі, та інші особи не могли уникати процедури догляду.

13. В аеропортах із високою інтенсивністю руху транспортних засобів через КПП прокладаються окремі в’їзні та виїзні шляхи з окремими воротами та шлагбаумами для в’їзду та виїду.

14. КПП обладнується турнікетом для пропуску осіб із фіксувальним пристроєм, який дозволяє проходження одночасно лише однієї особи, стендом із зразками діючих перепусток та посвідчень, а також забезпечується комплектом документації згідно з додатком 6 до цих Авіаційних правил, та металевим ящиком (або шафою) для її зберігання. Перелік документації може доповнюватися з урахуванням специфіки функціонування КПП та роботи аеропорту.

15. КПП, які не працюють цілодобово або тимчасово не використовуються, закриваються та замикаються технічно справними замками. При цьому двері, вікна та ворота КПП додатково опечатуються номерними стрічками (стікерами) або пломбами, пошкодження яких дозволить виявити факт несанкціонованого доступу.

Уповноважені особи САБ періодично, враховуючи принцип непередбачуваності, повинні перевіряти стан захисту КПП, роблячи про це відповідний запис у спеціальному журналі (додаток 7 до цих Авіаційних правил), який має зберігатись у визначеному керівником САБ підрозділі.

16. Усі ключі від замків дверей та воріт КПП, підземних переходів, мереж каналізації, тунелів тощо зберігаються в уповноваженої особи САБ. Видача ключів відповідним особам здійснюються лише під підпис у спеціальному журналі.

17. Для запобігання пронесенню в зону обмеженого доступу, що охороняється, суб’єкта авіаційної діяльності зброї або інших предметів та речовин, які може бути використано для вчинення АНВ, на КПП обладнуються пункти догляду з комплектом технічних засобів догляду.

18. Процедури догляду осіб і транспортних засобів на КПП регламентуються відповідною технологією, яка розробляється суб’єктом авіаційної діяльності та затверджується його керівником.

IX. Супроводження осіб і транспортних засобів

1. Особа, яка отримала тимчасову чи одноденну перепустку, що надає право доступу до контрольованої зони, зони обмеженого доступу, що охороняється, та її критичної ділянки, допускається та перебуває в такій зоні лише в супроводі персоналу САБ чи інших служб аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності.

2. Персонал САБ чи інших служб аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності, який супроводжує особу із тимчасовою або одноденною перепусткою, повинен:

мати чинну постійну перепустку, яка дає право доступу та перебування у відповідній зоні аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування;

мати повноваження від керівництва здійснювати супроводження;

здійснювати постійний нагляд за особою, яка супроводжується, протягом усього часу її перебування у відповідній зоні аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності;

контролювати, щоб супроводжувана особа своїми діями не порушувала встановлених вимог з АБ та не створювала загрози скоєння АНВ.

3. Керівництво аеропорту (аеродрому) та провайдера аеронавігаційного обслуговування в програмі авіаційної безпеки визначає кількість осіб із тимчасовою чи одноденною перепусткою, яку може супроводжувати власник постійної особистої перепустки. Ця кількість може змінюватися залежно від поточного рівня загрози безпеці цивільної авіації.

4. Члени екіпажу, які не мають постійної перепустки до контрольованої зони аеропорту, у якому перебуває їхнє ПС, прямують до свого ПС у супроводі уповноваженої особи суб’єкта наземного обслуговування чи персоналу САБ в аеропорту.

5. Особи, які пройшли реєстрацію на рейс та мають статус пасажира, прямують до ПС виключно в супроводі уповноваженої особи аеропорту чи суб’єкта наземного обслуговування під контролем персоналу САБ.

6. Супроводження транспортних засобів із тимчасовою чи одноденною перепусткою здійснюється персоналом САБ, працівниками відповідних служб аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування або призначеним працівником іншого суб’єкта авіаційної діяльності, які мають чинну особисту постійну перепустку, що надає право доступу та перебування у визначених зонах та які пройшли відповідну підготовку і мають право самостійного водіння транспортними засобами у визначених у перепустці зонах.

7. Для пересування транспортних засобів, пішоходів (пасажирів) у контрольованій зоні суб’єкта авіаційної діяльності визначаються маршрути.

8. Пересування транспортних засобів у контрольованій зоні аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування здійснюється відповідно до схеми, затвердженої їх керівником.

9. Водії транспортних засобів допускаються до керування ними на території аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності тільки після проходження відповідного навчання.

10. Транспортні засоби, водії яких не мають відповідного допуску, пересуваються територією суб’єкта авіаційної діяльності лише в супроводі працівника відповідної служби аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності, який пройшов відповідне навчання щодо правил пересування в контрольованій зоні суб’єкта авіаційної діяльності. Контроль за пересуванням цих засобів за визначеними маршрутами покладається на персонал САБ.

11. Переміщення персоналу суб’єкта авіаційної діяльності в контрольованій зоні та зонах обмеженого доступу, що охороняються, здійснюється за визначеними маршрутами, які погоджуються з заступником керівника аеропорту (аеродрому) або провайдера аеронавігаційного обслуговування з авіаційної безпеки, а в разі переміщення через зону митного або прикордонного контролю аеропорту - з відповідними керівниками підрозділів Державної фіскальної служби України та начальниками органів охорони державного кордону (керівниками підрозділів органів охорони державного кордону), які розміщені в аеропорту.

X. Захист ПС та об’єктів

1. Суб’єкти авіаційної діяльності вживають належних заходів для захисту ПС та об’єктів від АНВ згідно з вимогами цих Авіаційних правил.

2. Керівник експлуатанта відповідає за забезпечення безпеки ПС, перелік яких наведено в сертифікаті експлуатанта або які експлуатуються ним згідно з договором.

3. За відсутності в суб’єкта авіаційної діяльності власної САБ захист його об’єктів здійснюється підрозділом воєнізованої охорони САБ аеропорту на підставі угоди.

4. Фізична особа - експлуатант ПС несе відповідальність за забезпечення АБ власного ПС.

5. Захист ПС та інших важливих об’єктів аеропорту (аеродрому) здійснює персонал підрозділу воєнізованої охорони САБ.

6. У суб’єктах авіаційної діяльності цивільної авіації України обов’язковому й цілодобовому захисту підлягають:

ПС на пероні, стоянках, в ангарах;

бази технічного обслуговування ПС;

склади ПММ;

вантажні склади;

вантаж, пошта, бортприпаси, бортове харчування та супутні засоби, багаж пасажирів, що пройшов догляд;

об’єкти радіонавігаційного забезпечення, у тому числі місця розташування засобів та об’єктів зв’язку, навігації та спостереження;

інші важливі об’єкти, визначені відповідно до оцінки загроз та ризиків.

7. Захист активів суб’єктів авіаційної діяльності в контрольованій зоні аеропорту здійснюється відповідно до Плану організації захисту ПС та об’єктів, який затверджується керівником аеропорту (аеродрому) та наведений у додатку 8 до цих Авіаційних правил.

8. За потреби організації поста для захисту ПС та об’єктів заступник з АБ керівника аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування на підставі вищезазначеного плану розробляє Табель постів варти та Схему розміщення постів варти і патрулювання, які затверджуються керівником аеропорту (аеродрому) чи провайдера аеронавігаційного обслуговування та зазначені в додатку 9 до цих Авіаційних правил.

9. Залежно від важливості об’єктів та потрібної тривалості їх охорони пости поділяють на постійні (охороняються протягом доби) і тимчасові (охороняються протягом визначеної частини доби).

10. Пости можуть бути стаціонарними та мобільними.

11. Обладнання стаціонарних постів варти визначено в додатку 10 до цих Авіаційних правил.

12. У підрозділі воєнізованої охорони САБ створюються групи швидкого реагування (резервні групи), які в разі сигналу тривоги прибувають на місце події та діють залежно від обставин. Для швидкого прибуття цих груп до місця події такі групи забезпечуються транспортними засобами. Час прибуття таких груп на місце події має бути мінімальним.

13. ПС, які перебувають у зоні обмеженого доступу, що охороняється, мають постійно перебувати під наглядом співробітників підрозділу воєнізованої охорони та підрозділу відеонагляду оперативного центру САБ аеропорту або відповідального працівника експлуатанта (інженера ІАС, командира ПС чи іншого члена екіпажу) у разі проведення робіт на ПС.

14. У разі якщо ПС не використовується і не обслуговується, його двері та люки мають бути зачинені, опечатані у визначених місцях, обладнання для доступу на нього - прибране. Місця опечатування визначаються експлуатантом для кожного типу ПС із урахуванням можливості доступу до них без застосування спеціального обладнання.

15. У будь-якому разі ПС, яке знаходиться в контрольованій зоні аеропорту, має перебувати під захистом САБ.

16. ПС, що перебуває в технічній зоні для проведення регламентних робіт або відстою, має перебувати під контролем посадової особи експлуатанта, якщо воно не здане під охорону САБ.

17. Зазначене ПС може потрапити до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, та бути допущене до виконання польотів лише після проведення його догляду з метою безпеки та складення відповідного акта.

18. На вимогу експлуатанта аеропорт має повідомити про те, чи перебуває його ПС у критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється. Якщо з будь-яких причин цього з’ясувати не вдалося, ПС має вважатися таким, що не перебуває в критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється.

19. У разі якщо критична ділянка зони обмеженого доступу, що охороняється, вже не вважається критичною через зміни статусу її безпеки, аеропорт має повідомити про це експлуатантів, яких це стосується.

20. Для забезпечення захисту аеропортів (аеродромів) або провайдера аеронавігаційного обслуговування застосовується відеоспостереження, патрулювання та інші заходи безпеки, у тому числі з метою виявлення осіб із підозрілою поведінкою, визначення уразливих місць, які може бути використано для здійснення АНВ.

21. Керівник суб’єкта авіаційної діяльності силами підрозділу воєнізованої охорони САБ організовує піше або моторизоване патрулювання вздовж периметра контрольованої зони суб’єкта, у зонах обмеженого доступу, що охороняються, та у критичних ділянках таких зон з метою здійснення контролю за:

межами між неконтрольованою та контрольованою зонами, зонами обмеженого доступу, що охороняються, та їх критичними ділянками;

носінням персоналом діючих перепусток на видному місці;

наявністю відповідних діючих перепусток на транспортних засобах під час їх перебування в контрольованій зоні та зонах обмеженого доступу, що охороняються;

зареєстрованим багажем, вантажем та поштою, бортовими припасами, матеріалами та поштою авіаперевізника, які зберігаються у критичних ділянках зон обмеженого доступу, що охороняються, перед їх завантаженням на борт ПС, а також для своєчасного реагування в разі виникнення кризових ситуацій.

22. Частота та засоби здійснення патрулювання та спостереження мають ґрунтуватися на оцінці ризику, беручи до уваги:

розмір аеропорту, включаючи кількість та види польотів;

план аеропорту, особливо взаємозв’язок між зонами, які встановлені в аеропорту;

можливості та обмеження застосування засобів здійснення спостереження та патрулювання.

23. Персонал САБ суб’єкта авіаційної діяльності повинен через нерегулярні проміжки часу здійснювати патрулювання та спостереження.

24. Патрулювання та спостереження проводиться так, щоб унеможливити встановити закономірність їх виконання.

25. Під час здійснення спостереження на вибірковій основі перевіряється термін дії всіх видів перепусток.

26. Патрулювання та спостереження здійснюються відповідно до Графіка патрулювання та спостереження, який розробляється керівником підрозділу воєнізованої охорони САБ окремо на кожен тиждень.

27. В аеропортах (на аеродромах) перони, усі види стоянок ПС та уразливі зони мають забезпечуватися охоронним освітленням.

28. Охоронне освітлення має забезпечуватися резервним (аварійним) енергоживленням. Мають бути забезпечені наявність і використання автономних джерел енергопостачання, переносних освітлювальних приладів (ліхтарів), які мають зберігатися у вартовому приміщені САБ.

29. ПС, які перебувають на стоянках аеропорту (аеродрому), мають бути захищені від несанкціонованого доступу. Належний захист досягається шляхом:

забезпечення можливості негайних відповідних дій під час намагання будь-якими особами здійснити несанкціонований доступ на борт ПС;

закриття зовнішніх дверей (під час перебування ПС у критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється, зовнішні двері вважаються зачиненими, коли до них неможливий будь-який доступ із землі, а трапи і драбини віддалені від ПС на достатню відстань);

використання електронних пристроїв, які дозволяють негайно виявляти несанкціонований доступ;

використання електронної системи контролю доступу на всіх дверях, що виходять (ведуть) до пасажирського посадочного авіамосту, через який можливий доступ до відчинених дверей ПС. У цьому разі такий контроль доступу надається тільки тим особам, які пройшли відповідне навчання, що дає право здійснення контролю доступу до пасажирського посадочного авіамосту, двері якого обладнані електронною системою контролю доступу. Під час використання дверей такі особи повинні переконатися в неможливості несанкціонованого доступу до ПС будь-якої особи;

розміщення ПС у місцях, що знаходяться на безпечній відстані від огородження периметра аеропорту та в добре освітлених місцях.

30. Вищезазначені вимоги не застосовуються до ПС, що зберігається в ангарі, двері (ворота) якого закриті на замок або він захищений від несанкціонованого доступу з використанням будь-яких інших заходів.

31. Якщо зовнішні двері ПС зачинені й повітряне судно не знаходиться у критичній ділянці зони обмеженого доступу, що охороняється, застосовується один із таких заходів:

віддалення трапу і драбини від ПС (за умови, якщо відсутній доступ до дверей ПС із землі);

опечатування зовнішніх дверей та люків, до яких можливий доступ із землі;

закриття зовнішніх дверей на замок;

тримання зовнішніх дверей під наглядом.

32. Усі трапи і драбини мають бути віддалені від ПС на достатню відстань з метою унеможливлення будь-якого доступу до нього.

33. Якщо зовнішні двері ПС закриті на замок, право на їх відкриття надається тільки тим особам, яким доступ до ПС потрібен за виробничою необхідністю.

34. Якщо зовнішні двері ПС знаходяться під наглядом, він повинен забезпечувати негайне виявлення несанкціонованого доступу до ПС.

35. У разі опечатування зовнішніх дверей ПС:

пломби (печатки) повинні мати здатність захищати від несанкціонованого розкриття, бути індивідуально пронумерованими та контролюватися;

експлуатанти повинні забезпечити реєстрацію номерів пломб (печаток) та збереження їх переліку в офісі або представництві авіакомпанії протягом 24 год або протягом тривалості усього польоту (залежно від того, що довше);

перед відкриттям дверей ПС пломби (печатки) та їх номери підлягають перевірці на предмет їх пошкодження. У разі виявлення ознак пошкодження перед здійсненням посадки пасажирів або завантаженням ПС відповідні зони (відсіки) ПС підлягають догляду з метою безпеки.

36. У разі опечатування зовнішніх дверей ПС та переміщення його у критичну ділянку зони обмеженого доступу, що охороняється, опечатування зовнішніх дверей ПС здійснюється згідно з вимогами пункту 35 цього розділу.

37. У разі виявлення пошкодження пломб (стікерів, маркерів, печаток) або пошкодження ПС на місце стоянки ПС викликають посадових осіб суб’єкта авіаційної діяльності, які уповноважені проводити розслідування причин та обставин виявлених пошкоджень та приймати відповідні рішення.

38. Відповідно до програми безпеки аеропорту (аеродрому) суб’єкт авіаційної діяльності, на якого покладені обов’язки охорони, розробляє інструкцію щодо взаємодії підрозділу воєнізованої охорони САБ зі службами суб’єкта авіаційної діяльності, який експлуатує наземні засоби радіотехнічного забезпечення, у тому числі на об’єктах, що охороняються технічними засобами охорони.

39. У зазначеній інструкції визначається порядок повідомлення підрозділів воєнізованої охорони САБ, дій персоналу в разі отримання сигналу охоронної сигналізації, організації затримання порушників, призначення транспортних засобів та виїзду на такі об’єкти.

40. До інструкції обов’язково додаються схеми маршрутів руху до кожного об’єкта, що охороняється.

41. З метою підвищення рівня захисту об’єктів радіонавігаційного забезпечення, у тому числі місць розташування засобів та об’єктів зв’язку, навігації та спостереження, керівники суб’єктів авіаційної діяльності повинні використовувати інженерно-технічні засоби охорони, огородження та, за наявності, вартових собак.

42. Охорону і захист об’єктів радіонавігаційного забезпечення, засобів і служб провайдера радіонавігаційного обслуговування, розташованих у межах контрольованої зони аеропорту (аеродрому), здійснює тільки персонал САБ аеропорту (аеродрому).

Захист таких об’єктів поза межами контрольованої зони аеропорту (аеродрому) можуть здійснювати визначений персоналом САБ суб’єкта авіаційної діяльності, працівники Національної поліції України або суб’єкт охоронної діяльності, які мають ліцензію на провадження такої діяльності та пройшли відповідне навчання з АБ.

43. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, їх заступники з АБ та начальники підрозділів воєнізованої охорони САБ повинні запроваджувати заходи для підвищення рівня забезпечення АБ об’єктів аеропортів (інших суб’єктів авіаційної діяльності) та охорони ПС.

Це досягається:

шляхом облаштування загальної огорожі об’єктів, розташованих на суміжних територіях, ділянках;

шляхом використання технічних засобів, службових собак, забезпечення надійного зв’язку, прожекторним освітленням та засобами спостереження;

шляхом організації окремої патрульної служби, піших патрулів підрозділів воєнізованої охорони САБ, а також додаткових патрулів на спеціально обладнаних і радіофікованих транспортних засобах, раціонального використання чисельності охорони та керування нею у зв’язку з ускладненням обставин, порою року та періодом доби;

шляхом проведення роботи, спрямованої на підтримання системи контролю доступу;

підвищенням рівня організованості та спеціалізованої підготовки персоналу підрозділів воєнізованої охорони САБ;

постійним контролем за станом охорони та роботою підрозділів воєнізованої охорони САБ.

44. Керівник аеропорту (аеродрому) повинен:

здійснювати через відповідних посадових осіб керівництво й систематичний контроль за захистом ПС;

розробляти заходи щодо посилення пропускного режиму з метою унеможливлення проникнення сторонніх осіб на борт ПС, перон та стоянки ПС, підвищення пильності персоналу та недопущення АНВ;

контролювати роботу з підбору та підготовки персоналу підрозділів воєнізованої охорони САБ;

отримувати інформацію від керівників експлуатантів та інших суб’єктів авіаційної діяльності про стан захисту й охорони ПС та особливо важливих об’єктів, вживати заходів щодо їх посилення;

вживати заходів щодо огородження аеропортів, аеродромів та об’єктів, освітлення стоянок ПС та об’єктів, забезпечення їх засобами зв’язку й сигналізації;

забезпечувати застосування технічних засобів посилення охорони.

45. Заступник керівника аеропорту (аеродрому) з АБ повинен:

систематично контролювати службову діяльність підрозділів воєнізованої охорони САБ та вживати заходів щодо її покращення;

особисто (щомісяця) перевіряти виконання вимог нормативно-правових актів з АБ уповноваженого органу з питань цивільної авіації щодо організації захисту ПС та об’єктів, підтримання системи контролю доступу та доводити результати перевірки (особливо недоліки та заходи щодо їх усунення) до відома керівника суб’єкта авіаційної діяльності, а також до керівників експлуатантів, які діють на території аеропорту (аеродрому);

контролювати виконання заходів щодо огородження аеропорту (аеродрому) й об’єктів, освітлення стоянок ПС та об’єктів, забезпечення їх засобами зв’язку та сигналізації.

XI. Проведення оглядів та доглядів ПС

1. З метою виявлення, запобігання пронесення або розміщення на борту ПС зброї, ВР і пристроїв, інших предметів, що можуть використовуватися для здійснення АНВ, суб’єкти авіаційної діяльності впроваджують стандартні процедури огляду та догляду ПС як у звичайних умовах, так і в умовах підвищеного ризику та кризових ситуаціях.

2. Доцільність і процедури проведення огляду, догляду ПС з метою безпеки визначаються на підставі результатів оцінки рівня загрози та ризиків, яку проводить уповноважений орган з питань цивільної авіації, та здійснюються з урахуванням безпекового статусу ПС.

3. Експлуатант забезпечує наявність на борту кожного ПС контрольного переліку схем, які мають використовуватися під час огляду та догляду з метою безпеки. До контрольного переліку схем додається технологія (стандартні експлуатаційні процедури), що визначає порядок дій у разі виявлення вибухового пристрою або підозрілого об’єкта, та інформація про найбільш безпечне місце для розміщення виявленого можливого вибухового пристрою на борту ПС під час польоту.

4. На ПС, що перебуває в польоті, догляд пасажира за потреби може бути здійснено за рішенням командира ПС незалежно від його згоди. ПС вважається таким, що перебуває в польоті, із часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження до часу відкриття будь-яких із них для розвантаження.

5. Відповідальним за організацію забезпечення заходів безпеки ПС є заступник керівника експлуатанта з АБ, який:

розробляє та подає на затвердження керівнику експлуатанта інструкцію щодо забезпечення безпеки ПС із урахуванням специфіки його діяльності відповідно до вимог цих Авіаційних правил;

впроваджує та організовує виконання стандартизованого підходу щодо забезпечення контролю доступу до ПС;

впроваджує та забезпечує належне виконання оглядів, доглядів ПС та їх документальне оформлення;

здійснює постійно оцінку рівня загроз та ризиків з метою забезпечення безпеки ПС;

організовує та проводить підготовку персоналу щодо порядку проведення огляду та догляду, правил, стандартів та процедур з урахуванням специфіки конкретного типу ПС, а також володіння ними практичними навичками діяти в разі виявлення заборонених до перевезення предметів та речовин.

XII. Огляд ПС з метою безпеки

1. Огляд ПС з метою безпеки здійснюється екіпажем під час підготовки ПС до польоту та після завершення польоту і включає огляд внутрішніх приміщень ПС, до яких пасажири мали доступ, та багажного відсіку з метою виявлення підозрілих предметів, зброї, ВР чи інших небезпечних пристроїв, виробів або речовин, що можуть використовуватися для здійснення АНВ.

2. Проведення огляду є обов’язковим для всіх ПС, що внесені до сертифіката експлуатанта, незалежно від форми власності.

3. Проведення огляду проводиться за маршрутом, який визначено у відповідних інструкціях та схемах, що затверджуються керівником експлуатанта.

4. Огляд ПС проводиться екіпажем безпосередньо перед польотом, якщо між рейсами ПС не перебувало під постійним контролем та на час проведення огляду відсутня інформація про загрози щодо цього ПС.

5. Під час проведення огляду не передбачається відкриття технологічних люків ПС, а лише перевіряється цілісність стікерів, пломб, печаток у визначених місцях, наявність ознак відкриття чи спроби відкриття дверей, люків, запасних виходів тощо. При цьому особлива увага приділяється виявленню предметів, що можуть являти загрозу в місцях вільного доступу.

6. Огляд ПС проводиться тільки після того, як його покинуть усі працівники допоміжних служб (постачальники бортових припасів, прибиральники салонів та ін.).

7. Експлуатанти повинні вживати заходів щодо запобігання можливості залишення пасажирами чи іншими особами на борту ПС або навколо ПС будь-яких предметів і речей. Із цією метою здійснюється післяпольотний огляд в обсязі передпольотного огляду.

Під час здійснення транзитного польоту та під час стоянок у проміжних аеропортах ПС підлягає обов’язковому огляду після висадки чи прийому на борт пасажирів, багажу та вантажу.

8. На злітно-посадкових майданчиках огляд проводить командир ПС або призначений ним член екіпажу.

9. Особи, призначені відповідальними за проведення огляду, доповідають за його результатами командиру ПС та оформлюють чек-лист з огляду ПС. Зразок чек-листа з огляду для пасажирського ПС наведено в додатку 11 до цих Авіаційних правил.

Експлуатантами ПС може бути внесено доповнення до наведеного в додатку 11 до цих Авіаційних правил зразка чек-листа з огляду для пасажирського ПС з урахуванням додаткових вимог уповноважених органів цивільної авіації інших країн, до яких виконуються польоти, та типу ПС, що ними експлуатуються.

10. ПС після огляду мають знаходитися під постійним контролем екіпажу або працівників ІАС до моменту закриття всіх зовнішніх дверей.

11. Експлуатант на підставі типового переліку місць огляду ПС розробляє для кожного типу ПС, що знаходиться в експлуатації, інструктивні матеріали з переліком місць ПС, які підлягають передпольотному/післяпольотному огляду з визначенням найбільш безпечних місць для розміщення можливого вибухового пристрою. Типовий перелік місць огляду ПС наведено в додатку 12 до цих Авіаційних правил.

У разі виявлення ознак розміщення на борту ПС заборонених предметів огляд припиняють і на вимогу командира ПС призначають догляд ПС.

XIII. Догляд ПС з метою безпеки

1. Проведення догляду ПС з метою безпеки полягає в ретельному внутрішньому й зовнішньому огляді ПС з метою виявлення підозрілих предметів, зброї чи інших небезпечних пристроїв, предметів або речовин, які може бути використано для здійснення АНВ.

2. Догляд ПС з метою безпеки проводиться відповідно до інструктивних матеріалів експлуатантів, які визначають перелік місць конкретного типу ПС, що підлягають догляду, і регламентується відповідною інструкцією (стандартними експлуатаційними процедурами).

3. ПС підлягає догляду з метою безпеки з урахуванням оцінки загроз та ризиків, якщо:

перед вильотом отримано інформацію про знаходження на борту ПС небезпечних предметів і речовин;

є підстави вважати про доступ до ПС неуповноважених на те осіб;

ПС прибуло до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, з країни, де заходи безпеки не визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ;

ПС прибуло із частини ділянки, яка не є критичною в зоні обмеженого доступу, що охороняється;

ПС, яке знаходилося в частині, яка не є критичною ділянкою зони обмеженого доступу, що охороняється, було переміщено до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється;

ПС прибуває з країни, де заходи безпеки визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ, але знаходилось у транзитній зоні країни, де заходи безпеки не визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ;

під час прийому ПС від підрозділу воєнізованої охорони чи ІАС експлуатанта було виявлено порушення цілісності стікерів, печаток, пломб тощо;

під час огляду було виявлено ознаки спроби проникнення в ПС або в його окремі відсіки;

є вимога командира ПС.

4. ПС може бути звільнено від догляду, якщо воно прибуває до критичної частини зони обмеженого доступу, що охороняється, після проведення щодо цього ПС заходів безпеки, які визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації як еквівалентні вимогам національного законодавства у сфері АБ.

5. Методи проведення догляду ПС:

ручна перевірка всіх зон;

візуальна перевірка всіх зон як альтернативний метод перевірки пустих зон;

перевірка з використанням службових собак, які навчені виявляти вибухові пристрої, як додатковий метод;

перевірка з використанням обладнання для виявлення слідів вибухових речовин як додатковий метод.

6. Зони ПС, які підлягають перевірці:

багажні верхні полиці;

туалети;

кухні, гардеробні та інші відсіки для зберігання речей екіпажу, кармани сидінь, спинки сидінь і самі сидіння;

зони під сидіннями, між сидіннями та між сидіннями та обшивкою фюзеляжу;

кабіна льотного екіпажу, якщо вона не перебувала під наглядом;

багажні відсіки;

предмети, що знаходяться в багажних відсіках;

усі панелі із замками випуску, що швидко відкриваються, та панелі з вільним доступом пасажирів;

ніші шасі, сервісні панелі та люки ПС;

не менше 10 % відділень для зберігання рятувальних жилетів.

У разі виявлення пошкодження цілісності стікерів, пломб, печаток тощо відповідний відсік або панель відкривається та доглядається з метою виявлення сторонніх предметів. Після догляду відсіки та панелі закривають і опечатують.

7. Чек-лист з догляду ПС, яке вилітає, повинен бути заповнений та зберігатися у представника експлуатанта або представника суб’єкта наземного обслуговування (копія у командира ПС) протягом всього польоту або 24 годин, залежно від того, що триває довше. Зразок чек-листа з догляду ПС наведений у додатку 13 до цих Авіаційних правил.

8. Догляд ПС з метою безпеки в аеропорту базування проводять члени екіпажу та персонал ІАС експлуатанта з підстав, зазначених у пункті 3 цього розділу, або на запит командира ПС.

9. В аеропортах проміжних посадок догляд ПС з метою безпеки проводять члени екіпажу ПС за маршрутом, визначеним Керівництвом з льотної експлуатації щодо вимог інструкції, розробленої експлуатантом, та переліком місць передпольотного догляду.

10. У разі якщо транзитні пасажири залишаються на борту ПС, здійснюються такі заходи з метою безпеки:

ідентифікація ручної поклажі;

догляд туалетів та інших зон, куди мали доступ пасажири;

зняття з борту ПС ручної поклажі, належність якої не встановлено.

11. У разі якщо транзитні пасажири залишають борт ПС під час стоянки, здійснюються такі заходи з метою безпеки:

уся ручна поклажа та особисті речі виносяться пасажирами з борту ПС;

у разі залишення ручної поклажі або особистих речей на борту ПС здійснюється їх ідентифікація щодо належності конкретному пасажиру;

здійснюється зняття з борту ПС усієї ручної поклажі та особистих речей, належність яких встановити неможливо;

здійснюється догляд туалетів та інших зон, до яких мали доступ пасажири;

після повторної посадки транзитних пасажирів на борт ПС здійснюється ідентифікація ручної поклажі та особистих речей щодо їх належності конкретному пасажиру.

Посадка на борт ПС пасажирів, що відлітають, здійснюється лише після виконання вищезазначених процедур.

12. У разі якщо окремі транзитні пасажири залишаються на борту, а інші залишили борт ПС, потрібно виконати заходи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього розділу.

У будь-якому разі проведення заходів звірки належності пасажирам їх ручної поклажі є обов’язковим.

13. Експлуатант забезпечує наявність на кожному ПС схеми з контрольним переліком місць передпольотного догляду з визначенням місць найбільш імовірного розміщення в них вибухового пристрою.

Контрольний перелік місць ПС, що підлягають догляду (типовий), наведено в додатку 14 до цих Авіаційних правил.

14. Про результати догляду ПС члени екіпажу доповідають командиру ПС, який підписує заповнений чек-лист із проведення догляду й передає його уповноваженій особі експлуатанта (або суб’єкту наземного обслуговування) для зберігання протягом 24 год або протягом виконання польоту (залежно від того, що триває довше).

15. У разі отримання перед вильотом інформації про знаходження на борту ПС небезпечних предметів і речовин таке ПС має бути розвантажене (у тому числі багаж), а пасажири та члени екіпажу з ручною поклажею повинні бути висаджені. Завантаження і продовження польоту такого ПС може бути дозволено лише після догляду ПС з метою безпеки, пасажирів, їхньої ручної поклажі, багажу, вантажу, бортприпасів, бортового харчування та супутніх засобів та відповідно до результатів складеного акта.

Після проведення процедур догляду ПС, пасажирів, їхньої ручної поклажі, багажу, вантажу, бортприпасів, бортового харчування та супутніх засобів та відповідно до результатів складеного акту рішення про продовження польоту приймає керівник експлуатанта.

16. У разі виявлення підозрілих предметів, що можуть становити загрозу безпеці пасажирів та членів екіпажу забороняється їх торкатися та переміщувати, а догляд припиняється та повідомляється про це відповідний підрозділ Національної поліції України.

XIV. Навчання персоналу, який відповідає за проведення оглядів, доглядів ПС з метою безпеки

1. Члени екіпажу повинні проходити спеціальну підготовку на основі програми АБ експлуатанта з вивченням таких питань:

контроль доступу до ПС;

правила огляду та догляду на землі та в польоті;

розпізнавання вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та безпечне поводження з ними;

дії екіпажу у відповідь на випадок АНВ;

порядок дій у надзвичайних обставинах.

2. Персонал, який бере участь у огляді та догляді ПС з метою безпеки повинен допускатися до здійснення зазначених заходів тільки після проходження підготовки та отримання відповідних сертифікатів, які видаються сертифікованими навчальними центрами з АБ.

3. Члени екіпажу ПС повинні бути інформовані щодо відповідних вимог програм авіаційної безпеки всіх аеропортів, з яких виконуються польоти.

XV. Безпека в неконтрольованій зоні

1. Кожен суб’єкт авіаційної діяльності повинен вживати заходів щодо забезпечення безпеки в неконтрольованій зоні аеропорту. Безпека в неконтрольованій зоні досягається шляхом:

1) на стадії проєктування та будівництва:

уникнення проєктування та будівництва прямих під’їзних доріг до аеровокзалів;

встановлення на таких дорогах штучних перешкод та бордюрів збільшеної висоти;

розташування місць паркування та стоянок транспортних засобів на відстані не менш як 50 метрів від будівлі аеровокзалу;

встановлення в аеровокзалах протиударних віконних вітрин;

застосування сміттєвих урн, які в разі вибуху зменшують його потужність;

встановлення достатньої кількості засобів відеоспостереження;

2) у повсякденній діяльності:

ідентифікації неконтрольованих зон;

розроблення головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю та введення в дію з урахуванням оцінки загроз та ризиків скоєння АНВ у неконтрольованих зонах аеропорту обов’язкових для всіх юридичних та фізичних осіб заходів, спрямованих на зниження ризиків до прийнятного рівня та запобігання АНВ;

постійної присутності патрулів національної поліції України;

залучення оперативних працівників національної поліції України для здійснення оперативного спостереження;

здійснення контролю за місцями стоянок автотранспорту, що розташовані біля аеровокзалів;

використання службових собак (відповідно до рівня загрози);

контролювання прилеглої території із зовнішньої сторони периметра аеродрому з метою недопущення несанкціонованого проникнення в контрольовану зону аеропорту.

2. Під час планування заходів потрібно враховувати такі сценарії загроз:

1) спрацювання вибухового пристрою, закладеного в автомобілі:

припаркованому біля терміналу;

який може в’їхати до будівлі терміналу;

під керуванням уповноваженою особою, яка діє під примусом;

2) спрацювання вибухового пристрою, задіяного особою:

прикріпленого на тілі;

розміщеного в рюкзаках, сумках, портфелях тощо;

закладеного в місці скупчення людей у вигляді забутого предмета або в прихованому місці (баки для сміття тощо),

пронесеного особою, яка діяла під примусом, чи особою, яка цього не підозрює (шляхом омани);

прихованого всередині тіла;

3) здійснення нападу в будівлі терміналу із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв тощо.

3. Основними заходами, спрямованими на зниження рівня загроз у неконтрольованій зоні аеропорту, є:

створення зони, вільної від автомобілів, на відстані від терміналу, що знижує руйнівні наслідки можливого вибуху, встановлення щитів/екранів для відбиття ударної хвилі;

переміщення зони висадки/посадки пасажирів з автотранспорту на безпечну відстань від будівлі терміналу та/або відокремлення ефективною перегородкою;

обмеження доступу в зони, що безпосередньо прилягають до будівлі терміналу чи можуть бути найбільш вразливими в разі заподіяння терористичного акту;

визначення зон, доступ до яких надається лише авторизованим транспортним засобам за спеціально визначеними маршрутами/дорогами;

визначення маршрутів та швидкості пересування транспортних засобів з урахуванням кінетичної енергії та можливості заподіяння шкоди в разі нападу;

створення фізичних перешкод (бетонні блоки, тумби, сфери тощо) з метою унеможливлення несанкціонованого паркування чи спроби атаки будівлі терміналу на транспортному засобі;

посилення конструкції вхідних дверей до терміналу для унеможливлення чи ускладнення атаки на транспортному засобі;

впровадження ефективного відеоспостереження та патрулювання, що охоплюють всі ділянки неконтрольованої зони;

планування пішохідних зон поза межами терміналу так, щоб уникати скупчень людей;

своєчасне виявлення підозрілих чи незвичних предметів;

конструювання будівлі терміналу з урахуванням здатності протидії наслідкам можливого вибуху, зменшення дальності розльоту уламків, зокрема скляних фасадів, вікон;

встановлення у відкритих холах терміналів екранів - відбивачів ударної хвилі, простінків;

мінімізація кількості місць, що потенційно можуть використовуватися для закладення вибухівки, а також кількості перешкод для візуального контролю ситуації в будівлі терміналу та пішохідних зонах ззовні терміналу. Недоцільним є також розміщення рекламних щитів, обладнання павільйонів зупинок громадського транспорту та інших об’єктів, що можуть сприяти потенційному приховуванню вибухових пристроїв;

уникнення комерційного використання пішохідних територій, що призводить до створення скупчень людей;

розробка процедур реагування в разі виявлення підозрілих предметів;

підвищення поінформованості відвідувачів про заходи антитерористичного захисту шляхом розміщення в будівлі терміналу відповідних інформаційних плакатів/пам’яток;

переміщення зони скупчень людей до ділянок за пунктами догляду;

розмежування зон скупчення людей та спрямування потоків руху;

заборона або суттєве обмеження вільного доступу до балконів, додаткових рівнів приміщень над залами скупчення людей;

обладнання пунктів догляду на входах до будівель терміналів.

4. Оцінка вразливих місць та заходи, спрямовані на зниження ризиків у неконтрольованій зоні, включають таке:

врахування вразливих місць в будівлі терміналу для зниження наслідків можливого вибуху (зокрема розльоту уламків) в зонах з високою щільністю пасажиропотоку;

заходи фізичної протидії (визначення безпечних дистанцій стоянки автомобілів, розстановка перешкод, бар’єрів тощо);

забезпечення контролю доступу, зокрема для транспортних засобів, у зони, прилеглі до найбільш імовірних місць нападу;

процедури, спрямовані на швидке виявлення та протидію підозрілим чи незвичайним випадкам, включаючи патрулювання та спостереження.

5. З метою забезпечення захисту цивільної авіації від АНВ керівник аеропорту, його заступник з АБ зобов’язані організовувати разом зі співробітниками Національної поліції України евакуацію транспортних засобів, які розміщуються на неконтрольованій території аеропорту з порушенням нормативно-правових актів України та можуть створити небезпеку, на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання.

6. Евакуація проводиться за рішенням відповідального співробітника Національної поліції України за погодженням з керівником аеропорту.

7. За потреби для посилення захисту аеропорту керівник аеропорту може відповідно до законодавства залучати на договірній основі співробітників підрозділів Національної поліції України.

ЗНАКИ
попереджувально-заборонного змісту

ЗРАЗОК
постійної перепустки особи, яка перебуває у відповідній зоні аеропорту (аеродрому), провайдера аеронавігаційного обслуговування чи іншого суб’єкта авіаційної діяльності

Варіант 1

Варіант 2

ЗРАЗОК
одноденної перепустки

ЗРАЗОК
постійної транспортної перепустки

ЗРАЗОК
одноденної (тимчасової) транспортної перепустки

ПЕРЕЛІК
комплекту документації на КПП

1. Посадові інструкції персоналу чергової зміни КПП.

2. Журнал прийому-здачі чергування.

3. Зразки перепусток та посвідчень, які використовуються в авіапідприємстві.

4. Журнал обліку транспортних засобів, що в’їжджають до контрольованої зони.

5. Схема проведення догляду транспортних засобів.

6. Список предметів, заборонених для пронесення в контрольовану зону суб’єкта авіаційної діяльності.

7. Інструкція щодо дій персоналу в разі надходження повідомлення про загрозу здійснення АНВ.

8. Схема оповіщення в разі надходження повідомлення про загрозу здійснення АНВ.

9. Список недійсних перепусток.

ЖУРНАЛ
обліку результатів перевірки стану КПП, які не використовуються

ПЛАН
організації захисту ПС та об’єктів суб’єкта авіаційної діяльності

1. Дислокація постів підрозділу охорони САБ

2. Стан огорожі

Зазначити наявність, характеристику та стан огорожі периметра аеродрому (загальна довжина, висота, стан, недоліки).

3. Стан охоронного освітлення

Зазначити наявність, характеристику, стан і види охоронного освітлення, недоліки в стані освітлення.

4. Стан постового зв’язку й сигналізації

Зазначити наявність, види, засоби зв’язку, номери телефонів для кожного поста.

5. Наявність і стан технічних засобів охорони

Зазначити об’єкти, які обладнані охоронною сигналізацією, її тип (для захисту периметра, системи відеоспостереження тощо).

6. Стан пропускного режиму

Зазначити кількість КПП, їх призначення та обладнання, а також об’єкти в межах та поза межами контрольованої зони, де введено пропускний режим.

7. Заходи щодо посилення охорони:

наявність огорожі периметра аеродрому та окремо розташованих об’єктів;

обладнання об’єктів інженерно-технічними засобами охорони та засобами охоронного освітлення;

оснащення підрозділу охорони САБ засобами охоронного зв’язку;

посилення контролю доступу.

8. До плану додається схема генплану (фотоплан) суб’єкта авіаційної діяльності, на якій умовними знаками позначено:

ПС на пероні, стоянках, ангарах, базах технічного обслуговування, склади ПММ, об’єкти електроенергозабезпечення, магістральні лінії електропостачання високої напруги, системи світлосигнального забезпечення посадки ПС, вантажні склади, склади матеріально-технічного забезпечення, об’єкти радіотехнічного забезпечення, мережі газопостачання, підприємства бортового харчування, об’єкти водозабору та інші важливі об’єкти;

вид огорожі периметра аеродрому;

місця розташування постів підрозділу охорони САБ, вид постів та їх номери;

тип сигналізації, якою обладнано периметр огорожі, та об’єкти, які обладнано охоронною сигналізацією;

місця розташування КПП та бюро перепусток.

Схема складається в розмір А3.

ТАБЕЛЬ
постів варти суб’єкта авіаційної діяльності

Схема розміщення постів варти й патрулювання
суб’єкта авіаційної діяльності

На схемі розміщення постів та патрулювання визначаються:

територія суб’єкта авіаційної діяльності (види огорожі периметра аеродрому та окремо розташування об’єктів, їх довжина в погонних метрах);

межі постів;

вид огорожі й об’єкти, які обладнані технічними засобами охорони;

маршрути прямування змін до постів та маршрути прямування вартових вдень і вночі;

схема патрулювання;

місця розташування захисних приміщень, спостережних вишок, засобів зв’язку, сигналізації, охоронного освітлення та пожежогасіння, постів вартових собак;

найнебезпечніші підходи до постів;

місця розташування вартових приміщень;

місця розташування контрольно-пропускних пунктів.

ОБЛАДНАННЯ
стаціонарних постів варти

1. Територія, на якій розташовано об’єкти, що охороняються, як правило, має бути обнесена огорожею.

2. Територія об’єктів, які розташовано поза межами контрольованої зони авіапідприємств, обов’язково має бути обнесена огорожею.

3. Вимоги щодо облаштування огорожі (тип, вид, висота, дашок) викладено в розділі VIII цих Авіаційних правил.

4. Для зручності спостереження за підступами до об’єкта, що охороняється, можуть організовуватися спостережні вишки, обладнані засобами зв’язку, сигналізації та прожекторами.

5. На території поста залежно від місцевих умов вартовому має бути забезпечено якомога більший огляд (не менше ніж 50 м), для чого територію навколо поста очищають від кущів, проріджують дерева, нижні гілки обрізують до висоти 2,5 м, траву скошують, зайві предмети прибирають. Межу, за яку заборонено наближатися до поста стороннім особам, має бути позначено помітними вдень і вночі покажчиками.

6. Вартовому (охоронцю) має бути створено всі умови для несення служби на посту безперешкодним обходом території поста або спостереження з місця.

7. У нічний час підступи до поста, повітряні судна й об’єкти, що охороняються, освітлюють.

8. Освітлення влаштовують так, щоб вартовий перебував увесь час у затінку.

9. Пост обладнують засобами зв’язку, які забезпечують вартовому (не менше ніж із двох точок) негайний виклик начальника варти.

ЗРАЗОК
чек-листа з огляду для пасажирського ПС

ПЕРЕЛІК
місць пасажирського ПС, що підлягають огляду (типовий)

1. Зовнішній огляд ПС включає:

1) зовнішній огляд стоянки, фюзеляжу та шасі ПС;

2) огляд багажних відсіків;

3) огляд крил, двигунів та пілонів;

4) зовнішній огляд зовнішніх експлуатаційних люків, технічних відсіків;

5) огляд ніш шасі.

Схема маршруту передпольотного огляду ПС

2. Внутрішній огляд ПС включає огляд:

1) кабіни екіпажу:

крісел, у тому числі кишені, подушки, нижню частину крісел;

крісел, у тому числі кишені (вміст кишень), подушки, нижню частину крісел та простір під кріслами;

кисневих масок екіпажу та місця їх зберігання;

поверхні підлоги, включаючи площу, що знаходиться попереду керма;

управління та місця під кріслами екіпажу;

стелі;

гардеробу екіпажу та місце зберігання його багажу;

відкидного сидіння спостерігача пілота та місце його кріплення;

місця перед блоком перевірки енергетики ПС;

місця для зберігання рятувального канату;

місця для зберігання сонцезахисних козирків;

2) зони передніх вхідних дверей:

поверхні дверей із внутрішньої сторони;

контейнера для зберігання аварійного трапу (зовнішній огляд);

крісел бортпровідників, місць зберігання кисневих масок та ліхтарів;

стелі, підлоги;

відсіків вмонтованих шаф;

3) переднього туалету:

контейнера з-під раковини, простору навколо раковини та за нею;

усіх ніш для паперових рушників;

унітазу;

стін, стелі, підлоги;

дверей, та попільничок у них;

ніш для серветок;

дзеркала, полиць та ніш;

4) передньої бортової кухні:

робочого місця;

усіх контейнерів, візків з бортовим харчуванням та бортовим посудом, а також кружок, чайників, ємностей для льоду;

усіх відсіків відділення бортової кухні та нагрівальних духових шаф;

сервісних дверей бортової кухні;

контейнера для зберігання аварійного трапу (зовнішній огляд);

дверних прорізів службових дверей;

стелі, підлоги;

5) пасажирського салону № 1 «Бізнес-класу»:

гардероба для пасажирів бізнес класу;

усіх крісел (попільничок, вмісту кишень: преси, реклами тощо) та простору між кріслами;

нижньої частини крісел (простору під кріслами), місць зберігання рятувальних жилетів під пасажирськими кріслами, рятувальних жилетів (від 5 % до 10 %);

усіх пасажирських відкидних столиків;

усіх полиць (спереду першого ряду) для зберігання аптечки першої допомоги, кисневих індивідуальних балонів, вогнегасників, мегафона, демонстраційних рятувальних жилетів, кисневих масок, пристібних ременів;

підлоги;

бокових панелей та простору між ними, включаючи вікна та штори;

стелі;

плафонів освітлення;

6) пасажирського салону № 2 «Економ-класу»:

усіх крісел (кишень, попільничок);

нижньої частини крісел, місць зберігання рятувальних жилетів під пасажирськими кріслами (від 5 % до 10 %);

усіх пасажирських відкидних столиків;

полиць останнього ряду для зберігання аптечки першої допомоги, кисневих індивідуальних балонів, вогнегасників, мегафона, демонстраційних рятувальних жилетів, кисневих масок, пристібних ременів;

візуально підлоги;

бокових панелей, включаючи вікна та шторки;

візуально стелі;

плафонів освітлення;

усіх аварійних виходів, заглиблення для рукояток відкриття виходів;

простору позаду останнього ряду крісел ПС;

7) зони задніх вхідних дверей:

поверхні дверей із внутрішньої сторони;

контейнера для зберігання аварійного трапу (зовнішній огляд);

крісел бортпровідників, місця зберігання кисневих масок та ліхтарів;

стелі, підлоги;

8) задньої бортової кухні:

робочого місця;

контейнерів та візків з бортовим харчуванням та бортовим посудом, а також кружок, чайників, ємності для льоду;

усіх відсіків відділення бортової кухні та нагрівальних духових шаф;

сервісних дверей бортової кухні;

контейнера для зберігання аварійного трапу (зовнішній огляд);

дверних прорізів службових дверей;

стелі, підлоги;

9) задніх туалетів:

контейнера з-під раковини, простору навколо раковини;

усіх ніш для паперових рушників;

унітазу;

стін, стелі, підлоги;

дверей та попільничок у них;

ніш для серветок;

дзеркала, полиць.

ЧЕК-ЛИСТ
з догляду ПС

КОНТРОЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК
місць ПС, що підлягають догляду (типовий)

1. Зона № 1 догляду фюзеляжу:

носовий обтічник;

люк підходу до доплеровського вимірювача швидкості й кута знесення;

люк першого технічного відсіку;

люк панелі зливу переднього туалету й панелі заправлення водою;

ніша передньої опори шасі й самого шасі, внутрішній простір ніші шасі з установленими в ньому агрегатами, обладнанням та місця їх установлення, агрегати й деталі шасі, колеса, шини, підкіс, качалка тощо;

задні стулки передньої опори шасі;

отвір клапана випуску № 1;

люк підходу до штуцерів заправлення киснем;

люк другого технічного відсіку;

люк для багажу № 1;

отвір клапана випуску № 2;

люки панелі зливника й заправлення водою кухні;

дренажні отвори паливної системи;

отвір клапана випуску № 3;

люк для багажу № 2;

отвір клапана випуску № 4;

люки панелі зливника заднього туалету й панелі заправлення водою;

люк підходу до штуцерів заправлення азотом;

люк підходу до штуцерів заправлення рідиною «І»;

люки підключення аеродромного живлення й переговорної установки літака;

люк заднього багажного відсіку;

люк підходу до штуцера заправлення двигунів мастилом;

люки підходу до панелі гідросистеми;

люк підходу до штуцера повітряного запуску двигунів від наземної установки;

люки для підігріву двигуна;

стулки двигунів;

люки підходу до сопла двигуна;

люки підходу до покажчика мастиловимірювачів;

люк кухонної системи вентиляції;

повітрозабірники двигунів;

технічний люк огляду двигуна № 1;

люк підходу до мастильного бака двигуна;

технічний люк огляду двигуна № 2;

люк підходу до допоміжної силової установки (ДСУ);

люк підходу до системи обігріву повітрозабірників двигунів;

патрубки забору повітря для охолодження генераторів двигунів;

люки підходу до гідросистем.

2. Зона № 2 догляду двигунів:

повітрозабірники двигунів;

отвори відведення повітря від повітряного стартера й приводу; ППО-40

люк для підігріву двигуна;

люк підходу до агрегатів системи пожежегасіння;

монтажні люки на пілонах двигунів;

решітка реверсу;

вихідне улаштування реактивних сопел двигунів;

експлуатаційні люки на пілонах двигунів;

капоти двигунів;

люки підходу до датчика обмерзання;

люки підходу до болтів повітрозабірників;

люки підходу до гідромеханізму;

монтажні люки (відкрити стулки двигуна, провести догляд усіх агрегатів і простір за ними, відкрити стулки передньої стінки мотогондоли й провести догляд розміщених там гідроагрегатів і простір навколо них);

люки підходу до мастильного бака;

люки підходу до агрегатів двигунів;

люки підходу до запальників і агрегатів двигунів;

люки підходу до термопари;

люки підходу до вузлів кріплення двигунів;

люк підходу до реверсу.

3. Зона № 3 догляду крила:

патрубки скидання повітря з турбохолодильників (ТХ);

повітрозабірники другого ППР (повітро-повітряного радіатора);

монтажні люки;

люки підключення наземного кондиціонера;

люки підходу до ТХ;

люки підходу до управління передкрилками;

бортовий авіаційний навігаційний вогонь (БАНВ);

обтічники підходу до агрегата РП-55 управління елеронами;

ніша основних опор шасі та шасі;

задні стулки основних опор шасі;

люки підходу до агрегатів управління закрилками;

люки підходу до кранів зливу палива на землі;

люки підходу до приводу закрилків;

люк підходу до панелі управління перекачування палива з баків;

люки підходу до щитка і кранів заправлення паливом;

люк підходу до ППР і ТХ;

горловини заправлення;

люки підходу до кріплення інтерцепторів елеронів;

люки підходу до РП-55;

люки підходу до контейнера надувного плоту;

люки підходу до опор шасі;

люки підходу до агрегатів управління інтерцепторами.

4. Зона № 4 догляду оперення:

люки підходу до вузлів навішування руля висоти;

монтажні люки гідравліки й управління руля висоти;

повітрозабірник двигуна 2;

повітрозабірник першого ППР;

отвір виходу повітря з першого ППР;

люк підходу до РА-56 (ліворуч);

монтажні люки підходу до гідравліки управління;

монтажні люки підходу до агрегатів управління стабілізатором;

монтажні люки підходу до агрегатів управління, що розміщені в оперенні;

люки підходу до вузлів навішування руля направлення (ліворуч).

5. Зона № 5 догляду багажників:

1) перший вантажний багажник:

оглянути підлогу, відкривши люки, які легко відчиняються, й обстежити простір під підлогою;

оглянути люк, його нішу й поріг;

відкрити фальшпанелі на передніх, бокових і задніх стінках багажника та оглянути встановлені там агрегати й місця їх кріплення;

відкрити й оглянути всі люки стелі, які легко відчиняються, й обстежити простір за ними, звернути увагу на люк входу до пасажирського салону;

оглянути плафони освітлення;

оглянути димооповіщувачі та місця їх установлення;

оглянути багажні сітки й місця їх кріплення;

2) другий вантажний багажник:

оглянути підлогу, відкривши люки, які легко відчиняються, й обстежити простір під підлогою;

оглянути люк, його нішу та поріг;

розкрити фальшпанели на передніх, бокових і задніх стінках багажника та оглянути встановлені там агрегати й місця їх кріплення;

оглянути плафони освітлення;

оглянути димооповіщувачі та місця їх установлення;

оглянути люк проходу до салону;

оглянути відкидний залізень правого крила та простір за ним.

6. Зона № 6 догляду технічного відсіку:

оглянути підлогу, відкривши люки, які легко відчиняються, обстежити простір під підлогою;

оглянути люк, його нішу й поріг;

відкрити панелі, які знімаються, на передній та бокових стінках і оглянути розміщені там агрегати та місця їх кріплення;

оглянути плафони освітлення;

відкрити люк «контрольний щиток» і оглянути встановлену там апаратуру й місця її кріплення;

оглянути заглушки, які зберігаються у відсіку.

7. Зона № 7 догляду кабіни екіпажу:

оглянути підлогу, включаючи простір перед педалями нижнього пульта, простір під кріслами екіпажу;

оглянути крісла екіпажу, заплічні сумки, короби для димозахисних масок, відкидні стільці бортінженера й бортрадиста;

оглянути нішу радиста, ящики для зберігання рятувальних жилетів, ящик із аварійною радіостанцією, кисневий балон і місце його кріплення, кисневі маски та місце їх зберігання;

зняти задній кожух пульта управління «мікрон 2» й оглянути його;

оглянути чохол аварійної сокири;

оглянути короби димозахисних масок;

оглянути вогнегасник та місце його кріплення;

оглянути кишеню для зберігання спецлітератури;

оглянути ящик для зберігання зброї за спинкою крісла першого пілота і його вміст, а також простір за ним;

оглянути простір над передньою приладною дошкою пілотів;

відкрити й оглянути кришки на бокових панелях поряд із кріслами пілотів, а також простір за ними;

оглянути стіл бортінженера та простір за ним;

оглянути кишеню зберігання бортжурналу та нішу зберігання кисневих і димозахисних масок;

відкрити й оглянути всі попільнички;

відкрити й оглянути на пульті бортінженера люк панелі керування запуском двигунів, відкрити й оглянути висувну панель освітлення, відкрити кришки пультів керування висотної системи й обстежити простір за ними;

оглянути всі лампи індивідуального освітлення та вентилятори;

відкрити й оглянути всі панелі, які легко відкриваються, та люки на бокових приладних дошках пілотів, середньому пульті, на верхній частині пульта бортінженера, на панелі лівого та правого автомата захисту мережі (АЗМ);

оглянути простір під важелями управління двигунами, відкривши панелі;

оглянути місця кріплення патронів із силікагелем (у районі вікон);

оглянути всі штори й заслінки сліпого польоту;

відкрити й оглянути люки рятувальних канатів і тросів;

висунути лампу верхнього підсвічування й оглянути місце її кріплення;

розкрити декоративні решітки гучномовця й оглянути його;

відкрити й оглянути люки на стелі, які легко відчиняються, й обстежити їх;

розкрити й оглянути верхній плафон і табло «вихід»;

обстежити вхідні двері.

8. Зона № 8 догляду салонів:

1) передній салон літака:

оглянути підлогу, відкрити в ній люки, обстежити простір під підлогою, звернути увагу на люк, який веде до переднього технічного відсіку;

оглянути стінки, відкрити наявні люки та ящики й обстежувати їх;

відкрити й оглянути всі полиці та шафи бару першого класу, включаючи простір під ними;

оглянути нішу зберігання надувного трапа й самі трапи;

оглянути вхідні двері та їх нішу;

оглянути крісла бортпровідників;

оглянути ємність для використаних гігієнічних пакетів;

оглянути плафони освітлення та інформаційне табло «вихід»;

відкрити люк та оглянути місце установлення антени АРК і лампи освітлення;

відкрити й оглянути люк покажчика рівня у водяному баку;

оглянути місце кріплення шторки та дзеркала огляду салону на стелі;

2) задній салон літака:

оглянути підлогу вхідних дверей та їх нішу;

відкрити й оглянути ніші надувного трапа, магнітофону, кисневого приладу, розподільного щитка, самі прилади, обладнання й місця їх установлення;

оглянути попільнички;

оглянути крісла бортпровідників;

оглянути плафони освітлення й інформаційне табло «вихід»;

оглянути дзеркало огляду салону й місце його кріплення, верхній плафон освітлення;

відкрити люк у багажний відсік і оглянути простір за ним.

9. Зона № 9 догляду гардероба:

1) гардероб екіпажу:

оглянути підлогу, а також валізи з документацією, що знаходяться на ній;

оглянути стіни;

оглянути телескопічну драбину й місце її установлення;

оглянути патрони із силікагелем і місця їх установки;

оглянути вогнегасник кисневий, балон і місця їх установлення;

оглянути чохол аварійної сокири, димозахисні маски й місця їх розміщення;

оглянути плафон освітлення, коробку ЗІП, зміст коробки, якщо вона не опломбована, і простір навколо неї;

оглянути місце розміщення водяного бака й вентилів його заправлення;

оглянути шторки та їх направляючі;

2) середній гардероб:

оглянути підлогу;

оглянути шафи, що легко відчиняються, і їх вміст;

оглянути вогнегасник, кисневий балон і місця їх установлення, чохол аварійної сокири;

3) задній гардероб:

обстежувати місце установлення патронів із силікагелем;

оглянути кронштейни для вішалок і вішалки із чохлами;

відчинити в бокових стінах ліворуч і праворуч шафи й оглянути розміщену в них апаратуру й навколишній простір;

розкрити декоративні панелі з лівого і з правого бортів у місцях установлення блоків і оглянути навколишній простір.

10. Зона № 10 догляду пасажирських салонів:

оглянути підлогу, переконатися у відсутності під килимом сторонніх предметів (візуально), зняти (пересунути) килим і ретельно оглянути підлогу;

зняти панелі, а також відкрити люки, які є у підлозі, а також люк входу до багажного відділення;

оглянути крісла пасажирів, кишені для рятувальних жилетів, попільнички, кишені для гігієнічних пакетів, підлокітники, направляючі для крісел, відкидні стільці;

оглянути передню перегородку, інформаційне табло «вихід», «застібнути ремені», штори та направляючі для них, відкидні столи на перегородці, звернути увагу на нішу на передній стіні;

оглянути бокові стінки, включаючи вікна і світлофільтри, аварійні люки покидання літака й лючки на них, підніжку, інформаційне табло «вихід»;

розкрити й оглянути декоративні панелі системи кондиціювання;

оглянути багажні полки, розкрити фальшпанелі на місці стикування з боковою стінкою (зверху);

розкрити й оглянути панель індивідуального освітлення;

розкрити й оглянути потовк, панель освітлення салону, особливу увагу звернути на передню панель, інформаційне табло «вихід»;

обстежити задню частину салону, оглянути коробки для кисневих приладів і місця їх установки;

оглянути короби для надувних трапів, самі трапи й місця установлення коробів;

оглянути штори й направляючі для них;

обстежити робоче місце бортпровідника та його обладнання, включаючи крісло й переговорний пристрій;

оглянути місця розміщення й кріплення дитячих люльок і їх вміст.

11. Зона № 11 догляду кухні:

оглянути підлогу;

оглянути аварійні двері та їх ніші;

витягнути всі харчові контейнери, оглянути місця їх установлення та їх вміст, якщо вони не опломбовані;

оглянути всі стелажі, столи й шухляди в них, що легко відчиняються, а також навколишній простір;

оглянути холодильник, усі його відділення, а також місце його установлення (особливо за задньою стінкою холодильника);

оглянути всі відсіки жолоба із тканини й сам жолоб;

відкрити й оглянути духову шафу та її відділення, а також електрокип’ятильник і місця його установлення;

обстежити шафу над мийницею;

відкрити й оглянути панелі освітлення;

оглянути інформаційне табло «вихід»;

оглянути люк електричного механізму керування заслінки системи витягнення на стелі, а також плафони освітлення;

обстежити ящик, відкидні стільці, шторки та їх направляючі.

12. Зона № 12 догляду туалетів:

1) передній туалет:

оглянути двері та плафони освітлення;

оглянути підлогу, унітаз, місце його установлення;

оглянути ящик для використаного паперів;

оглянути нішу гучномовця;

оглянути нішу для серветок і паперів, ящик із сантехнічним обладнанням під раковиною;

оглянути два люки під унітазом і місця розміщення тяг управління.

2) задній туалет:

оглянути двері, табло-покажчик і плафон освітлення;

оглянути підлогу, унітаз, місце його установлення;

оглянути ящик для сміття;

оглянути плафони освітлення, інформаційне табло, нішу гучномовця, попільничку, патрубок виходу кондиційованого повітря;

зняти дзеркало й обстежити нішу, що суміжна з багажником;

оглянути нішу для серветок і паперів, ящик із сантехнічним обладнанням під раковиною;

оглянути два люки над унітазом і райони розміщення тяг управління;

оглянути місце підходу до вентиля водяного баку (зверху) та до вентилю зливу води з водяного бака в прийомний бак санвузлу (знизу);

розкрити дверцята і дзеркала на задній стінці туалету й оглянути простір за ними;

розкрити панель на стелі, оглянути водяний бак (місця його установлення й навколо нього), а також покажчик рівня води в баку;

3) салон туалетів:

розкрити зйомні фальшпанелі в стелі й обстежити розміщену за ними апаратуру та місце навколо неї;

оглянути вогнегасники й місце їх розміщення.