Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.

Статус Конвенції див. ( 954_011 )

{ Зміни до Конвенції див. у Протоколах ( 995_886 ) від 27.05.1947 ( 995_887 ) від 14.06.1954 ( 995_889 ) від 14.06.1954 ( 995_895 ) від 21.06.1961 ( 995_897 ) від 15.09.1962 ( 995_899 ) від 12.03.1971 ( 995_898 ) від 07.07.1971 ( 995_929 ) від 16.10.1974 ( 995_566 ) від 30.09.1977 }

{ Про введення нової статті 83 bis див. Протокол ( 995_040 ) від 06.10.1980 }

{ Про введення нової статті 3 bis див. Протокол ( 995_423 ) від 10.05.1984 }

{ Зміни до Конвенції див. у Протоколах ( 995_930 ) від 06.10.1989 ( 995_931 ) від 26.10.1990 ( 995_932 ) від 29.09.1995 ( 995_933 ) від 01.10.1998 ( 954_001-16 ) від 06.10.2016 ( 954_002-16 ) від 06.10.2016 }

Дата приєднання України: 10.08.1992 р.

Набуття чинності для України: 09.09.1992 р.

Преамбула

беручи до уваги, що майбутній розвиток міжнародної цивільної авіації може значною мірою сприяти встановленню і підтриманню дружби і взаєморозуміння між націями і народами світу, тоді як зловживання нею може створити загрозу загальній безпеці;

беручи до уваги, що бажано уникати розходжень і сприяти такому співробітництву між націями і народами, від якого залежить мир у всьому світі;

тому Уряди, що нижче підписалися, досягнувши згоди щодо певних принципів і заходів з тим, щоб міжнародна цивільна авіація могла розвиватися безпечним і упорядкованим чином, щоб міжнародні повітряні сполучення могли встановлюватися на основі рівності повітряним шляхом і здійснюватися раціонально та економічно;

уклали з цією метою дану Конвенцію.

Частина I

Аеронавігація

Глава I Загальні принципи і застосування Конвенції

Стаття 1. Суверенітет

Договірні держави визнають, що кожна держава володіє повним і винятковим суверенітетом над повітряним простором над своєю територією.

Стаття 2. Територія

У цілях цієї Конвенції під територією держави розуміються сухопутні території і прилеглі до них територіальні води, які знаходяться під суверенітетом, сюзеренітетом, протекторатом або мандатом даної держави.

Стаття 3. Цивільні і державні повітряні судна

a) Ця Конвенція застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден.

b) Повітряні судна, що використовуються на військовій, митній і поліцейській службах, розглядаються як державні повітряні судна.

c) Жодне державне повітряне судно Договірної держави не здійснює польоту над територією іншої держави і не робить на ній посадку, окрім як з дозволу, що надається спеціальною угодою або іншим чином, і згідно з її умовами.

d) Договірні держави при встановленні правил для своїх державних повітряних суден зобов'язуються звертати належну увагу на безпеку навігації цивільних повітряних суден.

Стаття 4. Неналежне використання цивільної авіації

Кожна Договірна держава погоджується не використовувати цивільну авіацію у будь-яких цілях, несумісних з цілями цієї Конвенції.

Глава II Політ над територією Договірних держав

Стаття 5. Право нерегулярних польотів

Кожна Договірна держава погоджується, що всі повітряні судна інших Договірних держав, які не є повітряними суднами, зайнятими в регулярних міжнародних повітряних сполученнях, мають право, за умови дотримання положень цієї Конвенції, здійснювати польоти на її територію або транзитні безпосадочні польоти через її територію і здійснювати посадки з некомерційними цілями, без необхідності отримання попереднього дозволу і за умови, що держава, над територією якої здійснюється політ, має право вимагати здійснення посадки. Проте кожна Договірна держава зберігає за собою право з міркувань безпеки польотів вимагати від повітряних суден, які мають намір слідувати над районами, що є недосяжними або не мають належних аеронавігаційних засобів, слідувати за приписаними маршрутами або одержувати спеціальний дозвіл на такі польоти.

Такі повітряні судна, якщо вони зайняті в перевезенні пасажирів, вантажу або пошти за винагороду або за наймом, але не в регулярних міжнародних повітряних сполученнях, користуються також, з урахуванням положень Статті 7, привілеєм брати на борт або вивантажувати пасажирів, вантаж або пошту за умови, що будь-яка держава, де відбувається таке навантаження або вивантаження, має право встановлювати такі правила, умови або обмеження, які вона може визнати бажаними.

Стаття 6. Регулярні повітряні сполучення

Жодні регулярні міжнародні повітряні сполучення не можуть здійснюватися над територією або на територію Договірної держави, окрім як за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї Держави і згідно з умовами такого дозволу або санкції.

Стаття 7. Каботаж

Кожна Договірна держава має право відмовляти повітряним суднам інших Договірних держав у дозволі приймати на борт на її території пасажирів, пошту і вантаж, які перевозяться за винагороду або за наймом і мають інший пункт призначення в межах її території. Кожна Договірна держава зобов'язується не вступати в жодні угоди, які спеціально надають якій-небудь іншій державі або авіапідприємству якої-небудь іншої держави будь-який такий привілей на винятковій основі, і не одержувати будь-який такий винятковий привілей від будь-якої іншої держави.

Стаття 8. Безпілотні повітряні судна

Жодне повітряне судно, здатне здійснювати польоти без пілота, не здійснює політ без пілота над територією Договірної держави, окрім як за спеціальним дозволом цієї держави і згідно з умовами такого дозволу. Кожна Договірна держава зобов'язується при польоті такого повітряного судна без пілота в районах, відкритих для цивільних повітряних суден, забезпечити такий контроль цього польоту, який дозволяв би усунути небезпеку для цивільних повітряних суден.

Стаття 9. Заборонені зони

a) Кожна Договірна держава може з міркувань військової необхідності або суспільної безпеки обмежити або заборонити на однаковій основі польоти повітряних суден інших держав над певними зонами своєї території за умови, що в цьому відношенні не буде проводитися ніякої відмінності між зайнятими в регулярних міжнародних повітряних сполученнях повітряними суднами даної Держави і повітряними суднами інших Договірних держав, зайнятими в аналогічних сполученнях. Такі заборонені зони мають розумні розміри і місцезнаходження з тим, щоб без необхідності не створювати перешкод для аеронавігації. Описи таких заборонених зон на території Договірної держави, а також будь-які наступні зміни в них у можливо найкоротші терміни направляються іншим Договірним державам і Міжнародній організації цивільної авіації.

b) Кожна Договірна держава також зберігає за собою право негайно при виняткових обставинах або в період надзвичайного стану, або в інтересах суспільної безпеки тимчасово обмежити чи заборонити польоти над своєю територією або будь-якою її частиною за умови, що таке обмеження або заборона застосовується до повітряних суден усіх інших держав, незалежно від їх національності.

c) Кожна Договірна держава на підставі правил, які вона може встановити, може зажадати від будь-якого повітряного судна, що входить у зони, передбачені вище в підпунктах a) і b), здійснити посадку в можливо найкоротший строк в якому-небудь вказаному аеропорту в межах її території.

Стаття 10. Посадка в митному аеропорту

За винятком випадків, коли за умовами цієї Конвенції або спеціального дозволу повітряним суднам дозволяється перетинати територію Договірної держави без посадки, будь-яке повітряне судно, яке входить на територію Договірної держави, здійснює, якщо того вимагають правила цієї Держави, посадку в аеропорту, вказаному цією Державою, з метою проходження митного та іншого контролю. При відбутті з території Договірної держави таке повітряне судно відбуває із зазначеного подібним чином митного аеропорту. Відомості про всі означені митні аеропорти публікуються державою і направляються Міжнародній організації цивільної авіації, заснованій згідно з Частиною II цієї Конвенції, для передачі всім іншим Договірним державам.

Стаття 11. Застосування правил про повітряні пересування

За умови дотримання положень цієї Конвенції закони і правила Договірної держави, що стосуються допуску на її територію або відбуття з її території повітряних суден, зайнятих у міжнародній аеронавігації, або експлуатації і навігації таких повітряних суден під час їх перебування в межах її території, застосовуються до повітряних суден усіх Договірних держав без розрізнення їх національності і дотримуються такими повітряними суднами при прибутті, відбутті або під час перебування в межах території цієї Держави.

Стаття 12. Правила польотів

Кожна Договірна держава зобов'язується вживати заходів для забезпечення того, щоб кожне повітряне судно, яке здійснює політ або маневрує в межах її території, а також кожне повітряне судно, яке має її національний знак, де б таке судно не знаходилося, дотримувалося чинних у даному місці правил і регламенту, що стосуються польотів і маневрування повітряних суден. Кожна Договірна держава зобов'язується підтримувати максимально можливу однаковість своїх власних правил у цій галузі і правил, які встановлюються час від часу на підставі цієї Конвенції. Над відкритим морем чинними є правила, встановлені згідно з цією Конвенцією. Кожна Договірна держава зобов'язується забезпечити притягнення до відповідальності всіх осіб, які порушують чинні регламенти.

Стаття 13. Правила про в'їзд і випуск

Закони і правила Договірної держави, які належать до допуску на її територію або відправленню з її території пасажирів, екіпажу або вантажу повітряних суден, такі як правила, що стосуються в'їзду, випуску, імміграції, паспортного і митного контролю і карантину, дотримуються такими пасажирами й екіпажем або від їх імені, а також щодо вантажу при прибутті, вибутті або під час знаходження на території цієї Держави.

Стаття 14. Запобігання поширенню хвороб

Кожна Договірна держава погоджується вживати ефективних заходів з метою запобігання поширенню шляхом аеронавігації холери, тифу епідемічного, віспи, жовтої пропасниці, чуми і таких інших інфекційних хвороб, що час від часу визначаються Договірними державами, і з цією метою Договірні держави будуть підтримувати безпосередні консультації з установами, які відають питаннями міжнародного регулювання в галузі санітарних заходів, що застосовуються до повітряних суден. Такі консультації здійснюються без шкоди для застосування будь-якої чинної з цього питання міжнародної конвенції, учасниками якої можуть бути Договірні держави.

Стаття 15. Аеропортові і подібні їм збори

Кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Такі самі однакові умови застосовуються при користуванні повітряними суднами кожної Договірної держави всіма аеронавігаційними засобами, включаючи радіо- і метеорологічне забезпечення, які можуть бути надані для суспільного користування з метою забезпечення безпеки та оперативності аеронавігації. Будь-які збори, що можуть стягуватися або дозволені для стягування Договірною державою за користування такими аеропортами та аеронавігаційними засобами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують:

a) щодо повітряних суден, не зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден того самого класу, зайнятих в аналогічних сполученнях; і

b) щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, - зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.

Інформація про всі такі збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.

Стаття 16. Огляд повітряних суден

Компетентні влади кожної Договірної держави мають право без необґрунтованої затримки проводити огляд повітряних суден інших Договірних держав при їх прибутті або вибутті і перевіряти посвідчення та інші документи, передбачені цією Конвенцією.

Глава III Національність повітряних суден

Стаття 17. Національність повітряних суден

Повітряні судна мають національність тієї держави, в якій вони зареєстровані.

Стаття 18. Подвійна реєстрація

Не може вважатися дійсною реєстрація повітряного судна більш ніж в одній державі, але його реєстрація може переходити від однієї держави до іншої.

Стаття 19. Національне законодавство, яке регулює реєстрацію

Реєстрація або зміна реєстрації повітряних суден у будь-якій Договірній державі проводиться згідно з її законами і правилами.

Стаття 20. Наявність знаків

Кожне повітряне судно, зайняте в міжнародній аеронавігації, має відповідні національні та реєстраційні знаки.

Стаття 21. Повідомлення про реєстрацію

Кожна Договірна держава зобов'язується надавати за запитом будь-якій іншій Договірній державі або Міжнародній організації цивільної авіації інформацію щодо реєстрації і належності будь-якого конкретного повітряного судна, зареєстрованого в цій Державі. Крім того, кожна Договірна держава направляє Міжнародній організації цивільної авіації згідно з тими правилами, які остання може встановити, повідомлення, що містять такі відповідні дані, які можуть бути надані про належність і контроль над повітряними суднами, зареєстрованими в цій Державі і звичайно зайнятими в міжнародній аеронавігації. Дані, отримані таким шляхом Міжнародною організацією цивільної авіації, надаються нею іншим Договірним державам за їх проханням.

Глава IV Заходи сприяння аеронавігації

Стаття 22. Спрощення формальностей

Кожна Договірна держава погоджується шляхом видання спеціальних правил або іншим чином вживати всіх можливих заходів щодо сприяння і прискорення навігації повітряних суден між територіями Договірних держав і щодо запобігання не викликаних необхідністю затримок повітряних суден, екіпажів, пасажирів і вантажу, особливо при застосуванні законів, що стосуються імміграції, карантину, митного контролю і випуску.

Стаття 23. Митні та імміграційні процедури

Кожна Договірна держава зобов'язується, наскільки вона визнає за можливе, встановлювати митні та імміграційні процедури, що стосуються міжнародної аеронавігації, згідно з практикою, яка час від часу може встановлюватися як перешкода створенню аеропортів, вільних від виконання митних формальностей.

Стаття 24. Мито

a) При польотах на територію, з території або через територію іншої Договірної держави повітряні судна тимчасово допускаються без сплати мита з урахуванням митних правил цієї Держави. Паливо, мастила, запасні частини, комплектне обладнання і запаси, які знаходяться на борту повітряного судна Договірної держави після прибуття на територію іншої Договірної держави і залишаються на борту при відбутті з території цієї держави, звільняються від митних зборів, оглядових зборів і подібних державних або місцевих мита і зборів. Це звільнення не застосовується до будь-яких вивантажених вантажів, незалежно від їх кількості та найменування, за винятком випадків, передбачених митними правилами даної Держави, які можуть вимагати, щоб вони утримувалися під митним наглядом.

b) Запасні частини та обладнання, які ввозяться на територію Договірної держави для установки або використання на повітряному судні іншої Договірної держави, зайнятої в міжнародній аеронавігації, звільняються від мита за умови дотримання правил даної Держави, які можуть передбачати, щоб дані предмети були під наглядом і контролем.

Стаття 25. Повітряні судна, що зазнають лиха

Кожна Договірна держава зобов'язується вживати таких заходів щодо надання допомоги повітряним суднам, які зазнають лиха на її території, яких вона визнає за можливе, і, за умови здійснення контролю з боку своїх влад, дозволяти власникам цих повітряних суден або владам держави, в якій ці повітряні судна зареєстровані, надавати такі заходи допомоги, які можуть диктуватися даними обставинами. Кожна Договірна держава при організації пошуку зниклого повітряного судна буде співробітничати в здійсненні погоджених заходів, які час від часу можуть рекомендуватися згідно з цією Конвенцією.

Стаття 26. Розслідування подій

У випадку події з повітряним судном однієї Договірної держави, яка сталася на території іншої Договірної держави і спричинила смерть або серйозні тілесні ушкодження чи свідчить про серйозний технічний дефект повітряного судна або аеронавігаційних засобів, держава, на території якої сталася пригода, призначає розслідування обставин пригоди згідно з процедурою, яка може бути рекомендована Міжнародною організацією цивільної авіації, наскільки це допускає її законодавство. Державі, в якій зареєстровано повітряне судно, надається можливість призначити спостерігачів для присутності при розслідуванні, а держава, яка проводить розслідування, направляє цій державі звіт і висновок про розслідування.

Стаття 27. Звільнення від арешту за патентними позовами

a) При здійсненні міжнародної аеронавігації будь-який дозволений вліт повітряного судна однієї Договірної держави на територію іншої Договірної держави або дозволений транзитний політ через територію такої Держави з посадками або без посадок не спричиняє накладення арешту на це повітряне судно або його затримання, пред'явлення якого-небудь позову до власника або до експлуатанта останнього або якого-небудь іншого втручання з боку або від імені цієї Держави або будь-якої особи, яка знаходиться на її території на тій підставі, що конструкція, механізми, вузли, допоміжне обладнання повітряного судна або його експлуатація є порушенням будь-яких прав на патент, промисловий зразок або модель, належним чином виданих або зареєстрованих у державі, на територію якої прибуло це повітряне судно; при цьому мається на увазі, що в державі, на територію якої прибуло таке повітряне судно, ні за яких обставин не вимагається застава у зв'язку з вищеназваним звільненням від накладення арешту або затримання повітряного судна.

b) Положення пункту a) цієї Статті поширюються також на зберігання запасних частин та запасного обладнання для повітряних суден і на право їх використання і установки при ремонті повітряного судна Договірної держави, на території будь-якої іншої Договірної держави за умови, що будь-яка запатентована деталь або обладнання, які зберігаються таким чином, не будуть продаватися або розповсюджуватися всередині країни або експортуватися в комерційних цілях з Договірної держави, на територію якої прибуло це повітряне судно.

c) Привілеї, передбачені цією Статтею, поширюються лише на такі Держави - учасниці цієї Конвенції, які або 1) є учасниками Міжнародної конвенції по охороні промислової власності ( 995_123 ) і будь-яких поправок до неї, або 2) прийняли патентне законодавство, яке визнає винаходи громадян інших Держав - учасників цієї Конвенції і забезпечує їх належний захист.

Стаття 28. Аеронавігаційні засоби і стандартні системи

Кожна Договірна держава зобов'язується, наскільки вона визнає це можливим:

a) надавати на своїй території аеропорти, радіо- і метеорологічні служби та інші аеронавігаційні засоби для сприяння міжнародній аеронавігації згідно з цією Конвенцією;

b) приймати і вводити в дію належні стандартні системи процедур зв'язку, кодів, маркування, сигналів, світлообладнання та іншу експлуатаційну практику і правила, які час від часу можуть рекомендуватися або встановлюватися згідно з цією Конвенцією;

c) співпрацювати в міжнародних заходах по забезпеченню видання аеронавігаційних карт і схем згідно зі стандартами, які час від часу можуть рекомендуватися або встановлюватися згідно з цією Конвенцією.

Глава V Умови, які підлягають дотриманню щодо повітряних суден

Стаття 29. Документація, яка є на повітряному судні

Кожне повітряне судно Договірної держави, зайняте в міжнародній навігації, згідно з умовами, встановленими цією Конвенцією, має на борті такі документи:

a) свідоцтво про його реєстрацію;

b) посвідчення про його придатність до польотів;

c) відповідні свідоцтва на кожного члена екіпажу;

d) бортовий журнал;

e) якщо воно обладнане радіоапаратурою - дозвіл на бортову радіостанцію;

f) якщо воно перевозить пасажирів - список їхніх прізвищ із зазначенням пунктів відправлення і призначення;

g) якщо воно перевозить вантаж - маніфест і докладні декларації на вантаж.

Стаття 30. Радіообладнання повітряних суден

a) Повітряні судна кожної Договірної держави, які перебувають на території або над територією інших Договірних держав, можуть мати радіопередавачі тільки в тому випадку, якщо компетентними владами держави, в якій зареєстроване повітряне судно, видано дозвіл на установку і використання такої апаратури. Використання радіопередавачів на території Договірної держави, над якою робиться політ, здійснюється згідно з правилами, встановленими даною Державою.

b) Радіопередавачі можуть використовуватися тільки членами льотного екіпажу, які мають спеціальний дозвіл, виданий компетентними владами держави, в якій зареєстроване повітряне судно.

Стаття 31. Посвідчення про придатність до польотів

Кожне повітряне судно, зайняте в міжнародній навігації, забезпечується посвідченням про придатність до польотів, яке видане або якому надано чинності державою, в якій це повітряне судно зареєстроване.

Стаття 32. Свідоцтва на членів екіпажу

a) Пілот кожного повітряного судна та інші члени льотного складу екіпажу кожного повітряного судна, зайнятого в міжнародній навігації, забезпечуються посвідченнями про кваліфікацію і свідоцтвами, які видані або яким надано чинності державою, в якій це повітряне судно зареєстроване.

b) Кожна Договірна держава зберігає за собою право відмовитися визнати для цілей виконання польоту над її власною територією посвідчення про кваліфікацію і свідоцтва, видані будь-якому з її громадян іншою Договірною державою.

Стаття 33. Визнання посвідчень і свідоцтв

Посвідчення про придатність до польотів і посвідчення про кваліфікацію, а також свідоцтва, які видані або яким надано чинності Договірною державою, в якій зареєстровано повітряне судно, визнаються дійсними іншими Договірними державами за умови, що вимоги, згідно з якими такі посвідчення або свідоцтва видані або яким надано чинності, відповідають мінімальним стандартам, що час від часу можуть встановлюватися згідно з цією Конвенцією, або перевищують їх.

Стаття 34. Бортові журнали

На кожному повітряному судні, зайнятому в міжнародній навігації, ведеться бортовий журнал, в який заносяться дані про повітряне судно, його екіпаж і кожний політ у такій формі, яка може час від часу встановлюватися згідно з цією Конвенцією.

Стаття 35. Обмеження щодо вантажів

a) Жодне військове спорядження або військові матеріали не можуть перевозитися на територію або над територією держави на повітряних суднах, зайнятих у міжнародній навігації, крім як з дозволу такої держави. Кожна держава в своїх правилах визначає, що є військовим спорядженням або військовими матеріалами стосовно до цієї Статті, належним чином враховуючи в цілях однаковості такі рекомендації, які може час від часу давати Міжнародна організація цивільної авіації.

b) Кожна Договірна держава в інтересах дотримання громадського порядку і безпеки зберігає за собою право регулювати або забороняти перевезення на свою територію або над своєю територією інших предметів, крім тих, які перелічені в пункті a), за умови, що стосовно цього не буде проводитися відмінностей між її національними повітряними суднами, зайнятими в міжнародній навігації, та повітряними суднами інших держав, зайнятих подібним чином, а також за умови, що не будуть встановлюватися жодні обмеження, які можуть перешкоджати перевезенню та використанню на повітряних суднах апаратури, необхідної для експлуатації повітряних суден чи навігації або для забезпечення безпеки членів екіпажу чи пасажирів.

Стаття 36. Фотографічна апаратура

Кожна Договірна держава може забороняти або регламентувати використання фотографічної апаратури на борту повітряних суден над своєю територією.

Глава VI Міжнародні стандарти і рекомендована практика

Стаття 37. Прийняття міжнародних Стандартів і процедур

Кожна Договірна держава зобов'язується співпрацювати у забезпеченні максимально можливого ступеня однаковості правил, стандартів, процедур і організації, що стосуються повітряних суден, персоналу, повітряних трас і допоміжних служб, з усіх питань, в яких така однаковість сприятиме аеронавігації і вдосконалювати її.

З цією метою Міжнародна організація цивільної авіації приймає і в міру необхідності час від часу змінює міжнародні Стандарти, Рекомендовану практику і процедури, які стосуються:

a) систем зв'язку та аеронавігаційних засобів, включаючи наземне маркування;

b) характеристик аеропортів і посадочних майданчиків;

c) правил польотів і практики управління повітряним рухом;

d) присвоєння кваліфікації льотному і технічному персоналу;

e) придатності повітряних суден до польотів;

f) реєстрації та ідентифікації повітряних суден;

g) збору метеорологічної інформації та обміну нею;

h) бортових журналів;

i) аеронавігаційних карт і схем;

j) митних та імміграційних процедур;

k) повітряних суден, що зазнають лиха, і розслідування пригод;

а також таких інших питань, що стосуються безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації, які час від часу можуть виявитися доцільними.

Стаття 38. Відхилення від міжнародних Стандартів і процедур

Будь-яка держава, що визнає практично важким дотримуватися в усіх відношеннях будь-яких міжнародних Стандартів або процедур або приводити свої власні правила або практику у повну відповідність з якими-небудь міжнародними Стандартами або процедурами після зміни останніх, або яка визнає за необхідне прийняти правила або практику, які мають яку-небудь особливу відмінність від тих правил, що встановлені міжнародним Стандартом, негайно повідомляє Міжнародну організацію цивільної авіації про відмінності між її власною практикою і тією, яка встановлена міжнародним Стандартом. У випадку зміни міжнародних Стандартів будь-яка держава, яка не внесе відповідних змін у свої власні правила або практику, повідомляє про це Раду протягом шістдесяти днів після прийняття поправки до міжнародного Стандарту або вказує заходи, яких вона передбачає вжити. У будь-якому такому випадку Рада негайно повідомляє всі інші держави про відмінності, які існують між одним або кількома положеннями міжнародного Стандарту і відповідною національною практикою цієї держави.

Стаття 39. Відмітки в посвідченнях і свідоцтвах

a) У посвідченнях про придатність до польотів будь-якого повітряного судна або його частини, щодо яких існує міжнародний Стандарт придатності до польотів або льотних характеристик і які в якому-небудь відношенні не відповідають цьому Стандарту в момент сертифікації, вноситься або додається до нього повний перелік деталей, за якими повітряне судно або його частина не відповідає такому Стандарту.

b) У свідоцтво будь-якої особи, яка не задовольняє повністю умовам, встановленим міжнародним Стандартом стосовно класу свідоцтва або посвідчення, власником якого ця особа є, вноситься або додається до нього повний перелік усіх даних, за якими ця особа не відповідає таким умовам.

Стаття 40. Дійсність посвідчень і свідоцтв з внесеними відмітками

Жодне повітряне судно, а також жоден член персоналу, які мають посвідчення або свідоцтва із зазначеними відмітками, не беруть участь у міжнародній навігації інакше, як з дозволу держави або держав, на територію яких вони прибувають. Реєстрація або використання будь-якого такого повітряного судна або будь-якої його сертифікованої частини в будь-якій іншій державі, крім тієї, в якій воно первісно сертифіковано, залишаються на розсуд держави, в яку імпортується повітряне судно або його частина.

Стаття 41. Визнання існуючих Стандартів придатності до польотів

Положення цієї Глави не застосовуються до повітряних суден та авіаційного обладнання таких типів, прототип яких представлено компетентним національним органам для сертифікації до закінчення трьох років з дня прийняття міжнародного Стандарту придатності до польотів для такого обладнання.

Стаття 42. Визнання існуючих Стандартів кваліфікації персоналу

Положення цієї Глави не застосовуються до персоналу, якому первісно видані свідоцтва до закінчення одного року після першого прийняття міжнародного Стандарту про кваліфікацію такого персоналу; однак вони у будь-якому випадку застосовуються до всього персоналу, свідоцтва якого залишаються дійсними протягом п'яти років з дати прийняття такого Стандарту.

Частина II

Міжнародна організація цивільної авіації

Глава VII Організація

Стаття 43. Назва і структура

Цією Конвенцією засновується організація під назвою "Міжнародна організація цивільної авіації". Вона складається з Асамблеї, Ради і таких інших органів, які можуть бути необхідні.

Стаття 44. Цілі

Цілями і завданнями Організації є розробка принципів і методів міжнародної аеронавігації та сприяння плануванню і розвитку міжнародного повітряного транспорту з тим, щоб:

a) забезпечувати безпечний і упорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації у всьому світі;

b) заохочувати мистецтво конструювання та експлуатації повітряних суден у мирних цілях;

c) заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів та аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації;

d) задовольняти потреби народів світу в безпечному, регулярному, ефективному та економічному повітряному транспорті;

e) запобігати економічним втратам, викликаним нерозумною конкуренцією;

f) забезпечувати повну повагу прав Договірних держав і справедливі для кожної Договірної держави можливості використовувати авіапідприємства, зайняті в міжнародному повітряному сполученні;

g) уникати дискримінації стосовно Договірних держав;

h) сприяти безпеці польотів у міжнародній аеронавігації;

i) надавати спільне сприяння розвитку міжнародної цивільної аеронавтики в усіх її аспектах.

Стаття 45. Постійне місцеперебування

Постійне місцеперебування Організації знаходиться в такому місці, яке визначається на підсумковому засіданні Тимчасової асамблеї Тимчасової міжнародної організації цивільної авіації, заснованої Тимчасовою угодою про міжнародну цивільну авіацію, підписаною в Чикаго 7 грудня 1944 року. Місцеперебування може бути тимчасово перенесене за рішенням Ради в будь-яке інше місце.

Стаття 46. Перша сесія Асамблеї

Перша сесія Асамблеї скликається Тимчасовою радою вищезгаданої Тимчасової організації негайно після набуття чинності цією Конвенцією в такий час і в такому місці, як це визначить Тимчасова рада.

Стаття 47. Правоздатність

Організація користується на території кожної Договірної держави такою правоздатністю, яка може бути необхідна для виконання її функцій. Їй надається повна правосуб'єктність повсюди, де це сумісно з конституцією і законодавством відповідної держави.

Глава VIII Асамблея

Стаття 48. Сесії Асамблеї і голосування

a) Асамблея збирається щороку і скликається Радою в зручний час і в підходящому місці. Надзвичайні сесії Асамблеї можуть проводитися у будь-який час на вимогу Ради або на прохання будь-яких десяти Договірних держав, направлене Генеральному секретарю.

b) Усі Договірні держави мають рівне право бути представленими на сесіях Асамблеї і кожна Договірна держава має право на один голос. Делегатів, які представляють Договірні держави, можуть супроводжувати технічні радники, які можуть брати участь у засіданнях, але не мають права голосу.

c) На засіданнях Асамблеї для одержання кворуму потрібні більшість Договірних держав. Якщо інше не передбачено цією Конвенцією, рішення Асамблеї приймаються більшістю поданих голосів.

Стаття 49. Права та обов'язки Асамблеї

Права та обов'язки Асамблеї полягають у тому, щоб:

a) обирати на кожній сесії її голову та інших посадових осіб;

b) обирати Договірні держави для представництва в Раді згідно з положеннями Глави IX;

c) розглядати звіти Ради і вживати по них відповідних заходів, а також виносити рішення з будь-якого питання, переданого їй Радою;

d) визначати свої власні правила процедури і засновувати такі допоміжні комісії, які вона може визнати необхідними або бажаними;

e) затверджувати шляхом голосування річний бюджет і визначати фінансові заходи Організації згідно з положеннями Глави XII;

f) перевіряти видатки і затверджувати фінансові звіти Організації;

g) передавати на свій розсуд Раді, допоміжним комісіям або якому-небудь іншому органу будь-яке питання, що входить в її сферу діяльності;

h) наділяти Раду правами і повноваженнями, необхідними або бажаними для виконання обов'язків Організації, та у будь-який час скасовувати або змінювати такі делеговані повноваження;

i) виконувати відповідні положення Глави XIII;

j) розглядати пропозиції про зміни положень цієї Конвенції і поправки до них і у випадку прийняття нею цих пропозицій рекомендувати їх Договірним державам згідно з положеннями Глави XXI;

k) розглядати будь-які питання, що входять у сферу діяльності Організації, які конкретно не поставлені в обов'язок Раді.

Глава IX Рада

Стаття 50. Склад і вибори Ради

a) Рада є постійним органом, відповідальним перед Асамблеєю. Вона складається з двадцяти однієї Договірної держави, обраної Асамблеєю. Вибори проводяться на першій сесії Асамблеї і надалі через кожні три роки; обрані таким чином члени Ради виконують свої обов'язки до наступних чергових виборів.

b) При виборах членів Ради Асамблея забезпечує належне представництво 1) державам, які відіграють провідну роль у повітряному транспорті; 2) державам, не включеним на іншій підставі, які вносять найбільший внесок у надання засобів обслуговування для міжнародної цивільної аеронавігації; 3) державам, не включеним на іншій підставі, призначення яких забезпечить представництво в Раді всіх основних географічних районів світу. Будь-яка вакансія в Раді заповнюється Асамблеєю у якомога найкоротший термін; будь-яка Договірна держава, обрана таким чином у Раду, виконує свої обов'язки до закінчення терміну повноважень свого попередника.

c) Жоден представник Договірної держави в Раді не буде активно пов'язаний з експлуатацією міжнародних повітряних сполучень або мати фінансову зацікавленість у таких сполученнях.

Стаття 51. Президент Ради

Рада обирає свого Президента строком на три роки. Він може бути переобраний. Він не має права голосу. Рада обирає з числа своїх членів одного або декількох віце-президентів, які зберігають за собою право голосу під час виконання обов'язків Президента. Президент не обов'язково обирається з числа представників членів Ради, але якщо такий представник обраний на пост Президента, його місце вважається вакантним і займається державою, яку він представляв. Обов'язки Президента полягають у тому, щоб:

a) скликати засідання Ради, Авіатранспортного комітету та Аеронавігаційної комісії;

b) діяти як представник Ради;

c) виконувати від імені Ради ті функції, які покладає на нього Рада.

Стаття 52. Голосування в Раді

Рішення Ради вимагають схвалення більшістю її членів. Рада може делегувати свої повноваження з якого-небудь окремого питання комітету, створеному з її членів. Рішення будь-якого комітету Ради можуть бути оскаржені в Раду будь-якою зацікавленою Договірною державою.

Стаття 53. Участь без права голосу

Будь-яка Договірна держава може брати участь без права голосу в розгляді Радою та її комітетами і комісіями будь-якого питання, що особливо зачіпає її інтереси. Ніхто з членів Ради не бере участь у голосуванні при розгляді Радою спору, стороною якого вона є. Стаття 54. Обов'язкові функції Ради

Рада:

a) представляє Асамблеї річні доповіді;

b) виконує вказівки Асамблеї і виконує обов'язки і зобов'язання, покладені на неї цією Конвенцією;

c) визначає свою організаційну структуру і свої правила процедури;

d) призначає Авіатранспортний комітет, який формується з числа представників членів Ради і відповідальний перед нею, і визначає його обов'язки;

e) засновує Аеронавігаційну комісію згідно з положеннями Глави X;

f) розпоряджається фінансами Організації згідно з положеннями Глав XII і XV;

g) визначає оклад Президента Ради;

h) призначає головну виконавчу посадову особу, названу Генеральним секретарем, а також згідно з положеннями Глави XI вживає заходів для призначення такого іншого персоналу, який може виявитися необхідним;

i) запитує, збирає, вивчає і публікує відомості, що стосуються розвитку аеронавігації та експлуатації міжнародних повітряних сполучень, включаючи відомості про експлуатаційні видатки і докладні дані про субсидії, які виплачуються авіапідприємствам із державних фондів;

j) повідомляє Договірні держави про будь-яке порушення цієї Конвенції, а також про будь-яке невиконання рекомендацій або рішень Ради;

k) доповідає Асамблеї про будь-яке порушення цієї Конвенції, коли Договірна держава не вжила належних заходів протягом розумного строку після повідомлення її про порушення;

l) приймає згідно з положеннями Глави VI цієї Конвенції міжнародні Стандарти і Рекомендовану практику; для зручності іменує їх Додатками ( 995_655 ) до цієї Конвенції; і повідомляє всі Договірні держави про вжиті заходи;

m) розглядає рекомендації Аеронавігаційної комісії по зміні Додатків і вживає заходів згідно з положеннями Глави XX;

n) розглядає будь-яке питання, що стосується Конвенції, яке передає їй будь-яка Договірна держава.

Стаття 55. Факультативні функції Ради

Рада може:

a) коли це доцільно і, як може показати досвід, бажано, створювати на регіональній або іншій основі підлеглі їй авіатранспортні комісії і визначати групи держав або авіапідприємств, за допомогою або через посередництво яких Рада може сприяти здійсненню цілей цієї Конвенції;

b) передавати Аеронавігаційній комісії обов'язки в доповнення до тих, які викладені в Конвенції, і у будь-який час скасовувати або змінювати такі делеговані повноваження;

c) проводити дослідження по всіх аспектах повітряного транспорту та аеронавігації, які мають міжнародне значення, повідомляти про результати своїх досліджень Договірним державам з питань повітряного транспорту та аеронавігації;

d) вивчати будь-які питання, що впливають на організацію та експлуатацію міжнародного повітряного транспорту, включаючи питання міжнародної власності та експлуатації міжнародних повітряних сполучень по основних маршрутах, і подавати Асамблеї пропозиції з цих питань;

e) розслідувати на прохання будь-якої Договірної держави будь-яку ситуацію, за якої можуть виникати перешкоди, які можна усунути, для розвитку міжнародної аеронавігації, і після цього розслідування випускати такі звіти, які вона може вважати бажаними.

Глава X Аеронавігаційна комісія

Стаття 56. Висування і призначення членів Комісії

Аеронавігаційна комісія складається з дванадцяти членів, призначених Радою з числа осіб, висунутих Договірними державами. Ці особи мають відповідну кваліфікацію і досвід у науковій і практичній галузях аеронавтики. Рада звертається до всіх Договірних держав з проханням про подання кандидатур. Голова Аеронавігаційної комісії призначається Радою.

Стаття 57. Обов'язки комісії

Аеронавігаційна комісія:

a) розглядає пропозиції про зміну Додатків ( 995_655 ) до цієї Конвенції і рекомендує їх Раді для прийняття;

b) засновує технічні підкомісії, в яких може бути представлено будь-яку Договірну державу, якщо вона того забажає;

c) консультує Раду щодо збору і передачі Договірним державам усіх відомостей, які вона визнає необхідними і корисними для розвитку аеронавігації.

Глава XI Персонал

Стаття 58. Призначення персоналу

З урахуванням правил, встановлених Асамблеєю, і положень цієї Конвенції Рада визначає порядок призначення і звільнення з посади, підготовку, оклади, допомогу та умови служби Генерального секретаря та іншого персоналу Організації і може наймати на роботу громадян будь-якої Договірної держави або користуватися їхніми послугами.

Стаття 59. Міжнародний характер персоналу

Президент Ради, Генеральний секретар та інший персонал не повинні запитувати або одержувати інструкції від будь-якої влади, сторонньої для Організації, щодо виконання своїх обов'язків. Кожна Договірна держава зобов'язується повністю поважати міжнародний характер обов'язків персоналу і не намагатися впливати на кого-небудь із своїх громадян щодо виконання ними своїх обов'язків.

Стаття 60. Імунітети і привілеї персоналу

Кожна Договірна держава зобов'язується, наскільки це дозволяє її конституційний порядок, надавати Президенту Ради, Генеральному секретарю та іншому персоналу Організації імунітети та привілеї, які надаються відповідному персоналу інших міжнародних міждержавних організацій. Якщо буде укладена спільна міжнародна угода про імунітети і привілеї міжнародних цивільних службовців, то імунітети та привілеї, які надаються Президенту, Генеральному секретарю та іншому персоналу Організації, мають відповідати імунітетам і привілеям, які надаються такою спільною міжнародною угодою.

Глава XII Фінанси

Стаття 61. Бюджет і розподіл видатків

Рада подає Асамблеї річний бюджет, річні звіти про стан рахунків і припущення по всіх надходженнях і видатках. Асамблея шляхом голосування приймає бюджет з усіма змінами, які вона визнає необхідними, і, за винятком внесків згідно з Главою XV для держав, які дають на те згоду, розподіляє витрати Організації між Договірними державами на такій основі, яку вона визначає час від часу.

Стаття 62. Зупинення права голосу

Асамблея може зупиняти право голосу в Асамблеї і в Раді будь-якої Договірної держави, яка не виконує в межах розумного строку своїх фінансових зобов'язань перед Організацією.

Стаття 63. Видатки делегацій та інших представників

Кожна Договірна держава бере на себе видатки своєї делегації на Асамблеї, а також утримання, дорожні та інші витрати будь-якої особи, яку вона призначає для роботи в Раді, і призначених нею членів або представників у будь-яких допоміжних комітетах або комісіях Організації.

Глава XIII Інші міжнародні угоди

Стаття 64. Угоди про безпеку

Щодо питань, які стосуються авіації, що належать до компетенції Організації і безпосередньо впливають на міжнародну безпеку, Організація може, за схваленням Асамблеї шляхом голосування, вступати у відповідні угоди з будь-якою всесвітньою організацією, заснованою народами світу для збереження миру.

Стаття 65. Угоди з іншими міжнародними установами

Рада від імені Організації може вступати в угоди з іншими міжнародними установами для утримання спільних служб і для прийняття спільних правил щодо персоналу і за схваленням Асамблеї може вступати в такі інші угоди, які можуть сприяти роботі Організації.

Стаття 66. Функції, які належать до інших угод

a) Організація також виконує функції, покладені на неї Угодою про транзит у міжнародних повітряних сполученнях ( 995_146 ) і Угодою про міжнародний повітряний транспорт ( 995_147 ), здійсненими в Чикаго 7 грудня 1944 року, згідно зі встановленими в них умовами і положеннями.

b) Члени Асамблеї і Ради, які не прийняли Угоду про транзит у міжнародних повітряних сполученнях ( 995_146 ) або Угоду про міжнародний повітряний транспорт ( 995_147 ), здійснені в Чикаго 7 грудня 1944 року, не мають права брати участь у голосуванні по жодному з питань, переданих Асамблеї або Раді на підставі положень відповідної Угоди.

Частина III

Міжнародний повітряний транспорт

Глава XIV Інформація і звіти

Стаття 67. Подання звітів у Раду

Кожна Договірна держава зобов'язується, що її авіапідприємства, зайняті в міжнародному повітряному сполученні, згідно з вимогами, встановлюваними Радою, будуть подавати в Раду звіти про перевезення, статистику по видатках і фінансові дані із зазначенням в числі іншого всіх надходжень та їх джерел.

Глава XV Аеропорти та інші аеронавігаційні засоби

Стаття 68. Встановлення маршрутів та аеропортів

Кожна Договірна держава з урахуванням положень цієї Конвенції може встановлювати маршрут, за яким у межах її території здійснюється будь-яке міжнародне повітряне сполучення, а також аеропорти, які можуть використовуватися при будь-якому такому сполученні.

Стаття 69. Удосконалення аеронавігаційних засобів

Якщо Рада вважає, що аеропорти або інші аеронавігаційні засоби якої-небудь Договірної держави, включаючи засоби радіо- і метеорологічного обслуговування, недостатньо відповідають вимогам безпечної, регулярної, ефективної та економічної експлуатації міжнародних повітряних сполучень, як існуючих, так і планових, то Рада консультується з цією безпосередньо зацікавленою державою та іншими державами, інтереси яких зачіпаються, з тим, щоб вишукати засоби, з допомогою яких таке положення може бути виправлено, і з цією метою може давати рекомендації. Жодна Договірна держава не вважається винною в порушенні цієї Конвенції, якщо вона не виконує ці рекомендації.

Стаття 70. Фінансування аеронавігаційних засобів

Договірна держава при виникненні обставин, передбачених положеннями Статті 69, може укладати угоду з Радою з метою здійснення таких рекомендацій. Держава може прийняти рішення взяти на себе всі видатки, пов'язані з будь-якою такою угодою. Якщо держава не приймає такого рішення, Рада може на прохання цієї держави дати згоду покрити всі або частину цих видатків.

Стаття 71. Надання і утримання засобів Радою

Якщо Договірна держава про те просить, Рада може дати згоду на надання, укомплектування персоналом, утримання і адміністративне керівництво діяльністю аеропортів та інших аеронавігаційних засобів, повністю або частково, включаючи засоби радіо- і метеорологічного обслуговування, які необхідні на її території для безпечної, регулярної, ефективної та економічної експлуатації міжнародних повітряних сполучень інших Договірних держав, і може встановити справедливі й розумні збори за користування наданими засобами.

Стаття 72. Придбання або використання земельних ділянок

Якщо потрібні земельні ділянки під засоби, повністю або частково фінансовані Радою на прохання якої-небудь Договірної держави, то ця Держава або надає самі земельні ділянки, зберігаючи за своїм бажанням право власності, або сприяє використанню цих земельних ділянок Радою на справедливих і розумних умовах і згідно із законодавством цієї Держави.

Стаття 73. Витрачання і розподіл фондів

У межах фондів, які можуть бути надані їй Асамблеєю згідно з Главою XII, Рада може робити поточні видатки для цілей цієї Глави із спільних фондів Організації. Рада розподіляє покриття основних видатків, потрібних для цілей цієї Глави, із спільних фондів Організації. Рада розподіляє покриття основних видатків, потрібних для цілей цієї Глави, у попередньо погоджених пропорціях на розумний період часу між Договірними державами, які дали на це згоду і авіапідприємства яких користуються вищезгаданими аеронавігаційними засобами. Рада може також розподіляти між державами, що дали на це згоду, покриття будь-яких необхідних оборотних фондів.

Стаття 74. Технічна допомога і використання доходів

Коли Рада на прохання Договірної держави авансує фонди або надає повністю чи частково аеропорти або інші засоби, угода може передбачати за згодою цієї Держави технічну допомогу в управлінні діяльністю і в експлуатації цих аеропортів та інших засобів і оплату поточних видатків по експлуатації цих аеропортів та інших засобів і відсоткові та амортизаційні відрахування за рахунок прибутків від експлуатації аеропортів та інших засобів.

Стаття 75. Передача засобів з відання Ради

Договірна держава може у будь-який час відмовитися від зобов'язань, прийнятих нею згідно зі Статтею 70, і взяти в своє відання аеропорти та інші засоби, надані Радою на її території згідно з положеннями Статей 71 і 72, сплативши Раді суму, яка, на думку Ради, є розумною за даних обставин. Якщо Держава визнає, що призначена Радою сума виходить за розумні межі, вона може оскаржити рішення Ради перед Асамблеєю і Асамблея може затвердити або змінити рішення Ради.

Стаття 76. Повернення фондів

Фонди, отримані Радою в порядку відшкодування згідно зі Статтею 75, а також за рахунок відсотків і амортизаційних відрахувань згідно зі Статтею 74, у випадку, якщо внески первісно внесені державами згідно зі Статтею 73, повертаються всім державам, для яких первісно визначені внески, пропорційно розмірам їх внесків, встановлених Радою.

Глава XVI Організації спільної експлуатації і пульні сполучення

Стаття 77. Дозволені організації спільної експлуатації

Ніщо в цій Конвенції не перешкоджає двом або більше Договірним державам засновувати авіатранспортні підприємства спільної експлуатації або міжнародні експлуатаційні агентства та об'єднувати в пул їхні повітряні сполучення на будь-яких маршрутах і в будь-яких районах. Однак на такі організації або агентства, а також пульні сполучення поширюються всі положення цієї Конвенції, в тому числі ті, які стосуються реєстрації угод у Раді. Рада визначає порядок застосування положень цієї Конвенції, що стосуються національності повітряних суден, до повітряних суден, експлуатованих міжнародними експлуатаційними агентствами.

Стаття 78. Роль Ради

Рада може пропонувати зацікавленим Договірним державам створювати спільні організації для експлуатації повітряних сполучень на будь-яких маршрутах або у будь-яких районах.

Стаття 79. Участь в організаціях щодо експлуатації

Держава може брати участь в організаціях спільної експлуатації або в пульних угодах чи через свій уряд, чи через одну або декілька авіатранспортних компаній, призначених її урядом. Ці компанії виключно на розсуд зацікавленої держави можуть перебувати або в державній власності повністю, чи частково, або в приватній власності.

Частина IV

Прикінцеві положення

Глава XVII Інші угоди з питань аеронавтики

Стаття 80. Паризька і Гаванська конвенції

Кожна Договірна держава зобов'язується негайно після набуття чинності цією Конвенцією зробити заяву про денонсацію Конвенції про регулювання повітряної навігації, підписаної в Парижі 13 жовтня 1919 року, або Конвенції про комерційну авіацію, підписаної в Гавані 20 лютого 1928 року, якщо вона є учасником будь-якої з них. У відносинах між Договірними державами ця Конвенція замінює вищезгадані Паризьку і Гаванську конвенції.

Стаття 81. Реєстрація існуючих угод

Усі угоди з питань аеронавтики, які існують на дату набуття чинності цією Конвенцією та укладені між Договірною державою і будь-якою іншою державою, або між авіапідприємством Договірної держави і будь-якою іншою державою або авіапідприємством будь-якої іншої держави, підлягають негайній реєстрації в Раді.

Стаття 82. Скасування несумісних угод

Договірні держави визнають, що ця Конвенція скасовує всі зобов'язання та угоди між ними, несумісні з її положеннями, і зобов'язуються не брати на себе будь-які такі зобов'язання і не вступати в подібні угоди. Договірна держава, яка до вступу в Організацію взяла на себе будь-які зобов'язання стосовно недоговірної держави або громадянина Договірної держави або недоговірної, не сумісні з положеннями цієї Конвенції, негайно вживе заходів до того, щоб звільнитися від цих зобов'язань. Якщо авіапідприємство будь-якої Договірної держави взяло на себе будь-які такі несумісні зобов'язання, держава його національності робить все можливе, щоб забезпечити їх негайне припинення, і в будь-якому випадку домагається їх припинення, як тільки така дія може бути здійснена на законній підставі після набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 83. Реєстрація нових угод

За умови дотримання положень попередньої Статті будь-яка Договірна держава може укладати угоди, які не є несумісними з положеннями цієї Конвенції. Будь-яка така угода підлягає негайній реєстрації в Раді, яка робить про неї публікацію в якомога коротший термін.

Глава XVIII Спори і невиконання зобов'язань

Стаття 84. Вирішення спорів

Якщо яка-небудь розбіжність між двома або більше Договірними державами, що стосується тлумачення або застосування цієї Конвенції та її Додатків ( 995_655 ), не може бути врегульована шляхом переговорів, вона на прохання будь-якої держави, втягнутої в цю розбіжність, вирішується Радою. Жоден член Ради, який є стороною в якому-небудь спорі, не бере участь у голосуванні при розгляді Радою цього спору. Будь-яка Договірна держава може за умови дотримання положень Статті 85 оскаржити рішення Ради в третейський суд ad hoc, створений за погодженням з іншими сторонами в спорі, або в Постійну Палату Міжнародного Правосуддя. Про будь-яке таке оскарження Рада повідомляється протягом шістдесяти днів після отримання повідомлення про рішення Ради.

Стаття 85. Процедура третейського суду

Якщо яка-небудь Договірна держава - сторона в спорі, за яким оскаржується рішення Ради, не визнає Статут Постійної Палати Міжнародного Правосуддя та якщо Договірні держави - сторони в спорі не можуть дійти згоди про вибір третейського суду, то кожна з Договірних держав - сторін у спорі називає по одному арбітру, а арбітри обирають суперарбітра. Якщо яка-небудь з Договірних держав - сторін у спорі не назве арбітра протягом тримісячного періоду з дня оскарження рішення, то арбітр від імені цієї держави призначається Президентом Ради із списку, що веде Рада, кваліфікованих осіб, яких Рада може мати у своєму розпорядженні. Якщо протягом тридцяти днів арбітри не зможуть домовитися про суперарбітра, Президент Ради призначає його з вищевказаного списку. Після цього арбітри і суперарбітр спільно створюють третейський суд. Будь-який третейський суд, заснований згідно з цією або попередньою Статтями, встановлює свою власну процедуру і виносить свої рішення більшістю голосів за умови, що Рада може вирішувати процедурні питання у випадку будь-якої затримки, яка, на думку Ради, є надмірною.

Стаття 86. Оскарження

Якщо Рада не вирішить інакше, будь-яке рішення Ради про те, чи експлуатує авіапідприємство міжнародні авіаційні лінії згідно з положеннями цієї Конвенції, залишається в силі за умови, що воно не скасоване в порядку оскарження. Рішення Ради з будь-якого іншого питання у випадку їх оскарження зупиняються до прийняття рішення по оскарженню. Рішення Постійної Палати Міжнародного Правосуддя і третейського суду є остаточними та обов'язковими.

Стаття 87. Санкції щодо авіапідприємства, яке не виконує рішення

Кожна Договірна держава зобов'язується не дозволяти діяльність авіапідприємства будь-якої Договірної держави в повітряному просторі над своєю територією, якщо Рада прийняла рішення, що дане авіапідприємство не виконує остаточне рішення, винесене згідно з попередньою Статтею.

Стаття 88. Санкції щодо держави, яка не виконує зобов'язань

Асамблея зупиняє право голосу в Асамблеї та в Раді будь-якої Договірної держави, що визначена як така, що не виконує зобов'язань, передбачених положеннями цієї Глави.

Глава XIX Війна

Стаття 89. Війна і надзвичайний стан

У разі війни положення цієї Конвенції не зачіпають свободу дій будь-якої зачепленої війною Договірної держави, як воюючої, так і нейтральної. Такий самий принцип застосовується у випадку, коли будь-яка Договірна держава оголошує у себе надзвичайний стан і повідомляє про це Раду.

Глава XX Додатки

Стаття 90. Прийняття Додатків і поправок до них

a) Прийняття Радою Додатків ( 995_655 ), згаданих у підпункті 1) Статті 54, вимагає дві третини голосів Ради на скликаному з цією метою засіданні, після чого вони направляються Радою кожній Договірній державі. Будь-який такий Додаток або будь-яка поправка до Додатка набуває чинності протягом трьох місяців після направлення їх Договірним державам або після закінчення такого більш тривалого періоду часу, який може встановити Рада за умови, що протягом цього часу більшість Договірних держав не повідомить Раду про свою незгоду.

b) Рада негайно повідомляє всі Договірні держави про набуття чинності будь-яким Додатком або поправкою до нього.

Глава XXI Ратифікація, приєднання, поправки та денонсація

Стаття 91. Ратифікація Конвенції

a) Ця Конвенція підлягає ратифікації державами, які її підписали. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання в архіви уряду Сполучених Штатів Америки, який повідомляє про дату такої здачі на зберігання кожну з держав, які підписали цю Конвенцію і приєдналися до неї.

b) Як тільки двадцять шість держав ратифікують цю Конвенцію або приєднаються до неї, вона набуде для них чинності на тридцятий день після здачі на зберігання двадцять шостого документа. Надалі вона набуває чинності для кожної держави, що її ратифікувала, на тридцятий день після здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти.

c) Обов'язок повідомляти уряд кожної з держав, які підписали цю Конвенцію або приєдналися до неї, про дату набуття чинності цією Конвенцією лежить на уряді Сполучених Штатів Америки.

Стаття 92. Приєднання до Конвенції

a) Ця Конвенція відкрита для приєднання членів Об'єднаних Націй і держав, що до них приєдналися, а також держав, які залишалися нейтральними протягом цього світового конфлікту.

b) Приєднання здійснюється шляхом повідомлення, яке направляється уряду Сполучених Штатів Америки і набуває чинності на тридцятий день з дня отримання повідомлення урядом Сполучених Штатів Америки, який сповіщає про це всі Договірні держави.

Стаття 93. Допуск інших держав

Окрім держав, згаданих у Статтях 91 і 92 a), до участі в цій Конвенції, за умови схвалення будь-якою загальною міжнародною організацією, заснованою народами світу для збереження миру, можуть бути допущені інші держави чотирма п'ятими голосів Асамблеї і на таких умовах, які може встановити Асамблея; при цьому в кожному окремому випадку необхідна згода кожної держави, яка зазнала вторгнення або нападу під час цієї війни з боку держави, що домагається допуску.

Стаття 94. Поправки до Конвенції

a) Будь-яка запропонована поправка до цієї Конвенції має бути схвалена двома третинами голосів Асамблеї і після цього набуває чинності щодо держав, які ратифікували таку поправку, після того, як її ратифікує встановлена Асамблеєю кількість Договірних держав. Встановлена таким чином кількість становить не менше двох третин загального числа Договірних держав.

b) Якщо, на думку Асамблеї, характер поправки виправдовує цей захід, то Асамблея в своїй резолюції, яка рекомендує прийняття поправки, може передбачити, що будь-яка держава, яка не ратифікує поправку протягом встановленого періоду після набуття нею чинності, внаслідок цього перестає бути членом Міжнародної організації цивільної авіації та учасником Конвенції.

Стаття 95. Денонсація Конвенції

a) Будь-яка Договірна держава може повідомити про денонсацію цієї Конвенції через три роки після набуття нею чинності шляхом повідомлення, яке направляється уряду Сполучених Штатів Америки, який негайно повідомляє про це кожну Договірну державу.

b) Денонсація набуває чинності через рік з дня отримання повідомлення і діє тільки щодо держави, яка денонсувала Конвенцію.

Глава XXII Визначення

Стаття 96

У цілях цієї Конвенції:

a) "Повітряне сполучення" означає будь-яке регулярне повітряне сполучення, здійснюване повітряними суднами з метою суспільних перевезень пасажирів, пошти або вантажу.

b) "Міжнародне повітряне сполучення" означає повітряне сполучення, здійснюване через повітряний простір над територією більше ніж однієї держави.

c) "Авіапідприємство" означає будь-яке авіатранспортне підприємство, яке пропонує або експлуатує міжнародні повітряні сполучення.

d) "Зупинка з некомерційними цілями" означає посадку з будь-якою метою, іншою ніж прийняття на борт або вивантаження пасажирів, вантажу або пошти.

На посвідчення чого повноважні представники, що нижче підписалися, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію від імені своїх відповідних урядів у дати, вказані проти їх підписів.

Здійснено в Чикаго сьомого дня грудня 1944 року на англійській мові. Текст, складений на англійській, іспанській і французькій мовах, кожний з яких є однаково автентичним, відкривається для підписання у Вашингтоні, округ Колумбія. Обидва тексти здаються на зберігання в архіви уряду Сполучених Штатів Америки, а завірені копії направляються цим урядом урядам усіх держав, які можуть підписати цю Конвенцію або приєднатися до неї.

Тексти поправок до Чикагської конвенції

Поправка до Статті 45

(Протокол, підписаний у Монреалі 14 червня 1954 року ( 995_889 ) У кінці Статті 45 Конвенції крапка замінюється комою і додається таке: "а по іншому, ніж тимчасово, - за рішенням Асамблеї, причому таке рішення повинно бути прийняте числом голосів, установленим Асамблеєю. Встановлене таким чином число голосів буде становити не менше трьох п'ятих від загального числа Договірних держав". Поправки до Статей 48 a), 49 e) і 61

(Протокол, підписаний у Монреалі 14 червня 1954 року ( 995_887 ) У Статті 48 a) слово "щороку" замінюється висловом "не рідше одного разу на три роки".

У Статті 49 e) вислів "річний бюджет" замінюється висловом "річні бюджети".

У Статті 61 вислови "річний бюджет" і "шляхом голосування приймає бюджет" замінюються висловами "річні бюджети" і "шляхом голосування приймає бюджети".

Поправка до Статті 48 a)

(Протокол, підписаний в Римі 15 вересня 1962 року ( 995_897 ) У Статті 48 a) Конвенції друге речення скасовується і замінюється на:

"Надзвичайні сесії Асамблеї можуть проводитися у будь-який час на вимогу Ради або на прохання не менше однієї п'ятої від загального числа Договірних держав, направленої Генеральному секретарю".

Поправка до Статті 50 a)

(Протокол, підписаний у Монреалі 21 червня 1961 року ( 995_895 ) У Статті 50 a) Конвенції вислів "двадцяти одного" скасовується і замінюється висловом "двадцяти семи".

Поправка до Статті 50 a)

(Протокол, підписаний у Нью-Йорку 12 березня 1971 року ( 995_899 ) У пункті a) Статті 50 Конвенції друге речення скасовується і замінюється на:

"Він складається з тридцяти Договірних держав, обраних Асамблеєю".

Поправка до Статті 50 a)

(Протокол, підписаний у Монреалі 16 жовтня 1974 року ( 995_929 ) У Статті 50 a) Конвенції змінити друге речення, замінивши "тридцяти" на "тридцяти трьох".

Поправка до Статті 56

(Протокол, підписаний у Відні 7 липня 1971 року ( 995_898 ) У Статті 56 Конвенції вислів "дванадцяти членів" замінюється висловом "п'ятнадцяти членів". Поправка-включення Статті 93 (bis)

(Протокол, підписаний у Монреалі 27 травня 1947 року ( 995_886 )

Стаття 93 (bis)

a) Незалежно від викладених вище положень вищезазначених Статей 91, 92 і 93

1) держава, уряд якої Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй рекомендувала позбавити права членства в міжнародних установах, що створені Організацією Об'єднаних Націй або що вступили з нею у відносини, автоматично перестає бути членом Міжнародної організації цивільної авіації;

2) держава, виключена з членів Організації Об'єднаних Націй, автоматично перестає бути членом Міжнародної організації цивільної авіації, якщо тільки Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй не доповнить свій акт про виключення рекомендацією про протилежне.

b) Держава, яка перестає бути членом Міжнародної організації цивільної авіації в силу положень вищевказаного пункту a), може після схвалення Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй бути знову допущена в Міжнародну організацію цивільної авіації на її проханню і за схвалення більшості Ради.

c) Якщо здійснення членами даної Організації прав і привілеїв, які належать їм як членам Організації Об'єднаних Націй, призупинено, то, на вимогу останньої, зупиняється здійснення ними прав і привілеїв, що випливають із членства в даній Організації.