( Директиву скасовано на підставі Директиви 2003/55/ЄС

( 994_380 ) від 26.06.2003 )

Директива 98/30/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу "Про єдині правила для внутрішнього ринку природного газу" від 22 червня 1998 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Враховуючи положення Договору про створення Європейського Співтовариства ( 994_017 ), зокрема, пункту 2 статті 57, статті 66 та 100a Договору,

Враховуючи пропозиції Європейської Комісії (1),

Враховуючи позиції Комітету з соціально-економічних питань (2),

Діючи у відповідності до процедури, визначеної статтею 189b Договору ( 994_017 ) (3),

_______________
     (1) OJ C 65, 14.03.1992 р., p. 14, та OJ C 123, 04.05.1994 р.

(2) OJ C 73, 15.03.1993 р., p. 31, та OJ C 195, 18.07.1994 р., p. 82

(3) Позиція Європейського парламенту від 17 листопада 1993 р. (OJ C 329, 06.12.1993 р., p. 182), Єдина позиція ради ЄС N 17/98 від 12 лютого 1998 р. (OJ C 91, 26.03.1998 р., p. 46) та Рішення Європейського парламенту від 30 квітня 1998 р. (OJ C 152, 18.05.1998 р.). Рішення Ради ЄС від 11 травня 1998 р.

Беручи до уваги, що, відповідно до статті 7 Договору ( 994_017 ), внутрішній ринок охоплює територію без внутрішніх кордонів, на якій забезпечується вільне пересування товарів, громадян, послуг та капіталу; беручи до уваги важливість прийняття заходів для завершення процесу створення внутрішнього ринку;

Беручи до уваги, що, відповідно до статті 7c Договору ( 994_017 ), слід брати до уваги різницю в рівні розвитку окремих національних економік, однак звільнення від застосування закону повинні носити тимчасовий характер і вносити якомога менший розлад у функціонування спільного ринку;

Беручи до уваги, що створення вільного ринку природного газу є важливою складовою для створення внутрішнього енергетичного ринку;

Беручи до уваги, що Директива Ради ЄЕС 91/296/ЄЕС від 31 травня 1991 р. ( 994_505 ) про транзит природного газу через газотранспортні мережі (4) та Директива Ради ЄЕС 90/377/ЄЕС від 29 червня 1990 р. про заходи Співтовариства щодо підвищення прозорості тарифів на газ та електроенергію для промислових кінцевих споживачів ( 994_195 ) (5) представляють собою перший етап у створенні внутрішнього ринку природного газу;

_______________
     (4) OJ L 147,  12.06.1991 р.,  p.  37.  Директива в  останній
редакції, затвердженій  Директивою 95/49/ЄС ( 994_441 ) (OJ L 233,
30.09.1995 р., p. 86)

(5) OJ L 185, 17.07.1990 р., p. 16. Директива в останній редакції, затвердженій Актом про приєднання 1994 р.

Беручи до уваги, що сьогодні існує необхідність прийняття подальших заходів на виконання завдання по створенню внутрішнього ринку природного газу;

Беручи до уваги, що положення даної Директиви не повинні заважати дотриманню положень Договору ( 994_017 ) у повному обсязі, зокрема, положень про вільне пересування товарів на внутрішньому ринку та правила конкуренції, а також зменшувати повноваження Комісії, покладені на неї згідно Договору;

Беручи до уваги, що внутрішній ринок природного газу необхідно створювати поступово, щоб забезпечити достатній термін для спланованого та гнучкого пристосування об'єктів галузі до нових умов роботи в галузі та врахування особливостей структури ринків в країнах-членах Співтовариства;

Беручи до уваги, що створення внутрішнього ринку в галузі природного газу повинне сприяти об'єднанню та організації взаємодії транспортних систем, наприклад, на основі сумісності якісних показників газу;

Беручи до уваги, що необхідно запровадити єдині правила для організації та функціонування галузі природного газу; беручи до уваги, що, відповідно до принципу розподілу законотворчих повноважень, такі правила є лише загальними концептуальними засадами, практичне впровадження яких покладається на країни-члени Співтовариства, що дозволяє кожній країні-члену Співтовариства зберегти діючий або вибрати такий режим, який найкраще співвідноситься з конкретною ситуацією, зокрема, в частині надання дозволів та здійснення нагляду за виконанням контрактів на постачання;

Беручи до уваги, що зовнішні поставки природного газу мають особливе значення для забезпечення природним газом країн-членів Співтовариства з високим ступенем залежності від імпорту газу;

Беручи до уваги, що загальною нормою повинен бути захист від дискримінації підприємств, що діють в галузі природного газу;

Беручи до уваги, що в ряді країн-членів Співтовариства для забезпечення безперебійності постачання газу та захисту прав споживачів і довкілля може виникнути необхідність введення державних зобов'язань з обслуговування, оскільки, з їх точки зору, нерегульована вільна конкуренція не може гарантувати необхідного рівня;

Беручи до уваги, що довгострокове планування може бути одним з засобів для забезпечення виконання таких державних зобов'язань, зважаючи на можливу зацікавленість третіх сторін в отриманні доступу до системи; беручи до уваги, що країни-члени Співтовариства можуть запровадити моніторинг чинних контрактів на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах з метою постійного контролю стану постачання;

Беручи до уваги, що стаття 90 (1) Договору ( 994_017 ) зобов'язує країни-члени Співтовариства дотримуватися правил конкуренції відносно державних підприємств та підприємств, що отримали спеціальні або виключні права;

Беручи до уваги, що стаття 90 (2) Договору ( 994_017 ) обумовлює діяльність підприємств, яким доручено надавати послуги загальноекономічного значення, дотриманням цих правил на спеціальних умовах; беручи до уваги, що запровадження даної Директиви позначиться на діяльності таких підприємств; беручи до уваги, що відповідно до статті 3 (3) країни-члени Співтовариства можуть не застосовувати статтю 4, зокрема, в частині газозбутової інфраструктури, щоб не перешкоджати, фактично, або на підставі закону, виконанню зобов'язань загальноекономічного значення, покладених на газові підприємства;

Беручи до уваги, що при покладанні державних зобов'язань на підприємства газової галузі країни-члени Співтовариства повинні зважати на відповідні положення Договору ( 994_017 ) в інтерпретації Європейського суду;

Беручи до уваги необхідність визначення основних критеріїв та процедур стосовно дозволів, які країни-члени Співтовариства можуть надавати для будівництва або експлуатації відповідних об'єктів в межах їх національної системи; беручи до уваги, що ці положення не повинні суперечити відповідним правилам національного законодавства, які висувають отримання дозволу як умову для будівництва та експлуатації відповідних об'єктів; беручи до уваги, також, що такі умови не повинні обмежувати конкуренцію між підприємствами галузі;

Беручи до уваги, що рішення Європейського парламенту та Ради ЄС N 1254/96/ЄС від 5 червня 1996 р., яке визначає ряд основних положень стосовно транс-європейських енергетичних мереж ( 994_206 ) (6), стосується також розвитку інтегрованої інфраструктури для галузі природного газу;

_______________
     (6) OJ  L  161,  29.06.1996 р.,  p.  147.  Рішення в останній
редакції, затвердженій  Рішенням  N  1047/97/ЄС  ( 994_207 ) (OJ L
152, 11.06.1997 р., p. 12).

Беручи до уваги, що технічні умови експлуатації систем та прямих трубопроводів повинні бути прозорими і забезпечувати взаємодію систем;

Беручи до уваги необхідність визначення основних правил діяльності підприємств з транспортування, зберігання та виробництва скрапленого газу, а також газорозподільчих підприємств та постачальників газу;

Беручи до уваги необхідність надання компетентним органам доступу до документів внутрішньої фінансової звітності підприємств, з забезпеченням необхідного захисту конфіденційності інформації;

Беручи до уваги необхідність забезпечення високого рівня прозорості звітності інтегрованих газових підприємств; беручи до уваги вимогу по поданню окремої звітності для різних видів діяльності з метою попередження дискримінації, перехресного субсидування та інших факторів викривлення вільної конкуренції, зважаючи, що в певних випадках діяльність з транспортування, для цілей обліку, включає також повторну газифікацію; беручи до уваги, що вимога надання окремої звітності не застосовується до юридичних осіб, наприклад, фондових та строкових бірж, які, за винятком торгових операцій, не здійснюють функцій, властивих газовим підприємствам; беручи до уваги, що інтегрована звітність для видобутку вуглеводнів та суміжних видів діяльності допускається в рамках вимог до ведення обліку діяльності, не пов'язаної з газовою галуззю, передбачених даною Директивою; беручи до уваги, що істотна інформація відповідно до статті 23 (3) повинна, за необхідності, включати облікову інформацію про газопроводи, розташовані на газових родовищах;

Беручи до уваги, що, відповідно до даної Директиви, доступ до газової системи повинен бути відкритим і забезпечувати достатній, або, за певних умов, аналогічний рівень лібералізації ринків в різних країнах-членах Співтовариства; беручи до уваги, водночас, що лібералізація ринків не повинна стати причиною нерівних конкурентних умов для підприємств, що діють в різних країнах-членах Співтовариства;

Беручи до уваги, що запроваджені країнами-членами Співтовариства процедури надання доступу до системи повинні відрізнятися і брати до уваги різноманітність структури та особливості їх газових систем, але водночас грунтуватися на об'єктивних, прозорих і недискримінаційних критеріях;

Беручи до уваги, що створення вільного ринку природного газу вимагає законодавчого врегулювання процедури надання доступу до трубопроводів на родовищах; беручи до уваги, що надання доступу до трубопроводів на родовищах повинне грунтуватися на інших засадах і брати до уваги, зокрема, економічні, технічні та експлуатаційні особливості зазначених трубопроводів; беручи до уваги, що положення даної Директиви в жодному разі не торкаються національних режимів оподаткування;

Беручи до уваги необхідність законодавчого врегулювання питань, що стосуються надання дозволу, будівництва та використання "прямих трубопроводів";

Беручи до уваги необхідність законодавчого врегулювання заходів безпеки та процедур врегулювання спорів;

Беручи до уваги необхідність запобігання зловживанням домінуючим положенням на ринку та хижацької політики;

Беручи до уваги, що, оскільки ряд країн-членів Співтовариства стикнуться з особливими труднощами у пристосуванні їх систем до нового режиму, необхідно включити положення по тимчасове обмежене застосування даної Директиви;

Беручи до уваги, що довгострокові контракти на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах є реалією ринку як механізм забезпечення газопостачання в країнах-членах Співтовариства; беручи до уваги, зокрема, що необхідно передбачити можливість обмеженого застосування даної Директиви стосовно тих газових підприємств, які стикаються, або можуть стикнутися, з суттєвими економічними труднощами внаслідок своїх зобов'язань в рамках контрактів на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах; беручи до уваги, що обмежене застосування Директиви не повинне негативно позначитися на потенціалі даної Директиви по лібералізації ринку природного газу; беручи до уваги, що підписання або поновлення будь-якого контракту на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах після дати набуття чинності даної Директиви повинне бути добре обміркованим, щоб не зашкодити лібералізації ринку; беручи до уваги, таким чином, що тимчасове обмежене застосування даної Директиви повинне обмежуватися в часі та сфері застосування і надаватися на прозорій основі, під наглядом Комісії;

Беручи до уваги необхідність передбачення спеціальних положень для ринків і інвестицій на інших територіях, рівень розвитку яких є недостатньо високим; беручи до уваги, що тимчасове обмежене застосування даної Директиви на таких ринках або територіях повинне бути обмеженим в часті і сфері застосування; беручи до уваги, що заради прозорості і забезпечення єдиних засад Комісія повинна відігравати провідну роль у наданні права на тимчасове обмежене застосування даної Директиви;

Беручи до уваги, що дана Директива визначає наступний етап лібералізації; беручи до уваги, що навіть після набуття нею чинності певні перешкоди в торгівлі природним газом між країнами-членами Співтовариства зберігатимуться; беручи до уваги, що наступні пропозиції з оптимізації роботи внутрішнього ринку природного газу повинні грунтуватися на практичних результатах; беручи до уваги, що Комісія, таким чином, повинна звітувати про результати застосування даної Директиви перед Європейським парламентом та Радою ЄС,

ПРИЙНЯЛИ ДАНУ ДИРЕКТИВУ ПРО НАСТУПНЕ:

Розділ I. Предмет та визначення термінів

Стаття 1

Дана Директива визначає єдині правила для транспортування, збуту, постачання та зберігання природного газу. Вона визначає правила організації та функціонування галузі природного газу, в тому числі скрапленого природного газу (СПГ), виходу на ринок, експлуатації систем, а також критерії та процедури надання дозволу на здійснення діяльності з транспортування, збуту, постачання та зберігання природного газу.

Стаття 2

Для цілей даної Директиви:

1. "Газове підприємство" - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює хоча б один з наступних видів діяльності: видобуток, транспортування, збут, постачання, купівля або зберігання природного газу, в тому числі СПГ, яка несе відповідальність за комерційні, технічні аспекти та/або технічне обслуговування у зв'язку з виконанням зазначених видів діяльності, але не є кінцевим споживачем газу;

2. "Трубопровід на родовищі" - будь-який трубопровід або система трубопроводів, що експлуатується та/або побудований в рамках проекту по облаштуванню нафтового або газового родовища, або використовується для подачі природного газу з одного або кількох родовищ на газопереробний завод, або термінал, або кінцевий береговий вантажний термінал;

3. "Транспортування" - транспортування природного газу по системі трубопроводів високого тиску, за винятком трубопроводів на родовищах, з метою доставки споживачам;

4. "Газотранспортне підприємство" - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції транспортування;

5. "Збут" - транспортування природного газу по місцевим або регіональним газорозподільчим мережам з метою його доставки споживачам;

6. "Газозбутове підприємство" - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції збуту;

7. "Постачання" - доставка та/або продаж природного газу, в тому числі СПГ, споживачам;

8. "Підприємство постачання" - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює функції постачання;

9. "Сховище" - споруда, що використовується для накопичення запасів природного газу і знаходиться у власності та/або експлуатується газовим підприємством, за винятком потужностей, що використовуються для забезпечення газовидобутку;

10. "Підприємство зі зберігання" - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює діяльність зі зберігання;

11. "Потужності СПГ" - термінал, що використовується для скраплення природного газу або відбору, зберігання та повторної газифікації СПГ;

12. "Система" - мережа з транспортування та/або розподілу газу та/або потужності СПГ, що знаходяться у власності та/або експлуатації газового підприємства, в тому числі його підрозділів, що надають допоміжні послуги, та суміжних підприємств, необхідні для надання доступу до транспортної та розподільчої мережі;

13. "Об'єднана система" - кілька систем, з'єднаних між собою;

14. "Прямий трубопровід" - трубопровід для транспортування природного газу, допоміжний по відношенню до об'єднаної системи;

15. "Інтегроване газове підприємство" - вертикально або горизонтально інтегроване підприємство;

16. "Вертикально інтегроване підприємство" - газове підприємство, що здійснює два або більше видів діяльності з числа видобутку, транспортування, збуту, поставки або зберігання природного газу;

17. "Горизонтально інтегроване підприємство" - підприємство, що здійснює принаймні один вид діяльності з числа видобутку, транспортування, збуту, поставки або зберігання природного газу, та діяльність, не пов'язану з газом;

18. "Пов'язане підприємство" - афілійоване підприємство, відповідно до визначення статті 41 Директиви Ради ЄЕС Сьомого скликання, N 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 р. на основі статті 54 (3) (g) Договору про консолідовану звітність (7), та/або асоційоване підприємство відповідно до визначення статті 33 (1) зазначеного Договору ( 994_017 ), та/або підприємство, що належить тим самим акціонерам;

_______________
     (7) OJ L 193,  18.07.1983  р.,  p.  1  Директива  в  останній
редакції, затвердженій Актом про приєднання 1994 р.

19. "Користувач системи" - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює поставку, або на користь якої здійснюють поставку, з використанням системи;

20. "Споживачі" - оптові або кінцеві споживачі природного газу та газові підприємства, що купують природний газ;

21. "Кінцевий споживач" - споживач, що купує природний газ для своїх власних потреб;

22. "Оптові споживачі" - за умови, що країна-член Співтовариства визнає їх існування, - фізичні або юридичні особи, що купують та продають природний газ і не здійснюють діяльності з транспортування або збуту газу в межах або по-за межами системи, в якій вони працюють;

23. "Довгострокове планування" - планування обсягів постачання та необхідних транспортних потужностей газових підприємств в довгостроковій перспективі з метою задоволення попиту на природний газ в системі, диверсифікації джерел постачання та гарантування поставок споживачам;

24. "Новий ринок" - країна-член Співтовариства, в якій перша комерційна поставка газу в рамках її першого довгострокового контракту на поставку природного газу мала місце не більше 10 років назад;

25. "Надійність" - означає як надійність постачання та забезпечення, так і технічну безпеку.

Розділ II. Загальні правила організації галузі

Стаття 3

1. Країни-члени Співтовариства повинні забезпечити, в рамках їх інституційної системи та з дотриманням принципу розподілу законотворчих повноважень, щоб, зберігаючи чинність положень пункту 2, регулювання діяльності газових підприємств здійснювалося у відповідності до принципів даної Директиви і мало на меті створення вільного ринку природного газу, без дискримінації підприємств в частині їх прав або обов'язків.

2. В повній мірі беручи до уваги відповідні положення Договору ( 994_017 ), зокрема, його статті 90, країни-члени Співтовариства можуть накласти на газові підприємства, виходячи з загально-економічних інтересів, державні зобов'язання з обслуговування споживачів, з метою забезпечення державних гарантій, в тому числі стосовно надійності постачання, періодичності, якості та ціни на газ, а також захисту довкілля. Такі зобов'язання повинні бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними і обгрунтованими; вони, як і будь-які зміни до них, підлягають негайній публікації та повідомленню країною-членом Співтовариства Комісії. Країни-члени Співтовариства можуть запровадити механізм довгострокового планування як один з механізмів виконання державних зобов'язань з обслуговування, з огляду на можливе бажання третіх сторін отримати доступ до системи.

3. Країна-член Співтовариства може вирішити не застосовувати положення статті 4 в частині збуту за умови, що застосування цих положень може перешкодити, в силу закону або фактично, здійсненню зобов'язань, накладених державою на газові підприємства в загальноекономічних інтересах, і за умови, що розвиток торгівлі не постраждає настільки, що це суперечитиме інтересам Співтовариства. Інтереси Співтовариства, поміж іншим, передбачають можливість конкуренції на ринку обслуговування кваліфікованих споживачів відповідно до положень даної Директиви та статті 90 Договору ( 994_017 ).

Стаття 4

1. У випадках, коли необхідний дозвіл (наприклад, ліцензія, погодження, концесія, згода або затвердження) для будівництва або експлуатації газових об'єктів, країна-член Співтовариства, або призначений нею компетентний орган, повинна надавати дозвіл на будівництво та/або експлуатацію таких об'єктів, трубопроводів та відповідних споруд на їх території відповідно до пунктів 2 - 4. Країни-члени Співтовариства, або призначені ними компетентні органи, можуть також надавати дозволи на аналогічних засадах на постачання природного газу та для оптових споживачів.

2. При запровадженні системи дозволів країни-члени Співтовариства повинні розробити об'єктивні та недискримінаційні критерії, яким повинні відповідати підприємства, що подають заявку на отримання дозволу на будівництво та/ або експлуатацію газових об'єктів або заявку на отримання дозволу на постачання природного газу.

Недискримінаційні критерії та процедури надання дозволів необхідно довести до широкого загалу.

3. Країни-члени Співтовариства повинні вжити заходів, щоб причини відмови у наданні дозволу були об'єктивними і недискримінаційними та доводилися до відома заявника. Причини відмови у наданні дозволу необхідно направляти в Комісію для ознайомлення. Країни-члени Співтовариства повинні запровадити процедуру подання заявником апеляції по факту відмови в наданні дозволу.

4. З метою сприяння розвитку територій, де постачання газу розпочалося недавно, та підвищення загальної ефективності діяльності, зі збереженням чинності положень статті 20, країни-члени Співтовариства можуть відмовити у наданні нових дозволів на будівництво та експлуатацію газорозподільчих мереж у будь-якому регіоні, якщо такі системи вже побудовано або їх будівництво заплановано в даному регіоні, а також, якщо перепускна спроможність існуючих та перспективних трубопроводів повністю не використана.

Стаття 5

Країни-члени Співтовариства повинні забезпечити розробку та публікацію технічних умов, що визначають мінімальні вимоги до технічного проекту та експлуатаційні вимоги стосовно підключення до системи об'єктів СПГ, об'єктів зі зберігання, інших газотранспортних або газорозподільчих систем та прямих газопроводів. Ці технічні умови повинні забезпечити можливість взаємодії мереж, бути об'єктивними та недискримінаційними. Технічні умови необхідно довести до відома Європейської Комісії відповідно до статті 8 Директиви Ради ЄЕС 83/189/ЄЕС від 28 березня 1983 р., що визначає процедуру надання інформації в галузі технічних стандартів та нормативів (8).

_______________
     (8) OJ L 109,  26.04.1983  р.,  p.  8  Директива  в  останній
редакції,  затвердженій Директивою 96/139/ЄС (OJ L 32,  10.02.1996
р., p. 31).

Розділ III. Транспортування, зберігання та СПГ

Стаття 6

Країни-члени Співтовариства повинні вжити необхідних заходів для забезпечення діяльності підприємств з транспортування, зберігання та СПГ у відповідності до статей 7 і 8.

Стаття 7

1. Кожне підприємство з транспортування, зберігання та/або СПГ повинне експлуатувати, підтримувати та розвивати, на економічно вигідних засадах, стабільні, технічно справні та ефективні об'єкти транспортування, зберігання та/або СПГ, з дотриманням вимог по захисту довкілля.

2. За жодних обставин підприємство з транспортування, зберігання та СПГ не повинне допускати дискримінації окремих користувачів, або категорій користувачів системи, особливо на користь своїх пов'язаних підприємств.

3. Кожне підприємство з транспортування, зберігання та СПГ повинне надавати іншому підприємству з транспортування, зберігання та/або іншому газозбутовому підприємству інформацію, достатню для забезпечення транспортування та зберігання природного газу на засадах, які узгоджуються з безпечною та ефективною експлуатацією об'єднаної системи.

Стаття 8

1. Зі збереженням чинності положень статті 12 та інших передбачених законодавством зобов'язань стосовно розкриття інформації, підприємства з транспортування, зберігання та/або СПГ повинні захищати конфіденційність інформації, що має комерційну цінність, отриманої у зв'язку зі здійсненням їх діяльності.

2. Підприємства з транспортування не повинні, у контексті купівлі або продажу природного газу підприємствами з транспортування або пов'язаними підприємствами, користатися з інформації, що має комерційну цінність, отриманої від третіх сторін у зв'язку з наданням або погодженням умов надання доступу до системи.

Розділ IV. Збут та постачання

Стаття 9

1. Країни-члени Співтовариства повинні вжити заходів для забезпечення діяльності газозбутових підприємств у відповідності з положеннями статей 10 і 11.

2. Країни-члени Співтовариства можуть накласти на газозбутові підприємства та/або підприємства постачання державні зобов'язання з обслуговування споживачів, розташованих на певній території, споживачів певної категорії, або споживачів певної категорії, розташованих на певній території. Постачання таких споживачів здійснюється за регульованим тарифом з метою, наприклад, забезпечення рівних умов для споживачів відповідної категорії/географічної території.

Стаття 10

1. Кожне газозбутове підприємство повинне експлуатувати, підтримувати та розвивати, на економічно вигідних засадах, стабільну, технічно справну та ефективну систему, з дотриманням вимог по захисту довкілля.

2. За жодних обставин газозбутове підприємство не повинне допускати дискримінації окремих користувачів, або категорій користувачів, системи, особливо на користь своїх пов'язаних підприємств.

3. Кожне газозбутове підприємство повинне надавати іншому газозбутовому підприємству та/або іншому підприємству з транспортування та/або зберігання інформацію, достатню для забезпечення транспортування природного газу на засадах, які узгоджуються з безпечною та ефективною експлуатацією об'єднаної системи.

Стаття 11

1. Зі збереженням чинності положень статті 12 та інших передбачених законодавством зобов'язань стосовно розкриття інформації, газозбутові підприємства повинні захищати конфіденційність інформації, що має комерційну цінність, отриманої у зв'язку зі здійсненням їх діяльності.

2. Газозбутові підприємства не повинні, у контексті купівлі або продажу природного газу газозбутовими підприємствами або пов'язаними підприємствами, скористатися з інформації, що має комерційну цінність, отриманої від третіх сторін у зв'язку з наданням або погодженням умов надання доступу до системи.

Розділ V. Відокремлення та прозорість звітності

Стаття 12

Країни-члени Співтовариства, або призначені ними компетентні органи, в тому числі органи по врегулюванню спорів, про які йдеться в статті 21 (2) та статті 23 (3), повинні мати право на доступ до звітних документів газових підприємств відповідно до положень статті 13, якщо це необхідно для здійснення їх функцій. Країни- члени Співтовариства та призначені ними компетентні органи, в тому числі органи по врегулюванню спорів, повинні захищати конфіденційність інформації, що має комерційну цінність. За відповідних обставин, країни-члени Співтовариства можуть дозволити винятки з принципу конфіденційності для забезпечення компетентним органам необхідних умов для виконання їх функцій.

Стаття 13

1. Країни-члени Співтовариства повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення ведення газовими підприємствами обліку з дотриманням положень пунктів 2 - 5 даної статті.

2. Газові підприємства, незалежно від структури та форми власності, повинні складати, проводити аудит та публікувати свої річні документи фінансової звітності у відповідності до національного законодавства в частині вимог до річної звітності товариств з обмеженою відповідальністю, прийнятого на виконання Директиви Ради ЄЕС Четвертого скликання 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 р.( 994_908 ), що базується на статті 54 (3) (g) Договору про вимоги до річної фінансової звітності компаній окремих форм власності (9).

Підприємства, яких чинне законодавство не зобов'язує публікувати свої річні звіти, повинні тримати екземпляр річного звіту в головній штаб-квартирі для надання зовнішнім користувачам в разі потреби.

_______________
     (9) OJ  L  222,  14.08.1978  р.,  p.  11 Директива в останній
редакції, затвердженій Директивою 94/8/ЄС (OJ L 82, 25.03.1994 р.,
p. 33)

3. Інтегровані газові підприємства повинні подавати річну звітність окремо по видам діяльності з транспортування, збуту та зберігання газу, а також, за необхідності, консолідовану звітність для видів діяльності, не пов'язаних з газом, так якби зазначені види діяльності здійснювали окремі підприємства, з метою попередження дискримінації, перехресного субсидування та порушення правил конкуренції.

Пакет документів внутрішньої звітності включає балансовий звіт та звіт про прибутки та збитки для кожного виду діяльності.

У випадках, що регулюються положеннями статті 16, та у випадках, де доступ до системи надається на умові єдиної плати за транспортування та збут, звіти для діяльності з транспортування та збуту можуть бути об'єднані.

4. Підприємства повинні зазначити в своїх внутрішніх документах фінансової звітності облікові принципи, що застосовувалися для розподілу коштів між різними видами активів та пасивів, видатків та доходів, а також амортизаційних відрахувань, з урахуванням вимог національних правил ведення бухгалтерського обліку, якими вони керуються при підготовці окремої звітності, про яку йшлося в пункті 3.

Ці принципи можуть бути змінені тільки у виключних випадках. Зміни підлягають розкриттю і належному обгрунтуванню.

5. В примітках до документів річної звітності необхідно розкривати будь-які операції, здійснені з пов'язаними підприємствами, якщо їх сума перевищує встановлену.

Розділ VI. Доступ до системи

Стаття 14

Для організації процедури надання доступу до системи, країни-члени Співтовариства можуть використати одну з двох процедур, або обидві одночасно, описані в статті 15 та статті 16. Ці процедури необхідно застосовувати на основі об'єктивних, прозорих та недискримінаційних критеріїв.

Стаття 15

1. У випадку, якщо доступ надається на договірних умовах, країни-члени Співтовариства повинні вжити необхідних заходів для забезпечення можливості для газових підприємств та кваліфікованих споживачів, розташованих в межах або за межами території обслуговування єдиної системи, домовитися про умови доступу до системи шляхом укладання між собою контрактів на постачання на основі добровільних комерційних угод. Сторони зобов'язуються добросовісно домовлятися про умови доступу до системи.

2. Умови угоди на доступ до системи погоджуються між зацікавленими газовими підприємствами. Країни-члени Співтовариства повинні зобов'язати газові підприємства опублікувати свої основні комерційні умови використання системи протягом першого року після запровадження даної Директиви, а також на щорічній основі в майбутньому.

Стаття 16

Країни-члени Співтовариства, що вирішать запровадити процедуру регульованого доступу до системи, повинні вжити всіх необхідних заходів для надання права доступу до системи газовим підприємствам та кваліфікованим споживачам, розташованим в межах або за межами території обслуговування єдиної системи, на основі опублікованих тарифів та/або інших умов та вимог щодо використання системи.

Право доступу до системи може бути надано кваліфікованим користувачам шляхом надання їм можливості укласти контракти на постачання газу із конкуруючим газовим підприємством, що не є власником/оператором системи або пов'язаним підприємством.

Стаття 17

1. Газові підприємства можуть відмовити у наданні доступу, якщо заявник не володіє необхідними ресурсами або досвідом, або якщо надання доступу до системи перешкоджатиме їм виконувати покладені на них державні зобов'язання по обслуговуванню споживачів, передбачені статтею 3 (2), або з причини серйозних економічних або фінансових труднощів, пов'язаних з виконанням контрактів на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах, з урахуванням та на основі критеріїв та процедур, передбачених статтею 25, та альтернативи, вибраної країною-членом Співтовариства відповідно до пункту 1 зазначеної статті. Причини такої відмови, належним чином обгрунтовані, необхідно повідомити заявнику.

2. Країни-члени Співтовариства можуть вжити заходів, необхідних для забезпечення права газових підприємств, що відмовляють у наданні доступу до системи з причин відсутності вільної перепускної потужності або відсутності з'єднувального трубопроводу, вжити необхідних заходів для проведення необхідної модернізації, якщо це вигідно з економічної точки зору або якщо потенційний споживач погоджується на оплату необхідних видатків. Країни-члени Співтовариства повинні вжити таких заходів у випадках, коли країни-члени Співтовариства застосовують статтю 4 (4).

Стаття 18

1. Країни-члени Співтовариства повинні дати визначення кваліфікованих споживачів, тобто споживачів, розташованих на їх території, правоспроможних купувати або продавати природний газ відповідно до положень статті 15 та статті 16, причому всі споживачі, зазначені в пункті 2 цієї статті, повинні увійти до їх переліку.

2. Країни-члени Співтовариства повинні вжити всіх необхідних заходів для того, щоб принаймні споживачі, зазначені нижче, були включені до переліку кваліфікованих споживачів:

- Електростанції, що працюють на газі, незалежно від рівня їх річного споживання; однак, з метою збереження балансу їх електроенергетичного ринку, країни-члени Співтовариства можуть ввести граничний поріг, який не може перевищувати рівень, передбачений для інших категорій кінцевих споживачів, для того, щоб кваліфікованими було визнано теплоелектростанції. Такий граничний поріг необхідно доповісти Комісії.

- Інші кінцеві споживачі, що споживають понад 25 млн. куб. м газу на рік в розрахунку на один об'єкт.

3. Країни-члени Співтовариства повинні забезпечити, щоб визначення кваліфікованих споживачів, зазначених в пункті 1, призвело до лібералізації ринку, еквівалентної принаймні 20% загального річного споживання газу на національному газовому ринку.

4. Рівень лібералізації, визначений пунктом 3, необхідно довести до 28% загального річного споживання газу на національному газовому ринку протягом 5 років після набуття чинності даної Директиви, і до 33% протягом 20 років з дати набуття чинності даної Директиви.

5. Якщо визначення кваліфікованих споживачів, зазначених в пункті 1, призвело до лібералізації ринку більше, ніж на 30% від загального річного споживання газу на національному газовому ринку, відповідна країна-член Співтовариства може внести зміни до визначення кваліфікованих споживачів, так щоб знизити рівень лібералізації ринку, але не нижче, ніж до 30%. Країна-член Співтовариства повинна вносити зміни до визначення кваліфікованих споживачів у збалансований спосіб, із врахуванням існуючих ринкових структур, але не створювати несприятливих умов для окремих груп або категорій кваліфікованих споживачів.

6. Для забезпечення підвищення рівня лібералізації ринку природного газу протягом 10 років країни-члени Співтовариства повинні вжити наступних заходів:

- Граничну межу, передбачену в другому абзаці пункту 2 для кваліфікованих споживачів, окрім електростанцій на газовому паливі, слід знизити до 15 млн. куб. м на рік в розрахунку на один об'єкт протягом 5 років з дати набуття чинності даної Директиви, і до 5 млн. куб. м газу на рік протягом 10 років з дати набуття чинності даної Директиви;

- Відсоток, визначений в пункті 5, необхідно збільшити до 38% від загальних річних обсягів споживання газу на національному газовому ринку протягом 5 років з дати набуття чинності даної Директиви, і до 43% від зазначеного споживання через 10 років після набуття чинності даної Директиви.

7. Що стосується нових ринків, поступова лібералізація ринку, передбачена даною статтею, повинна розпочатися після закінчення терміну тимчасово обмеженого застосування Директиви, передбаченого статтею 26 (2).

8. Газозбутові підприємства, якщо вони не відповідають визначенню кваліфікованих споживачів відповідно до пункту 1, повинні бути визнаними правоспроможними для укладання контрактів на природний газ відповідно до положень статті 15 та статті 16 в обсягах, що дорівнюють обсягам споживання кваліфікованих споживачів в рамках їх газорозподільчих мереж, для забезпечення постачання цих споживачів.

9. До 31 січня кожного року країни-члени Співтовариства повинні публікувати критерії визначення кваліфікованих споживачів, зазначених в пункті 1. Цю інформацію, разом з іншою доцільною інформацією по обгрунтуванню заходів по лібералізації ринку, передбаченої даною статтею, необхідно направляти в Комісію для публікації в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства" (Official Journal of the European Communities). Комісія може звернутися до країни-члена Співтовариства з пропозицією внести зміни до переліку критеріїв, якщо вони створюють перешкоди для правильного застосування даної Директиви в частині збалансованого функціонування внутрішнього ринку природного газу. Якщо відповідна країна-член Співтовариства не виконає направленого їй запиту протягом 3 місяців, остаточне рішення буде прийнято у відповідності до процедури і статті 2 Рішення Ради ЄЕС 87/373/ЄЕС від 13 липня 1987 р., що визначає процедури здійснення повноважень по запровадженню законодавства, наданих Комісії (10).

_______________
     (10) OJ L 197, 18.07.1987 р., p. 33.
 

Стаття 19

1. З метою запобігання незбалансованої лібералізації газового ринку протягом періоду, визначеного статтею 28:

- Контракти на постачання газу, зазначені в статтях 15, 16 і 17, що укладаються з кваліфікованим споживачем в системі іншої країни-члена Співтовариства, дозволяються, якщо споживач відповідає кваліфікаційним вимогам в обох системах;

- У випадках, коли у здійсненні операції, описаної в підпункті (а), відмовлено, оскільки споживач є кваліфікованим тільки в одній з двох систем, Комісія може зобов'язати, беручи до уваги ситуацію на ринку та спільні інтереси, сторону, що наклала заборону, виконати обумовлену поставку газу у відповідь на запит країни-члена Співтовариства, де розташований кваліфікований споживач.

2. Паралельно з процедурою та графіком, визначеними в статті 28, та не пізніше середини періоду, визначеного в цій статті, Комісія повинна переглянути порядок застосування пункту 1 (б) даної статті з урахуванням розвитку ситуації на ринку та спільних інтересів. З урахуванням набутого досвіду Комісія оцінить ситуацію та представить звіт про будь-який потенційний дисбаланс у лібералізації газового ринку в частині застосування пункту 1 (б).

Стаття 20

1. Країни-члени Співтовариства повинні вжити всіх необхідних заходів для надання можливості:

- Газовим підприємствам, створеним на їх території, постачати газ споживачам, описаним в статті 18 даної Директиви, через прямий трубопровід;

- Будь-який кваліфікований споживач, розташований в межах їх території, міг отримувати газ від газових підприємств по прямому трубопроводу.

2. У випадку, коли дозвіл (напр., ліцензія, погодження, концесія, згода або затвердження) необхідний для будівництва або експлуатації прямого трубопроводу, країни-члени Співтовариства, або призначені ними компетентні органи, повинні визначити критерії для надання дозволу на будівництво або експлуатацію прямих трубопроводів на їх території. Ці критерії повинні бути об'єктивними, прозорими і недискримінаційними.

3. Країни-члени Співтовариства можуть висунути в якості умови надання дозволу на будівництво прямих трубопроводів відмову у доступі до системи на засадах, визначених в статті 17, або ж початком процедури врегулювання спорів, визначеної в статті 21.

Стаття 21

1. Країни-члени Співтовариства повинні забезпечити, щоб сторони добросовісно домовлялися про умови надання доступу до системи і щоб жодна із сторін не скористалася зі своєї переговорної позиції з метою запобігання досягненню успішних результатів таких переговорів.

2. Країни-члени Співтовариства повинні призначити компетентні органи, які діяли б незалежно від сторін, по якнайскорішому врегулюванню спорів, що виникають у зв'язку з проведенням зазначених переговорів. Зокрема, ці органи повинні врегульовувати спори стосовно процесу переговорів та відмови у наданні доступу в рамках предмета даної Директиви. Компетентні органи повинні надати свої висновки без затримок, бажано протягом 12 тижнів з дати подання скарги. Звернення до компетентних органів не відбирає права на апеляцію відповідно до Європейського законодавства.

3. У випадку виникнення міжнародних спорів, органом по врегулюванню спорів визнається орган по врегулюванню спорів, в юрисдикції якого знаходиться система, до якого належить газове підприємство, що відмовило у використанні або доступі до системи. У випадку, коли міжнародний спір виникає стосовно системи, яка входить в юрисдикцію кількох компетентних органів з врегулювання спорів, відповідні органи повинні провести консультації з метою забезпечення послідовності в застосуванні положень даної Директиви.

Стаття 22

Країни-члени Співтовариства повинні створити адекватні та ефективні механізми для регулювання, контролю та забезпечення прозорості з метою запобігання зловживання монопольним становищем на ринку, зокрема, на шкоду інтересам споживачів, а також попередження грабіжницької поведінки. Ці механізми повинні грунтуватися на принципах Договору ( 994_017 ), зокрема, положеннях його статті 86.

Стаття 23

1. Країни-члени Співтовариства повинні вжити всіх необхідних заходів, щоб газові підприємства та споживачі, визнані як такі, що відповідають кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 18, незалежно від місця їх розташування, мали можливість отримати доступ до трубопроводів на родовищах, в тому числі структур, що надають технічні послуги по забезпеченню такого доступу, відповідно до даної статті, за винятком ділянок таких мереж та об'єктів, що використовуються для забезпечення діяльності з видобутку на родовищі, де ведеться видобування газу. Про вжиті заходи необхідно повідомити Комісію у відповідності до положень статті 29.

2. Доступ, про який йдеться в пункті 1, повинен надаватися відповідно до процедури, визначеної країною-членом Співтовариства, з застосуванням відповідних законодавчих інструментів. Країни-члени Співтовариства повинні керуватися принципами справедливого та відкритого доступу, працювати на досягнення кінцевої мети - створення вільного ринку природного газу та попередження зловживань домінуючим положенням на ринку, враховувати питання забезпечення надійності та регулярності постачання, наявності вільних потужностей, або потужностей, які можуть бути надані у використання на прийнятних умовах, та питання захисту довкілля. Необхідно враховувати такі аспекти:

а) необхідність відмови у наданні доступу у випадку несумісності технічних характеристик, які не можна подолати на прийнятних умовах;

б) необхідність уникнення труднощів, які не можна подолати на прийнятних умовах та які можуть зашкодити ефективному видобутку вуглеводнів, в даний час або в майбутньому, в тому числі на родовищах, що мають граничну рентабельність;

в) необхідність поважати належним чином обгрунтовані потреби власника або оператора мережі трубопроводів на родовищі по транспортуванню та переробці газу та інтереси всіх інших користувачів мережі трубопроводів на родовищі, або відповідних газопереробних структур або структур з технічного обслуговування, чиї інтереси можуть бути порушеними;

г) необхідність застосовувати національне законодавство та адміністративні процедури у відповідності із законодавством Європейського Співтовариства в частині надання дозволу на видобуток або розробку родовищ.

3. Країни-члени Співтовариства повинні запровадити процедури по врегулюванню спорів, в тому числі утворити відповідні уповноважені органи, незалежні від зацікавлених сторін, забезпечити їх доступ до всієї необхідної інформації, запровадити процедури якнайскорішого врегулювання спорів стосовно доступу до мереж трубопроводів на родовищах, з урахуванням критеріїв, зазначених в пункті 2, та кількість сторін, які можуть брати участь в проведенні переговорів щодо умов доступу до таких трубопроводів.

4. У випадку виникнення міжнародних спорів, слід застосовувати процедуру по врегулюванню спорів тієї країни-члена Співтовариства, в юрисдикції якої знаходиться мережа трубопроводів на родовищах, що відмовила у наданні доступу. У випадку, коли міжнародний спір виникає стосовно мережі, яка знаходиться в юрисдикції кількох країн-членів Співтовариства, відповідні країни-члени Співтовариства повинні провести консультації з метою забезпечення послідовності в застосуванні положень даної Директиви.

Розділ VII. Заключні положення

Стаття 24

1. У випадку виникнення несподіваної кризи на енергетичному ринку, або загрози здоров'ю та безпеці громадян, безпечній роботі обладнання та установок або системі, країна-член Співтовариства може вжити необхідні тимчасові запобіжні заходи.

2. Такі заходи повинні завдати як можна меншої шкоди функціонуванню внутрішнього ринку, а їх масштаб не повинен перевищувати обсягів, необхідних для подолання несподіваних труднощів, що виникли.

3. Відповідна країна-член Співтовариства повинна негайно повідомити про передбачені заходи інші країни-члени Співтовариства, а також Комісію, яка може вирішити, що відповідна країна-член Співтовариства повинна внести зміни або скасувати заплановані заходи, якщо їх застосування зашкодить конкуренції або негативно позначиться на торгівлі настільки, що суперечитиме загальним інтересам.

Стаття 25

1. Якщо газове підприємство стикається, або вважає, що може стикнутися, з серйозними економічними та фінансовими труднощами через зобов'язання, прийняті ним в рамках одного або кількох контрактів на обов'язкове постачання газу в обумовлених обсягах, воно має право направити заявку на тимчасове звільнення від застосування положень статті 15 та/або статті 16 в адресу відповідної країни-члена Співтовариства або призначеного нею компетентного органу. Заявки необхідно, на розсуд країни-члена Співтовариства, подавати на індивідуальній основі до або після відмови у наданні доступу до системи. Країна-член Співтовариства може також залишити вибір за газовим підприємством, чи подавати заявку до або після відмови у надання доступу до системи. Якщо газове підприємство відмовило у наданні доступу, заявку необхідно подати негайно. Заявки повинні супроводжуватися повною відповідною інформацією про суть та глибину проблеми, а також заходи, вжиті газовим підприємством з метою розв'язання проблеми.

Якщо альтернативні рішення виявляються неприйнятними, а також з урахуванням пункту 3, країна-член Співтовариства або призначений нею уповноважений орган можуть прийняти рішення про надання права на тимчасове обмежене застосування даної Директиви.

2. Країна-член Співтовариства, або призначений нею уповноважений орган, повинна негайно повідомити Комісію про прийняте нею рішення про тимчасове обмеження застосування даної Директиви, а також надати всю інформацію, пов'язану із тимчасовим частковим обмеженням. Таку інформацію необхідно подавати в Комісію в узагальненій формі, щоб надати Комісії можливість прийняти добре обгрунтоване рішення. Протягом 4 тижнів з дня отримання зазначеного повідомлення Комісія може направити пропозицію країні-члену Співтовариства, або відповідному призначеному нею уповноваженому органу, внести зміни або скасувати рішення про тимчасове обмежене застосування положень Директиви. Якщо країна-член Співтовариства, або призначений нею компетентний орган, не виконає рішення Комісії протягом 4 тижнів, остаточне рішення буде прийняте якнайскоріше у відповідності до процедури і, передбаченої в статті 2 Рішення Ради ЄЕС 87/373/ЄЕС.

Комісія повинна забезпечити захист конфіденційності інформації, що має комерційну цінність.

3. При винесенні рішення про тимчасове обмежене застосування положень Директиви, передбачене в пункті 1, країна-член Співтовариства, або призначений нею компетентний орган, та Комісія повинні враховувати, зокрема, такі фактори:

а) втілення завдання по створенню вільного ринку;

б) необхідність виконання державних зобов'язань по обслуговуванню та забезпечення надійності постачання;

в) положення газового підприємства на газовому ринку та фактичний рівень розвитку конкуренції на даному ринку;

г) серйозність економічних та фінансових труднощів, з якими стикаються газові підприємства, газотранспортні підприємства, або кваліфіковані споживачі;

д) дата підписання та умови контракту, що розглядається, в тому числі, наскільки гнучкими вони є в частині врахування зміни умов на ринку;

е) заходи, вжиті з метою пошуку шляхів вирішення проблеми;

ж) наскільки підприємство могло передбачити, приймаючи на себе зобов'язання по обов'язковому постачанню газу в обумовлених обсягах, з урахуванням положень даної Директиви, що можуть виникнути серйозні труднощі;

з) наскільки система з'єднана з іншими системами та ступінь взаємодії між цими системами;

і) наслідки, які матиме тимчасове обмежене застосування даної Директиви для правильного застосування положень даної Директиви в частині збалансованого функціонування внутрішнього ринку газу.

Рішення по клопотанню на тимчасове обмежене застосування даної Директиви стосовно контрактів на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах, укладених до дати набуття чинності даної Директиви, не повинне призвести до ситуації, коли застосування економічно життєздатних альтернативних заходів стає неможливим.

Можливі труднощі не можна вважати серйозними, якщо обсяги продажу природного газу не знижуються нижче мінімального гарантованого рівня відбору, передбаченого в контракті на купівлю газу на умовах обов'язкового споживання (оплату) в обумовлених обсягах, або якщо у відповідний контракт на купівлю газу на умовах обов'язкового споживання (оплату) в обумовлених обсягах можна внести зміни, або газове підприємство спроможне знайти інше альтернативне рішення.

4. Газове підприємство, якому не було надано право на тимчасове звільнення від дотримання положень Директиви, зазначене в пункті 1, не повинне відмовляти в наданні доступу до системи через свої зобов'язання по купівлі газу, прийняті в рамках контракту на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах. Країни-члени Співтовариства повинні забезпечити дотримання відповідних положень Розділу VI.

5. Рішення про надання тимчасового звільнення від дотримання положень Директиви, надане відповідно до попередніх положень, повинне бути добре обгрунтованим. Комісія повинна опублікувати рішення в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства".

6. Протягом 5 років після набуття чинності даною Директивою Комісія зобов'язана представити звіт про набутий досвід застосування даної статті, щоб надати можливість Європейському парламенту та Раді ЄС оцінити, в установленому порядку, необхідність внесення поправок.

Стаття 26

1. Країни-члени Співтовариства Співтовариств, чиї системи безпосередньо не з'єднані з об'єднаною системою іншої країни-члена Співтовариства і які мають тільки одного головного зовнішнього постачальника, можуть бути звільнені від дотримання положень статті 4, статті 18 (1), (2), (3), (4) та (6) та/або статті 20 даної Директиви.

Постачальник, якому належить 75% ринку, вважається головним постачальником. Це часткове звільнення від дотримання положень Директиви автоматично втрачає чинність з моменту, коли принаймні одна з цих умов більше не існує. Всі випадки часткового звільнення від дотримання положень Директиви необхідно повідомляти Комісії.

2. Країна-член Співтовариства, що входить в групу нових ринків, яка внаслідок впровадження положень даної Директиви стикнеться з серйозними проблемами, не пов'язаними з виконанням обов'язків в рамках контрактів на обов'язкове споживання (оплату) газу в обумовлених обсягах, про які йдеться в статті 25, може бути звільнена від дотримання положень статті 4, статті 18 (1), (2), (3), (4) та (6) та/або статті 20 даної Директиви. Таке тимчасове обмежене застосування положень даної Директиви автоматично втрачає чинність з моменту, коли країна-член Співтовариства більше не входить в категорію нових ринків. Всі випадки тимчасового обмеженого застосування положень даної Директиви необхідно повідомляти Комісії.

3. Якщо запровадження положень даної Директиви може викликати значні проблеми на географічно обмеженій території країни-члена Співтовариства, зокрема, в частині розвитку транспортної інфраструктури, та з метою заохочення інвестицій, країна-член Співтовариства може звернутися до Комісії за дозволом на тимчасове часткове звільнення від дотримання положень статті 4, статті 18 (1), (2), (3), (4) та (6) та/або статті 20 даної Директиви для забезпечення умов для розвитку даних напрямків.

4. Комісія може частково звільнити від дотримання положень Директиви, як зазначено в пункті 3, беручи до уваги, зокрема, наступні умови:

- Необхідність здійснення інвестицій в інфраструктуру, економічно невигідних в умовах ринкової конкуренції;

- Обсяги та строки повернення необхідних інвестицій;

- Довжина та рівень розвитку газової системи на відповідній території;

- Перспективи розвитку відповідного газового ринку;

- Географічні розміри та особливості зазначеної території або регіону;

- Соціально-економічні та демографічні фактори.

Тимчасове звільнення може бути надано тільки за умови відсутності газової інфраструктури на даній території, або за умови функціонування системи протягом періоду, меншого 10 років.

Тимчасове звільнення від запровадження положень Директиви може бути надане не більше, ніж на 10 років, з часу, коли на дану територію було здійснено першу поставку газу.

5. Комісія повинна інформувати країни-члени Співтовариства про застосування положень, передбачених в пункті 3, до того, як буде прийнято рішення відповідно до пункту 4, з урахуванням вимог до захисту конфіденційності інформації. Це рішення, а також тимчасове звільнення від застосування положень Директиви, передбачене пунктами 1 і 2, підлягають опублікуванню в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства".

Стаття 27

1. До кінця першого року після набуття чинності даної Директиви Комісія повинна направити звіт в Європейський парламент та Раду ЄС щодо гармонізації вимог, не пов'язаних із положеннями даної Директиви. За необхідності, Комісія повинна додати до звіту пропозиції по гармонізації, необхідні для ефективного функціонування внутрішнього ринку природного газу.

2. Європейський парламент та Рада ЄС повинні висловити свою позицію щодо таких пропозицій протягом 2 років з часу їх подання.

Стаття 28

Комісія повинна переглянути механізми застосування даної Директиви та подати звіт про набутий досвід функціонування внутрішнього ринку природного газу та запровадження загальних правил, передбачених статтею 3, з метою надання можливості Європейському парламенту та Раді ЄС, в світлі набутого досвіду, оцінити, протягом визначеного терміну, наскільки положення, які будуть чинні протягом 10 років після набуття чинності даної Директиви, сприятимуть подальшому вдосконаленню внутрішнього ринку природного газу.

Стаття 29

Країни-члени Співтовариства повинні прийняти законодавчі, нормативні та підзаконні акти, що забезпечують дотримання положень даної Директиви, протягом 2 років з дати, визначеної в статті 30. Про прийняття необхідних актів вони повинні поінформувати Комісію.

Прийняті країнами-членами Співтовариства законодавчі акти повинні містити посилання на дану Директиву або ж супроводжуватися відповідною приміткою під час їх офіційної публікації. Засоби реалізації такого посилання повинні визначати країни-члени Співтовариства самостійно.

Стаття 30

Дана Директива набуває чинності на 20-й день після її публікації в "Офіційному часописі Європейського Співтовариства".

Стаття 31

Дана Директива адресується країнам-членам Європейського Співтовариства.

Підписано в Люксембурзі 22 червня 1998 р.

Від імені Європейського парламенту

Голова                                           Х.М. Хіль-Роблес

Від імені Ради ЄС

Голова                                               Х. Каннінгам

Офіційний Журнал L 204, 27.07.1998 р., p. 0001 - 0012

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.