(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею
Глава 9. Інтелектуальна власність)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2021/2117
від 2 грудня 2021 року
про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів, (ЄС) № 1151/2012 про схеми якості для сільськогосподарських продуктів та харчових продуктів, (ЄС) № 251/2014 про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень ароматизованих винних продуктів та (ЄС) № 228/2013 про встановлення конкретних заходів для сільського господарства в найвіддаленіших регіонах Союзу

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 43(2), статтю 114, перший параграф статті 118 та статтю 349,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проєкту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2),

Беручи до уваги висновок Рахункової Палати (-3),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-4),

Оскільки:

(1) Повідомлення Комісії від 29 листопада 2017 року під назвою «Майбутнє продовольства і фермерства» визначає виклики, цілі та орієнтири для майбутньої спільної аграрної політики (CAP) на період після 2020 року. Такі цілі включають внесення змін до CAP, щоб зробити її більш орієнтованою на результат, посилення модернізації та сталості, у тому числі економічної, соціальної, екологічної та кліматичної сталості сільського господарства, лісового господарства та сільської місцевості, а також допомогу у зменшенні адміністративного тягаря для бенефіціарів, пов’язаного із законодавством Союзу.

(2) Оскільки в CAP потрібно уточнити механізми реагування на виклики та можливості, які проявляються на міжнародному, національному, регіональному, місцевому рівнях та на рівнях Союзу і окремих ферм, необхідно оптимізувати управління CAP та покращити її реалізацію для досягнення цілей Союзу і суттєвого зменшення адміністративного тягаря. CAP має бути основана на забезпеченні результативності. Таким чином, Союз має встановити базові параметри політики, такі як цілі CAP та її основні вимоги, а держави-члени мають нести більшу відповідальність за досягнення ними визначених цілей і цільових показників. Збільшення використання принципу субсидіарності уможливлює краще врахування місцевих умов і потреб та особливого характеру сільськогосподарської діяльності, зумовленого соціальною структурою сільського господарства та структурними й природними розбіжностями між різними сільськогосподарськими регіонами, адаптуючи підтримку для максимізації внеску в досягнення цілей Союзу.

(3) До цього Регламенту застосовуються горизонтальні фінансові правила, ухвалені Європейським Парламентом і Радою на основі статті 322 Договору про функціонування Європейського Союзу («ДФЄС»). Такі правила встановлені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 (-5) («Фінансовий регламент») та визначають, зокрема, процедуру встановлення та виконання бюджету з використанням грантів, закупівель, призів, непрямого виконання, а також передбачають перевірки відповідальності фінансових суб’єктів. Правила, ухвалені на основі статті 322 ДФЄС, також визначають загальний режим умов для захисту бюджету Союзу.

(4) Щоб забезпечити узгодженість CAP, усі втручання в рамках майбутньої CAP мають бути передбачені у стратегічному плані, який має визначати типи втручань у певних секторах, передбачені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 (-6).

(5) Додаток II до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 містить певні терміни й означення стосовно секторів, на які поширюється дія цього Регламенту. Терміни та означення стосовно сектору цукру, визначені в секції B частини II вказаного додатка, мають бути вилучені, оскільки вони більше не застосовні. Щоб оновлювати терміни й означення стосовно інших секторів, згаданих у тому самому додатку, з огляду на нові наукові знання чи зміни на ринку, Комісії має бути делеговано повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС щодо внесення змін в такі терміни й означення, але не повноваження додавати нові терміни й означення. Отже, окреме положення про повноваження, делеговане Комісії у пункті 4 секції A частини II вказаного додатка щодо внесення змін в означення інулінового сиропу, має бути вилучене. Особливо важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації проводили згідно з принципами, встановленими у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року (-7). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(6) Частину I Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід спростити. Зайві та застарілі терміни й означення та положення, які уповноважують Комісію ухвалювати імплементаційні акти, слід вилучити.

(7) З огляду на отриманий досвід періоди деяких держаних інтервенцій мають бути подовжені. Якщо державна інтервенція починає застосовуватися автоматично, період дії такої державної інтервенції слід подовжити на один місяць. Якщо початок застосування державної інтервенції залежить від змін на ринку, період дії такої державної інтервенції має становити один рік.

(8) Для підвищення прозорості та в контексті міжнародних зобов’язань Союзу доцільно передбачити опублікування відповідної інформації про обсяги та ціни купівлі та продажу продуктів, куплених у рамках державної інтервенції.

(9) Доведено, що надання допомоги для приватного зберігання оливкової олії є ефективним інструментом для стабілізації ринку. З огляду на отриманий досвід та для забезпечення гідного рівня життя та стабілізації ринку в секторі оливкової олії та столових оливок, доцільно розширити перелік продуктів, які відповідають критеріям для надання допомоги для приватного зберігання, та включити до нього столові оливки.

(10) Після виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із Союзу ліміти допомоги Союзу на постачання фруктів і овочів та молока і молочних продуктів до закладів освіти, визначені у статті 23a Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід оновити. Доцільно з міркувань правової визначеності передбачити зменшені ліміти, які застосовуватимуться зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(11) Положення щодо схем допомоги, визначених у секціях 2-6 глави II розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити, оскільки всі типи інтервенцій у відповідних секторах визначені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2115 (-8).

(12) Політика Союзу щодо вина з її існуючою системою дозволів, яка уможливила впорядковане зростання виноградних насаджень з 2016 року, сприяла збільшенню конкурентоспроможності сектора вина Союзу та заохоченню до високоякісного виробництва. Хоча у секторі вина вдалося досягнути балансу між пропозицією виробництва, якістю виробництва, попитом серед споживачів та експортом на світовий ринок, цей баланс ще недостатньо усталений чи стабільний, зокрема коли сектор вина стикається з серйозними потрясіннями на ринку. Крім того, існує тенденція продовження зменшення споживання вина в Союзі через зміни у звичках і способі життя споживачів. Як наслідок, у довгостроковій перспективі лібералізація нових виноградних насаджень створює ризик загрози досягнутому донині балансу між пропозицією в секторі, гідним рівнем життя для виробників та обґрунтованими цінами для споживачів. Це створює ризик загрози позитивним змінам, досягнутим завдяки законодавству та політикам Союзу в останні десятиліття.

(13) Існуючу систему дозволів на виноградні насадження також вважають важливою для забезпечення різноманітності вин та врахування специфіки сектора вина Союзу. Сектор вина Союзу має конкретні характеристики, в тому числі довгий цикл виноградників, з огляду на те, що виробництво здійснюється лише протягом декількох років після насадження, але потім продовжується протягом декількох десятиліть, та з огляду на ймовірність значних коливань у виробництві залежно від врожаю. На відміну від багатьох третіх країн, що виробляють вино, сектор вина Союзу також характеризується дуже великою кількістю малих сімейних ферм, що створює різноманітний асортимент вин. Щоб гарантувати економічну життєздатність своїх проєктів та покращити конкурентоспроможність сектора вина Союзу на глобальному ринку, оператори сектора та виробники, таким чином, потребують довгострокової передбачуваності з огляду на значні інвестиції, необхідні для насадження виноградника.

(14) Щоб убезпечити існуючі досягнення у секторі вина Союзу та досягнути довгострокового кількісного та якісного балансу в секторі за рахунок продовження впорядкованого збільшення виноградних насаджень після 2030 року, строк дії системи дозволів на виноградні насадження слід продовжити до 2045 року, тобто на період, еквівалентний початковому періоду, що діє з 2016 року, але з двома проміжними переглядами, запланованими на 2028 та 2040 роки для оцінювання системи та, за необхідності, надання пропозицій на основі результатів таких проміжних переглядів із метою покращити конкурентоспроможність сектора вина.

(15) Дозвіл виробникам відкладати повторне насаджування виноградників може мати позитивний вплив на довкілля за рахунок покращення санітарних умов ґрунту з використанням меншої кількості хімічних препаратів. Таким чином, щоб сприяти кращому управлінню ґрунтами у виноградарстві, доцільно дозволити продовження строку дії дозволів на повторне насаджування з трьох до шести років, якщо повторне насаджування відбувається на тій самій ділянці ґрунту.

(16) Через кризу, спричинену пандемією COVID-19 у секторі вина Союзу, Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2020/2220 (-9) передбачено продовження строку дії дозволів на насаджування до 31 грудня 2021 року для нових насаджень або для повторного насаджування, який мав би закінчитися у 2020 році. Через тривалі наслідки кризи, спричиненої пандемією COVID-19, виробники, що мають дозволи на насаджування для нових насаджень або для повторного насаджування, строк дії яких мав закінчитися у 2020 або 2021 році, продовжують зазнавати суттєвих перешкод використанню таких дозволів в останній рік їхньої дії. Щоб уникнути втрати таких дозволів та зменшити ризик погіршення умов, у яких насаджування потрібно було би проводити, доцільно дозволити додаткове продовження строку дії дозволів на насаджування для нових насаджень або повторного насаджування, який закінчується у 2020 році, та продовження строку дії тих дозволів, які стають недійсними у 2021 році. Таким чином, строк дії всіх дозволів на насаджування для нових насаджень або для повторного насаджування, який мав закінчитися в 2020 або 2021 році, слід продовжити до 31 грудня 2022 року.

(17) Також, беручи до уваги зміни в ринкових перспективах, власникам дозволів на насаджування, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, слід дати можливість не використовувати свої дозволи без застосування до них адміністративних санкцій. Крім того, щоб уникнути будь-якої дискримінації, виробникам, які згідно з Регламентом (ЄС) 2020/2220 заявили компетентному органу до 28 лютого 2021 року про те, що вони не мали наміру використовувати свої дозволи, не знаючи про можливість продовження строку дії своїх дозволів на другий рік, має бути дозволено відкликати свої заяви, надіславши письмове повідомлення компетентному органу до 28 лютого 2022 року, та дозволити використання своїх дозволів до 31 грудня 2022 року.

(18) Через потрясіння на ринку у зв’язку з пандемією COVID-19 та економічною невизначеністю, яку вона спричинила з точки зору використання дозволів, положення Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо дозволів на насаджування для нових насаджень або повторного насаджування, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, повинні застосовуватися зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(19) З огляду на зменшення в декількох держава-членах фактичних площ, насаджених виноградом, у 2014-2017 роках та з огляду на потенційні втрати у виробництві в результаті цього при визначенні площі, яку охоплюватимуть дозволи на нове насаджування, згадані у статті 63(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, державам-членам слід дати можливість вибирати між існуючою базою та відсотком від загальної площі, яку фактично насаджено виноградом у межах їхньої території станом на 31 липня 2015 року, збільшеної на площу, що відповідає правам на насаджування згідно з Регламентом Ради (ЄС) № 1234/2007 (-10), які можна було конвертували в дозволи у відповідних державах-членах 1 січня 2016 року.

(20) Слід уточнити, що держави-члени, які обмежують видачу дозволів на регіональному рівні для конкретних ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження, або для ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваним географічним зазначенням, можуть вимагати використовувати такі дозволи в таких регіонах.

(21) Слід уточнити, що держави-члени, для цілей надання дозволів на насаджування винограду, можуть застосовувати об’єктивні та недискримінаційні критерії прийнятності та пріоритетності на національному чи регіональному рівні. Крім того, досвід держав-членів свідчить про необхідність перегляду деяких із критеріїв пріоритетності, щоб мати можливість надавати перевагу тим виноградникам, які сприяють збереженню генетичних ресурсів винограду та угідь, які продемонстрували збільшення економічної ефективності, конкурентоспроможності або присутності на ринку.

(22) Щоб забезпечити неможливість надання переваги фізичній чи юридичній особі, стосовно якої було встановлено, що умови, виконання яких вимагається для отримання таких переваг, були створені штучно, доцільно уточнити, що державам-членам слід дозволити ухвалювати інструменти для запобігання обходу правил щодо запобіжного механізму для нових насаджень та критеріїв прийнятності та пріоритетності для надання дозволів на нові насадження.

(23) Кінцевий термін для подання запитів на конверсію прав на насаджування в дозволи - 31 грудня 2022 року. У деяких випадках обставини, спричинені пандемією COVID-19, наприклад, економічна криза, могли призвести до обмеження конверсії прав на насаджування в дозволи на насаджування. З цієї причини, а також щоб дозволити державам-членам зберігати виробничі потужності, що відповідають таким правам на насаджування, доцільно, щоб із 1 січня 2023 року права на насаджування, які були прийнятними для конверсії в дозволи на насаджування 31 грудня 2022 року, але ще не були конвертовані в дозволи на насаджування, залишалися в розпорядженні відповідних держав-членів, які можуть надати їх не пізніше 31 грудня 2025 року як дозволи на нові насаджування винограду, і щоб при цьому такі дозволи не враховували для цілей обмежень, встановлених у статті 63 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(24) У деяких державах-членах існують традиційні виноградники, насаджені сортами, які не дозволено використовувати для виробництва вина, виробництво якого, включно з виробництвом для цілей отримання зброджених напоїв із винограду, які не є вином, не призначене для ринку вина. Доцільно уточнити, що на такі виноградники не поширюються зобов’язання щодо викорчовування і що система дозволів на насаджування винограду, визначена в цьому Регламенту, не застосовується до насаджування та повторного насаджування таких сортів для цілей, що не включають виробництво вина.

(25) Статтею 90 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 встановлено, що, крім випадків, коли це передбачено в міжнародних договорах, укладених відповідно до ДФЄС, правила Союзу щодо назв місця походження та географічних зазначень, марковання, термінів та означень, назв і загальних назв для певних продуктів у секторі вина, а також енологічні практики, дозволені Союзом, повинні застосовуватися до продуктів, які імпортують до Союзу. Таким чином, в інтересах узгодженості доцільно передбачити, що правила щодо сертифікатів відповідності та звітів про результати аналізу для імпорту таких продуктів також мають застосовуватися з огляду на міжнародні договори, укладені відповідно до ДФЄС.

(26) У рамках реформи CAP положення щодо вилучення з обігу продуктів, які не відповідають правилам щодо маркування, слід включити до Регламенту (ЄС) № 1308/2013. З огляду на збільшення попиту серед споживачів на контроль над продуктами державам-членам слід вжити заходів для забезпечення того, щоб продукти, які не маркують відповідно до вказаного регламенту, не вводили в обіг або, якщо такі продукти вже введено в обіг, щоб їх вилучали з обігу. Вилучення з обігу включає можливість виправлення марковання продуктів без остаточного їх виведення з обігу.

(27) З огляду на скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 (-11) Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2116 (-12) положення щодо перевірок і санкцій, пов’язаних із правилами щодо маркування, охоронюваними назвами місця походження, географічними зазначеннями і традиційними позначеннями, слід включити до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(28) Щоб дати можливість виробникам використовувати сорти винограду, які краще пристосовані до мінливих кліматичних умов і мають підвищену стійкість до хвороб, слід передбачити положення, яке би дозволило використання назв місця походження для продуктів, вироблених як із сортів винограду, що належать до виду Vitis vinifera, так і з сортів винограду, отриманих шляхом схрещування Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.

(29) Означення термінів «назва місця походження» та «географічне зазначення» в Регламенті (ЄС) № 1308/2013 слід узгодити з означеннями в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності («Угода ТРІПС»), затвердженій Рішенням Ради 94/800/ЄС (-13), зокрема зі статтею 22(1) Угоди ТРІПС, в частині того аспекту, що географічні зазначення ідентифікують продукт як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи країни. Для забезпечення ясності доцільно чітко й однозначно встановити, що переглянуте означення назви місця походження охоплює традиційно використовувані назви. У результаті перелік вимог щодо використання традиційно використовуваної назви як назви місця походження у секторі вина, визначені в Регламенті (ЄС) № 1308/2013, стане застарілим і підлягатиме вилученню. З міркувань узгодженості таке уточнення слід також внести до означення терміна «географічне позначення» для сектора вина, встановленого в Регламенті (ЄС) № 1308/2013, та означень термінів «назва місця походження» та «географічні зазначення» для сектора харчових продуктів, встановлених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 (-14).

(30) Географічне середовище з його природними і людськими факторами є дуже важливим елементом, який впливає на якість і характеристики продуктів виноградарства, сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, які мають охоронювану назву місця походження чи охоронюване географічне зазначення відповідно до регламентів (ЄС) № 1308/2013 та (ЄС) № 1151/2012. Зокрема, якщо йдеться про свіжі продукти, які проходять незначне перероблення або взагалі не проходять перероблення, природні фактори можуть переважати при визначенні якості та характеристик відповідного продукту, в той час як вплив людських факторів на якість і характеристики продукту може бути менш конкретним. Таким чином, людські фактори, які слід враховувати в описі зв’язку між якістю чи характеристиками продукту та конкретним географічним середовищем, який має бути зазначений у специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження відповідно до статті 94 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 7 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, не слід обмежувати конкретними методами виробництва чи перероблення, які визначають конкретну якість відповідного продукту, і такі людські фактори можуть включати, наприклад, управління ґрунтами та ландшафтом, практики вирощування та будь-яку іншу діяльність людини, що впливає на збереження важливих природних факторів, які переважно визначають географічне середовище і якість та характеристики відповідного продукту.

(31) Щоб забезпечити узгоджене вироблення й ухвалення рішень щодо заявок на охорону та заперечень, поданих у рамках попередньої національної процедури, зазначеної у статті 96 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та відповідно до статті 49 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, Комісію слід своєчасно та регулярно інформувати про випадки ініціювання процедур у національних судах або інших органах щодо заявок на охорону, переданих державою-членом Комісії, як зазначено у статті 96(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 49(4) Регламенту (ЄС) № 1151/2012. З тієї самої причини у випадках, коли держава-член передає Комісії національне рішення, на якому основана заявка на охорону, яку, вірогідно, буде визнано недійсною за результатами національного судового провадження, Комісію слід звільнити від обов’язку проводити процедуру ретельного вивчення, визначену у статті 97 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 50 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, стосовно заявки на охорону протягом встановленого строку та від обов’язку інформувати заявника про причини такої затримки. Щоб захистити заявника від сутяжницьких позовів та зберегти фундаментальне право заявника домагатися охорони географічного зазначення протягом розумного строку, таке звільнення має обмежуватися випадками, коли заявку на охорону визнано недійсною на національному рівні на підставі судового рішення, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним, або коли держава-член вважає, що позов щодо оскарження дійсності заявки оснований на обґрунтованих підставах.

(32) Реєстрацію географічних зазначень слід зробити простішою і швидшою за рахунок розділення оцінювання відповідності правилам щодо інтелектуальної власності від оцінювання відповідності специфікацій продукту вимогам, встановленим у стандартах реалізації та правилах маркування.

(33) Оцінювання, яке проводять компетентні органи держав-членів, є важливим кроком у процедурі реєстрації. Держави-члени мають знання, експертні знання та доступ до даних, що дає їм найкращу позицію для верифікації того, чи інформація, надана в заявці, є правильною і достовірною. Таким чином, держави-члени мають забезпечувати, щоб результат оцінювання, який мають точно записувати в єдиному документі, що узагальнює відповідні елементи специфікації продукту, був достовірним і точним. Беручи до уваги принцип субсидіарності, Комісія має після того вивчати заявки, щоб пересвідчитися в тому, що в них немає очевидних помилок, щоб забезпечити, зокрема, щоб у них містилася обов’язкова інформація, не було очевидних суттєвих помилок, щоб заявки супроводжувало належне обґрунтування і щоб у них було враховано право Союзу та інтереси стейкхолдерів за межами держави-члена заявки та за межами Союзу.

(34) У секторі вина період, протягом якого можна подати заперечення, слід подовжити до трьох місяців, щоб забезпечити, щоб усі зацікавлені сторони мали достатньо часу для аналізу заявки на охорону та можливість подати заяву про заперечення. Щоб забезпечити застосування тієї самої процедури заперечення відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та (ЄС) № 1151/2012 та щоб надати державам-членам можливість передавати Комісії заперечення від фізичних чи юридичних осіб, які проживають чи мають осідок на їхній території в узгоджений та ефективний спосіб, заперечення від фізичних чи юридичних осіб мають подаватися через органи держави-члена, в якій вони проживають чи мають осідок. Щоб спростити процедуру заперечення, Комісію слід уповноважити відхиляти неприйнятні заяви про заперечення в імплементаційному акті, що встановлює охорону відповідної назви місця походження або відповідного географічного зазначення.

(35) Щоб збільшити процедурну ефективність та забезпечити уніфіковані умови для встановлення охорони назв місця походження чи географічних зазначень, Комісії мають бути надані виконавчі повноваження щодо ухвалення імплементаційних актів, що встановлюють таку охорону в секторі вина без застосування експертної процедури за обставин, коли не подано жодної прийнятної заяви про заперечення стосовно заявки на охорону. Для випадків, коли подано прийнятну заяву про заперечення, Комісії мають бути надані виконавчі повноваження щодо ухвалення імплементаційних актів, які або встановлюють охорону, або відхиляють заяву на охорону, згідно з експертною процедурою.

(36) Зв’язок між торговельними марками і географічними зазначеннями продуктів виноградарства слід уточнити в частині критеріїв для відмови, визнання недійсності та співіснування. Таке уточнення не має впливати на права, які набуті власниками географічних зазначень на національному рівні або які існують на підставі міжнародних договорів, укладених державами-членами на період до створення системи охорони продуктів виноградарства Союзу.

(37) Правила щодо національних процедур, процедури заперечення, класифікації змін як змін на рівні Союзу і стандартних змін, у тому числі основні правила щодо ухвалення таких змін, а також тимчасового марковання та представлення, які нині встановлені в Делегованому регламенті Комісії (ЄС) 2019/33 (-15), є важливим елементом схеми охорони назв місця походження та географічних зазначень у секторі вина. З міркувань узгодженості з Регламентом (ЄС) № 1151/2012 та Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/787 (-16) та для простоти застосування такі положення слід включити в Регламент (ЄС) № 1308/2013.

(38) Стосовно охорони географічних зазначень важливо належним чином враховувати Генеральну угоду про тарифи й торгівлю, в тому числі її статтю V про свободу транзиту, яка була схвалена Рішенням 94/800/ЄС. У межах такої правової бази, щоб посилити охорону географічних зазначень і більш дієво протидіяти контрафакції, охорона назв місця походження і географічних зазначень також має застосовуватися стосовно товарів, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг та до яких застосовні спеціальні митні процедури, такі як процедури транзиту, зберігання, спеціального використання чи перероблення. Таким чином, охорона, встановлювана відповідно до статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, має поширюватися і на товари, які переміщують транзитом через усю митну територію Союзу, а охорона назв місця походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, встановлювана відповідно до статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 13(1) і статті 24 Регламенту (ЄС) № 1151/2012, має також поширюватися на товари, які продають через Інтернет або за допомогою інших засобів електронної комерції. Крім того, назви місця походження та географічні зазначення у секторі вина мають також охоронятися від будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання, якщо вони стосуються продуктів, використовуваних як інгредієнти. Назви місця походження та географічні зазначення у секторі вина і гарантовані традиційні особливості також слід охороняти від неналежного використання, імітації та згадування, якщо їх використовують стосовно продуктів, використовуваних як інгредієнти.

(39) Має існувати можливість анулювати охорону назви місця походження чи географічного зазначення за обставин, коли їх більше не використовують або коли заявник, згаданий у статті 95 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, більше не бажає підтримувати таку охорону.

(40) З огляду на постійне збільшення попиту на інноваційні продукти виноградарства з меншою фактичною міцністю, ніж мінімальна фактична міцність, визначена для продуктів виноградарства в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, також має існувати можливість виробляти такі інноваційні продукти виноградарства в Союзі. Для цього необхідно встановити умови, за яких певні продукти виноградарства можуть бути деалкоголізовані або частково деалкоголізовані, та визначити дозволені процеси деалкоголізації. Такі умови мають враховувати резолюції Міжнародної організації виноградарства й виноробства (OIV) OIV-ECO 432-2012 «Напої, отримувані шляхом деалкоголізації вина», OIV-ECO 433-2012 «Напої, отримувані шляхом часткової деалкоголізації вина», OIV-ECO 523-2016 «Вино, в якому вміст спирту змінюють шляхом деалкоголізації» та OIV-OENO 394A-2012 «Деалкоголізація вин».

(41) Такі інноваційні продукти виноградарства ніколи не реалізовували в Союзі як вино. З цієї причини необхідно провести подальші дослідження та експерименти для покращення якості таких продуктів та, зокрема, забезпечити, щоб повне вилучення змісту спирту давало змогу зберігати відмінні характеристики якісних вин із охоронюваним географічним зазначенням або охоронюваною назвою місця походження. Таким чином, незважаючи на те, що для вин без географічного зазначення або назви місця походження мають бути дозволені і часткова, і повна деалкоголізація, для вин із охоронюваним географічним зазначенням або охоронюваною назвою місця походження слід дозволити лише часткову деалкоголізацію. Крім того, щоб забезпечити ясність і прозорість як для виробників, так і для споживачів вин із географічним зазначенням або назвою місця походження, доцільно передбачити, щоб у випадках, коли вина з географічним зазначенням або назвою місця походження можуть бути частково деалкоголізовані, їхня специфікація продукту містила опис частково деалкоголізованого вина та, у відповідних випадках, конкретних енологічних практик, використовуваних для часткової деалкоголізації вина чи вин, а також відповідних обмежень щодо їх вироблення.

(42) Щоб надавати вищий рівень інформації споживачам, обов’язкові дані відповідно до статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 мають включати інформацію про поживну цінність і перелік інгредієнтів. Однак виробникам слід надати можливість обмежувати зміст інформації про поживну цінність на пакованні або етикетці, прикріпленій до паковання, лише інформацією про енергетичну цінність та натомість надавати повну інформацію про поживну цінність та перелік інгредієнтів за допомогою електронних засобів, за умови, що вони уникають будь-якого збирання чи відстежування даних про користувачів і не надають інформації, призначеної для цілей реалізації. Однак рішення не надавати повної інформації про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, не повинне впливати на існуючу вимогу, згідно з якою на етикетці повинен бути зазначений перелік речовин, які можуть викликати алергію чи непереносимість. У статті 122 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення Регламенту (ЄС) № 1308/2013 шляхом встановлення правил указування та зазначення інгредієнтів. Слід дозволити продовжувати реалізацію існуючих запасів вина після дат застосування нових вимог щодо маркування, допоки його запаси не буде вичерпано. Операторам слід надати достатньо часу для адаптування до нових вимог щодо маркування до початку їх застосування.

(43) Щоб забезпечити інформування споживачів про характер деалкоголізованих винних продуктів і про те, що правила, які регулюють маркування та представлення продуктів у секторі вина, застосовуються також до деалкоголізованих або частково деалкоголізованих продуктів виноградарства, слід внести зміни до статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак щоб зберігати поточний рівень інформації щодо мінімальної тривалості дії, яка вимагається для напоїв міцністю за об’ємною часткою спирту менше 10% згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 (-17), доцільно вимагати, щоб на продуктах, які пройшли деалкоголізацію та мають міцність за об’ємною часткою спирту менше 10%, указували, як обов’язкову інформацію, дату мінімальної тривалості дії.

(44) Крім того, частина XII додатка I до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, в якій перераховані продукти, охоплені сектором вина, на поточний момент охоплює частково деалкоголізовані вина міцністю за об’ємною часткою спирту більше 0,5%. Щоб забезпечити, щоб усі деалкоголізовані вина, в тому числі міцністю за об’ємною часткою спирту 0,5% або менше, були охоплені сектором вина, доцільно внести зміни до частини XII додатка I до Регламенту (ЄС) 1308/2013 шляхом додання нового запису.

(45) Що стосується правил щодо умов використання засобів для закупорювання у секторі вина, щоб забезпечити захист споживачів від оманливого використання певних засобів для закупорювання, пов’язаних із певними напоями, та від небезпечних закупорювальних матеріалів, які можуть спричиняти забруднення напоїв, Комісії слід делегувати повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС. Особливо важливо, щоб Комісія проводила відповідні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні, та щоб такі консультації проводили згідно з принципами, встановленими у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року. Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються підготовкою делегованих актів.

(46) Строк дії правил і вимог, пов’язаних із системою квот на цукор, закінчився наприкінці 2016/2017 маркетингового року. Стаття 124 та статті 127-144 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 тепер застарілі і мають бути вилучені.

(47) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/633 (-18) встановлює виняток із максимального терміну оплати стосовно продажу винограду й сусла в секторі вина. Щоб сприяти стабільності ланцюга постачання вина та забезпечити виробникам сільськогосподарських продуктів безпеку тривалих відносин у сфері продажів, до продажів вина в резервуарах слід застосовувати такі самі правила. Таким чином, доцільно передбачити, щоб, як відступ від застосовних максимальних термінів оплати, встановлених у Директиві (ЄС) 2019/633, в разі отримання запиту від міжгалузевої організації держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що застосовні максимальні терміни оплати не застосовуються до продажів вина в резервуарах, за умови, що конкретні терміни оплати визначені у стандартних договорах, строк дії яких держави-члени продовжили згідно зі статтею 164 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 до 31 жовтня 2021 року, і що договори постачання між постачальниками вина в резервуарах і їхніми прямими покупцями є багаторічними або стають багаторічними.

(48) Якщо доставку сільськогосподарських продуктів виробником переробнику чи розповсюджувачу охоплено письмовим договором чи пропозицією відповідно до статей 148 та 168 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, а ціну, сплачувану за доставку, розраховують шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, такі фактори, які можуть включати об’єктивні показники, індекси та методи розрахунку, мають бути легкозрозумілими для сторін. Крім того, у держав-членів має бути можливість визначати необов’язкові показники, які сторони можуть використовувати в договорах, на основі наявних об’єктивних ринкової інформації та результатів ринкових досліджень.

(49) Після виходу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії із Союзу загальний обсяг виробництва сирого молока в Союзі зменшився. Щоб уникнути негативного впливу на повноваження проводити переговори щодо договорів, надані організаціям виробників у секторі молока та молочних продуктів, слід збільшити застосовний кількісний ліміт обсягу сирого молока, охопленого такими переговорами, виражений як відсоток від загального виробництва Союзу. Доцільно з міркувань правової визначеності передбачити застосування збільшеного кількісного ліміту зі зворотною дією з 1 січня 2021 року.

(50) Щоб допомогти досягнути екологічних цілей Союзу, державам-членам слід мати можливість визнавати організації виробників, які переслідують конкретні цілі, пов’язані з управлінням похідними продуктами, залишковими потоками і відходами та їх валоризацією, зокрема щоб охороняти довкілля та підвищити рівень циркулярності, а також організації виробників, які переслідують цілі, пов’язані з управлінням пайовими інвестиційними фондами для будь-якого сектора. Таким чином, доцільно розширити поточний перелік цілей організацій виробників, визначений у статті 152 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Щоб підвищити прозорість організацій виробників, статут організацій виробників також має надавати можливість виробникам-членам організації виконувати ретельне вивчення бухгалтерської звітності й бюджетів організації за допомогою демократичних методів. Крім того, для полегшення комерційних операцій, в яких бере участь організація виробників, доцільно встановити, щоб статут організації виробників міг дозволяти виробникам-членам організації безпосередньо контактувати з покупцями, за умови, що таке пряме контактування не загрожує виконанню організацією виробників свої функції концентрування пропозиції та введення продуктів в обіг і що організація виробників продовжує ухвалювати рішення щодо суттєвих елементів продажів, здійснюваних такою організацією виробників, виключно на власний розсуд.

(51) З огляду на отриманий досвід та еволюцію сектора молока та молочних продуктів із моменту припинення дії системи квот більше не доцільно підтримувати спеціальні правила, пов’язані з цілями та механізмами визнання, передбаченими для міжгалузевих організацій у секторі молока та молочних продуктів.

(52) Досвід у різних секторах показує, що держави-члени можуть визнавати міжгалузеві організації на різних географічних рівнях без негативного впливу на роль і цілі таких організацій. Таким чином, доцільно уточнити, що держави-члени можуть вирішити не визнавати таких міжгалузевих організацій на одному чи декількох географічних рівнях. Міжгалузеві організації мають переслідувати конкретну ціль із урахуванням інтересів своїх членів і споживачів. З огляду на екологічні цілі Союзу доцільно розширити перелік цілей, визначений у статті 157 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, щоб включити до нього надання необхідної інформації та проведення необхідних досліджень для розробки продуктів, які є більш придатними для заходів щодо збереження клімату та захисту здоров’я і благополуччя тварин, сприяючи валоризації похідних продуктів і зменшенню відходів та управлінню ними, просування та реалізація заходів для запобігання ризикам у сфері здоров’я тварин, захисту рослин та охорони довкілля, контролю таких ризиків та управління такими ризиками, у тому числі шляхом створення фондів та управління ними або шляхом здійснення внесків до таких фондів із метою виплати фінансової компенсації фермерам за витрати й економічні втрати, які виникають у результаті реалізації таких промоційних та імплементаційних заходів. Щоб уникнути ризику концентрації більших повноважень організаціями на певному етапі ланцюга постачання харчових продуктів, держави-члени мають визнавати лише ті організації виробників, які прагнуть досягти збалансованого представлення організацій на різних етапах ланцюга постачання харчових продуктів, які є міжгалузевими організаціями.

(53) Означення терміна «економічний простір», встановлене у статті 164 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 для цілей розширення правил та обов’язкових внесків, має бути доповнене для адаптування вказаного регламенту до виробничих специфікацій продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, визнаним згідно з правом Союзу. Щоб сприяти поширенню сталих практик, має існувати можливість зробити договори, рішення та узгоджені практики міжгалузевих організацій, пов’язані зі ризиками для здоров’я рослин, здоров’я тварин, безпечності харчових продуктів та екології, зобов’язальними для нечленів. Однак з огляду на важливість біорізноманіття насіннєвого матеріалу, використовуваного в органічному фермерстві, правила, пов’язані з використанням сертифікованого насіння, не мають ставати обов’язковими за рахунок їх поширення на нечленів, які практикують органічне фермерство.

(54) З огляду на важливість охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень для сільськогосподарського виробництва в Союзі та з огляду на успішність запровадження правил управління пропозицією для сирів і сиров’ялених окостів із географічними зазначеннями у забезпеченні доданої вартості та підтримуванні репутації таких продуктів і стабілізації цін на них можливість застосування правил управління пропозицією має бути розширена і на сільськогосподарські продукти із охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 або Регламенту (ЄС) № 1151/2012. Для цілей ясності та узгодженості доцільно інтегрувати існуючі правила щодо регулювання пропозиції в одне єдине положення, що охоплює всі сільськогосподарські продукти. Таким чином, держави-члени мають бути уповноважені застосовувати такі правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів із географічними зазначеннями на запит міжгалузевої організації, організації виробників або групи виробників чи операторів, за умови, що принаймні дві третини виробників такого продукту або їхніх представників згодні на це та, у відповідних випадках, були проведені консультації із сільськогосподарськими виробниками відповідної сировини, і останні, у випадку із сиром, з міркувань безперервності, надали свою згоду. Такі правила мають застосовуватися за суворих умов, зокрема для уникнення шкоди торгівлі продуктами на інших ринках та для захисту прав меншості. Держави-члени мають негайно публікувати ухвалені правила та повідомляти про них Комісію, забезпечувати регулярні перевірки та скасовувати правила у випадках невідповідності. Комісія має бути уповноважена ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати такі правила, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають певним умовам, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. З огляду на повноваження Комісії у сфері конкурентної політики Союзу та беручи до уваги особливий характер таких актів, Комісія має ухвалювати такі імплементаційні акти без застосування Регламенту (ЄС) № 182/2011.

(55) Положення щодо розподілу вартості у ланцюгу постачання харчових продуктів становлять інтерес не лише в договорах між виробниками та першими покупцями, але й у випадках, коли вони можуть надавати фермерам можливість впливати на динаміку цін на етапах ланцюга нижчого рівня. Таким чином, слід надати можливість фермерам і їх асоціаціям погоджувати такі положення із суб’єктами на рівнях нижче перших покупців.

(56) Особлива комерційна вартість вин, охоплених охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зумовлена їх належністю до преміального сегмента ринку завдяки своїй репутації якості, зумовленій специфікаціями відповідного продукту. На такі вина часто встановлюють вищі ціни на ринку, оскільки споживачі цінують характеристики, пов’язані з назвою місця походження та географічним зазначенням. Щоб запобігти нівелюванню параметрів якості несприятливою практикою ціноутворення, міжгалузеві організації, що представляють операторів, які отримують вигоду від таких параметрів якості, мають бути здатними видавати цінові рекомендації щодо продажів відповідних сортів винограду як відступ від статті 101(1) ДФЄС. Однак такі рекомендації мають бути необов’язковими, щоб уникнути усунення цінової конкуренції в межах охоронюваної назви місця походження / охоронюваного географічного зазначення в цілому.

(57) Стаття 5 Угоди Світової організації торгівлі (СОТ) про сільське господарство визначає методи розрахунку, які можна використовувати для фіксування тригерного обсягу для застосування положення про спеціальні запобіжні заходи у відповідних секторах. Щоб врахувати всі можливі методи розрахунку для встановлення тригерного обсягу для цілей застосування додаткових ввізних мит, у тому числі у випадках, коли внутрішнє споживання не враховують, до статті 182(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід внести зміни для відображення методу розрахунку, визначеного у статті 5(4) Угоди СОТ про сільське господарство.

(58) Статті 192 та 193 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 слід вилучити, оскільки такі заходи більше не потрібні через припинення регулювання виробництва у секторі цукру. Щоб забезпечити достатній імпорт на ринок Союзу з третіх країн, Комісії мають бути надані делеговані та виконавчі повноваження для тимчасового зупинення дії ввізних мит на тростинну та бурякову меляси.

(59) Рішенням Міністрів від 19 грудня 2015 року про експортну конкуренцію, ухваленим на 10-й Конференції міністрів у Найробі, встановлено правила щодо заходів у сфері експортної конкуренції. Що стосується експортних субсидій, члени СОТ зобов’язані скасувати свої права на експортні субсидії з дати зазначеного рішення. Таким чином, положення Союзу щодо вивізних відшкодувань, визначені у статтях 196-204 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити. Що стосується експортних кредитів, гарантій експортних кредитів і програм страхування, державних торговельних підприємств, що займаються експортом сільськогосподарських продуктів та міжнародної продовольчої допомоги, держави-члени можуть ухвалювати національні інструменти, що відповідають праву Союзу. Оскільки Союз і його держави-члени є членами СОТ, такі національні інструменти також мають відповідати правилам, установленим у Рішенні Міністрів СОТ від 19 грудня 2015 року, згідно з правом Союзу та міжнародним правом.

(60) Внутрішній ринок ґрунтується на узгодженому застосуванні правил конкуренції в усіх державах-членах. Це вимагає постійної тісної співпраці національних органів із питань конкуренції та Комісії у межах європейської мережі органів із питань конкуренції, у якій можна обговорювати питання тлумачення та застосування правил конкуренції та координувати дій із застосування правил конкуренції, відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 (-19).

(61) Щоб забезпечити дієве використання статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 міжгалузевими організаціями, а також щоб спростити та зменшити адміністративні тягарі, договори, рішення та узгоджені практики міжгалузевих організацій не мають вимагати попереднього ухвалення Комісією рішення про те, що до них не застосовується стаття 101(1) ДФЄС, за умови, що такі договори, рішення та узгоджені практики відповідають вимогам, установленим у статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Однак на запит заявника Комісія має надати висновок щодо відповідності таких договорів, рішень та узгоджених практик статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Незважаючи на висновок Комісії, виданий про те, що такі договори, рішення та узгоджені практики відповідають указаній статті, Комісія має зберегти за собою можливість у будь-який час після видачі такого висновку заявити про те, що стаття 101(1) ДФЄС застосовуватиметься в майбутньому до відповідних договорів, рішень чи узгоджених практик, якщо Комісія виявить, що відповідні умови для застосування статті 210 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, більше не виконуються.

(62) Певні вертикальні й горизонтальні ініціативи стосовно сільськогосподарських і харчових продуктів, які мають на меті застосування вимог, що є суворішими за обов’язкові вимоги, можуть мати позитивний вплив на цілі сталості. Укладення таких договорів, ухвалення таких рішень та запровадження таких узгоджених практик між виробниками й операторами на різних рівнях виробництва, перероблення й торгівлі також може посилити позицію виробників у ланцюгу постачання та покращити їхній переговорний потенціал. Таким чином, за певних обставин до таких ініціатив не слід застосовувати статтю 101(1) ДФЄС. Щоб забезпечити дієве використання цього нового відступу, а також в інтересах зменшення адміністративних тягарів, такі ініціативи не мають вимагати попереднього ухвалення Комісією рішення про те, що до них не застосовується стаття 101(1) ДФЄС. Оскільки це новий відступ, доцільно передбачити, що Комісія має видати настанови для операторів стосовно застосування цього відступу протягом двох років із дати набуття чинності цим Регламентом. Після такої дати у виробників має існувати можливість вимагати висновку від Комісії щодо застосування відступу до їхніх договорів, рішень та узгоджених практик. У випадках, коли це виправдано, у Комісії має бути можливість у подальшому переглядати зміст свого висновку. У національних органів із питань конкуренції має бути можливість ухвалювати рішення про необхідність внесення змін до договору, рішення чи узгодженої практики, їх припинення чи незастосування взагалі, якщо вони вважають за необхідне захистити конкуренцію, і в такому випадку вони мають повідомити Комісію про свої дії.

(63) Стаття 214a Регламенту (ЄС) № 1308/2013 дозволяє Фінляндії надавати, за певних умов, національну допомогу в Південній Фінляндії до 2022 року в разі отримання на те дозволу від Комісії. Продовження надання національної допомоги має бути дозволене на період 2023-2027 років. Щоб забезпечити можливість продовження надання такої допомоги протягом перехідного періоду 2021-2022 років, нові домовленості щодо такої допомоги мають почати застосовуватися з 1 січня 2023 року.

(64) Обмеження вільного обігу продуктів у секторі фруктів та овочів у результаті застосування заходів, призначених для протидії поширенню шкідників рослин, може спричинити труднощі на ринку в одній або декількох державах-членах. Таким чином, особливо з огляду на збільшення випадків ураження рослин шкідливими організмами доцільно дозволити при застосуванні виняткових заходів підтримки враховувати обмеження торгівлі в результаті ураження рослин шкідливими організмами та розширити перелік продуктів, стосовно яких можуть бути ухвалені виняткові заходи підтримки у секторі фруктів та овочів.

(65) Існуючі обсерваторії ринку Союзу та робочі групи з питань сільськогосподарських ринків довели свою користь для обґрунтування вибору економічних операторів та органів публічної влади, а також для сприяння моніторингу змін на ринку. Для цього, а також щоб збільшити прозорість сільськогосподарського ринку й ринку харчових продуктів на рівні Союзу та сприяти досягненню стабільності на сільськогосподарських ринках, такі інструменти слід посилити. Таким чином, доцільно створити єдину формальну правову базу, що регулюватиме створення та функціонування обсерваторій ринку Союзу в будь-якому сільськогосподарському секторі та встановити відповідні обов’язки щодо повідомлення та звітування для таких обсерваторій.

(66) На основі статистичних даних та інформації, зібраної для моніторингу сільськогосподарських ринків, обсерваторії ринку Союзу мають визначати загрози потрясінь на ринку у своїй звітах. Комісія має регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку сільськогосподарських продуктів, загрози потрясінь на ринку та можливі заходи, яких слід вжити, шляхом регулярної участі у засіданнях Комітету з питань сільського господарства та розвитку сільських територій і Спеціального комітету з питань сільського господарства.

(67) Для забезпечення ясності роль Комісії стосовно її існуючих обов’язків щодо співпраці та обміну інформацією з компетентними органами, призначеними відповідно до статті 22 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 (-20), та Європейського органу з цінних паперів і ринків (ESMA) має бути чітко встановлена у статті 223 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(68) Застарілі обов’язки Комісії щодо звітування стосовно ринку молока і молочних продуктів та розширення сфери застосування програм для шкіл мають бути вилучені. Обов’язки щодо звітування стосовно сектору бджільництва мають бути включені до Регламенту (ЄС) 2021/2115. Слід встановити нові обов’язки щодо звітування і терміни стосовно застосування правил конкуренції до сільськогосподарського сектора, стосовно створення обсерваторій ринку Союзу та стосовно застосування виняткових заходів. Комісія також має звітувати про ситуацію щодо торговельних позначень і класифікації туш у секторі у м’яса овець і кіз.

(69) Положення щодо резерву на випадок кризи в сільськогосподарському секторі, встановлені у главі III частини V Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід вилучити, оскільки оновлені положення стосовно сільськогосподарських резервів встановлені в Регламенті (ЄС) 2021/2116.

(70) З огляду на існуючий відступ від загальних назв, які слід використовувати для телятини з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, яку/яке зареєстровано до 29 червня 2007 року, з міркувань узгодженості та для надання однозначної інформації споживачам державам-членам слід надати можливість дозволяти групам, відповідальним за охоронювані назви місця походження або охоронювані географічні зазначення, зареєстровані до тієї самої дати, відступати від обов’язкової класифікації туш для телятини.

(71) Правила щодо оцінювання конфліктів між назвою, застосованою для реєстрації назви місця походження або географічного зазначення згідно з Регламентом (ЄС) № 1151/2012, та назвою сорту рослини або породи тварини, що вироблено в Союзі, мають бути встановлені для досягнення справедливішого балансу між існуючими інтересами.

(72) Щоб підвищити рівень обізнаності споживачів стосовно охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012, обов’язок щодо використання відповідних символів Союзу має бути поширений на рекламні матеріали.

(73) Слід передбачити конкретні відступи, які дозволяють використання інших назв на додаток до зареєстрованої назви гарантованої традиційної особливості. Комісія повинна встановити перехідні періоди для використання позначень, що містять назви гарантованих традиційних особливостей згідно з умовами, які вже існують щодо таких перехідних періодів для охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень.

(74) Процедури, пов’язані з реєстрацією охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, встановлені у Регламенті (ЄС) № 1151/2012, слід оптимізувати та спростити, щоб забезпечити можливість реєструвати нові імена протягом коротших періодів. Процедуру заперечення слід спростити. Обґрунтована заява про заперечення має визначати всі підстави для заперечення та інформацію про такі підстави. Це не має перешкоджати органу чи особі, який подав / яка подала заперечення, додавати та уточнювати таку інформацію в ході консультацій, згаданих у статті 51(3) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

(75) Процедуру затвердження змін до специфікацій продукту, встановлену в Регламенті (ЄС) № 1151/2012, слід спростити шляхом запровадження розрізнення між змінами на рівні Союзу та стандартними змінами. Згідно з принципом субсидіарності держави-члени мають відповідати за затвердження стандартних змін, а Комісія має зберігати відповідальність за затвердження змін на рівні Союзу до специфікацій продукту. Слід передбачити положення для забезпечення достатнього часу для сприяння плавному переходу від правил, передбачених у Регламенті (ЄС) № 1151/2012 щодо змін до специфікацій продукту, до нових правил, встановлених у цьому Регламенті.

(76) З огляду на збільшення попиту серед споживачів Союзу на бджолиний віск, збільшення його використання в секторі харчових продуктів та його тісний зв’язок із сільськогосподарськими продуктами та економікою сільських територій, цей продукт слід додати до переліку сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів, встановленого у додатку I до Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

(77) З огляду на обмежену кількість реєстрацій географічних зазначень ароматизованих винних продуктів відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 (-21) слід спростити правову базу для охорони географічних зазначень таких продуктів. До ароматизованих винних продуктів та інших алкогольних напоїв, за винятком спиртних напоїв і продуктів виноградарства, що входять до переліку в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, слід застосовувати ті самі правові режими й процедури, що й до інших сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів. Слід включити ці продукти до сфери застосування Регламенту (ЄС) № 1151/2012. До Регламенту (ЄС) № 251/2014 слід внести зміни для врахування цієї зміни, що стосується назви, сфери застосування і термінів та означень, а також положень щодо маркування ароматизованих винних продуктів. Слід забезпечити плавний перехід для назв, охоронюваних згідно з Регламентом (ЄС) № 251/2014.

(78) Щоб сприяти торгівлі з третіми країнами, слід встановити, що держави-члени можуть дозволити вказувати на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання, ароматизованих винних продуктів, вироблених для експорту, торгові назви, що вимагаються третіми країнами, в тому числі мовами, які не є офіційними мовами Союзу, за умови, що на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання, також вказані відповідні торгові назви, визначені в додатку II.

(79) Повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення торгових назв і загальних назв ароматизованих винних продуктів, встановлених у додатку II до Регламенту (ЄС) № 251/2014, щоб адаптувати їх із урахуванням технічного прогресу, наукових розробок і змін на ринку, здоров’я споживачів або потреб споживачів в інформації.

(80) Щоб надавати вищий рівень інформації споживачам, обов’язкове маркування ароматизованих винних продуктів із зазначенням інформації про поживну цінність та переліку інгредієнтів слід передбачити в Регламенті (ЄС) № 251/2014. Однак виробникам слід надати можливість обмежувати зміст інформації про поживну цінність на пакованні або етикетці, прикріпленій до паковання, лише інформацією про енергетичну цінність та натомість надавати повну інформацію про поживну цінність та перелік інгредієнтів за допомогою електронних засобів, за умови, що вони уникають будь-якого збирання чи відстежування даних про користувачів і не надають інформації, призначеної для цілей реалізації. Однак рішення не надавати повної інформації про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, не повинне впливати на існуючу вимогу, згідно з якою на етикетці повинен бути зазначений перелік речовин, які можуть викликати алергію чи непереносимість. Повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС має бути делеговане Комісії в частині доповнення Регламенту (ЄС) № 251/2014 шляхом встановлення детальних правил указування та зазначення інгредієнтів ароматизованих винних продуктів. Слід дозволити продовжувати реалізацію існуючих запасів ароматизованих винних продуктів після дат застосування нових вимог щодо маркування, допоки його запаси не буде вичерпано. Операторам слід надати достатньо часу для адаптування до нових вимог щодо маркування до початку їх застосування.

(82) З огляду на малий розмір, віддаленість та особливу ситуацію з продовольчою безпекою місцеві ринки в Реюньйоні особливо вразливі до коливань цін. Міжгалузеві організації об’єднують виробників та інших операторів на різних етапах ланцюга постачання харчових продуктів і можуть брати участь у сприянні підтримуванню та диверсифікації місцевого виробництва. З огляду на особливий контекст продовольчої безпеки в Реюньйоні доцільно передбачити, як відступ від статті 165 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, що у випадках, коли правила визнаної міжгалузевої організації поширюються на операторів, які не є членами такої міжгалузевої організації, Франція може ухвалювати рішення за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами про те, що оператори, які не є членами такої міжгалузевої організації, зобов’язані сплачувати фінансові внески на діяльність, яку охоплено розширеними правилами та яка слугує загальному економічному інтересу економічних операторів, що здійснюють діяльність виключно в Реюньйоні стосовно продуктів, призначених для місцевого ринку.

(83) Таким чином, слід внести зміни до регламентів (ЄС) № 1308/2013, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 251/2014 та (ЄС) № 228/2013 відповідно.

(84) Слід запровадити перехідні механізми для заявок на охорону та для реєстрації охоронюваних назв місця походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, які подано до дати набуття чинності цим Регламентом, стосовно витрат, зазнаних до 1 січня 2023 року в рамках схем допомоги стосовно оливкової олії і столових оливок, фруктів і овочів, вина, продуктів бджільництва та хмелю, стосовно операційних програм визнаних організацій виробників або їх асоціацій у секторі фруктів і овочів та стосовно програм підтримки у секторі вина, встановлених у статтях 29-60 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

(85) Щоб забезпечити плавний перехід до нової правової бази, встановленої в Регламенті (ЄС) 2021/2115, зміни до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, пов’язані з такою новою правовою базою, слід застосовувати з 1 січня 2023 року.

(86) Щоб забезпечити плавну реалізацію передбачених заходів та з огляну на нагальність цей Регламент має набути чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Стаття 1
Зміни до Регламенту (ЄС) № 1308/2013

До Регламенту (ЄС) № 1308/2013 внести такі зміни:

(1) статтю 2 викласти в такій редакції:

«Стаття 2
Загальні положення спільної аграрної політики (CAP)

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2116 (*1) та ухвалені відповідно до нього положення застосовуються щодо заходів, визначених у цьому Регламенті.

(*1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2021/2116 від 2 грудня 2021 року про фінансування, управління та моніторинг спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту (ЄС) № 1306/2013 (OB L 435, 06.12.2021, с. 187).»;»

(2) до статті 3 внести такі зміни:

(a) параграф 2 вилучити;

(b) параграфи 3 та 4 викласти в такій редакції:

«3. Терміни та означення, визначені у Регламенті (ЄС) 2021/2116 та Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2115 (*2), застосовуються для цілей цього Регламенту, якщо інше не передбачено цим Регламентом.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 227 про внесення змін до термінів та означень для секторів, визначених у додатку II, тією мірою, якою це необхідно для оновлення термінів та означень у зв’язку зі змінами на ринку без додавання нових термінів та означень.

(*2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2116 від 2 грудня 2021 року про встановлення правил щодо підтримки стратегічних планів, які розробляють держави-члени згідно зі спільною аграрною політикою (Стратегічні плани за CAP) та фінансують Європейський сільськогосподарський гарантійний фонд (EAGF) та Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій (EAFRD), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1305/2013 та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 (OB L 435, 06.12.2021, с. 1).»;»

(3) статтю 5 викласти в такій редакції:

«Стаття 5
Коефіцієнти перетворення для рису

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, що фіксують коефіцієнти перетворення для рису на різних стадіях перероблення.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(4) статтю 6 викласти в такій редакції:

«Стаття 6
Маркетингові роки

Установлено такі маркетингові роки:

(a) з 1 січня до 31 грудня конкретного року для секторів фруктів та овочів, перероблених фруктів та овочів і бананів;

(b) з 1 квітня до 31 березня наступного року для сектора сухих кормів і сектора шовкопрядів;

(c) з 1 липня до 30 червня наступного року для:

(i) сектора зернових культур;

(ii) сектора насіння;

(iii) сектора льону і конопель;

(iv) сектора молока та молочних продуктів;

(d) з 1 серпня до 31 липня наступного року для сектора вина;

(e) з 1 вересня до 31 серпня наступного року для сектора рису та стосовно столових оливок;

(f) з 1 жовтня до 30 вересня наступного року для сектора цукру та стосовно оливкової олії.»;

(5) статтю 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 12
Періоди державної інтервенції

Державна інтервенція доступна для таких продуктів:

(a) м’яка пшениця, з 1 жовтня до 31 травня;

(b) тверда пшениця, ячмінь і кукурудза, протягом усього року;

(c) рис-сирець, протягом усього року;

(d) яловичина й телятина, протягом усього року;

(e) масло та сухе знежирене молоко, з 1 лютого до 30 вересня.»;

(6) до статті 16 внести такі зміни:

(a) доповнити параграфом такого змісту:

«2a. Держави-члени повинні повідомляти Комісії всю інформацію, потрібну для уможливлення моніторингу дотримання принципів, установлених у параграфі 1.»;

(b) параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Щороку Комісія публікує інформацію щодо умов, на яких куплені в рамках державної інтервенції продукти було куплено чи продано в попередньому році. Така інформація повинна включати відповідні обсяги та ціни купівлі та продажу»;

(7) у статті 17 пункт (b) першого параграфа викласти в такій редакції:

«(b) оливкова олія та оливки столові;»;

(8) До глави II розділу I частини II внести такі зміни:

(a) назву викласти в такій редакції:

«ГЛАВА II
Допомога на постачання фруктів і овочів та молока і молочних продуктів до закладів освіти»;

(b) заголовок «Секція 1» та її назву вилучити;

(c) у статті 23 параграф 11 викласти в такій редакції:

«11. Держави-члени вибирають продукти, що їх розповсюджуватимуть або включатимуть до супутніх освітніх заходів, на основі об’єктивних критеріїв, серед яких повинен бути один або декілька з таких: міркування щодо здоров’я та довкілля, сезонність, різноманітність та наявність місцевого чи регіонального виробництва - надаючи пріоритет, наскільки це можливо, продуктам, що походять із Союзу. Держави-члени можуть заохочувати, зокрема, місцеві або регіональні закупівлі, органічні продукти, короткі ланцюги постачання або екологічні вигоди, включно зі сталим пакованням, та, у відповідних випадках, продукти, визнані в рамках схем якості, встановлених Регламентом (ЄС) № 1151/2012.

Держави-члени можуть у своїх стратегіях пріоритизувати міркування щодо сталості та справедливої торгівлі.»;

(d) до статті 23a внести такі зміни:

(i) параграф 1 викласти в такій редакції:

1. Без обмеження параграфа 4 цієї статті, допомога за програмою для шкіл, виділена на розповсюдження продуктів, супутні освітні заходи та відповідні витрати, зазначені у статті 23(1), не повинна перевищувати 220804135 євро на навчальний рік. У межах цього загального ліміту допомога не повинна перевищувати:

(a) для фруктів та овочів для шкіл: 130608466 євро на навчальний рік;

(b) для молока для шкіл: 90195669 євро на навчальний рік.»;

(ii) у параграфі 2 останнє речення третього підпараграфа вилучити;

(iii) у параграфі 4 перший підпараграф викласти в такій редакції:

4. Не перевищуючи загального ліміту 220804135 євро, встановленого в параграфі 1, будь-яка держава-член може перерахувати один раз на навчальний рік до 20% тієї чи іншої орієнтовної суми виділених їй коштів.»;

(e) Секції 2-6, які містять статті 29-60, вилучити;

(9) статтю 61 викласти в такій редакції:

«Стаття 61
Строк

Система дозволів на виноградні насадження, встановлена в цій главі, застосовується з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2045 року; Комісія повинна здійснити два проміжні перегляди у 2028 та 2040 роках, щоб оцінити роботу системи та, у разі доцільності, надати пропозиції.»;

(10) до статті 62 внести такі зміни:

(a) до параграфа 3 внести такі зміни:

(i) доповнити таким підпараграфом після першого підпараграфа:

«Як відступ від першого підпараграфа, держави-члени можуть вирішити, що у випадках, коли повторне насаджування відбувається на тій самій ділянці чи тих самих ділянках, на якій чи на яких було виконане викорчовування, дозволи, згадані у статті 66(1), дійсні протягом шести років із дати їх надання. У таких дозволах повинно бути чітко вказано ділянку чи ділянки, на якій чи на яких буде виконано викорчовування та повторне насаджування.»;

(ii) другий і третій підпараграфи викласти в такій редакції:

«Як відступ від першого підпараграфа, строк дії дозволів, які надано згідно зі статтею 64 та статтею 66(1) та строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, продовжують до 31 грудня 2022 року.

На виробників, які мають дозволи відповідно до статті 64 та статті 66(1) цього Регламенту, строк дії яких закінчується у 2020 та 2021 роках, як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, не накладаються адміністративні санкції, згадані у статті 89(4) Регламенту (ЄС) № 1306/2013, за умови, що до 28 лютого 2022 року вони поінформують компетентні органи про те, що вони не мають наміру використовувати свій дозвіл і не бажають скористатися можливістю продовження його строку дії, як зазначено у третьому підпараграфі цього параграфа. Якщо виробники, які мають дозволи, строк дії яких було продовжено до 31 грудня 2021 року, до 28 лютого 2021 року подали компетентному органу декларацію про те, що вони не мають наміру використовувати такі дозволи, їм буде дозволено відкликати свої декларації, надіславши письмове повідомлення компетентному органу до 28 лютого 2022 року, та використовувати свої дозволи протягом їхнього продовженого строку дії, передбаченого у третьому підпараграфі.»;

(b) параграф 4 викласти в такій редакції:

«4. Ця глава не застосовується до насаджування або повторного насаджування на ділянках, призначених для експериментальних цілей, для створення колекцій сортів винограду з метою збереження генетичних ресурсів або для розсадників для вирощування прищеплених саджанців, або на ділянках, вина або продукти виноградарства з яких призначені виключно для споживання в домогосподарстві виноградаря, або на ділянках, призначених для нових насаджень у результаті обов’язкових купівель в суспільних інтересах відповідно до національного права.»;

(11) до статті 63 внести такі зміни:

(a) параграф 1 викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени повинні щорічно видавати дозволи на нові насадження, площа яких становить:

(a) 1% від загальної площі, фактично засадженої виноградом на їхній території, згідно з вимірами станом на 31 липня попереднього року; або

(b) 1% від площі, що становить площу, яка фактично засаджена виноградом на їхній території, згідно з вимірами станом на 31 липня 2015 року, та площу, на яку поширюються права на насаджування, які надано виробникам на їхній території відповідно до статті 85h, статті 85i або статті 85k Регламенту (ЄС) № 1234/2007 та які були доступні для конверсії в дозволи 1 січня 2016 року, як зазначено у статті 68 цього Регламенту.»;

(b) параграф 2 доповнити підпараграфом такого змісту:

«Держави-члени, які обмежують видачу дозволів на регіональному рівні для конкретних ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження, або для ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваним географічним зазначенням відповідно до пункту (b) першого підпараграфа, можуть вимагати використовувати такі дозволи в таких регіонах.»;

(c) до параграфа 3 внести такі зміни:

(i) пункт (b) викласти в такій редакції:

«(b) потреба уникнути належним чином продемонстрованого ризику знецінення певної охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;»;

(ii) доповнити пунктом такого змісту:

«(c) бажання сприяти розвитку відповідних продуктів, зберігаючи водночас якість таких продуктів.»;

(d) доповнити параграфом такого змісту:

«3a. Держави-члени можуть вживати будь-яких регуляторних заходів, необхідних для запобігання ухилянню операторами від обмежувальних заходів, вживаних відповідно до параграфів 2 та 3.»;

(12) до статті 64 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 вступну фразу другого підпараграфа викласти в такій редакції:

«Для цілей цієї статті держави-члени можуть застосовувати один або декілька із зазначених нижче об’єктивних та недискримінаційних критеріїв прийнятності на національному чи регіональному рівні:»;

(b) до параграфа 2 внести такі зміни:

(i) вступну фразу викласти в такій редакції:

«2. Якщо в конкретний рік загальна площа, указана в прийнятних заявках, зазначених у параграфі 1, перевищує площу, виділену відповідною державою-членом, дозволи надають згідно з пропорційним розподілом гектарів серед усіх заявників залежно від площі, щодо якої вони звернулися за дозволом. Такий дозвіл може також встановлювати мінімальну та/або максимальну площу для заявника та частково або повністю основуватися на одному або декількох із зазначених нижче об’єктивних та недискримінаційних критеріях пріоритетності, які можуть застосовуватися на національному чи регіональному рівні:

(ii) пункт (b) викласти в такій редакції:

«(b) ділянки, на яких виноградники сприяють збереженню довкілля або збереженню генетичних ресурсів винограду;»;

(iii) пункт (f) викласти в такій редакції:

«(f) ділянки, які призначені для нових насаджень та які сприяють збільшенню виробництва на угіддях у секторі виноградарства, які демонструють збільшення економічної ефективності чи конкурентоспроможності або присутності на ринках;»;

(iv) пункт (h) викласти в такій редакції:

«(h) ділянки, призначені для нових насаджень у рамках збільшення розміру малих і середніх виноградних угідь;»;

(c) доповнити параграфом такого змісту:

«2b. Держави-члени можуть вживати будь-яких необхідних регуляторних заходів для запобігання ухилянню операторів від обмежувальних заходів, вживаних відповідно до параграфів 1, 2 та 2a.»;

(13) у статті 65 перший параграф викласти в такій редакції:

«Застосовуючи статтю 63(2), держава-член повинна враховувати рекомендації, надані визнаними професійними організаціями, що діють у секторі вина, зазначеними у статтях 152, 156 та 157, зацікавлених груп виробників, зазначених у статті 95, або інших типів професійних організацій, визнаних на основі законодавства такої держави-члена, за умови що таким рекомендаціям передує укладення угоди між відповідними представницькими сторонами у референтному географічному районі.»;

(14) до статті 68 внести такі зміни:

(a) доповнити параграфом такого змісту:

«2a. Із 1 січня 2023 року ділянка, що є еквівалентною ділянці, на яку поширюються права на насаджування, які були прийнятними для конверсії у дозволи на насаджування 31 грудня 2022 року, але ще не конвертовані в дозволи відповідно до параграфа 1, лишаються в розпорядженні відповідних держав-членів, які можуть надавати дозволи відповідно до статті 64 не пізніше 31 грудня 2025 року.»;

(b) параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Ділянки, на які поширюються дозволи, надані відповідно до параграфів 1 та 2a цієї статті, не враховуються для цілей статті 63.»;

(15) статтю 81 доповнити таким параграфом:

«6. Ділянки, насаджені для цілей, що не включають виробництво вина із сортів винограду, які, у випаду з державами-членами, не згаданими в параграфі 3, не класифіковані або які, у випадку з державами-членами, згаданими в параграфі 3, не відповідають другому підпараграфу параграфа 2, не підлягають обов’язковому викорчовуванню.

На насаджування та повторне насаджування сортів винограду, згаданих у першому підпараграфі, для цілей, які не включають виробництво вина, не поширюється система дозволів на насаджування винограду, встановлена у главі III розділу I частини II.»;

(16) статтю 86 викласти в такій редакції:

«Стаття 86
Резервування, зміна та скасування необов’язкових зарезервованих позначень

Для врахування очікувань споживачів, у тому числі стосовно методів виробництва та сталості в ланцюгу постачання, розвитку наукових і технічних знань, ситуації на ринку та змін у стандартах реалізації і міжнародних стандартах Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, що:

(a) резервують додаткове необов’язкове зарезервоване позначення, установлюючи умови його використання;

(b) вносять зміни до умов використання необов’язкового зарезервованого позначення; або

(c) скасовують необов’язкове зарезервоване позначення».»;

(17) до статті 90 внести такі зміни:

(a) параграф 1 викласти в такій редакції:

«1. Якщо інше не передбачено в міжнародних договорах, укладених відповідно до ДФЄС, положення, які стосуються назви місця походження та географічних зазначень і маркування вина, визначені в секції 2 цієї глави, а також терміни й означення, назви й загальні назви, згадані у статті 78 цього Регламенту, застосовуються до продуктів, які імпортують до Союзу і які охоплені кодами КН 2009 61, 2009 69, 2204 та, у відповідних випадках, ex 2202 99 19 (інше, деалкоголізоване вино міцністю за об’ємною часткою спирту не більше 0,5%)»;

(b) у параграфі 3 вступну фразу викласти в такій редакції:

«3. Крім випадків, коли в міжнародних договорах, укладених відповідно до ДФЄС, передбачено інше, імпорт продуктів, зазначених в параграфі 1, здійснюють із наданням:»;

(18) у частині II секцію 1 глави I розділу II доповнити підсекцією такого змісту:

«Підсекція 4a
Перевірки та санкції

Стаття 90a
Перевірки та санкції, пов’язані з правилами реалізації

1. Держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення того, щоб продукти, зазначені у статті 119(1), які не марковано відповідно до вимог цього Регламенту, не вводили в обіг або, якщо їх уже введено в обіг, щоб їх вилучали з ринку.

2. Без обмеження будь-яких конкретних положень, які можуть бути ухвалені Комісією, імпорт до Союзу продуктів, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 189(1), підлягає перевіркам для визначення того, чи виконано умови, передбачені у параграфі 1 зазначеної статті.

3. Держави-члени повинні проводити перевірки на основі аналізу ризиків, щоб верифікувати, чи продукти, зазначені у статті 1(2), відповідають правилам, установленим у цій секції, та, у відповідних випадках, застосовувати адміністративні санкції.

4. Без обмеження актів щодо сектора вина, ухвалених відповідно до статті 58 Регламенту (ЄС) 2021/2116, у випадку порушення правил Союзу у секторі вина держави-члени повинні застосовувати пропорційні, дієві та стримувальні адміністративні санкції відповідно до глави I розділу IV зазначеного регламенту. Держави-члени не повинні застосовувати такі санкції, якщо невідповідність має незначний характер.

5. Щоб захистити кошти Союзу та захистити ідентичність, походження та якість вин Союзу, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, які доповнюватимуть цей Регламент у частині:

(a) створення чи підтримування аналітичного банку даних із даними про ізотопний аналіз, які допомагають виявляти випадки шахрайства та які отримують на основі зразків, зібраних державами-членами;

(b) правил, які регулюють органи контролю та взаємну допомогу між ними;

(c) правил, які регулюють спільне використання інформації, отриманої державами-членами.

6. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлюють усі заходи, необхідні для:

(a) процедур, пов’язаних із відповідними банками даних держав-членів та з аналітичним банком даних про ізотопний аналіз, згаданим у пункті (a) параграфа 5;

(b) процедур, пов’язаних зі співпрацею та допомогою між органами контролю;

(c) стосовно обов’язків, зазначених у параграфі 3, правил щодо проведення перевірок відповідності стандартам реалізації, правил, що регулюють органи, відповідальні за проведення таких перевірок, а також правил щодо змісту та частоти таких перевірок та етапу реалізації, до якого такі перевірки застосовні.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(19) статтю 92(1) доповнити підпараграфом такого змісту:

«Однак правила, встановлені в цій секції, не застосовуються до продуктів, зазначених у пунктах (1), (4), (5), (6), (8) та (9) частини II додатка VII, якщо такі продукти пройшли процедуру повної деалкоголізації відповідно до секції E частини I додатка VIII.»;

(20) до статті 93 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 пункти (a) та (b) викласти в такій редакції:

«(a) «назва місця походження» означає назву, включно з традиційно використовуваною назвою, яка ідентифікує продукт, зазначений у статті 92(1), як такий:

(i) чиї якість чи характеристики суттєво або виключно зумовлені певним географічним середовищем і притаманними йому природними та людськими факторами;

(ii) що походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;

(iii) що вироблено з винограду, який походить виключно з такого географічного району;

(iv) чиє виробництво відбувається в такому географічному районі; та

(v) що його отримують із сортів винограду, які належить до виду Vitis vinifera, або шляхом схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.

(b) «географічне зазначення» означає» означає назву, включно з традиційно використовуваною назвою, яка ідентифікує продукт, зазначений у статті 92(1), як такий:

(i) конкретна якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені його географічним походженням;

(ii) що походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;

(iii) у якому щонайменше 85% винограду, який використовують для його виробництва, походить виключно із такого географічного району;

(iv) чиє виробництво відбувається в такому географічному районі; та

(v) що його отримують із сортів винограду, які належить до виду Vitis vinifera, або шляхом схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis.»;

(b) параграф 2 вилучити;

(c) параграф 4 викласти в такій редакції:

«4. Виробництво, зазначене в пунктах (a)(iv) та (b)(iv) параграфа 1, охоплює всі виконані операції від збирання винограду до завершення процесів виноробства, за винятком збирання винограду, що походить із відповідного географічного району, зазначеного в пункті (b)(iii) параграфа 1, та за винятком будь-яких на пост-виробничих процесів.»;

(21) до статті 94 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 вступну фразу викласти в такій редакції:

«Заявки на охорону найменувань як назв місця походження або географічних зазначень повинні включати:»;

(b) до параграфа 2 внести такі зміни:

(i) текст пункту (g) викласти в такій редакції:

«(g) дані, що вказують на зв’язок, зазначений у пункті (a)(i) статті 93(1) або, у відповідних випадках, у пункті (b)(i):

(i) щодо охоронюваної назви місця походження - зв’язок між якістю чи характеристиками продукту та географічним середовищем, згаданим у пункті (a)(i) статті 93(1); дані стосовно людських факторів такого географічного середовища можуть, у випадках, коли це доцільно, обмежуватися описом управління ґрунтами, рослинним матеріалом і ландшафтом, практик вирощування та будь-якого іншого важливого впливу людини на збереження природних факторів географічного середовища, згаданого в указаному пункті;

(ii) щодо охоронюваного географічного зазначення - зв’язок між конкретною якістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, згаданим у пункті (b)(i) статті 93(1);»;

(ii) доповнити підпараграфами такого змісту:

«Специфікація продукту може містити опис впливу назви місця походження або географічного зазначення на сталий розвиток.

У випадках, коли вино або вина можуть бути частково деалкоголізовані, специфікація продукту повинна містити опис частково деалкоголізованого вина або частково деалкоголізованих вин відповідно до пункту (b) другого підпараграфа mutatis mutandis та, у відповідних випадках, конкретних енологічних практик, використаних для виробництва часткового деалкоголізованого вина або частково деалкоголізованих вин, а також відповідних обмежень щодо їх виробництва.»;

(22) до статті 96 внести такі зміни:

(a) параграф 5 викласти в такій редакції:

«5. Якщо держава-член, яка оцінює заявку, вважає, що вимоги виконано, вона проводить національну процедуру, що забезпечує належну публікацію специфікації продукту принаймні в Інтернеті, і направляє таку заявку Комісії.

Направляючи заявку на охорону Комісії згідно з першим підпараграфом цього параграфа, держава-член повинна включити декларацію про те, що, на її думку, заявка, подана заявником, відповідає умовам для охорони згідно з цією секцією та положенням, ухваленим відповідно до цієї секції, та що вона засвідчує, що єдиний документ, згаданий у пункті (d) статті 94(1), становить достовірний огляд специфікації продукту.

Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які допустимі заперечення, подані згідно з національною процедурою.»;

(b) доповнити параграфом такого змісту:

«6. Держава-член повинна невідкладно поінформувати Комісію у випадку ініціювання будь-яких проваджень у національному суді чи іншому національному органі стосовно заявки на охорону, які така держава-член направила Комісії, відповідно до параграфа 5, та у випадку анулювання заявки на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним.»;

(23) у статті 97 параграфи 2, 3 та 4 викласти в такій редакції:

«2. Комісія вивчає заявки на охорону, які вона отримає, відповідно до статті 96(5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов’язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату попередньої національної процедури, проведеної відповідною державою-членом. Таке ретельне вивчення повинне бути зосереджене, зокрема, на єдиному документі, згаданому в пункті (d) статті 94(1).

Строк ретельного вивчення Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявників про причини такої затримки.

3. Комісія повинна бути звільнена від обов’язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 96(5), в якій або:

(a) Комісію інформують про те, що заявку було анульовано на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним; або

(b) міститься запит до Комісії з проханням призупинити ретельне вивчення, згадане в параграфі 2, оскільки ініційовано національне судове провадження для оскарження дійсності заявки, а держава-член вважає, що таке провадження основане на обґрунтованих підставах.

Таке звільнення діє, допоки держава-член не поінформує Комісію про те, що початкову заявку було відновлено або що держава-член відкликала свій запит про призупинення перевірки.

4. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, виконано, вона ухвалює імплементаційні акти щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), та покликання на публікацію специфікації продукту, здійсненої в ході попередньої національної процедури. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(24) статті 98 та 99 викласти в такій редакції:

«Стаття 98
Процедура заперечення

1. Протягом трьох місяців із дати публікації єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у третій країна та має законний інтерес, може подати до Комісії обґрунтовану заяву про заперечення стосовно запропонованої охорони.

Будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у державі-члені, яка не є державою-членом, що направила заявку на охорону, та має законний інтерес, може подати заяву про заперечення через органи держави-члена, в якій вона проживає чи має осідок, протягом строку, дозволеного для подання заяви про заперечення відповідно до першого підпараграфа.

2. Якщо Комісія вважає, що заперечення є прийнятним, вона запрошує орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заперечення, та орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заявку на охорону, до участі у належних консультаціях протягом розумного періоду, що не перевищує трьох місяців. Таке запрошення надають протягом п’яти місяців із дати публікації заявки на охорону, якої стосується обґрунтована заява про заперечення, в Офіційному віснику Європейського Союзу. До такого запрошення повинна бути додана копія обґрунтованої заяви про заперечення. У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може подовжити строк для проведення консультацій на щонайбільше три місяці на запит органу або фізичної чи юридичної особи, який/яка подав/подала заявку.

3. Орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, повинні розпочати консультації, згадані в параграфі 2, без необґрунтованої затримки. Вони повинні надати одне одному інформацію, необхідну для оцінювання того, чи заявка на охорону відповідає цьому Регламенту та положенням, ухваленим відповідно до цього Регламенту.

4. Якщо орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, досягають згоди, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати консультацій та про всі фактори, які уможливили досягнення згоди, включно з думками сторін. Якщо дані, опубліковані відповідно до статті 97(4), зазнали суттєвих змін, Комісія повинна провести повторне ретельне вивчення, згадане у статті 97(2), після проведення національної процедури, що забезпечує належне опублікування таких змінених даних. Якщо після досягнення згоди до специфікації продукту не вносяться жодні зміни або якщо зміни до специфікації продукту є несуттєвими, Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(1) щодо запровадження охорони назви місця походження або географічного зазначення, незважаючи на отримання прийнятної заяви про заперечення.

5. Якщо згоди не досягнуто, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та надати їй всі відповідні інформацію і документи. Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(2) або про запровадження охорони, або про відхилення заявки.

Стаття 99
Рішення щодо охорони

1. Якщо Комісія не отримала прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 98, вона ухвалює імплементаційні акти про запровадження охорони. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).

2. Якщо Комісія отримала прийнятну заяву про заперечення, вона ухвалює імплементаційні акти або про запровадження охорони, або про відмову у запровадженні охорони. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

3. Охорона, запровадження згідно з цією статтею, не обмежує обов’язку виробників дотримуватися інших правил Союзу, зокрема щодо введення продуктів в обіг та маркування харчових продуктів.»;

(25) статтю 102 викласти в такій редакції:

«Стаття 102
Відносини з торговельними марками

1. Якщо назву місця походження або географічне зазначення зареєстроване відповідно до цього Регламенту, у реєстрації торговельної марки, використання якої суперечило би статті 103(2) і яка стосується продукту, що належить до однієї з категорій із переліку в частині II додатка VII, відмовляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на реєстрацію назви місця походження або географічного зазначення.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнають недійсними.

2. Без обмеження статті 101(2) цього Регламенту, торговельну марку, використання якої суперечить статті 103(2) цього Регламенту і щодо якої було подано заявку, яку зареєстровано або, якщо така можливість передбачена відповідним законодавством, установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й поновлювати, незважаючи на реєстрацію назви місця походження або географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання такої торговельної марки недійсною або для її відкликання відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 (*3) або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 (*4).

У таких випадках використання назви місця походження або географічного зазначення дозволено разом із використанням відповідних торговельних марок.

(*3) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 від 16 грудня 2015 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (OB L 336, 23.12.2015, с.1).»
(*4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу (OB L 154, 16.06.2017, с.1).»;»

(26) до статті 103 внести такі зміни:

(a) у параграфі 2 пункти (a) та (b) викласти в такій редакції:

«(a) будь-якого прямого чи опосередкованого комерційного використання такої охоронюваної назви, включно з використанням продуктів, використовуваних як інгредієнти:

(i) у порівнянних продуктах, які не відповідають специфікації продукту з охоронюваною назвою; або

(ii) тією мірою, якою таке використання експлуатує, послаблює або руйнує репутацію назви місця походження або географічного зазначення;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо справжнє походження продукту чи послуги вказано або якщо охоронювану назву перекладено, транскрибовано чи транслітеровано або її супроводжують такі вирази, як «у стилі», «типу», «за методом», «як вироблений у», «імітація», «зі смаком і ароматом», «схожий на» або подібні, в тому числі якщо такі продукти використовують як інгредієнти;»;

(b) доповнити параграфом такого змісту:

«4. Охорона, зазначена в параграфі 2, також поширюється на:

(a) товари, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах митної території Союзу; та

(b) товари, які продають шляхом дистанційного продажу, наприклад, електронної комерції.

Стосовно товарів, які ввозять на митру територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах такої території, група виробників або будь-який оператор, які мають право використовувати охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, мають право запобігати ввезенню, в ході торгівлі, товарів будь-якими третіми сторонами до Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах Союзу, якщо такі товари, включно з пакованням, походять із третіх країн та якщо на них без дозволу зазначено охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.»;

(27) статтю 105 викласти в такій редакції:

«Стаття 105
Внесення змін до специфікацій продукту

1. Заявник, що відповідає умовам, установленим у статті 95, може подати заявку на затвердження змін до специфікації продукту з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зокрема для врахування розвитку науково-технічних знань або для коригування визначення меж географічного району, зазначеного в пункті (d) другого підпараграфа статті 94(2). Заявки повинні містити опис та обґрунтування змін, щодо яких подають таку заявку.

2. Зміни у специфікації продукту відносять до однієї з двох категорій залежно від їхньої важливості: Зміни на рівні Союзу, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу, і стандартні зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни.

Для цілей цього Регламенту «зміна на рівні Союзу» означає зміну у специфікації продукту, яка:

(a) включає зміну найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;

(b) полягає у зміні, вилученні чи доданні категорії продуктів виноградарства, зазначеної в частині II додатка VII;

(c) створює ризик зникнення зв’язку, згаданого в пункті (a)(i) статті 93(1), для охоронюваних назв місця походження або зв’язку, згаданого в пункті (b)(i) статті 93(1), для охоронюваних географічних зазначень; або

(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.

«Стандартна зміна» означає будь-яку зміну у специфікації продукту, яка не є зміною на рівні Союзу.

«Тимчасова зміна» означає стандартну зміну, що стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов’язкових санітарних та фітосанітарних заходів або у зв’язку зі стихійними лихами чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.

3. Зміни на рівні Союзу затверджує Комісія. Така процедура затвердження повинна відповідати процедурі, встановленій у статті 94 та статтях 96-99 mutatis mutandis.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу, які подають треті країни або виробники третіх країн, повинні містити підтвердження того, що запитані зміни відповідають чинному законодавству відповідної третьої країни про охорону назв місця походження або географічних зазначень.

Заявки на затвердження змін на рівні Союзу повинні стосуватися виключно змін на рівні Союзу. Якщо заявка на затвердження змін на рівні Союзу також стосується стандартних змін, частини, що стосуються стандартних змін, вважають такими, що не подані, а процедура затвердження змін на рівні Союзу стосуватиметься тільки тих частин, що стосуються таких змін на рівні Союзу.

Ретельне вивчення таких заявок повинне зосереджуватися на запропонованих змінах на рівні Союзу.

4. Стандартні зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, на території яких знаходиться географічний район відповідного продукту, та доводять до відома Комісії.

Що стосується третіх країн, зміни затверджують відповідно до застосовного законодавства відповідної третьої країни.»;

(28) статтю 106 викласти в такій редакції:

«Стаття 106
Скасування

Комісія може з власної ініціативи або на належним чином обґрунтований запит держави-члена, третьої країни чи фізичної або юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони назви місця походження або географічного зазначення в разі існування однієї або декількох із зазначених нижче обставин:

(a) якщо відповідність специфікації відповідного продукту більше не гарантована;

(b) якщо протягом принаймні семи років поспіль не введено в обіг жодного продукту, на якому зазначають назву місця походження або географічне зазначення;

(c) якщо заявник, який відповідає умовам, установленим у статті 95, заявляє про те, що він більше не бажає підтримувати охорону назви місця походження або географічного зазначення.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;

(29) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 106a
Тимчасове марковання і представлення

Після направлення Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення виробники можуть зазначати в маркованні та представленні продукту інформацію про те, що заявку подано, і використовувати національні логотипи і зазначення відповідно до права Союзу, зокрема Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

Символи Союзу, що вказують на охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, та зазначення Союзу «охоронювана назва місця походження» або «охоронюване географічне зазначення» можуть бути включені до марковання лише після публікації рішення щодо запровадження охорони такої назви місця походження або такого географічного зазначення.

Якщо заявку відхилено, будь-які продукти виноградарства, на які було нанесено марковання згідно з першим параграфом, можуть реалізовуватися, допоки їх запаси не буде вичерпано.»;

(30) статтю 111 вилучити;

(31) у частині II секцію 2 глави I розділу II доповнити підсекцією такого змісту:

«Підсекція 4
Перевірки, пов’язані з назвами місця походження, географічними зазначеннями і традиційними позначеннями

Стаття 116a
Перевірки

1. Держави-члени повинні вживати необхідних кроків для припинення незаконного використання охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень та охоронюваних традиційних позначень, згаданих у цьому Регламенті.

2. Держави-члени повинні призначити компетентний орган, відповідальний за проведення перевірок виконання обов’язків, установлених у цій секції. Для цього застосовуються стаття 4(2) та (4) і стаття 5(1), (4) та (5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 (*5).

3. У межах Союзу компетентний орган, згаданий у параграфі 2 цієї статті, або один чи декілька з делегованих органів у розумінні пункту (5) статті 3 Регламенту (ЄС) 2017/625, які здійснюють діяльність як орган із сертифікації продукції згідно з критеріями, встановленими у главі III розділу II того самого регламенту, повинні щорічно верифікувати відповідність специфікаціям продуктів як під час виробництва вина, так і під час або після кондиціонування.

4. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо:

(a) повідомлення, яке держави-члени повинні надавати Комісії;

(b) правил, що регулюють діяльність органу, відповідального за верифікацію відповідності специфікаціям продуктів, у тому числі у випадках, коли географічний район знаходиться в третій країні;

(c) дій, які повинні виконувати держави-члени для запобігання незаконному використанню охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень та охоронюваних традиційних позначень;

(d) перевірок та верифікації, у тому числі випробувань, які повинні проводити держави-члени.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).

(*5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/625 від 15 березня 2017 року про офіційний контроль та іншу офіційну діяльність, що провадиться для забезпечення застосування положень харчового та кормового права, правил щодо здоров’я і благополуччя тварин, здоров’я рослин та засобів захисту рослин, внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 999/2001, (ЄС) № 396/2005, (ЄС) № 1069/2009, (ЄС) № 1107/2009, (ЄС) № 1151/2012, (ЄС) № 652/2014, (ЄС) 2016/429 та (ЄС) 2016/2031, регламентів Ради (ЄС) № 1/2005 та (ЄС) № 1099/2009 та директив Ради 98/58/ЄС, 1999/74/ЄС, 2007/43/ЄС, 2008/119/ЄС та 2008/120/ЄС, та про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 та (ЄС) № 882/2004, директив Ради 89/608/ЄЕС, 89/662/ЄЕС, 90/425/ЄЕС, 91/496/ЄЕС, 96/23/ЄС, 96/93/ЄС та 97/78/ЄС та Рішення Ради 92/438/ЄЕС (Регламент про офіційний контроль) (OB L 95, 07.04.2017, с. 1).»;»

(32) до статті 119 внести такі зміни:

(a) до параграфа 1 внести такі зміни:

(i) пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) зазначення категорії продуктів виноградарства відповідно до частини II додатка VII. Для категорій продуктів виноградарства, визначених у пункті (1) та пунктах (4)-(9) частини II додатка VII, якщо такі продукти пройшли деалкоголізацію відповідно до секції E частини I додатка VIII, зазначення категорії повинне супроводжуватися:

(i) терміном «деалкоголізовано», якщо фактична міцність продукту за об’ємною часткою спирту не перевищує 0,5% ; або

(ii) терміном «частково деалкоголізовано», якщо фактична міцність продукту за об’ємною часткою спирту перевищує 0,5% та є нижчою за мінімальну фактичну міцність за часткою спирту для відповідної категорії до деалкоголізації.»;

(ii) доповнити пунктами такого змісту:

«(h) інформація про поживну цінність відповідно до пункту (l) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011;

(i) перелік інгредієнтів відповідно до пункту (b) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011;

(j) для продуктів виноградарства, які пройшли деалкоголізацію відповідно до секції E частини I додатка VIII та мають фактичну міцність за об’ємною часткою спирту менше 10%, дата закінчення мінімальної тривалості дії відповідно до пункту (f) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011.»;

(b) параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, для продуктів виноградарства, крім тих, які пройшли деалкоголізацію відповідно до секції E частини I додатка VIII, покликання на категорію продукту виноградарства можна не робити для вин, на етикетці яких зазначено охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.»;

(c) доповнити параграфами такого змісту:

«4. Як відступ від пункту (h) параграфа 1, інформація про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, може обмежуватися енергетичною цінністю, яка може бути виражена з використанням символу «Е», що позначає «енергію». У таких випадках повну інформацію про поживну цінність надають за допомогою електронних засобів, визначених на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання. Таку інформацію про поживну цінність не повинні відображати разом із іншою інформацією для цілей продажу чи реалізації, і не повинне відбуватися збирання чи відстежування будь-яких даних про користувачів.

5. Як відступ від пункту (i) параграфа 1, перелік інгредієнтів може надаватися за допомогою електронних засобів, визначених на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання. У таких випадках застосовні зазначені нижче вимоги:

(a) жодні дані про користувача не повинні збиратися чи відстежуватися;

(b) перелік інгредієнтів не повинен відображатися разом із іншою інформацією, призначеною для цілей продажу чи реалізації; та

(c) інгредієнти, згадані в пункті (c) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, повинні вказувати безпосередньо на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання.

Зазначення, згадане в першому підпараграфі пункту (c) цього параграфа, повинне містити слово «містить», після якого вказують назву речовини або продукту згідно з переліком у додатку II до Регламенту (ЄС) № 1169/2011.»;

(33) у статті 122 до параграфа 1 внести такі зміни:

(a) до пункту (b) внести такі зміни:

(i) пункт (ii) вилучити;

(ii) доповнити пунктом такого змісту:

«(vi) правил щодо вказування та зазначення інгредієнтів для застосування пункту (i) статті 119(1).»;

(b) пункт (c) доповнити пунктом такого змісту:

«(iii) позначень, що стосуються угіддя та умов їх використання.»;

(c) у пункті (d) пункт (i) викласти в такій редакції:

«(i) умов використання певних форм пляшок і засобів для закупорювання, а також перелік певних конкретних форм пляшок;»;

(34) До секції 1 глави II розділу II частини II внести такі зміни:

(a) статтю 124 вилучити;

(b) заголовок «Підсекція 1» та її назву вилучити;

(c) у статті 125 параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Галузеві угоди повинні відповідати умовам купівлі, встановленим у додатку X.»;

(d) Підсекції 2 та 3, що містять статті 127-144, вилучити;

(35) у статті 145(3) перше речення викласти в такій редакції:

«Держави-члени, які передбачають у своїх стратегічних планах за CAP реструктуризацію та перетворення виноградників відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 58(1) Регламенту (ЄС) 2021/2115, повинні на основі реєстру виноградників подавати Комісії до 1 березня кожного року оновлений інвентарний опис свого виробничого потенціалу.»;

(36) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 147a
Затримка оплати за продажі вина в резервуарах

Як відступ від статті 3(1) Директиви (ЄС) 2019/633, держави-члени можуть за запитом міжгалузевої організації, яку визнано згідно зі статтею 157 цього Регламенту та яка здійснює діяльність у секторі вина, передбачити, що заборона, згадана в пункті (a) першого підпараграфа статті 3(1) Директиви (ЄС) 2019/633, не застосовна до платежів, виконуваних за договорами постачання між виробниками чи перепродавцями вина та їхніми прямими покупцями у зв’язку з операціями з продажу вина в резервуарах, за умови, що:

(a) у стандартних договорах про операції з продажу щодо вина в резервуарах, обов’язковий характер яких держави-члени визнали відповідно до статті 164 цього Регламенту до 30 жовтня 2021 року, містяться конкретні умови, що дозволяють відстрочення оплати на 60 днів, і таке продовження строку дії стандартних договорів держави-члени поновлюють із такої дати без будь-яких суттєвих змін в умовах оплати, які могли би створити несприятливі умови для постачальників вина в резервуарах; та

(b) договори постачання між постачальниками вина в резервуарах і їхніми прямими покупцями є багаторічними або стають багаторічними.»;

(37) у статті 148(2) пункт (c)(i) викласти в такій редакції:

«(i) ціна, яка підлягає сплаті за доставку та яка:

- є незмінною і визначеною в договорі; та/або

- розраховується шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, які можуть включати об’єктивні показники, індекси й методи розрахунку кінцевої ціни, які є легкодоступними і зрозумілими та відображають зміни в ринкових умовах, доставлений обсяг та якість чи склад доставленого сирого молока; такі показники можуть бути основані на відповідних цінах, вартості виробництва та ринковій вартості; у зв’язку з цим держави-члени можуть визначати показники згідно з об’єктивними критеріями на основі проведених досліджень щодо виробництва та ланцюга постачання харчових продуктів; сторони договорів мають право посилатися на такі показники чи на будь-які інші показники, які вони вважають релевантними,»;

(38) у статті 149(2) пункт (c)(i) викласти в такій редакції:

«(i) обсяг сирого молока, щодо якого ведуться такі переговори, не перевищує 4% від загального виробництва в Союзі,»;

(39) статтю 150 вилучити;

(40) до статті 151 внести такі зміни:

(a) перший параграф викласти в такій редакції:

«Перші покупці сирого молока повинні надавати компетентному національному органу декларації про кількість сирого молока, яке їм доставляють кожного місяця, та середню ціну, яку вони платять. Органічне та неорганічне молоко повинні розрізняти.»;

(b) третій параграф викласти в такій редакції:

«Держави-члени повинні повідомляти Комісію про кількість сирого молока та середні ціни, зазначені в першому параграфі.»;

(41) до пункту (c) статті 152(1) внести такі зміни:

(a) пункт (vii) викласти в такій редакції:

«(vii) управління побічними продуктами, залишковими потоками й відходами та їх валоризація, зокрема для охорони якості води, ґрунту та ландшафту, збереження або заохочення біорізноманіття та підвищення рівня циркулярності;

(b) пункт (x) викласти в такій редакції:

«(x) управління пайовими інвестиційними фондами;»;

(42) до статті 153 внести такі зміни:

(a) у параграфі 2 пункт (c) викласти в такій редакції:

«(c) правила, що дають змогу виробникам-членам організації виконувати ретельне вивчення їхньої організації та своїх рішень, а також своєї бухгалтерської звітності й бюджетів, за допомогою демократичних методів;»;

(b) доповнити параграфом такого змісту:

«2a. Статут організації виробників може передбачати для виробників-членів організації можливість безпосередньо контактувати з покупцями, за умови, що таке пряме контактування не загрожує концентрації пропозиції та введенню продуктів в обіг на ринку організації виробників. Концентрацію пропозиції вважають забезпеченою, якщо організація виробників обговорила та визначила суттєві елементи продажів, такі як ціна, якість і обсяг.»;

(c) параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Параграфи 1, 2 та 2a не застосовуються до організацій виробників у секторі молока і молочних продуктів.»;

(43) у статті 154(1) пункт (b) викласти в такій редакції:

«(b) має мінімальну кількість членів та/або охоплює мінімальний обсяг або мінімальну вартість реалізовуваної продукції, які встановлює відповідна держава-член, на території, де вона здійснює діяльність; такі положення не перешкоджають визнанню організацій виробників, які займаються питаннями малого виробництва;»;

(44) до статті 157 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 вступну фразу викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени можуть на запит визнати міжгалузеві організації на національному та регіональному рівнях та на рівні економічних просторів, згаданих у статті 164(2), у певному секторі з переліку у статті 1(2), які:»

(b) у параграфі 1 до пункту (c) внести такі зміни:

(i) пункт (vii) викласти в такій редакції:

«(vii) надання інформації та проведення досліджень, необхідних для інновації, раціоналізації, удосконалення і налагодження виробництва та, у відповідних випадках, перероблення і реалізації продуктів, які більше відповідають вимогам ринку і смакам та очікуванням споживачів, зокрема щодо якості продуктів, у тому числі конкретних характеристик продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, та охорони довкілля, збереження клімату, охорони здоров’я тварин і благополуччя тварин;»;

(ii) пункт (xiv) викласти в такій редакції:

«(xiv) сприяння ініціативам із управління та розвитку для валоризації побічних продуктів та зменшення відходів і управління ними;»;

(iii) пункт (xvi) викласти в такій редакції:

«(xvi) просування та реалізація заходів для запобігання ризикам у сфері здоров’я тварин, захисту рослин та охорони довкілля, контролю таких ризиків та управління такими ризиками, у тому числі шляхом створення пайових інвестиційних фондів та управління ними або шляхом здійснення внесків до таких фондів із метою виплати фінансової компенсації фермерам за витрати й економічні втрати, які виникають у результаті реалізації таких промоційних та імплементаційних заходів;»;

(c) параграф 1a викласти в такій редакції:

«1a. Держави-члени можуть на запит ухвалювати рішення про надання декількох визнань міжгалузевій організації, що здійснює діяльність у декількох секторах, зазначених у статті 1(2), за умови, що така міжгалузева організація виконує умови, зазначені в параграфі 1, для кожного сектора, стосовно якого вона прагне отримати визнання.»;

(d) параграф 3 вилучити.

(45) до статті 158 внести такі зміни:

(a) параграф 1 доповнити пунктом такого змісту:

«(ca) прагнуть збалансованого представлення організацій, які є міжгалузевими організаціями, на етапах ланцюга постачання, згаданих у пункті (a) статті 157(1);»;

(b) параграф 4 викласти в такій редакції:

«4. Держави-члени можуть визнати міжгалузеві організації у всіх секторах, що існували до 1 січня 2014 року, незалежно від того, чи їх визнано на запит або створено згідно із законом, навіть якщо вони не виконують умову, встановлену в пункті (b) статті 157(1).»;

(46) до статті 163 внести такі зміни:

(a) параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени можуть визнавати міжгалузеві організації у секторі молока та молочних продуктів за умови, що такі організації:

(a) відповідають вимогам, установленим у статті 157;

(b) здійснюють діяльність в одному або декількох регіонах на відповідній території;

(c) становлять значну частку в економічній діяльності, зазначеній у пункті (a) статті 157(1);

(d) самі не займаються виробництвом і переробленням продуктів у секторі молока та молочних продуктів або торгівлею такими продуктами.

2. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що міжгалузеві організації, які були визнані на основі національного права до 2 квітня 2012 року і які відповідають умовам, установленим у параграфі 1 цієї статті, вважають визнаними які міжгалузеві організації згідно зі статтею 157(1).»;

(b) у параграфі 3 пункт (d) викласти в такій редакції:

«(d) відкликати визнання, якщо вимоги щодо визнання та умови визнання, встановлені в цій статті, більше не виконуються;»;

(47) до статті 164 внести такі зміни:

(a) параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Для цілей цієї секції «економічний простір» означає географічну зону, що складається із суміжних або сусідніх регіонів виробництва, умови виробництва і реалізації у яких є однорідними, або, стосовно продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, яку/яке визнано згідно з правом Союзу, географічну зону, вказану у специфікації продукту.»;

(b) до параграфа 4 внести такі зміни:

(i) пункти (l), (m) та (n) викласти в такій редакції:

«(l) використання сертифікованого насіння, крім випадків, коли його використовують для органічного виробництва у розумінні Регламенту (ЄС) 2018/848, та моніторинг якості продукту;

(m) запобігання ризикам у сферах фітосанітарії, здоров’я тварин, безпечності харчових продуктів або охорони довкілля та управління такими ризиками;

(n) управління побічними продуктами та їх валоризація.»;

(ii) другий підпараграф викласти в такій редакції:

«Такі правила не повинні завдавати будь-якої шкоди іншим операторам у відповідній державі-членові або в Союзі чи перешкоджати входженню нових операторів на ринок відповідної держави-члена та не повинні призводити до будь-яких наслідків, зазначених у переліку у статті 210(4), або іншим чином суперечити чинному законодавству Союзу або чинним національним правилам.»;

(48) статтю 165 викласти в такій редакції:

«Стаття 165
Фінансові внески суб’єктів, які не є членами

Якщо дію правил визнаної організації виробників, визнаної асоціації організацій виробників або визнаної міжгалузевої організації розширюють згідно зі статтею 164 і якщо діяльність, яку охоплюють такі правила, становить загальний економічний інтерес економічних операторів, діяльність яких пов’язана з відповідними продуктами, держава-член, яка надала таке визнання, може за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами ухвалити рішення про те, що окремі економічні оператори або групи, які не є членами організації, але отримують вигоду від такої діяльності, повинні сплачувати організації всі фінансові внески, що їх сплачують її члени, або частину таких внесків, якщо такі внески призначені для покриття витрат, зазнаних безпосередньо внаслідок провадження одного чи декількох із відповідних видів діяльності. Будь-яка організація, яка отримує внески від суб’єктів, які не є членами, згідно з цією статтею, на запит будь-яка суб’єкта, незалежно від того, чи є він членом такої організації, але який робить фінансові внески у діяльність організації, повинна надавати ті частини свого річного бюджету, які стосуються здійснення видів діяльності з переліку у статті 164(4).»;

(49) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 166a
Регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням

1. Без обмеження статей 167 та 167a цього Регламенту, на запит організації виробників або асоціації організацій виробників, визнаної згідно зі статтею 152(1) або 161(1) цього Регламенту, міжгалузевої організації, визнаної згідно зі статтею 157(1) цього Регламенту, групи операторів, згаданої у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, або групи виробників, згаданої у статті 95(1) цього Регламенту, держави-члени можуть встановити на обмежений період зобов’язальні правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів, згаданих у статті 1(2) цього Регламенту, з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням відповідно до статті 5(1) та (2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або відповідно до пунктів (a) та (b) статті 93(1) цього Регламенту.

2. Правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого продукту в географічному районі, згаданому у пункті (c) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або пунктах (a)(iii) та (b)(iv) статті 93(1) цього Регламенту, якщо йдеться про вино. Якщо виробництво продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, передбачає перероблення, і в специфікації продукту, згаданій у статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або у статті 94(2) цього Регламенту, встановлені обмеження щодо використання сировини в конкретному географічному районі, держави-члени повинні вимагати, для цілей дотримання правил, що підлягають установленню відповідно до параграфа 1 цієї статті, щоб:

(a) із виробниками такої сировини у конкретному географічному районі проводили консультації до укладення угоди, згаданої в цьому параграфі; або

(b) принаймні дві третини виробників такої сировини або їхні представники, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такої сировини, використовуваної у переробленні в конкретному географічному районі, також були сторонами угоди, згаданої в цьому параграфі.

3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для виробництва сиру з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників молока або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини сирого молока, використовуваного для виробництва такого сиру, та, у відповідних випадках, принаймні двома третинами виробників такого сиру або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого сиру, в географічному районі, згаданому в пункті (c) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.

Для цілей першого підпараграфа цього параграфа для сиру з охоронюваним географічним зазначенням географічний район походження сирого молока, як зазначено у специфікації продукту для такого сиру, повинен збігатися з географічним районом, зазначеним у пункті (c) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 для такого сиру.

4. Правила, зазначені в параграфі 1:

(a) повинні стосуватися лише регулювання пропозиції відповідного продукту та, у відповідних випадках, відповідної сировини і бути спрямовані на узгодження пропозиції такого продукту з попитом;

(b) повинні впливати лише на відповідний продукт та, у відповідних випадках, відповідну сировину;

(c) можуть бути зобов’язальними протягом щонайбільше трьох років, але їхній строк дії може бути продовжено після цього періоду згідно з новим запитом, як зазначено в параграфі 1;

(d) не повинні шкодити торгівлі продуктами, на які не поширюються такі правила;

(e) не повинні стосуватися будь-яких операцій, здійснених після першої реалізації відповідного продукту;

(f) не повинні дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі у випадках, коли ціни установлюють в якості орієнтиру чи рекомендації;

(g) не повинні унеможливлювати доступність надлишкової частини відповідного продукту, яка в іншому випадку була би доступною;

(h) не повинні створювати дискримінацію, становити бар’єр для нових учасників ринку або негативно впливати на малих виробників;

(i) повинні сприяти збереженню якості відповідного продукту або розвитку відповідного продукту.

(j) не повинні обмежувати положення статті 149 та статті 152(1a).

5. Правила, згадані в параграфі 1, опубліковують в офіційній публікації відповідної держави-члена.

6. Держави-члени повинні проводити перевірки, щоб забезпечити виконання умов, установлених у параграфі 4. Якщо компетентні національні органи виявляють, що такі умови не виконано, держави-члени повинні скасувати правила, згадані в параграфі 1.

7. Держави-члени повинні невідкладно повідомити Комісію про згадані в параграфі 1 правила, які вони ухвалили. Комісія повинна поінформувати інші держави-члени про будь-яке повідомлення про такі правила.

8. Комісія може в будь-який час ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати правила, встановлені такою державою-членом відповідно до параграфа 1 цієї статті, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають умовам, установленим у параграфі 4 цієї статті, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3) цього Регламенту.»;

(50) у статті 168(4) пункт (c)(i) викласти в такій редакції:

«(i) ціна, яка підлягає сплаті за доставку та яка:

- є незмінною і визначеною в договорі; та/або

- розраховується шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, які можуть включати об’єктивні показники, індекси й методи розрахунку кінцевої ціни, які є легкодоступними і зрозумілими та відображають зміни в ринкових умовах, доставлена кількість і якість чи склад доставлених сільськогосподарських продуктів; такі показники можуть бути основані на відповідних цінах, вартості виробництва та ринковій вартості; у зв’язку з цим держави-члени можуть визначати показники згідно з об’єктивними критеріями на основі проведених досліджень щодо виробництва та ланцюга постачання харчових продуктів; сторони договорів мають право посилатися на такі показники чи на будь-які інші показники, які вони вважають релевантними.»;

(51) статтю 172 вилучити.

(52) статтю 172a викласти в такій редакції:

«Стаття 172a
Розподіл вартості

Без обмеження будь-яких конкретних положень щодо розподілу вартості у секторі цукру фермери, в тому числі асоціації фермерів, можуть погоджувати із подальшими операторами положення щодо розподілу вартості, включно з ринковими вигодами і втратами, у яких визначають, яким чином будь-який рух цін на відповідні продукти на відповідних ринках або цін на інших товарних ринках буде розподілений між ними.

Стаття 172b
Орієнтири міжгалузевих організацій щодо продажу винограду для вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням

Як відступ від статті 101(1) ДФЄС, міжгалузеві організації, визнані згідно зі статтею 157 цього Регламенту, які здійснюють діяльність у секторі вина, можуть надавати необов’язкові значення орієнтовних цін для продажу винограду для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, за умови, що такі орієнтири не усувають конкуренції стосовно значної частки відповідних продуктів.»;

(53) у статті 182(1) другий підпараграф викласти в такій редакції:

«Тригерний обсяг дорівнює 125%, 110% або 105%, залежно від того, чи можливості доступу до ринку, визначені як імпорт, виражений відсотком від відповідного внутрішнього споживання протягом трьох попередніх років, не перевищує 10%, перевищує 10% , але не перевищує 30 , або перевищує 30% відповідно.

Якщо внутрішнє споживання не враховують, тригерний обсяг дорівнює 125%.»;

(54) статті 192 та 193 вилучити;

(55) главу IV доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 193a
Тимчасове зупинення дії ввізних мит на мелясу

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 227, якими доповнюють цей Регламент шляхом установлення правил щодо повного або часткового тимчасового зупинення ввізних мит на мелясу, яку відносять до коду 1703 за КН.

2. Застосовуючи правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, якими повністю або частково тимчасово зупиняють дію ввізних мит на мелясу, яку відносять до коду 1703 за КН, без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).»;

(56) у частині III главу VI, що містить статті 196-204, вилучити;

(57) у статті 206 перший параграф викласти в такій редакції:

«Якщо інше не передбачено в цьому Регламенті, відповідно до статті 42 ДФЄС, статті 101-106 ДФЄС та їхні імплементаційні положення застосовують відповідно до статей 207-210a цього Регламенту до всіх зазначених у статті 101(1) і статті 102 ДФЄС угод, рішень і практик, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними.»;

(58) статтю 208 викласти в такій редакції:

«Стаття 208
Домінантне становище

Для цілей цієї глави «домінантне становище» означає становище економічної міцності підприємства, що надає йому можливість запобігати підтриманню дієвої конкуренції на відповідному ринку, надаючи йому спроможність поводитися значною мірою незалежно від своїх конкурентів, постачальників чи клієнтів та, зрештою, від споживачів.»;

(59) до статті 210 внести такі зміни:

(a) параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:

«1. Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик міжгалузевих організацій, визнаних згідно зі статтею 157 цього Регламенту, які є необхідними для досягнення цілей, перерахованих у пункті (c) статті 157(1) цього Регламенту, або, для сектора оливкової олії та столових оливок і сектора тютюну, цілей, перерахованих у статті 162 цього Регламенту, та які не суперечать правилам Союзу відповідно до параграфа 4 цієї статті.

Угоди, рішення та узгоджені практики, які відповідають умовам, зазначеним у першому підпараграфі цього параграфа, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

2. Визнані міжгалузеві організації можуть вимагати від Комісії висновку щодо відповідності угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, положенням цієї статті. Комісія повинна надіслати міжгалузевій організації, що надає запит, свій висновок протягом чотирьох місяців із моменту отримання повного запиту.

Якщо Комісія в будь-який час після видачі висновку виявляє, що умови, згадані в параграфі 1 цієї статті, більше не виконуються, вона заявляє, що в майбутньому до відповідних угод, рішень чи узгоджених практик застосовуватиметься стаття 101(1) ДФЄС, та інформує про це міжгалузеву організацію.

Комісія може змінити зміст висновку з власної ініціативи або на запит держави-члена, зокрема якщо міжгалузева організація, яка надала запит, надала неточну інформацію або зловжила висновком.»;

(b) параграфи 3, 5 та 6 вилучити;

(60) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 210a
Вертикальні та горизонтальні ініціативи заради сталості

1. Стаття 101(1) ДФЄС не застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, які пов’язані з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними та які мають на меті застосування стандартів сталості, які є вищими за ті, що санкціоновані Союзом чи національним правом, за умови, що такі угоди, рішення та узгоджені практики встановлюють лише такі обмеження щодо конкуренції, які є незамінними для досягнення такого стандарту.

2. Параграф 1 застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, сторонами яких є декілька виробників або один чи декілька виробників та один чи декілька операторів на різних рівнях виробництва, перероблення і торгівлі в ланцюгу постачання харчових продуктів, включно з розповсюдженням.

3. Для цілей параграфа 1 «стандарт сталості» означає стандарт, який має на меті сприяти досягненню однієї або декількох із зазначених нижче цілей:

(a) екологічні цілі, в тому числі пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптування до змін клімату, стале використання та охорона ландшафтів, води і ґрунту, перехід на циркулярну економіку, в тому числі зменшення відходів харчових продуктів, запобігання забрудненню та контроль забруднення, а також охорона та відновлення біорізноманіття й екосистем;

(b) виробництво сільськогосподарських продуктів у такі способи, що дають змогу зменшити використання пестицидів та управляти ризиками, пов’язаними з їх використанням, або зменшити небезпеку антибіотикорезистентності в сільськогосподарському виробництві; та

(c) здоров’я і благополуччя тварин.

4. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, згаданим у цій статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.

5. Комісія повинна видати настанови для операторів щодо умов для застосування цієї статті до 8 грудня 2023 року.

6. З 8 грудня 2023 року виробники, зазначені в параграфі 1, можуть вимагати від Комісії висновку щодо відповідності угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, положенням цієї статті. Комісія повинна надіслати заявнику свій висновок протягом чотирьох місяців із моменту отримання повного запиту.

Якщо Комісія в будь-який час після видачі висновку виявляє, що умови, згадані в параграфах 1, 3 та 7 цієї статті, більше не виконуються, вона заявляє, що в майбутньому до відповідних угод, рішень чи узгоджених практик застосовуватиметься стаття 101(1) ДФЄС, та інформує про це виробників.

Комісія може змінити зміст висновку з власної ініціативи або на запит держави-члена, зокрема якщо заявник надав неточну інформацію або зловжив висновком.

7. Національний орган з питань конкуренції, зазначений у статті 5 Регламенту (ЄС) № 1/2003, може в окремих випадках ухвалювати рішення про те, що в майбутньому одна або декілька угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, повинні бути змінені, припинені або взагалі не мати місце, якщо він вважає, що таке рішення необхідне, щоб запобігти усуненню конкуренції, або якщо він вважає, що досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС, під загрозою.

Стосовно угод, рішень та узгоджених практик, які охоплюють декілька держав-членів, рішення, згадане в першому підпараграфі цього параграфа, Комісія ухвалює без застосування процедур, згаданих у статті 229(2) та (3).

Діючи відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, національний орган з питань конкуренції інформує Комісію в письмовій формі після ініціювання першого формального заходу з розслідування та повідомляє Комісію про будь-які ухвалені в результаті цього рішення невідкладно після їх ухвалення.

Рішення, згадані в цьому параграфі, не застосовуються раніше, ніж у день повідомлення про них відповідних підприємств.»;

(61) статтю 212 вилучити;

(62) статтю 214a викласти в такій редакції:

«Стаття 214a
Національні платежі для певних секторів у Фінляндії

За умови надання Комісією дозволу протягом 2023-2027 років Фінляндія може продовжувати надавати національну допомогу, яку вона надавала у 2022 році, виробникам на основі цієї статті за умови, що:

(a) загальна сума допомоги у вигляді компенсації доходу зменшуватиметься протягом усього періоду і в 2027 році не перевищуватиме 67% від суми, наданої в 2022 році; та

(b) до будь-якого використання цієї можливості повною мірою використано схеми підтримки в рамках CAP для відповідних секторів.

Комісія повинна ухвалювати дозволи без застосування процедури, згаданої у статті 229(2) або (3) цього Регламенту.»;

(63) у статті 218(2) рядок для Великої Британії вилучити;

(64) до статті 219(1) внести такі зміни:

(a) перший підпараграф викласти в такій редакції:

«1. Щоб ефективно та дієво реагувати на загрози потрясіння на ринку, спричинені значним зростанням або падінням цін на внутрішньому чи зовнішньому ринках, або на інші події та обставини, що спричиняють серйозні потрясіння на відповідному ринку або створюють загрозу їх спричинення, якщо така ситуація або її вплив на ринок імовірно продовжуватимуться або погіршуватимуться, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти, щоб вжити заходів, необхідних для врегулювання ситуації на ринку, дотримуючись будь-яких обов’язків, що випливають з міжнародних договорів, укладених відповідно до ДФЄС, за умови, що будь-які інші заходи, доступні за цим Регламентом, виявилися недостатніми або непридатними.»;

(b) четвертий підпараграф викласти в такій редакції:

«За допомогою таких заходів можна, такою мірою і протягом такого часу, якщо необхідні для усунення потрясіння на ринку або загрози виникнення такого потрясіння, розширити або змінити сферу застосування, тривалість застосування або інші аспекти інших заходів, передбачених за цим Регламентом, повністю або частково скоригувати чи тимчасово зупинити дію ввізних мит, у тому числі для певних кількостей або на певні періоди відповідно до необхідності, або такі заходи можуть мати форму схеми тимчасового добровільного зменшення виробництва, зокрема у випадках надлишкової пропозиції.»;

(65) до секції 2 глави I частини V внести такі зміни:

(a) назву викласти в такій редакції:

«Заходи підтримки ринку, пов’язані з хворобами тварин та шкідниками рослин і втратою довіри споживачів через ризики для здоров’я людей, тварин або рослин»;

(b) до статті 220 внести такі зміни:

(i) назву викласти в такій редакції:

«Заходи щодо хвороб тварин та шкідників рослин і втрати довіри споживачів через ризики для здоров’я людей, тварин або рослин»;

(ii) у параграфі 1 пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) обмеження торгівлі всередині Союзу та з третіми країнами, які можуть виникнути внаслідок застосування заходів щодо боротьби з поширенням хвороб тварин або поширенням шкідників рослин; та»;

(iii) параграф 2 доповнити пунктом такого змісту:

«(-a) фрукти та овочі;»;

(iv) параграф 4 викласти в такій редакції:

«4. Заходи, передбачені в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, можна застосовувати, тільки якщо відповідна держава-член швидко вжила заходів щодо охорони здоров’я та ветеринарних чи фітосанітарних заходів для подолання хвороби або для моніторингу, викорінення чи стримування шкідливого організму та контролю за ним і тільки тією мірою та протягом такого строку, які є вкрай необхідними для підтримки відповідного ринку.»;

(66) частину V доповнити главою і статтями такого змісту:

«Глава Ia
Прозорість ринку

Стаття 222a
Обсерваторії ринку Союзу

1. Щоб збільшити прозорість у межах ланцюга постачання харчових продуктів, щоб робити обґрунтований вибір економічних операторів і органів публічної влади, щоб сприяти моніторингу змін на ринку та загроз потрясінь на ринку, Комісія створює обсерваторії ринку Союзу.

2. Комісія може вирішити, для яких сільськогосподарських секторів із переліку у статті 1(2) створювати обсерваторії ринку Союзу.

3. Обсерваторії ринку Союзу повинні надавати статистичні дані та інформацію, необхідні для моніторингу змін на ринку і загроз потрясінь на ринку, зокрема щодо:

(a) виробництва, постачання і запасів;

(b) цін, витрат та, наскільки це можливо, марж прибутку на всіх рівнях ланцюга постачання харчових продуктів;

(c) коротко- і середньострокових ринкових прогнозів;

(d) імпорту й експорту сільськогосподарських продуктів, зокрема використання тарифних квот на імпорт сільськогосподарських продуктів у Союз.

Обсерваторії ринку Союзу повинні готувати звіти з відомостями, зазначеними в першому підпараграфі.

4. Держави-члени повинні збирати інформацію, зазначену в параграфі 3, та надавати її Комісії.

Стаття 222b
Звітування Комісією про зміни на ринку

1. У своїх звітах обсерваторії ринку Союзу, створені відповідно до статті 222a, повинні визначати загрози потрясінь на ринку, пов’язані зі значними збільшеннями чи зменшеннями цін на внутрішніх чи зовнішніх ринках або з іншими подіями чи обставинами, що мають подібний вплив.

2. Комісія повинна регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку щодо сільськогосподарських продуктів, причини потрясінь на ринку та можливі заходи реагування на такі потрясіння на ринку, зокрема заходи, передбачені у статтях 219, 220, 221 та 222 глави I розділу I частини II, а також обґрунтування таких заходів»;

(67) у статті 223(1) другий підпараграф викласти в такій редакції:

«Отриману інформацію можна передавати або надавати міжнародним організаціям, Союзу та національним органам із питань фінансових ринків, компетентним органам третіх країн і можна оприлюднювати за умови захисту персональних даних і законних інтересів підприємств у захисті їхніх комерційних таємниць, у тому числі цін.

Комісія повинна співпрацювати та обмінюватися інформацією з компетентними органами, призначеними відповідно до статті 22 Регламенту (ЄС) № 596/2014 та з Європейським органом з цінних паперів і ринків (ESMA), щоб допомагати їм виконувати свої завдання відповідно до Регламенту (ЄС) № 596/2014.»;

(68) До статті 225 внести такі зміни:

(a) пункт (a) вилучити;

(b) пункти (b) та (c) вилучити;

(c) пункт (d) викласти в такій редакції:

«(d) до 31 грудня 2025 року та кожні сім років після того щодо застосування правил щодо конкуренції, встановлених у цьому Регламенті для сільськогосподарського сектора в усіх державах-членах;»;

(d) доповнити пунктами такого змісту:

«(da) до 31 грудня 2023 року щодо обсерваторій ринку Союзу, створених відповідно до статті 222a;

(db) до 31 грудня 2023 року та кожні три роки після того щодо застосування кризових заходів, зокрема ухвалених відповідно до статей 219-222;

(dc) до 31 грудня 2024 року щодо використання нових інформаційно-телекомунікаційних технологій для забезпечення кращої прозорості ринку, як зазначено у статті 223;

(dd) до 30 червня 2024 року щодо торговельних позначень та класифікації туш у секторі м’яса овець і кіз;»;

(69) у частині V главу III, що містить статтю 226, вилучити.

(70) До додатка I внести такі зміни:

(a) у частині I(a) перший і другий рядки (коди за КН 0709 99 60 та 0712 90 19) вилучити;

(b) у частині I(d) зміст першого рядка (код за КН 0714) викласти в такій редакції:

«ex 0714 - Маніок, маранта, салеп та подібні коренеплоди й бульби з високим вмістом крохмалю або інуліну, свіжі, охолоджені, заморожені або сушені, цілі або нарізані скибками або у формі пелетів, крім батата із підпозиції 0714 20 й топінамбура із підпозиції ex 0714 90 90; серцевина сагової пальми:»;

(c) до частини IX внести такі зміни:

(i) опис п’ятого рядка (код за КН 0706) викласти в такій редакції:

«Морква, ріпа, столовий буряк, солодкий корінь, коренева селера, редька та редис та подібні їстівні коренеплоди (-22), свіжі або охолоджені

(-22) Сюди входить бруква.»;»

(ii) опис восьмого рядка (код за КН ex 07 09) викласти в такій редакції:

«Інші овочі, свіжі або охолоджені, крім овочів із підпозицій 0709 60 91, 0709 60 95, ex 0709 60 99 роду Pimenta, 0709 92 10 та 0709 92 90»;

(iii) доповнити рядками такого змісту:

«0714 20 батат

ex 0714 90 90 топінамбур»;

(d) у частині X винятки для цукрової кукурудзи вилучити;

(e) частину XII доповнити таким записом:

«(e) ex 2202 99 19: - - - Інше, деалкоголізоване вино міцністю за об’ємною часткою спирту не більше 0,5%.»;

(f) у частині XXIV запис «0709 60 99» у секції 1 викласти в такій редакції:

«ex 0709 60 99: - - - Інше, роду Pimenta»;

(71) у додатку II до частини II внести такі зміни:

(a) у секції A у пункті 4 друге речення вилучити;

(b) секцію (b) вилучити;

(72) до додатка III внести такі зміни:

(a) назву викласти в такій редакції:

«СТАНДАРТНА ЯКІСТЬ РИСУ ТА ЦУКРУ, ЗАЗНАЧЕНА В СТАТТІ 1a РЕГЛАМЕНТУ (ЄС) № 1370/2013 (*-6)

(*6) Регламент Ради (ЄС) № 1370/2013 від 16 грудня 2013 року про визначення заходів щодо встановлення певних видів допомоги та відшкодувань, пов’язаних зі спільною організацією ринків сільськогосподарських продуктів (OB L 346, 20.12.2013, с. 12);»;»

(b) у частині B секцію I вилучити;

(73) додаток VI вилучити;

(74) до додатка VII внести такі зміни:

(a) до частини I внести такі зміни:

(i) пункт II доповнити підпараграфом такого змісту:

«На запит групи, згаданої у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, відповідна держава-член може ухвалити рішення про те, що умови, згадані в цьому пункті, не застосовуються до м’яса тварин великої рогатої худоби з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, які охороняються відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012 та зареєстровані до 29 червня 2007 року.»;

(ii) у пункті III.1(A) рядок для Великої Британії вилучити;

(iii) у пункті III.1(B) рядок для Великої Британії вилучити;

(b) до частини II внести такі зміни:

(i) вступну фразу викласти в такій редакції:

«Категорії продуктів виноградарства визначені в пунктах (1)-(17). Категорії продуктів виноградарства, визначені в пункті (1) та пунктах (4)-(9), можуть проходити повну або часткову деалкоголізацію відповідно до секції E частини I додатка VIII після набуття всіх своїх відповідних характеристик, описаних у таких пунктах.»;

(ii) у пункті 3 пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) який має фактичну міцність за об’ємною часткою спирту не меншу 15% і не більше 22%. У виняткових випадках і для вин тривалої витримки такі ліміти можуть відрізнятися для певних лікерних вин із назвою місця походження або географічним зазначенням із переліку, встановленого Комісією в делегованих актах, ухвалених відповідно до статті 75(2), за умови, що:

- вина, до яких застосовано процес витримування, повинні відповідати означенню лікерних вин; та

- фактична міцність витриманого вина за об’ємною часткою спирту повинна становити не менше 14%;»;

(c) до доповнення I внести такі зміни:

(i) пункт 1(c) викласти в такій редакції:

«(c) у Бельгії, Данії, Естонії, Ірландії, Литві, Нідерландах, Польщі та Швеції: виноробні райони зазначених держав-членів;»

(ii) у пункті 2(g) слово «районі» замінити словами «виноробному районі»;

(iii) пункт 4(f) викласти в такій редакції:

(iv) пункт 4(g) викласти в такій редакції:

«(g) у Хорватії - площі, засаджені виноградом, у таких підрегіонах: Hrvatska Istra, Hrvatsko primorje та Dalmatinska zagora;»;

(v) пункт 6 доповнити пунктом такого змісту:

(75) до додатка VIII внести такі зміни:

(a) до частини I внести такі зміни:

(i) назву викласти в такій редакції:

«збагачення, підвищення та зниження кислотності в певних зонах виноробства та деалкоголізація»;

(ii) у секції B пункт 7(b) викласти в такій редакції:

«(b) підвищити загальну міцність за об’ємною часткою спирту у продуктах, зазначених у пункті 6, для виробництва вин із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням до рівня, який визначають держави-члени.»;

(iii) секцію (c) викласти в такій редакції:

«C. Підвищення та зниження кислотності

1. У свіжого винограду, виноградного сусла, частково збродженого виноградного сусла, молодого вина в процесі бродіння та вина можна підвищити або знизити кислотність.

2. Підвищувати кислотність продуктів, зазначених у пункті 1, можна лише до значення 4 г/л, вираженого як винна кислота, або 53,3 міліеквівалентів на літр.

3. Знижувати кислотність вин можна лише до значення 1 г/л, вираженого як винна кислота, або 13,3 міліеквівалентів на літр.

4. Кислотність виноградного сусла, призначеного для концентрування, можна знижувати частково.

5. Підвищення кислотності і збагачення, за винятком відступів, які ухвалює Комісія за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 75(2), та підвищення і зниження кислотності того самого продукту є взаємно несумісними процесами.»;

(iv) у секції D пункт (3) викласти в такій редакції:

«3. Підвищення та зниження кислотності вин повинне відбуватися лише у виноробній зоні, в якій був зібраний виноград, використаний для вироблення таких вин.»;

(v) доповнити секцією такого змісту:

«E. Процес деалкоголізації

Кожен із перехованих нижче процесів деалкоголізації, незалежно від того, чи його використовують окремо або в поєднанні з іншими перерахованими нижче процесами деалкоголізації, дозволено використовувати для зменшення частини або майже всього вмісту етанолу в продуктах виноградарства, згаданих у пункті 1 та пунктах 4-9 частини II додатка VII:

(a) часткове випаровування у вакуумі;

(b) мембранні техніки;

(c) дистиляція.

Використані процеси деалкоголізації не повинні призводити до погіршення органолептичних властивостей продуктів виноградарства. Вилучення етанолу з продуктів виноградарства не виконують у поєднанні зі збільшенням вмісту цукру у виноградному суслі.»;

(b) у частині II пункт 3 секції B викласти в такій редакції:

«3. Пункти 1 та 2 не застосовуються до продуктів, призначених для виробництва в Ірландії та Польщі продуктів, що мають код за КН 2206 00, для яких держави-члени можуть дозволити використання складеної назви, яка містить торговельне позначення «вино».»;

(76) у додатку X параграф 2 пункту II викласти в такій редакції:

«2. Ціна, зазначена в параграфі 1, застосовується до цукрових буряків належної, прийнятної і товарної якості зі вмістом цукру 16% у пункті прийому.

Ціну коригують шляхом підвищення або зниження ціни, погодженого сторонами заздалегідь, для врахування відхилень від якості, зазначеної в першому підпараграфі.»;

(77) у додатку X параграф 1 пункту XI викласти в такій редакції:

«1. Галузеві угоди, описані в пункті 6 секції A частини II додатка II, повинні визначати механізми примирення чи посередництва та містити положення про арбітраж.»;

(78) додатки XI, XII та XIII вилучити.

Стаття 2
Зміни до Регламенту (ЄС) № 1151/2012

До Регламенту (ЄС) № 1151/2012 внести такі зміни:

(1) у статті 1(2) пункт (b) викласти в такій редакції:

«(b) властивостями, що формують додану вартість і зумовлені методами фермерства чи перероблення, використовуваними у їх виробництві, або місцем їх виробництва чи реалізації, або їх можливим внеском у сталий розвиток.»;

(2) у статті 2 параграфи 2 та 3 викласти в такій редакції:

«2. Цей Регламент не застосовується до спиртних напоїв чи продуктів виноградарства, визначених у частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, за винятком винних оцтів.

3. Реєстрації, виконані відповідно до статті 52, не обмежують обов’язку виробників дотримуватися інших правил Союзу, зокрема щодо введення продуктів в обіг та маркування харчових продуктів.»;

(3) у статті 5 параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:

«1. Для цілей цього Регламенту «назва місця походження» - це назва, яка може бути традиційно використовуваною назвою, що ідентифікує продукт:

(a) як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;

(b) якість чи характеристики якого суттєво або виключно зумовлені певним географічним середовищем і притаманними йому природними та людськими факторами; та

(c) всі етапи виробництва якого відбуваються у визначеному географічному районі.

2. Для цілей цього Регламенту «географічне зазначення» - це назва, яка може бути традиційно використовуваною назвою, що ідентифікує продукт:

(a) як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи країни;

(b) конкретна якість, репутація чи інші характеристики якого значною мірою зумовлені його географічним походженням;

(c) принаймні один із етапів виробництва якого відбуваються у визначеному географічному районі.»;

(4) у статті 6 параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Назву не можна реєструвати як назву місця походження або як географічне зазначення, якщо вона суперечить назві сорту рослини чи породі тварини і може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту або спричинити ситуацію, в якій продукти відповідного сорту чи породи та із зареєстрованою назвою місця походження можна було би переплутати між собою.

Умови, зазначені в першому підпараграфі, оцінюють стосовно фактичного використання суперечливих назв, у тому числі використання назви сорту рослини чи породи тварини поза районом її походження та використання назви сорту рослини, захищеної іншим правом інтелектуальної власності.»;

(5) у статті 7 до параграфа 1 внести такі зміни:

(a) пункт (f) викласти в такій редакції:

«(f) інформацію, яка встановлює:

(i) щодо охоронюваної назви місця походження - зв’язок між якістю чи характеристиками продукту та географічним середовищем, згаданим у статті 5(1); дані стосовно людських факторів такого географічного середовища можуть, у випадках, коли це доцільно, обмежуватися описом управління ґрунтами та ландшафтом, практик вирощування та будь-якого іншого важливого впливу людини на збереження природних факторів географічного середовища, згаданого в указаному параграфі;

(ii) щодо охоронюваного географічного зазначення - зв’язок між конкретною якістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, згаданим у статті 5(2);»

(b) доповнити підпараграфом такого змісту:

«Специфікація продукту може містити опис впливу назви місця походження або географічного зазначення на сталий розвиток.»;

(6) у статті 10(1) вступну фразу викласти в такій редакції:

«Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 51(1), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її протягом строку, визначеного у згаданому параграфі, та якщо в ній:»;

(7) у статті 12 параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. У випадку з продуктами, які походять із Союзу та реалізовуються з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зареєстрованими відповідно до процедур, установлених у цьому Регламенті, у маркованні та в рекламних матеріалах указують пов’язані з ними символи Союзу. Вимоги щодо маркування, визначені у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, щодо представлення обов’язкової інформації застосовуються до зареєстрованих назв продукту. У маркованні можна вказувати зазначення «охоронювана назва місця походження» чи «охоронюване географічне зазначення», або відповідні абревіатури «ОНМП» чи «ОГЗ».»;

(8) до статті 13 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання зареєстрованої назви для продуктів, на які не поширюється реєстрація, якщо такі продукти є порівнянними з продуктами, зареєстрованими під такою назвою, або якщо використання такої назви експлуатує, послаблює або руйнує репутацію охоронюваної назви, у тому числі якщо такі продукти використовують як інгредієнт;»;

(b) доповнити параграфом такого змісту:

«4. Охорона, згадана в параграфі 1, також поширюється на:

(a) товари, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах митної території Союзу; та

(b) товари, які продають шляхом дистанційного продажу, наприклад, електронної комерції.

Стосовно товарів, які ввозять на митру територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах такої території, група або будь-який оператор, що має право використовувати охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, мають право запобігати ввезенню, в ході торгівлі, товарів будь-якими третіми сторонами до Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах Союзу, якщо такі товари, включно з пакованням, походять із третіх країн та якщо на них без дозволу зазначено охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.»;

(9) до статті 15 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 другий підпараграф викласти в такій редакції:

«Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 57(2), крім випадків, коли подано заяву про заперечення відповідно до статті 49(3).»;

(b) у параграфі 2 вступну фразу викласти в такій редакції:

«Без обмеження статті 14 Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про продовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:»;

(10) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 16a
Існуючі географічні зазначення для ароматизованих винних продуктів

Назви, внесені до реєстру, створеного відповідно до статті 21 Регламенту (ЄС) Європейського Парламенту і Ради № 251/2014 (*7), автоматично вносять до реєстру, згаданого у статті 11 цього Регламенту, як охоронювані географічні зазначення. Відповідні специфікації вважають специфікаціями для цілей статті 7 цього Регламенту.

(*7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 від 26 лютого 2014 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень ароматизованих винних продуктів та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91 (OB L 84, 20.03.2014, с. 14).»;»

(11) у статті 21(1) вступну фразу викласти в такій редакції:

«1. Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 51(1), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її до закінчення строку і якщо в ній:

(12) у статті 23 параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. У випадку з продуктами, які походять із Союзу та реалізовуються як гарантована традиційна особливість, зареєстрована відповідно до цього Регламенту, символ, зазначений у параграфі 2 цієї статті, вказують у маркованні та рекламних матеріалах без обмеження параграфа 4 цієї статті. Вимоги щодо маркування, визначені у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, щодо представлення обов’язкової інформації застосовуються до зареєстрованих назв продукту. У маркованні також можна розмістити зазначення «гарантована традиційна особливість» або відповідну абревіатуру «ГТО».

Символ є необов’язковим у маркованні гарантованих традиційних особливостей, вироблених за межами Союзу.»;

(13) до статті 24 внести такі зміни:

(a) параграф 1 викласти в такій редакції:

«1. Зареєстровані назви підлягають охороні від будь-якого зловживання, імітації або згадування, у тому числі стосовно продуктів, використовуваних як інгредієнти, або від будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману.»;

(b) доповнити параграфом такого змісту:

«4. Охорона, згадана в параграфі 1, також поширюється на товари, які продають шляхом дистанційного продажу, наприклад, електронної комерції.»;

(14) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 24a
Перехідні періоди для використання гарантованих традиційних особливостей

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п’яти років, щоб дати можливість продуктам, зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 24(1), чи містить таку назву, продовжувати використовувати зазначення, під яким їх реалізують, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 49(3) або статті 51 доведено, що таку назву законно використовували на ринку Союзу протягом принаймні п’яти років, що передують даті публікації, передбаченій у пункті (b) статті 50(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 57(2), крім випадків, коли подано заяву про заперечення відповідно до статті 49(3).»;

(15) статтю 49 доповнити таким параграфом:

«8. Держава-член повинна невідкладно поінформувати Комісію у випадку ініціювання будь-яких проваджень у національному суді чи іншому національному органі стосовно заявки, поданої до Комісії, відповідно до параграфа 4, та у випадку анулювання заявки на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним.»;

(16) статтю 50 викласти в такій редакції:

«Стаття 50
Ретельне вивчення Комісією та опублікування для заперечення

1. Комісія вивчає заявки на реєстрацію, які вона отримає, відповідно до статті 49(4) та (5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов’язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату ретельного вивчення та процедури заперечення, проведених відповідною державою-членом.

Строк ретельного вивчення Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявника про причини такої затримки.

Не рідше ніж раз на місяць Комісія публікує список назв, на реєстрацію яких їй було подано заявки, а також дати їх подання.

2. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 1 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 5 та 6, виконано стосовно заявок на реєстрацію згідно зі схемою, визначеною в розділі II, або що умови, встановлені у статті 18(1) та (2), виконано стосовно заявок згідно зі схемою, визначеною у розділі III, вона публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу:

(a) для заявок згідно зі схемою, визначеною в розділі II, - єдиний документ і покликання на публікацію специфікації продукту;

(b) для заявок згідно зі схемою, визначеною в розділі III, - специфікацію.

3. Комісія повинна бути звільнена від обов’язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в параграфі 1, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 49(4), в якій або:

(a) Комісію інформують про те, що заявку було анульовано на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним; або

(b) міститься запит до Комісії з проханням призупинити ретельне вивчення, згадане в параграфі 1, оскільки ініційовано національне судове провадження для оскарження дійсності заявки, а держава-член вважає, що таке провадження основане на обґрунтованих підставах.

Таке звільнення діє, допоки держава-член не поінформує Комісію про те, що початкову заявку було відновлено або що держава-член відкликала свій запит про призупинення перевірки.»;

(17) до статті 51 внести такі зміни:

(a) параграфи 1, 2 та 3 викласти в такій редакції:

«1. Протягом трьох місяців із дати публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у третій країна та має законний інтерес, може подати до Комісії обґрунтовану заяву про заперечення.

Будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у державі-члені, яка не є державою-членом, з якої було подано заявку, та має законний інтерес, може подати обґрунтовану заяву про заперечення до держави-члена, в якій вона проживає чи має осідок, протягом строку, дозволеного для подання заперечення відповідно до першого підпараграфа.

2. Комісія повинна вивчити допустимість обґрунтованої заяви про заперечення на основі підстав для заперечення, встановлених у статті 10 стосовно охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, та на основі підстав для заперечення, встановлених у статті 21 стосовно гарантованих традиційних особливостей.

3. Якщо Комісія вважає, що обґрунтована заява про заперечення є прийнятною, протягом п’яти місяців із дати опублікування заяви в Офіційному віснику Європейського Союзу вона запрошує орган або особу, який/яка подав/подала обґрунтовану заяву про заперечення, та орган, який подав заявку до Комісії, до участі в належних консультаціях протягом розумного періоду, що не перевищує трьох місяців.

Орган або особа, який/яка подав/подала обґрунтовану заяву про заперечення, та орган, який подав заявку, повинні розпочати такі належні консультації без необґрунтованої затримки. Вони повинні надати одне одному релевантну інформацію для оцінювання того, чи заявка на реєстрацію відповідає умовам, встановленим у цьому Регламенті. Якщо згоди не досягнуто, таку інформацію надають Комісії.

У будь-який час упродовж періоду консультацій Комісія може на запит заявника продовжити строк для проведення консультацій щонайбільше на три місяці.»;

(b) параграф 5 викласти в такій редакції:

«5. Обґрунтована заява про заперечення та інші документи, які надсилають Комісії відповідно до параграфів 1, 2 та 3, складають однією з офіційних мов Союзу.»;

(18) у статті 52 параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:

«1. Якщо на основі інформації, яку Комісія отримала за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до першого підпараграфа статті 50(1), Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 5 та 6 стосовно схем якості, визначених у розділі II, або у статті 18 стосовно схем якості, визначених у розділі III, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 57(2).

2. Якщо Комісія не отримує жодної прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення відповідно до статті 51, вона без застосування експертної процедури, зазначеної у статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про реєстрацію назви.»;

(19) до статті 53 внести такі зміни:

(a) назву викласти в такій редакції:

«Стаття 53
Внесення змін до специфікацій продукту»;

(b) параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Зміни у специфікації продукту відносять до однієї з двох категорій залежно від їхньої важливості: Зміни на рівні Союзу, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу, і стандартні зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни.

Для цілей цього Регламенту «зміна на рівні Союзу» означає зміну у специфікації продукту, яка:

(a) включає зміну найменування охоронюваної назви місця походження чи охоронюваного географічного зазначення або зміну у використанні такого найменування;

(b) створює ризик зникнення зв’язку, згаданого в пункті (b) статті 5(1), для охоронюваних назв місця походження або зв’язку, згаданого в пункті (b) статті 5(2), для охоронюваних географічних зазначень;

(c) стосується гарантованих традиційних особливостей; або

(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.

«Стандартна зміна» означає будь-яку зміну у специфікації продукту, яка не є зміною на рівні Союзу.

«Тимчасова зміна» означає стандартну зміну, що стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов’язкових санітарних та фітосанітарних заходів або тимчасової зміни, необхідної у зв’язку зі стихійним лихом чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.

Зміни на рівні Союзу затверджує Комісія. Така процедура затвердження повинна відповідати процедурі, встановленій у статтях 49-52 mutatis mutandis.

Ретельне вивчення заявки повинне зосереджуватися на запропонованих змінах. У відповідних випадках Комісія або відповідна держава-член може звернутися до заявника з проханням змінити інші елементи специфікацій продукту.

Стандартні зміни затверджує та оприлюднює держава-член, на території якої знаходиться географічний район відповідного продукту, та доводять до відома Комісії. Треті країни затверджують стандартні зміни відповідно до застосовного законодавства відповідної третьої країни та повідомляють про них Комісію.»;

(c) параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Для полегшення адміністративного процесу внесення змін на рівні Союзу і стандартних змін до специфікацій продукту, у тому числі якщо внесення змін не передбачає жодних змін у єдиному документі, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 56 про доповнення правил щодо процесу подання заявки на внесення змін.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо процедур подання, форми та представлення заявки на внесення змін на рівні Союзу та щодо процедур подання і форми заявки на внесення стандартних змін та їх повідомлення Комісії. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 57(2).»;

(20) у додатку I пункт I доповнити абзацами такого змісту:

«- ароматизовані вина, визначені у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 251/2014,

- інші алкогольні напої, крім спиртних напоїв та продуктів виноградарства, визначені в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013,

- бджолиний віск.».

Стаття 3
Зміни до Регламенту (ЄС) № 251/2014

(1) назву викласти в такій редакції:

«Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 від 26 лютого 2014 року про визначення, опис, представлення та маркування ароматизованих винних продуктів та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91»;

(2) у статті 1 параграф 1 викласти в такій редакції:

«1. Цей Регламент встановлює правила щодо визначення, опису, представлення та маркування ароматизованих винних продуктів.»;

(3) у статті 2 пункт 3 вилучити;

(4) до статті 5 внести такі зміни:

(a) параграф 4 викласти в такій редакції:

«4. Торгові назви можуть бути доповнені або замінені географічним зазначенням ароматизованих винних продуктів, охоронюваним відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012.»;

(b) доповнити параграфами такого змісту:

«6. У випадку з ароматизованими винними продуктами, які виробляють у Союзі та які призначені для експорту до третіх країн, законодавство яких вимагає інших торгових назв, держави-члени можуть дозволити, щоб такі торгові назви зазначали поряд із торговими назвами, визначеними в додатку II. Такі додаткові торгові назви можуть бути представлені мовами, які не є офіційними мовами Союзу.

7. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 33 для доповнення додатка II з метою врахування технічного прогресу, змін у сфері науки та на ринку, міркувань щодо здоров’я споживачів або потреб споживачів в інформації.»;

(5) доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 6a
Інформація про поживну цінність та перелік інгредієнтів

1. Марковання ароматизованих винних продуктів, які реалізують у Союзі, повинне містити таку обов’язкову інформацію:

(a) інформація про поживну цінність відповідно до пункту (l) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011; та

(b) перелік інгредієнтів відповідно до пункту (b) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

2. Як відступ від пункту (a) параграфа 1, інформація про поживну цінність на пакованні чи на етикетці, прикріпленій до паковання, може обмежуватися енергетичною цінністю, яка може бути виражена з використанням символу «Е», що позначає «енергію». У таких випадках повну інформацію про поживну цінність надають за допомогою електронних засобів, визначених на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання. Таку інформацію про поживну цінність не повинні відображати разом із іншою інформацією для цілей продажу чи реалізації, і не повинне відбуватися збирання чи відстежування будь-яких даних про користувачів.

3. Як відступ від пункту (b) параграфа 1, перелік інгредієнтів може надаватися за допомогою електронних засобів, визначених на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання. У таких випадках застосовні зазначені нижче вимоги:

(a) жодні дані про користувача не повинні збиратися чи відстежуватися;

(b) перелік інгредієнтів не повинен відображатися разом із іншою інформацією, призначеною для цілей продажу чи реалізації; та

(c) інгредієнти, згадані в пункті (c) статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, повинні вказувати безпосередньо на пакованні або на етикетці, прикріпленій до паковання.

Зазначення, згадане в першому підпараграфі пункту (c) цього параграфа, повинне містити слово «містить», після якого вказують назву речовини або продукту згідно з переліком у додатку II до Регламенту (ЄС) № 1169/2011.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 33 про доповнення цього Регламенту шляхом уточнення правил щодо вказування та зазначення інгредієнтів для застосування пункту (b) параграфа 1 цієї статті.»;

(6) у статті 8 параграф 2 викласти в такій редакції:

«2. Найменування географічного зазначення ароматизованих винних продуктів, охоронюваних відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012, повинне бути зазначене на етикетці мовою чи мовами, якою чи якими його зареєстровано, навіть якщо таке географічне зазначення замінює торгову назву відповідно до статті 5(4) цього Регламенту.

Якщо найменування географічного зазначення ароматизованих винних продуктів, охоронюваних відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012, написане не латинськими літерами, воно також може бути зазначене однією чи декількома з офіційних мов Союзу.»;

(7) статтю 9 вилучити;

(8) главу III, що містить статті 10-30, вилучити.

(9) до статті 33 внести такі зміни:

(a) доповнити параграфом такого змісту:

«2a. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 5(7), надано Комісії на п’ятирічний період з 7 грудня 2021 року. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 6a(4), надано Комісії на п’ятирічний період з 8 грудня 2023 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до завершення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично продовжують на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого продовження не пізніше ніж за три місяці до завершення кожного такого періоду.»;

(b) параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 4(2), статті 5(7), статті 6a(4), статті 28, статті 32(2) та статті 36(1), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, указаних у такому рішенні. Рішення набуває чинності на наступний день після публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність делегованих актів, що вже набули чинності.»;

(c) параграф 5 викласти в такій редакції:

«5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 4(2), статті 5(7), статті 6a(4), статті 28, статті 32(2) та статті 36(1), набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців із дати повідомлення про такий акт не було висловлено жодних заперечень або якщо ще до закінчення такого періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісію, що вони не заперечуватимуть. Такий період продовжують ще на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.»;

(10) у додатку I пункт (1)(a) доповнити пунктом такого змісту:

«(iv) спиртні напої в кількості, що не перевищує 1% від загального об’єму.»;

(11) до додатка II внести такі зміни:

(a) у частині A перший абзац пункту (3) викласти в такій редакції:

«- до якого може бути доданий спирт; та»

(b) до частини B внести такі зміни:

(i) у пункті (8) перший абзац викласти в такій редакції:

«- який отримують виключно з червоного чи білого вина або з обох видів вин,»;

(ii) доповнити пунктом такого змісту:

Ароматизований напій на основі вина:

(a) який отримують із вина та в якому продукти виноградарства складають не менше 85% від загального об’єму,

(b) до якого додано смак і аромат виключно за допомогою смако-ароматичних препаратів, що отримують із трав чи спецій або і з трав, і зі спецій,

(c) який не забарвлюють,

(d) який має фактичну міцність за об’ємною часткою спирту не менше 7% ».

Стаття 4
Зміни до Регламенту (ЄС) № 228/2013

Доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 22a
Міжгалузева угода в Реюньйоні

1. Відповідно до статті 349 Договору, як відступ від статті 101(1) Договору та незважаючи на пункти (a)-(n) першого підпараграфа статті 164(4) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо міжгалузева організація, визнана відповідно до статті 157 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, здійснює діяльність виключно в Реюньйоні і вважається такою, що представляє виробництво, перероблення одного конкретного продукту або торгівлю ним, Франція може на запит такої організації поширити й на інших операторів, які не є членами такої міжгалузевої організації, правила, спрямовані на підтримку збереження та диверсифікації місцевого виробництва для підвищення рівня продовольчої безпеки в Реюньйоні, за умови, що такі правила застосовуються лише до тих операторів, які здійснюють діяльність виключно в Реюньйоні стосовно продуктів, призначених для місцевого ринку. Незважаючи на статтю 164(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, міжгалузеву організацію слід вважати такою, що є представником відповідно до цієї статті, якщо на неї припадає принаймні 70% від обсягу виробництва, торгівлі чи перероблення відповідного продукту чи відповідних продуктів.

2. Як відступ від статті 165 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо дію правил визнаної міжгалузевої організації, яка здійснює діяльність виключно в Реюньйоні, поширено згідно з параграфом 1 цієї статті, а діяльність, на яку поширюються такі правила, становить загальний економічний інтерес економічних операторів, які здійснюють діяльність виключно в Реюньйоні стосовно продуктів, які призначено для місцевого ринку, Франція може за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами ухвалити рішення про те, що окремі економічні оператори або окремі групи, які не є членами такої організації, але які здійснюють діяльність на такому місцевому ринку, повинні сплачувати організації всі ті фінансові внески, що й члени організації, або їх частину, якщо такі внески призначені для покриття витрат, зазнаних безпосередньо внаслідок провадження відповідної діяльності.

3. Франція повинна поінформувати Комісію про будь-яку угоду, сфера застосування якої розширюється відповідно до цієї статті.».

Стаття 5
Перехідні положення

1. Правила, застосовні до 7 грудня 2021 року, продовжують застосовуватися до заявок на охорону, заявок на затвердження змін та вимог щодо анулювання назв місця походження чи географічних зазначень, які Комісія отримала відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013 до 7 грудня 2021 року, та до заявок на реєстрацію та вимог щодо анулювання охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень або гарантованих традиційних особливостей, які Комісія отримала відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012 до 7 грудня 2021 року.

2. Правила, застосовні до 7 грудня 2021 року, продовжують застосовуватися до затверджень змін у специфікації продукту з назвою місця походження чи географічним зазначенням або гарантованими традиційними особливостями, які Комісія отримала відповідно до Регламенту (ЄС) № 1151/2012 до 8 червня 2022 року.

3. Правила, застосовні до 7 грудня 2021 року, продовжують застосовуватися до заявок на охорону, заявок на затвердження змін та вимог щодо анулювання назв ароматизованих вин як географічного зазначення, які Комісія отримала відповідно до Регламенту (ЄС) № 251/2014 до 7 грудня 2021 року. Однак рішення про реєстрацію ухвалюють відповідно до статті 52 Регламенту (ЄС) № 1151/2012 зі змінами, внесеними пунктом (18) статті 2 цього Регламенту.

4. Статті 29-38 та 55-57 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 продовжують застосовуватися після 31 грудня 2022 року стосовно зазнаних витрат і виконаних платежів за операціями, здійсненими до 1 січня 2023 року в рамках схем допомоги, згаданих в указаних статтях.

5. Статті 58-60 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 продовжують застосовуватися після 31 грудня 2022 року стосовно витрат і платежів, які було зазнано та виконано відповідно до 1 січня 2023 року в рамках схем допомоги, згаданих в указаних статтях.

6. Визнані організації виробників або їх асоціації у секторі фруктів та овочів, які мають операційну програму, яку зазначено у статті 33 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та яку затверджено державною-членом на період, що закінчується пізніше 31 грудня 2022 року, повинні до 15 вересня 2022 року подати запит до такої держави-члена , щоб її операційну програму було:

(a) оновлено для виконання вимог Регламенту (ЄС) 2021/2115; або

(b) замінено новою операційною програмою, затвердженою відповідно до Регламенту (ЄС) 2021/2115; або

(c) залишено без змін до кінця строку її дії на умовах, застосовних відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.

Якщо такі визнані організації виробників або їх асоціації не подадуть таких запитів до 15 вересня 2022 року, строк дії їхніх операційних програм, затверджених відповідно до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, закінчується 31 грудня 2022 року.

7. Програми підтримки у секторі вина, згадані у статті 40 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, продовжують застосовуватися до 15 жовтня 2023 року. Статті 39-54 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 продовжують застосовуватися після 31 грудня 2022 року стосовно:

(a) зазнаних витрат і виконаних платежів за операціями, здійсненими відповідно до вказаного регламенту до 16 жовтня 2023 року в рамках схеми допомоги, згаданої у статтях 39-52 того самого регламенту;

(b) зазнаних витрат і виконаних платежів за операціями, здійсненими відповідно до статей 46 та 50 вказаного регламенту до 16 жовтня 2025 року, за умови, що до 15 жовтня 2023 року такі операції здійснено частково, а зазнані витрати складають принаймні 30% від сукупних запланованих витрат, і що такі операції повністю завершено до 15 жовтня 2025 року.

8. Вино, яке відповідає вимогам щодо маркування, встановленим у статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, та ароматизовані винні продукти, які відповідають правилам щодо маркування, встановленим у Регламенті (ЄС) № 251/2014, які застосовуються в обох випадках до 8 грудня 2023 року, якщо такі вина та продукти було вироблено та марковано до вказаної дати, можуть залишатися в обігу, допоки їх запаси не буде вичерпано.

Стаття 6
Набуття чинності та застосування

Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Пункти (8)(d)(i), (8)(d)(iii), (10)(a)(ii) та (38) статті 1 застосовуються з 1 січня 2021 року.

Пункт (19)(b) статті 2 застосовується з 8 червня 2022 року.

Пункти (1), (2)(b), (8)(a), (8)(b), (8)(e), (18), (31), (35), (62), (68)(a), (69) та (73) статті 1 застосовуються з 1 січня 2023 року.

Пункти (32)(a)(ii) та (32)(c) статті 1 та пункт (5) статті 3 застосовуються з 8 грудня 2023 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Брюсселі 2 грудня 2021 року.

(-1) OB C 62, 15.02.2019, с. 214.
(-2) OB C 86, 07.03.2019, с. 173.
(-3) OB C 41, 01.02.2019, с. 1.
(-4) Позиція Європейського Парламенту від 23 листопада 2021 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику) та рішення Ради від 2 грудня 2021 року.
(-5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 від 18 липня 2018 року про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу, про внесення змін до регламентів (ЄС) № 1296/2013, (ЄС) № 1301/2013, (ЄС) № 1303/2013, (ЄС) № 1304/2013, (ЄС) № 1309/2013, (ЄС) № 1316/2013, (ЄС) № 223/2014, (ЄС) № 283/2014, і Рішення № 541/2014/ЄС та про скасування Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012 (OB L 193, 30.07.2018, с. 1).
(-6) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів та про скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 та (ЄС) № 1234/2007 (OB L 347, 20.12.2013, с. 671).
(-7) OB L 123, 12.05.2016, с. 1.
(-8) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2021/2115 від 2 грудня 2021 року про встановлення правил щодо підтримки стратегічних планів, які розробляють держави-члени згідно зі спільною аграрною політикою (Стратегічні плани за CAP) та фінансують Європейський сільськогосподарський гарантійний фонд (EAGF) та Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій (EAFRD), та про скасування регламентів (ЄС) № 1305/2013 та (ЄС) № 1307/2013 (див. сторінку 1 Офіційного вісника).
(-9) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2020/2220 від 23 грудня 2020 року про встановлення певних перехідних положень щодо підтримки від Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських територій (EAFRD) та від Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду (EAGF) у 2021 та 2022 роках та про внесення змін до регламентів (ЄС) № 1305/2013, (ЄС) № 1306/2013 та (ЄС) № 1307/2013 щодо ресурсів і застосування у 2021 та 2022 роках та Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо ресурсів і розподілу такої підтримки стосовно 2021 та 2022 років (OB L 437, 28.12.2020, с. 1).
(-10) Регламент Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року про встановлення спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів (Єдиний регламент про спільну організацію ринків) (OB L 299, 16.11.2007, с. 1).
(-11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 від 17 грудня 2013 року про фінансування, управління і моніторинг спільної сільськогосподарської політики та про скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 352/78, (ЄС) № 165/94, (ЄC) № 2799/98, (ЄC) № 814/2000, (ЄC) № 1290/2005 та (ЄC) № 485/2008 (OB L 347, 20.12.2013, с. 549).
(-12) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2021/2116 від 2 грудня 2021 року про фінансування, управління та моніторинг спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту (ЄС) № 1306/2013 (див. сторінку 187 Офіційного вісника).
(-13) Рішення Ради 94/800/ЄС від 22 грудня 1994 року про укладання від імені Європейського Співтовариства з питань, що належать до сфери її компетенції, договорів, щодо яких було досягнуто домовленості в рамках Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів (1986-1994 роки) (OB L 336, 23.12.1994, с. 1).
(-14) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 від 21 листопада 2012 року про схеми якості для сільськогосподарських продуктів та харчових продуктів (OB L 343, 14.12.2012, с. 1).
(-15) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2019/33 від 17 жовтня 2018 року про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про заявки на охорону назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина, процедуру заперечення, обмеження використання, внесення змін до специфікацій продуктів, скасування охорони, маркування та представлення (OB L 9, 11.01.2019, с. 2).
(-16) Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/787 від 17 квітня 2019 року про визначення, опис, представлення та маркування спиртних напоїв, використання назв спиртних напоїв у представленні та маркованні інших харчових продуктів, охорону географічних зазначень для спиртних напоїв, використання етилового спирту та дистилятів сільськогосподарського походження в алкогольних напоях, та скасування Регламенту (ЄС) № 110/2008 (OB L 130 17.05.2019, с. 1).
(-17) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 року про надання споживачам інформації про харчові продукти, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1924/2006 та (ЄС) № 1925/2006 та про скасування Директиви Комісії 87/250/ЄEC, Директиви Ради 90/496/ЄEC, Директиви Комісії 1999/10/ЄC, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄC, Директиви Комісії 2002/67/ЄC, Директиви Комісії 2008/5/ЄC та Регламенту Комісії (ЄС) № 608/2004 (OB L 304, 22.11.2011, с. 18).
(-18) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/633 від 17 квітня 2019 року про недобросовісні торговельні практики у відносинах між компаніями в ланцюгах постачання сільськогосподарських і харчових продуктів (OB L 111, 25.04.2019, с. 59).
(-19) Регламент Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року про імплементацію правил конкуренції, установлених у статтях 81 та 82 Договору (OB L 1, 04.01.2003, с. 1).
(-20) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 596/2014 від 16 квітня 2014 року про зловживання на ринку (Регламент про зловживання на ринку) та про скасування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/6/ЄС та директив Комісії 2003/124/ЄС, 2003/125/ЄС та 2004/72/ЄС (OB L 173, 12.06.2014, с. 1).
(-21) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 від 26 лютого 2014 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень ароматизованих винних продуктів та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91 (OB L 84, 20.03.2014, с. 14).