Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).

2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С. Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.

3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.

5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.

До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 № 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за № 382/4603 (зі змінами).

6. Визнати такими, що втратили чинність:

Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 № 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за № 786/4079 (зі змінами);

Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763 (зі змінами).

7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.

8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л. Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В. Андрущенко), Операційне управління (В.Д. Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок регулювання діяльності банків в Україні

Розділ I. Загальні положення

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

нормативи капіталу:

мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2),

достатності основного капіталу (Н3);

{Абзац сьомий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац восьмий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

нормативи ліквідності:

{Абзац дев'ятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Абзац десятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Абзац дев'ятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB);

коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR);

нормативи кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);

{Абзац шістнадцятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)--1,

__________
-1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).

загальної суми інвестування (Н12).

{Абзац розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

З метою підвищення стійкості банків у період фінансової та економічної нестабільності, створення ними запасу капіталу для підвищення спроможності протистояти ризикам Національний банк встановлює вимоги щодо формування банками буферів капіталу, а саме: буфера консервації, контрциклічного буфера та буфера системного ризику.

Для системно важливих банків Національний банк також установлює вимоги щодо формування буфера системної важливості.

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Абзац двадцять третій розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац двадцять четвертий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

Розділ II. Регулятивний капітал банку

Глава 1. Порядок розрахунку регулятивного капіталу банку

1.1. Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків-2, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

__________
-2 Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов'язані постійно оцінювати якість активних банківських операцій (здійснювати їх класифікацію), а також визначати розмір кредитного ризику відповідно до Положення № 351.

__________

{Абзац третій пункту 1.1 виключено на підставі Постанови Національного банку України № 486 від 22.11.2012}

Банки визначають кредитний ризик у валюті, що відповідає валюті активних банківських операцій.

Банки визначають величину кредитного ризику за всіма активними банківськими операціями як сукупний розмір кредитного ризику за цими операціями станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, у гривні (з урахуванням кредитного ризику за активними банківськими операціями в іноземній валюті в гривневому еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком).

Банки визначають величину непокритого кредитного ризику таким чином:

якщо величина кредитного ризику є меншою або дорівнює сумі сукупного розміру резервів за активними банківськими операціями, сформованих відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - розмір резервів за МСФЗ), розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, та очікуваних кредитних збитків, які відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань обліку фінансових інструментів відображаються на окремих аналітичних рахунках дисконтів, якщо такі кредитні збитки не обліковуються за рахунками резервів (далі - очікувані кредитні збитки, відображені за рахунками дисконтів), то величина непокритого кредитного ризику дорівнює нулю;

якщо величина кредитного ризику перевищує суму розміру резервів за МСФЗ, розміру уцінки фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, та розміру очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, то величина непокритого кредитного ризику дорівнює сумі такого перевищення.

Величина непокритого кредитного ризику розраховується станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, та включається до розрахунку нормативів капіталу протягом наступного місяця в установленому Національним банком порядку.

Банк під час розрахунку регулятивного капіталу зменшує на величину непокритого кредитного ризику прибуток банку, а саме:

нерозподілений прибуток минулих років;

результат поточного та звітного року (прибуток).

Якщо величина непокритого кредитного ризику перевищує розмір прибутку банку, то на суму такого перевищення зменшується розмір основного капіталу банку.

1.2. Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

1.3. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. Банк-правонаступник враховує до основного капіталу зареєстрований статутний капітал банку, що реорганізовується, з наступного дня після підписання передавального акта/розподільчого балансу банками - учасниками реорганізації;

б) додаткові внески акціонерів у статутний капітал;

в) фінансова допомога акціонерів банку;

г) прибуток, спрямований на збільшення статутного капіталу.

ґ) розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку:

{Абзац другий підпункту "г" пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013}

емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав), над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх первинного розміщення);

резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківської діяльності;

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

{Абзац підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови НБУ № 407 від 01.11.2005}

інші фонди банку.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків;

д) капітальний інструмент з умовами списання/конверсії;

е) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями будь-якої фізичної чи юридичної особи як резидента, так і нерезидента, яка має з банком відносини фінансового характеру (далі - контрагент), та зменшується на суму:

нематеріальних активів за мінусом суми амортизації;

капітальних вкладень у нематеріальні активи;

активів з права користування, базовими активами яких є нематеріальні активи, за мінусом суми амортизації;

збитків минулих років;

збитків поточного року;

збитків від операцій з акціонерами, що отримані після 04 червня 2016 року;

номінальної вартості акцій (паїв) власної емісії, продаж яких здійснено банком із відстроченням платежу, до дати отримання банком коштів у повній сумі за всіма акціями (паями) згідно з договором купівлі-продажу;

балансової вартості активів (необоротних активів, утримуваних для продажу; майна, що перейшло у власність банку як заставодержателя; основних засобів), які не використовуються банком під час здійснення видів діяльності, визначених статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інвестиційної нерухомості (далі - непрофільні активи), крім:

житлової нерухомості, отриманої у власність до 30 грудня 2021 року (включно), яка утримується не більше трьох років, та отриманої у власність із 31 грудня 2021 року, яка утримується не більше двох років;

інших активів, отриманих у власність до 30 грудня 2021 року (включно), які утримуються не більше трьох років, та отримані у власність із 31 грудня 2021 року, які утримуються не більше одного року.

Банки зменшують розмір основного капіталу на суму балансової вартості непрофільних активів з урахуванням абзаців десятого, одинадцятого підпункту "е" пункту 1.3 глави 1 розділу II цієї Інструкції із застосуванням таких коефіцієнтів:

до 13 січня 2021 року (включно) - 0;

із 14 січня 2021 року - 0,25;

із 31 грудня 2021 року - 0,5;

із 30 грудня 2022 року - 0,75;

із 29 грудня 2023 року - 1.

Банк визначає балансову вартість непрофільних активів, на яку зменшується основний капітал, відповідно до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні, установленої Національним банком.

1.4. Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

{Підпункт "а" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

{Підпункт "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 486 від 22.11.2012}

а) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010;

б) результат поточного та звітного року (прибуток), зменшений на суму:

нарахованих доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування, строк сплати яких не минув (крім доходів за цінними паперами, віднесеними до I групи активів зі ступенем ризику 0 відсотків згідно з вимогами підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, доходів за фінансовими активами, на розмір балансової вартості яких зменшується розмір регулятивного капіталу відповідно до вимог пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції, нарахованих доходів, що визнані банком під час придбання облігацій внутрішньої державної позики, що емітовані в іноземній валюті, та відображені за рахунками нарахованих доходів), зменшених на суму сформованих резервів, уцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, та збільшених на суму дооцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, у частині, що належить до таких нарахованих доходів. Нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими в іноземній валюті центральними органами виконавчої влади України, неотримані понад 30 днів із дати їх нарахування, строк сплати яких не минув, уключаються до таких нарахованих доходів із застосуванням коефіцієнтів:

до 31 березня 2021 року (включно) - 0;

з 01 квітня 2021 року - 0 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність до 31 березня 2021 року (включно);

з 01 квітня 2021 року - 0,2 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

з 31 грудня 2021 року - 0,5 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

з 30 червня 2024 року - 1 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

нарахованих доходів, строк сплати яких згідно з договором минув, зменшених на суму сформованих резервів, уцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів, та збільшених на суму дооцінки фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, у частині, що належить до таких нарахованих доходів.

Якщо прибуток поточного та звітного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку.

Прибутки та збитки від операцій з акціонерами, отримані до 04 червня 2016 року, уключаються до регулятивного капіталу банку в складі результату поточного та звітного років;

в) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

г) нерозподілений прибуток минулих років;

{Підпункт "д" пункту 1.4 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 806 від 19.11.2015}

ґ) капітальний інструмент з умовами списання/конверсії, який включається до додаткового капіталу.

1.5. Субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

Джерелами формування коштів субординованого боргу є власні та/або залучені кошти інвестора, крім залучених від банку-боржника.

Банк з метою включення субординованого боргу до капіталу банку підтверджує джерела формування коштів субординованого боргу.

Субординований борг включається до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

1.6. Фінансова допомога акціонерів (суми безповоротної фінансової допомоги, прощення кредитів, вкладів (депозитів), субординованого боргу тощо) включається до основного капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

Джерелом формування коштів фінансової допомоги акціонера є власні кошти акціонера, які надані в грошовій формі та є безповоротними.

Банк з метою включення фінансової допомоги акціонера до капіталу банку підтверджує джерело формування коштів фінансової допомоги акціонера.

1.7. Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.

1.8. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками та обліковуються за справедливою вартістю;

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

{Підпункт "г" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "ґ" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Підпункт "д" пункту 1.7 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

г) балансову вартість вкладень в інші банки на умовах субординованого боргу;

ґ) балансову вартість позалістингових цінних паперів (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України, Державною іпотечною установою та органами місцевого самоврядування України), які обліковуються за справедливою вартістю;

д) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України) та які обліковуються за справедливою вартістю;

е) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів;

{Абзац дев'ятий пункту 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

ж) розмір перевищення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних з банком осіб, над сумою, що становить 25 відсотків (20 відсотків - для спеціалізованих банків) загального розміру капіталу 1-го та 2-го рівнів, зменшеного на балансову вартість активів, зазначених у підпунктах “а” - “е” пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

1.9. Капітальний інструмент з умовами списання/конверсії - це капітальний інструмент зі строком погашення не менше ніж 50 років, який містить умови щодо припинення зобов’язань банку за інструментом шляхом списання або конверсії в разі настання тригерної події.

Джерелами формування коштів капітального інструменту з умовами списання/конверсії є власні та/або залучені кошти інвестора, крім коштів, отриманих інвестором унаслідок прямого/опосередкованого фінансування від банку-боржника.

Банк з метою включення капітального інструменту з умовами списання/конверсії до капіталу банку підтверджує джерела формування коштів цього інструменту.

Банк уключає капітальний інструмент з умовами списання/конверсії до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку.

Глава 2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку

2.1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 200 млн грн.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 77 від 18.06.2020}

2.2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1), що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", має відповідати вимогам пункту 2.1 глави 2 розділу II цієї Інструкції.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Розділ III. Порядок отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу, капітального інструменту з умовами списання/конверсії, фінансової допомоги акціонерів до капіталу банку

Глава 1. Вимоги щодо залучення субординованого боргу

1.1. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - іноземна валюта), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку) (далі - кошти на умовах субординованого боргу) з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

Приймаючий або перехідний банк, залучає кошти на умовах субординованого боргу від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, визначеному цим розділом.

Приймаючий банк має право переоформлювати зобов'язання, отримані від неплатоспроможного банку, у субординований борг у порядку, визначеному цим розділом (крім виконання вимог підпунктів "б", "е", "є", "ж" пункту 2.2 глави 2 та пункту 3.9 глави 3 розділу III цієї Інструкції).

1.2. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором [про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода)], так і шляхом випуску банком-боржником облігацій [про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі - договір)].

Зміна валюти/банківського металу протягом дії угоди (договору) не допускається.

1.3. Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій згідно з главою 4 цього розділу.

1.4. Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

{Пункт 1.6 глави 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

1.5. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію особи, у якої залучає ці кошти, згідно з вимогами законодавства України.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 39 від 13.02.2019}

{Пункт 1.8 глави 1 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 43 від 25.02.2019}

1.6. Банк-резидент може бути Інвестором за умови дотримання ним нормативів капіталу та ліквідності протягом останніх трьох місяців, що передують даті надання коштів на умовах субординованого боргу.

Глава 2. Документи, що подають банки для отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку

2.1. Рішення про надання/скасування Дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку (далі - Дозвіл), унесення змін до Дозволу приймає Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури (далі - Комітет з питань нагляду) протягом 30 робочих днів із дня отримання повного пакета документів.

Комітет з питань нагляду має право відмовити банку в наданні Дозволу в разі недотримання банком-боржником вимог розділу III цієї Інструкції та/або якщо внесення Інвестором (банком-резидентом) коштів на умовах субординованого боргу загрожує інтересам вкладників та кредиторів Інвестора (банку-резидента).

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій серед обмеженого кола юридичних осіб (розміщення облігацій шляхом закритого продажу) у Дозволі має міститися повний перелік цих осіб.

2.2. Для отримання Дозволу банк-боржник має у 10-денний строк після укладення угоди, договору з Інвестором подати такі документи (залежно від статусу інвестора):

а) клопотання банку-боржника про отримання Дозволу;

б) письмове підтвердження банку-боржника, що Інвестор не має фінансових та/або майнових зобов'язань перед банком-боржником на дату укладення угоди (договору), та список пов'язаних з Інвестором осіб, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, з якою укладено міжнародний договір України (далі - міжнародна фінансова установа);

в) копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між Інвестором і банком-боржником, - у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів;

г) копію договору - у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій;

ґ) копію рішення банку про випуск та умови випуску облігацій із зазначенням їх номіналу та загальної кількості;

{Підпункт "д" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

{Підпункт "е" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

{Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "з" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 112 від 17.03.2004}

{Підпункт "є" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 377 від 10.08.2004}

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 377 від 10.08.2004}

{Підпункт "д" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

д) копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу" коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку);

е) бізнес-план, розроблений банком-боржником, у якому мають бути передбачені: економічне обґрунтування щодо доцільності залучення коштів на умовах субординованого боргу; обґрунтування розміру процентної ставки за коштами, залученими на умовах субординованого боргу; програма капіталізації банку (з урахуванням усіх раніше укладених договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу), що передбачає відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованого боргу протягом останніх п'яти років дії угоди, що враховується до капіталу відповідно до пунктів 5.3, 5.4 глави 5 розділу III цієї Інструкції; прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативів капіталу; первинні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців.

Програма капіталізації банку затверджується правлінням та радою банку;

{Підпункт "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 78 від 16.07.2018}

є) документи щодо розкриття траси платежу грошових коштів Інвестора - юридичної особи, наданих на умовах субординованого боргу, відповідно до підпункту 1 пункту 158, пункту 159 глави 18 розділу III Положення про ліцензування банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2018 року № 149 (зі змінами) (далі - Положення № 149), крім випадків, коли Інвестором є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або міжнародна фінансова установа;

ж) документи щодо підтвердження джерел грошових коштів Інвестора -фізичної особи, наданих на умовах субординованого боргу, відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 170, пункту 171 глави 19 розділу III Положення № 149. Документи, визначені в підпункті 3 пункту 170 глави 19 розділу III Положення № 149, можуть не подаватися у випадках, передбачених у пункті 170-1 глави 19 розділу III Положення № 149.

Банк-боржник з метою розкриття траси платежу грошових коштів Інвестора та/або перевірки отримання грошових коштів Інвестора із підтверджених джерел зобов'язаний на вимогу Національного банку надати додаткову інформацію та/або документи, визначені в пункті 147-1, абзаці четвертому пункту 158 глави 18 розділу III Положення № 149.

2.3. Визначення пов'язаних з Інвестором осіб банк здійснює згідно зі статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

2.4. Документи, які подають банки для отримання Дозволу, повинні відповідати вимогам, що визначені в пунктах 5-15 глави 2 розділу I Положення № 149.

Глава 3. Вимоги щодо укладання угоди (депозитного договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу

3.1. Кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж п'ять років.

3.2. В угоді про залучення коштів на умовах субординованого боргу (в умовах випуску облігацій) має бути передбачено, що в разі ліквідації (банкрутства) банку-боржника задоволення вимог Інвестора здійснюватиметься після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

3.3. Розмір процентної ставки за субординованим боргом має бути обґрунтованим.

Розмір процентної ставки за субординованим боргом може бути підвищений у разі продовження строку дії угоди (договору), але за умови, що таке продовження здійснюється не раніше ніж через п'ять років із дня залучення коштів за угодою (договором).

{Пункт 3.4 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

3.4. {Абзац перший пункту глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.

3.5. Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.

3.6. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

3.7. Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу та/або встановлення комісії за дострокове розірвання угоди (договору) не дозволяються, про що зазначається в угоді (договорі).

3.8. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник, у тому числі приймаючий банк, не має права укладати договорів, за якими в банку-боржника виникає/може виникнути:

обов'язок щодо передавання Інвестору коштів/майна та/або виконання фінансових/майнових зобов'язань щодо Інвестора (крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна є сплатою процентів за залученим субординованим боргом) або

право вимоги до Інвестора (крім договорів, за якими банкборжник залучає кошти від Інвестора).

Банк-боржник здійснює розрахункові операції з Інвестором, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора, або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором, або до виникнення вимог банку-боржника до Інвестора.

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не дозволяється.

Вимоги, зазначені в абзацах першому - четвертому пункту 3.8 глави 3 розділу III цієї Інструкції, не поширюються на випадки, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа.

3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) сукупний обсяг вимог банку-боржника до пов'язаних з Інвестором осіб та/або наданих банком-боржником фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб не може перевищувати п'яти відсотків регулятивного капіталу банку, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа.

{Пункт 3.10. глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

3.10. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги 3.8 глави 3 розділу ІІІ цієї Інструкції на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.

{Пункт 3.11 глави 3 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

3.11. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.

3.12. Продовження дії Дозволу у зв'язку з продовженням строку дії угоди про залучення субординованого боргу здійснюється за рішенням Комітету з питань нагляду про внесення змін до Дозволу.

У разі укладення угоди про внесення змін стосовно продовження строку залучення субординованого боргу банк має привести умови основної угоди (зі змінами) у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі цієї Інструкції, що діють на дату укладення додаткової угоди.

Банк-боржник протягом 10 робочих днів із дня внесення таких змін, але не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії Дозволу, має надіслати до Національного банку клопотання щодо продовження дії Дозволу та документи, що передбачені в підпунктах "б", "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III цієї Інструкції, а також програму капіталізації банку, обґрунтування розміру процентної ставки, прогнозний розрахунок прибутковості банку та значень нормативів капіталу згідно з вимогами підпункту "е" пункту 2.2 глави 2 розділу III цієї Інструкції.

Субординований борг, щодо якого продовжується строк дії угоди, уключається до регулятивного капіталу банку з урахуванням нових умов угоди після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про продовження дії Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника файла з показниками статистичної звітності 79X “Дані про включення субординованого боргу до розрахунку капіталу банку”, який подається банком-боржником до Національного банку (далі - файл 79X);

3.13. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора. Банк надсилає до Національного банку клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та копію угоди (договору) протягом 10 робочих днів із дня внесення таких змін.

3.14. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Банк-боржник для отримання дозволу щодо нового Інвестора подає копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені в підпунктах "а", "б", "в" пункту 2.2 глави 2 розділу III цієї Інструкції.

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).

Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комітет з питань нагляду приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комітетом з питань нагляду обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності згідно з вимогами цього розділу.

3.15. Документи, які банки подають до Національного банку відповідно до вимог глави 3 розділу III цієї Інструкції, повинні відповідати вимогам, що визначені в пунктах 5-15 глави 2 розділу І Положення № 149.

{Главу 4 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

Глава 4. Вимоги щодо випуску облігацій

4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.

4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу).

За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.

4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.

4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.

4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.

4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.

4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.

4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Глава 5. Порядок подання звітності щодо врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку

{Пункт 5.1 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

{Пункт 5.2 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

{Пункт 5.3 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

{Пункт 5.4 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 159 від 29.12.2021}

5.1. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника файла 79X.

5.2. Субординований борг в іноземній валюті та банківських металах ураховується до регулятивного капіталу банку за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, установленим на звітну дату, з урахуванням строку, що залишився до дати погашення.

5.3. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:

5.4. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п’ять років дії угоди (договору) з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, випущені банком, на умовах субординованого боргу".

Приклад:

Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).

Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600 000 грн.

Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:

з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80% - 480 000 грн.;

з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60% - 360 000 грн.;

з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40% - 240 000 грн.;

з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20% - 120 000 грн.

{Пункт 5.9 глави 5 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

5.5. Банк-боржник у разі зміни переліку пов'язаних з Інвестором осіб має надіслати до Національного банку до 10 числа наступного за місяцем, в якому відбулися зміни, оновлений список пов'язаних з Інвестором осіб та письмове підтвердження про дотримання банком-боржником вимог пунктів 3.8, 3.9 глави 3 розділу III цієї Інструкції, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа.

5.6. Банк-боржник до 10 числа місяця має надіслати письмове повідомлення до Національного банку про виникнення вимог та/або надання фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаних з Інвестором осіб за попередній місяць.

Повідомлення має містити інформацію щодо найменування (або прізвище, ім'я та по батькові) пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, суми вимог банку та/або наданих банком фінансових/майнових зобов'язань щодо пов'язаної особи (пов'язаних осіб) з Інвестором, вартості набутих у власність цінних паперів (часток, паїв), емітованих пов'язаною особою (пов'язаними особами) з Інвестором, та розміру співвідношення цієї заборгованості до регулятивного капіталу банку.

5.7. Банк наступного робочого дня після набрання чинності правочином про прощення Інвестором субординованого боргу припиняє відображати прощений субординований борг у файлі 79Х. Банк протягом трьох робочих днів подає до Національного банку копію документа про прощення Інвестором субординованого боргу.

Глава 6. Контроль за коштами, залученими на умовах субординованого боргу

6.1. Національний банк здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану, включаючи програму капіталізації, та дотриманням ним вимог пунктів 3.8, 3.9 глави 3 розділу III цієї Інструкції під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби -під час проведення позапланової інспекційної перевірки).

6.2. У разі неусунення банком у встановлений Національним банком строк фактів порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу Комітет з питань нагляду розглядає питання про скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.

{Абзац другий пункту 6.2 глави 6 розділу III виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

6.3. У разі прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання файла 79X.

Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання файла 79X , після дати прийняття Комітетом з питань нагляду рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінений файл 79X.

Глава 7. Вимоги до капітального інструменту з умовами списання/конверсії для включення до капіталу банку

1. Договір, укладений між банком та інвестором за капітальним інструментом з умовами списання/конверсії (далі - Інвестор за Інструментом) (далі - Договір), який банк має намір уключити до капіталу банку, має передбачати такі умови:

1) капітальний інструмент з умовами списання/конверсії (далі - Інструмент) має строк погашення не менше ніж 50 років та не передбачає жодних умов, які б надавали право Інвестору за Інструментом вимагати його дострокового погашення;

2) Інструмент є повністю сплаченим;

3) Інструмент є незабезпеченим банком або іншою особою;

4) Інструмент не є предметом застави або іншого обтяження;

5) вимоги Інвестора за Інструментом у разі ліквідації банку задовольняються в останню чергу після задоволення вимог інших кредиторів банку, уключаючи за субординованим боргом;

6) банк погашає зобов’язання за Інструментом лише після погашення зобов’язань перед іншими кредиторами банку, уключаючи за субординованим боргом, строк виконання яких настав;

7) основна сума Інструменту в разі настання тригерної події, повністю або частково підлягає:

списанню на безповоротній основі - повне або часткове припинення зобов’язань банку за основною сумою Інструменту;

або

конверсії в прості акції банку - повне або часткове припинення зобов’язань банку за основною сумою Інструменту шляхом спрямування коштів за припиненими зобов’язаннями на придбання простих акцій банку додаткової емісії. Конверсія здійснюється відповідно до вимог законодавства України, чинних на дату настання тригерної події.

Наслідки тригерної події (початок та здійснення процедури списання або конверсії Інструменту) є незворотними, незважаючи на усунення банком тригерної події на наступні звітні дати шляхом здійснення заходів, інших, ніж списання або конверсія Інструменту;

8) тригерна подія настає в разі зниження п’яти і більше разів за останні 30 календарних днів поспіль показника достатності основного капіталу для визначення тригерної події (далі - ПОКТП) нижче тригерного значення, що відповідає одному із значень:

значення ПОКТП, визначеного Національним банком;

значення ПОКТП, визначеного банком (понад значення ПОКТП, визначеного Національним банком).

Розрахунок ПОКТП здійснюється відповідно до вимог Національного банку, чинних на дату такого розрахунку;

9) Інструмент не може бути достроково погашений за винятком:

дострокового погашення Інструменту за рішенням банку згідно з дозволом Національного банку, отриманим у порядку, визначеному главою 11 розділу III цієї Інструкції;

ліквідації банку з урахуванням вимог підпункту 5 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції;

10) Інвестор за Інструментом не має права вимагати від банку додаткових виплат/компенсацій у разі збільшення банком регулятивного капіталу, уключаючи збільшення за рахунок іншого Інструменту;

11) банк має право прийняти рішення про припинення сплати процентів за Інструментом у будь-який час та на необмежений період;

12) банк приймає рішення про припинення сплати процентів за Інструментом, якщо нарахування таких процентів може призвести до настання однієї або декількох подій:

тригерної події;

недотримання банком чинних вимог, установлених Національним банком, щодо достатності капіталу та формування буферів капіталу, з урахуванням результатів оцінки стійкості банку;

зниження значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче 10,625%;

13) банк не здійснює нарахування процентів за Інструментом за період припинення сплати процентів згідно з підпунктами 11 та 12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції і надалі нарахування процентів за цей період не відновлюється;

14) Інвестор за Інструментом не має права вимагати від банку здійснити нарахування та сплату процентів за Інструментом у разі прийняття банком рішення про припинення сплати процентів згідно з підпунктами 11 та 12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції;

15) банк у разі настання тригерної події:

списує нараховані проценти за Інструментом;

після списання або конверсії Інструменту не в повній сумі здійснює нарахування процентів на основну суму Інструменту, що залишилася після списання або конверсії;

16) банк здійснює сплату процентів за Інструментом за звітний рік у розмірі, не більшому, ніж сукупна сума:

прибутку попереднього звітного року, зменшеного на суму обов’язкових відрахувань до резервного та інших фондів банку згідно з вимогами законодавства України;

нерозподілених прибутків минулих років;

непокритих збитків минулих років.

Нараховані проценти в частині, що перевищують таку суму, не підлягають сплаті та списуються;

17) банк повідомляє Інвестора за Інструментом щодо прийняття рішення про припинення сплати процентів за Інструментом відповідно до підпунктів 11, 12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції згідно з порядком та в строк, визначеними Договором, але не пізніше дня, що передує даті сплати процентів;

18) погіршення кредитних рейтингів банку та/або юридичної особи, яка є контролером банку, не призводить до зростання розміру процентної ставки за Інструментом;

19) Інструмент з умовами списання не передбачає умов конверсії;

20) Інструмент з умовами конверсії передбачає умови конверсії та умови списання. Банк у разі настання тригерної події здійснює списання Інструменту з умовами конверсії в разі:

незабезпечення дотримання встановлених Національним банком вимог щодо конверсії згідно з пунктом 6 глави 10 розділу III цієї Інструкції;

ненадання Інвестором за Інструментом з умовами конверсії інформації та документів, необхідних для здійснення банком контролю згідно з вимогами підпунктів 2, 3 пункту 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції;

21) номінальна вартість та ціна розміщення простих акцій банку додаткової емісії, випуск яких здійснюватиметься в процесі конверсії Інструменту, визначатимуться відповідно до вимог чинного законодавства України на момент такої конверсії;

22) Інвестор за Інструментом не є юридичною особою, у якій банк має істотну участь [прямо та/або опосередковано володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або правами голосу за акціями (часткою в статутному капіталі) такої юридичної особи];

23) Інвестор за Інструментом не отримує від банку пряме фінансування, а саме:

на дату укладення Договору Інвестор за Інструментом не має фінансових та/або майнових зобов’язань перед банком;

протягом строку дії Договору Інвестор за Інструментом та/або пов’язані з ним особи не отримують від банку кошти та/або майно в будь-якій формі, крім випадків, якщо це є сплатою процентів за Інструментом.

Визначення пов’язаних з Інвестором за Інструментом осіб здійснюється відповідно до вимог законодавства України щодо визначення пов’язаних з банком осіб.

Вимоги абзацу третього підпункту 23 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції не поширюються на:

здійснення банком розрахункових операцій з Інвестором за Інструментом та/або пов’язаними з ним особами, якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора за Інструментом та/або пов’язаних з ним осіб чи до зустрічних вкладень між банком та Інвестором за Інструментом та/або пов’язаними з ним особами;

випадки, коли Інвестором за Інструментом є банк та кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученням банку-інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів та кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь;

24) Інвестор за Інструментом не отримує від банку опосередковане фінансування, а саме на дату укладення Договору та протягом строку його дії Інвестор за Інструментом не отримує фінансування [уключаючи кредити, позики, вклади (депозити), безповоротну фінансову допомогу, кошти за операціями з векселями та іншими цінними паперами, емітентом яких є Інвестор за Інструментом]:

від юридичної особи, до якої застосовуються вимоги щодо консолідації з банком відповідно до законодавства про нагляд на консолідованій основі та/або яка включена до консолідованої фінансової звітності, складеної відповідно до загальноприйнятих стандартів фінансової звітності (далі - учасник групи);

від особи, якій надано гарантію, інше фінансове зобов’язання, за якими кредитний ризик бере на себе банк або учасник групи;

джерелом походження якого є кошти банку;

25) Інвестор за Інструментом з метою забезпечення дотримання банком вимог для врахування Інструменту в капіталі зобов’язаний надавати банку такі інформацію та документи:

за Інструментом з умовами конверсії - для забезпечення дотримання вимог пункту 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції, а також для інформування банку про наміри щодо відступлення/передавання права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом;

у разі зміни найменування Інвестора за Інструментом та/або зміни списку пов’язаних з Інвестором осіб - для забезпечення дотримання вимог пунктів 8, 10 глави 9 розділу III цієї Інструкції.

2. Договір не повинен передбачати права Інвестора за Інструментом вимагати від банку:

1) сплати процентів за Інструментом - у разі сплати банком дивідендів за акціями та/або процентів за іншими Інструментами та/або доходів/процентів за субординованим боргом;

2) припинення сплати процентів за іншими Інструментами та/або доходів/процентів за субординованим боргом - у разі припинення банком сплати процентів за Інструментом.

3. Банк залучає кошти за Інструментом у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами), та в банківських металах (золото в стандартних та/або мірних зливках із фізичною поставкою до банку).

Зміна валюти/банківського металу протягом дії договору не допускається.

4. Банк уключає Інструмент до капіталу з наступного робочого дня після отримання від Національного банку дозволу на включення Інструменту до капіталу банку, порядок та умови надання якого визначені главою 8 розділу III цієї Інструкції.

5. Банк залежно від строку, що залишився до дати погашення Інструменту, уключає його до капіталу (у складі основного та/або додаткового капіталу) згідно з графіком уключення Інструменту (основної суми) до капіталу банку, визначеним у додатку 1 до цієї Інструкції.

6. Банк здійснює бухгалтерський облік Інструменту відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань бухгалтерського обліку.

Глава 8. Документи для отримання дозволу на включення Інструменту до капіталу банку та порядок їх розгляду Національним банком

1. Документи, які банки подають до Національного банку відповідно до вимог глави 8 розділу III цієї Інструкції, повинні відповідати вимогам, що визначені в пунктах 5-15 глави 2 розділу І Положення № 149.

2. Банк для отримання дозволу на включення Інструменту до капіталу банку (далі - Дозвіл на включення Інструменту) подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання Дозволу на включення Інструменту та обґрунтування щодо розміру процентної ставки за Інструментом;

2) копію Договору;

3) список пов’язаних з Інвестором за Інструментом осіб;

4) таблицю відповідності положень Договору щодо Інструменту вимогам Національного банку, складену згідно з додатком 2 до цієї Інструкції;

5) копії документів, які підтверджують надходження/зарахування коштів до банку на балансовий рахунок за Інструментом;

6) письмове запевнення банку, що його установчі документи, укладені ним договори та інші правочини не містять юридичних та процедурних положень/умов, які можуть перешкоджати здійсненню списання/конверсії Інструменту;

7) документи, визначені в підпункті 1 пункту 158, пункті 159 глави 18 розділу III Положення № 149, щодо розкриття траси платежу грошових коштів Інвестора - юридичної особи за Інструментом, отриманих банком за Договором;

8) документи, визначені в підпунктах 1, 3 пункту 170, пункті 171 глави 19 розділу III Положення № 149, щодо підтвердження джерел грошових коштів Інвестора - фізичної особи за Інструментом, отриманих банком за Договором. Документи, визначені в підпункті 3 пункту 170 глави 19 розділу III Положення № 149, можуть не подаватися у випадках, передбачених у пункті 170-1 глави 19 розділу III Положення № 149.

Банк з метою розкриття траси платежу грошових коштів Інвестора за Інструментом та/або перевірки отримання грошових коштів Інвестора за Інструментом із підтверджених джерел зобов'язаний на вимогу Національного банку надати додаткову інформацію та/або документи, визначені в пункті 147-1, абзаці четвертому пункту 158 глави 18 розділу III Положення № 149.

3. Банк для отримання Дозволу на включення Інструменту з умовами конверсії, додатково до документів, зазначених у пункті 2 глави 8 розділу III цієї Інструкції, подає до Національного банку такі документи:

1) відомості про структуру власності Інвестора за Інструментом, які дають змогу визначити усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в Інвесторі за Інструментом або можливість значного/вирішального впливу на управління та/або діяльність Інвестора за Інструментом, та ключових учасників Інвестора за Інструментом та ключових учасників юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами Інвестора за Інструментом, а також характер взаємозв’язків між зазначеними особами;

2) документи, що підтверджують станом на робочий день, що передує даті сплати коштів за Інструментом, відповідність фінансового/майнового стану Інвестора, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, і власників прямої та опосередкованої істотної участі в ньому вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування банків для осіб, які погоджують фактично набуту/збільшену істотну участь у банку, - якщо Інвестор за Інструментом, який не є власником істотної участі в банку, може набути істотну участь у банку внаслідок конверсії, або Інвестор за Інструментом, який є власником істотної участі в банку, може внаслідок конверсії збільшити розмір істотної участі в банку понад розміри, визначені статтею 34 Закону Україні “Про банки і банківську діяльність”;

3) документи, що підтверджують відповідність ділової репутації Інвестора за Інструментом, крім випадків, коли Інвестором є міжнародна фінансова установа, та власників прямої та опосередкованої істотної участі в ньому вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування банків, для осіб, які набувають/збільшують істотну участь у банку - якщо Інвестор за Інструментом, який не є власником істотної участі в банку, може набути істотну участь в банку внаслідок конверсії.

4. Банк має право отримати від Національного банку попередній висновок щодо відповідності положень проекту Договору вимогам, визначеним пунктами 1, 2 глави 7 розділу III цієї Інструкції.

Банк для отримання попереднього висновку подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання попереднього висновку із зазначенням запланованого строку укладення Договору, а також інформації щодо потенційного Інвестора за Інструментом;

2) проект Договору;

3) таблицю відповідності положень проекту Договору щодо Інструменту вимогам Національного банку, складену згідно з додатком 2 до цієї Інструкції.

5. Банк у разі заміни Інвестора за Інструментом уключає Інструмент до капіталу за умови отримання від Національного банку Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора.

Банк у разі заміни Інвестора за Інструментом з умовами конверсії має право отримати попередній висновок Національного банку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку згідно з пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції до дати:

1) вчинення правочину щодо заміни Інвестора за Інструментом - у разі намірів Інвестора за Інструментом здійснити відступлення права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом;

2) фактичного набуття новим Інвестором за Інструментом права вимоги за Договором - у разі відступлення/передавання новому Інвестору за Інструментом як правонаступнику прав вимог за Договором унаслідок реорганізації Інвестора за Інструментом.

6. Банк за Інструментом з умовами конверсії для отримання згідно з другим абзацом пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції попереднього висновку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку подає до Національного банку не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати вчинення правочину щодо відступлення права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом або фактичного набуття новим Інвестором права вимоги за Договором унаслідок правонаступництва такі документи:

1) клопотання банку про отримання попереднього висновку;

2) проект правочину щодо відступлення права вимоги за Договором новому Інвестору - у разі відступлення Інвестором за Інструментом права вимоги за Договором;

3) проект рішення (або прийняте рішення) уповноваженого органу Інвестора за Інструментом щодо його реорганізації, в процесі якої відбудеться відступлення/передавання права вимоги за Договором новому Інвестору за Інструментом - у разі переходу права вимоги за Договором новому Інвестору внаслідок правонаступництва;

4) список пов’язаних з новим Інвестором за Інструментом осіб;

5) документи щодо нового Інвестора за Інструментом та власників прямої та опосередкованої істотної участі в ньому, визначені пунктом 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції. Підтвердження достатності власних коштів зазначених осіб здійснюється на суму зобов’язань банку за основною сумою Інструменту станом на звітну дату, що передує даті подання документів до Національного банку.

7. Банк для отримання згідно з пунктом 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора протягом 10 робочих днів з дати набуття новим Інвестором за Інструментом права вимоги за Договором подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання про отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора за Інструментом;

2) копію правочину, на підставі якого новий Інвестор набув права вимоги за Договором;

3) список пов’язаних з новим Інвестором за Інструментом осіб;

4) документи, визначені пунктом 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції, у разі заміни Інвестора за Інструментом з умовами конверсії.

Банк має право не подавати до Національного банку документи, що вже подавалися банком з метою отримання попереднього висновку про відповідність нового Інвестора за Інструментом з умовами конверсії вимогам Національного банку згідно з пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції, за умови подання банком запевнення, що ці документи є дійсними, а інформація, яка в них міститься, є актуальною.

8. Національний банк за результатами розгляду документів, поданих банком відповідно до вимог пунктів 2 - 4, 6, 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції, перевіряє відповідність Інструмента вимогам, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції, та дотримання вимог щодо Інвестора за Інструментом, визначених главою 8 розділу III цієї Інструкції.

9. Національний банк у разі надання банком неповного пакета документів відповідно до вимог пунктів 2 - 4, 6, 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції повертає банку документи на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня їх отримання із обґрунтованими зауваженнями.

Банк у разі повторного надання до Національного банку пакета документів, які були повернуті на доопрацювання, разом з документами надає інформацію про усунені зауваження Національного банку.

10. Національний банк у разі надання банком повного пакета документів відповідно до вимог пунктів 2 - 4, 6, 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції, розглядає їх протягом:

1) 20 робочих днів з дня отримання документів - у разі їх подання згідно з пунктом 4 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання попереднього висновку щодо відповідності положень проекту Договору вимогам Національного банку;

2) 30 робочих днів з дня отримання документів - у разі їх подання згідно з:

пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання попереднього висновку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку;

пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора (за умови, що відбулася заміна Інвестора за Інструментом з умовами списання або за Інструментом з умовами конверсії банк отримав попередній висновок про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції);

3) трьох місяців з дня отримання документів - у разі їх подання згідно з:

пунктами 2 - 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання Дозволу на включення Інструменту;

пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції для отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора (за умови, що банк не отримував попередній висновок про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції).

11. Національний банк за результатами розгляду документів банку згідно з вимогами пункту 10 глави 8 розділу III цієї Інструкції:

1) надсилає банку лист щодо:

попереднього висновку про відповідність/невідповідність положень проекту Договору вимогам Національного банку - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктом 4 глави 8 розділу III цієї Інструкції;

попереднього висновку про відповідність/невідповідність нового Інвестора вимогам Національного банку, чинним на момент розгляду документів, - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктом 6 глави 8 розділу III цієї Інструкції;

2) приймає рішення щодо:

надання банку Дозволу на включення Інструменту або відмови в наданні такого Дозволу - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктами 2, 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції;

надання банку Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора з одночасним скасуванням Дозволу на включення Інструменту від первісного Інвестора або відмову в наданні Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора - за результатами розгляду документів, поданих згідно з пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції.

12. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні Дозволу на включення Інструменту згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 11 глави 8 розділу III цієї Інструкції в разі:

1) невідповідності Інструменту вимогам, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції;

2) недотримання вимог щодо розкриття траси платежу грошових коштів Інвестора -юридичної особи та/або підтвердження джерел формування грошових коштів Інвестора - фізичної особи за Інструментом згідно з підпунктами 7, 8 пункту 2 глави 8 розділу III цієї Інструкції, а також вимог щодо Інвестора за Інструментом з умовами конверсії згідно з пунктом 3 глави 8 розділу III цієї Інструкції.

13. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора згідно з абзацом третім підпункту 2 пункту 11 глави 8 розділу III цієї Інструкції в разі недотримання вимог щодо:

1) Інвестора за Інструментом з умовами конверсії, визначених підпунктом 4 пункту 7 глави 8 та підпунктом 22 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції;

2) неотримання Інвестором за Інструментом прямого та/або опосередкованого фінансування від банку відповідно до вимог підпунктів 23, 24 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції.

14. Національний банк повідомляє банк про рішення, прийняте відповідно до пункту 11 глави 8 розділу III цієї Інструкції, не пізніше наступного дня після його прийняття.

15. Банк на період розгляду Національним банком документів щодо заміни Інвестора за Інструментом має право не виключати Інструмент з розрахунку капіталу за умови:

1) подання повного пакета документів для отримання Дозволу на включення Інструменту від нового Інвестора у строк, визначений пунктом 7 глави 8 розділу III цієї Інструкції, та

2) отримання банком, згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 глави 8 розділу III цієї Інструкції, попереднього висновку про відповідність нового Інвестора вимогам Національного банку.

Глава 9. Контроль за дотриманням вимог до Інструменту

1. Банк зобов’язаний забезпечити постійний контроль за відповідністю Інструменту вимогам Національного банку, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції.

Уповноважений орган банку в разі встановленням банком фактів невідповідності Інструменту вимогам Національного банку приймає рішення про виключення Інструменту з капіталу банку не пізніше наступного робочого дня після встановлення фактів невідповідності Інструменту.

2. Національний банк у разі встановлення за результатами безвиїзного банківського нагляду або інспекційної перевірки факту невідповідності Інструменту вимогам, визначеним главою 7 розділу III цієї Інструкції, має право прийняти рішення про скасування Дозволу на включення Інструменту.

Національний банк повідомляє банк про прийняте рішення не пізніше наступного дня після його прийняття.

3. Банк не пізніше наступного робочого дня після отримання рішення Національного банку про скасування Дозволу на включення Інструменту або прийняття уповноваженим органом банку рішення про виключення Інструменту з капіталу банку виключає Інструмент з розрахунку капіталу та повідомляє про це Національний банк.

4. Банк за Інструментом з умовами конверсії протягом періоду його включення до капіталу забезпечує постійний контроль за:

1) тим, що установчі документи банку, договори та інші укладені ним правочини не містять юридичних та процедурних положень, які можуть перешкоджати здійсненню конверсії;

2) відповідністю Інвестора за Інструментом та власників прямої та опосередкованої участі в ньому вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування до власників істотної участі в банку - якщо Інвестор за Інструментом є власником істотної участі в банку або може набути/збільшити істотну участь у банку внаслідок конверсії;

3) структурою власності Інвестора за Інструментом та поданням до Національного банку:

інформації про зміни в структурі власників істотної участі в Інвесторі за Інструментом з урахуванням вимог Національного банку щодо розкриття інформації про структуру власності банку - протягом 10 робочих днів із дати таких змін;

документів, що підтверджують відповідність нових власників істотної участі в Інвесторі за Інструментом вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань ліцензування, для осіб, які погоджують з Національним банком фактично набуту/збільшену істотну участь у банку (якщо такі зміни потребували б отримання погодження Національного банку на набуття/збільшення істотної участі в банку, якби на момент такої зміни в структурі власників Інвестора за Інструментом конверсія в прості акції банку додаткової емісії вже відбулася) - протягом одного місяця.

Банк має право надіслати до Національного банку обґрунтоване клопотання щодо збільшення строку для подання документів, зазначених в абзаці третьому підпункту 3 пункту 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції.

5. Банк щоденно розраховує ПОКтп як відношення основного капіталу (без урахування Інструментів, які включаються банком до капіталу) до суми активів та позабалансових зобов’язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, де:

1) основний капітал визначається відповідно до підпунктів “а”-“ґ” та “е” пункту 1.3 та з урахуванням підпункту “б” пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції;

2) сума активів та позабалансових зобов’язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, визначається відповідно до пунктів 1.2-1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції.

7. Банк визначає тригерне значення ПОКТП на рівні не нижче одного зі значень:

1) 6,25% - значення ПОКТП, визначеного Національним банком;

2) понад 6,25% - значення ПОКТП, визначеного банком.

8. Банк у разі зміни найменування Інвестора за Інструментом письмово повідомляє Національний банк про такі зміни протягом 10 робочих днів після реєстрації цих змін до установчих документів Інвестора за Інструментом відповідно до законодавства України або законодавства іноземної країни, у якій зареєстрований головний офіс Інвестора - нерезидента.

9. Банк у разі прийняття рішення про припинення сплати процентів за Інструментом згідно з підпунктами 11-12 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції письмово повідомляє про це Національний банк протягом п’яти робочих днів після прийняття такого рішення із зазначенням інформації про причини прийняття рішення та заплановані заходи для їх усунення.

10. Банк у разі зміни списку пов’язаних з Інвестором за Інструментом осіб надсилає до Національного банку до 10 числа місяця наступного за місяцем, у якому відбулися зміни, оновлений список таких осіб та письмове запевнення про дотримання банком вимог підпункту 23 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції.

Глава 10. Вимоги до банку в разі настання тригерної події

1. Банк у разі настання тригерної події здійснює списання або конверсію основної суми Інструменту в розмірі не меншому, ніж найменше зі значень:

1) основної суми Інструменту;

2) суми, яка є необхідною для досягнення ПОКТП тригерного значення, та розрахована з урахуванням найнижчого значення ПОКТП, досягнутого банком:

за останні 30 календарних днів поспіль, протягом яких банком допущено зниження ПОКТП нижче тригерного значення п’ять і більше разів;

за період від дати настання тригерної події до дати списання Інструменту (у разі списання Інструменту) або проведення загальних зборів акціонерів банку/прийняття рішення єдиним акціонером банку про збільшення статутного капіталу банку та випуск акцій додаткової емісії (у разі конверсії Інструменту), якщо банком у цей період було допущено подальше зниження ПОКТП.

2. Банк після настання тригерної події виконує такі дії:

1) повідомляє Інвестора за Інструментом про настання тригерної події протягом трьох робочих днів із дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події;

2) надає Національному банку протягом трьох робочих днів із дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події, інформацію про настання тригерної події, наміри банку здійснити списання або конверсію Інструменту та основну суму Інструменту, яка підлягатиме списанню або конверсії;

3) здійснює списання основної суми Інструменту або її частини, у разі наміру банку здійснити списання Інструменту, протягом п’яти робочих днів з дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події;

4) подає до Національного банку, у разі намірів банку здійснити конверсію основної суми Інструменту або її частини, протягом трьох робочих днів з дня розрахунку ПОКТП, за результатами якого визначено настання тригерної події:

перелік заходів щодо здійснення конверсії (далі - перелік заходів), який відповідає вимогам пункту 4 глави 10 розділу III цієї Інструкції;

письмове запевнення, яке засвідчує, що банком протягом періоду включення Інструменту з умовами конверсії до капіталу забезпечено контроль за Інструментом згідно з пунктом 4 глави 9 розділу III цієї Інструкції.

3. Банк у разі наявності кількох Інструментів з умовами списання здійснює:

1) пропорційне списання всіх Інструментів - якщо Інструменти мають однакові тригерні значення, визначені згідно з підпунктом 8 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції (незалежно від дати укладення Договорів);

2) списання в першу чергу Інструментів, які мають найвищі тригерні значення - якщо Інструменти мають різні тригерні значення, визначені згідно з підпунктом 8 пункту 1 глави 7 розділу III цієї Інструкції (незалежно від дати укладення Договорів).

4. Банк у переліку заходів передбачає всі заходи, необхідні для здійснення конверсії шляхом додаткової емісії простих акцій банку згідно з вимогами законодавства України, чинного на дату настання тригерної події.

Банк у переліку заходів визначає строк/період виконання кожного заходу. Якщо внаслідок конверсії Інструменту Інвестор за Інструментом та/або власник істотної участі в ньому набудуть або збільшать істотну участь у банку, перелік заходів має передбачати строк подання банком до Національного банку документів для погодження набуття або збільшення істотної участі в банку цими особами.

Загальний строк виконання всіх заходів щодо конверсії Інструменту згідно з переліком заходів (включно з отриманням банком звіту про результати розміщення акцій банку додаткового випуску, зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку) визначається з урахуванням вимог Закону України “Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків” та не може перевищувати шість місяців.

5. Банк забезпечує своєчасне виконання заходів, визначених у переліку заходів, а також щомісяця до 05 числа місяця наступного за звітним надає Національному банку інформацію про виконання кожного заходу, визначеного в переліку заходів.

6. Банк здійснює списання Інструменту з умовами конверсії (у сумі, яка підлягала конверсії) протягом п’яти робочих днів із дати настання події, яка свідчить про незабезпечення дотримання встановлених Національним банком вимог щодо конверсії:

1) неподання банком до Національного банку переліку заходів та/або письмового запевнення про забезпечення контролю за Інструментом з умовами конверсії згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 глави 10 розділу III цієї Інструкції;

2) нескликання загальних зборів акціонерів (учасників) банку для розгляду питання щодо додаткової емісії простих акцій (не застосовується, якщо банк має єдиного акціонера) упродовж строку, визначеного в переліку заходів;

3) неприйняття загальними зборами акціонерів (учасників) банку або єдиним акціонером банку рішення щодо додаткової емісії простих акцій упродовж строку, визначеного в переліку заходів;

4) незатвердження уповноваженим органом банку результатів розміщення додаткових акцій банку, випущених із метою конверсії Інструменту, упродовж строку, визначеного в переліку заходів;

5) непогодження Національним банком змін до статуту банку у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу за рахунок Інструменту та/або набуття/збільшення Інвестором за Інструментом та/або власником істотної участі в ньому істотної участі в банку внаслідок конверсії Інструменту;

6) іншої події, визначеної у Договорі, настання якої свідчить про неможливість здійснення конверсії Інструменту з умовами конверсії, зокрема у строки, визначені переліком заходів.

Глава 11. Умови дострокового погашення Інструменту та вимоги щодо отримання банком відповідного дозволу

1. Банк має право здійснювати дострокове погашення Інструменту (у повній сумі або частково) лише на підставі відповідного дозволу Національного банку за умови одночасного спрямування за ініціативою Інвестора коштів за Інструментом на оплату:

1) простих акцій банку додаткової емісії або

2) іншого Інструменту, еквівалентного за якістю, що не матиме негативного впливу на рівень дохідності/прибутковості банку.

2. Дострокове погашення Інструменту впродовж перших п’яти років із дати укладення Договору можливе лише згідно з підпунктом 1 пункту 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

3. Банк з метою отримання дозволу на дострокове погашення Інструменту подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання банку про отримання дозволу з відповідним обґрунтуванням;

2) документи, що підтверджують дотримання банком вимог пункту 1 глави 11 розділу IIІ цієї Інструкції:

копію рішення загальних зборів акціонерів банку/єдиного акціонера банку про збільшення статутного капіталу шляхом додаткової емісії простих акцій - у разі дострокового погашення згідно з підпунктом 1 пункту 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції;

прогнозні розрахунки дохідності/прибутковості банку внаслідок включення до капіталу іншого Інструменту - у разі дострокового погашення згідно з підпунктом 2 пункту 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

4. Національний банк у разі подання банком неповного пакета документів, визначених пунктом 3 глави 11 розділу III цієї Інструкції, повертає банку ці документи протягом 10 робочих днів із дня їх отримання із зазначенням зауважень до пакету документів.

Банк у разі повторного подання до Національного банку пакету документів, які були повернуті на доопрацювання, разом з документами надає інформацію про усунені зауваження Національного банку.

5. Національний банк за результатами розгляду поданих банком документів, з урахуванням інформації, отриманої Національним банком під час здійснення ним банківського нагляду, протягом одного місяця з дня отримання повного пакету документів банку приймає одне з рішень:

1) про надання банку дозволу на дострокове погашення Інструменту;

2) про відмову в наданні банку дозволу на дострокове погашення Інструменту - у разі недотримання вимог, визначених пунктами 1 та 2 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

6. Банк повідомляє Інвестора за Інструментом про дострокове погашення Інструменту після отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення Інструменту.

7. Банк виключає з розрахунку капіталу Інструмент щодо якого отриманий дозвіл на дострокове погашення, після збільшення капіталу згідно з пунктом 1 глави 11 розділу III цієї Інструкції.

Глава 12. Вимоги щодо отримання дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку

1. Банк для отримання дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання про надання дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку;

2) документи, що підтверджують виникнення у банку зобов'язань перед акціонером, які були прощені цим акціонером, крім зобов'язань за субординованим боргом;

3) документи щодо розкриття траси платежу грошових коштів Інвестора -юридичної особи, визначені в підпунктах 1, 2 пункту 158, пункті 159 глави 18 розділу III глави 18 Положення № 149;

4) документи щодо підтвердження джерел власних грошових коштів Інвестора - фізичної особи, визначені в пунктах 170, 171 глави 19 розділу III Положення № 149. Документи, визначені в підпункті 3 пункту 170 глави 19 розділу III Положення № 149, можуть не подаватися у випадках, передбачених у пункті 170-1 глави 19 розділу III Положення № 149.

Банк з метою розкриття траси платежу грошових коштів акціонера та/або перевірки отримання грошових коштів акціонера із підтверджених джерел зобов'язаний на вимогу Національного банку надати додаткову інформацію та/або документи, визначені в пункті 147-1, абзаці четвертому пункту 158 глави 18 розділу III Положення № 149.

2. Банк має право не надавати документи, визначені в підпунктах 3, 4 пункту 1 глави 12 розділу III цієї Інструкції, якщо такі документи були надані банком для отримання Дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку відповідно до вимог глави 2 розділу III цієї Інструкції, про що зазначає в клопотанні Національного банку.

3. Документи, які подає банк на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку, повинні відповідати вимогам, що визначені в пунктах 5-15 глави 2 розділу І Положення № 149.

4. Комітет з питань нагляду приймає рішення про надання банку дозволу на включення фінансової допомоги акціонерів до основного капіталу банку протягом 30 робочих днів із дня отримання повного пакета документів.

Глава 13. Вимоги щодо отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу

1. Національний банк приймає рішення про надання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу в повному обсязі або частково в разі дотримання однієї з умов:

1) збільшення банком-боржником розміру регулятивного капіталу протягом останніх шести місяців на суму не меншу, ніж розмір субординованого боргу, який банк має намір достроково повернути Інвестору. Збільшення розміру регулятивного капіталу має бути здійснене виключно за рахунок збільшення статутного капіталу або субординованого боргу, або Інструменту;

2) спрямування коштів, які залучені на умовах субординованого боргу, на збільшення статутного капіталу;

3) спрямування коштів, які залучені на умовах субординованого боргу, до Інструменту відповідно до глав 7, 8 розділу III цієї Інструкції.

2. Банк для отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу відповідно до підпункту 1 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції подає до Національного банку клопотання та письмове підтвердження Інвестора про його згоду на дострокове погашення субординованого боргу.

3. Банк для отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції подає/забезпечує подання до Національного банку:

1) клопотання;

2) письмового підтвердження Інвестора про його згоду на дострокове погашення субординованого боргу;

3) копії рішення загальних зборів учасників банку;

4) копії тимчасового свідоцтва про реєстрацію Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій;

5) гарантійного листа Інвестора щодо спрямування поверненого субординованого боргу на збільшення статутного капіталу банку-боржника з метою забезпечення його капіталізації. Гарантійний лист має відповідати вимогам Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року № 1590/21902 (зі змінами) (далі - Положення № 346);

6) документів, визначених у главах 18, 19 розділу III Положення № 149, крім документів, визначених у підпунктах "є", "ж" пункту 2.2 глави 2 розділу III цієї Інструкції, якщо такі документи подавалися банком для отримання Дозволу;

7) документів, визначених у розділі V Положення № 149, якщо в разі дострокового погашення субординованого боргу відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції Інвестор (та/або інша особа) набуде або збільшить істотну участь у банку.

4. Комітет з питань нагляду приймає рішення про надання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції за умови відповідності Інвестора вимогам Положення № 149.

5. Банк для отримання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу відповідно до підпункту 3 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції, крім документів, визначених у главі 8 розділу III цієї Інструкції, подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання;

2) письмове підтвердження Інвестора про його згоду на дострокове погашення субординованого боргу;

3) гарантійний лист Інвестора щодо спрямування поверненого субординованого боргу до Інструменту банку-боржника з метою забезпечення його капіталізації. Гарантійний лист має відповідати вимогам Положення № 346.

6. Документи, які подає банк на отримання дозволу, повинні відповідати вимогам, що визначені в пунктах 5-15 глави 2 розділу I Положення № 149.

7. Комітет з питань нагляду приймає рішення про надання дозволу на дострокове погашення субординованого боргу:

1) протягом 30 робочих днів у разі дострокового погашення відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції;

2) у строки та з урахуванням порядку розгляду документів, що визначені в главі 3 розділу I Інструкції № 149, - у разі дострокового погашення відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 13 розділу III цієї Інструкції.

Розділ IV. Нормативи капіталу

Глава 1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)

1.1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.

1.2. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу та сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов'язань, зважених за ступенем кредитного ризику після їх зменшення на суму забезпечення, визначеного в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням вимог пункту 29 глави 1, глави 5 розділу VI цієї Інструкції.

{Абзац пункту 1.2 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 33 від 30.03.2018}

{Абзац пункту 1.2 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

Під час розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу до сумарної балансової вартості активів і позабалансових зобов’язань, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами, мінімальний розмір операційного ризику, помножений на коефіцієнт 10, та виключається величина непокритого кредитного ризику.

Мінімальний розмір операційного ризику розраховується відповідно до нормативно-правового акта Національного банку щодо порядку визначення мінімального розміру операційного ризику.

Банки включають до розрахунку нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) мінімальний розмір операційного ризику із застосуванням таких коефіцієнтів:

1) до 30 грудня 2021 року (включно) - 0;

2) із 31 грудня 2021 року - 0,5;

3) із 29 грудня 2023 року - 1.

1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів зі ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

активи за операціями з Національним банком;

{Абзац п'ятий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

активи та фінансові зобов'язання за операціями з центральними органами виконавчої влади України в національній валюті (гривні);

активи за операціями з міжнародними банками розвитку, визначеними відповідно до пункту 2 статті 117 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (далі - міжнародні банки розвитку);

активи, які забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України, наданою відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України (далі - державні гарантії) (облігації Державної іпотечної установи та боргові цінні папери підприємств, розміщення яких здійснюється під державні гарантії; кредити, надані органам державної влади та суб'єктам господарювання під державні гарантії, кредити, надані головним розпорядникам коштів державного бюджету та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів під державні гарантії, для здійснення капітальних видатків);

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

кредити, що надані органам державної влади;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за кредитами, що надані органам державної влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування України, емітовані в національній валюті (гривні);

кошти до запитання, що розміщені в банках, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

депозити овернайт та інші короткострокові депозити, що розміщені в банках, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банках, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банками-контрагентами, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані суб'єктами господарювання, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

боргові цінні папери, емітовані банками, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

г) IV група активів зі ступенем ризику 30 відсотків:

боргові цінні папери, емітовані банками, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

ґ) V група активів зі ступенем ризику 35 відсотків:

іпотечні кредити, що надані фізичним особам та включаються до складу іпотечного покриття, яке відповідає вимогам законодавства України, за іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, за умови наявності документального підтвердження спроможності позичальника погашати борг грошовими коштами, джерела походження яких не пов’язані із заставою, уключаючи нараховані доходи за такими кредитами, строк сплати яких згідно з договором не минув;

д) VI група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

депозити овернайт, що розміщені в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали до отримання за форвардними та ф'ючерсними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банками-контрагентами, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

кредити овернайт, що надані банкам, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам;

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані суб'єктами господарювання, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

боргові цінні папери, емітовані банками, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

активи за операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

е) VII група активів зі ступенем ризику 75 відсотків:

цінні папери, емітовані суб'єктами господарювання, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

є) VIII група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, що надані банкам, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

{Абзац одинадцятий підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 127 від 17.06.2022}

споживчі кредити, що надані фізичним особам, крім кредитів, уключених до підпунктів "ґ", "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

кредити, що надані фізичним особам на здійснення ними незалежної професійної діяльності;

цінні папери, що не включені до підпунктів "а", "в", "г", "д", "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

{Абзац підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

активи з права користування, базовими активами яких є матеріальні активи;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув.

{Підпункт "ж" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 127 від 17.06.2022}

1.4. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику балансову вартість боргових цінних паперів, емітованих в іноземній валюті центральними органами виконавчої влади України/місцевого самоврядування України, із застосуванням додаткових коефіцієнтів:

1) до 31 березня 2021 року (включно) - 0;

2) з 01 квітня 2021 року - 0 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність до 31 березня 2021 року (включно);

3) з 01 квітня 2021 року - 0,2 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

4) з 31 грудня 2021 року - 0,5 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

5) з 30 червня 2024 року - 1 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року.

1.5. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику вартість позабалансових зобов'язань із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

1.6. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку валютної позиції включається сума еквівалента дельти валютних деривативів, вбудованих в облігації внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, якщо зміна вартості вбудованого валютного деривативу через зростання/зниження офіційного курсу гривні до і-ої іноземної валюти призводить до зростання/зниження вартості фінансового інструмента з індексованою вартістю, що обліковується в активах банку. До розрахунку валютної позиції не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку відповідно до глави 1 розділу II цієї Інструкції;

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Еквівалент дельти валютного деривативу, вбудованого в облігації внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, в одиницях національної валюти розраховується як добуток дельти валютного деривативу, кількості одиниць і-ої іноземної валюти згідно з умовами валютного деривативу та офіційного курсу гривні до і-ї іноземної валюти на дату балансу.

Дельта валютного деривативу розраховується відповідно до визначеного Національним банком порядку оцінки за справедливою вартістю цінних паперів резидентів, що перебувають у власності Національного банку або приймаються ним як забезпечення виконання зобов'язань.

1.7. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

{Главу 2 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Главу 3 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Главу 3 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Глава 2. Норматив достатності основного капіталу (Н3)

1. Норматив достатності основного капіталу (Н3) визначається як співвідношення основного капіталу до суми активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику (далі - загальний обсяг ризику).

2. Основний капітал визначається відповідно до пункту 1.3 з урахуванням підпункту "б" пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

Загальний обсяг ризику визначається відповідно до пунктів 1.2 - 1.6 глави 1 розділу IV цієї Iнструкції.

3. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 7 відсотків.

Глава 3. Буфери капіталу. Комбінований буфер капіталу

1. Банк формує буфери капіталу, а саме:

1) буфер консервації;

2) контрциклічний буфер;

3) буфер системної важливості, якщо банк набув статусу системно важливого банку;

4) буфер системного ризику.

Сукупний розмір буферів капіталу, щодо яких Національний банк прийняв рішення про їх формування згідно з вимогами пунктів 2-5 глави 3 розділу IV цієї Інструкції, є комбінованим буфером капіталу.

2. Банк формує буфер консервації в розмірі 2,5% від загального обсягу ризику.

Рішення про дату початку формування банками буфера консервації та графік поетапного досягнення встановленого розміру приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера консервації.

3. Банк формує контрциклічний буфер у порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками контрциклічного буфера в разі виявлення ознак надмірного зростання кредитування/інших ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків.

Національний банк установлює розмір контрциклічного буфера в межах 0-2,5% від загального обсягу ризику банку.

Рішення про дату початку, порядок формування банками контрциклічного буфера, розмір/збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за 12 місяців до дати запровадження контрциклічного буфера.

4. Банк, який набув статусу системно важливого банку, формує буфер системної важливості відповідно до розділу X цієї Інструкції.

Рішення про дату початку формування банками буфера системної важливості приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системної важливості.

5. Банк формує буфер системного ризику в порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками буфера системного ризику в разі виявлення ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків (за винятком ризиків, урахованих для встановлення контрциклічного буфера капіталу).

Національний банк установлює розмір буфера системного ризику в межах 0-3% від загального обсягу ризику банку.

Рішення про дату початку та порядок формування банками буфера системного ризику, розмір/збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера, перелік банків, які зобов’язані його формувати, та/або критерії, на підставі яких визначаються такі банки.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системного ризику.

6. Банк формує буфери капіталу за рахунок елементів основного капіталу, визначених відповідно до підпунктів “а” - “ґ” та “е” пункту 1.3 глави 1 розділу II цієї Інструкції та з урахуванням підпункту “б” пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

7. Банк дотримується комбінованого буфера капіталу за умови одночасного забезпечення виконання таких вимог:

1) фактичне значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) становить не менше, ніж сукупний розмір нормативного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу;

2) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу (Н3) становить не менше, ніж сукупний розмір нормативного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

Розділ V. Нормативи ліквідності

Глава 1. Вимоги до ліквідності банків

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB), коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR).

{Пункт 1.3 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

{Главу 2 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Главу 3 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Главу 2 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

2. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR)

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів).

2. Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR) щодня як співвідношення високоякісних ліквідних активів до чистого очікуваного відпливу грошових коштів.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів. Сукупні очікувані надходження приймаються в розмірі не більше ніж 75 відсотків сукупних очікуваних відпливів.

Банк визначає очікувані відпливи та очікувані надходження грошових коштів із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB) мають бути не менші ніж:

80 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та 50 відсотків для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB) - починаючи з 31 грудня 2018 року;

90 відсотків - починаючи з 01 червня 2019 року;

100 відсотків - починаючи з 01 грудня 2019 року.

До банку, середньоарифметичне значення співвідношення зобов'язань в іноземній валюті до всіх зобов'язань банку, розраховане за останні 30 календарних днів, якого становить менше 5%, нормативне значення, встановлене для коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) в іноземній валюті (LCRIB), не застосовується.

3. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR)

1. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень стабільного фінансування, достатній для забезпечення фінансування діяльності банку на горизонті один рік.

2. Банк розраховує коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) як співвідношення обсягу наявного стабільного фінансування (ASF) до обсягу необхідного стабільного фінансування (RSF).

3. Банк розраховує обсяг:

1) наявного стабільного фінансування (ASF) як суму складових ASF (регулятивний капітал та зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти ASF, які відображають рівень їх стабільності на горизонті один рік;

2) необхідного стабільного фінансування (RSF) як суму складових RSF (активи та позабалансові зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти RSF, які характеризують їх ліквідність на горизонті один рік.

4. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), установленої Національним банком.

5. Нормативні значення коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) мають бути не менші ніж:

80 відсотків - починаючи з 01 квітня 2021 року;

90 відсотків - починаючи з 01 жовтня 2021 року;

100 відсотків - починаючи з 01 квітня 2023 року.

Розділ VI. Нормативи кредитного ризику

Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків

1. До активних операцій, що пов’язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов’язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов’язаний мати порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов’язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов’язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов’язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов’язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов’язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов’язаними з банком особами та списання заборгованості пов’язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції/списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов’язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов’язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов’язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов’язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов’язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов’язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов’язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

1) погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою;

2) придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою або права на які має пов'язана з банком особа.

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов’язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та нормативу великих кредитних ризиків (Н8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов’язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань.

Банк зобов’язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов’язаних контрагентів.

10. Термін “контроль” під час визначення групи пов’язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України “Про банки і банківську діяльність”, нормативно-правовим актом Національного банку щодо ліцензування банків.

11. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов’язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов’язань;

3) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики/в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) 50% або більше дебіторської заборгованості або зобов’язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50% загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта/доменне ім’я/посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов’язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов’язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов’язаний визнавати наявність зв’язків між контрагентами та визнавати групу пов’язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов’язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов’язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України “Про природні монополії”.

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, відображених за рахунками дисконтів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується прибуток поточного року/основний капітал банку згідно з вимогами підпункту “б” пункту 1.4 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) активами та фінансовими зобов'язаннями за операціями з центральними органами виконавчої влади України;

3) активами за операціями з міжнародними банками розвитку;

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

5) активами за операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності.

21. Банк, який є учасником банківської групи, має право виключати з розрахунку нормативів кредитного ризику 50% від суми всіх вимог банку до учасника кредитно-інвестиційної підгрупи цієї банківської групи (далі - учасник КІП) та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, за одночасного дотримання таких умов:

1) учасник КІП підлягає нагляду на індивідуальній основі з боку Національного банку;

2) показники звітності учасника КІП підлягають включенню до консолідованої звітності банківської групи з використанням методу повної консолідації відповідно до Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 червня 2012 року № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 липня 2012 року за № 1178/21490 (зі змінами);

3) управління кредитним ризиком в учаснику КІП здійснюється відповідно до Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2018 року № 64 (зі змінами), і внутрішньогрупових документів, а саме:

розроблено та впроваджено кредитну політику, політику управління кредитним ризиком, порядок та процедури управління кредитним ризиком;

установлено ліміти кредитного ризику та ризику концентрації в межах лімітів, визначених відповідальною особою банківської групи;

розроблено та впроваджено процес ухвалення кредитних рішень;

здійснюється моніторинг портфеля кредитів, уключаючи розрахунок величини кредитного ризику відповідно до вимог Положення № 351, раннє виявлення в боржників ознак потенційної проблемності, заходи щодо запобігання збільшенню кредитного ризику;

здійснюється контроль за оцінкою майна, яке є заставою за наданими кредитами;

здійснюється стрес-тестування кредитного ризику;

надаються інформація та звітність про кредитний ризик, у тому числі про ризик концентрації відповідальній особі банківської групи;

4) оцінка кредитного ризику здійснюється учасником КІП згідно з внутрішнім положенням, розробленим відповідно до Положення № 351, яке погоджено відповідальною особою банківської групи;

5) система внутрішнього контролю в банківській групі забезпечує належний контроль відповідальною особою банківської групи за дотриманням учасником КІП умов, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

6) відповідальна особа банківської групи надає Національному банку інформацію про активні операції учасника КІП за формою та у строки, визначені Національним банком.

22. Банк визначає суму, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у такій послідовності:

1) визначається обсяг усіх вимог банку до учасника КІП;

2) визначається обсяг усіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, зважених на відповідний коефіцієнт кредитної конверсії (CCF), визначених у Положенні № 351;

3) визначається сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

4) сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначена в підпункті 3 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зменшується на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу), визначеного в пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції;

5) визначається сума, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику, як 50% від суми, зазначеної в підпункті 4 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

23. Банк, який має намір застосовувати норми пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зобов’язаний надіслати Національному банку письмове повідомлення, яке має включати інформацію про:

1) дату початку застосування норми;

2) найменування учасника КІП;

3) дотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

24. Банк зобов’язаний на запит Національного банку надати інформацію щодо здійснення активних операцій учасником КІП, операції з яким виключаються з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у встановлений Національним банком строк.

25. Банк зобов’язаний у день виключення з розрахунку нормативів кредитного ризику операцій з учасником КІП відповідно до пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції відобразити інформацію про суму виключених операцій у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативів кредитного ризику.

26. Банк зобов’язаний включати до розрахунку нормативів кредитного ризику 100% суми всіх вимог банку до учасника КІП та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, якщо за результатами здійснення банківського нагляду та/або контролю відповідальною особою банківської групи виявлені факти недотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з наступного робочого дня після виявлення таких фактів відповідальною особою банківської групи або отримання повідомлення Національного банку.

Повідомлення Національного банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями надсилається банку засобами поштового зв’язку або системи електронної пошти Національного банку.

27. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та депозитних сертифікатів Національного банку, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

28. Банк уключає до розрахунку нормативів кредитного ризику (Н7, Н8, Н9) надані фінансові зобов'язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF) згідно з вимогами Положення № 351.

29. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, а також план заходів щодо приведення діяльності банку у відповідність до вимог законодавства щодо операцій з пов’язаними з банком особами, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.

Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.

За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

{Абзац п'ятий пункту 2.4 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н7) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

центральних органів виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

міжнародних банків розвитку;

банку, що має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

банку-гаранта, який є його материнською компанією або учасником міжнародної групи, до якої входить банк, за умови, що банк-гарант має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service".

Гарантії/резервні акредитиви, визначені в абзацах третьому - шостому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, мають відповідати:

уніфікованим правилам для гарантій або іншим міжнародним документам, що регулюють питання здійснення операцій за гарантіями/контргарантіями, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України;

уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів або іншим міжнародним документам, розробленим Міжнародною торговельною палатою (далі - МТП), які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України.

Гарантія/резервний акредитив є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до гаранта/емітента резервного акредитива;

чітко визначена сума гарантії/резервного акредитива та вид заборгованості, що забезпечується;

гарантія/резервний акредитив є безвідкличною(ним) та безумовною(ним), тобто немає умов, які дадуть змогу гаранту/емітенту резервного акредитива в односторонньому порядку припинити дію гарантії/резервного акредитива або збільшити вартість гарантії/резервного акредитива внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії гарантії/резервного акредитива, або не сплатити коштів за гарантією/резервним акредитивом у повному обсязі чи частково;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених гарантією/резервним акредитивом, має право вимагати від гаранта/емітента резервного акредитива сплатити кошти за гарантією/резервним акредитивом та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за відповідною гарантією/резервним акредитивом.

Гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою;

2) грошового покриття, розміщеного в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику від зміни курсів іноземних валют;

3) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів з одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

4) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

5) депозитних сертифікатів Національного банку;

6) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

7) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

Грошове покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень у боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами).

Договір про заставу майна/майнових прав, визначених у підпунктах 2-8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, крім договорів, укладених із державними підприємствами та підприємствами, не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких є у державній власності, має передбачати право банку на позасудове звернення стягнення на предмет застави з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу за кредитом у термін, передбачений договором, у сумі, що підлягає сплаті;

8) банківських металів, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнових прав на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

9) договорів, що передбачають обов’язок надавача забезпечення сплатити банку-кредитору суму заборгованості боржника/контрагента цього банку в разі невиконання боржником/контрагентом своїх зобов’язань перед банком-кредитором (далі - договір з надання забезпечення виконання зобов’язання), що укладені банком з:

міжнародними банками розвитку;

банками, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень “АА-” за класифікацією рейтингового агентства “Standard&Poor’s” або рейтингового агентства “Fitch Ratings”/рівень “Аа3” за класифікацією рейтингового агентства “Moody’s Investors Service”.

Договір з надання забезпечення виконання зобов’язання є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до надавача забезпечення;

чітко визначена сума забезпечення та вид заборгованості, що забезпечується;

зобов’язання надавача забезпечення є безвідкличними та безумовними, тобто немає умов, які дадуть змогу надавачеві забезпечення в односторонньому порядку припинити дію договору з надання забезпечення виконання зобов’язання або збільшити видатки банку-кредитора внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії такого договору, або не сплатити коштів за таким договором у повному обсязі чи частково;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених договором з надання забезпечення виконання зобов’язання, має право вимагати від надавача забезпечення сплатити кошти за договором з надання забезпечення виконання зобов’язання та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за цим договором.

Договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою.

{Пункт 2.6 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

{Абзац третій пункту глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт 2.7 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.8. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

{Пункт 2.10 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.

Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.

3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

Банк включає до розрахунку нормативу Н8 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

3.5. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов’язаних контрагентів, пов’язаних з банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

{Абзац п'ятий пункту 3.5 глави 3 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.

3.7. Банк під час розрахунку нормативу Н8 має право зменшувати суми всіх великих кредитних ризиків на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н8), визначеного в пункті 2.5 глави 2 та пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції.

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Банк зобов’язаний надавати інформацію до Національного банку про всі великі кредитні ризики відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку.

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Глава 4. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9)

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, до загального розміру капіталу 1-го та 2-го рівнів, зменшеного на балансову вартість активів, зазначених у підпунктах “а” - “е” пункту 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

{Абзац п'ятий пункту 4 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н9) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/резервних акредитивів:

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

міжнародних банків розвитку.

Гарантії/резервні акредитиви мають відповідати вимогам, визначеним в абзацах сьомому - п’ятнадцятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;

2) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

3) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

4) депозитних сертифікатів Національного банку;

5) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

6) договорів з надання забезпечення виконання зобов’язання, що укладені з міжнародними банками розвитку, за умови відповідності таких договорів вимогам абзаців четвертого - дев’ятого підпункту 9 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції.

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

{Пункт 7 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

8. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

9. Банк у день виникнення перевищення нормативного значення нормативу Н9 враховує розмір такого перевищення під час розрахунку регулятивного капіталу згідно з пунктом 1.8 глави 1 розділу II цієї Інструкції.

{Главу 5 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 5. Умови врахування забезпечення під час розрахунку нормативів кредитного ризику

1. Банк під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає принципам прийнятності забезпечення, визначеним Положенням № 351. Банк визначає суму забезпечення з урахуванням коефіцієнтів ліквідності забезпечення, визначених у додатку 6 до Положення № 351.

2. Банк уключає вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) активами, уключаючи вартість застави за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожним активом.

3. Банк не має права зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, якщо:

1) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім кредитів, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 3 глави 5 розділу VI цієї Інструкції);

2) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль;

3) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі облігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль;

4) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким забезпечення надано банку заставодавцем, який є пов’язаною з банком особою відповідно до вимог Закону України “Про банки і банківську діяльність”, становить більше ніж 30 календарних днів;

5) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 2, 7, 8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, становить більше ніж сім календарних днів.

Розділ VII. Нормативи інвестування

Глава 1. Вимоги щодо участі банку в юридичних особах

1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку в статутний капітал юридичної особи та за сукупними інвестиціями банку в статутні капітали юридичних осіб.

2. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, включаючи в разі створення юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови попереднього отримання письмового дозволу Національного банку на таке придбання, який надається:

1) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про ліцензування банків, - у разі придбання акцій (паїв) українського банку або придбання акцій (часток, паїв) іноземного банку з метою створення дочірнього банку;

2) у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції, - в інших випадках.

3. Банку забороняється набувати участь в юридичній особі, якщо законом або статутом цієї особи передбачена повна відповідальність учасника за зобов'язаннями такої юридичної особи.

4. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, без отримання письмового дозволу Національного банку, якщо:

1) акції (частки, паї) в юридичній особі набуваються у зв'язку з реалізацією банком права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року;

2) акції набуваються банком за договором андеррайтингу за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року.

5. Банк зобов'язаний відчужити акції (частки, паї), набуті відповідно до пункту 4 глави 1 розділу VII цієї Інструкції [далі - набуті акції (частки, паї)], протягом одного року з дня набуття права власності на них або до закінчення цього строку звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на подальше їх утримання у власності банку.

6. Банк залежно від мети подальшого утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на:

1) утримання у власності набутих акцій (часток, паїв);

2) тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу.

7. Національний банк надає дозвіл, зазначений у підпункті 1 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції для придбання акцій (часток, паїв).

8. Банк для отримання письмового дозволу, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, подає до Національного банку:

1) клопотання про отримання письмового дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу за підписом голови правління банку;

2) задокументоване обґрунтоване судження управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо:

причин, які унеможливили відчуження банком набутих акцій (часток, паїв) у строк, визначений частиною другою статті 50 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

спроможності банку відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.

9. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу, якщо банк не довів, що неможливість відчуження набутих акції (часток, паїв) була спричинена подіями чи обставинами, які перебувають поза контролем банку та/або не довів його спроможності відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.

10. Невідчуження банком набутих акцій (часток, паїв) протягом одного року з дня їх набуття за умови відсутності у банку дозволу, зазначеного в пункті 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції (незвернення за отриманням письмового дозволу), може бути підставою для розгляду Національним банком питання про застосування до банку адекватних заходів впливу.

11. Банк має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови одночасного дотримання таких вимог:

1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

2) придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи відповідає стратегії та бізнес-плану банку;

4) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

6) наявність прибутку за даними оборотно-сальдового балансу банку (файл 02Х), визначеного нормативно-правовим актом Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, на кожну звітну дату протягом останніх шести місяців, що передують даті звернення.

12. Банк для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання про отримання письмового дозволу за підписом голови правління банку;

2) рішення ради банку щодо участі банку в юридичній особі, що становить 10 і більше відсотків її статутного капіталу, та висновки підрозділів/колегіальних органів банку, на яких ґрунтувалося таке рішення;

3) поточну та заплановану структуру власності юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати.

13. Банк у клопотанні, визначеному в підпункті 1 пункту 12 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, зазначає:

1) ідентифікаційні дані юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати:

повне найменування;

місцезнаходження (повна адреса), ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - щодо юридичних осіб-резидентів;

місце реєстрації, місцезнаходження (повна адреса) українською та англійською мовами, ідентифікаційний код із витягу з торговельного, банківського, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс, - щодо юридичних осіб-нерезидентів;

2) види діяльності, які здійснює юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (у разі створення юридичної особи - види діяльності, які здійснюватиме юридична особа);

3) вартість придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи;

4) розмір частки в статутному капіталі юридичної особи, що набувається, сукупний розмір частки, який буде у власності банку в разі такого набуття;

5) економічне обґрунтування придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи з посиланням на положення стратегії та бізнес-плану банку, очікувані доходи згідно з бізнес-планом банку;

7) наміри щодо участі банку в органах управління юридичної особи;

8) інформацію про те, чи підлягає юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, регулюванню та нагляду в країні реєстрації такої особи, а також найменування органу нагляду, якщо підлягає;

9) є чи немає заборон у країні реєстрації на передавання інформації про діяльність юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, а також перелік заборон у разі їх наявності;

10) інформацію про те, чи буде наслідком придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи створення банківської групи або зміна структури власності наявної банківської групи;

11) запевнення про те, що законом та статутом юридичної особи не передбачена повна відповідальність учасника за її зобов'язаннями.

14. Банк, який внаслідок набуття акцій (часток, паїв) юридичної особи здійснюватиме контроль над цією юридичною особою, до клопотання додатково надає:

1) річну фінансову звітність юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, за попередні три роки поспіль;

2) бізнес-план юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (за наявності);

3) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

4) копію договору або іншого документа (його проєкту), на підставі якого придбаватимуться акції (частки, паї) юридичної особи.

15. Банк на запит Національного банку зобов'язаний надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для повного та всебічного аналізу й прийняття Національним банком рішення відповідно до глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

16. Національний банк розглядає пакет документів, поданий банком для отримання дозволу на придбання акцій (часток, паїв), протягом 30 робочих днів з дня отримання повного пакета документів, визначеного в главі 1 розділу VII цієї Інструкції.

17. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за однієї з підстав:

1) Національний банк дійшов висновку, що таке придбання матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку;

2) корпоративні зв'язки або структура управління, включаючи організаційну структуру групи, до якої входитиме банк, або заборони в країні реєстрації на передавання інформації про діяльність юридичної особи можуть перешкоджати здійсненню Національним банком ефективного банківського нагляду;

3) банк подав недостовірні відомості для отримання дозволу.

18. Рішення Національного банку про надання письмового дозволу/відмову в наданні письмового дозволу/скасування письмового дозволу, передбачене главою 1 розділу VII цієї Інструкції, приймається Комітетом з питань нагляду, копія якого надсилається банку не пізніше третього робочого дня з дня його прийняття.

19. Дозвіл Національного банку втрачає свою чинність, якщо банк не придбав акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, протягом 90 календарних днів із дня його отримання.

20. Національний банк у разі встановлення за результатами банківського нагляду факту подання недостовірних відомостей для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, має право прийняти рішення про скасування письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу.

21. Банк має протягом п'яти робочих днів із дня придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, на придбання яких отримано дозвіл Національного банку, надіслати письмове повідомлення Національному банку про таке придбання.

22. Національний банк з метою обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутних капіталах юридичних осіб, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

23. До розрахунку нормативів інвестування не включаються:

1) акції (частки, паї) та інші цінні папери, набуті банком у власність у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, і банк не утримує їх більше одного року;

2) придбані акції (частки, паї) банку - учасника банківської групи;

3) цінні папери, придбані банком за договором андеррайтингу та утримуються у власності банку не більше одного року;

4) акції та інші цінні папери, придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

24. Банк відображає інформацію про дані, які не включено до розрахунку нормативів інвестування згідно з пунктом 23 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у відповідному файлі з показниками статистичної звітності, який використовується для розрахунку нормативів інвестування.

25. Банк подає план реалізації набутих у власність цінних паперів, визначених у підпунктах 1, 3 пункту 23 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, та відповідне документальне підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом, протягом 30 календарних днів із дня набуття їх у власність.

Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутному капіталі окремої юридичної особи

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутних капіталах юридичних осіб.

{Абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

{Абзац другий пункту 1.3 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі - не більше ніж 20 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

{Пункт 1.7 глави 1 розділу виключено на підставі Постанови Національного банку № 430 від 16.11.2005}

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

1.11. Банки, які недотримуються встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв'язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов'язані протягом місяця подати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, План заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням термінів виконання заходів та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені терміни. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.

2.2. Банки зобов’язані постійно за кожний день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл із показниками статистичної звітності 01X “Дані про залишки на рахунках” (далі - файл 01X), визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

3.1. Банки зобов’язані постійно за кожний день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл 01X, визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

Банк, що є управителем ФФБ, має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови наявності документального підтвердження здійснення ним контролю за:

цільовим використанням забудовником спрямованих на будівництво коштів та вартістю будівництва;

дотриманням строків будівництва;

дотриманням технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування;

передаванням забудовником збудованих об'єктів інвестування довірителям за актами про приймання-передавання;

своєчасним наданням забудовником банку, що є управителем ФФБ, звітності за об'єктом будівництва.

Сума коштів, спрямованих на фінансування будівництва, має бути підтверджена документами, які оформлені згідно із законодавством України, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління одного ФФБ на суму коштів, спрямованих на фінансування об'єктів іншого ФФБ.

Банк, що є управителем ФФБ, не має права зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, у разі:

відкриття фінансування будівництва без наявності визначеного законодавством України переліку документів;

установлення обов'язкових для довірителів ФФБ умов, з якими вони не мали змоги ознайомитися перед укладенням договору про участь у ФФБ, за винятком норм, установлених законодавством України;

висування вимог до довірителя щодо надання додаткових коштів за закріплені за ним вимірні одиниці об'єкта інвестування;

розірвання банком, що є управителем ФФБ, в односторонньому порядку договору про участь у ФФБ, крім випадків невиконання довірителем своїх зобов'язань, передбачених договором про участь у ФФБ;

закріплення одного об'єкта інвестування одночасно за більше ніж одним довірителем та укладення з цими довірителями різних договорів про участь у ФФБ;

нецільового використання забудовником коштів, спрямованих на фінансування будівництва;

збільшення строків будівництва понад 90 днів;

несанкціонованого відчуження або обтяження забудовником будь-яким способом об'єктів інвестування, майнові права на які передані банку, що є управителем ФФБ;

суттєвого погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та/або об'єктів інвестування порівняно з початковими, узгодженими під час укладення договору між банком, що є управителем ФФБ, та забудовником.

г) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

{Пункт 3.3 глави 3 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

Глава 4. Особливості нагляду за діяльністю банку, що втратив статус перехідного банку

4.1. До банку, що втратив статус перехідного банку, який був створений відповідно до абзацу другого частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не застосовуються заходи впливу протягом шести місяців із дня втрати ним такого статусу за:

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

наявність у банку збитків, які спричинені формуванням резервів для відшкодування можливих втрат та/або уцінкою фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, пов'язаних з активами, отриманими від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

порушення порядку формування та зберігання обов'язкових резервів за зобов'язаннями, що були отримані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4.2. Банк зобов'язаний розробити План заходів щодо забезпечення відповідності своєї діяльності вимогам законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку (далі - План заходів).

План заходів затверджується радою банку.

Строк виконання розробленого Плану заходів не має перевищувати шість місяців із дня втрати банком статусу перехідного.

4.3. Банк зобов'язаний подати План заходів структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку протягом 10 робочих днів із дня втрати ним статусу перехідного.

4.4. Національний банк у разі наявності зауважень або доповнень до поданого банком Плану заходів, надсилає лист банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями.

Банк зобов'язаний протягом 10 робочих днів із дня отримання листа Національного банку подати доопрацьований План заходів.

{Главу 5 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 77 від 18.06.2020}

а) за щоденними розрахунками:

нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);

б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):

нормативи інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12);

в) станом на дати, які є звітними для файлів із показниками статистичної звітності з декадною періодичністю відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку:

нормативи достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2), достатності основного капіталу (Н3), коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) та комбінований буфер капіталу;

г) за щоденними розрахунками коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB), які розраховуються за формулою середньоарифметичної величини, виходячи зі значень LCRBB/LCRIB за останні 30 календарних днів.

{Главу 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 254 від 20.06.2012}

Глава 2. Вимоги до діяльності філії іноземного банку

2.1. Філія іноземного банку має виконувати такі нормативи:

достатності (адекватності) регулятивного капіталу;

{Абзац третій пункту 2.1 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац четвертий пункту 2.1 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

ліквідності;

кредитного ризику;

інвестування.

3.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою

3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою:

Xi - Xs - абсолютне значення відхилення за i-й день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл 01X;

n - кількість днів у місяці, за які відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл 01X.

3.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою

При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами для нормативів Н11, Н12:

{Підпункт "а" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

б)

{Абзац перший підпункту "б" пункту 3.3 глави 3 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Ai = Xi, якщо Xi >= (Xs - Ds),

Аi = Xs - Ds, якщо Xi < (Xs - Ds).

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

3.4. Розрахунок середньоарифметичної величини коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB) здійснюється за такою формулою:

Глава 4. Звітність банків

4.1. Файли з показниками статистичної звітності банків поділяються на щоденні, декадні, місячні, квартальні та річні.

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт глави розділу ІХ виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац другий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац третій пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац четвертий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац п'ятий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац шостий пункту 4.1 глави 4 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Пункт глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 250 від 20.06.2012}

4.3. Складання висновків щодо діяльності кожного банку за результатами аналізу його фінансового стану здійснюється за формою та в строки, що встановлюються розпорядчим актом Національного банку.

{Пункт глави розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 273 від 09.06.2010}

Розділ X. Вимоги щодо діяльності системно важливих банків

1. Системно важливий банк здійснює свою діяльність відповідно до вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку та цієї Інструкції.

2. Системно важливий банк зобов'язаний дотримуватися спеціального значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 20 відсотків.

Спеціальне значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) не поширюється на активні операції, що здійснені банком за договорами, що укладені до дня набуття ним статусу системно важливого, у разі дотримання значення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 25 відсотків та за умови, що після дня набуття банком статусу системно важливого до таких договорів не вносилися зміни щодо:

1) збільшення суми та/або строку користування активом, крім змін, внесених у рамках процедури фінансової реструктуризації (комплекс заходів із реструктуризації заборгованості боржника під час процедури добровільної фінансової реструктуризації або процедури досудової санації, що здійснюються на умовах та в порядку, установлених законодавством України та/або міжнародною практикою). Продовження строку дії окремого траншу в рамках відкритої банком боржнику кредитної лінії не є внесенням змін до умов договору щодо збільшення строку користування активом;

2) зміни умови зобов'язання з кредитування з відкличної на безвідкличну.

Вимоги абзаців другого - четвертого пункту 2 розділу X цієї Інструкції не поширюються на активні операції, здійснені з дня, наступного за днем набуття банком статусу системно важливого, на виконання відкличних зобов'язань з кредитування за договорами, за якими визначено безумовне право банку в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань.

Системно важливий банк, що набув статусу спеціалізованого банку, дотримується значень нормативів, установлених для спеціалізованих банків.

3. Системно важливий банк формує буфер системної важливості в межах 1-2% від загального обсягу ризику.

Розмір буфера системної важливості для банку, визначеного системно важливим під час першого етапу, визначається залежно від значення показника системної важливості банку, розрахованого відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань визначення системно важливих банків:

Банк, визначений системно важливим під час другого етапу, формує буфер системної важливості у розмірі 1 % від загального обсягу ризику.

{Абзац четвертий пункту 3 розділу X виключено на підставі Постанови Національного банку № 131 від 03.12.2021}

4. Банк після набуття статусу системно важливого банку зобов'язаний:

2) після спливу шести місяців із дня оприлюднення рішення Національного банку про запровадження буфера системної важливості дотримуватися вимог щодо формування буфера системної важливості.

5. Банк після втрати статусу системно важливого банку має дотримуватися вимог, установлених цим розділом, протягом 12 місяців із дня втрати такого статусу.

6. Системно важливий банк розробляє план відновлення діяльності банку відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань розроблення планів відновлення діяльності банків.

7. Системно важливий банк протягом двох тижнів із дня проведення загальних зборів акціонерів надає Національному банку інформацію про розглянуті на зборах питання та прийняті щодо них рішення.

8. Рада системно важливого банку зобов'язана повідомити Національний банк про конфлікт інтересів щодо керівників банку протягом трьох робочих днів із дня його виявлення.

9. Системно важливий банк зобов'язаний повідомити Національний банк протягом трьох робочих днів із дня отримання повідомлення про відкриття провадження в судових справах, винесення рішень за якими може мати значний негативний вплив на репутацію банку та/або призвести до втрати активів у розмірі більше ніж один відсоток.

{Додаток до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні виключено на підставі Постанови Національного банку № 723 від 17.11.2014}

ГРАФІК
включення Інструменту (основної суми) до капіталу банку

Таблиця відповідності положень Договору/проекту Договору щодо Інструменту вимогам Національного банку

Пояснення щодо заповнення таблиці:

1. У колонці 2 зазначаються вимоги Національного банку щодо Інструменту, визначені пунктами 1 та 2 глави 7 розділу III Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, у розрізі кожної вимоги.

2. У колонці 3, 4 зазначаються положення Договору/проекту Договору щодо Інструменту, які за змістом відповідають вимогам Національного банку щодо Інструменту, визначеним у колонці 2.

3. У колонці 5 зазначається інформація про дотримання банком вимог Національного банку щодо Інструменту, визначених у колонці 2.