Директива 2001/97/ЄС Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу, яка вносить зміни в Директиву Ради 91/308/ЄЕС щодо запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей - Декларація Комісії

4 грудня 2001 року

Неофіційний переклад

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ і РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

враховуючи Договір про заснування Європейського Співтовариства ( 994_017 ) та зокрема статтю 47 (2), перше і третє речення, і статтю 95 цього ж Договору,

враховуючи пропозицію Комісії,

враховуючи думку Економічного і Соціального Комітету,

діючи згідно з процедурою, викладеною в статті 251 Договору ( 994_017 ), у світлі спільного тексту, схваленого Узгоджувальним Комітетом 18 вересня 2001 року,

оскільки:

(1) Доречно, щоб Директива 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) (далі - "Директива") як один з основних міжнародних інструментів для боротьби з відмиванням грошей була оновлена згідно з висновками Комісії і побажаннями, висловленими Європейським Парламентом і Державами-членами. Таким чином, Директива повинна не тільки відображати кращу міжнародну практику в цій галузі, але також і надалі встановлювати високі стандарти захисту фінансового сектора та інших уразливих видів діяльності від згубного впливу доходів від злочинної діяльності.

(2) Генеральна Угода про торгівлю послугами ( 981_017 ) (ГАТС) дозволяє членам вживати заходів, необхідних для захисту моралі суспільства, а також вживати заходів з міркувань, продиктованих розсудливістю, включаючи заходи для забезпечення стабільності й цілісності фінансової системи. Такі заходи не повинні накладати обмеження, які виходять за межі того, що необхідне для досягнення цих цілей.

(3) Директива ( 994_148 ) чітко не визначає, які саме органи влади Держав-членів повинні отримувати повідомлення про підозрілі операції від філій кредитних і фінансових установ, головний офіс яких знаходиться в іншій Державі-члені, так само як і не встановлює, який саме орган влади Держави-члена відповідає за забезпечення того, щоб такі філії дотримувалися положень цієї Директиви. Органи влади Держав-членів, де знаходиться філія, повинні отримувати такі повідомлення й виконувати зазначені вище обов'язки.

(4) Такий розподіл обов'язків має чітко встановлюватися в Директиві ( 994_148 ) через внесення поправки до визначення "кредитні установи" і "фінансові установи".

(5) Європейський Парламент висловив стурбованість з приводу того, що діяльність пунктів обміну валюти і пунктів з переказу грошей уразлива щодо відмивання грошей. Тепер Директива ( 994_148 ) має розповсюджуватися й на ці види діяльності. Щоб розвіяти будь-які сумніви щодо цього, Директива повинна чітко підтвердити, що вона охоплює й ці види діяльності.

(6) Для якомога повнішого охоплення фінансового сектора необхідно, щоб положення Директиви ( 994_148 ) застосовувалися також і до діяльності інвестиційних фірм згідно з визначенням Директиви Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг у сфері цінних паперів ( 994_187 ).

(7) Директива ( 994_148 ) зобов'язує Держави-члени боротися тільки з відмиванням доходів, отриманих у результаті злочинної діяльності, пов'язаної з наркотиками. За останні роки стала помітною тенденція до ширшого визначення поняття відмивання грошей на основі ширшого переліку злочинів, що стосуються відмивання грошей або які лежать в основі пов'язаних з ними злочинних дій, що відображається, наприклад, у редакції 1996 року "40 Рекомендацій ФАТФ" ( 1124-2001-п ) - провідного міжнародного органу в боротьбі з відмиванням грошей.

(8) Ширший перелік порушень, що стосуються відмивання грошей, полегшує складання звітів про підозрілі операції та міжнародне співробітництво в цій сфері. З огляду на це Директива ( 994_148 ) має бути належним чином доповнена з урахуванням вимог сучасності.

(9) У документі "Спільні дії" 98/699/JHA від 3 грудня 1998 року, прийнятому Радою стосовно питань відмивання грошей, ідентифікації, відстеження, блокування, накладення арешту й конфіскації злочинних засобів і доходів від злочинів, Держави-члени погодилися вважати всі серйозні порушення, як це визначено в документі "Спільні дії", порушеннями, пов'язаними з відмиванням грошей, з метою визнання відмивання грошей протизаконною діяльністю.

(10) Стримування організованої злочинності, зокрема, тісно пов'язане із заходами, спрямованими на боротьбу з відмиванням грошей. Таким чином, відповідних коригувань потребує й список злочинів, які пов'язані з відмиванням грошей.

(11) Директива ( 994_148 ) накладає зобов'язання, зокрема, надавати звіти про підозрілі операції. Це більше відповідатиме й узгоджуватиметься зі стратегією "Плану дій боротьби з організованою злочинністю" для заборони відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, згідно з вимогами якої відповідно потребує доповнення й Директива.

(12) 21 грудня 1998 року Рада затвердила документ "Спільні дії" 98/733/JHA, який, зокрема, визнає, що під злочином слід також розуміти й участь у злочинній організації в Державах-членах Європейського Союзу. Документ "Спільні дії" відображає згоду Держав-членів щодо необхідності спільного підходу в цій сфері.

(13) Як передбачено положеннями Директиви ( 994_148 ), повідомлення про підозрілі операції робить фінансовий сектор і, зокрема, кредитні установи в кожній Державі-члені. Це є свідченням того, що посилення контролю у фінансовому секторі спонукало осіб, які займаються відмиванням грошей, шукати альтернативні методи приховування джерел злочинних надходжень.

(14) Спостерігається тенденція до частішого використання особами, які займаються відмиванням грошей, нефінансових підприємств. Це підтверджують і відповідні роботи ФАТФ стосовно техніки й типології відмивання грошей.

(15) Зобов'язання Директиви ( 994_148 ) щодо ідентифікації клієнта, ведення записів і надання звітів про підозрілі трансакції (операції) треба поширити й на обмежену кількість видів діяльності та професій, які виявилися вразливими щодо відмивання грошей.

(16) Нотаріуси й незалежні професійні юристи, як визначили Держави-члени, повинні підпадати під дію положень Директиви ( 994_148 ), якщо вони беруть участь у фінансових або корпоративних трансакціях (операціях), включаючи надання порад щодо оподаткування, де існує найбільший ризик зловживання і неправильного використання послуг, наданих цими професійними юристами з метою відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом.

(17) Проте, якщо є незалежні представники професій, які надають юридичні поради, що є юридично визнаними й контролюються, наприклад, юристи, що уточнюють юридичний статус клієнта або представляють клієнта в судовому розгляді, то не було б доцільним згідно з положеннями Директиви ( 994_148 ) зв'язувати цих професійних юристів у цій діяльності зобов'язанням доповідати про підозри щодо відмивання грошей. Вони також повинні бути звільнені від будь-яких зобов'язань доповідати про інформацію, отриману перед, під час або після судових процесів, або в ході з'ясування юридичного статусу (позиції) клієнта. Таким чином, на юридичні консультації поширюється зобов'язання збереження професійної таємниці, якщо юрисконсульт не бере участі в діяльності, пов'язаній з відмиванням грошей, якщо юридична консультація не надається з метою відмивання грошей або якщо юрист не знає, що клієнт прагне отримати юридичну консультацію з метою відмивання грошей.

(18) Повністю рівнозначні послуги повинні трактуватися однаково, якщо вони надаються будь-ким із фахівців, які підпадають під дію положень Директиви ( 994_148 ). З метою збереження прав, викладених у Європейській Конвенції захисту прав людини та основних свободах ( 995_004 ) (ЄКЗПЛ), а також у Договорі про Європейський Союз ( 994_029 ), у випадку з аудиторами, зовнішніми бухгалтерами і радниками з питань оподаткування, які в деяких Державах-членах можуть захищати або представляти клієнта в судовому процесі або встановлювати юридичний статус (позицію) клієнта, інформація, яку вони отримують при виконанні цих завдань, не повинна підлягати під зобов'язання про звітування згідно з вимогами цієї Директиви.

(19) Директива ( 994_148 ), з одного боку, посилається на "органи, відповідальні за боротьбу з відмиванням грошей", яким треба надавати інформацію про підозрілі операції, а, з іншого боку, на органи, уповноважені законом або нормативними актами наглядати за діяльністю будь-якої установи або особи, які підпадають під дію цієї Директиви ("компетентні органи"). Зрозуміло, що Директива не зобов'язує Держави-члени створювати такі "компетентні органи" там, де вони не існують, і що юридичні асоціації та інші організації незалежних професіоналів, наділені правами самоуправління, не підпадають під термін "компетентні органи".

(20) У випадку з нотаріусами й незалежними професійними юристами Державам-членам треба дозволити з метою належного розуміння обов'язку цих професіоналів бути обережними у справах з клієнтами, визначати асоціацію адвокатів або іншу організацію незалежних професіоналів, наділену правами самоуправління, як орган, якому ці професіонали можуть надсилати повідомлення про можливі випадки відмивання грошей. Правила, якими керуються при обробці цих звітів і їх можливій пересилці далі до "органів, які відповідають за боротьбу з відмиванням грошей", і за допомогою яких взагалі управляють відповідними формами співробітництва між асоціацією адвокатів або професійними організаціями й цими органами, повинні визначатися Державами-членами,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Директива 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) змінюється цим документом таким чином:

1. Стаття 1 має бути викладена в такій редакції:

"Стаття 1

Для цілей цієї Директиви:

(A) Кредитна установа означає кредитну установу, як визначено в Статті 1 (1) перший підпункт Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), і включає філії кредитних установ у значенні Статті 1 (3) цієї Директиви, що знаходяться в Державах Співтовариства, а головні офіси яких знаходяться в Співтоваристві або за його межами.

(B) "Фінансова установа" - це:

1. Інше підприємство, ніж кредитна установа, основне завдання якого - виконувати одну або більше операцій, перелічених за номерами від 2 до 12 і за номером 14 в списку, викладеному в Додатку I до Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ); ці операції включають діяльність обмінних пунктів (обмінних бюро) і пунктів переказу грошей;

2. Страхова компанія, уповноважена належним чином згідно з положеннями Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) настільки, наскільки вона виконує діяльність у межах цієї Директиви;

3. Інвестиційна фірма (компанія), як визначено в Статті 1 (2) Директиви 93/22/ЄЕС ( 994_187 );

4. Колективне інвестиційне підприємство, яке продає свої продукти або акції.

Це визначення фінансової установи включає філії фінансових установ, які розташовані в Співтоваристві, а головні офіси яких знаходяться у Співтоваристві або за його межами.

(C) "Відмивання грошей" означає поведінку, про яку йдеться нижче, коли вона здійснюється навмисно:

- обмін або передача власності, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здійснює подібну діяльність, ухилитися від юридичних наслідків своїх дій;

- приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності;

- придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності;

- участь у будь-яких діях, об'єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасть, сприяння і консультування здійснення будь-яких дій, зазначених у попередніх абзацах.

Знання, наміри або мета, необхідні як елемент вищезгаданої діяльності, можуть бути наслідком об'єктивних обставин, що грунтуються на фактах.

Відмивання грошей повинно розглядатись як таке, навіть коли діяльність, в результаті якої створювалася власність для відмивання, здійснювалася на території іншої Держави-члена або на території третьої країни.

(D) "Власність" означає будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, відчутні або невідчутні, а також юридичні документи або інструменти, що підтверджують право на або участь у певних активах.

(E) "Кримінальна діяльність" означає будь-який вид кримінальної участі у здійсненні серйозного злочину.

Серйозними злочинами вважаються принаймні:

- будь-які правопорушення, визначені в статті 3 (1) (a) Віденської конвенції ( 995_096 );

- діяльність злочинних організацій згідно зі статтею 1 документа "Спільні дії" 98/733/JHA;

- шахрайство, принаймні серйозне, відповідно до статей 1 (1) і 2 Конвенції захисту фінансових інтересів Європейських Співтовариств;

- корупція;

- правопорушення, що може викликати суттєві наслідки, які караються суворим ув'язненням відповідно до кримінального права Держави-члена.

Держави-члени до 15 грудня 2004 повинні внести поправки до визначення, передбаченого в цьому параграфі, з метою приведення його у відповідність із визначенням серйозного злочину в документі "Спільні дії" 98/699/JHA. Рада закликає Комісію подати до 15 грудня 2004 року пропозицію щодо підготовки доповнень до Директиви ( 994_148 ) з огляду на положення цієї Директиви.

Держави-члени можуть визначати будь-які інші правопорушення як кримінальну діяльність для цілей цієї Директиви.

(F) "Компетентні органи" означає національні органи влади, що уповноважені законом або нормативним актом здійснювати нагляд за діяльністю будь-якої установи або особи, які підпадають під дію цієї Директиви.".

2. Необхідно включити таку статтю:

"Стаття 2a

Держави-члени повинні гарантувати, щоб зобов'язання, що затверджуються цією Директивою, накладались на такі установи:

1. кредитні установи, згідно з визначенням пункту A статті 1;

2. фінансові установи, згідно з визначенням пункту B статті 1;

а також на таких юридичних або фізичних осіб, які займаються своєю діяльністю на професійній основі:

3. аудиторів, зовнішніх ревізорів (бухгалтерів) та податкових консультантів;

4. агентів з нерухомості;

5. нотаріусів та інших незалежних професійних юристів, якщо вони беруть участь у:

(a) допомозі з планування або здійснення трансакцій (операцій) для клієнта, що стосується (i) купівлі та продажу нерухомості або підприємств; (ii) управління грішми, цінними паперами або іншими активами клієнта; (iii) відкриття або управління банківськими рахунками, ощадними (депозитними) рахунками або рахунками цінних паперів; (iv) організації внесків, необхідних для створення, роботи або управління компаніями; (v) створення, робота або управління трастами, компаніями або подібними структурами;

(b) або діючи від імені та для клієнта в будь-якій фінансовій трансакції або операції з нерухомістю;

6. дилерів, які працюють з особливо цінними товарами, такими як дорогоцінне каміння або метали, витвори мистецтва, аукціоністів, якщо оплата здійснюється готівкою на суму від 15000 євро та більше;

7. казино.".

3. Стаття 3 змінюється таким чином:

"Стаття 3

1. Держави-члени мають забезпечити, щоб установи та особи, яких стосується ця Директива, вимагали ідентифікації своїх клієнтів під час встановлення ділових стосунків, особливо в тій частині, що стосується установ, під час відкриття рахунку або ощадних (депозитних) рахунків чи пропонування безпечного відповідального зберігання.

2. Вимоги ідентифікації мають також стосуватися будь-яких трансакцій (операцій) з клієнтами, окрім тих, що перелічені в пункті 1, якщо сума перевищує 15000 євро, незалежно від того, чи здійснюється трансакція як єдина операція, чи як серія операцій, які видаються пов'язаними між собою. Якщо сума на момент здійснення трансакції невідома, то відповідна установа або особа має продовжувати ідентифікацію, як тільки їй повідомлять суму і буде встановлено, що досягнуто порога величини.

3. У вигляді часткової відміни попередніх пунктів не застосовуються вимоги ідентифікації страхових полісів, виписаних страховими компаніями в сенсі Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року про координацію законів, нормативних актів та адміністративних положень щодо прямого страхування життя (третя Директива про страхування життя) ( 994_186 ), діяльність яких підпадає під вимоги вказаної Директиви, якщо сума або суми регулярної премії, яка має бути виплачена будь-якого певного року, не перевищує або не перевищують 1000 євро, або якщо разова премія виплачується на суму до 2500 євро. Якщо сума або суми регулярної премії, що мають бути виплачені у будь-який певний рік, зросла або зросли настільки, що перевищили поріг у 1000 євро, має вимагатися ідентифікація.

4. Держави-члени можуть передбачити, що ідентифікаційна вимога не є обов'язковою для страхових полісів за програмами пенсійного забезпечення, отриманих на основі трудового договору або посади застрахованого, за умови, що такі поліси не містять положень про передачу полісу і не можуть бути використані як застава для позики.

5. У вигляді часткової відміни попередніх пунктів усі клієнти казино мають ідентифікуватися, якщо вони купують або продають гральні фішки на суму 1000 євро або більше.

6. Казино, над якими здійснюється державний нагляд, зобов'язані в будь-якому разі дотримуватися вимог ідентифікації, викладених у цій Директиві, якщо вони реєструють та ідентифікують клієнтів на вході, незважаючи на кількість куплених фішок.

7. У випадку, коли виникає сумнів щодо того, чи клієнти, зазначені в попередніх параграфах, діють від свого імені, та якщо напевно відомо, що вони діють не від свого імені, установи та особи, яких стосується ця Директива, мають вжити необхідних заходів та отримати інформацію про справжніх осіб, від імені яких діють ці клієнти.

8. Установи та особи, яких стосується ця Директива, мають проводити ідентифікацію, навіть якщо сума трансакції (операції) нижче, ніж зазначений поріг, у випадку, якщо існує підозра щодо відмивання грошей.

9. Установи та особи, яких стосується ця Директива, не підлягають вимогам щодо ідентифікації, передбаченим у цій статті, якщо клієнт є кредитною або фінансовою установою, що підпадають під сферу регулювання, визначену цією Директивою, чи кредитною або фінансовою установою, розташованою в третій країні, у якій встановлені вимоги, які на думку відповідної Держави-члена еквівалентні зазначеним у цій Директиві.

10. Держави-члени можуть вважати, що вимоги ідентифікації до трансакцій (операцій), про які йдеться в пунктах 3 та 4, є виконаними, якщо встановлено, що платіж за трансакцію (операцію) має бути дебетований з рахунку, відкритого на ім'я клієнта в кредитній установі, якої стосується ця Директива відповідно до вимог пункту 1.

11. Держави-члени мають у будь-якому випадку забезпечити, щоб установи та особи, яких стосується ця Директива, вживали конкретних та адекватних заходів для компенсації більшого ризику відмивання грошей, який виникає під час встановлення ділових відносин або проведення трансакції (операції) з клієнтом, не присутнім фізично для здійснення ідентифікації (операції "не сам-на-сам"). Такі заходи мають забезпечити встановлення особи клієнта, наприклад, вимагаючи додаткових документальних свідчень, або додаткових заходів для перевірки чи підтвердження поданих документів, або підтверджувальну сертифікацію установою, яка підпадає під дію цієї Директиви, або вимагаючи, щоб перший платіж за операціями виконувався через рахунок, відкритий на ім'я клієнта в кредитній установі, яка підпадає під дію цієї Директиви. У процедурах внутрішнього контролю, викладених у статті 11 (1), мають бути враховані ці заходи.".

4. У Статтях 4, 5, 8 та 10 термін "кредитні та фінансові установи" слід замінити терміном "установи та особи, які підпадають під дію цієї Директиви".

5. Стаття 6 змінюється таким чином:

"Стаття 6

1. Держави-члени мають забезпечити, щоб установи та особи, які підпадають під дію цієї Директиви, і також їх директори та працівники повністю співпрацювали із владними органами, відповідальними за боротьбу з відмиванням грошей:

(a) інформуючи такі владні органи з власної ініціативи про будь-які факти, які можуть вказувати на відмивання грошей;

(b) постачаючи таким владним органам, на їх вимогу, усю необхідну інформацію згідно з процедурами, встановленими відповідними законами.

2. Інформація, про яку йдеться у пункті 1, має передаватися органам влади, які відповідають за боротьбу з відмиванням грошей тієї Держави-члена, на території якої установа або особа, що надає інформацію, розташована. Особа або особи, призначені установами або особами відповідно до процедур, передбачених статтею 11 (1) (a), мають передавати (сприяти передачі) інформацію.

3. У випадку з нотаріусами та незалежними юристами, як зазначено у статті 2a (5), Держави-члени можуть призначити компетентну у відповідній сфері діяльності організацію, наділену правами на самоуправління, органом, який слід інформувати про факти, зазначені в пункті 1 (a), і у такому випадку мають установити відповідні форми співробітництва між таким органом та органами влади, відповідальними за боротьбу з відмиванням грошей.

Держави-члени не зобов'язані покладати обов'язки, зазначені в пункті 1, на нотаріусів, незалежних юристів, аудиторів, зовнішніх бухгалтерів та податкових радників, що пов'язані з інформацією, яку вони отримали від або про одного з їх клієнтів, під час з'ясування юридичного статусу (позиції) клієнтів або виконання завдань захисту чи представництва клієнта, або стосовно судового процесу, включаючи поради щодо призначення чи уникання судового процесу, або з інформацією, отриманою до, протягом або після такого судового процесу.".

6. Стаття 7 змінюється таким чином:

"Стаття 7

Держави-члени мають забезпечити, щоб установи і особи, що підпадають під дію цієї Директиви, утримувалися від здійснення операцій, про які їм відомо, або якщо вони підозрюють, що ці операції пов'язані з відмиванням грошей, поки вони не повідомлять органи влади відповідно до статті 6. Такі органи влади можуть, згідно з умовами, визначеними національним законодавством, давати вказівки не виконувати цю операцію. Якщо є підозра, що така трансакція (операція) пов'язана з відмиванням грошей і якщо від неї утриматися в такий спосіб неможливо, або, схоже, утримання від неї заважатиме зусиллям, направленим на переслідування бенефіціарів за виконання операції, що підозрюється у відмиванні грошей, задіяні установи і особи повинні опісля негайно повідомити органи влади.".

7. Даний текст стає параграфом 1, а наступний текст слід додати до статті 8: "2. Держави-члени не примушуються цією Директивою застосовувати зобов'язання, викладене в пункті 1, до професій, що наводяться в пункті 2 статті 6 (3).".

8. Стаття 9 змінюється таким чином:

"Стаття 9

Добровільне розкриття органам влади, відповідальним за боротьбу з відмиванням грошей, установою або фізичною особою, які підпадають під дію цієї Директиви, або службовцем чи директором такої установи або особи інформації, про яку йдеться у статтях 6 і 7, не повинно спричиняти порушення будь-якого обмеження щодо розкриття інформації, що накладається контрактом або будь-яким правовим, регулятивним або адміністративним положенням, і не повинно притягувати таку установу чи особу або її директорів чи службовців до відповідальності будь-якого характеру.".

9. Статтю 10 слід доповнити таким параграфом:

"Держави-члени повинні забезпечувати, щоб органи нагляду, уповноважені законом чи нормативними актами здійснювати нагляд за фондовими, валютними ринками та ринками фінансових деривативів, інформували органи влади, відповідальні за боротьбу з відмиванням грошей, якщо вони виявили факти, які можуть свідчити про відмивання грошей.".

10. Стаття 11 змінюється таким чином:

"Стаття 11

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб установи і особи, яких стосується ця Директива:

(a) створили адекватні процедури внутрішнього контролю та зв'язку для упередження і недопущення операцій, пов'язаних з відмиванням грошей;

(b) вжили належних заходів для того, щоб їх службовці були обізнані з положеннями, що включені в цю Директиву. До цих заходів повинна входити участь їх відповідних службовців у спеціальних учбових програмах, щоб допомогти їм розпізнавати операції, які можуть бути пов'язані з відмиванням грошей, а також проінструктувати їх, як діяти у таких випадках.

Якщо фізична особа, що підпадає під визначення будь-якого з пунктів статті 2a (3) - (7), виконує професійні дії як службовець (найманий працівник) юридичної особи, зобов'язання за цією статтею поширюються скоріше на таку юридичну особу, а не на цю фізичну особу.

2. Держави-члени-повинні забезпечити, щоб установи та особи, що підпадають під дію цієї Директиви, мали доступ до найновішої інформації щодо способів відмивання грошей та щодо характерних рис підозрілих операцій.".

11. У статті 12 слова "кредитні або фінансові установи, про які йдеться у статті 1" слід замінити на "установи та особи, про які йдеться у статті 2a.".

Стаття 2

Протягом трьох років з моменту введення в дію цієї Директиви Комісія повинна здійснювати детальну перевірку в контексті звіту, передбаченого статтею 17 Директиви 91/308/ЄЕС ( 994_148 ), питань, що стосуються впровадження п'ятого абзацу статті 1 (E), особливого ставлення юристів (адвокатів) та інших незалежних професійних спеціалістів з юридичних питань, ідентифікації клієнтів у трансакціях (операціях) без особистої присутності клієнта та можливих наслідків для електронної комерції (торгівлі).

Стаття 3

1. Держави-члени повинні прийняти та ввести в дію закони, нормативні акти та адміністративні положення, необхідні для забезпечення відповідності цій Директиві, не пізніше 15 липня 2003 року. Вони повинні негайно повідомити про це Комісію.

У разі прийняття Державою-членом цих правових положень, у них повинно міститися посилання на цю Директиву, або ж вони повинні супроводжуватися таким посиланням у разі їхнього офіційного публікування. Способи оформлення такого посилання встановлюються Державами-членами.

2. Держави-члени повинні представити Комісії текст основних положень внутрішнього законодавства, які були прийняті ними у сфері, що є предметом регулювання цієї Директиви.

Стаття 4

Ця Директива набуває чинності з дня її опублікування в Офіційному журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 5

Ця Директива адресована Державам-членам.

Прийнято в Брюсселі, 4 грудня 2001 року.

Від Європейського Парламенту                          Від Ради

Голова                                                Президент

Н. Фонтейн                                            Д. Рейндерс

Заява Комісії

Комісія підтверджує зобов'язання, зафіксоване у її робочій програмі 2001 року, внести до кінця цього року пропозицію щодо прийняття Постанови Європейського Парламенту та Ради, якою б було встановлено механізм співробітництва між компетентними державними органами Держав-членів та Комісією з метою забезпечення захисту фінансових інтересів Співтовариства від протизаконної діяльності, включаючи шахрайства, пов'язані зі стягненням податку на додану вартість (ПДВ), та відмиванням грошей. Це зобов'язання було підтверджено Повідомленням Комісії щодо Плану дій на 2001 - 2003 роки з питань захисту фінансових інтересів Співтовариства - Боротьба з шахрайством, від 15 травня 2001 року.