Директива 2002/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про внесення змін і доповнень до Директиви Ради 73/239/ЄЕС щодо вимог до запасу платоспроможності для підприємств, що здійснюють страхування, інше аніж страхування життя" від 5 березня 2002 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статтю 47 (2) та Статтю 55 Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

Беручи до уваги висновок Комітету з економічних та соціальних питань (2),

Діючи у відповідності до порядку, встановленого в Статті 251 Договору ( 994_017 ) (3),

___________________
     (1) OJ C 96 E, 27.3.2001, p. 129.
     (2) OJ C 193, 10.7.2001, p. 16.
     (3) Висновок  Європейського  Парламенту від 4 липня 2001 року
(ще не опублікований в Офіційному Журналі) та Рішення Ради від  14
лютого 2002 року.

Враховуючи, що

(1) План діяльності з фінансових послуг, схвалений на засіданнях Європейської Ради в Кельні 3 та 4 червня 1999 року та у Лісабоні 23 та 24 березня 2000 року, визнає важливість запасу платоспроможності для страхових підприємств для захисту держателів полісів на єдиному ринку шляхом забезпечення того, що страхові підприємства мають адекватні вимоги щодо капіталу відносно до характеру їх ризиків.

(2) Перша Директива Ради 73/239/ЄЕС ( 994_281 ) від 24 липня 1973 року про узгодження законів, постанов та адміністративних положень щодо початку та здійснення діяльності з прямого страхування, іншого аніж страхування життя (4) вимагає від страхових підприємств мати запаси платоспроможності.

___________________
     (4) OJ L 63, 16.8.1973, p. 4. Директива з останніми змінами і
доповненнями,   внесеними   Директивою   2000/26/ЄС  Європейського
Парламенту та Ради ( 994_220 ) (OJ L 181, 20.7.2000, p. 65).

(3) Вимога про те, щоб страхові підприємства встановлювали запас платоспроможності понад технічні резерви, що покривають їх андеррайтингові зобов'язання, як резервний запас для покриття суперечливих коливань комерційної діяльності, є важливим елементом в системі розсудливого нагляду за захистом застрахованих осіб та держателів полісів.

(4) Існуючі правила щодо запасу платоспроможності, встановлені Директивою 73/239/ЄЕС, не були істотно змінені наступним законодавством Співтовариства та Директивою Ради 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) від 18 червня 1992 року про узгодження законів, постанов та адміністративних положень щодо прямого страхування, іншого аніж страхування життя (третя Директива зі страхування, іншого аніж страхування життя) (5) вимагали від Комісії подання звіту Страховому Комітету, заснованому Директивою Ради 91/675/ЄЕС ( 994_289 ) (6), щодо потреби подальшої гармонізації запасу платоспроможності.

___________________
     (5) OJ L 228,  11.8.1992, p. 1. Директива з останніми змінами
і  доповненнями,  внесеними  Директивою  2000/64/ЄС  Європейського
Парламенту та Ради (OJ L 290, 17.11.2000, p. 27).

(6) OJ L 374, 31.12.1991, p. 32.

(5) Комісія підготувала такий звіт у світлі рекомендацій звіту щодо платоспроможності страхових підприємств, підготованого Конференцією страхових наглядових органів держав-членів Європейського Союзу.

(6) Хоча у звіті зроблено висновок про те, що простий чіткий характер діючої системи функціонував задовільно і грунтується на здорових принципах, користуючись перевагами широкої прозорості, у певних випадках були визначені певні слабкі сторони, особливо для нестійких профілів ризику.

(7) Існує потреба у спрощенні і збільшенні існуючих мінімальних гарантійних фондів, зокрема, в результаті коливання рівнів вимог і операційних витрат з часу їх початкового затвердження. Порогові величини, що зазначені вище, які нижча відсоткова ставка застосовує для визначення вимог щодо запасу платоспроможності по страховим преміям та основної частини вимог, повинні також бути відповідно збільшені.

(8) Для уникнення великих та різких підвищень розмірів мінімального гарантійного фонду в майбутньому, має бути встановлений механізм, що забезпечує його зростання у відповідності до Європейського індексу споживчих цін.

(9) В особливих ситуаціях, коли права держателів полісів знаходяться під загрозою, існує потреба надати повноваження компетентним органам втрутитися на достатньо ранній стадії, проте застосовуючи такі повноваження компетентні органи повинні інформувати страхові підприємства про підстави, що обгрунтовують діяльність з нагляду у відповідності до принципів здорового управління та належної правової процедури. Протягом існування такої ситуації, компетентним органам повинно заборонятися підтверджувати, що страхове підприємство має достатній запас платоспроможності.

(10) В світлі ринкових перетворень в характері перестрахувального покриття, що купується початковими страховиками, існує потреба надати повноваження компетентним органам зменшувати скорочення щодо запасу платоспроможності за певних обставин;

(11) У випадках, коли страховик зменшує або припиняє приймати нові справи, існує потреба встановити адекватний запас платоспроможності стосовно залишкових зобов'язань по існуючим справам як відображено рівнем технічних резервів.

(12) Для певних видів діяльності, іншої аніж страхування життя, що підлягають особливо нестійким профілям ризику, існуючі вимоги щодо запасу платоспроможності повинні бути істотно підвищені, таким чином, щоб нормативний запас платоспроможності краще відповідав справжньому профілю ризику діяльності.

(13) Для відображення впливу різних підходів до звітності та актуаріїв, є належним здійснення певних коригувань методології обчислення вимоги до запасу платоспроможності, таким чином, щоб він обчислювався у логічний та послідовний спосіб, ставлячи таким чином страхові підприємства в рівні умови.

(14) Ця Директива повинна встановити мінімальні стандарти щодо вимог до запасу платоспроможності, а держави-члени повинні мати змогу встановити строгіші правила для страхових підприємств, що отримали дозвіл від їх власних компетентних органів.

(13) До Директиви 73/239/ЄЕС має бути внесено відповідні зміни і доповнення,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Зміни і доповнення до Директиви 73/239/ЄЕС

Внести такі зміни і доповнення до Директиви 73/239/ЄЕС:

1. Пункт 1 Статті 3 викласти в такій редакції:

"1. Ця Директива не застосовується до взаємних асоціацій, які відповідають всім таким умовам:

- статут повинен містити положення щодо залучення додаткових внесків чи зменшення їх переваг;

- їх діяльність не охоплює ризики відповідальності, окрім випадків, коли вони становлять супутнє покриття у рамках значення пункту C Додатка чи кредитні ризики та ризики поручителя;

- прибуток із щорічних внесків за діяльність, що охоплюється цією Директивою, не повинен перевищувати 5 мільйонів євро;

- принаймні половина доходу від внесків від діяльності, що охоплюється цією Директивою, повинна походити від осіб, які є членами взаємних асоціацій.

Ця Директива не застосовується для підприємств, які відповідають таким умовам:

- підприємство не здійснює діяльності, що підпадає під сферу застосування цієї Директиви, окрім того, що описані у виді 18 у пункті A Додатка,

- діяльність здійснюється виключно на локальній основі та складається тільки з натуральних пособий, і

- загальний річний дохід, отриманий стосовно діяльності з допомоги особам, які труднощі, не перевищує 200000 євро.

Незважаючи на це, положення цієї Статті не перешкоджають взаємному страховому підприємству звертатися за, чи продовжувати бути ліцензованими у відповідності до цієї Директиви."

2. Викласти Статтю 16 в такій редакції:

"Стаття 16

1. Кожна держава-член вимагає від кожного страхового підприємства, головний офіс якого знаходиться на її території, адекватного фактичного запасу платоспроможності стосовно його цілісної діяльності в будь-який час, що принаймні дорівнює вимогам цієї Директиви.

2. Фактичний запас платоспроможності складається з активів страхового підприємства без врахування будь-яких передбачуваних зобов'язань, за вирахуванням будь-яких нематеріальних статей, включаючи:

(a) сплачений акціонерний капітал чи, у випадку з взаємним підприємством, чинний початковий капітал плюс будь-які рахунки членів, що відповідають таким критеріям: (i) статут та установчий договір повинні передбачати, що платежі з цих рахунків можуть здійснюватися з цих рахунків тільки членам і в тій мірі, наскільки це не спричиняє падіння фактичного запасу платоспроможності нижче нормативного рівня чи, після ліквідації підприємства, якщо всі інші борги підприємства було сплачено; (ii) статут та установчий договір повинні передбачати, щодо будь-яких платежів, про які йдеться в пункті (i) на підставах, інших аніж індивідуальне припинення членства, що компетентні органи повинні бути повідомлені принаймні за місяць заздалегідь і можуть заборонити сплату протягом такого періоду; (iii) до відповідних положень статуту та установчого договору може бути внесено зміни і доповнення тільки після того, як компетентні органи оголосили, що вони не мають заперечень проти внесення змін і доповнень, не зашкоджуючи вимогам критеріїв, що викладені в пунктах (i) та (ii);

(b) резерви (статутні та вільні), що не відповідають андеррайтинговим зобов'язанням;

(c) прибутки чи збитки, перенесені на більш ранній період, після вирахування дивідендів, що підлягають сплаті.

Фактичний запас платоспроможності зменшується на розмір власних акцій, якими безпосередньо володіє страхове підприємство.

Для таких страхових підприємств, що скорочують чи зменшують їх технічні резерви для несплачених вимог для врахування інвестиційного доходу як дозволяється Статтею 60(1)(g) Директиви Ради 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року про річну звітність та консолідовану звітність страхових підприємств ( 994_190 ) (7), фактичний запас платоспроможності зменшується на різницю між нескороченими технічними резервами чи технічними резервами до вирахувань як опубліковується в примітках до розрахунків, та скороченими технічними резервами чи технічними резервами після вирахувань.

___________________
     (7) OJ L 374, 31.12.1991, p. 7.

Це врегулювання здійснюється для всіх ризиків, що перераховані в пункті A Додатка, окрім ризиків, що перераховані у видах 1 та 2. Для видів, інших аніж 1 та 2, не потребується здійснення врегулювання щодо скорочення ануїтетів, що включені до технічних резервів.

3. Фактичний запас платоспроможності може також складатися з:

(a) кумулятивного привілейованого акціонерного капіталу та субординованого позикового капіталу до 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності не більше ніж 25% яких складається з субординованих позик з визначеною датою погашення чи кумулятивного привілейованого акціонерного капіталу з фіксованим терміном, за умови, що у випадку банкрутства чи ліквідації страхового підприємства існують договори, згідно яких субординований позиковий капітал чи привілейований акціонерний капітал підпорядковуються вимогам всіх інших кредиторів і не підлягають виплаті до сплати всіх інших непогашених на певний час боргів.

Субординований позиковий капітал повинен також відповідати таким умовам: (i) можуть братися до уваги тільки повністю виплачені фонди; (ii) для позик з визначеною датою погашення початковий термін погашення має становити принаймні п'ять років. Не пізніше аніж за рік до дати виплати страхове підприємство повинне подати компетентним органам для схвалення план, що демонструє як фактичний запас платоспроможності утримуватиметься або буде приведено до нормативного рівня на дату погашення, окрім випадків, коли розмір, в якому позика може становити складову фактичного запасу платоспроможності, поступово зменшується протягом принаймні останніх п'яти років до дати виплати.

Компетентні органи можуть надати дозвіл на дострокове погашення таких позик за умови звернення страхового підприємства-емітента, і за умови, що його фактичний запас платоспроможності не опуститься нижче нормативного рівня; (iii) позики, термін погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови п'ятирічного повідомлення, окрім випадків, коли позики більше не розглядаються як складова фактичного запасу платоспроможності, чи коли для передчасної виплати особливо вимагається попередня згода компетентних органів. В останньому випадку страхове підприємство інформує компетентні органи принаймні за шість місяців до дати планованого погашення, із зазначенням фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності до і після виплати. Компетентні органи надають згоду на виплату тільки у разі, якщо фактичний запас платоспроможності страхового підприємства не опуститься нижче нормативного рівня; (iv) договір позики повинен не містити жодних положень, що передбачають, що за певних обставин, інших аніж ліквідація страхового підприємства, борг підлягатиме погашенню до погоджених дат виплати; (v) до договору позики може бути внесено зміни і доповнення тільки після того, як компетентні органи оголосять про те, що вони не мають заперечень проти внесення змін і доповнень;

(b) цінні папери без визначеної дати погашення та інші інструменти, включаючи кумулятивні привілейовані акції, інші аніж ті, про які йдеться в пункті (a), до 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності для таких цінних паперів в цілому та субординованого позикового капіталу, про які йдеться в пункті (a), за умови, що вони відповідають таким умовам: (i) вони не можуть бути погашені за ініціативою держателя або без попередньої згоди компетентного органу; (ii) контракт емісії повинен надавати страховому підприємству можливість відстрочити виплату відсотків за позикою; (iii) вимоги кредитора до страхового підприємства повинні підпорядковуватися вимогам всіх несубординованих кредиторів; (iv) документи, що регулюють емісію цінних паперів, повинні передбачати можливість поглинання збитків боргом та несплаченими відсотками, в той же час надаючи можливість страховому підприємству продовжувати діяльність; (v) можуть братися до уваги тільки повністю виплачені суми.

4. За заявою підприємства з підтверджуючими доказами до компетентного органу держави-члена за місцем походження та за згоди компетентних органів, фактичний запас платоспроможності може також складатися з:

(a) однієї половини несплаченого акціонерного капіталу чи початкового фонду, коли сплачена частина сягає 25% такого акціонерного капіталу чи фонду, до 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності;

(b) у випадку взаємної асоціації чи асоціації взаємного типу з перемінними внесками, будь-якої вимоги, яку вона має до своїх членів шляхом вимагання додаткових внесків, протягом п'яти років до однієї половини різниці між максимальними внесками та фактично затвердженими внесками, і підпорядковуючись обмеженню в 50% від меншого з фактичного запасу платоспроможності та нормативного запасу платоспроможності. Компетентні національні органи встановлюють керівні вказівки, що окреслюють умови, за яких додаткові внески можуть прийматися;

(c) будь-яких прихованих чистих резервів, що виникають з оцінки активів, в тій мірі, наскільки такі приховані чисті резерви не мають виключного характеру.

5. До пунктів 2, 3 та 4 у відповідності до порядку, встановленого в Статті 2 Директиви Ради 91/675/ЄЕС ( 994_289 ) (8), приймаються зміни і доповнення для врахування перетворень, що виправдовують технічне врегулювання елементів, що враховуються для фактичного запасу платоспроможності."

___________________
     (8) OJ L 374, 31.12.1991, p. 32.

3. Доповнити Директиву Статтею такого змісту:

Стаття 16а

1. Нормативний запас платоспроможності визначається на основі річної суми страхових премій або внесків або на основі середнього розміру вимог за останні три фінансових роки. У такому випадку, однак, для страхових підприємств, що покривають, по суті, тільки один або більше ризиків по кредиту, урагану, граду чи морозу, як орієнтовний період для визначення середнього розміру вимог беруться останні сім фінансових років.

2. У відповідності до Статті 17, розмір нормативного запасу платоспроможності дорівнює вищому з двох результатів як встановлюється пунктами 3 та 4.

3. Основа для страхових премій обчислюється з використанням вищого від загальних записаних страхових премій чи внесків як обчислено нижче, та загальних зароблених страхових премій чи внесків.

Страхові премії та внески стосовно видів 11, 12 та 13, що перераховані в пункті A Додатка, підвищуються на 50%.

Страхові премії чи внески (включаючи видатки, супровідні до страхових премій чи внесків), що підлягають виплаті стосовно безпосередньої діяльності протягом останнього фінансового року, об'єднуються.

До цієї суми додається розмір страхових премій, що прийняті за всім перестрахуванням протягом останнього фінансового року.

З цієї суми потім віднімається загальний розмір страхових премій чи внесків, погашених за останній фінансовий рік, а також загальний розмір податків та зборів стосовно страхових премій чи внесків, що входять до сукупного розміру.

Отримана таким чином сума поділяється на дві частини, при чому перша частина включає суму у розмірі до 50 мільйонів євро, а друга складається з надлишку; від цих частин обчислюються та складаються 16% та 18% відповідно.

Сума, отримана таким чином, множиться на існуючий коефіцієнт щодо суми за останні три фінансових роки між розміром вимог, що підприємство продовжує нести після відрахування сум, що підлягають відшкодуванню за перестрахуванням, та загальним розміром вимог; цей коефіцієнт в жодному разі не може перевищувати 50%.

За схвалення компетентних органів для асигнування страхових премій чи внесків стосовно видів 11,1 2 та 13 можуть використовуватися статистичні методи.

4. Основа для вимог обчислюється, таким чином, з використанням стосовно видів 11, 12 та 13, що перераховані в пункті A Додатка, вимог, резервів та відшкодувань, збільшених на 50%.

Суми вимог, що сплачуються стосовно безпосередньої діяльності (без будь-яких відрахувань вимог, що покладаються на перестраховиків та ретроцесіонаріїв) за періоди, що зазначені у пункті 1, об'єднуються.

До цієї суми додається сума вимог, що сплачуються стосовно перестрахування чи ретроцесій, що акцептовані в ці самі періоди, та сума резервів на непогашені вимоги, що визначається на кінець останнього фінансового року для прямої діяльності та акцептів перестрахування.

Від цієї суми віднімається сума відшкодувань, здійснених протягом періодів, що вказані в пункті 1.

Від суми, що залишається після цього, віднімається сума резервів на непогашені вимоги, що визначається на початок другого фінансового року, що передує останньому фінансовому року, щодо якого є звітність, для прямої діяльності та для акцептів перестрахування.

Якщо орієнтовний період, що встановлений в пункті 1, дорівнює семи рокам, віднімається сума резервів на непогашені вимоги, що визначається на початок шостого фінансового року, що передує останньому фінансовому року, щодо якого є звітність.

Одна третя або одна шоста суми, отриманої таким чином, у відповідності до орієнтовного періоду, що визначений в пункті 1, поділяється на дві частини, при чому перша поширюється на суму в розмірі до 35 мільйонів євро, а друга складається з надлишку; 26% та 23% цих частин відповідно обчислюються та складаються.

За схвалення компетентних органів, для асигнування страхових премій чи внесків стосовно видів 11, 12 та 13 можуть використовуватися статистичні методи. У випадку ризиків, що перераховані у виді 18 у пункті A Додатка, суми сплачених вимог, що використовуються для обчислення основи вимог, є витратами, що несе страхове підприємство стосовно наданої допомоги. Такі витрати обчислюються у відповідності до національних положень держави-члена за місцем походження.

5. Якщо нормативний запас платоспроможності як обчислено в пунктах 2, 3 та 4, є нижчим від нормативного запасу платоспроможності попереднього року, нормативний запас платоспроможності має принаймні дорівнювати нормативному запасу платоспроможності за попередній рік, помноженому на коефіцієнт суми технічних резервів на вимоги, непогашені на кінець минулого фінансового року, та суми технічних резервів на вимоги, непогашені на початок минулого фінансового року. В таких розрахунках технічні резерви обчислюються без врахування перестрахування, а коефіцієнт в жодному разі не може перевищувати 1.

6. Частки, що застосовуються до частин, про які йдеться в шостому підпункті пункту 3 та шостому підпункті пункту 4, зменшуються кожна до однієї третини у випадку страхування здоров'я, що практикується на подібній технічній основі до страхування життя, якщо

(a) страхові премії обчислюються на основі таблиць хвороб у відповідності до математичного методу, що застосовується в страхуванні;

(b) встановлюється резерв на зростання віку;

(c) стягується додаткова страхова премія з метою встановлення гарантійного резерву у належному розмірі;

(d) страхове підприємство може розірвати договір щонайпізніше до закінчення третього року страхування;

(e) договір передбачає можливість підвищення страхових премій чи зменшення платежів навіть за діючими договорами."

4. Викласти Статтю 17 у такій редакції:

"Стаття 17

1. Одна третя нормативного запасу платоспроможності як визначено в Статті 16а становить гарантійний фонд. Цей фонд складається зі статей, що перераховані в Статті 16(2), (3) та, за згоди компетентних органів держави-члена за місцем походження, 4(c).

2. Гарантійний фонд не може бути нижчим ніж 2 мільйони євро. Однак у випадках, коли покриваються всі або деякі ризики, що включені до одного з видів 10-15, що перераховані в пункті A Додатка, він має становити 3 мільйоні євро.

Будь-яка держава-член може передбачити зменшення гарантійного фонду на одну четверту у випадку взаємних асоціацій або асоціацій взаємного типу."

5. Доповнити Директиву Статтею 17а такого змісту:

"Стаття 17а

1. Суми в євро, як встановлено в Статті 16а(3) та (4) та Статті 17(2), переглядається щорічно, починаючи з 20 вересня 2003 року, для врахування змін в європейському індексі споживчих цін, що включає всі держави-члени як публікується Євростатом. Розмір адаптується автоматично, шляхом збільшення базового розміру в євро на зміну такого індексу у відсотках за період між набранням чинності цією Директивою та датою перегляду, та округлення його до кратного 100000 євро.

Якщо зміна у відсотках від останньої адаптації становить менше ніж 5%, адаптація не здійснюється.

2. Комісія щорічно інформує Європейський Парламент та Раду про перегляд та адаптовані суми, про які йдеться в пункті 1."

6. В статті 20(2) термін "Стаття 16(3)" замінити терміном "Стаття 16а".

7. Доповнити Директиву Статтею 20а такого змісту:

"Стаття 20а

1. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів вимагати план фінансового оздоровлення від тих страхових підприємств, де компетентні органи вважають, що права держателів полісів знаходяться під загрозою. План фінансового оздоровлення повинен як мінімум включати деталі чи докази на наступні три фінансових роки щодо:

(a) оцінки витрат на управління, зокрема чинних загальних витрат та комісійних;

(b) плану, що встановлює детальні оцінки доходу та витрат щодо безпосередньої діяльності, акцептів перестрахування та передач на перестрахування;

(c) прогнозованого балансу;

(d) оцінки фінансових ресурсів, що спрямовані на покриття андеррайтингових зобов'язань, та нормативного запасу платоспроможності;

(e) загальної політики перестрахування.

2. У випадку, коли права держателів полісів знаходяться під загрозою через те, що фінансова ситуація підприємства погіршується, держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів зобов'язати страхові підприємства мати вищий нормативний запас платоспроможності для забезпечення того, що страхове підприємство здатне виконати вимоги щодо платоспроможності в близькому майбутньому. Рівень цього вищого нормативного запасу платоспроможності грунтується на плані фінансового оздоровлення, про який йдеться в пункті 1.

3. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів переоцінювати в сторону зниження всі елементи, що враховуються для фактичного запасу платоспроможності, зокрема у випадках, коли відбулася значна зміна ринкової вартості цих елементів з кінця минулого фінансового року.

4. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів зменшувати скорочення запасу платоспроможності на основі перестрахування, як визначено у відповідності до Статті 16а, у випадках, коли:

(a) в характері чи якості договорів перестрахування відбулися значні зміни з минулого фінансового року;

(b) за договорами перестрахування не існує чи існує незначна передача ризику.

5. Якщо компетентні органи вимагають від страхового підприємства план фінансового оздоровлення у відповідності до пункту 1, вони утримуються від видачі сертифіката у відповідності до другого підпункту Статті 103(3) цієї Директиви, Статті 16(1)(a) Директиви 88/357/ЄЕС ( 994_188 ) (8) (друга Директива зі страхування, іншого аніж страхування життя) (9) та Статті 12(2) Директиви Ради 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) (третя Директива зі страхування, іншого аніж страхування життя) (10) допоки вони вважатимуть, що права держателів полісів знаходяться під загрозою у рамках значення пункту 1."

___________________
     (9) OJ L 172, 4.7.1988, p. 1. Директива з останніми змінами і
доповненнями,   внесеними   Директивою   2000/26/ЄС  Європейського
Парламенту та Ради ( 994_220 ) (OJ L 181, 20.7.2000, p. 65).

(9) OJ L 228, 11.8.1992, p. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2000/64/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OJ L 290, 17.11.2000, p. 27).

Стаття 2

Перехідний період

1. Держави-члени можуть надати страховим підприємствам, які на час набрання чинності цією Директивою надають страхування на їх територіях за одним чи більше видів, про які йдеться в Додатку до Директиви 73/239/ЄЕС, період протягом п'ять років, що починається від набрання чинності цією Директивою, для приведення у відповідність до вимог, що встановлюються Статтею 1 цієї Директиви.

2. Держави-члени можуть надати будь-яким підприємствам, про які йдеться у пункті 1, які після закінчення п'ятирічного періоду не встановили нормативний запас платоспроможності в повному обсязі, подальший період, що не перевищує двох років для здійснення цього, за умови, що такі підприємства подали, у відповідності до Статті 20 Директиви 73/239/ЄЕС, на затвердження компетентних органів заходи, яких вони пропонують вжити для такої цілі.

Стаття 3

Транспозиція

1. Держави-члени щонайпізніше до 20 вересня 2003 року приймають закони, постанови та адміністративні положення, необхідні для приведення у відповідність з цією Директивою. Вони негайно повідомляють про це Комісію.

Коли держави-члени здійснюють ці заходи, вони містять посилання на цю Директиву або супроводжуються таким посиланням в разі їх офіційного оприлюднення. Методи здійснення такого посилання визначаються державами-членами.

2. Держави-члени забезпечують застосування заходів, про які йдеться в пункті 1, спочатку до нагляду за звітністю за фінансові роки, починаючи з 1 січня 2004 року чи протягом того календарного року.

3. Держави-члени доводять до відома Комісії основні положення національного законодавства, яке вони приймають у сфері, що охоплюється цією Директивою.

4. Не пізніше 1 січня 2007 року Комісія подає Європейському Парламенту та Раді звіт про застосування цієї Директиви та, за необхідності, про потребу подальшої гармонізації. Цей звіт зазначає як держави-члени скористалися можливостями, передбаченими цією Директивою, і, зокрема, чи призвели повноваження національних наглядових органів діяти на власний розсуд до значних розбіжностей у нагляді на єдиному ринку.

Стаття 4

Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності з дня її публікації в Офіційному Журналі Європейських Співтовариств.

Стаття 5

Адресати

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі 5 березня 2002 року.

Від Європейського Парламенту               Президент

П.Кокс

Від Ради                                   Президент

Р. Де Рато Й. Фігаредо

Офіційний Журнал L 077, 20/30/2002 p. 0017 - 0022

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.