(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 6. Навколишнє середовище)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 517/2014
від 16 квітня 2014 року
про фторовані парникові гази та скасування Регламенту (ЄС) № 842/2006

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 192(1),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Після консультацій із Комітетом регіонів,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-2),

Оскільки:

(1) Четвертий звіт про оцінювання Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату («МГЕЗК») у рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату («РКЗК ООН»), стороною якої є Союз (-3), зазначає, що виходячи з існуючих наукових даних, розвиненим країнам до 2050 року доведеться скоротити викиди парникових газів на 80 %-95 % від рівня 1990 року, щоб обмежити глобальні зміни клімату на рівні підвищення температури на 2 °C і таким чином запобігти небажаним кліматичним наслідкам.

(2) Для досягнення цієї мети Комісія ухвалила Дорожню карту руху до конкурентної низьковуглецевої економіки до 2050 року, що було зазначено Радою у її Висновках від 17 травня 2011 року та схвалено Європейським Парламентом у його Резолюції від 15 березня 2012 року. У зазначеній Дорожній карті Комісія визначила результативний за витратами спосіб досягнення необхідних загальних скорочень викидів у Союзі до 2050 року. Зазначена Дорожня карта встановлює необхідний внесок кожного сектора економіки у шести сферах. Викиди, що не містять CO2, у тому числі викиди фторованих парникових газів, але за виключенням викидів, що не містять CO2 від сільського господарства, повинні бути скорочені на 72-73 % до 2030 року та на 70-78 % до 2050 року, порівняно з рівнями 1990 року. Якщо брати як референтний рік 2005 рік, то до 2030 року вимагається скорочення викидів, що не містять CO2, за виключенням викидів від сільського господарства, на 60-61 %. Викиди фторованих парникових газів станом на 2005 рік оцінювалися на рівні 90 мільйонів тонн (Мт) еквівалента CO2 60 % скорочення означає необхідність скоротити викиди приблизно на 35 Мт еквівалента CO2 до 2030 року. Враховуючи розрахункові викиди на рівні 104 Мт еквівалента CO2 у 2030 році, за умови повного застосування чинного законодавства Союзу, необхідне подальше скорочення викидів приблизно на 70 Мт еквівалента CO2.

(3) У звіті Комісії від 26 вересня 2011 року про застосування, наслідки та достатність Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 (-4) зроблено висновок, що чинні інструменти стримування, за їх повного застосування, мають потенціал скорочення викидів фторованих парникових газів. Таким чином, такі інструменти повинні зберігатися та уточнюватися на основі досвіду, отриманого під час їхньої імплементації. Деякі інструменти необхідно також поширити на інші прилади, в яких використовується значна кількість фторованих парникових газів, такі як вантажівки-рефрижератори і причепи. Зобов’язання запровадити та вести облік обладнання, що містить такі гази, повинно також охоплювати електричну комутаційну апаратуру. З огляду на важливість заходів стримування наприкінці терміну експлуатації продуктів та обладнання, що містять фторовані парникові гази, держави-члени повинні враховувати значення схем відповідальності виробників і заохочувати їх запровадження на основі наявних найкращих практик.

(4) У зазначеному звіті також зроблено висновок, що можна зробити більше для скорочення викидів фторованих парникових газів у Союзі, зокрема, шляхом запобігання використанню таких газів там, де існують безпечні та енергоефективні альтернативні технології, що не мають впливу на клімат, або він менший. Скорочення викидів до 2030 року на дві третини порівняно з 2010 роком є результативним за витратами, оскільки у багатьох секторах є перевірені та випробувані альтернативи.

(5) Резолюція Європейського Парламенту від 14 вересня 2011 року про комплексний підхід до антропогенних викидів, що не містять CO2, але чинять вплив на клімат, вітає зобов’язання Союзу підтримувати дії щодо гідрофторовуглеців на підставі Монреальського протоколу про речовини, що шкодять озоновому шару («Монреальський протокол»), як яскравий приклад неринкового підходу до скорочення викидів парникових газів. Зазначена Резолюція також закликала шукати шляхи сприяння негайній відмові від гідрофторовуглеців на міжнародному рівні в рамках Монреальського протоколу.

(6) Для заохочення використання технологій, що не мають впливу на клімат, або він менший, навчання фізичних осіб, які провадять діяльність, пов’язану з фторованими парниковими газами, повинно охоплювати інформацію про технології, які слугують заміні та зменшенню використання фторованих парникових газів. З огляду на те, що деякі альтернативи фторованим парниковим газам, що використовуються у продуктах та обладнанні для заміни або скорочення використання фторованих парникових газів, можуть бути токсичними, займистими або працювати під високим тиском, Комісія повинна вивчити чинне законодавство Союзу, що охоплює навчання фізичних осіб для безпечного поводження з альтернативними холодоагентами та, якщо доцільно, подати законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді для внесення змін до відповідного законодавства Союзу.

(7) Програми сертифікації та навчання повинні бути запроваджені чи адаптовані з урахуванням програм, встановлених відповідно до Регламенту (ЄС) № 842/2006, їх може бути включено до систем професійної підготовки.

(8) Для забезпечення узгодженості з вимогами до моніторингу та звітування згідно з РКЗК ООН і Рішенням 4/CMP.7 Конференції сторін, що виконує функції засідання сторін Кіотського протоколу до РКЗК ООН, ухваленим сьомою Конференцією сторін на засіданні РКЗК ООН у Дурбані 11 грудня 2011 року, потенціал глобального потепління слід розрахувати як потенціал глобального потепління протягом 100-річного періоду від одного кілограма газу по відношенню до одного кілограма CO2. Такий розрахунок повинен, якщо можливо, ґрунтуватися на Четвертому звіті про оцінювання, ухваленому МГЕЗК.

(9) Дієвий моніторинг викидів фторованих парникових газів є критично важливим для відстеження прогресу в досягненні цілей скорочення викидів та для оцінювання впливу цього Регламенту. Використання узгоджених і якісних даних для звітування про викиди фторованих парникових газів є важливим для забезпечення якості звітів про викиди. Встановлення державами-членами систем звітування про викиди фторованих парникових газів забезпечить узгодженість з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (-5). Дані про витоки фторованих парникових газів з обладнання, зібрані компаніями відповідно до цього Регламенту, можуть суттєво покращити таки системи звітування про викиди. Таким чином, це повинно уможливлювати перевірку узгодженості даних, що використовуються для розрахунку викидів, і підвищити точність приблизних значень на основі розрахунків, що призведе до кращого оцінювання викидів фторованих парникових газів у національних реєстрах парникових газів.

(10) З огляду на наявність придатних альтернатив, нинішню заборону на використання гексафториду сірки при литті магнію під тиском та при переробленні магнієвих сплавів потрібно поширити на об’єкти, що використовують менше 850 кг гексафториду сірки на рік. Подібним чином і з належним перехідним періодом, використання холодоагентів із дуже високим потенціалом глобального потепління у 2 500 або більше для технічного обслуговування чи ремонту холодильного обладнання, що містить 40 тонн еквівалента CO2 або більше, також повинно бути заборонене.

(11) Якщо є придатні альтернативи використанню конкретних фторованих парникових газів, потрібно запровадити заборону на введення в обіг нового холодильного обладнання, обладнання для кондиціонування повітря та протипожежного захисту, що містить такі речовини чи функціонує із їх застосовуванням. Якщо альтернативи відсутні або не можуть бути використані з технічних або безпекових міркувань, або коли використання таких альтернатив призведе до непропорційних витрат, Комісія повинна мати змогу дозволяти звільнення, що дозволяє вводити такі продукти та обладнання в обіг протягом обмеженого періоду. У світлі майбутніх технічних розробок Комісія повинна додатково оцінювати заборони на введення в обіг нового обладнання для комутаційної апаратури середньої напруги та нових малих систем кондиціонування повітря з одинарною спліт-системою.

(12) Повинно бути дозволено вводити в обіг обладнання, що містить фторовані парникові гази, якщо сукупні викиди парникових газів від такого обладнання, враховуючи реальні коефіцієнти витоків та відновлення, протягом його життєвого циклу є нижчими, ніж у еквівалентного обладнання, яке не містить фторованих парникових газів і яке має максимально допустиме споживання енергії, визначене відповідними імплементаційними інструментами, ухваленими відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС (-6). Регулярний та своєчасний перегляд таких імплементаційних інструментів відповідно до зазначеної Директиви сприятиме забезпеченню їх ефективності та доцільності.

(13) Поступове зменшення кількості гідрофторовуглеців, які можна вводити в обіг, було визначено як найбільш ефективний та результативний за витратами спосіб скорочення викидів таких речовин у довгостроковій перспективі.

(14) Для реалізації поступового зменшення кількості гідрофторовуглеців, які можна вводити в обіг на ринку Союзу, Комісія повинна виділяти квоти окремим виробникам та імпортерам на введення в обіг гідрофторовуглеців таким чином, щоб сукупне кількісне обмеження на введення в обіг гідрофторовуглеців не було перевищене. Для захисту цілісності поступового зменшення кількості гідрофторовуглеців, які вводяться в обіг, гідрофторовуглеці, які містяться в обладнанні, повинні враховуватися в рамках системи виділення квот Союзу. Якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, повинна вимагатися декларація про відповідність, щоб довести, що такі гідрофторовуглеці враховані в рамках системи виділення квот Союзу.

(15) Спочатку розрахунок еталонних значень і виділення квот для окремих виробників та імпортерів повинні ґрунтуватися на кількостях гідрофторовуглеців, про які вони прозвітували як про введені в обіг протягом референтного періоду 2009-2012 років. Проте, щоб не виключити з системи малі підприємства, одинадцять відсотків від загального кількісного обмеження повинні бути зарезервовані для імпортерів та виробників, які ввели в обіг менше 1 тонни фторованих парникових газів за референтний період.

(16) Шляхом регулярного перерахунку еталонних значень і квот, Комісія повинна забезпечувати, щоб підприємства мали змогу продовжувати свою діяльність на основі середніх обсягів, які вони ввели в обіг за останні роки.

(17) Процес виробництва деяких фторованих газів може призводити до значних викидів інших фторованих парникових газів, що виробляються як побічні продукти. Як умова для введення в обіг фторованих парникових газів, такі викиди побічних продуктів повинні знищуватися або відновлюватися для подальшого використання.

(18) Комісія повинна забезпечити наявність центрального електронного реєстру для управління квотами на введення в обіг гідрофторовуглеців і для звітування, включно зі звітуванням про введене в обіг обладнання, зокрема, коли обладнання попередньо заправлене гідрофторовуглецями, які не були введені в обіг до заправлення обладнання, що вимагає верифікації за допомогою декларації про відповідність та подальшої верифікації третьою стороною, щоб такі кількості гідрофторовуглеців були враховані у системі виділення квот Союзу.

(19) Для збереження гнучкості ринку насипних гідрофторовуглеців, повинна передбачатися можливість передавати квоти, виділені на основі еталонних значень, іншому виробнику чи імпортеру в Союзі або іншому виробнику чи імпортеру, який представлений у Союзі єдиним представником.

(20) Щоб уможливити моніторинг дієвості цього Регламенту, обсяг чинних зобов’язань щодо звітування потрібно розширити, щоб охопити інші фторовані речовини, що мають значний потенціал глобального потепління, або які можуть замінити фторовані парникові гази, перелічені в додатку I. З тієї самої причини, повинно бути передбачено звітування про знищення фторованих парникових газів і про імпорт до Союзу таких газів, що містяться у продуктах та обладнанні. Порогові значення de minimis повинні бути встановлені для запобігання непропорційному адміністративному тягарю, і зокрема для малих та середніх підприємств та мікропідприємств.

(21) Комісія повинна здійснювати постійний моніторинг наслідків зменшення кількості введених в обіг гідрофторовуглеців, включно з наслідками цього для постачання обладнання, в якому використання гідрофторовуглеців дозволяє знизити викиди протягом життєвого циклу, у порівнянні з використанням альтернативної технології. До кінця 2020 року Комісія повинна підготувати звіт про надання гідрофторовуглеців на ринку Союзу. Щоб своєчасно адаптувати положення цього Регламенту, враховуючи його імплементацію та нові розробки і міжнародні зобов’язання, і запропонувати, якщо доцільно, подальші заходи щодо скорочення гідрофторовуглеців, до кінця 2022 року Комісія повинна здійснити його комплексний перегляд.

(22) Щоб забезпечити однакові умови імплементації цього Регламенту, необхідно надати Комісії виконавчі повноваження. Згадані повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-7).

(23) Для внесення змін до деяких несуттєвих елементів цього Регламенту, необхідно делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу («ДФЄС»). Особливо важливо, щоб Комісія на етапі своєї підготовчої роботи проводила належні консультації, зокрема на рівні експертів. Комісія, при підготовці та складанні делегованих актів, повинна забезпечувати одночасну, своєчасну та належну передачу відповідних документів Європейському Парламенту і Раді.

(24) Оскільки цей Регламент ухвалений відповідно до статті 192(1) ДФЄС, він не перешкоджає державам-членам підтримувати або впроваджувати жорсткіші захисні заходи, сумісні з ДФЄС. Відповідно до статті 193 ДФЄС, держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-які такі інструменти.

(25) Цей Регламент змінює предмет Регламенту (ЄС) № 842/2006, згаданий Регламент необхідно скасувати. Проте, щоб забезпечити плавний перехід від старого режиму до нового, доцільно передбачити, щоб регламенти Комісії (ЄС) № 1493/2007 (-8), (ЄС) № 1494/2007 (-9), (ЄС) № 1497/2007 (-10), (ЄС) № 1516/2007 (-11), (ЄС) № 303/2008 (-12), (ЄС) № 304/2008 (-13), (ЄС) № 305/2008 (-14), (ЄС) № 306/2008 (-15), (ЄС) № 307/2008 (-16) і (ЄС) № 308/2008 (-17) залишалися чинними та продовжували застосовуватися, якщо і доки їх не буде скасовано делегованими чи імплементаційними актами, ухваленими Комісією згідно з цим Регламентом.

(26) Оскільки цілі цього Регламенту не можуть достатньою мірою бути досягнуті державами-членами, а радше, з огляду на транскордонний характер екологічної проблеми, на вирішення якої він спрямований, і його наслідки для торгівлі всередині Союзу та для зовнішньої торгівлі, можуть бути краще досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як визначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого у зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення зазначених цілей,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет

Метою цього Регламенту є захист довкілля шляхом скорочення викидів фторованих парникових газів. Відповідно, цей Регламент:

(a) встановлює правила щодо стримування, використання, відновлення та знищення фторованих парникових газів, а також щодо пов’язаних із цим додаткових заходів;

(b) встановлює умови для введення в обіг конкретних продуктів та обладнання, що містять фторовані парникові гази чи функціонують із їх застосовуванням;

(c) встановлює умови для конкретних використань фторованих парникових газів; та

(d) встановлює кількісні обмеження на введення в обіг гідрофторовуглеців.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «фторовані парникові гази» означає гідрофторовуглеці, перфторвуглеці, гексафторид сірки та інші парникові гази, що містять фтор, перелічені в додатку I, або суміші, що містять будь-які такі речовини;

(2) «гідрофторовуглеці» або «ГФВ» означає речовини, перелічені в секції 1 додатка I, або суміші, що містять будь-які такі речовини;

(3) «перфторвуглеці» або «ПФВ» означає речовини, перелічені в секції 2 додатка I, або суміші, що містять будь-які такі речовини;

(4) «гексафторид сірки» або «SF6» означає речовину, перелічену в секції 3 додатка I, або суміші, що містять таку речовину;

(5) «суміш» означає рідину, що складається з двох або більше речовин, принаймні одна з яких є речовиною, що входить до списку в додатку I або додатку II;

(6) «потенціал глобального потепління» або «ПГП» означає потенціал потепління клімату від парникових газів по відношенню до потенціалу потепління від діоксиду вуглецю («CO2»), що розраховується як ступінь потенційного потепління протягом 100-річного періоду від одного кілограма парникового газу по відношенню до одного кілограма CO2, як визначено в додатках I, II і IV, або, щодо сумішей, розрахований відповідно до додатка IV;

(7) «тонна (тонни) еквівалента CO2» означає кількість парникових газів, виражену як добуток ваги парникових газів у метричних тоннах і їхнього потенціалу глобального потепління;

(8) «оператор» означає фізичну чи юридичну особу, що фактично забезпечує технічне функціонування продуктів та обладнання, на які поширюється дія цього Регламенту; у деяких визначених випадках держава-член може призначити власника відповідальним за виконання обов’язків оператора;

(9) «використання» означає застосування фторованих парникових газів у виробництві, технічному обслуговуванні чи ремонті, включно із заправленням, продуктів та обладнання, або застосування в інших процесах, зазначених у цьому Регламенті;

(10) «введення в обіг» означає перше постачання або надання іншій особі у Союзі на платній або безоплатній основі, або, щодо виробника, використання для власних потреб, а також включає випуск митницею для вільного обігу в Союзі;

(11) «герметично закрите обладнання» означає обладнання, в якому усі частини, що містять фторований парниковий газ, ущільнені шляхом зварювання, пайки або подібним нероз’ємним з’єднанням, яке може мати блоковані клапани й заглушені отвори, які дозволяють проводити належний ремонт або видалення та мають перевірену норму витоку менше 3 грамів на рік під тиском принаймні у чверть максимально допустимого тиску;

(12) «контейнер» означає продукт, призначений насамперед для транспортування та зберігання фторованих парникових газів;

(13) «одноразовий контейнер» означає контейнер, який не може бути повторно наповнений без відповідної модифікації або вводиться в обіг без умови повернення для повторного наповнення;

(14) «відновлення» означає збирання та зберігання фторованих парникових газів з продуктів, у тому числі контейнерів, та обладнання під час технічного обслуговування чи ремонту, або перед видаленням продуктів чи обладнання;

(15) «рециклінг» означає повторне використання відновленого фторованого парникового газу після базового процесу очищення;

(16) «рекуперація» означає повторне оброблення відновленого фторованого парникового газу для забезпечення його відповідності еквівалентним характеристикам первинної речовини з урахуванням його запланованого використання;

(17) «знищення» означає процес остаточного перетворення чи розкладання всього фторованого парникового газу чи його частини на одну або декілька стабільних речовин, які не є фторованими парниковими газами;

(18) «виведення з експлуатації» означає остаточну зупинку та припинення експлуатації або використання продукту чи одиниці обладнання, що містить фторовані парникові гази;

(19) «ремонт» означає відновлення пошкоджених або негерметичних продуктів чи обладнання, що містять фторовані парникові гази або функціонують із їх застосовуванням, що стосується частини, яка містить або призначена містити такі гази;

(20) «встановлення» означає з’єднання двох або більше частин обладнання або контурів, що містять фторовані парникові гази або призначені їх містити, задля складання системи в місці, де вона буде експлуатуватися, що передбачає з’єднання газових трубопроводів системи в єдиний контур, незалежно від необхідності заправлення системи після складання;

(21) «технічне обслуговування чи ремонт» означає всі види діяльності, окрім відновлення відповідно до статті 8 і перевірки на витоки відповідно до статті 4 і пункту (b) статті 10(1) цього Регламенту, що передбачають порушення герметичності контурів, що містять фторовані парникові гази або призначені їх містити, зокрема тих, які постачають фторовані парникові гази до системи, видалення однієї або декількох частин контуру чи обладнання, повторне складання двох або більше частин контуру чи обладнання, а також усунення витоків;

(22) «первинна речовина» означає речовину, яка раніше не використовувалася;

(23) «стаціонарний» означає обладнання, яке за звичайних умов не пересувається під час експлуатації, і включає переносні прилади кондиціонування повітря;

(24) «пересувний» означає обладнання, яке за звичайних умов пересувається під час експлуатації;

(25) «однокомпонентна піна» означає піноматеріал, що міститься у рідкому стані в одному аерозольному розпилювачі та не вступив у реакцію чи частково вступив у реакцію, та який розширюється і переходить в твердий стан при виході з розпилювача;

(26) «вантажівка-рефрижератор» означає автомобіль масою понад 3,5 тонни, спроектований і сконструйований переважно для перевезення вантажів та обладнаний холодильною установкою;

(27) «причіп-рефрижератор» означає транспортний засіб, спроектований і сконструйований для буксирування вантажівкою чи тягачем, переважно для перевезення вантажів та обладнаний холодильною установкою;

(28) «промисловий аерозоль» означає аерозольний розпилювач, який використовується для технічного обслуговування, ремонту, очищення, випробування, дезінсекції та виробництва продуктів та обладнання, встановлення обладнання та інших застосувань;

(29) «система виявлення витоків» означає калібрований механічний, електричний або електронний пристрій для виявлення витоків фторованих парникових газів, який при їх виявленні сповіщає оператора;

(30) «підприємство» означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка:

(a) виробляє, використовує, відновлює, збирає, рециклює, рекуперує або знищує фторовані парникові гази;

(b) імпортує чи експортує фторовані парникові гази або продукти та обладнання, що містять такі гази;

(c) вводить в обіг фторовані парникові гази чи продукти та обладнання, що містять такі гази або функціонують із їх застосовуванням;

(d) встановлює, обслуговує, підтримує, ремонтує, перевіряє на витоки чи виводить з експлуатації обладнання, яке містить фторовані парникові гази або функціонує з їх застосовуванням;

(e) є оператором обладнання, яке містить фторовані парникові гази або функціонує з їх застосовуванням;

(f) виробляє, імпортує, експортує, вводить в обіг або знищує гази, перелічені в додатку II;

(g) вводить в обіг продукти чи обладнання, які містять гази, перелічені в додатку II;

(31) «підготовлена сировина» означає будь-який фторований парниковий газ або речовину, наведену в переліку в додатку II, що були хімічно перетворені в рамках технологічного процесу, в ході якого вони повністю змінили свій первісний склад, і викиди від яких є незначними;

(32) «комерційне використання» означає використання для зберігання, демонстрації або виділення продуктів для продажу кінцевим користувачам у роздрібній торгівлі та закладах харчування;

(33) «протипожежне обладнання» означає обладнання та системи, що використовуються для запобігання пожежам або їх гасіння та включає вогнегасники;

(34) «органічний цикл Ренкіна» означає цикл, при якому фторований парниковий газ, що конденсується, перетворює тепло від джерела тепла в енергію для виробництва електричної чи механічної енергії;

(35) «військове обладнання» означає зброю, боєприпаси та матеріали військового призначення, призначені спеціально для військових цілей, які необхідні для захисту суттєвих безпекових інтересів держав-членів;

(36) «електрична комутаційна апаратура» означає комутаційні пристрої та їх поєднання з відповідним контрольним, вимірювальним, захисним та регулюючим обладнанням, а також агрегати таких пристроїв та обладнання з відповідними з’єднаннями, допоміжним устаткуванням, корпусами та опорними конструкціями, призначені для використання у зв’язку з виробленням, передаванням, розподіленням та перетворенням електричної енергії;

(37) «агрегатовані централізовані холодильні системи» означають системи з двома або більше паралельно з’єднаними компресорами, які під’єднані до одного або декількох спільних конденсаторів та до ряду охолоджувальних пристроїв, таких як вітрини, шафи, морозильні чи холодильні камери;

(38) «первинний контур холодоагенту каскадних систем» означає первинний контур у непрямих середньотемпературних системах, у яких два чи більше окремі холодильні контури з’єднані послідовно таким чином, що первинний контур поглинає тепло конденсації з вторинного контуру для середньої температури;

(39) «системи кондиціонування повітря з одинарною спліт-системою» означають системи кондиціонування повітря в приміщенні, що складаються з одного зовнішнього блоку та одного внутрішнього блоку, пов’язаних трубопроводом для холодоагенту, які потребують встановлення на місці використання.

ГЛАВА II
СТРИМУВАННЯ

Стаття 3
Запобігання викидам фторованих парникових газів

1. Умисне виділення фторованих парникових газів в атмосферу заборонене, крім випадків,коли таке виділення є технічно необхідним для використання за призначенням.

2. Оператори обладнання, що містить фторовані парникові гази, повинні вживати запобіжних заходів для запобігання неумисному виділенню («витоку») таких газів. Вони повинні вживати усіх технічно та економічно здійсненних заходів для мінімізації витоку фторованих парникових газів.

3. У разі виявлення витоку фторованих парникових газів, оператори повинні забезпечувати ремонт обладнання без неналежної затримки.

Якщо обладнання підлягає перевіркам на витоки відповідно до статті 4(1), а витік в обладнанні було відремонтовано, оператори повинні забезпечувати перевірку обладнання сертифікованою фізичною особою протягом одного місяця після ремонту, щоб перевірити чи був ремонт ефективним.

4. Фізичні особи, які виконують завдання, зазначені у пунктах (a)-(c) статті 10(1), повинні бути сертифіковані відповідно до статті 10(4) і (7) і вживати запобіжних заходів для запобігання витокам фторованих парникових газів.

Підприємства, які здійснюють встановлення, ремонт, технічне обслуговування та виведення з експлуатації обладнання, переліченого в пунктах (a)-(d) статті 4(2), повинні бути сертифіковані відповідно до статті 10(6) і (7) і вживати запобіжних заходів для запобігання витокам фторованих парникових газів.

Стаття 4
Перевірки на витоки

1. Оператори обладнання, що містить фторовані парникові гази в кількості 5 тонн еквівалента CO2 або більше та не у формі піноматеріалу, повинні забезпечувати перевірку обладнання на витоки.

Герметично закрите обладнання, що містить фторовані парникові гази в кількості менше 10 тонн еквівалента CO2, не підлягає перевіркам на витоки відповідно до цієї статті, за умови, що обладнання етикетоване як герметично закрите.

Електрична комутаційна апаратура не підлягає перевіркам на витоки відповідно до цієї статті, за умови що вона відповідає одній із таких умов:

(a) вона має перевірену норму витоку менше 0,1 % на рік, як визначено в технічній специфікації виробника, та етикетована відповідно;

(b) вона обладнана пристроєм моніторингу тиску чи густини; або

(c) вона містить менше 6 кг фторованих парникових газів.

2. Параграф 1 застосовується до операторів такого обладнання, що містить фторовані парникові гази:

(a) стаціонарного холодильного обладнання;

(b) стаціонарного обладнання кондиціонування повітря;

(c) стаціонарних теплових насосів;

(d) стаціонарного протипожежного обладнання;

(e) холодильних установок вантажівок-рефрижераторів та причепів;

(f) електричної комутаційної апаратури;

(g) органічних циклів Ренкіна.

Щодо обладнання, зазначеного у пунктах (a)-(e) першого підпараграфа, перевірки здійснюються фізичними особами, сертифікованими відповідно до правил, передбачених у статті 10.

Як відступ від першого підпараграфа параграфа 1, до 31 грудня 2016 року обладнання, що містить менше 3 кг фторованих парникових газів, або герметично закрите обладнання, що відповідно етикетоване та містить менше 6 кг фторованих парникових газів, не підлягає перевіркам на витоки.

3. Перевірки на витоки на підставі параграфа 1 здійснюються з такою частотою:

(a) для обладнання, що містить фторовані парникові гази в кількості 5 тонн еквівалента CO2 або більше, але менше 50 тонн еквівалента CO2: принаймні кожні 12 місяців; або, якщо встановлена система виявлення витоків, принаймні кожні 24 місяці;

(b) для обладнання, що містить фторовані парникові гази в кількості 50 тонн еквівалента CO2 або більше, але менше 500 тонн еквівалента CO2: принаймні кожні шість місяців; або, якщо встановлена система виявлення витоків, принаймні кожні 12 місяців;

(c) для обладнання, що містить фторовані парникові гази в кількості 500 тонн еквівалента CO2 або більше: принаймні кожні три місяці; або, якщо встановлена система виявлення витоків, принаймні кожні шість місяців.

4. Зобов’язання з параграфа 1 для протипожежного обладнання, як зазначено в пункті (d) параграфа 2, вважаються виконаними, за умови виконання таких двох умов:

(a) існуючий режим інспектування відповідає стандартам ISO 14520 або EN 15004; та

(b) протипожежне обладнання інспектується так часто, як це вимагається згідно з параграфом 3.

5. Комісія може за допомогою імплементаційних актів встановлювати вимоги до перевірок на витоки, що повинні проводитися відповідно до параграфа 1 цієї статті, для кожного типу обладнання, зазначеного в цьому параграфі, щоб визначити частини обладнання з найбільшою імовірністю витоків і скасувати акти, ухвалені відповідно до статті 3(7) Регламенту (ЄС) № 842/2006. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

Стаття 5
Системи виявлення витоків

1. Оператори обладнання, переліченого в пунктах (a)-(d) статті 4(2), що містить фторовані парникові гази в кількості 500 тонн еквівалента CO2 або більше, повинні гарантувати, що обладнання оснащене системою виявлення витоків, яка попереджає оператора або сервісну компанію про будь-які витоки.

2. Оператори обладнання, переліченого в пунктах (f) і (g) статті 4(2), що містить фторовані парникові гази в кількості 500 тонн еквівалента CO2 або більше, встановленого з 1 січня 2017 року, повинні гарантувати, що таке обладнання оснащене системою виявлення витоків, яка попереджає оператора або сервісну компанію про будь-які витоки.

3. Оператори обладнання, переліченого в пунктах (a)-(d) і (g) статті 4(2), що підлягає дії параграфа 1 або 2 цієї статті, повинні забезпечувати перевірку систем виявлення витоків принаймні раз на 12 місяців для гарантування їх належного функціонування.

4. Оператори обладнання, переліченого в пункті (f) статті 4(2), що підлягає дії параграфа 2 цієї статті, повинні забезпечувати перевірку систем виявлення витоків принаймні раз на 6 років для гарантування їх належного функціонування.

Стаття 6
Ведення обліку

1. Оператори обладнання, яке повинно перевірятися на витоки згідно зі статтею 4(1), повинні запровадити та вести облік для кожного одиниці такого обладнання із зазначенням такої інформації:

(a) кількості та типу початково заправлених фторованих парникових газів;

(b) кількості фторованих парникових газів, доданих під час процесу встановлення, технічного обслуговування або ремонту, або через витік;

(c) чи була кількість початково заправлених фторованих парникових газів рецикльована чи рекуперована, включно з найменуванням і адресою об’єкта рециклінгу чи рекуперації та, якщо застосовно, номером сертифіката;

(d) кількості відновлених фторованих парникових газів;

(e) ідентифікаційних даних підприємства, яке встановило, здійснювало технічне обслуговування та, якщо застосовно, ремонтувало чи вивело з експлуатації обладнання, включно із, якщо застосовно, номером його сертифіката;

(f) дат і результатів перевірок, проведених на підставі статті 4(1)-(3);

(g) якщо обладнання було виведене з експлуатації, вжитих заходів для рекуперації та видалення фторованих парникових газів.

2. Якщо облікові записи, зазначені в параграфі 1, не зберігаються у базі даних, створеній компетентними органами держав-членів, застосовуються такі правила:

(a) оператори, зазначені у параграфі 1, повинні зберігати записи, вказані у згаданому параграфі, принаймні протягом п’яти років;

(b) підприємства, що провадять для операторів види діяльності, зазначені в пункті (e) параграфа 1, повинні зберігати копії записів, вказаних у параграфі 1, принаймні протягом п’яти років.

Доступ до записів, зазначених у параграфі 1, повинен надаватися на запит компетентному органу відповідної держави-члена чи Комісії. Тією мірою, якою такі записи містять екологічну інформацію, залежно від випадку, застосовується Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄC (-18) або Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1367/2006 (-19).

3. Для цілей статті 11(4) підприємства, що постачають фторовані парникові гази, повинні запровадити облік відповідної інформації про покупців фторованих парникових газів, включно з такими даними:

(a) номерами сертифікатів покупців; та

(b) відповідними кількостями придбаних фторованих парникових газів.

Підприємства, що постачають фторовані парникові гази, повинні зберігати такі облікові записи протягом принаймні п’яти років.

Підприємства, що постачають фторовані парникові гази, повинні надавати доступ до таких записів на запит компетентному органу відповідної держави-члена чи Комісії. Тією мірою, якою записи містять екологічну інформацію, залежно від випадку, застосовується Директива 2003/4/ЄC або Регламент (ЄС) № 1367/2006.

4. Комісія може за допомогою імплементаційного акта визначити формат обліку, зазначеного у параграфах 1 і 3 цієї статті, і визначити, як він повинен бути запроваджений і підтримуватися. Зазначений імплементаційний акт ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

Стаття 7
Викиди фторованих парникових газів, пов’язані з виробництвом

1. Виробники фторованих сполук повинні вживати усіх необхідних запобіжних заходів, щоб обмежити викиди фторованих парникових газів наскільки це можливо під час:

(a) виробництва;

(b) транспортування; та

(c) зберігання.

Ця стаття також застосовується, коли фторовані парникові гази виробляються як побічні продукти.

2. Без обмеження статті 11(1) введення в обіг фторованих парникових газів і газів, перелічених у додатку II, забороняється, крім відповідних випадків, коли виробники або імпортери надають докази, під час такого введення в обіг, що трифторметан, вироблений як побічний продукт під час виробничого процесу, у тому числі під час виробництва підготовленої сировини для їхнього виробництва, був знищений або відновлений для подальшого використання відповідно до найкращих доступних технік.

Ця вимога застосовується з 11 червня 2015 року.

Стаття 8
Відновлення

1. Оператори стаціонарного обладнання чи холодильних установок вантажівок-рефрижераторів і причепів, які містять фторовані парникові гази не в формі піноматеріалу, повинні забезпечувати, щоб відновлення таких газів здійснювали фізичні особи, які мають відповідні сертифікати, передбачені статтею 10, щоб такі гази були рецикльовані, рекуперовані або знищені.

Таке зобов’язання застосовується до операторів будь-якого такого обладнання:

(a) контурів охолодження стаціонарного холодильного обладнання, стаціонарного обладнання кондиціонування повітря та теплових насосів;

(b) контурів охолодження холодильних установок вантажівок-рефрижераторів і причепів;

(c) стаціонарного обладнання, що містить розчинники на основі фторованих парникових газів;

(d) стаціонарного протипожежного обладнання;

(e) стаціонарної електричної комутаційної апаратури.

2. Підприємство, яке використовує контейнери для фторованих парникових газів, безпосередньо перед їх видаленням, повинне забезпечити відновлення будь-яких залишкових газів, щоб переконатись, що вони рецикльовані, рекуперовані чи знищені.

3. Оператори продуктів та обладнання, не перелічених у параграфі 1, у тому числі пересувного обладнання, що містять фторовані парникові гази, повинні забезпечити відновлення газів тією мірою, якою це технічно здійсненно та не тягне за собою непропорційних витрат, належно кваліфікованими фізичними особами, таким чином, щоб вони були рецикльовані, рекуперовані чи знищені, або повинні забезпечити їх знищення без попереднього відновлення.

Відновлення фторованих парникових газів із обладнання для кондиціонування повітря в дорожніх транспортних засобах, що не входять до сфери дії Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/40/ЄС (-20), повинно здійснюватися належно кваліфікованими фізичними особами.

Для відновлення фторованих парникових газів із обладнання для кондиціонування повітря в автомобілях, що входять до сфери дії Директиви 2006/40/ЄС, належно кваліфікованими вважаються тільки ті фізичні особи, які мають принаймні атестацію згідно зі статтею 10(2).

Стаття 9
Схеми відповідальності виробника

Без обмеження чинного законодавства Союзу, держави-члени повинні заохочувати розроблення схем відповідальності виробника за відновлення фторованих парникових газів та їх рециклінг, рекуперацію чи знищення.

Держави-члени повинні надавати Комісії інформацію про дії, вжиті відповідно до першого параграфа.

Стаття 10
Навчання та сертифікація

1. Держави-члени повинні, на основі мінімальних вимог, зазначених у параграфі 5, встановити чи адаптувати програми сертифікації, у тому числі процеси оцінювання. Держави-члени повинні забезпечувати доступність навчання для фізичних осіб, які виконують такі завдання:

(a) встановлення, ремонт, технічне обслуговування та виведення з експлуатації обладнання, переліченого в пунктах (a)-(f) статті 4(2);

(b) перевірки на витоки обладнання, зазначеного в пунктах (a)-(e) статті 4(2), як передбачено у статті 4(1);

(c) відновлення фторованих парникових газів, як передбачено у статті 8(1).

2. Держави-члени повинні забезпечувати наявність навчальних програм для фізичних осіб, які відновлюють фторовані парникові гази з обладнання для кондиціонування повітря в автомобілях, що входять до сфери дії Директиви 2006/40/ЄС, на основі мінімальних вимог, зазначених у параграфі 5.

3. Програми сертифікації та навчання, передбачені у параграфах 1 і 2, повинні охоплювати принаймні таке:

(a) застосовні регламенти та технічні стандарти;

(b) запобігання викидам;

(c) відновлення фторованих парникових газів;

(d) безпечне поводження з обладнанням того типу та розміру, на які поширюється дія сертифікату;

(e) інформацію про відповідні технології для заміни або скорочення використання фторованих парникових газів і безпечне поводження з ними.

4. Сертифікати в рамках програм сертифікації, передбачених у параграфі 1, вимагають, щоб заявник успішно завершив процес оцінювання, встановлений відповідно до параграфів 1, 3 і 5.

5. Мінімальними вимогами до програм сертифікації є ті, які встановлені у регламентах (ЄС) № 303/2008, № 304/2008, № 305/2008 та № 306/2008 і згідно з параграфом 12. Мінімальними вимогами до атестацій є ті, які встановлені в Регламенті (ЄС) № 307/2008 і згідно з параграфом 12. Такі мінімальні вимоги повинні визначати для кожного типу обладнання, зазначеного в параграфах 1 і 2, необхідні практичні навички та теоретичні знання, залежно від випадку, з диференціацією різних видів діяльності, що охоплюються, а також умови для взаємного визнання сертифікатів і результатів атестації.

6. Держави-члени повинні встановити чи адаптувати програми сертифікації, на основі мінімальних вимог, зазначених у параграфі 5, для підприємств, які здійснюють встановлення, ремонт, технічне обслуговування та виведення з експлуатації обладнання, переліченого в пунктах (a)-(d) статті 4(2), в інтересах інших сторін.

7. Існуючі сертифікати та атестації, видані відповідно до Регламенту (ЄС) № 842/2006, залишаються чинними відповідно до умов, на яких вони були видані.

8. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб усі фізичні особи, які мають сертифікати відповідно до програм сертифікації, передбачених у параграфах 1 і 7, мали доступ до інформації стосовно усього з такого:

(a) технологій, зазначених у пункті (e) параграфа 3; та

(b) існуючих регуляторних вимог до роботи з обладнанням, що містить холодоагенти, альтернативні фторованим парниковим газам.

9. Держави-члени повинні забезпечувати наявність навчання для фізичних осіб, які бажають оновити свої знання стосовно питань, зазначених у параграфі 3.

10. До 1 січня 2017 року держави-члени повинні повідомити Комісію про програми сертифікації та навчання.

Держави-члени повинні визнавати сертифікати та атестації, видані в іншій державі-члені відповідно до цієї статті. Вони не повинні обмежувати свободу надавати послуги чи свободу підприємницької діяльності на підставі того, що сертифікат був виданий в іншій державі-члені.

11. Будь-яке підприємство, яке доручає завдання, зазначене в параграфі 1, іншому підприємству, повинно вжити обґрунтованих заходів, щоб переконатися, що інше підприємство має необхідні сертифікати для виконання необхідних завдань відповідно до цієї статті.

12. У разі, якщо для цілей застосування цієї статті виявиться необхідним забезпечити більш гармонізований підхід до навчання та сертифікації, Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна адаптувати та оновити мінімальні вимоги до навичок і знань, які повинні бути охоплені, визначити способи сертифікації чи атестації та умови для взаємного визнання, і скасувати акти, ухвалені відповідно до статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 842/2006. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24. Під час здійснення повноважень, наданих їй цим параграфом, Комісія повинна враховувати відповідні наявні схеми кваліфікації чи сертифікації.

13. Комісія може за допомогою імплементаційних актів визначати формат повідомлення, зазначеного у параграфі 10 цієї статті, і скасувати акти, ухвалені відповідно до статті 5(5) Регламенту (ЄС) № 842/2006. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

14. Якщо зобов’язання відповідно до цієї статті, що стосуються надання сертифікації та навчання, становитимуть непропорційний тягар для держави-члена через малу чисельність її населення та, як наслідок, недостатній попит на таке навчання та сертифікацію, їх виконання може бути досягнуто шляхом визнання сертифікатів, виданих в інших державах-членах.

Застосовуючи цей параграф, держави-члени повинні поінформувати Комісію, яка, в свою чергу, інформує інші держави-члени.

15. Ніщо у цій статті не обмежує права держав-членів запроваджувати подальші програми сертифікації та навчання для обладнання, відмінного від зазначеного у параграфі 1.

ГЛАВА III
ВВЕДЕННЯ В ОБІГ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ

Стаття 11
Обмеження на введення в обіг

1. Введення в обіг продуктів та обладнання, перелічених у додатку III, за винятком військового обладнання, заборонене з дати, визначеної у згаданому додатку, з диференціацією, якщо застосовно, за типом або потенціалом глобального потепління фторованого парникового газу, що міститься в обладнанні.

2. Заборона, визначена в параграфі 1, не застосовується до обладнання, яке, відповідно до вимог до екодизайну, ухвалених згідно з Директивою 2009/125/ЄС, завдяки вищій енергоефективності під час експлуатації, демонструє нижчі викиди еквівалента CO2 протягом життєвого циклу, ніж у еквівалентного обладнання, яке відповідає застосовним вимогам до екодизайну та не містить гідрофторовуглеців.

3. На обґрунтований запит компетентного органу держави-члена та враховуючи цілі цього Регламенту, Комісія може, у виняткових випадках, за допомогою імплементаційних актів дозволити звільнення на строк до чотирьох років, щоб уможливити введення в обіг продуктів та обладнання, перелічених у додатку III, що містять фторовані парникові гази чи функціонують із їх застосовуванням, якщо доведено, що:

(a) для конкретного продукту чи частини обладнання, або для конкретної категорії продуктів чи обладнання, альтернативи відсутні, або не можуть бути використані з технічних міркувань або з міркувань безпеки; або

(b) використання технічно здійсненних і безпечних альтернатив призведе до непропорційних витрат.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

4. Для цілей встановлення, ремонту чи технічного обслуговування обладнання, що містить фторовані парникові гази чи функціонує із застосовуванням газів, щодо яких вимагається сертифікація чи атестація згідно зі статтею 10, фторовані парникові гази продаються та купуються лише підприємствами, які мають відповідні сертифікати чи атестації згідно зі статтею 10, або підприємствами, які наймають осіб, які мають сертифікат чи атестацію згідно зі статтею 10(2) і (5). Цей параграф не перешкоджає несертифікованим підприємствам, які не провадять види діяльності, зазначені в першому реченні цього параграфа, збирати, транспортувати або доставляти фторовані парникові гази.

5. Негерметично закрите обладнання, заправлене фторованими парниковими газами, повинно продаватися тільки кінцевим користувачам, за умови надання доказів того, що його встановлення здійснюватиметься підприємством, сертифікованим відповідно до статті 10.

6. На основі даних, які надаються державами-членами, Комісія збирає інформацію про національні кодекси, стандарти чи законодавство держав-членів щодо технологій заміщення фторованих парникових газів альтернативними в холодильному обладнанні, обладнанні кондиціонування повітря та теплових насосів, а також у піноматеріалах.

Комісія повинна опублікувати узагальнений звіт на основі інформації, зібраної на підставі першого підпараграфа, до 1 січня 2017 року.

Стаття 12
Етикетування та інформація про продукти та обладнання

1. Продукти та обладнання, що містять фторовані парникові гази чи функціонують із їх застосовуванням, не повинні вводитися в обіг, якщо вони не мають етикетки. Це застосовується тільки до:

(a) холодильного обладнання;

(b) обладнання кондиціонування повітря;

(c) теплових насосів;

(d) протипожежного обладнання;

(e) електричної комутаційної апаратури;

(f) аерозольних розпилювачів, що містять фторовані парникові гази, окрім дозуючих інгаляторів для доставки фармацевтичних інгредієнтів;

(g) усіх контейнерів для фторованих парникових газів;

(h) розчинників на основі фторованих парникових газів;

(i) органічних циклів Ренкіна.

2. Продукти або обладнання, що підлягають звільненню на підставі статті 11(3), повинні бути відповідним чином етикетовані та включати покликання на те, що такі продукти чи обладнання можуть використовуватися тільки для тих цілей, для яких було надано звільнення відповідно до зазначеної статті.

3. Етикетка, що вимагається на підставі параграфа 1, повинна містити таку інформацію:

(a) покликання на те, що продукт чи обладнання містить фторовані парникові гази, або що він функціонує з їх застосовуванням;

(b) прийняте промислове найменування відповідних фторованих парникових газів або, якщо таке найменування відсутнє, хімічну назву;

(c) з 1 січня 2017 року - кількість фторованих парникових газів, що міститься у продукті чи обладнанні, виражена як вага та як еквівалент CO2, або кількість фторованих парникових газів, яку обладнання призначене містити, і потенціал глобального потепління таких газів.

Етикетка, що вимагається на підставі параграфа 1, повинна зазначати таку інформацію, якщо застосовно:

(a) покликання на те, що фторовані парникові гази містяться у герметично закритому обладнанні;

(b) покликання на те, що електрична комутаційна апаратура має перевірену норму витоку менше 0,1 % на рік, як визначено в технічній специфікації виробника.

4. Етикетка повинна бути розбірливою та незмивною, і вона повинна розміщуватися:

(a) поруч із сервісними отворами для заправляння чи відновлення фторованого парникового газу; або

(b) на тій частині продукту чи обладнання, яка містить фторований парниковий газ.

Етикетка повинна бути складена офіційними мовами держави-члена, в якій продукт чи обладнання вводять в обіг.

5. Піноматеріали та попередньо змішані поліоли, що містять фторовані парникові гази, повинні вводитися в обіг тільки за умови, що фторовані парникові гази визначені на етикетці із застосуванням прийнятого промислового найменування або, якщо таке найменування відсутнє, хімічної назви. Етикетка повинна чітко вказувати на те, що піноматеріал або попередньо змішаний поліол містить фторовані парникові гази. Для пінокартону, така інформація повинна бути чітко і незмивно зазначена на самому матеріалі.

6. Рекуперовані чи рецикльовані фторовані парникові гази повинні бути етикетовані із зазначенням, що речовина була рекуперована чи рецикльована, а також номером партії, найменуванням і адресою об’єкта рекуперації чи рециклінгу.

7. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для знищення, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може бути тільки знищений.

8. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для прямого експорту, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може підлягати тільки прямому експорту.

9. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для використання у військовому обладнанні,повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки для такого призначення.

10. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для виготовлення напівпровідникових матеріалів чи очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовуються в секторі виробництва напівпровідників, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки для такого призначення.

11. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для використання як підготовленої сировини, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки як підготовлена сировина.

12. Фторовані парникові гази, які вводяться в обіг для виробництва дозуючих інгаляторів для доставки фармацевтичних інгредієнтів, повинні бути етикетовані із зазначенням, що вміст контейнера може використовуватися тільки для такого призначення.

13. Інформація, зазначена в параграфах 3 і 5, повинна бути включена до інструкцій з експлуатації відповідних продуктів та обладнання.

Щодо продуктів та обладнання, що містять фторовані парникові гази з потенціалом глобального потепління 150 або більше, така інформація також повинна бути включеною до описів, що використовуються для реклами.

14. Комісія може за допомогою імплементаційних актів визначати формат етикеток, зазначених у параграфі 1 і параграфах 4-12, і скасувати акти, ухвалені відповідно до статті 7(3) Регламенту (ЄС) № 842/2006. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

15. Комісія відповідно до статті 22 уповноважена ухвалювати делеговані акти, якими вносяться зміни до вимог до етикетування, визначених у параграфах 4-12, у відповідних випадках, з огляду на поточну ситуацію у сферах торгівлі та технологій.

Стаття 13
Контроль за використанням

1. Використання гексафториду сірки при литті магнію під тиском та при переробленні магнієвих сплавів, відлитих під тиском, заборонене.

Щодо установок, які використовують менше 850 кг гексафториду сірки на рік для лиття магнію під тиском та при переробленні магнієвих сплавів, відлитих під тиском, ця заборона застосовується тільки з 1 січня 2018 року.

2. Використання гексафториду сірки для накачування шин транспортних засобів заборонене.

3. З 1 січня 2020 року використання фторованих парникових газів із потенціалом глобального потепління 2500 або більше для технічного обслуговування чи ремонту холодильного обладнання, що містить 40 тонн еквівалента CO2 або більше, заборонене.

Цей параграф не застосовується до військового обладнання чи обладнання, призначеного для охолодження продуктів до температур нижчих за - 50 °C.

Заборона, зазначена у першому підпараграфі, не застосовується до 1 січня 2030 року щодо таких категорій фторованих парникових газів:

(a) рекуперовані фторовані парникові гази з потенціалом глобального потепління 2 500 або більше, які використовуються для технічного обслуговування чи ремонту наявного холодильного обладнання, за умови їх етикетування відповідно до статті 12(6);

(b) рецикльовані фторовані парникові гази з потенціалом глобального потепління 2 500 або більше, які використовуються для технічного обслуговування чи ремонту наявного холодильного обладнання, за умови, що вони були відновлені з такого обладнання. Такі рецикльовані гази можуть використовуватися тільки тим підприємством, яке здійснило їх відновлення в рамках технічного обслуговування чи ремонту, або підприємством, для якого була здійснена така рекуперація в рамках технічного обслуговування чи ремонту.

Заборона, зазначена у першому підпараграфі, не застосовується до холодильного обладнання, щодо якого було дозволено звільнення відповідно до статті 11(3).

Стаття 14
Попереднє заправлення обладнання гідрофторовуглецями

1. З 1 січня 2017 року не дозволяється вводити в обіг холодильне обладнання, обладнання кондиціонування повітря та теплових насосів, заправлене гідрофторовуглецями, якщо гідрофторовуглеці, якими заправлене обладнання, не враховані у системі квот, зазначеній у главі IV.

2. При введенні в обіг, як зазначено у параграфі 1, попередньо заправленого обладнання, виробники та імпортери обладнання повинні забезпечити повне документування відповідності параграфу 1 та скласти декларацію про відповідність щодо цього.

З 1 січня 2018 року, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, імпортери такого обладнання повинні забезпечити до 31 березня кожного року здійснення незалежним аудитором верифікації точності документації та декларації про відповідність за попередній календарний рік. Аудитор повинен бути:

(a) акредитованим відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (-21); або

(b) акредитованим верифікувати фінансові звіти відповідно до законодавства відповідної держави-члена.

Виробники та імпортери обладнання, зазначеного у параграфі 1, повинні зберігати документацію та декларацію про відповідність протягом принаймні п’яти років після введення в обіг такого обладнання. Імпортери обладнання, які вводять в обіг попередньо заправлене обладнання, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, повинні гарантувати, що вони зареєстровані відповідно до пункту (e) статті 17(1).

3. Складаючи декларацію про відповідність, виробники та імпортери обладнання, зазначеного в параграфі 1, беруть на себе відповідальність за відповідність параграфам 1 і 2.

4. Комісія за допомогою імплементаційних актів визначає детальні умови, що стосуються декларації про відповідність і верифікації незалежним аудитором, як зазначено у другому підпараграфі параграфа 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

ГЛАВА IV
ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ГІДРОФТОРОВУГЛЕЦІВ, ЩО ВВОДЯТЬСЯ В ОБІГ

Стаття 15
Зменшення кількості гідрофторовуглеців, що вводяться в обіг

1. Комісія повинна забезпечувати, щоб кількість гідрофторовуглеців, яку виробники та імпортери мають право вводити в обіг у Союзі щороку, не перевищувала максимальної кількості для відповідного року, розрахованої відповідно до додатка V.

Виробники та імпортери повинні забезпечувати, щоб кількість гідрофторовуглеців, розрахована відповідно до додатка V, яку кожен з них вводить в обіг, не перевищувала їхніх відповідних квот, виділених відповідно до статті 16(5) або переданих відповідно до статті 18.

Ця стаття не застосовується до виробників або імпортерів гідрофторовуглеців у кількостіменшій за 100 тонн еквівалента CO2 на рік.

2. Ця стаття також не застосовується до таких категорій гідрофторовуглеців:

(a) гідрофторовуглеці, імпортовані до Союзу для знищення;

(b) гідрофторовуглеці, які використовуються виробником як підготовлена сировина чи постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємствам для використання як сировини;

(c) гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємствам для експорту за межі Союзу, за умови, що такі гідрофторовуглеці в подальшому не надаються жодній іншій стороні в межах Союзу перед експортом;

(d) гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером для використання у військовому обладнанні;

(e) гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємству, яке використовує їх для виготовлення напівпровідникових матеріалів чи очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовується в секторі виробництва напівпровідників;

(f) з 1 січня 2018 року і надалі, гідрофторовуглеці, які постачаються безпосередньо виробником або імпортером підприємству, яке виробляє дозуючі інгалятори для доставки фармацевтичних інгредієнтів.

3. Ця стаття та статті 16, 18, 19 і 25 також застосовуються до гідрофторовуглеців, які містятьсяв попередньо змішаних поліолах.

4. На обґрунтований запит компетентного органу держави-члена та з урахуванням цілей цьогоРегламенту, Комісія може, у виняткових випадках, за допомогою імплементаційних актів дозволити звільнення на строк до чотирьох років, щоб виключити з вимоги щодо квот, встановленої у параграфі 1, гідрофторовуглеці для конкретних застосувань або конкретні категорії продуктів і обладнання, якщо доведено, що:

(a) для таких конкретних застосувань, продуктів чи обладнання, альтернативи відсутні, або не можуть бути використані з технічних міркувань або з міркувань безпеки; та

(b) достатня кількість гідрофторовуглеців не може бути забезпечена без непропорційних витрат.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

Стаття 16
Виділення квот на введення в обіг гідрофторовуглеців

1. До 31 жовтня 2014 року Комісія за допомогою імплементаційних актів повинна визначити для кожного виробника чи імпортера, що прозвітував про дані відповідно до статті 6 Регламенту (ЄС) № 842/2006, еталонне значення, що ґрунтується на середньорічній кількості гідрофторовуглеців введених в обіг у період 2009-2012 років, про які прозвітував виробник або імпортер. Еталонні значення розраховують відповідно до додатка V до цього Регламенту.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

2. Виробники та імпортери, які не прозвітували відповідно до статті 6 Регламенту (ЄС) № 842/2006 про введення в обіг гідрофторовуглеців за звітний період, зазначений у параграфі 1, можуть заявити про свій намір ввести в обіг гідрофторовуглеці у наступному році.

Таку заяву направляють Комісії із зазначенням типів гідрофторовуглеців і кількостей, які, як очікується, будуть введені в обіг.

Комісія видає повідомлення про строк подання таких заяв. Перед поданням заяви відповідно до параграфів 2 і 4 цієї статті, підприємства повинні зареєструватися у реєстрі, передбаченому статтею 17.

3. До 31 жовтня 2017 року та кожні три роки після цього Комісія повинна здійснювати повторний розрахунок еталонних значень для виробників та імпортерів, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті, на основі середньорічної кількості гідрофторовуглеців законно введених в обіг з 1 січня 2015 року, як прозвітовано відповідно до статті 19 за відповідні роки.

Комісія визначає зазначені еталонні значення за допомогою імплементаційних актів.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

4. Виробники та імпортери, для яких були визначені еталонні значення, можуть заявити прододаткові заплановані кількості відповідно до процедури, визначеної у параграфі 2.

5. Комісія виділяє квоти на введення в обіг гідрофторовуглеців для кожного виробника та імпортера на кожен рік, починаючи з 2015 року, застосовуючи механізм виділення квот, встановлений у додатку VI.

Квоти виділяють тільки виробникам або імпортерам, заснованим в межах Союзу, або які уповноважили єдиного представника, заснованого в межах Союзу, для дотримання вимог цього Регламенту. Єдиним представник може бути той самий представник, що й уповноважений відповідно до статті 8 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 (-22).

Єдиний представник повинен виконувати усі зобов’язання виробників та імпортерів на підставі цього Регламенту.

Стаття 17
Реєстр

1. До 1 січня 2015 року Комісія повинна створити та забезпечити функціонування електронного реєстру квот на введення в обіг гідрофторовуглеців («реєстр»).

Реєстрація в реєстрі є обов’язковою для:

(a) виробників та імпортерів, яким відповідно до статті 16(5) була виділена квота на введення в обіг гідрофторовуглеців;

(b) підприємств, яким квота була передана відповідно до статті 18;

(c) виробників та імпортерів, які мають намір подати заяву на підставі статті 16(2);

(d) виробників та імпортерів, які постачають, або підприємств, які отримують гідрофторовуглеці для цілей, перелічених у пунктах (a)-(f) другого підпараграфа статті 15(2);

(e) імпортерів обладнання, які вводять в обіг попередньо заправлене обладнання, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в обладнанні, не були введені в обіг до заправлення такого обладнання відповідно до статті 14.

Реєстрація здійснюється шляхом подання заяви до Комісії відповідно до процедур, які встановлюються Комісією.

2. Комісія може, тією мірою, якою це необхідно, за допомогою імплементаційних актів забезпечувати безперебійне функціонування реєстру. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

3. Комісія повинна забезпечити, щоб зареєстровані виробники та імпортери були повідомлені через реєстр про виділену квоту та про будь-які зміни до неї протягом періоду виділення.

4. Компетентні органи держав-членів, у тому числі митні органи, повинні мати доступ до реєстру в інформаційних цілях.

Стаття 18
Передавання квот і дозвіл на використання квот для введення в обіг гідрофторовуглеців у імпортованому обладнанні

1. Будь-який виробник або імпортер, для якого було визначено еталонне значення згідно зі статтею 16(1) або (3), і якому була виділена квота відповідно до статті 16(5), може через реєстр, зазначений у статті 17(1), передати таку квоту повністю чи частково іншому виробнику чи імпортеру в Союзі або іншому виробнику чи імпортеру, який представлений у Союзі єдиним представником, як зазначено у другому та третьому підпараграфі статті 16(5).

2. Будь-який виробник або імпортер, який отримав свою квоту згідно зі статтею 16(1) і (3), або якому квота була передана відповідно до параграфа 1 цієї статті, може дозволити іншому підприємству використовувати свою квоту для цілей статті 14.

Будь-який виробник або імпортер, який отримав свою квоту виключно на підставі заяви відповідно до статті 16(2), може дозволити іншому підприємству використовувати свою квоту для цілей статті 14 тільки за умови, що відповідні кількості гідрофторовуглеців були фізично постачені виробником або імпортером, який надав такий дозвіл.

Для цілей статей 15, 16 і 19(1) і (6) відповідні кількості гідрофторовуглеців вважаються введеними в обіг виробником або імпортером, який надав дозвіл, на момент надання дозволу. Комісія може вимагати від виробника чи імпортера, який надає дозвіл, докази його активної участі в постачанні гідрофторовуглеців.

ГЛАВА V
ЗВІТУВАННЯ

Стаття 19
Звітування про виробництво, імпорт, експорт, використання як підготовленої сировини та знищення речовин, перелічених в додатках I або II

1. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожен виробник, імпортер та експортер, який виробив, імпортував або експортував фторовані парникові гази та гази, перелічені в додатку II, кількістю одна метрична тонна або 100 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинен прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік. Цей параграф також застосовується до підприємств, які отримали квоти на підставі статті 18(1).

2. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке знищило фторовані парникові гази та гази, перелічені в додатку II, кількістю 1 метрична тонна або 1000 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинно прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік.

3. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке використало як підготовлену сировину фторовані парникові гази кількістю 1 000 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинно прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік.

4. До 31 березня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке ввело в обіг фторовані парникові гази та гази, перелічені в додатку II, що містяться в продуктах чи обладнанні, кількістю 500 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, повинно прозвітувати Комісії дані, визначені в додатку VII, щодо кожної з таких речовин за такий календарний рік.

5. Кожен імпортер обладнання, який вводить в обіг попередньо заправлене обладнання, якщо гідрофторовуглеці, що містяться в такому обладнанні, не були введені в обіг до заправлення обладнання, повинен подати Комісії документ про верифікацію, виданий відповідно до статті 14(2).

6. До 30 червня 2015 року та кожного року після цього кожне підприємство, яке згідно з параграфом 1 звітує про введення в обіг гідрофторовуглеців кількістю 10 000 тонн як еквівалента CO2 або більше протягом попереднього календарного року, додатково, повинен забезпечити, щоб точність даних були верифікована незалежним аудитором. Аудитор повинен бути:

(a) акредитованим відповідно до Директиви 2003/87/ЄС; або

(b) акредитованим верифікувати фінансові звіти відповідно до законодавства відповідної держави-члена.

Підприємство повинно зберігати верифікаційний звіт протягом принаймні п’яти років. Доступ до верифікаційного звіту повинен надаватися на запит компетентному органу відповідної держави-члена та Комісії.

7. Комісія може за допомогою імплементаційних актів визначити формат і засоби подання звітів, зазначених у цій статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 24.

8. Комісія вживає належних заходів для захисту конфіденційності інформації, поданої їй відповідно до цієї статті.

Стаття 20
Збирання даних про викиди

Держави-члени повинні запровадити системи звітування для відповідних секторів, зазначених у цьому Регламенті, задля отримання, наскільки це можливо, даних про викиди.

ГЛАВА VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21
Перегляд

1. Комісія відповідно до статті 22 уповноважена ухвалювати делеговані акти щодо оновлення додатків I, II і IV на основі звітів про оцінювання, ухвалених Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату, або нових звітів експертної групи з оцінки (SAP) в рамках Монреальського протоколу щодо потенціалу глобального потепління перелічених речовин.

2. На основі інформації про введення в обіг газів, перелічених у додатках I і II, про які прозвітовано відповідно до статті 19, і про викиди фторованих парникових газів, що надається відповідно до статті 20, та на основі будь-якої відповідної інформації, отриманої від держав-членів, Комісія здійснює моніторинг застосування та наслідків цього Регламенту.

Не пізніше 31 грудня 2020 року Комісія повинна опублікувати звіт про надання гідрофторовуглеців на ринку Союзу.

Не пізніше 31 грудня 2022 року Комісія повинна опублікувати комплексний звіт про наслідки цього Регламенту, що включає зокрема:

(a) прогноз постійного попиту на гідрофторовуглеці до 2030 року і надалі;

(b) оцінку потреби в подальших діях Союзу та його держав-членів у контексті існуючих і нових міжнародних зобов’язань щодо скорочення викидів фторованих парникових газів;

(c) огляд європейських і міжнародних стандартів, національного законодавства у сфері безпеки та будівельних кодексів у державах-членах щодо переходу на альтернативні холодоагенти;

(d) перегляд наявності технічно здійсненних та результативних за витратами альтернатив продуктам та обладнанню, що містять фторовані парникові гази, щодо продуктів і обладнання, не перелічених у додатку III, з урахуванням енергоефективності.

3. Не пізніше 1 липня 2017 року Комісія повинна опублікувати звіт, що оцінює заборону відповідно до пункту 13 додатка III, враховуючи, зокрема, наявність результативних за витратами, технічно здійсненних, енергоефективних і надійних альтернатив агрегатованим централізованим холодильним системам, зазначеним у згаданому положенні. У контексті такого звіту, Комісія повинна подати, якщо це доцільно, законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді задля внесення змін до положення пункту 13 додатка III.

4. Не пізніше 1 липня 2020 року Комісія повинна опублікувати звіт, що оцінює, чи існують результативні за витратами, технічно здійсненні, енергоефективні та надійні альтернативи, які уможливлюють заміну фторованих парникових газів у новій комутаційній апаратурі середньої напруги та у нових малих системах кондиціонування повітря з одинарною спліт-системою, і, якщо це доцільно, подати законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді задля внесення змін до списку, визначеного у додатку III.

5. Не пізніше 1 липня 2017 року Комісія повинна опублікувати звіт, що оцінює метод виділення квот, у тому числі вплив безкоштовного виділення квот, і витрати на імплементацію цього Регламенту в державах-членах та можливе укладення міжнародної угоди щодо гідрофторовуглеців, якщо застосовно. У контексті такого звіту, Комісія повинна подати, якщо це доцільно, законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді задля:

(a) внесення змін до методу виділення квот;

(b) встановлення належного методу розподілу будь-яких можливих доходів.

6. Не пізніше 1 січня 2017 року Комісія повинна опублікувати звіт, що вивчає законодавство Союзу щодо навчання фізичних осіб для безпечного поводження з альтернативними холодоагентами, щоб замінити фторовані парникові гази, або скоротити їх використання, і, якщо це доречно, подати законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді щодо внесення змін до відповідного законодавства Союзу.

Стаття 22
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 12(15) і 21(1), надано Комісії на період у п’ять років, починаючи з 10 червня 2014 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжують на подальші періоди у п’ять років, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Європейський Парламент або Рада в будь-який момент може відкликати делеговані повноваження, зазначені у статтях 12(15) і 21(1). Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, зазначені в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтями 12(15) і 21(1), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до завершення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують ще на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 23
Консультаційний форум

Під час імплементації цього Регламенту Комісія повинна гарантувати збалансовану участь представників держав-членів і громадянського суспільства, у тому числі екологічних організацій, а також представників виробників, операторів і сертифікованих осіб. Для цього вона створює Консультаційний форум, щоб зазначені сторони могли зустрічатися та надавати Комісії консультації та експертні знання щодо імплементації цього Регламенту, зокрема щодо наявності альтернатив фторованим парниковим газам, включно з екологічними, технічними, економічними та безпековими аспектами їх використання. Комісія встановлює та публікує внутрішній регламент Консультаційного форуму.

Стаття 24
Процедура комітету

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011. Якщо комітет не надав жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 25
Санкції

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень цього Регламенту, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення до 1 січня 2017 року, а також без зволікання нотифікувати Комісію про будь-які подальші зміни, які впливають на них.

2. Додатково до санкцій, зазначених у параграфі 1, підприємствам, які перевищили свою квоту на введення в обіг гідрофторовуглеців, виділену відповідно до статті 16(5) або передану їм відповідно до статті 18, може бути виділена лише зменшена квота на період виділення після того, як було виявлене перевищення.

Такий обсяг зменшення квоти розраховуються як 200 % від обсягу, на який квота була перевищена. Якщо обсяг зменшення квоти є більшим за обсяг, що повинен бути виділений відповідно до статті 16(5) як квота на період виділення після того, як було виявлене перевищення, на такий період виділення не виділяють жодної квоти, а квоту на наступні періоди виділення зменшують таким же чином, допоки повний обсяг перевищення не буде вирахований.

Стаття 26
Скасування

Регламент (ЄС) № 842/2006 скасовано з 1 січня 2015 року, без шкоди для відповідності вимогам зазначеного Регламенту відповідно до графіка, визначеного в ньому.

Проте, регламенти (ЄС) № 1493/2007, (ЄС) № 1494/2007, (ЄС) № 1497/2007, (ЄС) № 1516/2007, (ЄС) № 303/2008, (ЄС) № 304/2008, (ЄС) № 305/2008, (ЄС) № 306/2008, (ЄС) № 307/2008 і (ЄС) № 308/2008 залишаються чинними і їх продовжують застосовувати, якщо і доки їх не буде скасовано делегованими чи імплементаційними актами, ухваленими Комісією згідно з цим Регламентом.

Покликання на Регламент (ЄС) № 842/2006 необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці у додатку VIII.

Стаття 27
Набуття чинності і дата застосування

Цей Регламент набуває чинності на 20-й день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2015 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі 16 квітня 2014 року.

__________
(-1) ОВ C 271, 19.09.2013, с. 138.
(-2) Позиція Європейського Парламенту від 12 березня 2014 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику) і рішення Ради від 14 квітня 2014 року.
(-3) Рішення Ради 94/69/ЄС від 15 грудня 1993 року стосовно схвалення Рамкової конвенції ООН про зміну клімату(ОВ L 33, 07.02.1994, c. 11).
(-4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 від 17 травня 2006 року про деякі фторовані парникові гази (ОВ L 161, 14.06.2006, с. 1).
(-5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 від 21 травня 2013 року про механізм моніторингу та звітування про викиди парникових газів, а також про подання іншої інформації на національному рівні та на рівні Союзу, що стосується зміни клімату, і скасування рішення № 280/2004/ЄС (ОВ L 165, 18.06.2013, с. 13).
(-6) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС від 21 жовтня 2009 року про рамки для встановлення вимог до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів (ОВ L 285, 31.10.2009, с. 10).
(-7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-8) Регламент Комісії (ЄС) № 1493/2007 від 17 грудня 2007 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 формату звітів, які повинні подавати виробники, імпортери та експортери деяких фторованих парникових газів (ОВ L 332, 18.12.2007, с. 7).
(-9) Регламент Комісії (ЄС) № 1494/2007 від 17 грудня 2007 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 форми етикеток і додаткових вимог до етикетування стосовно продуктів та обладнання, що містять деякі фторовані парникові гази (ОВ L 332, 18.12.2007, с. 25).
(-10) Регламент Комісії (ЄС) № 1497/2007 від 18 грудня 2007 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 стандартних вимог до перевірки витоків для стаціонарних систем протипожежного захисту, що містять деякі фторовані парникові гази (ОВ L 333, 19.12.2007, с. 4).
(-11) Регламент Комісії (ЄС) № 1516/2007 від 19 грудня 2007 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 стандартних вимог до перевірки витоків для стаціонарного холодильного обладнання, обладнання кондиціонування повітря та теплових насосів, що містить деякі фторовані парникові гази (ОВ L 335, 20.12.2007, с. 10).
(-12) Регламент Комісії (ЄС) № 303/2008 від 2 квітня 2008 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 мінімальних вимог і умов до взаємного визнання задля сертифікації компаній та персоналу стосовно стаціонарного холодильного обладнання, обладнання кондиціонування повітря та теплових насосів, що містить деякі фторовані парникові гази (ОВ L 92, 03.04.2008, с. 3).
(-13) Регламент Комісії (ЄС) № 304/2008 від 2 квітня 2008 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 мінімальних вимог і умов до взаємного визнання задля сертифікації компаній та персоналу стосовно стаціонарних систем протипожежного захисту та вогнегасників, що містять деякі фторовані парникові гази (ОВ L 92, 03.04.2008, с. 12).
(-14) Регламент Комісії (ЄС) № 305/2008 від 2 квітня 2008 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 мінімальних вимог і умов до взаємного визнання задля сертифікації персоналу, що здійснює відновлення деяких фторованих парникових газів з високовольтної комутаційної апаратури (ОВ L 92, 03.04.2008, с. 17).
(-15) Регламент Комісії (ЄС) № 306/2008 від 2 квітня 2008 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 мінімальних вимог і умов до взаємного визнання задля сертифікації персоналу, що здійснює відновлення деяких розчинників на основі фторованих парникових газів з обладнання (ОВ L 92, 03.04.2008, с. 21).
(-16) Регламент Комісії (ЄС) № 307/2008 від 2 квітня 2008 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 мінімальних вимог до навчальних програм і умов для взаємного визнання атестацій персоналу стосовно систем кондиціонування повітря в деяких автомобільних транспортних засобах, що містять деякі фторовані парникові гази (ОВ L 92, 03.04.2008, с. 25).
(-17) Регламент Комісії (ЄС) № 308/2008 від 2 квітня 2008 року про встановлення відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 842/2006 формату повідомлення про програми навчання та сертифікації держав-членів (ОВ L 92, 03.04.2008, с. 28).
(-18) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄС від 28 січня 2003 року про публічний доступ до екологічної інформації та скасування Директиви Ради 90/313/ЄЕС (ОВ L 41, 14.02.2003, с. 26).
(-19) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1367/2006 від 6 вересня 2006 року про застосування положень Орхуської Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень і доступ до правосуддя з питань охорони довкілля до установ та органів Співтовариства (ОВ L 264, 25.09.2006, с. 13).
(-20) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/40/ЄС від 17 травня 2006 року стосовно викидів із систем кондиціонування повітря автомобільних транспортних засобів та про внесення змін до Директиви Ради 70/156/ЄЕС (ОВ L 161, 14.06.2006, с. 12).
(-21) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Співтовариства та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС (ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32).
(-22) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (REACH), створення Європейського хімічного агентства, внесення змін до Директиви 1999/45/ЄС та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 і Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директиви Ради 76/769/ЄЕС і директив Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС і 2000/21/ЄС (OВ L 396, 30.12.2006, с. 1).

ДОДАТОК I

ФТОРОВАНІ ПАРНИКОВІ ГАЗИ, ЗАЗНАЧЕНІ В ПУНКТІ 1 СТАТТІ 2

__________
(-1) На основі Четвертого звіту про оцінювання, ухваленого Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату, якщо не вказано інше.

ДОДАТОК II

ІНШІ ФТОРОВАНІ ПАРНИКОВІ ГАЗИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗВІТУВАННЮ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 19

__________
(-1) На основі Четвертого звіту про оцінювання, ухваленого Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату,якщо не вказано інше.
(-2) ПГП відповідно до Оцінки експертної групи з оцінки (SAP) 2010 року в рамках Монреальського протоколу, таблиць 1-11, в яких наводяться покликання на два рецензовані наукові джерела. http://ozone.unep.org/Assessment_Panels/SAP/Scientific_Assessment_2010/index.shtml
(-3) Типове значення, потенціал глобального потепління наразі недоступний.
(-4) Мінімальне значення відповідно до Четвертого звіту про оцінювання, ухваленого Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату.

ДОДАТОК III

ЗАБОРОНИ НА ВВЕДЕННЯ В ОБІГ, ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 11(1)

ДОДАТОК IV

МЕТОД РОЗРАХУНКУ СУКУПНОГО ПГП СУМІШІ

ПГП суміші розраховується як середньозважене значення, отримане із суми масових часток окремих речовин, помноженої на їхній ПГП, якщо не вказано інше, включно з речовинами, які не є фторованими парниковими газами.

де % означає частку за вагою з допустимою похибкою +/- 1 %.

Наприклад: застосувавши формулу до суміші газів, що складається з 60 % диметилового етеру, 10 % ГФВ-152a і 30 % ізобутану:

→ Сукупний ПГП = 13,9

Для розрахунку ПГП сумішей використовуються наведені нижче значення ПГП для речовин, які не є фторованими. Для інших речовин, не включених до цього додатка, застосовується типове значення, що дорівнює 0.

__________
(-1) На основі Четвертого звіту про оцінювання, ухваленого Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату,якщо не вказано інше.
(-2) Речовини, не зазначені у Четвертому звіті про оцінювання, ухваленому Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату; типове значення на основі ПГП інших вуглеводнів.

ДОДАТОК V

РОЗРАХУНОК МАКСИМАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ, ЕТАЛОННИХ ЗНАЧЕНЬ І КВОТ НА ВВЕДЕННЯ В ОБІГ ГІДРОФТОРОВУГЛЕЦІВ

Максимальна кількість, зазначена у статті 15(1), розраховується із застосуванням таких відсоткових значень середньорічної загальної кількості, введеної в обіг у Союзі протягом періоду 2009-2012 років. З 2018 року і надалі максимальна кількість, зазначена у статті 15(1), розраховується на основі доступних даних із застосуванням таких відсоткових значень середньорічної загальної кількості, введеної в обіг у Союзі протягом періоду 2009-2012 років, і з подальшим відніманням кількостей, які отримали звільнення для конкретних використань відповідно до статті 15(2).

Максимальну кількість, еталонні значення і квоти на введення в обіг гідрофторовуглеців, зазначені у статтях 15 і 16, розраховують як сукупну кількість усіх типів гідрофторовуглеців, виражену в тоннах еквівалента CO2.

Розрахунок еталонних значень і квот введення в обіг гідрофторовуглеців, зазначених у статтях 15 і 16, ґрунтується на кількості гідрофторовуглеців, які виробники та імпортери ввели в обіг у Союзі протягом референтного періоду чи періоду виділення, але без урахування кількості гідрофторовуглеців для використань, зазначених у статті 15(2), протягом того самого періоду, на основі доступних даних.

Операції, зазначені в пункті (c) статті 15(2), верифікують згідно зі статтею 19(6), незалежно від кількості речовин, яких вони стосуються.

ДОДАТОК VI

МЕХАНІЗМ ВИДІЛЕННЯ, ЗАЗНАЧЕНИЙ У СТАТТІ 16

1. Визначення кількості, яка підлягає виділенню підприємствам, для яких було встановлено еталонне значення відповідно до статті 16(1) і (3)

Кожне підприємство, для якого було встановлено еталонне значення, отримує квоту, що відповідає 89 % еталонного значення, помноженим на відсоткове значення, вказане у додатку V, для відповідного року.

2. Визначення кількості, яка підлягає виділенню підприємствам, які подали заяви відповідно до статті 16(2)

Сума квот, що виділяються згідно з пунктом 1, віднімається від максимальної кількості для конкретного року, як визначено у додатку V, для визначення кількості, яка підлягає виділенню підприємствам, для яких не було встановлено еталонного значення та які подали заяви відповідно до статті 16(2) (кількість, яка підлягає виділенню на етапі розрахунку 1).

2.1. Етап розрахунку 1

Кожне підприємство отримує виділення, що відповідає тій кількості, запит на яку зроблений у заяві, але не більше пропорційної частки кількості, яка підлягає виділенню на етапі 1.

Пропорційна частка розраховується шляхом ділення 100 на кількість підприємств, які подали заяви. Сума квот, виділених на етапі 1, віднімається від кількості, яка підлягає виділенню на етапі 1, щоб визначити кількість, яка підлягає виділенню на етапі 2.

2.2. Етап розрахунку 2

Кожне підприємство, яке не отримало 100 % від кількості, запит на яку зроблений у його заяві на етапі 1, отримує додаткове виділення, що відповідає різниці між запитуваною кількістю та кількістю, отриманою на етапі 1. Проте, це не повинно перевищувати пропорційної частки кількості, яка підлягає виділенню на етапі 2.

Пропорційна частка розраховується шляхом ділення 100 на кількість підприємств, які мають право на виділення на етапі 2. Сума квот, виділених на етапі 2, віднімається від кількості, яка підлягає виділенню на етапі 2, щоб визначити кількість, яка підлягає виділенню на етапі 3.

2.3. Етап розрахунку 3

Етап 2 повторюють, допоки всі запити не будуть задоволені, або кількість, що залишається для виділення на наступному етапі, не становить менше 500 тонн еквівалента CO2.

3. Визначення кількості, яка підлягає виділенню підприємствам, які подали заяви відповідно до статті 16(4)

Для виділення квот на 2015-2017 роки сума квот, що виділяються згідно з пунктами 1 і 2, віднімається від максимальної кількості для конкретного року, як визначено у додатку V, для визначення кількості, яка підлягає виділенню підприємствам, для яких встановлено еталонне значення та які подали заяви відповідно до статті 16(4).

Застосовується механізм виділення, визначений відповідно до пунктів 2.1 і 2.2.

Для виділення квот на 2018 рік і на кожен рік після цього підприємствам, які подали заяви відповідно до статті 16(4), квоти виділяються таким самим чином, як і підприємствам, які подали заяви відповідно до статті 16(2).

ДОДАТОК VII

ДАНІ, ПРО ЯКІ НЕОБХІДНО ЗВІТУВАТИ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 19

1. Кожен виробник, зазначений у статті 19(1), повинен звітувати про:

(a) загальну кількість кожної речовини, зазначеної в додатках I і II, яку він виробив у Союзі, із визначенням основних категорій застосування, для яких така речовина використовується;

(b) кількості кожної речовини, зазначеної в додатку I і, якщо застосовно, додатку II, які він ввів в обіг у Союзі, окремо вказуючи кількості, введені в обіг для використання як підготовленої сировини, прямого експорту, виробництва дозуючих інгаляторів для доставки фармацевтичних інгредієнтів, використання у військовому обладнанні та використання для виготовлення напівпровідникових матеріалів чи очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовується в секторі виробництва напівпровідників;

(c) кількості кожної речовини, зазначеної в додатку I і II, що були рецикльовані, рекуперовані та знищені, відповідно;

(d) будь-які запаси, що зберігалися на початок та кінець звітного періоду;

(e) будь-який дозвіл використовувати квоти для цілей статті 14 із зазначенням відповідних кількостей.

2. Кожен імпортер, зазначений у статті 19(1), повинен звітувати про:

(a) кількість кожної речовини, зазначеної в додатку I і, якщо застосовно, додатку II, яку він імпортував до Союзу, із визначенням основних категорій застосування, для яких така речовина використовується, окремо вказуючи кількості, введені в обіг для знищення, використання як підготовленої сировини, прямого експорту, виробництва дозуючих інгаляторів для доставки фармацевтичних інгредієнтів, використання у військовому обладнанні та використання для виготовлення напівпровідникових матеріалів чи очищення камер хімічного осадження з парової фази, що застосовується в секторі виробництва напівпровідників;

(b) кількості кожної речовини, зазначеної в додатку I і II, що були рецикльовані, рекуперовані та знищені, відповідно;

(c) будь-який дозвіл використовувати квоти для цілей статті 14 із зазначенням відповідних кількостей;

(d) будь-які запаси, що зберігалися на початок та кінець звітного періоду.

3. Кожен експортер, зазначений у статті 19(1), повинен звітувати про:

(a) кількості кожної речовини, зазначеної в додатках I і II, які він експортував із Союзу, окрім тих, які були рецикльовані, рекуперовані чи знищені;

(b) будь-які кількості кожної речовини, зазначеної в додатках I і II, які він експортував із Союзу для рециклінгу, рекуперації чи знищення, відповідно.

4. Кожне підприємство, зазначене у статті 19(2), повинно звітувати про:

(a) кількості кожної речовини, зазначеної в додатках I і II, що були знищені, включно з кількостями таких речовин, що містилися в продуктах чи обладнанні;

(b) будь-які запаси кожної речовини, зазначеної в додатках I і II, що очікують на знищення, включно з кількостями таких речовин, що містяться в продуктах чи обладнанні;

(c) технологію, що використовується для знищення речовин, перелічених в додатках I і II.

5. Кожне підприємство, зазначене у статті 19(3), повинне звітувати про кількості кожної речовини, зазначеної в додатку I, що використовується як підготовлена сировина.

6. Кожне підприємство, зазначене у статті 19(4), повинне звітувати про:

(a) категорії продуктів і обладнання, що містять речовини, перелічені в додатках I і II;

(b) кількість одиниць;

(c) будь-які кількості кожної речовини, зазначеної в додатках I і II, що містяться в продуктах чи обладнанні.

ДОДАТОК VIII

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ