02003L0087 - UA - 08.04.2018 - 010.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 6. Навколишнє середовище)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2003/87/ЄС
від 13 жовтня 2003 року
про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 275 25.10.2003, с. 32)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2003/87/ЄС
від 13 жовтня 2003 року
про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет

Ця Директива встановлює систему торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу (далі - « СТКВ ЄС ») для сприяння скороченню викидів парникових газів у результативний за витратами та економічно ефективний спосіб.

Ця Директива також передбачає, що необхідно збільшувати скорочення викидів парникових газів, щоб сприяти досягнення рівнів скорочень, які вважаються науково необхідними для запобігання небезпечній зміні клімату.

Ця Директива також встановлює положення для оцінювання та виконання жорсткіших зобов’язань Союзу щодо скорочення викидів, що перевищують 20 %, та які повинні застосовуватися після затвердження Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призведе до більшого скорочення викидів парникових газів порівняно з тим, що вимагається статтею 9, як відображено у зобов’язанні на рівні 30 %, затвердженому Європейською Радою у березні 2007 року.

Стаття 2
Сфера застосування

1. Ця Директива застосовується до викидів від видів діяльності, перелічених у додатку I, і парникових газів, перелічених у додатку II.

2. Ця Директива застосовується без обмеження будь-яких вимог на підставі Директиви 96/61/ЄС.

3. Застосування цієї Директиви до аеропорту Гібралтару вважається таким, що не обмежує відповідні правові позиції Королівства Іспанія та Великої Британії щодо суперечки стосовно суверенітету території, на якій розташований аеропорт.

Стаття 3
Терміни та означення

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) «квота» означає дозвіл на викид однієї тонни еквівалента діоксиду вуглецю протягом визначеного періоду, який є чинним тільки для цілей виконання вимог цієї Директиви та може бути переданий відповідно до положень цієї Директиви;

(b) «викиди» означає вивільнення парникових газів в атмосферу з джерел, які розташовані в установці, або вивільнення повітряним судном у процесі здійснення видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, газів, визначених для такої діяльності;

(c) «парникові гази» означає гази, перелічені в додатку II, та інші газоподібні складники атмосфери, як природного, так і антропогенного походження, які поглинають чи перевипромінюють інфрачервоне випромінювання;

(d) «дозвіл на викиди парникових газів» означає дозвіл, наданий згідно зі статтями 5 і 6;

(e) «установка» означає стаціонарну технічну одиницю, на якій виконується один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I, і будь-які інші безпосередньо пов’язані види діяльності, що мають технічний зв’язок із видами діяльності, що здійснюються на такій ділянці та можуть чинити вплив на викиди та забруднення;

(f) «оператор» означає будь-яку особу, яка експлуатує чи контролює установку або, якщо це передбачено національним законодавством, якій делеговано вирішальні економічні повноваження щодо технічного функціонування установки;

(g) «особа» означає будь-яку фізичну або юридичну особу;

(h) «новий учасник ринку» означає установку, що виконує один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I, яка вперше отримала дозвіл на викиди парникових газів протягом періоду, що починається за три місяці до дати подання списку відповідно до статті 11(1) і закінчується за три місяці до дати подання наступного списку відповідно до зазначеної статті;

(i) «громадськість» означає одну чи декілька осіб та, відповідно до національного законодавства або практики, асоціації, організації чи групи осіб;

(j) «тонна еквівалента діоксиду вуглецю» означає одну метричну тонну діоксиду вуглецю (CO2) або еквівалентну кількість будь-якого іншого парникового газу, наведеного в переліку в додатку II, з еквівалентним потенціалом глобального потепління;

(k) «Сторона додатка I» означає Сторону, зазначену в додатку I до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), що ратифікувала Кіотський протокол, як вказано у статті 1(7) Кіотського протоколу;

(l) «проектна діяльність» означає проектну діяльність, затверджену однією або декількома Сторонами додатка I відповідно до статті 6 або статті 12 Кіотського протоколу та згідно з рішеннями, ухваленими на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(m) «одиниця скорочення викидів» або «ОСВ» означає одиницю, затверджену на підставі статті 6 Кіотського протоколу та рішень, ухвалених на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(n) «сертифіковане скорочення викидів» або «ССВ» означає одиницю, затверджену на підставі статті 12 Кіотського протоколу та рішень, ухвалених на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(o) «експлуатант повітряного судна» означає особу, яка експлуатує повітряне судно у той час, коли воно здійснює авіаційну діяльність, перелічену в додатку I, або, якщо така особа невідома або не визначена власником повітряного судна, - власника повітряного судна;

(p) «оператор комерційних повітряних перевезень» означає оператора, який, за винагороду, надає громадськості послуги регулярного чи нерегулярного повітряного перевезення пасажирів, вантажів або пошти;

(q) «держава-член, що здійснює адміністрування» означає державу-член, відповідальну за адміністрування СТКВ ЄС щодо експлуатанта повітряного судна відповідно до статті 18a;

(r) «пов’язані з авіаційною діяльністю викиди» означає викиди від усіх рейсів, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, які відправляються з аеродрому, розташованого на території держави-члена, та тих, які прибувають до такого аеродрому з третьої країни;

(s) «історичні викиди від авіаційної діяльності» означає щорічне середнє значення викидів у 2004, 2005 і 2006 календарних роках від повітряних суден, які здійснювали авіаційну діяльність, перелічену в додатку I;

(t) «спалювання» означає будь-яке окиснення палива, незалежно від того, яким чином використовується тепло, електрична чи механічна енергія, що виробляється таким процесом, і будь-які інші безпосередньо пов’язані з цим види діяльності, включно з очищенням відхідних газів;

(u) «генератор електроенергії» означає установку, яка станом на 1 січня 2005 року чи пізніше виробляла електроенергію для продажу третім сторонам, і яка не здійснює жоден інший вид діяльності, з перелічених у додатку I, крім «спалювання палива».

ГЛАВА II
АВІАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 3a
Сфера застосування

Положення цієї глави застосовують до виділення та видачі квот щодо видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I.

Стаття 3b
Види авіаційної діяльності

До 2 серпня 2009 року Комісія повинна, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), розробити настанови щодо детального тлумачення видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I.

Стаття 3c
Загальна кількість квот для авіації

1. За період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, загальна кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, повинна бути еквівалентною 97 % від історичних викидів від авіаційної діяльності.

2. За період, зазначений у статті 13, що розпочинається з 1 січня 2013 року, і, за відсутності будь-яких змін після перегляду, зазначеного в статті 30(4), для кожного подальшого періоду загальна кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, повинна бути еквівалентною 95 % від історичних викидів від авіаційної діяльності, помноженим на кількість років у такому періоді.

Зазначений відсоток може бути переглянутий у рамках загального перегляду цієї Директиви.

3. Комісія повинна переглядати загальну кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, відповідно до статті 30(4).

3a. Будь-яке виділення квот для авіаційної діяльності до та з аеродромів, розташованих у країнах поза межами Європейського економічного простору («ЄЕП»), після 31 грудня 2023 року повинно підлягати перегляду, як зазначено у статті 28b.

4. До 2 серпня 2009 року Комісія повинна ухвалити рішення щодо історичних викидів від авіаційної діяльності на основі найкращих наявних даних, включно з оцінками, що ґрунтуються на фактичній інформації про повітряний рух. Таке рішення розглядають в ході роботи комітету, зазначеного у статті 23(1).

Стаття 3d
Метод виділення квот для авіації через аукціони

1. У період, зазначений у статті 3c(1), 15 % квот виділяють через аукціон.

2. З 1 січня 2013 року, 15 % квот виділяють через аукціон. Комісія повинна провести дослідження здатності авіаційного сектора перекласти на споживачів витрати через CO2 у контексті СТКВ ЄС і глобального ринкового інструменту, розробленого Міжнародною організацією цивільної авіації («ІКАО»). У такому дослідженні повинно бути оцінено здатність авіаційного сектора перекласти витрати, пов’язані з необхідними одиницями викидів, у порівнянні з промисловістю та енергетичним сектором, для винесення пропозиції щодо збільшення відсотка продажу через аукціони у рамках перегляду, зазначеного в статті 28b(2), з урахуванням аналізу перекладених витрат, а також вирівнювання з іншими секторами та конкурентоспроможності між різними видами транспорту.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо детальних умов виділення квот для авіації державами-членами через аукціони відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті або статті 3f(8). Кількість квот, які продаються через аукціон, у кожен період кожною державою-членом повинна бути пропорційною її частці загальних пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів усіх держав-членів за референтний рік, як відображено у звітності відповідно до статті 14(3) і верифіковано відповідно до статті 15. Для періоду, зазначеного у статті 3c(1), референтним роком є 2010 рік, а для кожного наступного періоду, зазначеного у статті 3c, референтним роком є календарний рік, що закінчується за 24 місяці до початку періоду, якого стосується аукціон. Делеговані акти повинні забезпечувати дотримання принципів, визначених у першому підпараграфі статті 10(4).

4. Усі доходи, отримані від продажу квот через аукціони, повинні бути використані на боротьби зі зміною клімату в Союзі та третіх країнах, між іншим, на зменшення викидів парникових газів, адаптацію до впливів зміни клімату в Союзі та третіх країнах, особливо в країнах, що розвиваються, фінансування досліджень і розробок для пом’якшення таких впливів і адаптації до них, зокрема, у сфері повітроплавання та повітряного транспорту, зменшення викидів за рахунок транспорту з низькими викидами та покриття витрат на адміністрування СТКВ ЄС. Доходи від продажу квот через аукціони також повинні використовуватися на фінансування спільних проектів щодо скорочення викидів парникових газів у авіаційному секторі, таких як Спільне підприємство «Дослідна програма організації повітряного руху в рамках Єдиного європейського неба» (SESAR) і Спільна технологічна ініціатива «Чисте небо», і будь-яких ініціатив, що дають змогу широко використовувати ГНСС для супутникової навігації та можливостей взаємодійності в усіх державах-членах, зокрема проектів, що покращують аеронавігаційну інфраструктуру, надання аеронавігаційних послуг і використання повітряного простору. Доходи від аукціонів можуть також використовуватися для фінансування внесків до Глобального фонду енергоефективності та відновлюваної енергії та заходів для запобігання вирубці лісів. Держави-члени, які використовують зазначені доходи для співфінансування досліджень та інновацій, повинні звернути особливу увагу на програми чи ініціативи в рамках Дев’ятої рамкової програми з досліджень («FP9»). Прозорість використання доходів, отриманих від продажу квот через аукціони на підставі цієї Директиви, має важливе значення для виконання зобов’язань Союзу.

Держави-члени повідомляють Комісію про будь-які дії, вжиті на підставі першого підпараграфа цього параграфа.

5. Інформація, надана Комісії відповідно до цієї Директиви, не звільняє держави-члени від обов’язку повідомлення, встановленого у статті 88(3) Договору.

Стаття 3e
Виділення та видача квот експлуатантам повітряних суден

1. Для кожного періоду, зазначеного у статті 3c, кожен експлуатант повітряного судна може подати заявку на виділення квот, виділення яких здійснюється безкоштовно. Заявка може бути подана шляхом надання компетентному органу в державі-члені, що здійснює адміністрування, верифікованих даних про тоннокілометри для видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, які здійснює такий експлуатант повітряного судна протягом моніторингового року. Для цілей цієї статті моніторинговим роком є календарний рік, що закінчується за 24 місяці до початку періоду, якого він стосується відповідно до додатків IV і V, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - 2010 рік. Будь-яка заявка повинна бути подана принаймні за 21 місяць до початку періоду, якого вона стосується, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 31 березня 2011 року.

2. Держави-члени повинні подавати Комісії заявки, отримані відповідно до параграфа 1, принаймні за 18 місяців до початку періоду, якого стосуються заявки, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 30 червня 2011 року.

3. Принаймні за 15 місяців до початку кожного періоду, зазначеного у статті 3c(2), або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 30 вересня 2011 року, Комісія повинна здійснити розрахунки та ухвалити рішення, що визначає:

(a) загальну кількість квот, що повинні бути виділені для такого періоду відповідно до статті 3c;

(b) кількість квот, що повинні бути продані через аукціон для такого періоду відповідно до статті 3d;

(c) кількість квот у спеціальному резерві для експлуатантів повітряних суден для такого періоду відповідно до статті 3f(1);

(d) кількість квот, що повинні бути виділені безкоштовно для такого періоду, шляхом віднімання кількості квот, зазначеної в пунктах (b) і (c) від загальної кількості квот, щодо яких ухвалено рішення на підставі пункту (a); та

(e) еталонне значення, яке повинно використовуватися для безкоштовного виділення квот експлуатантам повітряних суден, заявки яких були подані Комісії згідно з параграфом 2.

Еталонне значення, зазначене в пункті (e), виражене як квоти на тоннокілометр, розраховують шляхом ділення кількості квот, зазначених у пункті (d), на суму даних про тоннокілометри, включених до заявок, поданих Комісії згідно з параграфом 2.

4. Протягом трьох місяців з дати ухвалення Комісією рішення відповідно до параграфа 3 кожна держава-член, що здійснює адміністрування, повинна розрахувати та опублікувати:

(a) загальний обсяг квот для періоду, виділених кожному експлуатанту повітряного судна, заявку якого вона подала Комісії відповідно до параграфа 2, розрахований шляхом множення даних про тоннокілометри, включених до заявки, на еталонне значення, зазначене в параграфі 3(e); та

(b) обсяг квот, виділених кожному експлуатанту повітряного судна для кожного року, який визначають шляхом ділення загального обсягу виділених квот для періоду, розрахованого відповідно до пункту (a), на кількість років у періоді, протягом якого такий експлуатант повітряного судна здійснює авіаційну діяльність, перелічену в додатку I.

5. До 28 лютого 2012 року та до 28 лютого кожного подальшого року, компетентний орган держави-члена, що здійснює адміністрування, повинен видати кожному експлуатанту повітряного судна кількість квот, виділених такому експлуатанту повітряного судна на такий рік на підставі цієї статті чи статті 3f.

Стаття 3f
Спеціальний резерв для деяких експлуатантів повітряних суден

1. У кожен період, зазначений у статті 3c(2), 3 % від загальної кількості квот, що підлягають виділенню, залишаються у спеціальному резерві для експлуатантів повітряних суден:

(a) які починають здійснювати авіаційну діяльність, що підпадає під дію додатка I після моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2); або

(b) дані про тоннокілометри яких збільшуються в середньому на більш ніж 18 % щороку з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду;

і діяльність яких відповідно до пункту (a) або додаткова діяльність відповідно до пункту (b) не є повністю або частково продовженням авіаційної діяльності, що раніше здійснювалася іншим експлуатантом повітряного судна.

2. Експлуатант повітряного судна, який має право на підставі параграфа 1 на безкоштовне виділення квот зі спеціального резерву, може подати заявку компетентному органу держави-члена, що здійснює адміністрування. Будь-яка така заявка повинна бути подана до 30 червня третього року періоду, зазначеного у статті 3c(2), якого вона стосується.

Кількість виділених експлуатанту повітряного судна квот на підставі параграфа 1(b) не повинна перевищувати 1000000 квот.

3. Заявка відповідно до параграфа 2 повинна:

(a) включати верифіковані дані про тоннокілометри відповідно до додатків IV і V для видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, які здійснює експлуатант повітряного судна протягом другого календарного року періоду, зазначеного у статті 3c(2), якого стосується заявка;

(b) надавати докази відповідності критеріям допустимості відповідно до параграфа 1; та

(c) щодо експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(b), зазначати:

(i) відсоток зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду;

(ii) абсолютне зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду; та

(iii) абсолютне зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду, що перевищує відсотки, визначені у параграфі 1(b).

4. Не пізніше ніж за шість місяців від кінцевого строку подання заявки згідно з параграфом 2 держави-члени повинні подати Комісії заявки, отримані на підставі цього параграфа.

5. Не пізніше ніж за 12 місяців від кінцевого строку подання заявки згідно з параграфом 2 Комісія повинна ухвалити рішення щодо еталонного значення, яке повинно використовуватися для безкоштовного виділення квот експлуатантам повітряних суден, заявки яких були подані Комісії згідно з параграфом 4.

З урахуванням положень параграфа 6, еталонне значення розраховують шляхом ділення кількості квот у спеціальному резерві на суму:

(a) даних про тоннокілометри для експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(a), включених до заявок, поданих Комісії згідно з параграфами 3(a) і 4; та

(b) абсолютного зростання у тоннокілометрах, що перевищує відсоток, визначений у параграфі 1(b), для експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(b), включеного до заявок, поданих Комісії згідно з параграфами 3(c)(iii) і 4.

6. Еталонне значення, вказане у параграфі 5, не повинно призводити до збільшення щорічного виділення квот на тоннокілометр, порівняно з щорічним виділенням експлуатантам повітряних суден квот на тоннокілометр відповідно до статті 3e(4).

7. Протягом трьох місяців з дати ухвалення Комісією рішення відповідно до параграфа 5 кожна держава-член, що здійснює адміністрування, повинна розрахувати та опублікувати:

(a) виділення квот зі спеціального резерву кожному експлуатанту повітряного судна, заявку якого вона подала Комісія відповідно до параграфа 4. Таке виділення розраховують шляхом множення еталонного значення, зазначеного в параграфі 5, на:

(i) щодо експлуатанта повітряного судна, що підпадає під дію параграфа 1(a), дані про тоннокілометри, включені до заявки, поданої Комісії згідно з параграфами 3(a) і 4;

(ii) щодо експлуатанта повітряного судна, що підпадає під дію параграфа 1(b), абсолютне зростання у тоннокілометрах, що перевищує відсоток, визначений у параграфі 1(b), включене до заявки, поданої Комісії згідно з параграфами 3(c)(iii) і 4; та

(b) виділення квот кожному експлуатанту повітряного судна для кожного року, яке визначають шляхом ділення виділення квот на підставі пункту (a) на кількість повних календарних років, що залишилися у періоді, зазначеному в статті 3c(2), якого стосується виділення.

8. Будь-які невиділені квоти у спеціальному резерві держави-члени продають через аукціон.

Стаття 3g
Плани моніторингу та звітування

Держава-член, що здійснює адміністрування, повинна забезпечувати, щоб кожен експлуатант повітряного судна подавав компетентному органу в такій державі-члені план моніторингу, який визначає заходи з моніторингу та звітування про викиди та дані про тоннокілометри задля подання заявки згідно зі статтею 3e, і щоб такі плани затверджувалися компетентним органом відповідно до актів, зазначеним у статті 14.

ГЛАВА III
СТАЦІОНАРНІ УСТАНОВКИ

Стаття 3h
Сфера застосування

Положення цієї глави застосовують до дозволів на викиди парникових газів і виділення та видачі квот щодо видів діяльності, перелічених у додатку I, відмінних від авіаційної діяльності.

Стаття 4
Дозволи на викиди парникових газів

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб з 1 січня 2005 року жодна установка не здійснювала жодної діяльності, переліченої у додатку I, внаслідок якої виникають викиди, визначені стосовно такої діяльності, якщо її оператор не має дозволу, виданого компетентним органом відповідно до статей 5 і 6, або якщо установка не виключена з СТКВ ЄС на підставі статті 27. Це також застосовується до установок, які входять до системи відповідно до статті 24.

Стаття 5
Заявки на дозволи на викиди парникових газів

Заявка на дозвіл на викиди парникових газів до компетентного органу повинна включати опис:

(a) установки та її діяльності, включно з технологією, що використовується;

(b) сировини та допоміжних матеріалів, використання яких може призвести до викидів газів, перелічених у додатку I;

(c) джерел викидів газів, перелічених у додатку I, з установки; та

(d) запланованих заходів для моніторингу та звітування про викиди відповідно до актів, зазначених у статті 14.

Заявка повинна також включати нетехнічний стислий виклад даних, зазначених у першому підпараграфі.

Стаття 6
Умови і зміст дозволу на викиди парникових газів

1. Компетентний орган видає дозвіл на викиди парникових газів, що дозволяє здійснювати викиди парникових газів з усієї установки чи з її частини, якщо він переконається, що оператор здатний здійснювати моніторинг і звітування про викиди.

Дозвіл на викиди парникових газів може охоплювати одну чи декілька установок на тій самій ділянці, які експлуатуються тим самим оператором.

2. Дозволи на викиди парникових газів повинні містити таке:

(a) найменування та адресу оператора;

(b) опис діяльності та викидів з установки;

(c) план моніторингу, що відповідає вимогам відповідно до актів, зазначених у статті 14. Держави-члени можуть дозволити операторам оновлювати плани моніторингу без зміни дозволу. Оператори повинні подавати оновлені плани моніторингу компетентному органу на затвердження;

(d) вимоги щодо звітування; та

(e) зобов’язання повернути квоти, окрім квот, виданих відповідно до глави II, що дорівнюють сукупним викидам установки в кожному календарному році, верифікованим відповідно до статті 15, протягом чотирьох місяців після закінчення такого року.

Стаття 7
Зміни, що стосуються установок

Оператор повинен повідомляти компетентний орган про будь-які заплановані зміни в характері функціонування установки або про будь-яке розширення чи суттєве зниження її потужності, що може вимагати оновлення дозволу на викиди парникових газів. У відповідних випадках, компетентний орган повинен оновити дозвіл. У разі зміни ідентифікаційних даних оператора установки, компетентний орган повинен оновити дозвіл таким чином, щоб він включав найменування та адресу нового оператора.

Стаття 8
Узгодження з Директивою 2010/75/ЄС

Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб у разі, якщо установки провадять види діяльності, включені до додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС (-1), умови та процедури видачі дозволу на викиди парникових газів узгоджувалися з умовами та процедурами видачі дозволу, передбаченими зазначеною Директивою. Вимоги, встановлені у статтях 5, 6 і 7 цієї Директиви, можуть бути включені до процедур, передбачених у Директиві 2010/75/ЄС.

Стаття 9
Кількість квот на рівні Союзу

Кількість квот на рівні Союзу, що видаються щороку, починаючи з 2013 року, повинна лінійно зменшуватися, починаючи з середини періоду з 2008 по 2012 роки. Така кількість зменшується на лінійний коефіцієнт у 1,74 % порівняно із середньою річною загальною кількістю квот, виданих державами-членами згідно з рішеннями Комісії про їхні національні плани виділення квот на період з 2008 по 2012 роки. Кількість квот на рівні Союзу буде збільшена в результаті приєднання Хорватії лише на кількість квот, які Хорватія продає через аукціон згідно зі статтею 10(1).

Починаючи з 2021 року, лінійний коефіцієнт становить 2,2 %.

Стаття 9a
Коригування кількості квот на рівні Союзу

1. Для установок, включених до СТКВ ЄС протягом періоду з 2008 по 2012 рік відповідно до статті 24(1), кількість квот, що підлягає видачі з 1 січня 2013 року, коригується таким чином, щоб відображати середню річну кількість квот, виданих для таких установок за період їх включення, скориговану на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

2. Для установок, що провадять діяльність, перелічену в додатку I, включених до СТКВ ЄС тільки з 2013 року і надалі, держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори таких установок подавали відповідному компетентному органу належним чином обґрунтовані та незалежно верифіковані дані про викиди для того, щоб вони були враховані для коригування кількості квот, що підлягають видачі на рівні Союзу.

Будь-які такі дані повинні бути подані відповідному компетентному органу до 30 квітня 2010 року відповідно до положень, ухвалених на підставі статті 14(1).

Якщо подані дані є належним чином обґрунтованими, компетентний орган повинен повідомити про це Комісію до 30 червня 2010 року, а кількість квот, що підлягає видачі, скоригована на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9, повинна бути скоригована відповідним чином. Щодо установок, що здійснюють викиди парникових газів, відмінних від CO2, компетентний орган може повідомити Комісії про менший обсяг викидів відповідно до потенціалу скорочення викидів таких установок.

3. Комісія повинна опублікувати скориговану кількість квот, як зазначено в параграфах 1 і 2, до 30 вересня 2010 року.

4. Для установок, виключених з СТКВ ЄС відповідно до статті 27, кількість квот на рівні Союзу, що підлягає видачі з 1 січня 2013 року коригується у бік зменшення таким чином, щоб відображати середній річний обсяг верифікованих викидів з таких установок за період з 2008 по 2010 рік, скоригований на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

Стаття 10
Продаж квот через аукціони

1. З 2019 року і надалі держави-члени повинні продавати через аукціон усіх квоти, що не підлягають безкоштовному виділенню відповідно до статей 10a і 10c цієї Директиви, і не передані в резерв стабільності ринку, запроваджений Рішенням Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1814 (-2) («резерв стабільності ринку»), або скасовані відповідно до статті 12(4) цієї Директиви.

З 2021 року і надалі, без обмеження можливого скорочення на підставі статті 10a(5a), частка квот, що підлягає продажу через аукціон, складає 57 %.

2 % від загальної кількості квот між 2021 і 2030 роками повинно продаватися через аукціон, щоб створити фонд для підвищення енергоефективності та модернізації енергетичних систем деяких держав-членів, як визначено у статті 10d («Фонд модернізації»).

Загальна кількість квот, що залишається, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, розподіляється відповідно до параграфа 2.

1a. Якщо обсяг квот, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, в останній рік кожного періоду, зазначеного у статті 13 цієї Директиви, перевищує більш ніж на 30 % очікуваний середній обсяг продажу через аукціон за перші два роки наступного періоду до застосування статті 1(5) Рішення (ЄС) 2015/1814, дві третини різниці між обсягами віднімаються від обсягів продажу через аукціон в останній рік періоду і додається рівними частками до обсягів, які підлягають продажу державами-членами через аукціон у перші два роки наступного періоду.

2. Загальна кількість квот, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, складається з такого:

(a) 90 % від загальної кількості квот, що підлягають продажу через аукціон, розподіляється між державами-членами в частках, ідентичних частці верифікованих викидів у рамках СТКВ ЄС за 2005 рік або середньому значенню за період з 2005 по 2007 рік для відповідної держави-члена, залежно від того яке значення є вищим;

(b) 10 % від загальної кількості квот, що підлягають продажу через аукціон, розподіляється між деякими державами-членами для цілей солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу, таким чином збільшуючи кількість квот, які такі держави-члени продають через аукціон відповідно до пункту (a) на відсотки, визначені у додатку IIа.

Для цілей пункту (a) стосовно держав-членів, які не брали участі в СТКВ ЄС у 2005 році, їхня частка розраховується з використанням верифікованих викидів відповідно до СТКВ ЄС у 2007 році.

За необхідності, відсотки, зазначені в пункті (b), пропорційно адаптують, щоб забезпечити розподіл на рівні 10 %.

3. Держави-члени визначають використання доходів, отриманих від продажу квот через аукціони. Принаймні 50 % доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, як зазначено в параграфі 2, включно з усіма доходами від продажу через аукціони, зазначеними в пунктах (b) і (c) параграфа 2, або еквівалент фінансової вартості таких доходів, повинні використовуватися для однієї або декількох таких цілей:

(a) зменшення викидів парникових газів, у тому числі шляхом здійснення внеску до Глобального фонду енергоефективності та відновлюваної енергії та до Фонду адаптації, який розпочав функціонування за рішенням Познанській конференції зі зміни клімату (COP 14 і COP/MOP 4), задля адаптації до впливів зміни клімату та фінансування досліджень і розробок, а також демонстраційних проектів щодо скорочення викидів і адаптації до зміни клімату, включно з участю в ініціативах у рамках Європейського стратегічного плану з розвитку енергетичних технологій та Європейських технологічних платформ;

(b) розвитку відновлюваної енергії для виконання зобов’язань Союзу щодо відновлюваної енергії, а також для розвитку інших технологій, що сприяють переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, і сприяння виконанню зобов’язань Союзу для підвищення енергоефективності на рівнях, погоджених у відповідних законодавчих актах;

(c) заходів для запобігання вирубці лісів і збільшення лісонасадження та лісовідновлення в країнах, що розвиваються, які ратифікували міжнародну угоду про зміну клімату, передачі технологій та сприяння адаптації до негативних впливів зміни клімату в цих країнах;

(d) секвестрування вуглецю лісовим господарством у Союзі;

(e) безпечного для довкілля уловлювання та геологічного зберігання CO2, зокрема від електростанцій на твердому викопному паливі та низки промислових секторів та підсекторів, у тому числі в третіх країнах;

(f) заохочення переходу до транспорту з низькими викидами та громадських видів транспорту;

(g) фінансування досліджень і розробок у сфері енергоефективності та екологічних технологій у секторах, охоплених цією Директивою;

(h) заходів, призначених для підвищення енергоефективності, централізованого опалення та теплоізоляції, або надання фінансової підтримки для вирішення соціальних проблем домогосподарств із низькими і середніми доходами;

(i) покриття адміністративних витрат на управління СТКВ ЄС;

(j) фінансування кліматичних заходів у вразливих третіх країнах, включно з адаптацію до впливів зміни клімату;

(k) сприяння формуванню навичок та перерозподілу робочої сили задля сприяння справедливому переходу до низьковуглецевої економіки, зокрема у регіонах, які найбільше зазнали впливу від переміщення робочих місць, у тісній координації із соціальними партнерами.

Держави-члени вважаються такими, що виконали положення цього параграфа, якщо вони запровадили та реалізують політики фіскальної чи фінансової підтримки, у тому числі, зокрема, у країнах, що розвиваються, або внутрішні регуляторні політики, які залучають фінансову підтримку, встановлену для цілей, визначених у першому підпараграфі, і сума яких є еквівалентною принаймні 50 % доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, як зазначено в параграфі 2, включно з усіма доходами від продажу через аукціони, зазначеними в пунктах (b) і (c) параграфа 2.

Держави-члени повідомляють Комісію щодо використання доходів і про дії, вжиті на підставі цього параграфа, у своїх звітах, поданих відповідно до Рішення № 280/2004/ЄС.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23, спрямовані на доповнення цієї Директиви у частині строків, адміністрування та інших аспектів продажу через аукціони, щоб забезпечити його здійснення у відкритий, прозорий, гармонізований і недискримінаційний спосіб. Для цього, процес повинен бути передбачуваним, зокрема, щодо строків і послідовності аукціонів, а також орієнтовного обсягу квот, які підлягають наданню.

Зазначені делеговані акти повинні гарантувати, що аукціони розроблені таким чином, щоб:

(a) оператори та, зокрема будь-які малі та середні підприємства, охоплені СТКВ ЄС, мали повний, чесний і справедливий доступ;

(b) усі учасники мали доступ до тієї самої інформації в той самий час, і щоб учасники не перешкоджали роботі аукціонів;

(c) організація аукціонів і участь у них була результативною за витратами, із уникненням необґрунтованих адміністративних витрат; та

(d) доступ до квот надавався малим джерелам викидів.

Держави-члени повинні звітувати про належне виконання правил проведення аукціонів для кожного аукціону, зокрема щодо справедливого та відкритого доступу, прозорості, формування цін і технічно-експлуатаційних аспектів. Такі звіти подають протягом одного місяця з дати проведення відповідного аукціону та оприлюднюють на вебсайті Комісії.

5. Комісія повинна здійснювати моніторинг функціонування європейського ринку вуглецю. Кожного року вона повинна подавати Європейському Парламенту і Раді звіт про функціонування ринку вуглецю та про інші відповідні кліматичні та енергетичні політики, включно з діяльністю аукціонів, ліквідністю та обсягами торгівлі, та який узагальнює інформацію, надану державами-членами щодо фінансових заходів, зазначених у статті 10a(6). За необхідності, держави-члени забезпечують подання будь-якої відповідної інформації Комісії не пізніше ніж за два місяці до ухвалення Комісією звіту.

Стаття 10a
Перехідні правила на рівні Союзу щодо гармонізованого безкоштовного виділення квот

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо повністю гармонізованих правил на рівні Союзу для виділення квот, зазначених у параграфах 4, 5, 7 і 19 цієї статті.

Інструменти, зазначені в першому підпараграфі, наскільки це можливо, повинні визначати еталонні значення ex-ante на рівні Союзу, щоб гарантувати, що виділення відбувається таким чином, що забезпечує стимули для скорочення викидів парникових газів і для енергоефективних технік, враховуючи найефективніші методи, замінники, альтернативні виробничі процеси, високоефективну когенерацію, ефективне відновлення енергії з відхідних газів, використання біомаси й уловлювання та зберігання CO2, у разі наявності таких можливостей, і не повинні надавати стимули для збільшення викидів. Квоти не повинні виділятися безкоштовно для виробництва електроенергії, окрім випадків, що підпадають під статті 10c, та електроенергії, що виробляється з відхідних газів.

Для кожного сектора та підсектора, в принципі, еталонне значення повинно розраховуватися для продуктів, а не для витрат, щоб максимізувати скорочення викидів парникових газів і заощадження енергії протягом усієї тривалості кожного виробничого процесу у відповідному секторі чи підсекторі.

При визначенні принципів для встановлення еталонних значень ex-ante в окремих секторах і підсекторах, Комісія проводить консультації з відповідними стейкхолдерами, включно з відповідними секторами та підсекторами.

Після схвалення Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призводитиме до обов’язкових скорочень викидів парникових газів, порівнянних з прийнятими у Союзі, Комісія повинна переглянути такі інструменти, щоб забезпечувати, що квоти виділяються безкоштовно виключно у повністю обґрунтованих випадках з урахуванням такої угоди.

2. При визначенні принципів встановлення еталонних значень ex-ante в окремих секторах і підсекторах, вихідною точкою є середні характеристики 10 % найефективніших установок у секторі чи підсекторі у Союзі у 2007-2008 роках. Комісія проводить консультації з відповідними стейкхолдерами, включно з відповідними секторами та підсекторами.

Акти на підставі статей 14 і 15 повинні передбачати гармонізовані правила моніторингу, звітування та верифікації викидів парникових газів, пов’язаних із виробництвом, задля визначення еталонних значень ex-ante.

Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення переглянутих еталонних значень для безкоштовного виділення квот. Такі акти повинні узгоджуватися з делегованими актами, ухваленими на підставі параграфа 1 цієї статті, і повинні відповідати такому:

(a) Для періоду з 2021 по 2025 роки еталонні значення повинні визначатися на основі інформації, поданої відповідно до статті 11 для 2016 і 2017 років. На основі порівняння зазначених еталонних значень з еталонними значеннями, що містяться в Рішенні Комісії 2011/278/ЄС (-3), ухваленому 27 квітня 2011 року, Комісія визначає річну норму скорочення для кожного еталонного значення та застосовує її до еталонних значень, застосовних у період з 2013 по 2020 роки, стосовно кожного року між 2008 і 2023 роками для визначення еталонних значень для періоду з 2021 по 2025 роки.

(b) Якщо річна норма скорочення перевищує 1,6 % або є нижчою за 0,2 %, еталонні значення для періоду з 2021 по 2025 роки є еталонними значеннями, застосовними у період із 2013 по 2020 роки, зменшеними на відповідне з таких двох відсоткових значень, стосовно кожного року між 2008 і 2023 роками.

(c) Для періоду з 2026 по 2030 роки еталонні значення повинні визначатися в такий самий спосіб, як визначено в пунктах (a) і (b) на основі інформації, поданої відповідно до статті 11 для 2021 і 2022 років, і на основі застосування річної норми скорочення до кожного року між 2008 і 2028 роками.

Як відступ щодо еталонних значень для ароматичних речовин, водню та синтетичного газу, ці еталонні значення коригуються на такий самий відсоток, що й еталонні значення для нафтопродуктів, щоб зберегти рівні умови для виробників таких продуктів.

Імплементаційні акти, зазначені в третьому підпараграфі, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 22a(2).

Щоб сприяти ефективному відновленню енергії з відхідних газів, для періоду, зазначеного в пункті (b) третього підпараграфа, еталонне значення для рідкого металу, який переважно стосується відхідних газів, оновлюють зі щорічною нормою скорочення в 0,2 %.

3. З урахуванням положень параграфів 4 і 8 і незважаючи на статтю 10c, квоти не виділяють безкоштовно для генераторів електроенергії, установок для уловлювання CO2, трубопроводів для транспортування CO2 або сховищ CO2.

4. Безкоштовне виділення квот здійснюється для централізованого опалення, а також для високоефективної когенерації, як визначено Директивою Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС (-4), задля забезпечення економічно виправданого попиту, щодо обігріву чи охолодження. Кожного року після 2013 року загальне виділення квот для таких установок для виробництва такого тепла коригується на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9 цієї Директиви, за винятком будь-якого року, у якому таке виділення коригується в однаковий спосіб відповідно до параграфа 5 цієї статті.

5. Для дотримання вимоги про частку продажу через аукціони, визначеної у статті 10, для кожного року, в якому сума безкоштовно виділених квот для продажу через аукціони не досягає максимального обсягу, квоти, що залишаються до такого обсягу, використовують, щоб запобігти скороченню безкоштовних виділень квот або щоб його обмежити, задля дотримання вимоги про частку продажу через аукціони у наступні роки. Якщо, не дивлячись на це, досягнуто максимального обсягу, безкоштовне виділення квот коригують відповідно. Будь-яке таке коригування здійснюють в однаковий спосіб.

5a. Як відступ від положень параграфа 5, додатковий обсяг до 3 % від загальної кількості квот використовують, наскільки це необхідно, для збільшення максимального обсягу, доступного відповідно до параграфа 5.

5b. Якщо менше 3 % від загальної кількості квот потрібно для збільшення максимального обсягу, доступного відповідно до параграфа 5:

- максимум 50 мільйонів квот використовують для підвищення обсягу квот, доступних для підтримки інновацій відповідно до статті 10a(8); та

- максимум 0,5 % від загальної кількості квот використовують для підвищення обсягу квот, доступних для модернізації енергетичних систем деяких держав-членів відповідно до статті 10d.

6. Державам-членам варто ухвалити фінансові інструменти відповідно до другого та четвертого підпараграфів на користь секторів або підсекторів, які піддаються справжньому ризику витікання вуглецю через значні непрямі витрати, фактично понесені як витрати на викиди парникових газів перекладені на ціни на електроенергію, за умови, що такі фінансові інструменти відповідають правилам державної допомоги та, зокрема, не спричиняють надмірне викривлення конкуренції на внутрішньому ринку. Якщо сума, наявна для надання таких фінансових інструментів, перевищує 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, заінтересована держава-член повинна викласти причини перевищення такої суми.

Держави-члени також повинні прагнути використовувати не більше 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, на фінансові інструменти, зазначені у першому підпараграфі. Протягом трьох місяців після закінчення кожного року держави-члени, які запровадили такі фінансові інструменти, повинні оприлюднити в легкодоступній формі загальну суму компенсацій для кожного сектора чи підсектора, що отримує такі вигоди. Починаючи з 2018 року, у будь-який рік, коли держава-член використовує більше 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони для таких цілей, вона повинна опублікувати звіт, у якому викладені причини перевищення такої суми. Звіт повинен включати відповідну інформацію про ціни на електроенергію для великих промислових споживачів, які отримують вигоди від таких фінансових інструментів, без обмеження вимог щодо захисту конфіденційної інформації. Звіт також повинен включати інформацію про те, чи були належним чином враховані інші інструменти, спрямовані на стале зниження непрямих витрат на викиди вуглецю в середньо- та довгостроковій перспективі.

Комісія повинна включити до звіту, передбаченого статтею 10(5), між іншим, оцінку впливу таких фінансових інструментів на внутрішній ринок і, якщо це доречно, рекомендувати будь-які заходи, які можуть бути необхідними для такого оцінювання.

Зазначені заходи повинні бути такими, що забезпечують належний захист від ризику витікання вуглецю на основі еталонних значень ex-ante для непрямих викидів CO2 на одиницю продукції.

Такі еталонні значення ex-ante розраховують для конкретного сектора чи підсектора як добуток споживання електроенергії на одиницю продукції, що відповідає найефективнішим доступним технологіям, і викидів CO2 для відповідної європейської структури виробництва електроенергії.

7. Квоти в межах максимального обсягу, зазначені в параграфі 5 цієї статті, які не були виділені безкоштовно до 2020 року, відкладаються для нових учасників ринку разом із 200 мільйонами квот, переданих у резерв стабільності ринку відповідно до статті 1(3) Рішення (ЄС) 2015/1814. З відкладених квот до 200 мільйонів повертають до резерву стабільності ринку наприкінці періоду з 2021 по 2030 роки, якщо вони не були виділені для зазначеного періоду.

З 2021 року квоти, які відповідно до параграфів 19 і 20 не виділені для установок, додають до обсягу квот, відкладених відповідно до першого речення першого підпараграфа цього параграфа.

Виділення коригують на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

Квоти не повинні виділятися безкоштовно для виробництва електроенергії новими учасниками ринку.

8. 325 мільйонів квот від кількості, яка в іншому разі могла бути безкоштовно виділена відповідно до цієї статті, та 75 мільйонів квот від кількості, яка в іншому разі могла бути продана через аукціон відповідно до статті 10, повинні надаватися на підтримку інновацій у низьковуглецевих технологіях і процесах у секторах, перелічених у додатку I, включно з безпечним для довкілля уловлюванням та використання вуглецю («УВВ»), що значною мірою сприяє пом’якшенню зміни клімату, а також продуктів-замінників для вуглецевомістких продуктів, що виробляються секторами, переліченими в додатку I, і для сприяння розробленню та діяльності проектів, спрямованих на безпечне для довкілля уловлювання та геологічне зберігання («УЗВ») CO2, а також інноваційним технологіям відновлюваної енергії та зберігання енергії; у географічно збалансованих розташуваннях у межах території Союзу («фонд інновацій»). Проекти в усіх державах-членах, у тому числі малі проекти, мають право брати участь.

Додатково, 50 мільйонів невиділених квот із резерву стабільності ринку повинні доповнити будь-які залишки доходів від 300 мільйонів квот, доступних у період з 2013 по 2020 роки відповідно до Рішення Комісії 2010/670/ЄС (-5), і повинні бути своєчасно використані на підтримку інновацій, як зазначено у першому підпараграфі.

Проекти обирають на основі об’єктивних і прозорих критеріїв, з урахуванням, у відповідних випадках, міри, якою проекти сприяють досягненню скорочення викидів значно нижче за еталонні значення, зазначені у параграфі 2. Проекти повинні мати потенціал для широкого застосування або суттєво знижувати витрати на перехід до низьковуглецевої економіки у відповідних секторах. Проекти із залученням УВВ повинні призводити до чистого скорочення викидів та забезпечувати запобігання утворенню CO2 або його постійне зберігання. Технології, що отримують підтримку, ще не є комерційно доступними, але повинні представляти проривні рішення або бути достатньо зрілими, щоб бути готовими до демонстрації в докомерційних масштабах. До 60 % пов’язаних витрат на проекти можуть бути підтримані, з яких до 40 % не обов’язково повинні залежати від верифікованого запобігання викидам парникових газів, за умови досягнення заздалегідь визначених ключових цілей із урахуванням застосованої технології.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо правил функціонування фонду інновацій, включно з процедурою та критеріями відбору.

Квоти окремо відкладають для проектів, які відповідають критеріям, зазначеним у третьому підпараграфі. Підтримка таким проектам надається через держави-члени та доповнює суттєве співфінансування оператором установки. Їх також може співфінансувати відповідна держава-член, а також інші інструменти. Жоден проект не повинен отримувати підтримку через механізм, передбачений цим параграфом, більшу за 15 % від загальної кількості квот, доступних для цієї мети. Такі квоти враховують відповідно до параграфа 7.

9. Греція, валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення якої за ринковими цінами становить менше 60 % від середнього значення в Союзі на 2014 рік, може звернутися за виділенням, до застосування параграфа 7 цієї статті, до 25 мільйонів квот від максимального обсягу, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, які не були безкоштовно виділені до 31 грудня 2020 року, для співфінансування до 60 % декарбонізації постачання електроенергії до островів у межах її території. Статтю 10d(3) застосовують mutatis mutandis до таких квот. Виділення квот може вимагатися, якщо через обмежений доступ до міжнародних ринків запозичень проект, спрямований на декарбонізацію постачання електроенергії до островів Греції, не може бути реалізований іншим чином, і якщо Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) підтверджує фінансову життєздатність і соціально-економічні вигоди від такого проекту.

11. З урахуванням положень статті 10b, обсяг квот, виділених безкоштовно відповідно до параграфів 4-7 цієї статті у 2013 році, повинен становити 80 % від кількості, визначеної відповідно до інструментів, зазначених у параграфі 1. Після цього безкоштовне виділення щороку зменшується на рівні обсяги, результатом чого повинно бути безкоштовне виділення 30 % квот у 2020 році.

19. Квоти не повинні безкоштовно виділятися для установки, що припинила свою діяльність,якщо оператор не доведе компетентному органу, що така установка відновить виробництво протягом визначеного та розумного терміну. Установки, для яких сплив термін дії дозволу на викиди парникових газів, або дозвіл був відкликаний, та установки, експлуатація або відновлення експлуатації яких є технічно неможливими, вважаються такими, що припинили свою діяльність.

20. Рівень безкоштовного виділення квот для установок, обсяг діяльності яких збільшився або зменшився більш ніж на 15 %, що оцінено на основі ковзного середнього за два роки, порівняно з початковим рівнем, який використовувався для визначення рівня безкоштовного виділення для відповідного періоду, як зазначено у статті 11(1), у відповідних випадках, коригують. Таке коригування здійснюють за рахунок квот, відкладених відповідно до параграфа 7 цієї статті, або шляхом додавання квот до їх обсягу.

21. Для забезпечення дієвого, недискримінаційного та уніфікованого застосування коригувань і порогових значень, зазначених у параграфі 20 цієї статті, уникнення необґрунтованого адміністративного тягаря та запобігання маніпуляціям або зловживанню коригуваннями виділення, Комісія може Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких визначаються подальші механізми коригування. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

Стаття 10b
Перехідні інструменти для підтримки деяким енергоємним галузями промисловості в разі витікання вуглецю

1. Сектори та підсектори, для яких добуток множення їхньої інтенсивності торгівлі з третіми країнами, яку визначають як співвідношення між загальною вартістю експорту до третіх країн разом із вартістю імпорту з третіх країн і загальним розміром ринку Європейського економічного простору (річний оборот разом із загальним імпортом з третіх країн), на інтенсивність їхніх викидів, виміряну в кг CO2, та поділений на їхню валову додану вартість (в євро), перевищує 0,2, вважаються такими, що перебувають під ризиком витікання вуглецю. Таким секторам і підсекторам безкоштовно виділяють квоти на період до 2030 року в розмірі 100 % від кількості, визначеної відповідно до статті 10a.

2. Сектори та підсектори, для яких добуток множення їхньої інтенсивності торгівлі з третіми країнами на інтенсивність їхніх викидів перевищує 0,15, можуть бути включені до групи, зазначеної в параграфі 1, використовуючи дані за 2014-2016 роки, на основі якісного оцінювання таких критеріїв:

(a) ступеня, наскільки можливо для окремих установок у відповідному секторі чи підсекторі зменшити рівень викидів або споживання електроенергії;

(b) поточних і прогнозованих ринкових характеристик, у тому числі, у відповідних випадках, будь-яких спільних референтних цін;

(c) показників рентабельності як потенційного показника довгострокових рішень про інвестиції чи переміщення з урахуванням змін у виробничих витратах, пов’язаних зі скороченням викидів.

3. Сектори та підсектори, які не перевищують порогових значень, зазначених у параграфі 1, але мають інтенсивність викидів, виміряну в кг CO2, поділену на їхню валову додану вартість (в євро), що перевищує 1,5, також повинні оцінюватися на чотиризначному рівні (код NACE-4). Комісія оприлюднює результати такого оцінювання.

Протягом трьох місяців після публікації, як зазначено у першому підпараграфі, сектори та підсектори, зазначені у згаданому підпараграфі, можуть звернутися до Комісії для отримання або якісної оцінки їхнього ризику витікання вуглецю на чотиризначному рівні (код NACE-4), або оцінки на основі класифікації товарів, що використовуються для статистики промислового виробництва в Союзі на восьмизначному рівні (Prodcom). Для цього сектори та підсектори подають разом із заявою належним чином обґрунтовані, повні та незалежно верифіковані дані, що дозволяють Комісії здійснити оцінювання.

Якщо сектор або підсектор обирає оцінювання на чотиризначному рівні (код NACE-4), він може бути включений до групи, зазначеної в параграфі 1, на основі критеріїв, зазначених у пунктах (a), (b) і (c) параграфа 2. Якщо сектор або підсектор обирає оцінювання на восьмизначному рівні (Prodcom), він повинен бути включений до групи, зазначеної в параграфі 1, за умови, що на такому рівні перевищено порогове значення у 0,2, зазначене у параграфі 1.

Сектори та підсектори, для яких безкоштовне виділення розраховують на основі еталонних значень, зазначених у четвертому підпараграфі статті 10a(2), також можуть подати заявку на оцінювання відповідно до третього підпараграфа цього параграфа.

Як відступ від положень параграфів 1 і 2, держава-член до 30 червня 2018 року може подати запит, щоб сектор чи підсектор, зазначений у додатку до рішення Комісії 2014/746/ЄС (-6), у контексті класифікацій на шестизначному або восьмизначному рівні (Prodcom), вважався включеними до групи, зазначеної у параграфі 1. Будь-який такий запит розглядається лише тоді, коли держава-член, що подає запит, встановить, що застосування такого відступу є виправданим на основі належним чином обґрунтованих, повних, верифікованих і перевірених аудиторами даних за п’ять останніх років, наданих відповідним сектором або підсектором, і включить усю відповідну інформацію до свого запиту. На основі згаданих даних відповідний сектор або підсектор включають до таких класифікацій, якщо в межах неоднорідного чотиризначного рівня (код NACE-4) продемонстровано, що він має значно вищу інтенсивність торгівлі та викидів на шестизначному чи восьмизначному рівні (Prodcom), із перевищенням порогового значення, визначеного у параграфі 1.

4. Інші сектори та підсектори вважаються такими, що можуть перекласти більшу частину витрат, пов’язаних із квотами, у ціни на продукти, та їм безкоштовно виділяють квоти в розмірі 30 % від кількості, визначеної відповідно до статті 10a. Якщо інше не вирішено у перегляді на підставі статті 30, безкоштовне виділення квот іншим секторам і підсекторам, окрім централізованого опалення, після 2026 року зменшуватиметься на рівні обсяги, щоб досягти рівня без безкоштовного виділення у 2030 році.

5. Комісію уповноважено ухвалити до 31 грудня 2019 року делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо визначення секторів і підсекторів, які вважаються такими, що перебувають під ризиком витікання вуглецю, як зазначено у параграфах 1, 2 і 3 цієї статті, для видів діяльності на чотиризначному рівні (код NACE-4), тією мірою, що це стосується параграфа 1 цієї статті, на основі доступних даних за останні три календарні роки.

Стаття 10c
Можливість перехідного безкоштовного виділення квот для модернізації енергетичного сектора

1. Як відступ від статті 10a(1)-(5), держави-члени, ВВП на душу населення в 2013 році за ринковими цінами (в євро) становило менше 60 % від середнього значення в Союзі, можуть здійснити перехідне безкоштовне виділення квот для установок із виробництва електроенергії для модернізації, диверсифікації та сталої трансформації енергетичного сектора. Інвестиції, яким надається підтримка, повинні відповідати переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, цілям Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року та досягненню довгострокових цілей, виражених у Паризькій угоді. Передбачений відступ для цього параграфа закінчується 31 грудня 2030 року.

2. Заінтересовані держави-члени повинні організувати процедуру конкурсних торгів, яка відбуватиметься в один або декілька раундів між 2021 і 2030 роками, для проектів, що передбачають загальну суму інвестицій, що перевищує 12,5 мільйонів євро, щоб обрати інвестиції, що фінансуватимуться за рахунок безкоштовного виділення квот. Така процедура конкурсних торгів повинна:

(a) відповідати принципам прозорості, недискримінації, однакового ставлення та раціонального фінансового управління;

(b) гарантувати, що тільки ті проекти, які сприяють диверсифікації енергетичного балансу та джерел постачання, необхідній реструктуризації, екологічної модернізації та модернізації інфраструктури, чистим технологіям, таким як технології відновлюваної енергії, або модернізації сектора виробництва енергії, такій як ефективному та сталому центральному опаленню, а також сектора передачі та розподілу, мають право на участь у торгах;

(c) визначати чіткі, об’єктивні, прозорі та недискримінаційні критерії відбору для рейтингування проектів, щоб забезпечити відбір тільки тих проектів, які:

(i) на основі аналізу витрат і вигід, забезпечують чистий позитивний приріст у скороченнях викидів і здійснюють заздалегідь визначений значний рівень скорочення CO2 з урахуванням розміру проекту;

(ii) є додатковими, чітко реагують на потреби в заміні та модернізації та не забезпечують збільшення ринкового попиту на енергію;

(iii) пропонують найкраще співвідношення ціни та якості; та

(iv) не сприяють фінансовій життєздатності виробництва електроенергії з високим рівнем викидів, чи не підвищують її, або не збільшують залежність від викопних видів палива.

Як відступ від положень статті 10(1) і без обмеження останнього речення параграфа 1 цієї статті, у разі якщо інвестиція, обрана через процедуру конкурсних торгів, скасовується, або не досягнуто запланованої ефективності, виділені квоти можуть бути використані, шляхом одного додаткового раунду процедури конкурсних торгів не раніше ніж за один рік після цього, для фінансування інших інвестицій.

До 30 червня 2019 року будь-яка держава-член, яка має намір скористатися можливістю перехідного безкоштовного виділення квот для модернізації енергетичного сектора, повинна опублікувати детальні національні рамки, що визначають процедуру конкурсних торгів, включно із запланованою кількістю раундів, зазначених у першому підпараграфі, і критеріями відбору, щоб громадськість могла надати коментарі.

Якщо передбачена підтримка для інвестицій сумою менше 12,5 мільйонів євро шляхом безкоштовного виділення квот, і вони обираються не шляхом процедури конкурсних торгів, як зазначено у цьому параграфі, держава-член повинна обирати проекти на основі об’єктивних і прозорих критеріїв. Результати такого відбору повинні бути опубліковані, щоб громадськість могла надати коментарі. На основі цього, заінтересована держава-член повинна до 30 червня 2019 року встановити, опублікувати та подати Комісії перелік інвестицій. Якщо одній установці надається більш ніж одна інвестиція, вони повинні оцінюватися в цілому для встановлення того, чи не перевищена порогова сума в розмірі 12,5 мільйонів євро, якщо ці інвестиції не є незалежними, технічно чи фінансово життєздатними.

3. Сума передбачених інвестицій повинна принаймні дорівнювати ринковій вартості безкоштовно виділених квот, враховуючи при цьому необхідність обмеження безпосередньо пов’язаного збільшення цін. Ринкова вартість є середньою ціною квот на спільній аукціонній платформі у попередній календарний рік. До 70 % пов’язаних витрат на інвестицію може бути забезпечено за рахунок безкоштовного виділення за умови, що решта витрат фінансується приватними юридичними особами.

4. Перехідне безкоштовне виділення квот вираховують із кількості квот, які держава-член у іншому разі продала б через аукціон. Загалом, безкоштовне виділення квот повинно становити не більше 40 % від квот, які отримає заінтересована держава-член на підставі статті 10(2)(a) у період з 2021 по 2030 роки, виділених у рівних річних обсягах протягом зазначеного періоду.

5. Якщо держава-член на підставі статті 10d(4) використовує квоти, виділені на цілі солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу відповідно до статті 10(2)(b), така держава-член може, як відступ від положень параграфа 4 цієї статті, використовувати для перехідного безкоштовного виділення квоти загальною кількістю до 60 % від квот, отриманих у період з 2021 по 2030 роки відповідно до статті 10(2)(a), використовуючи відповідний обсяг квот, виділених відповідно до статті 10(2)(b).

Будь-які квоти, не виділені відповідно до цієї статті до 2020 року, можуть бути виділені протягом періоду з 2021 по 2030 роки для інвестицій, обраних шляхом процедури конкурсних торгів, зазначеної в параграфі 2, якщо заінтересована держава-член не повідомить Комісію до 30 вересня 2019 року про свій намір не виділяти частину або всі ці квоти протягом періоду з 2021 по 2030 роки, а також про обсяг квот, що натомість підлягають продажу через аукціон у 2020 році. Якщо такі квоти виділяють у період з 2021 по 2030 роки, відповідний обсяг квот повинен враховуватися для застосування граничного значення у 60 %, як встановлено в першому підпараграфі цього параграфа.

6. Виділення квот операторам здійснюється після підтвердження здійснення інвестиції, обраної згідно з правилами процедури конкурсних торгів. Якщо інвестиція призводить до отримання додаткових потужностей виробництва електроенергії, відповідний оператор також повинен продемонструвати, що відповідний обсяг потужностей виробництва електроенергії з більшою інтенсивністю викидів був виведений з експлуатації таким оператором або іншим пов’язаним оператором до початку експлуатації додаткових потужностей.

7. Держави-члени повинні вимагати від генераторів електроенергії та операторів мережі, які отримують вигоди, до 28 лютого кожного року звітувати про виконання їхніх обраних інвестицій, у тому числі про залишок безкоштовно виділених квот та понесені інвестиційні витрати, а також типи підтриманих інвестицій. Держави-члени повинні звітувати про це Комісії, а Комісія повинна оприлюднювати такі звіти.

Стаття 10d
Фонд модернізації

1. На період з 2021 по 2030 роки повинен бути створений фонд для підтримки інвестицій,запропонованих державою-членом, що є бенефіціаром, включно з фінансуванням малих інвестиційних проектів для модернізації енергетичних систем і підвищення енергоефективності у державах-членах із ВВП на душу населення за ринковими цінами меншим за 60 % від середнього значення по Союзу в 2013 році («Фонд модернізації»). Фонд модернізації фінансується шляхом продажу квот через аукціони, як визначено у статті 10.

Інвестиції, яким надається підтримка, повинні відповідати цілям цієї Директиви, а також цілям Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року та довгостроковим цілям, вираженим у Паризькій угоді. Підтримка з Фонду модернізації не повинна надаватися підприємствам з виробництва енергії, які використовують тверде викопне паливо, за винятком ефективного та сталого централізованого опалення в державах-членах з ВВП на душу населення за ринковими цінами нижчим за 30 % від середнього значення по Союзу в 2013 році, за умови, що на інвестиції відповідно до статті 10c, що не передбачають використання твердого викопного палива, використовується обсяг квот принаймні еквівалентної вартості.

2. Принаймні 70 % фінансових ресурсів Фонду модернізації повинні використовуватися для підтримки інвестицій у виробництво та використання електроенергії з відновлюваних джерел, підвищення енергоефективності, за винятком енергоефективності, пов’язаної з виробництвом енергії з використанням твердого викопного палива, зберігання енергії та модернізації енергетичних мереж, включно з трубопроводами централізованого опалення, енергосистем для передачі електроенергії та збільшення взаємозв’язків між державами-членами, а також для підтримки справедливого переходу у регіонах, що залежать від вуглеводнів, у державах-членах, що є бенефіціарами, щоб підтримати переведення робітників на інші роботи, їх перекваліфікацію та підвищення кваліфікації, освіту, ініціативи для пошуку роботи та стартапи, у діалозі з соціальними партнерами. Інвестиції в енергоефективність у сферах транспорту, будівництва, сільського господарства та відходів також мають право претендувати на підтримку.

3. Фонд модернізації функціонує під відповідальністю держави-члена, що є бенефіціаром. ЄІБ повинен гарантувати, що квоти продають через аукціон відповідно до принципів та умов, встановлених у статті 10(4), і несе відповідальність за управління доходами. ЄІБ передає доходи державам-членам згідно з рішенням про виплату Комісії, якщо така виплата для інвестицій відповідає параграфу 2 цієї статті або, у разі, якщо інвестиції не належать до сфер, перелічених у параграфі 2 цієї статті, відповідає рекомендаціям інвестиційного комітету. Комісія повинна своєчасно ухвалювати свої рішення. Доходи розподіляються між державами-членами та відповідно до часток, визначених у додатку IIb, згідно з параграфами 6-12 цієї статті.

4. Будь-яка заінтересована держава-член може використовувати весь обсяг безкоштовно виділених квот, наданих відповідно до статті 10c(4), або частину такого обсягу, а також обсяг квот, виділених для цілей солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу відповідно до статті 10(2)(b), або частину такого обсягу, відповідно до статті 10d, для підтримки інвестицій в рамках Фонду модернізації, тим самим збільшуючи ресурси, виділені для такої держави-члена. До 30 вересня 2019 року заінтересована держава-член повинна повідомити Комісію про відповідні обсяги квот, призначені для використання відповідно до статті 10(2)(b), статті 10c і статті 10d.

5. Цим засновується інвестиційний комітет для Фонду модернізації. Інвестиційний комітет складається з представника від кожної держави-члена, що є бенефіціаром, від Комісії та від ЄІБ, та трьох представників, обраних іншими державами-членами на п’ятирічний період. У ньому головує представник Комісії. По одному представнику від кожної держави-члена, що не є членом інвестиційного комітету, можуть бути присутніми на засіданнях комітету як спостерігачі.

Інвестиційний комітет повинен функціонувати у прозорий спосіб. Склад інвестиційного комітету, біографічні дані та декларації про інтереси його членів повинні бути доступними для громадськості та, за необхідності, оновлюватися.

6. Перш ніж держава-член, що є бенефіціаром, вирішить фінансувати інвестиції зі своєї частки у Фонді модернізації, вона повинна представити інвестиційний проект інвестиційному комітету та ЄІБ. Якщо ЄІБ підтверджує, що інвестиція належить до сфер, перелічених у параграфі 2, держава-член може перейти до фінансування інвестиційного проекту зі своєї частки.

Якщо інвестиція в модернізацію енергетичних систем, яку пропонується фінансувати з Фонду модернізації, не належить до сфер, перелічених у параграфі 2, інвестиційний комітет повинен оцінити технічну та фінансову життєздатність такої інвестиції, включно зі скороченнями викидів, які таким чином досягаються, та видати рекомендацію щодо фінансування інвестиції з Фонду модернізації. Інвестиційний комітет повинен гарантувати, що будь-яка інвестиція, що стосується централізованого опалення, досягатиме значного підвищення енергоефективності та скорочення викидів. Зазначена рекомендація може включати пропозиції щодо належних інструментів фінансування. До 70 % пов’язаних витрат на інвестицію, яка не належить до сфер, перелічених у параграфі 2, може бути забезпечено ресурсами з Фонду модернізації за умови, що решта витрат фінансується приватними юридичними особами.

7. Інвестиційний комітет повинен прагнути ухвалювати свої рекомендації шляхом консенсусу. Якщо інвестиційний комітет не може ухвалити рішення шляхом консенсусу в рамках кінцевого строку, встановленого головою комітету, він ухвалює рішення простою більшістю голосів.

Якщо представник ЄІБ не схвалює фінансування інвестиції, рекомендацію ухвалюють тільки у тому разі, якщо більшість у дві третини всіх членів проголосує за неї. У такому разі представник держави-члена, в якій повинна бути здійснена інвестиція, та представник ЄІБ не мають права голосувати. Цей підпараграф не застосовують до малих проектів, які фінансуються за рахунок позик, наданих національним банком розвитку, або за рахунок грантів, що сприяють реалізації національної програми, яка слугує конкретним цілям, що відповідають цілям Фонду модернізації, за умови, що не більше 10 % від часток держав-членів, визначених в додатку IIb, використовується в рамках програми.

8. Будь-які акти чи рекомендації ЄІБ або інвестиційного комітету на підставі параграфів 6 і 7 повинні ухвалюватися своєчасно і містити причини, на яких вони ґрунтуються. Такі акти та рекомендації повинні бути оприлюднені.

9. Держави-члени, що є бенефіціарами, є відповідальними за подальший нагляд за виконанням обраних проектів.

10. Держави-члени, що є бенефіціарами, повинні щорічно звітувати Комісії про інвестиції, що фінансуються з Фонду модернізації. Звіти повинні оприлюднюватися та включати:

(a) інформацію щодо інвестицій, що фінансуються на кожну державу-член, що є бенефіціаром;

(b) оцінку доданої вартості, вираженої як енергоефективність або модернізація енергетичної системи, досягнутої внаслідок інвестиції.

11. Інвестиційний комітет повинен щорічно звітувати Комісії про досвід оцінювання інвестицій. До 31 грудня 2024 року, беручи до уваги висновки інвестиційного комітету, Комісія повинна переглянути сфери для проектів, зазначені у параграфі 2, і підстави, на яких інвестиційний комітет обґрунтовує свої рекомендації.

12. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо детальних правил функціонування Фонду модернізації. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

Стаття 11
Національні імплементаційні інструменти

1. Кожна держава-член повинна до 30 вересня 2011 року оприлюднити та подати Комісії список установок на її території, на які поширюється дія цієї Директиви, та інформацію про будь-яке безкоштовне виділення для кожної установки на її території, розраховане відповідно до правил, зазначених у статті 10а(1) і статті 10c.

Список установок, на які поширюється дія цієї Директиви протягом п’яти років, починаючи з 1 січня 2021 року, повинен бути поданий до 30 вересня 2019 року, а списки для кожного наступного п’ятирічного періоду повинні подаватися кожні п’ять років після цього. Кожен список повинен включати інформацію про виробничу діяльність, передачу тепла та газів, виробництво електроенергії та викиди на рівні підустановок протягом п’яти календарних років, що передують його поданню. Безкоштовне виділення квот надається установкам тільки у разі надання такої інформації.

2. До 28 лютого кожного року компетентні органи видають кількість квот, що повинні бути виділені за такий рік, розраховану відповідно до статей 10, 10a і 10c.

3. Держави-члени не можуть видавати квоти безкоштовно на підставі параграфа 2 установкам,записи про які у списку, зазначеному в параграфі 1, були відхилені Комісією.

ГЛАВА IV
ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО АВІАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТАЦІОНАРНИХ УСТАНОВОК

Стаття 11a
Використання ССВ і ОСВ від проектної діяльності в рамках СТКВ ЄС до набуття чинності міжнародною угодою про зміну клімату

1. Параграфи 2-7 цієї статті застосовують без обмеження застосування статті 28(3) і (4).

2. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, оператори можуть звернутися до компетентного органу з проханням видати їм квоти, чинні з 2013 року і надалі, в обмін на ССВ і ОСВ, видані щодо скорочень викидів до 2012 року від проектів тих типів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки.

Компетентний орган повинен здійснити обмін на такий запит до 31 березня 2015 року.

3. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, компетентні органи дозволяють операторам обмінювати ССВ і ОСВ, видані щодо скорочень викидів з 2013 року і надалі, від проектів, зареєстрованих до 2013 року, на квоти, чинні з 2013 року і надалі.

Перший підпараграф застосовують до ССВ і ОСВ для усіх типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки.

4. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, компетентні органи дозволяють операторам обмінювати ССВ, видані щодо скорочень викидів з 2013 року і надалі, на квоти від нових проектів у найменш розвинених країнах, що почалися з 2013 року і надалі.

Перший підпараграф застосовують до ССВ для усіх типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки, до того часу коли такі країни ратифікують відповідні угоди з Союзом або до 2020 року, залежно від того, яка дата настане раніше.

5. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, і в разі, якщо переговори щодо ухвалення міжнародної угоди про зміну клімату не завершаться до 31 грудня 2009 року, кредити від проектів чи іншої діяльності, спрямованої на скорочення викидів, можуть використовуватися в рамках СТКВ ЄС відповідно до угод, укладених з третіми країнами, що визначають рівні використання. Згідно з такими угодами, оператори повинні мати змогу використовувати кредити від проектної діяльності у таких третіх країнах для виконання своїх зобов’язань відповідно до СТКВ ЄС.

6. Будь-які угоди, зазначені в параграфі 5, повинні передбачати використання кредитів в рамках СТКВ ЄС від типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки, включно з технологіями відновлюваної енергії та енергоефективності, що сприяють передачі технологій та сталому розвитку. Будь-яка така угода також може передбачати використання кредитів від проектів, коли використаний базовий рівень є нижчим за рівень безкоштовного виділення квот, відповідно до інструментів, зазначених у статті 10a,або нижчим за рівні, що вимагаються законодавством Союзу.

7. Після укладення міжнародної угоди про зміну клімату, з 1 січня 2013 року в рамках СТКВ ЄС приймаються кредити від проектів тільки з тих третіх країн, які ратифікували зазначену угоду.

Стаття 11b
Проектна діяльність

1. Держави-члени повинні вживати усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб орієнтири проектної діяльності, визначені подальшими рішеннями, ухваленими відповідно до РКЗК ООН або Кіотського протоколу, вжитої в країнах, що підписали договір про приєднання до Союзу, повністю відповідали acquis communautaire, включно з тимчасовими відступами, визначеними у такому договорі про приєднання.

Союз та його держави-члени дозволяють провадити проектну діяльність тільки тоді, коли всі учасники проекту мають штаб-квартири або в країні, яка уклала міжнародну угоду щодо таких проектів, або в країні чи субфедеральній або регіональній одиниці, яка пов’язана з СТКВ ЄС відповідно до статті 25.

2. За винятком випадків, передбачених у параграфах 3 і 4, держави-члени, в яких провадиться проектна діяльність, повинні гарантувати, що жодна ОСВ або ССВ не буде видана для скорочення чи обмеження викидів парникових газів від видів діяльності, що підпадають під сферу застосування цієї Директиви.

3. До 31 грудня 2012 року для проектної діяльності в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), яка зменшує чи безпосередньо обмежує викиди від установки, що підпадає під сферу застосування цієї Директиви, ОСВ і ССВ можуть видаватися тільки у тому випадку, якщо оператор такої установки скасує таку саму кількість квот.

4. До 31 грудня 2012 року для проектної діяльності в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), яка зменшує чи опосередковано обмежує рівень викидів від установок, які підпадають під сферу застосування цієї Директиви, ОСВ і ССВ можуть видаватися тільки у разі скасування такої самої кількості квот з національного реєстру держави-члена походження ОСВ або ССВ.

5. Держава-член, яка дозволяє приватним чи державним підприємствам брати участь у проектній діяльності, залишається відповідальною за виконання своїх зобов’язань відповідно до РКЗК ООН і Кіотського протоколу та забезпечує, щоб така участь відповідала належним настановам, умовам і процедурам, ухваленим відповідно до РКЗК ООН або Кіотського протоколу.

6. Щодо проектної діяльності з виробництва гідроелектроенергії з генеруючою потужністю,що перевищує 20 МВт, держави-члени, при затвердженні такої проектної діяльності, повинні гарантувати дотримання належних міжнародних критеріїв і настанов, включно з тими, що містяться у Звіті Всесвітньої комісії з гребель за листопад 2000 року «Греблі та розвиток - Нові рамки для вироблення й ухвалення рішень», під час розроблення такої проектної діяльності.

Стаття 12
Передача, повернення та скасування квот

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб квоти могли передаватися між:

(a) особами в межах Союзу;

(b) особами в межах Союзу та особами в третіх країнах, за умови, що такі квоти визнані відповідно до процедури, зазначеної в статті 25, без обмежень, окрім тих, що містяться у цій Директиві чи ухвалені відповідно до неї.

1a. До 31 грудня 2010 року Комісія повинна вивчити, чи достатньо захищений ринок квот на викиди від інсайдерської торгівлі чи маніпулювання ринком, і, якщо доречно, внести пропозиції щодо забезпечення такого захисту. Належні положення Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/6/ЄС від 28 січня 2003 року про інсайдерську торгівлю та маніпулювання ринком (зловживання на ринку) (-7) можуть використовуватися з будь-якими відповідними коригуваннями, необхідними для їх застосування до торгівлі товарами.

2. Держави-члени гарантують, щоб квоти, видані компетентним органом іншої держави-члена,визнавалися для цілей виконання експлуатантом повітряного судна зобов’язань згідно з параграфом 2a або виконання оператором зобов’язань згідно з параграфом 3.

2a. Держави-члени, що здійснюють адміністрування, повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року кожен експлуатант повітряного судна повернув кількість квот, що дорівнює сукупним викидам протягом попереднього календарного року від видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна, як верифіковано відповідно до статті 15. Держави-члени гарантують, що квоти, повернені відповідно до цього параграфа, після цього скасовують.

3. Для періоду до 31 грудня 2020 року, держави-члени повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року оператор кожної установки повернув кількість квот, окрім квот, виданих на підставі глави II, що дорівнює сукупним викидам від такої установки протягом попереднього календарного року, як верифіковано відповідно до статті 15, і подальше скасування таких квот. Для періоду, що починається з 1 січня 2021 року, держави-члени повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року оператор кожної установки повернув кількість квот, що дорівнює сукупним викидам від такої установки протягом попереднього календарного року, як верифіковано відповідно до статті 15, і подальше скасування таких квот, з урахуванням перегляду, як зазначено у статті 28b.

3-a. Якщо необхідно, і на той час, поки це необхідно, задля захисту екологічної цілісності СТКВ ЄС, експлуатантам повітряних суден та іншим операторам у рамках СТКВ ЄС забороняється використовувати квоти, видані державою-членом, щодо яких є протерміновані зобов’язання для експлуатантів повітряних суден та інших операторів. Правовий акт, зазначений у статті 19, повинен включати заходи, необхідні у випадках, зазначених у цьому параграфі.

3a. Зобов’язання повернути квоти не повинно виникати щодо викидів, верифікованих як захоплені та транспортовані для постійного зберігання до об’єкта, який має чинний дозвіл відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання діоксиду вуглецю (-8).

4. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб гарантувати скасування квот убудь-який час на запит особи, яка ними володіє. Держави-члени, у разі закриття потужностей виробництва електроенергії на їхній території внаслідок додаткових національних заходів, можуть скасувати квоти із загальної кількості квот, що підлягають продажу ними через аукціон, як зазначено у статті 10(2), в обсязі не більше ніж той, що відповідає середньому верифікованому обсягу викидів з відповідної установки за період п’яти років перед її закриттям. Заінтересовані держави-члени повинні поінформувати Комісію про таке передбачення скасування квот відповідно до делегованих актів, ухвалених на підставі статті 10(4).

5. Параграфи 1 і 2 застосовують без обмеження статті 10c.

Стаття 13
Строк чинності квот

Квоти, видані з 1 січня 2013 року і надалі, мають необмежений строк чинності. Квоти, видані з 1 січня 2021 року і надалі, повинні мати позначення, що вказує, в який десятирічний період, починаючи з 1 січня 2021 року, вони були видані, і є чинними щодо викидів з першого року такого періоду й надалі.

Стаття 14
Моніторинг і звітування про викиди

1. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо детальних умов моніторингу та звітування про викиди та, у відповідних випадках, даних про діяльність зі списку видів діяльності у додатку I, для моніторингу та звітування про дані про тоннокілометри задля подання заявок на підставі статей 3e або 3f, які повинні ґрунтуватися на принципах моніторингу та звітування, визначених у додатку IV, і вимогах, визначених у параграфі 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти також повинні визначати потенціал глобального потепління кожного парникового газу у вимогах до моніторингу та звітування про викиди для такого газу.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

2. Акти, зазначені у параграфі 1, повинні враховувати найточніші та найактуальніші доступні наукові дані, зокрема від МГЕЗК, і також можуть визначати вимоги до операторів звітувати про викиди, пов’язані з виробництвом товарів енергоємними галузями, які можуть бути предметом міжнародної конкуренції. Зазначені акти також можуть вимагати, щоб така інформація верифікувалася незалежно.

Зазначені вимоги можуть включати звітування про рівні викидів від виробництва електроенергії, на яке поширюється СТКВ ЄС, пов’язані з виробництвом таких товарів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб кожен оператор установки чи експлуатант повітряного судна здійснював моніторинг і звітував про викиди від такої установки протягом календарного року чи, з 1 січня 2010 року, повітряного судна, яке він експлуатує, компетентному органу після закінчення такого року, відповідно до актів, зазначених у параграфі 1.

4. Акти, зазначені у параграфі 1 можуть включати вимоги щодо використання автоматизованих систем і форматів обміну даними для гармонізації комунікації щодо плану моніторингу, щорічного звіту про викиди та заходів з верифікації між оператором, верифікатором і компетентними органами.

Стаття 15
Верифікація та акредитація

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб звіти, що подаються операторами та експлуатантами повітряних суден відповідно до статті 14(3), були верифіковані відповідно до критеріїв, визначених у додатку V, і будь-яких детальних положень, ухвалених Комісією відповідно до цієї статті, і щоб компетентний орган був повідомлений про це.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператор або експлуатант повітряного судна, звіт якого не був верифікований як задовільний відповідно до критеріїв, визначених у додатку V, і будь-яких детальних положень, ухвалених Комісією відповідно до цієї статті, до 31 березня кожного року щодо викидів протягом попереднього року, не міг здійснювати подальше передання квот, поки звіт такого оператора чи експлуатанта повітряного судна не буде верифікований як задовільний.

Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо верифікації звітів про викиди на основі принципів, визначених у додатку V, а також щодо акредитації верифікаторів і нагляду за ними. Комісія також може ухвалювати імплементаційні акти щодо верифікації звітів, поданих експлуатантами повітряних суден відповідно до статті 14(3), і заявок на підставі статей 3e і 3f, включно з процедурами верифікації, які повинні використовувати верифікатори. Вона визначає умови акредитації та відкликання акредитації, взаємного визнання та взаємного оцінювання органів з акредитації, у відповідних випадках.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

Стаття 15a
Розкриття інформації та збереження професійної таємниці

Держави-члени та Комісія гарантують, що усі рішення та звіти, що стосуються кількості та виділення квот, а також моніторингу, звітності та верифікації викидів, розкриваються негайно та у впорядкований спосіб, що забезпечує недискримінаційний доступ.

Інформація, яка становить професійну таємницю, не може бути розкрита жодній іншій особі чи органу, окрім як в силу дії застосовних законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень.

Стаття 16
Санкції

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі недотримання національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та вживають необхідних заходів для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними. Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення, а також без зволікання нотифікувати Комісію про будь-які подальші зміни, які впливають на них.

2. Держави-члени забезпечують опублікування назв операторів та експлуатантів повітряних суден, які порушують вимоги щодо повернення достатньої кількості квот відповідно до цієї Директиви.

3. Держави-члени забезпечують, щоб будь-який оператор або експлуатант повітряного судна,який не повернув достатню кількість квот до 30 квітня кожного року для покриття своїх викидів протягом попереднього року, поніс відповідальність за суми санкції за перевищення викидів. Санкція за перевищення викидів становить 100 євро за кожну тонну викидів еквівалента діоксиду вуглецю, за яку оператор або експлуатант повітряного судна не повернув квоти. Сплата санкції за перевищення викидів не звільняє оператора чи експлуатанта повітряного судна від зобов’язання повернути обсяг квот, що дорівнює таким перевищенням викидів при поверненні квот за наступний календарний рік.

4. Санкція за перевищення викидів, що стосується квот, виданих з 1 січня 2013 року і надалі,збільшується відповідно до європейського індексу споживчих цін.

5. У разі, якщо експлуатант повітряного судна не дотримується вимог цієї Директиви, і якщо інші заходи з примусового виконання не забезпечили їх дотримання, держав-член, що здійснює адміністрування, може звернутися до Комісії із запитом ухвалити рішення про накладення заборони на ведення діяльності для відповідного експлуатанта повітряного судна.

6. Будь-який запит держави-члена, що здійснює адміністрування, на підставі параграфа 5 повинен включати:

(a) докази, що експлуатант повітряного судна не дотримався свої зобов’язань відповідно до цієї Директиви;

(b) детальні відомості про дії задля примусового виконання, вжиті такою державою-членом;

(c) обґрунтування накладення заборони на ведення діяльності на рівні Союзу; та

(d) рекомендацію щодо обсягу заборони на ведення діяльності на рівні Союзу, та будь-які умови, що повинні застосовуватися.

7. Коли Комісії направляються запити, такі як зазначені в параграфі 5, Комісія інформує про це інші держави-члени через своїх представників у комітеті, зазначеному у статті 23(1), відповідно до внутрішнього регламенту комітету.

8. Ухваленню рішення на запит на підставі параграфа 5 передують, коли це доцільно і можливо, консультації з органами, відповідальними за регуляторний нагляд за відповідним експлуатантом повітряного судна. За можливості консультації проводяться Комісією та державами-членами спільно.

9. Коли Комісія розглядає питання ухвалення рішення на запит на підставі параграфа 5, вона повинна розкрити відповідному експлуатанту повітряного судна істотні факти та міркування, які є основою для такого рішення. Відповідному експлуатанту повітряного судна надається можливість подати Комісії письмові коментарі протягом 10 робочих днів з дати такого розкриття.

10. На запит держави-члена, Комісія може, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), ухвалити рішення накласти заборону на експлуатацію для відповідного експлуатанта повітряного судна.

11. Кожна держава-член повинна забезпечувати дотримання, у межах свої території, будь-яких рішень, ухвалених відповідно до параграфа 10. Вона інформує Комісію про будь-які заходи, вжиті для імплементації таких рішень.

12. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо детальних правил, що стосуються процедур,зазначених у цій статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

Стаття 17
Доступ до інформації

Рішення, що стосуються виділення квот, інформація про проектну діяльність, в якій держава-член бере участь або уповноважує брати участь приватні чи державні підприємства, а також звіти про викиди, що вимагаються відповідно до дозволу на викиди парникових газів і зберігаються компетентним органом, повинні бути доступними для громадськості відповідно до Директиви 2003/4/ЄС.

Стаття 18
Компетентний орган

Держави-члени створюють належні адміністративні механізми, у тому числі для призначення належного компетентного органу чи органів, для імплементації правил цієї Директиви. У разі призначення більш ніж одного компетентного органу повинна здійснюватися координація роботи цих органів відповідно до цієї Директиви.

Держави-члени, зокрема, повинні забезпечувати координацію між своїм призначеним координаційним центром для затвердження проектної діяльності відповідно до статті 6(1)(a) Кіотського протоколу та своїм національним органом для імплементації статті 12 Кіотського протоколу, відповідно, призначеним згідно з подальшими рішеннями, ухваленими в рамках РКЗК ООН або Кіотського протоколу.

Стаття 18a
Держава-член, що здійснює адміністрування

1. Державою-членом, що здійснює адміністрування, щодо експлуатанта повітряного судна повинна бути:

(a) для експлуатанта повітряного судна, що має чинну ліцензію на здійснення перевезень, видану державою-членом відповідно до положень Регламенту Ради (ЄЕС) № 2407/92 від 23 липня 1992 року про ліцензування повітряних перевізників (-9) - держава-член, яка надала ліцензію на здійснення перевезень такому експлуатанту повітряного судна; та

(b) в усіх інших випадках - держава-член з найбільшим розрахунковим обсягом пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що здійснив такий експлуатант повітряного судна у базовому році.

2. Якщо протягом перших двох років будь-якого періоду, зазначеного у статті 3c, жодні з пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що здійснив експлуатант повітряного судна, які відповідають параграфу 1(b) цієї статті, не були пов’язані державою-членом, що здійснює адміністрування, на наступний період експлуатанта повітряного судна передають іншій державі-члену, що здійснює адміністрування. Нова держава-член, що здійснює адміністрування, повинна бути державою-членом з найбільшим розрахунковим обсягом пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що здійснив такий експлуатант повітряного судна протягом перших двох років попереднього періоду.

3. На основі найкращої наявної інформації Комісія повинна:

(a) до 1 лютого 2009 року опублікувати список експлуатантів повітряних суден, які провадять авіаційну діяльність, перелічену в додатку I, станом на 1 січня 2006 року чи пізніше, із визначенням держав-членів, що здійснюють адміністрування, для кожного експлуатанта повітряного судна згідно з параграфом 1; та

(b) до 1 лютого кожного наступного року оновлювати список, щоб він включав експлуатантів повітряних суден, що в подальшому провадили авіаційну діяльність, перелічену в додатку I.

4. Комісія може, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), розробляти настанови щодо адміністрування експлуатантів повітряних суден державами-членами, що здійснюють адміністрування, відповідно до цієї Директиви.

5. Для цілей параграфа 1 «базовий рік» означає, стосовно експлуатанта повітряного судна,який розпочав свою діяльність у Союзі після 1 січня 2006 року, перший календарний рік діяльності та, в усіх інших випадках, календарний рік, що почався з 1 січня 2006 року.

Стаття 18b
Допомога Євроконтролю

Для цілей виконання своїх зобов’язань, передбачених статтями 3c(4) і 18a, Комісія може звертатися по допомогу до Євроконтролю або іншої відповідної організації та може укладати для цього будь-які належні угоди з такими організаціями.

Стаття 19
Реєстри

1. Квоти, видані з 1 січня 2012 року і надалі, зберігаються в реєстрі Союзу для виконання процесів, пов’язаних із веденням рахунків володіння квотами, відкритих у державі-члені, та виділенням, поверненням і скасуванням квот відповідно до актів Комісії, зазначених у параграфі 3.

Кожна держава-член повинна мати можливість проведення дозволених операцій відповідно до РКЗК ООН і Кіотського протоколу.

2. Будь-яка особа може володіти квотами. Реєстр повинен бути доступним для громадськості та містити окремі рахунки для запису квот, якими володіє кожна особа, якій і від якої квоти видаються чи передаються.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення усіх необхідних вимог щодо реєстру Союзу для торговельного періоду, що починається з 1 січня 2013 року, і для наступних періодів, у форму стандартизованих електронних баз даних, що містять спільні елементи даних для відстеження видачі, володіння, передачі та скасування квот, якщо це можливо, а також для забезпечення доступу громадськості та конфіденційності, у відповідних випадках. Зазначені делеговані акти також повинні включати положення щодо введення в дію правил взаємного визнання квот в угодах, що пов’язують системи торгівлі викидами.

4. Акти, зазначені в параграфі 3, повинні містити належні умови для здійснення транзакцій та інших операцій через реєстр Союзу задля впровадження механізмів, зазначених у статті 25(1b). Зазначені акти також повинні включати процеси для контролю за змінами та інцидентами у зв’язку з реєстром Союзу щодо питань, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Вони повинні містити належні умови, що уможливлюють забезпечення реєстром Союзу ініціатив держав-членів щодо підвищення ефективності, управління адміністративними витратами та контролю якості.

Стаття 20
Центральний адміністратор

1. Комісія призначає Центрального адміністратора для ведення незалежного журналу транзакцій, до якого записується видача, передача та скасування квот.

2. Центральний адміністратор здійснює автоматизовану перевірку кожної транзакції в реєстрах через незалежний журнал транзакцій, щоб упевнитись у відсутності порушень при видачі, передачі та скасуванні квот.

3. У разі виявлення порушень при здійсненні автоматизованої перевірки, центральний адміністратор інформує відповідну державу-член чи держави-члени, які повинні не реєструвати відповідні транзакції чи будь-які подальші транзакції, пов’язані з відповідними квотами, доки не будуть усунені порушення.

Стаття 21
Звітування державами-членами

1. Кожного року держави-члени повинні подавати Комісії звіт про застосування цієї Директиви. Такий звіт повинен приділяти особливу увагу правилам виділення квот, роботі реєстрів, застосуванню імплементаційних інструментів щодо моніторингу та звітування, верифікації та акредитації, питанням відповідності цій Директиві та податковому режиму квот, за наявності. Перший звіт повинен бути надісланий Комісії до 30 червня 2005 року. Звіт складається на основі анкети або стислого опису, ухваленого Комісією у формі імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2). Анкету чи стислий опис направляють державам-членам принаймні за шість місяців до кінцевого строку подання першого звіту.

2. На основі звітів, зазначених у параграфі 1, Комісія, протягом трьох місяців після отриманнязвітів від держав-членів, повинна опублікувати звіт про застосування цієї Директиви.

3. Комісія організовує обмін інформацією між компетентними органами держав-членів щодозмін, які стосуються питань виділення квот, використання ОСВ і ССВ у рамках СТКВ ЄС, роботи реєстрів, моніторингу, звітування, верифікації, акредитації, інформаційних технологій та відповідності цій Директиві.

4. Кожні три роки звіт, зазначений у параграфі 1, також повинен звертати особливу увагу на еквівалентні інструменти, ухвалені щодо малих установок, виключених з СТКВ ЄС. Питання еквівалентних інструментів, ухвалених для малих установок, також має розглядатися при обміні інформацією, зазначеному в параграфі 3.

Стаття 21a
Підтримка діяльності з нарощування потенціалу

Відповідно до РКЗК ООН, Кіотського протоколу та будь-якого подальшого рішення, ухваленого для їх імплементації, Комісія та держави-члени повинні докладати зусиль для підтримки діяльності з нарощування потенціалу в країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою, щоб допомогти їм повною мірою скористатися проектами в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), у спосіб, що підтримуватиме їхні стратегії сталого розвитку та сприятиме залученню учасників до розробки та впровадження проектів у рамках JI і CDM.

Стаття 22
Внесення змін до додатків

Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 23 делеговані акти для внесення змін, у відповідних випадках, до додатків до цієї Директиви, окрім додатків I, IIa і IIb, з огляду на звіти, передбачені у статті 21, і досвід застосування цієї Директиви. До додатків IV і V можна вносити зміни, щоб вдосконалити моніторинг, звітування та верифікацію викидів.

Стаття 22a
Процедура комітету

1. Комісії надає допомогу Комітет зі зміни клімату, утворений згідно зі статтею 26 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (-10). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-11).

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо комітет не надає жодного висновку, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акту, і застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 23
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії з дотриманням умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, згадані у статтях 3d(3), 10(4), 10a(1) і (8), 10b(5), 19(3), статті 22, статтях 24(3), 24a(1), 25a(1) і статті 28c, покладено на Комісію на невизначений період з 8 квітня 2018 року.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статтях 3d(3), 10(4), 10a(1) і (8), 10b(5), 19(3), статті 22, статтях 24(3), 24a(1), 25a(1) і статті 28c, можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, установлених у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року (-12).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона нотифікує його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статей 3d(3), 10(4), 10a(1) і (8), 10b(5), 19(3), статті 22, статей 24(3), 24a(1), 25a(1) і статті 28c, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту повідомлення про такий акт Європейському Парламенту і Раді або якщо до завершення такого періоду Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 24
Процедури для одностороннього включення додаткових видів діяльності чи газів

1. З 2008 року, держави-члени можуть застосовувати торгівлю квотами на викиди згідно з цією Директивою до видів діяльності та парникових газів, які не перелічені у додатку I, з урахуванням усіх відповідних критеріїв, зокрема впливу на внутрішній ринок, потенційного викривлення конкуренції, екологічної цілісності СТКВ ЄС і надійності запланованої системи моніторингу та звітування, за умови що включення таких видів діяльності та парникових газів схвалене Комісією відповідно до делегованих актів, які Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 23.

2. Після схвалення включення додаткових видів діяльності та газів Комісія може одночасно дозволити видачу додаткових квот і може дозволити іншим державам-членам включати такі додаткові види діяльності та гази.

3. За ініціативи Комісії або на запит держави-члена можуть бути ухвалені акти щодо моніторингу викидів, що стосуються видів діяльності, установок і парникових газів, поєднання яких не перелічені в додатку I, і звітування про них, якщо такий моніторинг і звітування можуть здійснюватися з достатньою точністю.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо цього.

Стаття 24a
Гармонізовані правила для проектів, що зменшують викиди

1. Додатково до включення видів діяльності та газів, що передбачено статтею 24, Комісія може ухвалювати інструменти для видачі квот або кредитів для проектів, щодо яких держави-члени здійснюють адміністрування, які зменшують викиди парникових газів, не охоплені СТКВ ЄС.

Такі інструменти повинні узгоджуватися з актами, ухваленими відповідно до попередньої статті 11b(7), які будуть чинними станом на 8 квітня 2018 року. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви шляхом визначення відповідної процедури.

Будь-які такі інструменти не повинні призводити до подвійного обліку скорочення викидів і не повинні перешкоджати виконанню інших інструментів політики для скорочення викидів, не охоплених СТКВ ЄС. Інструменти ухвалюють тільки у разі неможливості включення видів діяльності та газів відповідно до статті 24, і наступний перегляд СТКВ ЄС повинен розглянути питання гармонізації охоплення таких викидів у межах Союзу.

3. Держава-член може відмовитися від видачі квот або кредитів для деяких типів проектів, що скорочують викиди парникових газів на її території.

Такі проекти здійснюватимуться на основі угоди з державою-членом, на території якої здійснюється проект.

Стаття 25
Зв’язки з іншими системами торгівлі викидами парникових газів

1. Повинні бути укладені угоди з третіми країнами, переліченими в додатку B до Кіотського протоколу, які ратифікували Протокол, що передбачає взаємне визнання квот між СТКВ ЄС та іншими системами торгівлі викидами парникових газів, відповідно до правил, визначених у статті 300 Договору.

1a. Можуть бути укладені угоди, що передбачають визнання квот між СТКВ ЄС і сумісними обов’язковими системами торгівлі викидами парникових газів з абсолютними обмеженнями викидів, встановленими в будь-якій іншій країні чи субфедеральній або регіональній одиниці.

1b. Можуть бути впроваджені незобов’язальні механізми з третіми країнами або із субфедеральними чи регіональними одиницями, що передбачають адміністративну чи технічну координацію щодо квот у рамках СТКВ ЄС та інших обов’язкових систем торгівлі викидами парникових газів з абсолютними обмеженнями викидів.

Стаття 25a
Інструменти третіх країн для зменшення впливу авіаційної діяльності на зміну клімату

1. Якщо третя країна ухвалює інструменти для зменшення впливу на зміну клімату рейсів, що відправляються з такої третьої країни і приземляються в Союзі, Комісія, після консультацій з такою третьою країною і з державами-членами у рамках комітету, зазначеного у статті 22a(1), повинна розглянути можливі варіанти забезпечення оптимальної взаємодії між СТКВ ЄС та інструментами такої країни.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для внесення змін до додатка I до цієї Директиви, щоб передбачити виключення рейсів, що прибувають із відповідної третьої країни, зі списку видів авіаційної діяльності з додатка I, або щоб передбачити будь-які інші зміни до видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, за винятком того обсягу, що вимагається угодами, укладеними відповідно до статті 218 Договору про функціонування Європейського Союзу.

Комісія може пропонувати Європейському Парламенту і Раді внесення будь-яких інших змін до цієї Директиви.

Комісія також може, у відповідних випадках, вносити рекомендації Раді відповідно до статті 300(1) Договору для відкриття переговорів задля укладення угоди з відповідною третьою країною.

2. Союз і його держави-члени повинні продовжувати намагатися дійти згоди щодо глобальних інструментів для зменшення викидів парникових газів від авіаційної діяльності. Комісія повинна розглядати необхідність змін до цієї Директиви, що застосовуються до експлуатантів повітряних суден, з урахуванням можливості укладення будь-якої такої угоди.

Стаття 26
Зміни до Директиви 96/61/ЄС

У статті 9(3) Директиви 96/61/ЄС додати такі підпараграфи:

«Якщо викиди парникових газів з установки, визначені у додатку I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Співтовариства та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС (*1), щодо діяльності, яку здійснює така установка, дозвіл не включає значення гранично допустимих викидів для безпосередніх викидів такого газу, якщо це не є необхідним, щоб забезпечувати відсутність значного місцевого забруднення.

Для видів діяльності, перелічених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, держави-члени можуть вирішити не встановлювати вимоги, що стосуються енергоефективності, для спалювальних установок або інших одиниць, які виділяють діоксид вуглецю на місці.

Якщо необхідно, компетентні органи відповідним чином вносять зміни до дозволу.

Три попередні підпараграфи не застосовують до установок, що тимчасово виключені зі схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Співтовариства відповідно до статті 27 Директиви 2003/87/ЄС.

Стаття 27
Виключення малих установок, що підлягають дії еквівалентних інструментів

1. Після консультацій з оператором, держави-члени можуть виключити з СТКВ ЄС установки, які прозвітували компетентному органу про викиди обсягом менше 25000 тонн еквівалента діоксиду вуглецю та, якщо вони провадять діяльність зі спалювання, мають розрахункову теплову потужність меншу ніж 35 МВт, за виключенням викидів з біомаси, у кожен з трьох років, що передують повідомленню на підставі пункту (a), і які підлягають дії інструментів, що дозволять досягти еквівалентного внеску в скорочення викидів, якщо заінтересована держава-член відповідає таким умовам:

(a) вона повідомляє Комісію про кожну таку установку, вказуючи чинні еквівалентні інструменти, що застосовуються до такої установки, які дозволять досягти еквівалентного внеску в скорочення викидів, до дати, коли список установок відповідно до статті 11(1) повинен бути поданий, і не пізніше ніж при поданні цього списку Комісії;

(b) вона підтверджує, що запроваджено механізми моніторингу, щоб оцінити, чи установка викидає 25000 тонн еквівалента діоксиду вуглецю, або більше, за виключенням викидів з біомаси, протягом будь-якого одного календарного року. Держави-члени можуть дозволити спрощені заходи з моніторингу, звітування та верифікації для установок із середнім річним обсягом верифікованих викидів між 2008 і 2010 роками, що не перевищує 5000 тонн на рік, відповідно до статті 14;

(c) вона підтверджує, що, якщо установка викидає 25000 тонн еквівалента діоксиду вуглецю або більше, за виключенням викидів з біомаси, протягом будь-якого одного календарного року, або якщо інструменти, що застосовуються до такої установки, які дозволять досягти еквівалентного внеску в скорочення викидів, більше не є чинними, установку буде повторно включено до СТКВ ЄС;

(d) вона публікує інформацію, зазначену в пунктах (a), (b) і (c), щоб громадськість могла надати коментарі.

Лікарні також можуть бути виключені, якщо вони вживають еквівалентних заходів.

2. Якщо після закінчення тримісячного періоду з дати повідомлення, щоб громадськість могла надати коментарі, Комісія не висловить заперечення протягом наступних шести місяців, виключення вважається затвердженим.

Після повернення квот за період, протягом якого установка була включена до СТКВ ЄС, установка повинна бути виключена, і держава-член більше не видаватиме безкоштовні квоти такій установці відповідно до статті 10a.

3. Якщо установку повторно включено до СТКВ ЄС на підставі параграфа 1(c), будь-які квоти, видані згідно зі статтею 10a, надаються починаючи з року повторного включення. Квоти, видані таким установкам, вираховують із кількості квот, які підлягають продажу через аукціон відповідно до статті 10(2) державою-членом, в якій розташована установка.

Будь-яка така установка повинна залишатися в СТКВ ЄС протягом решти періоду, зазначеного у статті 11(1), протягом якого вона була повторно включена.

4. Для установок, які не були включені до СТКВ ЄС протягом періоду з 2008 по 2012 роки, спрощені вимоги до моніторингу, звітування та верифікації можуть застосовуватися для визначення викидів протягом трьох років, що передують повідомленню відповідно до пункту (a) параграфа 1.

Стаття 27a
Необов’язкове виключення установок із викидами менше 2500 тонн

1. Держави-члени можуть виключити з СТКВ ЄС установки, які прозвітували компетентному органу заінтересованої держави-члена про викиди обсягом менше 2500 тонн еквівалента діоксиду вуглецю, за виключенням викидів з біомаси, у кожен з трьох років, що передують повідомленню на підставі пункту (a), за умови, що заінтересована держава-член:

(a) повідомляє Комісію про кожну таку установку до дати, коли список установок відповідно до статті 11(1) повинен бути поданий, або не пізніше ніж, коли такий список подається Комісії;

(b) підтверджує, що запроваджено механізми спрощеного моніторингу, щоб оцінити, чи установка викидає 2500 тонн еквівалента діоксиду вуглецю або більше, за виключенням викидів з біомаси, протягом будь-якого одного календарного року;

(c) підтверджує, що, якщо будь-яка установка викидає 2500 тонн еквівалента діоксиду вуглецю або більше, за виключенням викидів з біомаси, протягом будь-якого одного календарного року, установку буде повторно включено до СТКВ ЄС; та

(d) оприлюднює інформацію, зазначену в пунктах (a), (b) і (c).

2. Якщо установку повторно включено до СТКВ ЄС на підставі пункту (c) параграфа 1 цієї статті, будь-які квоти, виділені згідно зі статтею 10a, надаються починаючи з року повторного включення. Квоти, виділені такій установці, вираховують із кількості квот, які підлягають продажу через аукціон відповідно до статті 10(2) державою-членом, в якій розташована установка.

3. Держави-члени можуть також виключити з СТКВ ЄС резервні чи запасні установки, які експлуатували не більше 300 годин на рік у кожен з трьох років, що передують повідомленню на підставі пункту (a) параграфа 1, за тих самих умов, що й визначені в параграфах 1 і 2.

Стаття 28
Коригування, застосовні після затвердження Союзом міжнародної угоди про зміну клімату

1. Протягом трьох місяців після підписання Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призведе до 2020 року до обов’язкового скорочення викидів парникових газів, що перевищує 20 % порівняно з рівнями 1990 року, як відображено у зобов’язанні щодо скорочення на 30 %, затвердженому Європейською Радою у березні 2007 року, Комісія подає звіт, в якому, зокрема, оцінюються такі елементи:

(a) характер заходів, погоджених у рамках міжнародних переговорів, а також зобов’язання інших розвинених країн щодо порівнянних скорочень викидів із заходами Союзу та зобов’язань інших економічно розвиненіших країн, що розвиваються, щоб здійснити належний внесок відповідно до своїх обов’язків та відповідних можливостей;

(b) наслідки міжнародної угоди про зміну клімату, а отже, і можливості, необхідні на рівні Союзу, щоб перейти до амбітнішої цілі щодо скорочення викидів на 30 % у збалансований, прозорий і справедливий спосіб, враховуючи роботу в рамках першого періоду зобов’язань Кіотського протоколу;

(c) конкурентоспроможність виробничих галузей промисловості Союзу в контексті ризиків витікання вуглецю;

(d) вплив міжнародної угоди про зміну клімату на інші економічні сектори Союзу;

(e) вплив на аграрний сектор Союзу, включно з ризиками витікання вуглецю;

(f) належні умови для включення викидів і абсорбцій, пов’язаних із землекористуванням, зміною землекористування та лісовим господарством у Союзі;

(g) лісонасадження, лісовідновлення, запобігання вирубці та деградації лісів у третіх країнах у разі створення будь-якої міжнародно визнаної системи у цій сфері;

(h) потреба в додаткових політиках та інструментах Союзу з огляду на зобов’язання Союзу та держав-членів щодо скорочення викидів парникових газів.

2. На основі звіту, зазначеного в параграфі 1, Комісія подає, якщо це доцільно, законодавчу пропозицію Європейському Парламенту і Раді щодо внесення змін до цієї Директиви відповідно до параграфа 1, задля внесення змін до Директиви, що набуде чинності після затвердження Союзом міжнародної угоди про зміну клімату та з огляду на зобов’язання щодо скорочення викидів, яке повинно бути виконано відповідно до такої угоди.

Пропозиція повинна ґрунтуватися на принципах прозорості, економічної ефективності та результативності за витратами, а також справедливості та солідарності в розподілі зусиль між державами-членами.

3. Пропозиція повинна дозволяти, у відповідних випадках, операторам використовувати, додатково до кредитів, передбачених цією Директивою, ССВ, ОСВ або інші затверджені кредити від третіх країн, які ратифікували міжнародну угоду про зміну клімату.

4. Пропозиція повинна також включати, у відповідних випадках, будь-які інші інструменти,необхідні для сприяння досягненню обов’язкових скорочень відповідно до параграфа 1 у прозорий, збалансований і справедливий спосіб, і, зокрема, повинна включати імплементаційні інструменти, що передбачають використання операторами додаткових типів проектних кредитів у рамках СТКВ ЄС, окрім тих, що зазначені у параграфах 2-5 статті 11а, або використання такими операторами інших механізмів, створених відповідно до міжнародної угоди про зміну клімату, залежно від випадку.

5. Пропозиція повинна включати належні перехідні заходи та заходи для відтермінування до набуття чинності міжнародною угодою про зміну клімату.

Стаття 28a
Відступи, застосовні до імплементації глобального ринкового інструменту ІКАО

1. Як відступ від положень статей 12(2a), 14(3) і статті 16, держави-члени вважають вимоги, визначені у зазначених положеннях, виконаними, і не вживають жодних дій проти експлуатантів повітряних суден стосовно:

(a) усіх викидів від рейсів до та з аеродромів, розташованих у країнах поза межами ЄЕП, у кожен календарний рік з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2023 року, з урахуванням перегляду, зазначеного у статті 28b;

(b) усіх викидів від рейсів між аеродромом, розташованим у найвіддаленішому регіоні у розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу, і аеродромом, розташованим в іншому регіоні ЄЕП, у кожен календарний рік з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2023 року, з урахуванням перегляду, зазначеного у статті 28b.

Для цілей статей 11а, 12 і 14, верифіковані викиди від рейсів, окрім зазначених у першому підпараграфі, вважаються верифікованими викидами експлуатанта повітряного судна.

2. Як відступ від положень статей 3e і 3f, експлуатантами повітряних суден, які користуються відступами, передбаченими пунктами (a) і (b) параграфа 1 цієї статті, щороку видається така кількість безкоштовних квот, що скорочена пропорційно скороченню зобов’язання щодо повернення квот, передбаченого у зазначених пунктах.

Як відступ від положень статті 3f(8), квоти, окрім виділених із спеціального резерву, повинні бути скасовані.

З 1 січня 2021 року, до кількості квот, що виділяється експлуатантам повітряних суден, повинен застосовуватися лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9, з урахуванням перегляду, зазначеного у статті 28b.

Щодо діяльності у період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2023 року, держави-члени повинні до 1 вересня 2018 року опублікувати кількість квот для авіації, виділених кожному експлуатанту повітряного судна.

3. Як відступ від положень статті 3d, держави-члени продають через аукціон ту кількість квотдля авіації, що скорочена пропорційно скороченню загальної кількості виданих квот.

4. Як відступ від положень статті 3d(3), кількість квот, що підлягає продажу через аукціон кожною державою-членом щодо періоду з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2023 року, повинна бути скорочена відповідно до частки пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що не підлягають відступам, передбаченим у пунктах (a) і (b) параграфа 1 цієї статті.

5. Як відступ від положень статті 3g, від експлуатантів повітряних суден не вимагається подавати плани моніторингу, що визначають заходи для моніторингу та звітування про викиди стосовно рейсів, які підлягають відступам, передбаченим у пунктах (a) і (b) параграфа 1 цієї статті.

Як відступ від положень статей 3g, 12, 15 і 18a, якщо загальний річний обсяг викидів експлуатанта повітряного судна становить менше 25000 тонн CO2, або якщо загальний річний обсяг викидів експлуатанта повітряного судна становить менше 3000 тонн CO2 від рейсів, відмінних від зазначених у пунктах (a) і (b) параграфа 1 цієї статті, його викиди вважаються верифікованими викидами, якщо вони визначені за допомогою інструменту малого джерела викидів, затвердженого згідно з Регламентом Комісії (ЄС) № 606/2010 (-13) і наповненого Євроконтролем даними від його механізму підтримки СТКВ. Держави-члени можуть запроваджувати спрощені процедури для некомерційних експлуатантів повітряних суден, якщо такі процедури забезпечують не меншу точність, ніж інструмент малого джерела викидів.

7. Параграф 1 цієї статті до країн, з якими досягнуто угоди на підставі статті 25 або 25a, застосовують тільки відповідно до положень такої угоди.

Стаття 28b
Звітування та перегляд Комісією стосовно імплементації глобального ринкового інструменту ІКАО

1. До 1 січня 2019 року та регулярно після цього Комісія звітує Європейському Парламенту і Раді про хід переговорів ІКАО щодо імплементації глобального ринкового інструменту, що повинен застосовуватися до викидів з 2021 року, зокрема стосовно: (i) відповідних інструментів ІКАО, у тому числі стандартів і рекомендованих практик; (ii) рекомендацій, схвалених Радою ІКАО, що стосуються глобального ринкового інструменту; (iii) створення глобального реєстру; (iv) внутрішніх заходів, вжитих третіми країнами для імплементації глобального ринкового інструменту, що повинен застосовуватися до викидів з 2021 року; (v) наслідків застережень третіх країн; та (vi) інших відповідних міжнародних подій та застосовних інструментів.

Відповідно до глобальної інвентаризації РКЗК ООН, Комісія також повинна звітувати про зусилля для досягнення амбітних довгострокових цілей щодо скорочення викидів в авіаційному секторі, щоб до 2050 року вдвічі зменшити викиди CO2 від авіаційної діяльності відносно рівня 2005 року.

2. Протягом 12 місяців після ухвалення ІКАО відповідних інструментів і до того, як глобальний ринковий інструмент набуде чинності, Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт, в якому вона розглядає шляхи імплементації зазначених інструментів в праві Союзу шляхом перегляду цієї Директиви. У такому звіті Комісія повинна також розглянути правила, застосовні щодо рейсів у межах ЄЕП, якщо це доречно. Також повинна бути вивчена ціль і загальна екологічна цілісність глобального ринкового інструменту, у тому числі його загальний задум стосовно цілей, передбачених Паризькою угодою, рівень участі, можливість її правозастосування, прозорість, санкції за недотримання, процедури громадського внеску, якість компенсаційних квот, моніторинг, звітність і верифікація викидів, реєстри, підзвітність, а також правила щодо використання біопалива. Додатково, звіт повинен розглянути, чи потрібно переглянути положення, ухвалені відповідно до статті 28c(2).

3. Комісія супроводжує звіт, зазначений у параграфі 2 цієї статті, пропозицією, якщо це доцільно, Європейському Парламенту і Раді змінити, видалити, розширити чи замінити відступи, передбачені статтею 28а, що узгоджується із зобов’язанням на рівні економіки Союзу скоротити викиди парникових газів до 2030 року задля збереження екологічної цілісності та дієвості боротьби Союзу зі зміною клімату.

Стаття 28c
Положення щодо моніторингу, звітування та верифікації для цілей глобального ринкового інструменту

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо належного моніторингу, звітування та верифікації викидів для цілей імплементації глобального ринкового інструменту ІКАО на усіх маршрутах, які він охоплює. Зазначені делеговані акти повинні ґрунтуватися на відповідних інструментах, ухвалених ІКАО, запобігати викривленню конкуренції та відповідати принципам, що містяться в актах, зазначених у статті 14(1), і гарантувати, що подані звіти про викиди верифікуються згідно з принципами та критеріями верифікації, встановленими в статті 15.

Стаття 29
Звіт для забезпечення кращого функціонування ринку вуглецю

Якщо на основі регулярних звітів про ринок вуглецю, зазначених у статті 10(5), Комісія має докази того, що ринок вуглецю функціонує неналежним чином, вона повинна подати звіт Європейському Парламенту і Раді. Звіт може супроводжуватися, у належних випадках, пропозиціями, спрямованими на підвищення прозорості ринку вуглецю та щодо заходів для покращення його функціонування.

Стаття 29a
Інструменти у разі надмірного коливання цін

1. Якщо протягом понад шести місяців поспіль ціна квот більш ніж у три рази перевищує середню ціну квот за два попередні роки на європейському ринку вуглецю, Комісія повинна негайно скликати засідання комітету, заснованого відповідно до статті 9 Рішення № 280/2004/ЄС.

2. Якщо рух цін, зазначений у параграфі 1, не відповідає змінам фундаментальних ринкових факторів, з урахуванням ступеня руху цін може бути ухвалений один із таких інструментів:

(a) інструмент, який дозволяє державам-членам перенести продаж через аукціон частини квот, що підлягають продажу через аукціони, на раніший строк;

(b) інструмент, який дозволяє державам-членам продати через аукціон до 25 % квот, що залишаються в резерві для нових учасників ринку.

Такі інструменти ухвалюють відповідно до процедури управління, зазначеної у статті 23(4).

3. Будь-який інструмент повинен належним чином враховувати звіти, подані Комісією Європейському Парламенту і Раді відповідно до статті 29, а також будь-яку іншу відповідну інформацію, надану державами-членами.

4. Правила застосування цих положень повинні бути встановлені в актах, зазначених у статті 10(4).

Стаття 30
Перегляд у контексті імплементації Паризької угоди та розвитку ринків вуглецю в інших великих економіках

1. Ця Директива підлягає перегляду в світлі міжнародних подій та зусиль, що вживаються для досягнення довгострокових цілей Паризької угоди.

2. Інструменти для підтримки деяких енергоємних галузей, які можуть підлягати ризику витікання вуглецю, зазначеному в статтях 10a і 10b, також повинні бути переглянуті з огляду на інструменти кліматичної політики в інших великих економіках. У цьому контексті Комісія також розглядає, чи потрібна подальша гармонізація щодо заходів компенсації непрямих витрат.

3. Комісія звітує Європейському Парламенту і Раді в контексті кожної глобальної інвентаризації, погодженої відповідно до Паризької угоди, зокрема стосовно потреби у додаткових політиках і заходах Союзу з огляду на необхідне скорочення викидів парникових газів Союзом і його державами-членами, у тому числі стосовно лінійного коефіцієнта, зазначеного у статті 9. Комісія може вносити пропозиції Європейському Парламенту і Раді щодо внесення змін до цієї Директиви у відповідних випадках.

4. До 1 січня 2020 року Комісія повинна представити оновлений аналіз непов’язаних із CO2 впливів від авіаційної діяльності, що супроводжується, у відповідних випадках, пропозицією щодо найкращого способу реагування на такі впливи.

ГЛАВА V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 31
Імплементація

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 31 грудня 2003 року. Вони негайно інформують про них Комісію. Комісія повідомляє інші держави-члени про такі закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст положень національного права, ухвалених ними у сфері регулювання цієї Директиви. Комісія повинна повідомляти про них інші держави-члени.

Стаття 32
Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності у день її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 33
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК I
КАТЕГОРІЇ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВУЮТЬ ЦЮ ДИРЕКТИВУ

1. Установки чи частини установок, які використовують для досліджень, розробок і випробовування нових продуктів і процесів, а також установки, що використовують виключно біомасу, не підпадають під дію цієї Директиви.

2. Порогові значення, наведені нижче, загалом стосуються виробничих потужностей або результатів виробництва. Якщо на одній установці провадиться декілька видів діяльності щодо однієї категорії, потужності таких видів діяльності сумують.

3. При розрахунку сукупного номінального споживання теплової енергії установкою, щоб вирішити, чи включати її до СТКВ ЄС, номінальне споживання теплової енергії всіх технічних одиниць, що є її складовими частинами та у яких спалюється паливо в межах установки, сумують. Такі технічні одиниці можуть включати всі типи котлів, пальників, турбінних установок, нагрівачів, печей, сміттєспалювачів, установок для кальцинації, обпалювальних печей, духових печей, сушарок, двигунів, паливних елементів, установок спалювання палива з організацією хімічних циклів, факельних установок і термічних або каталітичних установок допалювання. Одиниці з номінальним споживанням теплової енергії до 3 МВт та одиниці, які використовують виключно біомасу, не враховуються для цілей цього розрахунку. «Одиниці, які використовують виключно біомасу» включають одиниці, які використовують викопне паливо тільки під час пуску чи зупинки одиниці.

4. Якщо одиниця обслуговує діяльність, для якої порогове значення виражається не як сукупне номінальне споживання теплової енергії, порогове значення для такої діяльності має перевагу для ухвалення рішення її про включення до СТКВ ЄС.

5. Якщо виявлено, що установка перевищує порогове значення потужності для будь-якого виду діяльності з цього додатка, усі одиниці, в яких спалюється паливо, окрім одиниць для спалювання небезпечних або побутових відходів, включаються до дозволу на викиди парникових газів.

6. З 1 січня 2012 року всі рейси, які прибувають до або відправляються з аеродрому, розташованого на території держави-члена, до якої застосовується Договір, повинні бути включені.

ДОДАТОК II
ПАРНИКОВІ ГАЗИ, ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТЯХ 3 ТА 30

Діоксид вуглецю (CO2)

Метан (CH4)

Закис азоту (N2O)

Гідрофторовуглеці (ГФВ)

Перфторвуглеці (ПФВ)

Гексафторид сірки (SF6)

ДОДАТОК IIa
Збільшення відсотка квот, що підлягають продажу державами-членами через аукціон відповідно до статті 10(2)(a), для цілей солідарності та зростання в Союзі задля зменшення викидів і адаптації до впливів зміни клімату

ДОДАТОК IIb
РОЗПОДІЛ КОШТІВ З ФОНДУ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДО 31 ГРУДНЯ 2030 РОКУ

ДОДАТОК IV
ПРИНЦИПИ МОНІТОРИНГУ ТА ЗВІТУВАННЯ, ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 14(1)

ЧАСТИНА A - Моніторинг і звітування про викиди від стаціонарних установок

Моніторинг викидів діоксиду вуглецю

Моніторинг викидів здійснюють шляхом розрахунку або на основі вимірювання.

Розрахунок

Розрахунок викидів здійснюють за формулою:

Дані про діяльність × Коефіцієнт викидів × Коефіцієнт окиснення

Моніторинг даних про діяльність (паливо, що використовується, швидкість виробництва тощо) здійснюють на основі даних про постачання чи вимірювання.

Використовують прийняті коефіцієнти викидів. Коефіцієнти викидів для конкретних видів діяльності є прийнятними для всіх видів палива. Типові коефіцієнти є прийнятними для всіх видів палива, крім некомерційних (відходи як паливо, такі як шини та гази від промислових процесів). Типові коефіцієнти для вугілля, для конкретного пласта, і характерні для ЄС або для конкретної країни-виробника для природного газу потребують подальшого розроблення. Типові значення МГЕЗК є прийнятними для нафтопродуктів. Коефіцієнт викидів для біомаси дорівнює нулю.

Якщо коефіцієнт викидів не враховує той факт, що частина вуглецю не окиснюється, використовують додатковий коефіцієнт окиснення. Якщо були розраховані коефіцієнти викидів для конкретних видів діяльності, і вони вже враховують окиснення, непотрібно застосовувати коефіцієнт окиснення.

Використовують типові коефіцієнти окиснення, розроблені відповідно до Директиви 96/61/ЄС, окрім випадків, коли оператор може довести, що коефіцієнт для конкретних видів діяльності є більш точними.

Для кожного виду діяльності, установки та для кожного палива здійснюють окремий розрахунок.

Вимірювання

Вимірювання викидів здійснюють з використанням стандартизованих або загальноприйнятих методів і підтверджують допоміжним розрахунком викидів.

Моніторинг викидів інших парникових газів

Використовують стандартизовані або загальноприйняті методи, розроблені Комісією у співпраці з усіма належними стейкхолдерами та ухвалені відповідно до статті 14(1).

Звітування про викиди

Кожен оператор повинен включити таку інформацію до звіту щодо установки:

A. Дані для ідентифікації установки, у тому числі:

- найменування установки;

- її адресу, включно з поштовим індексом і країною;

- тип і кількість видів діяльності з додатка I, які провадить установка;

- адресу, номер телефону, номер факсу, адресу електронної пошти контактної особи; та

- найменування власника установки та будь-якої материнської компанії.

B. Для кожного виду діяльності з додатка I, що провадиться у місці, для якого розраховують викиди:

- дані про діяльність;

- коефіцієнти викидів;

- коефіцієнти окиснення;

- сукупні викиди; та

- невизначеність.

C. Для кожного виду діяльності з додатка I, що провадиться у місці, для якого вимірюють викиди:

- сукупні викиди;

- інформацію щодо надійності методів вимірювання; та

- невизначеність.

D. Для викидів від спалювання, звіт також повинен включати коефіцієнт окиснення, крім випадків, коли окиснення вже було враховано при визначенні коефіцієнта викидів для конкретного виду діяльності.

Держави-члени повинні вживати заходів для узгодження вимог до звітування з будь-якими вже існуючими, щоб мінімізувати тягар звітування для компаній.

ЧАСТИНА B - Моніторинг і звітування про викиди від авіаційної діяльності

Моніторинг викидів діоксиду вуглецю

Моніторинг викидів здійснюють шляхом розрахунку. Викиди розраховують за формулою:

Споживання палива × коефіцієнт викидів

Споживання палива враховує паливо, спожите допоміжною силовою установкою. Фактичне споживання палива для кожного рейсу використовують, коли це можливо, і розраховують з використанням формули:

Кількість палива, що міститься у баках повітряного судна після закінчення заправлення палива для рейсу - кількість палива, що міститься в баках повітряного судна після закінчення заправлення палива для наступного рейсу + кількість заправленого палива для наступного рейсу.

Якщо дані про фактичне споживання палива відсутні, для оцінювання даних про споживання палива використовують стандартизований поетапний метод на основі найкращої наявної інформації.

Використовують типові коефіцієнти викидів МГЕЗК, взяті з Керівних принципів для національних інвентаризацій парникових газів МГЕЗК 2006 року чи подальших оновлень зазначених Керівних принципів, окрім випадків, коли коефіцієнти викидів для конкретних видів діяльності, визначені незалежними акредитованими лабораторіями із використанням загальноприйнятих аналітичних методів, є точнішими. Коефіцієнт викидів для біомаси дорівнює нулю.

Для кожного рейсу та для кожного палива здійснюють окремий розрахунок.

Звітування про викиди

Кожен експлуатант повітряного судна повинен включити таку інформацію до свого звіту на підставі статті 14(3):

A. Дані для ідентифікації експлуатанта повітряного судна, у тому числі:

- найменування експлуатанта повітряного судна;

- його державу-член, що здійснює адміністрування,

- його адресу, включно з поштовим індексом і країною, і, якщо відрізняється від зазначеного, його контактну адресу в державі-члені, що здійснює адміністрування,

- реєстраційні номери повітряних суден і типи повітряних суден, що використовуються протягом періоду, охопленого у звіті, для провадження видів авіаційної діяльності, перелічені в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,

- номер і орган видачі сертифіката експлуатанта та ліцензії на здійснення перевезень, на підставі яких провадяться види авіаційної діяльності, перелічені в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,

- адресу, номер телефону, номер факсу, адресу електронної пошти контактної особи; та

- найменування власника повітряного судна.

B. Для кожного типу палива, для якого розраховують викиди:

- споживання палива,

- коефіцієнт викидів,

- загальні сукупні викиди від усіх рейсів, здійснених протягом періоду, охопленого у звіті, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,

- сукупні викиди від:

- усіх рейсів, здійснених протягом періоду, охопленого у звіті, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна, та які відправлялися з аеродрому, розташованого на території держави-члена та прибували до аеродрому, розташованого на території тієї самої держави-члена,

- усіх інших рейсів, здійснених протягом періоду, охопленого у звіті, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,

- сукупні викиди від усіх рейсів, здійснених протягом періоду, охопленого у звіті, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна, і які:

- відправлялися з кожної держави-члена, та - прибували в кожну державу-член з третьої країни,

- невизначеність.

Моніторинг даних про тоннокілометри для цілей статей 3e і 3f

Для цілей подання заявок на виділення квот відповідно до статті 3e(1) або статті 3f(2), обсяг авіаційної діяльності розраховують у тоннокілометрах із використанням такої формули:

тоннокілометри = відстань × корисне навантаження

де:

«відстань» означає відстань уздовж дуги великого кола між аеродромом відправлення та аеродромом прибуття, до якої додають постійний коефіцієнт 95 км; та

«корисне навантаження» означає загальну масу вантажу, пошти та пасажирів, що їх перевозять.

Для цілей розрахунку корисного навантаження:

- кількістю пасажирів є кількість осіб, які перебувають на борту, за винятком членів екіпажу,

- експлуатант повітряного судна може обирати, що застосовувати: або фактичну чи стандартну масу пасажирів і зареєстрованого багажу, що міститься в документації щодо маси та балансу для відповідних рейсів, або типове значення в 100 кг для кожного пасажира та його зареєстрованого багажу.

Звітування про дані про тоннокілометри для цілей статей 3e і 3f

Кожен експлуатант повітряного судна повинен включити таку інформацію до своєї заявки на підставі статті 3e(1) або статті 3f(2):

A. Дані для ідентифікації експлуатанта повітряного судна, у тому числі:

- найменування експлуатанта повітряного судна;

- його державу-член, що здійснює адміністрування,

- його адресу, включно з поштовим індексом і країною, і, якщо відрізняється від зазначеного, його контактну адресу в державі-члені, що здійснює адміністрування,

- реєстраційні номери повітряних суден і типи повітряних суден, що використовуються протягом року, охопленого у заявці на провадження видів авіаційної діяльності, перелічених в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,

- номер і орган видачі сертифіката експлуатанта та ліцензії на здійснення перевезень, на підставі яких провадяться види авіаційної діяльності, перелічені в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна,

- адресу, номер телефону, номер факсу, адресу електронної пошти контактної особи; та

- найменування власника повітряного судна.

B. Дані про тоннокілометри:

- кількість рейсів між парою аеродромів,

- кількість пасажирокілометрів між парою аеродромів,

- кількість тоннокілометр між парою аеродромів,

- обраний метод розрахунку маси пасажирів і зареєстрованого багажу,

- сумарну кількість тоннокілометрів за всі рейси, виконані протягом року, якого стосується звіт, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна.

ДОДАТОК V
КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВЕРИФІКАЦІЇ, ЗАЗНАЧЕНІ У СТАТТІ 15

ЧАСТИНА A - Верифікація викидів від стаціонарних установок

Загальні принципи

1. Викиди від кожного виду діяльності, переліченого у додатку I, підлягають верифікації.

2. Процес верифікації включає розгляд звіту відповідно до статті 14(3) і моніторингу протягом попереднього року. Він стосується надійності, достовірності та точності систем моніторингу і звітних даних та інформації, що стосуються викидів, зокрема:

(a) звітних даних про діяльність і пов’язані вимірювання та розрахунки;

(b) вибір та застосування коефіцієнтів викидів;

(c) розрахунків, результатом яких є визначення загальних викидів; та

(d) якщо використовуються вимірювання, відповідності вибору та застосування методів вимірювання.

3. Звітні викиди можуть бути перевірені лише у тому разі, якщо надійні та достовірні дані й інформація дозволяють визначити викиди з високим ступенем визначеності. Високий ступінь визначеності передбачає, що оператор може продемонструвати, що:

(a) у звітних даних відсутні невідповідності;

(b) збирання даних було здійснено відповідно до застосовних наукових стандартів; та

(c) відповідні записи для установки є повними та послідовними.

4. Верифікатору надають доступ до усіх об’єктів та інформації, що стосуються предмета верифікації.

5. Верифікатор повинен враховувати, чи зареєстрована установка у схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS).

Методологія

Стратегічний аналіз

6. Верифікація ґрунтується на стратегічному аналізі усієї діяльності, що провадиться установкою. Це вимагає від верифікатора здійснити огляд усіх видів діяльності та їхнього значення для викидів.

Аналіз процесу

7. Верифікація поданої інформації повинна, у відповідних випадках, здійснюватися у місці розташування установки. Верифікатор використовує точкові перевірки для визначення надійності звітних даних та інформації.

Аналіз ризику

8. Верифікатор повинен подати всі джерела викидів у межах установки для оцінювання надійності даних з кожного джерела, що становить частку в загальних викидах від установки.

9. На основі такого аналізу верифікатор повинен чітко визначити джерела викидів, для яких є високий ризик помилки, та інші аспекти процедури моніторингу та звітування, які можуть сприяти помилкам у визначенні загальних викидів. Це особливо стосується вибору коефіцієнтів викидів і розрахунків, необхідних для визначення рівня викидів з окремих джерел. Особлива увага повинна приділятися тим джерелам, для яких є високий ризик помилки, і вищезазначеним аспектам процедури моніторингу.

10. Верифікатор повинен враховувати будь-які дієві методи контролю ризику, застосовані оператором задля мінімізації ступеня невизначеності.

Звітування

11. Верифікатор повинен підготувати звіт про процес валідації, вказуючи, чи задовільний звіт відповідно до статті 14(3). Цей звіт повинен визначати усі питання, що стосуються проведеної роботи. Заява про те, що звіт відповідно до статті 14(3) є задовільним, робиться, якщо, на думку верифікатора, у сукупних викидах не були допущені суттєві неточності.

Мінімальні вимоги до кваліфікації верифікатора

12. Верифікатор повинен бути незалежним від оператора, провадити свою діяльність у належний, об’єктивний і професійний спосіб і розуміти:

(a) положення цієї Директиви, а також відповідні стандарти та настанови, ухвалені Комісією відповідно до статті 14(1);

(b) законодавчі, регуляторні та адміністративні вимоги, що стосуються видів діяльності, які верифікують; та

(c) правила формування всієї інформації, що стосується кожного джерела викидів у межах установки, зокрема, щодо збирання, вимірювання, розрахунку та звітування даних.

ЧАСТИНА B - Верифікація викидів від авіаційної діяльності

13. Загальні принципи та методологія, визначені в цьому додатку, застосовують до верифікації звітів про викиди від рейсів, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I.

Для цієї мети:

(a) у параграфі 3 покликання на оператора повинно читатися як покликання на експлуатанта повітряного судна, та в пункті (c) зазначеного параграфа покликання на установку повинно читатися як покликання на повітряне судно, яке використовується для провадження видів авіаційної діяльності, на які поширюється звіт;

(b) у параграфі 5 покликання на установку повинно читатися як покликання на експлуатанта повітряного судна;

(c) у параграфі 6 покликання на види діяльності, що провадиться установкою, повинно читатися як покликання на види авіаційної діяльності, на які поширюється звіт, що провадяться експлуатантом повітряного судна;

(d) у параграфі 7 покликання на місце розташування установки повинно читатися як покликання на місця розташування, які використовуються експлуатантом повітряного судна для провадження видів авіаційної діяльності, на які поширюється звіт;

(e) у параграфах 8 і 9 покликання на джерела викидів у межах установки повинно читатися як покликання на повітряне судно, за яке відповідає експлуатант повітряного судна; та

(f) у параграфах 10 і 12 покликання на оператора повинно читатися як покликання на експлуатанта повітряного судна.

Додаткові положення для верифікації звітів про викиди від авіаційної діяльності

14. Верифікатор зокрема повинен пересвідчитися, що:

(a) усі рейси, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, були враховані. У виконанні цього завдання верифікатору допомагають дані розкладу та інші дані про повітряний рух експлуатанта повітряного судна, у тому числі дані Євроконтролю, видані на запит такого експлуатанта;

(b) дані про сукупне споживання палива загалом узгоджуються з даними про придбане паливо, або іншим чином постачене повітряному судна, що здійснює авіаційну діяльність.

Додаткові положення для верифікації даних про тоннокілометри, поданих для цілей статей 3e і 3f

15. Загальні принципи та методологія верифікації звітів про викиди відповідно до статті 14(3), як визначено в цьому додатку, повинні, у застосовних випадках, застосовуватися відповідним чином до верифікації даних про авіаційні тоннокілометри.

16. Зокрема, верифікатор повинен пересвідчитися, що у заявці експлуатанта повітряного судна відповідно до статей 3e(1) і 3f(2) були враховані тільки ті рейси, що були фактично виконані та що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, за які такий експлуатант відповідальний. У виконанні цього завдання верифікатору допомагають дані про повітряний рух експлуатанта повітряного судна, у тому числі дані Євроконтролю, видані на запит такого експлуатанта. Додатково, верифікатор повинен пересвідчитися, що корисне навантаження, про яке повідомив експлуатант повітряного судна, відповідає записам про корисне навантаження, які такий експлуатант зберігає в цілях безпеки.

__________
(-1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (комплексне запобігання та контроль забруднень) (ОВ L 334, 17.12.2010, с. 17).
(-2) Рішення Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1814 від 6 жовтня 2015 року про створення і функціонування резерву стабільності ринку для системи торгівлі викидами парникових газів Союзу та про внесення змін до Директиви 2003/87/ЄС (ОВ L 264, 09.10.2015, с. 1).
(-3) Рішення Комісії 2011/278/ЄС від 27 квітня 2011 року про визначення перехідних правил на рівні Союзу щодо гармонізованого безкоштовного виділення квот на викиди відповідно до статті 10а Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (ОВ L 130, 17.05.2011, с. 1).
(-4) Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС від 25 жовтня 2012 року про енергоефективність, внесення змін до директив 2009/125/ЄС і 2010/30/ЄС та про скасування директив 2004/8/ЄС і 2006/32/ЄС (ОВ L 315, 14.11.2012, с. 1).
(-5) Рішення Комісії 2010/670/ЄС від 3 листопада 2010 року про встановлення критеріїв та інструментів для фінансування комерційних демонстраційних проектів, спрямованих на безпечне для довкілля уловлювання та геологічне зберігання CO2, а також демонстраційних проектів, пов’язаних з інноваційними технологіями відновлюваної енергії, у рамках системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу, встановленої Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (ОВ L 290, 06.11.2010, с. 39).
(-6) Рішення Комісія 2014/746/ЄС від 27 жовтня 2014 року про визначення, відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС, списку секторів і підсекторів, які вважаються такими, що піддаються значному ризику витікання вуглецю, на період 2015-2019 років (ОВ L 308, 29.10.2014, с. 114).
(-7) ОВ L 96, 12.04.2003, с. 16.
(-8) ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114.
(-9) ОВ L 240, 24.08.1992, с. 1.
(-10) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 від 21 травня 2013 року про механізм моніторингу та звітування про викиди парникових газів, а також про подання іншої інформації на національному рівні та на рівні Союзу щодо зміни клімату, та про скасування Рішення № 280/2004/ЄС (ОВ L 165, 18.06.2013, с. 13).
(-11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про правила і загальні принципи щодо механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-12) ОВ L 123, 12.05.2016, с. 1.
(*1) ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32.»
(-13) Регламент Комісії (ЄС) № 606/2010 від 9 липня 2010 року про затвердження спрощеного інструмента, розробленого Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) для оцінювання споживання палива деякими експлуатантами повітряних суден з малими викидами (ОВ L 175, 10.07.2010, с. 25).