(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 6. Навколишнє середовище)

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2018/2067
від 19 грудня 2018 року
про верифікацію даних і акредитацію верифікаторів згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу,

Беручи до уваги Директиву Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 96/61/ЄС (-1), і зокрема третій параграф статті 15 і другий параграф статті 10a зазначеної директиви,

Оскільки:

(1) Цей Регламент повинен набути чинності в терміновому порядку для врахуванням Першої редакції Міжнародних стандартів і рекомендованої практики охорони довкілля - Схеми компенсацій та скорочення вуглецевих викидів для міжнародної авіації (CORSIA) (додаток 16, том IV, до Чиказької конвенції), ухваленої Радою ІКАО на десятому засіданні 214-ї сесії 27 червня 2018 року, які повинні застосовуватися з 2019 року.

(2) Загальні рамки правил акредитації верифікаторів необхідні для забезпечення того, щоб верифікація звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна у рамках системи торгівлі квотами на викиди парникових газів Союзу, які повинні подаватися відповідно до Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2018/2066 (-2), здійснювалася верифікаторами, які володіють технічною компетентністю для незалежного та неупередженого виконання покладених завдань, і відповідно до вимог і принципів, визначених у цьому Регламенті.

(3) Досвід застосування Регламенту Комісії (ЄС) № 600/2012 (-3) виявив необхідність удосконалити, уточнити та спростити правила акредитації та верифікації для подальшого сприяння гармонізації та підвищення ефективності системи. Тому до Регламенту (ЄС) № 600/2012 необхідно внести ряд змін і доповнень. Для забезпечення ясності, зазначений Регламент потрібно замінити.

(4) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/123/ЄС (-4) встановила загальну рамку для сприяння вільному рухові послуг і надавачів послуг у Союзі, зберігаючи високу якість послуг. Гармонізація Союзом правил акредитації та верифікації, що стосуються системи торгівлі квотами на викиди Союзу, повинна сприяти конкурентоспроможному ринку верифікаторів, забезпечуючи прозорість і доступність інформації для операторів і експлуатантів повітряного судна.

(5) Під час імплементації статті 15 Директиви 2003/87/ЄС необхідно гарантувати синергію між всеосяжними рамками для акредитації, встановленими Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 (-5) і відповідними положеннями Рішення Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС (-6), з одного боку, та особливостями системи торгівлі квотами на викиди парникових газів Союзу і вимогами, які мають важливе значення для ефективної імплементації Директиви 2003/87/ЄС, з іншого боку. Регламент (ЄС) № 765/2008 повинен продовжувати застосовуватися до тих аспектів акредитації верифікаторів, які не регулюються цим Регламентом. Зокрема, якщо з огляду на внутрішню практику держави-члена, національним органом, призначеним такою державою-членом відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, застосовується процедура, альтернативна акредитації, а саме - сертифікація верифікаторів, що є фізичними особами, повинно гарантуватися, що відповідна держава-член надає документальні докази того, що такий орган відповідає рівню довіри, подібний тому, який мають національні органи з акредитації, які успішно пройшли взаємне оцінювання, організоване органом, визнаним згідно зі статтею 14 зазначеного Регламенту.

(6) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1221/2009 (-7) передбачає незалежну та нейтральну систему акредитації чи ліцензування для верифікаторів у сфері довкілля. Задля узгодженості та зменшення адміністративного тягаря, що покладається на держави-члени та суб’єкти господарювання, доцільно враховувати синергію між зазначеним і цим Регламентом.

(7) Система верифікації та акредитації повинна уникати будь-якого непотрібного дублювання процедур та організацій, створених відповідно до інших правових інструментів Союзу, що призвело б до збільшення тягаря для держав-членів або суб’єктів господарювання. Тому доцільно спиратися на найкращі практики, вироблені на основі застосування гармонізованих стандартів, ухвалених Європейським комітетом зі стандартизації на підставі запиту Комісією відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1025/2012 (-8), таких як гармонізований стандарт щодо загальних вимог до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінювання відповідності, і гармонізований стандарт щодо вимог до органів валідації та верифікації парникових газів для використання при акредитації чи інших формах визнання, покликання на які були оприлюднені в Офіційному віснику Європейського Союзу, а також на Документ EA-6/03 та інші технічні документи, розроблені Європейською кооперацією з акредитації чи іншими органами.

(8) При встановленні гармонізованих правил щодо верифікації звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна та акредитації верифікаторів, необхідно забезпечити, щоб тягар, покладений на операторів, що викидають менший обсяг діоксиду вуглецю (CO2) на рік, на експлуатантів повітряного судна, яких вважають малими джерелами викидів у розумінні Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, а також для наявних ресурсів держав-членів, не був непропорційним поставленим цілям.

(9) Щоб якнайкраще скористатися синергіями та з урахуванням важливості верифікації даних, що використовуються для оновлення еталонних значень ex-ante і визначення безкоштовного розподілення квот установкам, доцільно включити до гармонізованих правил верифікації та акредитації верифікаторів також правила верифікації звітів про базові дані та звітів про дані нового учасника ринку, які вимагаються відповідно до Делегованого регламенту Комісії …/… від 19 грудня 2018 року про визначення перехідних правил на рівні Союзу щодо гармонізованого безкоштовного розподілення квот на викиди відповідно до статті 10a Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (-9).

(10) Стаття 27 Директиви 2003/87/ЄС дозволяє державам-членам виключати малі установки, що підлягають дії еквівалентних інструментів, із системи торгівлі квотами на викиди парникових газів Союзу за умови виконання умов, що містяться у зазначеній статті. Стаття 27a Директиви 2003/87/ЄС дозволяє державам-членам виключати установки з викидами менше 2500 тонн із системи торгівлі квотами на викиди парникових газів Союзу за умови виконання умов, що містяться в зазначеній статті. Цей Регламент не повинен застосовуватися безпосередньо до установок, виключених на підставі статті 27 або 27a Директиви 2003/87/ЄС, якщо держава-член не вирішить, що повинен застосовуватися цей Регламент.

(11) Відповідно до принципів додатку V до Директиви 2003/87/ЄС, верифікатор повинен здійснювати відвідування об’єктів, щоб перевірити межі оператора відповідної установки чи експлуатанта повітряного судна, вимірювальних пристроїв і систем моніторингу, провести співбесіди та здійснити інші дії. Звільнення від відвідування об’єкта верифікатором може бути надане тільки за конкретних умов.

(12) Відповідно до принципів додатку V до Директиви 2003/87/ЄС, верифікатор повинен застосовувати ризик-орієнтований підхід задля вироблення висновку про верифікацію, що забезпечує достатню достовірність у тому, що в сукупних викидах або тоннокілометрах не були допущені суттєві неточності, і звіт може бути верифікований як задовільний. Рівень достовірності повинен стосуватися глибини та деталізації діяльності з верифікації, що провадиться під час верифікації, та формулювання заяви щодо висновку про верифікацію. Якщо висновки та інформація, отримані в процесі верифікації, вимагають цього, верифікатор повинен бути зобов’язаним скоригувати один або декілька видів діяльності в процесі верифікації, щоб відповідати вимогам для досягнення достатньої достовірності.

(13) Щоб уникнути плутанини між роллю компетентного органу та верифікатора, обов’язки верифікатора при здійсненні верифікації повинні бути чітко визначені. Орієнтиром для верифікатора повинен слугувати план моніторингу, затверджений компетентним органом, і він повинен оцінити, чи цей план і процедури, описані в цьому плані, були виконані правильно. Якщо верифікатор виявить невідповідність Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066, до обов’язків верифікатора повинно належати повідомити про таку невідповідність у верифікаційному звіті.

(14) Повне розуміння діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна є необхідним для здійснення ефективної верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна. Верифікатор повинен провадити діяльність з верифікації, щодо якої подано запит, тільки коли він переконається, шляхом попереднього оцінювання, що є компетентним для цього. Задля досягнення високого рівня якості діяльності з верифікації повинні бути розроблені гармонізовані правила попереднього оцінювання для визначення того, чи є верифікатор компетентним, незалежним і неупередженим, щоб провадити діяльність з верифікації, щодо якої подано запит, відповідно до правил та принципів, визначених у цьому Регламенті.

(15) Надання відповідної інформації між оператором або експлуатантом повітряного судна та верифікатором є важливим для всіх аспектів процесу верифікації, зокрема на переддоговірному етапі, під час здійснення стратегічного аналізу верифікатором і протягом усієї верифікації. Необхідно встановити набір гармонізованих вимог, які повинні регулювати таке надання інформації між оператором або експлуатантом повітряного судна та верифікатором у будь-який час.

(16) Уся види діяльності з верифікації у процесі верифікації є взаємопов’язаними і повинні завершуватися видачею верифікаційного звіту, який містить верифікаційний висновок, що відповідає результату верифікаційного оцінювання. Потрібно встановити гармонізовані вимоги до верифікаційних звітів та провадження діяльності з верифікації для гарантування того, що верифікаційні звіти та діяльність з верифікації в державах-членах відповідають однаковим стандартам.

(17) Аналіз чутливості звітних даних до викривлень, що можуть мати істотне значення, є невід’ємною частиною процесу верифікації та визначає, як повинна провадитися діяльність з верифікації верифікатором. Тому кожен елемент у процесі верифікації повинен бути тісно пов’язаним із результатом аналізу цих ризиків викривлень.

(18) Потрібно передбачити спеціальне положення для верифікації звіту експлуатантів повітряного судна та звітів операторів об’єктів, на яких поширюється сфера застосування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС (-10).

(19) Правильне та ефективне звітування про викиди парникових газів оператором або експлуатантом повітряного судна є важливою умовою імплементації Директиви 2003/87/ЄС. Для забезпечення належного функціонування процесу моніторингу та звітування, постійне підвищення ефективності діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна повинно бути включеним до діяльності з верифікації, яку провадить верифікатор.

(20) Діяльність з верифікації та видача верифікаційних звітів повинні здійснюватися лише компетентними верифікаторами та їхнім персоналом. Верифікатори повинні встановити та постійно вдосконалювати внутрішні процеси, які гарантують, що весь персонал, залучений до діяльності з верифікації, є компетентним виконувати покладені на нього завдання. Критерії визначення компетентності верифікатора повинні бути однаковими в усіх державах-членах, а також об’єктивними, прозорими та такими, що можуть бути перевіреними.

(21) Національний орган з акредитації, створений відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, повинен бути наділений повноваженнями надавати акредитацію та видавати авторитетне підтвердження компетентності верифікатора провадити діяльність з верифікації відповідно до цього Регламенту, вживати адміністративних заходів і здійснювати нагляд за верифікаторами.

(22) Шаблони та конкретні формати файлів, які повинні використовуватися верифікаторами, сприяють гармонізації між державами-членами та запобігають розбіжностям у підходах. Верифікатори повинні використовувати шаблони або конкретні формати файлів, розроблені Комісією. Якщо держава-член розробила національні шаблони або специфікації форматів файлів, вони повинні включати принаймні той самий зміст, що й шаблони, розроблені Комісією для забезпечення гармонізованих підходів.

(23) Якщо держава-член вважає, що їй економічно недоцільно або необґрунтовано створювати національний орган з акредитації чи здійснювати діяльність з акредитації, вона повинна звернутися до національного органу з акредитації іншої держави-члена. Здійснювати діяльність з акредитації відповідно до цього Регламенту повинно бути дозволено тільки тим національним органам з акредитації, які успішно пройшли взаємне оцінювання, організоване органом, визнаним згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

(24) Національні органи з акредитації, які демонструють відповідність цьому Регламенту та вже успішно пройшли взаємне оцінювання, організоване органом, визнаним згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, повинні вважатися такими, що відповідають процедурним вимогам, що висуваються до національних органів з акредитації, таким як вимоги до структури національного органу з акредитації, про встановлення процесу забезпечення компетентності, про встановлення необхідних процедур, системи управління та механізмів для убезпечення конфіденційності отриманої інформації, і повинні бути звільнені від проходження нового взаємного оцінювання після набуття чинності цим Регламентом. Відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄС (-11), екологічна інформація, що міститься у верифікованих звітах оператора чи експлуатанта повітряного судна, які зберігаються органами публічної влади, повинна оприлюднюватися для забезпечення прозорості, з урахуванням деяких вимог щодо конфіденційності.

(25) Дієва співпраця між національними органами з акредитації або, якщо застосовно, іншими національними органами та компетентними органами є важливою для належного функціонування системи квот на викиди парникових газів та нагляду за якістю верифікації. Для забезпечення прозорості необхідно гарантувати, що національні органи з акредитації, або, якщо застосовно, інші національні органи та компетентні органи встановлять ефективні засоби обміну інформацією. Обмін інформацією між компетентними органами та між компетентними органами й національними органами з акредитації чи іншими національними органами повинен регулюватися найсуворішими гарантіями конфіденційності та професійної таємниці, та здійснюватися відповідно до застосовного національного законодавства та права Союзу.

(26) Цей Регламент включає вдосконалення щодо акредитації та верифікації, які частково враховують Першу редакцію Міжнародних стандартів і рекомендованої практики охорони довкілля - Схеми компенсацій та скорочення вуглецевих викидів для міжнародної авіації (CORSIA) (додаток 16, том IV, до Чиказької конвенції), ухвалену Радою ІКАО на десятому засіданні 214-ї сесії 27 червня 2018 року. До Регламенту щодо моніторингу та звітування про викиди парникових газів відповідно до Директиви 2003/87/ЄС також вносяться зміни та доповнення задля врахування Першої редакції Міжнародних стандартів та рекомендованої практики, і ці два інструменти доповнюють делегованим актом на підставі статті 28c Директиви 2003/87/ЄС.

(27) Інструменти, передбачені цим Регламентом, відповідають висновку Комітету зі зміни клімату,

УХВАЛИЛА ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Предмет

Цей Регламент встановлює положення для верифікації звітів, поданих згідно з Директивою 2003/87/ЄС, а також для акредитації верифікаторів і нагляду за ними.

Цей Регламент також визначає, без обмеження Регламенту (ЄС) № 765/2008, положення щодо взаємного визнання верифікаторів і взаємного оцінювання національних органів з акредитації згідно зі статтею 15 Директиви 2003/87/ЄС.

Стаття 2
Сфера застосування

Цей Регламент застосовують до верифікації даних про викиди парникових газів і даних про тоннокілометри, що виникають після 1 січня 2019 року, про які прозвітовано відповідно до статті 14 Директиви 2003/87/ЄС, і до верифікації даних, що стосуються оновлення еталонних значень ex-ante і визначення безкоштовного розподілення квот установкам.

Стаття 3
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту, окрім термінів і означень, встановлених у статті 3 Директиви 2003/87/ЄС і статті 3 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, застосовують такі терміни та означення:

(1) «ризик невиявлення» означає ризик того, що верифікатор не виявить істотне викривлення;

(2) «акредитація» означає підтвердження національним органом з акредитації, що верифікатор відповідає вимогам, встановленим гармонізованими стандартами, у розумінні пункту 9 статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008, і вимогам, визначеним у цьому Регламенті, для здійснення верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна згідно з цим Регламентом;

(3) «верифікатор» означає юридичну особу, що провадить діяльність з верифікації згідно з цим Регламентом і є акредитованою національним органом з акредитації згідно з Регламентом (ЄС) № 765/2008 і цим Регламентом, або фізичну особу, уповноважену іншим чином, без обмеження статті 5(2) зазначеного Регламенту, на момент видачі верифікаційного звіту;

(4) «верифікація» означає діяльність, що провадиться верифікатором задля видачі верифікаційного звіту згідно з цим Регламентом;

(5) «викривлення» означає упущення, спотворення чи помилку в звітних даних оператора чи експлуатанта повітряного судна, без урахування невизначеності, допустимої відповідно до статті 12(1)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

(6) «істотне викривлення» означає викривлення, яке, на думку верифікатора, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, перевищує рівень істотності чи може вплинути на розгляд звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна компетентним органом;

(7) «звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна» означає щорічний звіт про викиди, який повинен подаватися оператором або експлуатантом повітряного судна відповідно до статті 14(3) Директиви 2003/87/ЄС, звіт про тоннокілометри, який повинен подаватися експлуатантом повітряного судна для цілей подання заявок на розподілення квот відповідно до статей 3e або 3f зазначеної Директиви, звіт про базові дані, який подається оператором відповідно до статті 4(2) Делегованого регламенту (ЄС) …/…, або звіт про дані, який подається оператором відповідно до статті 5(2) зазначеного Регламенту;

(8) «сфера акредитації» означає види діяльності, зазначені в додатку I, щодо яких необхідна акредитація чи було надано акредитацію;

(9) «компетентність» означає здатність застосовувати знання та навички для провадження діяльності;

(10) «рівень істотності» означає кількісне порогове значення чи граничну точку, вище за які, викривлення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, вважаються верифікатором істотними;

(11) «система контролю» означає оцінювання ризиків оператора чи експлуатанта повітряного судна та весь набір контрольних видів діяльності, включно з постійним управлінням ризиками, які оператор або експлуатант повітряного судна створив, задокументував, впровадив і підтримує відповідно до статті 59 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або відповідно до статті 11 Делегованого регламенту (ЄС)…/…, залежно від випадку;

(12) «контрольні види діяльності» означає будь-які дії чи заходи, вжиті оператором або експлуатантом повітряного судна для зменшення властивих ризиків;

(13) «невідповідність» означає одне з такого:

(a) для цілей верифікації звіту оператора про викиди, будь-яку дію чи бездіяльність оператора, що суперечить умовам дозволу на викиди парникових газів і вимогам плану моніторингу, затвердженого компетентним органом;

(b) для цілей верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди чи тоннокілометри, будь-яку дію чи бездіяльність експлуатанта повітряного судна, що суперечить вимогам плану моніторингу, затвердженого компетентним органом;

(c) для цілей верифікації звіту про базові дані, поданого оператором відповідно до статті 4(2)(a) Делегованого регламенту (ЄС) …/…, або звіту про дані нового учасника ринку, поданого оператором відповідно до статті 5(2) зазначеного Регламенту, будь-яку дію чи бездіяльність оператора, що суперечить вимогам плану методики моніторингу;

(d) для цілей акредитації на підставі глави IV, будь-яку дію чи бездіяльність верифікатора, що суперечить вимогам цього Регламенту;

(14) «об’єкт», для цілей верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди або тоннокілометри, означає місця, у яких процес моніторингу визначається та керується, включно з місцями, де релевантні дані та інформація контролюються та зберігаються;

(15) «контрольне середовище» означає середовище, у якому функціонує система внутрішнього контролю, а також загальні дії керівництва оператора чи експлуатанта повітряного судна для забезпечення поінформованості про таку систему внутрішнього контролю;

(16) «властивий ризик» означає чутливість параметра у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна до викривлень, що можуть мати істотне значення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, перед врахуванням впливу будь-яких пов’язаних контрольних видів діяльності;

(17) «контрольний ризик» означає чутливість параметра у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна до викривлень, що можуть мати істотне значення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, який неможливо попередити або своєчасно виявити та виправити за допомогою системи контролю;

(18) «ризик верифікації» означає ризик, що є наслідком властивого ризику, контрольного ризику та ризику невиявлення, що верифікатор надасть неналежний висновок про верифікацію, тоді як звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна містить істотні викривлення;

(19) «достатня достовірність» означає високий, але не абсолютний рівень достовірності, позитивно виражений у висновку про верифікацію, щодо відсутності істотного викривлення у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна, що підлягає верифікації;

(20) «аналітичні процедури» означає аналіз коливань і тенденцій у даних, включно з аналізом взаємозв’язків, які не відповідають іншій належній інформації або відхиляються від прогнозованих сум;

(21) «внутрішня верифікаційна документація» означає всю внутрішню документацію, яку верифікатор зібрав для запису всіх документальних доказів та обґрунтування дій, що проводяться для верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(22) «провідний аудитор СТКВ ЄС» означає аудитора СТКВ ЄС, який здійснює керівництво та нагляд за групою з верифікації, відповідального за виконання верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна та звітування про таку верифікацію;

(23) «аудитор СТКВ ЄС» означає окремого члена групи з верифікації, відповідального за здійснення верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна, окрім провідного аудитора СТКВ ЄС;

(24) «технічний експерт» означає особу, яка надає детальні та експертні знання щодо конкретного предмету, необхідні для провадження діяльності з верифікації для цілей глави III і для провадження діяльності з акредитації для цілей глави V;

(25) «рівень достовірності» означає ступінь достовірності, який верифікатор надає верифікаційному звіту відповідно до мети зниження ризику верифікації з урахуванням обставин здійснення верифікації;

(26) «оцінювач» означає особу, призначену національним органом з акредитації для здійснення оцінювання, індивідуально чи у складі групи з оцінювання, верифікатора відповідно до цього Регламенту;

(27) «провідний оцінювач» означає оцінювача, на якого покладено загальну відповідальність за оцінювання верифікатора відповідно до цього Регламенту;

(28) «звіт про базові дані» означає звіт, який подається оператором відповідно до статті 4(2) Делегованого регламенту (ЄС) …/…;

(29) «звіт про дані нового учасника ринку» означає звіт, який подається оператором відповідно до статті 5(2) Делегованого регламенту (ЄС) …/….

Стаття 4
Презумпція відповідності

Якщо верифікатор демонструє відповідність критеріям, встановленим у відповідних гармонізованих стандартах, як визначено в пункті (9) статті 2 Регламенту (ЄС) № 765/2008, чи їхніх частинах, покликання на які були оприлюднені в Офіційному віснику Європейського Союзу, його вважають таким, що відповідає вимогам, визначеним у главах II і III цього Регламенту, тією мірою, якою застосовні гармонізовані стандарти охоплюють такі вимоги.

Стаття 5
Загальні рамки для акредитації

У разі, якщо в цьому Регламенті не встановлені конкретні положення щодо складу національних органів з акредитації або щодо діяльності та вимог, пов’язаних з акредитацією, застосовують відповідні положення Регламенту (ЄС) № 765/2008.

ГЛАВА II
ВЕРИФІКАЦІЯ

Стаття 6
Надійність верифікації

Верифікований звіт про викиди, звіт про базові дані або звіт про дані нового учасника ринку повинен бути надійним для користувачів. Він повинен адекватно представляти те, що він призначений представляти, або те, представлення чого від нього можна обґрунтовано очікувати.

Процес перевірки звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна повинен бути дієвим і надійним інструментом для підтримки процедур забезпечення якості та контролю якості, що надає інформацію, на основі якої оператор або експлуатант повітряного судна може вжити заходів для підвищення ефективності моніторингу та звітування про викиди або дані, що стосуються безкоштовного розподілення квот.

Стаття 7
Загальні обов’язки верифікатора

1. Верифікатор здійснює верифікацію та провадить діяльність, що вимагається відповідно до цієї глави, задля надання верифікаційного звіту, який з достатньою достовірністю робить висновок про відсутність у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна істотних викривлень.

2. Верифікатор планує та здійснює верифікацію з позицій професійного скептицизму, визнаючи, що можуть існувати обставини, які призводять до того, що інформація у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна містить істотні викривлення.

3. Верифікатор повинен здійснювати верифікацію в суспільних інтересах, бути незалежним від оператора чи експлуатанта повітряного судна та компетентних органів, відповідальних за Директиву 2003/87/ЄС.

4. Під час верифікації верифікатор повинен оцінити, чи:

(a) звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна є повним і відповідає вимогам, встановленим у додатку X до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або додатку IV до Делегованого регламенту (ЄС) …/…, залежно від випадку;

(b) діяв оператор або експлуатант повітряного судна відповідно до вимог дозволу на викиди парникових газів і плану моніторингу, затвердженого компетентним органом, стосовно верифікації звіту оператора про викиди, і вимог плану моніторингу, затвердженого компетентним органом, стосовно верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди чи тоннокілометри;

(c) стосовно верифікації звіту оператора про базові дані чи звіту про дані нового учасника ринку, чи діяв оператор відповідно до вимог плану методики моніторингу згідно зі статтею 8 Делегованого регламенту (ЄС) .../..., затвердженого компетентним органом;

(d) відсутні у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна істотні викривлення;

(e) може бути надана інформація на підтвердження діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна щодо потоку даних, системи контролю та пов’язаних із ними процедур для підвищення ефективності їх моніторингу та звітування.

Як відступ від пункту (c), верифікатор оцінює, чи відповідає план методики моніторингу оператора вимогам Делегованого регламенту (ЄС) …/…, якщо план методики моніторингу не підлягає затвердженню компетентним органом перед поданням звіту про базові дані. Якщо верифікатор виявить, що план методики моніторингу не відповідає Делегованому регламенту (ЄС)…/…, оператор повинен змінити план методики моніторингу таким чином, щоб він відповідав зазначеному Регламенту.

Для цілей пункту (d) цього параграфа верифікатор повинен отримати чіткі та об’єктивні докази від оператора чи експлуатанта повітряного судна для підтвердження звітних сукупних викидів, тоннокілометрів або даних, що стосуються безкоштовного розподілення квот, враховуючи всю іншу інформацію, надану в звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна.

5. Якщо верифікатор виявить невідповідність оператора чи експлуатанта повітряного судна Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС)…/…, інформація про таку невідповідність повинна бути включена до верифікаційного звіту, навіть якщо відповідний план моніторингу чи план методики моніторингу, залежно від випадку, був затверджений компетентним органом.

6. Якщо план моніторингу не був затверджений компетентним органом відповідно до статті 12 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, є неповним, або якщо протягом звітного періоду були внесені значні зміни, зазначені у статті 15(3) або (4) згаданого Імплементаційного регламенту, що не були відповідним чином затверджені компетентним органом, верифікатор повинен рекомендувати оператору чи експлуатанту повітряного судна отримати необхідне затвердження компетентного органу.

Якщо план методики моніторингу підлягає затвердженню компетентним органом перед поданням звіту про базові дані відповідно до статті 8(4) Делегованого регламенту (ЄС)…/…, і план методики моніторингу не був затверджений або є неповним, або якщо були внесені значні зміни, зазначені у статті 9(5) згаданого Регламенту, що не були затверджені компетентним органом, верифікатор повинен рекомендувати оператору отримати необхідне затвердження компетентного органу.

Після затвердження компетентним органом верифікатор продовжує, повторює чи відповідним чином адаптує діяльність з верифікації.

Якщо затвердження не було отримане до видачі верифікаційного звіту, верифікатор повинен повідомити про це у верифікаційному звіті.

Стаття 8
Переддоговірні обов’язки

1. Перш ніж надати згоду на здійснення верифікації, верифікатор повинен мати належне розуміння оператора чи експлуатанта повітряного судна та оцінити, чи може він здійснити верифікацію. Для цього верифікатор повинен принаймні:

(a) оцінити наявні ризики, пов’язані зі здійсненням верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна відповідно до цього Регламенту;

(b) провести огляд інформації, наданої оператором або експлуатантом повітряного судна, для визначення обсягу верифікації;

(c) оцінити, чи входить така верифікація до сфери його акредитації;

(d) оцінити, чи має він компетентність, персонал та ресурси, необхідні для обрання групи з верифікації, яка здатна впоратися зі складністю діяльності оператора установки чи експлуатанта повітряного судна та його парку, а також чи здатен він успішно завершити діяльність з верифікації протягом строків, що вимагаються;

(e) оцінити, чи здатен він забезпечити, щоб потенційна група з верифікації, яка є в його розпорядженні, володіла усіма компетенціями, а також спеціалістами, необхідними для провадження діяльності з верифікації щодо такого конкретного оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(f) визначити, для кожного запиту на верифікацію, розподілу часу, необхідного для належного проведення верифікації.

2. Оператор або експлуатант повітряного судна повинен надати верифікатору всю відповідну інформацію, яка дозволяє верифікатору виконати діяльність, зазначену в параграфі 1.

Стаття 9
Розподіл часу

1. При визначенні розподілу часу на здійснення верифікації, як зазначено у статті 8(1)(f), верифікатор повинен враховувати принаймні таке:

(a) складність діяльності оператора установки чи експлуатанта повітряного судна та його парку;

(b) ступінь деталізації інформації та складність плану моніторингу, затвердженого компетентним органом, або плану методики моніторингу, залежно від випадку;

(c) рівень істотності, що вимагається;

(d) складність і повнота діяльності щодо потоку даних і системи контролю оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(e) розташування інформації та даних, що стосуються викидів парникових газів, даних про тоннокілометри чи даних, що стосуються безкоштовного розподілення квот.

2. Верифікатор повинен гарантувати, щоб у контракті на верифікацію була передбачена можливість нарахування оплати за час, додатково до часу, погодженого в договорі, якщо такий додатковий час необхідний для стратегічного аналізу, аналізу ризиків або іншої діяльності з верифікації. Ситуації, в яких може бути необхідний додатковий час, включають принаймні такі:

(a) якщо під час перевірки видається, що діяльність щодо потоку даних, контрольні види діяльності чи логістика оператора чи експлуатанта повітряного судна є складнішими, ніж спочатку передбачалося;

(b) якщо під час верифікації верифікатором виявлені викривлення, невідповідності, недостатні дані чи помилки в наборах даних.

3. Верифікатор записує виділений час до внутрішньої верифікаційної документації.

Стаття 10
Інформація від оператора чи експлуатанта повітряного судна

1. Перед проведенням стратегічного аналізу та в інший час під час перевірки, оператор або експлуатант повітряного судна повинен надавати верифікатору все нижчезазначене:

(a) дозвіл оператора на викиди парникових газів, якщо він стосується верифікації звіту оператора про викиди;

(b) останню версію плану моніторингу оператора чи експлуатанта повітряного судна, а також будь-які інші відповідні версії плану моніторингу, затверджені компетентним органом, включно з доказами затвердження;

(c) останню версію плану методики моніторингу оператора, а також будь-які інші відповідні версії плану методики моніторингу, включно з, якщо застосовно, доказами затвердження;

(d) опис діяльності щодо потоку даних оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(e) оцінювання ризиків оператора чи експлуатанта повітряного судна, як зазначено у статті 59(2)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або статті 11(1) Делегованого регламенту (ЄС)…/…, залежно від випадку, і стислий опис системи загального контролю;

(f) якщо застосовно, спрощене оцінювання невизначеності, як зазначено у статті 7(2)(c) Делегованого регламенту (ЄС)…/…;

(g) процедури, зазначені у плані моніторингу, затвердженому компетентним органом, або плані методики моніторингу, включно з процедурами діяльності щодо потоку даних і контрольних видів діяльності;

(h) залежно від випадку, звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна про викиди, звіт про тоннокілометри, звіт про базові дані чи звіт про дані нового учасника ринку;

(i) звіти про базові дані за попередні періоди розподілення квот для більш ранніх етапів розподілення та річні звіти про рівень активності за попередні роки, подані компетентному органу для цілей статті 10a(21) Директиви 2003/87/ЄС, якщо застосовно;

(j) якщо застосовно, план відбирання проб оператора, зазначений у статті 33 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, затверджений компетентним органом;

(k) якщо план моніторингу був змінений протягом звітного періоду, запис про всі такі зміни відповідно до статті 16(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(l) якщо застосовно, звіт, зазначений у статті 69(4) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(m) верифікаційний звіт з попереднього року або попереднього базового періоду, у відповідних випадках, якщо верифікатор не здійснював верифікацію для такого конкретного оператора чи експлуатанта повітряного судна у попередній рік або базовий період, у відповідних випадках;

(n) усю відповідну кореспонденцію з компетентним органом, зокрема інформацію, що стосується повідомлення про зміни у плані моніторингу або плані методики моніторингу, залежно від випадку;

(o) інформацію про бази даних і джерела даних, що використовуються для цілей моніторингу та звітування, у тому числі від Євроконтролю чи іншої відповідної організації;

(p) якщо верифікація стосується звіту про викиди з установки, що здійснює геологічне зберігання парникових газів у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС, план моніторингу, який вимагається відповідно до зазначеної Директиви, і звіти, які вимагаються статтею 14 зазначеної Директиви, що охоплюють принаймні звітний період звіту про викиди, що підлягає верифікації;

(q) якщо застосовно, схвалення компетентного органу на невідвідування об’єктів для установок згідно зі статтею 31(1);

(r) докази оператора, що свідчать про відповідність пороговим значенням невизначеності для рівнів, встановлених у плані моніторингу;

(s) будь-яку іншу відповідну інформацію, необхідну для планування та здійснення верифікації.

2. Перед тим, як верифікатор видасть верифікаційний звіт, оператор або експлуатант повітряного судна повинен надати йому остаточний погоджений та внутрішньо перевірений звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна.

Стаття 11
Стратегічний аналіз

1. На початку верифікації верифікатор повинен оцінити ймовірний характер, масштаб і складність завдань верифікації, провівши стратегічний аналіз усіх видів діяльності, що стосуються оператора установки чи експлуатанта повітряного судна.

2. Задля розуміння видів діяльності, які провадить оператор установки чи експлуатант повітряного судна, верифікатор збирає та переглядає інформацію, необхідну для оцінки того, чи є група з верифікації достатньо компетентною для проведення верифікації, щоб визначити, що розподіл часу, вказаний у контракті, був складений правильно, і для того, щоб верифікатор міг провести необхідний аналіз ризиків. Така інформація повинна включати принаймні:

(a) інформацію, зазначену в статті 10(1);

(b) рівень істотності, що вимагається;

(c) інформацію, отриману від верифікації в попередні роки, якщо верифікатор здійснює верифікацію для того самого оператора чи експлуатанта повітряного судна.

3. Переглядаючи інформацію, зазначену в параграфі 2, верифікатор повинен оцінити принаймні таке:

(a) для цілей верифікації звіту оператора про викиди категорію установки, зазначену в статті 19 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, і види діяльності, що провадяться на такій установці;

(b) для цілей верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди або тоннокілометри, розмір і характер експлуатанта повітряного судна, розподілення інформації між різними місцями, а також кількість і тип рейсів;

(c) план моніторингу, затверджений компетентним органом, або план методики моніторингу, залежно від випадку, а також специфіку методики моніторингу, встановленої в такому плані моніторингу чи плані методики моніторингу, залежно від випадку;

(d) характер, масштаб і складність джерел викидів і вихідних потоків, а також обладнання та процеси, що призвели до викидів, дані про тоннокілометри або дані, що стосуються безкоштовного розподілення квот, у тому числі вимірювальне обладнання, описане у плані моніторингу або плані методики моніторингу, залежно від випадку, походження та застосування коефіцієнтів перерахунку та інших джерел первинних даних;

(e) діяльність щодо потоку даних, систему контролю і контрольне середовище.

4. Під час проведення стратегічного аналізу верифікатор перевіряє таке:

(a) чи є представлений йому план моніторингу чи план методики моніторингу, залежно від випадку, актуальною версією та, якщо це вимагається, чи затверджений він компетентним органом;

(b) чи були внесені зміни до плану моніторингу протягом звітного періоду або до плану методики моніторингу протягом базового періоду, залежно від випадку;

(c) якщо застосовно, чи було повідомлено про зміни, зазначені в пункті (b), компетентному органу відповідно до статті 15(1) або статті 23 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, або чи були вони затверджені компетентним органом відповідно до статті 15(2) зазначеного Імплементаційного регламенту.

(d) якщо застосовно, чи було повідомлено про зміни, зазначені в пункті (b), компетентному органу відповідно до статті 9(3) Делегованого регламенту (ЄС)…/…, або чи були вони затверджені компетентним органом відповідно до статті 9(4) зазначеного Регламенту.

Стаття 12
Аналіз ризиків

1. Верифікатор повинен, для розроблення, планування та впровадження дієвої верифікації, визначити та проаналізувати такі елементи:

(a) властиві ризики;

(b) контрольні види діяльності;

(c) якщо впроваджено контрольні види діяльності, зазначені в пункті (b), контрольні ризики щодо дієвості таких контрольних видів діяльності.

2. Визначаючи та аналізуючи елементи, зазначені в параграфі 1, верифікатор повинен розглянути принаймні таке:

(a) висновки стратегічного аналізу, зазначені у статті 11(1);

(b) інформацію, зазначену в статті 10(1) і статті 11(2)(c);

(c) рівень істотності, зазначений у статті 11(2)(b).

3. Якщо верифікатор встановить, що оператор або експлуатант повітряного судна у своєму оцінюванні ризику не визначив належні властиві та контрольні ризики, верифікатор повинен повідомити про це оператора чи експлуатанта повітряного судна.

4. У відповідних випадках, згідно з інформацією, отриманою під час верифікації, верифікатор повинен переглянути аналіз ризиків і змінити або повторити діяльність із верифікації, яку необхідно виконати.

Стаття 13
План верифікації

1. Верифікатор повинен розробити план верифікації, що відповідає отриманій інформації та ризикам, визначеним під час стратегічного аналізу та аналізу ризиків, і включає принаймні:

(a) програму верифікації, що описує характер і обсяг діяльності з верифікації, а також час і спосіб провадження такої діяльності;

(b) план тестування, що визначає обсяг і методи тестування контрольних видів діяльності, а також процедури для контрольних видів діяльності;

(c) план відбирання даних, що визначає обсяг та методи відбирання даних щодо одиниць даних, що лежать в основі сукупних викидів у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна про викиди, зведених даних про тоннокілометри у звіті експлуатанта повітряного судна про тоннокілометри, або зведених даних, що стосуються безкоштовного розподілення квот, у звіті оператора про базові дані чи звіті про дані нового учасника ринку.

2. Верифікатор повинен встановити план тестування, зазначений у пункті (b) параграфа 1, таким чином, щоб можна було визначати міру, якою можна покладатися на відповідні контрольні види діяльності для оцінювання відповідності вимогам, зазначеним у статті 7(4)(b), (c), (d) або другому підпараграфі статті 7(4).

При визначенні розміру вибірки та заходів з відбирання проб для тестування контрольних видів діяльності, верифікатор повинен враховувати такі елементи:

(a) властиві ризики;

(b) контрольне середовище;

(c) відповідні контрольні види діяльності;

(d) вимогу надати висновок про верифікацію з достатньою достовірністю.

3. При визначенні розміру вибірки та заходів з відбирання для відбирання даних, зазначеного в пункті (c) параграфа 1, верифікатор повинен враховувати такі елементи:

(a) властиві та контрольні ризики;

(b) результати аналітичних процедур,

(c) вимогу надати висновок про верифікацію з достатньою достовірністю;

(d) рівень істотності;

(e) значущість окремого елемента даних у загальному наборі даних.

4. Верифікатор повинен встановити і впровадити такий план верифікації, щоб ризик верифікації був знижений до прийнятного рівня, задля досягнення достатньої достовірності того, що у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна відсутні істотні викривлення.

5. Верифікатор повинен оновлювати аналіз ризиків і план верифікації та адаптувати діяльність з верифікації під час верифікації, коли він виявляє додаткові ризики, які необхідно зменшити, або коли фактичний ризик менший, ніж спочатку очікувалося.

Стаття 14
Діяльність з верифікації

Верифікатор повинен впровадити план верифікації та, спираючись на аналіз ризиків, перевіряти виконання плану моніторингу, затвердженого компетентним органом, або плану методики моніторингу, залежно від випадку.

Для цього верифікатор повинен провести принаймні перевірку істотності, що складається з аналітичних процедур, верифікації даних і перевірки методики моніторингу, і перевірити таке:

(a) діяльність щодо потоку даних і системи, що використовуються для потоку даних, включно з системами інформаційних технологій;

(b) чи належним чином задокументовані, впроваджені, підтримувані та дієві контрольні види діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна для зменшення властивих ризиків;

(c) чи дієві процедури, перелічені у плані моніторингу чи плані методики моніторингу, залежно від випадку, для зменшення властивих і контрольних ризиків, і чи є процедури впровадженими достатньо задокументованими та належним чином підтримуваними.

Для цілей пункту (a) другого параграфа верифікатор повинен слідкувати за потоком даних, простежуючи порядок та взаємодію між видами діяльності щодо потоку даних від даних з первинного джерела до складання звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна.

Стаття 15
Аналітичні процедури

1. Верифікатор повинен використовувати аналітичні процедури для оцінювання достовірності та повноти даних, якщо потреба в таких аналітичних процедурах демонструється властивим ризиком, контрольним ризиком і придатністю контрольних видів діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна.

2. При здійсненні аналітичних процедур, зазначених у параграфі 1, верифікатор повинен оцінювати звітні дані для виявлення потенційних зон ризику та, після цього, затверджувати й адаптувати заплановану діяльність з верифікації. Верифікатор повинен принаймні:

(a) оцінити достовірність коливань і тенденцій у часі або між порівнянними показниками;

(b) виявити значення з безпосередніми відхиленнями, неочікувані дані та прогалини в даних.

3. При застосуванні аналітичних процедур, зазначених у параграфі 1, верифікатор повинен виконати такі процедури:

(a) попередні аналітичні процедури щодо зведених даних перед здійсненням заходів, зазначених у статті 14, задля розуміння характеру, складності й актуальності звітних даних;

(b) аналітичні процедури по суті щодо зведених даних і одиниць даних, що лежать в основі цих даних, для виявлення потенційних структурних помилок і значень з безпосередніми відхиленнями;

(c) кінцеві аналітичні процедури щодо зведених даних для забезпечення правильного усунення всіх помилок, виявлених у процесі верифікації.

4. Якщо верифікатор виявляє значення з відхиленнями, коливання, тенденції, прогалини в даних або дані, які не відповідають іншій відповідній інформації чи суттєво відрізняються від очікуваних сум або відношень, він повинен отримати пояснення від оператора чи експлуатанта повітряного судна, підкріплені додатковими належними доказами.

На основі наданих пояснень і додаткових доказів верифікатор повинен оцінити їхній вплив на план верифікації та заплановану діяльність з верифікації.

Стаття 16
Верифікація даних

1. Верифікатор верифікує дані у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна, застосовуючи детальне тестування даних, у тому числі шляхом відстеження даних до первинного джерела даних, перехресного тестування даних із зовнішніми джерелами даних, проведення звірянь, перевірки порогів щодо належних даних та проведення перерахунків.

2. У рамках верифікації даних, зазначеної у параграфі 1, і враховуючи затверджений план моніторингу або план методики моніторингу, залежно від випадку, включаючи процедури, описані в такому плані, верифікатор перевіряє:

(a) для цілей верифікації звіту оператора про викиди, межі установки;

(b) для цілей верифікації звіту про базові дані оператора або звіту про дані нового учасника ринку, межі установки та її підустановок;

(c) для цілей верифікації звіту оператора про викиди, звіту про базові дані або звіту про дані нового учасника ринку, повноту даних про вихідні потоки та джерела викидів, як описано в плані моніторингу, затвердженому компетентним органом, або в плані методики моніторингу, залежно від випадку;

(d) для цілей верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди чи про тоннокілометри, повноту даних про рейси, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, за які відповідає експлуатант повітряного судна, а також повноту даних про викиди та даних про тоннокілометри, відповідно;

(e) для цілей верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди чи про тоннокілометри, відповідність між звітними даними та документацією щодо маси та балансу;

(f) для цілей верифікації звіту експлуатанта повітряного судна про викиди, відповідність між даними про сукупне споживання палива та даними про придбане паливо, або паливо, іншим чином постачене повітряному судну, що здійснює авіаційну діяльність;

(g) відповідність сукупних звітних даних у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна даним із первинного джерела;

(h) якщо оператор застосовує засновану на вимірюваннях методику, зазначену в статті 21(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, виміряні значення, використовуючи результати розрахунків, здійснених оператором відповідно до статті 46 зазначеного Імплементаційного регламенту;

(i) надійність і точність даних.

3. Для цілей перевірки повноти даних про рейси, зазначені в пункті (d) параграфа 2, верифікатор повинен використовувати дані про повітряний рух експлуатанта повітряного судна, включно з даними, зібраними від Євроконтролю чи інших відповідних організацій, які можуть обробляти інформацію про повітряний рух, доступну Євроконтролю.

Стаття 17
Верифікація правильності застосування методики моніторингу

1. Верифікатор повинен перевірити правильність застосування та впровадження методики моніторингу, затвердженої компетентним органом у плані моніторингу, включно з конкретними деталями такої методики моніторингу.

2. Для цілей верифікації звіту оператора про викиди верифікатор повинен перевірити правильність застосування та виконання плану відбирання проб, зазначеного у статті 33 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, затвердженого компетентним органом.

3. Для цілей верифікації звіту оператора про базові дані або звіту про дані нового учасника ринку верифікатор повинен перевірити, чи правильно застосовується методика збирання та моніторингу даних, визначена в плані методики моніторингу, у тому числі:

(a) чи правильно всі дані про викиди, вхідні та вихідні характеристики, а також енергетичні потоки, віднесені до підустановок відповідно до меж системи, як зазначено у додатку I до Делегованого регламенту (ЄС) …/…;

(b) чи повні дані та чи виникли прогалини в даних або подвійний облік;

(c) чи ґрунтуються рівні активності для еталонних параметрів продуктів на правильному застосуванні означень продуктів, перелічених у додатку I до Делегованого регламенту (ЄС) …/…;

(d) чи правильно віднесені рівні активності для еталонних теплових підустановок, підустановок централізованого опалення, еталонних паливних підустановок і підустановок викидів від процесів відповідно до вироблених продуктів і на підставі делегованих актів, ухвалених відповідно до статті 10b(5) Директиви 2003/87/ЄС.

4. Якщо переміщений CO2 віднімають відповідно до статті 49 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, або переміщений N2O не враховують відповідно до статті 50 зазначеного Регламенту, і переміщений CO2 або N2O вимірюють як на установці, з якої переміщують, так і на установці, на яку переміщують, верифікатор повинен перевірити, чи можна пояснити різниці між виміряними значеннями на обох установках невизначеністю вимірювальних систем, і чи було використано у звітах про викиди обох установок правильне арифметичне середнє значення виміряних значень.

Якщо різниці між виміряними значеннями на обох установках не можна пояснити невизначеністю вимірювальних систем, верифікатор повинен перевірити, чи були внесені коригування для вирівнювання різниць між виміряними значеннями, чи були такі коригування консервативними, і чи схвалив компетентний орган такі коригування.

5. Якщо від операторів відповідно до статті 12(3) Регламенту Комісії (ЄС) № 601/2012 вимагається включити до плану моніторингу додаткові елементи, важливі для виконання вимог статті 24(1) Рішення Комісії 2011/278/ЄС (-12), верифікатор повинен перевірити правильність застосування та виконання процедур, зазначених у статті 12(3) Регламенту Комісії (ЄС) № 601/2012. При цьому, верифікатор також повинен перевірити, чи була інформація про будь-які заплановані чи фактичні зміни потужності, рівня активності та експлуатації установки подана оператором до компетентного органу до 31 грудня звітного періоду.

Стаття 18
Верифікація методів, застосовних до відсутніх даних

1. Якщо методи, встановлені у плані моніторингу, затвердженому компетентним органом, використовувалися для заповнення відсутніх даних згідно зі статтею 66 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, верифікатор повинен перевірити, чи відповідають використані методи конкретній ситуації, і чи правильно їх застосовано.

Якщо оператор або експлуатант повітряного судна отримав схвалення компетентного органу на використання інших методів, ніж ті, що зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статті 66 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, верифікатор повинен перевірити, чи був затверджений підхід правильно застосований і відповідним чином задокументований.

Якщо оператор або експлуатант повітряного судна не в змозі отримати таке схвалення вчасно, верифікатор повинен перевірити, чи гарантує підхід, використаний оператором або експлуатантом повітряного судна для заповнення відсутніх даних, що викиди не занижуються, і що такий підхід не призводить до істотних викривлень.

2. Верифікатор повинен перевірити дієвість контрольних видів діяльності, впроваджених оператором або експлуатантом повітряного судна для запобігання виникненню відсутніх даних, як зазначено у статті 66 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

3. Якщо виникли прогалини в даних у звітах про базові дані чи звітах про дані нового учасника ринку, верифікатор повинен перевірити, чи встановлені в плані методики моніторингу методи для усунення прогалин у даних відповідно до статті 12 Делегованого регламенту (ЄС) …/…, чи такі методи відповідають конкретній ситуації, і чи правильно їх застосовано.

Якщо у плані методики моніторингу не встановлені застосовні методи для усунення прогалин у даних, верифікатор повинен перевірити, чи базується підхід, що використовується оператором для компенсації відсутніх даних, на обґрунтованих доказах і чи гарантує, що дані, які вимагаються Делегованим регламентом (ЄС) …/…, не занижуються чи не завищуються.

Стаття 19
Оцінювання невизначеності

1. Якщо Імплементаційний регламент (ЄС) 2018/2066 вимагає від оператора продемонструвати відповідність пороговим значенням невизначеності для даних про діяльність та коефіцієнтів перерахунку, верифікатор повинен підтвердити достовірність інформації, що використовується для розрахунку рівнів невизначеності, як визначено у затвердженому плані моніторингу.

2. Якщо оператор застосовує методику моніторингу, яка ґрунтується не на рівнях, як зазначено у статті 22 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, верифікатор повинен перевірити таке:

(a) чи здійснив оператор оцінювання та кількісне визначення невизначеності, що демонструє відповідність пороговому значенню загальної невизначеності для річного рівня викидів парникових газів, як вимагається відповідно до пункту (c) статті 22 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(b) достовірність інформації, що використовується для оцінювання та кількісного визначення невизначеності;

(c) чи відповідає загальний підхід, що використовується для оцінювання та кількісного визначення невизначеності, пункту (b) статті 22 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(d) чи надані докази виконання умов до методики моніторингу, зазначених у пункті (a) статті 22 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

3. Якщо Делегований регламент (ЄС) …/… вимагає від оператора здійснити спрощене оцінювання невизначеності, верифікатор повинен підтвердити достовірність інформації, що використовується для такого оцінювання.

Стаття 20
Відбирання проб

1. Перевіряючи відповідність контрольних видів діяльності та процедур, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 14, або під час здійснення перевірок, зазначених у статтях 15 і 16, верифікатор може використовувати методи відбирання проб, спеціально призначені для оператора установки чи експлуатанта повітряного судна, за умови, що відбирання проб обґрунтоване аналізом ризиків.

2. Якщо верифікатор у процесі відбирання проб виявить невідповідність або викривлення, він повинен звернутися до оператора чи експлуатанта повітряного судна з проханням пояснити основні причини невідповідності або викривлень, щоб оцінити вплив такої невідповідності або викривлення на звітні дані. На основі результату такого оцінювання верифікатор повинен визначити, чи потрібна додаткова діяльність з верифікації, чи потрібно збільшити розмір вибірки, та яка частину вибірки даних повинна бути виправлена оператором або експлуатантом повітряного судна.

3. Верифікатор повинен задокументувати у внутрішній верифікаційній документації результати перевірок, зазначених у статтях 14-17, включно з детальною інформацією про додаткові проби.

Стаття 21
Відвідування об’єктів

1. В один або декілька належних моментів часу протягом процесу верифікації верифікатор проводить відвідування об’єкту, щоб оцінити роботу вимірювальних пристроїв і систем моніторингу, провести співбесіди та здійснити дії, що вимагаються цією главою, а також щоб зібрати достатню інформацію та докази, які дозволять зробити висновок про те, чи відсутні у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна істотні викривлення.

2. Оператор або експлуатант повітряного судна повинен надати верифікатору доступ до своїх об’єктів.

3. Для цілей верифікації звіту оператора про викиди, верифікатор також використовує відвідування об’єктів, щоб оцінити межі установки, а також повноту інформації про вихідні потоки та джерела викидів.

4. Для цілей верифікації звіту про базові дані оператора або звіту про дані нового учасника ринку, верифікатор також використовує відвідування об’єктів, щоб оцінити межі установки та її підустановок, а також повноту інформації про вихідні потоки, джерела викидів і технічні зв’язки.

5. Для цілей верифікації звіту оператора про викиди, звіту про базові дані або звіту про дані нового учасника ринку, верифікатор повинен вирішити, на основі аналізу ризиків, чи потрібні відвідування додаткових місць, у тому числі, якщо відповідні частини діяльності щодо потоку даних і контрольних видів діяльності провадяться в інших місцях, таких як штаб-квартира компанії та інші офіси поза об’єктами.

Стаття 22
Реагування на викривлення та невідповідності

1. Якщо верифікатор під час верифікації виявить викривлення, невідповідності чи невідповідність Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/…, залежно від випадку, він повинен своєчасно повідомити про це оператора чи експлуатанта повітряного судна і вимагати внесення належних виправлень.

Оператор або експлуатант повітряного судна повинен виправити будь-які викривлення чи невідповідності, про які було повідомлено.

Якщо була виявлена невідповідність Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/…, оператор або експлуатант повітряного судна повинен повідомити про це компетентний орган і без необґрунтованих затримок виправити невідповідність, у відповідних випадках.

2. Верифікатор повинен задокументувати та позначити як вирішені у внутрішній верифікаційній документації усі викривлення, невідповідності чи невідповідність Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/…, які були виправлені оператором або експлуатантом повітряного судна під час верифікації.

3. Якщо оператор або експлуатант повітряного судна не виправить викривлення чи невідповідності, про які йому повідомив верифікатор відповідно до параграфа 1, до того, як верифікатор видасть верифікаційний звіт, верифікатор повинен звернутися до оператора чи експлуатанта повітряного судна з проханням пояснити основні причини невідповідностей або викривлень, щоб оцінити вплив таких невідповідностей або викривлень на звітні дані.

Верифікатор повинен визначити, чи чинять невиправлені викривлення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, істотний вплив на сукупний звітний обсяг викидів, дані про тоннокілометри чи дані, що стосуються безкоштовного розподілення квот. При оцінюванні істотності викривлень, верифікатор повинен враховувати розмір і характер викривлень, а також конкретні обставини їх виникнення.

Верифікатор повинен оцінити, чи невиправлена невідповідність, окремо або в поєднанні з іншими невідповідностями, чинить вплив на звітні дані, і чи це призводить до істотного викривлення.

Якщо оператор або експлуатант повітряного судна не виправить невідповідність Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/… відповідно до параграфа 1 до того, як верифікатор видасть верифікаційний звіт, верифікатор повинен оцінити, чи невиправлена невідповідність чинить вплив на звітні дані, і чи це призводить до істотного викривлення.

Верифікатор може вважати викривлення істотними, навіть якщо такі викривлення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, є нижчими за рівень істотності, визначений у статті 23, якщо це є виправданим з огляду на розмір і характер викривлень та конкретні обставини їх виникнення.

Стаття 23
Рівень істотності

1. Для цілей верифікації звітів про викиди, рівень істотності становить 5% від загального обсягу звітних викидів у звітний період, що підлягає верифікації, для будь-чого з такого:

(a) установок категорії A, зазначених у статті 19(2)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, і установок категорії B, зазначених у статті 19(2)(b) згаданого Імплементаційного регламенту;

(b) експлуатантів повітряного судна зі щорічним обсягом викидів, що дорівнює чи є меншим за 500 кілотонн викопних викидів CO2.

2. Для цілей верифікації звітів про викиди, рівень істотності становить 2% від загального обсягу звітних викидів у звітний період, що підлягає верифікації, для будь-чого з такого:

(a) установок категорії C, зазначених у статті 19(2)(c) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(b) експлуатантів повітряного судна зі щорічним обсягом викидів, більшим за 500 кілотонн викопних викидів CO2.

3. Для цілей верифікації звітів експлуатантів повітряного судна про тоннокілометри, рівень істотності становить 5% від загального обсягу звітних даних про тоннокілометри у звітний період, що підлягає верифікації.

4. Для цілей верифікації звітів про базові дані чи звітів про дані нового учасника ринку, рівень істотності становить 5% від загального звітного значення такого:

(a) сукупних викидів установки, якщо дані стосуються викидів;

(b) суми імпорту та виробництва чистого вимірюваного тепла, якщо доречно, якщо дані стосуються даних про вимірюване тепло;

(c) суми обсягів відхідних газів, імпортованих і вироблених у межах установки, якщо доречно;

(d) рівня активності кожної відповідної еталонної виробничої підустановки окремо.

Стаття 24
Вироблення висновків верифікації

Завершуючи верифікацію та розглядаючи інформацію, отриману під час верифікації, верифікатор повинен:

(a) перевірити кінцеві дані від оператора чи експлуатанта повітряного судна, у тому числі дані, які були скориговані на основі інформації, отриманої під час верифікації;

(b) переглянути причини, якими оператор або експлуатант повітряного судна пояснює будь-які відмінності між кінцевими даними та раніше наданими даними;

(c) переглянути результати оцінювання, щоб визначити, чи правильно було виконано план моніторингу, затверджений компетентним органом, або план методики моніторингу, залежно від випадку, включно з процедурами, описаними у такому плані;

(d) оцінити, чи перебуває ризик верифікації на прийнятно низькому рівні для забезпечення достатньої достовірності;

(e) забезпечити, щоб були зібрані достатні докази, щоб можна було надати висновок про верифікацію з достатньою достовірністю, що у звіті відсутні істотні викривлення;

(f) гарантувати, що процес верифікації повністю задокументований у внутрішній верифікаційній документації, і що можна надати остаточне рішення у звіті про верифікацію.

Стаття 25
Незалежний перегляд

1. Верифікатор повинен, до видачі верифікаційного звіту, подати внутрішню верифікаційну документацію та верифікаційний звіт незалежному переглядачу.

2. Незалежний переглядач не повинен провадити жодну діяльність з верифікації, що підлягає його перегляду.

3. Незалежний перегляд повинен охоплювати весь процес верифікації, описаний у цій главі та записаний у внутрішній верифікаційній документації.

Незалежний переглядач здійснює перегляд, щоб гарантувати, що процес верифікації проводиться відповідно до цього Регламенту, що процедури діяльності з верифікації, зазначені у статті 41, були належним чином виконані, а також що була застосована належна обачність до професійної діяльності та суджень.

Незалежний переглядач також повинен оцінити, чи зібрані докази є достатніми для того, щоб верифікатор міг видати верифікаційний звіт з достатньою достовірністю.

4. У разі виникнення обставин, які можуть спричинити зміни у верифікаційному звіті після перегляду, незалежний переглядач також повинен переглянути такі зміни та докази щодо них.

5. Верифікатор повинен належним чином уповноважити особу для засвідчення верифікаційного звіту на основі висновків незалежного переглядача та доказів у внутрішній верифікаційній документації.

Стаття 26
Внутрішня верифікаційна документація

1. Верифікатор повинен підготувати та скласти внутрішню верифікаційну документацію, що містить принаймні таке:

(a) результати провадженої діяльності з верифікації;

(b) стратегічний аналіз, аналіз ризиків і план верифікації;

(c) достатню інформація на підтвердження висновку про верифікацію, включно з обґрунтуваннями суджень, винесених щодо того, чи виявлені викривлення мають істотний вплив на звітні викиди, дані про тоннокілометри чи дані, що стосуються безкоштовного розподілення квот.

2. Внутрішня верифікаційна документація, зазначена в параграфі 1, складається таким чином, щоб незалежний переглядач, зазначений у статті 25, і національний орган з акредитації могли оцінити, чи відповідала верифікація цьому Регламенту.

Після засвідчення верифікаційного звіту відповідно до статті 25(5), верифікатор повинен включити результати незалежного перегляду до внутрішньої верифікаційної документації.

3. Верифікатор повинен надавати компетентному органу на запит доступ до внутрішньої верифікаційної документації для полегшення оцінювання верифікації компетентним органом.

Стаття 27
Верифікаційний звіт

1. На основі інформації, зібраної під час верифікації, верифікатор повинен видати оператору чи експлуатанту повітряного судна верифікаційний звіт щодо кожного звіту про викиди, звіту про тоннокілометри, звіту про базові дані чи звіту про дані нового учасника ринку, який підлягав верифікації. Верифікаційний звіт повинен включати принаймні один із таких висновків:

(a) звіт верифікований як задовільний;

(b) звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна містить істотні викривлення, що не були виправлені до видачі верифікаційного звіту;

(c) обсяг верифікації є надто обмеженим відповідно до статті 28, і верифікатор не зміг отримати достатні докази, щоб видати висновок про верифікацію з достатньою достовірністю, що у звіті відсутні істотні викривлення;

(d) невідповідності, окремо або в поєднанні з іншими невідповідностями, призводять до недостатньої ясності, і не дають верифікатору змоги з достатньою достовірністю заявляти, що у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна відсутні істотні викривлення;

(e) якщо план методики моніторингу не підлягає затвердженню компетентним органом, невідповідність Делегованому регламенту (ЄС) …/… призводить до недостатньої ясності, і не дає верифікатору змоги з достатньою достовірністю заявляти, що у звіті про базові дані чи звіті про дані нового учасника ринку відсутні істотні викривлення.

Для цілей пункту (a) першого підпараграфа, звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна може бути верифікований як задовільний, тільки якщо у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна відсутні істотні викривлення.

2. Оператор або експлуатант повітряного судна повинен подати компетентному органу верифікаційний звіт разом із відповідним звітом оператора чи експлуатанта повітряного судна.

3. Верифікаційний звіт повинен містити принаймні такі елементи:

(a) найменування оператора чи експлуатанта повітряного судна, що підлягав верифікації;

(b) цілі верифікації;

(c) обсяг верифікації;

(d) покликання на звіт оператора чи експлуатанта повітряного судна, який був верифікований;

(e) критерії, що використовуються для верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна, включно з дозволом, якщо застосовно, і версіями плану моніторингу, затвердженого компетентним органом, або плану методики моніторингу, залежно від випадку, а також строком чинності кожного плану;

(f) у разі верифікації базового звіту, що вимагається для розподілення квот на період 2021-2025 років, і якщо компетентний орган не вимагав затвердження плану методики моніторингу, підтвердження того, що верифікатор перевірив план методики моніторингу, і такий план відповідає Делегованому регламенту (ЄС) …/…;

(g) якщо він стосується верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна про викиди, сукупні викиди чи тоннокілометри на кожен вид діяльності, зазначений у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, і на кожного оператора установки чи експлуатанта повітряного судна;

(h) якщо він стосується верифікації звіту про базові дані або звіту про дані нового учасника ринку, сукупні річні верифіковані дані за кожен рік у базовому періоді для кожної підустановки для річного рівня активності та викидів, віднесених до підустановки;

(i) звітний період або базовий період, який підлягає верифікації;

(j) обов’язки оператора чи експлуатанта повітряного судна, компетентного органу та верифікатора;

(k) заяву щодо висновку про верифікацію;

(l) опис будь-яких виявлених викривлень і невідповідностей, які не були виправлені до видачі верифікаційного звіту;

(m) дати, коли здійснювалися відвідування об’єктів і ким;

(n) інформація про те, чи надавалися будь-які звільнення від відвідування об’єктів, а також причини для таких звільнень;

(o) будь-які випадки невідповідності Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/…, які стали очевидними під час верифікації;

(p) якщо затвердження компетентним органом не може бути вчасно отриманим для методу, який використовується для заповнення прогалин у даних відповідно до останнього підпараграфа статті 18(1), підтвердження того, чи є застосований метод консервативним, і чи не призводить він до істотних викривлень;

(q) заяву, у разі, якщо метод, який використовується для заповнення прогалин у даних відповідно до статті 12 Делегованого регламенту (ЄС) …/…, призводить до істотних викривлень;

(r) коли верифікатор помітив зміни в потужності, рівні активності та експлуатації установки, які можуть вплинути на розподілення квоти на викиди для установки, і про які не було повідомлено компетентному органу до 31 грудня звітного періоду відповідно до статті 24(1) Рішення Комісії 2011/278/ЄС, опис таких змін і пов’язані з цим зауваження;

(s) рекомендації щодо вдосконалень, якщо застосовно;

(t) імена провідного аудитора СТКВ ЄС, незалежного переглядача і, якщо застосовно, аудитора СТКВ ЄС і технічного експерта, які були залучені до верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(u) дату та підпис особи, уповноваженої від імені верифікатора, включно з її іменем.

4. Верифікатор повинен достатньо детально описати викривлення, невідповідності чи невідповідність Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/…, у верифікаційному звіті, щоб дати можливість оператору чи експлуатанту повітряного судна, а також компетентному органу зрозуміти таке:

(a) розмір і характер викривлення, невідповідностей або невідповідності Імплементаційному регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованому регламенту (ЄС) …/…;

(b) чому таке викривлення має істотний вплив, або не має його;

(c) якого елемента звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна стосується викривлення, або якого елемента плану моніторингу чи плану методики моніторингу стосується невідповідність;

(d) якої статті Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або Делегованого регламенту (ЄС) …/… стосується невідповідність.

5. Для цілей верифікації звітів про викиди або звітів про тоннокілометри, якщо держава-член вимагає від верифікатора подавати інформацію про процес верифікації додатково до елементів, описаних у параграфі 3, і якщо така інформація не є необхідною для розуміння висновку про верифікацію, оператор або експлуатант повітряного судна може з міркувань ефективності подати таку додаткову інформацію компетентному органу окремо від верифікаційного звіту в альтернативну дату, але не пізніше 15 травня того ж року.

Стаття 28
Обмеження обсягу

Верифікатор може зробити висновок, що обсяг верифікації, як зазначено у статті 27(1)(c), є надто обмеженим у будь-якій з таких ситуацій:

(a) дані відсутні, що перешкоджає верифікатору отримати докази, необхідні для зниження ризику верифікації до рівня, необхідного для забезпечення достатнього рівня достовірності;

(b) план моніторингу не затверджений компетентним органом;

(c) план моніторингу чи план методики моніторингу, залежно від випадку, не забезпечує достатнього обсягу чи чіткості для вироблення висновків верифікації;

(d) оператор або експлуатант повітряного судна не надав достатньої інформації для того, щоб верифікатор міг здійснити верифікацію;

(e) якщо Делегований регламент (ЄС) …/… або держава-член вимагає затвердження плану методики моніторингу компетентним органом до подання звіту про базові дані, і такий план не був затверджений компетентним органом до початку верифікації.

Стаття 29
Реагування на неусунені неістотні невідповідності

1. Верифікатор повинен оцінити, чи виправив оператор або експлуатант повітряного судна невідповідності, вказані у верифікаційному звіті, пов’язані з попереднім періодом моніторингу, відповідно до вимог до оператора, зазначених у статті 69(4) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, у відповідних випадках.

Якщо оператор або експлуатант повітряного судна не виправив зазначені невідповідності згідно зі статтею 69(4) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, верифікатор повинен визначити, чи така бездіяльність збільшує чи може збільшити ризик викривлень.

Верифікатор повинен повідомити у верифікаційному звіті, чи були такі невідповідності усунені оператором або експлуатантом повітряного судна.

2. Верифікатор повинен записати у внутрішній верифікаційній документації детальні дані про те, коли та як виявлені невідповідності були усунені оператором або експлуатантом повітряного судна під час верифікації.

Стаття 30
Вдосконалення процесу моніторингу та звітування

1. Якщо верифікатор визначив сфери діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна, пов’язані з пунктами (a)-(e) цього параграфа, у яких можна досягнути підвищення ефективності, він повинен включити до верифікаційного звіту рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності оператора чи експлуатанта повітряного судна оператора з таких пунктів:

(a) оцінювання ризику оператором або експлуатантом повітряного судна;

(b) розроблення, документація, впровадження і підтримання діяльності щодо потоку даних і контрольних видів діяльності, а також оцінювання системи контролю;

(c) розроблення, документація, впровадження і підтримання процедур діяльності щодо потоку даних і контрольних видів діяльності, а також інших процедур, які оператор або експлуатант повітряного судна повинен встановити відповідно до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або статті 11(2) Делегованого регламенту (ЄС) …/…;

(d) моніторингу та звітування про викиди чи тоннокілометри, у тому числі щодо досягнення вищих рівнів, зменшення ризиків та підвищення ефективності моніторингу та звітування;

(e) моніторингу та звітування про дані для звітів про базові дані та звітів нових учасників ринку.

2. Під час верифікації після року, в якому до верифікаційного звіту були включені рекомендації щодо вдосконалення, верифікатор повинен перевірити, чи виконав оператор або експлуатант повітряного судна такі рекомендації щодо вдосконалення, та спосіб, у який це було зроблено.

Якщо оператор або експлуатант повітряного судна не виконав такі рекомендації чи виконав їх неправильно, верифікатор повинен оцінити, який це має вплив на ризик викривлень або невідповідностей.

Стаття 31
Спрощена верифікація для установок

1. Як відступ від положень статті 21(1), верифікатор може вирішити, за умови схвалення компетентним органом відповідно до другого підпараграфа цієї статті, не здійснювати відвідування установок. Це рішення повинно ґрунтуватися на результатах аналізу ризиків і після встановлення того, що верифікатор може отримати віддалений доступ до всіх релевантних даних, і чи виконані умови, щоб не здійснювати відвідування об’єктів. Верифікатор повинен повідомити про це оператора без необґрунтованої затримки.

Оператор повинен подати заяву до компетентного органу з проханням, щоб компетентний орган схвалив рішення верифікатора не здійснювати відвідування об’єкта.

Відповідно до заяви, поданої заінтересованим оператором, компетентний орган повинен ухвалити рішення, чи схвалювати рішення верифікатора не здійснювати відвідування об’єкта, беручи до уваги всі такі елементи:

(a) інформацію, надану верифікатором щодо результатів оцінювання ризиків;

(b) інформацію про те, що до релевантних даних можна отримати віддалений доступ;

(c) докази того, що вимоги, встановлені в параграфі 3, не застосовні до установки;

(d) докази виконання умов не здійснювати відвідування об’єктів.

2. Схвалення компетентним органом, зазначене в параграфі 1 цієї статті, не вимагається для рішення не здійснювати відвідування об’єктів щодо установок із низьким обсягом викидів, як зазначено у статті 47(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

3. Верифікатор повинен завжди здійснювати відвідування об’єктів у таких ситуаціях:

(a) коли звіт оператора про викиди верифікується верифікатором уперше;

(b) якщо верифікатор не здійснював відвідування об’єктів у два звітні періоди, що безпосередньо передують поточному звітному періоду;

(c) якщо протягом звітного періоду відбулися суттєві зміни плану моніторингу, у тому числі ті, які зазначені у статті 15(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(d) якщо верифікується звіт про базові дані оператора чи звіт про дані нового учасника ринку.

4. Пункт c параграфа 3 не застосовується, якщо протягом звітного періоду відбулися тільки зміни типового значення для коефіцієнту перерахунку, як зазначено у статті 15(3)(h) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

Стаття 32
Умови не здійснювати відвідування об’єктів

Умовами не здійснювати відвідування об’єктів, як зазначено у статті 31(1), є будь-які з таких:

(1) верифікація стосується установки категорії A, зазначеної у статті 19(2)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, або установки категорії B, зазначеної у статті 19(2)(b) згаданого Імплементаційного регламенту, якщо:

(a) установка має тільки один вихідний потік, як зазначено у статті 19(3)(c) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, яким є природний газ, чи один або декілька вихідних потоків de minimis, які сукупно не перевищують порогове значення для вихідних потоків de minimis, встановлене у статті 19 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(b) моніторинг природного газу здійснюється шляхом комерційного обліку, який підлягає належному правовому режиму контролю комерційних лічильників і відповідає рівням невизначеності, що вимагаються для застосовного рівня;

(c) застосовуються тільки типові значення для коефіцієнтів перерахунку природного газу;

(2) верифікація стосується установки категорії A, зазначеної у статті 19(2)(a) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, або установки категорії B, зазначеної у статті 19(2)(b) згаданого Імплементаційного регламенту, якщо:

(a) установка має тільки один вихідний потік, який є паливом без викидів від процесів, і таке паливо є твердим паливом, що безпосередньо спалюється в установці без проміжного зберігання, або рідким чи газоподібним паливом, для якого може бути передбачене проміжне зберігання;

(b) моніторинг даних про діяльність, що стосуються вихідного потоку, здійснюється з використанням одного з таких методів:

(i) методу комерційного обліку, який підлягає належному правовому режиму контролю комерційних лічильників і відповідає рівням невизначеності, що вимагаються для застосовного рівня;

(ii) методу, що ґрунтується виключно на даних рахунків-фактур з урахуванням змін у запасах, якщо доречно;

(c) застосовуються тільки типові значення для коефіцієнтів перерахунку;

(d) компетентний орган дозволив установці використовувати спрощений план моніторингу згідно зі статтею 13 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066;

(3) верифікація стосується установки з низьким обсягом викидів, як зазначено у статті 47(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, і застосовуються параграфи (a)-(c) пункту 2.

(4) верифікація стосується установки, що розташована на об’єкті без постійної присутності персоналу, якщо:

(a) телеметричні дані з об’єкту без постійної присутності персоналу надсилаються безпосередньо в інше місце, де всі дані обробляються, управляються та зберігаються;

(b) одна особа відповідальна за все управління даними та записами з об’єкту;

(c) лічильники вже були інспектовані на об’єкті оператором або лабораторією згідно зі статтею 60 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, а підписаний документ або фотографічні докази з календарним штемпелем, надані оператором, свідчать про відсутність будь-яких облікових або експлуатаційних змін в установці з часу такого інспектування;

(5) верифікація стосується установки, що розташована на віддаленому чи недоступному об’єкті, зокрема установки, розташованої в морі, якщо:

(a) дані, зібрані з такого об’єкту та передані безпосередньо до іншого місця, мають високий рівень централізації, за умови, що всі дані обробляються, управляються та зберігаються з належним забезпеченням якості;

(b) лічильники вже були інспектовані на об’єкті оператором або лабораторією згідно зі статтею 60 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, а підписаний документ або фотографічні докази з календарним штемпелем, надані оператором, свідчать про відсутність будь-яких облікових або експлуатаційних змін в установці з часу такого інспектування.

Пункт (2) також можуть застосовувати, якщо додатково до вихідного потоку, як зазначено у пункті (a) згаданого пункту, установка використовує один або декілька вихідних потоків de minimis, які сукупно не перевищують порогове значення для вихідних потоків de minimis, встановлене у статті 19 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

Стаття 33
Спрощена верифікація для експлуатантів повітряного судна

1. Як відступ від статті 21(1) цього Регламенту, верифікатор може вирішити не здійснювати відвідування об’єкту малого джерела викидів, як зазначено у статті 55(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, якщо верифікатор зробив висновок, спираючись на аналіз ризиків, що він може отримати віддалений доступ до всіх релевантних даних.

2. Якщо експлуатант повітряного судна використовує спрощений інструмент, зазначений у статті 55(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, для визначення споживання палива, а звітні дані були сформовані з використанням таких інструментів незалежно від будь-якого подання від експлуатанта повітряного судна, верифікатор може, спираючись на свій аналіз ризиків, вирішити не проводити перевірки, зазначені у статтях 14 і 16, статті 17(1) і (2), і статті 18 цього Регламенту.

Стаття 34
Спрощені плани верифікації

Якщо верифікатор використовує спрощений план верифікації, він повинен вести облік обґрунтувань для використання таких планів у внутрішній верифікаційній документації, включно з доказами того, що умови використання спрощених планів верифікації були виконані.

ГЛАВА III
ВИМОГИ ДО ВЕРИФІКАТОРІВ

Стаття 35
Секторальні сфери акредитації

Верифікатор видає верифікаційний звіт тільки тому оператору або експлуатанту повітряного судна, який провадить діяльність, що охоплюється сферою діяльності, зазначеною в додатку I, щодо якої верифікатору була надана акредитація відповідно до положень Регламенту (ЄС) № 765/2008 і цього Регламенту.

Стаття 36
Процес забезпечення постійної компетентності

1. Верифікатор повинен встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати процес забезпечення компетентності, щоб гарантувати, що весь персонал, на який покладено діяльність з верифікації, є компетентним у виконанні покладених на нього завдань.

2. У рамках процесу забезпечення компетентності, зазначеного у параграфі 1, верифікатор повинен визначити, задокументувати, впровадити та підтримувати принаймні таке:

(a) загальні критерії компетентності для всього персоналу, що провадить діяльність з верифікації;

(b) конкретні критерії компетенції для кожної посади в рамках верифікатора, що провадить діяльність з верифікації, зокрема для аудитора СТКВ ЄС, провідного аудитора СТКВ ЄС, незалежного переглядача та технічного експерта;

(c) метод забезпечення постійної компетентності та регулярного оцінювання ефективності роботи всього персоналу, який провадить діяльність з верифікації;

(d) процес забезпечення безперервного навчання персоналу, який провадить діяльність з верифікації;

(e) процес оцінювання того, чи належить запит на верифікацію до сфери акредитації верифікатора, і чи має верифікатор компетентність, персонал і ресурси, необхідні для обрання групи з верифікації та для успішного завершення діяльності з верифікації протягом строків, що вимагаються.

Критерії компетентності, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа, повинні бути специфічними для кожної сфери акредитації, у рамках яких такі особи провадять діяльність з верифікації.

При оцінюванні компетентності персоналу відповідно до пункту (c) першого підпараграфа, верифікатор повинен оцінити таку компетентність відповідно до критеріїв компетентності, зазначених у пунктах (a) і (b).

Процес, зазначений у пункті (e) першого підпараграфа, повинен також включати процес оцінювання, чи володіє група з верифікації усіма компетенціями, а також спеціалістами, необхідними для провадження діяльності з верифікації щодо конкретного оператора чи експлуатанта повітряного судна.

Верифікатор повинен розробити загальні та конкретні критерії компетентності, які відповідають критеріям, встановленим у статті 37(4) і статтях 38, 39 і 40.

3. Верифікатор повинен регулярного здійснювати моніторинг ефективності роботи всього персоналу, який провадить діяльність з верифікації, щоб підтвердити постійну компетентність такого персоналу.

4. Верифікатор повинен регулярно переглядати процес забезпечення компетентності, зазначений у параграфі 1, щоб гарантувати, що:

(a) критерії компетентності, зазначені в пунктах (a) і (b) першого підпараграфа параграфа 2, розроблені відповідно до вимог до компетентності згідно з цим Регламентом;

(b) вирішуються усі проблеми, що можуть бути визначені, пов’язані з встановленням загальних і конкретних критеріїв компетентності відповідно до пунктів (a) і (b) першого підпараграфа параграфа 2;

(c) усі вимоги в рамках процесу забезпечення компетентності належним чином оновлюються та підтримуються.

5. Верифікатор повинен мати систему для запису результатів діяльності, що провадиться в рамках процесу забезпечення компетентності, зазначеного в параграфі 1.

6. Компетентність та ефективність роботи аудитора СТКВ ЄС і провідного аудитора СТКВ ЄС повинен оцінювати достатньо компетентний оцінювач.

Компетентний оцінювач повинен здійснювати моніторинг діяльності таких аудиторів під час верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна на місці розташування оператора установки чи експлуатанта повітряного судна, залежно від випадку, щоб визначити, чи вони відповідають критеріям компетентності.

7. Якщо член персоналу не продемонструє повну відповідність критеріям компетентності щодо конкретного завдання, призначеного для такого члена, верифікатор повинен визначити та організувати додаткове навчання чи роботу під наглядом. Верифікатор повинен здійснювати моніторинг діяльності такого члена доти, поки він не продемонструє верифікатору відповідність критеріям компетентності.

Стаття 37
Групи з верифікації

1. Для кожного конкретного запиту на верифікацію верифікатор повинен зібрати групу з верифікації, здатну провадити діяльність з верифікації, зазначену в главі II.

2. Група з верифікації повинна складатися принаймні з провідного аудитора СТКВ ЄС, і, якщо цього вимагають висновки верифікатора під час оцінювання, як зазначено у статті 8(1)(e), і стратегічного аналізу, належної кількості аудиторів СТКВ ЄС і технічних експертів.

3. Для незалежного перегляду діяльності з верифікації, пов’язаної з конкретним запитом на верифікацію, верифікатор призначає незалежного переглядача, який не входить до складу групи з верифікації.

4. Кожен член групи повинен:

(a) мати чітке розуміння своєї індивідуальної ролі у процесі верифікації;

(b) бути здатним ефективно спілкуватися мовою, необхідною для виконання своїх конкретних завдань.

5. Група з верифікації повинна включати принаймні одну особу, яка має технічну компетентність і розуміння, необхідні для оцінювання конкретних аспектів технічного моніторингу та звітування, пов’язаних із видами діяльності, зазначеними в додатку I, які провадяться оператором установки чи експлуатантом повітряного судна. Група з верифікації також повинна включати одну особу, здатну спілкуватися мовою, необхідною для верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна в державі-члені, у якій верифікатор здійснює таку верифікацію.

Якщо верифікатор здійснює верифікацію звітів про базові дані чи звітів про дані нового учасника ринку, група з верифікації повинна додатково включати принаймні одну особу, яка має технічну компетентність і розуміння, необхідні для оцінювання конкретних технічних аспектів щодо збирання, моніторингу та звітування даних, що стосуються безкоштовного розподілення квот.

6. Якщо група з верифікації складається з однієї особи, така особа повинна відповідати всім вимогам до компетентності аудитора СТКВ ЄС і провідного аудитора СТКВ ЄС, і відповідати вимогам, встановленим у параграфах 4 і 5.

Стаття 38
Вимоги до компетентності аудиторів СТКВ ЄС і провідних аудиторів СТКВ ЄС

1. Аудитор СТКВ ЄС повинен володіти компетентністю здійснювати верифікацію. Для цього аудитор СТКВ ЄС повинен мати принаймні:

(a) знання Директиви 2003/87/ЄС, Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, Регламенту (ЄС) …/… у разі верифікації звіту про базові дані або звіту про дані нового учасника ринку, цього Регламенту, відповідних стандартів та іншого відповідного законодавства, застосовних настанов, а також відповідних настанов і законодавства, виданих державою-членом, у якій верифікатор здійснює верифікацію;

(b) знання і досвід аудиту даних та інформації, у тому числі:

(i) методології аудиту даних та інформації, включно із застосуванням рівня істотності та оцінювання істотності викривлень;

(ii) аналізу властивих і контрольних ризиків;

(iii) технік відбирання проб щодо відбирання даних і перевірки контрольних видів діяльності;

(iv) оцінювання даних та інформаційних систем, ІТ-систем, діяльності щодо потоку даних, контрольних видів діяльності, систем контролю та процедур для контрольних видів діяльності.

(c) здатність провадити діяльність, пов’язану з верифікацією звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна, як цього вимагає глава II;

(d) знання та досвід в аспектах технічного моніторингу та звітування для конкретних секторів, що стосуються сфери діяльності, зазначеної в додатку I, у рамках якої аудитор СТКВ ЄС здійснює верифікацію.

2. Провідний аудитор СТКВ ЄС повинен відповідати вимогам до компетентності аудитора СТКВ ЄС і продемонструвати компетенцію керувати групами з верифікації та бути відповідальним за провадження діяльності з верифікації згідно з цим Регламентом.

Стаття 39
Вимоги до компетентності незалежних переглядачів

1. Незалежний переглядач повинен володіти належними повноваженнями, щоб переглядати проєкт верифікаційного звіту та внутрішню верифікаційну документацію відповідно до статті 25.

2. Незалежний переглядач повинен відповідати вимогам до компетентності провідного аудитора СТКВ ЄС, зазначеним у статті 38(2).

3. Незалежний переглядач повинен володіти необхідною компетентністю, щоб аналізувати інформацію, надану для підтвердження повноти та цілісності інформації, критично оцінювати відсутню чи суперечливу інформацію, а також перевіряти сліди даних для цілей оцінювання того, чи є внутрішня верифікаційна документація повною, та чи надає вона достатню інформацію на підтвердження проєкту верифікаційного звіту.

Стаття 40
Використання технічних експертів

1. При провадженні діяльності з верифікації, верифікатор може використовувати технічних експертів для отримання детальних експертних знань щодо конкретного предмета, необхідних для підтримки аудитора СТКВ ЄС і провідного аудитора СТКВ ЄС у провадженні ними діяльності з верифікації.

2. Якщо незалежний переглядач не володіє компетентністю, щоб оцінювати конкретне питання у процесі перегляду, верифікатор звертається за підтримкою до технічного експерта.

3. Технічний експерт повинен володіти компетентністю та експертними знаннями, необхідними для надання дієвої підтримки аудитору СТКВ ЄС і провідному аудитору СТКВ ЄС, або незалежному переглядачу, за необхідності, з предмета, щодо якого до нього звертаються по експертні знання. Крім того, технічний експерт повинен мати достатнє розуміння питань, описаних у пунктах (a), (b) і (c) статті 38(1).

4. Технічний експерт виконує визначені завдання під керівництвом і повною відповідальністю провідного аудитора СТКВ ЄС з групи з верифікації, у якій працює технічний експерт, або незалежного переглядача.

Стаття 41
Процедури діяльності з верифікації

1. Верифікатор повинен встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати одну або декілька процедур діяльності з верифікації, як описано у главі II, а також процедури та процеси, що вимагаються додатком II. Під час встановлення та впровадження цих процедур і процесів верифікатор повинен провадити діяльність відповідно до гармонізованого стандарту, зазначеного у додатку II.

2. Верифікатор повинен спроєктувати, задокументувати, впровадити та підтримувати систему управління якістю для забезпечення послідовного розроблення, впровадження, вдосконалення та перегляду процедур і процесів, зазначених у параграфі 1, відповідно до гармонізованого стандарту, зазначеного в додатку II.

Стаття 42
Записи та повідомлення

1. Верифікатор повинен зберігати записи, у тому числі записи про компетентність і неупередженість персоналу, щоб продемонструвати відповідність цьому Регламенту.

2. Верифікатор повинен регулярно надавати інформацію оператору чи експлуатанту повітряного судна та іншим відповідним сторонам відповідно до гармонізованого стандарту, зазначеного у додатку II.

3. Верифікатор повинен убезпечувати конфіденційність інформації, отриманої ним під час верифікації, відповідно до гармонізованого стандарту, зазначеного у додатку II.

Стаття 43
Неупередженість і незалежність

1. Верифікатор повинен бути незалежним від будь-якого оператора чи експлуатанта повітряного судна та неупередженим у провадженні діяльності з верифікації.

Для забезпечення незалежності та неупередженості, верифікатор і будь-яка частина тієї самої юридичної особи не повинні бути оператором або експлуатантом повітряного судна, власником оператора чи експлуатанта повітряного судна, або належати їм; верифікатор також не повинен мати з оператором або експлуатантом повітряного судна відносин, які можуть вплинути на незалежність і неупередженість верифікатора. Верифікатор також повинен бути незалежним від органів, які здійснюють торгівлю квотами на викиди в рамках системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, встановленої відповідно до статті 19 Директиви 2003/87/ЄС.

2. Верифікатор повинен бути організований у спосіб, що забезпечує його об’єктивність, незалежність і неупередженість. Для цілей цього Регламенту застосовуються належні вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

3. Верифікатор не повинен провадити діяльність з верифікації для оператора чи експлуатанта повітряного судна, яка становить неприйнятний ризик для його неупередженості або створює для нього конфлікт інтересів. Верифікатор не повинен використовувати персонал чи осіб, що працюють за контрактом, для верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна, щодо яких можливий фактичний або потенційний конфлікт інтересів. Верифікатор також повинен забезпечувати, щоб діяльність персоналу чи організацій не впливала на конфіденційність, об’єктивність, незалежність і неупередженість верифікації.

Неприйнятний ризик для неупередженості чи конфлікт інтересів, як зазначено в першому реченні першого підпараграфа, вважається таким, що виник, зокрема, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо верифікатор або будь-яка частина тієї самої юридичної особи надає консультаційні послуги з розроблення частини процесу моніторингу та звітування, описаної у плані моніторингу, затвердженому компетентним органом, або у плані методики моніторингу, якщо застосовно, включно з розробленням методики моніторингу, складання звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна та складання плану моніторингу чи плану методики моніторингу;

(b) якщо верифікатор або будь-яка частина тієї самої юридичної особи надає технічну допомогу для розроблення чи підтримки системи, впровадженої для моніторингу та звітування про викиди, дані про тоннокілометри чи дані, що стосуються безкоштовного розподілення квот.

4. Конфлікт інтересів для верифікатора в його відносинах із оператором або експлуатантом повітряного судна вважається таким, що виник, зокрема, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо відносини між верифікатором і оператором або експлуатантом повітряного судна ґрунтуються на спільній власності, спільному управлінні, спільному керівництві чи персоналі, спільних ресурсах, спільних фінансах і спільних контрактах або реалізації;

(b) якщо оператор або експлуатант повітряного судна отримав консультаційні послуги, зазначені в пункті (a) параграфа 3, або технічну допомогу, зазначену в пункті (b) згаданого параграфа, від консультаційного органу, органу технічної допомоги чи іншої організації, що має відносини з верифікатором, і це загрожує неупередженості верифікатора.

Для цілей пункту (b) першого підпараграфа неупередженість верифікатора вважається порушеною, якщо відносини між верифікатором і консультаційним органом, органом технічної допомоги чи іншою організацією ґрунтуються на спільній власності, спільному управлінні, спільному керівництві чи персоналі, спільних ресурсах, спільних фінансах і спільних контрактах або реалізації, спільній сплаті комісійних виплат за продаж або іншого заохочення за залучення нових клієнтів.

5. Верифікатор не повинен передавати на аутсорсинг незалежний перегляд або видачу верифікаційного звіту. Для цілей цього Регламенту, передаючи на аутсорсинг іншу діяльність з верифікації, верифікатор повинен виконати належні вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

Проте, наймання фізичних осіб за контрактом провадити діяльність з верифікації не вважається аутсорсингом для цілей першого підпараграфа, якщо верифікатор, наймаючи таких осіб за контрактом, виконає належні вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

6. Верифікатор повинен встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати процес забезпечення постійної неупередженості та незалежності верифікатора, частин тієї самої юридичної особи, що й верифікатор, інших організацій, зазначених у параграфі 4, і всього персоналу та осіб, які працюють за контрактом, що залучені до верифікації. Зазначений процес повинен включати механізм забезпечення неупередженості та незалежності верифікатора та відповідати належним вимогам, встановленим у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку II.

7. Якщо провідний аудитор СТКВ ЄС здійснить шість щорічних верифікацій для конкретного експлуатанта повітряного судна, тоді такий провідний аудитор СТКВ ЄС повинен три роки поспіль не надавати послуг з верифікації цьому експлуатанту повітряного судна. Такий шестирічний максимальний період включає будь-які верифікації викидів парникових газів, здійснені для експлуатанта повітряного судна, починаючи з дати набуття чинності цим Регламентом.

ГЛАВА IV
АКРЕДИТАЦІЯ

Стаття 44
Акредитація

Верифікатор, який видає оператору чи експлуатанту повітряного судна верифікаційний звіт, повинен бути акредитованим для сфери діяльності, зазначеної в додатку I, щодо якої верифікатор здійснює верифікацію звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна.

Для цілей верифікації звітів про базові дані чи звітів про дані нового учасника ринку, верифікатор, який видає оператору верифікаційний звіт, повинен додатково бути акредитованим для групи діяльності № 98, зазначеної в додатку I.

Стаття 45
Цілі акредитації

Під час процесу акредитації та моніторингу за акредитованими верифікаторами кожен національний орган з акредитації повинен оцінювати, чи верифікатор і його персонал, який провадить діяльність з верифікації:

(a) володіє компетентністю здійснювати верифікацію звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна відповідно до цього Регламенту;

(b) здійснює верифікацію звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна відповідно до цього Регламенту;

(c) відповідає вимогам, зазначеним у главі III.

Стаття 46
Запити на акредитацію

1. Будь-яка юридична особа може подати запит на акредитацію відповідно до статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008 і положень цієї глави.

Запит повинен містити інформацію, що вимагається на підставі гармонізованого стандарту, зазначеного в додатку III.

2. Додатково до інформації, зазначеної в параграфі 1 цієї статті, заявник повинен також перед початком оцінювання на підставі статті 45 надати національному органу з акредитації таке:

(a) усю інформацію, яку вимагає національний орган з акредитації;

(b) процедури та інформацію щодо процесів, зазначених у статті 41(1), та інформацію про систему управління якістю, зазначену в статті 41(2);

(c) критерії компетентності, зазначені у статті 36(2)(a) і (b), результати процесу забезпечення компетентності, зазначеного у статті 36, а також іншу відповідну документацію щодо компетентності всього персоналу, залученого до діяльності з верифікації;

(d) інформацію про процес забезпечення постійної неупередженості та незалежності, зазначений у статті 43(6), включно з відповідними записами про неупередженість і незалежність заявника та його персоналу;

(e) інформацію про технічних експертів і основний персонал, залучений до верифікації звітів оператора чи експлуатанта повітряного судна;

(f) систему та процес забезпечення належності внутрішньої верифікаційної документації;

(g) інші відповідні записи, зазначені у статті 42(1).

Стаття 47
Підготовка до оцінювання

1. Під час підготовки оцінювання, зазначеного у статті 45, кожен національний орган з акредитації повинен враховувати складність сфери, щодо якої заявник просить про акредитацію, а також складність системи управління якістю, зазначеної у статті 41(2), процедури та інформацію щодо процесів, зазначені у статті 41(1), і географічні райони, у яких заявник здійснює чи планує здійснювати верифікацію.

2. Для цілей цього Регламенту національний орган з акредитації повинен відповідати мінімальним вимогам, визначеним у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Стаття 48
Оцінювання

1. Група з оцінювання, зазначена у статті 58, для цілей оцінювання, зазначеного у статті 45, повинна провести принаймні таку діяльність:

(a) перегляд відповідних документів і записів, зазначених у статті 46;

(b) відвідування приміщень заявника, щоб переглянути репрезентативний зразок внутрішньої верифікаційної документації та оцінити впровадження системи управління якістю заявника та процедур або процесів, зазначених у статті 41;

(c) спостереження за репрезентативною частиною сфери акредитації, щодо якої подається запит, за виконанням функцій репрезентативною кількістю персоналу заявника, залученого до верифікації звіту оператора чи експлуатанта повітряного судна, та його компетентністю, щоб гарантувати, що персонал працює відповідно до цього Регламенту.

При провадженні зазначеної діяльності, група з оцінювання повинна відповідати вимогам, визначеним у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

2. Група з оцінювання повідомляє заявнику про результати та невідповідності згідно з вимогами, визначеними у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III, і вимагає від заявника реагувати на повідомлені результати та невідповідності згідно із зазначеними положеннями.

3. Заявник повинен вжити коригувальних дій для усунення будь-яких невідповідностей, про які повідомлений відповідно до параграфа 2, і вказати у відповіді заявника на повідомлені групою з оцінювання результати та невідповідності, яких дій він вживає чи планує вжити протягом строку, встановленого національним органом з акредитації для вирішення будь-яких виявлених невідповідностей.

4. Національний орган з акредитації переглядає відповіді заявника на результати та невідповідності, подані відповідно до параграфа 3.

Якщо національний орган з акредитації визнає відповідь заявника недостатньою чи неефективною, він вимагає від заявника додаткової інформації чи дій. Національний орган з акредитації може також вимагати доказів дієвого виконання вжитих дій або здійснити подальше оцінювання, щоб оцінити дієвість виконання коригувальних дій.

Стаття 49
Рішення про акредитацію та сертифікат про акредитацію

1. Національний орган з акредитації повинен враховувати вимоги, встановлені в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III, при підготовці та ухваленні рішення про надання, подовження чи поновлення акредитації заявнику.

2. Якщо національний орган з акредитації вирішив надати, подовжити чи поновити акредитацію заявнику, він повинен видати сертифікат про це.

Сертифікат про акредитацію повинен містити принаймні ту інформацію, що вимагається на підставі гармонізованого стандарту, зазначеного в додатку III.

Сертифікат про акредитацію є чинним протягом періоду, що не перевищує п’яти років після дати, коли національний орган з акредитації видав такий сертифікат.

Стаття 50
Нагляд

1. Національний орган з акредитації повинен проводити щорічний нагляд за кожним верифікатором, якому він видав сертифікат про акредитацію.

Нагляд включає принаймні таке:

(a) відвідування приміщень верифікатора, щоб провести діяльність, зазначену в статті 48(1)(b);

(b) спостереження за виконанням функцій репрезентативною кількістю персоналу верифікатора та його компетентністю відповідно до статті 48(1)(c).

2. Національний орган з акредитації здійснює перший нагляд за верифікатором відповідно до параграфа 1 не пізніше ніж через 12 місяців після дати видачі сертифіката про акредитацію такому верифікатору.

3. Національний орган з акредитації готує свій план нагляду за кожним верифікатором у такий спосіб, що дозволяє оцінювати репрезентативні зразки сфери акредитації відповідно до вимог, встановлених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

4. На підставі результатів нагляду, зазначених у параграфі 1, національний орган з акредитації ухвалює рішення, чи підтверджувати продовження акредитації.

5. Якщо верифікатор здійснює верифікацію в іншій державі-члені, національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, може звернутися з проханням до національного органу з акредитації держави-члена, в якій здійснюється верифікація, для здійснення заходів з нагляду від свого імені та під свою відповідальність.

Стаття 51
Повторне оцінювання

1. До закінчення строку чинності сертифіката про акредитацію національний орган з акредитації повинен здійснити повторне оцінювання верифікатора, якому національний орган з акредитації видав сертифікат про акредитацію, щоб визначити, чи може бути подовжений строк чинності такого сертифіката про акредитацію.

2. Національний орган з акредитації готує свій план повторного оцінювання щодо кожного верифікатора у такий спосіб, що дозволяє оцінювати репрезентативні зразки сфери акредитації. При плануванні та здійсненні повторного оцінювання національний орган з акредитації повинен відповідати вимогам, встановленим у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Стаття 52
Позачергове оцінювання

1. Національний орган з акредитації може в будь-який час провести позачергове оцінювання верифікатора, щоб переконатися, що верифікатор відповідає вимогам цього Регламенту.

2. Щоб надати змогу національному органу з акредитації оцінити потребу в позачерговому оцінюванні, верифікатор повинен негайно повідомляти національному органу з акредитації про будь-які суттєві зміни, що стосуються його акредитації, стосовно будь-якого аспекту його статусу чи діяльності. Суттєві зміни включають ті зміни, які вказані в гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Стаття 53
Розширення сфери

Національний орган з акредитації у відповідь на заяву верифікатора про розширення сфери наданої акредитації повинен здійснити необхідні заходи для визначення того, чи відповідає верифікатор вимогам статті 45 щодо розширення сфери його акредитації, про яке він просить.

Стаття 54
Адміністративні заходи

1. Національний орган з акредитації може призупинити, відкликати чи скоротити акредитацію верифікатора, якщо верифікатор не відповідає вимогам цього Регламенту.

Національний орган з акредитації може призупинити, відкликати чи скоротити акредитацію верифікатора, якщо про це просить верифікатор.

Національний орган з акредитації повинен встановити, задокументувати, впровадити та підтримувати процедуру призупинення акредитації, відкликання акредитації та скорочення сфери акредитації.

2. Національний орган з акредитації призупиняє акредитацію чи обмежує сферу акредитації в будь-якому з таких випадків:

(a) верифікатор вчинив серйозне порушення вимог цього Регламенту;

(b) верифікатор постійно та неодноразово не відповідав вимогам цього Регламенту;

(c) верифікатор порушив інші конкретні умови національного органу з акредитації.

3. Національний орган з акредитації відкликає акредитацію в таких випадках:

(a) верифікатор не усунув підстави для рішення про призупинення дії сертифіката про акредитацію;

(b) член вищого керівництва верифікатора чи персонал верифікатора, залучений до діяльності з верифікації відповідно до цього Регламенту, визнаний винним у шахрайстві;

(c) верифікатор умисно надав неправдиву інформацію чи приховав інформацію.

4. Рішення національного органу з акредитації призупинити, відкликати чи зменшити сферу акредитації відповідно до параграфів 2 і 3 може бути оскаржене.

Держави-члени встановлюють процедури врегулювання оскаржень.

5. Рішення національного органу з акредитації призупинити, відкликати чи зменшити сферу акредитації набуває чинності після його повідомлення верифікатору.

Національний орган з акредитації припиняє призупинення дії сертифіката про акредитацію, коли він отримав задовільну інформацію та впевнений, що верифікатор відповідає вимогам цього Регламенту.

ГЛАВА V
ВИМОГИ ЩОДО ОРГАНІВ З АКРЕДИТАЦІЇ ДЛЯ АКРЕДИТАЦІЇ ВЕРИФІКАТОРІВ СТКВ

Стаття 55
Національний орган з акредитації

1. Завдання, пов’язані з акредитацією відповідно до цього Регламенту, виконуються національними органами з акредитації, призначеними відповідно до статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008.

2. Якщо держава-член вирішить дозволяти сертифікацію верифікаторів, які є фізичними особами, завдання, пов’язані з сертифікацією таких верифікаторів, згідно з цим Регламентом покладаються на національний орган, який не є національним органом з акредитації, призначеним відповідно до статті 4(1) Регламенту (ЄС) № 765/2008.

3. Якщо держава-член вирішить використовувати варіант, встановлений у параграфі 2, вона повинна гарантувати, що відповідний національний орган відповідає вимогам цього Регламенту, у тому числі тим, які встановлені у статті 71 цього Регламенту, і надати необхідні документальні докази відповідно до статті 5(2) Регламенту (ЄС) № 765/2008.

4. Національний орган з акредитації повинен бути членом органу, визнаного згідно зі статтею 14 зазначеного Регламенту (ЄС) № 765/2008.

5. Якщо органи публічної влади не проводять акредитацію безпосередньо, держава-член довіряє своєму національному органу з акредитації проведення акредитації як діяльності органу публічної влади, й офіційно визнає його.

6. Для цілей цього Регламенту національний орган з акредитації повинен здійснювати свої функції відповідно до вимог, визначених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Стаття 56
Транскордонна акредитація

Якщо держава-член вважає, що їй економічно недоцільно або необґрунтовано призначити національний орган з акредитації або надавати послуги з акредитації у розумінні статті 15 Директиви 2003/87/ЄС, така держава-член звертається до національного органу з акредитації іншої держави-члена.

Заінтересована держава-член інформує про це Комісію та інші держави-члени.

Стаття 57
Незалежність і неупередженість

1. Національний орган з акредитації повинен бути організований таким чином, щоб гарантувати його повну незалежність від верифікаторів, яких він оцінює, та його неупередженість у провадженні своєї діяльності з акредитації.

2. Для цього національний орган з акредитації не повинен пропонувати будь-які види діяльності чи послуги, провадити будь-які види діяльності або надавати послуги, які провадить або надає верифікатор, а також не повинен надавати консультаційні послуги, мати у власності акції чи будь-яким іншим чином мати фінансовий або управлінський інтерес у верифікаторі.

3. Без обмеження статті 55(2), структура, обов’язки та завдання національного органу з акредитації й обов’язки та завдання компетентного органу та інших національних органів повинні бути чітко розмежовані.

4. Національний орган з акредитації ухвалює всі остаточні рішення, що стосуються акредитації верифікаторів.

Проте, національний орган з акредитації може передати на субпідряд деякі види діяльності, з урахуванням вимог, визначених у гармонізованому стандарті, зазначеному в додатку III.

Стаття 58
Група з оцінювання

1. Національний орган з акредитації призначає групу з оцінювання для кожного конкретного оцінювання.

2. Група з оцінювання повинна складатися з провідного оцінювача та, якщо необхідно, належної кількості оцінювачів або технічних експертів для конкретної сфери акредитації.

Група з оцінювання повинна включати принаймні одну особу, яка володіє знаннями про моніторинг і звітування про викиди парникових газів відповідно до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, які відповідають сфері акредитації, і компетентністю та розумінням, що необхідні для оцінювання діяльності з верифікації оператора установки чи експлуатанта повітряного судна для такої сфери, і принаймні одну особу, яка володіє знаннями відповідного національного законодавства та настанов.

Якщо національний орган з акредитації оцінює компетентність і результати роботи верифікатора щодо сфери № 98, зазначеної в додатку I до цього Регламенту, група з оцінювання додатково повинна включати принаймні одну особу, яка володіє знаннями щодо збирання, моніторингу та звітування даних, що стосуються безкоштовного розподілення квот, відповідно до Делегованого регламенту (ЄС) …/…, а також компетентністю та розумінням, що необхідні для оцінювання діяльності з верифікації для такої сфери.

Стаття 59
Вимоги до компетентності оцінювачів

1. Оцінювач при здійсненні оцінювання верифікатора повинен володіти компетентністю для провадження діяльності, що вимагається відповідно до глави IV. Для цього оцінювач повинен:

(a) відповідати вимогам, встановленим у гармонізованому стандарті відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, зазначеному в додатку III;

(b) володіти знаннями Директиви 2003/87/ЄС, Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, Делегованого регламенту (ЄС) …/…, якщо оцінювачі оцінюють компетентність і результати роботи верифікатора щодо сфери № 98, зазначеної в додатку I до цього Регламенту, цього Регламенту, відповідних стандартів та іншого відповідного законодавства, а також застосовних настанов;

(c) володіти знаннями щодо аудиту даних та інформації, як зазначено у статті 38(1)(b) цього Регламенту, отриманими шляхом навчання чи доступу до особи, яка має знання та досвід щодо таких даних та інформації.

2. Провідний оцінювач повинен відповідати вимогам до компетентності, зазначеним у параграфі 1, продемонструвати компетентність керувати групою з оцінювання та відповідати за здійснення оцінювання відповідно до цього Регламенту.

3. Внутрішні переглядачі та особи, які ухвалюють рішення про надання, подовження чи поновлення акредитації, додатково до вимог до компетентності, зазначених у параграфі 1, повинні володіти достатніми знаннями та досвідом для оцінювання акредитації.

Стаття 60
Технічні експерти

1. Національний орган з акредитації може включати до групи з оцінювання технічних експертів для отримання детальних експертних знань щодо конкретного предмета, необхідних для підтримки провідного оцінювача чи оцінювача у провадженні діяльності з оцінювання.

2. Технічний експерт повинен володіти компетентністю, необхідною для надання дієвої підтримки провідному оцінювачу чи оцінювачу з предмета, щодо якого до нього звертаються по експертні знання. Крім цього, технічний експерт повинен:

(a) володіти знаннями Директиви 2003/87/ЄС, Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, Делегованого регламенту (ЄС) …/…, якщо технічний експерт оцінює компетентність і результати роботи верифікатора щодо сфери № 98, зазначеної в додатку I до цього Регламенту, цього Регламенту, відповідних стандартів та іншого відповідного законодавства, а також застосовних настанов;

(b) мати достатнє розуміння діяльності з верифікації.

3. Технічний експерт виконує визначені завдання під керівництвом і повною відповідальністю провідного оцінювача з відповідної групи з оцінювання.

Стаття 61
Процедури

Національний орган з акредитації повинен відповідати вимогам, встановленим на підставі статті 8 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

Стаття 62
Скарги

Якщо національний орган з акредитації отримав скаргу щодо верифікатора від компетентного органу, оператора чи експлуатанта повітряного судна, або інших заінтересованих сторін, національний орган з акредитації повинен протягом розумного строку, але не пізніше ніж за три місяці з дати її отримання:

(a) ухвалити рішення про обґрунтованість скарги;

(b) забезпечити можливість надання відповідним верифікатором своїх зауваження;

(c) вжити належних заходів для розгляду скарги;

(d) зробити запис про скаргу та вжиті заходи; і

(e) відповісти скаржнику.

Стаття 63
Записи та документація

1. Національний орган з акредитації повинен вести записи щодо кожної особи, залученої до процесу акредитації. Такі записи повинні включати записи, що стосуються відповідної кваліфікації, навчання, досвіду, неупередженості та компетентності, необхідних для доведення відповідності цьому Регламенту.

2. Національний орган з акредитації повинен вести записи щодо верифікатора згідно з гармонізованим стандартом відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008, зазначеним у додатку III.

Стаття 64
Доступ до інформації та конфіденційність

1. Національний орган з акредитації повинен регулярно публікувати та оновлювати інформацію про національний орган з акредитації та його діяльність з акредитації.

2. Національний орган з акредитації відповідно до пункту 4 статті 8 Регламенту (ЄС) № 765/2008 повинен вжити належних заходів для захисту, у відповідних випадках, конфіденційності отриманої інформації.

Стаття 65
Взаємне оцінювання

1. Національні органи з акредитації підлягають регулярному взаємному оцінюванню.

Взаємне оцінювання організовує орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

2. Орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, повинен впровадити належні критерії взаємного оцінювання та дієвий і незалежний процес взаємного оцінювання, щоб оцінити, чи:

(a) здійснював національний орган з акредитації, який підлягає взаємному оцінюванню, діяльність з акредитації відповідно до глави IV;

(b) відповідає національний орган з акредитації, який підлягає взаємному оцінюванню, вимогам, встановленим у цій главі.

Критерії повинні включати вимоги до компетентності експертів, що здійснюють взаємне оцінювання, і груп із взаємного оцінюванню, які є специфічними для системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, встановленої Директивою 2003/87/ЄС.

3. Орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, повинен публікувати та повідомляти результати взаємного оцінювання національного органу з акредитації Комісії, національним органам, відповідальним за національні органи з акредитації в державах-членах, і компетентному органу держави-члена чи координаційному центру, зазначеному в статті 70(2).

4. Без обмеження параграфа 1, якщо національний орган з акредитації успішно пройшов взаємне оцінювання, організоване органом, визнаним згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, до набуття чинності цим Регламентом, національний орган з акредитації звільняють від проходження нового взаємного оцінювання після набуття чинності цим Регламентом, якщо він може продемонструвати відповідність цьому Регламенту.

Для цього відповідний національний орган з акредитації повинен подати запит і необхідні документи органу, визнаному згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008.

Орган, визнаний згідно зі статтею 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, вирішує, чи виконані умові для надання звільнення.

Звільнення застосовують на період, що не перевищує трьох років з дати повідомлення про рішення національному органу з акредитації.

5. Національний орган, на який відповідно до статті 55(2) покладені завдання, пов’язані з сертифікацією верифікаторів, що є фізичними особами, відповідно до цього Регламенту повинен відповідати рівню довіри, еквівалентному тому, який мають національні органи з акредитації, що успішно пройшли взаємне оцінювання.

Для цього відповідна держава-член, відразу після ухвалення рішень, що дозволяють національному органу проводити сертифікацію, повинна надати Комісії та іншим державам-членам усі відповідні документальні докази. Жоден національний орган не повинен сертифікувати верифікаторів для цілей цього Регламенту, перш ніж відповідна держава-член надасть такі документальні докази.

Відповідна держава-член повинна періодично переглядати функціонування національного органу, щоб переконатися, що він продовжує відповідати вищезазначеному рівню довіри, і повідомляти про це Комісію.

Стаття 66
Коригувальні дії

1. Держави-члени здійснюють моніторинг своїх національних органів з акредитації через регулярні проміжки часу, щоб упевнитися, що вони постійно відповідають вимогам цього Регламенту, з урахуванням результатів взаємного оцінювання, здійсненого відповідно до статті 65.

2. Якщо національний орган з акредитації не відповідає вимогам або не виконує свої обов’язки, як встановлено у цьому Регламенті, відповідна держава-член повинна вжити належних коригувальних дій або забезпечити вжиття таких коригувальних дій, і повідомляє про це Комісію.

Стаття 67
Взаємне визнання верифікаторів

1. Держави-члени визнають еквівалентність послуг, що надаються тими національними органами з акредитації, які успішно пройшли взаємне оцінювання. Держави-члени приймають сертифікати про акредитацію верифікаторів, акредитованих такими національними органами з акредитації, і поважають право верифікаторів здійснювати верифікацію в рамках їхньої сфери акредитації.

2. Якщо національний орган з акредитації не пройшов повний процес взаємного оцінювання, держави-члени приймають сертифікати про акредитацію верифікаторів, акредитованих таким національним органом з акредитації, за умови, що орган, визнаний відповідно до статті 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, розпочав взаємне оцінювання для такого національного органу з акредитації, яке не виявило жодної невідповідності національного органу з акредитації цьому Регламенту.

3. Якщо сертифікація верифікаторів здійснюється національним органом, зазначеним у статті 55(2), держави-члени приймають сертифікат, виданий таким органом, і поважають право сертифікованих верифікаторів здійснювати верифікацію в рамках їхньої сфери сертифікації.

Стаття 68
Моніторинг наданих послуг

Якщо держава-член під час інспектування, проведеного відповідно до статті 31(4) Директиви 2006/123/ЄС, встановила, що верифікатор не відповідає цьому Регламенту, компетентний орган або національний орган з акредитації такої держави-члена повинен повідомити національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора.

Національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, повинен розглядати повідомлення про таку інформацію як скаргу в розумінні статті 62, вжити належних дій і дати відповідь компетентному органу чи національному органу з акредитації відповідно до другого підпараграфа статті 73(2).

Стаття 69
Електронний обмін даними та використання автоматизованих систем

1. Держави-члени можуть вимагати від верифікаторів використовувати електронні шаблони або конкретні формати файлів для верифікаційних звітів відповідно до статті 74(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 або відповідно до статті 13 Делегованого регламенту (ЄС) …/….

2. Стандартизовані електронні шаблони або специфікації форматів файлів можуть надаватися для подальших типів зв’язку між оператором, експлуатантом повітряного судна, верифікатором, компетентним органом і національним органом з акредитації відповідно до статті 74(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066.

ГЛАВА VI
ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ

Стаття 70
Обмін інформацією та координаційні центри

1. Держава-член повинна встановити ефективний обмін належною інформацією та дієву співпрацю між своїм національним органом з акредитації, або, якщо застосовно, національним органом, якому доручено здійснювати сертифікацію верифікаторів, і компетентним органом.

2. Якщо відповідно до статті 18 Директиви 2003/87/ЄС у державі-члені призначений більше ніж один компетентний орган, держава-член уповноважує один із таких компетентних органів бути координаційним центром обміну інформацією для координації співпраці, зазначеної в параграфі 1, а також для діяльності, зазначеної у цій главі.

Стаття 71
Робоча програма акредитації та управлінський звіт

1. До 31 грудня кожного року національний орган з акредитації повинен надати компетентному органу кожної держави-члена робочу програму акредитації, що містить перелік верифікаторів, акредитованих таким національним органом з акредитації, та які повідомили його відповідно до статті 77, що вони мають намір здійснювати верифікації в таких державах-членах. Робоча програма акредитації повинна містити стосовно кожного верифікатора принаймні таку інформацію:

(a) передбачуваний час і місце верифікації;

(b) інформацію про діяльність, яку національний орган з акредитації запланував для такого верифікатора, зокрема діяльність з нагляду та повторного оцінювання;

(c) дати передбачуваних аудиторських перевірок, що повинні бути проведені національним органом з акредитації для оцінювання верифікатора, включно з адресою та контактними даними операторів або експлуатантів повітряного судна, які відвідуватимуться під час аудиторської перевірки;

(d) інформацію про те, чи вимагав національний орган з акредитації від національного органу з акредитації держави-члена, у якій верифікатор проводить верифікацію, здійснювати діяльність з нагляду.

У разі змін в інформації, зазначеній у першому підпараграфі, національний орган з акредитації повинен до 31 січня кожного року подати компетентному органу оновлену робочу програму.

2. Після подання робочої програми акредитації відповідно до параграфа 1 компетентний орган повинен надати національному органу з акредитації будь-яку відповідну інформацію, включно з відповідним національним законодавством чи настановами.

3. До 1 червня кожного року національний орган з акредитації повинен надати компетентному органу управлінський звіт. Управлінський звіт повинен містити стосовно кожного верифікатора, який був акредитований таким національним органом з акредитації, принаймні таку інформацію:

(a) дані про акредитацію верифікаторів, які були нещодавно акредитовані таким національним органом з акредитації, у тому числі сферу акредитації цих верифікаторів

(b) будь-які зміни сфери акредитації цих верифікаторів;

(c) підсумовані результати діяльності з нагляду та повторного оцінювання, провадженої національним органом з акредитації;

(d) підсумовані результати позачергових оцінювань, що відбулися, включно з причинами ініціювання таких позачергових оцінювань;

(e) будь-які скарги, подані проти верифікатора з моменту останнього управлінського звіту, та дії, вжиті національним органом з акредитації;

(f) детальні дані про дії, вжиті національним органом з акредитації у відповідь на інформацію, надану компетентним органом, якщо національний орган з акредитації не розглядав інформацію як скаргу в розумінні статті 62.

Стаття 72
Обмін інформацією про адміністративні заходи

Якщо національний орган з акредитації вжив до верифікатора адміністративні заходи відповідно до статті 54, або якщо призупинення акредитації було припинено, або рішення по оскарженню скасувало рішення національного органу з акредитації про вжиття адміністративних заходів, зазначених у статті 54, національний орган з акредитації має повідомити такі сторони:

(a) компетентний орган держави-члена, в якій акредитований верифікатор;

(b) компетентний орган і національний орган з акредитації кожної держави-члена, в якій верифікатор здійснює верифікації.

Стаття 73
Обмін інформацією, що здійснюється компетентним органом

1. Компетентний орган держави-члена, у якій верифікатор здійснює верифікацію, повинен щорічно повідомляти національному органу з акредитації, який акредитував такого верифікатора, принаймні про таке:

(a) відповідні результати перевірки звіту оператора та експлуатанта повітряного судна та верифікаційних звітів, зокрема, про будь-яку виявлену невідповідність такого верифікатора цьому Регламенту;

(b) результати інспектування оператора чи експлуатанта повітряного судна, якщо такі результати стосуються національного органу з акредитації щодо акредитації верифікатора та нагляду за ним, або якщо такі результати включають будь-яку виявлену невідповідність такого верифікатора цьому Регламенту;

(c) результати оцінювання внутрішньої верифікаційної документації такого верифікатора, якщо компетентний орган здійснив оцінювання внутрішньої верифікаційної документації відповідно до статті 26(3);

(d) скарги на такого верифікатора, отримані компетентним органом.

2. Якщо інформація, зазначена в параграфі 1, свідчить про те, що компетентний орган виявив невідповідність верифікатора цьому Регламенту, національний орган з акредитації повинен розглядати повідомлення про таку інформацію як скаргу компетентного органу щодо такого верифікатора в розумінні статті 62.

Національний орган з акредитації повинен вжити належних заходів для розгляду такої інформації та відповісти компетентному органу протягом розумного строку, але не пізніше ніж за три місяці з дати її отримання. Національний орган з акредитації повинен поінформувати компетентний орган у своїй відповіді про вжиті ним дії та, якщо це доречно, про адміністративні заходи, вжиті до верифікатора.

Стаття 74
Обмін інформацією про нагляд

1. Якщо національний орган з акредитації держави-члена, у якій верифікатор здійснює верифікацію, отримав прохання відповідно до статті 50(5) здійснити діяльність з нагляду, такий національний орган з акредитації повинен повідомити свої висновки національному органу з акредитації, який акредитував верифікатора, якщо інше не погоджено обома національними органами з акредитації.

2. Національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, враховує висновки, зазначені в параграфі 1, при оцінюванні того, чи відповідає верифікатор вимогам цього Регламенту.

3. Якщо висновки, зазначені в параграфі 1, свідчать про те, що верифікатор не відповідає цьому Регламенту, національний орган з акредитації, який акредитував верифікатора, повинен вжити належних заходів відповідно до цього Регламенту та інформує про це національний орган з акредитації, який здійснював діяльність з нагляду, щодо:

(a) дій, які були вжиті національним органом з акредитації, який акредитував верифікатора;

(b) у відповідних випадках, яким чином верифікатор врахував висновки;

(c) якщо застосовно, які адміністративні заходи були вжиті до верифікатора.

Стаття 75
Обмін інформацією з державою-членом, у якій заснований верифікатор

Якщо верифікатору акредитацію надав національний орган з акредитації в державі-члені, відмінній від держави-члена, у якій заснований верифікатор, робоча програма акредитації та управлінський звіт, зазначені у статті 71, а також інформація, зазначена у статті 72, також повинні бути надані компетентному органу держави-члена, у якій заснований верифікатор.

Стаття 76
Бази даних акредитованих верифікаторів

1. Національні органи з акредитації, або, якщо застосовно, національні органи, зазначені у статті 55(2), повинні створити базу даних і здійснювати управління нею, а також надати доступ до такої бази даних іншим національним органам з акредитації, національним органам, верифікаторам, операторам, експлуатантам повітряного судна та компетентним органам.

Орган, визнаний на підставі статті 14 Регламенту (ЄС) № 765/2008, сприяє доступу до баз даних та гармонізує його, щоб забезпечити ефективну та результативну за витратами комунікацію між національними органами з акредитації, національними органами, верифікаторами, операторами, експлуатантами повітряного судна та компетентними органами, і може об’єднати такі бази даних в єдину та централізовану базу даних.

2. База даних, зазначена у параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) назву й адресу кожного верифікатора, акредитованого таким національним органом з акредитації;

(b) держави-члени, у яких верифікатор здійснює верифікацію;

(c) сферу акредитації кожного верифікатора;

(d) дату надання акредитації та дату закінчення строку чинності акредитації;

(e) будь-яку інформацію про адміністративні заходи, які були вжиті до верифікатора.

Така інформація повинна бути доступною для громадськості.

Стаття 77
Повідомлення від верифікаторів

1. Для цілей надання можливості національному органу з акредитації скласти робочу програму акредитації та управлінський звіт, зазначені у статті 71, верифікатор повинен до 15 листопада кожного року надсилати національному органу з акредитації, який акредитував такого верифікатора, таку інформацію:

(a) запланований час і місце верифікацій, які планує здійснити верифікатор;

(b) адресу та контактні дані операторів або експлуатантів повітряного судна, чиї викиди, звіти про тоннокілометри, звіти про базові дані чи звіти про дані нового учасника ринку підлягають верифікації таким верифікатором;

(c) імена членів групи з верифікації та сферу акредитації, до якої належить діяльність оператора чи експлуатанта повітряного судна.

2. У разі змін в інформації, зазначеній у параграфі 1, верифікатор повинен повідомити про такі зміни органу з акредитації протягом строків, погоджених із таким національним органом з акредитації.

ГЛАВА VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 78
Скасування Регламенту (ЄС) № 600/2012 і перехідні положення

1. Регламент (ЄС) № 600/2012 скасовують з 1 січня 2019 року чи з дати набуття чинності цим Регламентом, залежно від того, що настане пізніше.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці у додатку IV.

2. Положення Регламенту (ЄС) № 600/2012 продовжують застосовувати до верифікації викидів і, якщо застосовно, до даних про діяльність до 1 січня 2019 року.

Стаття 79
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2019 року чи з дати набуття чинності цим Регламентом, залежно від того, що настане пізніше.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Брюсселі 19 грудня 2018 року.

__________
(-1) ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32.
(-2) Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2018/2066 від 19 грудня 2018 року про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС і внесення змін і доповнень до Регламенту Комісії (ЄС) № 601/2012 (див. сторінка 1 цього Офіційного вісника).
(-3) Регламент Комісії (ЄС) № 600/2012 від 21 червня 2012 року про верифікацію звітів про викиди парникових газів і звітів про тоннокілометри та акредитацію верифікаторів згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (ОВ L 181, 12.07.2012, с. 1).
(-4) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/123/ЄС від 12 грудня 2006 року про послуги на внутрішньому ринку (ОВ L 376, 27.12.2006, с. 36).
(-5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року щодо вимог до акредитації та ринкового нагляду у сфері реалізації продуктів та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 339/93 (ОВ L 218, 13.08.2008, с. 30).
(-6) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС від 9 липня 2008 року про спільні рамки для реалізації продуктів та про скасування Рішення Ради 93/465/ЄЕС (ОВ L 218, 13.08.2008, с. 82).
(-7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1221/2009 від 25 листопада 2009 року про добровільну участь організацій у схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS), про скасування Регламенту (ЄС) № 761/2001 та рішень Комісії 2001/681/ЄС та 2006/193/ЄС (OВ L 342, 22.12.2009, с. 1).
(-8) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1025/2012 від 25 жовтня 2012 року про європейську стандартизацію та про внесення змін до директив Ради 89/686/ЄЕС та 93/15/ЄЕС і директив Європейського Парламенту і Ради 94/9/ЄС, 94/25/ЄС, 95/16/ЄС, 97/23/ЄС, 98/34/ЄС, 2004/22/ЄС, 2007/23/ЄС, 2009/23/ЄС та 2009/105/ЄС, а також про скасування Рішення Ради 87/95/ЄЕС та Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1673/2006/ЄС (OВ L 316, 14.11.2012, с. 12).
(-9) Ще не опубліковано в Офіційному віснику.
(-10) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання діоксиду вуглецю та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 85/337/ЄЕС, директив Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС, 2001/80/ЄС, 2004/35/ЄС, 2006/12/ЄС, 2008/1/ЄС і Регламенту (ЄС) № 1013/2006 (ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114).
(-11) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄС від 28 січня 2003 року про публічний доступ до екологічної інформації та скасування Директиви Ради 90/313/ЄЕС (ОВ L 41, 14.02.2003, с. 26).
(-12) Рішення Комісії 2011/278/ЄС від 27 квітня 2011 року про визначення перехідних правил на рівні Союзу щодо гармонізованого безкоштовного розподілення квот на викиди відповідно до статті 10a Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (ОВ L 130, 17.05.2011, с. 1).

ДОДАТОК I

Сфера акредитації для верифікаторів

Сферу акредитації верифікаторів вказують у сертифікаті про акредитацію, використовуючи такі групи діяльності відповідно до додатка I до Директиви 2003/87/ЄС та інші види діяльності відповідно до статей 10a і 24 Директиви 2003/87/ЄС. Зазначені положення рівнозначно застосовують до верифікаторів, сертифікованих національним органом відповідно до статті 55(2) цього Регламенту.

ДОДАТОК II

Вимоги до верифікаторів

Щодо вимог до верифікаторів, застосовується гармонізований стандарт відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 стосовно вимог до органів валідації та верифікації парникових газів для використання при акредитації чи інших формах визнання. Додатково, застосовуються такі процедури, процеси та механізми, зазначені у статті 41(1):

(a) процес і політика комунікації з оператором або експлуатантом повітряного судна та іншими відповідними сторонами;

(b) належні механізми для убезпечення конфіденційності отриманої інформації;

(c) процес розгляду оскаржень;

(d) процес розгляду скарг (включно з орієнтовними строками);

(e) процес видачі переглянутого верифікаційного звіту, у разі виявлення помилки у верифікаційному звіті чи у звіті оператора чи експлуатанта повітряного судна після того, як верифікатор подав верифікаційний звіт оператору чи експлуатанту повітряного судна для подальшого подання компетентному органу;

(f) процедуру чи процес передання діяльності з верифікації на аутсорсинг іншим організаціям.

ДОДАТОК III

Мінімальні вимоги процесу акредитації та вимоги до органів з акредитації

Щодо мінімальних вимог для акредитації та вимог до органів з акредитації, застосовується гармонізований стандарт відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008 стосовно загальних вимог до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінювання відповідності.

ДОДАТОК IV

Кореляційна таблиця