02012R0601 - UA - 01.01.2019 - 003.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 6. Навколишнє середовище)

РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) № 601/2012
від 21 червня 2012 року
про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 181 12.07.2012, с. 30)

РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) № 601/2012
від 21 червня 2012 року
про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

СЕКЦІЯ 1
Предмет і терміни та означення

Стаття 1
Предмет

Цей Регламент встановлює порядок моніторингу і звітування щодо викидів парникових газів та даних про діяльність відповідно до Директиви 2003/87/ЄС за звітний період згідно зі схемою торгівлі викидами Союзу, починаючи з 1 січня 2013 року та у наступні торговельні періоди.

Стаття 2
Сфера застосування

Цей Регламент застосовується до моніторингу і звітування щодо викидів парникових газів, визначених стосовно видів діяльності, перелік яких подано у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, та даних про діяльність стаціонарних установок та авіаційну діяльність, а також стосовно моніторингу і звітності даних про тоннокілометри для авіаційної діяльності.

Цей Регламент застосовується до викидів та даних про діяльність, що виникають після 1 січня 2013 року.

Стаття 3
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «дані про діяльність» означає дані про обсяг палива або матеріалів, спожитих або вироблених у результаті технологічного процесу, що застосовуються для заснованої на розрахунках методики моніторингу, виражені у тераджоулях чи у масі в тоннах, або для газів - як об’єм у нормальних кубічних метрах;

(2) «торговельний період» означає восьмирічний період, зазначений у статті 13(1) Директиви 2003/87/ЄС;

(3) «тоннокілометр» означає тонну корисного вантажу, перевезеного на відстань в один кілометр;

(4) «вихідний потік» означає будь-що з такого:

(a) конкретний тип палива, сировини або продукту, споживання або виробництво якого спричиняє викиди парникових газів з одного або декількох джерел викидів;

(b) конкретний тип палива, сировини або продукції, що містить вуглець і включений до розрахунку викидів парникових газів за методикою обчислення масового балансу;

(5) «джерело викидів» означає окремо ідентифіковну частину установки чи технологічного процесу всередині установки, що генерує викиди парникових газів, або у випадку авіаційної діяльності - окреме повітряне судно;

(6) «невизначеність» означає параметр, пов’язаний із результатами визначення кількості, що характеризує дисперсію значень, яку передбачувано можна віднести до певної кількості, включно із впливом систематичних та випадкових факторів, виражений у відсотках, та який описує довірчий інтервал довкола середньої величини, на яку припадає 95 % ймовірних значень з урахуванням нерівномірного розподілу значень;

(7) «коефіцієнти перерахунку» означає чисту теплотворну здатність, коефіцієнт викидів, попередній коефіцієнт викидів, коефіцієнт окиснення, коефіцієнт перетворення, вміст вуглецю або фракцію біомаси;

(8) «рівень» означає встановлену вимогу, що використовується для визначення даних про діяльність, коефіцієнтів перерахунку, річного обсягу викидів, середньорічного обсягу викидів за годину, а також для розрахунку корисного навантаження;

(9) «властивий ризик» означає чутливість параметра у звіті про річний обсяг викидів або у звіті з даними про тоннокілометри до викривлення, що може мати істотне значення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, перед врахуванням впливу будь-яких пов’язаних контрольних видів діяльності;

(10) «контрольний ризик» означає чутливість параметра у звіті про річний обсяг викидів або у звіті з даними про тоннокілометри до викривлення, що може мати істотне значення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, який не можливо попередити або своєчасно виявити та виправити за допомогою системи контролю;

(11) «викиди від спалювання» означає викиди парникових газів, що виникають під час екзотермічної реакції палива з киснем;

(12) «звітний період» означає один календарний рік, протягом якого має здійснюватися моніторинг та звітування про викиди, або моніторинговий рік, зазначений у статтях 3е та 3f Директиви 2003/87/ЄС щодо даних по тоннокілометри;

(13) «коефіцієнт викидів» означає середню інтенсивність викидів парникових газів відносно до даних про активність вихідного потоку за умови повного окиснення при спалюванні та повного перетворення в процесі усіх інших хімічних реакцій;

(14) «коефіцієнт окиснення» означає виражене як дріб співвідношення вуглецю, окисненого до CO2 внаслідок згоряння, до загальної кількості вуглецю у паливі, при цьому СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2;

(15) «коефіцієнт перетворення» означає виражене як дріб співвідношення вуглецю, викинутого у вигляді CO2, до загальної кількості вуглецю у вихідному потоці перед початком процесу викидання, при цьому СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2;

(16) «точність» означає наближеність узгодженості між результатами вимірювання та фактичним або еталонним значенням певної кількості, що визначається в емпіричний спосіб із використанням міжнародно визнаних та простежуваних калібрувальних матеріалів та стандартних методів, з урахуванням випадкових та системних чинників;

(17) «калібрування» означає набір операцій, за допомогою яких, за певних умов, встановлюється відношення між значеннями, що фіксуються вимірювальним приладом чи системою вимірювання, або значеннями, представленими матеріальною мірою чи еталонним матеріалом, та відповідними значеннями кількості, отриманими за допомогою еталонного стандарту;

(18) «пасажири» означає осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час польоту, за винятком членів екіпажу;

(19) «консервативний» означає застосування низки припущень з метою попередження недооцінювання річних викидів або переоцінювання тоннокілометрів;

(20) «біомаса» означає біорозкладану фракцію продуктів, відходів і залишків сільського господарства біологічного походження (зокрема, речовин рослинного і тваринного походження), лісового господарства та суміжних галузей, і зокрема рибальства та аквакультури, а також біорозкладану фракцію промислових і побутових відходів; включає біорідини та біопалива;

(21) «біорідини» означає вироблене з біомаси рідке паливо для цілей, інших ніж транспортування, у тому числі для виробництва електроенергії, опалення та охолодження;

(22) «біопаливо» означає вироблене з біомаси рідке або газоподібне паливо для транспорту;

(23) «правовий метрологічний контроль» означає контроль вимірювальної діяльності у сфері застосування вимірювальних інструментів, що здійснюється з причин, пов’язаних із суспільним інтересом, громадським здоров’ям, громадською безпекою, громадським порядком, захистом довкілля, обкладанням податками і зборами, захистом споживачів та чесною торгівлею;

(24) «максимально допустима похибка» означає дозволену похибку вимірювання, як вказано в додатку I та додатках, що стосуються конкретних приладів, до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/22/ЄС (-1) або, у відповідних випадках, у національних правилах стосовно правового метрологічного контролю;

(25) «діяльність щодо потоку даних» означає діяльність, пов’язану з придбанням, опрацюванням та поводженням з даними, що потрібні для складання проекту звіту про викиди на основі даних про первинні джерела;

(26) «тонни еквіваленту СО2» означає метричні тони СО2 або еквіваленту СО2;

(27) «еквівалент СО2» означає будь-який парниковий газ, інший ніж СО2, що міститься у переліку в додатку II до Директиви 2003/87/ЄС, з потенціалом глобального потепління, який є еквівалентним СО2;

(28) «вимірювальна система» означає комплексний набір вимірювальних приладів та іншого обладнання, як-от обладнання для відбору проб та опрацювання даних, що використовується для визначення таких змінних, як дані про діяльність, вміст вуглецю, теплотворна здатність або коефіцієнт викидів CO2;

(29) «чиста теплотворна здатність» (ЧТЗ) означає конкретну кількість енергії, що вивільняється у вигляді тепла при повному згорянні палива або матеріалу з киснем за стандартних умов, за вирахуванням теплоти пароутворення будь-якої води;

(30) «викиди від процесів» означають викиди парникових газів, інші ніж викиди від спалювання, що виникають у результаті навмисних або ненавмисних реакцій між речовинами або їх перетворення, зокрема, хімічного або електролітичного відновлення металевих руд, термічного розкладання речовин та утворення речовин для використання як продукту або сировини;

(31) «стандартне комерційне паливо» означає комерційне паливо, що відповідає міжнародним стандартам, які мають 95 % довірчого інтервалу для не більше ніж 1 % їхньої зазначеної теплотворної здатності, включаючи газойль, легкий мазут, бензин, гас освітлювальний, керосин, етан, пропан, бутан, авіаційний гас (JET A1 або JET A), реактивне пальне (JET B) та авіаційний бензин (AvGas);

(32) «партія» означає кількість палива або матеріалу, з якого було взято репрезентативний зразок, та який було характеризовано і переміщено як одне відправлення чи як безперервне постачання протягом певного періоду часу;

(33) «змішане паливо» означає паливо, що містить біомасу та викопний вуглець;

(34) «змішаний матеріал» означає матеріал, що містить біомасу та викопний вуглець;

(35) «попередній коефіцієнт викидів» означає очікуваний коефіцієнт усіх викидів від змішаного палива або змішаного матеріалу, який визначається на основі загального вмісту вуглецю, що складається з фракції біомаси та викопної фракції, перед множенням на викопну фракцію для отримання коефіцієнта викидів;

(36) «викопна фракція» означає частку викопного вуглецю від загального вмісту вуглецю в паливі або матеріалі, виражену як дріб;

(37) «фракція біомаси» означає частку вуглецю, отриманого з біомаси, від загального вмісту вуглецю у паливі або матеріалі, виражену як дріб;

(38) «метод енергетичного балансу» означає метод оцінювання кількості енергії, що використовується як паливо в котлі, яку обчислюють як суму корисної теплової енергії та всіх відповідних втрат енергії через випромінювання, теплопередачу та паливневий газ;

(39) «безперервне вимірювання викидів» означає набір операцій, покликаних встановити значення кількості шляхом проведення періодичних вимірювань, при цьому використовують або вимірювання у димовій башті, або витяжну процедуру із розміщенням вимірювального приладу неподалік від димової башти; цей тип вимірювань не включає відбір окремих проб з димової башти;

(40) «властивий CO2» означає CO2, що входить до складу палива;

(41) «викопний вуглець» означає неорганічний або органічний вуглець, що не є біомасою;

(42) «точка вимірювання» означає джерело викидів, для якого застосовують системи безперервного вимірювання викидів (CEMS) з метою вимірювання викидів, або поперечний переріз трубопровідної системи, для якої потік CO2 визначають із використання систем безперервного вимірювання;

(43) «документація щодо маси та балансу» означає документацію, визначену в міжнародних чи національних імплементаційних інструментах Стандартів та рекомендованої практики (SARP), встановлених у додатку 6 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, підписаної 7 грудня 1944 року у місті Чикаго, та визначену в підчастині J додатка III до Регламенту Ради (ЄЕС) № 3922/91 (-2), або в еквівалентних застосовних міжнародних положеннях;

(44) «відстань» означає відстань уздовж дуги великого кола між аеродромом відправлення та аеродромом прибуття, до якої додають постійний коефіцієнт 95 км;

(45) «аеродром відправлення» означає аеродром, з якого починають рейс, який становить авіаційну діяльність, що міститься в переліку в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС;

(46) «аеродром прибуття» означає аеродром, у якому закінчують рейс, який становить авіаційну діяльність, що міститься в переліку в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС;

(47) «корисне навантаження» означає загальну масу вантажу, пошти, пасажирів та багажу, що їх перевозить на борту повітряне судно під час рейсу;

(48) «спонтанні викиди» означає нерегулярні або ненавмисні викиди з нелокалізованих, розсіяних або занадто малих джерел, щодо яких неможливо здійснювати індивідуальний моніторинг;

(49) «пара аеродромів» означає пару, що складається з аеродрому відправлення та аеродрому прибуття;

(50) «стандартні умови» означає температуру 273,15 K та тиск 101325 Па, що їх використовують для визначення нормальних кубічних метрів (Нм-3);

(51) «захоплення CO2» означає процес захоплення двоокису вуглецю (CO2) з газових потоків з метою попередження його викиду під час транспортування та геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(52) «транспортування CO2» означає передавання CO2 трубопроводами для геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(53) «вентиляційні викиди» означає викиди, які було навмисно вивільнено з установки у визначеній точці викиду;

(54) «інтенсивний видобуток вуглеводнів» означає видобуток вуглеводнів додатково до обсягу, видобутого за рахунок нагнітання води в пласт або в інший спосіб;

(55) «опосередковані дані» означає річні значення, які підтверджені емпірично або отримані з надійних джерел та які оператор використовує замість даних про діяльність або коефіцієнтів перерахунку для забезпечення повноти звітності, якщо застосовна методика моніторингу не дає змоги отримати всі необхідні дані про діяльність або коефіцієнти перерахунку.

Також для цілей цього Регламенту застосовують означення термінів «рейс» та «аеродром», встановлені у додатку до Рішення 2009/450/ЄС, а також означення термінів, встановлені в пунктах (1), (2), (3), (5), (6) та (22) статті 3 Директиви 2009/31/ЄС.

СЕКЦІЯ 2
Загальні принципи

Стаття 4
Загальні обов’язки

Оператори та експлуатанти повітряних суден (ПС) повинні виконувати свої обов’язки щодо моніторингу викидів парникових газів та звітування про них згідно з Директивою 2003/87/ЄС відповідно до принципів, установлених у статтях 5-9.

Стаття 5
Повнота

Моніторинг та звітність повинні бути повними та повинні охоплювати всі викиди від процесів та викиди від спалювання з усіх джерел викидів та вихідних потоків, які стосуються видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, та інших відповідних видів діяльності, включених відповідно до статті 24 зазначеної Директиви, і всіх парникових газів, пов’язаних із такими видами діяльності, уникаючи подвійного обліку.

Оператори та експлуатанти ПС повинні вживати належних заходів для запобігання будь-якої нестачі даних протягом звітного періоду.

Стаття 6
Послідовність, порівнянність та прозорість

1. Моніторинг та звітність повинні бути послідовними та порівнюваними з плином часом. З такою метою оператори та експлуатанти ПС повинні використовувати однакові методики моніторингу та набори даних з урахуванням змін та відступів, затверджених компетентним органом.

2. Оператори та експлуатанти ПС отримують, записують, групують, аналізують та документують дані моніторингу, у тому числі припущення, покликання, дані про діяльність, коефіцієнти викидів, коефіцієнти окиснення та коефіцієнти перетворення, у прозорий спосіб, що надає змогу верифікатору та компетентному органу відтворити процес визначення викидів.

Стаття 7
Точність

Оператори та експлуатанти ПС забезпечують відсутність систематичної та свідомої неточності у визначенні викидів.

Вони встановлюють та усувають будь-яке джерело неточності, наскільки це можливо.

Вони застосовують належну сумлінність, щоб забезпечити найвищу досяжну точність розрахунку та вимірювання викидів.

Стаття 8
Цілісність методики

Оператор та експлуатант ПС уможливлюють розумне убезпечення цілісності даних про викиди, про які необхідно звітувати. Вони визначають викиди за допомогою відповідних методик моніторингу, викладених у цьому Регламенті.

Звітні дані про викиди та пов’язана розкрита інформація не повинні містити суттєвих викривлень, до них не потрібно застосовувати упередженість під час обирання та представлення інформації, і такі дані повинні забезпечувати надійний та зрівноважений виклад про викиди від установки або експлуатанта ПС.

Під час обирання методики моніторингу переваги від більшої точності необхідно зважувати з додатковими витратами. Моніторинг викидів та звітування про них повинні бути спрямовані на досягнення найвищої точності, якої можна досягти крім випадків, коли це є технічно нездійсненно та призводить до необґрунтованих витрат.

Стаття 9
Постійні вдосконалення

Оператори та експлуатанти ПС повинні враховувати у своїх наступних моніторингу та звітності рекомендації, включені у верифікаційні звіти, видані відповідно до статті 15 Директиви 2003/87/ЄС.

Стаття 10
Координація

Якщо держава-член призначає більше ніж один компетентний орган відповідно до статті 18 Директиви 2003/87/ЄС, вона повинна координувати роботу таких органів, що її виконують на виконання до цього Регламенту.

ГЛАВА II
ПЛАН МОНІТОРИНГУ

СЕКЦІЯ 1
Загальні правила

Стаття 11
Загальні обов’язки

1. Кожний оператор або експлуатант ПС здійснюють моніторинг викидів парникових газів на основі плану моніторингу, затвердженого компетентним органом відповідно до статті 12, з урахуванням характеру та функціонування установки або авіаційної діяльності, до якої його застосовують.

План моніторингу доповнюють письмовими процедурами, які оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує для видів діяльності згідно з планом моніторингу у відповідних випадках.

2. План моніторингу, зазначений у параграфі 1, повинен містити опис інструкцій для оператора або експлуатанта ПС, викладений у логічній та простій формі без дублювання зусиль та з урахуванням наявних систем, що є на установці або що їх використовує оператор чи експлуатант ПС.

Стаття 12
Зміст та подання плану моніторингу

1. Оператор або експлуатант ПС повинні подавати план моніторингу компетентному органу на затвердження.

План моніторингу повинен охоплювати детальну, повну та прозору документацію щодо методики моніторингу конкретної установки або конкретного експлуатанта ПС та повинен містити щонайменше елементи, визначені в додатку I.

Разом із планом моніторингу, оператор або експлуатант ПС подають усі такі супровідні документи:

(a) для установок: дані щодо кожного основного і другорядного вихідного потоку, які підтверджують відповідність пороговим значенням невизначеності для даних про діяльність та коефіцієнтів перерахунку, якщо застосовно, для використаних рівнів, як визначено у додатках II та IV, а також дані щодо кожного джерела викидів, які підтверджують відповідність пороговим значенням для застосованих рівнів, як визначено у додатку VIII, якщо застосовно;

(b) результати оцінювання ризиків, які підтверджують, що запропоновані контрольні види діяльності та процедури для контрольних видів діяльності сумірні зі встановленими властивими ризиками та контрольними ризиками.

2. Якщо в додатку I зазначено про необхідність запровадження процедури, оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує таку процедуру окремо від плану моніторингу.

Оператор або експлуатант ПС робить стислий виклад таких процедур у плані моніторингу із наданням такої інформації:

(a) назва процедури;

(b) придатне до простежування та перевірки покликання для ідентифікації процедури;

(c) ідентифікаційні дані особи або підрозділу, що несе відповідальність за виконання процедури та за дані, які генерують або якими управляють у межах процедури;

(d) короткий опис процедури, який дає оператору або експлуатанту ПС, компетентному органу або верифікатору змогу зрозуміти суттєві параметри та виконані операції;

(e) розташування відповідних записів та інформації;

(f) найменування використовуваної комп’ютеризованої системи, якщо застосовно;

(g) перелік застосованих стандартів ЕК або інших стандартів у відповідних випадках.

Оператор або експлуатант ПС повинен надавати компетентному органу будь-яку письмову документацію про процедури у відповідь на запит. Вони повинні також надавати їх для цілей верифікації відповідно до Регламенту Комісії (ЄС) № 600/2012 (-3).

3. Окрім елементів, згаданих у параграфах 1 і 2 цієї статті, держави-члени можуть вимагати включення додаткових елементів у план моніторингу установок на дотримання вимог статті 24(1) Рішення Комісії 2011/278/ЄС від 27 квітня 2011 року про визначення перехідних правил Союзу щодо згармонізованого безоплатного розподілу квот на викиди відповідно до статті 10а Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (-4), у тому числі стислий виклад процедури із забезпечення такого:

(a) оператор регулярно перевіряє, чи інформація щодо будь-яких запланованих або дієвих змін потужності, рівня діяльності та функціонування установки є доречною за таким рішенням;

(b) оператор подає інформацію, згадану в пункті (a), компетентному органу до 31 грудня кожного року.

Стаття 13
Стандартні та спрощені плани моніторингу

1. Держави-члени можуть дозволити операторам та експлуатантам ПС використовувати стандартні або спрощені плани моніторингу без обмеження статті 12(3).

Для такої цілі держави-члени можуть опубліковувати шаблони таких планів моніторингу, у тому числі опис потоку даних та контрольні процедури, згадані у статті 57 і статті 58, на основі шаблонів та настанов, опублікованих Комісією.

2. Перед затвердженням будь-якого спрощеного плану моніторингу, згаданого в параграфі 1, компетентний орган здійснює спрощене оцінювання ризику щодо того, чи запропоновані контрольні види діяльності та процедури для контрольних видів діяльності сумірні із визначеними властивими ризиками та контрольними ризиками, та надає обґрунтування для використання спрощеного плану моніторингу.

Держави-члени можуть вимагати від оператора або експлуатанта ПС здійснити оцінювання ризику відповідно до попереднього підпараграфа самостійно у відповідних випадках.

Стаття 14
Зміни у плані моніторингу

1. Кожний оператор або експлуатант ПС регулярно перевіряє, чи план моніторингу відображає характер та функціонування установки або авіаційної діяльності відповідно до статті 7 Директиви 2003/87/ЄС та чи можливо вдосконалити план моніторингу.

2. Оператор або експлуатант ПС вносить зміни до плану моніторингу в будь-якій з таких ситуацій:

(a) виникають нові викиди через провадження нових видів діяльності або через використання нових видів палива або матеріалів, які раніше не було включено в план моніторингу;

(b) зміни в доступності даних через застосування нових типів вимірювальних приладів, нових методів відбору проб та методів аналізу або з інших причин призводять до підвищення точності у визначенні викидів;

(c) дані, отримані від попередньо застосованих методик моніторингу, визнано неправильними;

(d) зміни в плані моніторингу підвищують рівень точності звітних даних окрім випадків, коли це є технічно нездійсненним або призводить до необґрунтованих витрат;

(e) план моніторингу не відповідає вимогам цього Регламенту, і компетентний орган звертається до оператора або експлуатанта ПС з проханням змінити його;

(f) необхідно відреагувати на пропозиції вдосконалити план моніторингу, що містяться у верифікаційному звіті.

Стаття 15
Схвалення змін у плані моніторингу

1. Оператор або експлуатант ПС повідомляють про будь-які пропозиції змін у плані моніторингу компетентному органу без зайвих зволікань.

Проте компетентний орган може дозволити оператору або експлуатанту ПС повідомити до 31 грудня того самого року про зміни в плані моніторингу, які не є істотними в розумінні параграфа 3.

2. Компетентний орган повинен схвалювати будь-яку істотну зміну в плані моніторингу в розумінні параграфів 3 і 4.

Якщо компетентний орган не вважає зміну істотною, він повідомляє про це оператора або експлуатанта ПС без зайвих зволікань.

3. Істотні зміни у плані моніторингу установки охоплюють таке:

(a) зміни категорії установки;

(b) незважаючи на статтю 47(8), зміни щодо того, чи установку вважають установкою з низьким обсягом викидів;

(c) зміни в джерелах викидів;

(d) перехід від заснованої на розрахунках методики до заснованої на вимірюваннях методики, що її використовують для визначення викидів, або навпаки;

(e) зміна застосованого рівня;

(f) впровадження нових вихідних потоків;

(g) зміна в категоризації вихідних потоків: між основними вихідними потоками, другорядними вихідними потоками або мінімальними вихідними потоками;

(h) зміна уставного значення для коефіцієнта перерахунку, якщо значення необхідно вказати в плані моніторингу;

(i) запровадження нових процедур, пов’язаних із відбором проб, аналізом або калібруванням, якщо зміни таких процедур мають безпосередній вплив на точність даних про викиди;

(j) реалізація та адаптація методики кількісного оцінювання викидів через витік у сховищах.

4. Істотні зміни у плані моніторингу експлуатанта ПС охоплюють таке:

(a) щодо плану моніторингу викидів:

(i) зміна значень коефіцієнта викидів, викладених у плані моніторингу;

(ii) зміна методів розрахунку, як установлено в додатку II, або перехід від використання методу розрахунку до використання методики оцінювання відповідно до статті 55(2) або навпаки;

(iii) впровадження нових вихідних потоків;

(iv) зміни статусу експлуатанта ПС як малого джерела викидів у розумінні статті 55(1) або щодо одного з порогів, передбачених у статті 28а(6) Директиви 2003/87/ЄС;

(b) щодо плану моніторингу даних про тоннокілометри:

(i) перехід від некомерційного статусу надаваних послуг із повітряних перевезень до комерційного статусу і навпаки;

(ii) зміна щодо об’єкта послуг із повітряних перевезень, тоді як об’єктом є пасажири, вантаж або пошта.

Стаття 16
Упровадження та ведення обліку змін

1. Перед отриманням схвалення або інформації відповідно до статті 15(2) оператор або експлуатант ПС може здійснювати моніторинг або звітування з використанням зміненого плану моніторингу, якщо він може розумно припустити, що запропоновані зміни не є істотними, або якщо моніторинг відповідно до початкового плану моніторингу призвів би до надання неповних даних про викиди.

У разі виникнення сумніву оператор або експлуатант ПС здійснює моніторинг та звітування і веде проміжну документацію паралельно, використовуючи змінений і початковий плани моніторингу.

2. Після отримання схвалення або інформації згідно зі статтею 15(2) оператор або експлуатант ПС використовує лише дані, пов’язані зі зміненим планом моніторингу, та здійснює моніторинг і звітування лише за зміненим планом моніторингу.

3. Оператор або експлуатант ПС веде облік усіх змін у плані моніторингу. У кожному обліковому записі зазначають таке:

(a) прозорий опис зміни;

(b) обґрунтування зміни;

(c) дату повідомлення компетентному органу про зміну;

(d) дату сповіщення компетентним органом про отримання повідомлення, згаданого у статті 15(1), за наявності, та дату схвалення абонадання інформації, згаданої у статті 15(2).

(e) дату початку впровадження зміненого плану моніторингу згідно з параграфом 2 цієї статті.

СЕКЦІЯ 2
Технічна здійсненність та необґрунтовані витрати

Стаття 17
Технічна здійсненність

Якщо оператор або експлуатант ПС заявляє, що застосування конкретної методики моніторингу є технічно нездійсненним, компетентний орган оцінює технічну здійсненність, ураховуючи обґрунтування оператора або експлуатанта ПС. Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на наявності в оператора або експлуатанта ПС технічних ресурсів, які можуть відповідати потребам запропонованої системи або вимозі, що її можуть впровадити за необхідний період часу для цілей цього Регламенту. Такі технічні ресурси охоплюють наявність необхідних технік та технологій.

Стаття 18
Необгрунтовані витрати

1. Якщо оператор або експлуатант ПС заявляє, що застосування конкретної методики моніторингу призводить до необґрунтованих витрат, компетентний орган оцінює характер необґрунтованості витрат, ураховуючи обґрунтування оператора.

Компетентний орган вважає витрати необґрунтованими, якщо оцінені витрати перевищують вигоди. Для такої цілі вигоду обчислюють помноживши коефіцієнт удосконалення на референтну ціну 20 євро/квота, і до витрат включають відповідний період амортизації на основі економічного строку служби обладнання.

2. Під час оцінювання характеру необґрунтованості витрат щодо вибору рівнів для даних про діяльність компетентний орган використовує як коефіцієнт удосконалення, згаданий у параграфі 1, різницю між значенням досягнутої станом на сьогодні невизначеності та пороговим значенням невизначеності рівня, якого досягли б шляхом помноження показника вдосконалення на середньорічний обсяг викидів, спричинений таким вихідним потоком за останні три роки.

За відсутності показника середньорічного обсягу викидів, спричинених таким вихідним потоком за останні три роки, оператор або експлуатант ПС надають консервативну оцінку середньорічного обсягу викидів, за винятком CO2, що походить із біомаси, та перед відніманням переміщеного CO2. Для вимірювальних приладів, що перебувають під правовим метрологічним контролем, значення досягнутої станом на поточний момент невизначеності можна замінити на значення максимально допустимої похибки під час експлуатації, дозволеної відповідним національним законодавством.

3. Під час оцінювання характеру необґрунтованості витрат щодо заходів, що підвищують якість відзвітованих викидів, але без безпосереднього впливу на точність даних про діяльність, компетентний орган використовує коефіцієнт удосконалення 1 % середньорічного обсягу викидів з відповідних вихідних потоків за три останні звітні періоди. Такі заходи можуть включати:

(a) перехід від уставних значень до аналізу для встановлення коефіцієнтів перерахунку;

(b) збільшення кількості аналізів для одного вихідного потоку;

(c) якщо конкретне завдання з вимірювання не підпадає під національний правовий метрологічний контроль, заміна вимірювальних приладів на інструменти, що відповідають відповідним вимогам правового метрологічного контролю держави-члена для подібних застосувань, або на вимірювальні прилади, що відповідають національним правилам, ухваленим згідно з Директивою 2004/22/ЄС або Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/23/ЄС (-5);

(d) скорочення інтервалів калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;

(e) удосконалення діяльності щодо потоку даних та контрольних видів діяльності, що значно зменшують властивий або контрольний ризик.

4. Заходи, пов’язані з удосконаленням методики моніторингу установки відповідно до статті 69, не вважають такими, що призводять до необґрунтованих витрат у сукупній сумі до 2000 євро на один звітний період. Для установок із низьким обсягом викидів таке порогове значення становить 500 євро на один звітний період.

ГЛАВА III
МОНІТОРИНГ ВИКИДІВ СТАЦІОНАРНИХ УСТАНОВОК

СЕКЦІЯ 1
Загальні положення

Стаття 19
Категоризація установок та вихідних потоків

1. Кожний оператор визначає категорію своєї установки відповідно до параграфа 2 та, за доцільності, кожного вихідного потоку відповідно до параграфа 3 для цілей моніторингу викидів і визначення мінімальних вимог щодо рівнів.

2. Оператор відносить кожну установку до однієї з таких категорій:

(a) установка категорії A, якщо верифікований середній річний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2, та є меншим чи дорівнює 50000 тоннам еквіваленту СO2;

(b) установка категорії B, якщо верифікований середній річний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2, перевищує 50000 тонн еквіваленту СO2 та є меншим чи дорівнює 500000 тонн еквіваленту СO2;

(c) установка категорії C, якщо верифікований середній річний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2, перевищує 500000 тонн еквіваленту СO2.

3. Оператор відносить кожний вихідний потік, порівнюючи вихідний потік із сумою всіх абсолютних значень викопного СO2 та еквіваленту СO2, що відповідають усім вихідним потокам, включеним до заснованих на розрахунках методик, та всіх викидів від джерел викидів, моніторинг яких здійснювали за заснованою на вимірюваннях методикою, перед відніманням переміщеного СO2, до однієї з таких категорій:

(a) другорядні вихідні потоки, якщо обрані оператором вихідні потоки в сукупності дають менше ніж 5000 тонн викопного СO2 на рік або менше ніж 10 %, та загалом не більше ніж 100000 тонн викопного СO2 на рік, залежно від того, що із зазначеного буде більшим в абсолютних величинах;

(b) мінімальні вихідні потоки, якщо обрані оператором вихідні потоки в сукупності дають менше ніж 1000 тонн викопного СO2 на рік або менше ніж 2 %, та загалом не більше ніж 20000 тонн викопного СO2 на рік, залежно від того, що із зазначеного буде більшим в абсолютних величинах;

(c) основні вихідні потоки, які не віднесли до категорій, указаних в пунктах (a) і (b).

4. Якщо дані про верифікований середньорічний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, для установки недоступні або неточні, щоб визначити категорію установки оператор використовує консервативну оцінку середньорічного обсягу викидів, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2.

Стаття 20
Межі моніторингу

1. Оператор визначає межі моніторингу для кожної установки.

У цих межах оператор включає всі відповідні викиди парникових газів від усіх джерел викидів та вихідних потоків, що належать до видів діяльності установки та зазначені у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, а також від видів діяльності та парникових газів, що їх включила держава-член відповідно до статті 24 Директиви 2003/87/ЄС.

Оператор також включає викиди від проведення звичайних операцій та настання аномальних подій, у тому числі запуск, зупинення та аварійні ситуації, за звітний період, за винятком викидів від мобільної техніки для цілей перевезення.

2. Під час визначення процесу моніторингу та звітування оператор включає вимоги для окремих секторів, викладені в додатку IV.

3. Якщо виявлено витоки у комплексі зберігання відповідно до Директиви 2009/31/ЄС і вони призводять до викидів або вивільнення СO2 в товщу води, їх необхідно вважати джерелами викидів для такої установки та необхідно здійснювати їх моніторинг відповідно до секції 23 додатка IV до цього Регламенту.

Компетентний орган може дозволити виключити витік як джерело викидів із процесу моніторингу та звітування, якщо вжито коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення в товщу води з такого витоку більше не виявлено.

Стаття 21
Вибір методики моніторингу

1. Для моніторингу викидів установки оператор вибирає засновану на розрахунках методику або засновану на вимірюваннях методику відповідно до спеціальних положень цього Регламенту.

Заснована на розрахунках методика полягає у визначенні викидів від вихідних потоків на основі даних про діяльність, отриманих за допомогою вимірювальних систем, та додаткових параметрів, отриманих із лабораторних аналізів, чи уставних значень. Засновану на розрахунках методику можна впровадити за допомогою стандартної методики, викладеної у статті 24, або методики обчислення масового балансу, викладеної у статті 25.

Заснована на вимірюваннях методика полягає у визначенні викидів від вихідних потоків шляхом безперервного вимірювання концентрації відповідного парникового газу в паливневому газі та потоку паливневого газу, у тому числі моніторинг переміщення СO2 між установками, під час якого вимірюють концентрацію СO2 та потік газу, який переміщують.

Якщо застосовують засновану на розрахунках методику, оператор зазначає для кожного вихідного потоку в плані моніторингу, чи використовували стандартну методику чи методику обчислення масового балансу, у тому числі відповідні рівні за додатком II.

2. Оператор може поєднати, за погодження компетентним органом, стандартну методику, методику обчислення масового балансу та засновану на вимірюваннях методику для різних джерел викидів та вихідних джерел, що належать до однієї установки, за відсутності прогалин та подвійного обліку щодо викидів.

3. Якщо оператор не вибирає засновану на вимірюваннях методику, оператор повинен вибрати методику, передбачену у відповідній секції додатка IV, якщо він не надав компетентним органам доказів того, що така методика є технічно нездійсненною або вимагає необґрунтованих витрат, чи того, що інша методика забезпечує вищу загальну точність даних про викиди.

Стаття 22
Методика моніторингу, не заснована на рівнях

Як відступ від статті 21(1), оператор може використовувати методику моніторингу, не засновану на рівнях, (далі - «резервна методика») для вибраних вихідних потоків або джерел викидів за дотримання всіх таких умов:

(a) застосування щонайменше рівня 1 за заснованою на розрахунках методикою для одного або більше основних вихідних потоків або другорядних вихідних потоків та заснованою на вимірюваннях методикою для щонайменше одного джерела викидів, пов’язаного з тими самими вихідними потоками, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат;

(b) оператор кожного року оцінює, у тому числі кількісно, невизначеності всіх параметрів, що їх використовують для визначення річного обсягу викидів відповідно до Настанови ISO щодо подання невизначеності у вимірюванні (JCGM 100:2008) або іншого еквівалентного міжнародно визнаного стандарту, та вносить результати у звіт про річний обсяг викидів;

(c) оператор підтверджує компетентному органу, що через застосування такої резервної методики моніторингу загальні порогові значення невизначеності для річного рівня викидів парникових газів для цілої установки не перевищують 7,5 % для установок категорії A, 5,0 % для установок категорії B та 2,5 % для установок категорії C.

Стаття 23
Тимчасові зміни у методиці моніторингу

1. Якщо з технічних причин тимчасово неможливо застосувати рівень у плані моніторингу для даних про діяльність або для кожного коефіцієнта перерахунку потоку палива або матеріалу, як затверджено компетентним органом, відповідний оператор застосовує найвищий рівень, якого можна досягти, допоки не відновлять умови для застосування рівня, затвердженого в плані моніторингу.

Оператор вживає всіх необхідних заходів, щоб уможливити відновлення точного рівня за планом моніторингу, затвердженого компетентним органом.

2. Відповідний оператор повідомляє про зазначену в параграфі 1 тимчасову зміну в методиці моніторингу без зайвих зволікань компетентному органові із зазначенням:

(a) причин відхилення від рівня;

(b) деталей проміжної методики моніторингу, що її використовує оператор для визначення викидів, допоки не відновлять умови для застосування рівня, затвердженого в плані моніторингу;

(c) заходів, що їх вживає оператор для відновлення умов для застосування рівня, затвердженого в плані моніторингу компетентним органом;

(d) очікуваний час відновлення застосування рівня, затвердженого компетентним органом.

СЕКЦІЯ 2
Заснована на розрахунках методика

Підсекція 1
Загальна інформація

Стаття 24
Розрахування викидів за стандартною методикою

1. За стандартною методикою оператор розраховує викиди від спалювання для одного вихідного потоку шляхом множення даних про діяльність щодо кількості палива, що спалюється, вираженої у тераджоулях на основі чистої теплотворної здатності, на відповідний коефіцієнт викидів, виражений у тоннах СO2 на тераджоуль (т СO2/ТДж), зіставний із використанням чистої теплотворної здатності, та на відповідний коефіцієнт окиснення.

Компетентний орган може дозволити використання коефіцієнтів викидів для палива, виражених у т СO2/т або т СO2/Нм-3. У такому випадку оператор визначає викиди від спалювання шляхом множення даних про діяльність щодо кількості палива, що спалюється, вираженої у тоннах або нормальних кубічних метрах, на відповідний коефіцієнт викидів та відповідний коефіцієнт окиснення.

2. Оператор визначає викиди від процесів для одного вихідного потоку шляхом множення даних про діяльність щодо витрати матеріалів, пропускної здатності та обсягу виробництва, виражених у тоннах або нормальних кубічних метрах, на відповідний коефіцієнт викидів, виражений у т СO2/т або т СO2/Нм-3, та на відповідний коефіцієнт перетворення.

3. Якщо коефіцієнт викидів для рівня 1 або рівня 2 вже включає вплив неповних хімічних реакцій, коефіцієнт окиснення або коефіцієнт перетворення встановлюють як 1.

Стаття 25
Розрахування викидів за методикою обчислення масового балансу

1. За методикою обчислення масового балансу оператор розраховує кількість СO2 для кожного вихідного потоку, яку включено в балансову масу, шляхом множення даних про діяльність щодо кількості матеріалу, що входить у межі масового балансу або виходить за його межі, на вміст вуглецю в матеріалі, помножений на 3,664 т СO2/т C, із застосуванням секції 3 додатка II.

2. Незважаючи на статтю 49, викиди парникових газів від усього процесу, охопленого масовим балансом, повинні становити суму кількостей СO2, що відповідають усім вихідним потокам, охопленим масовим балансом. СО, що викидається в атмосферу, розраховують у масовому балансі як молярний еквівалент кількості СO2.

Стаття 26
Застосовні рівні

1. Під час визначення відповідних рівнів згідно зі статтею 21(1), щоб визначити дані про діяльність та кожний коефіцієнт перерахунку, кожний оператор повинен застосовувати таке:

(a) щонайменше рівні, зазначені в додатку V, якщо установка є установкою категорії A або якщо для вихідного потоку, що є стандартним комерційним паливом, необхідний коефіцієнт перерахунку;

(b) у випадках, відмінних від зазначеного в пункті (a) випадку, найвищий рівень, як визначено в додатку II.

Проте оператор може застосовувати рівень, на один пункт нижчий за рівень, якого вимагають відповідно до першого підпараграфа, для установок категорії C та щонайбільше на два пункти нижчий для установок категорій A і B, але щонайменше рівень 1, якщо він доведе компетентному органу, що рівень, якого вимагають відповідно до першого підпараграфа, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат.

Компетентний орган може на перехідний період до трьох років дозволити операторові застосовувати нижчі рівні, ніж зазначені у другому підпараграфі, але щонайменше рівень 1, за умови виконання обох таких умов:

(a) оператор доведе компетентному органу, що рівень, якого вимагають відповідно до другого підпараграфа, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат.

(b) оператор надасть план удосконалення, зазначивши як та коли буде досягнуто щонайменше рівня, якого вимагають відповідно до другого підпараграфа.

2. Для даних про діяльність та кожного коефіцієнта перерахунку для другорядних вихідних потоків оператор застосовує найвищий рівень, який є технічно здійсненним та не призводить до необґрунтованих витрат, але щонайменше рівень 1.

3. Для даних про діяльність та кожного коефіцієнта перерахунку для мінімальних вихідних потоків оператор може визначити дані про діяльність та кожний коефіцієнт перерахунку, використовуючи консервативні оцінки замість рівнів, якщо визначеного рівня не можна досягти без додаткових зусиль.

4. Для коефіцієнта окиснення та коефіцієнта перетворення оператор щонайменше застосовує найнижчі рівні, зазначені в додатку II.

5. Якщо компетентний орган дозволив використання коефіцієнтів викидів, виражених у т СО2/т або т СО2/Нм-3, для палива, а також для палива, що його використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу або в масовому балансі відповідно до статті 25, моніторинг чистої теплотворної здатності можна здійснювати використовуючи нижчі рівні, ніж найвищий рівень, як визначено у додатку II.

Підсекція 2
Дані про діяльність

Стаття 27
Визначення даних про діяльність

1. Оператор визначає дані про діяльність вихідного потоку одним із таких шляхів:

(a) на основі безперервного вимірювання у межах процесу, що спричиняє викиди;

(b) на основі сукупності вимірювань окремо визначених кількостей із урахуванням відповідних змін запасів.

2. Для цілей пункту (b) параграфа 1 кількість палива або матеріалу, переробленого за звітний період, розраховують як кількість палива або матеріалу, закупленого за звітний період, віднявши кількість палива або матеріалу, відведеного з установки, додавши кількість палива або матеріалу, що була в наявності на початку звітного періоду, і віднявши кількість палива або матеріалу, що була в наявності на кінець звітного періоду.

Якщо визначення кількості у наявності шляхом прямого вимірювання є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор може оцінити таку кількість на основі одного з такого:

(a) даних за попередні роки та їх співвідношення з результатами за звітний період;

(b) задокументованих процедур та відповідних даних фінансової звітності за звітний період, що пройшла аудит.

Якщо визначення даних про діяльність за цілий календарний рік є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор може вибрати наступний найвідповідніший день, щоб відокремити звітний рік від наступного звітного року, та відповідно узгодити його з необхідним календарним роком. Відхилення, застосовані до одного або більше вихідних потоків, повинні бути чітко зареєстровані, повинні становити основу репрезентативного для календарного року значення, та їх необхідно належно враховувати у зв’язку з наступним роком.

Стаття 28
Вимірювальні системи під контролем оператора

1. Для визначення даних про діяльність відповідно до статті 27 оператор використовує результати вимірювання, що ґрунтуються на вимірювальних системах, які перебувають під його контролем на установці, якщо виконано всі такі умови:

(a) оператор повинен здійснити оцінення невизначеності та забезпечити дотримання порогового значення невизначеності для відповідного рівня;

(b) оператор повинен забезпечити щонайменше один раз на рік та після кожного калібрування вимірювальних приладів порівняння результатів калібрування, помножених на консервативний коригувальний коефіцієнт, що ґрунтується на відповідному часовому ряді попередніх калібрувань таких або подібних вимірювальних приладів для врахування впливу невизначеності під час експлуатації, з відповідними пороговими значеннями невизначеності.

Якщо порогові значення рівнів, затверджені відповідно до статті 12, перевищено або виявилося, що обладнання не відповідає іншим умовам, оператор вживає коригувальних дій без зайвих зволікань та повідомляє про це компетентний орган.

2. Оператор повинен надати компетентному органу оцінку невизначеності, зазначену в пункті (a) параграфа 1, коли повідомляє про новий план моніторингу або якщо це має значення для внесення змін у затверджений план моніторингу.

Оцінка повинна охоплювати зазначену невизначеність застосованих вимірювальних приладів, невизначеність, пов’язану з калібруванням, та будь-яку додаткову невизначеність, пов’язану зі способом використання вимірювальних приладів на практиці. Невизначеність, пов’язану зі змінами в запасах, включають в оцінку невизначеності, якщо сховища можуть вміщувати щонайменше 5 % кількості відповідного палива або матеріалу, що його використовують за рік. Під час оцінювання оператор враховує той факт, що зазначені значення, які використовують для визначення порогових значень невизначеності для рівнів у додатку II, стосуються невизначеності за весь звітний період.

Оператор може спростити оцінювання невизначеності, припустивши, що максимально допустимі похибки, зазначені для вимірювальних приладів в експлуатації, або, якщо така є нижчою, отриману шляхом калібрування невизначеність, помножену на консервативний коригувальний коефіцієнт для врахування впливу невизначеності під час експлуатації, необхідно вважати невизначеністю протягом всього звітного періоду, як передбачено у визначенні рівнів у додатку II, за умови, що вимірювальні прилади встановлено в середовищі, що відповідає специфікаціям їх використання.

3. Незважаючи на параграф 2, компетентний орган може дозволити операторові використовувати результати вимірювання, що ґрунтуються на вимірювальних системах, які перебувають під його контролем на установці, якщо оператор надасть докази відповідності застосованих вимірювальних приладів відповідному національному правовому метеорологічному контролю.

Для такої цілі максимально допустиму похибку під час експлуатації, дозволену відповідним національним законодавством щодо правового метеорологічного контролю для відповідних завдань із вимірювання, можуть використовувати як значення невизначеності без надання додаткових доказів.

Стаття 29
Вимірювальні системи поза контролем оператора

1. Якщо на основі спрощеного оцінювання невизначеності використання вимірювальних систем поза контролем оператора, порівняно з використанням таких систем, що є під контролем оператора відповідно до статті 28, дозволяє операторові досягти щонайменше такого самого рівня, забезпечує отримання достовірніших результатів та менше піддається контрольним ризикам, оператор повинен визначати дані про діяльність за допомогою вимірювальних систем поза його контролем.

Для цього оператор може використовувати одне з таких джерел даних:

(a) суми рахунків-фактур, виставлених торговельним партнером, за умови, що два незалежні торговельні партнери провели комерційну транзакцію;

(b) пряме зчитування показників вимірювальних систем.

2. Оператор забезпечує відповідність застосовному рівню згідно зі статтею 26.

Для такої цілі максимально допустиму похибку під час експлуатації, дозволену відповідним законодавством щодо національного правового метеорологічного контролю для відповідних комерційних транзакцій, можуть використовувати як значення невизначеності без надання додаткових доказів.

Якщо застосовні вимоги за національним правовим метеорологічним контролем менш суворі, ніж застосовний відповідно до статті 26 рівень, оператор повинен отримати дані про застосовну невизначеність від торговельного партнера, відповідального за вимірювальну систему.

Підсекція 3
Коефіцієнти перерахунку

Стаття 30
Визначення коефіцієнтів перерахунку

1. Оператор визначає коефіцієнти перерахунку як уставні значення або значення на основі аналізів залежно від застосовного рівня.

2. Оператор визначає та повідомляє коефіцієнти перерахунку відповідно до стану, який використовують для пов’язаних даних про діяльність, з покликанням на стан палива або матеріалу, в якому таке паливо або матеріал закуповують або використовують для процесу, що спричиняє викиди, перед його осушенням або іншою підготовкою до лабораторного аналізу.

Якщо такий підхід призведе до необґрунтованих витрат або якщо можна досягти вищої точності, оператор може послідовно повідомляти дані про діяльність і коефіцієнти перерахунку з покликанням на стан, за якого проводять лабораторні аналізи.

Стаття 31
Уставні значення коефіцієнтів перерахунку

1. Якщо оператор визначає коефіцієнти перерахунку як уставні значення, він повинен відповідно до вимоги щодо застосовного рівня, як викладено в додатках II і VI, використовувати одне з таких значень:

(a) стандартні коефіцієнти та стехіометричні коефіцієнти, зазначені в додатку VI;

(b) стандартні коефіцієнти, що їх використовує держава-член для подання своєї національної інвентаризації до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

(c) узгоджені з компетентним органом значення з довідкової літератури, у тому числі опубліковані компетентним органом стандартні коефіцієнти, які сумісні з коефіцієнтами, згаданими в пункті (b), але є репрезентативними для більш фрагментованих джерел потоків палива;

(d) значення, вказані та гарантовані постачальником матеріалу, якщо оператор може підтвердити уповноваженому органу, що вміст вуглецю з довірчим інтервалом 95 % не перевищує 1 %;

(e) значення на основі проведених у минулому аналізів, якщо оператор може довести компетентному органу, що такі значення репрезентативні для майбутніх партій такого самого матеріалу.

2. Оператор вказує всі уставні значення, що їх використовують у плані моніторингу.

Якщо уставні значення змінюються щороку, оператор вказує авторитетне застосовне джерело такого значення у плані моніторингу.

3. Компетентний орган може затвердити зміну уставних значень для коефіцієнта перерахунку в плані моніторингу відповідно до статті 15(2) лише у разі, якщо оператор надасть докази, що нові уставні значення забезпечать точніше визначення викидів.

4. За заявкою оператора компетентний орган може дозволити визначити чисту теплотворну здатність та коефіцієнти викидів палива за допомогою тих самих рівнів, що є необхідними для стандартного комерційного палива, за умови що оператор надаватиме щонайменше раз на три роки докази того, що протягом останніх трьох років досягнуто інтервалу 1 %.

Стаття 32
Коефіцієнти перерахунку на основі аналізів

1. Оператор забезпечує, щоб будь-які аналізи, відбори проб, калібрування та валідації для визначення коефіцієнтів перерахунку проводили за допомогою методів, що ґрунтуються на відповідних стандартах EN.

Якщо такі стандарти відсутні, методи повинні ґрунтуватися на відповідних стандартах ISO або національних стандартах. Якщо не існує застосовних опублікованих стандартів, використовують відповідні проекти стандартів, настанови найкращих галузевих практик або інші науково обґрунтовані методики, що обмежують систематичні помилки у відборі проб та вимірюванні.

2. Якщо для визначення викидів використовують газові хроматографи у режимі онлайн або екстрактивні чи неекстрактивні газоаналізатори, оператор повинен отримати схвалення компетентного органу на їх використання. Обладнання використовують лише щодо даних про склад газоподібного палива або матеріалів. Як мінімальні заходи забезпечення якості, оператор забезпечує проведення первинної та щорічної валідації устаткування.

3. Результати будь-якого аналізу повинні використовувати лише для періоду постачання або для партії палива чи матеріалу, з якої відібрали проби та для якої такі проби планувалися як репрезентативні.

Для визначення конкретного параметра оператор використовує результати всіх аналізів, проведених стосовно такого параметра.

Стаття 33
План відбору проб

1. Якщо коефіцієнти перерахунку визначають шляхом проведення аналізів, для кожного виду палива або для кожного матеріалу оператор подає до компетентного органу на затвердження план відбору проб у формі письмової процедури, що містить інформацію про методики підготування проб, у тому числі інформацію про обов’язки, розташування, частоту та кількість, і методики зберігання та транспортування проб.

Оператор забезпечує, щоб отримані проби були репрезентативними для відповідної партії або для відповідного періоду постачання та не містили систематичних помилок. Відповідні елементи плану відбору проб узгоджують з лабораторією, яка проводить аналіз відповідного палива або матеріалу; дані про таке узгодження вносять у план. Оператор надає план для цілей верифікації відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012.

2. Оператор, за узгодженням із лабораторією, яка проводить аналіз відповідного палива або матеріалу, та за умови схвалення компетентним органом, адаптовує елементи плану відбору проб, якщо аналітичні результати показують, що показники неоднорідності палива або матеріалу значно відрізняються від інформації про неоднорідність, на якій ґрунтувався первинний план відбору проб для такого конкретного палива або матеріалу.

Стаття 34
Використання лабораторій

1. Оператор забезпечує, щоб лабораторії, що їх залучають для проведення аналізів для визначення коефіцієнтів перерахунку, були акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025 для застосування відповідних аналітичних методів.

2. Лабораторії, не акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025, можуть бути залучені для визначення коефіцієнтів перерахунку, якщо оператор може підтвердити компетентному органу, що доступ до лабораторій, згаданих у параграфі 1, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат та що неакредитовані лабораторії відповідають вимогам, що є еквівалентними вимогам EN ISO/IEC 17025.

3. Компетентний орган вважає лабораторію такою, що відповідає вимогам, які є еквівалентними вимогам EN ISO/IEC 17025, у розумінні параграфа 2, якщо оператор надасть, наскільки це можливо, у детальній формі та з таким самим рівнем деталізації, що вимагають для процедур відповідно до статті 12(2), дані згідно з другим та третім підпараграфами цього параграфа.

Щодо управління якістю оператор надає акредитований сертифікат лабораторії відповідно до EN ISO/IEC 9001 або інших сертифікованих систем управління якістю, що охоплюють таку лабораторію. За відсутності таких сертифікованих систем управління якістю оператор надає інші належні докази того, що лабораторія здатна здійснювати управління своїми персоналом, процедурами, документами та завданнями у надійний спосіб.

Щодо технічної компетентності оператор надає докази того, що лабораторія є компетентною та спроможною отримувати технічно обґрунтовані результати за допомогою відповідних аналітичних процедур. Такі докази повинні охоплювати принаймні такі елементи:

(a) управління компетентністю персоналу для конкретних призначених завдань;

(b) відповідність приміщення та умов довкілля;

(c) вибір аналітичних методів та відповідних стандартів;

(d) якщо застосовно, управління відбором проб та підготовка проб, у тому числі контроль цілісності проб;

(e) якщо застосовно, розроблення та валідація нових аналітичних методів або застосування методів, що їх не охоплюють міжнародні або національні стандарти;

(f) оцінка невизначеності;

(g) управління обладнанням, у тому числі процедури калібрування, коригування, технічного обслуговування та ремонтування обладнання та його облік;

(h) управління даними, документами та програмним забезпеченням, та їх контроль;

(i) управління предметами калібрування та еталонними матеріалами;

(j) забезпечення якості результатів калібрування та випробувань, у тому числі регулярна участь у заходах із перевірки професійного рівня, застосування аналітичних методів до сертифікованих еталонних матеріалів або міжлабораторне порівняння з акредитованою лабораторією;

(k) управління процесами, що передали на аутсорсинг;

(l) управління призначеннями, скаргами клієнтів та забезпечення вчасного вжиття коригувальних дій.

Стаття 35
Періодичність проведення аналізів

1. Оператор застосовує мінімальну періодичність проведення аналізів для відповідних видів палива та матеріалів, що зазначено в додатку VII. Перегляд додатка VII здійснюватимуть регулярно і вперше не більше ніж через два роки після набуття чинності цим Регламентом.

2. Компетентний орган може дозволити оператору застосовувати періодичність, відмінну від тієї, що згадана в параграфі 1, якщо мінімальна періодичність недоступна або якщо оператор підтвердить одне з такого:

(a) на основі даних за попередні періоди, у тому числі аналітичні значення для відповідних видів палива чи матеріалів протягом звітного періоду, що безпосередньо передує поточному звітному періоду, будь-яке відхилення аналітичних значень для відповідного палива чи матеріалу не перевищує 1/3 значення невизначеності, якого оператор повинен дотримуватися стосовно визначення даних про діяльність для відповідного палива чи матеріалу;

(b) застосування встановленої періодичності призведе до необґрунтованих витрат.

Підсекція 4
Спеціальні коефіцієнти перерахунку

Стаття 36
Коефіцієнти викидів СO2

1. Оператор визначає специфічні для конкретних видів діяльності коефіцієнти викидів для викидів CO2.

2. Коефіцієнт викидів для палива, в тому числі у разі використання як вхідного матеріалу для технологічного процесу, виражають у тоннах CO2 на тераджоуль (т CO2/ТДж).

Компетентний орган може дозволити операторові використання коефіцієнта викидів для палива, вираженого у т CO2/т або т CO2/Нм-3, для викидів від спалювання, якщо використання вираженого у т CO2/ТДж коефіцієнта викидів призведе до необґрунтованих витрат або якщо можна досягти принаймні еквівалентної точності розрахованих викидів за допомогою такого коефіцієнта викидів.

3. Для перетворення вмісту вуглецю у відповідне значення пов’язаного з CO2 коефіцієнта викидів або навпаки оператор використовує коефіцієнт 3,664 т CO2/т C.

Стаття 37
Коефіцієнти окиснення та перетворення

1. Оператор використовує щонайменше рівень 1, щоб визначити коефіцієнти окиснення або перетворення. Оператор використовує значення 1 для коефіцієнта окиснення та для коефіцієнта перетворення, якщо коефіцієнт викидів враховує ефект неповного окиснення або перетворення.

Однак компетентний орган може вимагати від оператора завжди використовувати рівень 1.

2. Якщо використовують декілька видів палива на одній установці і для конкретного коефіцієнта окиснення необхідно застосувати рівень 3, оператор може звернутися до компетентного органу з проханням схвалити одне або обидва з такого:

(a) визначення одного загального коефіцієнта окиснення для всього процесу спалювання та застосування його до всіх видів палива;

(b) віднесення неповного окиснення до одного основного вихідного потоку та використання значення 1 для коефіцієнта окиснення для інших вихідних потоків.

У разі використання біомаси або змішаного палива оператор надає підтвердження того, що застосування пунктів (a) чи (b) першого підпараграфа не призведе до недооцінення викидів.

Підсекція 5
Оброблення біомаси

Стаття 38
Вихідні потоки біомаси

1. Оператор може визначати дані про діяльність щодо вихідних потоків із біомаси без застосування рівнів та надаючи аналітичні дані щодо вмісту біомаси, якщо вихідний потік складається винятково із біомаси та оператор може забезпечити, щоб він не був забруднений іншими матеріалами або видами палива.

2. Коефіцієнт викидів для біомаси повинен дорівнювати нулю.

Коефіцієнт викидів для змішаного палива чи матеріалу розраховують та про нього звітують як про попередній коефіцієнт викидів, що його визначають відповідно до статті 30, помножений на викопну фракцію палива або матеріалу.

3. Торф, ксиліт та викопні фракції змішаного палива або матеріалів не вважають біомасою.

4. Якщо фракція біомаси змішаного палива або матеріалів дорівнює або перевищує 97 % або якщо у зв’язку з обсягом викидів, пов’язаних із викопною фракцією палива або матеріалу, її вважають мінімальним вихідним потоком, компетентний орган може дозволити оператору використовувати методики без застосування рівнів, у тому числі метод енергетичного балансу, для визначення даних про діяльність та відповідних коефіцієнтів перерахунку, крім випадків, коли необхідно використати відповідне значення для віднімання CO2, що походить з біомаси, з викидів, визначених шляхом безперервного вимірювання викидів.

Стаття 39
Визначення біомаси та викопної фракції

1. Якщо з урахуванням необхідного рівня та наявності належних уставних значень, як зазначено в статті 31(1), фракцію біомаси конкретного палива або матеріалу визначають шляхом проведення аналізів, оператор визначає таку фракцію біомаси на основі відповідного стандарту й аналітичних методів, передбачених у таких стандартах, та застосовує такий стандарт лише у разі схвалення компетентним органом.

2. Якщо визначення фракції біомаси змішаного палива чи матеріалу шляхом проведення аналізу відповідно до параграфа 1 є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор ґрунтує свої розрахунки на стандартних коефіцієнтах викидів та значеннях фракції біомаси для видів змішаного палива чи матеріалів і методів оцінювання, опублікованих Комісією.

За відсутності таких стандартних коефіцієнтів та значень оператор припускає відсутність частки біомаси або подає компетентному органу на затвердження метод оцінювання. Для палива чи матеріалів, що є продуктами виробничих процесів із визначеними та простежуваними вхідними потоками, оператор може ґрунтувати таку оцінку на масовому балансі викопного вуглецю та вуглецю в біомасі, що вводять у процес та виводять з процесу.

3. Як відступ від параграфів 1 і 2 та статті 30, якщо відповідно до статей 2(j) і 15 Директиви 2009/28/ЄС видано гарантії походження для біогазу, закачаного в мережу газопостачання та у подальшому виведеного з неї, оператор не проводить аналізи для визначення фракції біомаси.

СЕКЦІЯ 3
Заснована на вимірюваннях методика

Стаття 40
Використання заснованої на вимірюваннях методики моніторингу

Оператор використовує засновані на вимірюваннях методики для всіх викидів закису азоту (N2O), як установлено в додатку IV, та для визначення кількості CO2, переміщеного відповідно до статті 49.

Окрім того, оператор може використовувати засновані на вимірюваннях методики для джерел викидів CO2, якщо він може надати докази дотримання вимог щодо рівнів, передбачених у статті 41, для кожного джерела викидів.

Стаття 41
Вимоги щодо рівнів

1. Для кожного джерела викидів, що викидає більше 5000 тонн еквіваленту CO2 на рік або яке спричиняє більше ніж 10 % від загального річного обсягу викидів установки, залежно від того, що є більшим у значенні абсолютних викидів, оператор застосовує найвищий рівень, зазначений у секції 1 додатка VIII. Для всіх інших джерел викидів оператор застосовує щонайменше рівень, що на один пункт нижчий, ніж найвищий рівень.

2. Якщо оператор може підтвердити компетентному органу, що застосування рівня, передбаченого в параграфі 1, і застосування методики розрахунку з використанням рівнів, передбачених у статті 26, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, можна використати на один рівень нижчий рівень для відповідного джерела викидів, але щонайменше рівень 1.

Стаття 42
Стандарти вимірювання та лабораторії

1. Усі вимірювання проводять із використанням методів на основі EN 14181 «Стаціонарні джерела викидів. Забезпечення якості автоматизованих вимірювальних систем», EN 15259 «Якість повітря. Вимірювання викидів від стаціонарних джерел викидів. Вимоги до вимірювальних секцій та місць, до цілі вимірювання, плану вимірювання та звітності про вимірювання» та інших відповідних стандартів EN.

Якщо такі стандарти відсутні, методи повинні ґрунтуватися на відповідних стандартах ISO, опублікованих Комісією стандартах або національних стандартах. Якщо не існує застосовних опублікованих стандартів, використовують відповідні проекти стандартів, настанови найкращих галузевих практик або інші науково обґрунтовані методики, що обмежують систематичні помилки у відборі проб та вимірюванні.

Оператор зважує всі відповідні аспекти систем безперервного вимірювання, у тому числі місце розташування обладнання, калібрування, вимірювання, забезпечення якості та контроль якості.

2. Оператор забезпечує, щоб лабораторії, що проводять вимірювання, калібрування та оцінювання відповідного обладнання для систем безперервного вимірювання викидів, були акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025 для застосування відповідних аналітичних методів або провадження відповідної діяльності з калібрування.

Якщо лабораторія не має такої акредитації, оператор забезпечує дотримання еквівалентних вимог статті 34(2) і (3).

Стаття 43
Визначення викидів

1. Оператор визначає річний обсяг викидів від джерела викидів за звітний період шляхом сумування за звітний період усіх годинних значень виміряної концентрації парникових газів, помножених на годинні значення потоку паливневого газу, де годинні значення повинні бути середніми значеннями для всіх результатів окремих вимірювань за відповідну годину роботи.

У випадку викидів CO2, оператор визначає річний обсяг викидів на основі рівняння 1, викладеного в додатку VIII. СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2.

У випадку закису азоту (N2O), оператор визначає річний обсяг викидів на основі рівняння, викладеного в підсекції B.1 секції 16 додатка IV

2. Якщо на одній установці існує декілька джерел викидів і викиди від них не можна виміряти як від одного джерела викидів, оператор вимірює викиди від таких джерел окремо та сумує результати, щоб отримати сумарний обсяг викидів конкретного газу за звітний період.

3. Оператор визначає концентрацію парникових газів у паливневому газі шляхом безперервного вимірювання в репрезентативній точці одним із таких шляхів:

(a) пряме вимірювання;

(b) у випадку високої концентрації парникових газів у паливневому газі розрахування концентрації шляхом непрямого вимірювання концентрації із застосуванням рівняння 3, викладеного в додатку VIII, та з урахуванням значень виміряної концентрації всіх інших компонентів потоку газу, як установлено в плані моніторингу оператора.

4. За доцільності, оператор визначає окремо будь-який обсяг CO2, що походить з біомаси, за допомогою заснованих на розрахунках методик моніторингу, та віднімає його від сумарних виміряних викидів CO2.

5. Оператор визначає потік паливневого газу для здійснення розрахунку за параграфом 1 одним із таких шляхів:

(a) здійснення розрахунку з використанням відповідного масового балансу, враховуючи всі важливі параметри на вході, у тому числі - для викидів CO2 - щонайменше кількість вхідного матеріалу, вхідний потік повітря та ефективність процесу, а також на виході, у тому числі щонайменше обсяг виготовлених продуктів, концентрацію O2, SO2 і NOX;

(b) визначення за допомогою безперервного вимірювання потоку в репрезентативній точці.

Стаття 44
Зведення даних

1. Оператор розраховує годинні середні значення для кожного параметра, у тому числі концентрації та потік паливневого газу, що стосується визначення викидів, за заснованою на вимірюваннях методикою, використовуючи всі результати окремих вимірювань, наявні за конкретну годину.

Якщо оператор може отримати дані за коротші референтні періоди без додаткових витрат, він використовує такі періоди для визначення річного обсягу викидів відповідно до статті 43(1).

2. Якщо обладнання для безперервного вимірювання параметра перебуває поза контролем, поза зоною досяжності або не працює протягом частини години або референтного періоду, згаданого в параграфі 1, оператор розраховує пов’язане годинне середнє значення пропорційно до решти результатів окремих вимірювань на конкретну годину або коротший референтний період за умови, що для параметра доступні щонайменше 80 % максимальної кількості результатів окремих вимірювань. Статтю 45(2)-(4) застосовують, якщо доступно менше 80 % максимальної кількості результатів окремих вимірювань.

Стаття 45
Брак даних

1. Якщо елемент вимірювального обладнання у межах системи безперервного моніторингу викидів виходить із ладу більше ніж на п’ять днів поспіль протягом будь-якого календарного року, оператор повинен без зайвих зволікань проінформувати компетентний орган і запропонувати заходи, достатні для покращення якості залученої системи безперервного моніторингу викидів.

2. Якщо дані за актуальну годину або актуальний коротший референтний період відповідно до статті 44(1) для одного або декількох параметрів заснованої на вимірюваннях методики не можуть бути надані у зв’язку із виходом обладнання з-під контролю, перебуванням поза зоною досяжності або виходом з ладу, оператор визначає значення для заміщення даних за кожну годину, яких бракує.

3. Якщо дані за актуальну годину або актуальний коротший референтний період для параметра, прямо виміряного як концентрація, не можуть бути надані, оператор розраховує значення заміщення як суму середнього значення концентрації та подвоєного стандартного відхилення, пов’язаного з таким середнім значенням, на основі рівняння 4, що в додатку VIII.

Якщо звітний період не можуть застосувати для визначення значень заміщення через істотні технічні зміни на установці, оператор узгоджує з компетентним органом репрезентативний проміжок часу для визначення середнього значення та стандартного відхилення, за можливості, тривалістю один рік.

4. Якщо дані за актуальну годину для параметра, відмінного від концентрації, не можуть бути надані, оператор отримує замінні значення такого параметра, використовуючи модель масового балансу або енергетичний баланс процесу. Оператор проводить валідацію результатів за допомогою решти виміряних за заснованою на вимірюваннях методикою параметрів та даних для нормальних умов роботи за проміжок часу такої самої тривалості, як і період, за який відсутні дані.

Стаття 46
Підтвердження за допомогою розрахунку викидів

Оператор підтверджує викиди, визначені за заснованою на вимірюваннях методикою, крім викидів закису азоту (N2O) від виробництва азотної кислоти та парникових газів, перенесених у транспортну мережу або сховище, шляхом розраховування річного обсягу викидів кожного із взятих до уваги парникових газів для тих самих джерел викидів та вихідних потоків.

Використання методики із застосуванням рівнів не вимагають.

СЕКЦІЯ 4
Спеціальні положення

Стаття 47
Установки з низьким обсягом викидів

1. Компетентний орган може дозволити оператору подати спрощений план моніторингу згідно зі статтею 13 за умови, що він управляє установкою з низьким обсягом викидів.

Перший підпараграф не застосовують до установок, де провадять діяльність, до якої включено N2O, відповідно до додатка I до Директиви 2003/87/ЄС.

2. Для цілей першого підпараграфа параграфа 1 установку вважають установкою з низьким обсягом викидів, якщо виконано щонайменше одну з таких умов:

(a) середньорічний обсяг викидів такої установки, повідомлений у верифікованих звітах про викиди за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком CO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного CO2, був менший ніж 25000 тонн еквіваленту CO2 на рік;

(b) показник середньорічного обсягу викидів, згаданий у пункті (a), відсутній або більше не може застосовуватися через зміни у межах установки або зміни в умовах функціонування установки, але річний обсяг викидів такої установки, за винятком CO2, що походить з біомаси, та перед відніманням перенесеного CO2, у наступні п’ять років буде, на основі методу консервативного оцінювання, менший ніж 25000 тонн еквіваленту CO2 на рік.

3. Оператор установки з низьким обсягом викидів не зобов’язаний подавати супровідні документи, згадані у третьому підпараграфі статті 12(1), та звітувати про вдосконалення, як зазначено у статті 69(4).

4. Як відступ від статті 27, оператор установки з низьким обсягом викидів може визначати кількість палива або матеріалу шляхом використання наявних та задокументованих даних про закупівлю та очікуваних змін у запасах. До оператора також не застосовують вимогу надати компетентному органу оцінку невизначеності, згадану в статті 28(2).

5. До оператора установки з низьким обсягом викидів не застосовують вимогу статті 28(2) визначити дані про запаси станом на початок та кінець звітного періоду, якщо сховища можуть вміщувати щонайменше 5 % річного обсягу споживання палива або матеріалу за звітний період, щоб включити відповідну невизначеність в оцінку невизначеності.

6. Як відступ від статті 26(1), оператор установки з низьким обсягом викидів може застосувати щонайменше рівень 1 для цілей визначення даних про діяльність та коефіцієнтів перерахунку для всіх вихідних джерел, окрім випадків, коли вищої точності можна досягти без додаткових витрат, без підтвердження того, що застосування вищих рівнів є технічно нездійсненним або призвело б до необґрунтованих витрат.

7. Для цілей визначення коефіцієнтів перерахунку на основі аналізів відповідно до статті 32 оператор установки з низьким обсягом викидів може використовувати будь-яку лабораторію, що є технічно компетентною та спроможною отримувати технічно обґрунтовані результати за допомогою відповідних аналітичних процедур, і надає підтвердження вжиття заходів із забезпечення якості, як зазначено у статті 34(3).

8. Якщо установка з низьким обсягом викидів, що підпадає під спрощений моніторинг, виходить за межі порогового значення, згаданого у параграфі 2, у будь-якому календарному році, її оператор повинен повідомити про це компетентний орган без зайвих зволікань.

Оператор подає без зайвих зволікань істотні зміни у плані моніторингу в розумінні пункту (b) статті 15(3) компетентному органу на затвердження.

Проте компетентний орган дозволяє оператору продовжувати спрощений моніторинг за умови, що такий оператор підтвердить компетентному органу, що порогове значення, згадане в параграфі 2, не було перевищено протягом останніх п’яти звітних періодів та не буде перевищено у наступних звітних періодах.

Стаття 48
Властивий CO2

1. Властивий CO2, переміщений на установку, в тому числі той, що міститься у природному газі або у відхідному газі, у тому числі в доменному або коксовому газах, необхідно врахувати в коефіцієнті викидів для такого палива.

2. Якщо властивий CO2 походить від видів діяльності, що їх охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС або які враховують відповідно статті 24 зазначеної Директиви, та в подальшому він переміщується з установки як компонент палива на іншу установку та для діяльності, що її охоплює зазначена Директива, то його не вважають викидами від установки, з якої він походить.

Однак якщо властивий CO2 викидають або переміщують з установки до суб’єктів, що їх не охоплює зазначена Директива, то його необхідно вважати викидами від установки, з якої він походить.

3. Оператори можуть визначати кількості властивого CO2, переміщеного з установки, на установці, з якої його переміщують, та на установці, до якої його переміщують. У такому разі кількості переміщеного та отриманого властивого CO2 повинні бути однаковими.

Якщо кількості переміщеного та отриманого CO2 не однакові, у звітах про викиди для установки, з якої переміщують, та установки, до якої переміщують, використовують арифметичне середнє значення обох виміряних значень, якщо розбіжність між значенням можна пояснити невизначеністю вимірювальних систем. У такому разі у звіті про викиди повинні зазначати про вирівнювання такого значення.

Якщо розбіжність між значеннями не можна пояснити за допомогою затвердженого діапазону невизначеності вимірювальних систем, оператори установки, з якої переміщують, та установки, до якої переміщують, вирівнюють значення шляхом застосування консервативних коригувань, що їх затверджує компетентний орган.

Стаття 49
Переміщений CO2

1. Оператор віднімає від викидів з установки будь-який обсяг CO2, який походить з викопного вуглецю у межах видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, і який установка не викидає, але:

(a) який переміщують з установки до будь-чого з такого:

(i) установки захоплення для цілей транспортування та довготривалого геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(ii) транспортної мережі для цілей довготривалого геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(iii) сховища, дозволеного згідно з Директивою 2009/31/ЄС, для цілей довготривалого геологічного зберігання;

(b) який переміщують з установки та використовують для виробництва осадженого карбонату кальцію, де використаний CO2 хімічно зв’язаний.

2. У своєму звіті про річний обсяг викидів оператор установки, з якої переміщують, зазначає ідентифікаційний номер установки, на яку переміщують, визнаний відповідно до актів, ухвалених згідно зі статтею 19(3) Директиви 2003/87/ЄС, якщо зазначена Директива охоплює установку, на яку переміщують. У всіх інших випадках оператор установки, з якої переміщують, зазначає ПІБ, адресу та контактні дані контактної особи для установки, на яку переміщують.

Перший підпараграф також застосовують до установки, на яку переміщують, у розумінні ідентифікаційного номера установки, з якої переміщують.

3. Для визначення кількості CO2, переміщеного з однієї установки на іншу установку, оператор застосовує засновану на вимірюваннях методику, в тому числі відповідно до статей 43, 44 і 45. Джерело викидів повинно відповідати точці вимірювання, а викиди повинні виражати як кількість переміщеного CO2.

Для цілей пункту (b) параграфа 1 оператор застосовує засновану на розрахунках методику.

4. Для визначення кількості CO2, переміщеного з однієї установки на іншу установку, оператор застосовує найвищий рівень, як визначено в секції 1 додатка VIII.

Однак оператор може застосувати на один нижчий рівень за умови, що він встановив, що застосування найвищого рівня, як визначено в секції 1 додатка VIII, технічно нездійсненно або призведе до необґрунтованих витрат.

Для визначення кількості CO2, що хімічно зв’язаний в осадженому карбонаті кальцію, оператор використовує джерела даних з найвищою точністю, якої можна досягти.

5. Оператори можуть визначати кількості переміщеного з установки CO2 як на установці, з якої його переміщують, так і на установці, на яку його переміщують. У таких випадках застосовують статтю 48(3).

ГЛАВА IV
МОНІТОРИНГ ВИКИДІВ ТА ДАНІ ПРО ТОННОКІЛОМЕТРИ ДЛЯ АВІАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 50
Загальні положення

1. Кожний експлуатант ПС здійснює моніторинг викидів у межах авіаційної діяльності для усіх включених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС рейсів, що їх виконує експлуатант ПС протягом звітного періоду та за які експлуатант ПС відповідальний, і звітує про такі викиди.

Для такої цілі експлуатант ПС призначає всі рейси на календарний рік відповідно до часу відправлення за Всесвітнім координованим часом (UTC).

2. Експлуатант ПС, який має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, здійснює також моніторинг даних про тоннокілометри для тих самих рейсів протягом відповідних років моніторингу.

3. З метою ідентифікації згаданого у пункті (o) статті 3 Директиви 2003/87/ЄС єдиного експлуатанта ПС, що відповідальний за рейс, використовують позивний сигнал, що використовується для цілей контролю повітряного руху. Позивним сигналом є один із таких:

(a) ідентифікатор Міжнародної організації цивільної авіації, зазначений у графі 7 плану рейсу;

(b) якщо ідентифікатор Міжнародної організації цивільної авіації для експлуатанта ПС відсутній, реєстраційні знаки ПС.

4. Якщо особа експлуатанта ПС не відома, компетентний орган вважає власника ПС експлуатантом ПС, допоки він не підтвердить особу відповідального експлуатанта ПС.

Стаття 51
Подання планів моніторингу

1. Щонайпізніше за чотири місяці до того, як експлуатант ПС розпочинає авіаційну діяльність, що її охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС, він повинен подати до компетентного органу план моніторингу для моніторингу викидів та звітування про них відповідно до статті 12.

Як відступ від першого підпараграфа, експлуатант ПС, який провадить авіаційну діяльність, що її охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС, перший раз, який не можна передбачити за чотири місяці до початку авіаційної діяльності, повинен подати план моніторингу до компетентного органу без зайвих зволікань, але не пізніше ніж через шість тижнів після здійснення такої діяльності. Експлуатант ПС надає компетентному органу достатні обґрунтування відсутності можливості подати план моніторингу за чотири місяці до початку діяльності.

Якщо згадана в статті 18a Директиви 2003/87/ЄС держава-член, що здійснює адміністрування, не відома заздалегідь, експлуатант ПС повинен без зайвих зволікань подати план моніторингу, коли з’явиться інформація про компетентний орган держави-члена, що здійснює адміністрування.

2. Якщо експлуатант ПС має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, він також подає план моніторингу для моніторингу даних про тоннокілометри та звітування про них. План моніторингу необхідно подати щонайпізніше за чотири місяці до початку одного з такого:

(a) року моніторингу, згаданого у статті 3e(1) Директиви 2003/87/ЄС, для заявок відповідно до зазначеної статті;

(b) другого календарного року періоду, вказаного в статті 3c(2) Директиви 2003/87/ЄС, для заявок відповідно до статті 3f зазначеної Директиви.

Стаття 52
Методика моніторингу викидів від авіаційної діяльності

1. Кожний експлуатант ПС визначає річний обсяг викидів CO2 від авіаційної діяльності шляхом множення річного обсягу споживання кожного виду палива, вираженого в тоннах, на відповідний коефіцієнт викидів.

2. Кожний експлуатант ПС визначає обсяг споживання палива для кожного рейсу та для кожного виду палива, у тому числі спожите допоміжною силовою установкою паливо. Для такої цілі експлуатант ПС використовує один із методів, викладених у секції 1 додатка III. Експлуатант ПС вибирає метод, який забезпечує своєчасне отримання найповніших даних із найнижчим рівнем невизначеності без понесення необґрунтованих витрат.

3. Кожний експлуатант ПС визначає кількість заправленого палива, згадану в секції 1 додатка III, на основі одного з такого:

(a) вимірювання постачальниками палива, як задокументовано в накладних на постачення палива або рахунках-фактурах для кожного рейсу;

(b) даних із бортових вимірювальних систем ПС, що їх внесено в документацію щодо маси та балансу, технічний журнал ПС або передано в електронній формі повітряним судном експлуатанту ПС.

4. Експлуатант ПС визначає кількість палива у баці, використовуючи дані з бортових вимірювальних систем ПС, що їх внесено у документацію щодо маси та балансу, технічний журнал ПС або передано в електронній формі повітряним судном експлуатанту ПС.

6. Якщо кількість заправленого палива або кількість палива, що залишилася в баках, визначено у виражених у літрах одиницях об’єму, експлуатант ПС конвертує таку кількість з об’єму в масу за допомогою значень густини. Експлуатант ПС використовує густину палива (що може бути фактичним значенням або стандартним значенням 0,8 кг/літр), яку використовують з експлуатаційних причин та причин безпеки.

Процедуру повідомлення фактичної або стандартної густини описують у плані моніторингу, покликаючись на відповідну документацію експлуатанта ПС.

7. Для цілей розрахунку, вказаного в параграфі 1, експлуатант ПС використовує уставні коефіцієнти викидів, викладені в таблиці 2 у додатку III. Для видів палива, що не зазначені у такій таблиці, експлуатант ПС визначає коефіцієнт викидів згідно зі статтею 32. Для таких видів палива чисту теплотворну здатність визначають та повідомляють як довідкову інформацію.

8. Як відступ від параграфа 7, експлуатант ПС може після схвалення компетентним органом отримати коефіцієнт викидів, або вміст вуглецю, на якому ґрунтується такий коефіцієнт, або чисту теплотворну здатність для видів палива, торгівлю якими здійснюють у комерційних цілях, із наданих постачальником палива даних про закупівлю відповідного виду палива за умови, якщо їх отримали на основі міжнародно прийнятих стандартів і коефіцієнти викидів, та якщо зазначені у таблиці 2 додатка III, не можуть застосовуватися.

Стаття 53
Спеціальні положення для біомаси

Статтю 39 відповідно застосовують до визначення фракції біомаси змішаного палива.

Незважаючи на статтю 39(2), компетентний орган дозволяє використання методики, однаково застосовної у всіх державах-членах, для визначення фракції біомаси за доцільності.

За такою методикою фракцію біомаси, чисту теплотворну здатність та коефіцієнт викидів або вміст вуглецю палива, що його використовують у зазначеній у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС авіаційній діяльності в межах системи торгівлі викидами ЄС, визначають за допомогою записів про купівлю палива.

Методика повинна ґрунтуватися на настановах, що їх надає Комісія для сприяння її узгодженого застосування в усіх державах-членах.

Оцінювання використання біопалив у авіації здійснюють відповідно до статті 18 Директиви 2009/28/ЄС.

Стаття 54
Малі джерела викидів

1. Експлуатантів ПС, які здійснюють менше ніж 243 рейси за три чотиримісячні періоди поспіль, та експлуатантів ПС, які здійснюють рейси із сумарним річним обсягом викидів, меншим ніж 25000 тонн CO2 на рік, вважають малими джерелами викидів.

2. Як відступ від статті 52, малі джерела викидів можуть оцінювати обсяг споживання палива за впровадженими Євроконтролем або іншою організацією інструментами, якщо вони здатні опрацьовувати всю відповідну інформацію про повітряний рух та уникнути будь-якого недооцінення викидів.

Застосовні інструменти можуть використовувати, лише якщо їх схвалила Комісія, у тому числі застосування коригувальних коефіцієнтів для виправлення будь-яких неточностей у методах моделювання.

3. Як відступ від статті 12, мале джерело викидів, яке має намір скористатися будь-якими інструментами, зазначеними в параграфі 2 цієї статті, може подати лише таку інформацію у плані моніторингу викидів:

(a) інформація, передбачена в пункті 1 секції 2 додатка I;

(b) дані про те, що досягнуто порогових значень для малих джерел викидів, викладених у параграфі 1 цієї статті;

(c) найменування інструмента або покликання на інструмент, як зазначено в параграфі 2 цієї статті, що його використовуватимуть для оцінювання споживання палива.

Мале джерело викидів не зобов’язане подавати супровідні документи, згадані в третьому підпараграфі статті 12(1).

4. Якщо експлуатант ПС використовує будь-які інструменти, згадані в параграфі 2, та виходить за межі порогового значення, згаданого в параграфі 1, протягом звітного року, експлуатант ПС повинен повідомити про це компетентний орган без зайвих зволікань.

Експлуатант ПС подає без зайвих зволікань істотні зміни в плані моніторингу в розумінні пункту (vi) статті 15(4)(a) компетентному органу на затвердження.

Проте компетентний орган дозволяє експлуатанту ПС продовжувати використання інструмента, згаданого в параграфі 2, за умови, що такий експлуатант ПС підтвердить компетентному органу, що порогове значення, згадане в параграфі 1, не було перевищено протягом останніх п’яти звітних періодів та не буде перевищено в наступних звітних періодах.

Стаття 55
Джерела невизначеності

1. Експлуатант ПС бере до уваги джерела невизначеності та пов’язані з ними рівні невизначеності під час обрання методики моніторингу відповідно до статті 52(2).

5. Експлуатант ПС регулярно здійснює відповідні контрольні види діяльності, у тому числі перехресні перевірки кількості заправленого палива, як вказано в рахунках-фактурах, та кількості заправленого палива, зазначеної на бортовому вимірювальному приладі, і вживає коригувальних дій, якщо спостерігаються помітні розбіжності.

Стаття 56
Визначення даних про тоннокілометри

1. Експлуатант ПС, який має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, здійснює моніторинг даних про тоннокілометри для всіх рейсів, що їх охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС, протягом відповідних для таких заявок років моніторингу.

2. Експлуатант ПС розраховує дані про тоннокілометри шляхом множення відстані, розрахованої відповідно до секції 4 додатка III та вираженої в кілометрах (км), на корисне навантаження, розраховане як сума маси вантажу, пошти, пасажирів та зареєстрованого багажу, виражена в тоннах (т).

3. Експлуатант ПС визначає масу вантажу і пошти на основі фактичної або стандартної маси, зазначеної в документації щодо маси та балансу для відповідних рейсів.

Експлуатанти ПС, які не зобов’язані вести документацію щодо маси та балансу, повинні запропонувати в плані моніторингу доцільну методику для визначення маси вантажу і пошти за виключенням маси тари палет та контейнерів, що не є корисним навантаженням та експлуатаційною масою.

4. Експлуатант ПС визначає масу пасажирів шляхом використання одного з таких рівнів:

(a) Рівень 1: складається з уставного значення 100 кг на кожного пасажира, у тому числі його зареєстрований багаж;

(b) Рівень 2: складається з маси пасажирів і зареєстрованого багажу, що міститься в документації щодо маси та балансу для кожного рейсу.

Однак обраний рівень застосовують до всіх рейсів протягом відповідних для заявок років моніторингу відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС.

ГЛАВА V
УПРАВЛІННЯ ДАНИМИ ТА КОНТРОЛЬ ДАНИХ

Стаття 57
Діяльність щодо потоку даних

1. Оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує письмові процедури для діяльності щодо потоку даних для моніторингу викидів парникових газів і звітування про них та забезпечує, щоб звіт про річний обсяг викидів, що ґрунтується на діяльності щодо потоку даних, не містив викривлень та відповідав плану моніторингу, таким письмовим процедурам та цьому Регламенту.

Якщо експлуатант ПС має намір подати заявку на безоплатні квоти відповідно до статей 3e чи 3f Директиви 2003/87/ЄС, перший підпараграф не застосовують до моніторингу даних про тоннокілометри та звітування про них.

2. Описи письмових процедур для діяльності щодо потоку даних у плані моніторингу повинні охоплювати щонайменше такі елементи:

(a) дані, зазначені в статті 12(2);

(b) ідентифікацію джерел первинних даних;

(c) кожний крок у потоці даних від первинних даних до даних про річні обсяги викидів або тоннокілометри, які повинні відображати порядок та взаємодію між видами діяльності щодо потоку даних;

(d) відповідні кроки опрацювання, пов’язані з кожною конкретною діяльністю щодо потоку даних, у тому числі формули та дані, які використовують для визначення викидів, або дані про тоннокілометри;

(e) відповідні застосовані електронні системи опрацювання та зберігання даних та взаємодія між такими системами й іншими способами введення даних, у тому числі введення даних вручну;

(f) спосіб внесення результатів діяльності щодо потоку даних.

Стаття 58
Система контролю

1. Оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує дієву систему контролю для забезпечення того, щоб звіт про річний обсяг викидів та, у відповідних випадках, звіт про тоннокілометри, підготовлений на основі діяльності щодо потоку даних, не містив викривлень та відповідав плану моніторингу та цьому Регламенту.

2. Система контролю, згадана в параграфі 1, повинна складатися з такого:

(a) оцінки оператора або експлуатанта ПС властивих ризиків та контрольних ризиків;

(b) письмових процедур, що стосуються контрольних видів діяльності, які повинні зменшити встановлені ризики.

3. Письмові процедури, що стосуються контрольних видів діяльності, які згадані в параграфі 2, повинні включати щонайменше:

(a) забезпечення якості вимірювального обладнання;

(b) забезпечення якості системи інформаційних технологій, яку використовують для діяльності щодо потоку даних, у тому числі комп’ютерні технології контролю процесу;

(c) розподіл обов’язків у межах діяльності щодо потоку даних та контрольних видів діяльності, а також управління необхідними компетенціями;

(d) внутрішні огляди та валідацію даних;

(e) виправлення та коригувальні дії;

(f) контроль процесів, що передали на аутсорсинг;

(g) ведення обліку та документації, у тому числі управління версіями документів.

4. Оператор або експлуатант ПС здійснює моніторинг дієвості системи контролю, у тому числі шляхом проведення внутрішніх оглядів та врахування даних верифікатора, отриманих під час верифікації звітів про річний обсяг викидів та, у відповідних випадках, звітів про дані про тоннокілометри, що її провели згідно з Регламентом (ЄС) № 600/2012.

Якщо виявляють, що система контролю не дієва або не сумірна зі встановленими ризиками, оператор або експлуатант ПС повинен вживати заходів для покращення системи контролю, оновлення плану моніторингу або базових письмових процедур для діяльності щодо потоку даних, оцінювання ризиків та контрольних видів діяльності залежно від випадку.

Стаття 59
Забезпечення якості

1. МЗ Для цілей пункту (a) статті 58(3) оператор повинен забезпечити калібрування, регулювання та перевірку відповідного вимірювального обладнання на регулярній основі, у тому числі перед використанням, а також перевірку за стандартами вимірювання, що простежувано пов’язані з міжнародними стандартами вимірювання, за наявності таких, відповідно до вимог цього Регламенту та пропорційно до встановлених ризиків.

Якщо компоненти вимірювальних систем не можна відкалібрувати, оператор зазначає їх у плані моніторингу та пропонує альтернативні контрольні види діяльності.

Якщо виявляють, що обладнання не відповідає вимогам щодо продуктивності, оператор повинен невідкладно вжити необхідних коригувальних дій.

2. Щодо систем безперервного вимірювання викидів оператор здійснює забезпечення якості на основі стандартного забезпечення якості автоматизованих вимірювальних систем (EN 14181), у тому числі паралельні вимірювання за допомогою стандартних референтних методів щонайменше раз на рік, що його проводить компетентний персонал.

Якщо для такого забезпечення якості необхідні значення гранично допустимих викидів як обов’язкові параметри для основи калібрування та перевірки продуктивності, необхідно використовувати середньорічну концентрацію парникового газу на годину замість значень гранично допустимих викидів. Якщо оператор виявляє будь-яку невідповідність вимогам щодо забезпечення якості, у тому числі необхідність повторного калібрування, він повинен повідомити такі обставини компетентному органу та вжити коригувальних дій без зайвих зволікань.

Стаття 60
Забезпечення якості інформаційної технології

Для цілей пункту (b) статті 58(3) оператор або експлуатант ПС забезпечує проектування, документування, випробування, впровадження, контроль та технічне обслуговування системи інформаційних технологій у спосіб, що уможливлює опрацювання надійних, точних та своєчасних даних відповідно до встановлених ризиків згідно з пунктом (a) статті 58(2).

Контроль системи інформаційних технологій охоплює контроль доступу, контроль резервного копіювання, відновлення, планування безперебійної роботи та безпеки.

Стаття 61
Розподіл обов’язків

Для цілей пункту (b) статті 58(3) оператор або експлуатант ПС призначає відповідальних осіб для всіх видів діяльності щодо потоку даних та всіх контрольних видів діяльності так, щоб розподілити несумісні обов’язки. За відсутності інших контрольних видів діяльності він забезпечує для всіх видів діяльності щодо потоку даних, сумірних зі встановленими властивими ризиками, підтвердження всіх відповідних даних та інформації щонайменше однією особою, яку не залучали до визначення та записування такої інформації або таких даних.

Оператор або експлуатант ПС здійснює управління необхідними компетенціями для виконання відповідних обов’язків, у тому числі відповідне закріплення обов’язків, навчання та оцінювання працівників.

Стаття 62
Внутрішні огляди та валідація даних

1. Для цілей пункту (d) статті 58(3) та на основі властивих ризиків і контрольних ризиків, встановлених під час оцінювання ризиків, згаданого в пункті (a) статті 58(2), оператор або експлуатант ПС здійснює огляд та валідацію даних, отриманих у результаті діяльності щодо потоку даних, згаданої у статті 57.

Такі огляд та валідація даних повинні включати щонайменше:

(a) перевірку повноти даних;

(b) порівняння даних, які оператор або експлуатант ПС отримував, моніторив та про які звітував, за декілька років;

(c) порівняння даних та значень, отриманих із різних операційних систем збору даних, у тому числі, у відповідних випадках, таке порівняння:

(i) порівняння даних про закупівлю палива або матеріалу з даними про зміни у запасах та даними про споживання щодо застосовних вихідних потоків;

(ii) порівняння коефіцієнтів перерахунку, визначених шляхом проведення аналізу, розрахованих або отриманих від постачальника палива або матеріалу, з національними або міжнародними референтними коефіцієнтами порівнянних видів палива або матеріалів;

(iii) порівняння даних про викиди, отриманих на основі заснованих на вимірюваннях методик, та результатів підтверджувального розрахунку відповідно до статті 46;

(iv) порівняння зведених даних та неопрацьованих даних.

2. Оператор або експлуатант ПС забезпечує, наскільки це можливо, завчасне повідомлення критеріїв для відхилення даних як частину огляду та валідації. Для такої цілі критерії для відхилення даних визначають у документації відповідних письмових процедур.

Стаття 63
Виправлення та коригувальні дії

1. Якщо встановлюють, що будь-яка частина діяльності щодо потоку даних, згаданої у статті 57, або контрольних видів діяльності, згаданих у статті 58, не функціонує дієво або функціонує за межами, встановленими у документації процедур для такої діяльності щодо потоку даних або таких контрольних видів діяльності, оператор або експлуатант ПС вносять відповідні виправлення або коригують відхилені дані, уникаючи разом з цим недооцінення викидів.

2. Для цілей параграфа 1, оператор або експлуатант ПС переходить до здійснення всіх таких кроків:

(a) оцінювання достовірності результатів застосовних кроків у межах діяльності щодо потоку даних, згаданої у статті 57, або контрольних видів діяльності, згаданих у статті 58;

(b) встановлення причини відповідного збою в роботі або помилки;

(c) реалізація належних коригувальних дій, у тому числі коригування будь-яких відповідних даних у звіті про викиди або у звіті про тоннокілометри, залежно від випадку.

3. Оператор або експлуатант ПС здійснює виправлення або коригувальні дії відповідно до параграфа 1 цієї статті так, щоб вони враховували властиві ризики та контрольні ризики, встановлені під час оцінювання ризиків, згаданого в статті 58.

Стаття 64
Процеси, що передали на аутсорсинг

Якщо оператор або експлуатант ПС передає на аутсорсинг один або декілька видів діяльності щодо потоку даних, згаданих у статті 57, або контрольних видів діяльності, згаданих у статті 58, оператор або експлуатант ПС переходить до здійснення всіх таких кроків:

(a) перевірка якості переданих на аутсорсинг видів діяльності щодо потоку даних та контрольних видів діяльності згідно з цим Регламентом;

(b) визначення доцільних вимог щодо результатів переданих на аутсорсинг процесів та методів, застосованих у цих процесах;

(c) перевірка якості результатів та методів, згаданих у пункті (b) цієї статті;

(d) забезпечення виконання переданих на аутсорсинг видів діяльності так, щоб вони враховували властиві ризики та контрольні ризики, встановлені під час оцінювання ризиків, згаданого в статті 58.

Стаття 65
Робота з нестачею даних

1. Якщо відсутні дані, необхідні для визначення викидів з установки, оператор використовує доцільний метод оцінювання для визначення консервативних замінних даних для відповідного періоду та відсутнього параметра.

Якщо оператор не виклав метод оцінювання у письмовій процедурі, він створює таку письмову процедуру та подає на затвердження компетентному органу відповідні зміни у плані моніторингу відповідно до статті 15.

2. Якщо відсутні дані, необхідні для визначення викидів експлуатанта ПС для одного рейсу або декількох рейсів, експлуатант ПС використовує замінні дані для відповідного періоду, розраховані за альтернативним методом, визначеним у плані моніторингу.

Якщо не можливо встановити замінні дані відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, експлуатант ПС може оцінити викиди від такого рейсу або таких рейсів на основі обсягу споживання палива, визначеного за допомогою інструменту, згаданого в статті 54(2).

Якщо кількість рейсів із відсутніми даними, про що йдеться в перших двох підпараграфах, перевищує 5 % відзвітованих річних рейсів, оператор повідомляє компетентний орган про це без зайвих зволікань та вживає коригувальних дій для удосконалення методики моніторингу.

Стаття 66
Записи та документація

1. Оператор або експлуатант ПС зберігає записи всіх відповідних даних та інформації, у тому числі інформації, зазначеної в додатку IX, щонайменше 10 років.

Задокументовані та заархівовані дані моніторингу повинні давати змогу верифікувати звіти про річний обсяг викидів або даних про тоннокілометри відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012. Повідомлені оператором або експлуатантом ПС дані, що містяться в електронній системі звітності та управління даними, визначеній компетентним органом, можуть вважати такими, що їх зберігає оператор або експлуатант ПС, якщо він може отримати доступ до таких даних.

2. Оператор або експлуатант ПС забезпечує наявність відповідних документів, коли та де вони необхідні для провадження діяльності щодо потоку даних та контрольних видів діяльності.

Оператор або експлуатант ПС надає у відповідь на запит документи компетентному органу та верифікатору, який проводить верифікацію звіту про викиди та звіту з даними про тоннокілометри відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012.

ГЛАВА VI
ВИМОГИ ЩОДО ЗВІТУВАННЯ

Стаття 67
Строки звітування та обов’язки зі звітування

1. Оператор або експлуатант ПС повинен подавати до компетентного органу до 31 березня кожного року звіт про викиди, який охоплює річний обсяг викидів за звітний період та який верифіковано відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012.

Проте компетентні органи можуть вимагати від оператора або експлуатанта ПС подати верифікований звіт про річний обсяг викидів раніше ніж 31 березня, але не раніше ніж 28 лютого.

2. Якщо експлуатант ПС вирішує подати заявку на безоплатні квоти на викиди відповідно до статті 3e або 3f Директиви 2003/87/ЄС, експлуатант ПС повинен подати до компетентного органу до 31 березня року, наступного за роком моніторингу, згаданим у статті 3e або 3f зазначеної Директиви, звіт з даними про тоннокілометри, який охоплює дані про тоннокілометри за рік моніторингу та який верифіковано відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012.

3. Звіти про річний обсяг викидів та звіти з даними про тоннокілометри повинні містити щонайменше інформацію, зазначену в додатку X.

Стаття 68
Форс-мажорні обставини

1. Якщо експлуатант ПС не може надати верифіковані дані про тоннокілометри компетентному органу до встановленого терміну подання відповідно до статті 3e(1) Директиви 2003/87/ЄС через серйозні та непередбачувані обставини поза його контролем, такий експлуатант ПС повинен подати до компетентного органу для цілей такого надання найкращі дані про тоннокілометри, які можуть бути наявні за таких обставин, у тому числі дані, за необхідності, на основі достовірних оцінок.

2. Якщо виконано умови, встановлені в параграфі 1, держава-член повинна для цілей заявки, згаданої в статті 3e(1) Директиви 2003/87/ЄС, та відповідно до параграфа 2 зазначеної статті подати Комісії дані, отримані щодо відповідного експлуатанта ПС, разом із поясненням обставин, що привели до відсутності верифікованого відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012 звіту.

Комісія та держави-члени використовують такі дані для цілей статті 3e(3) і (4) Директиви 2003/87/ЄС.

3. Якщо держава-член подає дані, отримані щодо відповідного експлуатанта ПС, Комісії відповідно до параграфа 2 цієї статті, відповідний експлуатант ПС повинен забезпечити верифікацію поданих даних про тоннокілометри відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012 якнайшвидше та у будь-якому разі після припинення обставин, згаданих у параграфі 1 цієї статті.

Експлуатант ПС подає без зайвих зволікань верифіковані дані до компетентного органу.

Відповідний компетентний орган зменшує та опубліковує переглянуті виділені безоплатні квоти для експлуатанта ПС відповідно до статті 3e(4) Директиви 2003/87/ЄС у відповідних випадках. Розмір відповідних виділених квот не збільшують. Якщо застосовно, експлуатант ПС повертає будь-які надлишкові квоти, отримані відповідно до статті 3e(5) зазначеної Директиви.

4. Компетентний орган застосовує дієві заходи, щоб забезпечити виконання відповідним експлуатантом ПС його обов’язків відповідно до параграфа 3.

Стаття 69
Звітування про удосконалення методики моніторингу

1. Кожний оператор або експлуатант ПС регулярно перевіряє можливість удосконалення застосованої методики моніторингу.

Оператор установки повинен подавати компетентному органу на затвердження звіт, що містить інформацію, згадану в параграфі 2 чи 3, залежно від випадку, до такої дати:

(a) для установки категорії A до 30 червня кожні чотири роки;

(b) для установки категорії B до 30 червня кожні два роки;

(c) для установки категорії C до 30 червня кожного року.

Проте компетентний орган може встановити альтернативну дату для подання звіту, але не пізніше ніж 30 вересня того самого року.

2. Якщо оператор не застосовує щонайменше рівні, передбачені у першому підпараграфі статті 26(1) та в статті 41(1), оператор надає обґрунтування того, чому застосування необхідного рівня є технічно нездійсненним або спричинило б необґрунтовані витрати.

Проте якщо виявлено докази того, що заходи, необхідні для досягнення таких рівні, стали технічно здійсненними та більше не призводитимуть до необґрунтовних витрат, оператор повідомляє компетентний орган про доцільні зміни у плані моніторингу відповідно до статті 15 та подає пропозиції для реалізації відповідних заходів та строки такої реалізації.

3. Якщо оператор застосовує резервну методику моніторингу, згадану в статті 22, оператор надає обґрунтування того, чому застосування щонайменше рівня 1 для одного або більше другорядних чи основних вихідних потоків є технічно нездійсненним або спричинило б необґрунтовні витрати.

Проте якщо виявлено докази того, що заходи, необхідні для досягнення щонайменше рівня 1 для таких вихідних потоків, стали технічно здійсненними та більше не призводитимуть до необґрунтовних витрат, оператор повідомляє компетентний орган про доцільні зміни у плані моніторингу відповідно до статті 15 та подає пропозиції для реалізації відповідних заходів та строки такої реалізації.

4. Якщо у верифікаційному звіті відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012 зазначено вагомі невідповідності або рекомендації для удосконалень відповідно до статей 27, 29 і 30 зазначеного Регламенту, оператор або експлуатант ПС повинен подати до компетентного органу на затвердження звіт до 30 червня року, у якому верифікатор видав верифікаційний звіт. У звіті описують, як та коли оператор або експлуатант ПС усунув невідповідності, що їх визначив верифікатор, або планує їх усунути та реалізувати рекомендовані вдосконалення.

Якщо застосовно, такий звіт можуть об’єднати зі звітом, згаданим у параграфі 1 цієї статті.

Якщо рекомендовані вдосконалення не приводять до вдосконалення методики моніторингу, оператор або експлуатант ПС надає обґрунтування такого. Якщо рекомендовані вдосконалення спричиняють необґрунтовані витрати, оператор або експлуатант ПС надає докази необґрунтованого характеру витрат.

Стаття 70
Визначення викидів компетентним органом

1. Компетентний орган здійснює консервативне оцінювання викидів установки або експлуатанта ПС у будь-якій із таких ситуацій:

(a) оператор або експлуатант ПС не подав верифікований звіт про річний обсяг викидів до дати, передбаченої у статті 67(1);

(b) верифікований звіт про річний обсяг викидів, згаданий у статті 67(1), не відповідає вимогам цього Регламенту;

(c) звіт про річний обсяг викидів оператора або експлуатанта ПС не верифіковано згідно з Регламентом (ЄС) № 600/2012.

2. Якщо верифікатор зазначив у верифікаційному звіті згідно з Регламентом (ЄС) № 600/2012 наявність несуттєвих викривлень, що їх не виправив оператор або експлуатант ПС до видання верифікаційного висновку, компетентний орган оцінює такі викривлення та здійснює консервативне оцінювання викидів установки або експлуатанта ПС у відповідних випадках. Компетентний орган повідомляє оператора або експлуатанта ПС про те, чи необхідно внести у звіт про викиди виправлення та які виправлення необхідно внести. Оператор або експлуатант ПС надає таку інформацію верифікатору.

3. Держави-члени організовують ефективний обмін інформацією між компетентними органами, відповідальними за затвердження планів моніторингу, та компетентними органами, відповідальними за прийняття звітів про річний обсяг викидів.

Стаття 71
Доступ до інформації

Компетентний орган надає громадськості доступ до звітів про викиди, які такий орган зберігає, відповідно до національних правил, ухвалених згідно з Директивою 2003/4/ЄС. Щодо застосування винятків, як зазначено у статті 4(2)(d) зазначеної Директиви, оператори або експлуатанти ПС можуть зазначати у своїх звітах, яку інформацію вони вважають комерційно важливою.

Стаття 72
Округлення даних

1. Загальний річний обсяг викидів повідомляють як значення, округлені до тонн CO2 або еквіваленту CO2;

Тоннокілометри повідомляють як округлені значення тоннокілометрів.

2. Усі змінні величини, що їх використовують для розрахування обсягу викидів, округляють так, щоб вони включали всі істотні розряди для цілей розрахування обсягу викидів та звітування про них.

3. Усі дані щодо рейсів округляють так, щоб вони включали всі істотні розряди для цілей розрахування відстані й корисного навантаження відповідно до статті 56 та звітування про дані про тоннокілометри.

Стаття 73
Забезпечення узгодженості з іншою звітністю

Кожну зазначену в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС діяльність, що її провадить оператор або експлуатант ПС, позначають кодами, якщо застосовно, з таких схем звітності:

(a) Спільний формат звітності для національних систем інвентаризації парникових газів, як затверджено відповідними органами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

(b) ідентифікаційний номер установки в Європейському реєстрі викидів і перенесення забруднювачів згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 166/2006 (6);

(c) діяльність з інтегрованого запобігання забрудненню та його контролю за додатком I до Регламенту (ЄС) № 166/2006;

(d) код NACE згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1893/2006 (7).

ГЛАВА VII
ВИМОГИ ЩОДО ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Стаття 74
Формати електронного обміну даними

1. Держави-члени можуть вимагати від оператора або експлуатанта ПС використовувати електронні шаблони або конкретні формати файлів для подання планів моніторингу та змін у плані моніторингу, а також для подання звітів про річний обсяг викидів, звітів з даними про тоннокілометри, верифікаційних звітів та звітів про вдосконалення.

Такі шаблони або специфікації форматів файлів, створені державами-членами, повинні містити щонайменше інформацію, яка міститься в електронних шаблонах або специфікаціях форматів файлів, опублікованих Комісією.

2. Під час створення шаблонів або специфікацій форматів файлів, згаданих у параграфі 1, держави-члени можуть обрати один або обидва з таких варіантів:

(a) специфікації форматів файлів із застосуванням стандартизованої мови електронної звітності (далі - «мова звітності системи торгівлі викидами ЄС») на основі XML для використання у зв’язку з передовими автоматизованими системами;

(b) шаблони, опубліковані у формі, придатній для використання в стандартному офісному програмному забезпеченні, у тому числі електронні таблиці та файли текстового процесора.

Стаття 75
Використання автоматизованих систем

1. Якщо держава-член обирає використання автоматизованих систем для електронного обміну даними на основі мови звітності системи торгівлі викидами ЄС відповідно до пункту (a) статті 74(2), такі системи повинні економічно ефективно забезпечувати через реалізацію технологічних заходів відповідно до поточного стану технології:

(a) цілісність даних, запобігаючи зміні електронних повідомлень під час передання;

(b) конфіденційність даних за допомогою технік безпеки, у тому числі методи шифрування, у такий спосіб, щоб дані були доступні лише особі, для якої вони призначені, і щоб неуповноважені особи не могли перехопити жодних даних;

(c) автентичність даних у такий спосіб, щоб встановити та верифікувати особи відправника та отримувача даних;

(d) невідмовність від даних у такий спосіб, щоб одна сторона транзакції не могла заперечити отримання транзакції, а інші сторона не могла заперечити відправлення транзакції, шляхом застосування методів, таких як метод підписування, або незалежного аудиту захисних інструментів системи.

2. Будь-які автоматизовані системи, що їх використовують держави-члени на основі звітності системи торгівлі викидами ЄС для спілкування між компетентним органом, оператором та експлуатантом ПС, а також верифікатором та органом акредитації у розумінні Регламенту (ЄС) № 600/2012, повинні відповідати таким нефункціональним вимогам шляхом реалізації технологічних заходів відповідно до поточного стану технології:

(a) контроль доступу в такий спосіб, щоб доступ до системи мали лише уповноважені особи та неуповноважені особи не могли зчитувати, записувати або оновлювати дані, шляхом реалізації технологічних заходів, щоб досягти такого:

(i) обмеження фізичного доступу до апаратного забезпечення, на якому автоматизовані системи проходять через фізичні бар’єри;

(ii) обмеження логічного доступу до автоматизованих систем шляхом використання технології для ідентифікації, автентифікації та авторизації;

(b) наявність у такий спосіб, щоб забезпечити доступність даних навіть через значний період часу та після впровадження можливого нового програмного забезпечення;

(c) аудиторський слід у такий спосіб, щоб забезпечити можливість постійно знаходити та аналізувати зміни до даних ретроспективно.

ГЛАВА VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 76
Скасування Рішення 2007/589/ЄС та перехідні положення

1. Рішення 2007/589/ЄС скасовано.

2. Положення Рішення 2007/589/ЄС продовжують застосовувати до моніторингу викидів, звітування про них і їх верифікації та, якщо застосовно, до даних про діяльність до 1 січня 2013 року.

Стаття 77
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному вістку Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2013 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

ДОДАТОК I

Мінімальний зміст плану моніторингу (стаття 12 (1))

1. Мінімальний зміст плану моніторингу для установок

План моніторингу для установки повинен містити щонайменше таку інформацію:

(1) загальна інформація щодо установки:

(a) опис установки та видів діяльності, які провадять на установці та які підлягають моніторингу, що охоплює перелік джерел викидів та вихідних потоків, які підлягають моніторингу, для кожного виду діяльності, який провадять на установці, та відповідає таким критеріям:

(i) опис повинен бути достатнім для підтвердження відсутності нестачі даних та подвійного обліку викидів;

(ii) необхідно додати просту діаграму джерел викидів, вихідних потоків, точок відбору проб і вимірювального обладнання, якщо її вимагає компетентний орган або якщо наявність такої діаграми спрощує описування установки або покликання на джерела викидів, вихідні потоки, вимірювальні прилади та будь-які інші частини установки, які стосуються методики моніторингу, у тому числі діяльність щодо потоку даних та контрольні види діяльності;

(b) опис процедури управління розподілом обов’язків із моніторингу та звітування в межах установки та процедури управління компетенціями відповідального персоналу;

(c) опис процедури регулярного оцінювання адекватності плану моніторингу, що охоплює щонайменше таке:

(i) перевірку переліку джерел викидів та вихідних потоків, забезпечення повноти переліку джерел викидів та вихідних потоків і внесення у план моніторингу всіх відповідних змін у характері та функціонуванні установки;

(ii) оцінювання відповідності пороговим значенням невизначеності для даних про діяльність та інших параметрів, якщо застосовно, для застосованих рівнів для кожного вихідного потоку і джерела викидів;

(iii) оцінювання можливих заходів для вдосконалення застосованої методики моніторингу;

(d) опис письмових процедур, які стосуються діяльності щодо потоку даних відповідно до статті 57, у тому числі, у відповідних випадках, діаграма для роз’яснення;

(d) опис письмових процедур для контрольних видів діяльності, організованих відповідно до статті 58;

(f) якщо застосовно, інформація про відповідні зв’язки з видами діяльності, що їх провадять у межах схем екологічного управління та аудиту Співтовариства, запроваджених відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1221/2009 (-8), систем, що їх охоплює згармонізований стандарт ISO 14001:2004, або інших систем екологічного управління, у тому числі інформація про процедури та заходи контролю щодо моніторингу викидів парникових газів та звітування про них;

(g) номер версії плану моніторингу;

(2) детальний опис заснованих на розрахунках методик, у випадку їх застосування, що охоплює таке:

(a) детальний опис застосованої заснованої на розрахунках методики, у тому числі перелік використаних вхідних даних та формул розрахунків, перелік застосованих рівнів для даних про діяльність та всіх відповідних коефіцієнтів перерахунку для кожного вихідного потоку, що підлягає моніторингу;

(b) якщо застосовно та якщо оператор має намір скористатися спрощенням для другорядних вихідних потоків та мінімальних вихідних потоків, категоризація вихідних потоків на основні, другорядні та мінімальні;

(c) опис застосованих вимірювальних систем та їхнього діапазону вимірювання, встановленої невизначеності та точного місця розташування вимірювальних приладів, які використовуватимуть для кожного з вихідних потоків, що підлягають моніторингу;

(d) якщо застосовно, уставні значення, що їх використовують для коефіцієнтів перерахунку, із зазначенням джерела коефіцієнта або відповідного джерела, з якого періодично отримуватимуть уставний коефіцієнт, для кожного із вихідних потоків;

(e) якщо застосовно, перелік методів аналізу, які використовуватимуть для визначення всіх відповідних коефіцієнтів перерахунку для кожного із вихідних потоків, та опис письмових процедур проведення таких аналізів;

(f) якщо застосовно, опис процедури, що лежить в основі плану відбору проб для відбору проб палива або матеріалів для аналізу та процедури, яку використовують для перегляду адекватності плану відбору проб;

(g) якщо застосовно, перелік лабораторій, залучених до проведення відповідних аналітичних процедур та, якщо лабораторія не акредитована, як зазначено в статті 34(1), опис процедур, що їх використовують для підтвердження відповідності еквівалентним вимогам за статтею 34(2) і (3);

(3) якщо застосовуватимуть резервну методику моніторингу відповідно до статті 22, детальний опис застосованої методики моніторингу для всіх вихідних потоків або джерел викидів, для яких не використовують методику із застосуванням рівнів, та опис письмової процедури, що їх використовують для аналізу пов’язаної невизначеності, який необхідно провести;

(4) детальний опис заснованих на вимірюваннях методик, у випадку їх застосування, що охоплює таке:

(a) опис методу вимірювання, у тому числі опис усіх письмових процедур, що стосуються вимірювання, і таке:

(i) будь-які формули розрахунку, що їх використовують для зведення даних і для визначення річного обсягу викидів із кожного джерела викидів;

(ii) метод визначення можливості розрахування актуальних годин або коротших референтних періодів для кожного параметра та для заміни відсутніх даних відповідно до статті 45;

(b) перелік усіх відповідних точок викидів під час нормального режиму функціонування та під час фази обмеженого функціонування і перехідної фази, у тому числі періоди аварійного простою або фази введення в експлуатацію, який доповнюють діаграмою технологічного процесу на запит компетентного органу;

(c) якщо потік паливневого газу визначають шляхом здійснення розрахунку, опис письмової процедури здійснення такого розрахунку для кожного джерела викидів, моніторинг якого проводять за заснованою на вимірюваннях методикою;

(d) перелік усього відповідного обладнання із зазначенням його періодичності вимірювання, діапазону дії та невизначеності;

(e) перелік застосованих стандартів та будь-яких відхилень від таких стандартів;

(f) опис письмової процедури здійснення підтверджувальних розрахунків відповідно до статті 46, якщо застосовно;

(g) опис методу, за яким необхідно визначити CO2, що походить із біомаси, та відняти від виміряних викидів CO2, та опис письмової процедури, яку використовують для такої цілі, якщо застосовно;

(5) окрім вимог, установлених у пункті 4, детальний опис методики моніторингу викидів N2O, якщо їх моніторинг здійснюють, за доцільності у формі опису застосованої письмової процедури, у тому числі опис такого:

(a) методу та параметрів, що їх використовують для визначення кількості матеріалу, що споживають у процесі виробництва, та максимальної кількості матеріалу, що споживають за повної потужності;

(b) методу та параметрів, що їх використовують для визначення кількості продукту, яку виробляють за годину та вираженої як кількість азотної кислоти (100 %), адипінової кислоти (100 %), капролактаму, гліоксалю та гліоксалової кислоти за годину відповідно;

(c) методу та параметрів, що їх використовують для визначення концентрації N2O у паливневому газі кожного джерела викидів, його діапазону дії та невизначеності, деталей про альтернативні методи, які застосовуватимуть, якщо концентрація вийде за межі діапазону дії, та ситуації, коли таке може статися;

(d) методу розрахунку, що його використовують для визначення викидів N2O з періодичних непристосованих джерел під час виробництва азотної кислоти, адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалової кислоти;

(е) способу або міри експлуатації установки зі змінним навантаженням та способу здійснення оперативного управління;

(f) методу та будь-яких формул розрахунку, що їх використовують для визначення річного обсягу викидів N2O та відповідних значень еквіваленту CO2 для кожного джерела викидів;

(g) інформацію про умови технологічного процесу, які відхиляються від нормального режиму роботи, зазначення ймовірної періодичності настання та тривалості таких умов, а також зазначення обсягу викидів N2O за час існування відхильних умов технологічного процесу, таких як збій у роботі очисного обладнання;

(6) детальний опис методики моніторингу перфторвуглецю з виробництва первинного алюмінію, за доцільності, у формі опису застосованої письмової процедури, у тому числі опис такого:

(a) якщо застосовно, дат вимірювання для визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів SEFCF4 або OVC і FC2F6 та графіка повторювання такого визначення у майбутньому;

(b) якщо застосовно, протоколу, в якому описано процедуру, що її використовують для визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів CF4 і C2F6, у якому показано, що вимірювання здійснювали та здійснюватимуть достатньо довгий час для наближення вимірюваних значень, але щонайменше 72 години;

(c) якщо застосовно, методику для визначення ефективності вловлювання спонтанних викидів на установках для виробництва первинного алюмінію;

(d) опису типу електролізера та типу анода;

(7) детальний опис методики моніторингу переміщення властивого CO2 як частини палива відповідно до статті 48 або переміщення CO2 відповідно до статті 49, за доцільності, у формі опису застосованої письмової процедури, у тому числі опис такого:

(a) якщо застосовно, місця розташування обладнання для вимірювання температури і тиску в межах транспортної мережі;

(b) якщо застосовно, процедур запобігання витокам із транспортних мереж, виявляння та кількісного оцінювання таких витоків;

(c) у випадку транспортних мереж, процедур, які ефективно забезпечують переміщення CO2 лише на установки, у яких є дійсний дозвіл на викиди парникових газів або на яких проводять відповідно до статті 49 дієвий моніторинг та облік будь-якого CO2, який викидають;

(d) ідентифікації установок, з яких переміщують та на які переміщують, за ідентифікаційним номером установки, визнаним згідно з Регламентом (ЄС) № 1193/2011;

(e) якщо застосовно, опису систем безперервного вимірювання, що їх використовують у точках переміщення CO2 між установками, з яких переміщують CO2 згідно зі статтею 48 чи 49;

(e) якщо застосовно, опису методу консервативного оцінювання, що його використовують для визначення фракції біомаси переміщеного CO2 згідно зі статтею 48 чи 49;

(g) якщо застосовно, методики кількісного оцінювання викидів або CO2, що вивільняється в товщу води із можливих витоків, а також застосованих та потенційно адаптованих методик кількісного оцінювання фактичних викидів або CO2, що вивільняється в товщу води із витоків, як зазначено у секції 23 додатка IV.

2. Мінімальний зміст плану моніторингу викидів від авіаційної діяльності

1. План моніторингу повинен містити таку інформацію щодо всіх експлуатантів ПС:

(a) ідентифікаційні дані експлуатанта ПС, позивний сигнал або інший унікальний ідентифікатор, що його використовують для цілей контролю повітряного руху, контактні дані експлуатанта ПС або відповідальної особи, контактну адресу, державу-члена, яка здійснює адміністрування, компетентний орган, який здійснює адміністрування;

(b) початковий перелік типів повітряних суден в його парку, що функціонує на момент подання плану моніторингу, та кількість повітряних суден за типом, приблизний перелік додаткових типів повітряних суден, використання яких передбачають, у тому числі, за наявності, запланована кількість повітряних суден за типом та вихідні потоки (типи палива), пов’язані з кожним типом повітряних суден;

(c) опис процедур, систем та обов’язків, що їх використовують для оновлення повноти переліку джерел викидів за рік моніторингу з метою забезпечення повноти моніторингу викидів від власних і орендованих повітряних суден та звітності про них;

(d) опис процедур, що їх використовують для моніторингу повноти переліку рейсів, які виконують за унікальним ідентифікатором у парі аеродромів, та процедур, що їх використовують для визначення того, чи додаток I до Директиви 2003/87/ЄС охоплює рейси, для цілей забезпечення повноти переліку рейсів та уникнення подвійного обліку;

(e) опис процедури управління обов’язками та їх розподілення для моніторингу та звітування і процедури управління компетенціями відповідального персоналу;

(f) опис процедури регулярного оцінювання адекватності плану моніторингу, в тому числі будь-які потенційні заходи для вдосконалення методики моніторингу та пов’язані застосовані процедури;

(g) опис письмових процедур, які стосуються щодо потоку даних відповідно до статті 57, у тому числі, у відповідних випадках, діаграма для роз’яснення;

(h) опис письмових процедур для контрольних видів діяльності, організованих відповідно до статті 58;

(i) якщо застосовно, інформація про відповідні зв’язки з видами діяльності, що їх провадять у межах схем екологічного управління та аудиту Співтовариства, систем, що їх охоплює згармонізований стандарт ISO 14001:2004, або інших систем екологічного управління, у тому числі інформація про процедури та заходи контролю щодо моніторингу викидів парникових газів та звітування про них;

(j) номер версії плану моніторингу.

2. План моніторингу повинен містити інформацію щодо експлуатанта ПС, що не є малим джерелом викидів згідно зі статтею 54(1) або який не має наміру використовувати інструмент малого джерела викидів згідно зі статтею 54 (2):

(a) опис письмової процедури, що її використовуватимуть для визначення методики моніторингу для додаткових типів повітряних суден, які експлуатант ПС передбачає використовувати;

(b) опис письмових процедур моніторингу споживання палива кожним повітряним судном, у тому числі:

(i) обрана методика (метод A чи метод B) для розрахування обсягу споживання палива; якщо той самий метод не застосовують для всіх типів повітряних суден, обгрунтування методики та перелік з уточненням того, який метод та за яких умов використовуватимуть;

(ii) процедури вимірювання обсягів заправленого палива та обсягу палива в баках, опис використовуваних вимірювальних приладів і процедури записування, відновлення, передавання або зберігання інформації щодо вимірів, залежно від випадку;

(iii) метод визначення густини, якщо застосовно;

(iv) обгрунтування обраної методики моніторингу для забезпечення найнижчих рівнів невизначеності відповідно до статті 55(1);

(c) перелік відхилень для конкретних аеродромів від загальної методики моніторингу, як описано в пункті (b), якщо експлуатант ПС не має можливості у зв’язку з особливими обставинами надати необхідні дані для методики моніторингу, яка вимагається;

(e) коефіцієнти викидів, що їх використовують для кожного типу палива, або, у випадку альтернативних видів палива, методики для визначення коефіцієнтів викидів, у тому числі методику відбору проб, методи проведення аналізу, опис залучених лабораторій і процедур їх акредитації та/або забезпечення якості;

(f) опис процедур та систем для виявлення, оцінювання та опрацювання нестачі даних відповідно до статті 65(2).

3. Мінімальний зміст плану моніторингу даних про тоннокілометри

План моніторингу даних про тоннокіломенти повинен містити таку інформацію:

(a) елементи, зазначені в пункті 1 секції 2 цього додатка;

(b) опис письмових процедур, що їх використовують для визначення даних про тоннокілометри за рейс, у тому числі:

(i) процедури, обов’язки, джерела даних та формули розрахунку для визначення та обліку відстані для кожної пари аеропортів;

(ii) рівень, що його використовують для визначення маси пасажирів, у тому числі зареєстрований багаж; у випадку рівня 2 необхідно надати опис процедури отримання маси пасажирів та багажу;

(iii) опис процедур, що їх використовують для визначення маси вантажу та пошти, якщо застосовно;

(iv) опис вимірювальних приладів, що їх використовують для вимірювання маси пасажирів, вантажу та пошти у відповідних випадках.

ДОДАТОК II

Порогові значення рівнів для заснованих на розрахунках методик, які стосуються установок (стаття 12(1))

1. Визначення рівнів для даних про діяльність

Порогові значення невизначеності у таблиці 1 застосовують до рівнів, що стосуються вимог до даних про діяльність відповідно до пункту (a) статті 28(1), першого підпараграфа статті 29(2) та додатка IV цього Регламенту. Порогові значення невизначеності тлумачать як максимально допустимі значення невизначеності для визначення вихідних потоків за звітний період.

Якщо у таблиці 1 відсутні види діяльності, зазначені в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, та не застосовують масовий баланс, оператор використовує рівні, зазначені в таблиці 1 у розділі «Спалювання палива та використовування палива як вхідного матеріалу для технологічного процесу» для таких видів діяльності.

Таблиця 1

Рівні для даних про діяльність (максимально допустима невизначеність для кожного рівня)

2. Визначення рівнів для коефіцієнтів перерахунку для викидів від спалювання

Оператори здійснюють моніторинг викидів CO2 від усіх типів процесів спалювання, що відбуваються під час провадження всіх видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС або внесених до Схеми Союзу за статтею 24 зазначеної Директиви, із застосуванням визначення рівнів, викладених у цій секції. Якщо паливо використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, застосовують ті самі правила, що й до викидів від спалювання. Якщо паливо становить частину масового балансу відповідно до статті 25(1) цього Регламенту, застосовують визначення рівнів для масових балансів у секції 3 цього додатка.

Моніторинг викидів від пов’язаних процесів очищення вихлопних газів здійснюють відповідно до підсекції C секції 1 додатка IV.

2.1. Рівні для коефіцієнтів викидів

Якщо фракцію біомаси визначено для змішаного палива або матеріалу, визначені рівні пов’язані з попереднім коефіцієнтом викидів. Для викопного палива та матеріалів рівні пов’язані з коефіцієнтом викидів.

2.2. Рівні для чистої теплотворної здатності

2.3. Рівні для коефіцієнтів окиснення

2.4. Рівні для фракції біомаси

3. Визначення рівнів для коефіцієнтів перерахунку для масових балансів

Якщо оператор використовує масовий баланс відповідно до статті 25, він застосовує визначення рівнів у цій секції.

3.1. Рівні для вмісту вуглецю

Оператор застосовує один із рівнів, зазначених у цьому пункті. Для отримання вмісту вуглецю з коефіцієнта викидів оператор використовує такі рівняння:

У таких формулах C - це вміст вуглецю, виражений як дріб (тонна вуглецю на тонну продукту), EF - це коефіцієнт викидів, NCV - це чиста теплотворна здатність, f - це коефіцієнт, зазначений у статті 36(3).

Якщо фракцію біомаси визначено для змішаного палива або матеріалу, визначені рівні стосуються сукупного вмісту вуглецю. Фракцію біомаси у вуглеці визначають із застосуванням рівнів, визначених у секції 2.4 цього додатка.

3.2. Рівні для чистої теплотворної здатності

Використовують рівні, визначені в секції 2.2 цього додатка.

4. Визначення рівнів для коефіцієнтів перерахунку для викидів від процесів розкладання карбонату

Для всіх викидів від процесів, моніторинг яких здійснюють за стандартними методиками відповідно до статті 24(2), застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнтів викидів у разі:

(a) Метод A: На основі вхідного матеріалу: коефіцієнт викидів та дані про діяльність стосуються обсягу вхідного у процес матеріалу.

(b) Метод B: На основі вихідного матеріалу: коефіцієнт викидів та дані про діяльність стосуються обсягу вихідного з процесу матеріалу.

4.1. Рівні для коефіцієнт викидів із застосуванням методу A

4.2. Рівні для коефіцієнта перетворення із застосуванням методу A

4.3. Рівні для коефіцієнт викидів із застосуванням методу B

4.4. Рівні для коефіцієнта перетворення із застосуванням методу B

ДОДАТОК III

Методики моніторингу для авіаційної діяльності (стаття 52 і стаття 56)

1. Методики розрахунку для визначення парникових газів у авіаційній галузі

Метод A

Оператор використовує такі формули:

Фактичний обсяг споживання палива за кожний рейс [т] = Кількість палива, що міститься у баках ПС після закінчення заправлення палива для рейсу [т] - Кількість палива, що міститься в баках ПС після закінчення заправлення палива для наступного рейсу [т] + Кількість заправленого палива для наступного рейсу [т]

Якщо заправлення палива для рейсу або наступного рейсу не здійснюють, кількість палива, що міститься у баках ПС, визначають у момент прибирання колодок для рейсу або наступного рейсу. За виняткових обставин, коли повітряне судно виконує інші роботи, інші ніж здійснення рейсу, у тому числі проходить капітальне технічне обслуговування, що включає випорожнення баків, після рейсу для якого здійснюють моніторинг споживання палива, експлуатант ПС може замінити «Кількість палива, що міститься в баках ПС після закінчення заправлення палива для наступного рейсу [т] + Кількість заправленого палива для наступного рейсу» на «Кількість палива, що залишилось у баках ПС на початок виконання повітряним судном наступної роботи», як зареєстровано у технічних журналах.

Метод B

Оператор використовує такі формули:

Фактичний обсяг споживання палива за кожний рейс [т] = Кількість палива, що залишається у баках ПС у кінці попереднього рейсу [т] + Кількість заправленого палива для рейсу [т] - Кількість палива, що міститься у момент встановлення колодок у кінці рейсу [т]

Момент установлення колодок можна вважати еквівалентним моменту вимкнення двигуна. Якщо повітряне судно не виконує рейс перед рейсом для якого здійснюють моніторинг споживання палива, експлуатант ПС може замінити «Кількість палива, що залишається у баках ПС у момент встановлення колодок у кінці попереднього рейсу» на «Кількість палива, що залишилось у баках ПС у момент завершення попередньої роботи повітряного літака», як зареєстровано у технічних журналах.

3. Коефіцієнти викидів для стандартного палива

Таблиця 2

Коефіцієнти викидів CO2 для авіаційного палива

4. Розрахування відстані уздовж дуги великого кола

Відстань [км] = Відстань уздовж дуги великого кола [км] + 95 км

Відстань уздовж дуги великого кола - це найкоротша відстань між будь-якими двома точками на поверхні Землі, яку приблизно визначають за допомогою системи, згаданої в статті 3.7.1.1 додатка 15 Чиказької конвенції (WGS 84).

Широту та довготу аеродромів беруть із даних про розташування аеродрому, опублікованих у Збірнику аеронавігаційної інформації, відповідно до додатка 15 до Чиказької Конвенції або з джерел, що їх використовують дані з такого збірника.

Відстані, що їх розрахували програмне забезпечення або третя сторона, також можна використовувати за умови, що методика розрахунку ґрунтується на викладеній в цій секції формулі, даних зі збірника та вимогах WGS 84.

ДОДАТОК IV

Специфічні для конкретних видів діяльності методики моніторингу, що стосуються установок (стаття 20(2))

1. Спеціальні правила моніторингу викидів від процесів спалювання

A. Сфера застосування

Оператори здійснюють моніторинг викидів CO2 від усіх типів процесів спалювання, що відбуваються під час провадження всіх видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС або внесених до Схеми Союзу за статтею 24 зазначеної Директиви, у тому числі під час пов’язаних процесів очищення, із застосуванням правил, викладених у цьому додатку. Будь-які викиди від палива, що його використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, вважають викидами від спалювання стосовно методик моніторингу та звітування без обмеження інших класифікацій, що їх застосовують до викидів.

Оператор не здійснює моніторинг викидів від двигунів внутрішнього згоряння для цілей перевезення та не звітує про них. Оператор відносить всі викиди від спалювання палива на установці до установки, незважаючи на передання теплової енергії або електричної енергії на інші установки. Оператор не відносить викиди, пов’язані з виробництвом теплової чи електричної енергії, яку отримують з інших установок, до установки отримання.

Оператор повинен включати щонайменше такі джерела викидів: котли, пальники, турбінні установки, нагрівачі, печі, сміттєспалювачі, обпалювальні печі, духові печі, сушарки, двигуни, факельні установки, газоочисне устаткування (викиди від процесів) та будь-яке інше обладнання або машини, що використовують паливо, окрім обладнання або машин із двигунами внутрішнього згоряння, що їх використовують для цілей перевезення.

B. Спеціальні правила моніторингу

Обсяг викидів від процесів спалювання розраховують згідно зі статтею 24(1), якщо паливо не включено в масовий баланс згідно зі статтею 25. Застосовують рівні, визначені в секції 2 додатка II. Окрім того, моніторинг викидів від процесів очищення паливневого газу здійснюють за положеннями, встановленими в підсекції C.

До викидів від факельних установок застосовують особливі вимоги, як установлено в підсекції D цієї секції.

Моніторинг процесів спалювання, які відбуваються в газопереробних терміналах, можуть здійснювати з використанням масового балансу відповідно до статті 25.

C. Очищення паливневого газу

Обсяг викидів CO2 від використання карбонату для очищення кислого газу від потоку паливневого газу розраховують відповідно до статті 24(2) на основі спожитого обсягу карбонату за методом A, описаним нижче, або виготовленого обсягу гіпсу за методом B, описаним нижче.

Метод A: Коефіцієнт викидів

Метод B: Коефіцієнт викидів

D. Факельні установки

Під час розраховування обсягу викидів від факельних установок оператор враховує звичайний процес факельного спалювання та оперативний процес факельного спалювання (відключення, пуск та зупинка, а також аварійне скидання). Оператор також включає властивий CO2 відповідно до статті 48.

Як відступ від секції 2.1 додатка II, рівні 1 та 2b для коефіцієнтів викидів визначають так:

Як відступ від секції 2.3 додатка II, рівні 1 та 2 застосовують для коефіцієнтів окиснення у випадку факельних установок.

2. Перероблення мінеральних олив, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор здійснює моніторинг усіх викидів CO2 від процесів спалювання та виробництва, які відбуваються на нафтопереробних заводах, та звітує про них.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: котли, промислові нагрівачі/установки для перероблення, двигуни внутрішнього згоряння/турбіни, каталітичні та термічні окиснювачі, печі прожарювання коксу, пожежні насоси, аварійні/резервні генератори, факельні установки, сміттєспалювачі, крекінг-установки, установки для виробництва водню, технологічні установки Клауса, установки регенерації каталізатора (від каталітичного крекінгу та інших каталітичних процесів) та установки коксування (флексікокінг, уповільнене коксування).

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг діяльності з перероблення мінеральних олив здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка для викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневого газу. Оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 для цілого нафтопереробного заводу або окремих технологічних установок, як заводи газифікацій важкої нафти або заводи кальцинації. Якщо поєднують стандартну методику та методику обчислення масового балансу, оператор надає компетентному органу докази повноти охоплених викидів та відсутності подвійного обліку викидів.

Як відступ від статей 24 і 25, моніторинг викидів від регенерації каталізатора каталітичного крекінгу, інших видів регенерації каталізатора та установок флексікокінгу здійснюють із використанням масового балансу, враховуючи стан вхідного повітря та паливневого газу. Увесь CO в паливневому газі враховують як CO2 із застосуванням співвідношення мас: т CO2 = т СО * 1,571. Аналіз вхідного повітря та паливневих газів та вибір рівня здійснюють відповідно до положень статей 32-35. Компетентний орган затверджує конкретну методику розрахунку.

Як відступ від статті 24, обсяг викидів від виробництво водню розраховують як дані про діяльність (виражені у тоннах вуглеводневої сировини), помножені на коефіцієнт викидів (виражений у т CO2/т сировини). Для коефіцієнта викидів визначають такі рівні:

3. Виробництво коксу, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: сировину (у тому числі коксівне вугілля або нафтовий кокс), традиційне паливо (у тому числі природний газ), технологічні гази (у тому числі доменний газ), інші види палива та очищення відхідних газів.

B. Спеціальні правила моніторингу

Для моніторингу викидів від виробництва коксу оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.

4. Випалювання або агломерація металевої руди, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: сировину (кальцинація вапняку, доломіту та карбонатних залізних руд, у тому числі FeCO3), традиційні види палива (у тому числі природний газ і кокс/коксовий дріб’язок), технологічні гази (у тому числі коксовий газ і доменний газ), технологічні відходи, що використовуються як вхідний матеріал, у тому числі відфільтрований пил від агломераційної установки, конвертерну та доменну печі, інші види палива та очищення паливневого газу.

B. Спеціальні правила моніторингу

Для моніторингу викидів від випалювання, агломерації або гранулювання металевої руди оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.

5. Виробництво чавуну та сталі, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: сировину (кальцинація вапняку, доломіту та карбонатних залізних руд, у тому числі FeCO3), традиційні види палива (природний газ, вугілля і кокс), технологічні гази (у тому числі коксовий газ і доменний газ), відновлювачі (у тому числі кокс, вугілля і пластмаси), технологічні гази (коксовий газ, доменний газ і конвертерний гази), споживання графітових електродів, інші види палива та очищення відхідних газів.

B. Cпеціальні правила моніторингу

Для моніторингу викидів від виробництва чавуну та сталі оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Як відступ від секції 3.1 додатка II, рівень 3 для вмісту вуглецю визначають так:

6. Виробництво або перероблення чорних та кольорових металів, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор не застосовує положення цієї секції для моніторингу викидів CO2 від виробництва чавуну, сталі та первинного алюмінію та звітування про такі викиди.

Оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: традиційне паливо; альтернативні види палива, у тому числі пластиковий гранулят з установок для подрібнення; відновлювачі, у тому числі кокс, графітові електроди; сировину, у тому числі вапняк і доломіт; вуглець із вмістом металевих руд та концентратів; вторинну сировину.

B. Спеціальні правила моніторингу

Якщо вуглець, що походить з палива або вхідних матеріалів, що їх використовують на установці, залишається в продуктах або інших вихідних матеріалах виробництва, оператор використовує методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II. В інших випадках оператор розраховує обсяг викидів від спалювання та процесів окремо за стандартною методикою відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.

Якщо використовують методику обчислення масового балансу, оператор може включити викиди від процесів спалювання в масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

7. Викиди CO2 від виробництва або перероблення первинного алюмінію, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор застосовує положення цієї секції до моніторингу викидів CO2 від виробництва електродів для виплавлення первинного алюмінію, у тому числі автономні установки для виробництва таких електродів, та звітування про такі викиди.

Оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: паливо для виробництва теплової енергії та пари, виробництво електродів, зменшення концентрації Al2O3 під час електролізу, що пов’язано зі споживанням електродів, використання кальцинованої соди або інших карбонатів для очищення відхідних газів.

Моніторинг пов’язаних викидів перфторвуглецю, що виникають внаслідок анодного ефекту, в тому числі спонтанні викиди, здійснюють відповідно до секції 8 цього додатка.

B. Спеціальні правила моніторингу

Оператор визначає викиди CO2 від виробництва та перероблення первинного алюмінію за допомогою методики обчислення масового балансу відповідно до статті 25. За методикою обчислення масового балансу враховують увесь вуглець у вхідних матеріалах, запасах, продуктах та інших вихідних матеріалах від змішування, формування, випалювання та перероблення електродів, а також споживання електродів під час електролізу. Якщо використовують попередньо випалені аноди, можна застосувати окремі масові баланси для виробництва та споживання або один спільний масовий баланс, ураховуючи виробництво та споживання електродів. У випадку електролізерів Содерберга оператор використовує один спільний масовий баланс.

Для викидів від процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

8. Викиди перфторвуглецю від виробництва або перероблення первинного алюмінію, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор застосовує до викидів перфторвуглецю, що виникають внаслідок анодного ефекту, в тому числі спонтанні викиди перфторвуглецю, таке. До пов’язаних викидів CO2, у тому числі викидів від виробництва електродів, оператор застосовує секцію 7 цього додатка.

B. Визначення викидів перфторвуглецю

Викиди перфторвуглецю (ПФВ) розраховують на основі викидів, вимірюваних у трубі або димовій башті («викиди з точкового джерела»), а також спонтанних викидів, із використанням ефективності вловлювання труби:

Викиди ПФВ (сумарний обсяг) = Викиди ПФВ (труба)/ефективність уловлювання

Ефективність уловлювання вимірюють після визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів. Для їх визначення використовують найновішу версію настанови, згаданої для рівня 3 у секції 4.4.2.4 Керівних рекомендацій МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів.

Оператор розраховує викиди CF4 та C2F6, що їх викидають через трубу або димову башту, за одним із таких методів:

(a) метод A, якщо зареєстровано тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день;

(b) метод B, якщо зареєстровано перенапругу анодного ефекту.

Метод розрахунку A - Метод нахилу

Оператор використовує такі рівняння для визначення викидів перфторвуглецю:

Викиди CF4 [т] = AEM х (SEFCF4/1000) х PrA1

Викиди C2F6 [т] = Викиди CF4 * FC2F6

Де:

АЕМ = тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день

SEFCF4 = Кутовий коефіцієнт викидів [(кг CF4/т виробленого A1)/(тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день)]. Якщо використовують різні типи електролізерів, можуть застосовувати різні SEF за доцільності;

РrA1 = Річний обсяг виробництва первинного алюмінію [т];

FC2F6 = Масова частка C2F6 (т C2F6/т CF4).

Тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день виражає частоту анодних ефектів (кількість анодних ефектів/електролізер-день), помножену на середню тривалість анодних ефектів (тривалість анодного ефекту в хвилинах/випадок):

AEM = частота х середня тривалість

Оператор визначає коефіцієнти викидів щонайменше кожні три роки або раніше, якщо необхідно через відповідні зміни на установці. Відповідні зміни охоплюють зміну в розподілі тривалості анодного ефекту або зміну в алгоритмі контролю, що впливає на комбінацію типів анодних ефектів або на характер процедури припинення анодного ефекту.

Таблиця 1: Специфічні для конкретних технологій коефіцієнти викидів, що стосуються даних про діяльність для методу нахилу

Метод розрахунку B - Метод перенапруги

Якщо вимірюють перенапругу анодного ефекту, оператор використовує такі рівняння для визначення викидів перфторвуглецю:

Викиди CF4 [т] = OVC х (AEO/CE) х PrA1 х 0,001

Викиди C2F6 [т] = Викиди CF4 х FC2F6

Де:

OVC = Коефіцієнт перенапруги («коефіцієнт викидів»), виражений у кг CF4/тонна алюмінію, вироблена на мВ перенапруги;

AEO = Перенапруга анодного ефекту/електролізер [мВ], що визначається як інтеграл (час х напруга понад задану напругу), поділений на час (тривалість) збирання даних;

СЕ = середня поточна ефективність виробництва алюмінію [%];

РrA1 = Річний обсяг виробництва первинного алюмінію [т];

Fс2F6 = Масова частка C2F6 (т C2F6/т CF4);

Термін AEO/СЕ (перенапруга анодного ефекту/поточна ефективність) виражає інтегровану в часі середню перенапругу анодного ефекту [мВ перенапруги]/середня поточна ефективність [%].

Оператор визначає коефіцієнти викидів щонайменше кожні три роки або раніше, якщо необхідно через відповідні зміни на установці. Відповідні зміни охоплюють зміну в розподілі тривалості анодного ефекту або зміну в алгоритмі контролю, що впливає на комбінацію типів анодних ефектів або на характер процедури припинення анодного ефекту.

Таблиця 2: Специфічні для конкретних технологій коефіцієнти викидів, що стосуються даних про діяльність щодо перенапруги

C. Визначення викидів еквіваленту CO2

Оператор розраховує викиди еквіваленту CO2 від викидів CF4 та C2F6, використовуючи потенціали глобального потепління (GWP), зазначені в таблиці 6 секції 3 додатка VI у такий спосіб:

Викиди ПФВ [т еквіваленту CO2] = Викиди CF4 [т] * + Викиди C2F6 [т] * GWPC2F6

9. Виробництво цементного клінкеру, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: кальцинацію вапняку в сировині, традиційні види викопного палива для печі, альтернативні види викопного палива для печі та сировину, паливо з біомаси для печі (відходи біомаси), непризначене для печей паливо, вміст органічного вуглецю у вапняку і сланцях та сировину, що її використовують для очищення відхідних газів.

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із компонентами сировинної муки здійснюють відповідно до секції 4 додатка II на основі вмісту карбонатів у вхідному матеріалі для технологічного процесу (метод розрахунку A) або на основі кількості виробленого клінкеру (метод розрахунку B). Карбонати, які необхідно враховувати, повинні включати щонайменше CaCO3, MgCO3 та FeCO3.

Викиди CO2, пов’язані з пилом, вилученим із технологічного процесу, та органічним вуглецем у сировині, додають відповідно до підсекцій C і D цієї секції додатка IV.

Метод розрахунку A: На основі вхідного матеріалу для печі

Якщо з пічної системи видаляють пил з печі для обпалювання цементу або пил байпасу, оператор не повинен розглядати відповідну сировину як вхідний матеріал для технологічного процесу, але повинен розрахувати викиди від пилу з печі для обпалювання цементу відповідно до підсекції C.

Окрім випадків, коли характеризують сировинну муку, оператор застосовує вимоги щодо невизначеності для даних про діяльність окремо до кожного з відповідних вхідних матеріалів для печі з вмістом вуглецю, уникаючи подвійного обліку або недообліку повернутого або відведеного у байпас матеріалу. Якщо дані про діяльність визначають на основі виготовленого клінкеру, чисту кількість сировинної муки можуть визначити за емпіричним співвідношенням сировинної муки та клінкеру для конкретного розташування. Таке співвідношення оновлюють щонайменше один раз на рік із застосуванням настанов найкращих галузевих практик.

Метод розрахунку B: На основі клінкеру на виході

Оператор визначає дані про діяльність як обсяг виробництва клінкеру [т] за звітний період одним із таких шляхів:

(a) пряме зважування клінкеру;

(b) на основі даних щодо постачення цементу, за допомогою матеріального балансу з урахуванням відвантаження клінкеру, доставления клінкеру, а також змін обсягу запасів клінкеру, використовуючи таку формулу:

виготовлений клінкер [т] = ((постачення клінкеру [т] - зміни обсягу запасів клінкеру [т]) * співвідношення клінкеру/цементу [т клінкеру/т цементу]) - (доставлений клінкер [т]) + (відвантажений клінкер [т]) - (зміни обсягу запасів клінкеру [т]).

Оператор визначає співвідношення цементу/клінкеру для кожного іншого продукту з цементу на основі положень статей 32-35 або розраховує співвідношення на основі різниці між постаченнями цементу та обсягом запасів цементу і всіма матеріалами, що їх використовують як добавки до цементу, у тому числі пил байпасу та пил з печі для обпалювання цементу.

Як відступ від секції 4 додатка II, рівень 1 для коефіцієнтів викидів визначають так:

C. Викиди, пов’язані з вилученим пилом

Оператор додає викиди CO2 від пилу байпасу та пилу з печі для обпалювання цементу, що його вилучають із пічної системи, із коригуванням на коефіцієнт часткової кальцинації пилу з печі для обпалювання цементу, розрахованого як викиди від процесів, відповідно до статті 24(2). Як відступ від секції 4 додатка II, рівні 1 та 2 для коефіцієнтів викидів визначають так:

Оператор визначає коефіцієнт викидів щонайменше один раз на рік відповідно до статей 32-35 та за такою формулою:

Де:

EFCKD = Коефіцієнт викидів частково кальцинованого пилу з печі для обпалювання цементу [т CO2/т CKD];

EFCli = Специфічний для конкретної установки коефіцієнт викидів для клінкеру [т CO2/т клінкер];

d = Рівень кальцинації пилу з печі для обпалювання цементу (тобто викинутий CO2 як % від сумарного карбонатного CO2 у сировинній суміші).

Рівень 3 для коефіцієнта викидів не застосовують.

D. Викиди від некарбонатного вуглецю в сировинній муці

Оператор визначає викиди від некарбонатного вуглецю щонайменше з вапняку, сланцю або альтернативної сировини (наприклад, золи), що їх використовують у сировинній муці в печі, відповідно до статті 24(2).

Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:

Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта перетворення:

10. Виробництво вапна або кальцинація доломіту чи магнезиту, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: кальцинацію вапняку, доломіту чи магнезиту в сировині, традиційні види викопного палива для печі, альтернативні види викопного палива для печі та сировину, паливо з біомаси для печі (відходи біомаси) та інші види палива.

Якщо негашене вапно або CO2, що походить з вапняку, використовують для процесів очищення так, що приблизно та сама кількість CO2 зв’язується знову, розкладання карбонатів та процес очищення не потрібно включати окремо в план моніторингу установки.

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із сировиною здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. Карбонати кальцію та магнію враховують завжди. Інші карбонати та органічний вуглець у сировині враховують у відповідних випадках.

Для заснованої на вхідних матеріалах методики значення вмісту карбонату коригують відповідно до вмісту вологи та пустої породи в матеріалі. У випадку виробництва оксиду магнію відмінні від карбонату мінерали, що містять магній, необхідно враховувати за доцільності.

Необхідно уникати подвійно обліку або недообліку в зв’язку з повернутим або відведеним у байпас матеріалом. Застосовуючи метод B, пил із печі для випалювання вапна вважають окремим вихідним потоком у відповідних випадках.

11. Виробництво скла, скловолокна або ізоляційного матеріалу з мінеральної вати, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор застосовує положення цієї секції також до установок для виробництва рідкого скла та кам’яної вати.

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: розкладання карбонатів лужних та лужноземельних металів унаслідок плавлення сировини, традиційні види викопного палива, альтернативні види викопного палива та сировину, паливо з біомаси (відходи біомаси), інші види палива, добавки з вмістом вуглецю, у тому числі кокс, вугільний пил і графіт, допалювання паливневих газів та очищення паливневих газів.

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, та від технологічних матеріалів, у тому числі коксу, графіту та вугільного пилу, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із сировиною здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. До карбонатів, які необхідно враховувати, входять CaCO3, MgCO3, Nа2CO3, NaНCO3, BaCO3, Li2CO3, K2CO3, і SrCO3. Використовують лише метод A.

Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:

Для коефіцієнт перетворення застосовують лише рівень 1.

12. Виробництво керамічних виробів, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: паливо для печі, кальцинацію вапняку/доломіту та інших карбонатів у сировині, вапняк та інші карбонати для зменшення забруднювачів повітря та очищення інших паливневих газів, викопні добавки/добавки з біомаси, що їх використовують для створення пористості, у тому числі полістирол, відходи виробництва паперу або тирсу, викопний органічний матеріал у глині та інші види сировини.

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із компонентами сировинної муки здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. Для кераміки на основі очищеної або синтетичної глини оператор може використовувати метод A або метод B. Для керамічних виробів на основі необробленої глини та у разі використання глини або добавок зі значним органічним вмістом оператор застосовує метод A. Карбонати кальцію враховують завжди. Інші карбонати та органічний вуглець у сировині враховують у відповідних випадках.

Як відступ від секції 4 додатка II, застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнтів викидів від процесів:

Метод A (на основі вхідного матеріалу)

Метод B (на основі виходу)

Як відступ від секції 1 додатка II, для очищення паливневих газів застосовують такий рівень для коефіцієнта викиду:

Для очищення не використовують жодний інший рівень та коефіцієнт перетворення. Необхідно уникати подвійного обліку у зв’язку з використанням вапняку, переробленим як сировина на тій самій установці.

13. Виробництво гіпсових виробів та гіпсокартонних листів, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше викиди CO2 від усіх типів діяльності зі спалювання.

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка.

14. Виробництво целюлози та паперу, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі джерела викидів CO2: котли, газові турбіни та інші пристрої для спалювання, що виробляють пар або енергію, котли-утилізатори та інші пристрої для спалювання відпрацьованих варильних розчинів, нагрівачі, печі для випалювання вапна та установки для кальцинації, очищення відхідних газів та сушарки на паливі (наприклад, інфрачервоні сушарки).

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка.

Моніторинг викидів від процесів із сировиною, використаною як додаткова хімічна речовина, у тому числі щонайменше вапняк або карбонат натрію, здійснюють за методом A відповідно до секції 4 додатка II. Викиди CO2 від вилучення вапнякового шламу у виробництві целюлози вважають викидами CO2, що походять із переробленої біомаси. Вважають, що лише кількість CO2, пропорційна вхідній кількості додаткових хімічних речовин, спричиняє виникнення викидів викопного CO2.

Для викидів від додаткових хімічних речових застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:

Для коефіцієнт перетворення застосовують лише рівень 1.

15. Виробництво сажі, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включити щонайменше всі види палива для спалювання та всі види палива, що їх використовують як матеріал для технологічного процесу, як джерела викидів CO2.

B. Спеціальні правила моніторингу

Моніторинг викидів від виробництва сажі можуть здійснювати як моніторинг процесу спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, відповідно до секції 1 цього додатка або за методикою обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II.

16. Визначення викидів закису азоту (N2O) від виробництва азотної кислоти, адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалової кислоти, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен враховувати для кожного виду діяльності, що призводить до викидів N2O, усі джерела, які викидають N2O від процесів виробництва, у тому числі випадки, коли викиди N2O від виробництва проходять через будь-яке очисне обладнання. Сюди входить будь-що з такого:

(a) виробництво азотної кислоти: викиди N2O від каталітичного окиснення аміаку та/або від установок для очищення викидів NOx/N2O;

(b) виробництво адипінової кислоти: викиди N2O, у тому числі викиди від реакції окиснення, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів;

(c) виробництво гліоксалю та гліоксалевої кислоти: викиди N2O, у тому числі викиди від реакцій процесу, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів;

(d) виробництво капролактаму: викиди N2O, у тому числі викиди від реакцій процесу, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів.

Ці положення не застосовують до викидів N2O від спалювання палива.

B. ВИЗНАЧЕННЯ ВИКИДІВ N2O

B.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВИКИДІВ N2O

Оператор здійснює моніторинг викидів N2O від виробництва азотної кислоти із застосуванням безперервного вимірювання викидів. Оператор здійснює моніторинг викидів N2O від виробництва адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалевої кислоти із застосуванням заснованої на вимірюваннях методики для очищених викидів та заснованого на розрахунках методу (на основі методики обчислення масового балансу) у разі тимчасового виникнення неочищених викидів.

Для кожного джерела викидів, де застосовують безперервне вимірювання викидів, оператор повинен розрахувати сумарний річний обсяг викидів як суму всіх годинних обсягів викидів за такою формулою:

Викиди N2Орік [т] = Σ [Конц N2Oгод [мг/Нм-3] * ППГгодНм-3/г]] * 10-9

Де:

Викиди N2Орік = сумарний за рік обсяг викидів N2O з джерела викидів у тоннах N2O

Конц N2Oгод = концентрація N2O в мг/Нм-3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину

ППГ = потік паливневого газу, визначений у Нм-3/г для кожної концентрації на годину

B.2. Обсяг викидів N2O на годину

Оператор розраховує середньорічний обсяг викидів N2O на годину для кожного джерела, де застосовують безперервне вимірювання викидів, на основі такого рівняння:

Де:

Викиди N2Oрік/год = середньорічний обсяг викидів N2O в кг/год з джерела на годину;

Конц N2Oгод = концентрація N2O в мг/Нм-3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;

ППГ = потік паливневого газу, визначений у Нм-3/г для кожної концентрації на годину.

Оператор визначає концентрацію N2O [мг/Нм-3] у паливневому газі на годину для кожного джерела викидів за заснованою на вимірюваннях методикою у репрезентативній точці після використання обладнання для очищення NOх/N2O, якщо здійснюють очищення. Оператор застосовує технології, що можуть вимірювати концентрацію N2O в усіх джерелах викидів як за умови очищення, так і в разі нездійснення очищення. Якщо невизначеність зростає протягом таких періодів, оператор враховує це в оцінці невизначеності.

Якщо вимагається, оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.

B.3. Визначення потоку паливневого газу

Оператор використовує методи для моніторингу потоку паливневого газу, визначені в статті 43(5) цього Регламенту, для вимірювання потоку паливневого газу для моніторингу викидів N2O. Для виробництва азотної кислоти оператор застосовує метод відповідно до пункту (a) статті 43(5), окрім випадків, коли це є технічно нездійсненно. У таких випадках та після затвердження компетентним органом оператор застосовує альтернативний метод, у тому числі методику обчислення масового балансу на основі таких важливих параметрів, як вхідна кількість аміаку, або визначення потоку на основі безперервного вимірювання потоку викидів.

Потік паливневого газу розраховують за такою формулою:

Де:

Vповітря = Сумарний вхідний потік повітря в Нм-3/год за стардартних умов;

O2,повітря= Об'ємна частка O2 в сухому повітрі [= 0, 2095];

O2,ПГ= Об'ємна частка O2 в паливному газі.

Vповітря рохраховують як суму всіх потоків повітря, що входять в установку для виробництва азотної кислоти.

Якщо інше не зазначено у плані моніторингу, оператор застосовує таку формулу:

Vповітря = Vпер + Vвтор + Vущіл

Де:

Vпер = Первинний вхідний потік повітря в Нм-3/год за стандартних умов;

Vвтoр = Вторинний вхідний потік повітря в Нм-3/год за стандартних умов;

Vущіл = Вхідний потік повітря для ущільнення в Нм-3/год за стандартних умов.

Оператор визначає Vпер шляхом безперервного вимірювання потоку перед змішуванням з аміаком. Оператор визначає Vвтор шляхом безперервного вимірювання потоку, у тому числі вимірювання перед теплоутилізатором. Для Vущіл оператор враховує потік очищеного повітря у межах процесу виробництва азотної кислоти.

Для вхідних потоків повітря, які в сумі становлять менше 2,5 % від сумарного потоку повітря, компетентний орган може схвалити використання методів оцінювання для визначення об’ємної витрати такого повітря, що їх запропонував оператор на основі найкращих галузевих практик.

Оператор надає докази шляхом здійснення вимірювання за звичайних умов роботи того, що виміряний потік паливневого газу достатньо однорідний, щоб дозволити використання запропонованого методу вимірювання. Якщо такі вимірювання показали, що потік не однорідний, оператор враховує це під час визначення доцільних методів вимірювання та під час розраховування невизначеності у викидах N2O.

Оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.

B.4. Концентрація кисню (O2)

Оператор вимірює концентрацію кисню у паливневому газі, за необхідності, для розрахування потоку паливневого газу відповідно до підсекції B.3 цієї секції додатка IV. Разом із цим оператор дотримується вимог щодо вимірювання концентрації, передбачених у статті 41(1) і (2). Під час розраховування невизначеності викидів N2O оператор враховує невизначеність вимірів концентрації O2.

Якщо вимагається, оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.

B.5. Розрахування викидів N2O

У конкретні періоди появи неочищених викидів N2O від виробництва адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалевої кислоти, у тому числі неочищених викидів від вентилювання з міркувань безпеки та у випадках виходу з ладу очисної установки, і в разі технічної нездійсненності безперервного моніторингу викидів N2O, оператор за погодження конкретної методики компетентним органом розраховує викиди N2O за методикою обчислення масового балансу. Для цього значення загальної невизначеності повинно бути схожим із результатом застосування вимог щодо рівнів, передбачених у статті 41(1) і (2). Оператор використовує за основу для методу розрахунку максимально можливий рівень викидів N2O від хімічної реакції, яка відбувається у той самий час та період, що й викиди.

Оператор враховує невизначеність будь-яких розрахованих викидів для конкретного джерела під час визначення середньорічної невизначеності на годину для такого джерела викидів.

B.6. Визначення продуктивності за видами діяльності

Продуктивність розраховують на основі щоденних звітів про виробництво та годин роботи.

B.7. Частота відбору проб

Дійсні середньогоднинні значення та середні значення за коротші референтні періоди розраховують відповідно до статті 44 для:

(a) концентрації N2O в паливневому газі;

(b) сумарного потоку паливневого газу, якщо його вимірюють прямо та якщо це вимагається;

(c) усіх потоків газу та концентрації кисню, що необхідні для опосередкованого визначення сумарного потоку паливневого газу.

C. Визначення річного обсягу викидів еквіваленту CO2- CO2(e)

Оператор перетворює сумарний річний обсяг викидів N2O з усіх джерел викидів, виміряний в тоннах з точністю до третього знака після коми, в річний обсяг еквіваленту CO2, округлений до цілих тон, за такою формулою та із застосуванням значень потенціалу глобального потепління (GWP), зазначених у секції 3 додатка VI:

CO2(e) [т] = N2Oрік[т] * GWPN2O

Сумарний річний обсяг викидів еквіваленту CO2 з усіх джерел викидів та будь-яких прямих викидів CO2 з інших джерел, передбачені в дозволі на викиди парникових газів, додають до сумарного річного обсягу викидів CO2, що генерує установка, і використовують для звітності та подання квот.

Сумарний річний обсяг викидів N2O повідомляють у тоннах з точністю до третього знака після коми та як еквівалент CO2, округлений до цілих тон.

17. Виробництво аміаку, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO2: спалювання палив для постачання тепла для процесу риформінгу чи часткового окиснення; палива, що його використовують як вхідний матеріал для процесу виробництва аміаку (риформінг або часткове окиснення); палива, що його використовують для інших процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари.

B. Спеціальні правила моніторингу

Для моніторингу викидів від процесів спалювання та від палив, що їх використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, застосовують стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка.

Якщо CO2 від виробництва аміаку використовують як сировину для виробництва карбаміду або інших хімічних речовин чи переміщують за межі установки для будь-яких потреб, не передбачених у статті 49(1), відповідний обсяг CO2 вважають викидами установки, на якій утворюється CO2.

18. Виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO2: крекінг (каталітичний та некаталітичний), риформінг, часткове або повне окиснення, схожі процеси, що призводять до викидів CO2 з водню, який міститься у сировині на основі вуглеводню, спалювання відхідних газів та факельне спалювання, горіння палива в інших процесах спалювання.

B. Спеціальні правила моніторингу

Якщо виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва технічно інтегровано в установку з перероблення мінеральних олив, оператор такої установки застосовує відповідні положення секції 2 цього додатка.

Незважаючи на перший підпараграф, оператор здійснює моніторинг викидів від процесів спалювання за стандартною методикою відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка, якщо палива, що їх використовують, не долучено до хімічних реакцій для виробництва органічних хімічних речовин масового виробництва або вони не походять з таких реакцій. У всіх інших випадках оператор може здійснювати моніторинг викидів від виробництва органічних хімічних речовин масового виробництва за методикою обчислення масового балансу відповідно до статті 25 або за стандартною методикою відповідно до статті 24. У разі застосування стандартної методики оператор надає компетентному органу докази того, що обрана методика покриває всі відповідні викиди, які б покрила методика обчислення масового балансу.

Для визначення вмісту вуглецю за рівнем 1 застосовують референтні коефіцієнти викидів, як зазначено в таблиці 5 в додатку VI. Для речовин, не зазначених у таблиці 5 в додатку VI або інших положеннях цього Регламенту, оператор розраховує вміст вуглецю на основі стехіометричного вмісту вуглецю в чистій речовині та концентрації речовини у вхідному та вихідному потоках.

19. Виробництво водню та синтез-газу, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO2: палива, що їх використовують у процесі виробництва водню або синтез-газу (риформінг або часткове окиснення) та палива, що їх використовують для інших процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари. Вироблений синтез-газ вважають вихідним потоком за методикою обчислення масового балансу.

B. Спеціальні правила моніторингу

Для моніторингу викидів від процесів спалювання та від палив, що їх використовують як вхідні матеріали для процесу виробництва водню, застосовують стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка.

Для моніторингу викидів від виробництва синтез-газу використовують методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25. Для викидів від окремих процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використовувати стандартну методику відповідно до статті 24 щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Якщо водень та синтез-газ виробляють на тій самій установці, оператор розраховує викиди  CO2, використовуючи різні методики для водню та синтез-газу, як висвітлено у перших двох параграфах цієї підсекції, або використовуючи спільний масовий баланс.

20. Виробництво кальцинованої соди та харчової соди, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС

A. Сфера застосування

Джерела викидів та вихідні потоки викидів CO2 з установок для виробництва кальцинованої соди та харчової соди включають:

(a) палива, що їх використовують для процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари;

(b) сировину, в тому числі відпрацьований газ від кальцинації вапняку, мірою, якою її не використовують для карбонації;

(b) відхідні гази від етапів промивання та фільтрації після карбонації мірою, якою їх не використовують для карбонації.

B. Спеціальні правила моніторингу

Для моніторингу викидів від виробництва кальцинованої соди та харчової соди оператор використовує методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25. Для викидів від процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.

Якщо CO2 від виробництва кальцинованої соди використовують для виробництва харчової соди, обсяг CO2, що його використовують для виробництва харчової соди з кальцинованої соди, вважають викидами установки, на якій утворюється CO2.

21. Визначення викидів парникових газів від діяльності із захоплення CO2 для цілей транспортування та геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС

A. Сфера застосування

Захоплення CO2 здійснюють спеціальні установки, що отримують CO2 шляхом переміщення його з однієї або декількох інших установок, або та сама установка, що провадить діяльність, у рамках якої виробляють захоплений CO2, за тим самим дозволом на викиди парникових газів. Усі частини установки, пов’язаної із захопленням CO2, проміжним зберіганням, переміщенням у мережу транспортування CO2 або в місце для геологічного зберігання викидів парникових газів CO2, включають у дозвіл на викиди парникових газів та зазначають у пов’язаному плані моніторингу. У випадку установки, яка провадить інші види діяльності, передбачені в Директиві 2003/87/ЄС, моніторинг викидів від таких видів діяльності здійснюють відповідно до інших відповідних секцій цього додатка.

Оператор діяльності із захоплення CO2 повинен включити такі потенційні джерела викидів CO2:

(a) переміщення CO2 на установку захоплення;

(b) спалювання та інші пов’язані види діяльності на установці, що стосуються діяльності із захоплення, у тому числі використання палива та вхідних матеріалів.

B. Кількісне оцінювання обсягів переміщеного та випущеного CO2

B.1. Кількісне оцінювання рівнів установки

Кожний оператор розраховує викиди враховуючи потенційні викиди CO2 від усіх пов’язаних із викидами процесів на установці, а також обсяг CO2, що його захоплюють та переміщують у транспортну мережу, за такою формулою:

Еустановка захоплення = Твхід + Ебез захоплення - Тдля зберігання

Де:

Еустановка захоплення = Сумарні викиди парникових газів на установці захоплення;

Твхід = Обсяг CO2, переміщеного на установку захоплення, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

Ебез захоплення = Викиди установки, припускаючи, що CO2 не захоплено, тобто сума викидів від усіх видів діяльності на установці, моніторинг яких здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV;

Тдля зберігання = Обсяг CO2, переміщеного в транспортну мережу або сховище, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

Якщо захоплення CO2 здійснює та сама установка, на якій утворився захоплений CO2, оператор використовує нуль як Твхід.

У випадках автономних установок захоплення оператор вважає, що Ебез захоплення відображає обсяг викидів, що виникають із джерел, інших ніж CO2, що його переміщено на установку для захоплення. Оператор визначає такі викиди відповідно до цього Регламенту.

У випадках автономних установок захоплення оператор установки, з якої переміщують CO2 на установку захоплення, вираховує обсяг Твхід з викидів його установки відповідно до статті 49.

B.2. Визначення переміщеного CO2

Кожний оператор визначає обсяг CO2, переміщеного з установки захоплення або на неї відповідно до статті 49, за методиками вимірювання, які виконують відповідно до статей 40-46.

Лише якщо оператор установки, з якої переміщують CO2 на установку захоплення, підтверджує компетентному органу, що CO2, переміщений на установку захоплення, переміщено повністю і щонайменше з еквівалентною точністю, компетентний орган може дозволити оператору використовувати засновану на розрахунках методику відповідно до статті 24 чи 25, щоб визначити Твхід, замість заснованої на вимірюваннях методики відповідно до статей 40-46 і статті 49.

22. Визначення викидів парникових газів від транспортування CO2 трубопроводами для геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС

A. Сфера застосування

Межі для моніторингу викидів від транспортування CO2 трубопроводом та звітування про них викладають у дозволі транспортної мережі на викиди парникових газів, включно з будь-якою допоміжною установкою, функціонально пов’язаною з транспортною мережею, та включно з перекачувальними станціями та нагрівачами. У кожній транспортній мережі повинен бути щонайменше один початковий пункт та один кінцевий пункт, кожний із яких з’єднано з іншими установками, що провадять один або більше видів діяльності: захоплення, транспортування або геологічне зберігання CO2. Початковий та кінцевий пункти можуть охоплювати відгалуження транспортної мережі та міжнаціональні кордони. Початковий та кінцевий пункти й установки, з якими їх з’єднано, зазначають у дозволі на викиди парникових газів.

Кожний оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: спалювання та інші процеси на установках, що функціонально поєднані з транспортною мережею, у тому числі перекачувальні станції; спонтанні викиди від транспортної мережі; вентиляційні викиди від транспортної мережі та викиди внаслідок витоків у транспортній мережі.

B. Методики кількісного оцінювання CO2

Оператор транспортної мережі визначає викиди одним із таких методів:

(a) метод A (загальний масовий баланс усіх вхідних та вихідних потоків), викладений у підсекції B.1;

(b) метод B (моніторинг джерел викидів на індивідуальній основі), викладений у підсекції B.2.

Обираючи між методом A та методом B, кожний оператор повинен довести компетентному органу, що обраний метод дасть достовірні результати з нижчою невизначеністю загальних викидів, застосовуючи найкращі доступні технології та знання під час подання заявки на отримання дозволу на викиди парникових газів та затвердження плану моніторингу і без необґрунтованих витрат. У разі обрання методу A кожний оператор повинен довести компетентному органу, що загальна невизначеність для річного рівня викидів парникових газів транспортної мережі оператора не перевищує 7,5 %.

Оператор транспортної мережі, який використовує метод B, не додає CO2, отриманий від іншої установки, дозволеної згідно з Директивою 2003/87/ЄС, до його розрахованого рівня викидів, та не віднімає від розрахованого рівня викидів будь-який CO2, переміщений на іншу установку, дозволену згідно з Директивою 2003/87/ЄС.

Кожний оператор транспортної мережі використовує метод A для валідації результатів методу B щонайменше один раз на рік. Для такої валідації оператор може використовувати нижчі рівні для застосування методу A.

B.1. Метод A

Кожний оператор визначає викиди за такою формулою:

Де:

Викиди = Сумарні викиди CO2 транспортної мережі [т CO2];

Евласна діяльність = Викиди від власної діяльності транспортної мережі, які не означають викиди, що походять від транспортованого CO2, але включають викиди від палива, яке використовують на перекачувальних станціях, та моніторинг яких здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV;

Твх,i = Обсяг CO2, переміщеного в транспортну мережу в точці входу i, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

Твих,i = Обсяг CO2, переміщеного за межі транспортної мережі у точці виходу i, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.

B.2. Метод B

Кожний оператор визначає викиди враховуючи всі процеси, пов’язані з викидами на установці та обсяг CO2, що його захоплюють та переміщують у транспортне обладнання, за такою формулою:

Викиди [т CO2] = CO2 спонтанний + CO2 вентиляційний + CO2 витоки + CO2 установки

Де:

Викиди = Сумарні викиди CO2 транспортної мережі [т CO2];

CO2 спонтанний = Обсяг спонтанних викидів [т CO2] від CO2, що його транспортують у транспортну мережу, у тому числі від засувок, клапанів, проміжних компресорних станцій та проміжних сховищ;

CO2 вентиляційний = Обсяг вентиляційних викидів [т CO2] від CO2, що його транспортують у транспортну мережу;

CO2 витоки = Обсяг CO2 [т CO2], що його транспортують у транспортну мережу та викидають внаслідок виходу з ладу одного або більше компонентів транспортної мережі;

CO2 установки = Обсяг CO2 [т CO2], який викидають унаслідок спалювання та інших процесів, функціонально пов’язаних із транспортуванням трубопроводом у транспортній мережі, та моніторинг якого здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV.

B.2.1. Спонтанні викиди транспортної мережі

Оператор враховує спонтанні викиди з будь-якого з таких типів обладнання:

(a) засувки;

(b) вимірювальні прилади;

(c) клапани;

(d) проміжні компресорні станції;

(e) проміжні сховища.

Оператор визначає середні коефіцієнти викидів EF (виражені в г CO2/одиниця часу) для кожної одиниці обладнання на один випадок, коли можна очікувати спонтанні викиди на початку операції, щонайпізніше в кінці першого звітного року, у якому функціонує транспортна мережа. Оператор переглядає такі коефіцієнти щонайменше кожні п’ять років у світлі найкращих доступних технік та знань.

Оператор розраховує спонтанні викиди шляхом множення кількості одиниць обладнання в кожній категорії на коефіцієнт викидів та сумування результатів для однієї категорії, як відображено у такому рівнянні:

Кількість випадків - це кількість одиниць відповідного обладнання однієї категорії, помножена на кількість одиниць часу за рік.

B.2.2. Викиди від витоків

Оператор транспортної мережі надає докази цілісності мережі, використовуючи репрезентативні дані (просторові та прив’язані до часу) про температуру та тиск. Якщо дані вказують на наявність витоку, оператор розраховує обсяг CO2, що витік, за відповідною задокументованою в плані моніторингу методикою на основі настанов найкращої галузевої практики, у тому числі використовуючи різницю між даними про температуру та тиск та пов’язаними з цілісністю середніми значеннями температури та тиску.

B.2.3. Вентиляційні викиди

Кожний оператор викладає в плані моніторингу аналіз можливих ситуацій появи вентиляційних викидів, у тому числі у зв’язку з технічним обслуговуванням і надзвичайними ситуаціями, та зазначає відповідну задокументовану методику для розрахування обсягу вентиляційного CO2 на основі настанов найкращої галузевої практики.

23. Геологічне зберігання CO2 у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС

A. Сфера застосування

Компетентний орган встановлює межі для моніторингу викидів від геологічного зберігання CO2 та звітування про них на основі визначення меж сховища і комплексу зберігання, як вказано в дозволі відповідно до Директиви 2009/31/ЄС. Якщо встановлено витоки з комплексу зберігання і вони призводять до викидів або вивільнення CO2 в товщу води, оператор негайно здійснює всі такі дії:

(a) повідомляє компетентний орган;

(b) включає витік як джерело викидів відповідної установки;

(c) здійснює моніторинг викидів та звітує про них.

Якщо вжито коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення в товщу води з такого витоку більше не виявлено, оператор може виключити відповідний витік як джерело викидів із плану моніторингу, не здійснювати його моніторинг та не звітувати про нього.

Кожний оператор діяльності з геологічного зберігання повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO2: використання палива на пов’язаних перекачувальних станціях та для інших видів діяльності зі спалювання, у тому числі на локальних електростанціях; вивільнення під час закачування або операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів; спонтанні викиди від закачування; проникнення CO2 внаслідок операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів; витоки.

B. Кількісне оцінювання викидів CO2

Оператор діяльності з геологічного зберігання не додає CO2, отриманий від іншої установки до його розрахованого рівня викидів та не віднімає від розрахованого рівня викидів будь-який CO2, який геологічно зберігають у сховищі або транспортують на іншу установку.

B.1. Вентиляційні та спонтанні викиди від закачування

Оператор визначає викиди від вентилювання та спонтанні викиди так:

Викинутий CO2 [т CO2] = V CO2 [т CO2] + F CO2 [т CO2]

Де:

V CO2 = обсяг вентиляційного CO2;

F CO2 = обсяг CO2 від спонтанних викидів.

Кожний оператор визначає обсяг V CO2 за заснованими на вимірюваннях методиками відповідно до статей 41-46 цього Регламенту. Як відступ від першого речення та після схвалення компетентним органом оператор може включити в план моніторингу відповідну методику для визначення V CO2 на основі найкращої галузевої практики, якщо застосування заснованих на вимірюваннях методик може призвести до необґрунтованих витрат.

Оператор повинен вважати F CO2 одним джерелом, тобто вимоги щодо невизначеності, пов’язані з рівнями відповідно до секції 1 додатка VIII, застосовують до сумарного значення замість окремих точок викидів. Кожний оператор викладає в плані моніторингу аналіз можливих джерел спонтанних викидів та зазначає відповідну задокументовану методику для розрахування або вимірювання обсягу F CO2 на основі настанов найкращої галузевої практики. Для визначення F CO2 оператор може використовувати зібрані дані відповідно до статей 32-35 та додатка II(1.1)(e)-(h) Директиви 2009/31/ЄС для установок закачування, якщо вони відповідають вимогам цього Регламенту.

B.2. Вентиляційні та спонтанні викиди від операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів

Кожний оператор повинен враховувати такі потенційні додаткові джерела викидів від інтенсивного видобутку вуглеводнів (ІВВ):

(a) нафтогазові сепаратори та газопереробні заводи, де можуть мати місце спонтанні викиди CO2;

(b) факельну трубу, де можуть мати статися викиди через застосування систем безперервного позитивного очищування та під час зниження тиску на установці для виробництва вуглеводнів;

(c) очисні системи для CO2 для уникнення високих концентрацій CO2, що призводять до загашення вогню.

Кожний оператор визначає спонтанні викиди або вентиляційний CO2 згідно з підсекцією B.1 цієї секції додатка IV.

Кожний оператор визначає викиди з факельної труби відповідно до підсекції D секції 1 цього додатка, враховуючи потенційний властивий CO2 у спалюваному в факелі газі відповідно до статті 48.

B.3. Витік у комплексах зберігання

Кількісне оцінювання викидів та вивільнення в товщу води здійснюють так:

Де:

L CO2 = маса CO2, що його викидають або вивільняють за календарний день через витік відповідно до всього такого:

(a) щодо кожного календарного дня, моніторинг витоку за який здійснюють, кожний оператор розраховує L CO2 як середнє значення маси, що витекла за годину, [т CO2/г] помножене на 24;

(b) кожний оператор визначає масу, що витекла за годину, відповідно до положень затвердженого плану моніторингу для сховища та витоку;

(c) щодо кожного календарного дня до початку моніторингу оператор вважає масу, що витекла за день, рівнозначною масі, що витекла за перший день моніторингу, забезпечуючи відсутність недооцінення;

Тпочаток = найпізніша дата з:

(a) остання дата, коли не надходило повідомлень про викиди або вивільнення CO2 в товщу води з джерела під наглядом;

(b) дата початку закачування CO2;

(c) інша дата, щодо якої є прийнятні для компетентного органу докази того, що до такої дати здійснення викиду або вивільнення в товщу води не могло розпочатися.

Ткінець = дата, до якої вживали коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення CO2 в товщу води більше не може бути виявлено.

Компетентний орган затверджує та дозволяє використання інших методів кількісного оцінювання викидів або вивільнення CO2 в товщу води з витоків, якщо оператор може довести компетентному органу, що такі методи забезпечать вищу точність, ніж методика, визначена в цій підсекції.

Оператор здійснює кількісне оцінювання обсягу викидів, які витекли з комплексу зберігання, за кожний випадок витоку із максимальною загальною невизначеністю за звітний період 7,5 %. Якщо загальна невизначеність застосованої методики кількісного оцінювання перевищує 7,5 %, то кожний оператор проводить коригування так:

CO2,відзвітований [т CO2] = CO2 кількісно оцінений [т CO2] * (1 + (Невизначеність системи [%]/100) - 0,075)

Де:

CO2,відзвітований = обсяг CO2, який включають у звіт про річний обсяг викидів щодо відповідного випадку витоку;

CO2 кількісно оцінений = обсяг CO2, який визначено за методикою кількісного оцінювання, застосованою до відповідного випадку витоку;

Невизначеність системи - рівень невизначеності, пов’язаний із методикою кількісного оцінювання, застосованою до відповідного випадку витоку.

ДОДАТОК V

Мінімальні вимоги щодо рівнів для заснованих на розрахунках методик, що охоплюють установки категорії A, та коефіцієнти перерахунку для стандартного комерційного палива, що його використовують на установках категорій B і C (стаття 26(1))

Таблиця 1

Мінімальні рівні, що їх необхідно застосовувати для заснованих на розрахунках методик у випадку установок категорії A та випадку коефіцієнтів перерахунку для стандартного комерційного палива для всіх установок відповідно до пункту (a) статті 26(1)

ДОДАТОК VI

Референтні значення коефіцієнтів перерахунку (стаття 31(1)(a))

1. Коефіцієнти викидів для палива, пов’язані з чистою теплотворною здатністю

Таблиця 1: Коефіцієнти викидів для палива, пов’язані з чистою теплотворною здатністю та чистою теплотворною здатністю на одиницю маси палива

2. Коефіцієнти викидів, пов’язані з викидами від процесів

Таблиця 2: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів розкладання карбонатів (метод A)

Таблиця 3: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів розкладання карбонатів на основі оксидів лужно-земельних металів (метод B)

Таблиця 4: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів з іншими матеріалами для технологічних процесів (виробництво чавуну та сталі та оброблення чорних металів).(-1)

Таблиця 5: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів з іншими матеріалами для технологічних процесів (Органічні хімічні речовини масового виробництва) (-1)

3. Потенціали глобального потепління для парникових газів, інших ніж CO2

Таблиця 6: Потенціали глобального потепління

ДОДАТОК VII

Мінімальна періодичність проведення аналізу (стаття 35)

ДОДАТОК VIII

Засновані на вимірюваннях методики (стаття 41)

1. Визначення рівнів для заснованих на вимірюваннях методик

Засновані на вимірюваннях методики затверджують відповідно до рівнів із зазначеною нижче максимально допустимою невизначеністю для середньорічного обсягу викидів на годину, розрахованого відповідно до рівняння 2, викладеного в секції 3 цього додатка.

Таблиця 1

Рівні для систем безперервного вимірювання (максимально допустима невизначеність для кожного рівня)

2. Мінімальні вимоги

Таблиця 2

Мінімальні вимоги для заснованих на вимірюваннях методик

3. Визначення парникових газів (ПГ) за заснованими на вимірюваннях методиками Рівняння 1: Розрахування річного обсягу викидів

Рівняння 1: Розрахування річного обсягу викидів

Де:

Конц ПГгод = концентрація викидів на годину в г/Нм-3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;

ППГ = потік паливневого газу в Нм-3 за кожну годину.

Рівняння 2: Визначення середньої концентрації на годину

Де:

Середні викиди ПГгод = середньорічний обсяг викидів у кг/год з джерела на годину;

Конц ПГгод = концентрація викидів на годину в г/Нм-3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;

ППГ = потік паливневого газу в Нм-3 за кожну годину.

4. Розрахування концентрації шляхом непрямого вимірювання концентрації

Рівняння 3: Розрахування концентрації

5. Замінні значення для відсутніх даних про концентрацію для заснованих на вимірюваннях методик

Рівняння 4: Замінні значення для відсутніх даних про концентрацію для заснованих на вимірюваннях методик

Де:

ДОДАТОК IX

Мінімальні дані та інформація, які необхідно зберігати згідно зі статтею 66(1)

Оператори та експлуатанта ПС повинні зберігати щонайменше таке:

1. Спільні елементи для установок та експлуатантів ПС

(1) План моніторингу, затверджений компетентним органом;

(2) Документи, що обґрунтовують вибір методики моніторингу, та документи, що обґрунтовують тимчасову або постійну зміну методики моніторингу і, якщо застосовно, рівнів, затверджених компетентним органом;

(3) Усі відповідні оновлення в плані моніторингу, про які повідомили компетентний орган згідно зі статтею 15, та відповіді компетентного органу;

(4) Усі письмові процедури, вказані в плані моніторингу, у тому числі план відбору проб, за необхідності, процедури для діяльності щодо потоку даних та процедури для контрольних видів діяльності;

(5) Перелік усіх використаних версій плану моніторингу та всі пов’язані процедури;

(6) Документація щодо обов’язків у зв’язку з моніторингом та звітуванням;

(7) Оцінка ризику, що її провів оператор або експлуатант ПС, якщо застосовно;

(8) Звіти про вдосконалення згідно зі статтею 69;

(9) Верифікований звіт про річний обсяг викидів;

(10) Верифікаційний звіт;

(11) Будь-яка інша інформація, що її визначили як необхідну для верифікації звіту про річний обсяг викидів.

2. Специфічні для стаціонарних установок елементи

(1) Дозвіл на викиди парникових газів та будь-які його оновлення;

(2) Будь-які оцінки невизначеності, якщо застосовно;

(3) Щодо заснованих на розрахунках методик, які застосовують на установках:

(a) дані про діяльність, які використовують для розрахунку викидів для кожного вихідного потоку, розподілені по категоріях за процесами та типами палива або матеріалу;

(b) перелік усіх уставних значень, які використовують як коефіцієнти перерахунку, якщо застосовно;

(c) повний набір результатів відбору проб та аналізів для визначення коефіцієнтів перерахунку;

(d) документація про всі неефективні процедури з виправленнями та коригувальні заходи, вжиті відповідно до статті 63;

(e) будь-які результати калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;

(4) Щодо заснованих на вимірюваннях методик на установках такі додаткові елементи:

(a) документація, що обґрунтовує вибір заснованої на вимірюваннях методики;

(b) дані, що їх використовують для аналізу невизначеності викидів з кожного джерела викидів, розподілених по категоріях за процесами;

(c) дані, що їх використовують здійснення підтверджувальних розрахунків, та результати таких розрахунків;

(d) детальний технічний опис системи безперервного вимірювання, в тому числі документація щодо затвердження компетентним органом;

(e) неопрацьовані та зведені дані із системи безперервного вимірювання, у тому числі документація про зміни з плином часу, журнали випробувань, простоїв, калібрувань, обслуговування, у тому числі технічне обслуговування;

(f) документація про зміни в системі безперервного вимірювання;

(g) будь-які результати калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;

(h) якщо застосовно, модель масового та енергетичного балансу, яку використовують для цілей визначення замінних даних відповідно до статті 45(4) та базових припущень;

(5) Якщо застосовують резервну методику, як зазначено в статті 22, усі дані, необхідні для визначення викидів для джерел викидів та вихідних потоків, до яких застосовують методику, а також опосередковані дані для даних про діяльність, коефіцієнти перерахунку та інші параметри, які б повідомили за методикою із застосуванням рівнів;

(6) Щодо виробництва первинного алюмінію такі додаткові елементи:

(a) документація про результати кампаній з вимірювання для визначення специфічних для установки коефіцієнтів викидів CF4 і C2F6;

(b) документація про результати визначення ефективності вловлювання спонтанних викидів;

(c) усі релевантні дані про виробництво первинного алюмінію, частоту та тривалість анодного ефекту та дані про перенапругу;

(7) Щодо діяльності із захоплення, транспортування та геологічного зберігання CO2, якщо застосовно, такі додаткові елементи:

(a) документація про обсяг CO2, закачаний у комплекс зберігання установками, що здійснюють геологічне зберігання CO2;

(b) репрезентативно зведені дані про тиск та температуру з транспортної мережі;

(c) копія дозволу на зберігання, у тому числі затверджений план моніторингу, відповідно до статті 9 Директиви 2009/31/ЄС;

(d) звіти, подані відповідно до статті 14 Директиви 2009/31/ЄС;

(e) звіти про результати інспекцій, проведених відповідно до статті 15 Директиви 2009/31/ЄС;

(f) документація про коригувальні дії, вжиті відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС.

3. Специфічні для авіаційної діяльності елементи

(1) Перелік власних, взятих в оренду та зданих в оренду повітряних суден та необхідні дані для повноти переліку; дата додавання кожного повітряного судна до парку експлуатанта ПС або вилучення з нього;

(2) Перелік рейсів за кожний звітний період та необхідні дані для повноти такого переліку;

(3) Релевантні дані, які використовують для визначення обсягу споживання палива та викидів;

(4) Дані, які використовують для визначення корисного навантаження та відстані, за роки, за які звітували про дані про тоннокілометри;

(5) Документація щодо методики у разі нестачі даних, якщо застосовно, кількість рейсів з нестачею даних, дані, які використовують для усунення нестачі даних, якщо така є, та, якщо кількість рейсів з нестачею даних перевищує 5 % відзвітованих рейсів, причини нестачі даних, а також документація щодо вжитих коригувальних дій.

ДОДАТОК X

Мінімальний зміст звітів про річний обсяг викидів (стаття 67(3))

1. Звіти стаціонарних установок про річний обсяг викидів

Звіт установки про річний обсяг викидів повинен містити щонайменше таку інформацію:

(1) Дані для ідентифікації установки, як вказано в додатку IV до Директиви 2003/87/ЄС, та унікальний номер її дозволу;

(2) Назва/ПІБ і адреса верифікатора звіту;

(3) Звітний рік;

(4) Покликання на відповідний затверджений план моніторингу та номер версії такого плану;

(5) Відповідні зміни у роботі установки та зміни в затвердженому компетентним органом плані моніторингу і тимчасові відхилення від нього, які мали місце протягом звітного періоду, у тому числі тимчасові або постійні зміни рівнів, причини таких змін, початкова дата змін, а також початкова та кінцева дата тимчасових змін;

(6) Інформація про всі джерела викидів та вихідні потоки, що охоплює щонайменше:

(a) сумарні викиди, виражені в т еквіваленту CO2;

(b) якщо викидають парникові гази, інші ніж CO2, сумарні викиди, виражені в тоннах;

(c) чи застосовують засновану на розрахунках методику або засновану на вимірюваннях методику, що зазначено в статті 21;

(d) застосовані рівні;

(e) дані про діяльність:

(i) у випадку палив - кількість палива (виражена в тоннах або Нм-3) та чиста теплотворна здатність (ГДж/т чи Гдж/Нм-3), про які звітують окремо;

(ii) щодо всіх інших вихідних потоків - кількість, виражена в тоннах або Нм-3;

(f) коефіцієнти викидів, виражені відповідно до вимог, визначених у статті 36(2); фракція біомаси, коефіцієнти окиснення та перетворення, виражені як безрозмірні дроби;

(g) якщо коефіцієнти викидів для палива пов’язані з масою, а не енергією, опосередковані дані для чистої теплотворної здатності відповідного вихідного потоку;

(7) якщо застосовують методику обчислення масового балансу, масовий потік та вміст вуглецю для кожного вихідного потоку в установку та з установки; фракція біомаси та чиста теплотворна здатність, якщо застосовно;

(8) Інформація, яку необхідно повідомляти як довідкову інформацію, у тому числі щонайменше:

(a) обсяги спаленої біомаси (виражені в ТДж) або використаної в процесах біомаси (виражені в т чи Нм-3);

(b) викиди CO2 від біомаси, виражені в т CO2, якщо застосовують засновану на вимірюваннях методику для визначення викидів;

(c) опосередковані дані для чистої теплотворної здатності вихідних потоків біомаси, що їх використовують як паливо, якщо застосовно;

(d) обсяги та енергомісткість біорідин та біопалива, що їх спалюють, виражені в т і ТДж;

(e) CO2, переміщений на установку або отриманий з установки, у разі застосовності статті 49, виражений в т CO2;

(f) властивий CO2, переміщений на установку або отриманий з установки, у разі застосовності статті 48, виражений в т CO2;

(g) якщо застосовно, найменування та ідентифікаційний номер установки, визнаний згідно з Регламентом (ЄС) № 1193/2011:

(i) установок, на які переміщують CO2 відповідно до пунктів (e) і (f) цього пункту (8);

(ii) установок, із яких переміщують CO2 відповідно до пунктів (e) і (f) цього пункту (8);

(h) переміщений CO2 від біомаси, виражений в т CO2;

(9) Якщо застосовують засновану на вимірюваннях методику:

(a) річний обсяг викопних викидів CO2 та річний обсяг викидів CO2 від використання біомаси, якщо вимірюють CO2;

(b) виміряна концентрація парникових газів та потік паливневого газу, виражена як середньогодинне значення за рік та як сумарне значення за рік;

(10) Якщо застосовують методику, зазначену в статті 22, усі дані, необхідні для визначення викидів для джерел викидів та вихідних потоків, до яких застосовують методику, а також опосередковані дані для даних про діяльність, коефіцієнти перерахунку та інші параметри, які б повідомили за методикою із застосуванням рівнів;

(11) якщо мала місце нестача даних і її усунули за допомогою замінних даних відповідно до статті 65(1):

(a) вихідний потік або джерело викидів, якого стосується нестача даних;

(b) причини кожної нестачі даних;

(c) початкова і кінцева дата та час кожної нестачі даних;

(d) викиди, розраховані на основі замінних даних;

(e) якщо метод оцінювання замінних даних ще не включено в план моніторингу, детальний опис методу оцінювання, у тому числі докази того, що використана методика не призведе до недооцінення викидів за відповідний період;

(12) Будь-які інші зміни на установці протягом звітного періоду стосовно викидів парникових газів на такій установці протягом звітного року;

(13) Якщо застосовно, рівень виробництва первинного алюмінію, частота та середня тривалість анодних ефектів протягом звітного періоду або дані про перенапругу анодного ефекту за звітний період, а також результати останнього визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів CF4 і C2F6, як описано в додатку IV, та останнього визначення ефективності вловлювання труби;

(14) Про типи відходів, які використовують в установці, та викиди, які виникають унаслідок використання їх як палива або вхідних матеріалів, звітують із застосуванням класифікації у переліку відходів Співтовариства, вказаного в Рішенні Комісії 2000/532/ЄС від 3 травня 2000 року про заміну Рішення 94/3/ЄС про запровадження переліку відходів відповідно до статті 1(a) Директиви Ради 75/442/ЄЕС про відходи та Рішення Ради 94/904/ЄС про запровадження переліку небезпечних відходів відповідно до статті 1(4) Директиви Ради 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи (-10). Для таких цілей до назв відповідних типів відходів, що їх використовують на установці, додають відповідні шестизначні коди.

Про викиди з різних джерел викидів або вихідних потоків того самого типу та однієї установки, що належать до одного типу діяльності, можуть звітувати у зведеній формі за типом діяльності.

Якщо протягом звітного періоду змінили рівні, оператор розраховує викиди та звітує про них в окремих секціях звіту про річні обсяги викидів за відповідні частини звітного періоду.

Оператори сховищ CO2 можуть використовувати спрощені форми звітів про викиди після закриття сховища відповідно до статті 17 Директиви 2009/31/ЄС, що містять щонайменше елементи, зазначені в пунктах 1-5, за умови, що в дозволі на викиди парникових газів відсутні джерела викидів.

2. Звіти експлуатантів ПС про річний обсяг викидів

Звіт експлуатанта ПС про викиди повинен містити щонайменше таку інформацію:

(1) Дані для ідентифікації експлуатанта ПС, як визначено в додатку IV до Директиви 2003/87/ЄС, та позивний сигнал або інший унікальний ідентифікатор, що його використовують для цілей контролю повітряного руху, а також відповідні контактні дані;

(2) Назва/ПІБ і адреса верифікатора звіту;

(3) Звітний рік;

(4) Покликання на відповідний затверджений план моніторингу та номер версії такого плану;

(5) Відповідні зміни в роботі та відхилення від затвердженого плану моніторингу протягом звітного періоду;

(6) Реєстраційні номери ПС та типи ПС, що їх використовували протягом періоду, охопленого у звіті, для провадження передбаченої в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС авіаційної діяльності, що її провадить експлуатант ПС;

(7) Сумарна кількість рейсів за парами держав, що зазначені у звіті;

(7a) Маса палива (в тоннах) для кожного типу палива за парами держав;

(8) Сумарні викиди CO2 в тоннах CO2, розподілені за державою-членом відправлення та прибуття;

(9) Якщо викиди розраховують із використанням коефіцієнта викидів або вмісту вуглецю, пов’язаного з масою чи об’ємом, опосередковані дані для чистої теплотворної здатності палива;

(10) якщо мала місце нестача даних і її усунули за допомогою замінних даних відповідно до статті 65(2):

(a) кількість рейсів, виражена як відсоток від річної кількості рейсів, щодо яких існувала нестача даних, та обставини і причини наявності нестачі даних;

(b) метод оцінювання застосованих замінних даних;

(c) викиди, розраховані на основі замінних даних;

(11) Довідкова інформація:

(a) кількість рейсів, виражена як відсоток від річної кількості рейсів (округлена до найближчого 0,1 %), щодо яких існувала нестача даних, та обставини і причини наявності нестачі даних;

(b) чиста теплотворна здатність альтернативних видів палива;

(12) Як додаток до звіту про річний обсяг викидів, оператор включає річний обсяг викидів та річну кількість рейсів за парами аеродромів. На запит оператора компетентний орган ставиться до такої інформації як до конфіденційної.

3. Звіти експлуатантів ПС про дані про тоннокілометри

Звіт експлуатанта ПС про дані про тоннокілометри повинен містити щонайменше таку інформацію:

(1) Дані для ідентифікації експлуатанта ПС, як визначено в додатку IV до Директиви 2003/87/ЄС, та позивний сигнал або інший унікальний ідентифікатор, що його використовують для цілей контролю повітряного руху, а також відповідні контактні дані;

(2) Назва/ПІБ і адреса верифікатора звіту;

(3) Звітний рік;

(4) Покликання на відповідний затверджений план моніторингу та номер версії такого плану;

(5) Відповідні зміни в роботі та відхилення від затвердженого плану моніторингу протягом звітного періоду;

(6) Реєстраційні номери ПС та типи ПС, що їх використовували протягом періоду, охопленого у звіті, для провадження передбаченої в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС авіаційної діяльності, що її провадить експлуатант ПС;

(7) Обраний метод розрахунку маси пасажирів та зареєстрованого багажу, а також вантажу і пошти;

(8) Сумарна кількість пасажирокілометрів та тоннокілометрів за всі рейси, виконані протягом року, якого стосується звіт, у межах авіаційної діяльності, зазначеної в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС;

(9) Щодо кожної пари аеродромів: Ідентифікатор ICAO для двох аеродромів; відстань (відстань уздовж дуги великого кола + 95 km) в км; сумарна кількість рейсів за парами аеродромів за звітний період; сумарна маса пасажирів і зареєстрованого багажу (тонни) за звітний період за парами аеродромів; сумарна кількість пасажирів за звітний період; сумарна кількість пасажирів, помножена на кілометри, за парами аеродромів; сумарна маса вантажу і маси (тонни) за звітний період за парами аеродромів; сумарні тоннокілометри за парами аеродромів (т км).

__________
(-1) OB L 135, 30.04.2004, с. 1.
(-2) OB L 373, 31.12.1991, с. 4.
(-3) OB L 181, 12.07.2012, с. 1.
(-4) OB L 130, 17.05.2011, с. 1.
(-5) OB L 122, 16.05.2009, с. 6.
(-6) OB L 33, 04.02.2006, с. 1.
(-7) OB L 393, 30.12.2006, с. 1.
(-8) OB L 342, 22.12.2009, с. 1.
(-9) Міжнародний інститут алюмінію; Протокол щодо парникових газів у секторі виробництва алюмінію; жовтень 2006 року; Агентство США з охорони довкілля та Міжнародний інститут алюмінію; Протокол щодо вимірювання викидів тетрафторметану (CF4) та гексафторетану (C2F6) від виробництва первинного алюмінію; квітень 2008 року.
(10 ) ОВ L 226, 06.09.2000, с. 3.