(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 6. Навколишнє середовище)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2012/18/ЄС
від 4 липня 2012 року
про контроль загроз виникнення значних аварій, пов'язаних із використанням небезпечних речовин, та про внесення змін і подальше скасування Директиви Ради 96/82/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 192(1),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-2),

Оскільки:

(1) Директива Ради 96/82/ЄЕС від 9 грудня 1996 року про контроль загроз виникнення значних аварій, пов'язаних із використанням небезпечних речовин (-3), встановлює правила запобігання значним аваріям, зумовленими деякими видами промислової діяльності, та обмеження їх наслідків для здоров'я людини і довкілля.

(2) Значні аварії часто мають серйозні наслідки, про що свідчать аварії, які сталися в таких містах як Севезо, Бхопал, Швайцерхалле, Енсхеде, Тулуза та Бансфілд. Крім того, такий вплив може поширюватися поза межі національних кордонів. Це підкреслює потребу в гарантуванні вжиття застережних заходів для забезпечення високого рівня захисту на території всього Союзу для громадян, суспільства та довкілля. Відповідно, існує необхідність у забезпеченні підтримання захисту принаймні на такому ж високому, або вищому рівні.

(3) Директива 96/82/ЄС зіграла важливу роль у зниженні рівня ймовірності виникнення та наслідків таких аварій, забезпечуючи більш високий рівень захисту в усьому Союзі. У результаті аналізу практики застосування вказаної Директиви було підтверджено, що періодичність виникнення аварій залишається стабільною. Незважаючи на те, що чинні положення відповідають встановленій меті, все ж існує необхідність внести деякі зміни для подальшого посилення рівня захисту, зокрема, в частині запобігання значним аваріям. Водночас, систему, встановлену в Директиві 96/82/ЄС, необхідно адаптувати до змін в системі класифікації речовин та сумішей Союзу, яких стосується вказана Директива. Крім того, необхідно прояснити та оновити низку інших положень.

(4) Відповідно, доцільно замінити Директиву 96/82/ЄС, щоб забезпечити підтримання поточного рівня захисту та його подальше підвищення з посиленням дієвості та ефективності положень, та, де це можливо, зі зменшенням непотрібних адміністративних тягарів шляхом оптимізації або спрощення за умови, що це не поставить під загрозу безпеку та захист довкілля і здоров'я людини. Водночас, нові положення повинні бути чіткими, узгодженими та легко зрозумілими, що зробить їх простішими для імплементації і правозастосування, проте зі збереженням або підвищенням рівня захисту довкілля та здоров'я людини. Комісії слід співпрацювати з державами-членами у питанні практичної імплементації цієї Директиви. Таку співпрацю слід, між іншим, зосередити на вирішенні питання самокласифікації речовин та сумішей. За необхідності, до імплементації цієї Директиви слід залучити стейкхолдерів, наприклад, представників промислового сектору, службовців та працівників неурядових організацій, які опікуються питаннями захисту довкілля або здоров'я людини.

(5) У Конвенції Європейської економічної комісії ООН про транскордонний вплив промислових аварій, схваленій від імені Союзу Рішенням Ради 98/685/ЄС від 23 березня 1998 року про схвалення Конвенції про транскордонний вплив промислових аварій (-4), передбачено заходи запобігання, готовності та реагування на промислові аварії, що здатні спричинити транскордонний вплив, а також міжнародну співпрацю у цьому напрямі. Директива 96/82/ ЄС імплементує Конвенцію до законодавства Союзу.

(6) Значні аварії можуть мати транскордонні наслідки, а екологічні й економічні втрати, спричинені аваріями, несуть не лише дотичні підприємства, а й відповідні держави-члени. Тому, необхідно встановити та застосовувати заходи з безпеки та зменшення ризиків для запобігання можливому виникненню аварій, зменшення ризиків під час виникнення аварій та мінімізації наслідків після їх виникнення, що дасть змогу забезпечити високий рівень захисту у всьому Союзі.

(7) Положення цієї Директиви слід застосовувати без обмеження положень законодавства Союзу щодо охорони здоров'я та безпеки на робочому місці та робочому середовищі, зокрема, без обмеження Директиви Ради 89/391/ЄЕС від 12 червня 1989 року про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров'я працівників на роботі (-5).

(8) Деякі види промислової діяльності можуть бути виключені зі сфери застосування цієї Директиви за умови, якщо вони є предметом іншого законодавства Союзу або національного законодавства, що передбачає еквівалентний рівень безпеки. Комісії слід продовжувати вивчати наявність значних прогалин у чинних регулятивних рамках, зокрема щодо нових ризиків, що походять від інших видів діяльності та конкретних небезпечних речовин, та, за необхідності, подавати законодавчі пропозиції для заповнення таких прогалин.

(9) У додатку І до Директиви 96/82/ЄС наведено перелік небезпечних речовин, на які поширюється сфера її застосування, з покликанням, між іншим, на певні положення Директиви Ради 67/548/ЄЕС від 27 червня 1967 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень щодо класифікації, пакування і маркування небезпечних речовин (-6) та Директиви 1999/45/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 31 травня 1999 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо класифікації, пакування та маркування небезпечних препаратів (-7). Директиви 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄЕС було замінено Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування небезпечних речовин і сумішей (-8), в якому передбачено імплементацію в межах Союзу Всесвітньої гармонізованої системи класифікації та маркування хімічної продукції, ухваленої на міжнародному рівні, в межах структури Організації Об'єднаних Націй (ООН). У вказаному Регламенті введено нові класи і категорії загроз, які лише частково відповідають класам і категоріям, що використовувалися у скасованих Директивах. Деякі речовини або суміші, тим не менш, не підлягають класифікації за вказаною системою через відсутність в її рамках критеріїв. Тому, у додаток І до Директиви 96/82/ЄС необхідно внести доповнення для приведення його у відповідність із вказаним Регламентом, забезпечуючи при цьому поточний рівень захисту, або його подальше підвищення, як передбачено у вказаній Директиві.

(10) Для цілей класифікації збагаченого біогазу, необхідно враховувати будь-які зміни стандартів Європейського комітету зі стандартизації (CEN).

(11) Можуть виникнути небажані наслідки узгодження з Регламентом (ЄС) № 1272/2008 та подальшої адаптації до вказаного Регламенту через ймовірний вплив на класифікацію речовин та сумішей. На основі критеріїв, включених у цю Директиву, Комісія має оцінювати, чи є небезпечні речовини, незважаючи на класифікацію їх загроз, які не можуть становити загрозу виникнення значних аварій, та, якщо доцільно, подавати законодавчу пропозицію щодо виключення відповідної небезпечної речовини зі сфери застосування цієї Директиви. Оцінювання необхідно розпочинати швидко, особливо після зміни класифікації речовини або суміші, щоб уникнути непотрібного тягаря для операторів та компетентних органів у державах-членах. Виключення зі сфери застосування цієї Директиви не повинно перешкоджати державам-членам зберігати чинними або вводити в дію більш жорсткі інструменти захисту.

(12) На операторів необхідно покласти загальний обов'язок вживати всіх необхідних заходів для запобігання значним аваріям, пом'якшення їх наслідків та вжиття заходів з їх ліквідації. Якщо на підприємствах присутні небезпечні речовини понад певну кількість, оператор повинен надати компетентному органу інформацію, достатню для того, щоб такий орган мав можливість ідентифікувати таке підприємство, присутні небезпечні речовини та потенційні небезпеки. Оператор повинен також розробити та, якщо це необхідно відповідно до вимог національного законодавства, надіслати компетентному органу Політику запобігання значним аваріям (МАРР), в якій визначено загальний підхід оператора та заходи, в тому числі відповідні системи управління безпекою, щодо контролю загроз виникнення значних аварій. Коли оператори ідентифікують та оцінюють загрози виникнення значних аварій, необхідно також брати до уваги і ті небезпечні речовини, які можуть бути утворені під час серйозної аварії в межах підприємства.

(13) Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальність у зв'язку з запобіганням та усуненням наслідків шкоди для довкілля (-9) звичайно стосується шкоди довкіллю, заподіяної внаслідок значної аварії.

(14) Щоб знизити ризик виникнення ефекту «доміно», якщо підприємства розташовані у такий спосіб або так близько одне від одного, що це збільшує ймовірність виникнення значних аварій або обтяжує їх наслідки, оператори повинні співпрацювати для обміну відповідною інформацією та інформування громадськості, в тому числі й сусідніх підприємств, які можуть постраждати.

(15) Щоб продемонструвати, що було зроблено все необхідне для запобігання значним аваріям, а також щоб підготувати план дій в аварійних ситуаціях та заходи реагування оператор повинен, у випадку підприємств, де небезпечні речовини присутні у значних кількостях, надати компетентному органу інформацію у формі звіту про заходи безпеки. Такий звіт про заходи безпеки повинен містити дані про підприємство, інформацію про наявні небезпечні речовини, установки або сховища, можливі сценарії розвитку значних аварій та аналіз ризиків, заходи запобігання і втручання та поточні системи управління, щоб попередити та знизити ризики виникнення значних аварій і дати змогу здійснити необхідні кроки для обмеження їх наслідків. Ризик виникнення значних аварій може бути збільшений через імовірність природних лих, пов'язаних із розташуванням підприємства. Це також необхідно брати до уваги під час розроблення сценаріїв розвитку значних аварій.

(16) Для підготовки до аварійних ситуацій, у випадку підприємств, де небезпечні речовини присутні у значних кількостях, необхідно розробити внутрішні та зовнішні плани дій в аварійних ситуаціях та встановити процедури, що забезпечують тестування і перегляд таких планів у разі необхідності та їх виконання у випадку виникнення значної аварії або ймовірності її настання. З персоналом підприємства необхідно консультуватися стосовно внутрішнього плану дій в аварійних ситуаціях, а заінтересована громадськість повинна мати можливість висловити свою думку стосовно зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях. Укладання субпідрядних договорів може мати вплив на безпеку підприємства. Держави-члени повинні вимагати, щоб оператори враховували це під час розроблення МАРР, звіту про заходи безпеки або внутрішнього плану дій в аварійних ситуаціях.

(17) Розглядаючи вибір належних методів роботи, в тому числі методів моніторингу та контролю, оператори повинні враховувати наявну інформацію про найкращі практики.

(18) Щоб забезпечити вищий рівень захисту для житлових районів, зон значного громадського користування та довкілля, в тому числі зон особливої природної цінності або еко-чутливих зон, необхідно, щоб землекористування або інші відповідні політики, застосовувані у державах-членах, забезпечували належні відстані між такими зонами і підприємствами, що становлять такі загрози, а також, якщо це стосується існуючих підприємств, реалізацію, за необхідності, додаткових технічних заходів для того, щоб утримувати ризик для осіб або довкілля на прийнятному рівні. При ухваленні рішень необхідно брати до уваги достатню кількість інформації про ризики та технічні поради щодо цих ризиків. За можливості, щоб зменшити адміністративне навантаження, особливо для малих і середніх підприємств, необхідно інтегрувати процедури і заходи з тими, що існують в рамках іншого релевантного законодавства Союзу.

(19) Щоб полегшити доступ до інформації про стан довкілля відповідно до Конвенції Європейської економічної комісії ООН про доступ до інформації, участі громадськості у виробленні й ухваленні рішень та доступу до правосуддя з питань охорони довкілля (Орхуська Конвенція), схваленої від імені Союзу Рішенням Ради 2005/370/ЄС від 17 лютого 2005 року про схвалення, від імені Європейського Співтовариства, Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості у виробленні й ухваленні рішень та доступу до правосуддя з питань охорони довкілля (-10), необхідно підвищити рівень і якість інформування громадськості. Зокрема, особам, які ймовірно можуть зазнати впливу значної аварії, необхідно надавати достатньо інформації про вжиття правильних дій у випадку настання такої події. Держави-члени повинні надавати інформацію про те, де можна знайти інформацію про права осіб, що зазнали впливу значної аварії. Поширювану серед громадськості інформацію необхідно формулювати у чіткий і зрозумілий спосіб. Окрім надання інформації в активний спосіб, без необхідності для громадськості подавати запит і без виключення інших форм поширення інформації, необхідно надавати її постійно та оновлювати в електронній формі. Водночас, необхідно передбачити, серед іншого, належні запобіжні заходи щодо конфіденційності для вирішення питань, пов'язаних з безпекою.

(20) Спосіб адміністрування інформації повинен відповідати ініціативі Спільної системи екологічної інформації (SEIS), представленій у Повідомленні Комісії від 1 лютого 2008 року під назвою «До Спільної системи екологічної інформації (SEIS)». Адміністрування інформації також повинно відповідати Директиві Європейського Парламенту і Ради 2007/2/ ЄС від 14 березня 2007 року про Інфраструктуру просторої інформації у Європейському Співтоваристві (INSPIRE) (-11) та імплементаційним правилам, спрямованим на уможливлення обміну екологічною просторовою інформацією серед організацій державного сектору та покращення публічного доступу до просторової інформацій на території всього Союзу. Інформацію необхідно розміщувати в загальнодоступній базі даних на рівні Союзу, що також полегшить моніторинг і звітування про імплементацію.

(21) Відповідно до Орхуської Конвенції, дієва участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень є необхідною для надання заінтересованій громадськості можливості висловити, а відповідальній за вироблення й ухвалення рішень особі - врахувати думки та занепокоєння, що стосуються таких рішень, підвищуючи таким чином підзвітність і прозорість процесу вироблення й ухвалення рішень і сприяючи громадській обізнаності про екологічні проблеми та підтримці ухвалених рішень.

(22) Щоб забезпечити вжиття адекватних заходів реагування у випадку настання значної аварії, оператор повинен негайно поінформувати компетентний орган та повідомити інформацію, необхідну для того, щоб дати йому можливість оцінити наслідки такої аварії для довкілля та здоров'я людини.

(23) Місцеві органи влади заінтересовані в запобіганні значних аварій та пом'якшенні їх наслідків і можуть відігравати важливу роль. Держави-члени повинні враховувати це у процесі імплементації цієї Директиви.

(24) Для полегшення обміну інформацією та запобігання випадкам настання у майбутньому аварій подібного характеру, держави-члени повинні передавати Комісії інформацію про значні аварій, що виникають на їхній території, щоб Комісія мала можливість аналізувати пов'язані з цим загрози та використовувати систему поширення інформації, зокрема, про значні аварії та винесені з них уроки. Такий обмін інформацією повинен також охоплювати «потенційні помилки», які на думку держав-членів становлять особливий технічний інтерес для запобігання значним аваріям та обмеження їх наслідків. Держави-члени та Комісія повинні прагнути до забезпечення повноти інформації, що зберігається в інформаційних системах, встановлених для полегшення обміну інформацією про значні аварії.

(25) Держави-члени повинні визначити компетентні органи, відповідальні за забезпечення виконання операторами своїх обов'язків. Компетентні органи та Комісія повинні співпрацювати у таких заходах з підтримки імплементації як розроблення відповідних настанов та обмін кращими практиками. Щоб уникнути непотрібного адміністративного навантаження, інформаційні обов'язки необхідно інтегрувати, де доцільно, з тими, що існують в рамках іншого релевантного законодавства Союзу.

(26) Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи вживали необхідних заходів у випадку недотримання положень цієї Директиви. Щоб забезпечити результативну імплементацію та правозастосування, необхідно запровадити систему інспектування, що включатиме як програму планового інспектування через регулярні проміжки часу, так і позапланове інспектування. За можливості, такі інспектування необхідно координувати, де доцільно, з тими, що їх проводять в рамках іншого законодавства Союзу, в тому числі згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (комплексне запобігання та контроль забруднень) (-12), Держави-члени повинні забезпечити наявність достатньої кількості персоналу, що має навички і кваліфікації, необхідні для дієвого проведення інспектувань. Компетентні органи повинні надавати необхідну підтримку з використанням інструментів і механізмів для обміну досвідом і консолідації знань, в тому числі на рівні Союзу.

(27) 3 метою врахування технічного прогресу повноваження ухвалювати акти, відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу, необхідно делегувати Комісії у зв'язку з внесенням у додатки II-VI змін і доповнень для адаптації до технічного прогресу. Надзвичайно важливо, щоб Комісія під час своєї підготовчої роботи проводила відповідні консультації, в тому числі на експертному рівні. Комісія, під час підготовки та розроблення делегованих актів, повинна забезпечити одночасне, своєчасне і належне передання необхідних документів до Європейського Парламенту і Ради.

(28) Для забезпечення уніфікованих умов імплементації цієї Директиви Комісії необхідно надати виконавчі повноваження. Виконання таких повноважень необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил та загальних принципів щодо механізмів контролю державами-членами виконання Комісією виконавчих повноважень (-13).

(29) Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та забезпечувати їх виконання. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

(30) Оскільки мета цієї Директиви, а саме забезпечення високого рівня захисту довкілля та здоров'я людини, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, а отже може бути краще досягнута на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, як встановлено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Згідно з принципом пропорційності, як встановлено у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення такої мети.

(31) Відповідно до Спільної політичної декларації держав-членів і Комісії про пояснювальні документи від 28 вересня 2011 року (-14), держави-члени взяли на себе зобов'язання супроводжувати, в обґрунтованих випадках, нотифікацію своїх транспозиційних інструментів одним або кількома документами, що пояснюють співвідношення між компонентами певної директиви та відповідними частинами національних транспозиційних інструментів. Стосовно цієї Директиви, законодавець вважає передання таких документів обґрунтованим.

(32) Відповідно, до Директиви 96/82/ЄС необхідно внести зміни і доповнення та надалі скасувати її,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1
Предмет

Ця Директива встановлює правила для попередження значних аварій у зв'язку з використанням небезпечних речовин та обмеження їх наслідків для довкілля і здоров'я людини з метою забезпечення високого рівня захисту на всій території Союзу в послідовний і дієвий спосіб.

Стаття 2
Сфера застосування

1. Ця Директива застосовується до підприємств, визначених у статті 3(1).

2. Цю Директиву не застосовують до:

(a) військових підприємств, установок або сховищ;

(b) загроз, що виникають через іонізуюче випромінення речовин;

(c) перевезення небезпечних речовин, та безпосередньо пов'язаного з ними проміжного тимчасового зберігання, дорожніми, залізничними, внутрішніми водними шляхами, на морському або повітряному транспорті, поза межами підприємств, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, в тому числі до вантажно-розвантажувальних робіт та до транспортування з інших транспортних засобів та на них у доках, причалах або сортувальних станціях;

(d) транспортування небезпечних речовин трубопроводами, в тому числі насосними станціями, поза межами підприємств, охоплених цією Директивою;

(e) розроблення, а саме - розвідування, видобутку та перероблення, корисних копалин у рудниках і кар'єрах, в тому числі видобутку шляхом буравлення свердловин;

(f) шельфового розвідування та розроблення корисних копалин, в тому числі вуглеводнів;

(g) зберігання газу на підземних шельфових сховищах, в тому числі спеціально призначених для зберігання сховищах та місцях, де також виконують розвідування та розроблення корисних копалин, в тому числі вуглеводнів;

(h) місць зберігання відходів, у тому числі підземних сховищ для відходів.

Незважаючи на пункти (e) та (h) першого підпараграфа, до сфери застосування цієї Директиви включено прибережні підземні газосховища у природних шарах, водоносних горизонтах, соляних кавернах та закритих рудниках, хімічно-термальні обробні роботи та зберігання, пов'язане з такими роботами, з використанням небезпечних речовин, а також активні об'єкти з видалення та знешкодження хвостів збагачення, в тому числі хвостосховища для зберігання відходів збагачення або хвостові дамби, що містять небезпечні речовини.

Стаття 3
Терміни та означення

Для цілей цієї Директиви застосовують такі означення:

1. «підприємство» означає цілісну територію під контролем оператора, де небезпечні речовини присутні в одній або декількох установках, у тому числі загальну чи пов'язані інфраструктури або види діяльності; підприємства є підприємствами нижчого рівня небезпеки, або підприємствами вищого рівня небезпеки;

2. «підприємство нижчого рівня небезпеки» - підприємство, де кількість наявних небезпечних речовин дорівнює або перевищує кількість, наведену в стовпці 2 частини 1, або в стовпці 2 частини 2 додатка I, але є меншою, ніж кількість, вказана в стовпці 3 частини 1 або в стовпці 3 частини 2 додатка I, за умов використання в необхідних випадках правила підсумовування, встановленого в примітці 4 до додатка I;

3. «підприємство вищого рівня небезпеки» - підприємство, де кількість наявних небезпечних речовин дорівнює або перевищує кількість, наведену в стовпці 3 частини 1 або в стовпці 3 частини 2 додатка I, за умов використання в необхідних випадках правила підсумовування, встановленого в примітці 4 до додатка I;

4. «сусіднє підприємство» - підприємство, розташоване поблизу до іншого підприємства, причому така наближеність зумовлює зростання ризику виникнення значної аварії або погіршення її наслідків;

5. «нове підприємство» означає:

(a) підприємство, введене в експлуатацію або збудоване не раніше 1 червня 2015 року; або

(b) місце провадження діяльності, на яке поширюється сфера застосування цієї Директиви, або підприємство нижчого рівня небезпеки, що стає підприємством вищого рівня небезпеки або навпаки, не раніше 1 червня 2015 року, у зв'язку з модифікацією його установок або змінами у видах діяльності, що зумовлює зміни в його переліку небезпечних речовин;

6. «існуюче підприємство» - підприємство, на яке, станом на 31 травня 2015 року, поширюється сфера застосування Директиви 96/82/ЄС, азі червня 2015 року - сфера застосування цієї Директиви без змінення його класифікації як підприємства нижчого рівня небезпеки або підприємства вищого рівня небезпеки;

7. «інше підприємство» - місце провадження діяльності, на яке поширюється сфера застосування цієї Директиви, або підприємство нижчого рівня небезпеки, що стає підприємством вищого рівня небезпеки або навпаки 1 червня 2015 року або пізніше з інших причин, ніж вказано в пункті 5;

8. «установка» - технічна одиниця в межах підприємства, що знаходиться на рівні або нижче рівня землі, в якій виробляють, використовують, переробляють або зберігають небезпечні речовини; вона включає все устаткування, конструкції, трубопровідні системи, механізми, інструменти, приватні залізничні під'їзні колії, доки, розвантажувальні причали, що обслуговують установку, а також дамби, складські приміщення або подібні до них конструкції, плавучі або інші механізми, необхідні для експлуатації такої установки;

9. «оператор» - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює експлуатацію підприємства або установки або контролює їх роботу, або якій, у передбачених національним законодавством випадках, делеговано вирішальні економічні повноваження або повноваження з вироблення й ухвалення рішень щодо технологічного функціонування підприємства або установки;

10. «небезпечна речовина» - речовина або суміш, передбачена в частині 1 або частині 2 додатку І, у тому числі у формі сировини, продукції, побічних, залишкових або проміжних продуктів;

11. «суміш» - суміш або розчин, до складу якого входять дві або декілька речовин;

12. «наявність небезпечних речовин» - фактична або передбачувана наявність небезпечних речовин на підприємстві або таких небезпечних речовин, утворення яких можна обґрунтовано передбачити у випадку втрати контролю над технологічними процесами, у тому числі процесом зберігання, на будь-якій установці в межах підприємства, у кількості, що дорівнює або перевищує мінімальну кількість, встановлену в частині 1 або частини 2 додатку І;

13. «значна аварія» - настання такої події, як значний викид, пожежа або вибух, в результаті неконтрольованих подій у процесі діяльності будь-якого підприємства, на яке поширюється сфера застосування цієї Директиви, що призводить до завдання серйозної шкоди довкіллю і здоров'ю людини, миттєвої або затриманої дії, у межах або поза межами підприємства, що пов'язано з використанням однієї або декількох небезпечних речовин;

14. «загроза» - природна властивість небезпечної речовини або фізичної ситуації, що потенційно може спричинити шкоду довкіллю і здоров'ю людини;

15. «ризик» - імовірність специфічного впливу, що виникає протягом певного періоду або за певних обставин;

16. «зберігання» - використання певної кількості небезпечних речовин для цілей складського зберігання, передання на зберігання або тримання у складському приміщенні;

17. «громадськість» - одна або декілька фізичних або юридичних осіб, та, відповідно до національного законодавства або практики, їх об'єднання, організації або групи;

18. «заінтересована громадськість» - громадськість, якої стосуються або можуть стосуватися рішення щодо будь-якого питання, на яке поширюється дія статті 15(1), або яка заінтересована у такому рішенні; для цілей цього означення, неурядові організації, що опікуються проблемами захисту довкілля і відповідають будь-яким вимогам національного законодавства, що застосовуються до таких організацій, необхідно вважати такими, що мають інтерес;

19. «інспектування» - всі дії, в тому числі виїзд на місце, перевірки внутрішніх вимірювань, систем, звітів і супровідних документів, а також будь-які інші необхідні подальші заходи, вживані з боку або від імені компетентного органу влади з метою перевірки виконання підприємствами вимог цієї Директиви і надання підприємствам допомоги у їх виконанні.

Стаття 4
Оцінювання загрози виникнення значних аварій, спричинених певною небезпечною речовиною

1. За необхідності або у будь-якому разі на підставі повідомлення від держави-члена відповідно до параграфа 2, Комісія повинна оцінити, наскільки виключено практичну вірогідність того, що певна небезпечна речовина, вказана в частині 1 або частині 2 додатка I, може спричинити викид речовини або енергії з можливим настанням значної аварії за обґрунтованим чином прогнозованих звичайних та аномальних умов. У такому оцінюванні необхідно враховувати інформацію, вказану в параграфі, 3 та ґрунтуватися на одній або декількох з наведених нижче характеристик:

(a) фізична форма небезпечної речовини за умов звичайного перероблення або оброблення, або у випадку незапланованої втрати герметичності;

(b) внутрішні властивості небезпечної речовини, зокрема, пов'язані з дисперсним поводженням під час сценарію розвитку значної аварії, такі як молекулярна маса та тиск насиченої пари;

(c) максимальна концентрація речовин у сумішах.

Для цілей першого підпараграфа, якщо доцільно, необхідно також ураховувати герметичність і стандартне паковання небезпечної речовини, зокрема, у випадках, передбачених спеціальним законодавством Союзу.

2. Якщо держава-член вважає, що небезпечна речовина не становить загрози виникнення значної аварії відповідно до параграфа 1, вона повинна повідомити про це Комісії з наданням обґрунтованого підтвердження, в тому числі з наданням інформації, вказаної в параграфі 3.

3. Для цілей параграфів 1 і 2, інформація, необхідна для оцінювання властивостей відповідної речовини, що становить небезпеку для здоров'я людини, а також фізичну та екологічну небезпеку, повинна містити:

(a) повний перелік властивостей, необхідних для оцінювання здатності небезпечної речовини завдати шкоду для здоров'я людини та завдати фізичну або екологічну шкоду;

(b) фізико-хімічні властивості (наприклад, молекулярна маса, тиск насиченої пари, характерна токсичність, точка кипіння, хімічна активність, в'язкість, розчинність та інші важливі властивості);

(c) властивості, що становлять загрозу для здоров'я та фізичної безпеки (наприклад, хімічна активність, займистість, токсичність поряд з такими додатковими факторами, як спосіб впливу на тіло, співвідношення ушкоджень і випадків з летальними наслідками, а також фактори тривалого впливу й інші важливі властивості);

(d) властивості екологічної небезпеки (наприклад, екотоксичність, стійкість, біоакумуляція, здатність поширюватися на значні відстані в довкіллі й інші важливі властивості);

(e) за наявності - класифікацію Союзу для певної речовини або суміші;

(f) інформацію про специфічні умови експлуатації речовини (наприклад, про температуру, тиск та інші важливі умови), за яких небезпечну речовину зберігають, використовують та/або за яких вона може бути в наявності в передбачених випадках аномальної експлуатації або такої події, як пожежа.

4. За результатами оцінення, вказаного в параграфі 1, Комісія повинна, за необхідності, надати Європейському Парламенту і Раді законодавчі пропозиції для виключення відповідної небезпечної речовини зі сфери застосування цієї Директиви.

Стаття 5
Загальні обов'язки оператора

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператор був зобов'язаний вживати всіх необхідних дій для запобігання значним аваріям та обмеження їх наслідків для довкілля і здоров'я людини.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператор повинен був довести компетентному органу, вказаному в статті 6, у будь-який момент часу, зокрема для цілей інспектування і контролю, вказаних у статті 20, факт вжиття всіх необхідних заходів, як визначено в цій Директиві.

Стаття 6
Компетентний орган

1. Без обмеження обсягу обов'язків оператора держави-члени повинні заснувати або призначити компетентний орган або компетентні органи, відповідальні за виконання обов'язків, установлених у цій Директиві, та, за необхідності, органи для надання компетентному органу допомоги на технічному рівні. Держави-члени, які заснували або призначили декілька компетентних органів, повинні забезпечити повне узгодження процедур виконання ними своїх обов'язків.

2. Компетентні органи і Комісія повинні співпрацювати у заходах з підтримки імплементації цієї Директиви із залученням відповідних стейкхолдерів.

3. Для цілей цієї Директиви держави-члени повинні забезпечити прийняття компетентними органами еквівалентної інформації, наданої операторами в межах іншого законодавства Союзу, що відповідає кожній вимозі цієї Директиви. У таких випадках компетентні органи повинні забезпечити виконання вимог цієї Директиви.

Стаття 7
Повідомлення

1. Держави-члени повинні вимагати від оператора надсилати компетентному органу повідомлення із зазначенням такої інформації:

(a) назва та/або торгове найменування оператора та повна адреса відповідного підприємства;

(b) зареєстроване місце ведення діяльності оператора з повною адресою;

(c) ім'я і посада відповідальної особи підприємства, якщо є іншою, ніж вказано в пункті (а);

(d) інформацію, достатню для ідентифікації небезпечних речовин і категорій речовин, використовуваних або ймовірно наявних;

(e) кількість і фізична форма відповідної небезпечної речовини або речовин;

(f) вид діяльності або пропоноване використання установки або сховища;

(g) безпосереднє навколишнє середовище підприємства, а також фактори, що можуть зумовити виникнення значної аварії або погіршення її наслідків, в тому числі (за наявності) повну інформацію про сусідні підприємства, місця провадження діяльності, на які не поширюється сфера застосування цієї Директиви, зони та об'єкти будівництва, що можуть бути джерелом або зумовлювати зростання ризику виникнення або наслідків значної аварії та ефекту «доміно».

2. Повідомлення або відповідну оновлену інформацію необхідно надсилати компетентному органу в такі граничні строки:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком будівництва або експлуатації, або перед здійсненням модифікації, що тягне за собою змінення переліку небезпечних речовин;

(b) у всіх інших випадках - не пізніше одного року від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

3. Параграфи 1 і 2 не застосовуються, якщо відповідно до вимог національного законодавства оператор до 1 червня 2015 року вже направив компетентному органу повідомлення, а інформація, що міститься в ньому, відповідає параграфу 1 і не змінилася.

4. Оператор повинен повідомити компетентний орган до початку настання таких подій:

(a) будь-якого суттєвого збільшення або зменшення кількості або суттєвої зміни властивостей чи фізичної форми наявної небезпечної речовини, зазначеної в повідомленні, наданому оператором відповідно до параграфа 1, або суттєвої зміни в процесах її використання;

(b) модифікації підприємства або установки, що може викликати значні наслідки щодо загроз виникнення значних аварій;

(c) остаточне закриття підприємства або виведення його з експлуатації; або

(d) зміни в інформації, вказаної в пунктах (a), (b) або (c) параграфа 1.

Стаття 8
Політика запобігання значним аваріям

1. Держави-члени повинні вимагати від оператора письмового оформлення документа, в якому встановлено політику запобігання значним аваріям (МАРР), і забезпечити її належне виконання. МАРР повинна бути спрямована на забезпечення високого рівня захисту довкілля і здоров'я людини. Вона повинна бути пропорційна загрозам виникнення значних аварій. Вона повинна містити загальні цілі та принципи дій оператора, роль і відповідальність керівництва, а також зобов'язання щодо постійного підвищення рівня якості контролю загроз виникнення значних аварій і забезпечення високого рівня захисту.

2. МАРР необхідно розробити та, якщо цього вимагає національне законодавство, надіслати компетентному органу в такі строки:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком будівництва або експлуатації, або перед здійсненням модифікації, що тягне за собою змінення переліку небезпечних речовин;

(b) у всіх інших випадках - не пізніше одного року від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

3. Параграфи 1 і 2 не застосовуються, якщо відповідно до вимог національного законодавства оператор до 1 червня 2015 року вже надіслав компетентному органу повідомлення, а інформація, що міститься в ньому, відповідає параграфу 1 і не змінилася.

4. Без обмеження статті 11 оператор повинен періодично переглядати та, за необхідності, оновлювати МАРР принаймні кожні п'ять років. Якщо цього вимагає національне законодавство, оновлену МАРР необхідно надіслати компетентному органу невідкладно.

5. МАРР необхідно реалізовувати за допомогою відповідних засобів, структур і систем управління безпекою відповідно до додатка III, пропорційних загрозам виникнення значних аварій і складності організації або видів діяльності підприємства. Для підприємств нижчого рівня небезпеки обов'язок впровадження МАРР можна виконувати за допомогою інших засобів, структур і систем управління безпекою, пропорційних загрозам виникнення значних аварій, з урахуванням принципів, встановлених у додатку III.

Стаття 9
Ефект «доміно»

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб компетентний орган, використовуючи інформацію, отриману від операторів відповідно до статей 7 і 10, або у відповідь на запит від компетентного органу на отримання додаткової інформації, або в результаті інспектування відповідно до статті 20, ідентифікував всі підприємства нижчого й вищого рівня небезпеки або групи підприємств, де ризик або наслідки значної аварії можуть зростати через географічне положення й близькість таких підприємств, а також їхні переліки небезпечних речовин.

2. Якщо компетентний орган має додаткову інформацію окрім інформації, наданої оператором відповідно до пункту (§) статті 7(1), він повинен надати цю інформацію такому оператору, якщо це необхідно для застосування цієї статті.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори підприємств, ідентифікованих відповідно до параграфа 1:

(a) обмінювалися відповідною інформацією для того, щоб за необхідності надати можливість таким підприємствам брати до уваги характер і ступінь загальної загрози виникнення значної аварії у своїх МАРР, системах управління безпекою, звітах про заходи безпеки та планах дій в аварійних ситуаціях;

(b) співпрацювати в питанні інформування громадськості та сусідніх місць провадження діяльності, що не входять до сфери застосування цієї Директиви, та в наданні інформації органу, відповідальному за підготовку зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях.

Стаття 10
Звіт про заходи безпеки

1. Держави-члени повинні вимагати від оператора підприємства вищого рівня небезпеки подавати звіт про заходи безпеки для того, щоб:

(a) довести, що МАРР і систему управління безпекою для її впровадження уведено в дію відповідно до інформації, встановленої в додатку III;

(b) довести факт ідентифікації загроз виникнення значних аварій і можливих сценаріїв розвитку значних аварій та вживання необхідних заходів для запобігання таким аваріям і обмеження їх наслідків для довкілля і здоров'я людини;

(c) довести факт дотримання належного рівня безпеки й надійності в проектуванні, будівництві, експлуатації й обслуговуванні будь-яких установок, сховищ, устаткування, а також інфраструктури, пов'язаної з її функціонуванням, що стосується загроз виникнення значних аварій у межах підприємства;

(d) довести наявність розроблених внутрішніх планів дій в аварійних ситуаціях, що містять інформацію для розроблення зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях;

(е) забезпечити надання достатньої інформації компетентному органу для ухвалення ним рішень щодо введення нових видів діяльності або будівництва нових об'єктів поблизу існуючих підприємств.

2. Звіт про заходи безпеки повинен містити принаймні дані й інформацію, наведені в додатку II. У ньому необхідно також вказати назви відповідних організацій, що брали участь у його складанні.

3. Звіт про заходи безпеки необхідно надсилати компетентному органу протягом такого терміну:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком будівництва або експлуатації, або перед здійсненням модифікації, що тягне за собою змінення переліку небезпечних речовин;

(b) для існуючих підприємств вищого рівня небезпеки, до 1 червня 2016 року;

(c) для інших підприємств - не пізніше двох років від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

4. Параграфи 1, 2 і 3 не застосовуються, якщо оператор вже надіслав компетентному органу звіт про заходи безпеки відповідно до вимог національного законодавства до 1 червня 2015 року, а інформація, що міститься в ньому, відповідає параграфам 1 і 2, і не змінилася. Для виконання вимог параграфів 1 і 2 в межах строків, вказаних в параграфі 3, оператор повинен надавати будь-які змінені частини звіту про заходи безпеки в погодженому з компетентним органом форматі.

5. Без обмеження статті 11 оператор повинен періодично переглядати та за необхідності оновлювати звіт про заходи безпеки принаймні кожні п'ять років.

Оператор також повинен переглядати, і, за необхідності, оновлювати звіт про заходи безпеки після настання значної аварії на його підприємстві, а також у будь-який інший час за ініціативи оператора або на вимогу компетентного органу, якщо це обґрунтовано новими обставинами або новими технічними знаннями з питань безпеки, в тому числі знаннями, отриманими в результаті аналізу аварій або, мірою можливого, «потенційних помилок» і вдосконалення знань, що стосуються оцінювання загроз.

Оновлений звіт про заходи безпеки або його оновлені частини повинен бути надісланий компетентному органу без зволікань.

6. Перш, ніж оператор почне будівництво або експлуатацію, або у випадках, вказаних у пунктах (b) і (c) параграфа 3 і в параграфі 5 цієї статті, компетентний орган повинен протягом розумного строку після одержання звіту повідомити оператора про свої висновки щодо результатів розгляду звіту про заходи безпеки, та, за необхідності, відповідно до статті 19, компетентний орган повинен заборонити уведення в експлуатацію, або безперервне використання відповідного підприємства.

Стаття 11
Модифікація установки, підприємства або сховища

У разі модифікації установки, підприємства, сховища, технологічного процесу, властивостей або фізичної форми або зміни кількості небезпечних речовин, що може мати серйозні наслідки щодо загроз виникнення значної аварії, або може призвести до того, що підприємство нижчого рівня небезпеки стає підприємством вищого рівня небезпеки або навпаки, держави-члени повинні забезпечити перегляд, і за необхідності оновлення повідомлення, МАРР, системи управління безпекою й звіту про заходи безпеки, а також надання компетентному органу даних про такі оновлення до початку проведення такої модифікації.

Стаття 12
План дій в аварійних ситуаціях

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб для всіх підприємств вищого рівня небезпеки:

(a) оператор розробив внутрішній план дій в аварійних ситуаціях для вживання заходів у межах підприємства;

(b) оператор надав компетентному органу інформацію, необхідну для складання останнім зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях;

(c) органи, призначені для цього державою-членом, розробили зовнішній план дій в аварійних ситуаціях для вживання заходів поза межами підприємства протягом двох років після одержання необхідної інформації від оператора відповідно до пункту (b).

2. Оператори повинні виконати вимоги, встановлені в пунктах (a) і (b) параграфа 1, у такі строки:

(a) для нових підприємств - у розумний строк перед початком експлуатації або перед модифікацією, що веде до зміни в переліку небезпечних речовин;

(b) для існуючих підприємств вищого рівня небезпеки - до 1 червня 2016 року за винятком випадків, коли до такої дати внутрішній план дій в аварійних ситуаціях було розроблено відповідно до вимог національного законодавства, а інформація, що міститься в ньому, а також інформація, вказана в пункті (b) параграфа 1, відповідає положенням цієї статті та не змінилася;

(c) для інших підприємств - не пізніше двох років від дня початку застосування цієї Директиви до відповідного підприємства.

3. Плани дій в аварійних ситуаціях повинні бути встановлені для таких цілей:

(а) обмеження та контролю інцидентів для мінімізації наслідків і обмеження шкоди здоров'ю людини, довкіллю і майну;

(b) виконання необхідних заходів щодо захисту довкілля і здоров'я людини від наслідків значних аварій;

(c) передання необхідної інформації громадськості та заінтересованим службам або органам на відповідній території;

(d) забезпечення відновлення та ліквідації наслідків для довкілля після значної аварії.

Плани дій в аварійних ситуаціях повинні містити інформацію, встановлену в додатку IV.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб передбачені в цій Директиві внутрішні плани дій в аварійних ситуаціях було розроблено із проведенням консультацій зі штатними працівниками, в тому числі консультації з відповідним персоналом, що працює на довгостроковій основі за договором субпідряду.

5. Держави-члени повинні забезпечувати для заінтересованої громадськості завчасну можливість висловити свою думку щодо зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях у процесі їх розроблення або суттєвої модифікації.

6. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори та уповноважені органи проводили відповідні перегляд, перевірку, і, за необхідності, оновлення внутрішніх і зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях з періодичністю, не меншою, ніж через кожні три роки. У перегляді повинні бути враховані зміни, що відбуваються на відповідних підприємствах або у відповідних аварійних службах, нові технічні знання, а також знання про реагування на значні аварії.

У частині зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях держави-члени повинні враховувати необхідність забезпечення співпраці при цивільному захисті населення у разі значних аварійних ситуацій.

7. Держави-члени повинні забезпечити негайне введення в дію планів дій в аварійних ситуаціях оператором і, за необхідності, призначеним для цього компетентним органом, у випадку виникнення значної аварії або виникнення неконтрольованої події, характер якої дає підстави вважати, що така подія може привести до значної аварії.

8. У світлі інформації, яку містить звіт про заходи безпеки, компетентний орган може вирішити, виклавши причини свого рішення, що вимогу про надання зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях відповідно до параграфа 1 можна не застосовувати.

Стаття 13
Планування землекористування

1. У своїй політиці землекористування або іншій відповідній політиці держави-члени повинні забезпечити врахування цілей запобігання значним аваріям і обмеження наслідків таких аварій для довкілля і здоров'я людини. Вони повинні прагнути досягнення таких цілей за допомогою систем контролю у процесі:

(a) розміщення нових підприємств;

(b) здійснення модифікацій підприємств, на які поширюється дія статті 11;

(c) будівництва нових об'єктів, в тому числі транспортних шляхів, місць громадського користування і житлових районів, розташованих поблизу підприємств, де розміщення або будівництво нових об'єктів може бути джерелом небезпеки або збільшити ризик виникнення або наслідки значної аварії.

2. У своїй політиці землекористування або іншій відповідній політиці, а також процедурах імплементації таких політик держави-члени повинні забезпечити врахування у довгостроковій перспективі необхідності:

(а) підтримувати належні безпечні відстані між підприємствами, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, і житловими районами, об'єктами та місцями громадського користування, рекреаційними зонами та, мірою можливого, основними транспортними шляхами;

(b) захищати зони особливої природної цінності або еко-чутливі зони, розташовані в безпосередній близькості підприємства, за необхідності забезпечуючи належні безпечні відстані або вжиття інших відповідних заходів;

(c) в тому, що стосується існуючих підприємств - вживати додаткових технічних заходів відповідно до статті 5 таким чином, щоб не збільшувати ризиків для довкілля і здоров'я людини.

3. З метою сприяння імплементації політик, встановлених у параграфі 1, держави-члени повинні забезпечити встановлення відповідних процедур консультування компетентним органом та органами планування, відповідальними за ухвалення рішень у цій сфері. У процесі ухвалення рішень процедури необхідно зосередити на забезпеченні надання операторами, в кожному конкретному випадку або на загальних підставах, достатньої інформації про пов'язані з підприємством ризики, і забезпеченні доступу до технічних консультацій щодо таких ризиків.

Держави-члени повинні забезпечити надання операторами підприємств нижчого рівня небезпеки на вимогу компетентного органу необхідної для цілей планування землекористування достатньої інформації про ризики, пов'язані з підприємством.

4. Вимоги параграфів 1, 2 і 3 цієї статті застосовуються без обмеження положень Директиви 2011/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 грудня 2011 року про оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля (-15), Директиви 2001/42/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2001 року про оцінювання впливу деяких планів і програм на довкілля (-16), а також іншого відповідного законодавства Союзу. Держави-члени можуть розробити узгоджені або спільні процедури для виконання вимог цієї статті та вимог вказаного законодавства, між іншим, для того щоб уникнути дублювання в проведенні оцінювання або консультацій.

Стаття 14
Інформування громадськості

1. Держави-члени повинні надавати громадськості постійний доступ, у тому числі в електронній формі, до інформації, вказаної в додатку V. За необхідності, у тому числі у разі модифікацій відповідно до статті 11, таку інформацію необхідно постійно оновлювати.

2. Щодо підприємств вищого рівня небезпеки держави-члени також повинні забезпечувати:

(a) регулярне отримання всіма особами, які ймовірно можуть зазнати впливу значної аварії, чіткої й зрозумілої інформації у найбільш прийнятній формі, без необхідності подавати запит, про заходи безпеки і необхідну поведінку у випадку настання значної аварії;

(b) доступ до звіту про заходи безпеки на запит відповідно до статті 22(3); у разі застосування статті 22(3) необхідно надати доступ до зміненого звіту, наприклад, у формі резюме нетехнічного характеру, яке повинне містити принаймні загальну інформацію про загрози виникнення значних аварій та про потенційні наслідки для довкілля і здоров'я людини у випадку виникнення значної аварії;

(c) надання на вимогу громадськості доступу до переліку небезпечних речовин відповідно до статті 22(3).

Інформація, яку необхідно надавати відповідно до пункту (а) першого підпараграфа цього параграфа, повинна містити принаймні інформацію, вказану в додатку V. Таку інформацію необхідно надавати також всім будівлям і місцям громадського користування, в тому числі школам та лікарням, а також всім сусіднім підприємствам щодо підприємств, на які поширюється дія статті 9. Держави-члени повинні забезпечувати надання інформації щонайменше кожні п'ять років, а також її періодичний перегляд і, за необхідності, її оновлення, у тому числі у разі модифікацій, на які поширюється дія статті 11.

3. Щодо ймовірності настання значної аварії із транскордонними наслідками на підприємствах вищого рівня небезпеки, держави-члени повинні надавати достатню інформацію для тих держав-членів, які потенційно можуть зазнати впливу, для того щоб такі держави-члени, що можуть потенційно зазнати випливу, могли застосувати всі відповідні положення, встановлені в статтях 12 і 13 та в цій статті.

4. Якщо відповідна держава-член вирішила, що підприємство, що знаходиться в безпосередній близькості до території іншої держави-члена, не створює загрози виникнення значної аварії поза межами своєї території в цілях статті 12(8) і, відповідно, не зумовлює необхідності у розробленні зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях відповідно до статті 12(1), вона повинна повідомити іншу державу-член про своє вмотивоване рішення.

Стаття 15
Консультації з громадськістю та участь у виробленні й ухваленні рішень

1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для заінтересованої громадськості завчасно висловити свою думку щодо конкретних окремих проектів, що стосуються:

(a) планування нових підприємств відповідно до статті 13;

(b) значних модифікацій на підприємствах відповідно до статті 11, якщо такі модифікації зумовлюють виникнення зобов'язань, передбачених у статті 13;

(c) будівництва нових об'єктів поблизу підприємств, якщо розміщення або будівництво нових об'єктів може зумовити зростання ризику виникнення значної аварії або погіршення її наслідків відповідно до статті 13.

2. У тому, що стосується конкретних окремих проектів, вказаних у параграфі 1, громадськість необхідно інформувати за допомогою публічних повідомлень або іншими способами, в тому числі, за наявності, електронними засобами інформації, про наведені нижче проблеми завчасно за допомогою процедури ухвалення рішення, або як тільки виникає можливість належного надання інформації, а саме:

(a) предмет конкретного проекту;

(b) за необхідності, той факт, що проект є предметом оцінювання національного або транскордонного впливу на довкілля або консультацій між державами-членами відповідно до статті 14(3);

(c) дані про компетентний орган, відповідальний за ухвалення рішень, від якого можна одержати відповідну інформацію і якому можна подати на розгляд зауваження або запитання, а також дані про графік передавання зауважень або запитань;

(d) характер можливих рішень або проект рішення, за його наявності;

(e) вказівка щодо часу та місця або засобів надання відповідної інформації;

(f) дані про механізми участі громадськості та проведення консультацій відповідно до параграфа 7 цієї статті.

3. У тому, що стосується конкретних окремих проектів, вказаних у параграфі 1, держави-члени повинні забезпечувати надання заінтересованій громадськості у встановлений термін такої інформації:

(a) основні звіти та консультації, надані компетентному органу відповідно до національного законодавства на час інформування заінтересованої громадськості відповідно до параграфа 2;

(b) відповідно до положень Директиви 2003/4/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про відкритий доступ до екологічної інформації (-17), надання іншої інформації, ніж інформації, вказаної в параграфі 2 цієї статті, що стосується певного рішення і яка стає доступною тільки після інформування заінтересованої громадськості відповідно до вказаного параграфа.

4. Держави-члени повинні забезпечити надання заінтересованій громадськості права повідомити компетентний орган про свої зауваження й думки до ухвалення рішення по конкретному окремо взятому проекту, як це зазначено в частині 1, а також гарантувати своєчасне взяття до уваги результатів консультацій, проведених відповідно до частини 1, для ухвалення рішення.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб коли відповідні рішення буде ухвалено, компетентний орган надав доступ громадськості до такої інформації щодо них:

(a) зміст рішення та підстави, на яких воно ґрунтується, в тому числі будь-які подальші оновлення;

(b) результати консультацій, проведених до ухвалення рішення, а також роз'яснення, як саме такі консультації взято до уваги в такому рішенні.

6. При складанні загальних планів або програм щодо питань, вказаних у пунктах (a) або (c) параграфа 1, держави-члени повинні забезпечувати завчасне надання громадськості дієвих можливостей для участі в їх підготовці, а також у внесенні змін або перегляді з використанням процедур, встановлених у статті 2(2) Директиви 2003/35/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 26 травня 2003 року про забезпечення участі громадськості в розробленні певних планів і програм, що стосуються питань довкілля (-18).

Держави-члени повинні визначити громадськість, уповноважену брати участь для виконання цього параграфа, в тому числі відповідні громадські організації, що відповідають будь-яким відповідним установленим вимогам національного законодавства, і, зокрема, організації, що опікуються питаннями захисту довкілля.

Цей параграф не застосовується до планів і програм, у яких процедуру участі громадськості виконують відповідно до Директиви 2001/42/ЄС.

7. Держави-члени повинні визначити детальні механізми інформування громадськості та надання заінтересованій громадськості консультацій.

Необхідно передбачити розумні часові рамки на різних етапах, що забезпечують достатньо часу для інформування громадськості, а також для підготовки та результативної участі заінтересованої громадськості в виробленні й ухваленні рішень з екологічних питань за умови дотримання положень цієї статті.

Стаття 16
Інформація, яку повинен надати оператор, та дії, яких необхідно вжити після настання значної аварії

Держави-члени повинні забезпечити, щоб, мірою можливого після настання значної аварії, із застосуванням найбільш доцільних засобів, оператор був зобов'язаний:

(a) поінформувати компетентний орган;

(b) надати компетентному органу наведену нижче інформацію, як тільки вона стає доступною:

(i) обставини аварії;

(ii) небезпечні речовини, з якими пов'язана аварія;

(iii) доступні дані для оцінення наслідків впливу аварії на здоров'я людини, довкілля і майно;

(iv) вжиті екстрені заходи;

(c) поінформувати компетентний орган про дії, призначені для:

(i) пом'якшення середньострокових і довгострокових наслідків аварії;

(ii) запобігання повторенню такої аварії;

(d) оновити надану інформацію, якщо в результаті подальшого розслідування виявляються додаткові факти, які зумовлюють змінення такої інформації або висновків.

Стаття 17
Дії, які повинен вжити компетентний орган після виникнення значної аварії

Після виникнення значної аварії держави-члени повинні вимагати від компетентного органу:

(a) забезпечення вжиття необхідних термінових, середньострокових і довгострокових заходів;

(b) шляхом інспектування, розслідування та інших належних дій зібрати інформацію, необхідну для повного аналізу технічних, організаційних і управлінських аспектів аварії;

(c) застосувати доцільні дії для забезпечення вжиття оператором будь-яких необхідних заходів щодо усунення наслідків аварії;

(d) розробити рекомендації щодо майбутніх профілактичних заходів;

(e) поінформувати про настання аварії осіб, які ймовірно можуть зазнати її впливу та, якщо доцільно, про заходи, вжиті для пом'якшення її наслідків.

Стаття 18
Інформація, яку повинні надати держави-члени після настання значної аварії

1. З метою запобігання та пом'якшення наслідків значних аварій держави-члени повинні поінформувати Комісію про значні аварії, які виникли на їхній території та відповідають критеріям, встановленим у додатку VI. Держави-члени повинні надати такі дані:

(a) держава-член, найменування та адресу органу, відповідального за звіт;

(b) дату, час і місце аварії, в тому числі повну назву оператора та адресу відповідного підприємства;

(c) стислий опис обставин аварії, в тому числі зазначення відповідних небезпечних речовин, а також їх безпосередній вплив на довкілля і здоров'я людини;

(d) стислий опис вжитих екстрених заходів і безпосередніх запобіжних заходів, необхідних для запобігання повторення аварії;

(e) результати їх аналізу та рекомендації.

2. Інформацію, вказану в параграфі 1 цієї статті, необхідно надавати в терміновому порядку, але не пізніше одного року від дня аварії, з використанням бази даних, вказаної в статті 21(4). У випадку, коли для внесення в базу даних протягом вказаного вище строку можна надати тільки попередню інформацію відповідно до пункту (е) параграфа 1, таку інформацію необхідно оновлювати одразу після одержання результатів детального аналізу та рекомендацій.

3. Щоб забезпечити можливість завершення судового процесу, надання державами-членами інформації, вказаної в пункті (е) параграфа 1, можна відтер мінувати, якщо надання такої інформації може вплинути на такий судовий процес.

4. Для надання державами-членами інформації, вказаної в параграфі 1 цієї статті, повинні бути ухвалені імплементаційні акти, що визначають форму звітування. Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 27(2).

5. Держави-члени зобов'язані повідомляти Комісії назву і адресу будь-якого органу, який може мати релевантну інформацію про значні аварії та який може консультувати компетентні органи інших держав-членів, яких необхідно залучати у випадку виникненні такої аварії.

Стаття 19
Заборона експлуатації

1. Держави-члени повинні забороняти експлуатацію або уведення в експлуатацію будь-якого підприємства, установки, сховища або будь-якої їхньої частини, якщо вжиті оператором заходи щодо запобігання і пом'якшення наслідків значних аварій мають серйозні недоліки. У зв'язку із цим держави-члени, між іншим, повинні брати до уваги серйозні недоліки для вжиття необхідних заходів, вказаних у звіті про результати інспектування.

Держави-члени мають право заборонити експлуатацію або уведення в експлуатацію будь-якого підприємства, установки, сховища або будь-якої їхньої частини, якщо оператор протягом установленого строку не надав повідомлення, звіти або іншу інформацію відповідно до вимог цієї Директиви.

2. Держави-члени повинні забезпечити для операторів можливість оскарження заборони компетентного органу, накладеної відповідно до параграфа 1, у відповідному органі, визначеному національним законодавством і процедурами.

Стаття 20
Інспектування

1. Держави-члени повинні забезпечити організацію компетентним органом системи інспектування.

2. Інспектування має відповідати типу відповідного підприємства. Інспектування не повинне залежати від подання звіту про заходи безпеки або будь-якого іншого звіту. Воно має бути достатнім для планового та систематичного огляду систем, використовуваних на підприємстві, незалежно від їх характеру - технічного, організаційного або управлінського, з метою забезпечення, зокрема:

(a) можливості оператора продемонструвати вжиття ним відповідних заходів для запобігання значним аваріям щодо кожного окремого виду діяльності підприємства;

(b) можливості оператора продемонструвати, що він передбачив належні заходи для обмеження наслідків значних аварій у межах місця провадження діяльності та поза ним;

(c) дані та інформація, яку містить звіт про заходи безпеки або будь-який інший наданий звіт достатньою мірою відображають фактичні умови на підприємстві;

(d) надання населенню інформації відповідно до статті 14.

3. Держави-члени повинні забезпечити охоплення планом інспектування всіх підприємств на національному, регіональному або місцевому рівнях, а також забезпечити регулярний перегляд і за необхідності оновлення такого плану.

Кожний план інспектування повинен включати:

(a) загальну оцінку важливих питань безпеки;

(b) географічний район, на який поширюється план інспектування;

(c) список підприємств, на які поширюється план;

(d) список груп підприємств, яким властивий ефект «доміно» відповідно до статті 9;

(e) перелік підприємств, де специфічні зовнішні ризики або джерела небезпеки можуть зумовити зростання ризику виникнення значної аварії або погіршення її наслідків;

(f) порядок проведення планового інспектування, в тому числі програми такого інспектування відповідно до параграфа 4;

(g) порядок проведення позапланового інспектування відповідно до параграфа 6;

(h) положення про співпрацю різних інспекційних органів.

4. На підставі планів інспектування, вказаних у параграфі 3, компетентний орган повинен регулярно складати програми планового інспектування для всіх підприємств, включаючи періодичність виїздів на місця для різних типів підприємств.

Проміжок часу між двома послідовними виїздами на місце провадження діяльності повинен не перевищувати один рік для підприємств вищого рівня небезпеки та три роки для підприємств нижчого рівня небезпеки, крім випадків, коли компетентний орган розробив програму інспектування на основі систематичного оцінювання ризику виникнення значних аварій для відповідних підприємств.

5. У систематичному оцінюванні загроз на відповідних підприємствах необхідно спиратися принаймні на такі критерії:

(a) потенційний вплив відповідних підприємств на довкілля і здоров'я людини;

(b) інформація про дотримання вимог цієї Директиви.

За необхідності також необхідно взяти до уваги відповідні результати інспектування, що проводилося в рамках іншого законодавства Союзу.

6. Позапланове інспектування необхідно проводити в терміновому порядку для розслідування серйозних скарг, серйозних аварій і «потенційних помилок», інцидентів і випадків порушень.

7. Протягом чотирьох місяців після кожного інспектування компетентний орган повинен повідомити оператора про висновки за результатами інспектування, а також про всі необхідні дії.

Компетентний орган повинен забезпечити здійснення оператором всіх зазначених необхідних дій у розумний термін після одержання повідомлення.

8. Якщо в результаті інспектування виявлено факт серйозного порушення положень цієї Директиви, необхідно провести додаткове інспектування протягом шести місяців.

9. Інспектування, за можливості, необхідно узгоджувати, та, якщо доцільно, об'єднувати з інспектуванням, передбаченим відповідно до іншого законодавства Союзу.

(10) Держави-члени повинні заохочувати компетентний орган у наданні механізмів та інструментів обміну досвідом і консолідації знань, а також, за необхідності, сприяти їхньої участі в реалізації таких механізмів на рівні Союзу.

(11) Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори надавали компетентним органам всю необхідну допомогу для забезпечення для таких органів можливості проводити будь-яке інспектування і збирати будь-яку інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків для цілей цієї Директиви, зокрема, для того щоб дозволити органам повною мірою оцінити можливість виникнення значної аварії і визначити масштаби можливого зростання ймовірності виникнення або наслідків значних аварій, а також підготувати зовнішній план дій в аварійних ситуаціях і взяти до уваги речовини, які може виявитися необхідним врахувати з огляду на фізичну форму, особливі умови або місцезнаходження таких речовин.

Стаття 21
Інформаційна система та обмін інформацією

1. Держави-члени і Комісія повинні обмінюватися інформацією про досвід набутий щодо запобігання значним аваріям і обмеження їх наслідків. Ця інформація повинна стосуватися, зокрема, функціонування інструментів, передбачених цією Директивою.

2. У строк до 30 вересня 2019 року і через кожні чотири роки після вказаної дати держави-члени повинні надавати Комісії звіт про імплементацію цієї Директиви.

3. Щодо підприємств, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви, держави-члени повинні надавати Комісії принаймні таку інформацію:

(a) назву або торгове найменування оператора та повну адреса відповідного підприємства;

(b) діяльність або види діяльності підприємства.

Комісія повинна створити й постійно оновлювати базу даних, що містить інформацію, надану державами-членами. Доступ до бази даних необхідно обмежити в межах кола осіб, що одержали дозвіл Комісії або компетентних органів інших держав-членів.

4. Комісія повинна створити й підтримувати в розпорядженні держав-членів базу даних, що містить, зокрема, дані про значні аварії, що виникли на їхній території, для таких цілей:

(a) швидкого поширення серед всіх компетентних органів держав-членів інформації, наданої державами-членами відповідно до статті 18(1) і (2);

(b) надання компетентним органам аналізу причин виникнення значних аварій і отриманих на основі них висновків;

(c) надання компетентним органам інформації про профілактичні заходи;

(d) надання інформації про організації, які можуть проводити консультації або надавати відповідну інформацію про виникнення, запобігання і пом'якшення наслідків значних аварій.

5. До 1 січня 2015 року Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти про формати передання інформації, вказаної в параграфах 2 і 3 цієї статті, державами-членами і відповідні бази даних, вказані в параграфах 3 і 4. Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, вказаної в статті 27(2).

6. Бази даних, вказані в параграфі 4, повинні містити принаймні:

(а) інформацію, надану державами-членами відповідно до статті 18(1) і (2);

(b) аналіз причин аварій;

(c) висновки, отримані на основі аварій;

(d) профілактичні заходи, необхідні для запобігання повторення аварій.

7. Комісія повинна надати громадськості доступ до неконфіденційної частини даних.

Стаття 22
Доступ до інформації та конфіденційність

1. З метою прозорості держави-члени повинні забезпечити наявність обов'язку компетентного органу надати доступ до будь-якої інформації, отриманої відповідно до цієї Директиви, для будь-якої фізичної або юридичної особи на її запит відповідно до Директиви 2003/4/ЄС.

2. Компетентний орган має право відмовити в наданні будь-якої інформації, запитуваної відповідно до цієї Директиви, у тому числі відповідно до статті 14, або обмежити доступ до цієї інформації у разі виконання умов, встановлених у статті 4 Директиви 2003/4/ЄС.

3. Компетентний орган може відмовити в наданні наявної в його розпорядженні повної інформації, вказаної в пунктах (b) і (c) статті 14(2), без обмеження положень параграфа 2 цієї статті, якщо оператор вимагає не розголошувати певні частини звіту про заходи безпеки або переліку небезпечних речовин на підставах, передбачених у статті 4 Директиви 2003/4/ЄС.

На тих самих підставах компетентний орган може ухвалити рішення про нерозголошення певних частин звіту або переліку небезпечних речовин. У таких випадках, а також за узгодженням з таким органом, оператор повинен надати компетентному органу змінений звіт або перелік, за винятком вказаних частин.

Стаття 23
Доступ до правосуддя

Держави-члени повинні забезпечити:

(a) надання можливості будь-якому заявникові, який звернувся з вимогою про надання інформації відповідно до пунктів (b) або (c) статті 14(2) або статті 22(1) цієї Директиви, вимагати відповідно до статті 6 Директиви 2003/4/ЄС перевірки дій або бездіяльності компетентного органу щодо такої вимоги;

(b) надання, відповідно до своєї відповідної національної правової системи, представникам заінтересованої громадськості доступу до процедур перевірки, установлених у статті 11 Директиви 2011/92/ЄС, у випадках, передбачених у статті 15(1) цієї Директиви.

Стаття 24
Настанови

Комісія має право розробити настанови щодо безпечної відстані та ефектів «доміно».

Стаття 25
Унесення змін і доповнень у додатки

Комісії повинно бути надано повноваження ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 26 для внесення змін і доповнень у додатки II-VI з урахуванням технічного прогресу. Такі адаптації повинні не зумовлювати істотних змін у зобов'язаннях держав-членів і операторів, установлених у цій Директиві.

Стаття 26
Процедура делегування

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, визначених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, вказані в статті 25, покладають на Комісію на період у п'ять років, починаючи з 13 серпня 2012 року. Комісія складає звіт щодо делегування влади не пізніше, ніж за 9 місяців до кінця п'ятирічного періоду. Делегування влади автоматично подовжують на періоди однакової тривалості, якщо Європейський Парламент чи Рада не заперечить таке подовження не пізніше, ніж за чотири місяці до кінця кожного періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 25, можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делегування влади, зазначене в цьому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу або із вказаної в ньому дати. Воно не впливає на чинність будь-якого делегованого акту, що вже набув чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 25, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт, не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Цей період повинен бути подовжений на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту й Ради

Стаття 27
Процедура комітету

1. Комісії допомагає Комітет, заснований відповідно до Директиви 96/82/ЄС. Такий Комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 28
Санкції

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, застосовних до порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення до 1 червня 2015 року, а також без зволікання нотифікувати Комісію про будь-які подальші зміни і доповнення, які впливають на них.

Стаття 29
Звітність і перегляд

1. До 30 вересня 2020 року і кожні наступні чотири роки на підставі інформації, наданої державами-членами відповідно до статті 18 і статті 21(2), а також інформації, вказаної в статті 21(3) і (4), яку містять бази даних, з урахуванням імплементації статті 4 Комісія повинна надавати Європейському Парламенту і Раді звіт про імплементацію та ефективність дії цієї Директиви, в тому числі інформацію про значні аварії, що виникли на території Союзу, і їх можливий вплив на імплементацію цієї Директиви. У першому з таких звітів Комісія повинна включити оцінку необхідності внесення змін до сфери застосування цієї Директиви. За необхідності до будь-якого звіту можуть бути додані відповідні законодавчі рішення.

2. У контексті відповідного законодавства Союзу Комісія може розглянути необхідність вирішення питань фінансових зобов'язань оператора щодо значних аварій, в тому числі питання щодо страхування.

Стаття 30
Зміни і доповнення Директиви 96/82/ЄС

У частині 1 додатка I до Директиви 96/82/ЄС слова «(d) важкі види нафтового палива» - доповнити заголовком «Нафтопродукти».

Стаття 31
Транспозиція

1. До 31 травня 2015 року держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви. Вони застосовують такі інструменти з 1 червня 2015 року.

Незважаючи на положення першого під параграфа, до 14 лютого 2014 року держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог статті 30 цієї Директиви. Вони застосовують такі інструменти з 15 лютого 2014 року.

Вони негайно передають Комісії текст таких положень і таблицю кореляції таких положень.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Держави-члени визначають, яким чином необхідно таке покликання має бути зроблено.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.

Стаття 32
Скасування

1. Директиву 96/82/ЄС - скасувати з 1 червня 2015 року.

2. Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку VII.

Стаття 33
Набуття чинності

Це Рішення набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 34
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі 4 липня 2012 року

__________
(-1) OBC 248. 25.08.2011. с. 138.
(-2) Позиція Європейського Парламенту від 14 червня 2012 року та рішення Ради від 26 червня 2012 року.
(-3) OB L 10. 14.01.1997. с. 13.
(-4) OB L 326. 04.03.1968. с. 1.
(-5) OB L 183. 29.06.1989. с. 1.
(-6) OBL 196. 16.08.1967. с. 1.
(-7) OB L 200. 30.07.1999. с. 1.
(-8) OB L 353. 31.12.2008. с. 1.
(-9) OB L 143.30.04.2004. с. 56.
(-10) ОВ L 124. 17.05.2005. с. 1.
(-11) ОВ L 108. 25.04.2007. с. 1.
(-12) ОВ L 334. 17.12.2010. с. 17.
(-13) ОВ L 55. 28.02.2011. с. 13.
(-14) ОВ C 369. 17.12.2011. с. 14.
(-15) ОВ L 26. 28.01.2012. с. 1.
(-16) ОВ L 197. 21.07.2001. с. 30.
(-17) ОВ L 41. 14.02.2003. с. 26.
(-18) ОВ L 156. 25.06.2003. с. 17.

ПЕРЕЛІК ДОДАТКІВ

ДОДАТОК І

НЕБЕЗПЕЧНІ РЕЧОВИНИ

Мінімальна кількість небезпечних речовин, вказаних у стовпцях 2 і 3 частини 1 цього додатка, застосовується до небезпечних речовин, що належать до категорій загроз, наведених у стовпці 1 частини 1 цього додатка.

Якщо небезпечну речовину, вказану в частині 1 цього додатка, також вказано в частині 2, необхідно застосовувати мінімальну кількість, вказану в стовпцях 2 і 3 частини 2 цього додатка.

ЧАСТИНА 1

Категорії небезпечних речовин

Ця Частина охоплює всі небезпечні речовини, що належать до категорій загроз, наведених у стовпці 1:

ЧАСТИНА 2

Небезпечні речовини за назвами

ПРИМІТКИ ДО ДОДАТКА I

1. Речовини та суміші класифіковано відповідно до Регламенту (ЄС) № 1272/2008.

2. Суміші необхідно розглядати так само, як чисті речовини, за умови що їх концентрація залишається в межах, встановлених відповідно до їхніх властивостей згідно з Регламентом (ЄС) № 1272/2008 або його останньої версії, адаптованої до технічного прогресу, за винятком випадків, коли окремо вказано відсотковий вміст або надано будь-який інший опис.

3. Вказана вище мінімальна кількість стосується кожного підприємства.

Кількість, яку необхідно враховувати для застосування відповідних статей, є максимальною кількістю, наявної або ймовірно наявної у будь-який час. При підрахунку загальної наявної кількості не враховують лише небезпечні речовини, наявні на підприємстві в кількості, що дорівнює або є нижче ніж 2% відповідної мінімальної кількості, якщо їх розташування на підприємстві є таким, що не може спричинити виникнення значної аварії.

4. У відповідних випадках застосовують наведені нижче правила підсумовування небезпечних речовин або категорій небезпечних речовин:

Якщо на підприємстві немає певної небезпечної речовини в кількості, що перевищує або дорівнює відповідній мінімальній кількості, з метою вирішення питання, чи поширюється на таке підприємство дія відповідних вимог цієї Директиви, необхідно застосовувати викладене нижче правило.

Ця Директива застосовується до підприємств вищого рівня небезпеки, якщо сума:

q1/QU1 + q2/QU2 + q3/QU3 + q4/QU4 + q5/QU5 + ... більше або дорівнює 1,

де: qx = кількість небезпечної речовини x (або категорії небезпечних речовин), на які поширюється частина 1 або частина 2 цього додатка,

a QUX = відповідна мінімальна кількість небезпечної речовини або категорії х зі стовпця 3 частини 1 або стовпця 3 частини 2 цього додатка.

Ця Директива застосовується до підприємств нижчого рівня небезпеки, якщо сума:

q1/QL1 + q2/QL2 + q3/QL3 + q4/QL4 + q5/QL5 + ... більше або дорівнює 1,

де: qx = кількість небезпечної речовини х (або категорії небезпечних речовин), на які поширюється частина 1 або частина 2 цього додатка,

a QLX = відповідна мінімальна кількість небезпечної речовини або категорії х зі стовпця 2 частини 1 або стовпця 2 частини 2 цього додатка.

Це правило застосовують для оцінювання загроз для здоров'я, фізичних загроз та загроз для довкілля. Тому його необхідно застосовувати в три етапи:

(a) для підсумовування небезпечних речовин, наведених в частині 2, що належать до гостротоксичних речовин категорії 1, 2 або 3 (інгаляційний вплив), або STOT SE категорії 1, і небезпечних речовин, вказаних у рядках Н1-Н3 секції Н частини 1;

(b) для підсумовування небезпечних речовин, наведених в частині 2, що належать до вибухових речовин, займистих газів, займистих аерозолів, окиснювальних газів, займистих рідин, самореактивних речовин і сумішей, органічних перекисів, пірофорних (самозаймистих) рідин і твердих речовин, окиснювальних рідин і твердих речовин, а також до небезпечних речовин, вказаних у рядках Р1-Р8 секції Р частини 1;

(c) для підсумовування небезпечних речовин, наведених в частині 2, що належать до гостронебезпечних для водного середовища категорії 1, хронічно небезпечних для водного середовища категорії 1 або категорії 2, і небезпечних речовин, вказаних у рядках Е1 і Е2 секції Е частини 1.

Якщо будь-яка з сум, отриманих відповідно до пунктів (a, (b) або (c), перевищує або дорівнює 1, застосовуються відповідні положення цієї Директиви.

5. Що стосується небезпечних речовин, на які не поширюється сфера застосування Регламенту (ЄС) № 1272/2008, включаючи відходи, але які, тим не менш, наявні або ймовірно наявні на підприємстві, а також які в умовах, що існують на підприємстві, мають або можуть мати еквівалентні властивості, пов'язані з імовірністю виникнення значної аварії, їх необхідно умовно віднести до найбільш подібної категорії або найменування небезпечної речовини, на яку поширюється сфера застосування цієї Директиви.

6. Якщо небезпечні речовини мають властивості, що дозволяють віднести їх до декількох класифікацій, для цілей цієї Директиви, застосовують найменшу мінімальну кількість. При цьому для застосування правила, вказаного в примітці 4, застосовують найменшу мінімальну кількість для кожної групи категорій, вказаних у примітках 4(a), 4(b) та 4(c), з дотриманням відповідної класифікації.

7. Небезпечні речовини, що належать до категорії 3 гостротоксичних речовин орального шляху впливу (Н 301), необхідно відносити до рядка Н2 ГОСТРОТОКСИЧНИХ у тих випадках, коли їх неможливо класифікувати як небезпечні речовини з гострою інгаляційною токсичністю чи як небезпечні речовини з гострою шкірною токсичністю, зокрема, через відсутність обґрунтованої інформації про інгаляційну і шкірну токсичність.

8. Клас загрози «Вибухові речовини» включає вибухові вироби (див. розділ 2.1 додатка I до Регламенту (ЄС) № 1272/2008). Якщо кількість вибухової речовини або суміші, що міститься у виробі, відома, таку кількість необхідно враховувати для цілей цієї Директиви. Якщо кількість вибухової речовини або суміші, що міститься у виробі, невідома, весь виріб необхідно вважати вибуховою речовиною.

9. Випробування вибухових властивостей речовин і сумішей є необхідним лише в тих випадках, коли такі речовини або суміші ідентифікують як потенційно вибухові відповідно до скринінгової процедури, яку проводять відповідно до додатка 6 до частини З Рекомендацій ООН стосовно перевезення небезпечних вантажів, Посібника з випробовувань і критеріїв (Посібник ООН з випробовувань і критеріїв) (-3).

10. У випадку розпакування або перепакування вибухових речовин підкласу 1.4, їх необхідно віднести до рядка P1a, за винятком випадків, коли встановлено, що загроза все ще відповідає підкласу 1.4 згідно з Регламентом (ЄС) № 1272/2008.

11.1. Займисті аерозолі класифікують відповідно до Директиви 75/324/ЄЕС Ради від 20 травня 1975 року про наближення законодавств держав-членів стосовно аерозольних розпилювачів (-4) (Директива про аерозольні розпилювачі). «Легкозаймисті» і «Займисті» аерозолі, визначені у Директиві 75/324/ЄЕС, відповідають займистим аерозолям категорії 1 або 2, відповідно, в межах сфери застосування Регламенту (ЄС) 1272/2008.

11.2. Для використання цього рядка необхідно мати документальне підтвердження того, що аерозольний розпилювач не містить ані займистого газу категорії 1 або 2, ні займистої рідини категорії 1.

12. Відповідно до частини 2.6.4.5 додатка I до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 рідини з температурою займання вище 35°С можна не класифікувати за категорією 3, якщо отримано негативні результати при тривалому випробуванні на горючість L.2 відповідно до секції 32 частини III Посібника ООН з випробовувань і критеріїв. Однак викладене вище положення не діє за особливих умов, таких як висока температура або тиск, у зв'язку з якими такі рідини включено до цього рядка.

13. Амонію нітрат (5 000/10 000): добрива, здатні до саморозкладання

Ця умова застосовується до комплексних / складних добрив на основі амонію нітрату (комплексні / складні добрива, що містять амонію нітрат з фосфатом та / або вуглекислим калієм), які здатні до саморозкладання згідно з положенням «Випробування з використанням лотка» (див. підсекцію 38.2 частини III Керівництва ООН з випробовувань і критеріїв), і в яких вміст азоту у зв'язку з наявністю амонію нітрату становить:

- від 15,75 % (-5) до 24,5% (-6) за масою і, або не більше ніж 0,4% всіх займистих / органічних речовин, або які відповідають вимогам додатка III-2 Регламенту (ЄС) № 2003/2003 Європейського Парламенту і Ради від 13 жовтня 2003 року про добрива (-7),

- 15,75% за масою або менше та містить необмежену кількість горючих речовин.

14. Амонію нітрат (1 250/5 000): група добрив

Ця умова застосовується до простих добрив на основі амонію нітрату і комплексних / складних добрив на основі амонію нітрату, які відповідають вимогам додатка III-2 Регламенту (ЄС) № 2003/2003, і в яких вміст азоту у зв'язку з наявністю амонію нітрату становить:

- понад 24,5% за масою, за винятком сумішей простих добрив на основі амонію нітрату з доломітом, вапняком і / або карбонатом кальцію з чистотою не менше 90%,

- понад 15,75% за масою для сумішей амонію нітрату і амонію сульфату,

- понад 28% (-8) за масою для сумішей простих добрив на основі амонію нітрату з доломітом, вапняком і / або кальцію карбонатом з чистотою не менше 90%.

15. Амонію нітрат (350/2 500): технічна група

Ця умова застосовується до амонію нітрату і сумішей амонію нітрату, в яких вміст азоту у зв'язку з наявністю амонію нітрату становить:

- від 24,5% до 28% за масою, і які містять не більше 0,4% горючих речовин,

- понад 28% за масою, і які містять не більше 0,2% горючих речовин.

Ця умова також застосовується до водних розчинів амонію нітрату, в яких концентрація амонію нітрату становить понад 80% за масою.

16. Амонію нітрат (10/50): «некондиційні» матеріали і добрива, які не пройшли випробування на детонацію

Ця умова застосовується до:

- матеріалу, який було відбраковано в процесі оброблення, до амонію нітрату, а також до сумішей амонію нітрату, простих добрив на основі амонію нітрату і комплексних / складних добрив на основі амонію нітрату, зазначених у примітках 14 та 15, що повертають або повернуто виробнику кінцевим споживачем на тимчасове зберігання або переробне підприємство для вторинного перероблення, утилізації, чи оброблення з метою безпечного використання, оскільки вони не відповідають специфікаціям, зазначеним у примітках 14 та 15,

- добрив, вказаних у першому абзаці примітки 13 та примітці 14 до цього додатка, які не відповідають вимогам додатка III-2 Регламенту (ЄС) № 2003/2003.

17. Калію нітрат (5 000/10 000):

Ця умова застосовується до складних добрив на основі калію нітрату (в грубозернистій / гранульованій формі), які мають такі самі небезпечні властивості, що і чистий калію нітрат.

18. Калію нітрат (1 250/5 000):

Ця умова застосовується до складних добрив на основі калію нітрату (у кристалічному вигляді), які мають такі самі небезпечні властивості, що і чистий калію нітрат.

19. Збагачений біогаз

Для цілей імплементації цієї Директиви збагачений біогаз можна класифікувати за рядком 18 частини 2 додатка I в тих випадках, коли він був оброблений відповідно до чинних стандартів для очищеного і збагаченого біогазу, що гарантують якість, еквівалентну природному газу, в тому числі вміст метану, і який містить не більше 1% кисню.

20. Поліхлордибензофурани і поліхлордибензодіоксини

Кількість поліхлордибензофуранів і поліхлордибензодіоксинів розраховують за такими

21. Якщо небезпечна речовина належить до категорії Р5a «Займисті рідини» або Р5b «Займисті рідини», для цілей цієї Директиви, застосовують найменшу мінімальну кількість.

__________
(-1) Номер CAS вказується лише в індикативних цілях.
(-2) Якщо суміш не містить гіпохлориту натрію, така суміш не належить до гостронебезпечних для водного середовища категорії 1 [Н400].
(-3) Додаткові вказівки щодо відмови від випробування містяться в описі методу А. 14; див. Регламент (ЄС) 440/2008 Комісії від 30 травня 2008 року про методи тестування відповідно до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 Європейського Парламенту і Ради реєстрацію, оцінку, надання дозволу та обмеження хімічних речовин (REACH) OB L 142. 31.05.2008, с1.).
(-4) OBL 147. 07.07.1999. с. 40.
(-5) 15,75% вмісту азоту за масою у зв'язку з наявністю амонію нітрату відповідає 45% амонію нітрату.
(-6) 24,5% вмісту азоту за масою у зв'язку з наявністю амонію нітрату відповідає 70% амонію нітрату.
(-7) OB L 304. 21.11.2003. с.1.
(-8) 28% вмісту азоту за масою у зв'язку з наявністю амонію нітрату відповідає 80% амонію нітрату.

ДОДАТОК II

Мінімальні дані та інформація, необхідні для включення у звіти про заходи безпеки, вказані в статті 10

1. Інформація щодо системи управління безпекою та організації підприємства для запобігання значним аваріям

Ця інформація повинна містити елементи, вказані у додатку III.

2. Надання інформації про середовище підприємства:

(a) опис підприємства і його середовища, зокрема, географічне положення, метеорологічні, геологічні, гідрографічні умови і, за необхідності, - його історію;

(b) ідентифікація установок та інших видів діяльності підприємства, що можуть становити загрозу виникнення значної аварії;

(c) на підставі наявної інформації - ідентифікація сусідніх підприємств, а також місць провадження діяльності, на які не поширюється сфера застосування цієї Директиви, зон та об'єктів будівництва, які можуть бути джерелом або можуть зумовити зростання ризику виникнення або наслідки значної аварії і ефектів «доміно»;

(d) опис районів, де може виникнути значна аварія.

3. Опис установки:

(a) oпис основних видів діяльності та продукції частин підприємства, які є важливими з погляду безпеки, джерел ризиків виникнення значної аварії і умов, за яких така значна аварія може виникнути, з описом запропонованих профілактичних заходів;

(b) опис технологічних процесів, зокрема, методів експлуатації, враховуючи, у разі необхідності, наявну інформацію щодо кращі практики;

(c) опис небезпечних речовин:

(i) перелік небезпечних речовин, зокрема:

- ідентифікація небезпечних речовин; хімічна назва, номер за CAS, назва за номенклатурою IUPAC;

- мінімальна кількість наявних небезпечних речовин або ймовірно наявних небезпечних речовин;

(ii) фізичні, хімічні та токсикологічні характеристики із зазначенням загроз для здоров'я людини і довкілля як миттєвої, так і уповільненої дії;

(iii) фізична і хімічна поведінка за нормальних умов використання або за передбачуваних аварійних умов.

4. Ідентифікація та аналіз ризиків виникнення аварій, а також профілактичні методи:

(a) детальний опис можливих сценаріїв розвитку значної аварії і їх ймовірності або умов, за яких вони виникають, в тому числі стислий опис подій, які можуть спричиняти кожен із цих сценаріїв, причин, що є внутрішніми або зовнішніми відносно установки; зокрема:

(i) причин, пов'язаних із експлуатацією;

(ii) зовнішніх причин, зокрема таких, що пов'язані з ефектами «доміно», а також місцями провадження діяльності, на які не поширюється сфера застосування цієї Директиви, зонами та об'єктами будівництва, які можуть бути джерелом або можуть зумовити зростання ризику виникнення або збільшення наслідків значної аварії;

(iii) причин, пов'язаних із природними явищами, наприклад, землетрусами та повенями;

(b) оцінка ступеня і тяжкості наслідків певних значних аварій, в тому числі мапи, зображення або, за необхідності, еквівалентні описи, що відображають райони, які можуть постраждати від таких аварій, що виникають на підприємстві;

(c) огляд минулих аварій та інцидентів, пов'язаних з тими самим речовинами і застосовними технологічними процесами, аналіз відповідних висновків, а також пряме відсилання до спеціальних заходів, вжитих для запобігання таких аварій;

(d) опис технічних параметрів і устаткування, використовуваного для захисту установок.

5. Заходи захисту і втручання для обмеження наслідків значної аварії:

(a) опис обладнання, встановленого на підприємстві з метою обмеження наслідків значних аварій для довкілля і здоров'я людини, зокрема, системи виявлення / захисту, технічні пристрої для обмеження обсягу аварійних викидів, в тому числі водорозпилювальні установки, парові екрани, аварійні уловлювачі або колектори, запірні клапани, системи інертних газів, установки для утримання води для гасіння пожежі;

(b) організація оповіщення та втручання;

(c) опис внутрішніх і зовнішніх мобілізаційних ресурсів;

(d) опис будь-яких технічних та нетехнічних заходів, що стосуються мінімізації наслідків значної аварії.

ДОДАТОК III

Інформація, згадана у статті 8(5) і статті 10, щодо системи управління безпекою та організації підприємства для запобігання значним аваріям

З метою впровадження операторами системи управління безпекою повинні бути враховані такі елементи:

(a) система управління безпекою повинна бути пропорційною небезпекам, видам промислової діяльності та складності організаційної структури підприємства і ґрунтуватися на оцінці ризиків; вона повинна включати частину системи загального управління, яка, своєю чергою, включає організаційну структуру, посадові обов'язки, практичні види діяльності, процедури, процеси і ресурси для визначення та виконання політики запобігання значним аваріям (МАРР);

(b) система управління безпекою повинна бути спрямована на вирішення таких питань:

(i) організаційна структура і персонал - функції та обов'язки персоналу, залученого до управління основними загрозами на всіх рівнях організації, поряд із заходами, вжитими з метою підвищення рівня обізнаності про необхідність постійного вдосконалення. Визначення потреби в навчанні такого персоналу і забезпечення такого навчання. Залучення на підприємстві штатних працівників та субпідрядних виконавців персоналу, що є важливими з погляду безпеки;

(ii) ідентифікація та оцінювання основних загроз - ухвалення та виконання процедур систематичної ідентифікації основних загроз, що виникають в результаті звичайної і аномальної експлуатації, в тому числі, у відповідних випадках, субпідрядної діяльності, а також прогнозування ймовірності їх виникнення та тяжкості;

(iii) оперативний контроль - ухвалення та виконання процедур та інструкцій з безпечної експлуатації, в тому числі обслуговування підприємства, процесів і обладнання, а також управління аварійною сигналізацією і тимчасовими простоями; беручи до уваги наявну інформацію щодо кращих практик моніторингу та контролю з метою зменшення ризику збою системи; управління і контроль ризиків, пов'язаних зі зносом встановленого на підприємстві устаткування і корозією; інвентаризацію обладнання підприємства, стратегію і методологію моніторингу та контролю стану обладнання; відповідні подальші дії і будь-які необхідні контрзаходи;

(iv) управління змінами - ухвалення та виконання процедур планування модифікацій, або розроблення нових установок, процесів або сховищ;

(v) планування на випадок виникнення аварійної ситуації - ухвалення та виконання процедур ідентифікації передбачуваних аварійних ситуацій шляхом систематичного аналізу, виконуваного з метою складання, перевірки та перегляду планів дій в аварійних ситуаціях для реагування на такі аварії та для забезпечення спеціального навчання відповідного персоналу. Таке навчання повинні проходити всі працівники, які працюють на підприємстві, в тому числі субпідрядні працівники;

(vi) моніторинг виконання - ухвалення та виконання процедур поточного оцінювання відповідності цілям, встановлених оператором у МАРР і системі управління безпекою, а також механізмів розслідування та вжиття відповідних коригувальних заходів у разі недосягнення таких цілей. Такі процедури включають систему оператора щодо повідомлення про значні аварії або «потенційні помилки», зокрема, пов'язані з невжиттям заходів захисту, і їх розслідування, а також про подальші заходи, що ґрунтуються на аналізі відповідних висновків. Такі процедури можуть включати такі показники виконання як показники характеристик безпеки (SPIs) та/або інші важливі показники;

(vii) аудит і перегляд - ухвалення та виконання процедур періодичної систематичної оцінки МАРР, а також дієвості та придатності системи управління безпекою; документально підтверджений перегляд показників політики та системи управління безпекою та її оновлення вищим керівництвом підприємства, включаючи розгляд і внесення необхідних змін, вказаних в результаті проведення такого аудиту і перегляду.

ДОДАТОК IV

Дані та інформація, що повинні бути включені в плани дій в аварійних ситуаціях, вказані в статті 12

1. Внутрішній план дій в аварійних ситуаціях:

(a) Прізвища та посади осіб, уповноважених приводити в дію відповідні процедури у разі виникнення аварійної ситуації, а також прізвище та посада особи, яка несе відповідальність за дії з пом'якшення наслідків аварії на місці провадження діяльності і здійснює їх координування;

(b) Прізвище або посада особи, яка несе відповідальність за взаємодію з органом, відповідальним за реалізацію зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях;

(c) У разі непередбачених умов або подій, які можуть стати суттєвою причиною виникнення значної аварії - опис заходів, яких необхідно вжити для контролювання умов або подій і обмеження їх наслідків, в тому числі опис засобів захисту і наявних ресурсів;

(d) Заходи з обмеження ризиків для осіб, які перебувають у межах місця провадження діяльності, зокрема, спосіб надання попереджень, а також дії, які такі особи повинні виконати при отриманні попередження;

(e) Заходи щодо раннього попередження про інцидент органу, відповідальному за виконання зовнішнього плану дій в аварійних ситуаціях, вид інформації, яку повинно містити у раннє попередження, а також механізми надання більш докладної інформації мірою її надходження;

(f) за необхідності - заходи щодо навчання персоналу обов'язків, які необхідно виконувати, і, у відповідних випадках, їх координування з аварійними службами, що знаходяться поза межами місця провадження діяльності;

(g) Заходи щодо надання допомоги у вживанні заходів, спрямованих на пом'якшення наслідків поза межами місця провадження діяльності.

2. Зовнішні плани дій в аварійних ситуаціях:

(a) Прізвища та посади осіб, уповноважених приводити в дію відповідні процедури у разі виникнення аварійної ситуації, а також осіб, уповноважених здійснювати контроль і координування дій поза межами місця ведення діяльності;

(b) Заходи щодо отримання раннього попередження про інцидент, а також процедури оповіщення та порядок виклику у разі виникнення аварійної ситуації;

(c) Заходи з координування ресурсів, необхідних для виконання зовнішніх планів дій в аварійних ситуаціях;

(d) Заходи щодо надання допомоги у вживанні заходів, спрямованих на пом'якшення наслідків у межах місця ведення діяльності.

(e) Заходи, спрямовані на пом'якшення наслідків поза межами місця провадження діяльності, тому числі заходи щодо реагування на сценарії розвитку значної аварії, як це передбачено у звіті про заходи безпеки, в тому числі можливі ефекти «доміно», зокрема, ті, що впливають на довкілля;

(f) Заходи щодо надання громадськості, а також будь-яким сусіднім підприємствам або місцям провадження діяльності, на які не поширюється сфера застосування цієї Директиви відповідно до статті 9, конкретної інформації про аварію і необхідну поведінку;

(g) Заходи щодо надання інформації аварійним службам інших держав-членів у разі виникнення значної аварії з можливими транскордонними наслідками.

ДОДАТОК V

Інформація для надання громадськості відповідно до статті 14(1) і пункту (а) статті 14(2)

ЧАСТИНА 1

Для підприємств, на які поширюється сфера застосування цієї Директиви:

1. Назва або торгове найменування оператора та повна адреса відповідного підприємства.

2. Підтвердження того, що на підприємство поширюється сфера застосування законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень для імплементації цієї Директиви, і що повідомлення, вказане в статті 7(1), або звіт про заходи безпеки, вказаний у статті 10(1), передано подані компетентному органу.

3. Просте пояснення діяльності або видів діяльності, здійснюваних підприємством.

4. Загальноприйняті назви або, у випадках, що стосуються небезпечних речовин, на які поширюється передбачених частина 1 додатка I, родові назви чи класифікація загроз від певних небезпечних речовин, наявних на підприємстві, які можуть зумовити виникнення значної аварії, із зазначенням, у зрозумілій формі, їх основних небезпечних властивостей.

5. Загальна інформація про те, яким чином заінтересовану громадськість буде попереджено у разі необхідності; адекватна інформація про необхідну поведінку у разі виникнення значної аварії або зазначення, де саме можна отримати доступ до такої інформації в електронній формі.

6. Дата останнього виїзду на місце провадження діяльності відповідно до статті 20(4), або посилання на електронний доступ до такої інформації; інформація про те, де, згідно з вимогами статті 22, можна отримати за запитом більш детальну інформацію про інспектування і відповідний план інспектування.

7. Дані про те, де можна отримати додаткову дотичну інформацію згідно з вимогами статті 22.

ЧАСТИНА 2

Для підприємств вищого рівня небезпеки, додатково до інформації, вказаної у частині 1 цього додатка:

1. Загальна інформація про характер загроз виникнення значних аварій, включаючи їх можливі наслідки для довкілля і здоров'я людини, а також узагальнену інформацію про основні види сценаріїв розвитку значної аварії та необхідні заходи контролю, яких необхідно вжити в таких випадках.

2. Підтвердження того, що оператор зобов'язаний вживати відповідних заходів у межах місця провадження діяльності, зокрема, взаємодіяти з аварійними службами, вирішувати питання, пов'язані зі значними аваріями, а також мінімізувати їх наслідки.

3. Відповідна інформація, яка містить зовнішній план дій в аварійних ситуаціях, необхідних для подолання будь-яких наслідків аварії поза межами місця ведення діяльності. Така інформація повинна містити рекомендації щодо виконання будь-яких інструкцій або вимог аварійних служб на момент аварії.

4. За необхідності, вказівка про розташування підприємства поблизу території іншої держави-члена, де існує ймовірність настання значної аварії з транскордонними наслідками згідно з Конвенцією Європейської економічної комісії ООН про транскордонний вплив промислових аварій.

ДОДАТОК VI

Критерії для повідомлення Комісії про значну аварію відповідно статті 18(1)

I. Комісії необхідно повідомляти про будь-який випадок значної аварії, на який поширюється параграф 1, або будь-який випадок, що супроводжується принаймні одним із наслідків, описаних у параграфах 2, 3, 4, і 5.

1. Небезпечні речовини, з якими пов'язана аварія

Будь-яка пожежа або вибух, чи аварійний викид небезпечної речовини у кількості не менше 5% від мінімальної кількості, вказаної у стовпці 3 частини 1 або в стовпці 3 частини 2 додатка І.

2. Шкода, завдана фізичним особам та нерухомому майну:

(a) смертельний випадок;

(b) шість осіб, які отримали тілесні ушкодження на території підприємства та госпіталізовані щонайменше на 24 години;

(c) одна особа за межами території підприємства, яку госпіталізовано щонайменше на 24 години;

(d) одне або декілька житлових приміщень за межами території підприємства пошкоджено і стали непридатним в результаті аварії;

(e) евакуація або ізоляція людей більш ніж на 2 години (люди х години): мінімум 500;

(f) припинення постачання питної води, електрики, газу та надання телефонного зв'язку більш ніж на 2 години (люди х години): мінімум 1 000;

3. Безпосередня шкода, завдана довкіллю:

(a) постійне або довгострокове пошкодження наземних оселищ:

(i) 0,5 га або більше ареалу екологічного або заповідного значення під охороною законодавством;

(ii) 10 га або більше для оселища видів широкого розповсюдження, в тому числі сільськогосподарські угіддя;

(b) значне або довгострокове забруднення прісноводних і морських оселищ:

(i) річки і канали: 10 км або більше;

(ii) озера і водойми: 1 га або більше;

(iii) дельти: 2 га або більше;

(iv) берегова лінія або відкрите море: 2 га або більше;

(c) значне забруднення водоносного горизонту або ґрунтових вод:

1 га або більше.

4. Майнова шкода:

(a) шкода, завдана майну на території підприємства: мінімум 2 000 000 євро;

(b) шкода, завдана майну за межами підприємства: мінімум 500 000 євро;

5. Транскордонна шкода

Будь-яка значна аварія, безпосередньо пов'язана з небезпечною речовиною, що зумовлює виникнення наслідків поза межами відповідної держави-члена.

II. Комісії необхідно повідомити про аварії або «потенційні помилки», які на думку держав-членів становлять особливий технічний інтерес у питанні запобігання значним аваріям та обмеження їх наслідків і не відповідають вказаним вище кількісним критеріям.

ДОДАТОК VII

КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ