(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 7. Транспорт)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/16/ЄС
від 23 квітня 2009 року
про контроль державою порту

(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 131, 28.05.2009, с. 57)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/16/ЄС
від 23 квітня 2009 року
про контроль державою порту

(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

Стаття 1
Мета

Мета цієї Директиви - допомогти значно зменшити кількість суден, що не відповідають стандартам, у водах під юрисдикцією держав-членів, через:

(a) збільшення відповідності нормам міжнародного законодавства та відповідного законодавства Співтовариства щодо морської безпеки, захисту морського середовища й умов життя та праці на борту суден усіх прапорів;

(b) визначення спільних критеріїв контролю суден державою порту та узгодження процедур перевірки та затримання, на основі знань і досвіду, отриманих у рамках Паризького меморандуму;

(c) впровадження в межах Співтовариства системи контролю державою порту, що базується на перевірках, здійснюваних у межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, з метою перевірки усіх суден із частотою, яка залежить від їхнього профілю ризику, піддаючи судна, що становлять вищий ризик, більш детальним перевіркам із меншими інтервалами.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цієї Директиви застосовуються такі визначення:

1. "Конвенції" означають наведені нижче конвенції з доданими до них протоколами та внесеними до них змінами, а також пов’язаними з ними кодексами з обов’язковим статусом, у їхній актуальній версії:

(a) Міжнародна конвенція про вантажну марку 1966 року (LL 66);

(d) Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (STCW 78/95);

(e) Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року (Colreg 72);

(f) Міжнародна Конвенція про обмірювання суден 1969 року (ITC 69);

(h) Міжнародна Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року (CLC 92);

(i) Конвенція про працю в морському судноплавстві 2006 року (MLC 2006);

(j) Міжнародна конвенція про контроль за шкідливими системами проти обростання на суднах 2001 року (AFS 2001);

(k) Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну забрудненням бункерним паливом Конвенція 2001 року (Bunkers Convention, 2001);

2. "Паризький меморандум" означає Меморандум про взаєморозуміння щодо контролю суден державою порту, підписаний у Парижі 26 січня 1982 року, в його актуальній версії.

4. "Регіон Паризького меморандуму" означає географічну область, у якій держави, що підписали Паризький меморандум, проводять перевірки в рамках Паризького меморандуму.

5. "Судно" означає будь-яке морське судно, до якого застосовують одну чи кілька Конвенцій, що плаває під прапором відмінним від прапора держави порту.

8. "Інспектор" означає працівника державного сектору або особу, належним чином уповноважену компетентним органом держави-члена проводити перевірки в рамках контролю державою порту та підзвітну цьому компетентному органу.

9. "Компетентний орган" означає морський орган, що відповідає за контроль державою порту згідно з цією Директивою.

10. "Нічний час" означає будь-який період часу, що становить не менше семи годин, за визначенням національного законодавства, і повинен у будь-якому випадку включати в себе період між 00.00 і 05.00.

14. "Скарга" означає будь-яку інформацію чи повідомлення, подані будь-якою особою чи організацією, що має законний інтерес щодо безпеки судна, включаючи інтерес щодо безпеки чи ризику для здоров’я екіпажу, умов життя та праці на борту суден і запобігання забрудненню.

15. "Затримання" означає офіційну заборону судну виходити в море через виявлені недоліки, які, окремо або в сукупності, роблять судно непридатним до плавання.

16. "Припис про відмову в доступі" означає рішення, видане капітану судна, компанії, відповідальній за судно, та державі прапора для їх сповіщення про те, що судну буде відмовлено в доступі до всіх портів та якірних стоянок Співтовариства.

17. "Припинення операції" означає офіційну заборону продовження операції через виявлені недоліки, які, окремо або в сукупності, можуть зробити продовжену операцію небезпечною.

18. "Компанія" означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, якій власник судна передав відповідальність за експлуатацію судна і яка, беручи на себе таку відповідальність, погодилася нести усі обов’язки та зобов’язання, передбачені Міжнародним кодексом з управління безпекою (МКУБ).

19. "Визнана організація" означає класифікаційне товариство або інший приватний орган, що виконує передбачені статутом завдання від імені адміністрації держави прапора.

20. "Обов’язковий сертифікат" означає сертифікат, виданий державою прапора або від її імені, згідно з Конвенціями.

22. "База даних про результати перевірок" означає інформаційну систему, що сприяє впровадженню системи контролю державою порту в межах Співтовариства і стосується даних про результати перевірок, проведених у Співтоваристві та регіоні Паризького меморандуму.

23. "Свідоцтво про відповідність трудовим нормам у морському судноплавстві" означає свідоцтво, зазначене в Правилі 5.1.3 Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року.

24. "Декларація про дотримання трудових норм у морському судноплавстві" означає декларацію, зазначену в Правилі 5.1.3 Конвенції про працю в морському судноплавстві 2006 року.

Стаття 3
Сфера застосування

Франція може вирішити, що порти та якірні стоянки, на які поширюється цей параграф, не включають порти та якірні стоянки, розташовані в заморських департаментах, зазначених у статті 299(2) Договору.

Якщо держава-член здійснює перевірку судна у водах, що знаходяться під її юрисдикцією, але не в порту, це вважають перевіркою, здійснюваною для цілей цієї Директиви.

Ніщо в цій статті не впливає на права втручання, що їх має держава-член згідно з відповідними Конвенціями.

Держави-члени, які не мають морських портів і можуть довести, що судна, на які поширюється дія цієї Директиви, становлять менше 5% від загальної кількості окремих суден, які щороку заходили в їхні річкові порти впродовж трьох попередніх років, можуть відступати від положень цієї Директиви.

Держави-члени, які не мають морських портів повідомляють Комісії, щонайпізніше в день транспозиції Директиви, загальну кількість суден і кількість суден, що заходили у їхні порти впродовж зазначеного вище трирічного періоду, та інформують Комісію про будь-які подальші зміни згаданих показників.

4. Риболовецькі судна, військові судна, допоміжні військові судна, дерев’яні судна простої конструкції, урядові судна, що використовують у некомерційних цілях, та яхти, не задіяні в торгівлі, виключають зі сфери застосування цієї Директиви.

5. Заходи, ужиті для впровадження цієї Директиви, не призводять до зниження загального рівня захисту моряків, передбаченого соціальним правом Союзу, у сферах, до яких застосовують цю Директиву, порівняно з наявним у кожній державі-члені становищем. Якщо під час уживання цих заходів компетентний орган держави порту дізнається про виражене порушення права Союзу на борту суден, що плавають під прапором держави-члена, він повинен, відповідно до національного законодавства та практики, негайно сповістити будь-який інший компетентний орган з метою подальшого вжиття заходів залежно від обставин.

Стаття 4
Повноваження на проведення перевірок

1. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів, для того щоб мати законні повноваження проводити перевірки, зазначені в цій Директиві, на борту іноземних суден відповідно до міжнародного права.

2. Держави-члени забезпечують функціювання відповідних компетентних органів, до яких призначають, наприклад, шляхом набору, необхідну кількість персоналу, зокрема кваліфікованих інспекторів, для проведення перевірок суден і вживають необхідних заходів для забезпечення виконання інспекторами своїх обов’язків, визначених у цій Директиві, та гарантують, що вони наявні для проведення перевірок, передбачених цією Директивою.

Стаття 5
Система перевірок та зобов’язання щодо річного обсягу проведення перевірок

2. Щоб виконати зобов’язання щодо річного обсягу проведення перевірок, кожна держава-член:

3. З метою розрахунку частки від загальної кількості перевірок, що необхідно провести впродовж року в межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, зазначеної в пункті (b) параграфу 2, судна на якірній стоянці не враховують, якщо інше не обумовлено цією конкретною державою-членом.

Стаття 6
Умови виконання зобов’язань щодо проведення перевірок

(a) 5% від загальної кількості суден із пріоритетом I, що мають високий профіль ризику, які заходять до її портів та місць якірної стоянки;

(b) 10% від загальної кількості суден із пріоритетом I, відмінних від суден із високим профілем ризику, які заходять до її портів та місць якірної стоянки.

Незважаючи на відсоткові показники, зазначені в пунктах (а) та (b), держави-члени надають пріоритет перевірці суден, які згідно з інформацією, поданою з бази даних про результати перевірок, нечасто заходять у порти в межах Співтовариства.

Незважаючи на відсоткові показники, зазначені в пунктах (a) та (b), для суден із пріоритетом I, що заходять до місць якірної стоянки, держави-члени надають пріоритет перевірці суден з високим профілем ризику, які згідно з інформацією, поданою базою даних про результати перевірок, нечасто заходять у порти в межах Співтовариства.

Стаття 7
Умови рівномірного розподілу перевірок у межах Співтовариства

Стаття 8
Відкладення перевірок та виняткові обставини

1. Держава-член може вирішити відкласти перевірку судна з пріоритетом I за таких обставин:

(b) якщо впродовж 15 днів перевірку можна провести в іншому порту заходу в межах Співтовариства чи регіону Паризького меморандуму, за умови що держава, на території якої розташований цей порт, завчасно погодилась провести перевірку.

Якщо перевірку відкладено відповідно до пункту (а) чи (b) і внесено до бази даних про результати перевірок, нездійснену перевірку не зараховують державам-членам, що відклали перевірку, як нездійснену перевірку.

Однак, якщо перевірку судна з пріоритетом I не здійснено, згадане судно не звільняють від проходження перевірки в наступному порту заходу в межах Співтовариства, відповідно до цієї Директиви.

2. Якщо перевірка суден із пріоритетом I не здійснена з причин експлуатаційного характеру, її не зараховують як нездійснену перевірку, за умови що причину скасування перевірки зазначено в базі даних про результати перевірок, і мають місце такі виняткові обставини:

(a) на думку компетентного органу, проведення перевірки створило би ризик для безпеки інспекторів, судна, його екіпажу, порту, або морського середовища; або

(b) захід судна відбувається лише в нічний час. У цьому випадку держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення перевірки суден, що регулярно заходять у нічний час, залежно від обставин.

3. Якщо перевірку судна на якірній стоянці не проведено, її не вважають нездійсненою перевіркою, якщо:

(b) захід судна відбувається лише в нічний час чи його тривалість надто мала для задовільного проведення перевірки, і причину скасування перевірки зазначено у базі даних про результати перевірок; або

(c) на думку компетентного органу, проведення перевірки створило би ризик для безпеки інспекторів, судна, його екіпажу, порту, або морського середовища, і причину скасування перевірки зазначено в базі даних про результати перевірок.

Стаття 9
Повідомлення про прибуття суден

3. Для будь-якої комунікації, передбаченої цією статтею, за можливості, застосовують електронні засоби.

Стаття 10
Профіль ризику судна

1. Усім суднам, що заходять до порту чи місця якірної стоянки держави-члена, у базі даних про результати перевірок присвоюють профіль ризику, що визначає їхній пріоритет проходження перевірок, інтервали між перевірками та обсяг перевірок.

2. Профіль ризику судна визначають залежно від сукупності видових та історичних параметрів, як зазначено нижче:

(a) Видові параметри

(b) Історичні параметри

3. На Комісію покладають виконавчі повноваження щодо впровадження методології розгляду видових параметрів ризику, пов’язаних, зокрема, з критеріями держави прапора та критеріями виконання зобов’язань компанією. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з процедурою розгляду, зазначеною в статті 31(3).

Стаття 11
Частота перевірок

Судна, що заходять до портів та місць якірної стоянки в межах Співтовариства, підлягають періодичним або додатковим перевіркам як зазначено нижче:

(b) Судна підлягають додатковим перевіркам, незалежно від періоду, що минув з часу останньої періодичної перевірки, як зазначено нижче:

Стаття 12
Відбір суден для перевірки

З метою перевірки суден, компетентний орган:

Стаття 13
Первинна та більш детальна перевірки

2. Якщо після перевірки, зазначеної в пункті 1, інформація про недоліки, які необхідно усунути в наступному порту заходу, була внесена до бази даних про результати перевірок, компетентний орган такого наступного порту заходу може вирішити не проводити перевірки, зазначені в пункті 1(a) та (c).

3. Більш детальну перевірку, включно з контролем відповідності бортовим експлуатаційним вимогам, проводять, якщо після перевірки, зазначеної в пункті 1, є чіткі підстави вважати, що стан судна, або його устаткування, або екіпажу не задовольняє значною мірою відповідні вимоги Конвенції.

"Чіткі підстави" існують, якщо інспектор виявляє факти, що на його професійний розсуд є підставою для проведення більш детальної перевірки судна, його устаткування або його екіпажу.

Стаття 14
Розширені перевірки

- судна з високим профілем ризику,

2. Оператор або капітан судна забезпечує виділення такої кількості часу в графіку роботи, якої буде достатньої для здійснення розширеної перевірки.

Без порушення заходів контролю, передбачених у цілях безпеки, судно залишається в порту до завершення перевірки.

3. Отримавши попереднє повідомлення від судна, що підлягає періодичній розширеній перевірці, компетентний орган повинен сповістити судно, якщо розширену перевірку не здійснюватимуть.

Стаття 15
Настанови та процедури з безпеки та охорони

4. Комісія може вжити детальних заходів для забезпечення однакового виконання процедур, зазначених у параграфі 1, та перевірок охорони, зазначених у параграфі 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з процедурою розгляду, зазначеною в статті 31(3).

Стаття 16
Заходи з відмови в доступі, що стосуються певних суден

Відмову в доступі застосовують, щойно судно покидає порт або місце якірної стоянки, де його було втретє затримано, і де було видано припис про відмову в доступі.

Якщо судно отримує другу відмову в доступі, період становить 12 місяців.

- судно плаває під прапором держави, яка через її показники затримань не входить ні до чорного ні до сірого списків, зазначених у параграфі 1.

4. Після отримання судном третьої відмови в доступі, будь-яке подальше затримання в порту або на місці якірної стоянки в межах Співтовариства призводить до постійної відмови судну в доступі до будь-якого порту чи якірної стоянки в межах Співтовариства.

Стаття 17
Надання капітану звіту про перевірку

Якщо в результаті більш детальної перевірки було виявлено, що умови життя та праці на судні не відповідають вимогам конвенції MLC 2006, інспектор негайно повідомляє капітану судна про недоліки та терміни, відведені для їх усунення.

(a) сповістити представника держави прапора;

(b) надати відповідну інформацію компетентним органам наступного порту заходу.

Щодо питань, які стосуються конвенції MLC 2006, держава-член, на території якої проводять перевірку, має право передати копію звіту інспектора, разом з будь-якою відповіддю, отриманою від компетентних органів держави прапора впродовж визначеного терміну, Генеральному директору Міжнародного бюро праці з метою вжиття таких заходів, які можуть уважати доцільними та корисними для гарантування того, що така інформація буде задокументована і доведена до відома сторін, які можуть бути зацікавлені у використанні відповідних процедур звернення.

Стаття 18
Скарги

Усі скарги підлягають швидкому оцінюванню компетентним органом. Це оцінювання дозволяє визначити чи є скарга обґрунтованою.

Якщо вона обґрунтована, компетентний орган уживає необхідних заходів щодо скарги, зокрема забезпечуючи кожній особі, якої безпосередньо стосується ця скарга, можливість представити власну точку зору.

Якщо компетентний орган уважає скаргу необґрунтованою, він повідомляє скаржника про своє рішення та підстави для нього.

Особистість скаржника не розкривають капітану чи судновласнику цього конкретного судна. Інспектор уживає необхідних заходів для забезпечення конфіденційності скарг, що надходять від моряків, включно з гарантуванням конфіденційності під час будь-якого опитування моряків.

Держави-члени повідомляють адміністрацію держави прапора про скарги, які не є явно необґрунтованими, та вжиті подальші заходи, за необхідності надсилаючи копію інформації до Міжнародної організації праці (МОП).

Стаття 18a
Процедури розгляду скарг, пов’язаних з конвенцією MLC 2006, на суходолі

1. Скарга, подана моряком, який заявляє про порушення вимог конвенції MLC 2006 (включно з правами моряків), може бути передана інспектору порту заходу судна, на якому працює моряк. У таких випадках інспектор проводить первинне розслідування.

3. Інспектор, якщо це доцільно, повинен намагатися сприяти врегулюванню скарги на рівні судна.

6. Якщо після вжиття заходів, передбачених параграфом 5, скаргу не було врегульовано, держава порту передає копію звіту інспектора Генеральному директору Міжнародного бюро праці. Звіт передають разом із будь-якою отриманою в межах визначеного терміну відповіддю компетентного органу держави прапора. Так само сповіщають відповідні організації моряків та судновласників держави порту. Окрім цього, держава порту регулярно передає статистичні дані та інформацію стосовно скарг, які було врегульовано, Генеральному директору Міжнародного бюро праці.

Таку передачу даних та інформації здійснюють для того, щоб на основі заходів, які можуть уважати доцільними та корисними, вести облік такої інформації та доводити її до відома сторін, включно з організаціями моряків та судновласників, що можуть бути зацікавлені у використанні відповідних процедур звернення.

Стаття 19
Усунення недоліків та затримання

1. Компетентний орган пересвідчується в тому, що будь-які недоліки, підтверджені або виявлені інспектором, було або буде усунуто відповідно до Конвенцій.

2. Якщо виявлено недоліки, що становлять виражену загрозу безпеці, здоров’ю чи довкіллю, компетентний орган держави порту, у водах якої судно проходить перевірку, забезпечує затримання судна або припинення тієї операції, у ході якої було виявлено недоліки. Припис про затримання або припинення операції не скасовують, доки загрозу не буде усунуто чи доки таким органом не буде встановлено, що в разі дотримання всіх необхідних умов судно може вийти в море чи поновити операцію без ризику для безпеки та здоров’я пасажирів чи екіпажу, або ризику для інших суден, або без невиправданої загрози завдати шкоди морському середовищу.

4. Якщо в ході перевірки виявлено, що судно не обладнане справним пристроєм реєстрації даних рейсу, в той час коли використання такого пристрою є обов’язковим відповідно до Директиви 2002/59/ЄС, компетентний орган забезпечує затримання судна.

5. За виняткових обставин, якщо загальний стан судна очевидно не відповідає стандартам, компетентний орган може призупинити перевірку цього судна до того часу, доки відповідальні сторони не вживуть заходів, необхідних для гарантування того, що судно задовольняє відповідні вимоги Конвенцій.

6. У випадку затримання, компетентний орган негайно повідомляє, в письмовій формі та зі звітом про результати перевірки, адміністрацію держави прапора чи, якщо немає такої можливості, консула чи, якщо він відсутній, найближчого за званням дипломатичного представника держави про всі обставини, за яких втручання вважали необхідним. Окрім цього, також сповіщають призначених оглядачів або визнані організації, відповідальні за видачу сертифікатів класу чи обов’язкових сертифікатів відповідно до Конвенцій, якщо це доцільно. Більше того, якщо судну заборонено плавання у зв’язку із серйозним чи повторним порушенням вимог конвенції MLC 2006 (включно з правами моряків), або через те, що умови життя та праці на борту суден становлять виражену загрозу безпеці, здоров’ю або охороні моряків, компетентний орган повинен негайно повідомити про це державу-члена відповідним чином і за можливості запросити представника держави прапора бути присутнім, вимагаючи від держави прапора надати відповідь у визначений термін. Компетентний орган негайно повідомляє відповідні організації моряків та судновласників держави порту, у водах якої було проведено перевірку.

7. Ця Директива не порушує додаткових вимог Конвенцій стосовно процедур повідомлення та звітування, пов’язаних з контролем державою порту.

8. Якщо контроль державою порту здійснюють згідно з цією Директивою, необхідно докласти всіх можливих зусиль для уникнення неналежного затримання та затримки судна. Якщо відбулось неналежне затримання або затримка судна, власник судна чи оператор має право на компенсацію всіх зазнаних ним збитків чи шкоди. У випадку будь-якої заяви про неналежне затримання чи затримку судна, тягар доведення лягає на власника судна чи оператора.

9. Для зменшення перевантаженості порту, компетентний орган може дозволити затриманому судну переміститись в іншу частину порту, якщо такі дії є безпечними. Проте ризик перевантаженості порту не беруть до уваги, коли приймають рішення щодо затримання чи звільнення від затримання.

Портові органи співпрацюють із компетентним органом з метою надання допомоги в розташуванні затриманих суден.

10. Якщо було видано припис про затримання, портовим органам повідомляють про це якомога швидше.

Стаття 20
Право на оскарження

1. Власник судна, оператор чи його представник у державі-члені має право на оскарження рішення про затримання чи відмову в доступі, прийнятого компетентним органом. Оскарження не призводить до припинення дії рішення про затримання чи відмову в доступі.

2. З цією метою держави-члени встановлюють та застосовують необхідні процедури відповідно до їхнього національного законодавства.

3. Компетентний орган належним чином інформує капітана судна, зазначеного в параграфі 1, щодо права на оскарження та пов’язаних з ним практичних заходів.

4. У разі, коли в результаті оскарження чи запиту, здійснених власником судна чи оператором або його представником, припис про затримання чи наказ про відмову в доступі скасовують або до нього вносять зміни:

(а) держави-члени забезпечують внесення відповідних змін до бази даних про результати перевірок без будь-яких затримок;

Стаття 21
Подальші заходи, що мають бути вжиті після перевірок та затримань

2. Якщо рішення відправити судно до судноремонтного заводу прийнято з огляду на невідповідність Резолюції A. 744(18) Міжнародної Морської Організації, стосовно документації чи структурних дефектів та недоліків судна, компетентний орган, перед тим як надати судну дозвіл на вихід у море, може вимагати здійснити необхідні вимірювання товщини обшивки корпусу судна в порту затримання.

Компетентний орган держави-члена, що отримав таке повідомлення, сповіщає про вжиті заходи орган, який надіслав це повідомлення.

(a) не відповідаючи умовам, визначеним компетентним органом будь-якої держави-члена в порту перевірки; або

(b) які відмовляються дотримуватись застосовних вимог Конвенцій, через те що не заходять до визначеного судноремонтного заводу.

Така відмова діятиме, доки власник судна чи оператор не надасть компетентному органу держави-члена, у якій було виявлено недоліки судна, переконливі докази, що свідчитимуть про повну відповідність судна застосовним вимогам Конвенцій.

5. За обставин, зазначених у параграфі 4(a), компетентний орган держави-члена, в якій було виявлено недоліки судна, негайно попереджає компетентні органи всіх інших держав-членів.

За обставин, зазначених у параграфі 4(b), компетентний орган держави-члена, в якій знаходиться судноремонтний завод, негайно попереджає компетентні органи всіх інших держав-членів.

Перед тим як відмовити в доступі, держава-член може вимагати проведення консультацій з адміністрацією держави прапора цього конкретного судна.

6. Як виняток з положень параграфа 4, доступ до конкретного порту чи місця якірної стоянки може бути наданий відповідним органом держави порту у випадку форс-мажору, чи з вирішальних міркувань безпеки, чи для зменшення або мінімізації ризику забруднення, або усунення недоліків за умови, що власник судна, оператор чи капітан вжив відповідних заходів, задовільних для компетентного органу такої держави-члена, щоб гарантувати безпечний захід.

Стаття 22
Професійна компетентність інспекторів

2. Якщо компетентний орган держави порту не володіє необхідними професійними знаннями, інспектору цього компетентного органу може надавати допомогу будь-яка особа, що має необхідні знання.

3. Компетентний орган, інспектори, що здійснюють контроль державою порту, та особи, які надають їм допомогу, не повинні мати комерційних інтересів щодо порту чи суден, які підлягають перевірці; інспектори також не можуть бути найняті недержавними організаціями, що видають обов’язкові сертифікати або сертифікати класу, або проводять огляди, необхідні для видачі суднам цих сертифікатів, чи виконувати роботу від їхнього імені.

6. Держави-члени забезпечують належну підготовку інспекторів, пов’язану зі змінами в системі контролю державою порту, яку застосовують у Співтоваристві, як зазначено в цій Директиві та змінах і доповненнях до Конвенцій.

7. Комісія, у співпраці з державами-членами, розробляє та сприяє впровадженню гармонізованої системи підготовки та оцінювання державами-членами компетентності інспекторів Співтовариства, що задіяні в контролі державою порту.

Стаття 23
Звіти лоцманів і портових органів

2. Якщо в ході виконання своїх звичайних обов’язків портові органи дізнаються, що судно, яке перебуває в їхньому порту, має виражені відхилення від нормального функціювання, які можуть порушувати безпеку судна, чи якщо воно становить загрозу завдання шкоди морському середовищу, такий орган негайно сповіщає компетентний орган відповідної держави порту.

3. Держави-члени вимагають від лоцманів та портових органів передавати принаймні зазначену нижче інформацію, за можливості, в електронному форматі:

- інформація про плавання (останній порт заходу, порт призначення),

- опис очевидних відхилень від нормального функціювання, виявлених на борту судна.

4. Держави-члени забезпечують вжиття належних подальших заходів щодо очевидних відхилень від нормального функціювання, про які повідомили лоцман та портові органи, а також документують подробиці вжитих заходів.

5. На Комісію покладають виконавчі повноваження ухвалити заходи для імплементації цієї статті, включно з гармонізованими процедурами звітування про виражені відхилення від нормального функціювання лоцманами та портовими органами, а також про подальші заходи, ужиті державами-членами. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з процедурою розгляду, зазначеною в статті 31(3).

Стаття 24
База даних про результати перевірок

1. Комісія розробляє, обслуговує та оновлює базу даних про результати перевірок, на основі знань і досвіду, отриманих у рамках Паризького меморандуму.

Протягом 72 годин Держави-члени повинні забезпечити, щоб інформація, надіслана до бази даних про результати перевірок, була підтверджена для цілей публікації.

4. На основі даних про результати перевірок, наданих державами-членами, Комісія повинна мати змогу отримати з бази даних будь-яку необхідну інформацію щодо імплементації цієї Директиви, зокрема про профіль ризику суден, про судна, що підлягають проходженню перевірки, дані про рух суден і зобов’язання щодо проведення перевірок кожної держави-члена.

Держави-члени мають доступ до всієї інформації, внесеної до бази даних про результати перевірок, що має відношення до впровадження процедур перевірки, передбачених цією Директивою.

Державам-членам та іншим державам, що підписали Паризький меморандум, надають доступ до будь-яких даних, внесених ними до бази даних про результати перевірок, а також до даних про судна, що плавають під їхнім прапором.

Стаття 25
Обмін інформацією та співпраця

Кожна держава-член гарантує, що її портові органи та інші відповідні органи надають компетентному органу контролю державою порту наявну в них інформацію зазначених нижче типів:

- інформація щодо суден, що вийшли в море, не виконавши положення статті 7 чи 10 Директиви 2000/59/ЄС,

- інформація щодо суден, яким було відмовлено в доступі або які було виведено з порту з міркувань безпеки,

Стаття 26
Публікація інформації

Стаття 27
Публікація переліку компаній з низькими та дуже низькими показниками виконання зобов’язань

На Комісію покладають виконавчі повноваження встановити детальні умови й порядок публікації інформації, зазначеної в першому параграфі, критерії накопичення необхідних даних та частоту оновлень. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з процедурою розгляду, зазначеною в статті 31(3).

Стаття 28
Відшкодування витрат

3. У випадку затримання судна всі витрати, що стосуються затримання в порту, несе власник судна або оператор.

4. Затримання не скасовують, доки не буде виплачено повну суму чи надано достатні гарантії відшкодування витрат.

Стаття 29
Дані для контролю імплементації

Стаття 30
Контроль відповідності та виконання зобов’язань держав-членів

Щоб забезпечити ефективну імплементацію цієї Директиви та контролювати загальне функціювання режиму контролю державою порту Співтовариства відповідно до статті 2(b)(i) Регламенту (ЄС) № 1406/2002, Комісія збирає необхідну інформацію та здійснює візити до держав-членів.

Стаття 30a
Делеговані акти

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти покладають на Комісію відповідно до умов, визначених у цій статті.

Стаття 31
Комітет

Стаття 33
Правила імплементації

Стаття 34
Санкції

Держави-члени визначають систему санкцій за порушення національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, і вживають усіх необхідних заходів для забезпечення застосування цих санкцій. Передбачені санкції повинні бути ефективними, пропорційними та переконливими.

Стаття 35
Перегляд

Комісія повідомляє результати перегляду Європейському Парламенту й Раді, і на основі перегляду визначає, чи є необхідність пропонувати Директиву, що вноситиме зміни та доповнення, або додаткові законодавчі акти в цій сфері.

Стаття 36
Імплементація та оприлюднення

1. Держави-члени ухвалюють та оприлюднюють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 31 грудня 2010 року.

Вони застосовують ці положення з 1 січня 2011 року.

3. Держави-члени надсилають Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого в сфері регулювання цієї Директиви.

4. Окрім цього Комісія регулярно інформує Європейський Парламент і Раду щодо прогресу в імплементації цієї Директиви в межах держав-членів, зокрема з метою однакового застосування системи перевірок у Співтоваристві.

Стаття 37
Скасування

Стаття 38
Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на 20 день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 39
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК I

Зазначені нижче елементи входять до системи перевірки державою порту Співтовариства:

I. Профіль ризику судна

Профіль ризику судна визначають залежно від сукупності зазначених нижче видових та історичних параметрів:

1. Видові параметри

(a) Тип судна

(b) Вік судна

Судна віком більше 12 років уважають такими, що становлять вищий ризик.

(c) Виконання зобов’язань державою прапора

(i) Судна, що плавають під прапором держави з високим показником затримань у межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, уважають такими, що становлять вищий ризик.

(ii) Судна, що плавають під прапором держави з низьким показником затримань у межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, уважають такими, що становлять нижчий ризик.

(d) Визнані організації

(i) Судна, що отримали сертифікати від визнаних організацій, які мають низький або дуже низький рівень виконання зобов’язань у зв’язку з їхніми показниками затримань у межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, уважають такими, що становлять вищий ризик.

(ii) Судна, що отримали сертифікати від визнаних організацій, які мають високий рівень виконання зобов’язань у зв’язку з їхніми показниками затримань в межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, уважають такими, що становлять нижчий ризик.

(iii) Судна із сертифікатами, виданими організаціями, визнаними відповідно до умов Регламенту (ЄС) № 391/2009.

(e) Виконання зобов’язань компанією

(i) Судна компанії, яка має низький або дуже низький рівень виконання зобов’язань, зумовлений недоліками її суден і показником затримань у межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, уважають такими, що становлять вищий ризик.

(ii) Судна компанії, яка має високий рівень виконання зобов’язань, зумовлений недоліками її суден і показником затримань в межах Співтовариства та регіону Паризького меморандуму, уважають такими, що становлять нижчий ризик.

2. Історичні параметри

(і) Судна, які було затримано більше одного разу, уважають такими, що становлять вищий ризик.

Параметри ризику поєднуються через застосування вагового коефіцієнта, який відображає відносний вплив кожного параметра на загальний рівень ризику, що становить судно, для визначення таких профілів ризику:

- високий ризик,

- нормальний ризик,

- низький ризик,

Визначаючи ці профілі ризику, більшу значимість надають таким параметрам як тип судна, виконання зобов’язань державою прапора, а також виконання зобов’язань визнаними організаціями та компанією.

II. Перевірка суден

1. Періодичні перевірки

Періодичні перевірки проводять із попередньо визначеними інтервалами. Їхню частоту визначають на основі профілю ризику судна. Інтервал між періодичними перевірками суден з високим профілем ризику не перевищує шість місяців. Інтервал між періодичними перевірками суден з іншими профілями ризику збільшується мірою зниження ризику.

Держави-члени проводять періодичні перевірки:

- Будь-якого судна з високим профілем ризику, що не проходило перевірки в порту чи на місці якірної стоянки в межах Співтовариства або регіону Паризького меморандуму впродовж останніх шести місяців. Судна, що становлять високий ризик, підлягають перевірці з п’ятого місяця.

- Будь-якого судна з нормальним профілем ризику, що не проходило перевірки в порту чи на місці якірної стоянки в межах Співтовариства або регіону Паризького меморандуму впродовж останніх 12 місяців. Судна, що становлять нормальний ризик, підлягають перевірці з 10-го місяця.

2. Додаткові перевірки

Судна, на які поширюються наведені нижче вирішальні та непередбачувані чинники, підлягають перевірці незалежно від періоду, що минув з часу проходження останньої періодичної перевірки. Проте необхідність проведення додаткової перевірки на основі непередбачуваних чинників лишається на професійний розсуд інспектора.

3. Система відбору

3A. Судна з пріоритетом І перевіряють як зазначено нижче:

(а) Розширену перевірку проводять щодо:

- будь-якого судна з високим профілем ризику, яке не проходило перевірку впродовж останніх шести місяців,

(b) Первинна або більш детальна перевірка, залежно від обставин, проводиться щодо:

(c) У разі виявлення вирішального чинника:

ДОДАТОК II

ДОДАТОК III

Наведену нижче інформацію надсилають до портового органу чи органу, призначеного з цією метою, щонайменше за три дні до очікуваного часу прибуття до порту чи місця якірної стоянки або перед виходом з попереднього порту чи місця якірної стоянки, якщо очікувана тривалість рейсу становить менше трьох днів:

(b) запланована тривалість заходу;

(c) для танкерів:

(i) конфігурація: одинарний корпус, одинарний корпус із ізольованим баластним відсіком, подвійний корпус;

(ii) стан вантажного та баластного відсіків: повні, порожні, незадіяні;

(iii) об’єм та характер вантажу;

(d) заплановані операції в порту чи на місці якірної стоянки призначення (завантаження, розвантаження, інше);

(e) заплановані передбачені законом оглядові перевірки, а також технічне обслуговування й ремонтні роботи, що має бути проведено під час перебування в порту призначення;

(f) дата останньої розширеної перевірки в регіоні Паризького меморандуму.

ДОДАТОК IV

1. Міжнародне обмірне свідоцтво (1969 р.)

2. Свідоцтво про безпеку пасажирського судна,

- Свідоцтво про безпеку конструкції вантажного судна,

- Свідоцтво про безпеку устаткування вантажного судна,

- Свідоцтво про безпеку радіообладнання вантажного судна,

- Свідоцтво про звільнення від виконання вимог конвенцій, що включає, за необхідності, перелік вантажів,

- Свідоцтво про безпеку вантажного судна.

3. Міжнародне свідоцтво про охорону судна (ISSC).

4. Журнал безперервної реєстрації історії судна.

5. Міжнародне свідоцтво про придатність судна до перевезення скраплених газів наливом;

- Свідоцтво про придатність судна до перевезення скраплених газів наливом.

6. Міжнародне свідоцтво про придатність судна до перевезення небезпечних хімікатів наливом;

- Свідоцтво про придатність судна до перевезення небезпечних хімікатів наливом;

7. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою.

8. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню під час перевезення шкідливих рідких речовин наливом.

9. Міжнародне свідоцтво про вантажну марку (1966 р.);

- Міжнародне свідоцтво про звільнення від вантажної марки.

10. Частини I та II журналу нафтових операцій.

11. Журнал вантажних операцій.

12. Документ про мінімальний безпечний склад екіпажу судна.

13. Свідоцтва або будь-які інші документи, необхідні відповідно до положень конвенції STCW 78/95.

14. Медичні свідоцтва (див. MLC 2006).

16. Журнал обліку робочого часу та часу відпочинку моряків (див. MLC 2006).

17. Інформація про остійність.

18. Копія документа про відповідність та свідоцтва про управління безпекою, виданих відповідно до Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден та запобігання забрудненню (Глава IX конвенції SOLAS 74).

19. Свідоцтва щодо міцності корпусу судна й установок машинного устаткування, видані відповідною визнаною організацією (необхідні лише у випадку якщо судно підтримує свій клас у визнаній організації).

20. Документ про відповідність спеціальним вимогам до суден, що перевозять небезпечні товари.

21. Свідоцтво про безпеку швидкісного судна та дозвіл на експлуатацію швидкісного судна.

22. Спеціальний перелік або маніфест небезпечних вантажів, або докладний план розміщення вантажів.

23. Судновий журнал із записами про тести й тренування, включно з навчальними тривогами, та журнал із записами про перевірку й технічне обслуговування рятувального та протипожежного обладнання, а також засобів рятування й пожежогасіння.

24. Свідоцтво про безпеку судна спеціального призначення.

25. Свідоцтво про безпеку морської пересувної бурової установки.

26. Для нафтоналивних суден - запис даних системи автоматичного вимірювання, реєстрації й керування скиданням нафти за останній баластний рейс.

27. Судновий розклад по тривогах, порядок дій у разі пожежі, а для пасажирських суден - порядок дій у випадку аварійної ситуації.

28. Судновий план дій у випадку аварійних розливів нафти.

29. Звіти про огляди (для балкерів та нафтоналивних суден).

30. Звіти про попередні перевірки, здійснені в рамках контролю державою порту.

31. Для пасажирських суден типу ро-ро - інформація про максимальний коефіцієнт А/А.

32. Документ про дозвіл на перевезення зерна.

33. Посібник із кріплення вантажу.

34. План управління ліквідацією сміття та журнал операцій зі сміттям.

35. Система підтримки рішень для капітанів пасажирських суден.

36. План співпраці в пошуково-рятувальних операціях для пасажирських суден, що здійснюють рейси за визначеними маршрутами.

37. Список експлуатаційних обмежень для пасажирських суден.

40. Свідоцтво про страхування чи будь-яке інше фінансове забезпечення цивільної відповідальності за шкоду від забруднення нафтою (Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року).

43. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітря.

44. Міжнародний сертифікат про запобігання забрудненню стічними водами.

45. Свідоцтво про відповідність трудовим нормам у морському судноплавстві.

46. Декларація про дотримання трудових норм у морському судноплавстві, частини I та II.

47. Міжнародне свідоцтво про систему проти обростання судна.

48. Свідоцтво про страхування чи будь-яке інше фінансове забезпечення цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну забрудненням бункерним паливом.

ДОДАТОК V

A. Приклади чітких підстав для проведення більш детальної перевірки

2. Журнал нафтових операцій вели неналежним чином.

3. Під час перевірки свідоцтв та іншої документації було виявлено неточності.

5. Сертифікат було отримано шляхом шахрайства чи власник сертифікату не є особою, якій було видано цей сертифікат.

6. Капітан, офіцер чи матрос судна є власником сертифікату, виданого країною, що не ратифікувала конвенцію STCW 78/95.

8. Неспроможність капітана нафтоналивного судна надати записи системи автоматичного вимірювання, реєстрації й керування скиданням нафти за останній баластний рейс.

9. Відсутність актуального суднового розкладу по тривогах, або члени екіпажу не знають своїх обов’язків у разі виникнення пожежі чи наказу покинути судно.

10. Хибні сигнали тривоги без подальших процедур скасування.

11. Відсутність основного устаткування чи засобів, необхідних відповідно до Конвенцій.

12. Надзвичайно незадовільні санітарні умови на борту судна.

13. Загальні враження та спостереження інспектора свідчать про те, що в структурі або корпусі судна існує серйозна зношеність чи недоліки, які можуть поставити під ризик структурну цілісність судна, його водонепроникність чи захист від атмосферних впливів.

14. Інформація чи докази того, що капітан або екіпаж судна не ознайомлені з основними бортовими операціями, пов’язаними з безпекою судна чи запобіганням забрудненню, або що такі операції не проводились.

15. Відсутність таблиці щодо організації праці на борту судна чи журналу обліку щодо робочого часу чи часу відпочинку моряків.

16. Документи, необхідні відповідно до конвенції MLC 2006, не пред’явлено, вони не ведуться або ведуться неналежно, або пред’явлені документи не містять інформацію, що вимагається конвенцією MLC 2006, або є недійсними з інших причин.

17. Умови життя та праці на судні не відповідають вимогам конвенції MLC 2006.

18. Існують обґрунтовані підстави вважати, що судно змінило прапор з метою уникнення обов’язку відповідності конвенції MLC 2006.

19. Є скарга, у якій стверджується, що умови життя та праці на судні не відповідають вимогам конвенції MLC 2006.

B. Приклади чітких підстав для проведення перевірки охорони судна.

1. Інспектор може вирішити, що існують чіткі підстави для вжиття подальших заходів контролю охорони під час первинної перевірки в рамках контролю державою порту, за таких обставин:

1.1. Міжнародне свідоцтво про охорону судна ISSC не чинне або термін його дії закінчився.

1.2. Рівень охорони судна нижчий за рівень охорони порту.

1.3. Не було проведено тренувань, пов’язаних з охороною судна.

1.5. Існують докази чи спостереження відносно того, що основні члени екіпажу судна не можуть зв’язатись один з одним.

1.6. Спостереження свідчать про наявні серйозні недоліки в організації та засобах охорони.

1.7. Інформація від третіх сторін у вигляді звіту чи скарга стосовно інформації, пов’язаної з охороною.

3. Чіткі підстави, відмінні від наведених вище, відносяться до сфери відповідальності уповноваженої посадової особи з питань охорони.

ДОДАТОК VI

Додаток I, "Процедури контролю державою порту", до Паризького меморандуму та наведені нижче інструкції Паризького меморандуму, в їхній актуальній версії:

- Інструкція 33/2000/02: Експлуатаційний контроль поромів та пасажирських суден.

- Інструкція 35/2002/02: Настанови для інспекторів, відповідальних за здійснення контролю суден державою порту, щодо електронних карт.

- Інструкція 36/2003/08: Вказівки щодо перевірки умов життя і праці,

- Інструкція 37/2004/02: Настанови відповідно до конвенції STCW 78/95 зі змінами та доповненнями,

- Інструкція 37/2004/05: Настанови щодо перевірки часу роботи/відпочинку,

- Інструкція 37/2004/10: Настанови для посадових осіб, відповідальних за здійснення контролю державою порту, щодо питань охорони,

- Інструкція 38/2005/02: Настанови для інспекторів, відповідальних за здійснення контролю суден державою порту, щодо перевірки пристрою реєстрації даних рейсу (VDR).

- Інструкція 38/2005/07: Настанови щодо контролю системи оцінювання стану (CAS) однокорпусних нафтоналивних суден.

- Інструкція 39/2006/01: Настанови для посадових осіб, відповідальних за здійснення контролю суден державою порту, щодо Міжнародного кодексу з управління безпекою,

- Інструкція 39/2006/03: Оптимізація контрольного списку повідомлень та заборон,

- Інструкція 39/2006/10: Настанови для інспекторів, відповідальних за здійснення контролю суден державою порту, щодо обстеження баластних відсіків та симуляції аварії системи електропостачання (тест "вимкнення електропостачання"),

- Інструкція 39/2006/12: Кодекс належної практики для посадових осіб, відповідальних за здійснення контролю суден державою порту,

- Інструкція 40/2007/04: Критерії для оцінювання відповідальності визнаних організацій,

ДОДАТОК VII

Розширена перевірка стосується, зокрема загального стану таких зон ризику:

- Документація.

- Структурний стан.

- Захист від атмосферних впливів.

- Аварійні системи.

- Радіозв’язок.

- Вантажні операції.

- Пожежна безпека.

- Система тривоги.

- Умови життя та праці.

- Навігаційне обладнання.

- Рятувальні засоби.

- Небезпечні товари.

- Гребна установка та допоміжні механізми.

- Запобігання забрудненню.

ДОДАТОК VIII

2. Компетентний орган надсилає копію припису про відмову в доступі адміністрації держави прапора, відповідній визнаній організації, іншим державам-членам та іншим державам, що підписали Паризький меморандум, Комісії та Секретаріату Паризького меморандуму. Компетентний орган негайно вносить до бази даних про результати перевірок інформацію щодо відмови в доступі.

4. Запит на скасування припису про відмову в доступі, за необхідності, повинен супроводжуватись документом того класифікаційного товариства, у якому судно зареєстровано в класі, виданим після відвідування оглядачем цього класифікаційного товариства борту судна; цей документ засвідчує відповідність судна стандартам класу, визначеним цим товариством. Класифікаційне товариство держави надає компетентному органу докази того, що відвідування відбулося.

Якщо погоджений порт знаходиться на території держави-члена, компетентний орган цієї держави може, на вимогу компетентного органу, що видав припис про відмову в доступі, дозволити судну зайти до погодженого порту, щоб пройти повторну перевірку. У таких випадках жодні вантажні операції не здійснюють, доки припис про відмову в доступі не буде скасовано.

6. Якщо затримання, що призвело до видачі припису про відмову в доступі, було зумовлене структурними недоліками судна, компетентний орган, що видав наказ про відмову в доступі, може вимагати, щоб окремі приміщення, включаючи вантажні приміщення та відсіки, були доступні для обстеження під час повторної перевірки.

7. Повторну перевірку проводить компетентний орган держави-члена, що видав припис про відмову в доступі, чи компетентний орган порту призначення за згодою компетентного органу держави-члена, що видав припис про відмову в доступі. Компетентний орган може вимагати попереднє повідомлення щонайбільше за 14 днів до проходження повторної перевірки. На вимогу держави-члена надають докази повної відповідності судна застосовним вимогам Конвенцій .

9. Усі витрати на здійснення розширеної перевірки несе власник судна або оператор.

11. Компетентний орган у письмовій формі повідомляє про своє рішення адміністрації держави прапора, відповідному класифікаційному товариству, іншим державам-членам, іншим державам, що підписали Паризький меморандум, Комісії та Секретаріату Паризького меморандуму. Компетентний орган повинен негайно внести до бази даних про результати перевірок інформацію про зняття відмови в доступі.

ДОДАТОК IX

Звіт про перевірку повинен містити щонайменше такі пункти.

I. Загальна інформація

1. Компетентний орган, яким було складено звіт

2. Дата та місце перевірки

3. Назва судна, що проходить перевірку

4. Прапор

5. Тип судна (як зазначено в свідоцтві про управління безпекою)

7. Позивний

9. Повна вантажопідйомність (за необхідності)

13. Назва та адреса компанії судна чи оператора

16. Зазначення того, що детальна інформація про перевірку чи затримання може підлягати публікації.

II. Інформація щодо перевірки

2. Частини чи елементи судна, що було перевірено (у разі здійснення більш детальної перевірки чи розширеної перевірки)

3. Порт і дата проходження останнього проміжного чи щорічного огляду або огляду з метою поновлення свідоцтва та назва організації, яка здійснювала огляд

4. Тип перевірки (перевірка, більш детальна перевірка, розширена перевірка)

5. Характер недоліків

III. Додаткова інформація в разі затримання

1. Дата видачі припису про затримання

2. Дата скасування припису про затримання

3. Характер недоліків, що є підставою припису про затримання (з посиланнями на Конвенції, за необхідності)

4. Зазначення, за необхідності, того, чи несе визнана організація або будь-який інший приватний орган, що здійснював огляд, відповідальність у зв’язку з недоліками, які окремо або в сукупності призвели до затримання

ДОДАТОК X

ВСТУП

Перед тим як інспектор визначить чи становлять виявлені під час перевірки недоліки підставу для затримання конкретного судна, він повинен застосувати критерії, зазначені нижче в пунктах 1 і 2.

Якщо підставою для затримання є результат випадкового пошкодження, отриманого судном під час його рейсу в порт, припис про затримання не видається, за умови що:

(a) було належним чином виконано вимоги, які містяться у Правилі I/11(c) конвенції SOLAS 74, щодо повідомлення адміністрації держави прапора, призначеного оглядача чи визнаної організації, відповідальної за видачу відповідних свідоцтв.

(b) перед заходом судна до порту, капітан або власник судна надіслав органу контролю держави порту деталі стосовно обставин аварії та зазнаних пошкоджень, а також інформацію про обов’язкове повідомлення адміністрації держави прапору.

(c) судно вживає належних виправних заходів згідно з вимогами органу; та

(d) орган, отримавши повідомлення про завершення виправних заходів, переконався, що недоліки, які становили виражену загрозу безпеці, здоров’ю чи довкіллю, було усунуто.

1. Головні критерії

Приймаючи професійне рішення щодо того, чи потрібно затримувати судно, інспектор повинен застосовувати зазначені нижче критерії:

Кількість часу:

Судна, які є небезпечними для виходу в море, повинні бути затримані після першої перевірки, незалежно від того, скільки часу судно залишатиметься в порту.

Критерій:

Судно затримують, якщо недоліки є достатньо серйозними, щоб бути підставою для повторного відвідування інспектора з метою переконатися в тому, що їх було усунуто перед виходом судна в плавання.

Потреба в повторному відвідуванні судна інспектором вказує на серйозність недоліків. Однак, це не накладає таке зобов’язання в усіх випадках. Це передбачає, що орган повинен у той чи інший спосіб перевірити, бажано під час наступного відвідування, що недоліки було усунуто перед відправленням судна.

2. Застосування основних критеріїв

Під час прийняття рішення щодо того, чи виявлені на судні недоліки є достатньо серйозними, щоб бути підставою для його затримання, інспектор повинен визначити чи:

1. судно має необхідну, чинну документацію;

2. судно має такий екіпаж, який вимагається у свідоцтві про мінімальний склад екіпажу.

Під час перевірки інспектор має також визначити, чи судно та/або екіпаж може:

3. безпечно здійснити весь наступний рейс;

4. безпечно здійснювати вантажні операції, перевозити вантаж і контролювати його стан впродовж наступного рейсу.

5. безпечно керувати машинним відділенням впродовж наступного рейсу;

6. забезпечувати належну роботу двигуна і керування впродовж наступного рейсу;

7. за необхідності, ефективно боротися з пожежею в будь-якій частині судна під час наступного рейсу;

8. швидко та безпечно покинути судно і, за необхідності, здійснити рятувальні заходи під час наступного рейсу;

9. запобігати забрудненню довкілля впродовж наступного рейсу;

10. підтримувати належну остійність впродовж наступного рейсу;

11. підтримувати належну водонепроникність впродовж наступного рейсу;

12. виходити на зв’язок в аварійних ситуаціях, у разі необхідності, під час наступного рейсу;

13. забезпечувати належні умови охорони здоров’я та охорони праці на борту впродовж наступного рейсу;

14. надати якомога більше інформації в разі аварії.

Якщо відповідь стосовно будь-якого з наведених критеріїв є негативною, необхідно серйозно розглянути питання щодо затримання судна, ураховуючи виявлені недоліки. Сукупність менш серйозних недоліків також може бути підставою для затримання судна.

3. Щоб допомогти інспектору у використанні цих настанов, нижче наведено список недоліків, згрупованих за відповідними Конвенціями та/або кодексами, характер яких вважають настільки серйозним, що вони можуть бути підставою для затримання судна. Цей список не є вичерпним.

3.1. Загальні положення

Відсутність чинних свідоцтв та документів, що вимагаються відповідними актами. Проте судна, які плавають під прапором держав, що не є сторонами відповідних Конвенцій чи не імплементували інший відповідний акт, не мають права мати свідоцтв, передбачених Конвенцією чи іншим відповідним актом. Тому відсутність необхідних свідоцтв не повинна сама по собі бути причиною затримки цих суден; однак, у разі застосування умови про "ненадання більш сприятливого режиму", від судна вимагається суттєва відповідність положенням перед виходом у плавання.

2. Недостатня чистота машинного відділення, надмірна кількість змішаної з нафтою води в трюмах, ізоляція трубопроводу, включно із забрудненими нафтою вихлопними трубами в машинному відділенні, неналежне функціонування систем викачування води з трюмів.

3. Неналежне функціонування аварійного генератора, освітлення, акумуляторів та вимикачів.

4. Неналежне функціонування основного та допоміжного рульових пристроїв.

5. Відсутність, недостатня кількість чи значна зношеність персональних рятувальних засобів, рятувальних шлюпок і плотів, а також механізмів спуску на воду.

6. Відсутність, невідповідність чи суттєва зношеність, такою мірою, що вони є непридатними для використання за призначенням, системи виявлення пожежі, пожежної тривоги, протипожежного обладнання, стаціонарної установки пожежогасіння, клапанів вентиляції, протипожежних засувок, пристроїв, що швидко зачиняються.

7. Відсутність, значна зношеність чи неналежне функціонування протипожежного захисту області вантажної палуби танкерів.

8. Відсутність, невідповідність чи значна зношеність сигнальних вогнів, форм або звукових сигналів.

9. Відсутність чи неналежне функціонування радіообладнання для зв’язку в умовах безпеки чи аварійної ситуації.

11. Відсутність оновлених навігаційних карт та/або всіх інших відповідних навігаційних публікацій, необхідних для запланованого рейсу, ураховуючи, що затверджена типова електронна картографічна навігаційна та інформаційна система (ECDIS), яка функціонує на основі офіційних даних, може використовуватися замість зазначених карт.

12. Відсутність витяжної вентиляції, що не утворює іскор, для вантажних насосних відділень.

13. Серйозні недоліки, що стосуються експлуатаційних вимог, описаних у Секції 5.5 Додатка 1 до Паризького меморандуму.

14. Кількість, склад чи свідоцтва екіпажу не відповідають свідоцтву про мінімальний склад екіпажу.

3.3. Сфери відповідно до кодексу IBC

1. Перевезення речовини, не зазначеної в свідоцтві про придатність судна, або відсутність інформації про вантаж.

2. Відсутність або пошкодження запобіжних пристроїв для захисту обладнання, що працює під тиском.

3. Електрообладнання, що не є іскробезпечним або не відповідає вимогам кодексу.

4. Джерела запалювання розташовані в небезпечних місцях.

5. Недотримання спеціальних вимог.

6. Перевищення максимально допустимої кількості вантажу на відсік.

7. Недостатня термоізоляція чутливих продуктів.

3.4. Сфери відповідно до кодексу IGC

1. Перевезення речовини, не зазначеної в свідоцтві про придатність судна, або відсутність інформації про вантаж.

2. Відсутність закриваючих пристроїв у житлових та робочих приміщеннях.

3. Засувка не є газонепроникною.

4. Пневматичні замки мають недоліки.

5. Клапани, що швидко перекриваються, мають недоліки або відсутні.

6. Запобіжні клапани мають недоліки або відсутні.

7. Електрообладнання не є іскробезпечним або не відповідає вимогам кодексу.

8. Несправні вентилятори у вантажній зоні.

9. Несправна система тривоги на випадок підвищення тиску у вантажних відсіках.

10. Система виявлення газів та/або система виявлення токсичних газів мають недоліки.

11. Перевезення речовин, до яких повинен додаватися інгібітор, без чинного сертифіката інгібітора.

3.5. Сфері відповідно до конвенції LL 66

1. Значні зони пошкоджень чи корозії, або крапкової корозії листів обшивки і пов’язаних з ними елементів жорсткості палуби чи корпусу, що негативно впливають на придатність судна до плавання або стійкість до локальних навантажень, якщо не було виконано належний тимчасовий ремонт для здійснення рейсу в порт з метою проведення повноцінного ремонту.

2. Встановлений випадок недостатньої остійності.

3. Відсутність достатньої та надійної інформації в затвердженій формі, яка в швидкий та простий спосіб дозволяє капітану організувати завантаження та баластування судна таким чином, щоб зберегти безпечний запас остійності на всіх етапах та за різних умов здійснення рейсу та щоб уникнути виникнення будь-яких надмірних навантажень на структуру судна.

4. Закривальні пристрої, механізми закриття люків та водонепроникні двері відсутні, значно зношені чи мають недоліки.

5. Перевантаження.

6. Відсутність марки осідання судна чи неможливість її прочитання.

1. Відсутність, значна зношеність чи неналежне функціонування системи автоматичного вимірювання, реєстрації й керування скиданням нафти або системи тривоги, що спрацьовує при показнику 15 проміле.

2. Вільного простору відстійного та/або шламового відсіку недостатньо для запланованого рейсу.

3. Журнал нафтових операцій відсутній.

4. Встановлено недозволену обвідну трубу для стічних вод.

1. Посібник P&A відсутній.

2. Вантаж не розподілено за категоріями.

3. Журнал вантажних операцій відсутній.

4. Перевезення подібних до нафти речовин без дотримання вимог чи без свідоцтва з відповідними змінами.

5. Встановлено недозволену обвідну трубу для стічних вод.

1. План управління ліквідацією сміття відсутній.

2. Журнал операцій зі сміттям відсутній.

3. Персонал судна не ознайомлений з вимогами плану управління ліквідацією сміття щодо ліквідації та вивантаження.

3.9. Сфери відповідно до конвенції STCW 78/95 та Директиви 2008/106/ЄС

1. Відсутність у моряків свідоцтва, належного свідоцтва, чинного звільнення від обов’язків чи неспроможність надати документ, який є доказом того, що заявку на затвердження було подано до адміністрації держави прапора.

2. Доказ того, що свідоцтво було отримано шляхом шахрайства чи власник свідоцтва не є особою, якій було видано це свідоцтво.

3. Неспроможність виконати застосовні вимоги адміністрації держави прапора щодо мінімального складу екіпажу судна.

4. Невідповідність організації вахти на містку чи в машинному відділенні вимогам, визначеним для судна адміністрацією держави прапора.

5. Відсутність на вахті особи, що має кваліфікацію для експлуатації обладнання, необхідного для безпечного плавання, забезпечення радіозв’язку в цілях безпеки чи запобігання забрудненню морів.

6. Неспроможність надати докази професійної компетентності для виконання обов’язків, призначених моряку з метою підтримання безпеки судна та запобігання забрудненню.

7. Нездатність забезпечити для несення першої вахти на початку рейсу та подальшої зміни вахти наявність осіб, що достатньо відпочили та мають задовільний стан для виконання обов’язків.

3.10. Сфери відповідно до конвенції MLC 2006

2. Недостатньо питної води для відправлення до наступного порту.

3. Надзвичайно незадовільні санітарні умови на борту судна.

4. Відсутнє опалення житлових приміщень судна, що експлуатується в місцевостях, де температури можуть бути надзвичайно низькими.

5. Недостатнє вентилювання житлових приміщень судна.

6. Надмірна засміченість, захаращення обладнанням, вантажем або інші чинники, що створюють небезпечні умови в проходах/житлових приміщеннях.

7. Чіткі докази негативного впливу втоми на роботу членів екіпажу, які несуть вахту чи виконують інші обов’язки під час першої вахти та подальшої зміни вахти.

8. Умови на судні становлять виражену загрозу безпеці праці, здоров’ю або охороні моряків.

9. Невідповідність становить серйозне або повторне порушення вимог конвенції MLC 2006 (включно з правами моряків) щодо умов життя й праці моряків на судні, які наведено в посвідченні про відповідність трудовим нормам у морському судноплавстві та декларації про дотримання трудових норм у морському судноплавстві.

3.11. Сфери, що не можуть становити підстави для затримання, але вимагають, наприклад, призупинити вантажні операції.

Неналежне функціонування (або обслуговування) системи постачання інертного газу, обладнання чи механізмів, що мають відношення до вантажу, вважається достатньою підставою для зупинення вантажної операції.

ДОДАТОК XI

1. Інспектори повинні мати належні теоретичні знання та практичний досвід стосовно суден та їх експлуатації. Вони повинні бути компетентними у сфері забезпечення виконання вимог Конвенцій та відповідних процедур контролю державою порту. Ці знання та компетентність щодо забезпечення виконання міжнародних вимог та вимог Співтовариства повинні бути отримані в рамках навчальних програм, підтверджених відповідними документами.

2. Інспектори повинні принаймні:

(a) мати належну кваліфікацію, здобуту в установі, де вивчається морська справа, та відповідний досвід служби на морі як дипломованого офіцера, що має або мав чинний сертифікат компетентності STCW II/2 або III/2; без обмежень стосовно зони експлуатації, тягової потужності чи тоннажу; або

(b) скласти визнаний компетентним органом екзамен за спеціальністю суднобудівельника, інженера-механіка або інженера, пов’язаного з морськими галузями, та мати щонайменше п’ять років досвіду такої професійної діяльності; або

(c) мати відповідний університетський ступінь чи його еквівалент, пройти належну підготовку й отримати кваліфікацію інспектора з безпеки суден.

3. Інспектор повинен:

- пропрацювати мінімум один рік на посаді інспектора держави прапора, маючи справу з оглядами та сертифікацією відповідно до Конвенцій або з контролем діяльності визнаних організацій, яким було делеговано передбачені законом обов’язки, або

- здобути еквівалентний рівень компетентності через польове навчання тривалістю принаймні один рік, беручи участь у перевірках в рамках контролю державою порту під наглядом досвідчених посадових осіб, відповідальних за здійснення контролю суден державою порту.

4. Інспектори, зазначені в пункті 2(a), повинні здобути принаймні 5 років досвіду служби на морі, включно з періодами служби на посаді офіцера машинної чи палубної команди відповідно, або на посаді інспектора держави прапора чи помічника інспектора, задіяного в контролі державою порту. Такий досвід включає принаймні два роки служби на посаді офіцера палубної чи машинної команди.

5. Інспектори повинні вміти спілкуватися з моряками, в усній та письмовій формі, мовою, яка є найбільш поширеною серед мореплавців.

6. Інспекторів, що не відповідають наведеним вище критеріям, також приймають, якщо їх наймає компетентний орган держави-члена в рамках здійснення контролю державою порту в день ухвалення цієї Директиви.

(a) добре розуміння охорони на морі та того, як вона застосовується до операцій, які перевіряються;

(b) добре практичне знання технологій та методів охорони;

(c) знання принципів, процедур та методів перевірки;

(d) практичне знання операцій, які перевіряються.

ДОДАТОК XII

1. База даних про результати перевірок включає принаймні такі функції:

- інкорпорування даних про результати перевірок держав-членів та всіх держав, що підписали Паризький меморандум.

- надання даних про профіль ризику судна та про судна, що підлягають перевірці,

- розрахунок зобов’язань щодо обсягу проведення перевірок для кожної держави-члена,

- надання даних щодо виконання зобов’язань компаніями,

- визначення пунктів у зонах ризику, які необхідно обстежити під час кожної перевірки.

2. База даних про результати перевірок має можливість бути адаптованою до подальших змін та взаємодії з іншими базами даних щодо морської безпеки Співтовариства, включно з SafeSeaNet, яка надає дані про фактичні заходи суден у порти держав-членів, а також, якщо це доцільно, до відповідних національних інформаційних систем.

3. Url адреса бази даних про результати перевірок має бути внесена до інформаційної системи Equasis. Держави-члени заохочують інспекторів до використання доступних через базу Equasis державних та приватних баз даних, пов’язаних з перевіркою суден.

ДОДАТОК XIII

(a) назву судна;

(c) тип судна;

(d) тоннаж (gt);

(e) рік побудови, визначений на основі дати, вказаної у свідоцтвах про безпеку судна;

(g) якщо судна перевозять навалом вантажі у рідкому чи твердому стані, ім’я та адресу фрахтувальника, відповідального за вибір судна та типу чартеру;

(h) державу прапора;

(i) класифікаційні та обов’язкові свідоцтва, видані згідно з відповідними Конвенціями, та орган чи організацію, що видала кожен зі згаданих сертифікатів, із зазначенням дати видачі та закінчення терміну дії;

(j) порт та дату проходження останнього проміжного чи щорічного огляду, стосовно сертифікатів зазначених у пункті (і), та назву органу чи організації, які здійснювали огляд;

(k) дату, країну, порт затримання.

(a) кількість затримань впродовж попередніх 36 місяців;

(b) дату скасування рішення про затримання;

(c) тривалість затримання, у днях;

(d) причини затримання, викладені чітко й зрозуміло;

(e) за необхідності, зазначення, того, чи визнана організація, що здійснювала огляд, несе відповідальність у зв’язку з недоліками, які окремо або в сукупності призвели до затримання;

(f) опис заходів, вжитих у випадку, коли судну було дозволено відправитись до найближчого прийнятного судноремонтного заводу;

(g) якщо судну було відмовлено в доступі до будь-якого порту чи якірної стоянки в межах Співтовариства, причини відмови, викладені чітко й зрозуміло.

ДОДАТОК XIV

1. Кожного року, щонайпізніше 1 квітня, держави-члени повинні надавати Комісії зазначені нижче дані за попередній рік.

1.1. Кількість інспекторів, що діють від їхнього імені в рамках контролю державою порту.

1.2. Загальна кількість індивідуальних суден, що заходили до портів, на національному рівні. Показник відображає кількість суден, що підпадають під дію цієї Директиви, які заходили до своїх портів, на національному рівні, порахованих лише один раз.

2. Держави-члени повинні:

та

ДОДАТОК XV

ЧАСТИНА A