Про затвердження Змін до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України, абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», підпункту 1 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 року за № 1010/32462, що додаються.

2. Департаменту публічного права (Кравченко Л.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Висоцьку О.

ЗМІНИ
до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

1. Пункт 2 розділу I після абзацу десятого доповнити новим абзацом одинадцятим такого змісту:

«особи, які надають правову допомогу - захисник (захисники) у кримінальному провадженні, адвокат (адвокати), законний представник (законні представники), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юрист (юристи), фахівець (фахівці) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, законний представник (законні представники) засудженого неповнолітнього;».

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий - дванадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим - тринадцятим.

2. У розділі II:

1) абзац двадцять другий пункту 2 виключити.

У зв’язку з цим абзаци двадцять третій - тридцять п’ятий вважати відповідно абзацами двадцять другим - тридцять четвертим;

2) доповнити розділ новим пунктом 5 такого змісту:

«5. Засудженому гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, які надають правову допомогу.

Особи, які надають правову допомогу, мають право на побачення з одним засудженим. Побачення з двома та більше засудженими одночасно не допускається.

Засуджений має право на таке побачення не більш як з двома особами, які надають правову допомогу, одночасно.

Право на побачення з особами, які надають правову допомогу, мають також засуджені особи, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я, поміщені в дисциплінарний ізолятор, карцер або приміщення камерного типу (одиночну камеру).

Засуджений має право на побачення з особами, які надають правову допомогу, без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години за власною ініціативою та/або ініціативою особи (осіб), на побачення з якою (якими) він має право (особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього).

Якщо такі побачення заплановано здійснити у вихідні, святкові, неробочі дні, особи, які надають правову допомогу, повинні не пізніш як за 24 години до візиту письмово повідомити про це адміністрацію установи виконання покарань, адміністрацію закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений.

Якщо ініціатором побачення є особи, які надають правову допомогу, але засуджений відмовляється від такого побачення, адміністрація установи виконання покарань, адміністрація закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, зобов’язана організувати таке побачення із засудженим.

Засуджений особисто та безпосередньо має повідомити особу (осіб), з якою (якими) він має право на побачення, про небажання продовжувати таке побачення. У такому разі побачення припиняється.

Не є підставою для відмови адміністрацією установи виконання покарань, адміністрацією закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, у побаченні засудженого із особами, які надають правову допомогу, наявність письмової відмови засудженого від такого побачення. Відмова з цієї підстави адміністрації установи виконання покарань, адміністрації закладу охорони здоров’я, в якому на лікуванні перебуває засуджений, в забезпеченні такого побачення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Адміністрація закладу охорони здоров’я має забезпечити доступ до засудженого особам, які надають правову допомогу, аби вони особисто переконалися, що засуджений перебуває в закладі охорони здоров’я і не може за медичними показаннями спілкуватися з особами, які до нього прибули.».

У зв’язку з цим пункт 5 вважати відповідно пунктом 6.

3. У розділі V:

1) назву розділу викласти в такій редакції:

«V. Порядок прийняття засуджених та повідомлення про їх прибуття до установ виконання покарань. Повідомлення осіб, які надають правову допомогу»;

2) доповнити розділ новим пунктом 3 такого змісту:

«3. У разі зняття засудженого з обліку за установою виконання покарань, зміни правового, процесуального статусу засудженого, у тому числі в разі переведення засудженого на іншу роботу, посаду, підприємство, в іншу установу, організацію, з одного арештного дому до іншого, до слідчого ізолятора, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої адміністрація установи виконання покарань невідкладно (не пізніш як за 24 години) письмово або шляхом надсилання листа на електронну поштову скриньку інформує осіб, які надають правову допомогу, а також невідкладно - після його (їх) фактичного прибуття до установи виконання покарань. В інформаційному листі зазначаються ініціатор прийнятих рішень стосовно засудженого, правове обґрунтування таких рішень, інформація щодо місця перебування засудженого (кінцевий пункт переведення), підстави та дата зміни місця перебування засудженого, а також підстави зміни правового, процесуального статусу засудженого.».

4. У розділі XIV:

1) в абзаці тринадцятому пункту 1 слова «адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до статті 45 Кримінального процесуального кодексу України,» замінити словами «особами, які надають правову допомогу»;

2) пункт 3 розділу викласти в такій редакції:

«3. Для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із особами, які надають правову допомогу. Побачення забезпечується при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Побачення засуджених з особами, які надають правову допомогу, є конфіденційними. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень не стягується.

Присутність на побаченні персоналу установи виконання покарань можлива виключно за письмовою заявою особи, яка надає правову допомогу, або засудженого, складеної ним у присутності особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього.

Аудіофіксація такого побачення забороняється.

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Засуджений та особи, які до нього прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений та/або особа (особи), яка (які) до нього прибула (прибули).

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови засудженого з особою (особами), яка (які) до нього прибула (прибули).

Адміністрація установи виконання покарань зобов’язана негайно в розумний строк забезпечити побачення засудженого з особами, які надають правову допомогу, при пред’явленні ним (ними) документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Якщо ініціатором побачення є особи, які надають правову допомогу, але засуджений відмовляється від побачення, адміністрація установи виконання покарань зобов’язана організувати таке побачення.

У разі якщо засуджений особисто та безпосередньо повідомляє осіб, які надають правову допомогу, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.

Не є підставою для відмови адміністрації установи виконання покарань у побаченні засудженого з особами, які надають правову допомогу, наявність письмової відмови засудженого від такого побачення, якщо така відмова заявлена безпосередньо особі (особам), яка (які) прибула (прибули) до засудженого.

Відмова з цієї підстави адміністрації установи виконання покарань у забезпеченні побачення засудженого з особами, які надають правову допомогу, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з особами, які надають правову допомогу, у приміщенні без суцільного розмежувального скла за згодою таких осіб. Засудженим до довічного позбавлення волі, які тримаються в ПКТ, побачення надаються в кімнатах для короткострокових побачень, що розташовані, як правило, у будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки.

Для необхідності ознайомлення засуджених з документами, що містяться на електронних носіях, особам, які надають правову допомогу, за рішенням начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов’язки, може бути дозволено використання комп’ютерної техніки, що знаходиться на балансі установи виконання покарань, за наявності технічної можливості її використання у відповідний період часу.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я, мають право на одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень).».

5. У розділі XXI:

1) в абзаці дванадцятому пункту 1 слова «адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи» замінити словами «осіб, які надають правову допомогу»;

2) у другому реченні абзацу першого пункту 6 слова «адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи» замінити словами «особами, які надають правову допомогу».

6. Пункт 3 розділу XXII доповнити новим абзацом такого змісту:

«У разі виявлення під час медичного огляду у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник вживає заходів, передбачених Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (зі змінами).».

7. Пункт 1 розділу XXIII після абзацу третього доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:

«Нагляд за допомогою відеокамер здійснюється персоналом установ виконання покарань однієї статі із засудженими.».

У зв’язку з цим абзаци четвертий - дев’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим - десятим.

8. Абзац третій пункту 2 розділу XXVIII викласти в такій редакції:

«на невідкладну правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, які надають правову допомогу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години;».

9. Пункт 1 розділу XXIX після абзацу першого доповнити новим абзацом другим такого змісту:

«Засуджені до обмеження волі мають право одержувати невідкладну правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) з особами, які надають правову допомогу, у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години.».

У зв’язку з цим абзаци другий - десятий вважати відповідно абзацами третім - одинадцятим.

10. В абзаці дев’ятому пункту 8 розділу XXXIV слова «Міністерством культури України» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії».

11. У додатку 6 до Правил:

1) абзац двадцять четвертий викласти в такій редакції:

«на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації (побачення) із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (які) представляє (представляють) особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом (юристами), фахівцем (фахівцями) у галузі права, який (які) представляє (представляють) особу в Європейському суді з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолітнім,- із своїм (своїми) законним представником (законними представниками);»;

2) абзаци сімдесят четвертий - сімдесят шостий викласти в такій редакції:

«Для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених цією статтею, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України. Право на такі побачення мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки колонії, в якій вони тримаються. Побачення забезпечується при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з особами, визначеними абзацом першим частини другої статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, у приміщенні без суцільного розмежувального скла за згодою таких осіб.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я, мають право на одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень). Охорона засуджених у таких випадках забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я.».