абсолютна висота прибуття в район аеродрому - найменша абсолютна висота, яка забезпечує мінімальний запас висоти в 300 метрів (1000 футів) над всіма об’єктами, які розташовані в створі дуги кола радіусом 46 кілометрів (25 морський миль) з центром у контрольній точці початкового етапу заходження на посадку або, якщо контрольна точка початкового етапу заходження на посадку відсутня, контрольній точці проміжного етапу заходження на посадку, яка обмежена прямими лініями, що з’єднують кінці цієї дуги з контрольною точкою проміжного етапу заходження на посадку. Разом значення абсолютних висот прибуття в район аеродрому, пов’язані з деякою схемою заходження на посадку, розраховані на охоплення зони в 360° навколо контрольної точки проміжного етапу заходження на посадку;

абсолютна/відносна висота схеми - задана абсолютна/відносна висота, що витримується при виконанні польоту на мінімальній абсолютній/відносній висоті або вище, установлена для забезпечення стійкого зниження з запропонованим градієнтом/кутом зниження на проміжній/кінцевій ділянці заходу на посадку;

атрибут елемента - характеристика елемента;

бічна смуга безпеки (shoulder) - ділянка, що прилягає до краю штучного покриття і підготовлена таким чином, щоб забезпечити перехід від штучного покриття до прилягаючої поверхні;

бюлетень перед польотної інформації - підготовлена перед польотом поточна інформація, яка має важливе експлуатаційне значення;

векторіння - забезпечення навігаційного наведення повітряних суден шляхом надання визначених курсів на основі використання системи спостереження обслуговування повітряного руху;

дисплей електронної аеронавігаційної карти - електронний пристрій, що дозволяє льотним екіпажам в зручний спосіб і вчасно здійснювати планування маршрутів, контроль за маршрутом польоту і навігацію шляхом відображення необхідної інформації;

експлуатаційні мінімуми аеродрому - обмеження використання аеродрому для:

посадки при виконанні неточних заходжень на посадку і посадок, які виражаються у величинах видимості і/або дальності видимості на злітно-посадковій смузі, мінімальної абсолютної/відносної висоти зниження (MDA/H) і, за необхідності, параметрами хмарності;

зміщений поріг злітно-посадкової смуги - поріг, який розташований не в торці злітно-посадкової смуги;

зона, вільна від перешкод - повітряний простір над внутрішньою поверхнею заходження на посадку, внутрішніми перехідними поверхнями, поверхнею виходу на друге коло при перерваній посадці і частиною льотної смуги, обмеженої цими поверхнями, у який не виступає ніяка нерухома перешкода, крім легких за масою і на ламкій основі, необхідних для цілей аеронавігації;

зона приземлення і відриву - площадка, що несе навантаження, на якій вертоліт може виконувати приземлення або відрив;

зональна навігація - метод навігації, який дозволяє повітряним судам виконувати політ за будь-якою бажаною траєкторією в межах зони дії наземних або супутникових навігаційних засобів або в межах, визначених можливостями автономних засобів чи їх комбінації. Зональна навігація містить навігацію, засновану на характеристиках, а також інші види операцій, що не підпадають під визначення навігації, заснованої на характеристиках;

кінцева ділянка заходження на посадку - ділянка схеми заходження на посадку за приладами, у межах якої виконується вихід у створ злітно-посадкової смуги і зниження для посадки;

кінцевий етап заходження на посадку - та частина схеми заходження на посадку за приладами, яка починається у встановленій контрольній точці кінцевого етапу заходження на посадку, або за відсутності такої точки:

наприкінці останнього стандартного розвороту, розвороту на посадкову пряму або розвороту на лінію шляху наближення в схемі типу «іподром», якщо така передбачена; або

закінчується в точці району аеродрому, з якої може бути виконана посадка або початий вихід на друге коло;

важливі дані: існує незначна вірогідність того, що в разі використання пошкоджених звичайних даних безпечне продовження польоту та посадка повітряних суден будуть пов’язані зі значним ризиком та можливістю катастрофи;

звичайні дані: існує дуже незначна вірогідність того, що в разі використання пошкоджених звичайних даних безпечне продовження польоту та посадка повітряних суден будуть пов’язані зі значним ризиком та можливістю катастрофи;

критичні дані: існує значна вірогідність того, що в разі використання пошкоджених звичайних даних безпечне продовження польоту та посадка повітряних суден будуть пов’язані зі значним ризиком та можливістю катастрофи;

контроль з використання циклічного надлишкового коду (CRC) - математичний алгоритм, що застосовується щодо цифрового представлення даних, який забезпечує визначений рівень захисту даних від втрати або змін;

магнітне схилення - кут між північним напрямком істинного і магнітного меридіанів;

маршрут для пересування по повітрю - установлена траєкторія на поверхні, призначена для пересування вертольотів по повітрю;

метадані - дані, що надають структурований опис змісту, якості, стану або інших характеристик даних;

мінімальна абсолютна висота польоту в зоні - найменша абсолютна висота, що підлягає використанню в приладових метеорологічних умовах, яка забезпечує мінімальний вертикальний запас висоти над перешкодами в межах встановленої зони;

навігація, заснована на характеристиках - зональна навігація, заснована на вимогах до характеристик повітряного судна, що виконує політ за маршрутом обслуговування повітряного руху, процедуру заходження на посадку за приладами або політ у межах визначеного повітряного простору. Вимоги до характеристик визначаються у навігаційних специфікаціях у вигляді точності, цілісності, безперервності, готовності та функціональності, необхідних для виконання польоту, що планується в контексті конкретної концепції повітряного простору;

ортодромія - найкоротшаа відстань між двома точками на поверхні Землі;

ортометрична висота - висота точки над поверхнею геоїда, яка зазвичай є перевищенням над середнім рівнем моря;

перевищення - відстань по вертикалі від середнього рівня моря до точки або рівня земної поверхні або зв’язаного з нею об’єкта;

продукт аеронавігаційної інформації - аеронавігаційні дані й аеронавігаційна інформація, надані у вигляді масивів цифрових даних або у стандартизованому форматі у печатному вигляді або на електронних носіях. Продукти аеронавігаційної інформації призначені для задоволення міжнародних вимог до обміну аеронавігаційної інформації і складаються із:

збірника аеронавігаційної інформації, зі змінами та доповненнями;

радіомовне автоматичне залежне спостереження - вид спостереження, що передбачає можливість повітряних суден, аеродромних транспортних засобів та інших об’єктів автоматично передавати та/або приймати таку інформацію, як розпізнавальний індекс, відомості про місцезнаходження повітряних суден та за потреби інші відомості, використовуючи радіомовний режим лінії передання даних;

радіонавігаційне обслуговування - обслуговування, що надає інформацію для наведення або дані про місцезнаходження повітряних суден з метою ефективного та безпечного виконання польотів за допомогою одного або декількох навігаційних засобів;

система геодезичних координат - мінімальний набір параметрів, потрібних для визначення місця розташування та орієнтації місцевої системи відліку щодо глобальної системи відліку/координат;

техногенне середовище - всі штучні споруди на поверхні землі, наприклад, міста, залізниці і канали;

тональна гіпсометрія - послідовна градація кольорів і їхніх відтінків, які застосовуються для відображення ступеня перевищення місцевості;

точка шляху - конкретний географічний пункт, який використовується для визначення маршруту зональної навігації або траєкторії польоту повітряних суден, яке застосовує зональну навігацію. Точки шляху позначаються або:

точка шляху «fly-by» - точка шляху, яка передбачає попередження розвороту з метою забезпечення виходу на наступну ділянку маршруту або схеми по дотичній; або

точка шляху «flyover» - точка шляху, у якій починається розворот з метою виходу на наступну ділянку маршруту або схеми;

точка виходу на друге коло - точка в схемі заходження на посадку за приладами, в якій або до якої для забезпечення мінімального запасу висоти над перешкодами повинний починатись політ за запропонованою схемою виходу на друге коло;

точка переключення - точка, в якій при польоті повітряного судна за ділянкою маршруту обслуговування повітряного руху, який визначається за допомогою орієнтації на всеспрямовані ДВЧ-радіомаяки, очікується перенос основної навігаційної орієнтації з засобу, що знаходиться за повітряним судном, на наступний засіб, що знаходиться поперед нього. Точки переключення встановлюються для забезпечення оптимального врівноважування сили і якості сигналу між аеронавігаційними засобами на всіх висотах, що використовуються, і для забезпечення загального джерела наведення за азимутом для всіх повітряних суден, які виконують польоти по тому самому відрізку ділянки маршруту;

точковий вогонь - світловий сигнал, розміри якого не піддаються сприйняттю;

управління аеронавігаційною інформацією - динамічне, комплексне управління аеронавігаційною інформацією шляхом надання цифрових даних гарантованої якості й обміну ними у співпраці з усіма сторонами;

хвиля геоїда - відстань (позитивне або негативне значення) між поверхнею геоїда і поверхнею математично визначеного референц-еліпсоїда. У відношенні до еліпсоїда, визначеного у світовій геодезичні системі координат, різниця між висотою щодо еліпсоїда визначеного у світовій геодезичні системі координат та ортометричною висотою геоїда є хвиля геоїда;

циркуляр аеронавігаційної інформації - повідомлення, що містить інформацію, яка не вимагає випуску повідомлень для пілотів або включення її до збірника аеронавігаційної інформації, але яка стосується питань безпеки польотів, аеронавігаційних, технічних, адміністративних і юридичних питань;

цифрова модель місцевості - цифрове представлення рельєфу земної поверхні, створене на основі даних про рельєф місцевості;

Інші терміни, що використовуються в цих Авіаційних правилах, вживаються у значеннях, наведених у Повітряному кодексі України, Положенні про використання повітряного простору України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 954 (із змінами), інших нормативно-правових актах у галузі авіації та сфері використання повітряного простору, стандартах і рекомендованій практиці IСАО.

ДВЧ - дуже високі частоти;

КСГ - кінцева смуга гальмування;

ПВП - правила візуальних польотів;

AD - аеродром;

AIRAC - регламентація та контроль АНІ, які означають систему, призначену для завчасного повідомлення про обставини, що викликають необхідність внесення значних змін до експлуатаційної практики;

АМА - мінімальна абсолютна висота в зоні;

AMD - масив картографічних даних;

AMDT - поправка до АІР;

CAR - змінені обмеження використання повітряного простору;

CRC - контроль з використанням циклічного надлишкового коду;

CTA - диспетчерський район;

DEM - цифрова модель перевищення;

EST - NOTAM з невизначеним продовженням часу дій;

IAF - фіксована точка сегмента початкового заходження на посадку;

ISO - міжнародна організація зі стандартизації;

IF - фіксована точка проміжного етапу заходження на посадку;

ILS - система посадки за приладами;

IMW - міжнародна карта світу масштабу 1 : 1000 000;

INT - перетин;

MAPt - точка виходу на друге коло;

МЕА - мінімальна абсолютна висота польоту за маршрутом;

МОСА - мінімальна абсолютна висота прольоту перешкод;

NM - зазначення відстані в морських милях;

NOTAM - повідомлення для пілотів, що розсилається засобами електрозв’язку і містить інформацію про введення в дію, стан або зміну будь-якого аеронавігаційного обладнання, обслуговування та правил АНО чи інформацію про небезпеку, своєчасне попередження про які має важливе значення для персоналу, пов’язаного з виконанням польотів;

OCA/OCH - абсолютна/відносна висота прольоту перешкод;

РIВ - бюлетень передпольотної інформації;

QMS - система управління якістю;

RNAV - зональна навігація;

RWY - злітно-посадкова смуга;

SAM - повідомлення про призначення слоту;

SATVOICE - мовний супутниковий зв’язок;

SID - стандартний виліт за приладами;

SNOWTAM - NОТАМ спеціальної серії, що передається в стандартному форматі, який включає донесення про стан поверхні RWY, що повідомляє про існування або припинення небезпечних умов, викликаних наявністю снігу, льоду, сльоти, інію, стоячої води або води, що утворилася в результаті танення снігу, сльоти, льоду або інію на робочій площі AD (застосовується з 4 листопада 2021 року);

STAR - стандартне прибуття за приладами;

SUP - доповнення до АІР;

Т-зони - зони тимчасово зарезервованого повітряного простору;

ТАА - абсолютна висота прибуття в район аеродрому;

TLOF - зона приземлення і відриву;

TRIGGER NOTAM - NOTAM, який містить стислу інформацію про зміст, номер і дату набрання чинності поправки чи SUP, що публікуються відповідно до процедур AIRAC;

VAR - магнітне схилення;

Позначкою (*) відображаються географічні координати, що перетворені в координати WGS-84 і точність польової зйомки яких не відповідає вимогам додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (далі - Конвенція);

5) в якості системи відліку в вертикальній площині використовується прийнятий за базу MSL, який забезпечує зв’язок залежних від гравітації відносних висот (перевищень) з поверхнею;

6) у доповнення до перевищення щодо MSL конкретних знімальних наземних позицій, для цих же позицій публікується інформація про хвилю геоїда (щодо поверхні еліпсоїда WGS-84), як вказано для конкретної карти;

7) як глобальна модель гравітації використовується гравітаційна модель Землі - 1996, що містить дані про поле довгих гравітаційних хвиль через градус до 360°;

8) вимоги щодо визначення і повідомлення (точність польової зйомки та цілісності даних) значень перевищення і хвилі геоїда в конкретних позиціях на AD/вертодромах, містяться у главі 2 томів I, II додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

9) вимоги до точності і класифікації цілісності АНД щодо перевищення та хвилі геоїда в конкретних позиціях на AD/вертодромах, містяться у додатку 1 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

10) ступінь роздільної здатності значень перевищення і хвилі геоїда на карті повинні відповідати встановленій для конкретної серії карт;

11) вимоги відносно роздільної здатності даних перевищення та хвилі геоїда на карті містяться у додатку 1 PANS - AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

1) в якості системи відліку часу використовується григоріанський календар і UTC;

2) якщо при складанні карт використовується інша система відліку часу, це вказується в АІР;

8. Інші вимоги:

3) одиниці виміру, які використовуються під час підготовки, обробок та розповсюдження АНД і АНІ, мають відповідати вимогам додатка 5 «Units of measurement to be used in AIR and ground operations» до Конвенції;

4) скорочення IСAO використовуються у всіх випадках, якщо їхнє застосування полегшує сприйняття АНД і АНІ, що розповсюджуються.

1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації забезпечує AIS шляхом створення служби аеронавігаційної інформації.

АНІ супроводжується чітким посиланням на те, що вона надається з дозволу уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації гарантує забезпечення АНД і АНІ шляхом нормативного регулювання та здійснення нагляду на території України й у повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за ОПР міжнародними договорами України покладено на Україну.

3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням вимог щодо публікації АНД і АНІ.

4. Уповноважений орган з питань цивільної авіації контролює укладання офіційних домовленостей (угод) між укладачами АНД і АНІ та провайдером АНО (Украерорух) щодо своєчасного й повного надання АНД і АНІ.

5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації встановлює порядок надання інформації для публікації продуктів АНІ.

6. Уповноважений орган з питань цивільної авіації, за необхідністю, має право ініціювати видання АНІ письмовим зверненням або в електронному вигляді до САІ.

1. Повноважним і відповідальним органом в Україні з питань AIS є Служба аеронавігаційної інформації (далі - САІ Украероруху), яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух).

2) орган ОПР, що забезпечує польотно-інформаційне обслуговування, та служби, які забезпечують передпольотну інформацію.

4. Основним завданням CAI Украероруху є забезпечення потоку АНД і АНІ, необхідних для безпечного, регулярного, економічного та ефективного функціонування глобальної системи ОрПР. При цьому АНІ, необхідна для оперативного використання, має бути однаковою та послідовною на всіх етапах проходження, від отримання до розповсюдження.

5. Для забезпечення передпольотного інформаційного обслуговування та задоволення потреб в АНІ під час польоту САІ Украероруху має отримувати АНД і АНІ від:

3) AD (аеропортів);

7. АНД і АНІ, отримані з інших доступних офіційних джерел, за можливості перевіряються перед розповсюдженням.

Якщо така перевірка не проводилась, про це чітко зазначається під час розповсюдження.

8. САІ Украероруху своєчасно надає будь-які АНД і АНІ службам АНІ інших держав, які необхідні їм для забезпечення безпеки, регулярності та ефективності аеронавігації.

9. САІ Украероруху відстежує АНІ, контролює її правильність, точність, повноту, своєчасність, цілісність. У разі виникнення будь-яких розбіжностей в інформації між вимогами ІСАО та нормативно-правовими актами України, які виявило САІ Украероруху, САІ Украероруху повідомляє про це уповноважений орган з питань цивільної авіації. Уповноважений орган з питань цивільної авіації (його відповідний структурний підрозділ) аналізує надані розбіжності та кожні півроку (станом на 01 червня та 01 грудня) або за запитом САІ Украероруху подає інформацію до САІ Украероруху для публікації в АІР.

13. САІ Украероруху проводить аналіз щодо ідентичності інформаційного наповнення ІВП, ІВПП та АІР. Результати аналізу САІ Украероруху надає до уповноваженого органу з питань цивільної авіації щокварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним.

14. Украерорух, який надає послуги з AIS та забезпечення картографічною продукцією повинен мати процедури підготовки та компетентності персоналу необхідних для безпечного, ефективного, безперервного та стабільного виконання персоналом своїх посадових (службових) обов’язків.

1. Укладач АНД і АНІ повинен мати достатні ресурси для забезпечення процесу надання послуг з АНО в межах QMS підприємства та мати підготовлений персонал.

2. Укладач АНД і АНІ укладає угоду з Украерорухом щодо своєчасного й повного надання АНД і АНІ.

5. Укладач АНД і АНІ повинен стежити за своєчасними їх змінами.

1. САІ Украероруху є повноважним органом, якому надаються всі продукти АНІ, які надані іншими державами.

6. Якщо повноваження щодо публікації, зберігання та розповсюдження продуктів АНІ здійснює недержавна установа, одна копія кожної з таких продуктів АНІ у разі наявності (АІР, включно зі змінами та доповненнями, АІС, NOTAM, аеронавігаційні карти) надається САІ інших держав безкоштовно у взаємно узгоджених формах за винятком випадків, передбачених пунктом 7 цієї глави.

7. Обмін більше ніж однією копією продуктів АНІ та інших документів, включно з тими, що містять законодавчі акти та нормативні документи, має бути передбачений двосторонніми угодами між договірними державами й організаціями.

9. Отримання державами та іншими організаціями, що не є договірними, АНД і АНІ, включно продуктів АНІ та інші документи, що містять законодавчі акти та нормативні документи, аеронавігаційні правила, має бути передбачено окремими угодами.

11. Технічні характеристики, які належать до моделі обміну АНД і АНІ, що забезпечують глобальну функціональну сумісність, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services Aeronautical Information Management».

1. Будь-які продукти АНІ, що захищені авторськими правами і передаються іншими державами відповідно до глави 4 цього розділу, надаються третій стороні за умови, що цій третій стороні повідомляється, що ця продукція захищена авторськими правами і на неї (за наявності відповідного запису) розповсюджуються авторські права САІ Украероруху як автора продукції.

2. Якщо АНД і АНІ надаються іншій державі відповідно до вимог пункту 7 глави 4 цього розділу, держава, яка їх отримує, не має надавати масиву цифрових даних третій стороні без згоди держави, що надала АНД і АНІ.

1. Витрати, пов’язані зі збором та обробкою АНД і АНІ, відшкодовуються відповідно до принципів і політики ІСАО щодо аеропортових зборів та зборів за АНО та у порядку, встановленому чинним законодавством України.

2. Якщо витрати на збір та складання АНД і АНІ відшкодовуються за рахунок аеропортових зборів або зборів за АНО, збори для окремого користувача за постачання певних продуктів АНІ базуються на витратах на друкування паперових екземплярів або виробництві електронних носіїв з урахуванням затрат на їх розповсюдження.

1. Ресурси і процеси УАІ, визначені САІ Украероруху, мають бути достатніми для забезпечення своєчасного збору, обробки, збереження, інтеграції, обміну та доставки АНД і АНІ гарантованої якості до системи ОрПР.

2. З метою загального опису межі даних УАІ і спрощення процесу офіційних домовленостей (угод) між укладачем АНД і АНІ та Украерорухом укладач АНД і АНІ створює Каталог АНД.

Порядок розроблення та супроводження Каталогу АНД встановлює уповноважений орган з питань цивільної авіації.

4. Якщо відсутні офіційні домовленості (угоди) між укладачем і Украерорухом, публікація АНІ в АІР не здійснюється.

2) технічні вимоги, що стосуються порядку точності (включно з рівнем вірогідності) для АНД, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

2) технічні вимоги, що стосуються роздільної здатності АНД, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

2) технічні вимоги, що стосуються цілісності АНД, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

1. Методи виявлення помилок цифрових даних мають використовуватися під час передачі та/або зберігання АНД і цифрових масивів даних.

2. Методи виявлення помилок у цифрових даних застосовуються на всіх рівнях цілісності даних, зазначених у пункті 3 глави 2 цього розділу.

3. Технічні вимоги, що стосуються методів виявлення помилок цифрових даних, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services-Aeronautical Information Management».

1. Засоби автоматизації використовуються з метою забезпечення якості, оперативності, ефективності і рентабельності діяльності САІ Украероруху.

1. У САІ Украероруху управління якістю здійснюється в QMS суб’єкта авіаційної діяльності у сфері УАІ, впровадженою відповідно до вимог авіаційних правил України та міжнародних документів. Інструктивні матеріали містяться у Doc 9839 ІСАО «Manual on the Quality Management System for Aeronautical Information Services».

2. Управління якістю застосовується на всіх етапах обробки АНД і АНІ з дати підготовки даних до дати їх розсилання наступному передбачуваному користувачеві повітряного простору з урахуванням даних, які заплановані для використання.

3. QMS, створена відповідно до пункту 1 цієї глави, має відповідати стандартам якості ISO та бути сертифікованою акредитованим органом сертифікації.

4. У межах створеної QMS:

5. QMS САІ Украероруху охоплює необхідну політику, процеси та процедури, у тому числі й призначені для використання метаданих для забезпечення і перевірки простежуваності АНД по всьому ланцюгу даних АНІ з метою ідентифікації помилок в даних, їх виправлення й інформування про них відповідних користувачів.

6. Встановлена QMS надає користувачам необхідні гарантії й упевненість у тому, що розповсюджені АНД і АНІ відповідають вимогам щодо якості АНД.

7. Усіх необхідних заходів вживають для здійснення контролю за забезпеченням відповідності діючої QMS.

8. Демонстрація відповідності застосовуваної QMS здійснюється шляхом проведення аудиту. У разі встановлення невідповідності визначається його причина і без необґрунтованої затримки робляться відповідні дії для усунення такої невідповідності.

Усі висновки за підсумками аудиту та дії з усунення недоліків підтверджуються фактами й належним чином документуються.

1. З метою оптимального використання АНД і АНІ під час їх складання, визначення змісту, обробки і розповсюдження враховуються аспекти людського фактору.

3. Реалізація таких заходів здійснюється за рахунок конструктивних рішень систем, експлуатаційних процедур чи вдосконалення умов експлуатації.

2) AD, вертодроми;

3. Технічні вимоги, що стосуються змісту кожного підпункту пункту 2 цієї глави, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services- Aeronautical Information Management».

6. Технічні вимоги, що стосуються класифікації точності та цілісності АНД, містяться у PANS - AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services Aeronautical Information Management».

3. Технічні вимоги щодо метаданих містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

2. Технічні вимоги, що стосуються порядку, роздільної здатності АНД, передбачених для кожного продукту АНІ, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

1) АІР, AMDT, SUP;

2. Технічні вимоги щодо AIP, поправок до AIP, доповнень до AIP, AIC та NOTAM містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

3. Випадки, коли набори цифрових даних можуть замінити відповідні елементи стандартизованого формату надання АНІ, докладно описано у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

4. AIP, AMDT, SUP та AIC мають надаватись у вигляді електронного документа (eAIP), який має бути доступним для відображення на екрані комп’ютера та друку на папері.

3. АІР

1. Основне джерело постійної інформації та інформації про тимчасові зміни, що мають довготерміновий характер.

2. Призначений для задоволення у міжнародному масштабі потреб в обміні довгостроковою АНІ, що є необхідною для аеронавігації.

3. Містить:

1) найменування компетентного органу, відповідального за аеронавігаційні засоби, обслуговування чи процедури, відомості про які містяться в АІР;

2) загальні умови надання обслуговування чи засобів для міжнародного використання;

3) перелік наявних розбіжностей між національними правилами, практикою держави та відповідними стандартами, рекомендованою практикою і правилами ІСАО у формі, що забезпечує користувачу швидке встановлення розбіжностей між вимогами держави та ІСАО;

4) вказівку на вибір, зроблений державою в разі, якщо стандартами, рекомендованою практикою і правилами ІСАО передбачено альтернативний варіант дій.

5) АНІ з АІР та аеронавігаційних карт України масштабу 1 : 500000 виключається, якщо сертифікат AD, посвідчення ЗПМ анулюється або строк його дії не продовжується понад півроку після спливання строку дії сертифіката/посвідчення.

4. AMDT подається на погодження та затвердження до уповноваженого органу з питань цивільної авіації в електронному вигляді.

5. AMDT публікується англійською та українською мовами, інформація, що міститься в таблицях та картах АІР, публікується англійською мовою.

6. Зміст АІР визначається відповідно до додатка 1 до PANS-AIM, Doc10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

4. Вимоги щодо SUP

1. SUP - АНІ про тимчасові зміни, яка має довгостроковий характер (три місяці або більше), та/або АНІ короткотермінового характеру, що містить великий текстовий та/або графічний матеріал.

2. Контрольний список діючих SUP видається на регулярній основі.

3. Технічні вимоги, що стосуються періодичності надання контрольних переліків діючих SUP, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

5. АІС

1. Використовується для надання інформації про:

1) довгостроковий прогноз, що стосується будь-яких значних змін законодавства, розпоряджень, правил або засобів;

2) інформація пояснювального або консультативного характеру, що може вплинути на безпеку польотів;

3) інформація або повідомлення щодо технічних, правових питань чи питань адміністративного характеру.

2. Не використовується для розповсюдження інформації, що планується для включення до АІР або NOTAM.

3. Видається в електронному форматі.

4. Чинність діючого АІС має переглядатися принаймні один раз на рік.

5. Контрольний перелік діючих АІС видається на регулярній основі.

6. Технічні вимоги, що стосуються періодичності надання контрольних переліків діючих АІС, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

6. Аеронавігаційні карти:

1) стандарти та рекомендована практика, включно з вимогами щодо забезпечення кожного типу аеронавігаційних карт, міститься у додатку 4 «Aeronautical Charts» до Конвенції.

2) перелік аеронавігаційних карт у разі опублікування надається окремо для кожного AD як складова частина АІР або розсилається окремо користувачам АІР.

карта аеродрому ІСAO;

карта наземного аеродромного руху ІСAO;

карта аеродромних перешкод, тип A ІСAO;

карта місцевості та перешкод у районі аеродрому ІСAO (електронна);

карта стоянки, постановки на стоянку повітряного судна ІСAO;

карта району ІСAO (публікується за потреби);

оглядова карта мінімальних висот обслуговування повітряного руху з використанням систем спостереження ІСAO;

карта заходження на посадку за приладами ІСAO;

карта місцевості для точного заходження на посадку ІСAO;

карта стандартного прибуття за приладами (STAR) ІСAO;

карта стандартного вильоту за приладами (SID) ІСAO;

карта візуального заходження на посадку ІСAO;

4) маршрутна карта ІСAO входить до складу АІР або надається окремо користувачу АІР;

5) перелік аеронавігаційних карт, що надаються у вигляді продуктів АНІ:

карта аеродромних перешкод ІСАО, тип В;

аеронавігаційна карта масштабу 1 : 500 000 ІСАО;

7) ступінь роздільної здатності АНД карти має бути такою, як зазначено для певної карти;

8) технічні вимоги, що стосуються ступеня роздільної здатності АНД карти, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services Aeronautical Information Management».

7. NOTAM

1. Специфікації, що стосуються NOTAM, включно з форматами SNOWTAM та ASHTAM, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

2. Контрольний перелік діючих NOTAM видається на регулярній основі.

3. Технічні вимоги, що стосуються частоти надання контрольних переліків Дійсних NOTAM, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

8. Масиви цифрових даних

масиви картографічних даних AD;

2) технічні вимоги, що стосуються вмісту масивів даних, містяться у PANS - AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

4) технічні вимоги, що стосуються масивів даних, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services-Aeronautical Information Management»;

1) числові вимоги до масивів даних про місцевість та перешкоди містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ІCAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

район 2 - термінальний простір навколо AD, який поділяється на:

район 2а - прямокутна зона навколо RWY, включно з льотною смугою та будь-якою смугою, вільною від перешкод;

район 2d - зона, що охоплює місцевість із зовнішнього боку районів 2а, 2b та 2с на відстань до 45 кілометрів від контрольної точки AD або до існуючої межі ТМА залежно від того, що ближче;

район 3 - зона, що прилягає до робочої площі AD, яка у горизонтальному напрямку простягається від бокової кромки RWY на відстані 90 метрів від осьової лінії RWY і на відстані 50 метрів від бокової кромки всіх інших частин робочої площі AD;

район 4 - зона, що охоплює місцевість на відстані 900 метрів від порогу RWY, 60 метрів з кожного боку продовженої осьової лінії RWY у напрямку заходу на посадку на RWY, яка обладнана для виконання точних заходів на посадку за категоріями II або III;

3) якщо місцевість на відстані, що перевищує 900 метрів (3000 футів) від порогу RWY, знаходиться в гірському районі, довжину району 4 слід збільшити на відстань, що не перевищує 2000 метрів (6500 футів) від порогу RWY;

4) експлуатант AD (укладач АНД і АНІ) надає САІ Украероруху інформацію про перешкоди в районах 2, 3, які перетинають такі поверхні обмеження:

поверхню заходу на посадку, перехідну, конічну, внутрішню горизонтальну поверхні (Н = 50 метрів);

для району 3 - перешкоди, що не мають ламкої конструкції в межах 90 метрів та 50 метрів від RWY та РД відповідно.

3) на міжнародних AD надаються дані про місцевість для:

зони в межах бічних меж поверхонь обмеження перешкод AD;

4) для міжнародних AD надаються додаткові дані про місцевість у районі 2, а саме:

у межах зони між колом радіусом 10 кілометрів і межею ТМА або колом радіусом 45 кілометрів (залежно від того, що менше), де місцевість піднімається над горизонтальною площиною, що розташована на 120 метрів вище від найменшого перевищення RWY, відповідають кількісним вимогам району 2;

5) для координації дій між двома AD, що межують у разі накладення відповідних зон охоплення, для забезпечення правильності даних про одну й ту саму місцевість укладається угода між відповідними AD;

6) для AD, розташованих поблизу територіальних меж, угоди укладаються між відповідними державами з метою спільного використання даних про місцевість;

7) експлуатант міжнародного AD надає дані про місцевість для району 3;

8) експлуатант міжнародного AD надає дані про місцевість для району 4 для всіх RWY, на яких виконуються точні заходи на посадку за категоріями II та III і де експлуатантам ПС надається детальна інформація про місцевість для оцінки впливу місцевості при визначенні висоти, прийняття рішення (DH) за допомогою радіовисотомірів;

3) дані про перешкоди надаються у районі 1 з висотою понад 100 метрів над землею;

4) для міжнародних AD надаються дані про всі перешкоди, що знаходяться в межах району 2 та відповідно до оцінки становлять небезпеку для аеронавігації;

5) для міжнародних AD надаються дані про перешкоди для:

району 2а щодо тих перешкод, що виступають за поверхню обліку даних про перешкоди, та є прямокутною зоною навколо RWY, включно з льотною смугою і наявною смугою, вільною від перешкод. Поверхня обліку перешкод району 2а розташована на висоті 3 метри над перевищенням найближчої RWY виміряним уздовж осьової лінії RWY, а в зонах, що належать до смуги, вільної від перешкод, - на рівні, відповідному перевищенню найближчого кінця RWY;

перешкод, що виступають за межі поверхонь обмежень перешкод AD;

6) зони траєкторії зльоту визначено в додатку 4 «Aeronautical Charts» до Конвенції.

Поверхні обмежень перешкод у районі AD визначено в главі 4 тому I додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

7) для міжнародних AD дані про перешкоди слід надавати для районів 2b, 2с, 2d щодо перешкод, що виступають за межі відповідної поверхні обліку даних про перешкоди, а саме:

район 2b - зона, що простягається від кінців району 2а у напрямку вильоту на відстань 10 кілометрів із розходженням 15 % у кожний бік. Поверхня обліку перешкод району 2b має нахил 1,2 % і простягається від кінців району 2а на рівне перевищення кінця RWY у напрямку вильоту на відстань 10 кілометрів з розходженням 15 % у кожен бік;

район 2с - зона, що простягається із зовнішнього боку району 2а та району 2b на відстань не більше ніж 10 кілометрів від межі району 2а. Поверхня обліку перешкод району 2с має нахил 1,2 % і простягається із зовнішнього боку району 2а і 2b на відстань не більш ніж 10 кілометрів від межі району 2а. Первісне перевищення району 2с відповідає перевищенню точки району 2а, в якому він починається;

район 2d - зона із зовнішнього боку районів 2а, 2b, 2с, що простягається на відстань до 45 кілометрів від контрольної точки AD або до відповідної межі ТМА залежно від того, що ближче. Поверхня обліку перешкод району 2d розташована на висоті 100 метрів над землею;

8) для координації дій між двома AD, що межують у разі накладення відповідних зон охоплення, для забезпечення правильності даних про одні й ті самі перешкоди укладається угода між відповідними AD;

9) для AD, розташованих поблизу територіальних меж, угоди укладаються між відповідними державами з метою спільного використання даних про перешкоди;

10) для міжнародних AD дані про перешкоди надаються для району 4 для всіх RWY, на які виконуються точні заходи на посадку за категоріями II, III;

11) якщо додаткові дані про перешкоди збираються для задоволення інших аеронавігаційних вимог, масиви даних про місцевість має бути розширено для включення цих додаткових даних;

12) оновлення інформації щодо перешкод визначається не рідше ніж один раз на шість років.

6. Масиви картографічних даних AD:

1) AMD AD містять цифрове надання елементів AD;

2) елементи AD складаються із атрибутів і геометрії, які наводяться як точки, лінії або багатокутники (пороги RWY, лінії наведення під час руління і зони стоянки ПС);

3) AMD AD надаються для всіх міжнародних AD.

2) надаються для всіх міжнародних AD.

9. Послуги щодо розсилки

1) продукти АНІ надаються користувачам на запит;

2) AIP, AMDT, SUP і АІС розсилаються найшвидшим засобом комунікації;

1) NOTAM повинен розсилатися за запитом користувачів повітряного простору;

4) у випадках, коли NOTAM передається іншим способом, перед текстом ставиться шестизначна група, яка вказує дату і час складання NOTAM, умовне позначення укладача. САІ Украероруху визначає NOTAM, що підлягають міжнародній розсилці;

7) за можливості мають використовуватися переліки вибіркової розсилки.

Інструктивний матеріал щодо переліків вибіркової розсилки міститься у Doc 8126 ІСАО «Aeronautical Information Services Manual».

10. Передпольотне інформаційне обслуговування

1. На AD, що використовується для виконання міжнародних польотів, персоналу, пов’язаному з виконанням польотів (включно з льотними екіпажами) та відповідальному за надання передпольотної інформації, має бути доступна АНІ про етапи маршрутів, які починаються від такого AD/вертодрому. Інформація про орган, призначений для надання такої інформації (брифінг-офіс, пункт збору донесень щодо ОПР тощо), публікується у відповідному розділі АІР.

2. АНІ, що надається з метою передпольотного планування, повинна включати АНІ, яка має експлуатаційне значення у разі використання елементів продукції АНІ.

11. Післяпольотне інформаційне обслуговування

1. Для будь-якого AD/вертодрому встановлюється порядок отримання інформації від членів льотного екіпажу про стан і роботу аеронавігаційних засобів, служб та процедури надання такої інформації до САІ Украероруху для її подальшої розсилки за потреби.

2. На AD/вертодромі встановлюється порядок отримання інформації від членів льотного екіпажу про наявність небезпеки, яку можуть створювати тварини.

1. Регламентація і контролювання АНІ

1. АНІ розповсюджується відповідно до системи AIRAC, за якою встановлення, скасування чи значні зміни базуються на принципі єдиних дат набрання чинності з інтервалом 28 днів, і стосується такої інформації:

межі (горизонтальні, вертикальні), правила, процедури, що застосовуються до:

FIR, CTA, CTR;

постійних небезпечних, заборонених зон і зон обмеження польотів (включно з видами і періодами діяльності, якщо це відомо);

RWY і КСГ;

наземних експлуатаційних процедур на AD (включно з процедурами на випадок низької видимості);

світлосигнального обладнання зони наближення і RWY;

експлуатаційних мінімумів AD, якщо вони публікуються.

2) годин роботи AD, засобів і служб;

4) тимчасових небезпечних, заборонених зон і зон обмеження польотів, а також небезпечних умов для навігації, військових навчань і масових польотів ПС;

5) тимчасових зон, маршрутів їх ділянок, де є можливість перехоплення.

8. Якщо плануються значні зміни АНІ в АІР та є можливість заздалегідь повідомити користувачів, САІ Украероруху має надавати інформацію так, щоб вона дійшла до отримувачів не пізніше ніж за 56 днів до дати набрання нею чинності.

Це застосовується до:

1) нових AD, призначених для виконання міжнародних польотів за ППП;

2) нових RWY, призначених для виконання польотів за ППП на міжнародних AD;

3) схем і структури мережі маршрутів ОПР;

4) складу і структури комплекту аеродромних схем (включно зі змінами пеленгу на схемах у зв’язку зі змінами VAR);

5) інформації, зазначеної у пункті 1 цієї глави, якщо це стосується держави в цілому чи її будь-якої значної частини або якщо необхідна координація між країнами.

2) постійні зміни до АІР публікуються, як AMDT;

3) AMDT на погодження (попередньо погодження) подаються до уповноваженого органу з питань цивільної авіації в електронному вигляді через систему електронного документообігу;

4) строк розгляду змін, що стосуються повітряного простору України, не має перевищувати 10 робочих днів для САІ Украероруху та 15 робочих днів для уповноваженого органу з питань цивільної авіації з дня їх надходження;

5) з метою погодження та затвердження уповноваженим органом з питань цивільної авіації AMDT, які стосуються елементів структури повітряного простору та не пов’язані з внесенням змін на підставі затверджених інструкції з виконання польотів та інструкції з використання повітряного простору або поправок до них, додатково подаються такі документи:

погодження змін із заінтересованими державними органами, установами підприємствами, та організаціями, інтересів яких стосуються зазначені зміни.

6) тимчасові зміни довготривалого характеру (3 місяці та більше) й інформація короткотривалого характеру, яка містить великий текст та/або графічний матеріал, публікуються, як SUP;

7) оновлення інформації в AIP здійснюється за допомогою інструкції з виконання польотів (далі - ІВП), інструкції з використання повітряного простору (далі - ІВПП), Каталогу АНД чи Керівництва аеродрому, яке наведене у Підрозділі Е «Керівництво аеродрому та документація» додатку III до Авіаційних правил України «Технічні вимоги та адміністративні процедури сертифікації аеродромів», затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 06 листопада 2017 року № 849, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2017 року за № 1574/31442;

8) інструкції розробляються та супроводжуються:

органом ОПР на AD цивільної авіації, експлуатантом вертодрому, ЗПМ, пункту запуску аеростатів;

9) зміни, затверджені уповноваженим органом з питань цивільної авіації, які публікуються за системою AIRAC, подаються до САІ Украероруху не пізніше ніж за 84 доби до чергової дати AIRAC;

10) САІ Украероруху здійснює контроль відповідності АНІ, наведеної в АІР, інформації, що міститься в Каталозі АНД, ІВП та ІВПП;

11) контроль і нагляд за наданням АНД і АНІ здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації в межах проведення нагляду за безпекою польотів під час АНО;

12) АНІ, що публікується в АІР без урахування системи AIRAC та контролю АНІ:

передмова, реєстрація AMDT, SUP, контрольний перелік сторінок AIP, перелік рукописних поправок до AIP, зміст частини 1 AIP - GEN;

приліт, транзит і виліт ПС;

прилади, обладнання й польотні документи ПС;

розходження зі стандартами, рекомендованою практикою ІСАО;

ОПР;

AD/вертодромні плати;

стан сертифікації AD.

1) запит на видання NOTAM подає користувач повітряного простору або провайдер АНО до САІ Украероруху. Опрацювання відповідного запиту САІ Украероруху здійснює протягом 1 години з часу отримання. У разі відсутності заперечень до відповідного запиту NOTAM видається згідно із запитом. У випадках непередбачених подій, які впливають на безпеку польотів та ОПР, САІ Украероруху видає NOTAM якомога швидше на підставі отриманого запиту.

Запит на видання NOTAM подається українською та/або англійською мовами;

3) для встановлення обмежень використання повітряного простору на тимчасовій основі Украероцентр направляє запит на видання NOTAM до САІ Украероруху не менше ніж за сім днів до їх встановлення або у найкоротший строк з урахуванням вимог Авіаційних правил України «Правила використання повітряного простору України», затверджених наказом Державної авіаційної служби України, Міністерства оборони України від 11 травня 2018 року № 430/210, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2018 року за № 1056/32508;

4) після отримання запиту рішення про видання NOTAМ у неробочий час, святкові або вихідні дні приймається працівником чергової зміни САІ;

5) текст NOTAM складається з використанням значень / однакової скороченої фразеології ІСАО, запропонованих для коду NOTAM, та доповнюється скороченнями ІСАО, індексами, визначеннями, показниками, позивними, частотами, цифрами, відкритим текстом;

6) NOTAM видається англійською мовою;

7) інформація про сніг, сльоту, лід і стоячу воду на робочій площі AD розповсюджується за допомогою SNOWTAM та передається в порядку, зазначеному у форматі SNOWTAM, наведеному в PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services-Aeronautical Information Management»;

8) передавання інформації про важливі з експлуатаційної точки зору зміни вулканічної діяльності, вулканічне виверження та/або хмари вулканічного попелу здійснюється за допомогою ASHTAM. Ця інформація викладається у форматі ASHTAM, наведеному в PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

9) у разі виявлення в NOTAМ помилки випускається новий NOTAМ з новим номером (старий анулюється САІ), що замінює NOTAМ з помилкою;

10) кожен NOTAM стосується тільки одного предмета та однієї умови, що стосується цього предмета;

11) інформація, що потребує видання NOTAM, погоджується з провайдером АНО, на діяльність якого впливає видання NOTAM, та іншими службами експлуатанта AD, яких вона стосується.

Після погодження запиту на видання NOTAM АНІ надсилається до САІ Украероруху для подальшої обробки та видання NOTAM;

12) інформацію про планове виведення/введення з/в дії (дію) радіотехнічних засобів, припинення або початок обслуговування, зміну процедур, встановлення заборони/обмеження використання повітряного простору чи експлуатації AD та інші події подає керівник суб’єкта авіаційної діяльності до САІ Украероруху у вигляді запиту на видання NOTAM не менше ніж за 7 днів до набрання чинності інформацією;

13) кожен NOTAM складається максимально стисло, зрозуміло, без посилань на інший документ;

14) кожен NOTAM передається як одне повідомлення електрозв’язку;

15) NOTAM, що містить довготермінову інформацію постійного або тимчасового характеру, повинен мати відповідні посилання на АІР чи доповнення до АІР, де зазначено розділи та глави АІР;

16) під час випуску NOTAM, що скасовує/замінює попередній NOTAM, зазначаються серія та номер попереднього NOTAM. Серія, індекс місцезнаходження і зміст обох NOTAM мають бути однаковими;

17) тільки один NOTAM може бути скасовано або замінено іншим;

18) до тексту NOTAM мають включатися індекси місцезнаходження, які містяться в Doc 7910 ІСАО «Location Indicators». У жодному разі не можна використовувати скороченої форми таких індексів. Якщо для місця розташування не присвоєно індикатора місцезнаходження ІСАО, його назва зазначається словами та пишеться відповідно до місцевого використання, транслітерована (за потреби) в ISO Basic - Latin alphabet;

19) якщо AMDT, SUP публікується відповідно до правил AIRAC, складається тригер NOTAM;

20) характеристики, що стосуються тригера NOTAM, містяться у PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

21) NOTAM складається і видається невідкладно у випадках, коли АНІ, що підлягає поширенню, має тимчасовий і нетривалий характер або у разі введення в терміновому порядку важливих із експлуатаційної точки зору постійних або тимчасових змін, що мають довготерміновий характер, крім великого текстового та/або графічного матеріалу;

22) NOTAM складається і видається щодо такої інформації:

початок, припинення експлуатації AD, вертодрому(ів), RWY або значна зміна режиму їх експлуатації;

початок, припинення функціонування аеронавігаційих служб (CAI, OПР, AGА, CNS, MET, SAR тощо) або значні зміни в режимі їх роботи;

початок, припинення або значні зміни засобів і систем обладнання АНО;

тимчасове припинення чи поновлення експлуатації основних компонентів системи світлотехнічного обладнання AD;

введення, скасування або значні зміни в правилах АНО;

значна зміна, що стосується наявних засобів і служб SAR;

наявність не оголошених іншими способами джерел небезпеки для аеронавігації (включно перешкоди, військові навчання і операції, навмисні і не навмисні радіочастотні перешкоди, пуски ракет, демонстраційні польоти, феєрверки, літаючі небесні ліхтарики, уламки ракет, повітряні гонки і масові стрибки з парашутом);

встановлення, усунення або зміна перешкод для аеронавігації в зонах зльоту/набору висоти, відходу на друге коло, заходження на посадку та на льотній смузі;

зміни встановленої для AD/вертодрому категорії щодо рятування та боротьби з пожежею;

виконання короткочасних заходів на випадок надзвичайної ситуації у зв’язку з порушенням або частковим порушенням ОПР та відповідного допоміжного обслуговування;

23) до NOTAM не вноситься інформація про:

поточні роботи з технічного обслуговування на перонах і РД, що не впливають на безпечне переміщення ПС;

роботи з маркування RWY, якщо ПС можуть безпечно використовувати інші наявні RWY та якщо устаткування, що використовується для таких робіт, за потреби може бути вилучене;

тимчасові перешкоди на околицях AD, що не впливають на безпеку польотів ПС;

частковий вихід з ладу системи світлотехнічного устаткування AD, якщо це безпосередньо не впливає на польоти ПС;

непридатність знаків, що вказують положення і напрямок, а також інших вказівних знаків на робочій площі AD;

стрибки з парашутом у неконтрольованому повітряному просторі за ПВП, а також в оголошених місцях або в межах небезпечних чи заборонених зон контрольованого повітряного простору ОПР;

закриття, зміна, неможливість використання AD поза встановленим регламентом роботи;

Інформація, що стосується AD та його околиць і не впливає на його експлуатаційний стан, може бути розповсюджена локально під час польоту або попередньо до вильоту будь-яким іншим зв’язком із членами льотного екіпажу;

24) проходження запиту на видання NОТАМ до адресата контролюється за допомогою телефонного зв’язку. Запити на видання NОТАМ, подані з порушенням вимог цих Авіаційних правилах, до опрацювання не приймаються;

25) контроль актуальності інформації, опублікованої за допомогою NОТАМ, структурні підрозділи уповноваженого органу з питань цивільної авіації здійснюють через офіційний сайт САІ Украероруху;

26) уповноважений орган з питань цивільної авіації, за необхідністю, має право ініціювати видання NOTAМ письмовим зверненням або в електронному вигляді до САІ Украероруху;

4) якщо інформація про тимчасові зміни короткострокового характеру надається у вигляді цифрових даних (цифровий NOTAM), використовується аналогічна повному масиву даних модель АНІ;

5) видання оновлень АІР, масивів даних АІР та масивів даних про процедури польотів за приладами синхронізується.

VII. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ТИПІВ АЕРОНАВІГАЦІЙНИХ КАРТ

1. Загальні вимоги до аеронавігаційних карт

1. Всі карти, що видаються відповідно до цих Авіаційних правил і містять АНІ, повинні відповідати вимогам, які відносяться до конкретної карти.

2. САІ Украероруху, за запитом іншої держави, надає АНІ щодо території України, з дотриманням стандартів додатка 4 «Aeronautical Сharts» до Конвенції.

3. САІ Украероруху, забезпечує наявність карт або окремих листів з серії карт, експлуатантів повітряного простору, одним із наступних способів, в залежності від конкретної карти або окремого листа із серії карт:

1) самостійно видає карту або лист карти;

2) домовляється з іншою державою або установою про видання карт;

3) надає іншій державі необхідну інформацію про готовність взяти на себе обов’язки стосовно видання карт або листа карт.

4. Відносно будь-якої карти або окремого листа із серії карт, що включає територію двох або більш договірних держав, держава, яка здійснює юрисдикцію над цієї територією, визначає порядок надання карти або листа карти. При цьому враховуються угоди між державами, або службами АНІ.

5. САІ Украероруху вживає заходів для забезпечення того, щоб надана нею АНІ і аеронавігаційні карти були адекватними і точними щодо відображення та своєчасно оновлювалися шляхом внесення відповідних змін.

6. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює нагляд за якістю аеронавігаційних карт та діяльністю з підготовки та розповсюдження АНІ та аеронавігаційних карт.

7. Інструктивний матеріал щодо груп карт, їх підготовки, включно зразки форматів, міститься в Dос 8697 «Aeronautical Chart Manual».

2. Експлуатаційні вимоги до карт

1. Загальні:

1) з метою визначення експлуатаційних вимог весь політ ПС поділений на наступні етапи:

руління від місця стоянки ПС до точки зльоту;

зліт та набор висоти для польоту за маршрутом в структурі маршрутів ОПР;

2) політ за маршрутом в структурі маршрутів ОПР;

3) зниження для заходження на посадку;

4) заходження з метою посадки і вихід на друге коло;

5) посадка і руління до місця стоянки ПС.

Карта кожного типу містить інформацію, що відповідає призначенню карти, і складається з урахуванням аспектів людського фактору, що забезпечує її оптимальне використання.

При всіх умовах виконання польотів, надання інформації повинно бути точним, коротким і без викривлень, однозначним та легким для читання.

Кольорове забарвлення, відтінки і типовий розмір карти підбираються таким чином, щоб забезпечити її легке читання і розуміння пілотом при різних умовах природного і штучного освітлення.

Інформація надається у вигляді, який забезпечує її отримання пілотом протягом відповідного інтервалу часу, що узгоджується з робочим навантаженням і умовами виконання польоту.

При нанесенні АНІ на карту будь-якого типу повинен забезпечуватись плавний перехід від однієї до другої карти відповідно до етапу польоту.

Карти повинні мати орієнтування в північному напрямку істинного меридіана.

Основний розмір листа карти має 210 × 148 мм (8,27 × 5,82 дюйма).

Стандарти і рекомендована практика ІСАО застосовується до всіх карт, якщо немає спеціального застереження до конкретної карти.

З метою оновлення і за необхідністю, карти повинні переглядатися з частотою, що міститься у таблиці 1 Dос 8697 ICAO «Aeronautical Chart Manual».

2. Назва:

1) назва карти або серії карт, що складені відповідно до вимог, які містяться в цих Авіаційних правилах і відповідають призначенню карти, є аналогічними заголовку відповідної глави і змінюється в залежності від застосування того чи іншого стандарту, що міститься в цьому розділі;

2) якщо карта не відповідає всім стандартам, що наведені у цьому розділі та будь-яким іншим стандартам, що стосуються конкретної карти, в її назві слово «ІСАО» не зазначається.

3. Інша інформація:

1) якщо відсутні спеціальні застереження щодо конкретної карти, розташування зарамкових пояснень повинно відповідати схемі розташування зарамкових пояснень, що наведена у додатку 1 до цих Авіаційних правил;

2) якщо відсутні спеціальні застереження до вимог щодо конкретної карти, на лицьовій стороні кожної карти зазначається наступна інформація:

позначення або назва серії карт (назва може мати скорочений вигляд);

назва і територіальна прив’язка листа карти;

інформація на полях карти про суміжний лист (при його наявності).

На карті вказується легенда у вигляді таблиці знаків і скорочень, що використовуються. Легенда міститься на лицевій або зворотній стороні кожної карти, за виключенням тих випадків, коли в цілях економії місця легенда може публікуватися окремо.

Найменування і відповідна адреса установи, що видає карту, вказується на полях карти за виключенням тих випадків, коли карта публікується, як частина аеронавігаційного документу і така інформація може бути наведена на початку цього документу.

4. Умовні знаки:

1) умовні знаки, що застосовуються на картах, відповідають умовним знакам на картах ІСАО, які наведені у додатку 2 до цих Авіаційних правил;

2) якщо на аеронавігаційних картах необхідно вказати важливі для цивільної авіації елементи або відомості для яких в ІСАО не існує умовного знаку, використовується будь-який умовний знак за умови, що він відрізняється від будь-якого існуючого знаку ІСАО;

3) розмір, характер відображення умовних знаків, товщина ліній та відстань між ними змінюються в залежності від масштабу і призначення карти, а також з урахуванням важливості інформації, яку вони відображають;

4) наземні навігаційні засоби, перетинання і точки шляху позначаються однаковими основними умовними знаками на всіх картах, на які вони наносяться, незалежно від призначення карти;

5) умовний знак для основних точок ґрунтується на ієрархії умовних знаків і вибирається в наступному порядку:

умовний знак наземного навігаційного засобу;

умовний знак перетинання;

умовний знак точки шляху;

6) умовний знак точки шляху використовується у випадку, якщо конкретна основна точка не позначена щодо місцезнаходження наземного навігаційного засобу або перетинання;

7) умовні знаки повинні використовуватися відповідно до вимог пунктів 4 і 5 цієї глави та додатка 2 до цих Авіаційних правил.

5. Одиниці виміру:

1) відстань визначається, як геодезична відстань;

2) відстань вказується в кілометрах або морських милях, або в обох одиницях за умови їх чіткого розмежування;

3) абсолютні висоти, перевищення і відносні висоти вказуються в метрах або футах, або в обох одиницях за умови їх чіткого розмежування;

4) лінійні розміри, що відносяться до AD і короткі відстані між об’єктами, вказуються в метрах;

5) ступінь роздільної здатності, що стосується відстані, розмірів, висот і перевищень повинна відповідати вимогам, вказаним для конкретної карти;

6) одиниці виміру, що використовуються для показу відстані, абсолютних висот, перевищень і відносних висот чітко вказуються на лицевій стороні кожної карти;

7) таблиці переводу одиниць виміру (кілометри/морські милі, метри/фути) наносяться на кожну карту, на якій вказуються відстані, перевищення або абсолютні висоти. Таблиця переводу одиниць виміру наноситься на лицьову сторону кожної карти.

6. Масштаб, проєкція карт та датування АНІ:

1) на картах великих районів вказуються назва, основні параметри і масштаб проєкція;

2) на картах невеликих районів вказується тільки лінійний масштаб;

3) на лицевій стороні кожної карти чітко вказується дата нанесення АНІ.

7. Написання географічних назв:

1) для всіх написів застосовуються знаки латинського алфавіту;

2) назви місць і географічних елементів у державах, що офіційно використовують різновиди латинського алфавіту, вказуються в їх офіційному написанні, включно наголоси і діакритичні знаки, що використовуються у відповідних алфавітах;

3) при використанні на карті скорочень географічних термінів таких, як «мис», «точка», «затока», «річка» кожне із цих слів пишеться повністю в одному із найбільш важливих місць його застосування на тій мові, на якій видається карта. При використанні скорочень знаки пунктуації не ставляться;

4) зразки шрифту, придатного для використання на аеронавігаційних картах, наводяться у Dос 8697 ІСАО «Aeronautical Chart Manual».

8. Скорочення:

1) за необхідності на аеронавігаційних картах використовуються скорочення;

2) у відповідних випадках застосовуються скорочення, що зазначені в Dос 8400 ІСАО «Abbreviations and Codes».

9. Державний кордон:

1) на картах позначається державний кордон, який може перериватись, якщо він заважає читанню більш важливої інформації;

2) якщо на картах позначаються території двох або більше держав, повинні вказуватися їх назви.

10. Розфарбування і рельєф місцевості:

1) на картах використовується колір відповідно до шкали кольорів, яка зазначена у додатку 3 до цих Авіаційних правил;

2) відображення рельєфу повинно задовольняти потреби користувачів повітряного простору щодо:

орієнтування та впізнання;

визначення безпечних висот прольоту над місцевістю;

чіткого розуміння АНІ, коли вона вказується;

планування;

3) при зображенні рельєфу за допомогою тональної гіпсометрії слід керуватися тональною гіпсометричною шкалою висот, що наведена у додатку 4 до цих Авіаційних правил;

4) висотні відмітки, що наносяться на карти, позначають окремі критичні точки;

5) значення висотних відміток, що недостатньо точні, повинно супроводжуватися знаком «±» після значення висотної відмітки.

11. Заборонені зони (Р-зони), зони обмеження польотів (R-зони), небезпечні зони (D-зони) та зони тимчасово зарезервованого повітряного простору (Т-зони):

1) якщо на карті позначені Р-зони, R-зони, D-зони та Т-зони на ній, також вказується стандартне або інше позначення, проте літерні позначення національної приналежності можуть не використовуватися;

2) літерні позначення національної належності містяться в Dос 7910 ICAO «Location Indicators».

12. Види повітряного простору ОПР:

1) при відображені повітряного простору ОПР на карті вказується його клас, тип, назва або позивний, вертикальні межі, частота (частоти) радіозв’язку, що використовується, а також горизонтальні межі, як зазначено у додатку 2 до цих Авіаційних правил;

2) на карті, що використовується для візуального польоту, на лицевій або зворотній стороні відтворюються частини таблиці класифікації повітряного простору ОПР, які застосовуються до повітряного простору, що відображається на зазначеній карті.

13. Магнітне схилення:

1) на картах вказується північний напрямок істинного меридіана, VAR. Ступінь роздільної здатності по VAR відповідає вимогам, які визначені для даної карти;

2) якщо на карті вказується VAR, його величини надаються станом на найближчий до дати видання карти рік, який є кратним п’яти (2010, 2015 тощо). У виняткових випадках, коли зроблений розрахунок щорічного коливання свідчить про зміни фактичної величини VAR більше ніж на 1°, вказується проміжна дата і величина VAR;

3) на картах вказується дата щорічних коливань VAR;

4) для карт схем польотів за приладами публікація змін VAR має бути здійснена протягом максимум шести циклів AIRAC;

5) рекомендується у великих вузлових районах з декількома AD застосовується одне округлене значення VAR.

14. Аеронавігаційні дані:

1) САІ Украероруху, в рамках QMS суб’єкта авіаційної діяльності, вживає заходів для створення організованої системи якості, яка включає методики, процеси і ресурси, що необхідні для здійснення загального керівництва якістю на кожному функціональному етапі вказаному в пункті 3.6 додатка 15 «Aeronautical Information Services» до Конвенції.

За необхідності по кожному функціональному етапу демонструються методи здійснення такого загального керівництва якістю. Крім того, Украерорух встановлює процедури для з’ясування у будь-який час джерел АНД, що забезпечить виправлення будь-яких аномалій або помилок в даних, виявлених на етапах їх випуску/супроводу або при оперативному використанні;

2) САІ Украероруху забезпечує ступінь роздільної здатності АНД на картах, яка повинна відповідати вимогам до конкретної карти;

3) технічні вимоги до роздільної здатності АНД на картах наведені у PANS-AIM, Dос 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aеronautical Information Management»;

4) САІ Украероруху забезпечує збереження цілісності АНД протягом всього інформаційного процесу з моменту складання до розсилки наступному передбачуваному користувачу. Цілісність даних варто забезпечувати шляхом використання криптографічних технологій (наприклад, функції хешування, кодів автентифікації повідомлень, асиметричного та симетричного шифрування і цифрових сертифікатів);

5) технічні вимоги до класифікації цілісності АНД наведені у PANS-AIM, Dос 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

6) при передачі і/або зберіганні АНД, масивів даних використовуються методи виявлення помилок в цифрових даних;

7) nехнічні вимоги до методів виявлення помилок в цифрових даних наведені у PANS-AIM, Dос 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

15. Загальні системи відліку:

1) система відліку в горизонтальній площині:

в якості системи відліку (геодезичної) в горизонтальній площині використовується WGS-84;

опубліковані аеронавігаційні географічні координати, що позначають широту і довготу наводяться відносно геодезичної бази відліку WGS-84.

Позначкою (*) відображаються географічні координати, що перетворені в координати WGS-84 і точність польової зйомки яких не відповідає вимогам додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

ступінь роздільної здатності географічних координат на карті відповідає встановленому для конкретної серії карт;

вимоги щодо точності і класифікації цілісності АНД, пов’язаних з WGS-84 містяться у додатку 1 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

вимоги до точності польової зйомки і цілісності даних, пов’язаних з WGS-84 аеронавігаційних координат географічних позицій, що встановлені службами повітряного руху, містяться в главі 2 додатка 11 «Air Traffic Services» до Конвенції, а вимоги, що пов’язані з AD/вертодромами, в главі 2 томів I та II додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

2) система відліку в вертикальній площині:

в якості системи відліку в вертикальній площині використовується прийнятий за базу середній рівень моря який забезпечує зв’язок відносних висот (перевищень) з поверхнею;

у доповнення до перевищення відносно середнього рівня моря конкретних знімальних наземних позицій, для цих позицій також публікується інформація про хвилю геоїда (відносно поверхні еліпсоїда WGS-84);

вимоги щодо визначення і повідомлення (точність польової зйомки та цілісності даних) значень перевищення і хвилі геоїда в конкретних позиціях на AD/вертодромах, містяться у главі 2 томів I, II додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

вимоги до точності і класификації цілісності АНД щодо перевищення та хвилі геоїда в конкретних позиціях на AD/вертодромах, містяться у додатку 1 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

ступінь роздільної здатності значень перевищення і хвилі геоїда на карті повинні відповідати встановленій для конкретної серії карт;

3) система відліку часу:

в якості системи відліку часу використовується григоріанський календар і UTC;

якщо при складанні карт використовується інша система відліку часу, це вказується в АІР.

16. Автоматизоване картографування АНІ:

1) розробка автоматизованої системи картографування АНІ полягає у підвищенні, за допомогою автоматизації, загальної швидкості, якості, ефективності, точності і рентабельності системи картографування АНІ;

2) до основних принципів автоматизованого середовища відносяться:

зниження навантаження користувача;

сприяння розподілу завдань в області розробки систем картографування;

уникнення дублювання дій;

зменшення кількості помилок у процесі побудови карт;

забезпечення дотримання вимог додатка 4 «Aeronautical Charts» до Конвенції.

3) концепція системи автоматизованого картографування АНІ полягає в постійному розвитку системи картографування для успішного переходу від САІ до УАІ, основними характеристиками якої є конфігурація і настройка системи, управління середовищем, зміст баз даних і очікуваний результат;

4) технічні характеристики, що відносяться до автоматизованого картографування АНІ, містяться у Dос 8697 ICAO «Aeronautical Chart Manual».

3. Карта аеродромних перешкод - ІСАО, Тип А (Експлуатаційні обмеження)

1. Призначення та наявність:

1) карта цього типу в поєднанні з відповідною інформацією, що опублікована в АІР, забезпечує експлуатанта відомостями щодо дотримання експлуатаційних обмежень, наведених у додатку 6 ІСАО «Operation of Aircraft» до Конвенції;

2) дані карти надаються для всіх AD способом, передбаченим у пункті 3 глави 1 розділу VII цих Авіаційних правил, які регулярно використовуються міжнародною цивільною авіацією, за винятком тих AD, де відсутні перешкоди в зонах траєкторій набору висоти при зльоті, або для яких надана карта місцевості і перешкод в районі AD (електронна);

3) якщо у зв’язку з відсутністю перешкод у зоні траєкторії набору висоти при зльоті необхідність у карті відпадає, про це публікується спеціальне повідомлення в AIP.

2. Одиниці виміру:

1) перевищення вказуються з точністю до 0,5 метра або до фута;

2) лінійні розміри вказуються з точністю до 0,5 метра.

3. Район картографування і масштаб:

1) розміри кожної карти повинні бути достатніми для нанесення всіх існуючих перешкод;

2) окремі віддалені перешкоди, через які треба було б занадто збільшити розмір листа, можуть позначатись відповідною умовною позначкою і стрілкою з зазначенням відстані і пеленга від найбільш віддаленого кінця RWY і величини їхнього перевищення;

3) горизонтальний масштаб вибирається в межах від 1 : 10 000 до1 : 15 000;

4) рекомендовано застосовувати горизонтальний масштаб 1 : 10 000;

5) вертикальний масштаб, що застосовується, повинен бути в десять разів крупніше горизонтального масштабу;

6) горизонтальний і вертикальний лінійні масштаби позначаються на карті в метрах і футах.

4. Формат:

1) на карту наноситься план і профіль кожної RWY, прилеглої до неї КСГ або кінцевої смуги, вільної від перешкод, зони траєкторії зльоту і перешкод;

2) профіль кожної RWY, КСГ, кінцевої смуги, вільної від перешкод, і перешкод у зоні траєкторії зльоту, зображується над відповідним планом кожного елемента. Профіль запасної зони траєкторії зльоту включає лінійну проекцію всієї траєкторії зльоту і розташовується над її відповідним планом у формі, яка найбільш зручна для швидкого розуміння інформації;

3) сітка профілю наноситься по всій площі профілю, за винятком RWY.

Нульовим значенням для вертикального відліку вважається середній рівень моря. Нульовим значенням для горизонтального відліку вважається кінець RWY на протилежній стороні від відповідної зони траєкторії зльоту. Градуювання ділень сітки з зазначенням інтервалів наноситься уздовж основи сітки і на вертикальних полях;

4) вертикальне градуювання сітки варто робити з інтервалом, який відповідає 30 метрам (100 футів) на місцевості, а горизонтальну - 300 метрам (1000 футів);

5) на карті також передбачається:

рамка для реєстрації експлуатаційних даних;

таблиця для реєстрації поправок і дат їхнього внесення.

5. Позначення та VAR:

1) на карті вказується назва країни, в якій розташований AD, назва міста, населеного пункту або району, які обслуговується даним AD, назва AD і позначення RWY;

2) на карті вказується VAR з точністю до одного градуса і дата інформації.

6. Аеронавігаційні дані:

1) перешкоди:

об’єкти в зоні траєкторії зльоту, що піднімаються над плоскою поверхнею з нахилом 1,2 % та, які мають загальний початок із зоною траєкторії зльоту, розглядаються як перешкоди, за винятком випадків, коли такі перешкоди цілком затінені іншими більш високими перешкодами і тому можуть не позначатись на карті. Рухомі об’єкти, такі, як судна, поїзди, автомашини тощо, що можуть підніматись над площиною з нахилом 1,2 %, вважаються перешкодами, які не створюють затінення;

тінню перешкоди вважається пласка поверхня, що починається від горизонтальної лінії, яка проходить через вершину перешкоди перпендикулярно осьовій лінії зони траєкторії зльоту. Ця площина включає в себе всю ширину зони траєкторії зльоту і продовжується до площини, яка має нахил 1,2 %, або до наступної більш високої перешкоди, якщо вона знаходиться ближче. Протягом перших 300 метрів (1000 футів) зони траєкторії зльоту тіньові площини розташовуються горизонтально, а за цією точкою вони мають нахил вгору 1,2 %. Якщо перешкода, що створює затінення, може бути усунута, то інші об’єкти, які в результаті цього стають перешкодами, мають бути нанесені на карту;

2) зона траєкторії зльоту:

зона траєкторії зльоту являє собою чотирикутний простір на поверхні землі, що лежить безпосередньо під траєкторією зльоту і розташований симетрично стосовно неї. Ця зона має наступні характеристики:

вона починається наприкінці зони, яка оголошена придатною для зльоту (тобто від кінця RWY, або кінцевої смуги, що вільна від перешкод, якщо така є у наявності);

ширина зони траєкторії зльоту у вихідній точці складає 180 метрів (600 футів) та зростає в ступені 0,25D, досягаючи максимальної ширини 1800 метрів (6000 футів), де величина D являє собою відстань від вихідної точки;

вона продовжується до точки, за якою відсутні перешкоди, або до відмітки 10 кілометрів (5,4 морські милі), в залежності від того, яка з цих відстаней менше;

на RWY, якими користуються ПС з експлуатаційними обмеженнями, що не виключають можливість виконання ними зльоту з градієнтом менше 1,2 %, довжина зони траєкторії зльоту збільшується не менше, ніж до 12 кілометрів (6,5 морські милі), а нахил плоскої поверхні зменшується до 1 % або менше.

якщо визначена топографічним способом площина з нахилом 1% не стикається з перешкодами, вона може бути опущена до точки її зіткнення з першою перешкодою;

3) оголошені дистанції:

для кожного напрямку RWY у відповідному місці на карті вказується інформація щодо наявної:

довжини розбігу;

дистанції перерваного зльоту;

злітної дистанції;

посадкової дистанції;

якщо оголошена дистанція не вказується у зв’язку з тим, що RWY використовується тільки в одному напрямку, таку RWY варто позначити як не використовувану для зльоту, посадки або для того й іншого;

4) вид у плані і профіль:

на виді у плані вказуються:

суцільною лінією - контур RWY, включаючи її довжину і ширину, а також магнітний пеленг із точністю до одного градуса і номер RWY;

штриховою лінією-смуги, що вільні від перешкод, включаючи їхню довжину і позначення;

пунктирною лінією - зони траєкторій зльоту і тонкою переривчастою лінією з короткими і довгими штрихами, що чергуються - осьова лінія RWY;

запасні зони траєкторій зльоту. У тих випадках, коли вказуються запасні зони траєкторій зльоту, які розташовані симетрично щодо продовження осьової лінії RWY, передбачаються примітки, у яких пояснюється значення таких зон;

перешкоди, включно:

точне місце розташування кожної перешкоди разом з умовним позначенням, яке характеризує тип цієї перешкоди;

перевищення і позначення кожної перешкоди;

границі підвищення перешкод великих розмірів з поясненням у таблиці умовних позначень;

вказуються критичні висотні відмітки у межах зони траєкторії зльоту;

на плані зазначається характер поверхонь RWY і КСГ;

КСГ позначаються штриховою лінією;

при зображенні КСГ вказується довжина кожної КСГ;

5) на профілі позначаються:

суцільною лінією - профіль осьової лінії RWY і пунктирною лінією - профіль осьової лінії будь-яких відповідних КСГ та смуг, що вільні від перешкод;

перевищення осьової лінії на кожному кінці RWY, на КСГ та на початку кожної зони траєкторії зльоту, а також значна зміна ухилу RWY КСГ;

перешкоди, включно:

кожну перешкоду - суцільною вертикальною лінією, яка починається від відповідної лінії сітки і проходить, принаймні, через наступну лінію сітки до верхньої точки перешкоди;

позначення кожної перешкоди;

границі підвищення перешкод великих розмірів з поясненням у легенді;

6) за необхідності, на карту може наноситись профіль перешкод, який представляє собою лінію, що з’єднує вершини кожної перешкоди і визначає зону затінення, яка створюється перешкодами.

7. Точність:

1) на карті вказується ступінь точності, яка досягається;

2) горизонтальні розміри та перевищення RWY, що позначаються на карті, КСГ та кінцеву смугу, вільну від перешкод, потрібно зазначати з точністю до 0,5 метра (1 фут);

3) при польовій зйомці та виданні карти повинна забезпечуватись така ступінь точності, щоб при знятті даних з карти відхилення в зонах траєкторій зльоту не перевищували наступних максимальних меж:

горизонтальні відстані - 5 метрів (15 футів) у початковій точці з наступним збільшенням у пропорції 1 : 500;

вертикальні відстані - 0,5 метра (1,5 футів) на перших 300 метрах (1000 футів) з наступним збільшенням у пропорції 1 : 1000. У випадку відсутності при зйомці відомостей про вихідний рівень відліку в вертикальній площині, вказується перевищення вихідного рівня, з позначкою, що воно прийняте.

4. Карта аеродромних перешкод - ІСАО, тип В

1. Призначення:

1) карта аеродромних перешкод забезпечує АНІ, що призначається для:

визначення мінімальних безпечних абсолютних/відносних висот, включно висоти польоту по колу;

визначення правил, якими необхідно користуватися в аварійній ситуації при зльоті та посадці;

застосування норм безпечного прольоту перешкод і правил їх маркування;

використання, як вихідний матеріал для складання аеронавігаційних карт.

2. Наявність:

1) карти аеродромних перешкод типу В надаються для всіх міжнародних AD, за виключенням AD, для яких надається карта місцевості і перешкод в районі AD (електронна);

2) карта, що відповідає вимогам, зазначеним у главах 3 та 4 цих Авіаційних правил має назву «Карта аеродромних перешкод - ІСАО (детальна)».

3. Одиниці виміру:

1) перевищення вказуються з точністю до 0,5 метра або фута;

2) лінійні розміри вказуються з точністю до 0,5 метра.

4. Район картографування і масштаб:

1) картографічний район кожної карти повинен мати достатній розмір для нанесення всіх існуючих перешкод;

2) окремі віддалені перешкоди, нанесення яких вимагає збільшення розміру листа, можуть позначатись відповідною умовною позначкою та стрілкою з зазначенням відстані і пеленга від контрольної точки AD та величини їхнього перевищення;

3) горизонтальний масштаб обирається у межах від 1 : 10 000 до 1 : 20 000;

4) горизонтальний лінійний масштаб позначається на карті в метрах і футах. У разі необхідності також вказуються лінійні масштаби в кілометрах і морських милях.

5. Формат та позначення:

1) на картах вказуються:

будь-які необхідні пояснення до проєкції, що застосовується;

будь-які необхідні позначення сітки, що використовується;

примітка про те, що перешкоди це об’єкти, які підносяться над поверхнями, що наведені у главі 4 тому I додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

рамка для реєстрації поправок і дат їх внесення із зовнішнього боку внутрішньої рамки листа карти з інтервалом в одну хвилину наноситься розмітка широти і довготи, яка позначається в градусах і хвилинах;

2) паралелі і меридіани можуть бути нанесені по всьому полю карти;

3) на карті вказується назва країни, де розташований AD, назва міста, населеного пункту або району, який обслуговується даним AD та його назва.

6. Техногенне середовище і топографія:

1) позначення елементів дренажу і гідрографії зводиться до мінімуму;

2) на карті позначаються будівлі та інші об’єкти, що виступають, та які відносяться до AD. За можливості вони відображаються в масштабі;

3) вказуються всі штучні або природні об’єкти, що підносяться над поверхнею зльоту і поверхнею заходження на посадку, або поверхнями безпечного прольоту і маркування перешкод, що вказані у главі 4 тому I додатка 14 «Aerodromes» до Конвенції;

4) на карті позначаються шосейні і залізничні дороги, що знаходяться в межах зон зльоту і заходження на посадку, а також які розташовані на відстані менше 600 метрів (2000 фут) від кінця RWY або її продовження;

5) географічні елементи, що мають суттєве значення, за необхідності супроводжуються назвами.

7. VAR та аеронавігаційні дані:

1) на карту наноситься компасна роза, яка орієнтована на північний напрямок істинного меридіана або будь-якої іншої точки Півночі із зазначенням VAR з точністю до одного градусу, дата інформації про VAR і річні зміни;

2) на картах вказуються:

КТА і її географічні координати (точність координат наведена в Dос 8697 ІСАО «Aeronautical Chart Manual»);

контури RWY суцільною лінією;

довжина і ширина RWY;

магнітний пеленг з точністю до одного градусу і номер RWY;

перевищення осьової лінії RWY на кожному її кінці, на КСГ, на початку кожної зони зльоту і заходження на посадку, при кожній істотній зміні уклону RWY та КСГ;

відповідні позначення РД, перонів і місць стоянок, контури яких наносяться суцільною лінією;

відповідні позначення КСГ, яке наносяться штриховою лінією;

довжина кожної КСГ;

відповідні позначення смуг, вільних від перешкод, що наносяться пунктирною лінією;

довжина кожної смуги вільної від перешкод;

відповідні позначення поверхні зльоту і поверхні заходження на посадку, що наносяться пунктирною лінією;

зони зльоту і заходження на посадку.

Зона заходження на посадку являє собою простір на земній поверхні, що лежить безпосередньо під поверхнею заходження на посадку, яка визначена у главі 4 тому I додатка 14 ICAO «Aerodromes»;

точне місцезнаходження перешкод включно:

умовний знак, що характеризує тип цієї перешкоди;

перевищення;

пізнавальні дані;

межі піднесення істотних перешкод великих розмірів з поясненням у легенді. Це не виключає необхідність зазначення критичних висотних відміток у межах зон зльоту та посадки;

будь-які додаткові перешкоди, включаючи перешкоди в тіні перешкоди, які будуть виділені іншим чином. Якщо уповноважений орган з питань цивільної авіації встановив більш низькі поверхні, вони можуть використовуватися при визначенні перешкод;

3) вказується характер поверхонь RWY і КСГ;

4) за можливості найбільш високий об’єкт або перешкода, що розташовані між суміжними зонами заходження на посадку в межах радіусу 5000 метрів (15000 футів) від КТА, слід позначати умовним знаком;

5) на карті вказується протяжність ділянок лісу і елементів рельєфу, якщо вони або їх частина становлять істотні перешкоди.

8. Точність:

1) на карті вказується ступень точності, яку необхідно досягти;

2) горизонтальні розміри, що позначені на карті, перевищення робочої площі КСГ та кінцевих смуг вільних від перешкод, вказуються з точністю 0,5 метри (1 фут);

3) при польовій зйомці та виданні карт слід забезпечити таку ступінь точності, яка б при знятті даних з карти забезпечувала відхилення не більше максимальних меж:

зони зльоту і заходження на посадку при:

горизонтальній відстані: 5 метрів (15 футів) щодо початкової точки з наступним збільшенням у пропорції 1 : 500;

вертикальній відстані: 0,5 метри (1,5 фута) на перших 300 метрах (1000 футів) з подальшим збільшенням у пропорції 1 : 1000;

інші зони:

горизонтальна відстань - 5 метрів (15 футів) у межах 500 метрів (1500 футів) від контрольної точки AD і 12 метрів (40 футів) за межами цієї зони;

вертикальна відстань - 1 метр (3 фута) у межах 1500 метрів (5000 футів) від контрольної точки AD з наступним збільшенням у пропорції 1:1000.

4) вихідний рівень.

Якщо при зйомці відсутні відомості про дійсний вихідний рівень відліку в вертикальної площині, вказується перевищення вихідного рівня з позначкою про його прийнятність.

5. Карта місцевості і перешкод в районі аеродрому - ІСАО (електронна)

1. Призначення:

1) ця електронна карта відображує дані про місцевість, перешкоди, відповідні АНД, що необхідні для:

надання експлуатантові можливості дотримуватись експлуатаційних обмежень, що вказані у главі 5 частини І та главі 3 розділу ІІ частини ІІІ додатка 6 «Operation of Aircraft» до Конвенції, шляхом розробки позаштатних процедур для використання на випадок аварійної ситуації при виході на друге коло або зльоті, а також на основі аналізу експлуатаційних обмежень ПС;

забезпечення наступних прикладних процесів, що стосуються аеронавігації:

побудови схем польотів за приладами (включно схеми польоту по колу при польотах за ПВП);

обмеження й усунення аеродромних перешкод;

отримання вихідних даних для складання інших аеронавігаційних карт.

2. Наявність:

1) карта місцевості й перешкод у районі AD (електронна) надається для всіх AD, що регулярно використовуються міжнародною цивільною авіацією;

2) за наявності карти місцевості й перешкод у районі AD (електронна), карта аеродромних перешкод типу А (експлуатаційні обмеження) і карта аеродромних перешкод типу В не потрібні;

3) інформація, яка передбачена картою місцевості для точного заходження на посадку, може надаватись на карті місцевості та перешкод у районі AD (електронна). У цьому випадку карта місцевості для точного заходження на посадку не потрібна;

4) карта місцевості й перешкод у районі AD (електронна) також надається за запитом розробником аеронавігаційних карт у паперовому вигляді;

5) в якості загальної основи надання даних використовується серія стандартів ІSО, яка стосується географічної інформації. Використання цієї серії, забезпечує обмін даними карти місцевості й перешкод у районі AD (електронна) між різними користувачами й застосування ними цих даних.

3. Позначення та район картографування:

1) на карті місцевості і перешкод (електронної) вказується назва країни, в якій розташований AD, назва міста або населеного пункту, які обслуговуються AD, та його найменування;

2) кожна карта повинна мати достатній розмір для охоплення району 2, що зазначений у главі 5 додатка 15 «Aeronautical Information Services» до Конвенції.

4. Зміст карти:

1) загальні вимоги до розробки:

при розробці комп’ютерних графічних прикладних процесів, які використовуються для зображення елементів на карті та взаємозв’язку елементів, зазначаються атрибути цих елементів, вихідна просторова геометрія й відповідні топологічні співвідношення, які визначаються схемою застосування;

інформація, яка зображується, надається на основі вимог до зображення, що застосовуються відповідно до існуючих стандартів відображення інформації;

вимоги до зображення й правила зображення не є частиною масиву даних;

правила зображення утримуються в каталозі правил зображення, у якому вказуються посилання на вимоги до зображення, які утримуються окремо;

визначення схеми, яка описує механізм зображення елементів географічної інформації, містить Стандарт 19117 ISO «Geographic information», а Стандарт 19109 ISO «Geographic information. Rules for application schema» містить правила, які стосуються схеми застосування. Просторова геометрія й відповідні топологічні співвідношення визначаються в Стандарті 19107 ISO «Geographic information. Spatial schema»;

умовні знаки, що використовуються для зображення елементів, повинні відповідати вимогам, зазначеним у главі 2 розділу VII та додатку 2 до цих Авіаційних правил;

2) елементи місцевості:

елементи місцевості й відповідні атрибути, що зображуються на карті та зв’язані з нею через базу даних, повинні ґрунтуватися на масивах даних про місцевість, відповідно до вимог глави 5 додатка 15 «Aeronautical Information Services» до Конвенції;

технічні вимоги, що стосуються масивів даних про місцевість містяться в главі 5 та додатках 1, 6 і 8 PANS - AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

елементи місцевості, що зображуються, повинні забезпечувати реальне загальне відображення місцевості. Це досягається за допомогою методу подання поверхні місцевості у вигляді безперервної послідовності значень її перевищення у всіх вузлах певної сітки, яка також має назву DEM;

відповідно до вимог глави 5 додатка 15 «Aeronautical Information Services» до Конвенції та глави 5 і додатків 1 та 8 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management» DEM для інтервалу між постами (сіткою) в районі 2 визначається через 1 секунду дуги (приблизно 30 метрів).

Додатково до DEM поверхня місцевості повинна зображуватись у вигляді горизонталей.

Для поліпшення DEM необхідно використовувати ортогональне відображення, яке б забезпечувало сполучення елементів на DEM з елементами на відображенні. Це відображення має бути розміщене на окремому рівні електронної карти.

Елементи місцевості, що зображуються на карті, пов’язуються з наступними атрибутами в базі (базах) даних:

місцями розташування вузлів сітки в горизонтальній площині, які обумовлені географічними координатами й перевищеннями цих вузлів;

типом поверхні;

значеннями горизонталей, якщо передбачаються;

назвами міст, населених пунктів та інших важливих топографічних елементів;

з елементами місцевості, що зображуються, необхідно пов’язати додаткові атрибути місцевості, які зазначені в базі (базах) даних;

технічні вимоги, що стосуються атрибутів місцевості містяться в таблиці А6-1 додатка 6 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

3) елементи перешкод:

елементи перешкод і відповідні атрибути, що зображуються або зв’язані через базу даних з картою, ґрунтуються на масивах даних про перешкоди, які відповідають вимогам глави 5 додатка 15 І «Aeronautical Information Services» до Конвенції;

технічні вимоги, що стосуються масивів даних про перешкоди містяться в главі 5 та додатках 1, 6 і 8 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

кожна перешкода повинна зображуватися за допомогою відповідного умовного знаку й покажчика перешкоди;

елементи перешкод, що зображуються, вказуються з відповідними атрибутами в базі (базах) даних:

місцем розташування в горизонтальній площині, яке визначається географічними координатами, і відповідним перевищенням;

типом перешкоди;

розміром перешкоди, якщо це необхідно;

з елементом перешкоди, що зображений, необхідно пов’язати додаткові атрибути перешкоди, які зазначені і розміщені в базі (базах) даних;

технічні вимоги, що стосуються атрибутів перешкод містяться в таблиці А6-2 додатка 6 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

4) елементи AD:

елементи AD й відповідні атрибути, що зображуються та зв’язані через базу даних з картою, ґрунтуються на даних про AD, які відповідають вимогам глави 5 додатка 15 «Aeronautical Information Services» до Конвенції. Технічні вимоги, що стосуються елементів AD і відповідних атрибутів містяться в главі 5 і додатку 1 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

із використанням відповідних умовних позначень зображуються такі елементи AD:

контрольна точка AD;

RWY з цифровим позначенням та, якщо є, КСГ і смуги, що вільні від перешкод;

РД, перони, великі споруди та інші елементи AD, що виділяються;

елементи AD, що зображуються, погоджуються з наступними відповідними атрибутами в базі (базах) даних:

географічними координатами контрольної точки AD;

VAR AD, роком інформації й щорічною зміною;

довжиною й шириною RWY, КСГ й смуг, що вільні від перешкод;

типом поверхні RWY і КСГ;

магнітними пеленгами RWU із точністю до найближчого градуса;

перевищенням кожного кінця RWY, КСГ та смуг, що вільні від перешкод, а також кожної точки значної зміни ухилу RWY і КСГ;

оголошеними дистанціями для кожного напрямку RWY або скороченням «NU», якщо RWY не використовується в будь-якому напрямку для зльоту/посадки;

VAR може бути через базу даних пов’язане з КТА;

5) елементи радіонавігаційних засобів:

елемент кожного радіонавігаційного засобу, який розташований в межах району картографування, зображується відповідним умовним знаком;

атрибути елементів навігаційних засобів, що зображені, можуть бути пов’язані з елементами навігаційних засобів у базі (базах) даних.

5. Точність і роздільна здатність:

1) ступінь точності АНД, даних про місцевість і перешкоди повинна відповідати їхньому передбачуваному використанню. Технічні вимоги, що стосуються точності даних про місцевість та перешкоди, містяться в додатку 1 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management»;

2) роздільна здатність АНД, даних про місцевість та перешкоди повинна відповідати фактичній точності даних.

Технічні вимоги, що стосуються роздільної здатності АНД, даних про місцевість та перешкоди, містяться в додатку 1 PANS-AIM, Doc 10066 ICAO «Air Navigation Services - Aeronautical Information Management».

6. Функціональні можливості електронної карти:

1) необхідно забезпечити можливість внесення змін до масштабу карти при її розгляді.

Для поліпшення сприйняття зображення, залежно від масштабу карти, допускається зміна розміру умовних знаків і тексту;

2) інформація на карті прив’язується до географічних координат, при цьому повинна забезпечуватися можливість визначення місця розташування курсору з точністю, принаймні, до найближчої секунди;

3) карта повинна бути сумісною з широко розповсюдженим апаратним і програмним забезпеченням та інформаційними засобами комп’ютерів;

4) не допускається вилучення інформації з карти без дозволу органу відповідального за її оновлення;

5) у випадку, коли внаслідок великого обсягу інформації окремі елементи, що необхідні для забезпечення використання карти, не можуть бути показані з достатньою чіткістю на одному великомасштабному зображенні карти, повинні бути передбачені рівні інформації, які можуть дозволяти користувачу її комбінувати відповідно до потреб.

6) формат карти місцевості і перешкод в районі AD (електронна) з рівнями інформації, які можуть обиратися користувачем, є найбільш доцільним методом подання більшості елементів AD;

7) повинна бути забезпечена можливість паперового друку карти відповідно до вимог її змісту та в масштабі, вибраному користувачем;

8) надрукований екземпляр карти може включати окремі листи, що не перекриваються, або конкретні обрані райони, виходячи з потреб користувача;

9) інформація про атрибути елементів, яка отримується через канал зв’язку з базою даних, може надаватись окремо на листах з відповідними поясненнями.

7. Специфікація картографічних інформаційних продуктів:

1) комплексний опис масивів даних, які представляють собою карту, надається у вигляд специфікації інформаційного продукту, на основі якої користувачі повітряного простору мають можливість оцінювати картографічний інформаційний продукт і визначати, чи відповідає він вимогам для запланованого використання;

2) специфікації картографічних інформаційних продуктів включають оглядовий розділ, область специфікації, ідентифікацію інформаційного продукту, відомості про зміст даних, системи відліку, що використовуються, вимоги до якості даних, інформацію про отримання даних, поновлення даних, зображення даних, поставку інформаційного продукту, а також будь-яку додаткову наявну інформацію й метадані;

3) в оглядовому розділі специфікацій картографічних інформаційних продуктів зазначається короткий опис продукту та загальна інформація про інформаційний продукт.

Область специфікації картографічного інформаційного продукту містить відомості про протяжність у просторі (в горизонтальній площині) району картографування.

Ідентифікація картографічного інформаційного продукту включає назву продукту, короткий опис його змісту й призначення, а також опис географічного району, який охоплюється картою;

4) зміст даних специфікацій картографічних інформаційних продуктів повинен чітко визначати тип обхвату та/або метод відображення та їх короткий опис;

5) специфікації картографічних інформаційних продуктів включають інформацію, яка визначає системи відліку, що використовуються. Ця інформація містить відомості про систему відліку в просторі (у горизонтальній і вертикальній площинах) і, за необхідності, систему відліку часу. Специфікації картографічних інформаційних продуктів визначають вимоги до якості даних, які включають відомості про прийнятні однакові рівні якості даних і відповідні заходи забезпечення якості даних. Ці відомості охоплюють всі елементи й піделементи якості даних, навіть якщо буде вказуватись тільки те, що конкретний елемент або піделемент якості даних не застосовується;

6) специфікації картографічних інформаційних продуктів включають опис методу отримання даних, що містить загальну інформацію про джерела й процеси отримання картографічних даних, які використані. У специфікаціях картографічних інформаційних продуктів указуються принципи й критерії відновлення карти, що застосовуються, включаючи відомості про частоту поновлення картографічного продукту. Особливу важливість має інформація про поновлені масиви даних про перешкоди, які відносяться до карти, а також відомості про принципи, методи й критерії відновлення даних про перешкоди, які використовуються;

7) специфікації картографічних інформаційних продуктів містять АНІ про забезпечення зображення даних на карті та АНІ про порядок поставки інформаційних продуктів, який включає відомості про формати й способи поставки;

8) основні елементи картографічних метаданих включаються в специфікації картографічних інформаційних продуктів. Будь-які додаткові елементи метаданих, які повинні надаватись, вказуються в специфікації продукту разом з форматом і порядком кодування метаданих;

9) специфікації картографічних інформаційних продуктів документально визначають картографічний інформаційний продукт, який реалізований у вигляді масиву даних. Ці масиви даних описуються за допомогою метаданих.

6. Карта місцевості для точного заходження на посадку - ІСАО

1. Призначення та наявність карти:

1) карта місцевості для точного заходження на посадку містить докладну інформацію про профіль місцевості, включно природні та штучні об’єкти, у межах заданої ділянки кінцевого етапу заходження на посадку, з метою надання експлуатантам ПС можливості проведення оцінки впливу даної місцевості на визначення висоти прийняття рішення при використанні радіовисотомірів;

2) карта місцевості для точного заходження на посадку повинна надаватися для усіх RWY, які обладнані для точного заходження на посадку за категоріями II і III на AD, що використовуються міжнародною цивільною авіацією.

2. Масштаб та позначення:

1) для карти рекомендується використовувати горизонтальний масштаб 1 : 2500 і вертикальний масштаб 1 : 500;

2) якщо на карті позначається профіль місцевості в межах більше 900 метрів (3000 футів) від порога RWY, використовується горизонтальний масштаб 1 : 5000;

3) на карті вказується назва держави, в якій розташований AD, назва міста, населеного пункту або району, які обслуговується даним AD, його найменування та позначення RWY.

3. Інформація про план і профіль:

1) дана карта включає:

план місцевості в горизонталях з інтервалом 1 метр (3 фута) на ділянці 60 метрів (200 футів) по обидва боки від продовження осьової лінії RWY у тих же межах, що і профіль, при цьому горизонталі наносяться відносно рівня порога RWY;

позначення ділянок, де висота місцевості або будь-якого об’єкта місцевості, який позначений на плані, на ±3 метри (10 футів) розходиться з профілем осьової лінії RWYі може позначитись на показаннях радіовисотоміра;

профіль місцевості в межах 900 метрів (3000 футів) від порога вздовж продовження осьової лінії RWY;

2) якщо місцевість на відстані більше 900 метрів (3000 футів) від порога RWY гориста або характеризується іншими особливостями, що мають важливе значення для тих хто користується картою, профіль місцевості відображається у межах не більше 2000 метрів (6500 футів) від порога RWY;

3) висота опорної точки ILS наводиться з точністю до найближчого 0,5 метра або фута.

7. Маршрутна карта - ІСАО

1. Призначення:

1) маршрутна карта містить інформацію, яка допомагає льотному екіпажу виконувати політ за маршрутами ОПР відповідно до правил ОПР;

2) спрощені варіанти таких карт доцільно включати до АІР і, в якості доповнення, до переліку засобів зв’язку й навігації.

2. Наявність:

1) дана карта надається для всіх районів, де встановлені райони польотної інформації;

2) в окремих випадках потрібно надавати карту району відповідно до вимог, зазначених у главі 8 розділу VII до цих Авіаційних правил;

3) якщо в різних шарах повітряного простору встановлені різні маршрути ОПР, вимоги до повідомлення про місце розташування ПС, бічні межі FIR, або CTA, які неможливо чітко відобразити на одній карті, повинні передбачатися інші (окремі) карти.

3. Район картографування і масштаб:

1) у зв’язку з різним ступенем насиченості даних в окремих районах, єдиний масштаб для цього типу карт не встановлюється;

2) допускається зазначення лінійного масштабу на основі середнього масштабу карти;

3) розграфку рамок листів карти рекомендується робити відповідно до щільності і схеми структури маршрутів ОПР;

4) великі розбіжності в масштабі карт сусідніх районів, на яких вказується продовження структури маршрутів, не допускаються;

5) для забезпечення безперервності навігації повинно забезпечуватися належне перекриття карт.

4. Проєкція та позначення:

1) повинна використовуватися рівнокутна проєкція (наприклад рівнокутна нормальна конічна проєкція) на якій пряма лінія приблизно відповідає ортодромії;

2) паралелі і меридіани наносяться з відповідними інтервалами;

3) градуювальні штрихи наносяться уздовж окремих паралелей і меридіанів з постійними інтервалами;

4) на кожному листі вказується серія і номер карти.

5. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водойм, великих озер і рік, якщо вони не заважають сприйняттю іншої, більш властивої для призначення карти інформації;

2) у кожному чотирикутнику, що утворений паралелями і меридіанами, вказується АМА. Чотирикутники, утворені паралелями і меридіанами, як правило відповідають цілому градусу широти і довготи. Незалежно від масштабу карти, що використовується, АМА відноситься до відповідного чотирикутника;

3) у випадках коли карти не орієнтовані на північне направлення істинного меридіану, це повинно позначатися та вказуватися вибране орієнтування.

6. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) на карті наносяться ізогони і вказується дата інформації про VAR;

2) на карті позначаються VAR, лінії шляху і радіали.

Якщо для ділянок RNAV додатково наводяться істинні значення пеленгів і ліній шляху, вони вказуються в дужках з точністю до 0,1°, наприклад 290° (294,9°Т);

3) у тих випадках коли пеленги, лінії шляху або радіали надаються з орієнтування на північне направлення істинного або умовного меридіану, це вказується на карті.

При використанні північного направлення умовного меридіану наводиться опорний умовний меридіан.

7. Аеронавігаційні дані:

1) на карті:

вказуються всі цивільні AD, що використовуються міжнародною цивільною авіацією і на яких можна здійснювати заходження на посадку за приладами. Допускається нанесення інших AD;

наносяться і позначаються Р-зони, R-зони, D-зони та Т-зони, що відносяться до даного шару повітряного простору, із зазначенням їхніх вертикальних меж;

2) система обслуговування повітряного руху:

на карті повинні вказуватися компоненти встановленої системи ОПР:

радіонавігаційні засоби, що пов’язані з ОПР, з позначенням їх назв, частот і географічних координат у градусах, хвилинах і секундах (точність координат міститься у Dос 8697 ІСАО «Aeronautical Chart Manual»);

у відношенні DME - додатково перевищення передавальної антени DME з точністю до 30 метрів (100 футів);

встановлений повітряний простір, включаючи бічні і вертикальні межі та відповідний клас повітряного простору;

всі маршрути ОПР для польоту за маршрутом, включно індекси маршрутів, шляховий кут в обох напрямках уздовж кожної ділянки маршрутів з точністю до найближчого градуса і там де введено позначення навігаційної(их) специфікації(й), включно будь-які обмеження і напрямок потоку повітряного руху;

всі основні точки, що визначають маршрути ОПР і не позначені за місцем розташування радіонавігаційного засобу, з позначенням їхніх кодових найменувань і географічних координат у градусах, хвилинах і секундах;

у відношенні точок маршруту, що визначають маршрути зональної навігації VOR/DME, додатково:

позначення місця розташування і радіочастоту опорного VOR/DME;

пеленг із точністю до 0,1° і відстань від опорного VOR/DME з точністю до 0,2 кілометри (0,1 морської милі), якщо точка маршруту не збігається з його місцем розташування;

зазначення всіх контрольних пунктів для обов’язкової передачі повідомлень і «за запитом» та контрольних пунктів ОПР/МЕТ;

відстані з точністю до найближчого кілометра або морської милі між основними точками, що представляють собою поворотні або контрольні пункти;

на карті вказується загальна відстань між радіонавігаційними засобами;

точки перемикання на ділянках маршруту, які визначаються за допомогою всеспрямованих ОВЧ-радіомаяків, з позначенням відстаней до навігаційних засобів з точністю до найближчого кілометра або морської милі;

якщо на карті існують точки перемикання, встановлені у середині між двома навігаційними засобами, або перемикання двох радіалів, коли змінюється направлення маршрутів між цими засобами, не обов’язково позначати їх для кожної ділянки маршруту;

верхні або нижні межі маршрутів ОПР або МЕА на маршрутах ОПР з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення;

засоби радіозв’язку з зазначенням їхніх каналів, і за необхідності адреси підключення і номер в системі мовного супутникового зв’язку (SATVOICE);

3) додаткова інформація включає:

елементи маршрутів вильоту і прибуття, схем очікування в районах AD, якщо вони не вказані на карті району, карті SID або на карті STAR;

маршрути вильоту, які, як правило, починаються в кінці RWY, а маршрути прибуття, як правило, закінчуються в точці, де починається заходження на посадку за приладами;

за необхідності, там де це передбачено, на карті вказуються райони установки шкали висотоміра.

8. Карта району - ІСАО

1. Призначення:

1) дана карта містить АНІ, яка допомагає льотному екіпажу виконувати політ за приладами на наступних етапах:

перехід від польоту за маршрутом до етапу заходження на посадку на AD;

перехід від етапу зльоту/виходу на друге коло до польоту за маршрутом;

польоти в районах зі складними маршрутами ОПР або складною структурою повітряного простору;

2) для цілей, що викладені у пункті 1 цієї глави, може бути використана карта або вставка на маршрутній карті.

2. Наявність:

1) дана карта надається, коли маршрути ОПР або вимоги до повідомлень про місце розташування є складними і не можуть бути належним чином зазначені на ній;

2) якщо для ПС, які прибувають і відлітають, встановлюються різні маршрути ОПР та різні вимоги до повідомлень про місце їх розташування, та які неможливо досить чітко відобразити на одній карті, передбачаються окремі карти.

3. Район картографування і масштаб:

1) район, який зображується на кожній карті, включає точки, що чітко визначають маршрути вильоту і прибуття;

2) карта складається в масштабі із зазначенням лінійного масштабу.

4. Проєкція та позначення:

1) для побудови карти використовується рівнокутна проєкція, на якій пряма лінія приблизно відповідає ортодромії;

2) паралелі і меридіани наносяться з відповідними інтервалами;

3) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами вздовж ліній внутрішньої рамки;

4) на кожній карті вказується назва повітряного простору, що зображується.

5. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водойм, великих озер і рік, якщо вони не заважають сприйманню іншої, більш властивої для призначення карти, інформації;

2) для підвищення поінформованості щодо ситуації в районах з важливими, з погляду експлуатації, особливостями рельєфу, всі його елементи висотою більше 300 метрів (1000 футів) над перевищенням основного AD зображуються за допомогою згладжених горизонталей із зазначенням їхніх значень і використанням тональної гіпсометрії в коричневому кольорі. Відповідні висотні відмітки, включаючи максимальне перевищення в межах кожного району, що обкреслений верхньою горизонталлю, зазначаються чорним кольором. Крім цього, на карті вказуються перешкоди;

3) для початку використання тональної гіпсометрії може бути обрана наступна, з великим значенням, прийнятна горизонталь, яка нанесена на основних топографічних картах та позначає елементи рельєфу висотою 300 метрів (1000 футів) над перевищенням основного аеродрому;

4) інформація про відповідні висотні відмітки і перешкоди, що наносяться на карту, надається фахівцями, які відповідальні за розрахунок і складання схем у районі AD.

6. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) вказується середнє VAR району, який зображений на карті, з точністю до найближчого градуса;

2) на карті позначаються магнітні пеленги, лінії шляху і радіали.

7. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

вказуються всі AD, які впливають на систему маршрутів у районі даного AD. За необхідністю, позначається індекс розташування RWY;

наносяться Р-зони, R-зони, D-зони та Т-зони із зазначенням їх позначень і вертикальних меж.

2) мінімальні абсолютні висоти польоту в зоні:

АМА вказуються в межах квадратів, утворених паралелями та меридіанами;

чотирикутники, що утворюються паралелями і меридіанами, відповідають цілому градусу широти і довготи. АМА відноситься до відповідного чотирикутнику незалежно від масштабу карти, яка використовується;

3) системи обслуговування повітряного руху:

на карті повинні вказуватися компоненти встановленої системи ОПР;

компоненти встановленої системи ОПР, повинні включати:

радіонавігаційні засоби, які пов’язані з системою ОПР, із зазначенням їх назв, позначень, частот і географічних координат у градусах, хвилинах і секундах (точність координат наведена в Dос 8697 «Aeronautical Chart Manual»);

у відношенні DME - додатково перевищення передавальної антени DME з точністю до 30 мет-рів (100 футів);

AD радіозасоби, що необхідні для вильоту та прибуття, а також для польоту в зоні очікування;

бічні та вертикальні межі всього встановленого повітряного простору, а також відповідний клас повітряного простору;

позначення навігаційної(их) специфікації(й), включно будь-які обмеження, якщо вони встановлені;

схеми очікування і маршрути в районі AD з індексами маршрутів і шляховий кут уздовж кожної ділянки повітряних трас і маршрутів, що запропоновані у районі AD, з точністю до найближчого градуса;

всі основні точки, що визначають маршрути в районі AD і не позначені за місцем розташування радіонавігаційного засобу, із зазначенням їхніх кодових найменувань і географічних координат у градусах, хвилинах і секундах (точність координат наведена в Dос 8697 «Aeronautical Chart Manual»);

у відношенні точок маршруту, що визначають маршрути зональної навігації VOR/DME, додатково:

позначення місця розташування і радіочастота опорного VOR/DME;

пеленг з точністю до 0,1° і відстань від опорного VOR/DME з точністю до 0,2 кілометри (0,1 морської милі), якщо точка маршруту не збігається з його місцем розташування;

зазначення всіх контрольних пунктів для обов’язкової передачі повідомлень і «за запитом»;

відстані з точністю до найближчого кілометра або морської милі між основними точками, що представляють собою поворотні або контрольні пункти;

точки перемикання на ділянках маршруту, що визначаються за допомогою всеспрямованих ДВЧ-радіомаяків, з зазначенням відстаней до радіонавігаційних засобів з точністю до найближчого кілометра або морської милі;

MEA ОПР з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення;

чітко позначені встановлені мінімальні радіолокаційні абсолютні висоти, з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення;

обмеження за швидкістю в зоні і за рівнем/абсолютною висотою, якщо вони встановлені;

засоби радіозв’язку з зазначенням їхніх частот;

засоби радіозв’язку з зазначенням їхніх каналів та, за необхідності, адреса підключення і номер SATVOICE;

зазначення основних точок «flyover».

У випадку перенасичення карти, може надаватись окрема карта мінімальних радіолокаційних абсолютних висот. При цьому зазначені вище мінімальні радіолокаційні абсолютні висоти не повинні повторюватись на карті району.

9. Карта стандартного вильоту за приладами (SID) - ІСАО

1. Призначення та наявність:

1) карта SID забезпечує льотний екіпаж інформацією, яка дає йому можливість виконувати положення встановленого стандартного маршруту вильоту за приладами від етапу зльоту до етапу польоту за маршрутом.

Примітка 1. Положення, що визначають позначення стандартних маршрутів вильоту, наводяться в додатку 3 додатка 11 «Air Traffic Services» до Конвенції, інструктивний матеріал, пов’язаний з встановленням таких маршрутів, міститься в Doc 9426 «Air Traffic Services Planning Manual».

Примітка 2. Положення, що визначають критерії висоти прольоту перешкод, а також докладний опис мінімальної підлягає опублікуванню інформації, містяться в частині II тому II РАNS-ОРS, DОС 8168 «Procedures for Air Navigation Services. Aircraft Operations»;

2) дана карта надається в усіх випадках, коли стандартний маршрут вильоту за приладами встановлений і його неможливо чітко вказати на карті району.

2. Район картографування і масштаб:

1) район картографування є достатнім для зазначення точки, в якій починається маршрут вильоту, а також основної точки, яка обговорена і у якій може бути розпочатий етап польоту за маршрутом уздовж установленого маршруту ОПР. Маршрут вильоту зазвичай починається в кінці RWY;

2) карта виконується в масштабі на якій вказується географічний масштаб;

3) якщо карта виконана не в масштабі, то приводитися примітка «НЕ У МАСШТАБІ» і умовний знак відсутності масштабу на лінії шляху та інших деталях карти, які мають надто великі розміри для зазначення їх в масштабі.

3. Проєкція:

1) для побудови карти використовується рівнокутна проєкція, на якій пряма лінія приблизно відповідає ортодромії;

2) якщо карта виконана в масштабі, паралелі і меридіани наносяться на карту з прийнятними інтервалами;

3) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами у відповідних місцях уздовж ліній внутрішньої рамки карти.

4. Позначення:

1) на кожній карті вказується назва міста, населеного пункту або район, який обслуговується даним AD, найменування AD й позначення стандартних маршрутів вильоту за приладами;

2) інформація про позначення стандартних маршрутів вильоту за приладами надається фахівцями, які відповідальні за розрахунок і складання схем у районі AD.

5. Техногенне середовище і топографія:

1) якщо карта виконана в масштабі, на неї наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водних ресурсів, великих озер і рік, якщо вони не заважають сприйняттю іншої, більш властивої для призначення карти, інформації;

2) для підвищення інформованості про обстановку в районах з істотними особливостями рельєфу, карта має бути виконана в масштабі, а також, всі елементи рельєфу висотою більше 300 метрів (1000 футів) над перевищенням AD зображуються за допомогою згладжених горизонталей із зазначенням їхніх значень і використанням тональної гіпсометрії в коричневому кольорі;

3) відповідні висотні відмітки, включаючи максимальне перевищення в межах кожного району, що обкреслений верхньою горизонталлю, вказуються в чорному кольорі. На карті також вказуються перешкоди;

4) для початку використання тональної гіпсометрії може бути обрана наступна, з більшим значенням горизонталь, яка нанесена на основних топографічних картах, і яка позначає елементи рельєфу висотою 300 метрів (1000 футів) над перевищенням основного AD;

5) інформація про відповідні висотні відмітки і перешкоди, що наносяться на карту, надається фахівцями, які відповідальні за складання карт.

6. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) на карті вказується VAR з точністю до найближчого градуса, яке використовується при визначенні магнітних пеленгів, ліній шляху і радіалів;

2) пеленги, лінії шляху і радіали являються магнітними. Якщо для ділянок RNAV додатково приводяться істинні значення пеленгів та ліній шляху, вони вказуються в дужках з точністю до 0,1°, наприклад 290° (294,9°Т);

3) якщо пеленги, лінії шляху або радіали приводяться з орієнтуванням на північний напрямок істинного або умовного меридіана, про це вказується на карті. У випадку використання північного напрямку умовного меридіана приводиться опорний умовний меридіан.

7. Аеронавігаційні дані:

1) AD вильоту позначається зображенням схеми розташування RWY.

Вказуються або позначаються всі AD, що впливають на запропонований стандартний маршрут вильоту за приладами. У разі потреби, вказується розташування RWY на AD;

2) P-зони, R-зони, D-зони та Т-зони, що можуть вплинути на виконання схем польоту, вказуються зі своїми позначеннями і вертикальними межами;

3) мінімальна абсолютна висота в секторі:

на карту наноситься встановлена мінімальна абсолютна висота в секторі з чітким зазначенням сектора, до якого вона відноситься (межі сектору встановлюються відповідно до Doc. 8168 ІСАО «Aircraft Operations, Volume II Construction of Visual and Instrument Flight Procedures»);

якщо мінімальна абсолютна висота в секторі не встановлена, карта виконується в масштабі і АМА вказуються в межах квадратів, утворених паралелями і меридіанами. АМА також вказуються в тих частинах карти, які не охоплюються сектором, в якому встановлена мінімальна абсолютна висота;

4) система ОПР:

на карті вказуються компоненти відповідної системи ОПР, що встановлена, та включають такі дані:

графічний опис кожного стандартного маршруту вильоту за приладами, включно:

для схем вильоту, розроблених спеціально для вертольотів, позначення «кат. Н» наноситься на горизонтальну проекцію карти вильоту;

індекс маршруту;

основні точки, що визначають маршрут;

лінію шляху або радіал уздовж кожної ділянки маршруту з точністю до найближчого градуса;

відстань між основними точками з точністю до найближчого кілометра або морської милі;

МОСА на маршруті або його ділянках, абсолютні висоти, які передбачені схемою, з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення, а також обмеження у відношенні до ешелонів польоту, якщо такі встановлені;

якщо карта виконана у масштабі і при вильоті забезпечується радіолокаційне наведення, чітко позначаються встановлені мінімальні радіолокаційні абсолютні висоти векторіння з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення;

радіонавігаційні засоби, які пов’язані з маршрутами, включно:

якщо радіонавігаційний засіб використовується для звичайної навігації:

найменування відкритим текстом;

позначення;

код Морзе;

частоту;

географічні координати в градусах, хвилинах і секундах (точність координат наведена в Dос 8697 ІСАО «Aeronautical Chart Manual»);

для DME - канал і перевищення передавальної антени DME з точністю до 30 метрів (100 футів);

якщо радіонавігаційний засіб використовується в якості основної точки для зональної навігації:

найменування відкритим текстом;

позначення;

основні точки, які не позначають місцезнаходження радіонавігаційного засобу, включно:

якщо основна точка використовується для звичайної навігації:

кодове найменування;

географічні координати в градусах, хвилинах і секундах;

пеленг, з точністю до 0.1° від опорного радіонавігаційного засобу;

відстань з точністю до 0,2 кілометру (0,1 морських милі) від опорного радіонавігаційного засобу;

позначення опорного радіонавігаційного засобу;

якщо основа точка використовується для зональної навігації:

кодове найменування;

схеми польоту в зоні очікування, що використовуються;

абсолютну/відносну висоту переходу з точністю до найближчих 300 метрів або 1000 футів з округленням до більшого значення;

місце розташування й відносну висоту перешкод, які наближуються при польоті і які виступають за поверхню позначення перешкод (OIS). При наявності таких перешкод, які виступають за OIS і які не враховувались при розрахунку градієнта схеми, що опублікований, дається відповідна примітка.

Детальні положення щодо нанесення перешкод, що виступають за поверхню OIS, на карту та визначення їх впливу на процедури ППП містяться в Dос 8168 PANS-OPS «Aircraft Operations»;

обмеження по швидкості в зоні в тому випадку, якщо вони встановлені.

Ця інформація може зазначатися спільно з висотою переходу, якщо простір карти це не дозволяє інформація зазначається у вигляді окремої примітки всередині лінії рамки карти;

позначення навігаційної(их) специфікації(й), включно будь-які обмеження, якщо вони встановлені;

усі контрольні пункти для обов’язкової передачі повідомлень і повідомлень «за запитом»;

правила радіозв’язку, включають:

позивний(і) органу(ів) ОПР;

частоту і, за необхідності, номер SATVOICE;

за необхідності, введення даних прийомовідповідачів;

зазначення основних точок «flyover»;

5) вимоги, що пов’язані з аеронавігаційною базою даних:

відповідні дані, які забезпечують кодування аеронавігаційної бази даних, публікуються відповідно до пункту 2.1. глави 2 розділу 5 частини III тому II Dос 8168 ІСАО PANS-OPS «Aircraft Operations» на зворотній стороні карти або на окремому листі з належними посиланнями;

дані надаються фахівцями, що розробляють схеми.

10. Карта стандартного прибуття за приладами (STAR) - ІСАО

1. Призначення:

1) дана карта забезпечує льотний екіпаж інформацією, яка дає йому можливість слідувати встановленим стандартним маршрутом прибуття за приладами;

2) маршрут прибуття починається від заданої точки на етапі польоту за маршрутом і завершується в точці, де починається заходження на посадку за приладам

3. Наявність:

1) дана карта повинна надаватися в усіх випадках, коли стандартний маршрут прибуття за приладами встановлений і його неможливо вказати досить чітко на карті району;

2) видання карти потребує спільної роботи спеціаліста по схемах ОПР і картографа.

3. Район картографування і масштаб:

1) район картографування є достатнім для зазначення точок, у яких закінчується етап польоту за маршрутом і починається етап заходження на посадку;

2) карта виконується в масштабі;

3) якщо карта виконується в масштабі, вказується географічний масштаб;

4) якщо карта виконується не в масштабі, то зазначається примітка «НЕ У МАСШТАБІ» та умовний знак відсутності масштабу на лініях шляху та інших деталях карти, які мають досить великі розміри для відображення їх в масштабі.

4. Проєкція:

1) для побудови карти використовується рівнокутна проєкція, на якій пряма лінія приблизно відповідає ортодромії;

2) в тому випадку, коли карта виконана в масштабі, паралелі та меридіани наносяться на карту з прийнятними інтервалами;

3) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами уздовж ліній внутрішньої рамки карти.

5. Позначення:

1) на кожній карті вказується назва міста, населеного пункту або району, який обслуговується даним AD, найменування AD й позначення стандартного (их) маршрута(ів) прибуття за приладами;

2) інформація про позначення стандартних маршрутів прибуття за приладами надається фахівцями, які відповідальні за розрахунок і складання схем у районі AD.

6. Техногенне середовище і топографія:

1) якщо карта виконана в масштабі, на неї наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водойм, у т. ч. великих озер і рік, якщо вони не заважають сприйняттю іншої, більш властивої для призначення карти, АНІ;

2) для підвищення інформованості про обстановку в районах з важливими особливостями рельєфу, всі елементи рельєфу висотою більше 300 метрів (1000 футів) над перевищенням AD зображуються за допомогою згладжених горизонталей із зазначенням їхніх значень та використанням тональної гіпсометрії в коричневому кольорі.

3) відповідні висотні відмітки, включаючи максимальне перевищення в межах кожного району, що обкреслений верхньою горизонталлю, вказуються чорним кольором. На карті також вказуються перешкоди;

4) для початку використання тональної гіпсометрії може бути обрана наступна, з великим значенням, прийнятна горизонталь, яка нанесена на основних топографічних картах, і яка позначає елементи рельєфу висотою 300 метрів (1000 футів) над перевищенням основного AD;

5) інформація про відповідні висотні відмітки і перешкоди, що наносяться на карту, надається фахівцями, які відповідальні за розрахунок і складання схем у районі AD.

7. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) на карті вказується VAR з точністю до найближчого градуса, яке використовується при визначенні магнітних радіалів, пеленгів, ліній шляху;

2) пеленги, лінії шляху і радіали являються магнітними, за виключенням випадків, передбачених у підпункті 3 цього пункту.

Якщо для ділянок RNAV додатково приводяться істинні значення пеленгів і ліній шляху, вони вказуються в дужках із точністю до 0,1°, наприклад 290° (294,9°T);

3) якщо пеленги, лінії шляху або радіали приводяться з орієнтуванням на північний напрямок істинного або умовного меридіана, про це вказується на карті. У випадку використання північного напрямку умовного меридіану повинен наводитись опорний умовний меридіан.

8. Аеронавігаційні дані:

1) аеродром:

AD посадки позначається зображенням схеми розташування RWY;

позамасштабним умовним знаком AD вказуються або позначаються всі AD, що впливають на запропонований стандартний маршрут прибуття за приладами. За необхідністю, вказується і розташування RWY на AD;

2) P-зони, R-зони, D-зони та Т-зони наводяться зі своїми позначеннями і вертикальними межами;

3) мінімальна абсолютна висота в секторі:

на карту наноситься встановлена мінімальна абсолютна висота в секторі з чітким зазначенням сектора, до якого вона відноситься. Межі сектору встановлюються відповідно до Doc. 8168 ІСАО «Aircraft Operations, Volume II Construction of Visual and Instrument Flight Procedures»;

якщо мінімальна абсолютна висота в секторі не встановлена, карта виконується в масштабі, а мінімальні абсолютні висоти польоту в зоні вказуються в межах квадратів, утворених паралелями і меридіанами.

Мінімальні абсолютні висоти польоту в зоні також вказуються у тих частинах карти, які не охоплюються сектором, в якому встановлена мінімальна абсолютна висота;

чотирикутники, що утворюються паралелями і меридіанами відповідають половині градусу широти і довготи. AMA відноситься до відповідного чотирикутника незалежно від масштабу карти, яка використовується;

4) система ОПР:

на карті вказуються наступні компоненти встановленої системи ОПР:

графічний опис кожного стандартного маршруту прибуття за приладами, включно:

індекс маршруту;

основні точки, що визначають маршрут;

лінію шляху або радіал уздовж кожної ділянки маршруту з точністю до найближчого градуса;

відстань між основними точками з точністю до найближчого кілометра або морської милі;

MOCA на маршруті або його ділянках, абсолютні висоти, які передбачені схемою, з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення, а також обмеження у відношенні до ешелонів польоту, якщо такі встановлені;

чітко позначені встановлені мінімальні радіолокаційні абсолютні висоти з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення, якщо карта виконана в масштабі та при прибутті забезпечується радіолокаційне наведення;

радіонавігаційний(і) засіб(оби), які пов’язані з маршрутом(ами), включно:

якщо радіонавігаційний засіб використовується для звичайної навігації:

найменування відкритим текстом;

позначення;

код Морзе;

частоту;

географічні координати в градусах, хвилинах і секундах;

для DME - канал і перевищення передавальної антени DME з точністю до 30 метрів (100 футів);

якщо радіонавігаційний засіб використовується в якості основної точки для зональної навігації, включно:

найменування відкритим текстом;

позначення;

основні точки, які не позначають місцезнаходження радіонавігаційного засобу, включно:

якщо основна точка використовується для звичайної навігації:

кодове найменування;

географічні координати в градусах, хвилинах і секундах;

пеленг, з точністю до 0.1° від опорного радіонавігаційного засобу;

відстань з точністю до 0,2 кілометру (0,1 морських милі) від опорного радіонавігаційного засобу;

позначення опорного радіонавігаційного засобу;

якщо основа точка використовується для зональної навігації:

кодове найменування;

схеми польоту в зоні очікування, що використовуються;

абсолютну/відносну висоту переходу з точністю до найближчих 300 метрів або 1000 футів з округленням до більшого значення;

обмеження по швидкості в зоні, якщо вони встановлені;

позначення навігаційної(их) специфікації(й), включно будь-які обмеження, якщо вони встановлені;

усі контрольні пункти для обов’язкової передачі повідомлень і повідомлень «за запитом»;

правила радіозв’язку, включно:

позивний(і) органу(ів) ОПР;

частоту і, за необхідності, номер SATVOICE;

за необхідності, введення даних прийомовідповідачів;

зазначення основних точок «flyover»;

для схем прибуття та заходження на посадку за приладами, розроблених спеціально для вертольотів, позначення «кат. Н» наноситься на горизонтальну проекцію карти прибуття;

5) вимоги, що пов’язані з аеронавігаційною базою даних:

відповідні дані, які забезпечують кодування аеронавігаційної бази даних, публікуються відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу 5 частини III тому II Dос 8168 ІСАО PANS-OPS «Aircraft Operations» на зворотній стороні карти або на окремому листі з належними посиланнями.

Дані надаються фахівцями, які розробляють схеми.

11. Карта заходження на посадку за приладами - ІCАО

1. Призначення:

1) карта такого типу забезпечує льотні екіпажі інформацією, яка дозволяє їм виконувати політ відповідно до затвердженої схеми заходження на посадку за приладами на RWY призначення, включно вихід на друге коло;

2) у відповідних випадках карта також надає інформацію для виконання польоту по встановленій схемі польоту в зоні очікування;

3) докладні критерії встановлення схем заходження на посадку за приладами та інформація про роздільну здатність щодо відповідних абсолютних/відносних висот містяться у PANS-OPS Dос 8168 ІСАО «Aircraft Operations».

2. Наявність:

1) дані карти надаються для всіх AD, які використовуються міжнародною цивільною авіацією, де встановлений порядок заходження на посадку за приладами;

2) для кожної схеми точного заходження на посадку, передбачається окрема карта заходження на посадку за приладами;

3) для кожної схеми неточного заходження на посадку також передбачається окрема карта заходження на посадку за приладами;

4) одна карта схеми точного або неточного заходження на посадку може бути передбачена із зображенням на ній більше ніж однієї схеми заходження на посадку у випадку коли схеми на ділянках проміжного заходження на посадку, кінцевого заходження на посадку і виходу на друге коло є ідентичними;

5) якщо значення лінії шляху, часу або абсолютної висоти відрізняються в залежності від типу ПС, але не на кінцевій ділянці схеми заходження на посадку за приладами, і перелік таких розходжень на одній карті може викликати двояке тлумачення, передбачається більше, ніж одна карта.

Категорії ПС вказані в главі 1 частини III тому II PANS-OPS Dос 8168 ІСАО «Aircraft Operations»;

6) дані карти оновлюються в кожному випадку, коли інформація, яка необхідна для безпечного виконання польотів, втрачає свою актуальність.

3. Район картографування і масштаб:

1) район картографування включає всі ділянки схеми заходження на посадку за приладами та додаткові зони, які можуть бути необхідні для даного типу заходження на посадку;

2) обраний масштаб повинен забезпечувати оптимальну читабельність карти відповідно до:

зазначеного на ній порядку заходження на посадку;

розміру листа.

3) на карті вказуються масштаби;

4) якщо не зазначений масштаб карти, вказується коло дальності з радіусом 20 кілометрів (10 морських миль) з центром, який відповідає DME, що розташований на аеродромі або поблизу його, або, якщо немає відповідного DME, з центром у КТА. Значення радіуса вказується на карті на лінії кола;

5) розмір карти повинен складати 210 × 148 міліметра (8,27 × 5,82 дюйма).

4. Проєкція:

1) для побудови карти використовується рівнокутна поліконічна проєкція, на якій пряма лінія приблизно відповідає ортодромії;

2) градуювальні штрихи координатної сітки наносяться уздовж ліній внутрішньої рамки карти з відповідними інтервалами, які обумовлені в залежності від масштабу карти.

5. Позначення:

1) на кожній карті вказується назва міста, населеного пункту або району, який обслуговується даним AD, найменування AD й позначення схеми заходження на посадку за приладами;

2) інформація про позначення стандартних маршрутів прибуття за приладами надається фахівцями, які відповідальні за розрахунок і складання схем у районі AD.

6. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наноситься інформація про штучні споруди і топографію, які необхідні для безпечного виконання схеми заходження на посадку за приладами, включаючи вихід на друге коло, польоту за відповідною схемою очікування і схемою візуального маневрування (польоту по колу), якщо це визначено. Топографічна інформація супроводжується пояснювальними надписами за необхідності, та для полегшення її розуміння і, як мінімум, позначаються межі ділянок земної поверхні та контури великих водойм;

2) елементи рельєфу відображаються найбільш підходящим методом з урахуванням конкретних характеристик перевищень у даному районі;

3) всі елементи рельєфу, висота яких сягає понад 150 метрів (500 футів) над перевищенням AD, зображуються за допомогою згладжених горизонталей із зазначенням їх значень та використанням тональної гіпсометрії в коричневому кольорі коли:

у районах, де висота елементів рельєфу місцевості більше 1200 метрів (4000 футів) над перевищенням AD, в межах району картографування, або 600 метрів (2000 футів) в межах 11 кілометрів (6 миль) від КТА;

градієнт схеми кінцевого етапу заходження на посадку або виходу на друге коло крутіше оптимального через умови місцевості;

4) крім цього, чорним кольором зображуються відповідні висотні відмітки, включаючи максимальне перевищення в межах кожного району, окресленого верхньою горизонталлю;

5) для початку використання тональної гіпсометрії може бути обрана наступна, з великим значенням, прийнятна горизонталь, яка нанесена на основних топографічних картах, та позначає елементи рельєфу висотою 150 метрів (500 футів) над перевищенням AD;

6) у районах, де висота елементів рельєфа менша за вищезазначені норми або градієнт схеми кінцевого етапу заходження на посадку, або виходу на друге коло більше оптимального, всі елементи рельєфу висотою більшою за 150 метрів (500 футів) над перевищенням AD відображаються за допомогою згладжених горизонталей із зазначенням їх значень і використанням тональної гіпсометрії в коричневому кольорі;

7) чорним кольором варто вказувати відповідні висотні відмітки, включно максимальне перевищення в межах кожного району, окресленого верхньою горизонталлю;

8) для початку використання тональної гіпсометрії може бути вибрана прийнятна горизонталь, що нанесена на основних топографічних картах, яка позначає елементи рельєфу висотою більше за 150 метрів (500 футів) над перевищенням AD;

9) інформація про відповідні висотні відмітки і перешкоди, що наносяться на карту, надається фахівцями, які відповідальні за розрахунок і складання схем у районі аеродрому.

8. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) на карті вказується VAR з точністю до найближчого градуса, яке використовується при визначенні магнітних пеленгів, ліній шляхів і радіалів;

2) на карті позначаються магнітні пеленги, лінії шляху і радіали.

Якщо для ділянок RNAV додатково приводяться істинні значення пеленгів і ліній шляху, вони вказуються в дужках з точністю до 0,1°, наприклад 290° (294,9°T);

3) якщо пеленги, лінії шляху або радіали приводяться з орієнтуванням на північний напрямок істинного або умовного меридіану, про це зазначається на карті. У випадку використання північного напрямку умовного меридіану приводиться опорний умовний меридіан.

9. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

всі AD, характерні ознаки яких помітні з повітря, позначаються відповідним умовним знаком. Позначення залишених AD супроводжується написом «залишений»;

схема RWY приводиться для наочності в досить великому масштабі для наступних AD:

на якому застосовується даний порядок;

які впливають на схему повітряного руху, або розташованих таким чином, що за несприятливих погодних умов вони можуть бути прийняті за AD призначення;

перевищення AD вказується на видному місці карти з точністю до найближчого метра або фута;

на карті вказується перевищення порога RWY або, у відповідних випадках, найбільше значення перевищення зони приземлення з точністю до найближчого метра або фута;

2) на виді в плані карти вказуються перешкоди:

інформація про відповідні перешкоди надається фахівцями з розробки схем у районі AD;

якщо одна або декілька перешкод є визначальним фактором вибору ОСА/ОСН, дані перешкоди повинні бути позначені;

перевищення верхньої точки перешкод вказується з точністю до одного метра або одного фута (округлення виконується в бік завищення значення перевищення). При позначенні висот перешкод на карті їх величини варто вказувати в дужках;

при позначенні висот перешкод відносно іншого початкового рівня, а не відносно середнього рівня моря, за початковий рівень відліку приймається перевищення AD. В тих випадках, коли на AD з обладнаними RWY величина перевищення порогу на 2 метри (7 футів) менше величини перевищення AD, за початковий рівень відліку приймається перевищення порогу RWY, на який здійснюється заходження на посадку за приладами;

у випадку використання іншого початкового рівня, крім середнього рівня моря, про це вказується на видному місці карти;

у тих випадках, коли для RWY, обладнаною для точного заходження на посадку за категорією I, не встановлена зона, вільна від перешкод, про це вказується на карті;

3) R-зони, P-зони, D-зони та Т-зони, що можуть вплинути на виконання схем польоту, вказуються зі своїми позначеннями і вертикальними межами;

4) засоби радіозв’язку і навігаційні засоби:

на карті позначаються радіонавігаційні засоби, які необхідні для заходження на посадку за приладами, з позначенням їх частот, позначень і характеристик наведення по лінії шляху, у разі наявності.

Якщо на лінії шляху кінцевої ділянки заходження на посадку розташовано кілька станцій, на карті чітко позначається засіб, який має бути використаний для наведення по лінії шляху. За можливості з карти заходження на посадку виключаються засоби, що не використовуються для зображення схеми;

якщо радіонавігаційний засіб використовується, як основна точка для RNAV, вказується тільки його найменування відкритим текстом і позначення;

на карту наносяться:

контрольна точка початкового етапу заходження на посадку (IAF);

контрольна точка проміжного етапу заходження на посадку (IF);

контрольна точка кінцевого етапу заходження на посадку (або точка кінцевого етапу заходження на посадку для схеми заходження на посадку за ILS), точка виходу на друге коло (MAPt);

інші необхідні контрольні точки або точки, що входять у схему;

якщо контрольна точка кінцевого етапу заходження на посадку (або точка кінцевого етапу заходження на посадку для схеми заходження на посадку за ILS) використовується для звичайної навігації, вона повинна зазначатися з її географічними координатами в градусах, хвилинах і секундах;

на карту наносяться або вказуються:

радіонавігаційні засоби, що можуть використовуватись при виході на запасний AD, з позначенням їхніх характеристик наведення по лінії шляху, якщо вони є в наявності;

частоти і позивні засоби радіозв’язку, які необхідні для виконання заходження на посадку за приладами;

з точністю до найближчого кілометра або морської милі відстань до AD від кожного радіонавігаційного засобу, який використовується на кінцевому етапі заходження на посадку, якщо ці дані необхідні для заходження на посадку за приладами;

якщо жоден з засобів наведення по лінії шляху не вказує пеленг на AD, він також позначається на карті з точністю до найближчого градуса;

5) мінімальна абсолютна висота в секторі або абсолютна висота прибуття в район AD, яка визначена органом, відповідальним за подання даної інформації, вказується на карті з чітким позначенням сектора, до якого вона відноситься;

6) відображення лінії шляху схеми:

вид у плані містить наступну інформацію, яка зображується такими способами:

лінія шляху при заходженні на посадку - за допомогою суцільної лінії з стрілками, що вказують напрямок польоту;

лінія шляху при виході на друге коло - за допомогою пунктирної лінії з стрілками;

будь-яка додаткова лінія шляху схеми, яка не зазначена вище,- за допомогою точкового пунктиру і стрілок;

пеленги, лінія шляху, радіали з точністю до найближчого градуса, а відстані з точністю до найближчих двох десятих часток кілометра або десятих часток морської милі;

за відсутності радіозасобів наведення по лінії шляху вказується магнітний пеленг на AD (з точністю до найближчого градуса) від радіонавігаційних засобів, які використовуються на кінцевому етапі заходження на посадку;

межі будь-якого сектора, у якому забороняється візуальне маневрування (політ по колу);

у визначених випадках, схема польоту в зоні очікування і мінімальна абсолютна/відносна висота польоту в зоні очікування, що пов’язана з заходом на посадку і виходом на друге коло;

у разі необхідності, відповідні попередження, що вказуються на лицьовій стороні карти;

зазначення основних точок «flyover».

Вид у плані доповнюється відомостями про відстань до AD від кожного радіонавігаційного засобу, який використовується на кінцевому етапі заходження на посадку;

профіль зображується нижче виду в плані і включає наступну інформацію, яка зображуються такими способами:

AD у вигляді суцільного прямокутника на рівні перевищення AD;

профіль ділянки схеми заходження на посадку, суцільною лінією зі стрілками, що вказують напрямок польоту;

профіль ділянки схеми виходу на друге коло, ламаною лінією зі стрілками й описом схеми;

профіль будь-якої додаткової ділянки схеми, яка не зазначена вище пунктирною лінією зі стрілками;

пеленги, лінія шляху, радіали з точністю до найближчого градуса;

відстані, з точністю до найближчих двох десятих кілометра або однієї десятої морської милі;

абсолютні/відносні висоти, які необхідні для даних схем, включно абсолютну висоту переходу й абсолютні/відносні висоти схеми, де вони встановлені;

в обумовлених випадках, гранична відстань при виконанні стандартного розвороту з точністю до найближчого кілометра або морської милі;

для схем, у яких не дозволяється розворот на 180° дані про точку або контрольну точку проміжного етапу заходження на посадку;

лінія, що відображає у відповідних випадках перевищення AD або перевищення порогу RWY, і яка проходить по всій ширині карти, включно масштаб довжини з початком в точці знаходження порогу RWY;

відносні висоти позначення яких необхідно для схем польоту варто вказувати в дужках;

на вид в профіль варто наносити відображення профілю місцевості або мінімальної абсолютної/відносної висоти наступним чином:

профіль місцевості позначається суцільною лінією із зазначенням його найвищих перевищень, що знаходяться в основній зоні кінцевої ділянки заходження на посадку. Найвищі перевищення профілю в другорядних зонах кінцевої ділянки заходження на посадку зображуються пунктирною лінією;

мінімальні абсолютні/відносні висоти на проміжному і кінцевому ділянках заходження на посадку вказуються на окантованих затінених вставках;

для зображення профілю місцевості фактичні шаблони основної та другорядної зон кінцевої ділянки заходження на посадку надаються картографу фахівцем зі складання схем;

зображення мінімальних абсолютних/відносних висот призначене для використання на картах неточних заходжень на посадку з контрольною точкою кінцевої ділянки заходження на посадку;

7) експлуатаційні мінімуми аеродрому:

на карті вказуються експлуатаційні мінімуми AD в тому випадку, якщо вони встановлені державою;

для категорій ПС, на які розрахована схема, вказуються ОСА/ОСН.

На схемах точного заходження на посадку публікується, за необхідності, додаткова ОСА/Н для ПС категорії DL (розмах крила 65–80 метрів та/або вертикальна відстань між траєкторією коліс і антеною глісади 7–8 метрів);

8) додаткова інформація:

якщо точка початку виходу на друге коло визначається відстанню від контрольної точки кінцевого етапу заходження на посадку (далі - FAF) або засобом чи контрольною точкою і відповідною відстанню від FAF, на карті вказуються відстань з точністю до найближчих двох десятих кілометра або однієї десятої морської милі і таблиця шляхових швидкосте і часу польоту від FAF до точки виходу на друге коло;

якщо на кінцевій ділянці заходження на посадку повинний використовуватись DME, на карті публікується таблиця абсолютних/відносних висот відповідно для кожних 2 кілометрів або 1 морські милі. Таблиця не включає відстані, що будуть відповідати абсолютним/відносним висотам нижче ОСА/Н;

якщо на схемах немає потреби використовувати DME, але є зручно розташовані засоби DME, що забезпечують надання консультативних даних про профіль зниження, то на карті публікується таблиця, яка містить відомості про абсолютні/відносні висоти;

на карті також указується таблиця вертикальної швидкості зниження;

на схемах неточного заходження на посадку з FAF вказується градієнт зниження з точністю до найближчої десятої частки відсотка і у дужках кут зниження з точністю до найближчої десятої частки градуса, які використовуються на кінцевій ділянці заходження на посадку;

на схемах точного заходження на посадку і схемах заходження на посадку з вертикальним наведенням указуються висота опорної точки з точністю до найближчого 0,5 метра або фута і кут нахилу глісади/кут місця/кут траєкторії в вертикальній площині з точністю до найближчої десятої частки градуса;

якщо FAF визначається точкою кінцевого етапу заходження на посадку для ILS, то чітко обмовляється, чи застосовується вона щодо ILS, щодо відповідної схеми на основі тільки курсового радіомаяка ILS або до одного й другого.

У відношенні MLS дається точна вказівка, якщо FAF вказується в точці кінцевого етапу заходження на посадку;

у тих випадках, коли градієнт/кут зниження на кінцевій ділянці заходження на посадку любого типу схеми заходження на посадку за приладами перевищує максимальне значення, що вказане в томі II Dос 8168 ІСАО PANS-OPS «Aircraft Operations» додається попереджувальна примітка;

на карті повинна бути примітка з вказанням схем заходження на посадку, які санкціоновані для одночасних незалежних або залежних операцій. Примітка включає використані RWY, та інформацію про те чи є вони близько розташовані;

9) вимоги до бази аеронавігаційних даних:

відповідні дані, які забезпечують кодування аеронавігаційної бази даних, публікуються для схем польотів з використанням RNAV відповідно до пункту 2.3. глави 2 розділу 5 частини III тому II і для схем польотів без використання RNAV відповідно до пункту 9.4.1.3. глави 9 розділу 4 частини I тому II Dос 8168 ІСАО PANS-OPS «Aircraft Operations» на зворотній стороні карти або на окремому листі з належними посиланнями;

відповідні дані надаються фахівцями-розробниками схем.

12. Карта візуального заходження на посадку - ІСАО

1. Призначення та наявність:

1) на карті візуального заходження на посадку міститься інформація, що допомагає льотним екіпажам здійснювати перехід від етапу польоту за маршрутом/зниження до етапу заходження на посадку на задану RWY за візуальними орієнтирами;

2) карта візуального заходження на посадку надається для всіх AD, що використовуються міжнародною цивільною авіацією, на яких:

в наявності лише обмежена кількість навігаційних засобів;

відсутні засоби радіозв’язку;

відсутні аеронавігаційні карти такого AD масштабу 1 : 500 000 чи більш великого масштабу;

встановлені правила візуального заходження на посадку.

2. Масштаб:

1) для забезпечення зображення важливих елементів рельєфу і плану AD використовується великий масштаб карти;

2) рекомендований масштаб 1 : 250 000 або 1 : 200 000;

3) при наявності для даного AD карти заходження на посадку за приладами, карта візуального заходження на посадку складається в тому масштабі.

3. Формат:

1) використовується стандартний розмір карти 210 × 148 міліметрів (8,27 × 5,82 дюйма);

2) для карти доцільно використовувати декілька кольорів, обраних таким чином, щоб забезпечити найкращу читабельність карти в різних умовах освітлення.

4. Проєкція:

1) для створення карти використовується рівнокутна проєкція. На даній проєкції пряма лінія приблизно відповідає ортодромії;

2) градуювальні штрихи координатної сітки наносяться вздовж ліній внутрішньої рамки карти з відповідними інтервалами.

5. Техногенне середовище і топографія:

1) на карті вказуються назва міста або населеного пункту, який обслуговується AD, і назва цього AD;

2) на карті вказуються природні і штучні об’єкти місцевості (наприклад, стрімчаки, скелі, піщані дюни, міста, населені пункти, дороги, залізниці, окремі маяки тощо);

3) назви географічних пунктів вказуються на карті у випадку можливого виникнення двозначності щодо їх розпізнавання;

4) вказуються берегові лінії, озера, ріки і струмки;

5) рельєф позначається для щонайкращого відображення специфічних характеристик перевищень і перешкод у районі картографування;

6) якщо на карті вказуються висотні відмітки, проводиться їх ретельний відбір;

7) цифрові значення різних вихідних рівнів відліку визначаються диференційним способом.

6. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) на карті вказується VAR;

2) на карті позначаються магнітні пеленги, лінії шляху і радіали;

3) в тих випадках, коли пеленги, лінії шляху або радіали приводяться з орієнтуванням на північний напрямок істинного або умовного меридіана, то це вказується на карті. У випадку використання північного напрямку умовного меридіана приводиться опорний умовний меридіан.

7. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

всі AD позначаються по розташуванню RWY. Вказуються обмеження у відношенні напрямку посадки.

Якщо існує найменша небезпека ідентифікації двох сусідніх AD, це вказується на карті;

позначення залишених AD супроводжується написом «залишений»;

перевищення AD позначається на видному місці карти;

2) перешкоди:

на карті вказуються і позначаються перешкоди;

перевищення верхньої точки перешкод вказується з точністю до найближчого більшого значення метра або фута;

на карті вказується відносна висота перешкод над перевищенням AD;

при позначенні відносної висоти перешкод на видному місці карти вказується точка відліку висоти, а значення відносної висоти даються на карті в дужках;

3) P-зони, R-зони, D-зони та Т-зони вказуються зі своїми позначеннями і вертикальними межами;

4) встановлений повітряний простір та інформація щодо візуального заходження на посадку:

за необхідності диспетчерські зони і зони аеродромного руху наносяться з позначенням їхніх вертикальних меж і відповідного класу повітряного простору;

вказуються схеми візуального заходження на посадку, якщо такі застосовуються;

за необхідності вказуються візуальні навігаційні засоби;

вказуються місце розташування і тип систем візуальної індикації глісади з номінальним для них кутом (кутами) глісади, мінімальною висотою (висотами) рівня очей пілота над порогом RWY, коли він бачить сигнал (сигнали) «на глісаді», а якщо осьова лінія системи не паралельна осьовій лінії RWY кутом і напрямком зміщення, тобто ліворуч або праворуч;

5) за необхідності вказуються радіонавігаційні засоби, засоби радіозв’язку, а також їхні частоти і позначення.

13. Карта аеродрому/вертодрому - ІСАО

1. Призначення:

1) на даній карті міститься інформація для льотних екіпажів, яка допомагає здійснювати наземний рух ПС від місця стоянки до RWY, та від RWY до місця стояки;

2) на даній карті міститься інформація для льотних екіпажів, яка допомагає здійснювати наземний рух вертольотів:

від місця стоянки вертольоту до зони приземлення та відриву і до зони кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту;

по наземним РД і РД для руління по повітрю для вертольотів;

від зони кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту до зони приземлення і відриву та місця стоянки вертольоту;

по маршрутам для переміщення по повітрю;

3) дана карта також містить важливі експлуатаційні дані щодо AD/вертодрому.

2. Наявність, район картографування і масштаб:

1) дана карта надається для всіх AD/вертодромів, що регулярно використовуються або надаються для використання міжнародною цивільною авіацією;

2) розміри району картографування і масштаб карти забезпечують чітке відображення всіх елементів і інформації про AD/вертодром, які розміщені на карті;

3) на карті вказується лінійний масштаб.

3. Позначення:

1) на карті вказується назва міста, населеного пункту чи району, який обслуговується AD, та найменування даного AD/вертодрому;

2) вказуються стрілки істинної і магнітної півночі та магнітне схилення з точністю до найближчого градуса, а також річна зміна VAR.

4. Відомості про AD/вертодром:

1) на карту наносяться:

географічні координати контрольної точки AD/вертодрому в градусах, хвилинах і секундах (точність координат наведена в Dос 8697 ІСАО «Aeronautical Chart Manual»);

перевищення AD/вертодрому та перону (пунктів перевірки висотомірів) з точністю до найближчого метра або фута, а для неточних заходжень на посадку - також перевищення й хвиля геоїда для порогів RWY і геометричного центра зони приземлення й відриву;

перевищення й хвиля геоїда порога RWY, яка обладнана для точного заходження на посадку, геометричного центра зони приземлення й відриву й найвищої точки зони приземлення на RWY, яка обладнана для точного заходження на посадку, з точністю до найближчого 0,5 метра або фута;

всі RWY, у тому числі які споруджуються, з позначенням номера, довжини й ширини з точністю до найближчого метра, несучої здатності, зміщених порогів, КСГ, смуг, що вільні від перешкод, напрямків RWY з точністю до найближчого значення градуса стосовно магнітного меридіана, типу поверхні й маркування RWY.

Несуча спроможність може бути зазначена у вигляді таблиці на лицьовому або зворотному боці карти;

перони з місцями стоянок ПС/вертольотів та, у відповідних випадках, світлосигнальні засоби, маркування та інші засоби візуального наведення й керування, включаючи місце розташування і тип систем візуальної постановки на стоянку, тип поверхні для вертодромів і несучу спроможність або обмеження за типами ПС, якщо несуча спроможність менше несучої спроможності відповідних RWY.

Несуча спроможність або обмеження за типами ПС можуть бути зазначені у вигляді таблиці на лицьовому або зворотному боці карти;

географічні координати в градусах, хвилинах і секундах для порогів RWY, геометричного центра зони приземлення і відриву та/або порогів зони кінцевого етапу заходу на посадку і зльоту (за необхідності). Точність координат наведена в Dос 8697 ІСАО «Aeronautical Chart Manual»;

всі РД, РД для рулювання по повітрю і наземні РД для вертольотів з позначенням типу поверхні, маршрути для пересування вертольотів по повітрю з позначенням позначень, ширини, світлосигнальних засобів, маркування, включаючи місця очікування біля RWY і вогні лінії «стоп», інші засоби візуального наведення та керування, і несучу здатність або обмеження за типами ПС, якщо несуча здатність менше несучої здатності відповідних RWY.

Несуча здатність або обмеження за типами ПС можуть бути зазначені у вигляді таблиці на лицьовому або зворотному боці карти;

місцеположення небезпечних ділянок з належним нанесенням додаткової інформації, якщо такі ділянки встановлені.

Додаткова інформація щодо небезпечних ділянок може наноситись у табличній формі на лицьовому або зворотному боці карти;

географічні координати в градусах, хвилинах, секундах і сотих частках секунди для точок відповідної осьової лінії РД і місць стоянки ПС;

стандартні маршрути для ПС, що рулять, з покажчиками, якщо такі маршрути встановлені;

границі диспетчерського ОПР;

розташування точок спостереження за дальністю видимості на RWY (RVR);

система вогнів підходу й вогнів RWY;

місце розташування і тип систем візуальної індикації глісади з номінальним для них кутом (кутами) глісади, мінімальною висотою (висотами) рівня очей пілота над порогом RWY, коли він бачить сигнал (сигнали) «на глісаді», а якщо осьовий напрямок системи не паралельний осьовій лінії RWY, то кутом і напрямком зсуву, тобто вліво або вправо;

відповідні засоби зв’язку з зазначенням їх каналів, і за необхідності, адреси підключення і номер SATVOICE;

перешкоди для рулювання;

площадки обслуговування ПС і споруди, які призначені для експлуатаційних цілей;

пункт перевірки VOR і радіочастота даного засобу;

чітко позначається будь-яка частина зображуваної робочої площі, що постійно непридатна для використання ПС.

Щодо AD, які приймають літаки з закінцівками крила, що складаються, на карті вказується безпечне місце випуску заканцівки крила.

Окрім елементів, зазначених вище у пункті 1 глави 6 розділу III відносно вертодромів на карті зображуються:

тип вертодрому;

зона приземлення і відриву з позначенням розмірів з точністю до найближчого метра, ухилу, типу поверхні, несучої здатності в тонах;

зона кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту (далі - FATO) з позначенням типу, істинного пеленга з точністю до найближчого градуса, номера (якщо передбачається), довжини та ширини з точністю до найближчого метра, ухилу й типу поверхні;

зона безпеки з позначенням довжини, ширини і типу поверхні;

смуга, вільна від перешкод, для вертольотів з позначенням довжини й профілю земної поверхні;

перешкоди з позначенням їхнього типу та максимального перевищення з точністю до (найближчого більшого значення) метра або фута;

візуальні засоби для схем заходження на посадку, маркування та вогні зони кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту, а також зони приземлення й відриву;

оголошені дистанції для вертодромів (у відповідних випадках з точністю до найближчого метра), включно:

наявну злітну дистанцію;

наявну дистанцію перерваного зльоту;

наявну посадкову дистанцію.

14. Карта наземного аеродромного руху - ІСАО

1. Призначення та наявність:

1) дана карта містить інформацію, яка допомагає здійснювати наземний рух ПС до та від місць стоянки, а також розміщення на стоянці і постановку на стоянку ПС;

2) карта наземного аеродромного руху надається в тих випадках, коли через велику кількість АНІ на карті AD/вертодрому не можливо чітко вказати необхідні відомості для наземного руху ПС по РД до та від місць стоянки.

2. Район картографування і масштаб:

1) район картографування і масштаб вибираються з розрахунком, забезпечення чіткого відображення всіх елементів на карті;

2) за можливістю на карту наноситься лінійний масштаб.

3. Позначення та VAR:

1) на карті вказується назва міста або населеного пункту, який обслуговується даним AD, і назва цього AD;

2) вказується стрілка істинної і магнітної півночі;

3) позначення VAR вказується з точністю до найближчого градуса;

4) орієнтація карти за істинною північчю необов’язкова.

4. Відомості про аеродром:

на відповідній карті показується вся інформація, яка розміщена на карті AD/вертодрому і яка відноситься до зони, що зображується, включно:

перевищення перону з точністю до найближчого метра або фута;

перони з місцями стоянок ПС та, у відповідних випадках, несуча здатність або обмеження за типами ПС, світлосигнальні засоби, маркування й інші засоби візуального наведення і керування, включаючи місце розташування і тип систем візуальної постановки на стоянку;

географічні координати місць стоянки в градусах, хвилинах, секундах і сотих частках секунди;

РД з зазначенням позначень, ширини з точністю до найближчого метра, несучої здатності або, за необхідності, обмежень за типами ПС, світлосигнальних засобів, маркування, включаючи місця очікування біля RWY і вогні лінії «стоп», та інші засоби візуального наведення і керування;

місцерозташування небезпечних ділянок з належним нанесенням додаткової інформації, якщо такі ділянки встановлені.

Додаткова інформація щодо небезпечних ділянок може наноситись у табличній формі на лицьовому або зворотному боці карти;

стандартні маршрути для ПС, які рулять, з покажчиками, якщо такі маршрути встановлені;

географічні координати в градусах, хвилинах, секундах і сотих частках секунди для точок відповідної осьової лінії РД;

границі диспетчерського ОПР;

відповідні засоби зв’язку з зазначенням їх каналів та, за необхідності, адреси підключення;

перешкоди для рулювання;

майданчики обслуговування ПС і споруди, які призначені для експлуатаційних цілей;

пункт перевірки VOR і радіочастота даного засобу;

чітко позначається будь-яка частина зображуваної робочої площі, яка постійно непридатна для використання ПС.

AD, які приймають літаки з закінцівками крила, що складаються, на карті вказується безпечне місце випуску закінцівки крила.

15. Карта стоянки/постановки на стоянку повітряного судна - ІСАО

1. Призначення та наявність:

1) на даній додатковій карті для льотних екіпажів міститься інформація, яка допомагає здійснювати наземний рух ПС від РД до місць стоянки і назад, та розміщення на стоянці / постановку на стоянку ПС;

2) дану карту варто надавати відповідно до положень глави 1 розділу VII до цих Авіаційних правил, якщо через складну систему аеродромних засобів таку інформацію не можна досить чітко вказати на карті AD/вертодрому або на карті наземного аеродромного руху.

2. Район картографування і масштаб:

1) район картографування і масштаб забезпечують чітке відображення всіх елементів, що наведені у главі 6 цього розділу;

2) вказується лінійний масштаб.

3. Позначення, VAR:

1) на карті вказуються назва міста або населеного пункту, що обслуговується AD, і назва цього AD;

2) вказується стрілка істинного північного меридіана;

3) вказується VAR з точністю до найближчого градуса і його річну зміну.

4. Відомості про аеродром:

1) на даній карті вказується вся інформація, яка міститься на карті AD/вертодрому та карті наземного аеродромного руху, що відноситься до зони, яка відображається. Інформація на карті включає наступні дані:

перевищення перону з точністю до найближчого метра або фута;

перони з місцями стоянок ПС і, несуча здатність або обмеження за типами ПС, світлосигнальні засоби, маркування та інші засоби візуального наведення і управління, включаючи місцерозташування і тип систем візуальної постановки на стоянку;

географічні координати місць стоянки в градусах, хвилинах, секундах і сотих частках секунди;

входи на РД із зазначенням позначень, включно місця очікування у RWY, якщо встановлені, проміжні місця очікування, а також вогні лінії «стоп»;

розташування небезпечних ділянок з належним нанесенням додаткової інформації, якщо такі ділянки встановлені.

Додаткова інформація, що стосується небезпечних ділянок, може наноситися в табличній формі на лицьовому або зворотному боці карти;

географічні координати в градусах, хвилинах, секундах і сотих частках секунди для точок відповідної осьової лінії РД;

межі диспетчерського обслуговування повітряного руху;

відповідні засоби зв’язку із зазначенням їх каналів і, при необхідності, адреси підключення;

перешкоди для руління;

площадки обслуговування ПС і споруди, призначені для експлуатаційних цілей;

пункт перевірки VОR і радіочастоту даного засобу;

чітко позначається будь-яка частина робочої площі, що зображується та яка постійно непридатна для використання ПС.

16. Аеронавігаційна карта світу масштабу 1 : 1000 000 (ІСАО)

1. Призначення:

1) дана карта містить інформацію, що необхідна для дотримання вимог візуальної аеронавігації і може бути як:

основна аеронавігаційна карта:

у випадках, коли спеціалізовані карти не містять всіх необхідних даних для візуального орієнтування;

для подання повного зображення поверхні земної кулі в постійному масштабі з уніфікованим зображенням планіметричних даних;

при підготовці інших карт, необхідних для міжнародної цивільної авіації;

2) карта для планування польоту.

2. Наявність:

1) дана карта надається відповідно до положень, що містяться у главі 2 розділу VII до цих Авіаційних правил;

2) якщо експлуатаційні вимоги до цієї карти можуть бути успішно виконані за допомогою аеронавігаційних карт масштабу 1 : 500 000 або аеронавігаційних карт дрібного масштабу, кожна з цих карт може використовуватися замість основної карти масштабу 1 : 1 000 000;

3) з метою повного зображення всіх районів земної поверхні і забезпечення належної наступності в будь-якої скоординованої серії карт, заміну масштабу 1 : 1 000 000 іншим масштабом слід здійснювати на підставі регіональної угоди.

Регіональні угоди відносяться до угод, схвалених Радою ІСАО, як правило, за рекомендацією регіональних аеронавігаційних нарад;

3. Масштаби:

1) у рамці вказуються лінійні масштаби в кілометрах і морських милях, що розташовані в наступному порядку:

кілометри;

морські милі.

При цьому їх нульові значення розташовуються на одній вертикальній лінії;

2) довжина лінійних масштабів має відповідати принаймні 200 кілометрам (110 милям);

3) таблиця переведення одиниць виміру (метри/фути) наводиться в рамці.

4. Формат:

1) назва карти і зарамкове пояснення надається англійською мовою.

На додаток до англійської мови може використовуватися українська мова;

2) дані про номенклатуру суміжних листів і одиницях виміру, що застосовуються для позначення перевищень, розташовуються таким чином, щоб їх було добре видно на складеному листі карти;

3) карти складаються по великій осі, що приблизно збігається з середньою паралеллю і лицьовою стороною назовні, розташувавши вгору лицьову сторону нижньої половини карти. Скласти її всередину по меридіану, після чого скласти обидві половини у вигляді гармошки;

4) за можливості рамки листів повинні відповідати рамкам, зазначеним на схемі стандартно ї розграфи листів карти в додатку 4 «Aeronautical Charts» до Конвенці. в особливих випадках рамка листа зображеного району може не збігатися з зазначеними рамками. Встановлюються єдині рамки листа для карт масштабу 1 : 1 000 000 та відповідного листа міжнародної карти світу (IМW) за умови, що від цього не зміняться аеронавігаційні вимоги;

5) на карті передбачається перекриття зображуваного району шляхом його продовження з верхнього та з правого боку листа за межі району, що зазначений на схемі стандартної розграфи листів карти. На шпальтах перекриття наносяться всі аеронавігаційні, топографічні та гідрографічні відомості, а також інформація про штучні споруди. Смуга перекриття повинна, за можливості, охоплювати ділянку до 28 кілометрів (15 миль) і в будь-якому випадку включати ділянку від обмежувальних паралелей і меридіанів кожної карти до її внутрішньої рамки.

5. Проєкція:

1) на карті використовуються наступні проєкції:

для широт між екватором і 80° - рівнокутна конічн проєкція Ламберта у вигляді окремих смуг для кожного довготного ряду секцій карт. Стандартні паралелі для кожної смуги в 4° розташовуються на 40′ південніше північній паралелі і на 40′ північніше південної паралелі;

для широт від 80 до 90° - полярна стереографічна проєкція з масштабом, відповідним масштабу рівнокутної конічної проєкції Ламберта на широті 80°, крім тих випадків, коли в північному півкулі рівнокутна конічна проєкція Ламберта може використовуватися на широтах від 80 до 84°, а на широтах від 84 до 90° - полярна стереографічна проєкція з масштабом, відповідним масштабу на паралелі 84° північної широти;

2) градуювання картографічної сітки наноситься таким чином:

паралелі:

меридіани:

3) градуювальні штрихи з інтервалом 1 і 5′ спрямовані в бік, протилежний меридіану Гринвіча і екватору. Градуювальні штрихи з інтервалом 10′ наносяться по обидва боки лінії картографічної сітки.

Штрихи, що нанесені з інтервалом 1′, повинні бути довжиною приблизно 1,3 міліметри (0,05 дюйма), з інтервалом 5′ - 2 міліметри (0,08 дюйма), з інтервалом 10′ - 2 міліметри (0,08 дюйма) з кожного боку лінії картографічної сітки;

4) всі показані меридіани і паралелі оцифровуються всередині рамки карти.

Крім того, кожна паралель оцифровується на полі карти таким чином, щоб її можна було легко визначити коли карта знаходиться в складеному вигляді.

Меридіани можуть оцифровуватися на полі карти;

5) у рамці вказується назва і основні параметри проекції.

6. Позначення:

1) номенклатура листів повинна відповідати схемі стандартної розграфи листів карти, що наведена у додатку 4 «Aeronautical Charts» до Конвенції;

2) на карті може також вказуватися номенклатура відповідних листів міжнародної карти світу (IМW).

7. Техногенне середовище і топографія:

1) райони забудови:

вибір міст, селищ і сіл для позначення на карті залежить від їх відносної важливості для візуальної аеронавігації;

міста і селища значних розмірів слід позначати в межах їх району забудови, а не за встановленим міським межам.

2) залізниця:

на карті позначаються всі залізниці, що є характерними наземними орієнтирами;

у районах з густою мережею залізниць деякі з них, в інтересах полегшення читання карти, можуть не позначатися;

якщо є місце, можна вказувати назви залізниць;

на карті слід позначати важливі тунелі;

за необхідністю можна додавати пояснювальний напис;

3) шосейні та інші дороги:

дорожня мережа позначається на карті достатньо докладно, щоб з повітря було видно суттєві особливості її розташування;

в районах забудови дороги не позначаються, за винятком випадків, коли їх можна розрізнити з повітря, як характерні орієнтири;

на карті можуть зазначатися номери і назви важливих шосейних доріг;

4) наземні орієнтири:

на карті слід позначати природні і штучні наземні орієнтири наприклад, мости, великі лінії електропередачі, стаціонарні фунікулери, вітряні турбіни, гірничорудні споруди, форти, руїни, дамби, трубопроводи, скелі, стрімчаки, піщані дюни, маяки і плавучі маяки, що стоять окремо, коли вони є важливими орієнтирами для візуальної аеронавігації;

наземні орієнтири можуть супроводжуватися пояснювальними написами;

5) державні кордони:

на карті позначаються державні кордони;

недемарковані і невстановлені кордони супроводжуються пояснювальними написами;

6) гідрографія:

на карту, відповідно з її масштабом, наносяться всі елементи гідрографії, включно берегові лінії, озера, річки і струмки (в тому числі, що пересихають), солоні озера, льодовики і льодовикові покриви;

великі водні простори слід фарбувати в дуже світлі тони;

берегова лінія може виділятися вузькою смугою більш темного тону;

рифи і мілини, включаючи підводні скелясті берегові схили, приливні наноси, окремі скелі, піщані, галькові, кам’янисті і інші подібні ділянки, слід позначати умовними знаками, якщо вони мають істотне значення для характеристики даної місцевості;

групи скель можуть позначатися декількома характерними умовними знаками скель в межах відповідного району;

7) горизонталі:

на карту наносяться горизонталі.

Вибір висоти січення рельєфу визначається відповідно до вимог, які забезпечують чітке зображення елементів рельєфу з урахуванням потреб аеронавігації;

на карті вказуються величини прийнятої висоти січення рельєфу;

8) тональна гіпсометрія:

при використанні тональної гіпсометрії на карті наводиться тональна гіпсометричні шкала висот;

в рамці на карті вказується тональна гіпсометрична шкала висот, яка застосовується;

9) висотні відмітки:

окремі критичні точки позначаються висотними відмітками. Вибрані перевищення завжди є найбільшими в межах навколишньої місцевості і, як правило, відносяться до вершини піку, хребта тощо. На карті також позначаються перевищення в долинах і позначки урізів поверхні озер, які мають особливе значення для орієнтування пілота. Місцезнаходження кожного окремого перевищення позначається крапкою;

в рамці вказуються перевищення найвищої точки на карті (в метрах або футах) і її географічні координати з точністю до 5 хвилин;

висотну позначку найвищої точки на будь-якому листі карти слід залишати вільної від гіпсометричного забарвлення;

10) неповна або недостовірна інформація про рельєф:

райони, в яких не проводилася зйомка рельєфу, позначаються написом «Дані про рельєф неповні»;

карти, на яких висотні позначки не уточнені, супроводжуються попереджувальним написом, чітко виділеної на полі карти і надрукованій тим же кольором, який використовується для позначення АНІ, наприклад: «Увага. Інформація про рельєф на цій карті недостатньо точна, даними про перевищення слід користуватися з обережністю»;

11) обриви, лісові масиви:

обриви позначаються в тому випадку, коли вони являють собою помітні орієнтири на місцевості або коли відомості про штучні споруди дуже мізерні;

на карті позначати лісові масиви;

на картах високих широт можуть позначатися приблизні граничні північні або південні кордони зростання лісу;

якщо позначення, приблизні граничні північні або південні межі зростання лісу зображуються чорним штриховим пунктиром і супроводжуються відповідним поясненням.

8. Дата топографічної інформації та VAR:

1) у рамці карти вказується дата останньої інформації, нанесеної на топографічну основу;

2) на карті вказуються ізогони та дата інформації про них у рамці.

9. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

на карту наносяться мінімально необхідні АНД згідно з використанням карти для візуальних польотів та з урахуванням періодичності оновлення;

AD, гідроаеродроми і вертодроми з їх назвами вказуються в такому обсязі, щоб не перевантажувати карту, при цьому перевага при позначенні віддається тим з них, які мають найбільш важливе значення для аеронавігації;

на карті відображаються перевищення AD, його світлосигнальна система, тип покриття RWY і протяжність найдовшої RWY або льотної смуги гідроаеродрому, які вказуються в скороченому вигляді для кожного AD відповідно до додатку 2 до цих Авіаційних правил, за умови, що ці дані надмірно не завантажують дану карту;

на карті відображаються і позначаються написом «залишений» залишені AD, які з повітря і раніше можуть бути прийняті за AD;

2) на карті вказуються перешкоди:

об’єкти висотою 100 метрів (300 футів) і більше над поверхнею землі;

якщо важливо для візуального польоту, вказуються великі лінії електропередачі, стаціонарні підвісні канатні дороги та вітряні турбіни;

3) P-зони, R-зони, D- зони, Т-зони та система ОПР:

на карті вказуються P-зони, R-зони, D- зони та Т-зони;

на карті вказуються важливі елементи системи ОПР, включаючи CTR, зони аеродромного руху, CTA, FIR та інші види повітряного простору, в якому виконуються польоти за ПВП, при цьому вказується відповідний клас повітряного простору;

4) радіонавігаційні засоби та додаткова інформація:

на карті вказуються радіонавігаційні засоби, які позначаються відповідним умовними знаком та їх назвами, проте без зазначення їх частот, кодованих індексів, годин роботи та інших характеристик, якщо вся або частина такої інформації, що наноситься на карту, не оновлюється шляхом випуску нових видань карти;

на карті позначаються наземні аеронавігаційні вогні із зазначенням їх характеристик, або позначень, або того та іншого;

на карті позначаються морські вогні на виступаючих ділянках берегової лінії або окремих об’єктах з дальністю видимості не менше 28 кілометрів (15 миль), якщо:

вони не менше помітні, ніж більш потужні морські вогні в цьому районі;

морські вогні легко відрізнити від інших морських вогнів або вогнів іншого типу поблизу районів берегової забудови;

морські вогні є єдиними вогнями, що мають істотне значення.

17. Аеронавігаційна карта масштабу 1 : 500 000 - ІСАО

1. Призначення:

1) дана карта містить інформацію, яка необхідна для дотримання вимог візуальної аеронавігації при польотах на малій швидкості, на короткі або середні відстані на малих і середніх висотах;

2) дана карта може також використовуватися в якості:

основної аеронавігаційної карти;

забезпечення відповідного середовища для базової підготовки пілотів та навігації;

доповнення до спеціальних CAR/SAM, які не включають істотну візуальну інформацію;

інформаційного матеріалу для планування польоту;

3) передбачається, що ці карти будуть складатися для сухопутних районів, в яких карти такого масштабу потрібні безпосередньо для виконання польотів цивільних ПС методом візуальної навігації або доповнюють інші засоби забезпечення аеронавігації;

4) якщо держави видають карти такої серії, що включають їх національні території, весь район, що зображується на карті, зазвичай розглядається на регіональній основі.

2. Наявність:

1) аеронавігаційна карта масштабу 1 : 500 000 надається відповідно до положень, що містяться в пункті 7 глави 2 розділу VII до цих Авіаційних правил, для всіх визначених районів, що наведені у додатку 5 «Units of Measurement to be Used in Air and Ground Operations» до Конвенції;

2) надання карти даного масштабу замість аеронавігаційної карти світу масштабу 1 : 1000 000 міститься в пункті 2 глави 16 розділу VII до цих Авіаційних правил.

3. Масштаби:

1) у рамці вказуються лінійні масштаби в кілометрах і морських милях, розташовані в наступному порядку:

кілометри;

морські милі.

При цьому їх нульові значення розміщуються на одній вертикальній лінії;

2) довжина лінійного масштабу повинна бути не менше 200 міліметрів (8 дюймів);

3) у рамці вказується таблиця перекладу одиниць виміру (метр/фути).

4. Формат:

1) назва карти і зарамкове пояснення даються англійською мовою.

На додаток до англійської мови може використовуватися українська, або будь-яка інша мова ІСАО;

2) дані про номенклатуру суміжних листів і одиниці виміру, що застосовуються для позначення перевищень, розташовуються таким чином, щоб їх було добре видно на складеному листі карти;

3) карти слід складати по великій осі, що приблизно збігається з середньою паралеллю, лицьовою стороною назовні, розташувавши вгору лицьову сторону нижньої половини карти. Скласти її всередину по меридіану, після чого скласти обидві половини у вигляді гармошки;

4) за можливості листи карти цього масштабу повинні рівнятися 1/4 листа aеронавігаційної карти світу масштабу 1 : 1 000 000 - ІСАО. На лицьовій і зворотній стороні карти розміщується відповідна схема стандартної розграфи суміжних листів, яка відображатиме взаємозв’язок між двома серіями карт;

5) рамки листів можуть бути різними в залежності від конкретних вимог;

6) на карті передбачається перекриття району, що зображений шляхом його продовження з верхнього та правого боку листа за межі району, вказаного на схемі стандартної розграфи листів карти. На шпальтах перекриття наносяться аеронавігаційні, топографічні та гідрографічні відомості, а також інформація про штучні споруди. Смуга перекриття повинна, за можливості, охоплювати ділянку до 15 кілометрів (8 миль) та в будь-якому випадку включати ділянку від обмежувальних паралелей і меридіанів кожної карти до її внутрішньої рамки.

5. Проєкція:

1) для карти використовується конформна (рівнокутна) проєкція;

2) повинна застосовуватися проєкція карти світу масштабу 1 : 1000 000;

3) паралелі і меридіани наносяться з інтервалами 30′.

Для високих широт такий інтервал може бути збільшений;

4) градуювальні штрихи з інтервалом 1′ наносяться уздовж кожного меридіана і паралелі зі значенням цілого градуса і спрямовані в бік, протилежний меридіану Гринвіча і екватору. Штрихи з інтервалом 10′ наносяться по обидва боки лінії картографічної сітки. Штрихи, нанесені з інтервалом 1′, повинні бути довжиною приблизно 1,3 міліметра (0,05 дюйма), з інтервалом 5′ - 2 міліметра (0,08 дюйма), з інтервалом 10′ - 2 міліметра (0,08 дюйма) з кожного боку лінії картографічної сітки;

5) всі меридіани і паралелі оцифровуються всередині рамки карти.

Оцифровку кожного меридіана і кожної паралелі необхідно наносити на поле карти, якщо ці дані потрібні для експлуатаційних цілей;

6) у рамці зазначаються назва і основні параметри проєкції.

6. Позначення:

1) кожен лист карти повинен мати назву, яка відповідає назві основного населеного пункту або характерного географічного елементу, зображеного на цьому листі;

2) там, де це передбачено, на листах карти необхідно також вказувати номенклатуру відповідної аеронавігаційної карти світу масштабу 1 : 100000 - ІСАО з додаванням однієї або декількох з наступних букв, що позначають квадрат або квадрати.

7. Техногенне середовище і топографія:

1) райони забудови:

вибір міст, селищ і сіл для позначення на карті залежить від їх відносної важливості для візуальної аеронавігації;

міста і селища значних розмірів необхідно позначати по межах їх району забудови, а не за встановленими міськими межами;

2) залізниця:

на карті позначаються всі залізниці, які є характерними наземними орієнтирами. У районах з густою мережею залізниць деякі з них, в інтересах полегшення читання карти, можуть не позначатися;

можна вказувати назви залізниць та позначати залізничні станції;

на карті позначаються тунелі, якщо вони являють собою характерні наземні орієнтири. У разі необхідності для виділення цього елемента можна додавати пояснювальний напис;

3) шосейні та інші дороги:

дорожня мережа позначається на карті докладно, щоб з повітря було видно суттєві особливості її розташування;

на карті можуть позначатися дороги, що будуються;

в районах забудови позначати дороги не слід, за винятком тих випадків, коли їх можна розрізнити з повітря, як характерні орієнтири;

на карті можуть зазначатися номери або назви важливих шосейних доріг.

4) наземні орієнтири:

на карті слід позначати природні і штучні наземні орієнтири, наприклад, мости, великі лінії електропередач, стаціонарні фунікулери, вітряні турбіни, гірничорудні споруди, форти, руїни, дамби, трубопроводи, скелі, стрімчаки, піщані дюни, окремо стоячі маяки (плавучі маяки), коли вони є важливими орієнтирами для візуальної аеронавігації;

орієнтири можуть супроводжуватися написами пояснювального характеру;

5) на карті позначаються державні кордони. При цьому недемарковані і невстановлені кордони супроводжуються пояснювальними написами. На карті можуть позначатися інші кордони;

6) гідрографія:

на карту, відповідно до її масштабу, наносяться всі елементи гідрографії, включно берегові лінії, озера, річки і струмки (в тому числі, що пересихають), солоні озера, льодовики і льодовикові покриви;

великі водні простори слід фарбувати в дуже світлі тони;

берегову лінію можна виділити вузькою смугою більш темного тону;

рифи і мілини, а також підводні скелясті берегові схили, приливні наноси, окремі скелі, піщані, галькові, кам’янисті і інші подібні ділянки позначаються умовними знаками, якщо вони мають істотне значення для характеристики даної місцевості;

групи скель можуть позначатися декількома характерними умовними знаками скель у межах відповідного району;

7) горизонталі:

на карту наносяться горизонталі. Вибір висоти перерізу рельєфу визначається відповідно до вимог, що забезпечують чітке зображення елементів рельєфу з урахуванням потреб аеронавігації;

на карті вказуються величини прийнятої висоти перерізу рельєфу;

8) тональна гіпсометрія:

при використанні тональної гіпсометрії на карті наводиться тональна гіпсометрична шкала висот;

у рамці вказується тональна гіпсометрична шкала висот, що застосовується на карті;

9) висотні відмітки:

окремі критичні точки позначаються висотними відмітками. Вибрані перевищення завжди є найбільшими в межах навколишньої місцевості і, як правило, відносяться до вершини піку, хребта тощо. На карті також позначаються перевищення в долинах і позначки урізу поверхонь озер, які мають важливе значення для аеронавігації. Місцезнаходження кожного окремого перевищення позначається крапкою;

у рамці вказується перевищення найвищої точки на карті (в метрах або футах) і її географічні координати з точністю до 5 хвилин;

висотну позначку найвищої точки на будь-якому листі карти слід залишати вільною від гіпсометричного забарвлення;

10) неповна і недостовірна інформація про рельєф:

райони, в яких не проводилася зйомка рельєфу, позначаються написом «Дані про рельєф неповні»;

карти, на яких висотні позначки не уточнені, супроводжуються попереджувальним написом, чітко виділеним на полях карти і надрукованим тим же кольором, який використовується для нанесення АНІ, наприклад, «Увага. Інформація про рельєф на цій карті недостатньо точна, даними про перевищення слід користуватися з обережністю»;

11) обриви, лісні масиви:

обриви позначаються, коли вони являють собою помітні орієнтири на місцевості або коли відомості про штучні споруди дуже мізерні;

на карті позначаються лісові масиви;

на картах високих широт можуть позначатися граничні приблизні північні або південні межі зростання лісу;

у разі позначення, приблизні північні або південні межі зростання лісу лісні масиви зображуються чорним штриховим пунктиром і супроводжуються відповідним поясненням;

12) у рамці вказується дата останньої інформації, нанесеної на топографічну основу.

8. Магнітне схилення:

1) на карті вказуються ізогони;

2) у рамках вказується дата інформації про ізогони.

9. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

на карту наноситься АНІ згідно з призначенням карти та урахуванням її періодичного оновлення;

AD, гідроаеродроми і вертодроми з їх назвами вказуються в такому обсязі, щоб не перевантажувати карту, причому перевага при позначенні віддається тим з них, які мають найбільш важливе значення для аеронавігації;

на карті відображаються перевищення AD, його світлосигнальна система, тип покриття RWY, протяжність найдовшої RWY або льотної смуги гідроаеродрому, які вказуються в скороченому вигляді для кожного AD відповідно до додатку 2 до цих Авіаційних правил за умови, що ці дані надмірно не перевантажують дану карту;

на карті відображаються і позначаються написом «залишений» AD, які з повітря можуть бути прийнятими за AD;

2) перешкоди:

на карті вказуються перешкоди;

об’єкти висотою 100 метрів (300 футів) і більше над поверхнею землі вважаються, перешкодами;

якщо це важливо для візуального польоту на карті вказуються великі лінії електропередач, стаціонарні підвісні канатні дороги та вітряні турбіни, які представляють собою перешкоди;

3) P-зони, R-зони, і D-зони та Т-зони та система ОПР:

на карті вказуються P-зони, R-зони, і D-зони та Т-зони;

на карті вказуються важливі елементи системи ОПР, включаючи CTR, зони аеродромного руху, CTA, FIR та інші види повітряного простору, в якому виконуються польоти за ПВП, та відповідний клас повітряного простору;

4) радіонавігаційні засоби та додаткова інформація:

на карті вказуються радіонавігаційні засоби, що позначаються відповідним умовним знаком із зазначенням їх назв, проте без вказівки їх частот, кодованих індексів, годин роботи та інших характеристик, якщо вся або частина такої інформації, яка наноситься на карту, не оновлюється шляхом випуску нових видань карти;

на карті позначаються наземні аеронавігаційні вогні із зазначенням їх характеристик, або позначень, або того і іншого;

на карті позначаються морські вогні на виступаючих ділянках берегової лінії або окремих об’єктах з дальністю видимості не менше 28 кілометрів (15 миль), якщо:

вони не менш помітні, ніж більш потужні морські вогні в цьому районі;

їх легко відрізнити від інших морських вогнів іншого типу поблизу районів берегової забудови;

вони є єдиними вогнями, що мають істотне значення.

18. Аеронавігаційна карта дрібного масштабу

1. Призначення:

1) дана карта призначена для:

використання в якості аеронавігаційного засобу екіпажами ПС дальньої дії при польотах на великих висотах;

позначення окремих контрольних точок на маршрутах великої протяжності, які необхідні для впізнавання і візуального підтвердження місця розташування, при польотах на великих висотах з великими швидкостями;

забезпечення постійного візуального орієнтування в ході польотів на великі відстані над районами, де відсутні радіонавігаційні або інші електронні навігаційні засоби, або над районами, де доцільна або необхідна візуальна навігація;

забезпечення екіпажів серією карт загального призначення для планування польотів на великі відстані і прокладки курсу.

2. Наявність:

1) аеронавігаційна карта дрібного масштабу - ІСАО надається відповідно до положень, що містяться в пункті 7 глави 2 розділу VII цих Авіаційних правил для всіх районів;

2) надання карти даного масштабу замість аеронавігаційної карти світу масштабу 1 : 1000 000 - ІСАО передбачається відповідно до інформації, що наведена в пункті 2 глави 16 розділу VII до цих Авіаційних правил.

3. Район картографування і масштаб:

1) на даній карті повинні повністю позначатися основні материки земної кулі;

2) розмір листа може відповідати максимальному розміру друкованого верстата, який має установа, що видає карту;

3) вказівки щодо разграфування листів карти цієї серії містяться у Dос 8697 ICAO «Aeronautical Chart Manual»;

4) масштаб карти вибирається в межах від 1 : 2 000 000 до 1 : 5 000 000;

5) у назві карти вказується чисельний масштаб замість слів «невеликий масштаб»;

6) у рамці вказуються лінійні масштаби в кілометрах і морських милях в наступному порядку:

кілометри;

морські милі.

При цьому їх нульові значення розташовуються на одній вертикальній лінії;

7) довжина лінійного масштабу повинна бути не менше 200 міліметрів (8 дюймів);

8) у рамці вказується таблиця перекладу одиниць виміру (метри/фути).

4. Формат:

1) назва карти і зарамкове пояснення зазначаються англійською мовою.

Додатково до англійської мови може використовуватися українська або будь-яка інша мова;

2) дані про номенклатуру суміжних листів і одиницях виміру, що застосовуються для позначення перевищень, розташовуються таким чином, щоб їх було добре видно на складеному листі карти;

3) міжнародної системи номенклатури листів карти не існує.

5. Проєкція:

1) для карти застосовується рівнокутна конформна проєкція;

2) у рамці зазначаються назва і основні параметри проєкції;

3) паралелі наносяться з інтервалом 1°;

4) градуювання паралелей наноситься з незначними інтервалами, відповідними широті і масштабу карти;

5) меридіани наносяться з інтервалами, які відповідають широті і масштабу карти;

6) градуювання меридіанів наноситься з інтервалом, що не перевищує 5′;

7) градуювальні штрихи спрямовані в бік, протилежний меридіану Гринвіча і екватору;

8) всі внесені меридіани і паралелі оцифровуються за рамкою карти. За необхідності, меридіани і паралелі оцифровуються на полі карти таким чином, щоб їх нумерацію було легко визначити на складеній карті.

6. Техногенне середовище і топографія:

1) райони забудови:

вибір міст, селищ і сіл для позначення на карті залежить від їх відносної важливості для візуальної аеронавігації;

міста і селища значних розмірів потрібно позначати по межах їх району забудови, а не за встановленими міськими межами;

2) залізниця:

на карті позначаються всі залізниці, що є характерними наземними орієнтирами. У районах з густою мережею залізниць деякі з них, в інтересах полегшення читання карти, можуть не позначатися;

на карті повинні позначатися важливі тунелі.

За необхідності можна додавати пояснювальний напис;

3) шосейні та інші дороги:

дорожня мережа позначається на карті досить докладно, щоб з повітря було видно суттєві особливості її розташування;

в районах забудови позначати дороги не слід, за винятком тих випадків, коли їх можна розрізнити з повітря, як характерні орієнтири;

4) наземні орієнтири:

на карті слід позначати природні і штучні наземні орієнтири, наприклад, мости, великі лінії електропередач, стаціонарні фунікулери, гірничорудні споруди, форти, руїни, дамби, трубопроводи, скелі, обривисті береги, скелі, піщані дюни, окремі маяки і плавучі маяки, коли вони служать важливими орієнтирами для візуальної аеронавігації;

наземні орієнтири можуть супроводжуватися пояснювальними написами;

5) на карті позначаються державні кордони. При цьому недемарковані або невстановлені кордони супроводжуються пояснювальними написами;

6) гідрографія:

на карту, відповідно до її масштабу, наносяться всі елементи гідрографії, включаючи берегові лінії, озера, річки і струмки (в тому числі, що пересихають), солоні озера, льодовики і льодовикові покриви. При цьому великі водні простори необхідно фарбувати в світлі тони, а берегову лінію можна виділити вузькою смугою більш темного тону;

рифи і мілини, включаючи підводні скелясті берегові схили, приливні наноси, окремі скелі, піщані, галькові, кам’янисті та інші подібні ділянки, позначаються умовними знаками, якщо вони мають істотне значення для характеристики даної місцевості.

7. Горизонталі:

1) на карту наносяться горизонталі. Вибір висоти перерізу рельєфу визначається відповідно до вимог, що забезпечують чітке зображення елементів рельєфу з урахуванням потреб аеронавігації;

2) на карті вказуються величини прийнятої висоти перерізу рельєфу.

8. Тональна гіпсометрія:

1) при використанні тональної гіпсометрії на карті наводиться тональна гіпсометрична шкала висот;

2) у рамці вказується тональна гіпсометричнa шкала висот, що використовується на карті.

9. Висотні відмітки:

1) окремі критичні точки позначаються висотними відмітками. Вибрані перевищення завжди є найбільшими в межах навколишньої місцевості і, як правило, відносяться до вершини піку, хребта тощо.

На карті також позначаються перевищення в долинах і позначки урізу поверхонь озер, які мають особливе значення для візуальної аеронавігації.

Місцезнаходження кожного окремого перевищення позначається крапкою;

2) у рамці вказується перевищення найвищої точки на карті (в метрах або футах) і її географічні координати з точністю до 5 хвилин;

3) висотну позначку найвищої точки на будь-якому листі карти необхідно залишати вільною від гіпсометричного забарвлення.

10. Неповна або недостовірна інформація про рельєф:

1) райони, в яких не проводилася зйомка рельєфу, позначаються написом «Дані про рельєф неповні»;

2) карти, на яких висотні позначки не уточнені, супроводжуються попереджувальним написом, чітко виділеним на полі карти і надрукованим тим же кольором, який використовується для нанесення АНІ, наприклад: «Увага. інформація про рельєф на цій карті недостатньо точна, даними про перевищення слід користуватися обережно».

11. Обриви та лісні масиви:

1) обриви повинні позначатися, якщо вони являють собою помітні орієнтири на місцевості, або коли відомості про штучні споруди дуже малі;

2) на карті необхідно позначати лісові масиви великої протяжності;

3) у рамці вказується дата останньої інформації, нанесеної на топографічну основу.

12. Кольори:

1) з метою спрощення прокладки курсу фон карти варто витримувати в півтонах;

2) з метою виділення елементів, що мають важливе значення для візуальної аеронавігації, необхідно забезпечувати чіткий кольоровий контраст.

7. Магнітне схилення:

1) на карті вказуються ізогони;

2) у рамці вказується дата інформації про ізогони.

8. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

AD, гідроаеродроми і вертодроми та їх назви вказуються в такому обсязі, щоб не перевантажувати карту. Перевага при позначенні віддається тим позначенням, які мають найбільш важливе значення для аеронавігації;

на карті вказуються перешкоди;

2) P-зони, R-зони, D-зони та Т-зони та система ОПР:

P-зони, R-зони, D-зони та Т-зони вказуються, якщо це вважається важливим для аеронавігації;

важливі елементи системи ОПР вказуються, якщо це вважається важливим для аеронавігації;

3) на карті позначаються відповідними умовними знаками радіонавігаційні засоби та їх назви.

19. Карта для прокладки курсу - ІСАО

1. Призначення та наявність:

1) дана карта призначена для постійного ведення польотного запису місцезнаходження ПС за допомогою різних методів визначення положення і зчислення шляху, з метою витримування заданої траєкторії польоту;

2) дана карта надається відповідно до вимог глави 1 розділу VII до цих Авіаційних правил для використання основних маршрутів, що проходять над океанами і малонаселеними районами та застосовуються міжнародною цивільною авіацією;

3) у районах, де застосовується маршрутна карта - ІСАО, карта для прокладки курсу не використовується.

2. Район картографування і масштаб:

1) у міру можливості карта конкретного району повинна включати основні повітряні траси і їх аеродроми та складатися з одного аркуша;

2) масштаб карти обирається з урахуванням розміру району картографування. Зазвичай, масштаб карти вибирається в межах від 1 : 3 000 000 до 1 : 7 500 000.

3. Формат та проєкція:

1) розмір листа карти повинен забезпечувати можливість роботи з картою на штурманському столику;

2) карта складається з рівнокутної проєкції, де пряма лінія наближено відповідає ортодромії;

3) на карту наносяться паралелі і меридіани;

4) інтервали обираються таким чином, щоб забезпечити точну прокладку курсу в мінімальний час із мінімальними витратами;

5) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами уздовж паралелей і меридіанів за відповідним номером. Обраний інтервал, незалежно від масштабу карти, зводить до мінімуму необхідність інтерполяції для точної прокладки курсу;

6) нумерація паралелей і меридіанів розташовується таким чином, щоб цифри на поле карти повторювалися принаймні через кожні 15 сантиметрів (6 дюймів);

7) якщо на картах високоширотних районів нанесена навігаційна координатна сітка, в ній також містяться лінії, паралельні меридіану Гринвіча і протилежного йому меридіану;

8) на кожному листі карти зазначаються серія карти і номер.

4. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водних просторів, великих озер і річок;

2) на карті позначаються висотні позначки окремих елементів рельєфу, які становлять небезпеку для аеронавігації;

3) на карті виділяються найбільш небезпечні або виступаючі елементи рельєфу;

4) на карті позначаються великі міста і селища.

5. Магнітне схилення:

1) ізогони наносяться на всій карті з постійними інтервалами. Обраний інтервал, незалежно від масштабу карти, зводить до мінімуму необхідність інтерполяції;

2) на карті вказується дата інформації про VAR.

6. Аеронавігаційні дані:

1) на карті вказуються наступні аеронавігаційні дані:

AD, що регулярно використовуються міжнародним комерційним повітряним транспортом, та їх назви;

окремі радіонавігаційні засоби, що використовуються для визначення місцезнаходження ПС, та їх назви і позначення;

координати електронних навігаційних засобів дальньої дії, за необхідністю;

межі FIR, CTA та CTR, що необхідні для користування картою;

встановлені контрольні пункти, що необхідні для користування картою;

океанські станції.

На карту можуть наноситися інші АНД, якщо вони не ускладнюють читання основної інформації;

2) за відсутності інших навігаційних засобів на карті позначаються наземні аеронавігаційні вогні і морські вогні, які використовуються для аеронавігації.

20. Відображення електронної аеронавігаційної карти - ІСАО

1. Призначення та інформація, що надається для відображення:

1) дисплей даної карти при належних заходах резервування та згідно з вимогами додатка 4 «Aeronautical Charts» до Конвенції;

дозволяє льотному екіпажу вчасно здійснювати планування маршрутів, контроль за маршрутом польоту і навігацію шляхом відображення необхідної інформації;

2) дисплей електронної аеронавігаційної карти забезпечує відображення всієї аеронавігаційної і топографічної інформації, а також інформації про штучні споруди;

3) дисплей електронної аеронавігаційної карти може відображати додаткову інформацію на додаток до інформації, яка передбачена для відповідної карти, що видається на папері, та яка може розглядатися корисною для безпеки навігації.

2. Вимоги до відображення:

1) категорія відображення:

надана для відображення інформація поділяється на наступні категорії:

основна інформація, що відображається і постійно зберігається на дисплеї та яка складається з мінімального обсягу інформації, необхідної для безпечного виконання польотів;

інша інформація, що відображається, і яка може бути вилучена з дисплея або відображатися окремо за запитом, та складатися з інформації, яка не вважається важливою для безпечного виробництва польотів;

передбачається проста функція щодо додавання або вилучення іншої АНІ, що відображається, але не передбачає можливості вилучення інформації, яка включена до основного відображення;

2) режим відображення і генерації карти сусіднього району:

дисплей електронної аеронавігаційної карти - ІСАО може постійно відображати місце розташування ПС в режимі реального часу, коли повернення і генерація карти навколишнього району відбуваються автоматично. Можуть надаватися інші режими, такі, як статичне відображення карти;

існує можливість вручну змінювати район карти і розташування ПС відносно кромки дисплея;

3) масштаб та умовні позначення:

передбачається можливість зміни масштабу, в якому зображується карта;

умовні знаки, що використовуються, повинні відповідати знакам, встановленим для електронних карт відповідно до додатку 2 до цих Авіаційних правил, за винятком випадків, коли показуються предмети, для яких непередбачений умовний знак на картах ІСАО. При цьому вибираються умовні знаки на електронній карті, які:

передбачають використання мінімального набору ліній, дуг і заток району;

не викликають плутанини щодо інших умовних знаків аеронавігаційних карт;

не погіршують чіткість відображення;

відповідно до роздільної здатності вихідних даних можуть додаватися додаткові деталі щодо кожного умовного знаку, але будь-які доповнення не можуть впливати на основне розпізнавання зазначеного умовного знаку;

4) засоби відображення:

ефективний розмір надання карти є достатнім для відображення інформації, яка є необхідною відповідно до глави 3 цього розділу, без надмірної «прокрутки» екрану;

дисплей володіє можливостями, необхідними для точного зображення відповідних елементів, що наведені у додатку 2 до цих Авіаційних правил;

метод надання інформації забезпечує чітку її видимість, що відображається для пілота в умовах природного і штучного освітлення кабіни екіпажу;

яскравість відображення на дисплеї може регулюватися льотним екіпажем повітряного судна.

3. Надання та оновлення даних:

1) надання та оновлення даних для використання на дисплеї повинно відповідати вимогам системи аеронавігаційних даних;

2) дисплей може автоматично приймати санкціоновані оновлення до існуючих даних. Передбачаються заходи забезпечення правильного введення в дисплей санкціонованих даних і відповідних до них оновлень;

3) дисплей також може приймати оновлення до санкціонованих даних, які вводяться вручну з використанням простих засобів перевірки до остаточного прийняття таких даних. Оновлення, введені вручну, відрізняються на дисплеї від санкціонованої інформації та санкціонованих оновлень і не повинні впливати на чіткість відображення;

4) реєструються всі оновлення, включаючи дату і час застосування;

5) дисплей дозволяє льотному екіпажу відображати оновлення з тим, щоб він міг розглянути їх зміст і встановити, що вони вже введені в систему.

4. Експлуатаційні випробування, сигнали збою та їх індикація:

1) передбачається метод перевірки основних функцій на борту ПС. У випадку відмови інформація, що відображається при перевірці, повинна вказувати на пошкоджену частину системи;

2) передбачаються відповідний сигнал тривоги або індикація про несправність системи.

5. Заходи щодо резервування:

1) з метою забезпечення безпеки навігації та в разі відмови дисплея електронної аеронавігаційної карти - ІСАО передбачаються заходи резервування, які включають:

засоби, що дозволяють безпечну передачу функцій відображення з метою забезпечення того, щоб відмова не призвела до виникнення критичної ситуації;

заходи щодо резервування, що сприяють здійсненню безпеки навігації протягом решти частини польоту;

2) належна резервна система може передбачати наявність паперових карт на борту повітряного судна.

21. Оглядова карта мінімальних абсолютних висот ОПР з використанням систем спостереження - ІСАО

1. Призначення та наявність:

1) дана додаткова карта містить інформацію, яка дозволить льотним екіпажам контролювати абсолютні висоти, що призначені диспетчером з використанням системи спостереження ОПР, і здійснювати їх перехресну перевірку;

2) на лицьовому боці карти чітко виділяється примітка із зазначенням, що дана карта може використовуватися тільки для перехресної перевірки призначених абсолютних висот, коли ПС упізнано;

3) оглядова карта мінімальних абсолютних висот ОПР - ІСАО надається відповідно до вимог глави 7 розділу I цих Авіаційних правил, якщо встановлені схеми векторіння та мінімальні абсолютні висоти векторіння неможливо чітко вказати на карті району - ІСАО, картах типу SІD, STAR.

2. Район картографування і масштаб:

1) район картографування є достатнім для наочного відображення інформації, що стосується схем векторіння;

2) дана карта виконується в масштабі;

3) дана карта повинна виконуватися в тому ж масштабі, що і карта району.

3. Проєкція:

1) карту належить викладати в рівнокутній проєкції, в якій пряма лінія наближено відповідає ортодромії;

2) градуювальні штрихи наносяться з постійними інтервалами уздовж ліній внутрішньої рамки.

4. Позначення:

1) на кожній карті вказується назва AD, для якого встановлені схеми векторіння або, коли схеми відносяться до кількох AD, назва, що пов’язана з відображенням повітряного простору;

2) назвою може бути назва міста, який обслуговується AD, або, коли схеми відносяться до кількох AD, назва центру ОПР, або найбільшого міста, чи населеного пункту, розташованого в районі, вказаному на карті.

5. Техногенне середовище і топографія:

1) на карту наносяться загальні контури берегових ліній усіх відкритих водних просторів, великих озер і річок, якщо вони не ускладнюють розуміння іншої, більш властивої для призначення карти, інформації;

2) вказуються відповідні висотні відмітки і перешкоди.

Інформація про відповідні висотні відмітки і перешкоди надається фахівцями з розробки схем.

6. VAR, пеленги, лінії шляху і радіали:

1) вказується середнє VAR нанесеного на карті району з точністю до найближчого градуса;

2) на карті позначаються магнітні пеленги, лінії шляху і радіали, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї глави;

3) у районах високих широт, де орієнтування по магнітному північну неможливо, використовується інший відповідний орієнтир, тобто істинний північ або північний напрямок по сітці координат;

4) якщо пеленги, лінії шляху або радіали наводяться з орієнтуванням на північний напрямок істинного або умовного меридіана, про це вказується на карті. У разі використання північного напрямку умовного меридіана наводиться опорний умовний меридіан.

7. Аеронавігаційні дані:

1) аеродроми:

вказуються всі AD, що впливають на систему маршрутів у районі даного AD. За необхідністю використовується індекс розташування RWY;

вказується перевищення основного AD з точністю до найближчого метра або фута;

2) P-зони, R-зони, D-зони і Т-зони та система ОПР:

наносяться P-зони, R-зони, D-зони і Т-зони з зазначенням їх позначень;

на карті вказуються компоненти встановленої системи ОПР, які включають:

радіонавігаційні засоби із зазначенням їх позначень;

бічні межі відповідного встановленого повітряного простору;

точки шляху в схемах стандартного вильоту і прибуття за приладами.

При цьому можуть вказуватися маршрути, які використовуються при наведенні ПС на точки шляху і від них;

абсолютну висоту переходу, якщо така встановлена;

інформацію, що пов’язана з векторінням, у тому числі:

чітко позначені мінімальні абсолютні висоти векторіння з точністю до найближчих 50 метрів або 100 футів з округленням до більшого значення;

бічні межі секторів, в яких встановлені мінімальні абсолютні висоти векторіння, які зазвичай визначаються пеленгами і радіалами на радіонавігаційні засоби або від них, з точністю до найближчого градуса або, якщо не застосовується, географічними координатами в градусах, хвилинах і секундах та позначаються жирними лініями для чіткого розмежування встановлених секторів. У перевантажених інформацією зонах географічні координати можна не вказувати;

кола рівних відстаней з інтервалами 20 кілометрів або 10 миль, або, якщо може бути застосовано, з інтервалами 10 кілометрів або 5 миль, що позначаються тонкими пунктирними лініями, радіусом, зазначеним на колі, і центром, розташованим у місці розміщення позначеного аеродромного VOR або, якщо таке відсутнє, в контрольній точці аеродрому або вертодрому;

примітка щодо поправки, у відповідних випадках, на вплив низької температури;

правила радіозв’язку, включно позивний(і) та канал(и) відповідного органу(ів) ОПР.

СХЕМА РОЗТАШУВАННЯ ЗАРАМКОВИХ ПОЯСНЕНЬ

УMOВНI ЗНАКИ НА КАРТАХ IСАO

ПОРЯДОК
опису елементів структури повітряного простору для опублікування в документах аеронавігаційної інформації

1. Опис елементів повітряного простору здійснюють за допомогою полігонів із застосуванням таких методів геометрії:

1) точок та ліній, що їх з’єднують;

2) точок, що забезпечують опис форми лінії, яка не проходить через такі точки;

3) лінії, що повторює форму попередньо обумовлену наявною інформацією;

4) комбінацією зазначених методів.

2. Для опису повітряного простору використовують такі елементи:

1) пряма лінія;

2) дуга;

3) геомежа;

4) коло.

3. Пряма лінія в цілях аеронавігації зазвичай є лінією яка співпадає з дугою великого кола, є найкоротшою лінією між двома точками, що розташовані на кулі. Разом з тим, при описі значних об’ємів повітряного простору, зокрема у повітряному просторі над відкритим морем може застосовувати пряма лінія, яка співпадає з визначеною широтою. При необхідності зазначення меж елементу структури повітряного простору, для визначення яких застосовується радіонавігаційний засіб може застосовуватись пряма лінія, яка співпадає з визначеним радіалом або яка перетинає меридіани під одним й тим же кутом.

4. Дуга є лінією постійної кривизни, що описується центром кола, від якого походить дуга та радіусом, зазвичай у км, та двома обмежувальними точками, розташованими на кінцях дуги. З метою збереження уявлення напрямку та кривизни дуги під час опису такої ділянки надається напрямок дуги «далі вправо» (за часовою стрілкою-CWA) або «далі вліво (проти часової стрілки - CCA).

5. Геомежа є лінією, що повторює географічні елементи, природного характеру (берегова лінія, річка), техногенного характеру (автошляхи, колії, лінії ЛЕП) та суспільно-політичного характеру (лінія державного кордону, адміністративної межі). Геомежа обмежується двома точками у тій послідовності, в якій здійснюється опис.

6. Коло є лінією, що не має визначення за точками, що належать межам елементу структури повітряного простору. Застосовується при визначенні об’єму повітряного простору рівновіддаленого від центру.

7. Кожен елемент повітряного простору описується окремо.

8. Створення нового елементу повітряного простору на постійній основі, якій повністю чи частково поглинає інший аналогічний елемент має супроводжуватись відповідно видаленням або видозміненням об’єму повітряного простору, якщо новий елемент структури повітряного простору планується встановити з постійним часом активації або часові межі активації та дезактивації нового та аналогічного існуючого елементу повітряного простору можуть співпадати.

8. Під час опису бокових меж Початок опису елементу повітряного простору, що містить декілька точок, слід здійснювати з найзахіднішої точки. Якщо таких точок декілька, перевагу слід надавати точці, що розташована північніше. Перелік точок слід надавати у послідовному порядку за годинниковою стрілкою. Опис елементу повітряного простору може надаватись у іншому порядку, якщо це обумовлено скороченням опису чи причинами, що фактично спрощують розуміння структури елементу повітряного простору. Для замикання елементу повітряного простору перша точка повинна співпадати з останньою точкою опису. При використанні в якості елементу опису кола слід зазначати центр та радіус кола, за допомогою якого створена дуга та напрямок (за годинниковою чи проти годинникової стрілки). Бокові межі, як правило, встановлюють із точністю та роздільною здатністю у 1 секунду. Якщо елементи структури повітряного простору знаходяться повністю поза межами контрольованого повітряного простору, точність зазначення координат можна обмежити 1 хв із залишенням секундної роздільної здатності

9. Під час опису верхньої та нижньої вертикальних меж повітряного простору, вони, як правило, встановлюються на одному рівні для всього елементу повітряного простору та надаються як барометричний рівень у метрах нижче абсолютної висоти переходу, та як рівень польоту вище абсолютної висоти переходу.

Якщо нижня межа встановлюється на рівні земної поверхні, її слід зазначати як SFC (поверхня).

Якщо верхня межа не встановлюється, її слід зазначати як UNL.

Вертикальні межі слід встановлювати із дискретністю 50 м нижче абсолютної висоти переходу та 500 ft вище абсолютної висоти переходу (напр. FL275).

ТОНАЛЬНА ГІПСОМЕТРИЧНА ШКАЛА ВИСОТ