Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Національного банку
№ 76 від 06.03.2006
№ 236 від 25.06.2007
№ 457 від 08.10.2010
№ 203 від 23.05.2012
№ 581 від 18.09.2014
№ 47 від 06.03.2019
№ 2 від 13.01.2020}

Відповідно до статті 41 Закону України "Про Національний банк України", статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України (додається).

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 11.12.2000 № 475 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 за № 960/5181 (із змінами).

3. Департаменту бухгалтерського обліку (Ричаківська В.І.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва і використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на начальників територіальних управлінь Національного банку України.

5. Постанова набирає чинності з 1 лютого 2006 року.

ІНСТРУКЦІЯ
з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України

{У тексті Інструкції слова "позитивний гудвіл" замінено словом "гудвіл" згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

Розділ I. Загальні положення

Глава 1. Основні положення

1.1. Ця Інструкція визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції з основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами (далі - основні засоби) та з нематеріальними активами банків України.

1.2. Інструкція розроблена відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) й основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

1.3. Ця Інструкція не регулює порядок відображення в бухгалтерському обліку нарахованих (сплачених) податків за операціями з необоротними активами.

1.4. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

1) актив з права користування - актив, який представляє собою право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди;

2) амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

3) базовий актив - актив, який є предметом оренди, і право щодо використання якого передане орендодавцем орендарю;

4) балансова вартість - сума, за якою актив обліковують у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності;

5) валова інвестиція в оренду - сума орендних платежів, які мають бути отримані орендодавцем за фінансовою орендою та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості, нарахованої орендодавцю;

6) вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів з вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

7) гарантія ліквідаційної вартості - гарантія, надана орендодавцеві стороною, не пов’язаною з орендодавцем, стосовно того, що вартість (або частина вартості) базового активу на кінець оренди щонайменше дорівнюватиме зазначеній сумі;

8) група основних засобів або нематеріальних активів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів або нематеріальних активів;

9) дата набрання чинності модифікацією - дата, станом на яку обидві сторони погодилися на модифікацію оренди;

10) дата початку дії оренди - більш рання з двох дат: або дата угоди про оренду, або дата зобов’язання, коли сторони дійшли згоди щодо основних умов оренди;

11) дата початку оренди - дата, коли орендодавець надає базовий актив для використання орендарем;

12) дата придбання - дата, на яку контроль за активами, що купуються, переходить до покупця;

13) еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості;

14) залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу;

15) змінні орендні платежі - частка платежів, здійснених орендарем на користь орендодавця за право використовувати базовий актив протягом строку оренди, яка змінюється внаслідок зміни фактів або обставин, що відбуваються після дати початку оренди, крім плину часу;

16) знос основних засобів - сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання;

17) інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для:

використання у виробництві чи під час постачання товарів, надання послуг чи для адміністративних цілей; або

продажу під час звичайної діяльності;

18) клас базового активу - це група базових активів, що мають подібні природу та спосіб використання;

19) короткострокова оренда - оренда, яка на дату початку оренди має строк оренди 12 місяців або менше. Оренда, яка містить можливості придбання, не є короткостроковою орендою;

20) ліквідаційна вартість активу - попередньо оцінена сума, яку суб’єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на його вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному після закінчення строку його корисної експлуатації;

21) модифікація оренди - зміна обсягу оренди або компенсації за оренду, яка не була частиною початкових умов оренди (наприклад, додаткове включення або припинення права на використання одного чи більше базових активів, або подовження чи скорочення строку оренди за договором);

22) накопичена амортизація нематеріальних активів - сума амортизації об’єкта нематеріальних активів з початку його корисного використання;

23) негарантована ліквідаційна вартість - частка ліквідаційної вартості базового активу реалізація, якої орендодавцем негарантована або гарантована лише стороною, пов’язаною з орендодавцем;

24) незароблений фінансовий дохід - різниця між валовою інвестицією в оренду та чистою інвестицією в оренду;

25) нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, не є утримуваними грошима та активами, що мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей, та може бути ідентифікований;

26) необоротні активи - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи;

27) необоротні активи, утримувані для продажу, - необоротні активи, що утримуються з метою продажу, та їх балансова вартість відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання;

28) нерухомість, зайнята власником, - нерухомість, утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг або для адміністративних цілей;

29) об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно, також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів;

30) оренда - договір або частина договору, яка передає право на використання активу (базового активу) протягом певного періоду в обмін на компенсацію;

31) орендні платежі - платежі, здійснювані орендарем на користь орендодавця, пов’язані з правом користування базового активу протягом строку оренди;

32) основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

33) первісна вартість - історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів;

34) первісні прямі витрати - додаткові витрати, понесені у зв’язку з укладанням оренди, які не були б понесені, якби такої оренди не було б укладено, за винятком таких витрат, понесених орендодавцем-виробником або орендодавцем-дилером у зв’язку з фінансовою орендою;

35) переоцінена вартість - вартість основних засобів або нематеріальних активів після їх переоцінки;

36) підтримання об’єкта основних засобів чи нематеріальних активів у робочому стані - витрати на підтримання об’єкта в робочому стані (у придатному для використання) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання;

37) подібні об’єкти - об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість;

38) поліпшення об’єкта основних засобів - витрати, що пов’язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об’єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання;

39) припустима ставка відсотка - ставка відсотка, завдяки якій теперішня вартість орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює сумі справедливої вартості базового активу та будь-яких первісних прямих витрат орендодавця;

40) ринкова вартість - сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку;

41) ставка додаткових запозичень орендаря - ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, необхідні для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов;

42) стимули до оренди - платежі, здійснені орендодавцем на користь орендаря, пов’язані з орендою, або відшкодування чи взяття на себе орендодавцем витрат орендаря;

43) строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг);

44) строк оренди - це невідмовний період, протягом якого орендар має право використовувати базовий актив;

45) суборенда - операція, у якій базовий актив знову здається в подальшому в оренду орендарем (“проміжним орендодавцем”) третій стороні, а оренда (“головна оренда”) між головним орендодавцем та орендарем лишається в силі;

46) сума очікуваного відшкодування необоротного активу - найбільша з двох оцінок, а саме чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, уключаючи його ліквідаційну вартість;

47) теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання під час поточної діяльності банку;

48) теперішня вартість майбутнього платежу під визначений процент - це сума, яку необхідно вкласти на цей час під визначений процент для отримання відповідної суми в майбутньому;

49) удосконалення нематеріальних активів - витрати, пов’язані з удосконаленням нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод;

50) фіксовані платежі - платежі, здійснювані орендарем на користь орендодавця за право використовувати базовий актив протягом строку оренди, за винятком змінних орендних платежів;

51) чиста інвестиція в оренду - валова інвестиція в оренду, дисконтована за припустимою ставкою відсотка в оренді;

52) чиста вартість реалізації необоротного активу - справедлива вартість необоротного активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Інші терміни, які вживаються в цій Інструкції, використовуються в значеннях, визначених законодавчими актами України, нормативно-правовими актами Національного банку, міжнародними стандартами фінансової звітності.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 203 від 23.05.2012; в редакції  Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

1.5. Ця Інструкція регулює відображення в бухгалтерському обліку типових операцій банків з необоротними активами. Бухгалтерський облік операцій з необоротними активами, які не визначені цією Інструкцією, банки мають здійснювати згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та міжнародних стандартів фінансової звітності.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

1.6. Облік об'єктів основних засобів і нематеріальних активів ведеться із застосуванням первинних документів, передбачених законодавством України.

Порядок ведення аналітичного обліку основних засобів і нематеріальних активів та складання первинних документів визначається згідно з обліковою політикою банку з урахуванням вимог законодавства України.

1.7. Продаж активів з відстроченням платежу в бухгалтерському обліку відображається відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14 (далі - Інструкція 14).

{Пункт 1.7 глави 1 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 457 від 08.10.2010, № 47 від 06.03.2019}

Глава 2. Рахунки, що використовуються для обліку операцій банків України з основними засобами та нематеріальними активами

2.1. Бухгалтерський облік операцій з основними засобами та нематеріальними активами здійснюється за балансовими і позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами) (далі - План рахунків) (додаток).

{Пункт 2.1 глави 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 47 від 06.03.2019}

2.2. Для обліку активів групи "Основні засоби" використовуються рахунки 4400, 4409. У тому числі за цими рахунками обліковуються об'єкти нерухомості, що належать до категорії нерухомості, зайнятої власником.

{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.2 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.3. Активи групи "Інші необоротні матеріальні активи" обліковуються за рахунками 4500, 4509.

{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.3 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.4. Облік необоротних активів, що класифікуються як інвестиційна нерухомість, здійснюється за рахунками 4410, 4419.

{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.4 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.5. Необоротні активи, утримувані для продажу, обліковуються за рахунком 3408.

{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.5 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

{Пункт 2.6 глави 2 виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

2.6. Незавершені капітальні інвестиції обліковуються за рахунками 4310, 4430, 4431, 4530. Незавершені капітальні інвестиції за об'єктами інвестиційної нерухомості обліковуються за окремим аналітичним рахунком 4410.

{Главу 2 розділу I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.7. Нематеріальні активи обліковуються за рахунками 4300, 4309.

{Главу 2 розділу I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.8. Орендар обліковує активи з права користування за необоротними активами, що отримані в лізинг (оренду), за балансовими рахунками 4600, 4609 Плану рахунків, а орендне зобов’язання - за балансовим рахунком 3615 Плану рахунків.

{Пункт 2.8 глави 2 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012; в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

2.9. Орендодавець або заставодавець продовжує визнавати необоротні активи, передані в операційну оренду або заставу, за балансовими рахунками 4300, 4309, 4400, 4409 Плану рахунків.

{Пункт 2.9 глави 2 розділу І в редакції Постанов Національного банку № 203 від 23.05.2012, № 47 від 06.03.2019; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 2 від 13.01.2020}

2.10. Витрати орендаря, що пов’язані з поліпшенням об’єкта основних засобів, відображаються за балансовим рахунком 4530 Плану рахунків. Завершене поліпшення основних засобів відображається за окремим аналітичним рахунком балансового рахунку 4500 Плану рахунків. Амортизація суми завершеного поліпшення відображається орендарем такою бухгалтерською проводкою:

{Пункт 2.10 глави 2 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

2.11. Активи, що поєднують матеріальні і нематеріальні елементи, відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками з обліку основних засобів або нематеріальних активів залежно від того, який з цих елементів є суттєвішим.

2.12. Банки для відображення в бухгалтерському обліку операцій з необоротними активами мають право використовувати транзитні рахунки відповідно до облікової політики банку.

{Пункт глави 2 розділу I в редакції Постанов Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 47 від 06.03.2019}

Розділ II. Необоротні активи

Глава 1. Критерії визнання необоротних активів

1.1. Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.

1.2. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю.

1.3. Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);

витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.

1.4. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

1.5. Нематеріальний актив, отриманий у результаті його розроблення, слід відображати в балансі, якщо банк має:

намір, технічні засоби та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

змогу отримати майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробленням нематеріального активу.

1.6. Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, що пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Не визнаються нематеріальним активом і підлягають відображенню в складі витрат звітного періоду, у якому вони були здійснені, такі витрати:

на дослідження;

на підготовку і перепідготовку кадрів;

на рекламу;

на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини;

на створення внутрішньої ділової репутації банку, вартість видань.

1.7. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

а) основні засоби:

земельні ділянки;

будинки, споруди і передавальні пристрої;

машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти, прилади, інвентар (меблі);

інші основні засоби;

б) інші необоротні матеріальні активи:

бібліотечні фонди;

малоцінні необоротні матеріальні активи;

тимчасові (нетитульні) споруди;

інші необоротні матеріальні активи;

в) незавершені капітальні інвестиції.

1.8. На підставі зазначених груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів.

{Пункт 1.9 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}

1.9. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна і комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до законодавства України.

1.10. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими їх групами:

права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення [права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо];

авторське право та суміжні з ним права [право на комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) тощо];

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Банки самостійно визначають групи залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у своїй діяльності.

1.11. Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, за які сплачена загальна сума, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.

1.12. Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їх собівартості.

1.13. Порядок визначення первісної вартості об'єктів необоротних активів, отриманих у результаті обміну чи безоплатного передавання, визначено в главі 4 розділу II та главі 2 розділу VI цієї Інструкції.

1.14. Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків, визнаються в бухгалтерському обліку та оцінюються за їх справедливою вартістю. Якщо їх справедливу вартість визначити неможливо, то вони відображаються в складі гудвілу.

1.15. Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є ринкова їх вартість. Якщо немає даних про ринкову вартість машин та устаткування, то використовується відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Для інших основних засобів справедливою вартістю є відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Глава 2. Придбання основних засобів і нематеріальних активів

2.1. Придбання основних засобів і нематеріальних активів за національну валюту відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

б) капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію основними засобами та нематеріальними активами:

Дебет рахунків

4310, 4430, 4431;

Кредит рахунку

3510;

в) визнання основних засобів і нематеріальних активів у балансі банку:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

3510, 4310, 4430, 4431.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.2. Придбання основних засобів і нематеріальних активів за іноземну валюту відображається такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунку

1500 - на суму в іноземній валюті;

б) визнання необоротних активів у балансі банку:

Дебет рахунку

3800;

Кредит рахунку

3510 - на суму в іноземній валюті;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500,

4310, 4430, 4431;

{Абзац восьмий підпункту "б" пункту 2.2 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Кредит рахунку

3801 - на суму в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату перерахування коштів в іноземній валюті.

2.3. Дебіторська заборгованість з придбання необоротних активів є немонетарною статтею і не підлягає переоцінці у зв'язку із зміною офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Глава 3. Створення основних засобів і нематеріальних активів

3.1. Створені основні засоби та нематеріальні активи визнаються активами за тими самими критеріями, що визначені для придбаних необоротних активів.

3.2. Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створених банком, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, що безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням.

3.3. Створення основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

б) нарахування заробітної плати працівникам:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунків

3652, 3653;

в) нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), пов'язаних з оплатою праці, до фондів соціального страхування:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунку

3622;

г) віднесення суми завершених капітальних інвестицій на вартість основних засобів і нематеріальних активів:

Дебет рахунків

4300, 4400;

Кредит рахунків

4310, 4430.

3.4. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з будівництва основних засобів здійснюється аналогічно до обліку їх поліпшення і визначається в главі 5 цього розділу.

Глава 4. Облік основних засобів і нематеріальних активів, придбаних в обмін на інші активи

4.1. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то різниця відображається за рахунками витрат. Первісною вартістю об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта.

4.2. Придбання об'єкта в обмін на подібний у бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

а) якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу;

б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу;

Дебет рахунку

7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу.

4.3. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що були передані (отримані) під час обміну.

4.4. Придбання об'єкта необоротного активу в обмін на неподібний об'єкт відображається такою проводкою:

а) якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу;

б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу;

Дебет рахунку

7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу;

в) збільшення (зменшення) первісної вартості об'єкта необоротного активу, отриманого під час обміну, на суму сплачених (отриманих) грошових коштів:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на суму сплачених грошових коштів,

або:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму одержаних грошових коштів.

Глава 5. Поліпшення основних засобів та вдосконалення нематеріальних активів

5.1. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, здійснюється за рахунками обліку капітальних інвестицій.

5.2. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об'єкта.

5.3. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

5.4. Поліпшення основних засобів і вдосконалення нематеріальних активів відображаються такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунків

4310, 4430;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

б) віднесення суми витрат на поліпшення та вдосконалення на збільшення вартості об'єкта:

Дебет рахунків

4300, 4400;

Кредит рахунків

4310, 4430.

5.5. Заміна елементів або конструктивних частин об'єкта основних засобів відображається в обліку під час її здійснення такими бухгалтерськими проводками:

а) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні, можна визначити, то списується вартість заміненого активу і визнається вартість нового активу:

Дебет рахунків

7490 - на суму збитку від вибуття заміненого активу;

4409 - на суму зносу заміненого активу;

Кредит рахунку

4400 - на первісну вартість заміненого активу;

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного активу;

б) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні, неможливо визначити:

замінюється частина активу, що приводить до збільшення строку корисного використання об'єкта основних засобів. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

4409;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу;

замінюється частина активу, що приводить до збільшення кількості або якості продуктивності активу. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу.

5.6. Придбання обладнання, що потребує монтажу, відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

4430;

Кредит рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

б) передавання для монтажу обладнання, що його потребує:

Дебет рахунку

4431;

Кредит рахунку

4430;

в) уведення в експлуатацію обладнання після монтажу:

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунку

4431.

Глава 6. Підтримання об'єктів основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані

6.1. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.

6.2. Під час проведення робіт для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані здійснюються такі проводки:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3519;

Кредит рахунків

1200, 2600;

б) виконані роботи:

Дебет рахунку

7420;

Кредит рахунку

3519.

Глава 7. Необоротні активи, утримувані для продажу

7.1. Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання.

Банк не має права обліковувати необоротний актив, який було тимчасово вилучено із використання, якщо його балансова вартість в основному відшкодовуватиметься під час поточного використання, за рахунком 3408.

{Пункт 7.1 глави 7 розділу ІI в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

7.2. Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо на дату прийняття рішення щодо визнання їх активами, що утримуються для продажу, виконуються такі умови: стан активів, у якому вони перебувають, дає змогу здійснити негайний продаж і є високий ступінь імовірності їх продажу протягом року з дати класифікації.

Банк зобов’язаний продовжувати класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо не було здійснено продаж протягом року через події чи обставини, за якими банк не може здійснити контроль, а також якщо є достатні свідчення того, що банк продовжує виконувати план продажу необоротного активу.

Якщо на дату прийняття рішення про визнання необоротних активів як таких, що утримуються для продажу, не виконуються вищезазначені умови, але будуть виконані протягом трьох місяців після визнання активу, то банк має право класифікувати їх як утримувані для продажу.

{Пункт 7.2 глави 7 розділу ІI в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

7.3. Перед первісною класифікацією активів як утримуваних для продажу банк має здійснити оцінку балансової вартості активів відповідно до вимог Інструкції, що застосовуються до цієї категорії активів:

а) якщо облік необоротних активів здійснюється за первісною вартістю (собівартістю), то банк має переглянути їх на зменшення корисності. У разі визнання зменшення корисності здійснюються проводки відповідно до пункту 1.5 глави 1 розділу V цієї Інструкції;

б) якщо необоротні активи обліковуються за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), то банк має здійснити їх переоцінку згідно з главою 1 розділу III цієї Інструкції.

7.4. Переведення необоротних активів до категорії утримуваних для продажу в бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

а) за необоротними активами, що обліковуються за собівартістю:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму накопиченого зносу;

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму балансової вартості;

б) за необоротними активами, що обліковуються за переоціненою вартістю:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму накопиченого зносу;

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму балансової вартості.

Сума дооцінки, що обліковується за рахунками 5100, 5101, залишається до часу вибуття або рекласифікації необоротних активів.

7.5. Необоротні активи, що утримуються банком для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж.

Амортизація на необоротні активи, утримувані для продажу, не нараховується.

7.6. Банк має визнавати втрати від зменшення корисності в разі зниження справедливої вартості необоротних активів за вирахуванням витрат на продаж і відображати в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

3408.

7.7. У разі збільшення справедливої вартості необоротних активів за вирахуванням витрат на продаж банк визнає дохід, але в сумі, що не перевищує раніше накопичені втрати від зменшення корисності. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунку

6499.

7.8. Якщо під час оцінки активів, призначених для продажу, банк не визнавав зменшення їх корисності та відновлення їх корисності, то банк має визнати доходи або витрати на дату припинення їх визнання. У цьому разі здійснюються такі проводки:

а) визнання витрат:

Дебет рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

7499;

Кредит рахунку

3408;

б) визнання доходу:

Дебет рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

3408;

6499.

7.9. Якщо банк класифікував необоротний актив як утримуваний для продажу, але надалі умови пунктів 7.1, 7.2 цієї глави не виконуються, то такий актив не класифікується як необоротний актив, утримуваний для продажу.

Банк відображає в бухгалтерському обліку переведення необоротних активів, що більше не відповідають умовам, визначеним у пунктах 7.1, 7.2 цієї глави, залежно від намірів щодо способу їх подальшого використання.

{Пункт 7.9 глави 7 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

7.10. Необоротні активи, що більше не класифікуються як активи, утримувані для продажу, з дати прийняття рішення про відмову від продажу банк обліковує за найменшою з двох оцінок:

а) за балансовою вартістю, що визначалася до дати визнання їх як активів, утримуваних для продажу. Балансова вартість коригується з урахуванням амортизації, переоцінки, збитків від зменшення корисності, що були б визнані, якщо активи не були класифіковані як утримувані для продажу;

б) за сумою очікуваного відшкодування на дату прийняття рішення про відмову від продажу.

7.11. Якщо необоротні активи до переведення їх до категорії активів, утримуваних для продажу, оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю), банк має здійснити коригування балансової вартості з урахуванням сум накопиченої амортизації, втрат від зменшення корисності з одночасним визнанням такого коригування у звіті про фінансовий результат. Переведення необоротних активів до категорії активів, що утримуються для використання в процесі діяльності або інвестиційної нерухомості, банк відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:

{Абзац перший пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

а) переведення необоротних активів до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності або інвестиційної нерухомості, що оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю):

{Абзац перший підпункту "а" пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Дебет рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму первісної вартості;

{Абзац третій підпункту "а" пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Кредит рахунків

4309, 4409, 4419, 4509 - на суму зносу;

{Абзац п'ятий підпункту "а" пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

3408 - на суму балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу;

б) донарахування амортизації:

Дебет рахунку

7423;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

{Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

в) визнання втрат від зменшення корисності:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

{Абзац п'ятий підпункту "в" пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

г) визнання відновлення корисності:

Дебет рахунків

4309, 4409, 4419, 4509;

{Абзац третій підпункту "г" пункту 7.11 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Кредит рахунку

6499.

7.12. Переведення необоротних активів до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності або інвестиційної нерухомості, що оцінювалися за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), банк відображає такою проводкою:

{Абзац перший пункту 7.12 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Дебет рахунків

4300, 4400,  4410, 4500 - на суму переоціненої вартості;

{Абзац третій пункту 7.12 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Кредит рахунків

4309, 4409, 4509 - на суму зносу;

3408 - на суму балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу.

Балансова вартість необоротних активів, які до часу переведення до категорії активів, утримуваних для продажу, обліковувалися за переоціненою вартістю, коригується як уцінка або дооцінка відповідно до глави 1 розділу III цієї Інструкції.

7.13. Банки здійснюють бухгалтерський облік операцій із необоротними активами, утримуваними для продажу, на які набувають право власності шляхом реалізації прав заставодержателя (заставленим майном), відповідно до глави 2 розділу IX цієї Інструкції.

{Главу 7 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

{Розділ II доповнено главою 7 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

Глава 8. Інвестиційна нерухомість

8.1. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або орендаря за договором про оренду з метою отримання орендних платежів, збільшення капіталу або для обох цілей, а не для надання послуг або адміністративних цілей.

{Пункт 8.1 глави 8 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

8.2. Один і той самий об'єкт нерухомості може бути розділений на конструктивно відокремлені частини, що використовуються з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.

У бухгалтерському обліку такі частини об'єкта нерухомості відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.

8.3. Банк має розробити та затвердити в обліковій політиці чіткі критерії для визначення активу як об'єкта інвестиційної нерухомості та зазначати ці критерії в інформації до фінансової звітності.

8.4. До інвестиційної нерухомості належать:

1) земля, утримувана для довгострокового збільшення капіталу, а не для короткострокового продажу під час звичайної діяльності;

2) земля, утримувана для майбутнього, але ще невизначеного використання (якщо банк ще не визначив, чи буде він використовувати землю як нерухомість, зайняту власником, чи для короткострокового продажу під час звичайної діяльності, тоді земля вважається утримуваною для збільшення капіталу);

3) будівля, яка є власністю банка (або пов’язаний з будівлею актив з права користування, що утримується цим банком) та надана в оренду згідно з одним чи кількома договорами про операційну оренду;

4) будівля, яка не зайнята, але утримується для надання в оренду згідно з одним чи кількома договорами про операційну оренду;

5) нерухомість, яка будується або поліпшується для майбутнього використання як інвестиційна нерухомість.

{Пункт 8.4 глави 8 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012; в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

{Пункт 8.5 глави 8 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

{Пункт 8.6 глави 8 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

8.5. Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов'язані з її придбанням.

8.6. Придбання інвестиційної нерухомості відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) передоплата:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

б) визнання інвестиційної нерухомості в балансі банку:

Дебет рахунку

4410;

Кредит рахунку

3510.

{Пункт глави 8 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

8.7. Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об'єкта інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення.

8.8. Капітальні інвестиції на будівництво або забудову та на реконструкцію об'єкта інвестиційної нерухомості, який в довгостроковій перспективі використовуватиметься як інвестиційна нерухомість, збільшують його вартість. Такі капітальні інвестиції банк відображає в обліку за окремим аналітичним рахунком 4410.

{Пункт глави 8 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

8.9. Орендар оцінює за справедливою вартістю актив з права користування, а не базову нерухомість, якщо застосовує модель справедливої вартості для оцінки інвестиційної нерухомості, яка утримується як актив з права користування.

{Пункт 8.9 глави 8 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

8.10. Інвестиційну нерухомість, утримувану орендарем як актив з права користування, потрібно за необхідності переоцінювати до справедливої вартості, якщо банк вибирає модель справедливої вартості. Якщо орендні платежі здійснюються за ринковими ставками, то справедлива вартість інвестиційної нерухомості, утримуваної орендарем як актив з права користування, на момент придбання за вирахуванням усіх очікуваних орендних платежів (уключаючи й тих, що пов’язані з визнаними зобов’язаннями за орендою) має дорівнювати нулю.

{Главу 8 розділу II доповнено пунктом 8.10 згідно з Постановою Національного банку № 47 від 06.03.2019}

8.11. Банк визнає інвестиційну нерухомість, що придбана на умовах відстрочення платежу, за первісною вартістю ціни об'єкта. Різниця між цією сумою та загальною сумою платежів визнається процентними витратами за період надання кредиту.

8.12. Після первісного визнання об'єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку банк здійснює за одним з таких методів:

а) за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнаються;

б) за первісною вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.

8.13. Банк здійснює оцінку інвестиційної нерухомості на кожну наступну після первісного визнання дату балансу. Зміни справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) у разі збільшення вартості:

Дебет рахунку

4410;

Кредит рахунку

6394;

б) у разі зменшення вартості:

Дебет рахунку

7394;

Кредит рахунку

4410.

8.14. Якщо об'єкт інвестиційної нерухомості оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), то в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:

а) нарахування амортизації:

Дебет рахунку

7423;

Кредит рахунку

4419;

б) зменшення корисності:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

4419.

8.15. Якщо банк не може достовірно визначити справедливу вартість об'єкта інвестиційної нерухомості (операції з аналогічними об'єктами нерухомості на ринку здійснюються рідко, альтернативної оцінки справедливої вартості немає), то він здійснює його оцінку за первісною вартістю. Ліквідаційна вартість такого об'єкта нерухомості має дорівнювати нулю, первісна вартість амортизується протягом строку його корисного використання.

8.16. Якщо банк обрав метод оцінки об'єкта інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то він має послідовно застосовувати цей метод до часу його вибуття або рекласифікації.

8.17. У разі здійснення банком оцінки об'єкта нерухомості за методом справедливої вартості інженерне обладнання (ліфти, кондиціонери тощо), що є невід'ємною частиною будівлі, не визнається в обліку окремо як основний засіб, а включається до справедливої вартості єдиного об'єкта інвестиційної нерухомості.

8.18. Якщо бухгалтерський облік будівлі як об'єкта інвестиційної нерухомості банк здійснює за методом первісної вартості, то обладнання, що є невід'ємною частиною цієї будівлі, обліковується окремо.

8.19. Переведення об'єкта нерухомості до категорії інвестиційної нерухомості та з категорії інвестиційної нерухомості до інших банк проводить лише в разі зміни способу його функціонального використання, що підтверджується такими подіями:

а) початком зайняття власником нерухомості - у разі переведення з інвестиційної нерухомості до нерухомості, зайнятої власником;

б) закінченням зайняття власником нерухомості - у разі переведення з нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості;

{Підпункт "в" пункту глави 8 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

8.20. Якщо банк застосовує метод оцінки за первісною вартістю, то переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, та навпаки, не впливає на його балансову вартість. Переведення здійснюється за балансовою вартістю переданої нерухомості, і вартість цих об'єктів не змінюється.

8.21. Якщо банк застосовує метод оцінки нерухомості за справедливою вартістю, то під час переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, банк здійснює такі проводки:

Дебет рахунку

4400;

Кредит рахунку

4410 - за справедливою вартістю на дату переведення.

Під час здійснення такого переведення прибуток або збиток не виникає.

8.22. Різниця між балансовою та справедливою вартістю нерухомості, що виникає на дату переведення об'єктів з категорії нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості, визнається банком як переоцінка основних засобів:

а) у разі перевищення справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості над його балансовою вартістю:

Дебет рахунків

4410;

4409;

Кредит рахунків

4400;

5100;

б) у разі перевищення балансової вартості над справедливою вартістю об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунків

4410;

4409;

5100, 7499;

Кредит рахунку

4400.

8.23. Якщо банк визначає, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості, що будується, не піддається достовірній оцінці, але він очікує, що справедливу вартість цієї нерухомості можна буде достовірно визначити після завершення будівництва, то він має здійснювати оцінку такої інвестиційної нерухомості, що будується, за собівартістю до того часу, коли її можна буде визначити достовірно або коли будівництво буде завершено (залежно від того, що відбудеться раніше). Як тільки банк отримує змогу достовірно оцінювати справедливу вартість інвестиційної нерухомості, що будується і раніше оцінювалася за собівартістю, він повинен здійснювати оцінку такої нерухомості за її справедливою вартістю. За припущенням справедлива вартість нерухомості піддається достовірній оцінці відразу після завершення її будівництва. Припущення щодо можливості достовірної оцінки справедливої вартості інвестиційної нерухомості, що будується, можна спростувати тільки після первісного визнання цієї нерухомості. Будь-яка різниця між справедливою вартістю інвестиційної нерухомості, яка будується або будівництво якої завершується, або поліпшується банком самостійно та буде обліковуватися в подальшому за справедливою вартістю, і її попередньою балансовою вартістю на дату оцінки визнається банком як інші витрати (рахунок 7499) або інший дохід (рахунок 6499) звітного періоду.

Якщо банк визначає, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості (іншої, ніж інвестиційна нерухомість, що будується) не піддається достовірній оцінці на постійній основі, то він має оцінювати таку інвестиційну нерухомість, застосовуючи модель собівартості до дати вибуття інвестиційної нерухомості.

Банк, який визначив оцінку інвестиційної нерухомості, що будується, за справедливою вартістю, зобов’язаний обліковувати цю інвестиційну нерухомість у разі завершення її будівництва за справедливою вартістю.

{Пункт розділу ІI в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

8.24. Банк припиняє визнавати в балансі об'єкт інвестиційної нерухомості під час його вибуття внаслідок продажу або передавання у фінансовий лізинг (оренду), або якщо більше не очікується отримання будь-яких економічних вигід від його використання.

8.25. Фінансовий результат від вибуття об'єкта інвестиційної нерухомості банк визначає як різницю між надходженнями коштів від вибуття об'єкта та його балансовою вартістю і визнає їх у звітному періоді, у якому відбулося вибуття чи ліквідація. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:

а) у разі перевищення суми балансової вартості об'єкта порівняно із сумою виручки від його реалізації:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

7499;

Кредит рахунку

4410;

б) у разі перевищення суми виручки від реалізації об'єкта порівняно із сумою балансової вартості об'єкта:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

4410;

6499.

8.26. Зменшення та відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), банк визнає аналогічно до порядку визнання зменшення корисності основних засобів і відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) зменшення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

4419;

б) відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:

Дебет рахунку

4419;

Кредит рахунку

6499.

8.27. Відшкодування, отримане від третіх сторін як компенсація за інвестиційну нерухомість, корисність якої зменшилася, банк визнає доходом і відображає в бухгалтерському обліку на дату надходження грошових коштів такими проводками:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650

Кредит рахунку

6499.

{Розділ II доповнено главою 8 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

Розділ III. Бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів після первісного визнання

{Назва розділу III в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}

Глава 1. Порядок переоцінки основних засобів

1.1. Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:

а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;

б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх об'єктів певної групи основних засобів і не поєднувати об'єкти з різними методами оцінки в одну групу.

1.2. У разі застосування методу первісної вартості (собівартості) переоцінка необоротних активів не здійснюється.

{Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.2 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

1.3. Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

1.4. Переоцінка групи основних засобів, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

1.5. Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому абзаці пункту 2.3 розділу IV цієї Інструкції.

1.6. Порядок проведення переоцінки банк визначає самостійно з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

1.7. Під час проведення переоцінки основних засобів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки за одним з таких методів.

Перший метод. Накопичена амортизація перераховується пропорційно зміні балансової вартості об'єкта основних засобів таким чином, щоб після переоцінки балансова вартість дорівнювала переоціненій вартості. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Такий метод не потребує перегляду норми амортизації.

Другий метод. Накопичена амортизація вираховується з первісної (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів, а отримана на нетто-основі балансова вартість переоцінюється до його справедливої вартості. За цим методом переоцінена вартість об'єкта дорівнює його справедливій вартості, а накопичена амортизація дорівнює нулю. Норми амортизації потребують перегляду. Цей метод, як правило, використовується для будівель та споруд.

1.8. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

1.9. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що зазначені в пункті 1.11 цієї глави.

1.10. Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.

Дооцінка основних засобів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

4400, 4500;

Кредит рахунку

5100;

одночасно:

Дебет рахунку

5100;

Кредит рахунків

4409, 4509;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

4409, 4509;

Кредит рахунків

4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунків

4400, 4500;

Кредит рахунку

5100.

1.11. Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цими об'єктами, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);

Кредит рахунків

4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунків

4409, 4509;

Кредит рахунку

5100;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

4409, 4509;

Кредит рахунків

4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунків

5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);

Кредит рахунків

4400, 4500.

1.12. Сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів і відновлення його корисності під час проведення чергової (останньої) дооцінки вартості цього об'єкта основних засобів, включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у розмірі, не більшому, ніж сума перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5100).

Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової (останньої) уцінки залишкової вартості цього об'єкта, але не більша, ніж сума перевищення, спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5100). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).

1.13. Під час вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою (перевищення) попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. У бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

5100;

Кредит рахунку

5030.

Дооцінку об'єкта основних засобів, що враховується у власному капіталі, банк може включати до нерозподіленого прибутку частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. У цьому разі сума включеної дооцінки буде різницею між сумою амортизації, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та сумою амортизації, що базується на первісній вартості активу. У бухгалтерському обліку здійснюється аналогічна проводка.

{Пункт 1.13 глави 1 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

1.14. З метою правильного відображення в бухгалтерському обліку результатів дооцінки (уцінки) об'єктів основних засобів банки мають накопичувати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цими об'єктами.

1.15. Відображення в бухгалтерському обліку визнаних відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань за результатами переоцінки основних засобів здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Глава 2. Порядок переоцінки нематеріальних активів

2.1. Після первісного визнання нематеріального активу його облік надалі має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:

а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;

б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Банки здійснюють оцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, якщо для таких активів є активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи тієї групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких немає активного ринку).

2.2. Якщо банк здійснив переоцінку об'єктів відповідної групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

2.3. Під час проведення переоцінки нематеріальних активів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки одним з двох методів аналогічно до порядку, визначеного в пункті 1.6 глави 1 цього розділу.

Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.

2.4. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається в складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду, крім випадків, що наведені в пункті 2.6 цієї глави.

Дооцінка нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунку

4300;

Кредит рахунку

5101;

одночасно:

Дебет рахунку

5101;

Кредит рахунку

4309;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунку

4309;

Кредит рахунку

4300;

одночасно:

Дебет рахунку

4300;

Кредит рахунку

5101.

2.5. Уцінка нематеріальних активів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499). У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунків

5101, 7499;

Кредит рахунку

4300;

одночасно:

Дебет рахунку

4309;

Кредит рахунку

5101;

б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:

Дебет рахунку

4309;

Кредит рахунку

4300;

одночасно:

Дебет рахунків

5101, 7499;

Кредит рахунку

4300.

2.6. Сума попередніх уцінок об'єкта нематеріальних активів і втрат від зменшення його корисності, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, під час проведення чергової дооцінки вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у сумі, не більшій, ніж сума зазначеного перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5101).

Сума попередніх дооцінок об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової уцінки залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5101). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).

2.7. Під час вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, різниця (перевищення) між сумою попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу та здійсненням такої проводки:

Дебет рахунку

5101;

Кредит рахунку

5030.

Розділ IV. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів

Глава 1. Порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів

1.1. Вартість усіх необоротних (матеріальних та нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Амортизація не нараховується, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їх ліквідаційній вартості.

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}

Амортизація не нараховується за об'єктами основних засобів, що є предметами антикваріату.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. Банк розглядає нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисного використання, якщо на підставі аналізу всіх чинників (юридичних, нормативних, договірних, економічних тощо) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде, за очікуванням, забезпечувати надходження чистих грошових потоків до банку (наприклад, право постійного користування земельною ділянкою).

{Пункт 1.1 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

1.2. Амортизація необоротних активів може здійснюватися окремо за складовою частиною об'єкта. Для розрахунку амортизації частини об'єктів, що мають однакові строки корисного використання, можуть бути згруповані.

1.3. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первісного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

1.4. Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно з урахуванням таких факторів:

очікуваного використання об'єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності;

строків корисного використання подібних активів;

фізичного та морального зносу, що передбачається;

правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта та інших факторів.

{Абзац шостий пункту 1.4 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

1.5. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання та наприкінці кожного фінансового року. Банк у кінці кожного року оцінює нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання. Якщо таких ознак немає, то банк установлює строк корисного використання таких нематеріальних активів.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 203 від 23.05.2012}

1.6. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

1.7. Амортизація об'єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

1.8. Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

7423;

Кредит рахунків

4309, 4409, 4509.

1.9. Необоротні активи, що повністю амортизовані і використовуються банком у його діяльності, у бухгалтерському обліку відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.

1.10. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень банку з обліку основних засобів і нематеріальних активів.

Глава 2. Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів

2.1. Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують із застосуванням таких методів:

а) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

в) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

ґ) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

2.2. Банк має регулярно, наприкінці кожного фінансового року, переглядати методи нарахування амортизації основних засобів на відповідність економічним вигодам, що очікує отримати від їх застосування, та вносити відповідні зміни в облікову політику як зміни облікової оцінки. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначаються виходячи із залишкової вартості відповідного об'єкта.

2.3. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах "а" і "ґ" пункту 2.1 цього розділу.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 процентів його вартості, що амортизується, а решта 50 процентів вартості, що амортизується, - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 процентів його вартості.

2.4. Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів обирається банком самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

У разі зміни методу нарахування амортизації новий метод застосовується, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому відбулися зміни.

2.5. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

якщо є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

2.6. Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Розділ V. Зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів

Глава 1. Визнання зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів

1.1. На кожну дату балансу визнається зменшення корисності необоротних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди, а саме:

протягом періоду експлуатації ринкова вартість активу зменшилася значно більше, ніж це очікувалося, внаслідок плину часу або використання;

відбулися (або відбудуться найближчим часом) значні зміни у використанні об'єкта, пов'язані з негативним впливом як зовнішніх (технологічні, ринкові, економічні, правові), так і внутрішніх (припинення експлуатації, реструктуризація, ліквідація активу до раніше очікуваної дати тощо) факторів;

ринкові ставки відсотка або інші ринкові показники прибутковості інвестицій збільшилися і це збільшення, можливо, вплине на ставку дисконту, яка застосовуватиметься під час обчислення вартості використання активу;

моральне старіння або фізичне пошкодження об'єктів;

економічна ефективність є (або буде) нижчою, ніж очікувана.

1.2. Корисність необоротних активів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування.

1.3. Банки зобов'язані переглядати на зменшення корисності нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання та нематеріальні активи, які не можуть використовуватися за призначенням незалежно від наявності ознак зменшення корисності. Тест на зменшення корисності має проводитися в будь-який час протягом звітного періоду за умови, що він проводитиметься щорічно в один і той самий час. Вперше придбані нематеріальні активи підлягають перегляду на зменшення корисності до закінчення поточного звітного року. Гудвіл, що виник під час об'єднання, переглядається на зменшення корисності щорічно.

1.4. Втрати від зменшення корисності за необоротними активами, які не переоцінювалися, визнаються у звіті про фінансові результати, а за необоротними активами, які переоцінювалися, - зменшенням додаткового капіталу за результатами переоцінки.

1.5. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів і накопиченої амортизації об'єктів нематеріальних активів. Разом з тим здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунків

4309, 4409.

1.6. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, що обліковуються за переоціненою вартістю, спрямовуються на зменшення додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення до витрат звітного періоду. У такому разі зменшення корисності відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

Дебет рахунків

5100, 5101, 7499;

Кредит рахунків

4300, 4400;

одночасно:

Дебет рахунків

4309, 4409;

Кредит рахунків

5100, 5101.

1.7. За наявності ознак, що свідчать про відновлення корисності об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, сума такого відновлення, але не більша, ніж сума попереднього її зменшення, відображається як визнання доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів і накопиченої амортизації об'єктів нематеріальних активів. У такому разі здійснюється така проводка:

Дебет рахунків

4309, 4409;

Кредит рахунку

6499.

1.8. Відновлення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, що обліковуються за переоціненою вартістю, включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення в складі додаткового капіталу. Відновлення корисності відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

Дебет рахунків

4300, 4400;

Кредит рахунків

5100, 5101, 6499;

одночасно:

Дебет рахунків

5100, 5101;

Кредит рахунків

4309, 4409.

Розділ VI. Вибуття основних засобів і нематеріальних активів

Глава 1. Реалізація основних засобів і нематеріальних активів

1.1. Об'єкти основних засобів і нематеріальних активів припиняють визнаватися в балансі в разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання, втрати або невідповідності критеріям їх визнання як активів.

1.2. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів і нематеріальних активів визначається як різниця між надходженням коштів за основні засоби і нематеріальні активи (з вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям основних засобів і нематеріальних активів) та їх залишковою вартістю.

1.3. Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від його реалізації, відображається за дебетом рахунку 7490, а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, - за кредитом рахунку 6490.

Реалізація основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) у разі перевищення суми залишкової вартості об'єкта порівняно із сумою виручки від його реалізації:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650,

4309, 4409, 4509, 7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500;

б) у разі перевищення суми виручки від реалізації порівняно із сумою залишкової вартості об'єкта:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650,

4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500, 6490;

в) за переоціненими основними засобами і нематеріальними активами:

Дебет рахунків

5100, 5101;

Кредит рахунку

5030.

Глава 2. Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів

2.1. Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється аналогічно до їх реалізації (крім передавання між підвідомчими установами).

2.2. Порядок безоплатного передавання активів між підвідомчими установами визначається банком самостійно.

Глава 3. Ліквідація основних засобів і нематеріальних активів

3.1. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів або нематеріальних активів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. Часткова ліквідація в бухгалтерському обліку відображається такими проводками:

{Абзац перший пункту 3.1 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Дебет рахунків

4309, 4409;

{Абзац третій пункту 3.1 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

7490;

Кредит рахунку

4300, 4400 - на суму часткової ліквідації об'єкта.

{Абзац шостий пункту 3.1 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

3.2. Під час списання з балансу основних засобів або нематеріальних активів здійснюються такі проводки:

{Абзац перший пункту 3.2 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Дебет рахунків

4309, 4409, 4509;

{Абзац третій пункту 3.2 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на суму зносу;

{Абзац п'ятий пункту 3.2 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Дебет рахунку

7490;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість.

{Абзац дев'ятий пункту 3.2 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Глава 4. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів

4.1. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів відображаються за справедливою вартістю переданих активів. У такому разі здійснюються такі проводки:

Дебет рахунків

4103, 4105, 4203, 4205 - на суму вкладення в статутний капітал;

4309, 4409, 4509 - на суму зносу (накопиченої амортизації);

5100, 5101 - на суму переоцінки;

7490 - на суму перевищення залишкової

вартості над справедливою;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість необоротних активів;

5030 - на суму переоцінки.

4.2. Під час ліквідації підприємства (господарського товариства) необоротні активи, що були передані банком-учасником у статутний капітал та повернені банку в натуральній формі без винагороди, відображаються такою проводкою:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500, - на первісну (переоцінену) вартість необоротних активів;

7399 - на суму перевищення суми вкладення над вартістю повернених необоротних активів;

Кредит рахунків

4103, 4105, 4203, 4205 - на балансову вартість інвестиції.

Розділ VII. Облік гудвілу

Глава 1. Гудвіл, придбаний у результаті об'єднання

1.1. Банк-покупець визнає на дату придбання гудвіл, що оцінюється як перевищення суми, наведеної в підпункті "а" цього пункту, над сумою, наведеною в підпункті "б" цього пункту, а саме:

а) сукупної суми:

переданої компенсації, оціненої за справедливою вартістю на дату придбання;

будь-якої неконтрольованої частки в об’єкті придбання, оціненої за справедливою вартістю або за пропорційною часткою теперішніх інструментів власності у визнаних сумах ідентифікованих чистих активах об’єкта придбання;

справедливої вартості на дату придбання частки участі в капіталі, раніше утримуваної банком-покупцем в об’єкті придбання, у разі поетапного об’єднання компаній;

б) сальдо сум на дату придбання ідентифікованих придбаних активів і прийнятих зобов’язань, оцінених за справедливою вартістю.

Банк-покупець визнає дохід від покупки, що виникає в разі перевищення суми, наведеної в підпункті "б" цього пункту, над сумою, наведеною в підпункті "а" цього пункту, у повній сумі на дату придбання.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

1.2. Придбані покупцем ідентифіковані активи та зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю.

1.3. Якщо придбання здійснюється шляхом передавання інших активів або прийняття на себе зобов'язання, то вартість дорівнює справедливій вартості на дату придбання активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого банку (підприємства), збільшеній на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з їх придбанням. Чистими активами є активи банку з вирахуванням його зобов'язань.

1.4. Період оцінки об’єднання бізнесу є період після дати придбання, протягом якого банк-покупець може коригувати тимчасові суми, визнані для ідентифікованого активу (зобов’язання), шляхом зменшення (збільшення) гудвілу. Період оцінки закінчується, як тільки банк-покупець отримує інформацію, яка була йому потрібна, про факти та обставини, що були за станом на дату придбання, або дізнається, що неможливо отримати більше інформації. Період оцінки не повинен перевищувати один рік з дати придбання.

{Пункт 1.4 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

1.5. У разі перевищення вартості придбання над часткою покупця в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання виникає гудвіл, що обліковується за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

1.6. Перед визнанням доходу від покупки банк-покупець повторно оцінює правильність ідентифікації всіх придбаних активів, прийнятих зобов’язань, перевіряє процедури оцінки, що були використані ним під час розрахунку, та визнає будь-які додаткові активи чи зобов’язання, ідентифіковані під час перевірки.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

Глава 2. Гудвіл

2.1. Гудвіл, придбаний в результаті об'єднання, відображається в бухгалтерському обліку на дату придбання такими проводками:

Дебет рахунку

3510;

Кредит рахунку

1200 - на суму платежу з придбання активів;

Дебет рахунків

Рахунки активів - на суму придбаних активів;

4321 - на суму гудвілу;

Кредит рахунків

Рахунки зобов'язань - на суму придбаних зобов'язань;

3510.

2.2. Визнання зменшення корисності гудвілу відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

7499;

Кредит рахунку

4321.

Збиток від зменшення корисності, визнаний для гудвілу, банк не має права сторнувати в наступному періоді.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

Розділ VIII. Облік операцій з оренди

Глава 1. Загальні вимоги щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з оренди

1. Банк оцінює договір лізингу (оренди) (далі - договір оренди) у цілому або окремі компоненти як договір оренди, якщо виконуються такі критерії:

1) актив є ідентифікованим;

2) лізингоодержувачу (орендарю) (далі - орендар) передається право отримувати практично всі економічні вигоди від використання ідентифікованого активу протягом усього періоду використання активу;

3) орендарю передається право визначати спосіб використання активу протягом усього періоду використання в обмін на компенсацію;

4) орендодавець не має істотного права заміни активу протягом строку його використання.

2. Банк визначає строк оренди як невідмовний період оренди разом з:

1) періодами, на які розповсюджуються право продовження оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою можливістю;

2) періодами, на які розповсюджуються право припинити дію оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він не скористається такою можливістю.

3. Банк переглядає строк оренди, якщо сталася зміна невідмовного періоду оренди.

4. Орендар має право не визнавати договір орендою у разі короткострокової оренди або оренди, за якою базовий актив має низьку вартість, і не відображати в обліку актив з прав користування та орендне зобов’язання.

5. Орендар визнає орендні платежі витратами на прямолінійній основі протягом строку оренди або на іншій систематичній основі, якщо застосовує звільнення від визнання оренди, визначені в пункті 4 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції, та відображає їх у бухгалтерському обліку за рахунком 7395 Плану рахунків.

6. Орендар самостійно визначає вартість базового активу за орендою, яка є низькою, і визначає це в обліковій політиці банку із застосуванням професійного судження.

7. Орендар визнає новий договір оренди, якщо відбулася модифікація договору короткострокової оренди або сталася будь-яка зміна строку оренди, яку орендар обліковував, застосовуючи вимоги пункту 5 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції.

8. Орендар має застосовувати політику визнання короткострокової оренди за класом базового активу, з яким пов’язане право на використання.

9. Орендар має право приймати рішення щодо застосування звільнення від визнання оренди для кожного окремого випадку оренди, якщо вартість базового активу за ним є низькою.

10. Орендар обліковує компоненти договору, які є орендою окремо від компонентів договору, що не пов’язані з орендою, якщо виконуються обидві такі умови:

1) орендар може отримувати вигоду від використання самого базового активу або з іншими ресурсами, які він може легко отримати; та

2) базовий актив не є сильно залежним та тісно пов’язаним з іншими базовими активами, зазначеними в договорі.

11. Орендар має право прийняти рішення для окремого класу базових активів не виділяти компоненти, що не пов’язані з орендою та оренди, і обліковувати кожний компонент оренди та пов’язані з ним компоненти, які не є орендою, як один компонент оренди.

12. Орендар не має застосовувати спрощення, зазначене в пункті 11 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції, якщо договір оренди є базовим активом гібридного (комбінованого) фінансового інструменту. Виділений похідний інструмент як компонент гібридного (комбінованого) фінансового інструменту обліковується відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку похідних фінансових інструментів.

13. Орендодавець розподіляє компенсацію, передбачену в договорі, на кожний компонент на підставі відносної окремо взятої ціни компонента оренди та агрегованої окремо взятої ціни компонентів, що не пов’язані з орендою.

14. Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд як фінансову або операційну.

{Пункт 14 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 2 від 13.01.2020}

Глава 2. Відображення операцій оренди в бухгалтерському обліку в орендаря

1. Орендар на дату початку оренди повинен визнавати актив з права користування та зобов’язання з лізингу (оренди) (далі - орендне зобов’язання).

2. Орендар первісно визнає актив з права користування за первісною вартістю (собівартістю).

3. Первісна вартість (собівартість) активу з права користування включає таке:

1) суму первісної оцінки орендного зобов’язання;

2) орендні платежі, здійснені на/до дату/дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди;

3) первісні прямі витрати, понесені орендарем;

4) витрати, які будуть понесені орендарем на демонтаж, переміщення, доведення базового активу до стану, що вимагається строками та умовами оренди. Орендар несе зобов’язання за такими витратами або на дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду.

4. Орендар на дату початку оренди визнає орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендар дисконтує платежі за право користування базовим активом протягом строку оренди (орендні платежі), застосовуючи ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди. Орендар застосовує ставку додаткового запозичення орендаря, якщо ставку в договорі оренди не можна визначити.

5. Орендні платежі на дату початку оренди включають:

1) фіксовані платежі (уключаючи по суті фіксовані платежі) за вирахуванням будь яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню;

2) змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, які первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди;

3) суми, які будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості;

4) ціну виконання можливості придбання активу, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він скористається такою можливістю;

5) платежі як штрафи за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди.

6. Для орендаря орендні платежі також уключають суми, що, як очікується, будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості. Орендні платежі не включають платежі, віднесені на компоненти, що не пов’язані з орендою цього договору, крім випадків, коли орендар обирає можливість поєднати компоненти, що не пов’язані з орендою з орендними компонентами, та обліковувати їх як єдиний орендний компонент.

7. Орендар на дату початку оренди відображає в бухгалтерському обліку актив з права користування і орендне зобов’язання за такою бухгалтерською проводкою:

.

8. Орендар використовує забезпечення витрат на демонтаж, переміщення, доведення базового активу до стану, що вимагається строками та умовами оренди, протягом періоду, зазначеного в договорі оренди, і здійснює за такою бухгалтерською проводкою:

.

9. Орендар після дати початку оренди оцінює орендне зобов’язання таким чином:

1) збільшуючи балансову вартість для відображення процентів за орендним зобов’язанням;

2) зменшуючи балансову вартість для відображення сплачених орендних платежів;

3) переоцінюючи балансову вартість для відображення переоцінки, модифікації оренди або перегляду по суті фіксованих орендних платежів.

10. Орендар відображає в бухгалтерському обліку нарахування процентних витрат за орендним зобов’язанням за такою бухгалтерською проводкою:

.

{Пункт 10 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 2 від 13.01.2020}

11. Орендар після дати початку оренди визнає іншими операційними витратами змінні орендні платежі, що не включені в оцінку орендного зобов’язання в тому періоді, у якому сталися подія чи певні умови, які спричинили здійснення таких платежів (та ті, які не залежать від індексу та ставки). Орендар відображає такі витрати за балансовим рахунком 7399 Плану рахунків.

12. Орендар відображає в бухгалтерському обліку сплату орендних платежів за такою бухгалтерською проводкою:

.

{Пункт 12 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 2 від 13.01.2020}

13. Орендар повинен регулярно на кожну звітну дату оцінювати орендне зобов’язання, дисконтуючи переглянуті орендні платежі з використанням переглянутої ставки дисконтування, якщо виконується будь-яка з умов:

1) зміна строку оренди (уключаючи у зв’язку з переглядом імовірності виконання опціону на продовження або дострокового припинення оренди);

2) зміна оцінки можливості придбання базового активу (у разі використання можливості придбання);

3) зміна платежів, обумовлена зміною плаваючої процентної ставки.

Орендар визначає переглянуту ставку дисконтування як припустиму ставку відсотка щодо оренди на решту строку оренди, якщо таку ставку можна легко визначити, або як ставку додаткових запозичень орендаря на дату переоцінки, якщо припустиму ставку відсотка не можна легко визначити.

14. Орендар має також здійснити переоцінку орендного зобов’язання з використанням незмінної ставки дисконтування в таких випадках:

1) зміна сум, які, як очікується, будуть сплачені за гарантією ліквідаційної вартості;

2) зміна майбутніх орендних платежів унаслідок зміни індексу або ставки, що використовуються для визначення таких платежів.

Орендар визначає переглянуті орендні платежі для решти строку оренди, застосовуючи ставку відсотка на дату початку оренди.

15. Орендар визнає суму переоцінки орендного зобов’язання як коригування активу з права користування (крім випадку зменшення балансової вартості активу з права користування до нуля). У випадку, коли балансова вартість активу з права користування зменшилася до нуля та відбувається подальше зменшення орендного зобов’язання, орендар визнає решту суми у складі прибутку або збитку.

16. Орендар відображає в бухгалтерському обліку переоцінку орендного зобов’язання як коригування активу з права користування (крім випадку зменшення до нуля) такими бухгалтерськими проводками:

.

17. Орендар відображає в бухгалтерському обліку подальше зменшення орендного зобов’язання, якщо балансова вартість активу з права користування вже зменшена до нуля, такою бухгалтерською проводкою:

18. Орендар для подальшої оцінки активу з права користування застосовує модель обліку за первісною вартістю (собівартістю) або моделі обліку, що використовується до активів, подібних до базового активу з права користування, які передбачені обліковою політикою банку.

19. Орендар оцінює актив із права користування за собівартістю з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків унаслідок зменшення корисності та з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов’язання, якщо він застосовує для подальшої оцінки активу з права користування модель обліку за первісною вартістю (собівартістю).

20. Орендар застосовує модель справедливої вартості до активів із права користування, які відповідають визначенню інвестиційної нерухомості, якщо він застосовує цю модель для своєї власної інвестиційної нерухомості.

21. Орендар має право застосовувати модель переоцінки до класу активів із права користування, пов’язаних з основними засобами, якщо він застосовує цю модель до відповідного класу основних засобів.

22. Орендар після первісного визнання здійснює нарахування амортизації активу з права користування, переглядає його справедливу вартість, визнає зменшення його корисності відповідно до моделі оцінки, яка застосовується ним до активів, подібних до базового активу.

23. Орендар здійснює облік активу з права користування після первісного визнання в порядку, аналогічному порядку:

1) обліку основних засобів, викладеному в главі 1 розділу III, главі 1 розділу V цієї Інструкції, якщо базовий актив застосовується до класу основних засобів;

2) обліку нематеріальних активів, викладеному в главі 2 розділу III цієї Інструкції, якщо базовий актив застосовується до нематеріальних активів;

3) обліку інвестиційної нерухомості, викладеному в главі 8 розділу II цієї Інструкції, якщо базовий актив застосовується до інвестиційної нерухомості.

24. Орендар має амортизувати актив із права користування від дати початку оренди до кінця строку корисного використання базового активу, якщо оренда передає орендарю право власності на базовий актив наприкінці строку оренди або якщо собівартість активу з права користування відображає факт, що орендар скористається можливістю його придбати. За інших умов орендар амортизує актив із права користування відповідно до пункту 25 глави 2 розділу VIII цієї Інструкції.

25. Орендар амортизує актив із права користування з дати початку оренди до більш ранньої з двох таких дат: кінець строку корисного використання активу з правом використання та кінець строку оренди, якщо не виконуються умови, викладені в пункті 24 глави 2 розділу VIII цієї Інструкції.

26. Орендар не рідше одного разу на місяць відображає в бухгалтерському обліку нараховану суму амортизації активу з права користування (крім активу з права користування, базовим активом якого є інвестиційна нерухомість, що обліковується банком за справедливою вартістю) за такою бухгалтерською проводкою:

.

27. Орендар здійснює нарахування амортизації активу з права користування відповідно до облікової політики банку.

28. Орендар обліковує модифікацію договору оренди як окрему оренду, якщо виконуються обидві такі умови:

1) модифікація розширює сферу застосування договору оренди з додаванням права на використання одним або кількома базовими активами;

2) відшкодування за оренду збільшується на величину, співмірну з ціною окремого договору на збільшений обсяг, а також на відповідні коригування такої ціни, що відображають обставини конкретного договору.

Орендар не припиняє визнавати актив із права користування та орендне зобов’язання за діючим договором оренди й обліковує модифікацію як окремий договір оренди, не пов’язаний із діючим договором, керуючись пунктом 7 глави 2 розділу VIII цієї Інструкції.

29. Орендар відображає в бухгалтерському обліку модифікацію договору оренди, яка не є окремим договором на дату набрання чинності модифікацією оренди, таким чином:

1) розподіляє компенсацію, зазначену в модифікованому договорі оренди;

2) визначає строки модифікованої оренди;

3) переоцінює орендне зобов’язання шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів із використанням переглянутої ставки дисконту. Переглянута ставка дисконту визначається як припустима ставка відсотка в оренді для решти строку оренди, якщо таку ставку легко визначити, або як ставка додаткових запозичень орендаря на дату набрання чинності модифікацією оренди, якщо припустиму ставку відсотка в оренді не можна легко визначити.

30. Орендар відображає часткове або повне припинення оренди для модифікації оренди, яка зменшує сферу дії оренди:

1) зменшує балансову вартість активу з права користування на суму часткового або повного припинення за такою бухгалтерською проводкою:

;

2) визнає прибуток (за рахунком 6360 Плану рахунків) або збиток (за рахунком 7360 Плану рахунків), пов’язаний із частковим або повним припиненням оренди.

31. Орендар відображає в бухгалтерському обліку коригування активу з права користування з урахуванням усіх інших (крім тих, які зменшують сферу дії оренди) модифікацій договору оренди, які не є окремим договором, здійснюючи коригування активу з права користування та орендного зобов’язання за такими бухгалтерськими проводками:

1) у разі збільшення активу з права користування та орендного зобов’язання:

Таблиця 1

;

2) у разі зменшення активу з права користування та орендного зобов’язання:

Таблиця 2

.

32. Орендар відображає об'єкт оренди, який він повертає орендодавцю на суму негарантованої ліквідаційної вартості та здійснює таку бухгалтерську проводку:

.

{Пункт 32 глави 2 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 2 від 13.01.2020}

Глава 3. Відображення оренди в бухгалтерському обліку в орендодавця

1. Орендодавець класифікує кожен свій договір оренди або як операційну оренду, або як фінансову оренду.

2. Орендодавець класифікує договір оренди як фінансову оренду, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на базовий актив.

3. Орендодавець класифікує договір оренди як операційну оренду, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив.

4. Класифікація оренди як фінансової або операційної залежить від суті операції, а не від форми договору.

5. Орендодавець використовує критерії, які окремо або в поєднанні зумовлюють класифікацію оренди як фінансової:

1) наприкінці строку дії оренди право власності на базовий актив переходить до орендаря;

2) орендар має право придбати базовий актив за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку оренди є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;

3) строк дії оренди становить більшу частину строку корисного використання базового активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;

4) на початку строку дії оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів майже дорівнює справедливій вартості базового активу, переданого в оренду;

5) базові активи, передані в оренду, мають спеціалізований характер, і орендар має право користуватися ними без суттєвих модифікацій.

6. Підтвердженням належності операції до фінансової оренди можуть бути такі умови:

1) у разі анулювання договору про оренду збитки орендодавця, пов’язані з цим анулюванням, покладаються на орендаря;

2) прибутки або збитки від коливань справедливої оцінки ліквідаційної вартості припадають на орендаря;

3) орендар має змогу продовжити строк дії договору оренди на додатковий період за орендну плату, значно нижчу від ринкової орендної плати.

7. Орендодавець здійснює класифікацію оренди на дату початку оренди і повторно переглядає лише в разі модифікації оренди. Зміна оцінки або зміни обставин не ведуть до нової класифікації оренди.

8. Орендодавець на початок строку оренди визнає активи, які надані у фінансову оренду як наданий кредит [фінансовий лізинг (оренда)] в сумі чистої інвестиції в оренду, і припиняє визнання об’єкта фінансового лізингу (оренди). В обліку здійснюється така бухгалтерська проводка:

.

9. Орендодавцем розраховується чиста інвестиція в оренду як теперішня вартість орендних платежів і теперішня вартість негарантованої ліквідаційної вартості активу, дисконтована із застосуванням припустимої ставки відсотка, передбаченої в договорі.

10. Орендодавцем первісні прямі витрати мають включатися до первісної оцінки чистої інвестиції. Припустима ставка відсотка в оренді має визначатися так, що первісні прямі витрати включаються автоматично в чисту інвестицію в оренду, і окремо не додаються.

11. Орендні платежі на дату початку строку оренди, що включаються в оцінку чистої інвестиції в оренду і не отримані на дату початку оренди, складаються з таких платежів за право використання базовим активом протягом строку оренди:

1) фіксовані платежі з вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають сплаті;

2) змінні орендні платежі, що залежать від індексу або ставки, первісно оцінені з використанням індексу або ставки на дату початку оренди;

3) платежі з будь-яких гарантій ліквідаційної вартості, надані орендодавцеві орендарем, стороною, пов’язаною з орендарем, або третьою стороною, не пов’язаною з орендодавцем, і спроможною з фінансової точки зору погасити зобов’язання за гарантією;

4) платежі ціни реалізації можливості придбання, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він реалізує таку можливість;

5) платежі в рахунок штрафів за припинення терміну дії оренди, якщо умовами оренди передбачено можливість припинення оренди орендарем.

12. Для орендодавця орендні платежі також включають будь-які гарантії ліквідаційної вартості, надані орендодавцю орендарем, стороною, пов’язаною з орендарем, або третьою стороною, не пов’язаною з орендодавцем, і спроможною з фінансової точки зору виконувати зобов’язання за гарантією. Орендні платежі не включають платежі, віднесені на компоненти, не пов’язані з орендою.

13. Орендодавець визнає фінансовий дохід протягом строку оренди на основі моделі, яка відображає сталу періодичну норму прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в оренду.

Орендодавець обліковує нараховані доходи за чистою інвестицією в оренду за балансовими рахунками 1528, 2078, 2108, 2118, 2218 Плану рахунків.

14. Орендодавець відображає нарахування доходу за операціями з фінансової оренди за такою бухгалтерською проводкою:

.

15. Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку отримані орендні платежі та нараховані доходи за такою бухгалтерською проводкою:

.

16. Орендодавець до чистої інвестиції в оренду застосовує вимоги Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 “Фінансові інструменти” щодо зменшення корисності.

Орендодавець визнає сформований резерв під очікувані кредитні збитки за чистою інвестицією в оренду, керуючись підпунктом 2 пункту 194 розділу XXXI Інструкції 14.

17. Орендодавець має регулярно переглядати суми розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості, використані під час обчислення валових інвестицій в оренду. У разі зменшення розрахункової негарантованої ліквідаційної вартості орендодавець має переглянути розподіл доходу протягом строку оренди та одразу визнати будь-яке зменшення вже нарахованих сум.

18. Орендодавець, який класифікує актив у фінансовій оренді як утримуваний для продажу, обліковує такий актив відповідно до глави 7 розділу II цієї Інструкції та міжнародного стандарту фінансової звітності 5 “Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність”.

19. Орендодавець обліковує модифікацію договору фінансової оренди як окремий договір, якщо виконуються обидві такі умови:

1) модифікація розширює сферу дії оренди, додаючи право на використання одного або більше базових активів; та

2) компенсація за оренду зростає на суму, порівнянну з окремо взятою ціною розширення сфери дії оренди та відповідними коригуваннями такої окремо взятої ціни для відображення обставин конкретного договору.

20. Орендодавець обліковує немодифікований первісний договір фінансової оренди й окремий договір за виконання умов, зазначених у пункті 19 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції. Орендодавець обліковує окремий договір аналогічно до нових договорів оренди.

21. Модифікація договору фінансової оренди не зумовлює виникнення окремого договору в орендодавця, якщо умови, викладені в пункті 19 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції, не виконуються. Орендодавець повторно аналізує класифікацію оренди на дату модифікації фінансової оренди, яка не обліковується як окремий договір оренди.

Орендодавець обліковує модифікацію залежно від класифікації модифікованого договору оренди:

1) якщо оренда була б класифікована як операційна і ця модифікація була б чинною на дату початку дії оренди, тоді орендодавець обліковує модифікацію як нову оренду з дати набрання чинності модифікації оренди. Орендодавець оцінює балансову вартість базового активу як чисту інвестицію в оренду безпосередньо перед датою набрання чинності модифікації;

2) якщо оренда була б класифікована як фінансова і ця модифікація була б чинною на дату початку оренди, орендодавець обліковує чисту інвестицію в оренду, застосовуючи вимоги Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 “Фінансові інструменти”.

22. Орендодавець відображає об’єкт фінансового лізингу (оренди), який йому повертається за умовами договору, на суму негарантованої ліквідаційної вартості такою бухгалтерською проводкою:

.

23. Орендодавець здійснює бухгалтерський облік операційної оренди відповідно до пунктів 24-31 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

24. Орендодавець обліковує необоротні активи, передані в операційну оренду, за балансовими рахунками 4300, 4400 Плану рахунків.

25. Орендодавець нараховує амортизацію на базові активи, передані в операційну оренду відповідно до облікової політики банку, і відображає нараховану амортизацію за такою бухгалтерською проводкою:

.

26. Орендодавець визнає орендні платежі від операційної оренди як дохід на прямолінійній основі чи будь-якій іншій систематичній основі. Інша систематична основа застосовується орендодавцем, якщо така основа дає змогу краще відображати модель, завдяки якій вигода, отримана від використання базового активу, зменшується. Орендар у бухгалтерському обліку здійснює таку бухгалтерську проводку:

.

27. Орендодавець відображає в обліку отримання нарахованих орендних платежів за такою бухгалтерською проводкою:

.

28. Необоротні активи, повернуті орендарем, за операційним лізингом (орендою) орендодавець відображає в обліку за такими бухгалтерськими проводками:

.

29. Орендодавець включає первісні прямі витрати, понесені під час укладення договору про операційну оренду, до балансової вартості базового активу та визнає їх витратами протягом строку оренди на такій самій основі, як і дохід від оренди.

30. Зменшення корисності базових активів в операційній оренді орендодавець здійснює відповідно до подібних власних активів банку, утримуваних згідно з обліковою політикою банку.

31. Орендодавець повторно аналізує критерії класифікації операційної оренди на дату модифікації оренди. Орендодавець обліковує модифікацію операційної оренди як новий договір оренди з дати набрання чинності модифікації, якщо вона відповідає критеріям визнання оренди. Орендодавець враховує всі платежі в рахунок здійсненої попередньої оплати чи нараховані орендні платежі, пов’язані з первісною орендою як частину орендних платежів за новою орендою.

Глава 4. Відображення в бухгалтерському обліку суборенди

1. Банк-орендар, який у подальшому передає базовий актив в оренду (далі - Проміжний орендодавець), відображає в бухгалтерському обліку головний договір оренди та договір суборенди як два окремих договори.

2. Проміжний орендодавець має класифікувати суборенду як фінансову або операційну оренду.

3. Проміжний орендодавець класифікує оренду фінансовою або операційною з посиланням на актив з права користування, що виникає внаслідок головного договору оренди, а не на основі базового активу.

4. Проміжний орендодавець обліковує суборенду як операційну оренду, якщо головний договір оренди є короткостроковою орендою і банк як орендар застосовує спрощення відповідно до пунктів 4-5 глави 1 розділу VIII цієї Інструкції.

5. Проміжний орендодавець на дату початку суборенди, якщо неможливо легко визначити припустиму ставку відсотка, передбачену в договорі суборенди, має використовувати для обліку суборенди ставку дисконтування для головної оренди, скоригованої з урахуванням будь-яких первісних прямих витрат, пов'язаних із суборендою.

6. Проміжний орендодавець у разі класифікації суборенди як операційної оренди продовжує обліковувати зобов'язання щодо оренди та актив з права користування за головним договором оренди аналогічно до інших договорів оренди.

7. Проміжний орендодавець у разі класифікації суборенди як фінансової оренди має:

1) припинити визнання активу з права користування на дату початку суборенди і визнати чисту інвестицію в суборенду;

2) визнати різницю між балансовою вартістю активу з права користування та чистою інвестицією в суборенду як прибуток або збиток;

3) продовжувати обліковувати первісне орендне зобов'язання відповідно до моделі обліку орендаря.

8. Проміжний орендар визнає зменшення корисності чистої інвестиції в суборенду відповідно до пункту 16 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

9. Головний договір оренди не відповідає критеріям щодо класифікації оренди з низькою вартістю у випадку, коли орендар надав актив у суборенду або очікується, що надасть актив в суборенду.

10. Суборендар обліковує договір суборенди як новий договір оренди відповідно до моделі обліку орендаря.

{Розділ VIII доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 2 від 13.01.2020}

{Розділ VIII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 457 від 08.10.2010, № 203 від 23.05.2012, № 581  від 18.09.2014; в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019}

Розділ IX. Застава необоротних активів

Глава 1. Порядок обліку операцій застави

1.1. Облік та нарахування амортизації (зносу) заставленого майна, незалежно від того, чи перебуває воно в заставодавця або заставодержателя, експлуатується чи зберігається до часу реалізації застави, здійснюється заставодавцем.

1.2. Основні засоби і нематеріальні активи, що передані в заставу, заставодавець відображає в бухгалтерському обліку за балансовими рахунками 4300, 4400, 4500.

{Абзац перший пункту 1.2 глави 1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Одночасно вартість застави, що визначена договором, відображається за позабалансовим рахунком такою проводкою:

Дебет рахунку

Рахунок групи 990;

Кредит рахунку

9510.

1.3. Після виконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

9510;

Кредит рахунку

Рахунок групи 990.

1.4. Якщо заставодавець (банк-боржник) кредит не погасив, а на майно звернено стягнення відповідно до законодавства України, то в бухгалтерському обліку заставодавця (банку-боржника) здійснюються такі проводки:

а) якщо вартість реалізованого заставленого майна нижча, ніж його балансова (залишкова) вартість:

Дебет рахунків

Рахунки отриманих кредитів;

Рахунки нарахованих процентів до сплати;

4409;

7490;

Кредит рахунку

4400;

б) на суму, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог після реалізації об'єкта застави:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунку

6490.

Одночасно вартість активів списується з позабалансового рахунку 9510 і відображається в бухгалтерському обліку відповідно до пункту 1.3 цього розділу Інструкції.

1.5. Банк-заставодержатель відображає в бухгалтерському обліку вартість майна, прийнятого від заставодавця на зберігання, такою проводкою:

Дебет рахунків

9500, 9520, 9521, 9523;

Кредит рахунку

Рахунок групи 990.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}

Глава 2. Використання прав на заставлене майно

2.1. Після реалізації заставленого майна через аукціон банк-заставодержатель здійснює в бухгалтерському обліку таку проводку:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунків

Рахунки для обліку наданих кредитів, рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами;

{Абзац п'ятий пункту 2.1 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами, рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів, рахунок з обліку сплачених штрафів та пені.

{Абзац шостий пункту 2.1 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Одночасно вартість заставленого майна списується і в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

Рахунок групи 990;

Кредит рахунків

9500, 9520, 9521, 9523.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.2. Якщо заставлене майно, на яке банком звернено стягнення відповідно до законодавства України, використовується та визнається банком необоротним активом або інвестиційною нерухомістю, то в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка

{Абзац перший пункту 2.2 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Дебет рахунків

4300, 4400, 4410, 4500 - на суму справедливої або балансової вартості отриманого активу;

{Абзац третій пункту 2.2 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 581 від 18.09.2014}

Кредит рахунків

Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами (у тому числі проценти).

Одночасно вартість заставленого майна списується і в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

Рахунок групи 990;

Кредит рахунків

9500, 9520, 9521, 9523.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.3. Заставлене майно (необоротні активи), на яке банк набуває право власності з метою продажу, оцінюється і відображається в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж. Амортизація на такі активи не нараховується. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:

Дебет рахунку

3408;

Кредит рахунків

Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами (у тому числі проценти).

Рахунок заставодавця - на суму перевищення розміру забезпечених цією заставою вимог банку.

Одночасно за позабалансовими рахунками здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

Рахунок групи 990;

Кредит рахунків

9500, 9520, 9521, 9523.

{Пункт 2.3 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

2.4. Банки здійснюють бухгалтерський облік зменшення корисності активів, утримуваних для продажу, згідно з главою 7 розділу ІІ цієї Інструкції.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

{Пункт 2.5 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

{Пункт 2.6 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

2.5. У разі реалізації банком-заставодержателем заставленого майна, на яке було звернено стягнення згідно з умовами договору застави, у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунків

1001, 1200, 2600, 2620, 2650;

7499;

Кредит рахунку

3408.

{Пункт глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

2.6. Якщо банк набуває право власності на земельні ділянки та будівлі шляхом реалізації прав заставодержателя, відповідно до яких чітко не визначений намір подальшого використання, то такі активи класифікуються як інвестиційна нерухомість і відображаються в бухгалтерському обліку згідно з главою 8 розділу II цієї Інструкції.

{Главу 2 розділу IX доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}

2.7. Необоротні активи, які банк набув у власність шляхом реалізації права заставодержателя та утримує з метою подальшого продажу, що не відповідають критеріям визнання їх необоротними активами, утримуваними для продажу, та не можуть бути визнані необоротними активами для використання в поточній діяльності або інвестиційною нерухомістю, банк визнає оборотними активами (запасами). У бухгалтерському обліку такі активи визнаються за найменшою з двох вартостей: собівартістю або чистою вартістю реалізації. У такому разі здійснюється така бухгалтерська проводка:

Дебет рахунку

3409;

Кредит рахунку

3408.

{Главу 2 розділу IX доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 581 від.09.2014}

Розділ X. Інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів

Глава 1. Порядок проведення інвентаризації

1.1. Банки проводять інвентаризацію активів і зобов'язань з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

1.2. Основними завданнями інвентаризації є встановлення фактичної наявності в банках основних засобів, нематеріальних активів та інших активів і зобов'язань, з'ясування стану їх зберігання; установлення обсягів нестач або надлишків необоротних активів; виявлення активів, що тимчасово не використовуються, втрачених активів тощо.

1.3. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник банку, який має створити необхідні умови для її проведення та визначити об'єкти інвентаризації і періодичність її проведення, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

1.4. Проведення інвентаризації є обов'язковим:

перед складанням річної фінансової звітності;

у разі зміни матеріально відповідальних осіб (за станом на день прийняття-передавання справ);

у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);

у разі техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха, повені, землетрусів (на день після закінчення явищ);

у разі ліквідації банку;

у разі реорганізації;

у разі передавання майна банку в лізинг (оренду) та в інших випадках, передбачених законодавством України.

1.5. Для проведення інвентаризації створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія (у складі працівників банку) за обов'язковою участю головного бухгалтера (його заступника). Інвентаризаційна комісія створюється строком на один рік. Проведення інвентаризації має бути документально оформлено.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу Х із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

Глава 2. Відображення результатів інвентаризації

2.1. Основні засоби та нематеріальні активи, що виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню. У цьому разі здійснюється така проводка:

Дебет рахунків

4300, 4400, 4500;

Кредит рахунку

6499.

2.2. Вартість повністю втрачених (зіпсовані або ті, яких не вистачає) необоротних активів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі чи втрати, відображаються за позабалансовими рахунками. Разом з тим здійснюються такі проводки:

Дебет рахунків

7490, 4309, 4409, 4509;

Кредит рахунків

4300, 4400, 4500;

одночасно:

Дебет рахунку

9617;

Кредит рахунку

Рахунки групи 991.

2.3. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, належна до відшкодування сума зараховується до дебіторської заборгованості та доходу звітного періоду, а також здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

3552;

Кредит рахунку

6499;

одночасно:

Дебет рахунку

Рахунки групи 991;

Кредит рахунку

9617.

2.4. У разі відшкодування вартості основних засобів і нематеріальних активів здійснюється така проводка:

Дебет рахунків

1200, 2600, 2620, 2650;

Кредит рахунку

3552.

2.5. Банки на суму резерву під дебіторську заборгованість, що виникла в результаті нестач, здійснюють таку проводку:

Дебет рахунку

7705;

Кредит рахунку

3590.

{Пункт 2.5 глави 2 розділу Х в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}

2.6. У разі визнання дебіторської заборгованості безнадійною, тобто, якщо немає впевненості щодо її повернення боржником або за якою минув строк позовної давності, у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дебет рахунку

3590;

Кредит рахунку

3552.

Списана безнадійна заборгованість ураховується за позабалансовим рахунком 9617 і відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дебет рахунку

9617;

Кредит рахунку

Рахунок групи 991.

{Пункт 2.6 глави 2 розділу Х із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}

РАХУНКИ,
що використовуються для обліку операцій із необоротними активами:

{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 203 від 23.05.2012, № 581 від 18.09.2014; в редакції Постанови Національного банку № 47 від 06.03.2019; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 2 від 13.01.2020}