У Х В А Л А КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України про офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України
м. Київ Справа N 2-14/2007
15 лютого 2007 року
N 14-у/2007
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Домбровського Івана Петровича - головуючий,
Бринцева Василя Дмитровича - суддя-доповідач,
Головіна Анатолія Сергійовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України про офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 35-36, N 37, ст. 446).
Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
1. Вищий господарський суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (далі - Кодекс) з роз'ясненням термінів "публічно-правовий спір" та "адміністративний договір". Практичну необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує наявністю проблем у розмежуванні компетенції господарських та адміністративних судів. При цьому зазначається, що ця проблема виникла у зв'язку з приписом пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу ( 2747-15 ) (в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 року N 2953-IV ( 2953-15 ), що набрав чинності з 1 листопада 2005 року), і висловлюється думка про можливість вирішення проблеми шляхом тлумачення зазначених термінів.
У конституційному поданні наводяться також норми Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та Цивільного кодексу України ( 435-15 ), які, на думку авторів конституційного подання, по-різному визначають критерії публічно-правових та приватно-правових спорів, зокрема критерії відмежування цивільного спору, стороною якого є суб'єкт публічного права, від публічно-правового спору, що має істотне практичне значення для розподілу справ між господарськими та адміністративними судами.
2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 30 січня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
3. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України (стаття 93) ( 422/96-ВР ); питання, порушене у конституційному поданні, повинно бути підвідомче Конституційному Суду України (стаття 13) ( 422/96-ВР ).
Суб'єкт права на конституційне подання практичну необхідність у роз'ясненні та офіційній інтерпретації термінів "публічно-правовий спір" та "адміністративний договір" обгрунтовує відсутністю чітких дефініцій у процесуальному законодавстві, суперечністю окремих його положень нормам Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та неоднозначністю застосування судами загальної юрисдикції всіх рівнів законодавства, яке розмежовує повноваження господарських та адміністративних судів; посилається також на відсутність у Господарському процесуальному кодексі України ( 1798-12 ) норми, яка регламентувала б розгляд адміністративних справ.
Аналіз змісту конституційного подання та доданих матеріалів свідчить про відсутність підстав для офіційного тлумачення правових норм, наведених Вищим господарським судом України. Стаття 3 Кодексу ( 2747-15 ) дає визначення термінів, які вживаються у ньому, і таке унормування є одним із способів інтерпретації правової норми самим законодавчим органом. Зокрема у пункті 1 ( 2747-15 ) розкривається зміст термінів "справа адміністративної юрисдикції" та "публічно-правовий спір", а у пункті 14 ( 2747-15 ) - терміна "адміністративний договір".
Відповідно до статей 75, 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ) внесення змін і доповнень до правових норм є виключним повноваженням Верховної Ради України, яка у законодавчому порядку може вирішити питання зміни або доповнення положень законів, наведених у конституційному поданні.
Конституційний Суд України у своїх ухвалах неодноразово наголошував про непідвідомчість Суду питань, які потребують не офіційного тлумачення, а законодавчого врегулювання (Ухвала від 14 жовтня 2004 року N 11-уп/2004 ( va11u710-04 ) у справі за конституційним поданням Президента України щодо конституційності положення частини третьої статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ), Ухвала від 2 листопада 2004 року N 68-у/2004 ( v068u710-04 ) у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України ( 254к/96-ВР ), пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ) та інші).
Аналіз долучених до справи ухвал судових палат Верховного Суду України дає підстави для висновку щодо однозначності застосування у судовій практиці положень пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу ( 2747-15 ) (в редакції від 6 жовтня 2005 року ( 2953-15 ), яким передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди, а касаційний перегляд рішень у таких справах здійснює Вищий адміністративний суд України згідно з Кодексом ( 2747-15 ).
4. Також не належить до повноважень Конституційного Суду України усунення неузгодженості правових норм Кодексу ( 2747-15 ) та інших законів, які наводяться суб'єктом права на конституційне подання, шляхом їх офіційного тлумачення. Це теж має здійснювати в законодавчому порядку Верховна Рада України.
До того ж слід взяти до уваги, що Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15 грудня 2006 року N 483-V ( 483-16 ) (Урядовий кур'єр, 2006 р., 29 грудня), яким розмежовано підвідомчість справ між господарськими та адміністративними судами.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 13, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України про офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.