Директива Ради 80/987/ЄЕС про зближення правових положень держав-членів щодо захисту найманих працівників у випадку неплатоспроможності їхнього роботодавця

від 20 жовтня 1980 року

( Зміни до Директиви додатково див. Директиву ( 994_658 ) від 23.09.2002 )

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства ( 994_017 ) та, зокрема, статтю 100 Договору,

беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (2),

беручи до уваги висновок Економічного і соціального комітету (3);

_______________
     (1) ОЖ N С 135, 9.6.1978, С.2.
     (2) ОЖ N С 39, 12.2.1979, С.26.
     (3) ОЖ N С 105, 26.4.1979, С.15.

враховуючи необхідність надання захисту найманим працівникам у випадку неплатоспроможності їхнього роботодавця, зокрема з метою надання гарантій виплат за їхніми неоплаченими претензіями, враховуючи водночас необхідність збалансованого економічного і соціального розвитку Співтовариства;

враховуючи, що між державами-членами досі залишаються відмінності стосовно розміру захисту найманих працівників у цьому відношенні;

враховуючи, що слід спрямувати зусилля в напрямку зменшення таких відмінностей, які можуть вплинути на функціонування спільного ринку;

враховуючи, що внаслідок цього необхідно сприяти зближенню правових положень у цій сфері поряд із дотриманням вдосконалень у межах значення статті 117 Договору ( 994_017 );

враховуючи, що в результаті географічної ситуації та існуючих структур робочих місць у цій галузі ринок праці у Гренландії значно відрізняється від подібного ринку на інших територіях Співтовариства;

враховуючи, що оскільки Грецька Республіка 1 січня 1981 року має стати членом Європейського Економічного Співтовариства згідно з Актом про умови приєднання Грецької Республіки та про внесення змін до Договорів, доцільним є замовлення в Додатку до Директиви під назвою "Греція" тих категорій найманих працівників, претензії яких можуть бути виключені згідно зі статтею 1(2) цієї Директиви,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

РОЗДІЛ I

Сфера застосування та визначення

Стаття 1

1. Ця Директива застосовується щодо претензій найманих працівників, які виникають з трудових договорів або трудових відносин та мають місце щодо роботодавців у випадку їхньої неплатоспроможності у значенні статті 2(1).

2. Держави-члени можуть, як виняток, виключити претензії окремих категорій найманих працівників зі сфери застосування цієї Директиви з огляду на специфічний характер трудового договору найманого працівника або трудових відносин чи існування інших форм гарантій, які пропонують найманому працівникові захист, еквівалентний тому, що забезпечується цією Директивою.

Категорії найманих працівників, зазначені у першому пункті, перераховані в Додатку.

3. Ця Директива не застосовується щодо Гренландії. Цей виняток перевіряється у випадку будь-якого розвитку в структурах робочих місць у цьому регіоні.

Стаття 2

1. З метою цієї Директиви роботодавець вважається таким, що знаходиться у стані неплатоспроможності:

(a) якщо було зроблено запит для відкриття провадження, що тягне за собою залучення активів роботодавця, як передбачено законами, постановами та адміністративними положеннями відповідної держави-члена, з метою колективного задоволення претензій кредиторів та дає можливість врахувати претензії, зазначені у статті 1(1); а також

(b) якщо орган, наділений компетенцію згідно із зазначеними вище законами, постановами та адміністративними положеннями:

- або приймає рішення відкрити провадження;

- або встановлює, що підприємство або підприємницьку діяльність роботодавця було остаточно припинено, але наявних активів недостатньо для того, щоб відкрити провадження.

2. Ця Директива не порушує національного права стосовно визначення термінів "найманий працівник", "роботодавець", "оплата праці", "набуте право" та "право на отримання".

РОЗДІЛ II

Положення стосовно гарантуючих установ

Стаття 3

1. Держави-члени вживають заходів, необхідних для забезпечення того, щоб установи гарантували за умови статті 4 виплати за неоплаченими претензіями найманих працівників, які виникають з трудових договорів або трудових відносин та стосуються виплат за період, що передував встановленій даті.

2. На вибір держав-членів датою, зазначеною у пункті 1, є:

- або дата настання неплатоспроможності роботодавця;

- або дата повідомлення про звільнення, наданого зацікавленому найманому працівникові на підставі неплатоспроможності роботодавця;

- або дата настання неплатоспроможності роботодавця чи дата, на яку дію трудового договору або трудових відносин з найманим працівником було зупинено на підставі неплатоспроможності роботодавця.

Стаття 4

1. Держави-члени мають можливість обмежити відповідальність гарантуючих установ, зазначених у статті 3.

2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в пункті 1, вони:

- у випадку, зазначеному в першому абзаці статті 3(2), забезпечують виплати за неоплаченими претензіями стосовно оплати праці за останні три місяці трудового договору або трудових відносин, що мали місце до настання неплатоспроможності роботодавця;

- у випадку, зазначеному в другому абзаці статті 3(2), забезпечують виплати за неоплаченими претензіями стосовно оплати праці за останні три місяці трудового договору або трудових відносин, що передували даті повідомлення про звільнення, наданого найманому працівникові на підставі неплатоспроможності роботодавця;

- у випадку, зазначеному в третьому абзаці статті 3(2), забезпечують виплати за неоплаченими претензіями стосовно оплати праці за останні 18 місяців трудового договору або трудових відносин, що передували даті настання неплатоспроможності роботодавця або даті, на яку дію трудового договору або трудових відносин з найманим працівником було зупинено на підставі неплатоспроможності роботодавця. У цьому випадку держави-члени можуть обмежити відповідальність щодо виплат до суми, що відповідає періоду вісім тижнів або кільком коротшим періодам, які разом складають вісім тижнів.

3. Проте з метою уникнути виплати сум, які виходять за межі соціальної мети цієї Директиви, держави-члени можуть встановити граничний критерій відповідальності для неоплачених претензій найманих працівників.

Якщо держави-члени реалізовують цю можливість, вони інформують Комісію про методи, використані для встановлення граничного критерію.

Стаття 5

Держави-члени встановлюють детальні правила організації, фінансування та роботи гарантуючих установ, які відповідають таким принципам, зокрема:

(a) активи установ є незалежними від оборотного капіталу роботодавців та недоступними для провадження у справі про неплатоспроможність;

(b) роботодавці роблять внески у фінансування, якщо тільки воно цілком не здійснюється державними органами;

(c) відповідальність установ не залежить від того, чи були виконані обов'язки щодо здійснення внесків у фінансування.

РОЗДІЛ III

Положення стосовно соціального забезпечення

Стаття 6

Держави-члени можуть обумовлювати, що статті 3, 4 та 5 не застосовуються щодо внесків, передбачених згідно з національними схемами соціального забезпечення, закріпленими в законодавстві або додатковими корпоративними або міжкорпоративними пенсійними схемами, які не входять до національних схем соціального забезпечення, закріплених у законодавстві.

Стаття 7

Держави-члени вживають заходів, необхідних для забезпечення того, щоб несплата обов'язкових внесків роботодавцем до настання його неплатоспроможності до їхніх страхових установ за національними схемами соціального забезпечення, закріпленими в законодавстві, не завдавала шкоди праву найманих працівників на допомогу стосовно цих страхових установ внаслідок того, що внески найманих працівників були первісно утримані з винагороди, що сплачується.

Стаття 8

Держави-члени забезпечують вжиття необхідних заходів для захисту інтересів найманих працівників та осіб, які вже залишили підприємство або підприємницьку діяльність роботодавця на день настання його неплатоспроможності, стосовно набутих прав або прав на отримання допомоги (пенсії) по старості, включаючи допомогу (пенсію) у разі втрати годувальника, за додатковими корпоративними або міжкорпоративними пенсійними схемами, які не входять до національних схем соціального забезпечення, закріплених у законодавстві.

РОЗДІЛ IV

Загальні та прикінцеві положення

Стаття 9

Ця Директива не впливає на можливість держав-членів застосовувати або вводити закони, постанови або адміністративні положення, які є більш сприятливими для найманих працівників.

Стаття 10

Ця Директива не впливає на можливість держав-членів:

(a) вживати заходів, необхідних для запобігання зловживанням;

(b) відмовляти або зменшувати відповідальність, зазначену в статті 3, чи гарантійне зобов'язання, зазначене у статті 7, якщо виявляється, що виконання зобов'язання є невиправданим внаслідок існування особливих зв'язків між найманим працівником і роботодавцем, та спільних інтересів, що виникають у результаті таємної домовленості між ними.

Стаття 11

1. Держави-члени приймають закони, постанови та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви, протягом 36 місяців після її нотифікації. Вони негайно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени передають Комісії тексти законів, постанов та адміністративних положень, які прийняли у сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 12

Протягом 18 місяців після закінчення 36-місячного періоду, встановленого в статті 11(1), держави-члени передають всю необхідну інформацію Комісії для надання їй можливості скласти звіт про застосування цієї Директиви для подання на розгляд Ради.

Стаття 13

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Люксембурзі 20 жовтня 1980 року.

За Раду

Голова
 Дж. Сантер

Категорії найманих працівників, претензії яких можуть бути виключені зі сфери застосування цієї Директиви згідно зі статтею 1(2)

I. Наймані працівники, які мають трудовий договір або трудові відносини особливого характеру

A. ГРЕЦІЯ

Капітан та члени команди риболовецького судна, якщо та у тій мірі, в якій вони отримують винагороду у вигляді частки від прибутку або від сукупного доходу судна.

B. ІРЛАНДІЯ

1. Надомники (тобто особи, які виконують відрядну роботу вдома), якщо тільки вони не мають письмового трудового договору.

2. Близькі родичі роботодавця без письмового трудового договору, які виконують роботу в приватному помешканні або на фермі, в якій роботодавець та його близькі родичі постійно проживають.

3. Особи, які звичайно працюють менше 18 годин на тиждень в одного чи більше роботодавців та для яких ця робота не є джерелом основних засобів до існування.

4. Особи, які займаються риболовецькою діяльністю та мають право на частку в прибутку на підставі сезонної, тимчасової або неповної зайнятості.

5. Подружжя роботодавця.

C. НІДЕРЛАНДИ

Хатні робітники, які найняті для роботи фізичною особою та працюють у неї менше, ніж три дні на тиждень.

D. ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

1. Капітан та члени команди риболовецького судна, які отримують винагороду у вигляді частки від прибутку або сукупного доходу судна.

2. Подружжя роботодавця.

II. Наймані працівники, на яких поширюються інші форми гарантії

A. ГРЕЦІЯ

Команди морських суден.

B. ІРЛАНДІЯ

1. Постійні наймані працівники та наймані працівники пенсійного віку, які працюють у місцевих або інших державних органах чи на державних транспортних підприємствах.

2. Вчителі пенсійного віку, які працюють за наймом у народних, середніх, загальноосвітніх школах, педагогічних коледжах.

3. Постійні наймані працівники та наймані працівники пенсійного віку однієї з благодійних лікарень, що фінансуються міністерством фінансів.

C. ІТАЛІЯ

1. Наймані працівники, на яких поширюються види допомоги, встановлені законом, який гарантує, що їм продовжуватимуть виплачувати заробітну плату у випадку, якщо підприємство зазнало економічної кризи.

2. Команди морських суден.

D. ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

1. Зареєстровані портові працівники, інші, ніж ті, які цілком або переважно займаються іншою роботою, ніж робота в порту.

2. Команди морських суден.