Протокол про інтегрування шенгенських acquis до структури Європейського Союзу

2 жовтня 1997 року

( консолідована версія станом на 1 січня 2005 року )

{ Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу з протоколами та деклараціями станом на 30.03.2010 див. в ( 994_b06) }

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,

ЗВАЖАЮЧИ на те, що Договори про поступове скасовування перевірок на спільних кордонах, що їх деякі держави - члени Європейського Союзу підписали 14 червня 1985 року ( 987_004 ) та 19 червня 1990 року ( 987_005 ) в Шенгені, а також інші дотичні договори та приписи, ухвалені на підставі цих договорів, спрямовано на те, щоб поглибити європейську інтеграцію і, зокрема, уможливити швидший розвиток Європейського Союзу як простору свободи, безпеки та справедливості,

ПРАГНУЧИ інкорпорувати зазначені угоди та приписи до структури Європейського Союзу,

ПІДТВЕРДЖУЮЧИ, що положення шенгенських acquis є застосовні лише тією мірою, якою вони згідні з правом Європейського Союзу та Спільноти,

ВРАХОВУЮЧИ особливу позицію Данії,

ВРАХОВУЮЧИ те, що Ірландія і Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії не є договірними сторонами і не підписали зазначені договори, проте положенням належить бути такими, щоб дати цим державам-членам змогу прийняти деякі чи всі положення цих договорів,

ВИЗНАЮЧИ, що внаслідок цього треба використовувати положення Договору про Європейський Союз ( 994_029 ) та Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ) стосовно близької співпраці між деякими державами-членами і що до цих положень належить вдаватися лише як до останнього засобу,

ВРАХОВУЮЧИ потребу підтримувати особливі стосунки з Республікою Ісландією та Королівством Норвегією після того, як ці дві держави підтвердили свій намір взяти на себе зазначені зобов'язання на підставі договору, підписаного 19 грудня 1996 року в Люксембургу,

ПОГОДИЛИСЯ, що до Договору про Європейський Союз ( 994_029 ) та Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ) належить додати такі положення:

Стаття 1

Королівство Бельгія, Королівство Данія, Федеративна Республіка Німеччина, Грецька Республіка, Королівство Іспанія, Французька Республіка, Італійська Республіка, Велике Герцогство Люксембурзьке, Королівство Нідерландів, Республіка Австрія, Португальська Республіка, Республіка Фінляндія та Королівство Швеція - підписанти Шенгенського договору - мають повноваження запровадити близьку співпрацю в рамках цього договору та пов'язаних з ним положень, перелічених у додатку до цього протоколу (далі - шенгенські acquis). Цю співпрацю належить провадити в інституційних та правових рамках Європейського Союзу, шануючи відповідні положення Договору про Європейський Союз ( 994_029 ) та Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ).

Стаття 2

1. Від дати набрання чинності Амстердамського договору, шенгенські acquis, зокрема ухвалені раніше цієї дати рішення Виконавчого комітету, що його запроваджено на підставі Шенгенських угод, належить відразу застосовувати у тринадцяти державах-членах, перелічених у статті 1, без порушення другої частини цієї статті. Від тої самої дати Раді належить заступити зазначений Виконавчий комітет.

Раді, діючи за одностайною згодою її членів, зазначених у статті 1, належить вжити всіх заходів, потрібних, щоб виконати цю частину. Раді, діючи одностайно, належить визначити, згідно з відповідними положеннями договорів, правові підстави кожного положення чи рішення, що складають шенгенські acquis.

З огляду на такі положення та рішення та згідно з цим визначенням, Судові Європейських спільнот належить здійснювати повноваження, що їх на нього покладено відповідними чинними положеннями договорів. У будь-якому разі Суд не має юрисдикції щодо заходів чи рішень, пов'язаних з підтримуванням суспільного порядку та захистом внутрішньої безпеки.

Доти, доки не вжито зазначених заходів і без порушення частини другої статті 5, положення чи рішення, що складають шенгенські acquis, належить вважати актами, що грунтуються на Розділі VI Договору про Європейський Союз ( 994_029 ).

2. Положення частини першої належить застосовувати у державах-членах, що підписали протоколи про приєднання до Шенгенських угод, від дат, що їх належить визначити Раді, діючи одностайним рішенням всіх своїх членів, зазначених у статті 1, хіба що умови приєднання будь-якої з цих держав до шенгенських acquis виконано раніше дати набрання чинності Амстердамського договору.

Стаття 3

Після визначення [правових підстав], зазначених у абзаці другому частини першої статті 2, Данія зберігає такі самі права та обов'язки стосовно інших підписантів Шенгенських угод, які до такого визначення вона мала стосовно тих частин шенгенських acquis, що їхньою правовою підставою визначено Розділ IV Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ).

Стосовно тих частин шенгенських acquis, що їхньою правовою підставою визначено Розділ VI Договору про Європейський Союз ( 994_029 ), Данія далі має такі самі права і обов'язки, як інші підписанти Шенгенських угод.

Стаття 4

Ірландія та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, що не мають жодних зобов'язань за шенгенськими acquis, можуть будь-коли заявити про свій намір долучитися до деяких чи всіх положень цих acquis. Щодо такої заяви Раді належить діяти одностайним рішенням усіх своїх членів, зазначених у статті 1, та представника уряду зацікавленої держави.

Стаття 5

1. Пропозиції та ініціативи, що їх буде додано до шенгенських acquis, належить підпорядковувати дотичним положенням Договорів.

У зв'язку з цим, у разі, якщо Ірландія чи Сполучене Королівство, чи обидві ці країни протягом розумного строку не сповістять Голову Ради письмово про свій намір долучитися, повноваження згідно зі статтею 11 Договору про заснування Європейської Спільноти ( 994_017 ) чи статтею 40 Договору про Європейський Союз ( 994_029 ) належить вважати такими, що їх надано державам-членам, зазначеним у статті 1, та Ірландії чи Сполученому Королівству в разі, якщо будь-яка з цих двох країн має намір взяти участь у розглядуваних сферах співпраці.

2. Відповідні положення договорів, зазначених в абзаці першому частини першої [цієї статті], належить застосовувати навіть якщо Рада не ухвалить заходів, зазначених в абзаці другому частини першої статті 2.

Стаття 6

Республіка Ісландія та Королівство Норвегія беруть асоційовану участь у виконанні шенгенських acquis та дальшому розвиткові їх на підставі договору, підписаного 19 грудня 1996 року в Люксембургу. Належні процедури належить узгодити в угоді, що її має укласти з цими державами Рада, діючи одностайним рішенням всіх її членів, зазначених у статті 1. Такій угоді належить містити також положення про внесок Ісландії та Норвегії до будь-яких фінансових наслідків, спричинених виконанням цього Протоколу.

Раді, діючи одностайно, належить укласти окрему угоду з Ісландією та Норвегією, щоб визначити права та обов'язки Ірландії та Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з одного боку і Ісландії та Норвегії з іншого боку у тих сферах шенгенських acquis, що стосуються цих держав.

Стаття 7

Раді належить, діючи кваліфікованою більшістю, ухвалити докладні положення про інтеграцію Шенгенського секретаріату до Генерального секретаріату Ради.

Стаття 8

На цілі переговорів про приєднання нових держав-членів до Європейського Союзу, шенгенські acquis та дальші заходи, що їх інституції вживають в їхніх рамках, належить вважати такими acquis, що їх державам - кандидатам на вступ належить прийняти в повному обсязі.

ШЕНГЕНСЬКІ ACQUIS

1. Угода між урядами держав економічного союзу Бенілюксу, Федеративної Республіки Німеччини та Французької Республіки про поступове скасовування перевірок на спільних кордонах, підписана 14 червня 1985 року в Шенгені ( 987_004 ).

2. Конвенція між Королівством Бельгія, Федеративною Республікою Німеччиною, Французькою Республікою, Великим Герцогством Люксембурзьким та Королівством Нідерландів, підписана 19 червня 1990 року на виконання Угоди про поступове скасовування перевірок на спільних кордонах, підписаної 14 червня 1985 року в Шенгені ( 987_005 ), з відповідним Завершальним актом ( 987_006 ) та спільними деклараціями.

3. Протоколи про приєднання та угоди до Угоди 1985 року ( 987_004 ) та Виконавчої Конвенції 1990 року ( 987_005 ) з Італією (підписано 27 листопада 1990 року в Парижі), Іспанією та Португалією (підписано 25 червня 1991 року в Бонні), Грецією (підписано 6 листопада 1992 року в Мадриді), Австрією (підписано 28 квітня 1995 року в Брюсселі) та Данією, Фінляндією і Швецією (підписано 19 грудня 1996 року в Люксембургу), з відповідними завершальними актами та деклараціями.

4. Рішення та декларації, що їх ухвалив Виконавчий комітет, створений на підставі Виконавчої Конвенції 1990 року ( 987_005 ), а також акти, що їх на виконання Конвенції ухвалили органи, яким Виконавчий комітет передав повноваження приймати рішення.