Директива 89/299/ЄЕС Ради Європейського Співтовариства "Про власні фонди кредитних установ"

17 квітня 1989 року

( Додатково див. Директиву Ради 92/30/ЄЕС ( 994_435 ) від 06.04.92 Директиву 2000/12/ЄС ( 994_277 ) від 20.03.2000 )

Неофіційний переклад

Із змінами і доповненнями, внесеними Директивами 86/524/ЄЕС, 96/13/ЄС, 92/16/ЄЕС, 92/30/ЄЕС ( 994_435 ), 91/633

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА,

беручи до уваги Договір, яким засноване Європейське економічне співтовариство ( 994_017 ), і зокрема перше і третє речення його Статті 57 (2),

беручи до уваги пропозицію від Комісії (1),

у співпраці з Європейським парламентом (2),

беручи до уваги думку економічного і соціального комітету (3),

_______________
     (1) Офіційний   журнал   (Європейської  Комісії),  N  C  243,
27.09.86, p. 4 та

(2) Офіційний журнал, N C246, 14.09.86, p. 72 та Офіційний журнал, N C 96, 17.04.89.

(3) Офіційний журнал, N C 180, 08.07.87, p. 51.

оскільки спільні базові норми для власних фондів кредитних установ є ключовим фактором для створення внутрішнього ринку в банківському секторі, тому що власні фонди слугують забезпеченню стабільності кредитних установ і захисту заощаджень;

оскільки така гармонізація посилить нагляд за кредитними установами і сприятиме подальшій координації в банківському секторі, зокрема нагляду за крупним ризиком і коефіцієнтом платоспроможності;

оскільки такі норми стосуватимуться всіх кредитних установ, дозволених у Співтоваристві;

оскільки власні фонди кредитної установи можуть слугувати поглинанню втрат, для покриття яких розмір прибутку не є достатнім; оскільки власні фонди також слугують важливим мірилом для компетентних органів, зокрема для оцінки платоспроможності кредитних установ та для цілей інших видів оцінки;

оскільки кредитні установи у спільному банківському ринку вступають у безпосередню конкуренцію одне з іншим і тому визначення і норми, що стосуються власних фондів, повинні бути еквівалентними;

оскільки з цією метою критерії визначення складу власних фондів не повинні залишатися компетенцією тільки держав-членів;

оскільки прийняття спільних базових норм будуть найкраще відповідати інтересам Співтовариства, запобігаючи перекрученням конкуренції і зміцнюючи банківську систему Співтовариства;

оскільки визначення, викладені в цій Директиві, передбачають максимум позицій і кваліфікаційні розміри, залишаючи на розгляд держав-членів застосування всіх або частини таких позицій або прийняття нижчих стель для контрольних розмірів;

оскільки цією Директивою конкретизуються кваліфікаційні критерії для певних позицій власних фондів і за державами-членами залишається свобода застосовувати суворіші положення;

оскільки на початковій стадії спільні базові норми визначаються широкими поняттями з метою узгодження всіх позицій, з яких складаються власні фонди в різних державах-членах;

оскільки в відповідності до природи позицій, з яких складаються власні фонди, у цій Директиві розрізняються, з одного боку, позиції, з яких складаються початкові власні фонди, з другого боку, позиції, з яких складаються додаткові власні фонди;

оскільки визнається, що в зв'язку з особливою природою фонду для загальних банківських ризиків ця позиція повинна бути включена тимчасово у власні фонди без обмеження;

проте, оскільки рішення про його остаточний розгляд треба буде прийняти якомога раніше після імплементації Директиви;

оскільки таке рішення повинне буде враховувати результати обговорень на міжнародних форумах;

оскільки для віддзеркалення факту, що позиції, з яких складаються додаткові власні фонди, не повинні перевищувати початкові власні фонди;

оскільки, крім того, розмір певних позицій додаткових власних фондів не повинен перевищувати половини початкових власних фондів;

оскільки для уникнення перекручень конкуренції публічні кредитні установи не повинні включати в свої власні фонди гарантії, надані їм державами-членами або місцевими властями;

проте оскільки Бельгійському королівству слід призначити перехідний період до 31 грудня 1994, аби надати відповідним установам змогу пристосуватися до нових умов шляхом реформування своїх статутів;

оскільки в ході нагляду існує необхідність визначати розмір консолідованих власних фондів групи кредитних установ, таке обчислення повинне проводитися в відповідності до Директиви Ради 83/350/ЄЕС від 13 червня 1983 про нагляд за кредитними установами на консолідованій основі (4);

_______________
     (4) Офіційний журнал, N L 193, 18.07.83, p. 18.

оскільки Директива залишає державам-членам свободу тлумачення технічних деталей її застосування і ця свобода відповідатиме духові цієї Директиви;

оскільки колишня Директива зараз переглядається для досягнення більшої гармонізації;

оскільки конкретна методологія бухгалтерського обліку, яка має застосовуватися для обчислення власних фондів, повинна враховувати положення Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річні рахунки і консолідовані рахунки банків та інших фінансових установ ( 994_270 ) (5), яка містить певні адаптації положень Директиви Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 на підставі Статті 54 (3) (g) Договору про консолідовані рахунки (6);

_______________
     (5) Офіційний журнал, N L 372, 31.12.86, p. 1.
     (6) Офіційний журнал, N L 193, 18.07.83, p. 1.

оскільки належне перенесення положень вищезазначених Директив до національного законодавства держав-членів, використання конкретної методики бухгалтерського обліку для обчислення власних фондів залишити на розгляд держав-членів;

оскільки ця Директива є частиною ширших міжнародних заходів з метою здійснення зближення чинних правил в більшості країн стосовно адекватності власних фондів;

оскільки заходи для приведення в відповідність до визначень, що містяться в цій Директиві, мають бути вжиті не пізніше дати набуття чинності заходів, якими імплементуватиметься майбутня Директива з гармонізації коефіцієнтів платоспроможності;

оскільки Комісія складе доповідь і періодично перевірятиме цю Директиву з метою закріплення її положень і досягнення таким чином більшої конвергенції щодо спільного визначення власних фондів;

оскільки така конвергенція надасть змогу для вирівнювання власних фондів кредитних установ Співтовариства;

оскільки, можливо, буде необхідно провести певні технічні і методологічні уточнення в Директиві для урахування швидкого розвитку фінансових ринків;

оскільки Комісії належить представити пропозицію, в якій ураховуються спеціальні характеристики банківського сектора і яка дозволяє впровадження більш відповідної процедури для імплементації цієї Директиви, Рада залишає за собою право вжити таких заходів;

прийняла цю Директиву:

Стаття 1

Сфера дії

1. При прийнятті державою-членом через закон, постанову або адміністративну дію положення на виконання законодавства Співтовариства стосовно належного нагляду за діючою кредитною установою, в якому (положенні) використовується поняття власних фондів або робиться посилання на нього, то вона повинна привести цей термін або поняття в відповідність до визначення, що дається в подальших статтях.

2. Для цілей цієї Директиви "кредитні установи" означають установи, до яких застосовується Директива 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) (7) з останніми змінами згідно з Директивою 86/524/ЄЕС (8).

_______________
     (7) Офіційний журнал, N L 322, 17.12.77, p. 30.
     (8) Офіційний журнал, N L 309, 04.11.86, p. 15.

Примітка: Директива 86/524/ЄЕС стосувалася списку установ, виключених з визначення, і була замінена Директивою 96/13/ЄС на цю ж тему.

Стаття 2

Загальні принципи

1. З обмеженнями, встановленими статтею 6, неконсолідовані власні фонди кредитних установ складаються з таких частин:

(1) Капітал у значенні Статті 22 Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ), коли він є повністю виплачений плюс рахунки надбавок до курсу акцій з виключенням кумулятивних привілейованих акцій;

(2) Резерви в значенні Статті 23 Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ) та прибуток і витрати, авансовані внаслідок застосування остаточного прибутку або витрат. Держави-члени можуть дозволяти включення тимчасових прибутків до прийняття формального рішення, тільки якщо ці прибутки були перевірені відповідальними за аудит рахунків особами і якщо було доведено в задовільній для компетентних властей формі, що їх розмір був оцінений у відповідності до принципів, встановлених в Директиві 86/635/ЄЕС і є вільним від будь-якого передбачуваного стягнення або відрахування дивідендів;

(3) Резерви для переоцінки у значенні Статті 33 Директиви Ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 ( 994_908 )на підставі Статті 54 (3) (g) Договору про річні рахунки певних типів компаній (9) з останніми змінами за Директивою 84/569/ЄЕС (10);

(4) Фонди для загальних банківських ризиків у значенні Статті 38 Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 ); встановлення вартості в значенні Статті 37 (2) Директиви 86/635/ЄЕС;

(5) Інші позиції в значенні Статті 3;

(6) Зобов'язання членів кредитних установ, встановлених як кооперативні товариства, і спільні та окремі зобов'язання позичальників деяких установ, організованих як фонди, згідно зі змістом Статті 4 (1);

(7) Кумулятивні привілейовані акції з фіксованим терміном і підпорядкований позиковий капітал згідно зі змістом Статті 4 (3).

Нижченаведені позиції повинні відніматися згідно зі Статтею 6:

(8) Власні акції за реєстраційною вартістю, які тримає кредитна установа;

(9) Нематеріальні цінності в значенні Статті 4 (9) ("Цінності") Директиви 86/635/ЄЕС ( 994_270 );

(10) Матеріальні втрати поточного фінансового року;

(11) Вклади в інших кредитних і фінансових установах, які становлять більше ніж 10% їхнього капіталу, підпорядковані вимоги та документи, яких стосується Стаття 3 і які тримає кредитна установа стосовно кредитних і фінансових установ, де її вклади перевищують 10% у кожному випадку. Якщо акції в іншій кредитній або фінансовій установі тримаються тимчасово з метою операції фінансової допомоги, спланованої для реорганізації та збереження тієї установи, наглядовий орган може не виконувати цього положення;

(12) Вклади в інших кредитних і фінансових установах у розмірі до 10% їхнього капіталу, підпорядковані вимоги та документи, яких стосується Стаття 3 і які кредитна установа тримає стосовно інших кредитних і фінансових установ, ніж згадані в пункті 12 стосовно сукупного розміру таких вкладів, підпорядкованих вимог і документів, які перевищують 10% власних фондів тієї кредитної установи, обчислених до віднімання позицій 12 та 13.

У зв'язку з належною координацією положень про консолідацію держави-члени можуть приймати положення про те, що для обчислення неконсолідованих власних фондів материнські компанії, які підлягають наглядові на консолідованій основі, не повинні віднімати свої вклади в інших кредитних установах або фінансових установах, які включені в консолідацію. Це положення стосується всіх правил гармонізованих нормативними актами Співтовариства.

2. Поняття власних фондів згідно з визначеннями пунктів 1 - 8 параграфа 1 охоплює максимальну кількість позицій і сум. Використання цих позицій і встановлення нижчих стель та віднімання інших частин, ніж перелічені в пунктах 9 - 13 параграфа 1, залишається на розсуд держав-членів. Держави-члени, одначе, зобов'язані розглядати збільшення конвергенції з огляду на спільне визначення власних фондів.

З цією метою Комісія повинна не пізніше ніж через три роки після дати, зазначеної в Статті 9 (1), представити доповідь Європейському парламенту і Раді про застосування цієї Директиви разом, коли це доцільно, з такими пропозиціями щодо змін, що уявляються необхідними. Протягом п'яти років після дати, зазначеної в Статті 9 (1), Рада кваліфікованою більшістю на пропозицію Комісії у співпраці з Європейським парламентом і після консультацій з економічним і соціальним комітетом перевіряє визначення власних фондів з огляду на однакове застосування спільного визначення.

3. Позиції, перелічені в пунктах 1 - 5, повинні знаходитися в розпорядженні кредитної установи для необмеженого і безпосереднього використання на покриття ризиків або втрат, як тільки вони виникають. Сума повинна бути вільною від будь-яких передбачуваних податкових зобов'язань на момент її обчислення або відповідним чином уточнена в зв'язку з тим, що такі зобов'язання скорочують суму, до якої ці позиції можуть застосовуватися для покриття ризиків і втрат.

_______________
     (9) Офіційний журнал, N L 222, 14.08.78, p. 11.
     (10) Офіційний журнал, N L 314, 04.12.84, p. 28.

Стаття 3

Інші частини, про які йдеться в Статті 2 (1) (6)

1. Поняття власних фондів, яким користується держава-член, може включати інші позиції за умови, що незалежно від їх юридичного або бухгалтерського обозначення вони мають такі характеристики:

(a) вони знаходяться в вільному розпорядженні кредитної установи для покриття звичайних банківських ризиків, коли прибутки або капітальні втрати ще не визначені;

(b) їх наявність повинна бути оголошена у внутрішніх бухгалтерських документах;

(c) їх розмір визначається керівництвом кредитних установ, перевіряється незалежними аудиторами, повідомляється компетентним органам і ставиться під їх нагляд. З огляду на перевірку внутрішній аудит може вважатися як тимчасово відповідаючий вищезазначеним вимогам до такого часу, оскільки виконано положення Співтовариства про обов'язковий характер зовнішнього аудиту.

2. Цінні папери з невизначеною тривалістю та інші документи, що виконують нижченаведені умови, також можуть бути прийняті як інші позиції:

(a) вони не можуть бути оплачені з ініціативи держателя або без попередньої згоди наглядового органу;

(b) боргова угода має передбачати для кредитної установи можливість відстрочення виплати відсотку на борг;

(c) вимоги позичальника до кредитної установи повинні бути повністю підпорядковані вимогам всіх непідпорядкованих кредиторів;

(d) документи, якими управляється випуск цінних паперів, повинні передбачати такий борг і невиплачені відсотки, щоб покривалися втрати, при тому що кредитна установа залишається в змозі продовжувати діяльність;

(e) враховуються тільки повністю виплачені суми.

До цього можуть додаватися інші кумулятивні привілейовані акції, ніж зазначені в Статті 2 (1) (8).

Стаття 4

1. Зобов'язання членів кредитних установ, встановлених як кооперативні товариства, про які говориться в Статті 2 (1) (7), включають незатребуваний капітал тих товариств разом з юридичними зобов'язаннями членів тих кооперативних товариств щодо додаткових безповоротних виплат при виникненні втрат у кредитної установи, у такому випадку повинна існувати можливість вимоги цих виплат без затримки.

Спільні і окремі зобов'язання позичальників, якщо кредитні установи, організовані як фонди, розглядаються таким саме чином, як і попередні позиції.

Всі такі позиції можуть включатися у власні фонди, якщо вони враховуються як власні фонди установ цієї категорії за національним законодавством.

Держави-члени не включатимуть до власних фондів публічних кредитних установ гарантії, які вони або їх місцеві органи надають таким установам.

Проте Бельгійське королівство буде звільнено від цього зобов'язання до 31 грудня 1994 року.

2. Держави-члени або компетентні органи можуть включати комулятивні привілейовані акції з фіксованим терміном, про які говориться в Статті 2 (1) (8), і підпорядкований позиковий капітал, про який говориться в тому положенні, до власних фондів, якщо існують угоди, що мають зобов'язуючу силу, згідно з якими в разі банкрутства або ліквідації кредитної установи вони класифікуються після вимог всіх інших кредиторів та не мають виплачуватися, доки не погашено всі інші наявні заборгованості.

Підпорядкований позиковий капітал також має відповідати таким критеріям:

(a) враховуються тільки повністю виплачені фонди;

(b) охоплені позики повинні мати початковий термін погашення принаймні три роки, після якого вони можуть бути виплачені; якщо термін погашення боргу не встановлено, то вони повинні підлягати погашенню за п'ятирічного попередження, якщо ці позики не вважаються більше власними фондами або конкретно не вимагається попередньої згоди компетентного органу. Компетентні органи можуть надавати дозвіл на прискорену виплату таких позик за умови, що запит подається за ініціативою емітента і це не шкодить платоспроможності відповідної кредитної установи;

(c) обсяг, за якого вони можуть класифікуватися як власні фонди, повинен скорочуватися принаймні протягом останніх п'яти років перед датою погашення;

(d) угода про позику не повинна включати будь-яких положень, які б передбачали за конкретних обставин, за винятком випадку ліквідації кредитної установи, погашення боргу до погодженої дати погашення.

Стаття 4а

Данія може дозволяти своїм заставно-кредитним установам, організованим як кооперативні товариства або фонди до 1 січня 1990 року і перетвореним на державні компанії з обмеженою відповідальністю, надалі включати спільні і окремі зобов'язання членів або позичальників, як зазначено в Статті 4 (1), вимоги по яких розглядаються так само, як такі спільні і окремі зобов'язання у своїх власних фондах за дотримання таких обмежень:

(a) базою для обчислення частини спільних і окремих зобов'язань членів або позичальників є сукупність позицій, яких стосується Стаття 2 (1), пункти 1 та 2, за винятком тих, яких стосується Стаття 2 (1), пункти 9, 10 та 11;

(b) база для обчислення на 1 січня 1991 року або, якщо перетворення відбувається пізніше цієї дати, на день перетворення є максимальною базою для обчислення. База для обчислення ніколи не може перевищувати максимальну базу для обчислення;

(c) максимальна база для обчислення з 1 січня 1997 року скорочується на половину доходу від будь-якого випуску нового капіталу, як визначено в Статті 2 (1), пункт 1, який відбувся після цієї дати; і

(d) максимальний розмір спільних і окремих зобов'язань позикодавачів, яка має включатись як власні фонди, у жодному разі не може перевищувати:

50% у 1991 і 1992 роках,

45% у 1993 і 1994 роках,

40% у 1995 і 1996 роках,

35% у 1997 році,

30% у 1998 році,

20% у 1999 році,

10% у 2000 році і

0% після 1 січня 2001 року

від бази обчислення.

(стаття 4а із змінами, внесеними згідно з Директивою 92/16/ЄЕС)

Стаття 5

До подальшої координації положень про консолідацію застосовуються такі правила.

1. Якщо обчислення має робитися на консолідованій основі, консолідовані суми, які відносяться до частин, перелічених в Статті 2 (1), використовуються згідно з правилами, викладеними в Директиві 92/30/ЄЕС ( 994_435 ). Крім того, якщо вони є кредитованими (негативними) позиціями, для обчислення власних фондів як консолідовані резерви можуть розглядатися такі позиції:

- Будь-які інтереси меншості в значенні Статті 21 Директиви 83/349/ЄЕС, коли застосовується метод глобальної інтеграції,

- Перша консолідаційна різниця у значенні Статей 19, 30 та 31 Директиви 83/349/ЄЕС,

- Будь-яка різниця, що випливає з включення певних залучених часток згідно з методом, приписаним у Статті 33 Директиви 83/349/ЄЕС.

2. Якщо вищевикладене є дебітовими позиціями ("позитивними"), то вони повинні бути відняті при обчисленні консолідованих власних фондів. (стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Директивою 92/30/ЄЕС ( 994_435 )

Стаття 6

Відрахування і межі

1. Позиції, про які говориться в Статті 2 (1), пунктах 3 та 5 - 8, підлягають таким межам:

(a) сума позицій 3 та 5 - 8 не може перевищувати максимально 100% позицій 1 плюс 2 та 4 мінус 9, 10 та 11; (пункт 1 "а" статті 6 із змінами, внесеними згідно з Директивою 91/633)

(b) сума позицій 7 та 8 не може перевищувати максимально 50% позицій 1 плюс 2 та 4 мінус 9, 10 та 11; (пункт 1 "b" статті 6 із змінами,

(c) сума позицій 12 та 13 віднімається з суми позицій. (пункт 1 "c" статті 6 із змінами, внесеними згідно з Директивою 91/633)

2. Пункт 2 статті 6 вилучено (згідно з Директивою 91/633)

3. Межі, про які говориться в параграфі 1, повинні відповідати від дати набуття чинності заходами з імплементації для Директиви ради щодо коефіцієнта платоспроможності для кредитних установ і не пізніше як до 1 січня 1993 року.

Кредитні установи, що перевищують ці межі, повинні поступово зменшувати обсяг, до якого позиції, про які говориться в Статті 2 (1), пункти 3 та 5 - 8, враховуються так, аби прийти у відповідність з тими межами до вищезазначеної дати.

Компетентні органи можуть дозволяти кредитним установам перевищувати межу, встановлену в параграфі 1, за тимчасових і виняткових обставин.

Стаття 7

Дотримання умов, викладених в Статтях 2 - 6, повинне бути доведене в задовільний для компетентних органів спосіб.

Стаття 8

Незалежно від доповіді, про яку говориться в другому підпараграфі Статті 2 (2), мають бути прийняті технічні адаптації до цієї Директиви у відповідності до процедури, встановленої в параграфі 2:

- з'ясування визначень для забезпечення однакового застосування цієї Директиви по всьому Співтовариству,

- з'ясування визначень для врахування при імплементації цієї Директиви розвитку фінансових ринків, і

- приведення термінології і оформлення визначень у відповідність до термінології і тексту наступних актів, що стосуються кредитних установ і відповідних сфер.

2. Комісія отримуватиме допомогу з боку комітету в складі представників держав-членів під головуванням представника Комісії.

Представник Комісії представляє комітетові проект заходів, що треба вжити. Комітет викладає свою думку щодо проекту в межах ліміту часу, який може бути встановлений головою в відповідності до терміновості справи. Думка подається більшістю, встановленою в Статті 148 (2) Договору ( 994_017 ) для рішень, які вимагаються від Ради на пропозицію від Комісії. Голоси представників держав-членів у комітеті оцінюються в порядку, встановленому в тій Статті. Голова не бере участі в голосуванні.

Комісія приймає передбачені заходи, якщо вони відповідають думці комітету. Якщо передбачені заходи не відповідають думці комітету, або якщо не подано жодної думки, Комісія без затримки подає Раді пропозицію стосовно заходів, яких буде вжито. Рада діє через кваліфіковану більшість. Якщо по закінченні тримісячного періоду від дати передачі Раді на розгляд Рада не вжила дій, запропоновані заходи приймаються Комісією за винятком випадку, коли Рада вирішила проти зазначених заходів простою більшістю.

(стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Директивою 92/16/ЄЕС)

Стаття 9

1. Держави-члени впроваджують закони, положення і адміністративні розпорядження, необхідні для них, аби виконати цю Директиву, не пізніше дати, встановленої для набуття чинності заходів з імплементації Директиви ради про коефіцієнт платоспроможності для кредитних установ, та не пізніше за 1 січня 1993 вони негайно повідомляють про це Комісію.

2. Держави-члени повідомляють комісії тексти основних положень національного законодавства, які вони приймають в сфері дії цієї Директиви.

3. Повідомлення, про яке говориться в параграфі 2, також повинне включати ствердження, яке супроводжується роз'яснювальним текстом і вказує Комісії про конкретні прийняті положення та позиції, добрані відповідними компетентними органами держав-членів як такі, що охоплюють власні фонди.

Стаття 10

Ця Директива призначена державам-членам.

Дано в Люксембурзі, 17 квітня 1989 року.