Директива Ради 68/414/ЄЕС "Про зобов'язання країн-членів ЄЕС підтримувати мінімальний рівень резервів сирої нафти та/або нафтопродуктів" від 20 грудня 1968 року

( Щодо змін додатково див. Директиву Ради 98/93/ЄС ( 994_500 ) від 14.12.98 )

Зміни внесено документом 398L0093 (Офіційний часопис L 358 від 31.12.1998 р., стор. 100)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА,

Враховуючи положення Договору про створення Європейського Економічного Співтовариства ( 994_017 ), зокрема, статті 103 даного Договору;

Враховуючи пропозиції Європейської Комісії;

Враховуючи пропозиції Позиції Європейського Парламенту;

Беручи до уваги зростаюче значення імпорту нафти та нафтопродуктів для забезпечення потреб Співтовариства у паливно-енергетичних ресурсах; беручи до уваги, що будь-які ускладнення, навіть тимчасові, внаслідок яких можуть скоротитися обсяги імпорту паливно-енергетичних ресурсів з третіх країн, можуть призвести до серйозного порушення економічної стабільності Співтовариства; беручи до уваги, що Співтовариство повинно бути готовим, в такому випадку, до нейтралізації або принаймні зменшення можливих негативних наслідків;

Беручи до уваги, що криза імпорту нафти та нафтопродуктів може настати несподівано, і, таким чином, необхідно заздалегідь вжити потрібних заходів для компенсації можливих недопоставок паливно-енергетичних ресурсів;

Беручи до уваги, таким чином, необхідність підвищення надійності забезпечення нафтою та нафтопродуктами країн-членів ЄЕС шляхом створення та підтримання мінімального рівня резервів найважливіших нафтопродуктів;

Беручи до уваги, що власний видобуток сам по собі є засобом для гарантування надійності забезпечення нафтою та нафтопродуктами; беручи до уваги, що умови видобутку в межах Співтовариства та більший ступінь надійності постачання за рахунок паливних ресурсів власного видобутку обгрунтовують можливість підтримання резервів імпортованих паливних ресурсів країнами-членами Співтовариства,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ ПРО НАСТУПНЕ:

Стаття 1

Країни-члени ЄЕС повинні прийняти такі закони, інструкції або постанови, які забезпечили б постійне підтримання, з урахуванням положень Статей 2 і 7, національних резервів нафтопродуктів по категоріях нафтопродуктів, перелік яких подається в Статті 3, на рівні, достатньому для забезпечення внутрішнього споживання протягом не менше 65 днів в обсягах, не менших за середні обсяги денного споживання за попередній календарний рік.

Частка внутрішнього споживання паливно-енергетичних ресурсів, що забезпечується за рахунок нафтопродуктів, вироблених з нафти власного видобутку відповідної країни-члена Співтовариства, що вираховується при розрахунку обсягів внутрішнього споживання, може становити не більше 15%. Поставки бункерного пального для морських суден не повинні включатися в розрахунок обсягів внутрішнього споживання.

Стаття 2

Не вступаючи в конфлікт зі статтею 1, країни-члени Співтовариства можуть зменшити зобов'язання по створенню обов'язкових резервів для тих підприємств, які виробляють нафтопродукти з нафти внутрішнього видобутку, на кількість, що не перевищує обсягів виробництва зазначених нафтопродуктів.

Стаття 3

При розрахунку обсягів внутрішнього споживання необхідно враховувати такі категорії нафтопродуктів:

- автомобільний бензин та авіаційне пальне (авіаційний бензин та пальне для реактивних літаків бензинного типу);

- газойль, дизельне пальне, гас та пальне для реактивних літаків гасового типу;

- мазут різних марок.

Стаття 4

Країни-члени ЄЕС повинні подавати в Європейську Комісію статистичні довідки про рівень резервів станом на кінець кожного кварталу, у форматі, визначеному в статті 5 і 6, з зазначенням кількості днів споживання, що можуть бути забезпечені за рахунок наявних резервів в обсягах, не нижчих за середнє денне споживання протягом попереднього календарного року. Зведену довідку необхідно подавати протягом 90 днів після закінчення звітного кварталу.

Стаття 5

Дані про резерви готової продукції в статистичній довідці, про яку йдеться в статті 4, визначають на основі 1 OJ N 20 від 06.02.1965 р., пункт 330/65, і зазначають у фізичних одиницях (в тонах, по факту); нафту та проміжні продукти нафтопереробки враховують на основі кількісної частки для кожної категорії продукції, отриманої протягом попереднього календарного року на нафтопереробних заводах відповідної країни;

або на основі виробничих програм нафтопереробних заводів відповідної країни на поточний рік;

або на основі пропорційного відношення загальної кількості нафтопродуктів, створення резерву яких є обов'язковим, вироблених протягом попереднього календарного року у відповідній країні, до загальної кількості нафти, спожитої протягом попереднього року;

сказане вище стосується не більше, ніж 10% загальних зобов'язань стосовно першої та другої категорії нафтопродуктів (бензин та дизельне пальне) і не більше, ніж 50% третьої категорії (мазути).

Компоненти змішування, призначені для переробки в кінцеву продукцію відповідно до переліку в статті 3, можуть бути замінені на кінцеву продукцію, для виробництва якої вони призначені.

Стаття 6

1. При розрахунку мінімального рівня резервів, зазначених в статті 1, в статистичну довідку слід включати тільки ті обсяги, які будуть повністю знаходитися в розпорядженні країн-членів Співтовариства у випадку виникнення ускладнень з постачанням нафти. Ці резерви повинні зберігатися на території відповідної країни, за винятком випадків, описаних в пункті 2 далі.

2. З метою виконання положень даної Директиви, на основі двосторонньої міжурядової угоди, резерви можуть бути створені на території однієї країни-члена Співтовариства на користь підприємств, розташованих на території іншої країни-члена Співтовариства. В таких випадках країна-член Співтовариства, на чиїй території зберігаються такі резерви, не може вчиняти жодних перешкод для передачі резервів країні-власниці; країна-член Співтовариства повинна, наскільки це можливо, контролювати рівень резервів, що належать іншій країні-члену Співтовариства, але не повинна включати їх у свою статистичну довідку. Країна-член Співтовариства, від імені якої створені резерви на території іншої країни-члена Співтовариства, може включати їх у свою статистичну довідку.

Проекти двосторонніх угод, зазначених в першому абзаці пункту 2, необхідно направляти в Європейську Комісію, яка може висловити свої зауваження урядам відповідних країн. Про факт укладання такої угоди необхідно негайно повідомити Європейську Комісію, яка доведе факт існування угоди до відома інших країн-членів Співтовариства. Положення угоди повинні відповідати таким умовам:

- предметом угоди можуть бути нафта та нафтопродукти, які є предметом даної Директиви;

- угоди повинні визначати порядок перевірки та ідентифікації резервів, що є предметом угоди;

- як правило, угоди укладаються на невизначений термін;

- якщо умови угоди передбачають можливість одностороннього припинення дії угоди, вона повинна містити положення про те, що таке одностороннє припинення дії угоди не можливе в обставинах кризи постачання нафти та нафтопродуктів, а також про необхідність, за будь-яких обставин, повідомлення Європейської Комісії про припинення дії угоди.

3. За умови дотримання положень пункту 1, резерви можуть також включати наступні категорії нафтопродуктів:

- Нафта/нафтопродукти, що знаходяться на борту нафтоналивних танкерів в порту і підлягають розвантаженню після завершення всіх необхідних портових процедур;

- Нафта/нафтопродукти, що знаходяться в порту розвантаження;

- Нафта/нафтопродукти, що знаходяться у нафтосховищах в пунктах відбору нафтопроводів;

- Нафта/нафтопродукти, що знаходяться у нафтосховищах на нафтопереробних заводах, за винятком нафти/нафтопродуктів в нафтопроводах та на нафтопереробних заводах;

- Нафта/нафтопродукти, що знаходяться у сховищах, які належать нафтопереробним заводам та компаніям з імпорту, зберігання та оптового продажу нафтопродуктів;

- Нафта/нафтопродукти, що зберігаються у сховищах великих споживачів відповідно до положень національного законодавства, яке зобов'язує підтримувати постійний рівень резервів;

- Нафта/нафтопродукти, що зберігаються на баржах та каботажних судах, які належать до внутрішнього флоту, за умови, що існує процедура для перевірки уповноваженими органами рівня цих запасів та за умови, що такі запаси можуть бути негайно надані для використання.

Відповідно, наступні категорії нафти/нафтопродуктів, не повинні включатися в статистичну довідку: власна нафта, яку ще не було видобуто з надр; поставки бункерного пального, призначено для морських суден; прямі транзитні поставки нафти та нафтопродуктів, за винятком поставок, зазначених в пункті 2; нафта та нафтопродукти, що знаходяться в нафтопроводах, залізничних та автомобільних цистернах, у сховищах автозаправних станцій, а також запаси невеликих споживачів. Запаси, створені збройними силами, а також нафтовими компаніями на користь збройних сил, також повинні бути виключені з даних статистичної довідки.

Стаття 7

Якщо виникають ускладнення в забезпеченні потреб Співтовариства у нафті та нафтопродуктах, Європейська Комісія, на прохання будь-якого члена Співтовариства або з власної ініціативи, повинна скликати консультації між країнами-членами Співтовариства. За винятком особливо термінових випадків або випадків, коли необхідно вирішити незначні питання місцевого значення, країни-члени Співтовариства до початку консультацій повинні утримуватися від відбору запасів з резервів в обсягах, що призведуть до зменшення резервів нижче обов'язкового мінімального рівня.

Країни-члени Співтовариства повинні інформувати Європейську Комісію про відбір нафти/нафтопродуктів зі створених ними резервів, а також негайно повідомляти Комісії такі дані:

- дата, коли рівень резервів зменшився нижче обов'язкового мінімального;

- причини відбору нафти/нафтопродуктів з резервного фонду;

- заходи, які було (якщо було) вжито для поповнення резервів;

- оцінка, якщо це можливо, вірогідного розвитку ситуації стосовно рівня резервів на період, поки не відновлено їхній мінімальний обов'язковий рівень.

Стаття 8

Створення резервів, передбачених даної Директивою, необхідно завершити як можна скоріше після отримання відповідного повідомлення, але не пізніше 1 січня 1971 р.

Країни-члени Співтовариства повинні поінформувати Європейську Комісію про заходи, вжиті на виконання даного рішення.

Стаття 9

Дана Директива адресована країнам-членам ЄЕС.

Підписано 20 грудня 1968 р. в м. Брюсселі

Від імені Ради ЄЕС
 Президент                                            В. Латтанціо

"Офіційний часопис" L 308, 23.12.1968, p. 0014 - 0016

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.