Директива Ради 87/102/ЄЕС "Про наближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів щодо споживчого кредиту" від 22 грудня 1986 року

{ Про відміну Директиви додатково див. Директиву ( 994_b19 ) від 23.04.2008 }

Змінена 390L0088 (OJ L 061 10.03.90 p. 14)

Внесена 294A0103(69) (OJ L 001 03.01.94 p. 492)

Змінена 398L007 (OJ L 101 01.04.98 p. 17)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір, яким засновується Європейське Економічне Співтовариство ( 994_017 ) і зокрема його Статтю 100,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

Беручи до уваги рішення Європейського Парламенту (2),

Беручи до уваги рішення Соціально-економічного Комітету (3),

Враховуючи те, що існують значні відмінності між законами держав-членів у сфері споживчого кредиту;

Враховуючи те, що ці відмінності у законодавстві можуть призвести до завдання шкоди конкуренції між кредиторами на спільному ринку;

Враховуючи те, що ці відмінності обмежують можливості споживача отримати кредит в інших державах-членах; беручи до уваги те, що ці відмінності впливають на розмір і характер пошуку кредиту, а також на купівлю товарів та послуг;

Враховуючи те, що в результаті ці відмінності мають вплив на вільний рух товарів і послуг, доступних споживачеві в кредит, і, таким чином, прямо впливають на функціонування спільного ринку;

Враховуючи зростаючий обсяг кредиту, надаваного в Співтоваристві споживачам, встановлення спільного ринку в споживчому кредиті буде однаково вигідний споживачам, кредитодавцям, виробникам, оптовим і роздрібним продавцям товарів і надавачам послуг;

Враховуючи те, що програми Європейського Економічного Співтовариства щодо захисту споживача та щодо інформаційної політики (4) передбачають, крім усього іншого, необхідність захисту споживача від нечесних умов кредиту і пріоритетність гармонізації загальних умов, якими регулюється споживчий кредит;

Враховуючи те, що відмінності у законодавстві і практиці спричиняють неоднаковий захист споживача у сфері споживчого кредиту у різних державах-членах;

Враховуючи те, що в останні роки відбулося багато змін в типах кредиту, доступних споживачам і використовуваних ними, значно змінилися; враховуючи те, що нові форми споживчого кредиту з'явилися і продовжують розвиватися;

Враховуючи те, що споживач повинен отримувати адекватну інформацію про умови і вартість кредиту та про свої зобов'язання; враховуючи те, що ця інформація повинна включати, крім усього іншого, річну відсоткову ставку збору за кредит або за її відсутності загальну суму, яку споживач повинен сплатити за кредит; враховуючи те, що до прийняття рішення Співтовариством про метод чи методи обрахунку річної відсоткової ставки збору держави-члени повинні зберегти існуючі методи або практику обрахунку цієї ставки, або, якщо це не можна зробити, повинні прийняти положення для зазначення загальної вартості кредиту для споживача;

Враховуючи те, що умови кредиту можуть бути невигідними споживачеві; враховуючи те, що кращий захист споживачів може бути досягнутий шляхом прийняття певних вимог, що мають застосовуватися до всіх форм кредиту;

Враховуючи те, що, зважаючи на характер певних кредитних угод або типів операцій, ці угоди або операції повинні бути частково або повністю виключені зі сфери застосування цієї Директиви;

Враховуючи те, що для держав-членів слід уможливити, після консультацій з Комісією, вилучення з цієї Директиви певних форм кредиту некомерційного характеру, наданого за особливих умов;

Враховуючи те, що існуюча в деяких державах-членах практика щодо автентичних актів, складених перед нотаріусом або суддею, є такою, що робить недоцільним застосування певних положень цієї Директиви у разі таких актів; враховуючи те, що з цієї причини держави-члени повинні мати змогу звільняти такі акти від дотримання тих положень;

Враховуючи те, що кредитні угоди на дуже великі суми схильні відрізнятися від звичайних споживчих кредитних угод; враховуючи те, що застосування положень цієї Директиви до угод на дуже малі суми може створити зайвий адміністративний тягар як для споживачів, так і для кредиторів; враховуючи те, що угоди, вище або нижче за зазначені фінансові межі, повинні бути виключені з цієї Директиви;

Враховуючи те, що надання інформації про вартість кредиту у рекламних оголошеннях або в приміщеннях кредитора чи кредитного брокера може полегшити споживачеві порівняння різних пропозицій;

Враховуючи те, що захист споживача покращується, якщо кредитні угоди складені в письмовій формі і містять певний мінімум даних щодо умов контракту;

Враховуючи те, що у випадку надання кредиту для придбання товарів держави-члени повинні передбачити умови, за яких ці товари можуть бути повернені, особливо якщо споживач не надавав своєї згоди; враховуючи те, що розрахунок між сторонами по поверненню товарів повинен бути здійснений так, щоб забезпечити, що це повернення не призведе до будь-якого невиправданого збагачення;

Враховуючи те, що споживачеві має бути дозволено виконати свої зобов'язання достроково; враховуючи те, що в такому випадку споживач має право на справедливе зменшення загальної вартості кредиту;

Враховуючи те, що передача прав кредитора, що виникають за кредитної угоди не повинна допустити ослаблення становища споживача;

Враховуючи те, що ті держави-члени, які дозволяють споживачам використовувати у зв'язку з кредитними угодами перевідні векселі, прості векселі або чеки, повинні забезпечити належний захист споживача, який користується такими інструментами;

Враховуючи те, що стосовно товарів чи послуг, які споживач за договором отримає в кредит, споживач повинен мати, принаймні за нижчевикладених обставин, права по відношенню до кредитодавця, які є додатковими до його прав відповідно до контракту щодо нього та щодо постачальника товарів чи послуг; враховуючи те, що вищезазначені обставини є такими, за яких між кредитодавцем та постачальником товарів чи послуг існує попередня домовленість, згідно з якою кредит надається виключно для клієнтів цього постачальника для придбання саме у нього товарів чи послуг;

Враховуючи те, що ЕКЮ є як визначено в Положенні Ради (ЄЕС) No 3180/78 (1), з останніми змінами, внесеними Положенням (ЄЕС) No 2626/84 (2); враховуючи те, що держави-члени повинні мати обмежене право округляти суми в національній валюті, що отримуються в результаті конверсії сум цієї Директиви, виражені в ЕКЮ; враховуючи те, що суми цієї Директиві потрібно періодично переглядати в світлі тенденцій економічного і монетарного розвитку в Співтоваристві і, якщо необхідно, виправляти;

Враховуючи те, що державами-членами повинно бути вжито відповідні заходи для уповноваження осіб, які пропонують кредити чи послуги з укладення кредитних угод, або заходи по контролю чи нагляду за діяльністю осіб, які надають кредити чи послуги з укладення кредитних угод, або для забезпечення споживачам можливості оскаржувати кредитні угоди та умови кредиту;

Враховуючи те, що кредитні угоди не повинні порушувати, із завданням збитків споживачеві, положення, прийняті для імплементації цієї Директиви, або ті, які відповідають її положенням; враховуючи те, що ті положення не повинні обминатись внаслідок способу формулювання угод;

Враховуючи те, що ця Директива забезпечує певне зближення законів, правил та адміністративних розпоряджень держав-членів щодо споживчого кредиту, а також певний рівень захисту споживача, державам-членам не забороняється зберігати чи вживати більш суворі заходи захисту споживача, з належною повагою до їх зобов'язань відповідно до Договору ( 994_017 );

Враховуючи те, що не пізніше 1 січня 1995 р. Комісія повинна надати Раді звіт про дію цієї Директиви,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Ця Директива застосовується до кредитних угод.

З метою дії цієї Директиви визначається, що:

(a) "споживач" - це фізична особа, яка в угодах, на які поширюється ця Директиви, діє з цілями, які можна розглядати як такі, що не пов'язані з її заняттям або професією;

(b) "кредитор" - це фізична або юридична особа, для якої надання кредитів є заняттям, бізнесом чи професією або група таких осіб;

(c) "кредитна угода" - це угода, за якою кредитор надає чи обіцяє надати споживачеві кредит у формі відстроченого платежу, позики або іншої подібної фінансової послуги. Угоди про надання послуги чи обслуговування на тривалій основі, коли споживач має право сплачувати за них у розстрочку протягом усього часу їх надання, не вважаються кредитними угодами для цілей цієї Директиви;

(d) "загальна вартість кредиту для споживача" - це всі виплати за кредит, включаючи відсотки та інші збори, безпосередньо пов'язані з кредитною угодою, визначені у відповідності із положеннями та практиками, які існують або будуть встановлені державами-членами;

(e) "річна відсоткова ставка збору" - це загальна вартість кредиту для споживача, виражена як щорічний відсоток від розміру кредиту, що надається, і вирахувана відповідно до існуючих методів держав-членів.

Стаття 2

1. Ця Директива не застосовується до:

(a) кредитних угод або угод, що обіцяють надати кредит: - призначених, перш за все, для набуття чи збереження прав власника на землю або на існуючі чи проектовані будівлі, - призначених для поновлення чи покращання самої будівлі;

(b) угоди про найом, крім таких, які забезпечують в кінцевому випадку передачу права власності наймачеві;

(c) кредиту, наданого або можливого без виплати відсотків або інших платежів;

(d) кредитних угод, за якими жодних відсотків не нараховується, за умови, що споживач дав згоду віддати кредит одним платежем;

(e) кредиту у формі нарахувань на поточний рахунок, які здійснюються кредитною установою або фінансовою установою, але крім нарахувань на рахунки кредитних карток.

Тим не менше, положення статті 6 застосовуються до таких кредитів;

(f) кредитних угод, до яких залучаються суми, менші за 200 ЕКЮ, або більші за 20000 ЕКЮ;

(g) кредитні угоди, за якими споживач повинен виплатити кредит:

або протягом строку, що не перевищує 3 місяці, або не більше ніж чотирма платежами протягом строку, що не перевищує 12 місяців.

Держава-член може, проконсультувавшись із Комісією, не застосовувати цю Директиву до певних видів кредиту, які відповідають таким умовам:

вони надаються зі ставками платежів, нижчими за ті, що переважають на ринку, а також вони не пропонуються широкому загалові.

Положення статті 4 та статей з 6 по 12 не застосовуються до кредитних угод або угод про обіцяння надати кредит, наданих під заставу нерухомості, оскільки ці угоди ще не виключені з Директиви у пункті 1 (a) цієї статті.

Держави-члени можуть вилучити зі сфери дії положень статей з 6 по 12 кредитні угоди у формі автентичних актів, підписаних перед нотаріусом або суддею.

Стаття 3

Не порушуючи Директиву Ради 84/450/ЄЕС від 10 вересня 1984 року про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів щодо неправдивої реклами ( 994_347 ) та про норми та принципи, які застосовуються до такої реклами, будь-яке рекламне оголошення або будь-яке оголошення на будівлях, в яких особа пропонує кредит або пропонує влаштувати кредитну угоду і в яких вказаний розмір відсотка або інші цифри щодо вартості кредиту, повинні також включати інформацію про річну відсоткову ставку збору, у спосіб наведеного прикладу, якщо не існує інших способів.

Стаття 4

Кредитні угоди мають бути складені в письмовій формі. Споживач повинен отримати копію письмової угоди.

Письмова угода повинна включати:

(a) зазначення річної відсоткової ставки збору;

(b) зазначення умов, за яких річна відсоткова ставка збору може бути змінена.

У випадках, коли встановити річну відсоткову ставку збору неможливо, споживачеві в письмовій угоді необхідно надати адекватну інформацію. Ця інформація повинна містити принаймні відомості, про які йдеться у другому підпункті статті 6 (1).

Письмова угода повинна також включати інші істотні умови договору.

Як ілюстрація, Додаток до цієї Директиви містить список умов, включення яких до письмових угод як суттєві можуть вимагати держави-члени.

Стаття 5

На порушення статей 3 і 4 (2), і до прийняття рішення про впровадження у Співтоваристві методу або методів обрахунку річної відсоткової ставки збору, ті держави-члени, які на час сповіщення Директиви не мають встановленої методики для її обрахунку, повинні принаймні вимагати вказувати споживачу загальну вартість кредиту.

Стаття 6

1. Незважаючи на виняток, зазначений в статті 2 (1) (e), якщо між кредитною установою або фінансовою установою та споживачем існує угода про надання кредиту у формі нарахувань на поточний рахунок, але не на рахунки кредитної картки, споживач повинен бути поінформований під час або до укладення угоди про:

- ліміт кредиту, якщо такий є,

- річну відсоткову ставку і збори, які нараховуються з часу укладення угоди та умови, за яких вони можуть бути змінені,

- процедуру припинення дії угоди.

Ця інформація має бути підтверджена письмово.

Більше того, протягом строку дії угоди споживач має бути поінформований про будь-які зміни річної відсоткової ставки або релевантних зборів у час, коли ці зміни відбуваються. Ця інформація може бути надана у виписці з рахунку або в іншій формі, прийнятній для держав-членів.

У державах-членах, де за умовчання дозволяються акцептовані перевищення кредиту, відповідні держави-члени повинні забезпечити те, щоб споживач був поінформований про річну відсоткову ставку та інші збори, а також про будь-які їх зміни, якщо перевищення кредиту триває більше трьох місяців.

Стаття 7

У випадку, якщо кредит надається для придбання товарів, держави-члени повинні передбачити умови, за яких ці товари можуть бути повернені, особливо якщо споживач не надавав своєї згоди. Вони, крім того, повинні також забезпечити те, що при поверненні кредитором своїх товарів, між сторонами повинен бути здійснений розрахунок так, щоб гарантувати, що це повернення не призведе до будь-якого невиправданого збагачення.

Стаття 8

Споживачеві має бути надано право виконати свої зобов'язання за кредитною угодою достроково. В цьому випадку, у відповідності з правилами, встановленими державами-членами, споживачеві має бути надане право на справедливе зменшення загальної вартості кредиту.

Стаття 9

Якщо кредитор передає свої права за кредитною угодою третій особі, споживач повинен мати право застосовувати проти тієї третьої особи будь-які засоби захисту, які були доступні йому проти початкового кредитора, включаючи компенсацію, якщо таке дозволяється у даній державі-члені.

Стаття 10

Держави-члени, які дозволяють споживачеві у зв'язку з кредитними угодами:

(a) здійснювати платежі переказними векселями, включаючи прості векселі;

(b) давати гарантію переказними векселями, включаючи прості векселі і чеки,

повинні забезпечити те, що споживач буде надійно захищений, використовуючи ці інструменти в такі способи.

Стаття 11

1. Держави-члени повинні забезпечити те, що наявність кредитної угоди жодним чином не вплине ні в який спосіб на права споживача по відношенню до постачальника товарів чи послуг, придбаних за допомогою такої угоди, у випадках, коли товари чи послуги не поставлені або в будь-який інший спосіб не відповідають умовам контракту про їх поставку.

2. Якщо:

(a) для купівлі товарів чи отримання послуг споживач укладає кредитну угоду з особою, іншою ніж їх постачальник; а також

(b) між кредитодавцем та постачальником товарів чи послуг існує попередня домовленість, за якою кредит надається кредитодавцем виключно споживачам цього постачальника для придбання саме у нього товарів чи послуг; а також

(c) споживач, про якого йдеться у підпункті (a), отримує кредит відповідно до цієї попередньої домовленості; а також

(d) товари чи послуги згідно цієї угоди не поставлені або поставлені лише частково, або не відповідають умовам договору про постачання; а також

(e) споживач вдався до засобів захисту проти постачальника, але йому не вдалося отримати відшкодування, на яке він має право,

споживач повинен мати право застосовувати засоби захисту проти кредитодавця.

Держави-члени повинні визначити, до якої міри та за яких умов відповідне відшкодування може бути здійснене.

3. Пункт 2 не застосовується до конкретної операції, про яку йдеться, розмір якої не перевищує 200 екю.

Стаття 12

1. Держави-члени повинні:

(a) забезпечити те, щоб особи, які пропонують кредит або влаштувати кредитні угоди мали офіційний дозвіл на таку діяльність або безпосередньо або як постачальники товарів та послуг; або

(b) забезпечити те, що діяльність осіб, які займаються наданням кредитів або влаштуванням кредитних угод, повинна бути під контролем і наглядом установи або офіційного органу; або

(c) сприяти створенню відповідних органів, які б отримували скарги щодо кредитних угод або умов кредиту, та надавали відповідну інформацію та поради щодо них споживачам.

2. Держави-члени можуть передбачити, що дозвіл, про який йдеться в пункті 1 (a), не є обов'язковим, якщо особи, які пропонують послуги з надання кредитів або влаштування кредитних угод, відповідають визначенню, що міститься в статті 1 першої Директиви Ради від 12 грудня 1977 року про координацію законів, правил та адміністративних положень щодо ведення бізнесу кредитних установ ( 994_297 ) та мають дозвіл у відповідності з положеннями цієї Директиви.

Якщо особи, які надають кредит або влаштовують кредитну угоду, мали спеціальні дозволи - як передбачено положеннями пункту 1 (a), так і положеннями вищезгаданої Директиви, але останній дозвіл згодом було скасовано, компетентний орган, відповідальний за видачу конкретного дозволу на надання кредиту відповідно до пункту 1 (a), повинен бути поінформований про це і має прийняти рішення щодо можливості відповідних осіб продовжувати надавати кредит або влаштовувати кредитні угоди, або щодо необхідності скасувати такий спеціальний дозвіл, наданий відповідно до пункту 1 (a).

Стаття 13

1. Для цілей цієї Директиви, екю має бути визначене так, як у Положенні (ЄЕС) No 3180/78, зі змінами, внесеними Положенням (ЄЕС) No 2626/84. Еквівалент у національній валюті повинен бути вирахуваний за курсом, існуючим на момент прийняття цієї Директиви.

Держави-члени можуть округляти суми в національній валюті, які отримуються в результаті конверсії сум, виражених в екю, якщо таке округлення не перевищує 10 екю.

2. Кожні п'ять років, починаючи з 1995 року, Рада, діючи за пропозицією Комісії, повинна вивчати та, якщо необхідно, переглядати розміри сум у цій Директиві в світлі тенденцій економічного і монетарного розвитку у Співтоваристві.

Стаття 14

1. Держави-члени повинні забезпечити те, що кредитні угоди не порушуватимуть, із завданням збитків споживачеві, положення національного законодавства, які імплементують або відповідають цій Директиві.

2. Держави-члени повинні також забезпечити те, щоб положення, які вони приймають для імплементації цієї Директиви не обминалися як результат способу, в який сформульовано угоди, зокрема шляхом розподілу суми кредиту на декілька угод.

Стаття 15

Ця Директива не повинна перешкоджати державам-членам зберегти або прийняти більш суворі положення для захисту споживача згідно їх зобов'язаннями за Договором ( 994_017 ).

Стаття 16

Держави-члени повинні здійснити всі заходи, необхідні для дотримання цієї Директиви, не пізніше 1 січня 1990 р. і негайно повідомити про це Комісію.

2. Держави-члени повинні передати Комісії основні положення національного законодавства, які вони прийняли в сфері, охопленій цією Директивою.

Стаття 17

Не пізніше 1 січня 1995 р. Комісія повинна надати звіт Раді щодо дії цієї Директиви.

Стаття 18

Ця Директива адресована державам-членам.

Здійснено в Брюсселі 22 грудня 1986 р.

За Раду

Президент                                                  Г. Шоу

Список умов, на які посилаються в Статті 4(3)

Кредитні угоди для фінансування постачання певних товарів чи послуг:

1.2. (I) опис товарів чи послуг, охоплених угодою; (II) готівкова ціна та ціна, що сплачується відповідно до кредитної угоди; (III) розмір завдатку, якщо такий є, кількість і розміри внесків і дати, коли вони підлягають виплаті, або метод встановлення одного з них, якщо на момент укладення угоди вони невідомі; (IV) вказівка на те, що споживач матиме право, як передбачено у статті 8, на знижку, якщо він виплачує кредит раніше; (V) хто є власником товарів (якщо право власності не переходить негайно до споживача) і умови, на яких споживач стає їх власником; (VI) зазначення необхідної гарантії, якщо така є; (VII) період обдумування, якщо такий є; (VIII) вказівка на необхідне страхування, якщо таке є, і, якщо вибір страхувальника не залишається за споживачем, звідси вказівка на вартість страховки.

Кредитні угоди, які здійснюються з кредитними картками:

1.2. (I) розмір ліміту кредиту, якщо такий є; (II) умови виплат або спосіб їх визначення; (III) період обдумування, якщо такий є.

Кредитні угоди, які здійснюються за допомогою поточних рахунків, які в інший спосіб не охоплені цією Директивою:

1.2. (I) розмір кредитного ліміту, якщо такий є, або спосіб його визначення; (II) умови користування і виплат; (III) період обдумування, якщо такий є.

Інші кредитні угоди, охоплені цією Директивою:

1.2. (I) розмір кредитного ліміту, якщо такий є; (II) зазначення необхідної гарантії, якщо така є; (III) умови виплат; (IV) період обдумування, якщо такий є; (V) вказівка на те, що споживач матиме право, як передбачено у статті 8, на знижку, якщо він виплачує кредит раніше.

Офіційне видання L 042, 12/02/1987 p. 0048-0053

Фінське спеціальне видання: Розділ 15 Том 7 стор. 202

Шведське спеціальне видання: Розділ 15 Том 7 стор. 202

Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.