Директива 97/5/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Щодо транскордонних переказів" від 27 січня 1997 року

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ і РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, Статтю 100a Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і соціального комітету2,

Беручи до уваги висновок Європейського монетарного інституту,

Діючи відповідно до процедури, встановленої в Статті 189b Договору ( 994_017 )3, в світлі спільного тексту, ухваленого Узгоджувальним комітетом 22 листопада 1996 року,

_______________
     1 OJ C 360, 17.12.1994, p. 13 та OJ C 199, 3.8.1995, p. 16.
     2 OJ C 236, 11.9.1995, p. 1.
     3 Висновок Європейського Парламенту від 19 травня  1995  року
(OJ C 151,  19.6.1995, p. 370), Спільна Позиція Ради від 14 грудня
1995 року (OJ C 353,  30.12.1995,  p. 52) та Рішення Європейського
Парламенту  від  13  березня 1996 року (OJ C 96,  1.4.1996, p. 74)
Рішення Ради від 19 грудня  1996  року  та  Рішення  Європейського
Парламенту від 16 січня 1997 року.

(1) Враховуючи, що обсяги транскордонних платежів постійно зростають, з огляду на завершення формування внутрішнього ринку і просування в напрямку до повного економічного і монетарного союзу призводить до збільшення обсягів торгівлі і пересування людей в межах Співтовариства; враховуючи, що транскордонні перекази становлять значну частку обсягів і вартості транскордонних розрахунків;

(2) Враховуючи, що для фізичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності, особливо для малих та середніх підприємств, надзвичайно важливою є можливість швидко, надійно і дешево здійснювати перекази з однієї частини Співтовариства в іншу; враховуючи, що, відповідно до Повідомлення Комісії про застосування правил конкуренції в Європейському Співтоваристві при здійсненні транскордонних переказів4, посилення конкуренції на ринку транскордонних переказів повинно призвести до покращення послуг та зниження цін;

_______________
     4 OJ C 251, 27.9.1995, p. 3.

(3) Враховуючи, що ця Директива ставить за мету здійснення подальших кроків у роботі, здійсненій для завершення створення внутрішнього ринку, зокрема, лібералізації руху капіталу, з метою втілення у життя економічного і монетарного союзу; враховуючи, що, положення цієї Директиви повинні застосовуватись до переказів у валютах держав-членів і в ЕКЮ;

(4) Враховуючи, що Європейський Парламент в своїй резолюції від 23 лютого 1993 року5 закликав до прийняття Директиви Ради, в якій би встановлювалися правила щодо прозорості та здійснення транскордонних платежів;

_______________
     5 OJ C 72, 15.3.1993, p. 158.

(5) Враховуючи, що питання, які підпадають під дію цієї Директиви, мають розглядатися окремо від системних питань, які залишаються в зоні уваги Комісії, враховуючи, що в подальшому може виникнути необхідність внести пропозицію щодо охоплення цих системних питань і, зокрема, проблеми врегулювання процедури завершеності розрахунків;

(6) Враховуючи, що метою цієї Директиви є удосконалення послуг з транскордонних переказів і, таким чином, надання допомоги Європейському монетарному інституту (ЄМІ) в його завданні сприяти ефективності транскордонних платежів з метою підготовки третьої стадії економічного і монетарного союзу;

(7) Враховуючи, що, згідно з цілями, викладеними в другій декларативній частині, ця Директива застосовується до будь-якого переказу на суму, меншу ніж 50 000 ЕКЮ;

(8) Враховуючи, що, зважаючи на третій пункт Статті 3b Договору ( 994_017 ), і для забезпечення прозорості дана Директива встановлює мінімальні умови, необхідні для забезпечення адекватного рівня інформації, яка надається клієнтам як перед, так і після здійснення транскордонного переказу; враховуючи, що ці вимоги включають зазначення скарг і процедур одержання відшкодування, що надаються клієнтам, разом з врегулюванням доступу до них; враховуючи, що ця Директива встановлює мінімальні вимоги щодо виконання і, зокрема, щодо процедури виконання котрих установи, що пропонують послуги щодо здійснення транскордонних переказів, мають твердо дотримуватися, включаючи зобов'язання здійснити транскордонний переказ у відповідності до інструкцій клієнта; враховуючи, що дана Директива виконує умови, які випливають із принципів, викладених в Рекомендації Комісії 90/109/ЄЕС від 14 лютого 1990 року щодо прозорості банківських вимог щодо транскордонних фінансових операцій6 ( 994_274 );

враховуючи, що ця Директива не перешкоджає Директиві Ради 91/308/ЄЕС від 10 червня 1991 року щодо запобігання використанню фінансових систем для відмивання коштів7 ( 994_148 );

_______________
     6 OJ L 67, 15.3.1990, p. 39.
     7 OJ L 166, 28.6.1991, p. 77.

(9) Враховуючи, що ця Директива має сприяти скороченню максимального терміну, необхідного для здійснення транскордонного переказу, та заохочувати установи, які вже здійснюють це в дуже короткий термін, до збереження такої практики;

(10) Враховуючи, що Комісія в своєму звіті, який буде надано до Європейського Парламенту і до Ради не пізніше ніж за два роки після впровадження цієї Директиви, повинна ретельно дослідити питання часового терміну, який має застосовуватися у разі відсутності обумовленого граничного терміну між ініціатором і його установою, беручи до уваги як рівень технічного розвитку, так і ситуацію в кожній окремій державі-члені;

(11) Враховуючи, що установи мають бути зобов'язані повернути кошти у випадку невиконання успішного завершення переказу; враховуючи, що зобов'язання повернути кошти накладає на установу потенційні зобов'язання, котрі можуть за відсутності будь-яких граничних термінів мати шкідливий вплив на вимоги щодо платоспроможності; враховуючи, що це зобов'язання щодо повернення коштів має, таким чином, застосовуватись у розмірі до 12 500 ЕКЮ;

(12) Враховуючи, що Стаття 8 не має впливу на загальні положення національного законодавства, згідно яких установа несе відповідальність перед ініціатором у разі, якщо транскордонний переказ не було успішно завершено через помилку, скоєну цією установою;

(13) Враховуючи, що серед обставин здійснення установами транскордонних переказів, включаючи ті, що пов'язані з платоспроможністю, необхідно вирізняти обставини форс мажору; враховуючи, що для цієї мети повинне братися за основу визначення форс-мажорних обставин, що надається в Статті 4 (6) Директиви 90/314/ЄЕС від 13 червня 1990 року про подорожі, відпустки та екскурсії8;

_______________
     8 OJ L 158, 23.6.1990, p. 59.

(14) Враховуючи необхідність існування адекватних і ефективних процедур подання скарг і одержання відшкодувань у державах-членах для розв'язання можливих спорів між клієнтами і установами, застосовуючи, за необхідності, існуючі процедури,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Розділ I

Сфера дії та визначення

Стаття 1. Сфера дії

Положення цієї Директиви стосуються транскордонних переказів в валютах держав-членів і в ЕКЮ, які обмежуються сумою, еквівалентною 50 000 ЕКЮ, що ініціюються особами, іншими, ніж ті, про яких йдеться в Статті 2 (a), (b) та (c), і здійснюються кредитними установами або іншими установами.

Стаття 2. Визначення

Для цілей цієї Директиви:

(a) "кредитна установа" означає установу, визначену в Статті 1 Директиви Ради 77/780/ЄЕС9 ( 994_297 ) і включає структурні підрозділи, що визначені в третьому абзаці цієї Статті і розташовані в Співтоваристві, які мають свої головні офіси за межами Співтовариства і які, в рамках їх підприємницької діяльності, здійснюють транскордонні перекази;

_______________
     9 OJ  L  322,  17.12.1977,  p.  30.  Директива  з   останніми
поправками, внесеними Директивою 95/26/ЄС (OJ L 168, 18.7.1995, p.
7).

(b) "інша установа" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, іншу, ніж кредитна установа, яка в силу своєї діяльності, здійснює транскордонні перекази;

(c) "фінансова установа" означає установу, згідно визначення Статті 4(1) Регламенту Ради (ЄС) N 3604/93 від 13 грудня 1993 року, де наводяться визначення для заборони привілейованого доступу, про який йдеться в Статті 104a Договору ( 994_017 )10;

_______________
     10 OJ L 332, 31.12.1993, p. 4.

(d) "установа" означає кредитну установу або іншу установу; для цілей Статей 6, 7 та 8, структурні підрозділи однієї кредитної установи, розташовані в різних державах-членах, що беруть участь в здійсненні транскордонного переказу та вважаються окремими установами;

(e) "посередницька установа" означає установу, яка не є ініціатором, чи бенефіціаром і яка бере участь у здійсненні транскордонного переказу;

(f) "транскордонні перекази", операція, що проводиться за розпорядженням ініціатора через установи або їх структурні підрозділи в одній державі-члені, з метою передачі у користування беніфіціару певної суми в установі або її структурному підрозділі в іншій країні при чому ініціатор та беніфіціар можуть бути однією й тією ж особою;

(g) "доручення на здійснення транскордонного переказу" означає безумовне розпорядження в будь-якій формі на здійснення транскордонного переказу, що надається установі безпосередньо ініціатором;

(h) "ініціатор" означає фізичну або юридичну особу, яка надає розпорядження про здійснення транскордонного переказу бенефіціару;

(i) "бенефіціар" означає остаточного отримувача транскордонного переказу, у розпорядження якого переводиться відповідна сума коштів шляхом зарахування на рахунок, до якого він має доступ;

(j) "клієнт" означає ініціатора або бенефіціара, відповідно до контексту;

(k) "орієнтовна відсоткова ставка" означає відсоткову ставку, що становить компенсацію та встановлюється згідно з нормами, встановленими державою-членом, де розташована установа, яка повинна сплатити клієнту компенсацію;

(l) "дата акцептування" означає дату виконання всіх умов, що пред'являються установою щодо доручення на здійснення транскордонного переказу й стосуються наявності відповідного фінансового забезпечення та інформації, які потрібні для виконання цього доручення.

Розділ II

Прозорість умов для здійснення транскордонних переказів

Стаття 3. Попередня інформація про умови здійснення транскордонних переказів

Установи у письмовій формі, в тому числі, за необхідності, електронними засобами у доступній формі надають своїм реальним і потенційним клієнтам інформацію про умови здійснення транскордонних переказів. Ця інформація включає принаймні таке:

- зазначення терміну, необхідного для кредитування коштів на рахунок установи бенефіціара після виконання установою одержаного доручення на здійснення транскордонного переказу; початок цього періоду повинен бути чітко визначений;

- зазначення терміну, необхідного для кредитування коштів на рахунок бенефіціара після одержання транскордонного переказу і кредитування коштів на рахунок установи бенефіціара;

- спосіб розрахунку будь-якої комісії і зборів, які сплачуються клієнтом установі, в тому числі, у належних випадках, ставки;

- дату зарахування грошей, яка застосовувалася установою, якщо така є;

- опис процедур подання позову чи одержання відшкодувань, право на які має клієнт, і засоби доступу до них;

- зазначення застосованого орієнтовного обмінного курсу.

Стаття 4. Інформація після здійснення транскордонного переказу

Установи надають своїм клієнтам, якщо тільки останні чітко не відмовляються від цього, після здійснення або одержання транскордонного переказу чітку інформацію, викладену в письмовій формі, в тому числі, за необхідності, електронними засобами у доступній формі. Ця інформація включає принаймні таке:

- довідкову інформацію, що дозволяє клієнту ідентифікувати транскордонний переказ;

- початкову суму транскордонного переказу;

- суму всіх нарахувань та комісію, які сплачує клієнт;

- дату зарахування грошей, яка була застосована установою, якщо така є.

У разі, якщо ініціатор обумовлює, що нарахування за здійснення транскордонного переказу цілком або частково покладаються на бенефіціара, бенефіціар повідомляється про це його власною установою.

У разі, якщо будь-яку суму було проконвертовано, установа, яка проводила конвертацію, повідомляє свого клієнта про ставку обмінного курсу, яка була застосована.

Розділ III

Мінімальні зобов'язання установ щодо транскордонних переказів

Стаття 5. Спеціальні зобов'язання установи

Окрім випадків, коли установа не планує мати справу з певним клієнтом, вона, на вимогу клієнта здійснити транскордонний переказ згідно з наведеними інструкціями, повинна надати зобов'язання щодо терміну, необхідного для здійснення переказу, та комісійних та нарахувань, які належать до оплати клієнтом, окрім тих, що пов'язані із застосованим курсом обміну.

Стаття 6. Зобов'язання щодо терміну виконання

1. Установа ініціатора здійснює транскордонний переказ, про який йдеться, у межах терміну, обумовленого з ініціатором. У випадку, коли обумовлений термін не додержується, або за відсутності такого терміну, якщо по закінченні п'ятого банківського робочого дня після дати одержання доручення на здійснення транскордонного переказу кошти не були кредитовані на рахунок установи бенефіціара, установа ініціатора надає ініціаторові відшкодування. Відшкодування є виплатою відсотка, що нараховується за орієнтовною відсотковою ставкою на суму транскордонного переказу за період:

- від закінчення обумовленого граничного терміну або, у разі його відсутності, по закінченні п'ятого банківського робочого дня з дати одержання доручення на здійснення транскордонного переказу,

- до дати кредитування коштів на рахунок установи бенефіціара.

Так само, коли нездійснення транскордонного переказу в межах обумовленого граничного терміну або, за відсутності такого, до закінчення п'ятого банківського робочого дня після дати одержання транскордонного переказу, спричинене діяльністю установи-посередника, ця установа повинна надати відшкодування установі ініціатора.

2. Установа бенефіціара надає йому змогу одержати кошти, які надійшли транскордонним переказом, у межах граничного терміну, обумовленого з бенефіціаром. У випадку, коли обумовлений граничний термін не додержується, або за відсутності такого, якщо по закінченні банківського робочого дня після дати, коли кошти були кредитовані на рахунок установи бенефіціара, вони не були кредитовані на рахунок бенефіціара, установа бенефіціара надає йому відшкодування. Відшкодування є виплатою відсотка, що нараховується за орієнтовною відсотковою ставкою на суму транскордонного переказу за період:

- від закінчення обумовленого граничного терміну або, у разі його відсутності, по закінченні банківського робочого дня з дати кредитування коштів на рахунок установи бенефіціара;

- до дати кредитування коштів на рахунок бенефіціара.

3. Відшкодування не виплачуються за пунктами 1 та 2, якщо установа ініціатора або, як це може статися, установа бенефіціара може встановити, що затримка спричинена діями ініціатора або, як це може статися, бенефіціара.

4. Пункти 1, 2 та 3 жодною мірою не перешкоджають іншим правам клієнтів та установ, які беруть участь у виконанні доручення на здійснення транскордонного переказу.

Стаття 7. Зобов'язання здійснити транскордонний переказ у відповідності до розпоряджень

1. Установа ініціатора, будь-яка установа-посередник та установа бенефіціара після дати одержання доручення на здійснення транскордонного переказу повинні кожна здійснити цей переказ у повному його обсязі, окрім випадків, коли ініціатор не обумовив, що витрати на здійснення транскордонного переказу покладаються цілком або частково на бенефіціара.

Перший підпункт не перешкоджає можливості установи бенефіціара стягувати з нього плату за адміністрування його рахунку, згідно з відповідними правилами та практикою. Проте, така плата не може запроваджуватися установою, щоб уникнути зобов'язань, які передбачені цим підпунктом.

2. Без шкоди для будь-якої іншої претензії, що може бути виставлена, у разі, якщо установа ініціатора або установа-посередник здійснили, на порушення пункту 1, відрахування з суми транскордонного переказу, установа ініціатора, на його вимогу, кредитує бенефіціара за свій кошт і без будь-яких відрахувань, суму здійснених відрахувань, окрім випадків, коли ініціатор не заявив про кредитування цієї суми на його рахунок.

Будь-яка установа-посередник, яка здійснила відрахування на порушення пункту 1, кредитує без будь-яких відрахувань і за свій власний кошт суму здійснених відрахувань на рахунок установи ініціатора або, якщо є на те вимога установи ініціатора, на рахунок бенефіціара цього транскордонного переказу.

3. У випадках, коли порушення зобов'язання виконати доручення на здійснення транскордонного переказу згідно з наданим ініціатором розпорядженням було спричинено установою бенефіціара, та без шкоди для будь-якої іншої претензії, що може бути виставлена, установа бенефіціара зобов'язана кредитувати на рахунок бенефіціара за свій кошт будь-яку помилково отриману суму.

Стаття 8. Зобов'язання установ щодо відшкодування у разі невиконання переказів

1. У разі, якщо після одержання установою ініціатора доручення на здійснення транскордонного переказу відповідні суми не були кредитовані на рахунок установи бенефіціара, та, без шкоди для будь-якої іншої претензії, що може бути виставлена, установа ініціатора кредитує ініціаторові суму до 12 500 ЕКЮ разом з сумою транскордонного переказу, а також:

- відсоток, що нарахований за орієнтовною відсотковою ставкою на суму транскордонного переказу за період з дати одержання доручення на здійснення транскордонного переказу до дати кредитування, та

- нарахування, які виникли відповідно до цього транскордонного переказу, і були сплачені ініціатором.

Ці суми мають бути передані у розпорядження ініціатора не пізніше чотирнадцяти банківських робочих днів з дати подання його вимоги, якщо тільки відповідні до цього транскордонного переказу кошти не були тим часом кредитовані на рахунок установи бенефіціара. Така вимога не може бути подана до закінчення граничного терміну, обумовленого установою ініціатора та ініціатором, для виконання доручення на здійснення транскордонного переказу або, за відсутності домовленості щодо будь-якого граничного терміну, до закінчення граничного терміну, встановленого в другому підпункті Статті 6 (1).

Аналогічно, кожна установа-посередник, яка одержала доручення на здійснення транскордонного переказу, зобов'язана надати за свій кошт відшкодування суми переказу, разом з відповідними нарахуваннями та відсотком в установу, якою були надані розпорядження щодо виконання цього доручення. Якщо транскордонний переказ не був виконаний внаслідок помилок чи упущень в розпорядженні, наданому цією установою, установа-посередник має докласти зусиль, щоб якнайшвидше відшкодувати суму переказу.

2. На порушення вимог пункту 1, якщо транскордонний переказ не був завершений через його невиконання установою-посередником, обраною установою бенефіціара, остання установа є зобов'язаною надати у розпорядження бенефіціара суми в розмірі до 12 500 ЕКЮ.

3. На порушення вимог пункту 1, у випадку, коли невиконання транскордонного переказу було спричинене установою-посередником, обраною установою ініціатора, установа ініціатора та інші установи, пов'язані з виконанням цього переказу, мають докласти зусиль, щоб якнайшвидше відшкодувати суму переказу. Якщо сума була повернута установі ініціатора, остання мусить кредитувати її на рахунок ініціатора. Установи, включаючи установу ініціатора, не зобов'язані в цьому випадку відшкодовувати нарахування та накопичений відсоток і можуть утримати суми, які виникли з поверненням коштів, якщо це обумовлено.

Стаття 9. Форс-мажорні обставини

Не порушуючи положень Директиви 91/308/ЄЕС ( 994_148 ), установи, які беруть участь у виконанні доручення на здійснення транскордонного переказу, звільняються від зобов'язань, які встановлені цією Директивою, коли вони можуть навести докази наявності форс-мажорних обставин, а саме; незвичайних та непередбачуваних обставин, що є поза контролем особи, яка посилається на форс-мажорні обставини, наслідків яких неможливо було уникнути, незважаючи на всі зусилля, і які мають відношення до її положень.

Стаття 10. Вирішення спорів

Держави-члени забезпечують наявність адекватних та ефективних процедур щодо розгляду скарг та одержання відшкодувань для урегулювання спорів між ініціатором та його установою або між бенефіціаром та його установою, застосовуючи, у належних випадках, існуючі процедури.

Розділ IV

Заключні положення

Стаття 11. Виконання

1. Держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для виконання цієї Директиви не пізніше 14 серпня 1999 року. Вони оперативно інформують про це Комісію.

Такі положення, що приймаються державами-членами, включають посилання на цю Директиву або супроводжуються відповідними примітками у разі їх офіційної публікації. Принципи таких посилань формулюються державами-членами.

2. Держави-члени надають Комісії тексти основних законів, підзаконних та адміністративних положень, які вони приймають в галузі, що підпадає під дію цієї Директиви.

Стаття 12. Звіт Європейському Парламенту і Раді

Не пізніше ніж через два роки після дати імплементації цієї Директиви Комісія подає звіт до Європейського Парламенту і Ради стосовно застосування цієї Директиви разом з пропозиціями щодо її перегляду, в разі необхідності.

В цьому звіті, в світлі ситуації, яка існує в кожній державі-члені, та технічних змін, що мали місце, повинно розглядатися передусім питання граничного терміну, що встановлений в Статті 6 (1).

Стаття 13. Набрання чинності

Ця Директива набирає чинності з дати її опублікування в Офіційному журналі Європейського Співтовариства.

Стаття 14. Адресати

Ця Директива адресована державам-членам.

Здійснено в Брюсселі, 27 січня 1997 року.

За Європейський Парламент
 Президент                                      Дж. М. Жіль-Роблес

За Раду
 Президент                                      Дж. Залм

Спільна заява Європейського Парламенту, Ради та Комісії

Європейський Парламент, Рада та Комісія відзначають прагнення держав-членів імплементувати закони, підзаконні та адміністративні положення, що вимагаються на забезпечення узгодженості з цією Директивою до 1 січня 1999 року.

Official Journal L 043, 14.02.1997, p. 0025-0030.