Рекомендація щодо рівних можливостей та рівного ставлення до працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов'язками N 165

Генеральна Конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 3 червня 1981 року на свою шістдесят сьому сесію,

беручи до уваги Філадельфійську декларацію про цілі та завдання Міжнародної організації праці, яка визнає, що "всі люди, незалежно від раси, віри або статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту та духовного розвитку в умовах свободи та гідності, економічної стійкості та рівних можливостей",

беручи до уваги положення Декларації про рівність можливостей та ставлення до працівників жінок і резолюцію про план дій, спрямованих на заохочення рівного ставлення та рівних можливостей для працівників жінок, ухвалених Міжнародною конференцією праці в 1975 році,

беручи до уваги положення міжнародних конвенцій та рекомендацій у галузі праці, спрямованих на забезпечення рівності можливостей та ставлення до працівників чоловіків і жінок, а саме Конвенції ( 993_002 ) та Рекомендації 1951 року про рівну винагороду ( 993_601 ), Конвенції ( 993_161 ) та Рекомендації 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять ( 993_602 ) та розділу VIII Рекомендації 1957 року про розвиток людських ресурсів,

нагадуючи, що Конвенція 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять ( 993_161 ) безпосередньо не розглядає відмінності, які виникають на основі сімейних обов'язків, та вважаючи за потрібне прийняття нових норм у цій галузі,

беручи до уваги положення Рекомендації 1965 року щодо праці жінок із сімейними обов'язками та враховуючи зміни, які відбулися з моменту її ухвалення,

зазначаючи, що акти про рівне ставлення та рівні можливості для чоловіків та жінок також були прийняті Організацією Об'єднаних Націй та іншими спеціалізованими установами, а також нагадуючи, зокрема, про чотирнадцятий пункт преамбули Конвенції Організації Об'єднаних Націй 1979 року про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок ( 995_207 ), в якій зазначається, що держави - учасники Конвенції "усвідомлюють, що для досягнення повної рівності чоловіків та жінок потрібно змінити традиційну роль як чоловіків, так і жінок у суспільстві та сім'ї",

визнаючи, що проблеми трудящих із сімейними обов'язками є аспектами більш широких питань стосовно сім'ї та суспільства, які слід брати до уваги, проводячи національну політику,

визнаючи потребу встановлення справжньої рівності можливостей та ставлення як між працівниками чоловіками та жінками з сімейними обов'язками, так і між цими та іншими працівниками,

вважаючи, що багато проблем, з якими стикаються всі працівники, посилюються для працівників із сімейними обов'язками, та визнаючи потребу в поліпшенні умов останніх запровадженням як заходів, котрі відповідають їхнім особливим потребам, так і заходів, спрямованих на поліпшення становища трудящих у цілому,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо рівних можливостей та рівного ставлення до трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять третього дня червня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят першого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1981 року щодо працівників із сімейними обов'язками:

I. Визначення, сфера та методи застосування

1. 1) Ця Рекомендація застосовується до працівників чоловіків і жінок, котрі мають обов'язки стосовно дітей, які перебувають на їхньому утриманні, якщо такі обов'язки обмежують їхні можливості щодо підготовки, доступу, участі або просування в економічній діяльності.

2) Положення цієї Рекомендації також повинні застосовуватися до працівників чоловіків і жінок, які мають обов'язки стосовно інших найближчих родичів - членів їхньої сім'ї, які потребують їхнього догляду та підтримки, якщо такі обов'язки обмежують їхні можливості щодо підготовки, доступу, участі або просування в економічній діяльності.

3) В цілях цієї Рекомендації терміни "дитина, яка перебуває на утриманні" та "інший найближчий родич - член сім'ї, який потребує догляду та підтримки" означають осіб, визначених як таких у кожній країні одним із методів, зазначених у параграфі 3 цієї Рекомендації.

4) Працівники, на яких поширюються положення пунктів 1) і 2) цього параграфа, називаються далі "працівниками із сімейними обов'язками".

2. Ця Рекомендація поширюється на всі галузі економічної діяльності та на всі категорії працівників.

3. Положення цієї Рекомендації можуть здійснюватись за допомогою законодавства чи правил, колективних угод, правил внутрішнього трудового розпорядку, арбітражних рішень, рішень суду або поєднання цих методів, або будь-яким іншим методом, який відповідає національній практиці та є доцільним, враховуючи національні умови.

4. Положення цієї Рекомендації, у разі потреби, можуть застосовуватись поетапно, враховуючи національні умови, однак такі заходи, котрих вживають для здійснення цих положень, повинні в будь-якому разі застосовуватись до всіх працівників, охоплених пунктом 1) параграфа 1.

5. Організації роботодавців і працівників повинні мати право брати участь методом, який відповідає національним умовам і практиці, в розробленні та застосуванні заходів, спрямованих на здійснення положень цієї Рекомендації.

II. Національна політика

6. Для забезпечення реальної рівності можливостей та ставлення до працівників чоловіків і жінок одна з цілей національної політики кожного члена Організації має полягати в тому, щоб надати змогу особам із сімейними обов'язками, які виконують або бажають виконувати оплачувану роботу, здійснювати своє право на це, не підлягаючи дискримінації та, по змозі, гармонійно поєднуючи сімейні й професійні обов'язки.

7. У межах національної політики, спрямованої на сприяння рівним можливостям та ставленню до працівників чоловіків і жінок, мають вживатися та застосовуватися заходи щодо недопущення прямої або непрямої дискримінації на основі сімейного стану чи сімейних обов'язків.

8. 1) В цілях параграфів 6 і 7 термін "дискримінація" означає дискримінацію в галузі праці та занять, як це визначено статтями 1 і 5 Конвенції 1958 року про дискримінацію в галузі праці та занять ( 993_161 ).

2) Протягом перехідного періоду особливі заходи, спрямовані на досягнення реальної рівності можливостей та ставлення до працівників чоловіків і жінок, не повинні розглядатися як дискримінаційні.

9. Для встановлення реальної рівності можливостей та ставлення до працівників чоловіків і жінок має бути вжито всіх заходів, які відповідають національним умовам та можливостям для того, щоб:

a) надавати можливість працівникам із сімейними обов'язками здійснювати своє право на професійну підготовку та вільний вибір роботи;

b) брати до уваги їхні потреби в галузі умов зайнятості та соціального забезпечення;

c) розвивати або сприяти розвиткові установ і служб догляду за дітьми та надання допомоги сім'ї, а також інших державних або приватних служб, які відповідають їхнім потребам.

10. Компетентна влада чи орган у кожній країні повинні вживати належних заходів для заохочення розвитку інформації та освіти, які сприяють більш широкому розумінню суспільного принципу рівних можливостей та ставлення до працівників чоловіків і жінок та проблем працівників із сімейними обов'язками, а також для заохочення громадської думки, яка сприяє вирішенню цих проблем.

11. Компетентна влада та органи у кожній країні повинні вживати відповідних заходів для того, щоб:

a) проводити або сприяти проведенню потрібних досліджень щодо різних аспектів зайнятості працівників із сімейними обов'язками з метою забезпечення об'єктивної інформації, на основі якої можна було б розробляти дієві політику та заходи;

b) сприяти такій освіті, яка б заохочувала розподіл сімейних обов'язків між чоловіками і жінками та надавала б змогу працівникам із сімейними обов'язками краще виконувати свої професійні та сімейні обов'язки.

III. Професійна підготовка та зайнятість

12. Потрібно вживати всіх заходів, які відповідають національним умовам і можливостям і які дали б змогу працівникам із сімейними обов'язками розпочати або продовжувати трудову діяльність, а також відновлювати її після відсутності на роботі, пов'язаної з цими обов'язками.

13. Відповідно до національної політики і практики працівникам із сімейними обов'язками мають надаватися можливості професійної підготовки та, де це можливо, оплачувана навчальна відпустка для використання їх.

14. Для сприяння початку трудової діяльності або її відновленню працівникам із сімейними обов'язками повинні надаватися потрібні послуги - у межах діючих служб для всіх працівників або, у разі відсутності таких, - відповідно до національних умов; вони повинні охоплювати безплатні для працівників служби професійної орієнтації, професійної консультації, інформації та працевлаштування, котрі були б укомплектовані кадрами потрібної кваліфікації та мали змогу відповідним чином задовольнити особливі потреби працівників із сімейними обов'язками.

15. Працівники із сімейними обов'язками повинні користуватися рівністю можливостей та ставлення порівняно з іншими працівниками стосовно підготовки і доступу до роботи, просування по службі та забезпечення зайнятості.

16. Сімейний стан, сімейні обставини або сімейні обов'язки не повинні самі по собі бути суттєвою підставою для відмови у наданні роботи чи для припинення трудових відносин.

VI. Умови зайнятості

17. Слід вживати всіх відповідних до національних умов і можливостей заходів, які відповідають законним інтересам інших працівників, щодо забезпечення працівників із сімейними обов'язками такими умовами зайнятості, які дали б їм змогу поєднувати професійні та сімейні обов'язки.

18. Потрібно приділяти особливу увагу загальним заходам щодо поліпшення умов праці та якості трудового життя, в тому числі заходам, спрямованим на:

a) поступове скорочення щоденної тривалості робочого часу і скорочення понаднормової роботи;

b) більш гнучке регулювання графіків роботи, періодів відпочинку та відпусток;

з урахуванням рівня розвитку і особливих потреб країни та різних секторів діяльності.

19. Організуючи позмінну роботу та призначаючи на роботу в нічну зміну, слід, коли це обгрунтовано і практично можливо, брати до уваги особливі потреби працівників, в тому числі потреби, пов'язані з виконанням сімейних обов'язків.

20. Сімейні обов'язки, а також такі фактори, як місце роботи чоловіка або дружини та можливості навчання дітей, повинні враховуватися при переведенні працівників з однієї місцевості до іншої.

21. 1) З метою захисту працівників, які працюють неповний робочий час, працівників, які працюють тимчасово, а також надомних працівників, багато з яких мають сімейні обов'язки, умови зазначених видів робіт повинні належним чином регулюватися та контролюватися.

2) Умови зайнятості, у тому числі соціальне забезпечення працівників, які працюють неповний робочий час та які працюють тимчасово, повинні, у міру можливого, бути еквівалентними умовам зайнятості працівників, які працюють відповідно повний робочий час і які працюють постійно; у відповідних випадках їхні права можуть визначатися на пропорційній основі.

3) Працівникам, які працюють неповний робочий час, повинна надаватися можливість поступати або повертатися на роботу з повним робочим часом у разі, коли така вакансія існує та коли змінились обставини, за яких раніше була потреба в роботі з неповним робочим часом.

22. 1) Протягом певного періоду, безпосередньо після закінчення відпустки по материнству, мати або батько дитини повинні мати змогу отримувати відпустку (батьківську відпустку) зі збереженням роботи та всіх пов'язаних з нею прав.

2) Тривалість зазначеного періоду, який настає за відпусткою по материнству, а також умови і тривалість відпустки, про яку йдеться у пункті 1) цього параграфа, повинні визначатися у кожній країні одним із методів, передбачених параграфом 3 цієї Рекомендації.

3) Відпустка, зазначена у пункті 1) цього параграфа, може запроваджуватися поступово.

23. 1) Працівник (чоловік або жінка), на утриманні якого перебуває дитина, повинен у разі хвороби останньої мати можливість отримати відпустку.

2) Працівник із сімейними обов'язками повинен мати можливість отримати відпустку в разі хвороби іншого найближчого родича - члена його сім'ї, який потребує його догляду або допомоги.

3) Тривалість та умови відпустки, зазначеної в пунктах 1) та 2) цього параграфа, мають визначатися в кожній країні одним із методів, вказаних у параграфі 3 цієї Рекомендації.

V. Служби та установи по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї

24. З метою визначення обсягів і характеру служб та установ по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї, потрібних для надання допомоги працівникам із сімейними обов'язками у виконанні ними сімейних та професійних обов'язків, компетентні органи влади повинні, у співробітництві із зацікавленими державними і приватними організаціями, зокрема організаціями роботодавців і працівників, та в міру своїх можливостей щодо збору інформації, повинні вживати всіх потрібних і відповідних заходів для:

a) збору та публікування належних статистичних даних щодо чисельності працівників із сімейними обов'язками, які працюють або шукають роботу, кількості та віку їхніх дітей та інших утриманців, які потребують догляду;

b) встановлення шляхом систематичних обстежень, які проводяться частіше на місцях, потреб і переваг стосовно служб і установ по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї.

25. Компетентні органи у співробітництві з зацікавленими державними та приватними організаціями повинні вживати відповідних заходів для забезпечення того, щоб служби і установи по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї відповідали виявленим таким чином потребам і перевагам; з цією метою вони, зокрема, повинні, враховуючи національні та місцеві умови і можливості:

a) заохочувати і сприяти розробленню, особливо на місцях, планів систематичного розвитку служб і установ по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї;

b) самі організовувати або заохочувати і сприяти створенню належних та відповідних служб і установ по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї, безплатних або за помірну ціну відповідно до платоспроможності працівників, які організовуються на гнучкій основі та задовольняють потреби дітей різного віку, а також інших утриманців, які потребують догляду, та працівників із сімейними обов'язками.

26. 1) Усі служби і установи по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї повинні підпорядковуватися нормам, встановленим компетентними органами, які здійснюють контроль за їхнім застосуванням.

2) Такі норми повинні, зокрема, застосовуватися до обладнання та санітарно-технічних вимог у таких службах і установах, а також до чисельності та кваліфікації персоналу.

3) Компетентні органи повинні забезпечувати або сприяти забезпеченню відповідною професійною підготовкою на різних рівнях персоналу, потрібного для укомплектування штату служб і установ по догляду за дітьми та наданню допомоги сім'ї.

VI. Соціальне забезпечення

27. Працівникам із сімейними обов'язками мають, у разі потреби, надаватися допомога з соціального забезпечення, податкові пільги або стосовно цих працівників повинні здійснюватися інші належні заходи, які відповідають національній політиці.

28. Під час відпустки, зазначеної в параграфах 22 і 23, на відповідних працівників може, згідно з національними умовами та практикою, поширюватися одним із методів, зазначених у параграфі 3 цієї Рекомендації, система соціального забезпечення.

29. Працівник не повинен бути виключений із системи соціального забезпечення через професійну діяльність чоловіка/дружини і у зв'язку з правами на отримання виплат, які випливають з цієї діяльності.

30. 1) Сімейні обов'язки працівника повинні бути елементом, який слід брати до уваги, визначаючи, чи є робота, котра йому пропонується, підходящою для нього в тому смислі, що відмова від запропонованої роботи може призвести до втрати права на допомогу по безробіттю або до припинення виплати її.

2) Якщо, зокрема, пропонована робота потребує переїзду до іншої місцевості, то потрібно також брати до уваги місце роботи чоловіка/дружини та можливості навчання дітей.

31. Застосовуючи положення параграфів 27-30 цієї Рекомендації, член Організації, економіка якого недостатньо розвинена, може враховувати наявні національні засоби і систему соціального забезпечення.

VII. Допомога у виконанні сімейних обов'язків

32. Компетентна влада чи органи в кожній країні повинні сприяти проведенню всіляких заходів державного і приватного характеру, щоб полегшити працівникам виконання сімейних обов'язків.

33. Потрібно вживати всіх заходів, які відповідають національним умовам і можливостям, для розвитку мережі установ по наданню допомоги сім'ї та по наданню послуг за місцем проживання, які належним чином керовані та контрольовані і які мали змогу забезпечити працівників із сімейними обов'язками, у разі потреби, кваліфікованою допомогою за помірну плату залежно від їхньої платоспроможності.

34. Оскільки багато заходів, спрямованих на поліпшення становища трудящих взагалі, можуть сприятливо вплинути на становище працівників із сімейними обов'язками, компетентна влада та органи в кожній країні повинні сприяти, враховуючи потреби працівників, проведенню будь-яких можливих заходів державного і приватного характеру щодо обслуговування населення громадським транспортом, водо- та енергопостачання будинків або прилеглої території та забезпечення населення житлом, планування якого полегшує домашню працю.

VIII. Вплив на наявні рекомендації

35. Ця Рекомендація заміняє Рекомендацію 1965 року щодо праці жінок із сімейними обов'язками.