Конвенція про щорічні оплачувані відпустки морякам N 146

Статус Конвенції див. ( 993_406 )

{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 13 жовтня 1976 року на свою шістдесят другу сесію,

ухваливши ряд пропозицій про перегляд Конвенції (переглянутої) 1949 року про оплачувані відпустки морякам (N 91) ( 993_037 ) в контексті, але не обов'язково лише в рамках Конвенції (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки (N 132) ( 993_022 ), що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може іменуватися Конвенцією 1976 року про оплачувані відпустки морякам:

Стаття 1

Положення цієї Конвенції здійснюються шляхом національного законодавства та правил у тій мірі, як вони впроваджуються в життя іншим шляхом через колективні угоди, арбітражні рішення, судові постанови, офіційними органами щодо встановлення заробітної плати чи будь-яким іншим шляхом, який відповідає практиці цієї країни з урахуванням існуючих у ній умов.

Стаття 2

1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, які працюють за наймом як моряки.

2. В цілях цієї Конвенції термін "моряк" означає особу, яка працює за наймом на борту морського судна, зареєстрованого на території, на яку поширюється дія цієї Конвенції, за винятком:

a) військового корабля;

b) судна, зайнятого риболовлею чи безпосередньо пов'язаними з нею операціями, або китобійним промислом чи аналогічними операціями.

3. В цілях цієї Конвенції національне законодавство та правила визначають, після консультацій з відповідними організаціями судновласників і моряків, де такі є, які судна повинні розглядатися як морські.

4. Кожен член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій з відповідними організаціями судновласників і моряків, де такі є, розширити сферу її використання, вносячи необхідні зміни, викликані умовами судноплавства, на тих осіб, які виключені із визначення "моряків" пунктом b) параграфа 2 цієї статті, або на відповідні їх категорії.

5. Кожний член Організації, який розширює сферу застосування цієї Конвенції відповідно до параграфа 4 цієї статті в момент її ратифікації, указує в декларації, яка додається до документа про ратифікацію, ті категорії, на які поширюється сфера застосування, і внесені необхідні зміни якщо такі є.

6. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може потім, у новій декларації, сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці, що він розширює сферу застосування цієї Конвенції на додаткові категорії осіб, якщо такі є, крім тих категорій, які були зазначені при ратифікації.

7. У разі необхідності після консультацій з відповідними організаціями судновласників і моряків, де такі є, компетентний орган влади чи відповідний механізм у кожній країні можуть вжити заходів з метою вилучення із сфери охоплення цією Конвенцією обмежених категорій осіб, які працюють за наймом на борту морських суден.

8. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, у першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), перераховує будь-які категорії, які можуть бути вилучені відповідно до параграфів 3 і 7 цієї статті, вказуючи причини такого вилучення, а в наступних доповідях сповіщає про стан свого законодавства і практики щодо вилучених категорій, а також про те, якою мірою Конвенція впроваджена в життя або її впровадження передбачається відносно таких категорій.

Стаття 3

1. Кожний моряк, до якого застосовується ця Конвенція, має право на щорічну оплачувану відпустку встановленої мінімальної тривалості.

2. Кожен член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, вказує тривалість щорічної відпустки в декларації, що додається до документа про ратифікацію.

3. У будь-якому випадку відпустка складає не менше ніж 30 календарних днів за один рік роботи.

4. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може потім, в новій декларації, сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці, що він встановлює більш тривалу відпустку, ніж та, яка була вказана при ратифікації.

Стаття 4

1. Моряк, тривалість роботи якого протягом року менша від тієї, яка необхідна для надання права на повну відпустку, передбаченого в попередній статті, має право відносно цього року на щорічну оплачувану відпустку, пропорційну тривалості роботи протягом цього року.

2. Термін "рік" у цій Конвенції означає календарний рік чи будь-який інший період такої самої тривалості.

Стаття 5

1. Метод підрахунку тривалості періоду роботи з метою забезпечення права на відпустку визначається компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні.

2. Відповідно до умов, зазначених компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні, виконання роботи, не передбаченої при наймі, зараховується до стажу роботи.

3. Відповідно до умов, зазначених компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні, відсутність на роботі з метою проходження затверджених курсів морської підготовки чи за таких причин, які не залежать від зацікавленого моряка, як хвороба, нещасний випадок або вагітність чи пологи, зараховується до стажу роботи.

Стаття 6

Нижчезазначене не зараховується як частина мінімальної щорічної оплачуваної відпустки, як це передбачено параграфом 3 статті 3 цієї Конвенції:

a) офіційні й традиційні свята, визнані як такі в країні прапора, незалежно від того, чи випадають вони на період щорічної оплачуваної відпустки, чи ні;

b) періоди непрацездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку чи вагітності відповідно до умов, визначених компетентними органами влади чи відповідним органом у кожній країні;

c) тимчасова відпустка на березі, яка надається моряку під час дії контракту;

d) компенсаційна відпустка будь-якого виду відповідно до умов, визначених компетентними органами влади чи відповідним органом у кожній країні.

Стаття 7

1. Кожний моряк, який користується щорічною відпусткою, передбаченою в цій Конвенції, отримує за повний період цієї відпустки принаймні свою звичайну винагороду (включаючи суми готівкою, які дорівнюють будь-якій частині цієї винагороди, яка видається натурою), що обчислюється відповідно до методу, визначеного компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні.

2. Суми, що належать до сплати відповідно до параграфа 1 цієї статті, сплачуються зацікавленому моряку до відпустки, якщо інше не передбачено в національному законодавстві та правилах, або в угоді, яка стосується його і роботодавця.

3. Моряк, який залишає службу або звільнюється зі служби у свого роботодавця до того, як він використав щорічну відпустку, отримує за таку відпустку винагороду відповідно до параграфа 1 цієї статті.

Стаття 8

1. Розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини або об'єднання такої відпустки за один рік з наступним періодом відпустки може бути дозволена компетентними органами влади або відповідним органом у кожній країні.

2. Відповідно до параграфа 1 цієї статті, якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується роботодавця і зацікавленого моряка, щорічна оплачувана відпустка, передбачена цією Конвенцією, складається з безперервного періоду.

Стаття 9

Як виняток, компетентним органом влади або відповідним органом у кожній країні може бути передбачена заміна щорічної відпустки, визначеної цією Конвенцією, виплатою готівки в сумі, яка дорівнює винагороді, передбаченій у статті 7.

Стаття 10

1. Час, коли надається відпустка, якщо вона не визначається правилами, колективними угодами, арбітражним рішенням чи іншими засобами, які відповідають національній практиці, визначається роботодавцем після консультації і, наскільки це можливо, за згодою із зацікавленим моряком або його представниками.

2. Жоден моряк не зобов'язаний, без його згоди, брати щорічну відпустку в будь-якому іншому місці, ніж те, яке розміщується ближче до його дому, де він поступив на роботу чи був найнятий на неї, якщо тільки положеннями колективної угоди або національним законодавством та правилами не передбачається інше.

3. Якщо моряк повинен брати свою щорічну відпустку в іншому місці, ніж те, яке дозволяється параграфом 2 цієї статті, він має право на безкоштовний проїзд до того місця, де він поступив на роботу чи був найнятий на неї, розміщеного ближче до його дому, а добові та інші витрати, які викликані його зворотною поїздкою, відносяться на рахунок роботодавця; час на проїзд не вираховується з щорічної оплачуваної відпустки, належної морякові.

Стаття 11

Будь-яка згода на відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку, що передбачається параграфом 3 статті 3, або від використання такої відпустки, крім передбачених у статті 9 цієї Конвенції виняткових випадків, є недійсною.

Стаття 12

Моряк, який перебуває в щорічній відпустці, може бути відкликаним у випадках особливої терміновості шляхом відповідного повідомлення.

Стаття 13

Ефективні заходи, які відповідають методам здійснення цієї Конвенції, вживаються для забезпечення належного застосування і втілення в життя правил чи положень про щорічні оплачувані відпустки за допомогою належної інспекції чи іншим чином.

Стаття 14

Ця Конвенція переглядає Конвенцію 1949 року (переглянуту) про оплачувані відпустки морякам ( 993_037 ).

Стаття 15

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 16

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 17

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 18

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 19

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації, відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ), повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 20

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

Стаття 21

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 17, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 22

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 13 червня 1979 року.