Приєднуйтесь.
Конвенція про оплачувані відпустки морякам (переглянута 1949 року) N 91
Статус Конвенції див. ( 993_500 )
( Конвенцію (переглянуту) додатково див. в документі ( 993_268 ) від 29.10.1976 )
{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 ) від 23.02.2006 }
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо часткового перегляду Конвенції 1946 року про оплачувані відпустки морякам ( 993_512 ), ухваленої Конференцією на її двадцять восьмій сесії, що є частиною дванадцятого пункту порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією (переглянутою) 1949 року про оплачувані відпустки морякам:
1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого морського судна, що має механічний двигун, незалежно від того, чи є воно державною чи приватною власністю, зайнятого перевезенням вантажів або пасажирів з комерційною метою та зареєстрованого на території, щодо якої ця Конвенція є чинною.
2. Державне законодавство визначає, в яких випадках судно має вважатися морським.
3. Ця Конвенція не застосовується до:
a) таких дерев'яних суден примітивної конструкції, як плоскодонки і джонки;
b) суден, що використовуються для рибної ловлі та для операцій, безпосередньо з нею пов'язаних або для полювання на тюленя чи інших аналогічних промислів;
c) суден, що плавають у гирлах рік.
4. Державним законодавством або колективними договорами може бути передбачено вилучення суден тоннажністю менше ніж 200 брутто-реєстрових тонн із застосування положень цієї Конвенції.
1. Ця Конвенція стосується всіх осіб, зайнятих на будь-якій посаді на борту судна, за винятком:
a) лоцмана, який не входить до складу екіпажу;
b) лікаря, який не входить до складу екіпажу;
c) медичного персоналу, котрий займається тільки доглядом за хворими, та санітарного персоналу, що не входить до складу екіпажу;
d) осіб, які працюють тільки на свій власний рахунок або отримують винагороду тільки у вигляді частки прибутку чи виручки;
e) осіб, які не отримують винагороду за свої послуги або отримують лише номінальний оклад чи номінальну заробітну плату;
f) осіб, які перебувають на борту на службі не у судновласника, а в іншого роботодавця, за винятком радистів-офіцерів або службовців радіотелеграфних компаній;
g) вантажників, які супроводжують судно і не входять до складу екіпажу;
h) осіб, зайнятих на китобійних суднах, на плавучих заводах або зайнятих іншим чином з метою китобійного промислу або з іншою такою метою відповідно до умов, передбачених положеннями особливої колективної угоди про китобійний промисел або іншої аналогічної угоди, яка укладена організацією моряків і визначає розмір заробітної плати, тривалість робочого часу та інші умови праці;
i) осіб, зайнятих у порту, які звичайно не зайняті роботою в морі.
2. Компетентні органи влади можуть після консультації з заінтересованими організаціями судновласників і моряків вилучити зі сфери чинності цієї Конвенції капітанів, старших офіцерів і головних механіків, які на підставі державного законодавства або колективних договорів користуються такими умовами праці, які є не менш сприятливими стосовно щорічної відпустки, ніж ті, що визначаються цією Конвенцією.
1. Кожна особа, до якої застосовується Конвенція, після дванадцяти місяців безперервної роботи має право на щорічну оплачувану відпустку, тривалість якої становить:
a) для капітанів, офіцерів і радистів (офіцерів і рядових) - не менш ніж вісімнадцять робочих днів за кожний рік роботи;
b) для інших членів команди - не менш ніж дванадцять робочих днів за кожний рік роботи.
2. Особа, яка безперервно працювала не менш ніж шість місяців, залишаючи службу, дістає право на відпустку тривалістю півтора робочих дні за кожний повний місяць роботи - для капітана, офіцера, радиста-офіцера або радиста, і на відпустку тривалістю один робочий день за кожний повний місяць роботи - для інших членів команди.
3. Особа, звільнена не з власної вини до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, отримує, залишаючи цю службу, право на відпустку тривалістю півтора робочих дні за кожний повний місяць роботи - для капітана, офіцера, радиста-офіцера або радиста і на відпустку тривалістю один день за кожний повний місяць роботи - для інших членів команди.
4. З метою визначення терміну для отримання відпустки:
a) робота, не передбачена під час найму, зараховується до безперервної роботи;
b) короткі перерви в роботі, які сталися не внаслідок дій і не з вини особи, найнятої на роботу, і які не перевищують загалом шести тижнів протягом будь-яких дванадцяти місяців, не повинні вважатись такими, що порушують безперевність попередніх і наступних періодів роботи;
c) безперервність роботи не вважається порушеною будь-якими змінами в керівництві або праві власності на судно чи судна, на яких працює дана особа.
5. Щорічна оплачувана відпустка не охоплює:
a) свята, встановлені державою або звичаями;
b) перерви в роботі через хворобу або травму.
6. Державне законодавство або колективні договори можуть передбачати розподіл на частини щорічної відпустки, яка надається відповідно до цієї Конвенції, або об'єднання такої відпустки, яка належить за один рік, з відпусткою за наступний рік.
7. Державне законодавство або колективні договори можуть, за вкрай виняткових обставин, коли цього вимагає служба, передбачати грошове відшкодування за щорічну відпустку, котра належить відповідно до цієї Конвенції, принаймні еквівалентне винагороді, про яку йдеться в статті 5.
1. Коли настає час щорічної відпустки, вона надається за взаємною згодою при першій же нагоді, яку допускають вимоги служби.
2. Від жодної особи не можна вимагати, без її на те згоди, взяти належну їй відпустку в порту, який не розташований на тій території, де ця особа наймалася на роботу, або не на території країни її постійного проживання. З урахуванням цього положення відпустка надається в порту, визначеному державним законодавством або колективною угодою.
1. Кожна особа, яка йде у відпустку на підставі статті 3 цієї Конвенції, отримує протягом всього часу відпустки свою звичайну винагороду.
2. Звичайна винагорода, що виплачується на підставі попереднього параграфа, до якої можуть входити відповідні добові, обчислюється згідно з вимогами державного законодавства або колективного договору.
З урахуванням положень параграфа 7 статті 3 будь-яка угода про скасування права на щорічну оплачувану відпустку або про відмову від такої відпустки є недійсною.
Особа, яка йде з роботи, або особа, яку звільняє роботодавець до того, як вона взяла належну їй відпустку, отримує за кожний день відпустки, що належить й на підставі цієї Конвенції, винагороду, передбачену в статті 3.
Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, забезпечує ефективне застосування її положень.
Ніщо в цій Конвенції не зачіпає жодного закону, судового рішення, звичаю або угоди між судновласниками і моряками, які забезпечують морякам умови, сприятливіші за ті, що передбачаються цією Конвенцією.
1. Ця Конвенція може здійснюватися за допомогою: a) законодавства; b) колективних угод між судновласниками та моряками; c) поєднання законодавства і колективних угод між судновласниками та моряками. За винятком інших передбачених тут випадків положення цієї Конвенції поширюються на всі судна, зареєстровані на території члена Організації, який ратифікував Конвенцію, та на будь-яку особу, зайняту на борту таких суден.
2. Якщо будь-яке положення цієї Конвенції здійснюється за допомогою колективної угоди згідно з параграфом 1 цієї статті, то, незважаючи на всі положення статті 8 цієї Конвенції, від члена Організації, на території якого діє угода, не вимагається вжити заходів відповідно до статті 8 цієї Конвенції стосовно тих положень Конвенції, які вже набули чинності на підставі колективної угоди.
3. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, надсилає Генеральному директорові Міжнародного бюро праці інформацію про всі заходи, вжиті щодо застосування Конвенції, зокрема відомості про всі колективні угоди, що здійснюють будь-яке з її положень і є чинними на момент ратифікації Конвенції цим членом Організації.
4. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується брати участь, утворивши для цього делегацію в складі трьох осіб, у роботі будь-якого комітету, що складається з представників урядів, організацій судновласників і моряків і до якого входять наділені консультативними функціями представники Паритетної морської комісії Міжнародного бюро праці, котрий може бути створено з метою вивчення заходів, вжитих для втілення цієї Конвенції.
5. Генеральний директор надає зазначеному комітетові стислу інформацію, яку він отримав згідно з параграфом 3 цієї статті.
6. Комітет розглядає питання про те, чи повністю здійснюються положення Конвенції через ті колективні угоди, щодо яких він отримує доповідь. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується брати до уваги будь-яке зауваження або пропозицію комітету щодо застосування Конвенції, а також доводити до відома організацій судновласників і моряків, які є учасниками згаданих у параграфі 1 колективних угод, будь-які зауваження і пропозиції вищезгаданого комітету щодо міри здійснення через ці угоди положень Конвенції.
Відповідно до мети статті 17 Конвенції 1936 року про оплачувані відпустки морякам ( 993_506 ) ця Конвенція вважається такою, що переглянула вищезазначену Конвенцію.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через шість місяців після того, як будуть зареєстровані документи про ратифікацію дев'яти з таких країн: Австралія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Греція, Данія, Індія, Ірландія, Італія, Канада, Китай, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чилі, Швеція та Югославія, беручи, принаймні, п'ять країн, кожна з яких володіє флотом тоннажністю не менш ніж один мільйон брутто-реєстрових тонн. Це положення внесено з метою полегшити й прискорити ратифікацію цієї Конвенції членами Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через шість місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, котрий ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення зазначеного у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористався своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років, і надалі він зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності Конвенції.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей.
Через кожні десять років з моменту настання чинності Конвенції Адміністративна рада Міжнародного бюро праці подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 14 вересня 1967 року. Конвенцію було переглянуто 1976 року Конвенцією 146. Після набуття чинності цієї Конвенції Конвенцію 91 закрито для ратифікації.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
