Рекомендація щодо встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються N 135

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 3 червня 1970 року на свою п'ятдесят четверту сесію,

беручи до уваги положення Рекомендації 1928 року щодо процедури встановлення мінімальної заробітної плати. Рекомендації 1951 року щодо процедури визначення мінімальної заробітної плати у сільському господарстві та Рекомендації 1951 року щодо рівної винагороди ( 993_601 ), які містять цінні вказівки для органів, які встановлюють мінімальну заробітну плату,

зважаючи, що досвід останніх років показав важливість деяких додаткових міркувань стосовно встановлення мінімальної заробітної плати, включаючи прийняття критеріїв, завдяки яким системи мінімальної заробітної плати стануть ефективним засобом соціального захисту та складовою частиною економічного та соціального розвитку,

вважаючи, що встановлення мінімальної заробітної плати ніяким чином не повинно наносити збитків здійсненню та розвитку вільних колективних переговорів як засобу встановлення заробітної плати більш високої, ніж мінімальна,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо процедури встановлення мінімальної заробітної плати та пов'язаних із нею проблем з особливим урахуванням країн, що розвиваються, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять другого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесятого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1970 року щодо встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються:

I. Цілі встановлення мінімальної заробітної плати

1. Встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути одним із елементів політики, яка спрямована на боротьбу з убогістю та на забезпечення задоволення потреб всіх працівників та їхніх сімей.

2. Основною метою встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту відносно мінімально припустимих рівнів заробітної плати.

II. Критерії для визначення рівня мінімальної заробітної плати

3. При визначенні рівня мінімальної заробітної плати необхідно брати до уваги, серед інших, такі критерії:

a) потреби працівників та їхніх сімей;

b) загальний рівень заробітної плати в країні;

c) вартість життя та її зміни;

d) соціальні виплати;

e) порівняльний рівень життя інших соціальних груп;

f) економічні фактори, включаючи потреби економічного розвитку, рівень продуктивності праці та бажаність досягнення та підтримання високого рівня зайнятості.

III. Сфера застосування системи встановлення мінімальної заробітної плати

4. Необхідно звести до мінімуму число та групи осіб, які працюють за наймом та не охоплені системою встановлення мінімальної заробітної плати відповідно до статті 1 Конвенції 1970 року про встановлення мінімальної заробітної плати ( 993_149 ).

5. 1) Система мінімальної заробітної плати може застосовуватися до осіб, які працюють за наймом, і на яких поширюється дія статті 1 Конвенції ( 993_149 ), або шляхом встановлення єдиної загальної мінімальної заробітної плати, або шляхом встановлення ряду мінімальних заробітних плат для відповідних груп працівників.

2) Система регулювання мінімальної заробітної плати, яка основана на єдиній мінімальній заробітній платі:

a) не обов'язково є несумісною із встановленням різних ставок мінімальної заробітної плати в різних районах чи зонах з метою урахування відмінностей вартості життя;

b) не повинна завдавати збитків рішенням, які вже прийняті або прийматимуться в майбутньому і які встановлюють для відповідних груп працівників мінімальну заробітну плату, що перевищує загальний мінімум.

IV. Процедура встановлення мінімальної заробітної плати

6. Процедура встановлення мінімальної заробітної плати, передбачена статтею 4 Конвенції ( 993_149 ), може мати різні форми, як наприклад, встановлення мінімальної заробітної плати шляхом:

a) законодавства;

b) рішень компетентного органу влади із включенням або без включення формального положення щодо врахування рекомендацій, які надходять від інших органів;

c) рішень рад або комісій з питань заробітної плати;

d) рішень промислових або трудових судів чи трибуналів;

e) набуття чинності положеннями колективних договорів.

7. Консультації, передбачені в параграфі 2 статті 4 Конвенції, повинні включати, зокрема, консультації з таких питань:

a) відбір та застосування критеріїв визначення рівня мінімальної заробітної плати;

b) ставка чи ставки мінімальної заробітної плати, які підлягають визначенню;

c) регулювання час від часу ставки чи ставок мінімальної заробітної плати;

d) проблеми, які виникають при проведенні в життя законодавства про мінімальну заробітну плату;

e) збір даних і проведення досліджень для інформування органів влади, які займаються встановленням мінімальної заробітної плати.

8. Якщо в країнах створені органи, які консультують компетентні органи влади з питань мінімальної заробітної плати або які уряд зобов'язав вирішувати питання про мінімальну заробітну плату, то в процедурі встановлення мінімальної заробітної плати, зазначеній в параграфі 3 статті 4 Конвенції ( 993_149 ), повинні брати участь представники таких органів.

9. Особи, які представляють загальні інтереси країни, участь яких в процедурі встановлення мінімальної заробітної плати передбачена в пункті b) параграфа 3 статті 4 Конвенції ( 993_149 ), повинні бути особами незалежними, мати належну кваліфікацію, котрі за відповідних умов можуть бути державними службовцями, які несуть відповідальність у галузі взаємовідносин між роботодавцями та працівниками, або економічного та соціального планування, або політики в соціальній та економічній галузях.

10. В межах можливостей країни повинні виділятися достатні кошти на збір статистичних та інших даних, необхідних для аналітичних досліджень відповідних економічних факторів, особливо факторів, згаданих у параграфі 3 цієї Рекомендації, та їх можливих змін.

V. Регулювання мінімальної заробітної плати

11. Мінімальна заробітна плата повинна час від часу регулюватися з урахуванням змін вартості життя та інших економічних умов.

12. З цією метою можуть проводитись перегляди ставок мінімальної заробітної плати з урахуванням вартості життя та інших економічних умов або регулярно, або тоді, коли такий перегляд вважається необхідним у разі зміни індексу вартості життя.

13. 1) З метою сприяння застосуванню параграфа 11 цієї Рекомендації, наскільки це дозволяють національні ресурси, повинні проводитися періодичні огляди економічних умов у країні, включаючи тенденції в галузі прибутків на душу населення, продуктивності праці та зайнятості, безробіття та неповної зайнятості.

2) Періодичність таких оглядів повинна визначатися з урахуванням умов кожної країни.

VI. Провадження в життя

14. Заходи ефективного провадження в життя всіх положень щодо мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтею 5 Конвенції ( 993_149 ), повинні включати:

a) заходи щодо публікування положень щодо мінімальної заробітної плати мовами чи діалектами, зрозумілими працівникам, які потребують захисту, з урахуванням, коли це необхідно, потреб неграмотних;

b) використання достатньої кількості інспекторів, які мають відповідну підготовку та необхідні повноваження та засоби для виконання своїх обов'язків;

c) відповідні санкції за порушення положень, які стосуються мінімальної заробітної плати;

d) спрощення законодавчих положень та процедур і вжиття інших відповідних заходів, які дають працівникам змогу ефективно реалізовувати свої права, які випливають з положень щодо мінімальної заробітної плати, включаючи право отримання тих сум, які можуть виявитися такими, що неповністю сплачені;

e) участь організацій роботодавців і працівників у зусиллях, спрямованих на захист працівників від зловживань;

f) певний захист працівників від гонінь.