Приєднуйтесь.

Зберігайте закони у приватних списках для швидкого доступу. Діліться публічними списками з іншими.
Чинний Конвенція
Номер: 151
Прийняття: 27.06.1978
Видавники: Міжнародна організація праці

Конвенція про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі N 151

Статус Конвенції див. ( 993_411 )

( Рекомендації до Конвенції додатково див. в документі

( 993_272 ) від 27.06.1978 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 7 червня 1978 року на свою шістдесят четверту сесію,

беручи до уваги положення Конвенції 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію ( 993_125 ), Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів ( 993_004 ) і Конвенції ( 993_186 ) та Рекомендації 1971 року про представників працівників ( 993_257 ),

нагадуючи, що Конвенція 1949 року про право на організацію та на ведення колективних переговорів ( 993_004 ) не охоплює певні категорії державних службовців та що Конвенція ( 993_186 ) та Рекомендація 1971 року про представників працівників ( 993_257 ) застосовуються до представників працівників на підприємстві,

беручи до уваги значне розширення в багатьох країнах діяльності державної служби та потребу в існуванні розумних трудових відносин між державними органами влади та організаціями державних службовців,

беручи до уваги велику різноманітність політичних, соціальних та економічних систем держав-членів та відмінності у їхній практиці (наприклад, відносно відповідних функцій центральних і місцевих органів, федеральних органів влади, органів влади штатів і провінцій, державних підприємств і різних видів автономних чи напівавтономних державних органів, а також у тому, що стосується характеру трудових відносин),

враховуючи особливі проблеми, що виникають відносно сфери охоплення та визначень у цілях будь-якого міжнародного акта через відмінності у багатьох країнах між зайнятістю у приватному та державному секторах, а також враховуючи труднощі тлумачення, що виникають у зв'язку із застосуванням до державних службовців відповідних положень Конвенції 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів ( 993_004 ), беручи до уваги зауваження, які неодноразово були сформульовані контрольними органами МОП стосовно того, що деякі уряди застосовують ці положення таким чином, що великі групи державних службовців вилучаються зі сфери застосування цієї Конвенції,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо свободи об'єднання та процедур визначення умов зайнятості на державній службі, що є п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять сьомого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1978 року про трудові відносини на державній службі:

Розділ I. Сфера застосування та визначення

Стаття 1

1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, зайнятих у державних органах, якщо тільки до них не застосовуються більш сприятливі положення інших міжнародних трудових конвенцій.

2. Національне законодавство чи правила встановлюють, якою мірою передбачені цією Конвенцією гарантії будуть застосовуватись до службовців, котрі посідають посади на високому рівні, чиї функції звичайно розглядаються як ті, що стосуються визначення політики чи управління, або службовців, чиї обов'язки мають строго конфіденційний характер.

3. Національне законодавство чи правила визначають, якою мірою гарантії, передбачені цією Конвенцією, застосовуються до збройних сил і поліції.

Стаття 2

В цілях цієї Конвенції термін "державний службовець" означає будь-яку особу, до якої застосовується ця Конвенція відповідно до статті 1.

Стаття 3

В цілях цієї Конвенції термін "організація державних службовців" означає будь-яку організацію, незалежно від її складу, на меті якої є підтримка і захист інтересів державних службовців.

Розділ II. Захист права на організацію

Стаття 4

1. Державні службовці користуються належним захистом від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднання в галузі зайнятості.

2. Такий захист застосовується, зокрема, щодо дій, на меті яких є:

a) підпорядкування прийому державних службовців на роботу умові, згідно з якою вони не повинні вступати до організації державних службовців або повинні припинити своє членство в ній;

b) звільнення або нанесення державному службовцеві збитку в інший спосіб на тій підставі, що він є членом організації державних службовців або бере участь у нормальній діяльності такої організації.

Стаття 5

1. Організації державних службовців користуються повною незалежністю від державних органів влади.

2. Організації державних службовців користуються належним захистом від будь-яких актів втручання державних органів влади у їх створення, діяльність або управління ними.

3. Зокрема, дії, які мають на меті сприяти створенню організацій державних службовців під пануванням державних органів влади або підтримувати організації державних службовців шляхом фінансування їх або в інший спосіб для того, щоб поставити такі організації під контроль державного органу влади, розглядаються як акти втручання у розумінні цієї статті.

Розділ III. Можливості, які надаються
організаціям державних службовців

Стаття 6

1. Представникам визнаних організацій державних службовців надаються такі можливості, які дають їм змогу швидко та ефективно виконувати свої обов'язки як у робочий час, так і поза ним.

2. Надання таких можливостей не завдає шкоди ефективній діяльності відповідного відомства або служби.

3. Характер і коло цих можливостей визначаються відповідно до методів, зазначених у статті 7 цієї Конвенції, або інших належних методів.

Розділ IV. Процедури визначення
умов зайнятості

Стаття 7

У разі потреби вживають відповідних умовам країни заходів, спрямованих на підтримку і сприяння повному розвиткові та використанню процедури ведення переговорів щодо умов зайнятості між зацікавленими державними органами влади та організаціями державних службовців або інших подібних методів, які дають змогу представникам державних службовців брати участь у визначенні цих умов.

Розділ V. Врегулювання спорів

Стаття 8

Врегулювання спорів, які виникають у процесі визначення умов зайнятості, досягається відповідно до національних умов шляхом переговорів між сторонами або за допомогою процедур, котрі гарантують незалежність і неупередженість, таких як посередництво, примирення та арбітраж, запроваджених таким чином, щоб користуватися довірою залучених сторін.

Розділ VI. Громадянські та політичні права

Стаття 9

Державні службовці користуються, як і інші працівники, громадянськими та політичними правами, які мають велике значення для нормального здійснення свободи об'єднання, за єдиної умови дотримуватись зобов'язань, визначених їхнім статусом і характером виконуваних ними функцій.

Розділ VII. Прикінцеві положення

Стаття 10

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 11

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором Міжнародного бюро праці.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Стаття 12

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 13

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 14

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним згідно з положеннями попередніх статей.

Стаття 15

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

Стаття 16

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 12, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2 Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 17

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 25 лютого 1981 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева