Рекомендація щодо максимального вантажу, допустимого для перенесення одним працівником N 128

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 7 червня 1967 року на свою п'ятдесят першу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно максимального вантажу, допустимого для перенесення одним працівником, що є шостим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1967 року про максимальний вантаж ( 993_147 ),

ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот шістдесят сьомого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1967 року щодо максимального вантажу:

I. Визначення та сфера застосування

1. Відповідно до потреб Рекомендації:

a) вираз "перенесення ваги вручну" означає будь-яке перенесення на собі всього вантажу одним працівником; він охоплює підняття та опускання вантажу;

b) вираз "регулярне перенесення ваги вручну" означає будь-яку роботу, яка постійно або переважно полягає в перенесенні ваги вручну або містить звичайно, хоча і не постійно, перенесення ваги вручну;

c) вираз "підліток" означає працівника віком до 18 років.

2. Якщо не буде інших положень, ця Рекомендація застосовується до регулярного та епізодичного перенесення вантажів, крім легких.

3. Ця Рекомендація застосовується до всіх галузей економічної діяльності.

II. Загальний принцип

4. Не повинно вимагатися або допускатися перенесення працівником вручну вантажів, вага яких може завдати шкоди його здоров'ю або порушити техніку безпеки.

III. Навчання та інструктаж

5. 1) Будь-який працівник, котрого використовують на регулярному перенесенні ваги вручну, повинен пройти до призначення на таку роботу достатню підготовку або інструктаж щодо методів праці з метою охорони здоров'я та запобігання нещасним випадкам.

2) Це навчання повинно охоплювати техніку підняття, перенесення, опускання, розвантаження та складання в штабелі різних видів вантажу і проводитись особами, які мають потрібні знання, або відповідними установами.

3) Така підготовка або інструктаж повинні, коли це практично можливо, доповнюватися наглядом на робочому місці для забезпечення використання правильних методів.

6. Будь-який працівник, котрого епізодично використовують на перенесенні ваги вручну, повинен отримувати відповідний інструктаж стосовно виконання цієї роботи в умовах, що забезпечують техніку безпеки.

IV. Медичний огляд

7. Повинно вимагатися, наскільки це буде можливо і потрібно, проведення медичного огляду для встановлення придатності для праці до призначення на роботу, яка полягає в регулярному перенесенні ваги вручну.

8. Повинен проводитись періодично, коли це буде потрібно, подальший медичний огляд.

9. Компетентний орган влади повинен ухвалювати положення про медичний огляд, передбачений у параграфах 7 і 8 цієї Рекомендації.

10. В результаті огляду, передбаченого в параграфі 7 цієї Рекомендації, повинна видаватися посвідка. Ця посвідка має стосуватися лише придатності до роботи і не повинна містити жодних відомостей медичного плану.

V. Технічні засоби та упаковка

11. З метою обмеження або полегшення перенесення ваги вручну повинні, по можливості, використовуватися відповідні технічні пристрої.

12. Упаковка вантажів, які підлягають перенесенню вручну, має бути не громіздкою і виготовленою з відповідних матеріалів; упаковки, в міру можливості й потреби, мають бути обладнані засобами для захвату і виготовлені так, щоб не створювати небезпеки нещасних випадків; у них не повинно бути, зокрема, гострих країв, виступів або шерехатої поверхні.

VI. Максимальна вага

13. Для потреб застосування цього розділу Рекомендації члени Організації повинні враховувати:

a) фізіологічні дані, навколишнє трудове середовище та вид виконуваної роботи;

b) будь-які інші умови, здатні впливати на здоров'я і техніку безпеки працівників.

A. Дорослі працівники чоловіки

14. Коли максимальна вага вантажу, допустима для перенесення вручну одним дорослим працівником чоловічої статі, перевищує 55 кг, треба якомога скоріше вживати заходів для зниження максимальної ваги до цього рівня.

B. Працівники жінки

15. Коли дорослі працівники жінки зайняті перенесенням ваги вручну, максимальна величина такої ваги має бути значно нижча, ніж величина, яку дозволено для перенесення ваги дорослими чоловіками.

16. Наскільки це можливо, дорослі працівники жінки не повинні призначатися для регулярного перенесення ваги вручну.

17. Коли дорослих працівників жінок використовують на регулярному перенесенні ваги вручну, має бути вжито заходів для:

a) обмеження у відповідних випадках часу, протягом якого цих працівниць справді використовують на підійманні, перенесенні та опусканні вантажів;

b) заборони використання цих працівниць на деяких певних роботах по перенесенню вручну особливо важких вантажів.

18. Жодна жінка не повинна працювати на перенесенні ваги вручну в період вагітності, встановленої лікарем, а також протягом 10 тижнів після пологів, якщо, на думку кваліфікованого лікаря, така робота може погіршити її здоров'я або здоров'я її дитини.

C. Молоді працівники

19. Коли підлітки зайняті перенесенням ваги вручну, максимальна величина такої ваги повинна бути значно нижча, ніж величина ваги, дозволена для перенесення дорослими працівниками тієї самої статі.

20. Наскільки це можливо, підлітки не повинні призначатися для регулярного перенесення ваги вручну.

21. Коли мінімальний вік для використання на перенесенні ваги вручну нижчий ніж 16 років, треба якомога скоріше вживати заходів для того, щоб довести його до цього рівня.

22. Мінімальний вік для використання на регулярному перенесенні ваги вручну має бути підвищено і встановлено на рівні 18 років.

23. Коли молодих працівників використовують на регулярному перенесенні ваги вручну, повинні ухвалюватися положення з метою:

a) обмеження у відповідних випадках часу, протягом якого ці працівники справді зайняті на підійманні, перенесенні та опусканні вантажів;

b) заборони використання цих працівників на деяких певних роботах по перенесенню вручну особливо важких вантажів.

VII. Інші заходи, що стосуються техніки безпеки
та гігієни праці

24. На підставі думки, висловленої лікарями, і беручи до уваги всі умови, що стосуються роботи, компетентний орган влади повинен прагнути забезпечити, щоб зусилля, які вимагаються від працівників на перенесенні ваги вручну протягом робочого дня або робочої зміни, не завдавали шкоди здоров'ю або безпеці праці цих працівників.

25. Працівникам, зайнятим на перенесенні ваги вручну, повинні надаватися чи бути доступними відповідні пристрої і спорядження, потрібні для охорони здоров'я та забезпечення техніки безпеки, і ці працівники повинні користуватися ними.

VIII. Загальні положення

26. Навчання або інструктаж, а також медичний огляд, передбачені цією Рекомендацією, не повинні спричиняти будь-яких витрат для працівників.

27. Компетентний орган влади повинен активно заохочувати науково-дослідні роботи, серед них ергономічні дослідження з питань перенесення ваги вручну, зокрема, з метою:

a) встановлення можливих зв'язків між професійними захворюваннями й розладами та перенесенням ваги вручну;

b) зведення до мінімуму ризику заподіяння шкоди здоров'ю та безпеці праці працівників, яких використовують на перенесенні ваги вручну.

28. Коли методи переміщення вантажів волоком або шляхом штовхання мають велике поширення і ці методи вимагають від працівників таких самих зусиль, як і перенесення ваги вручну, компетентний орган влади може передбачити застосування щодо цих методів переміщення вантажів відповідних положень цієї Рекомендації.

29. Кожний член Організації повинен за допомогою законодавства чи в будь-якій іншій формі, що відповідає національній практиці та національним умовам, і після консультації з відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників вживати таких заходів, котрі можуть виявитися потрібними для здійснення положень цієї Рекомендації.

30. Членам Організації можна дозволяти робити вилучення відносно деяких положень акта після консультації з національним органом інспекції та відповідними найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, коли умови праці або рід вантажів роблять такі вилучення потрібними, межі виключення мають бути визначені для кожного винятку або категорії винятків.

31. Відповідно до своєї національної практики члени Організації повинні призначити особу або осіб, на яких буде покладено контроль за виконанням положень цієї Рекомендації, а також створити орган, який стежитиме за виконанням зазначених положень.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева