02009L0045 - UA - 21.12.2019 - 003.002

Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 7. Транспорт)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/45/ЄС
від 6 травня 2009 року
про правила і стандарти безпеки для пасажирських суден
(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 163, 25.06.2009, с. 1)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/45/ЄС
від 6 травня 2009 року
про правила і стандарти безпеки для пасажирських суден
(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

Стаття 1
Мета

Метою цієї Директиви є запровадження єдиного рівня безпеки життя та майна на нових і наявних пасажирських суднах і високошвидкісних пасажирських суднах, коли обидві категорії суден залучені до виконання внутрішніх рейсів, а також встановлення процедур проведення переговорів на міжнародному рівні з метою гармонізації правил для пасажирських суден, залучених до виконання міжнародних рейсів.

Стаття 2
Терміни та означення

Для цілей цієї Директиви:

(a) «Міжнародні конвенції» означають наведені нижче конвенції, включно з їхніми протоколами та внесеними до них змінами, у їх чинних редакціях:

(i) Міжнародна Конвенція 1974 року з охорони людського життя на морі (Конвенція СОЛАС від 1974 року); та

(ii) Міжнародна конвенція про вантажну марку від 1966 року;

(b) «Кодекс остійності суден у непошкодженому стані» означає «Кодекс остійності непошкоджених суден всіх типів, на які поширюються документи ММО», що міститься в Резолюції Асамблеї ММО A.749(18) від 4 листопада 1993 року або «Міжнародний кодекс остійності непошкоджених суден 2008 року», що міститься в Резолюції КБМ ММО MSC.267(85) від 4 грудня 2008 року, у їх чинних редакціях;

(c) «Кодекс високошвидкісних суден» означає «Міжнародний кодекс безпеки високошвидкісних суден», що міститься в Резолюції КБМ ММО MSC.36(63) від 20 травня 1994 року, або Міжнародний кодекс безпеки високошвидкісних суден від 2000 року (далі - Кодекс ВШС від 2000 року), що міститься в Резолюції КБМ ММО MSC.97(73) від грудня 2000 року, у їх чинних редакціях;

(d) «ГМЗЛБ» означає Глобальну морську систему зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки мореплавства, як встановлено у главі IV Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами;

(e) «пасажирське судно» означає судно, що перевозить більше 12 пасажирів;

(f) «пасажирське судно ро-ро» означає судно, що перевозить більше 12 пасажирів, має вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження або приміщення спеціальної категорії, як означено у правилі II-2/A/2, що міститься в додатку I;

(g) «високошвидкісне пасажирське судно» означає високошвидкісне судно, як означено у правилі Х/1 Конвенції СОЛАС від 1974, зі змінами, що перевозить понад 12 пасажирів, за винятком пасажирських суден класу B, C або D, які залучаються до виконання внутрішніх рейсів у морських районах, якщо:

(i) їхня водотоннажність, що відповідає розрахунковій ватерлінії, становить менше ніж 500 м-3; та

(ii) їхня максимальна швидкість, як означено у правилі 1.4.30 Кодексу високошвидкісних суден від 1994 року та правилі 1.4.38 Кодексу високошвидкісних суден від 2000 року, менша за 20 вузлів;

(h) «нове судно» означає судно, кіль якого було закладено або яке перебувало на аналогічному етапі побудови починаючи з 1 липня 1998 року; «аналогічний етап побудови» означає етап, на якому:

(i) починається будівництво, яке може бути ідентифіковане з певним судном; та

(ii) розпочато монтаж такого судна з використанням щонайменше 50 тон або 1% від розрахункової маси всього будівельного матеріалу, залежно від того, яке з цих значень менше;

(i) «наявне судно» означає судно, що не є новим судном;

(j) «вік» означає вік судна, виражений у кількості років з дати його постачення;

(k) «пасажир» означає будь-яку особу, крім:

(i) капітана та членів екіпажу або інших осіб, найнятих на роботу або залучених у будь-якій ролі на борту судна у межах комерційної діяльності такого судна; та

(ii) дитини віком до одного року;

(l) «довжина судна», якщо інше прямо не передбачене, означає 96% повної довжини по ватерлінії, що проходить на висоті, яка дорівнює 85% найменшої теоретичної висоти борту, виміряної від верхньої кромки кіля, або довжина від передньої кромки форштевня до осі балера стерна по тій самій ватерлінії, якщо ця довжина більша. На суднах, спроектованих із диферентом, ватерлінія, по якій вимірюють цю довжину, повинна бути паралельна конструктивній ватерлінії;

(m) «висота в носовій частині» означає висоту в носовій частині, що означена в правилі 39 Міжнародної конвенції про вантажну марку від 1966 року;

(n) «судно з повною палубою» означає судно з безперервною палубою, яка відкрита для впливу погодних умов та моря, оснащена постійними засобами закриття всіх отворів на її відкритих частинах і нижче якої всі отвори в бортах судна оснащені постійними, принаймні непроникними для впливу моря засобами закриття;

безперервна палуба може бути водонепроникною палубою або еквівалентною конструкцією, що складається з водопроникної палуби, цілком вкритої непроникною для впливу моря конструкцією належної міцності для підтримання непроникності для впливу моря та оснащеної непроникними для впливу моря пристроями закриття;

(o) «міжнародний рейс» означає морський рейс з порту держави-члена до порту за межами такої держави-члена або навпаки;

(р) «внутрішній рейс» означає рейс в морських районах від порту держави-члена до того самого або іншого порту в межах такої держави-члена;

(q) «морський район» означає будь-який морський район або морський маршрут, встановлений відповідно до статті 4;

однак для застосування положень щодо радіозв’язку означення морських районів будуть такими, які визначено у правилі 2 глави IV Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами;

(r) «портова зона» означає зону, відмінну від морського району, встановленого відповідно до статті 4, означену державами-членами, до юрисдикції яких вона належить, що простягається до найвіддаленіших постійних портових споруд, які є невід’ємною частиною портової системи, або до меж, визначених природно-географічними об’єктами, які захищають гирло або подібну захищену зону;

(t) «адміністрація держави прапора» означає компетентні органи держави, під прапором якої має право ходити судно або плавучий засіб;

(u) «держава порту» означає державу-члена, до або з порту або портів якої здійснює внутрішні рейси судно або плавучий засіб, що ходить під прапором, відмінним від прапора цієї держави-члена;

(v) «визнана організація» означає будь-яку організацію, визнану згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 391/2009 (-1);

(w) «миля» становить 1852 метри;

(x) «висота істотних хвиль» означає середню висоту третини найвищих хвиль, що спостерігаються упродовж визначеного періоду часу;

(y) «особи з обмеженою мобільністю» означає осіб, що мають особливі труднощі в користуванні громадським транспортом, у тому числі осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, осіб із сенсорними порушеннями та користувачів інвалідних візків, вагітних жінок та осіб, які супроводжують малих дітей;

(z) «вітрильне судно» означає судно, що рухається за допомогою вітрил, навіть якщо воно оснащене механічним рушієм для допоміжних цілей і аварійних ситуацій;

(za) «рівноцінний матеріал» означає алюмінієвий сплав або будь-який інший негорючий матеріал, який, сам по собі або завдяки передбаченій ізоляції, наприкінці застосовного вогневого впливу у стандартному випробуванні на вогнестійкість зберігає конструктивні властивості та вогнестійкість, рівноцінні сталі;

(zb) «стандартне випробування на вогнестійкість» означає випробування, під час якого зразки відповідних перегородок або палуб піддають нагріванню у випробувальній печі до температур, що приблизно відповідають стандартній кривій «час-температура» відповідно до методу випробування, визначеному в Міжнародному кодексі щодо застосування методик випробовування на вогнестійкість 2010 року, що міститься у Резолюції КБМ MSC.307(88) від 3 грудня 2010 року, в її чинній редакції;

(zc) «традиційне судно» означає будь-який вид історичного пасажирського судна, спроектованого до 1965 року, та його індивідуальні копії, побудовані переважно з оригінальних матеріалів, включно з такими, що призначені для заохочення та розвитку традиційних навичок і мореплавання, які разом слугують діючими пам’ятками культури та експлуатуються згідно з традиційними принципами та техніками мореплавання;

(zd) «прогулянкова яхта або прогулянковий плавучий засіб» означає судно, не задіяне у комерційній діяльності, незалежно від рушійних засобів;

(ze) «тендер» означає човен, який перевозиться на кораблі та використовують для транспортування більше ніж 12 пасажирів зі стаціонарного пасажирського судна на берег і назад;

(zf) «судно для обслуговування у відкритому морі» означає судно, яке використовують для транспортування та розміщення виробничого персоналу, який не здійснює роботу на борту, що є суттєвою для комерційної діяльності такого судна;

(zg) «плавзасіб для обслуговування у відкритому морі» означає плавзасіб, який використовують для транспортування та розміщення виробничого персоналу, який не здійснює роботу на борту, що є суттєвою для комерційної діяльності такого плавзасобу;

(zh) «істотні ремонти, зміни та модифікації» означає будь-що із зазначеного нижче:

- будь-яку зміну, що істотно впливає на розміри судна, таку як подовження за рахунок додавання нової середньої частини корпусу,

- будь-яку зміну, що істотно впливає на пасажиромісткість судна, таку як переобладнання автомобільної палуби у приміщення для пасажирів,

- будь-яку зміну, що істотно збільшує строк експлуатації судна, таку як оновлення пасажирських приміщень на одній суцільній палубі,

- переобладнання будь-якого типу судна у пасажирське судно.

Стаття 3
Сфера застосування

1. Ця Директива застосовується до таких пасажирських суден і плавучих засобів, незалежно від їхніх прапорів, коли їх залучають до виконання внутрішніх рейсів:

(a) нових та наявних пасажирських суден 24 метри завдовжки або більше;

(b) високошвидкісних пасажирських суден.

Кожна держава-член, яка виступає в ролі держави порту, повинна забезпечити повну відповідність пасажирських суден і високошвидкісних пасажирських суден, які ходять під прапором держави, що не є державою-членом, вимогам цієї Директиви, перш ніж вони будуть залучені до виконання внутрішніх рейсів у такій державі-члені.

2. Ця Директива не застосовується до:

(a) пасажирських суден, які є:

(i) військовими кораблями і суднами для перевезення військ;

(ii) вітрильними суднами;

(iii) суднами без механічних рушійних засобів;

(iv) суднами, збудованими із матеріалу, відмінного від сталі чи її еквіваленту, які не підпадають під дію стандартів для високошвидкісних суден (Резолюція КБМ MSC 36(63) або MSC.97(73)) або суден з динамічними принципами підтримання (Резолюція A.373(X));

(v) дерев’яними суднами примітивної конструкції;

(vi) традиційними суднами;

(vii) прогулянковими яхтами;

(viii) суднами, які використовуються виключно в портових зонах;

(ix) суднами для обслуговування у відкритому морі; або

(x) тендерами;

(b) високошвидкісних пасажирських суден, які є:

(i) військовими кораблями та суднами для перевезення військ;

(ii) прогулянковими плавучими засобами;

(iii) плавзасобами, які використовують виключно в портових зонах.

(iv) плавзасобами для обслуговування у відкритому морі.

3. Держави-члени, що не мають морських портів, та які не мають пасажирських суден або плавучих засобів, які плавають під їхнім прапором та які підпадають під дію цієї Директиви, можуть відступати від положень цієї Директиви, за винятком обов’язку, визначеного у другому підпараграфі.

Держави-члени, які мають намір скористатися таким відступом повинні не пізніше 21 грудня 2019 року повідомити Комісію про те, чи виконано умови, та повинні щорічно інформувати Комісію про будь-які подальші зміни. Такі держави-члени не можуть дозволяти пасажирським суднам або плавзасобам, які підпадають під дію цієї Директиви, плавати під своїм прапором, поки вони не транспонують і не імплементують цю Директиву.

Стаття 4
Категоризація морських районів і класів пасажирських суден

1. Морські райони поділяють за такі категорії:

2. Кожна держава-член повинна:

(a) встановлювати та, за потреби, оновлювати перелік морських районів у межах своєї юрисдикції;

(b) визначати внутрішній кордон морського району якомога найближче до її лінії узбережжя;

(c) публікувати такий перелік у базі даних загального користування, доступній на веб-сайті компетентного морського органу;

(d) повідомляти Комісії про місцезнаходження такої інформації та про внесення змін до переліку.

3. Як відступ від зобов’язання встановлювати перелік морських районів, Греція може встановлювати та, за необхідності, повинна оновлювати перелік морських маршрутів, який охоплює морські маршрути в Греції, з використанням відповідних критеріїв категорій, визначених у параграфі 1.

4. Пасажирські судна поділяються на такі класи залежно від морського району, у якому їх можуть експлуатувати:

5. Для високошвидкісних пасажирських суден застосовують категорії, визначені у главі 1(1.4.10) і (1.4.11) Кодексу високошвидкісних суден від 1994 року або у главі 1(1.4.12) і (1.4.13) Кодексу високошвидкісних суден від 2000 року.

Стаття 5
Застосування

1. Нові та наявні пасажирські судна та високошвидкісні пасажирські судна, якщо вони залучені до виконання внутрішніх рейсів, повинні відповідати визначеним правилам і стандартам безпеки, встановленим у цій Директиві.

2. Держави-члени не повинні, з причин, що випливають із цієї Директиви, відмовляти в експлуатації пасажирських суден і високошвидкісних пасажирських суден, залучених до виконання внутрішніх рейсів, що відповідають вимогам цієї Директиви, у тому числі будь-яким додатковим вимогам, встановленим державою-членом відповідно до статті 9(1).

Кожна держава-член, яка виступає в ролі держави порту, повинна визнавати свідоцтво про безпеку високошвидкісного судна та дозвіл на експлуатацію, видані іншою державою-членом високошвидкісному пасажирському судну, залученому до виконання внутрішніх рейсів, або свідоцтво про безпеку пасажирського судна, зазначене у статті 13, що видане іншою державою-членом пасажирським суднам, залученим до виконання внутрішніх рейсів.

4. Суднове обладнання, що відповідає вимогам, встановленим відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/90/ЄС (-2) вважають такими, що відповідає вимогам цієї Директиви.

Стаття 6
Вимоги щодо безпеки

1. Для нових та наявних пасажирських суден класів A, B, C і D:

(a) конструкція та технічне обслуговування корпусу, головних та допоміжних машин, електричного обладнання та обладнання автоматизації повинні відповідати стандартам, визначеним для класифікації згідно з правилами визнаної організації, або еквівалентними правилами, які використовуються адміністрацією відповідно до статті 11(2) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/15/ЄС (-3);

(b) застосовуються положення глав IV, включно зі змінами щодо ГМЗЛБ від 1988 року, V і VI Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами.

2. Для нових пасажирських суден:

(a) загальні вимоги:

(i) нові пасажирські судна класу A повинні повністю відповідати вимогам Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами, а також конкретним відповідним вимогам, визначеним у цій Директиві; щодо правил, тлумачення яких у Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами, залишене на розсуд адміністрації, адміністрація держави прапора повинна застосовувати тлумачення, які містяться в додатку I до цієї Директиви;

(ii) нові пасажирські судна класів B, C і D повинні відповідати конкретним відповідним вимогам, визначеним у цій Директиві;

(b) вимоги щодо вантажної марки:

(i) усі нові пасажирські судна 24 метри завдовжки або більше повинні відповідати вимогам Міжнародної конвенції про вантажну марку від 1966 року;

(iii) незважаючи на пункт (i), нові пасажирські судна класу D звільняють від вимог щодо мінімальної висоти в носовій частині, встановлених у Міжнародній конвенції про вантажну марку від 1966 року;

(iv) нові пасажирські судна класів A, B, C і D повинні мати повну палубу.

3. Для наявних пасажирських суден:

(a) наявні пасажирські судна класу A повинні відповідати положенням щодо наявних пасажирських суден, означеним у Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами, і конкретним відповідним вимогам цієї Директиви; щодо правил, тлумачення яких у Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами, залишено на розсуд адміністрації, адміністрація держави прапора повинна застосовувати тлумачення, які містяться в додатку I до цієї Директиви;

(b) наявні пасажирські судна класу B повинні відповідати конкретним відповідним вимогам, визначеним у цій Директиві;

(c) наявні пасажирські судна класів C і D повинні відповідати конкретним відповідним вимогам, визначеним у цій Директиві, а щодо питань, не охоплених такими вимогами, - правилам адміністрації держави прапора; такі правила повинні передбачати рівень безпеки, еквівалентний рівню, що передбачений у главах II-1 і II-2 додатка I, враховуючи при цьому конкретні місцеві умови експлуатації, пов’язані з морськими районами, у яких можна експлуатувати судна таких класів; перед тим, як наявні пасажирські судна класів C і D можуть бути залучені до виконання регулярних внутрішніх рейсів у державі порту, адміністрація держави прапора повинна отримати згоду держави порту щодо таких правил;

(d) якщо держава-член вважає, що правила, що їх вимагає адміністрація держави порту відповідно до пункту (c) цього параграфа, є необґрунтованими, вона повинна негайно повідомити про це Комісію. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення щодо того, чи такі правила є обґрунтованими. Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 11(2).

4. Для високошвидкісних пасажирських суден:

(a) високошвидкісне пасажирське судно, що було побудоване або підлягало істотним ремонтам, змінам і модифікаціям починаючи з 1 січня 1996 року, повинне відповідати вимогам правила X/2 і X/3 Конвенції СОЛАС від 1974 року, крім випадків, коли

- його кіль був закладений або воно перебувало на аналогічному етапі побудови не пізніше червня 1998 року, та

- його постачення та введення в експлуатацію відбулося не пізніше грудня 1998 року, та

- воно повністю відповідає вимогам Кодексу безпеки суден з динамічними принципами підтримання (далі - Кодекс СДПП) у Резолюції ММО A.373(10), в його чинній редакції;

(b) високошвидкісне пасажирське судно, побудоване до 1 січня 1996 року, що відповідає вимогам Кодексу високошвидкісних суден, повинне надалі експлуатуватися на підставі свідоцтва відповідно до цього Кодексу;

високошвидкісне пасажирське судно, побудоване до 1 січня 1996 року, що не відповідає вимогам Кодексу високошвидкісних суден, не може бути залучене до виконання внутрішніх рейсів, крім випадків, коли воно вже перебувало в експлуатації на внутрішніх рейсах у державі-члені станом на 4 червня 1998 року, у разі чого йому може бути дозволено продовжувати внутрішнє плавання в такій державі-члені; такі судна повинні відповідати вимогам Кодексу СДПП;

(c) побудова та технічне обслуговування високошвидкісного пасажирського судна та його обладнання повинні відповідати правилам визнаної організації щодо класифікації високошвидкісних суден або еквівалентним правилам, які використовуються адміністрацією відповідно до статті 11(2) Директиви 2009/15/ЄС.

5. Для нових та наявних суден істотні ремонти, зміни та модифікації, а також пов’язане із ними оснащення повинні відповідати вимогам для нових суден, визначеним у пункті (a) параграфа 2; зміни, внесені до судна виключно для забезпечення вищого стандарту живучості, не повинні вважатися істотними модифікаціями.

6. Судна, побудовані з рівноцінного матеріалу до 20 грудня 2017 року, повинні відповідати вимогам цієї Директиви до 22 грудня 2025 року.

7. Як відступ від цієї Директиви, держава-член з більш ніж 60 пасажирськими суднами, побудованими з алюмінієвого сплаву, які плавають під її прапором 20 грудня 2017 року, може звільняти від положень цієї Директиви такі пасажирські судна на такі періоди:

(a) пасажирські судна класу B, C та D, побудовані з алюмінієвого сплаву після 20 грудня 2017 року, на період 10 років після такої дати; та

(b) пасажирські судна класу B, C та D, побудовані з алюмінієвого сплаву до 20 грудня 2017 року на період 12 років після такої дати;

за умови, що такі судна експлуатуються між портами такої держави-члена.

Будь-яка держава-член, яка бажає скористатися цим відступом, повинна повідомити Комісію про свій намір до 21 грудня 2019 року, а також інформувати Комісію про зміст. Вона також повідомляє Комісії про будь-які подальші зміни. Комісія інформує про це інші держави-члени відповідно до статті 9(4).

Стаття 7
Вимоги до остійності та виведення з експлуатації пасажирських суден ро-ро

1. Пасажирські судна ро-ро класу C, кілі яких були закладені або які перебували на аналогічному етапі побудови починаючи з 1 жовтня 2004 року, а також усі пасажирські судна ро-ро класів A і B повинні відповідати статтям 6, 8 і 9 Директиви 2003/25/ЄС.

Стаття 8
Вимоги щодо безпеки для осіб з обмеженою мобільністю

1. Держави-члени повинні забезпечити вжиття належних заходів на підставі, якщо можливо, настанов у додатку III, для забезпечення особам з обмеженою мобільністю безпечного доступу до всіх пасажирських суден класів A, B, C і D та до всіх високошвидкісних пасажирських суден, використовуваних як громадський транспорт, кілі яких були закладені або які перебували на аналогічному етапі побудови починаючи з 1 жовтня 2004 року.

2. Держави-члени повинні співпрацювати та консультуватися з організаціями, які представляють осіб з обмеженою мобільністю, щодо імплементації настанов, включених до додатка III.

3. Для цілей модифікації пасажирських суден класів A, B, C і D та високошвидкісних пасажирських суден, використовуваних як громадський транспорт, кілі яких були закладені або які перебували на аналогічному етапі побудови до 1 жовтня 2004 року, держави-члени повинні застосовувати настанови в додатку III, наскільки це доцільно і можливо з економічної точки зору.

Стаття 9
Додаткові вимоги щодо безпеки, еквівалентні заходи, звільнення та застережні заходи

1. Якщо держава-член або група держав-членів вважають, що у певних випадках необхідно посилити застосовні вимоги щодо безпеки з огляду на конкретні місцеві обставини, і якщо потреба в цьому підтверджена, вони можуть, відповідно до процедури, встановленої в параграфі 4, ухвалювати заходи, спрямовані на вдосконалення вимог щодо безпеки.

2. Держава-член може, відповідно до процедури, встановленої в параграфі 4, ухвалювати заходи, які дозволяють застосовувати вимоги, еквівалентні певним конкретним вимогам цієї Директиви, за умови, що такі еквівалентні вимоги принаймні такі ж ефективні, як указані вимоги.

3. За умови, що це не знижує рівень безпеки, і відповідно до процедури, встановленої в параграфі 4, держава-член може ухвалювати заходи для звільнення суден від певних конкретних вимог цієї Директиви для внутрішніх рейсів, які виконуватимуться в такій державі, у тому числі в морських районах її архіпелагів, захищених від впливу відкритого моря, за певних умов експлуатації, таких як менша висота істотних хвиль, обмежений період року, рейси виключно в денний час або за прийнятних кліматичних чи погодних умов, обмежена тривалість рейсу або за умови близькості до служб порятунку.

4. Держава-член, яка використовує права відповідно до параграфів 1, 2 і 3, повинна діяти відповідно до підпараграфів два-сім цього параграфа.

Держава-член повинна повідомити Комісії про заходи, які вона має намір ухвалити, та повинна включити до такого повідомлення достатню детальну інформацію, щоб підтвердити належне підтримання рівня безпеки.

Якщо впродовж шести місяців після такого повідомлення Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення про те, що пропоновані заходи необґрунтовані, вказана держава-член повинна внести зміни або не ухвалювати пропоновані заходи. Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 11(2).

Ухвалені заходи повинні бути визначені у відповідному національному законодавстві та повідомлені Комісії та іншим державам-членам.

Будь-які подібні заходи повинні застосовуватися до всіх пасажирських суден одного класу або до плавучих засобів, які працюють в одних і тих самих визначених умовах, без дискримінування щодо їхніх прапорів, національності або місця заснування їхніх операторів.

Заходи, згадані в параграфі 3, повинні застосовуватися тільки впродовж проміжку часу, коли судно чи плавучий засіб експлуатуються у визначених умовах.

Держава-член повинна повідомити про заходи, зазначені у другому та четвертому підпараграфах, Комісії через базу даних, яку Комісія створить та підтримуватиме для таких цілей, до якої матиме доступ Комісія та держави-члени. Комісія оприлюднює ухвалені заходи на своєму загальнодоступному вебсайті.

5. Якщо держава-член вважає, що пасажирське судно чи плавучий засіб, що їх експлуатують на внутрішньому рейсі в межах такої держави, незважаючи на те, що воно відповідає положенням цієї Директиви, створює ризик серйозної небезпеки для життя, майна або довкілля, експлуатацію такого судна чи плавучого засобу можна призупинити або запровадити додаткові заходи безпеки, доки згадана небезпека не буде усунена.

За вказаних вище обставин застосовується така процедура:

(a) держава-член повинна невідкладно повідомити Комісії та іншим державам-членам про своє рішення, вказавши обґрунтовані підстави для його ухвалення;

(b) Комісія повинна вивчити, чи таке призупинення або впровадження додаткових заходів виправдане з міркувань серйозної загрози для безпеки та довкілля;

(c) Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, які містять її рішення про те, чи рішення держави-члена про призупинення експлуатації такого судна чи плавучого засобу або запровадження додаткових заходів є виправданим з міркувань серйозної небезпеки для життя, майна або довкілля, та, якщо таке призупинення чи накладення додаткових заходів не виправдане, які містять її рішення про те, що відповідна держава-член повинна скасувати призупинення чи заходи. Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 11(2).

Стаття 10
Адаптації

1. Для врахування змін на міжнародному рівні, зокрема в рамках ММО, можна адаптувати такі елементи:

(a) терміни та означення в пунктах (a), (b), (c), (d) і (v) статті 2;

(b) положення стосовно процедур і настанов щодо оглядів, зазначених у статті 12;

(c) положення щодо Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами, і Кодексу високошвидкісних суден, у тому числі подальших змін до нього, встановлені у статтях 4(3), 6(4), 12(3) і 13(3);

(d) конкретні покликання на «міжнародні конвенції» та резолюції ММО, зазначені в пунктах (g), (m), (q) і (zb) статті 2, пункті (a) статті 3(2), пункті (b) статті 6(1) та пункті (b) статті 6(2).

2. До додатків можна вносити зміни, щоб:

(a) застосовувати для цілей цієї Директиви зміни, внесені до міжнародних конвенцій;

(b) скоригувати технічні специфікації виявлені у змінах, внесених до міжнародних конвенцій щодо суден класів B, C та D і плавучих засобів, з урахуванням досвіду;

(c) спростити та уточнити технічні елементи з урахуванням досвіду, отриманого під час їх імплементації;

(d) оновити покликання та інші інструменти Союзу, застосовні до внутрішніх пасажирських суден.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 10a, спрямовані на ухвалення змін до цієї Директиви, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті.

4. За виняткових обставин, належним чином підтверджених відповідним аналізом Комісії, та необхідності усунути виявлену неприйнятну загрозу для морської безпеки, охорони здоров’я, умов життя чи роботи на борту судна або для морського середовища, або для уникнення невідповідності морському законодавству Союзу, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 10a на внесення змін до цієї Директиви, щоб не застосовувати, для цілей цієї Директиви, зміни до міжнародних документів, зазначених у статті 2.

Такі делеговані акти ухвалюються щонайменше за три місяці до завершення періоду, встановленого на міжнародному рівні для забезпечення мовчазного прийняття відповідної зміни або передбаченої дати набрання чинності зазначеної зміни. У період, що передує набранню чинності такого делегованого акту, держави-члени утримуються від будь-якої ініціативи щодо включення зміни до національного законодавства або застосування зміни до відповідного міжнародного документу.

Стаття 10a
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 10(3) та 10(4), надають Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статтях 10(3) та 10(4), надають Комісії на сім років, починаючи з 20 грудня 2017 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення семирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше, ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статтях 10(3) та 10(4), можуть бути у будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, вказаних у тексті такого рішення. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акту Комісія повинна провести консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона нотифікує його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статтей 10(3) та 10(4), набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту нотифікації такого акту Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Зазначений період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Стаття 11
Комітет

1. Комісії надає допомогу Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (COSS), заснований згідно зі статтею 3 Регламенту (ЄС) № 2099/2002.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-4).

Стаття 12
Огляди

1. Кожне пасажирське судно підлягає оглядам, визначеним у пунктах (a), (b) і (c), з боку адміністрації держави прапора:

(a) початковий огляд перед введенням судна в експлуатацію;

(b) періодичний огляд кожні 12 місяців; та

(c) додаткові огляди за потреби.

3. Кожне високошвидкісне пасажирське судно, яке, згідно з положеннями статті 6(4) цієї Директиви, має відповідати вимогам Кодексу високошвидкісних суден (далі - Кодекс ВШС), повинне підлягати передбаченим цим Кодексом оглядам з боку адміністрації держави прапора.

Високошвидкісні пасажирські судна, які, згідно зі статтею 6(4) цієї Директиви, мають відповідати вимогам Кодексу СДПП, повинні підлягати передбаченим Кодексом СДПП оглядам з боку адміністрації держави прапора.

4. Необхідно дотримуватися відповідних процедур та настанов щодо оглядів для отримання свідоцтва про безпеку пасажирського судна, визначених у Резолюції ММО A.997(25) «Настанови щодо оглядів у рамках гармонізованої системи огляду та сертифікації від 2007 року», зі змінами, або процедур, розроблених для досягнення тієї самої мети.

5. Згадані в параграфах 1, 2 і 3 огляди повинні здійснюватися виключно інспектори адміністрації держави прапора, визнаної організації або держави-члена, уповноваженої державою прапора на здійснення оглядів, задля забезпечення відповідності усім застосовним вимогам цієї Директиви.

Стаття 13
Свідоцтва

1. Усі нові та наявні пасажирські судна, які виконують вимоги цієї Директиви, повинні отримати свідоцтво про безпеку пасажирського судна відповідно до цієї Директиви. Свідоцтво повинне мати формат, встановлений в додатку II. Таке свідоцтво повинне бути видане адміністрацією держави прапора після проведення початкового огляду, як описано в пункті (a) статті 12(1).

2. Свідоцтво про безпеку пасажирського судна повинне видаватися на строк, що не перевищує 12 місяців. Строк дії свідоцтва може бути продовжений адміністрацією держави прапора на додатковий період до одного місяця з дати завершення строку дії, вказаної у свідоцтві. Якщо було надане продовження, новий термін дії свідоцтва починається з дати завершення строку дії наявного свідоцтва до його продовження.

Поновлене свідоцтво про безпеку пасажирського судна повинне видаватися після проведення періодичного огляду, як описано в пункті (b) статті 12(1) і пункті (b) статті 12(2).

3. Для високошвидкісного пасажирського судна, яке відповідає вимогам Кодексу ВШС, адміністрація держави прапора повинна видати свідоцтво про безпеку високошвидкісного судна та дозвіл на експлуатацію високошвидкісного судна відповідно до положень Кодексу ВШС.

Для високошвидкісного пасажирського судна, яке відповідає вимогам Кодексу СДПП, адміністрація держави прапора повинна видати свідоцтво про безпеку конструкції та обладнання СДПП і дозвіл на експлуатацію СДПП відповідно до положень Кодексу СДПП.

Перш ніж видати дозвіл на експлуатацію високошвидкісного пасажирського судна, залученого до виконання внутрішніх рейсів у державі порту, адміністрація держави прапора повинна погодити з державою порту всі експлуатаційні умови, пов’язані з експлуатацією судна в такій державі. Будь-які подібні умови повинні бути вказані адміністрацією держави прапора в дозволі на експлуатацію.

4. Додаткові заходи безпеки, еквіваленті вимоги та звільнення, надані суднам або плавучим засобам відповідно до статті 9(1), (2) та (3), повинні бути зазначені у свідоцтві відповідного судна або плавучого засобу.

Стаття 15
Санкції

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, які застосовуються за порушення національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, а також вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити їх імплементацію. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Стаття 16
Повідомлення

Держави-члени повинні невідкладно повідомляти Комісії основні положення національного права, яке вони ухвалюють у сфері, що підпадає під дію цієї Директиви. Комісія повинна повідомляти про них іншим державам-членам.

Стаття 16a
Перегляд

Комісія повинна оцінити імплементацію цією Директиви та подати результати такого оцінювання Європейському Парламенту і Раді до 22 грудня 2026 року.

Стаття 17
Скасування

Директиву 98/18/ЄС, зі змінами, внесеними директивами, перерахованими в частині A додатка IV, скасовано без обмеження зобов’язань держав-членів щодо термінів її транспозиції до національного права та застосування директив, визначених у частині B додатка IV.

Покликання на скасовану Директиву повинні тлумачитися як покликання на цю Директиву та читатися згідно з кореляційною таблицею в додатку V.

Стаття 18
Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 19
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК I

ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ НОВИХ І НАЯВНИХ ПАСАЖИРСЬКИХ СУДЕН, ЗАЛУЧЕНИХ ДО ВИКОНАННЯ ВНУТРІШНІХ РЕЙСІВ

Зміст

ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Якщо це прямо передбачено, правила цього додатка застосовуються до нових та наявних пасажирських суден класу A, B, C і D, залучених до виконання внутрішніх рейсів, беручи до уваги сферу застосування цієї Директиви, передбачену у статті 3.

2. Нові судна класу B, C і D менше ніж 24 метри завдовжки повинні відповідати вимогам правил II-1/B/2-II-1/B/8 та II-1/B/10 цього додатка, крім випадків, коли адміністрація держави прапора, під прапором якої такі судна мають право плавати, гарантує, що вони відповідають національним правилам такої держави прапора і такі правила гарантують еквівалентний рівень безпеки.

3. Якщо правила цього додатка не застосовуються до нових суден менше ніж 24 метри завдовжки, адміністрація держави прапора повинна гарантувати еквівалентний рівень безпеки для таких суден шляхом забезпечення їх відповідності національним правилам.

4. Наявні судна класу C і D не зобов’язані відповідати правилам глав II-1 і II-2 цього додатка за умови, що адміністрація держави прапора, під прапором якої такі судна мають право плавати, гарантує, що вони відповідають національним правилам такої держави прапора і такі правила гарантують еквівалентний рівень безпеки.

5. Крім того, якщо це неможливо та/або недоцільно, судна класу B, C і D менше ніж 24 метри завдовжки не зобов’язані відповідати таким положенням глави II-1: У частині B - правилу 10, у частині C - правилам 4, 9 і 10 та у частині E - правилам 1-9. Адміністрація держави прапора повинна забезпечити еквівалентний рівень безпеки для таких суден шляхом приведення їх у відповідність до національних правил.

6. Незважаючи на передбачене у статті 6.1(b), судна класу D, рейси яких не виходять за межі морського району A1, означеного у правилі IV/2.12 Конвенції СОЛАС від 1974 року, не зобов’язані відповідати вимогам щодо перевезення у главі IV Конвенції СОЛАС від 1974 року, але повинні принаймні відповідати правилам у главі IV цього додатка.

7. Положення про видимість з ходового містка у правилі V/22 Конвенції СОЛАС від 1974 року повинні, наскільки це можливо та доцільно, також застосовуватися до суден довжиною менше ніж 55 метрів, де термін «довжина» вживається у значенні, визначеному у правилі V/2 Конвенції СОЛАС від 1974 року.

8. У випадках, коли в цьому додатку вимагається застосування будь-якої резолюції ММО до наявних суден, судна, збудовані раніше ніж через два роки з дати ухвалення ММО такої резолюції, не зобов’язані відповідати такій резолюції за умови, що вони відповідають застосовній попередній резолюції (резолюціям), за наявності.

9. Під «істотними» ремонтами, змінами та модифікаціями розуміють, наприклад:

- будь-яку зміну, що істотно впливає на розміри судна,

- приклад: подовження за рахунок додавання нової середньої частини корпусу,

- будь-яку зміну, що істотно впливає на пасажиромісткість судна,

- приклад: переобладнання автомобільної палуби у приміщення для пасажирів,

- будь-яку зміну, що істотно збільшує строк експлуатації судна,

- приклад: оновлення пасажирських приміщень на одній суцільній палубі.

10. Позначення «(П...)», що стоїть після кількох назв правил у цьому додатку, стосується правил Конвенції СОЛАС від 1974 року, на яких ґрунтуються правила цього додатка, тобто:

.1 ГЛАВА II-1: Частина A-1, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 2006 року.

.2 ГЛАВА II-1: Частина A і B, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 1996/1998 років.

.3 Глава II-2: Частина A, правила 1 і 2, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 1999/2000 років. Правило 1.3, зроблено покликання на частину F (Альтернативні типи конструкції та облаштування) глави II-2, зі змінами (зміни від 2000 року), Конвенції СОЛАС від 1974 року для нових суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року. Глава II-2: Частина A, правила 3-16 і частина B, правила 1-18, зроблено покликання на СОЛАС, зі змінами від 1996/1998 років.

.4 ГЛАВА III: Зроблено покликання на зміни до СОЛАС від 1996/1998 років та зміни від 2001-2003 років.

11. Положення, які застосовуються до СУДЕН КЛАСУ A:

глава II-1/A-1, правило 1,

глава II-1/B, правила 1, 23 і 24,

глава II-1/C, правила 1, 3 і 16,

глава II-2/A, правила 4, 9 і 12, та

глава II-2/B, правило 6

12. Положення, які застосовуються до ПАСАЖИРСЬКИХ СУДЕН РО-РО КЛАСУ A:

глава II-1/B, правила 17-2 і 20,

ГЛАВА II-1
КОНСТРУКЦІЯ - ПОДІЛ НА ВІДСІКИ ТА ОСТІЙНІСТЬ, МЕХАНІЧНЕ Й ЕЛЕКТРИЧНЕ УСТАТКОВАННЯ

ЧАСТИНА A

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1 Терміни та означення, що стосуються частини B (П 2)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1

1. Вантажна ватерлінія поділу на відсіки - це ватерлінія, яку використовують, щоб визначити поділ судна на відсіки.

2. Найвища вантажна ватерлінія поділу на відсіки - це ватерлінія, яка відповідає найбільшій осадці, дозволеній згідно із застосовними вимогами щодо поділу на відсіки.

.2 Довжина судна - це довжина, виміряна між перпендикулярами, проведеними з крайніх точок найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

.3 Ширина судна - це найбільша ширина між зовнішніми кромками шпангоутів на рівні або нижче найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

.4 Осадка - це відстань по вертикалі від теоретичної основної лінії до відповідної вантажної ватерлінії поділу на відсіки, виміряна на міделі.

.5 Дедвейт - це різниця в тоннах між водотоннажністю судна у воді відносною щільністю 1,025 на рівні вантажної ватерлінії, що відповідає призначеному літньому надводному борту, і водотоннажністю порожнем.

.6 Водотоннажність порожнем - це водотоннажність судна в тоннах без вантажу, палива, мастила, баластної, прісної та котлової води в цистернах, витратних запасів, а також без пасажирів, екіпажу та їхніх речей.

.7 Палуба перегородок - це найвища палуба, до якої доведені поперечні водонепроникні перегородки.

.8 Гранична лінія занурення - це лінія, проведена принаймні на 76 мм нижче від верхньої поверхні палуби перегородок біля борту.

.9 Проникність приміщення - це відсоток об’єму такого приміщення, який може бути заповнений водою. Об’єм приміщення, що виходить за граничну лінію занурення, вимірюється лише до такої лінії.

.10 Машинне приміщення розглядається як простір між теоретичною основною лінією, граничною лінією занурення та між крайніми основними поперечними водонепроникними перегородками, що обмежують приміщення, у яких розташовані головні та допоміжні механізми, а також котли, які забезпечують потреби рушійної системи.

.11 Пасажирські приміщення - це приміщення, передбачені для розміщення та обслуговування пасажирів, за винятком приміщень для багажу, запасів, провізії та пошти.

.12 Водонепроникний стосовно елемента конструкції означає здатність запобігати проникненню води крізь такий елемент у будь-якому напрямку під напором стовпа води, що може виникати в непошкодженому або пошкодженому стані.

.13 Непроникний для впливу моря означає, що за будь-якого стану моря вода не проникне всередину судна.

.14 Пасажирське судно ро-ро означає судно, що має вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження або приміщення спеціальної категорії, як означено у правилі II-2/A/2.

2 Терміни та означення, що стосуються частин C, D і E (П 3)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1

1. Система керування стерновим урухомником - це обладнання, за допомогою якого передають команди з ходового містка до силових агрегатів стернового урухомника. До складу системи керування стерновим урухомником входять передавачі, приймачі, насоси системи гідравлічного керування та пов’язані з ними двигуни, контролери двигунів, трубопроводи та кабелі.

2. Головний стерновий урухомник - це механізми, виконавчі урухомники перекладки стерна, силові агрегати стернового урухомника, за наявності, допоміжне обладнання та засоби прикладення крутного моменту до балера стерна (наприклад, румпель або сектор), необхідні для перекладки стерна з метою керування судном за нормальних умов експлуатації.

.2 Силовий агрегат стернового урухомника - це:

1. у випадку електричного стернового урухомника - електричний двигун і пов’язане з ним електричне обладнання;

2. у випадку електрогідравлічного стернового урухомника - електричний двигун, пов’язане з ним електричне обладнання та під’єднаний насос;

3. у випадку гідравлічного стернового урухомника - повідний двигун і під’єднаний насос.

.3 Допоміжний стерновий урухомник - це обладнання, що не є будь-якою частиною головного стернового урухомника, яке необхідне для керування судном у разі відмови головного стернового урухомника, за винятком румпеля, сектора або компонентів, що слугують для тієї самої мети.

.4 Нормальний експлуатаційний стан та умови для проживання - це стан, за якого судно в цілому, його механізми, пристрої, системи, засоби та обладнання, які забезпечують рух, керованість, безпечну навігацію, пожежну безпеку та непотоплюваність, внутрішній та зовнішній зв’язок і сигналізацію, шляхи евакуації та лебідки рятувальних шлюпок перебувають в робочому стані та нормально функціонують разом з передбаченими комфортними умовами для проживання.

.5 Аварійний стан - це стан, за якого будь-які пристрої та системи, необхідні для забезпечення нормального експлуатаційного стану та умов для проживання, перебувають у неробочому стані внаслідок відмови основного джерела електричної енергії.

.6 Основне джерело електричної енергії - це джерело, призначене для постачання електричної енергії до головного розподільного щита для розподілу до всіх пристроїв і систем, необхідних для підтримання нормального експлуатаційного стану судна та умов для проживання.

.7 Неробочий стан судна - це стан, за якого головна рушійна установка, котли та допоміжні механізми не працюють через відсутність електричної енергії.

.8 Основна електростанція - це приміщення, у якому розташоване основне джерело електричної енергії.

.9 Головний розподільний щит - це розподільний щит, який живиться безпосередньо від основного джерела електричної енергії та призначений для розподілу електричної енергії між пристроями та системами судна.

.10 Аварійний розподільний щит - це розподільний щит, який у разі відмови основної системи електропостачання живиться безпосередньо від аварійного джерела електричної енергії або тимчасового аварійного джерела енергії та який призначений для розподілу електричної енергії між аварійними пристроями та системами судна.

.11 Аварійне джерело електричної енергії - це джерело електричної енергії, призначене для живлення аварійного розподільного щита в разі припинення живлення від основного джерела електричної енергії.

.12 Максимальна експлуатаційна швидкість переднього ходу - це найбільша розрахункова швидкість ходу, яку судно має забезпечувати в процесі експлуатації в морі при найбільшій осадці.

.13 Максимальна швидкість заднього ходу - це швидкість, яку, за розрахунками, може розвинути судно на максимальній проектній потужності заднього ходу при найбільшій осадці.

.14(a) Машинні приміщення - це всі машинні приміщення категорії A та всі інші приміщення, у яких розташовані головні механізми, котли, установки рідкого палива, парові машини, двигуни внутрішнього згоряння, електрогенератори та відповідальні електричні механізми, станції прийому палива, механізми холодильних установок, пристрої для заспокоєння хитавиці, механізми системи вентиляції та кондиціювання повітря, і подібні приміщення, а також шахти, які ведуть до таких приміщень.

.14(b) Машинні приміщення категорії A - це такі приміщення та шахти, які до них ведуть, що містять:

.1 двигуни внутрішнього згоряння, які використовуються як головні механізми; або

.2 двигуни внутрішнього згоряння, які використовуються для цілей, відмінних від головних механізмів, якщо сумарна потужність таких двигунів складає не менше 375 кВт; або

.3 будь-який котел, що працює на рідкому паливі, або установку рідкого палива.

.15 Силова система - гідравлічний пристрій, призначений для створення зусилля з метою повороту балера стерна, який складається із силового агрегату чи агрегатів стернового урухомника та пов’язаних трубопроводів і арматури, а також виконавчого урухомника перекладки керма. Силові системи можуть мати спільні механічні компоненти, тобто румпель, сектор і балер, або інші компоненти, що слугують для тієї самої мети.

.16 Пости керування - це такі приміщення, у яких розташоване суднове радіообладнання та головне навігаційне обладнання чи аварійне джерело енергії, або в яких зосереджені засоби сигналізації виявлення пожежі або керування пожежогасінням.

ЧАСТИНА A-1

БУДОВА СУДЕН

1 Нове устатковання з матеріалів, що містять азбест (П 3-5)

УСІ СУДНА

.1 Це правило застосовується до матеріалів, які використовують у конструкції судна, механізмах, електричних установках і обладнанні, що підпадають під дію правил цього додатка.

.2 Нове устатковання з матеріалів, що містять азбест, заборонене для всіх суден.

2 Будівельні креслення, що зберігаються на судні та на березі (П 3-7)

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ

.1 На борту суден, побудованих починаючи з 1 січня 2012 року, повинен зберігатися комплект виконавчих будівельних креслень та інші плани, що демонструють будь-які подальші структурні зміни.

.2 Додатковий комплект креслень повинен зберігатися на березі компанією, як означено у правилі IX/1.2 Конвенції СОЛАС від 1974 року.

.3 Покликання зроблене на Циркуляр КБМ ММО MSC/Circ.1135 про «Виконавчі будівельні креслення, що зберігаються на судні та на березі».

3 Буксирувальне та швартувальне обладнання (П 3-8)

СУДНА КЛАСУ B, C І D, 24 І БІЛЬШЕ МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ

.1 Судна повинні бути забезпечені засобами, обладнанням та пристроями з достатнім безпечним робочим навантаженням, щоб уможливити безпечне виконання усіх буксирувальних та швартувальних операцій, пов’язаних із нормальною експлуатацією судна.

.2 Засоби, обладнання та пристрої, забезпечені відповідно до параграфа 1, повинні відповідати стандартам, визначеним для класифікації за правилами визнаної організації, або еквівалентними правилам, що їх використовує адміністрація відповідно до статті 14(2) Директиви 94/57/ЄС.

.3 Покликання зроблене на Циркуляр КБМ ММО MSC/Circ.1175 про «Настанови щодо суднового буксирувального та швартувального обладнання».

.4 Кожен пристрій або частина обладнання, забезпечені відповідно до цього правила, повинні мати чітке марковання стосовно будь-яких обмежень, пов’язаних із безпекою їх експлуатації, беручи до уваги міцність їх кріплення до конструкцій корпусу судна.

4 Захист від шуму

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2018 РОКУ

.1 Судна валовою місткістю 1600 реєстрових тонн і більше повинні бути побудовані таким чином, щоб зменшувати шум на борту та захищати персонал від шуму відповідно до Кодексу ММО про рівні шуму на борту суден, ухваленого Комітетом з безпеки на морі в Резолюції MSC.337(91), зі змінами, які можуть бути внесені ММО.

ЧАСТИНА B

ОСТІЙНІСТЬ СУДЕН У НЕПОШКОДЖЕНОМУ СТАНІ, ПОДІЛ НА ВІДСІКИ ТА ОСТІЙНІСТЬ СУДЕН У ПОШКОДЖЕНОМУ СТАНІ

Частина B-1

Судна, побудовані починаючи з 1 січня 2009 року - можливість застосування Резолюції КБМ MSC.216(82)

До суден класу B, C і D, кілі яких були закладені починаючи з 1 січня 2009 року або які перебували на аналогічному етапі побудови станом на цю дату, застосовуються вимоги частини B-2 або, альтернативно, відповідні положення глави II-I, частини B СОЛАС, як встановлено в додатку 2 до Резолюції КБМ MSC 216(82).

Частина B-2

Судна, побудовані до 1 січня 2009 року

1 Резолюція про остійність суден у непошкодженому стані A.749(18), зі змінами, внесеними Резолюцією КБМ MSC.75(69)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

Нові судна всіх класів довжиною 24 метри або більше повинні відповідати положенням для пасажирських суден Кодекс остійності суден у непошкодженому стані, ухваленого Резолюцією ММО A.749(18), зі змінами.

Якщо держави-члени вважають, що недоцільно застосовувати критерій сильного вітру і бортової хитавиці, передбачений у Резолюції ММО A.749(18), зі змінами, можна застосовувати альтернативний підхід, що забезпечує задовільну остійність. Комісії мають бути надані докази, що підтверджують досягнення еквівалентного рівня безпеки.

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА КЛАСУ A І B 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ АБО БІЛЬШЕ:

Усі наявні судна класу A і B повинні, за будь-яких умов навантаження, відповідати вказаним нижче критеріям остійності після належного коригування з урахуванням впливу вільної поверхні рідин у цистернах відповідно до припущень у параграфі 3.3 Резолюції ММО A.749(18), зі змінами, або еквівалентним критеріям.

(a) Площа під діаграмою статичної остійності (далі - діаграма СО) не повинна бути меншою за:

(i) 0,055 м·рад до кута крену 30°;

(ii) 0,09 м·рад до кута крену 40° або до кута заливання, тобто кута крену, за якого занурюються у воду будь-які нижні краї отворів у корпусі, надбудовах або рубках, де такі отвори не можуть бути закриті, щоб забезпечити непроникність для впливу моря, якщо такий кут менший за 40°;

(iii) 0,03 м·рад між кутами крену 30° і 40° або між кутом крену 30° і кутом заливання, якщо такий кут менший за 40°;

(b) Величина плеча СО повинна бути принаймні 0,20 метра під кутом крену, що дорівнює або перевищує 30°.

(c) Максимальне плече СО повинне відповідати куту крену бажано більше 30°, але не менше ніж 25°.

(d) Початкова поперечна метацентрична висота не повинна бути меншою за 0,15 метра.

Умови завантаження, які необхідно брати до уваги для перевірки відповідності вказаним вище критеріям остійності, повинні включати принаймні умови, що перераховані в параграфі 3.5.1.1 Резолюції ММО A.749(18), зі змінами.

Усі наявні судна класу A і B завдовжки 24 метри та більше повинні також відповідати додатковим критеріям, наведеним у параграфі 3.1.2.6 (додаткові критерії для пасажирських суден) і параграфі 3.2 (критерій сильного вітру та бортової хитавиці) Резолюції ММО A.749(18), зі змінами.

Якщо держави-члени вважають, що недоцільно застосовувати критерій сильного вітру та бортової хитавиці, передбачений у Резолюції ММО A.749(18), зі змінами, можна застосовувати альтернативний підхід для забезпечення задовільної остійності. Комісії мають бути надані докази, що підтверджують досягнення еквівалентного рівня безпеки.

2 Поділ на водонепроникні відсіки

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Кожне судно повинне бути поділене за допомогою перегородок, які повинні бути водонепроникними аж до палуби перегородок, на водонепроникні відсіки, максимальна довжина яких має бути розрахована згідно зі спеціальними вимогами, наведеними нижче.

Замість таких вимог можна використовувати правила щодо поділу на відсіки та остійності пасажирських суден як еквівалент частини B глави II Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі від 1960 року, наведені в Резолюції ММО A.265(VIII), якщо їх застосовують у повному обсязі.

Будь-яка інша частина внутрішньої конструкції, яка впливає на ефективність поділу судна на відсіки, повинна бути водонепроникною.

3 Гранична довжина затоплення (П 4)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Гранична довжина затоплення в заданій точці - це максимальний відрізок довжини судна з центром у відповідній точці, який може бути затоплений відповідно до наведеного нижче припущення щодо проникності, без занурення судна у воду за граничну лінію занурення.

.2 Якщо судно не має безперервної палуби перегородок, граничну довжину затоплення в будь-якій точці можна визначити за допомогою прийнятої безперервної граничної лінії занурення, яка в будь-якій точці не розташована менше ніж на 76 мм від верхньої кромки палуби біля борту та до якої доведені відповідні водонепроникні перегородки та зовнішня обшивка.

.3 Якщо будь-який відрізок прийнятої граничної лінії занурення проходить значно нижче палуби, до якої доведені перегородки, адміністрація держави прапора може дозволити обмежене послаблення в частині водонепроникності тих ділянок перегородок, які розташовані над граничною лінією занурення та безпосередньо під розташованою вище палубою.

4 Допустима довжина відсіків (П 6)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Максимальну допустиму довжину відсіку, центр якого міститься в будь-якій точці на довжині судна, визначають шляхом множення граничної довжини затоплення на відповідний коефіцієнт, який називають фактором поділу на відсіки.

5 Проникність (П 5)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Визначені припущення, згадані у правилі 3, стосуються проникності приміщень, розташованих нижче граничної лінії занурення.

Під час визначення граничної довжини затоплення застосовують прийняту середню проникність приміщень, розташованих нижче граничної лінії занурення, як вказано в таблиці у правилі 8.3.

6 Фактор поділу на відсіки

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

Фактор поділу на відсіки має становити:

1,0, якщо судно сертифіковане на перевезення менше 400 осіб, та

1,0, якщо судно сертифіковане на перевезення 400 або більше осіб і має довжину L < 55, та

0,5, якщо судно сертифіковане на перевезення 400 або більше осіб.

Наявні пасажирські судна ро-ро класу B повинні відповідати цій вимозі не пізніше дати відповідності, встановленої у параграфі 2 правила II-1/B/8-2.

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО НЕ Є ПАСАЖИРСЬКИМИ СУДНАМИ РО-РО:

Фактор поділу на відсіки має становити: 1,0

7 Спеціальні вимоги щодо поділу судна на відсіки (П 7)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Якщо у певній частині або частинах судна водонепроникні перегородки доведені до вищої палуби, ніж на решті судна, і під час обчислення граничної довжини затоплення бажано використовувати переваги цієї більшої висоти перегородок, для кожної такої частини судна можуть бути використані окремі граничні лінії занурення за умови, що:

.1 борти судна по всій довжині судна доведені до палуби, яка відповідає верхній граничній лінії занурення, і всі отвори в зовнішній обшивці корпусу нижче цієї палуби по всій довжині судна вважаються для цілей правила 15 такими, що розташовані нижче граничної лінії занурення; та

.2 два відсіки, суміжні із «уступом» палуби перегородок, перебувають кожен у межах допустимої довжини, що відповідає їхнім граничними лініями занурення, та, крім того, їхня сумарна довжина не перевищує подвійну допустиму довжину, розраховану на основі нижньої граничної лінії занурення.

.2 Довжина відсіку може перевищувати допустиму довжину, визначену відповідно до положень правила 4, за умови, що сумарна довжина кожної пари суміжних відсіків, для яких відповідний відсік є спільним, не перевищує граничну довжину затоплення або подвійну допустиму довжину, залежно від того, яке з цих значень менше.

.3 Головна поперечна перегородка може мати виступ (рецес) за умови, що всі частини виступу з боку бортів лежать між вертикальними площинами, проведеними уздовж кожного борту на відстані від зовнішньої обшивки, що дорівнює одній п’ятій ширини судна та вимірюється під прямим кутом до діаметральної площини на рівні найвищої вантажної ватерлінії поділу судна на відсіки. Будь-яка частина виступу (рецесу), розташована поза вказаними межами, повинна розглядатися як уступ відповідно до параграфа 6.

.4 Якщо головна поперечна перегородка має виступ (рецес) або уступ, під час визначення поділу на відсіки необхідно використовувати рівноцінну плоску перегородку.

.5 Якщо головний поперечний водонепроникний відсік додатково розділений перегородками і адміністрація держави прапора погоджується, що після будь-якого ймовірного пошкодження борту, що простягається на довжину 3,0 метри плюс 3% довжини судна, або 11,0 метрів, або 10% довжини судна, залежно від того, яке з цих значень менше, весь об’єм головного відсіку не буде затоплений, може бути застосована пропорційна поправка допустимої довжини порівняно з тією, що інакше вимагається для такого відсіку. У такому разі об’єм наявної плавучості, прийнятий з боку непошкодженого борту, не повинен бути більший за об’єм, прийнятий з боку пошкодженого борту.

Поправка відповідно до цього параграфа може бути застосована, тільки якщо така поправка не призведе до невідповідності правилу 8.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.6 Головна поперечна перегородка може мати уступ за умови, що вона відповідає одній із таких умов:

.1 сумарна довжина двох відсіків, розділених відповідною перегородкою, не перевищує 90% граничної довжини затоплення або подвійної допустимої довжини, за винятком того, що на суднах із фактором поділу на відсіки, що дорівнює 1, сумарна довжина двох таких відсіків не повинна перевищувати допустиму довжину;

.2 у районі уступу забезпечений додатковий поділ на відсіки для підтримання того самого рівня безпеки, що забезпечується плоскою перегородкою;

.3 довжина відсіку, над яким простягається уступ, не перевищує допустиму довжину, що відповідає граничній лінії занурення, прийнятій на 76 мм нижче уступу.

.7 На суднах завдовжки 100 метрів і більше одна з головних поперечних перегородок у корму від форпіка повинна бути встановлена на відстані від носового перпендикуляра, що не перевищує допустиму довжину.

.8 Якщо відстань між двома суміжними головними поперечними перегородками чи рівноцінними їм плоскими перегородками або відстань між поперечними площинами, що проходять через найближчі частини уступу перегородок, менша ніж 3,0 метри плюс 3% довжини судна, або 11,0 метрів, або 10% довжини судна, залежно від того, яке з цих значень менше, лише одна з цих перегородок повинна розглядатися як елемент поділу судна на відсіки.

.9 Якщо необхідний фактор поділу на відсіки становить 0,50, сумарна довжина будь-яких двох суміжних відсіків не повинна перевищувати граничну довжину затоплення.

8 Остійність суден у пошкодженому стані (П 8)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.1 За будь-яких умов експлуатації повинна бути забезпечена достатня остійність судна в непошкодженому стані, що дасть йому змогу витримати кінцеву стадію затоплення будь-якого одного головного відсіку, що має бути розташований у межах граничної довжини затоплення.

.1.2 Якщо два суміжні головні відсіки розділені перегородкою, яка має уступи відповідно до умов правила 7.6.1, остійність судна в непошкодженому стані повинна бути достатньою, щоб витримати затоплення цих двох суміжних відсіків.

.1.3 Якщо необхідний фактор поділу на відсіки становить 0,50, остійність судна в непошкодженому стані повинна бути достатньою для того, щоб витримати затоплення будь-яких двох суміжних відсіків.

.2.1 Вимоги підпараграфа .1 повинні бути визначені шляхом розрахунків відповідно до параграфів .3, .4 і .6 з урахуванням пропорцій і проектних характеристик судна, а також розташування та конфігурації пошкоджених відсіків. Під час здійснення цих розрахунків необхідно виходити з припущення, що судно перебуває в найгірших можливих умовах експлуатації у плані остійності.

.2.2 Якщо передбачене встановлення палуб, внутрішніх бортів або подовжніх перегородок, які достатньо герметичні, щоб істотно обмежити поширення води, необхідно належним чином враховувати такі обмежуючі конструкції в розрахунках.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B І НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО НЕ Є ПАСАЖИРСЬКИМИ СУДНАМИ РО-РО, ПОБУДОВАНІ 29 КВІТНЯ 1990 РОКУ АБО ПІЗНІШЕ:

.2.3 Остійність, що вимагається в кінцевому стані після пошкодження та після випрямлення, якщо це передбачено, повинна визначатися таким чином:

.2.3.1 Мінімальна протяжність ділянки кривої статичної остійності з позитивними плечами повинна бути не менше 15° за межами кута рівноваги. Ця протяжність може бути знижена до мінімуму в 10° у випадку, якщо площа під кривою відновлювальних плечей відповідає значенню, вказаному в підпараграфі .2.3.2, збільшена на відношення 15/протяжність, де протяжність виражена у градусах.

.2.3.2 Площа під діаграмою відновлювальних плечей повинна бути не менше 0,015 м·рад і вимірюється від кута рівноваги до вертикалі, що проходить через менший з таких кутів:

.1 кут, при якому відбувається прогресивне затоплення;

.2 22° (виміряно від прямого положення) у разі затоплення одного відсіку або 27° (виміряно від прямого положення) у разі одночасного затоплення двох суміжних відсіків.

.2.3.3 Залишкове відновлювальне плече повинне бути визначене в межах діапазону позитивної остійності з урахуванням найбільшого з таких кренувальних моментів:

.1 від скупчення всіх пасажирів на одному боці судна;

.2 при спуску за допомогою шлюпбалок і плітбалок усіх повністю завантажених рятувальних плавзасобів з одного борту;

.3 внаслідок тиску вітру,

розрахованого за формулою:

Проте в жодному разі значення такого відновлювального плеча не має бути меншим за 0,10 метрів.

.2.3.4 Для цілей розрахунку кренувальних моментів, згаданих у параграфі .2.3.3, повинні прийматися такі допущення:

.1 Момент, що виник у результаті скупченням пасажирів:

.1.1 чотири особи на квадратний метр;

.1.2 маса кожного пасажира дорівнює 75 кг;

.1.3 пасажири повинні бути розміщені на вільних поверхнях палуби в напрямку одного борту на тих палубах, де розташовані місця збору, і таким чином, щоб вони створювали найбільший кренувальний момент.

.2 Момент, що виник при спуску за допомогою шлюпбалок і плітбалок усіх повністю завантажених рятувальних плавзасобів з одного борту:

.2.1 усі рятувальні та чергові шлюпки, встановлені на борту, на який судно накренилося після пошкодження, повинні прийматися як вивалені за борт при повному завантаженні та готові до спуску;

.2.2 для рятувальних шлюпок, які готові для спуску при повному завантаженні з місця їх встановлення, повинен бути прийнятий максимальний кренувальний момент при спуску;

.2.3 повністю завантажений рятувальний пліт, який спускається за допомогою плітбалки і який підвішений до кожної плітбалки на борту, на який судно накренилося після пошкодження, приймається як вивалений за борт і готовий до спуску;

.2.4 особи, які не перебувають у вивалених за борт рятувальних засобах, не створюють додаткового крену або відновлювального моменту;

.2.5 рятувальні засоби на борту судна, що протилежний борту, на який судно накренилося, приймаються як такі, що розташовані в місці їх встановлення.

.3 Моменти, що виникають унаслідок тиску вітру:

.3.1 клас B: необхідно застосовувати тиск вітру в 120 Н/м-2;

класи C і D: необхідно застосовувати тиск вітру в 80 Н/м-2;

.3.2 розрахунковою площею має бути площа проекції бічної поверхні судна вище ватерлінії, що відповідає неушкодженому стану судна;

.3.3 плече моменту береться рівним виміряній по вертикалі відстані від точки посередині середньої осадки судна, що відповідає неушкодженому стану, до центру ваги площі бічної поверхні.

.2.4. Коли виникає значне прогресивне затоплення, тобто коли воно спричиняє різке зменшення відновлювального плеча в 0,04 метра чи більше, крива статичної остійності повинна розглядатися завершеною під кутом виникнення прогресивного затоплення і до цього ж кута необхідно вимірювати протяжність і площу, що зазначені в .2.3.1 і .2.3.2.

.2.5 У випадках, коли прогресивне затоплення має обмежений характер, тобто не триває з тією ж інтенсивністю, і спричиняє прийнятно повільне зменшення відновлювального плеча в менш ніж 0,04 метра, решту діаграми необхідно частково скоротити з огляду на припущення, що прогресивно затоплюване приміщення є затопленим таким чином із самого початку.

.2.6 На проміжних стадіях затоплення максимальне відновлювальне плече повинне становити принаймні 0,05 метра, а протяжність діаграми додатних відновлювальних плечей повинна становити принаймні 7°. В усіх випадках необхідно передбачати пошкодження корпусу лише в одному місці та враховувати лише одну вільну поверхню.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.3 Для цілей розрахунку остійності судна в пошкодженому стані проникність об’ємів і поверхонь повинна бути рівною таким значенням:

Для приміщень, які в районі аварійної ватерлінії не мають значної кількості житлових приміщень або механізмів, а також для приміщень, які зазвичай не зайняті значною кількістю вантажу або запасів, необхідно застосовувати вищі значення проникності поверхонь.

.4 Приймаються такі розміри пошкоджень:

.1 подовжня протяжність: 3,0 метри плюс 3% довжини судна або 11,0 метрів або 10% довжини судна, залежно від того, яке з цих значень менше;

.2 поперечна протяжність (виміряна від борту судна під прямим кутом до діаметральної площини на рівні найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки): відстань, яка становить одну п’яту ширини судна; та

.3 вертикальна протяжність: від основної площини вгору без обмеження;

.4 якщо будь-яке пошкодження, розміри якого менші, ніж указано в .4.1, .4.2, .4.3, може призвести до серйозніших наслідків за кутом крену або до втрати метацентричної висоти, таке пошкодження має бути враховане в розрахунках.

.5 Несиметричне затоплення слід звести до мінімуму за допомогою ефективних засобів. Якщо необхідно скоригувати великі кути крену, застосовні засоби повинні, наскільки можливо, бути автоматичними, однак у будь-якому разі, якщо передбачені засоби керування пристроями перетоку, вони мають приводитися в дію з місця, розташованого вище палуби перегородок. Для нових суден класу B, C і D максимальний кут крену після затоплення, але перед випрямленням не повинен перевищувати 15°. У випадках, коди необхідні пристрої перетоку, час випрямлення не повинен перевищувати 15 хвилин. Відповідна інформація щодо використання пристроїв перетоку повинна надаватися капітану судна.

.6 Кінцевий стан судна після пошкодження та, у разі несиметричного затоплення, після заходів з випрямлення, повинен бути таким:

.1 у разі симетричного затоплення метацентрична висота має бути додатною та становити принаймні 50 мм згідно з розрахунками за методом постійної водотоннажності;

.2a якщо інше не передбачене в параграфі 6.2b, у разі несиметричного затоплення кут крену для одного затопленого відсіку не повинен перевищувати 7° для суден класу B (нових та наявних) і 12° для суден класів C і D (нових).

У разі одночасного затоплення двох суміжних відсіків для наявних і нових суден класу B може бути дозволений кут крену у 12° за умови, що фактор поділу на відсіки в жодній точці затопленої частини судна не перевищує 0,50;

.2b для побудованих до 29 квітня 1990 року наявних суден класу B, що не є пасажирськими суднами ро-ро, кут крену в разі несиметричного затоплення не повинен перевищувати 7°, крім виняткових випадків, коли адміністрація може дозволити додатковий крен через несиметричний момент, однак у жодному разі кінцевий кут крену не повинен перевищувати 15°.

.3 на кінцевій стадії затоплення гранична лінія занурення в жодному разі не повинна опинитися під водою. Якщо вважають, що гранична лінія занурення може опинитися під водою під час проміжної стадії затоплення, адміністрація держави прапора може вимагати проведення досліджень і вжиття заходів, які вона вважає необхідними для забезпечення безпеки судна.

.7 Капітану судна необхідно надавати дані, потрібні для підтримання в умовах експлуатації достатньої остійності судна в непошкодженому стані, щоб таке судно могло витримати критичне пошкодження. У випадку суден, які вимагають пристроїв перетоку, капітан судна повинен бути поінформований про умови остійності, на яких ґрунтуються розрахунки кутів крену, і попереджений, що якщо судно зазнає пошкоджень у менш сприятливих умовах, кути крену можуть перевищувати розрахункові значення.

.8 Зазначені в параграфі .7 дані, які дають капітану змогу підтримувати достатню остійність судна в непошкодженому стані, повинні містити інформацію про максимальну допустиму висоту центра ваги судна над кілем (KG) або, альтернативно, мінімальну допустиму метацентричну висоту (GM) у діапазоні осадок або водотоннажності, що охоплюють всі експлуатаційні умови. Ця інформація повинна відображати вплив різноманітних диферентів з урахуванням експлуатаційних обмежень.

.9 Кожне судно повинне мати шкалу осадок, чітко нанесену на носі та на кормі. У разі, коли марки осадки розташовані не там, де їх легко прочитати, або експлуатаційні обмеження для конкретного виду діяльності ускладнюють читання марок осадки, судно повинне бути також оснащене надійною системою вимірювання осадки, за допомогою якої можна визначити осадку носа та корми судна.

.10 Після завантаження судна і перед його відправленням капітан повинен визначити диферент і остійність судна, а також впевнитися, що судно відповідає критеріям остійності, передбаченим у відповідних правилах, і зробити запис про це. Визначення остійності судна необхідно завжди здійснювати шляхом розрахунків. Для цього можна використовувати електронні обчислювальні пристрої для розрахунку завантаженості та остійності або еквівалентні засоби.

.11 Адміністрація держави прапора не може допускати жодних послаблень вимог щодо остійності судна в пошкодженому стані, крім випадків, коли їй продемонстрували, що за будь-яких умов експлуатації метацентрична висота судна в непошкодженому стані, необхідна для дотримання цих вимог, є надлишковою для передбаченого виду експлуатації.

.12 Послаблення вимог щодо остійності судна в пошкодженому стані дозволяється тільки у виняткових випадках і лише за умови, що адміністрація держави прапора впевнена, що пропорції, будова та інші характеристики судна, які практично можливо та доцільно прийняти за конкретних обставин, є найсприятливішими у плані остійності судна після пошкодження.

8-1 Остійність пасажирських суден ро-ро в пошкодженому стані (П 8-1)

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

.1 Наявні пасажирські судна ро-ро класу B повинні відповідати правилу 8 не пізніше дати першого періодичного огляду після дати відповідності, зазначеної нижче, відповідно до значення A/Amax, визначеного у додатку до Циркуляра КБМ MSC/Circ. 574 «Процедура розрахунків для оцінювання характеристик живучості наявних пасажирських суден ро-ро з використанням спрощеного методу на основі Резолюції A.265(VIII)».

8-2 Спеціальні вимоги до пасажирських суден ро-ро, які перевозять 400 або більше осіб (П 8-2)

НОВІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

Незважаючи на положення правил II-1/B/8 і II-1/B/8-1:

.1 нові пасажирські судна ро-ро, сертифіковані для перевезення 400 або більше осіб, повинні відповідати положенням параграфа .2.3 правила II-1/B/8, виходячи з припущення, що пошкодження нанесене в будь-якому місці по довжині судна L; та

.2 наявні пасажирські судна ро-ро, сертифіковані для перевезення 400 або більше осіб, повинні відповідати вимогам параграфа 1 не пізніше дати першого періодичного огляду після дати відповідності, зазначеної в підпараграфі .2.1, .2.2 або .2.3, залежно від того, що настає пізніше:

.2.1

.2.2 Кількість осіб, дозволена для перевезення:

1500 або 1 жовтня 2002 року

більше

1000 або 1 жовтня 2006 року

більше,

але

менше

ніж 1500

600 або 1 жовтня 2008 року

більше,

але

менше

ніж 1000

400 або 1 жовтня 2010 року

більше,

але

менше

ніж 600

.2.3 Вік судна становить або перевищує 20 років:

де вік судна означає час, обчислюваний з дати, коли було закладено кіль, або з дати, коли судно перебувало на аналогічному етапі побудови, або з дати, коли судно було переобладнане в пасажирське судно ро-ро.

8-3 Спеціальні вимоги до пасажирських суден, за винятком пасажирських суден ро-ро, які перевозять 400 або більше осіб

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ЗА ВИНЯТКОМ ПАСАЖИРСЬКИХ СУДЕН РО-РО

Незважаючи на положення правила II-I/B/8, пасажирські судна, за винятком пасажирських суден ро-ро, що сертифіковані для перевезення понад 400 пасажирів, повинні відповідати положенням параграфів 2.3 і 2.6 правила II-I/B/8, виходячи з припущення, що пошкодження нанесене в будь-якому місці по довжині судна L.

9 Перегородки пікові та машинного приміщення (П 10)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Судно повинне бути оснащене форпіковою або таранною перегородкою, яка є водонепроникною до палуби перегородок. Ця перегородка має бути розташована на відстані не менш ніж 5% довжини судна та не більш ніж 3 метри плюс 5% довжини судна від носового перпендикуляра.

.2 Якщо будь-яка частина судна нижче ватерлінії (наприклад, бульбовий ніс) виступає за носовий перпендикуляр, відстані, передбачені в параграфі 1, необхідно вимірювати від точки, розташованої:

.1 посередині довжини такого виступу; або

.2 на відстані, що дорівнює 1,5% довжини судна до носа від носового перпендикуляра; або

.3 на відстані 3 метри до носа від носового перпендикуляра, залежно від того, який з вимірів дає найменший результат.

.3 Якщо встановлена довга передня надбудова, довга носова надбудова, форпікова або таранна перегородка повинна бути продовжена непроникною для впливу моря до наступної повної палуби, розташованої безпосередньо над палубою перегородок. Це подовження має бути виконане таким чином, щоб виключити можливість його пошкодження носовими дверима в разі пошкодження чи відриву носових дверей.

.4 Подовження, що його вимагає параграф .3, може не збігатися з перегородкою, розташованою нижче палуби перегородок, за умови, що всі частини подовження не розташовані до носу за межу, визначену в параграфі 1 або в параграфі 2.

Однак у наявних суднах класу B:

.1 якщо похила апарель утворює частину подовження таранної перегородки над палубою перегородок, частина апарелі, розташована вище 2,3 метра над палубою перегородок, може виступати не більше ніж на 1,0 метра до носу за межі, визначені в параграфах .1 і .2;

.2 якщо наявна апарель не відповідає вимогам для зарахування її як подовження таранної перегородки та положення апарелі не допускає розташування такого подовження в межах, визначених в параграфі .1 або параграфі .2, таке подовження може бути розташоване в межах простору, обмеженому відстанню до корми за межу, визначену в параграфі .1 або параграфі .2. Ця обмежена відстань до корми не повинна бути більшою, ніж це необхідно для забезпечення роботи апарелі без перешкод. Подовження таранної перегородки повинне відкриватися вперед (до носу) і відповідати вимогам параграфа .3, а також повинне бути виконане таким чином, щоб виключати можливість його пошкодження апареллю в разі її пошкодження чи відриву.

.5 Апарелі, які не відповідають наведеним вище вимогам, не можуть вважатися подовженням таранної перегородки.

.6 Ахтерпікова перегородка та перегородки, які відділяють машинне приміщення до носу та корми від вантажних і пасажирських приміщень, також повинні встановлюватися та бути водонепроникними до палуби перегородок. Однак ахтерпікова перегородка може мати уступ нижче палуби перегородок за умови, що ступінь безпеки судна щодо поділу на відсіки при цьому не знижується.

.7 У будь-якому разі дейдвудні труби повинні бути розміщені у водонепроникних приміщеннях невеликого об’єму. Дейдвудний сальник повинен бути розташований у водонепроникному тунелі гребного вала або в іншому, відділеному від відсіку дейдвудної труби водонепроникному приміщенні такого об’єму, щоб у разі його затоплення внаслідок просочування води через дейдвудний сальник гранична лінія занурення не опинилася під водою.

10 Подвійне дно (П 12)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B

.1 На суднах менш ніж 50 метрів завдовжки подвійне дно повинне бути встановлене від форпікової перегородки до ахтерпікової перегородки, наскільки це практично можливо та сумісно з конструкцією і належною експлуатацією судна.

.2 На суднах завдовжки 50 метрів і більше, але менше ніж 61 метр, подвійне дно повинне бути встановлене принаймні від машинного приміщення до форпікової перегородки або якнайближче до неї.

.3 На суднах завдовжки 61 метр і більше, але менше ніж 76 метрів, подвійне дно повинне влаштовуватися принаймні поза машинним приміщенням і доводитися до форпікової та ахтерпікової перегородок або якнайближче до них.

.4 На суднах завдовжки 76 метрів і більше подвійне дно повинне виконуватися в обидва боки від середини довжини судна і доводитися до форпікової і ахтерпікової перегородок або як найближче до них.

.5 Якщо необхідно встановити подвійне дно, його висота повинна відповідати стандартам визнаної організації, а настил подвійного дна повинний простягатися від борту до борту судна таким чином, щоб його днище було захищене до повороту скули. Такий захист вважатиметься задовільним, якщо лінія перетинання зовнішньої кромки крайнього міждонного листа з обшивкою скули не розташовується нижче горизонтальної площини, що проходить через точку перетину обводу мідельшпангоута з прямою лінією, яка проведена у площині цього шпангоута під кутом 25° до основної площини та перетинає останню в точці, віддаленій від діаметральної площини на половину розрахункової ширини судна.

.6 Невеликі колодязі, влаштовані в подвійному дні та призначені для осушування трюмів тощо, не повинні бути глибші, ніж це необхідно. Глибина колодязя в жодному разі не повинна перевищувати висоти подвійного дна в діаметральній площині мінус 460 мм, і колодязь не повинен опускатися нижче горизонтальної площини, зазначеної в параграфі .2. Колодязь, що доходить до обшивки днища, допускається тільки біля кормового кінця тунелю гребного вала. Інші колодязі (напр., для мастила під головними двигунами) можуть бути дозволені адміністрацією держави прапора, якщо їх будова забезпечує захист, еквівалентний тому, що забезпечується подвійним дном, яке відповідає цьому правилу.

.7 Подвійне дно може не влаштовуватися в районі водонепроникних відсіків невеликого розміру, які використовуються виключно для перевезення рідин, за умови, що безпека судна з пошкодженням днища або борту, на думку адміністрації держави прапора, при цьому не знижується.

.8 Незважаючи на положення параграфа .1 цього правила 10, адміністрація держави прапора може дозволити не встановлювати подвійне дно в будь-якій частині судна, що має фактор поділу не більше 0,5, якщо вона впевнена, що встановлення подвійного дна в цій частині судна несумісне з його конструкцією та належною експлуатацією.

11 Призначення, нанесення та реєстрація вантажних ватерліній поділу на відсіки (П 13)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Для дотримання необхідного ступеня поділу на відсіки необхідно призначити та нанести на борти судна вантажну ватерлінію, що відповідає схваленій осадці поділу на відсіки. Судно, що має приміщення, спеціально адаптовані для перевезення пасажирів і вантажів, альтернативно, за бажанням власників, може мати одну чи декілька додаткових вантажних ватерліній, призначених та нанесених відповідно до осадок поділу на відсіки, які адміністрація держави прапора може затвердити для альтернативних умов експлуатації.

.2 Призначені та нанесені вантажні ватерлінії поділу на відсіки повинні бути внесені у свідоцтво про безпеку пасажирського судна та позначені C.1, якщо є лише одна вантажна ватерлінія поділу на відсіки.

За наявності більше ніж однієї вантажної ватерлінії поділу на відсіки альтернативні режими мають позначатися C.2, C.3, C.4 тощо (-5).

.3 Надводний борт, що відповідає кожній із таких вантажних ватерліній, має вимірюватися в тому самому місці та від тієї самої палубної лінії, що й надводні борти, визначені відповідно до чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку.

.4 Надводний борт, що відповідає кожній затвердженій вантажній ватерлінії поділу на відсіки, і умови експлуатації, для яких вона затверджена, повинні бути чітко вказані у свідоцтві про безпеку пасажирського судна.

.5 Жодна марка вантажної ватерлінії поділу на відсіки не повинна бути розташована вище найвищої вантажної ватерлінії в солоній воді, визначеної на підставі міцності судна чи чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку.

.6 Незалежно від розташування марок вантажних ватерліній поділу на відсіки, судно в жодному разі не повинне бути завантажене настільки, щоб вантажна марка, що відповідає певному сезону та району плавання, як визначено відповідно до чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку, опинилася під водою.

.7 У жодному разі судно не повинне бути завантажене так, щоб марка вантажної ватерлінії поділу на відсіки для конкретного рейсу та умов експлуатації опинилася під водою.

12 Конструкція та початкові випробування водонепроникних перегородок тощо (П 14)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кожна поперечна чи подовжня водонепроникна перегородка відсіку повинна бути сконструйована таким чином, щоб вона, з належним запасом міцності, була здатна витримувати тиск максимального стовпа води, що його вона може зазнавати в разі пошкодження судна, або принаймні тиск, спричинений напором стовпа води до граничної лінії занурення. Конструкція таких перегородок повинна відповідати стандартам визнаної організації.

.2.1 Виступи та уступи в перегородках повинні бути водонепроникними та настільки ж міцними, як сусідні ділянки відповідних перегородок.

.2.2 Якщо шпангоути або бімси проходять крізь водонепроникну палубу чи перегородку, таку палубу чи перегородку необхідно робити конструктивно водонепроникною без використання дерева або цементу.

.3 Випробування основних відсіків шляхом заповнення їх водою не обов’язкове. У випадку, коли випробування шляхом заповнення водою не виконують, якщо доцільно, слід провести випробування струменем води зі шланга. Це випробування виконують на найпізнішому етапі побудови судна. Якщо випробування струменем зі шланга неможливо виконати через можливе пошкодження механізмів, ізоляції електричного устатковання чи елементів оснащення, його можна замінити ретельною візуальним оглядом зварних з’єднань, який підкріплюють, де вважають за необхідне, випробуванням за допомогою проникного барвника, ультразвуковим випробуванням герметичності чи еквівалентним випробуванням. У будь-якому разі необхідно виконувати ретельну перевірку водонепроникних перегородок.

.4 Форпік, подвійне дно (у тому числі коробчасті кілі) і внутрішні борти необхідно випробовувати водою під напором, який відповідає вимогам параграфа .1.

.5 Цистерни, які призначені для зберігання рідин і є частиною поділу судна на відсіки, повинні проходити випробування на водонепроникність за допомогою води під напором до найвищої ватерлінії поділу на відсіки або на дві третини висоти від верхньої кромки горизонтального кіля до граничної лінії занурення в місці розташування таких цистерн, залежно від того, яке з цих значень більше, за умови, що у жодному разі випробувальний напір не може бути меншим за 0,9 метра над верхом цистерни; якщо випробування водою є неможливим, можна вдатися до випробування на витік повітря із застосуванням до цистерн тиску повітря не вище за 0,14 бар.

.6 Випробування, вказані в параграфах .4 і .5, призначені для того, щоб забезпечити водонепроникність конструкцій поділу на відсіки та не повинні вважатися випробуваннями на придатність будь-якого відсіку для зберігання рідкого палива чи для інших спеціальних цілей, для яких може знадобитися випробування вищої складності, залежно від висоти можливого рівня рідини в цистерні або у приєднаних до неї трубах.

13 Отвори у водонепроникних перегородках (П 15)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кількість отворів у водонепроникних перегородках повинна бути зведена до мінімуму, сумісного з конструкцією та належною експлуатацією судна; для цих отворів повинні бути передбачені задовільні засоби закриття.

.2.1 Якщо крізь водонепроникні перегородки поділу на відсіки прокладені труби, шпігати, електричні кабелі тощо, повинні бути вжиті заходи для забезпечення водонепроникності таких перегородок.

.2.2 У водонепроникних перегородках поділу на відсіки не допускається наявність клапанів, які не є частиною системи трубопроводів.

.2.3 У системах, які проходять крізь водонепроникні перегородки поділу на відсіки, заборонено використовувати свинець або інші легкоплавкі матеріали, оскільки пошкодження цих систем у разі пожежі призведе до погіршення водонепроникності перегородок.

.3.1 Встановлення дверей, горловин або отворів для проходу не допускається:

.1 у таранній перегородці нижче граничної лінії занурення;

.2 у поперечних водонепроникних перегородках, що відділяють вантажне приміщення від суміжного з ним вантажного приміщення, за винятком випадків, передбачених у параграфі .10.1 та у правилі 14.

.3.2 За винятком випадку, передбаченого в параграфі .3.3, через таранну перегородку нижче граничної лінії занурення може проходити не більше однієї труби, що обслуговує цистерну форпіка, що ця труба оснащена гвинтовим клапаном, керованим з місця, розташованого вище палуби перегородок, а клапанна коробка повинна кріпитися до таранної перегородки всередині форпіка. Однак, встановлення цього клапана на кормовому боці таранної перегородки може бути прийнятним за умови, що доступ до клапана можливий за будь-яких умов експлуатації, а приміщення, у якому він розташований, не є вантажним.

.3.3 Якщо форпік розділений для зберігання двох різних видів рідин, крізь таранну перегородку нижче граничної лінії занурення можна прокласти дві труби, кожна з яких встановлюється згідно з вимогами параграфа .3.1, за умови відсутності практичної альтернативи встановленню такої труби та за умови, що безпечність судна зберігається з урахуванням додаткового поділу форпіка.

.4 У кожній головній поперечній перегородці приміщень, де розташовані головні та допоміжні механізми, у тому числі котли, які забезпечують потреби рушійної системи, можна встановлювати не більше одних дверей, крім дверей до тунелів гребних валів. Якщо встановлені два або більше гребних валів, їхні тунелі повинні бути з’єднані між собою переходом. Якщо встановлені два вали, повинні бути лише одні двері між машинним приміщенням і приміщеннями тунелів, і лише двоє дверей, якщо встановлено більше двох валів. Усі ці двері повинні бути розсувного типу та розміщуватися так, щоб їхні комінгзи мали якнайбільшу висоту. Ручний урухомник для керування цими дверима з місця, розташованого вище палуби перегородок, повинен бути розміщений за межами приміщень, у яких розташовані механізми.

.5.1 НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B І НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D МЕНШЕ НІЖ 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ:

Водонепроникні двері повинні бути розсувного, навісного або аналогічного типу. Заборонено використовувати знімні листи, закріплені лише болтами, а також опускні двері або двері, які зачиняються під дією ваги.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

Водонепроникні двері, за винятком випадків, передбачених у параграфі .10.1 або правилі 14, повинні бути розсувними дверима, які відповідають вимогам параграфа 7, з урухомником від джерела енергії та здатні зачинятися одночасно із центрального поста керування на ходовому містку протягом не більше 60 секунд при прямому положенні судна.

.5.2 НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B І НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D МЕНШЕ НІЖ 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ:

Розсувні двері можуть бути:

- тільки з ручним урухомником, або

- як з урухомником від джерела енергії, так і з ручним урухомником.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

На суднах, де загальна кількість водонепроникних дверей не перевищує двох і ці двері розташовані у машинному приміщенні чи в перегородках, які обмежують таке приміщення, адміністрація держави прапора може дозволити, щоб ці двоє дверей були тільки з ручним урухомником. У випадку встановлення розсувних дверей з ручним урухомником такі двері необхідно зачиняти, перш ніж судно відійде від причалу, вирушаючи у пасажирський рейс, і залишати зачиненими протягом плавання.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.5.3 Урухомники керування будь-якими розсувними дверима, як урухомники від джерела енергії, так і ручні урухомники, повинні бути здатні забезпечувати зачинення дверей у випадку крену судна до 15° на будь-який борт. Крім того, необхідно враховувати сили, які можуть діяти на кожен бік дверей, що може мати місце, коли вода надходить крізь пройму дверей, при цьому в розрахунках приймається гідростатичний напір, еквівалентний тиску стовпа води принаймні на 1 метр вище комінгза по осі симетрії дверей.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.5.4 Пости керування водонепроникними дверима, у тому числі гідравлічна система та електричні кабелі, повинні бути розташовані якомога ближче до перегородки, у якій встановлені двері, щоб мінімізувати ймовірність їх пошкодження в разі будь-якого пошкодження судна. Розташування водонепроникних дверей і постів керування ними повинне бути таким, щоб у разі пошкодження судна в межах однієї п’ятої його ширини (така відстань вимірюється під прямим кутом до діаметральної площини на рівні найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки), це не впливало на роботу водонепроникних дверей, розташованих у непошкодженій частині судна.

.5.5 Усі розсувні водонепроникні двері з урухомником від джерела енергії та ручним урухомником повинні бути обладнані засобами індикації, які дають змогу визначити, чи двері відчинені або зачинені з усіх дистанційних постів керування. Дистанційні пости керування повинні бути розташовані тільки на ходовому містку, як цього вимагає параграф .7.1.5, та на посту керування ручним урухомником, розташованому вище палуби перегородок, відповідно до вимог параграфа .7.1.4.

НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B І НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D МЕНШЕ НІЖ 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ:

.5.6 Водонепроникні двері, які не відповідають параграфам .5.1-.5.5, повинні бути зачинені до початку рейсу та залишатися зачиненими під час плавання; час відчинення таких дверей у порту і час їх зачинення перед відходом з порту має бути записаний у судновому журналі.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D МЕНШЕ 24 МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B:

.6.1 Розсувні двері з ручним урухомником можуть бути з горизонтальним або вертикальним переміщенням. Керування механізмом дверей має бути можливим як з кожного боку самих дверей, так і з доступного місця, розташованого вище палуби перегородок, за допомогою маховика або іншого засобу затвердженого типу, що забезпечує такий самий ступінь безпеки. Час, необхідний для повного зачинення дверей за допомогою ручного урухомника у прямому положенні судна, не повинен перевищувати 90 секунд.

НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.6.2 Розсувні двері з урухомником від джерела енергії можуть бути з горизонтальним або вертикальним переміщенням. Якщо керування дверима з урухомником від джерела енергії здійснюється із центрального поста керування, конфігурація механізму має бути такою, щоб можна було також керувати дверима з обох боків таких дверей. Локальні рукоятки керування дверима, з’єднані з урухомником від джерела енергії, повинні бути передбачені на кожному боці перегородки і влаштовані таким чином, щоб особи, які проходитимуть крізь двері, могли утримувати обидві рукоятки в положенні «відчинено» без випадкового приведення в дію урухомника механізму зачинення. Розсувні двері з урухомником від джерела енергії повинні бути обладнані механізмом з ручним урухомником, що приводиться в дію як з кожного боку самих дверей, так і з доступного місця, розташованого вище палуби перегородок, за допомогою маховика або іншого засобу затвердженого типу, який забезпечує такий самий ступінь безпеки. Необхідно передбачити систему попередження про те, що двері почали зачинятися, за допомогою звукового сигналу, який звучатиме, доки двері не будуть повністю зачинені. Крім того, у приміщеннях із підвищеним рівнем шуму цей звуковий сигнал необхідно супроводжувати миготливим візуальним сигналом біля дверей.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.7.1 Кожні водонепроникні розсувні двері з урухомником від джерела енергії:

.1 повинні бути з вертикальним або горизонтальним переміщенням;

.2 відповідно до параграфа .11, повинні, як правило, обмежуватися максимальною шириною пройми у 1,2 метра. Адміністрація держави прапора може дозволяти встановлення дверей більшого розміру, але лише настільки, наскільки це необхідно для ефективної експлуатації судна за умови, що враховані інші заходи безпеки, зокрема такі:

.2.1 особливу увагу необхідно приділяти міцності дверей і засобів їх закриття, щоб запобігти протіканню;

.2.2 двері повинні бути розташовані поза зоною пошкодження B/5;

.2.3 двері повинні залишатися зачиненими, коли судно перебуває в морі, за винятком обмежених періодів крайньої необхідності, визначених адміністрацією держави прапора;

.3 повинні бути оснащені необхідним обладнанням для їх відчинення та зачинення з використанням електричного, гідравлічного або будь-якого іншого урухомника, прийнятного для адміністрації держави прапора;

.4 повинні мати окремий механізм із ручним урухомником. Необхідно передбачити можливість зачинення і відчинення дверей вручну безпосередньо з кожного боку самих дверей, а також додаткове зачинення дверей з доступного місця вище палуби перегородок за допомогою маховика або іншого засобу, що забезпечує такий самий ступінь безпеки, прийнятний для адміністрації держави прапора. Напрямок обертання або іншого руху має бути чітко вказаний на всіх постах керування. Час, необхідний для повного зачинення дверей за допомогою ручного урухомника у прямому положенні судна, не повинен перевищувати 90 секунд;

.5 повинні бути обладнані засобами керування з обох боків дверей для їх відчинення і зачинення за допомогою урухомника від джерела енергії, а також для зачинення за допомогою урухомника від джерела енергії із центрального поста керування на ходовому містку;

.6 повинні бути обладнані звуковою сигналізацією, відмінною від будь-якої іншої сигналізації в цьому районі, яка звучатиме щоразу, коли двері зачиняються за допомогою урухомника від джерела енергії з дистанційного поста керування, принаймні за 5 секунд, але не більше ніж за 10 секунд до початку руху дверей, і звук не припинятиметься, доки двері повністю не зачиняться. У разі дистанційного керування ручним урухомником достатньо спрацювання звукової сигналізації тільки під час руху дверей. Крім того, у пасажирських приміщеннях і приміщеннях із підвищеним рівнем шуму адміністрація держави прапора додатково до звукової сигналізації може вимагати наявність миготливого візуального сигналу біля дверей; та

.7 повинні мати приблизно однакову тривалість зачинення за допомогою урухомника від джерела енергії. Час зачинення з моменту початку руху дверей до моменту досягнення ними повністю зачиненого положення в будь-якому випадку повинен бути не менше ніж 20 секунд та не більше ніж 40 секунд при прямому положенні судна.

.7.2 Електрична енергія, необхідна для роботи розсувних водонепроникних дверей з урухомником від джерела енергії, повинна надходити від аварійного розподільного щита напряму або через спеціально призначений розподільний щит, розташований вище палуби перегородок; пов’язані кола керування, індикації та сигналізації повинні отримувати енергію від аварійного розподільного щита напряму або через спеціально призначений розподільний щит, розташований вище палуби перегородок, і мати можливість автоматичного живлення від перехідного джерела аварійного живлення у разі виходу з ладу основного або аварійного джерела електроенергії.

.7.3 Розсувні водонепроникні двері з урухомником від джерела енергії повинні мати:

.1 централізовану гідравлічну систему з двома незалежними джерелами енергії, кожне з яких складається з двигуна і насоса, здатних одночасно зачинити усі двері. Крім того, для всієї установки повинні бути передбачені гідравлічні акумулятори достатньої ємності для забезпечення щонайменше триразового спрацьовування всіх дверей, тобто зачинення-відчинення-зачинення, при несприятливому крені в 15°. Цей робочий цикл повинен забезпечуватися акумулятором за відсутності тиску в насосі. Використовувану рідину потрібно обирати відповідно до температури, що її може зазнавати установка під час експлуатації. Конструкція робочої системи з урухомником від джерела енергії повинна мінімізувати можливість одиничної відмови гідравлічної системи, що негативно вплине на роботу більш ніж одних дверей. Гідравлічну систему потрібно забезпечити сигналізацією про низький рівень гідравлічної рідини в резервуарах, які обслуговують систему з урухомником від джерела енергії, а також сигналізацією про низький тиск газу або іншими ефективними засобами контролю втрат енергії, накопиченої в гідравлічних акумуляторах. Ці засоби сигналізації повинні бути звуковими та візуальними, а також повинні бути розташовані на центральному посту керування на ходовому містку; або

.2 незалежну гідравлічну систему для кожних дверей з урухомником від джерела енергії, включно з двигуном і насосом, що забезпечує відчинення та зачинення дверей. Крім того, повинен бути передбачений гідравлічний акумулятор достатньої ємності для забезпечення щонайменше триразового спрацьовування, тобто зачинення-відчинення-зачинення дверей, в умовах несприятливого крену в 15°. Цей робочий цикл повинен забезпечуватися акумулятором за відсутності тиску в насосі. Використовувану рідину потрібно обирати відповідно до температур, що їх може зазнавати установка під час експлуатації. На центральному посту керування на ходовому містку повинна бути передбачена групова сигналізація про низький тиск газу або інші ефективні засоби контролю втрати енергії, накопиченої в гідравлічних акумуляторах. Крім того, на кожному місцевому посту керування повинна бути передбачена індикація втрат накопиченої енергії; або

.3 Незалежну електричну систему і двигун для кожних дверей з урухомником від джерела енергії, що забезпечує відчинення і зачинення дверей. Необхідно, щоб джерело енергії мало можливість автоматичного живлення від перехідного джерела аварійного живлення в разі виходу з ладу основного або аварійного джерела електроенергії та мало достатню потужність для забезпечення щонайменше триразового спрацьовування, тобто зачинення-відчинення-зачинення дверей, в умовах несприятливого крену в 15°.

Для систем, визначених у параграфах .7.3.1, .7.3.2 та .7.3.3, необхідно передбачити таке:

Енергетичні системи для водонепроникних розсувних дверей з урухомником від джерела енергії повинні бути відокремлені від будь-якої іншої енергетичної системи. Одинична відмова в системах з електричним або гідравлічним урухомником, за винятком виконавчого урухомника, не повинна заважати роботі ручного урухомника будь-яких дверей.

.7.4 Рукоятки керування дверима повинні бути передбачені на кожному боці перегородки на мінімальній висоті 1,6 метра і влаштовані таким чином, щоб особи, які проходитимуть крізь двері, могли утримувати обидві рукоятки в положенні «відчинено» без випадкового приведення в дію урухомника механізму зачинення. Напрямок руху рукояток під час відчинення та зачинення дверей повинен збігатися з напрямом руху дверей і має бути чітко позначений. Якщо для початку зачинення дверей потрібна лише одна дія, гідравлічні рукоятки водонепроникних дверей у житлових приміщеннях мають бути розташовані таким чином, щоб вони були недоступні для дітей, наприклад, під панельними кришками на болтах, розташованими принаймні на 170 см вище палуби.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

З обох боків дверей повинна бути табличка з інструкціями щодо роботи системи дверей. З обох боків кожних дверей також мають бути таблички з текстом або зображеннями, які попереджають про небезпеку перебування в проймі дверей після початку їх зачинення. Ці таблички повинні бути виготовлені зі зносостійкого матеріалу і міцно прикріплені. Текст інструкцій або попереджень на таких табличках повинен містити інформацію про час зачинення відповідних дверей.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.7.5 Наскільки це практично можливо, електричне обладнання та його компоненти для водонепроникних дверей повинні бути розташовані вище палуби перегородок і за межами небезпечних зон і приміщень.

.7.6 Кожухи електричних компонентів, розташовані, у силу потреби, нижче палуби перегородок, повинні бути забезпечені достатнім захистом від потрапляння води.

.7.7 Силові кола, кола керування, індикації та сигналізації повинні бути захищені від пошкоджень таким чином, щоб вихід із ладу кола одних дверей не призводив до виходу з ладу кола будь-яких інших дверей. Короткі замикання або інші порушення в роботі кіл сигналізації або індикації дверей не повинні призводити до втрати потужності урухомника цих дверей. Необхідно вжити заходів, щоб затікання води в електричне обладнання, розташоване нижче палуби перегородок, не призводило до відчинення дверей.

.7.8 Одинична відмова в електричному колі системи силового керування або контролю розсувних водонепроникних дверей з урухомником від джерела енергії не повинна призводити до відчинення зачинених дверей. Наявність електроенергії для живлення потрібно постійно відстежувати в точці електричного кола, розташованій якнайближче до кожного з електродвигунів, передбачених параграфом .7.3. Будь-який перебій такого електропостачання повинен викликати спрацювання звукового та візуального сигналів на центральному посту керування на ходовому містку.

.8.1 Пульт центрального поста керування на ходовому містку повинен мати перемикач «привілейованого режиму» з двома режимами керування: режимом «місцевого поста керування», який дає змогу відчиняти і, після використання, зачиняти будь-які двері з місцевого поста керування без використання функції автоматичного зачинення, і режимом «двері зачинені», який автоматично зачиняє будь-які відчинені двері. Режим «двері зачинені» повинен забезпечувати відчинення дверей і автоматичне зачинення дверей з місцевого поста керування після звільнення механізму місцевого поста керування. Перемикач «привілейованого режиму» зазвичай повинен перебувати в режимі «місцевого поста керування». Режим «двері зачинені» необхідно використовувати тільки в аварійних випадках чи з метою випробування.

.8.2 Пульт центрального поста керування на ходовому містку повинен бути обладнаний схемою розташування кожних дверей із візуальними індикаторами, які показують, зачинені чи відчинені кожні двері. Червоне світло позначає, що двері повністю відчинені, а зелене світло позначає, що двері повністю зачинені. Під час дистанційного зачинення дверей блимання червоного світла позначає проміжне положення дверей. Коло індикації не повинне залежати від кола керування для кожних дверей.

.8.3 Відчинення будь-яких дверей з пульта центрального поста керування має бути неможливим.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.9.1 Усі водонепроникні двері під час плавання повинні залишатися зачиненими, за винятком випадків, коли їх можна відчиняти, як вказано в параграфах 9.2 і 9.3, Водонепроникні двері понад 1,2 метри завширшки, дозволені параграфом 11, можуть бути відчинені тільки за обставин, описаних у вказаному параграфі. Будь-які двері, відчинені відповідно до цього параграфа, повинні бути готові до негайного зачинення.

.9.2 Водонепроникні двері можуть бути відчинені під час плавання для забезпечення проходу пасажирів чи екіпажу або коли характер роботи, виконуваної в безпосередній близькості від дверей, вимагає, щоб двері були відчинені. Двері повинні бути негайно зачинені після завершення проходу або роботи, яка потребувала їх відчинення.

.9.3 Окремі водонепроникні двері можуть залишатися відчиненими під час плавання, тільки якщо це вважається абсолютно необхідним, тобто якщо вирішено, що відчинені двері необхідні для безпечної та ефективної експлуатації суднових машин і механізмів або щоб забезпечити пасажирам нормальний безперешкодний доступ до пасажирських приміщень. Таке рішення повинне бути ухвалене адміністрацією держави прапора тільки після ретельного вивчення його впливу на експлуатацію та живучість судна. Водонепроникні двері, які дозволено залишати відчиненими, повинні бути чітко вказані в інформації про остійність судна та повинні бути завжди готові до негайного зачинення.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.10.1 Якщо адміністрація держави прапора переконана, що такі двері необхідні, водонепроникні двері належної конструкції можуть бути встановлені у водонепроникних перегородках, що розділяють міжпалубні вантажні приміщення. Такі двері можуть бути навісними, відкатними або розсувними, але вони не повинні бути дистанційно керованими. Вони повинні бути встановлені якнайвище і, наскільки це практично можливо, якнайдалі від зовнішньої обшивки; проте найближчі до борту вертикальні кромки дверей в жодному разі не повинні бути розташовані від зовнішньої обшивки на відстані, меншій ніж одна п’ята ширини судна, причому цю відстань вимірюють під прямим кутом до діаметральної площини на рівні осадки при найвищій вантажній ватерлінії поділу на відсіки.

.10.2 Такі двері повинні бути зачинені до початку рейсу і залишатися зачиненими протягом плавання; час відчинення таких дверей в порту і час їх зачинення перед відходом з порту необхідно записувати в судновий журнал. Якщо до будь-яких із цих дверей необхідно забезпечити доступ під час рейсу, вони повинні бути оснащені пристроєм, що запобігає несанкціонованому відчиненню. Якщо пропонується встановлення таких дверей, їх кількість і розташування повинні підлягати спеціальному розгляду з боку адміністрації держави прапора.

.11 Знімні листи на перегородках не дозволені, за винятком машинних приміщень. Такі листи повинні завжди перебувати на своєму місці перед виходом судна з порту, і їх заборонено знімати під час плавання, крім випадків термінової необхідності - на розсуд капітана. Адміністрація держави прапора може дозволяти в кожній головній поперечній перегородці не більше одних розсувних водонепроникних дверей з урухомником від джерела енергії, розмір яких перевищує визначений у параграфі .7.1.2, на заміну цим знімним листам за умови, що ці двері будуть зачинені перед виходом судна з порту і залишатимуться зачиненими під час плавання, за винятком випадків термінової необхідності - на розсуд капітана. Ці двері не обов’язково повинні відповідати вимогам параграфа .7.1.4 щодо їх повного зачинення ручним урухомником протягом 90 секунд. Час відчинення та зачинення цих дверей, незалежно від того, чи перебуває судно в морі чи в порту, необхідно записувати в судновий журнал.

14 Судна, що перевозять вантажні транспортні засоби та супровідний персонал (П 16)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Це правило застосовується до пасажирських суден, призначених або адаптованих для перевезення вантажних транспортних засобів та супровідного персоналу.

.2 Якщо загальна кількість пасажирів на такому судні, включно з особами, які супроводжують транспортні засоби, не перевищує N = 12 + A/25, де A = загальна площа (у квадратних метрах) палуб приміщень, доступних для розміщення вантажних транспортних засобів, і де корисна висота в місцях розміщення та біля входу до таких приміщень становить не менше 4 метрів - до таких водонепроникних дверей застосовують положення параграфа .10 правила 13, за винятком того, що ці двері можна встановлювати у водонепроникних перегородках, які розділяють вантажні приміщення, на будь-якому рівні. Крім того, на ходовому містку повинні бути індикатори, що автоматично показують, коли кожні двері зачинені та задраєні.

.3 При застосуванні положень цієї глави до такого судна N - це максимальна кількість пасажирів, на перевезення якої судно може бути сертифіковане відповідно до цього правила.

15 Отвори в обшивці корпусу нижче граничної лінії занурення (П 17)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кількість отворів в обшивці корпусу повинна бути зведена до мінімуму, сумісного з конструкцією та належною експлуатацією судна.

.2.1 Влаштування та ефективність засобів зачинення будь-яких отворів в обшивці корпусу повинні відповідати своєму призначенню та місцю встановлення.

.2.2 Згідно з вимогами чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку, нижня кромка ілюмінаторів не повинна бути розташована нижче лінії, проведеної паралельно до палуби перегородок вздовж борту з найнижчою точкою на відстані у 2,5% ширини судна або 500 мм, залежно від того, яке з цих значень більше, вище найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

.2.3 Усі ілюмінатори, нижні кромки яких перебувають нижче граничної лінії занурення, повинні мати конструкцію, яка унеможливлює їх відчинення будь-ким без дозволу капітана судна.

.2.4 Якщо в міжпалубному просторі нижні кромки будь-яких ілюмінаторів, згаданих у параграфі .2.3, розташовані нижче лінії, проведеної паралельно до палуби перегородок вздовж борту з найнижчою точкою на відстані 1,4 метра плюс 2,5% ширини судна вище рівня, води під час відходу судна з будь-якого порту, усі ілюмінатори в цьому міжпалубному просторі повинні бути герметично зачинені та замкнені до виходу судна з порту та не повинні відчинятися, доки воно не прибуде до наступного порту. Під час застосування цього параграфа може бути зроблена відповідна поправка на прісну воду у застосовних випадках.

.2.5 Ілюмінатори та їхні штормові кришки, до яких немає доступу під час плавання судна, повинні бути зачинені та задраєні до виходу судна з порту.

.3 Кількість шпігатів, санітарно-технічних зливних та інших подібних отворів в обшивці корпусу має бути зведена до мінімуму шляхом використання кожного отвору для якомога більшої кількості санітарно-технічних та інших трубопроводів, або будь-яким іншим прийнятним способом.

.4 Усі приймальні та зливні отвори в обшивці корпусу повинні бути забезпечені надійними та доступними засобами, що виключають випадкове потрапляння води всередину судна.

.4.1 Згідно з вимогами чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку, за винятком, передбаченим в параграфі .5, кожний окремий зливний отвір, виведений через обшивку корпусу з приміщень, розташованих нижче граничної лінії занурення, повинен бути забезпечений одним автоматичним незворотним клапаном, обладнаним пристроєм для примусового закриття з місця, розташованого вище палуби перегородок, або двома автоматичними незворотними клапанами без пристрою для примусового закриття, за умови, що внутрішній клапан розташований вище найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки і завжди доступний для огляду в умовах експлуатації.

У випадку встановлення клапана з пристроєм для примусового закриття пост керування ним вище палуби перегородок повинен бути завжди легко доступний і забезпечений засобами індикації того, чи відкритий цей клапан чи закритий.

.4.2 Вимоги чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку застосовуються до зливних отворів, які проходять через обшивку корпусу з приміщень, розташованих вище граничної лінії занурення.

.5 Основні та допоміжні приймальні та зливні отвори в машинному приміщенні, пов’язані з роботою механізмів, повинні бути оснащені легкодоступними клапанами, розташованими між трубами та обшивкою корпусу або між трубами та кінгстонними ящиками, прикріпленими до обшивки корпусу. Керування клапанами може здійснювати з місця їх встановлення, і вони повинні бути обладнанні індикаторами, що вказують, чи вони закриті чи відкриті.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 Маховики або рукоятки кінгстонних клапанів повинні бути легкодоступними для використання. Усі клапани, використовувані як кінгстонні, повинні зачинятися рухом їхніх маховиків за годинниковою стрілкою.

.2 Зливні крани або клапани в борту судна для випуску води з котлів повинні бути розташовані в легкодоступних місцях, але не під покриттям палуби. Крани або клапани повинні бути спроектовані таким чином, щоб можна було легко побачити, відкриті вони чи закриті. Крани повинні бути забезпечені захисними екранами, спроектованими таким чином, щоб стопор не можна було витягти, коли кран відкритий.

.3 Усі клапани та крани у трубопровідних системах, таких як трюмні та баластні системи, паливні та мастильні системи, системи пожежогасіння та шлюзування, системи водяного охолодження та санітарно-технічні системи тощо, повинні бути чітко марковані відповідно до їхніх функцій.

.4 Інші випускні труби, якщо вони виходять нижче найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки, повинні бути забезпечені рівноцінними засобами закриття з боку судна; якщо вони виходять вище найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки, вони повинні бути обладнані звичайним штормовим клапаном. В обох випадках ці клапани можна не встановлювати, якщо використовувані труби мають таку саму товщину, як і непрямі випускні канали в обшивці з туалетів і умивальників, а випускні отвори в підлозі вбиралень тощо оснащені штормовими кришками або іншим чином захищені від тиску води. Однак не обов’язково, щоб товщина стінок таких труб перевищувала 14 мм.

.5 Якщо встановлений клапан із механізмом прямого закривання, місце, з якого ним можна керувати, повинне бути завжди легкодоступним, а також повинні бути наявні засоби індикації того, чи відкритий цей клапан чи закритий.

.6 Якщо клапани з механізмами прямого закривання розташовані в машинних приміщеннях, достатньо, щоб ними можна було керувати з місця їх розташування, за умови, що це місце є легкодоступним за будь-яких умов.

.6 Уся арматура забортних отворів і клапани, які вимагаються відповідно до цього правила, повинні бути виготовлені зі сталі, бронзи або іншого схваленого в’язкого матеріалу. Використання клапанів, виготовлених зі звичайного чавуну або подібного матеріалу, не допускається. Усі труби, згадані в цьому правилі, повинні бути виготовлені зі сталі або іншого еквівалентного матеріалу, що відповідає вимогам адміністрації держави прапора.

.7 Лацпорти та вантажні порти, розташовані нижче граничної лінії занурення, повинні мати достатню міцність. Вони повинні бути надійно зачинені та герметично задраєні до виходу судна з порту і повинні залишатися зачиненими під час плавання.

.8 Такі порти в жодному разі не повинні бути встановлені так, щоб їхня найнижча точка перебувала нижче найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

16 Водонепроникність пасажирських суден вище граничної лінії занурення (П 20)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Мають бути вжиті всі доцільні та практично можливі заходи для обмеження проникнення та поширення води вище палуби перегородок. Такі заходи можуть включати встановлення напівперегородок або рамних балок. Якщо водонепроникні напівперегородки та рамні балки встановлені на палубі перегородок над основними перегородками поділу на відсіки або безпосередньо поблизу них, то вони повинні мати водонепроникні з’єднання з обшивкою корпусу та палубою перегородок, щоб обмежити поширення води на палубі, коли судно має крен у пошкодженому стані. Якщо водонепроникна напівперегородка не збігається з розташованою нижче перегородкою, ділянка палуби перегородок між ними повинна бути водонепроникною.

.2 Палуба перегородок або палуба над нею повинна бути непроникною для впливу моря. Усі отвори на відкритій палубі повинні мати комінгзи достатньої висоти і міцності та повинні бути забезпечені надійними засобами для швидкого їх зачинення із забезпеченням непроникності для впливу моря. Штормові портики, леєрні огорожі та шпігати повинні бути встановлені там, де це необхідно для забезпечення швидкого стоку води з відкритої палуби за будь-яких по годних умов.

.3 У наявних суднах класу B відкриті кінці повітряних трубок, що закінчуються в надбудові, повинні перебувати принаймні на 1 метр вище ватерлінії, коли судно нахилене під кутом 15° або до максимального кута крену на проміжних стадіях затоплення, як визначено шляхом безпосереднього розрахунку, залежно від того, яке з цих значень більше. Альтернативно, повітряні трубки цистерн, окрім нафтових цистерн, можуть проходити через борт надбудови. Положення цього параграфа не обмежують положення чинної Міжнародної конвенції про вантажну марку.

.4 Ілюмінатори, лацпорти, вантажні порти та інші засоби зачинення отворів в обшивці корпусу вище граничної лінії занурення повинні мати надійну конструкцію та достатню міцність з урахуванням приміщень, у яких їх встановлено, а також їх розташування відносно найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки.

.5 На всіх ілюмінаторах приміщень, розташованих нижче першої палуби над палубою перегородок, повинні бути передбачені міцні внутрішні штормові кришки, які можуть бути легко та надійно зачинені та герметично задраєні.

17 Зачинення вантажних дверей (П 20-1)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Указані нижче двері, розташовані вище граничної лінії занурення, повинні бути зачинені та замкнені перед виходом судна в будь-який рейс і повинні залишатися зачиненими та замкненими, доки судно не відшвартується біля свого наступного причалу:

.1 вантажні двері в обшивці корпусу або в закритих надбудовах;

.2 носові козирки, встановлені в місцях, визначених у параграфі .1.1;

.3 вантажні двері в таранній перегородці;

.4 непроникні для впливу моря апарелі, що утворюють зачинення, альтернативні зачиненням, які визначені в параграфах .1.1-.1.3 включно. Якщо двері неможливо відчинити або зачинити під час перебування судна біля причалу, такі двері можуть бути відчинені або залишені відчиненими під час підходу до причалу або відходу від нього, але лише настільки, наскільки це необхідно, щоб забезпечити їх негайне спрацювання. У будь-якому випадку внутрішні носові двері повинні залишатися зачиненими.

.2 Незважаючи на вимоги параграфів .1.1 та .1.4, адміністрація держави прапора може дозволити відчиняти конкретні двері на розсуд капітана, якщо це необхідно для експлуатації судна або посадки та висадки пасажирів, коли судно перебуває на безпечній якірній стоянці та за умови, що безпеку судна не порушено.

.3 Капітан повинен забезпечити ефективну систему нагляду та звітування про зачинення та відчинення дверей, згаданих у параграфі. 1.

.4 До виходу судна в будь-який рейс капітан повинен забезпечити, щоб відповідно до правила 22, у судновому журналі був зроблений запис про час останнього зачинення дверей, визначених у параграфі .1, і про час будь-якого відчинення конкретних дверей відповідно до параграфа .2.

17-1 Водонепроникність палуби з горизонтальним способом навантаження та розвантаження (палуби перегородок) відносно розташованих нижче приміщень (П 20-2)

НОВІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B, C І D

.1.1 Відповідно до положень параграфів .1.2 та .1.3, найнижча точка всіх проходів до приміщень, розташованих нижче палуби перегородок, повинна бути не менше ніж на 2,5 метри вище палуби перегородок;

.1.2 якщо для доступу до приміщень, розташованих нижче палуби перегородок, встановлено апарелі для колісної техніки, їхні пройми повинні мати можливість зачинення, непроникного для впливу моря, щоб запобігти проникненню води в нижні приміщення, а також звукову та світлову сигналізацію, виведену на ходовий місток;

.1.3 адміністрація держави прапора може дозволити влаштування конкретних проходів до приміщень, розташованих нижче палуби перегородок, якщо вони необхідні для життєво важливих робіт на судні, наприклад, для переміщення механізмів або запасів, за умови що такі проходи є водонепроникними та обладнані звуковою і світловою сигналізацією, виведеною на ходовий місток;

.1.4 проходи, згадані в параграфах .1.2 та .1.3, повинні бути закриті до моменту відходу судна від причалу в будь-який рейс і повинні залишатися закритими, доки судно не відшвартується біля причалу в наступному порту;

.1.5 капітан повинен забезпечити ефективну систему нагляду та звітування про закриття та відкриття таких проходів, згаданих у параграфах .1.2 та .1.3; та

.1.6 до відходу судна від причалу в будь-який рейс капітан повинен забезпечити, щоб відповідно до правила II-1/B/22, у судновому журналі був зроблений запис про час останнього закриття проходів, згаданих у параграфах .1.2 та .1.3;

.1.7 нові пасажирські судна ро-ро класу C менш ніж 40 метрів завдовжки та нові пасажирські судна ро-ро класу D можуть, замість відповідності параграфам .1.1-.1.6, відповідати параграфам .2.1-.2.3, за умови, що висота комінгзів і порогів становить принаймні 600 мм на відкритих вантажних палубах і принаймні 380 мм на закритих вантажних палубах із горизонтальним способом навантаження та розвантаження.

НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

.2.1 Усі проходи з палуби з горизонтальним способом навантаження та розвантаження, які ведуть до приміщень нижче палуби перегородок, повинні бути непроникні для впливу моря, а на ходовому містку повинні бути передбачені засоби індикації того, відкритий прохід чи закритий;

.2.2 усі такі проходи повинні бути закриті перед відходом судна від причалу в будь-який рейс і повинні залишатися закритими, доки судно не відшвартується біля причалу в наступному порту;

.2.3 незважаючи на вимоги параграфа .2.2, адміністрація держави прапора може дозволяти відчиняти деякі проходи під час рейсу, але тільки на час, достатній для забезпечення вільного проходу і, за необхідності, для забезпечення виконання важливих робіт на судні.

17-2 Доступ до палуб із горизонтальним способом навантаження та розвантаження (П 20-3)

УСІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО:

Капітан або призначена ним особа командного складу повинні забезпечувати, щоб жодному пасажиру не було надано доступу на закриту палубу з горизонтальним способом навантаження та розвантаження, коли судно перебуває на ходу, без чітко вираженої згоди капітана або призначеної ним особи командного складу.

17-3 Закриття перегородок на палубі з горизонтальним способом навантаження та розвантаження (П 20-4)

НОВІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ ПАСАЖИРСЬКІ СУДНА РО-РО КЛАСУ B:

.1 Усі поперечні або подовжні перегородки, які враховані як ефективні засоби обмеження поширення морської води на палубі з горизонтальним способом навантаження та розвантаження, повинні бути закриті та закріплені, перш ніж судно відійде від причалу, і повинні залишатися в такому стані, доки судно не відшвартується біля причалу в наступному порту.

.2 Незважаючи на вимоги параграфа .1, адміністрація держави прапора може дозволяти, щоб окремі проходи через такі перегородки залишалися відкритими під час рейсу, але тільки на час, достатній для забезпечення вільного проходу і, за необхідності, для забезпечення виконання важливих робіт на судні.

18 Інформація про остійність суден (П 22)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кожне пасажирське судно після завершення побудови має бути піддане кренуванню з визначенням елементів його остійності. Капітан має бути забезпечений інформацією, затвердженою адміністрацією держави прапора, яка необхідна для того, щоб він міг швидкими і простими способами отримати точні дані про остійність судна в різних умовах експлуатації.

.2 Якщо судно підлягає будь-якій перебудові, що істотно впливає на передану капітану інформацію про остійність, необхідно надати йому виправлену й оновлену інформацію про остійність. За необхідності судно має пройти повторне кренування.

.3 Через проміжки часу, що не перевищують п’ять років, необхідно проводити огляд водотоннажності судна порожнем для встановлення будь-яких змін водотоннажності судна порожнем і положення центру ваги в подовжньому напрямку. Судно повинне підлягати повторному кренуванню, якщо в порівнянні з затвердженою інформацією про остійність було виявлено або очікується наявність відхилень водотоннажності судна порожнем у понад 2% або відхилень положення центра ваги в подовжньому напрямку в понад 1% від довжини судна.

.4 Адміністрація держави прапора може не вимагати кренування конкретного судна за умови, що основні дані про його остійність відомі за результатами кренування іншого судна тієї ж серії, і адміністрації держави прапора було переконливо доведено, що на основі цих вихідних даних можна отримати достовірну інформацію про остійність судна, звільненого від кренування. Покликання зроблене на Циркуляр КБМ MSC/Circ.1158.

.5 Якщо точне кренування недоцільне, водотоннажність судна порожнем і положення центру ваги мають бути визначені шляхом інспекції водотоннажності порожнем і точних обчислень. Покликання зроблене на інформацію, що міститься у правилі 2.7 Кодексу високошвидкісних суден від 2000 року.

19 Схеми з боротьби за живучість судна (П 23)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

У якості настанов особі керівного складу, що відповідає за судно, повинні постійно бути доступні для огляду схеми, які для кожної палуби та трюму чітко показують межі водонепроникних відсіків, розташування отворів у них і засобів їх зачинення із зазначенням розташування органів керування ними, а також пристроїв для вирівнювання будь-якого крену, викликаного затопленням. Крім того, у розпорядженні командного складу судна повинні бути буклети, що містять згадану вище інформацію.

20 Водонепроникність корпусу та надбудов, запобігання пошкодженням і боротьба за живучість (П 23-2)

.1 На ходовому містку повинні бути передбачені індикатори для всіх дверей в обшивці судна, вантажних дверей та інших засобів закриття, які, будучи залишені відчиненими або незадраєними належним чином, можуть призвести до затоплення приміщення спеціальної категорії чи вантажного приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження. Система індикації повинна бути спроектована за безпечним принципом і повинна сповіщати за допомогою візуальних сигналів, що двері неповністю зачинені або котрийсь із засобів кріплення відсутній чи неповністю закріплений, а також за допомогою звукових сигналів, якщо такі двері виявляються відчиненими або засоби закріплення - незакріпленими. Для панелі індикації на ходовому містку повинна бути передбачена функція вибору режиму роботи «порт/по-похідному», яка забезпечує подачу звукового сигналу на ходовий місток, якщо судно виходить з порту з незачиненими носовими дверима, внутрішніми дверима, кормовою апареллю або будь-якими іншими відчиненими дверима в обшивці корпусу судна, або якщо будь-які засоби закриття не перебувають у правильному положенні. Живлення для системи індикації повинне бути незалежним від джерела живлення урухомників для роботи та задраювання дверей. Системи індикації, затверджені адміністрацією держави прапора, які були встановлені на борту наявних суден, не потребують заміни.

.2 Система телевізійного спостереження та система виявлення протікання води повинні бути влаштовані таким чином, щоб забезпечити на ходовому містку і на посту керування головною рушійною установкою індикацію будь-якого протікання через внутрішні і зовнішні носові двері, кормові двері або будь-які інші двері в обшивці корпусу судна, які можуть призвести до затоплення приміщень спеціальних категорій або вантажних приміщень із горизонтальним способом завантаження та розвантаження.

.3 Приміщення спеціальних категорій і вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження необхідно постійно патрулювати або контролювати за допомогою ефективних засобів, таких як телевізійне спостереження, щоб будь-яке зрушення колісної техніки в несприятливу погоду та несанкціонований доступ пасажирів до цих приміщень могли бути виявлені, коли судно перебуває на ходу.

.4 На судні повинні бути наявні та вивішені у відповідному місці задокументовані операційні процедури зачинення та задраювання всіх дверей в обшивці корпусу судна, вантажних дверей та інших засобів закриття, незачинення або неналежне задраювання яких може призвести до затоплення будь-якого приміщення спеціальної категорії чи вантажного приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження.

21 Маркування, періодичне приведення в дію та інспектування водонепроникних дверей тощо (П 24)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Щотижня повинні проводитися навчання з приведення в дію водонепроникних дверей, ілюмінаторів, клапанів і механізмів закриття шпігатів.

.2 Усі водонепроникні двері в головних поперечних перегородках, якими користуються в морі, повинні щотижня перевірятися в роботі.

.3 Водонепроникні двері та всі пов’язані з ними механізми та індикатори, усі клапани, закриття яких потрібне для забезпечення водонепроникності відсіку, а також усі клапани, які забезпечують переток води для випрямлення судна, потрібно періодично перевіряти під час перебування судна в морі, не рідше одного разу на тиждень.

.4 Такі клапани, двері та механізми повинні бути належним чином марковані, щоб вони могли бути правильно використані для забезпечення максимальної безпеки.

22 Записи в судновому журналі (П 25)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Навісні двері, знімні листи, ілюмінатори, лацпорти, вантажні порти та інші отвори, які згідно з цими правилами необхідно тримати зачиненими під час плавання, повинні бути зачинені до виходу судна з порту. Час їх зачинення та відчинення (якщо це дозволяється цими правилами) має бути записаний у судновому журналі.

.2 У судновий журнал повинні бути внесені записи про всі навчання та перевірки, що їх вимагає правило 21, з докладним зазначенням усіх недоліків, які можуть бути при цьому виявлені.

23 Підйомні платформи для перевезення автомобілів і апарелі

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

На суднах, обладнаних підвісними палубами для перевезення пасажирських транспортних засобів, усі роботи з побудови, монтажу та експлуатації необхідно здійснювати згідно із заходами, встановленими адміністрацією держави прапора. Стосовно побудови необхідно застосовувати відповідні правила визнаної організації.

24 Леєрні огорожі

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

1. На зовнішніх палубах, до яких дозволений доступ пасажирів і на яких не передбачені фальшборти достатньої висоти, повинні бути встановлені леєрні огорожі заввишки мінімум 1100 мм над палубою такого проектування та конструкції, що не дадуть змоги будь-якому пасажиру залізти на леєрну огорожу та випадково впасти з палуби.

2. Трапи та майданчики трапів на таких зовнішніх палубах повинні бути забезпечені леєрними огорожами аналогічної конструкції.

ЧАСТИНА C

МЕХАНІЧНЕ УСТАТКОВАННЯ

1 Загальні положення (П 26)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Механізми, котли та інші посудини під тиском, пов’язані з ними системи трубопроводів і арматура повинні бути встановлені та захищені так, щоб звести до мінімуму будь-яку небезпеку для осіб на борту, з належним врахуванням рухомих деталей, гарячих поверхонь та інших джерел небезпеки.

.2 Повинні бути передбачені засоби, що забезпечують підтримку або відновлення нормальної роботи головних механізмів навіть у разі виходу з ладу одного з важливих допоміжних механізмів.

.3 Повинні бути передбачені засоби, що забезпечують пуск механізмів у неробочому стані судна без допомоги ззовні.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B І C:

.4 Головні та всі допоміжні механізми, необхідні для забезпечення руху і безпеки судна, повинні мати таку конструкцію, щоб після їх встановлення вони працювали як при положенні судна на рівному кілі, так і в умовах крену на будь-який кут до 15° (включно) на той чи інший борт за статичних умов та до 22,5° (включно) на той чи інший борт за динамічних умов (бортова хитавиця) та за умов одночасного динамічного диферента (кільова хитавиця) у 7,5° на ніс або на корму.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.5 Повинні бути передбачені засоби для зупинення головних механізмів і гребного гвинта у разі виникнення аварійних ситуацій з відповідних місць за межами машинного приміщення/центрального поста керування двигунами, напр. з відкритої палуби або ходової рубки.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.6 Розташування та конфігурація вентиляційних трубок витратних і відстійних паливних танків і танків для мастил повинні бути такими, щоб у разі пошкодження вентиляційної трубки це прямо не призводило до ризику потрапляння в танки дощової або морської води з палуби. На кожному судні повинні бути два витратні паливні танки для кожного виду палива, використовуваного для головного двигуна і найважливіших систем, або еквівалентні засоби та пристрої, що забезпечують принаймні 8 годин роботи головного двигуна на суднах класу B і принаймні 4 години на суднах класу C і D за максимального безперервного навантаження рушійної установки та нормального навантаження електрогенератора в морі.

2 Двигуни внутрішнього згоряння (П 27)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Двигуни внутрішнього згоряння з діаметром циліндра 200 мм і більше або з об’ємом картера 0,6 м-3 і більше повинні бути обладнані запобіжними клапанами відповідного типу для запобігання вибуху в картері, що мають достатню площу перетину випускного отвору. Запобіжні клапани повинні бути розташовані таким чином або оснащені такими засобами, щоб забезпечувати викид у напрямку, який би зводив до мінімуму можливість травмування персоналу.

3 Осушувальні засоби (П 21)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.1 Повинна бути передбачена ефективна осушувальна система, що за будь-яких практично можливих умов здатна забезпечувати відкачування води з будь-якого водонепроникного відсіку та його осушення, за винятком приміщень, призначених для постійного зберігання прісної води, водного баласту, рідкого палива або рідкого вантажу, для яких передбачені інші ефективні засоби відкачування. Повинні бути передбачені ефективні засоби для осушення трюмів з ізоляцією.

.1.2 Санітарні, баластні насоси та насоси загальносуднового призначення можна вважати незалежними осушувальними насосами з урухомником від джерела енергії, якщо вони мають необхідні з’єднання з осушувальною системою.

.1.3 Усі осушувальні трубопроводи, що проходять у паливних танках або під ними, а також у котельних або машинних приміщеннях, у тому числі у приміщеннях, у яких розташовані паливі відстійні цистерни або паливні насоси, повинні бути виготовлені зі сталі або іншого придатного матеріалу.

.1.4 Конфігурація осушувальної і баластної систем повинна виключати можливість потрапляння забортної води та води з баластних цистерн у вантажні та машинні приміщення або з одного відсіку в інший. Повинні бути передбачені заходи, що виключають випадкове заповнення забортною водою диптанків, під’єднаних до осушувальної та баластної систем, під час перебування в них вантажу або відкачування водного баласту, що міститься в них, через осушувальний трубопровід.

.1.5 Усі розподільні коробки і керовані вручну клапани осушувальної системи повинні бути розташовані в місцях, доступних за звичайних умов.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1.6 Повинні бути передбачені заходи для осушення закритих вантажних приміщень, розташованих на палубі перегородок.

.1.6.1 Якщо висота надводного борту до палуби перегородок така, що кромка палуби занурюється у воду за умов крену судна на понад 5°, осушення має відбуватися за допомогою достатньої кількості шпігатів відповідного розміру, що дають змогу зливати воду безпосередньо за борт і розташовані згідно з вимогами правила 15.

.1.6.2 Якщо висота надводного борту така, що кромка палуби перегородок занурюється у воду за умов крену судна на 5° або менше, злив води із закритих вантажних приміщень на палубі перегородок має відбуватися у придатне приміщення або приміщення достатньої місткості, обладнане сигналізацією про високий рівень води та забезпечені відповідними пристроями для зливу води за борт. Крім того, необхідно забезпечити, щоб:

.1 кількість, розміри і розташування шпігатів були такими, щоб запобігати накопиченню надмірної кількості води, що вільно перетікає;

.2 засоби осушення, яких вимагає це правило, враховували вимоги щодо будь-якої стаціонарної системи пожежогасіння шляхом водорозпилення;

.3 вода, забруднена бензином або іншими небезпечними речовинами, не потрапляла у машинні приміщення або інші приміщення, у яких можуть бути джерела займання; та

.4 якщо закрите вантажне приміщення захищене системою вуглекислотного пожежогасіння, палубні шпігати були обладнані засобами, що запобігають витоку інертного газу.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D:

.1.6.3 Засоби осушення палуб з горизонтальним способом навантаження та розвантаження й автомобільних палуб повинні мати достатній запас потужності, щоб шпігати, осушувальні порти тощо як на правому, так і на лівому бортах могли впоратися з водою з насосів дренчерної системи та пожежних насосів, з урахуванням крену та диферента судна.

.1.6.4 Кімнати відпочинку пасажирів і екіпажу, облаштовані спринклерними системами та пожежними кранами, повинні мати достатню кількість шпігатів для стоку води внаслідок пожежогасіння спринклерними голівками та двома пожежними рукавами. Шпігати повинні мати якнайефективніше розташування, напр., у кожному кутку.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.2.1 Осушувальна система, що її вимагає параграф .1.1, повинна бути здатна функціонувати у всіх практично можливих аварійних ситуаціях, як при прямому положенні судна, так і в умовах крену. З цією метою приймальні патрубки встановлюють, як правило, по бортах, за винятком вузьких кінцевих відсіків судна, де може бути достатньо одного приймального патрубка. У відсіках незвичайної форми можуть знадобитися додаткові приймальні патрубки. Повинні бути передбачені засоби, що забезпечують вільне надходження води до приймальних трубопроводів відсіку.

.2.2 Осушувальні насоси з урухомниками від джерела енергії повинні бути встановлені, наскільки це практично можливо, в окремих водонепроникних відсіках і влаштовані або розташовані так, щоб ці відсіки не були затоплені внаслідок того самого пошкодження. Якщо головні механізми, допоміжні механізми та котли розташовані у двох або більше водонепроникних відсіках, то насоси, які можуть бути використані для осушення, повинні бути, наскільки це можливо, розподілені між цими відсіками.

.2.3 За винятком додаткових насосів, які можуть бути передбачені тільки для кінцевих відсіків, розташування кожного необхідного осушувального насоса повинне забезпечувати видалення води з будь-якого приміщення, осушення якого вимагається відповідно до параграфа .1.1.

.2.4 Кожен осушувальний насос з урухомником від джерела енергії повинен забезпечувати відкачування води через передбачену осушувальну магістраль зі швидкістю не менше 2 м/с. Незалежні осушувальні насоси з урухомниками від джерела енергії, розташовані в машинних приміщеннях, повинні мати прямі приймальні патрубки в цих приміщеннях, але в будь-якому одному такому приміщенні має бути встановлено не більше двох приймальних патрубків. Якщо передбачено два або більше таких приймальних патрубків, то щонайменше по одному з них необхідно встановлювати на кожному борту судна. Прямі приймальні патрубки повинні бути розміщені відповідним чином, і ті патрубки, які встановлені в машинному приміщенні, повинні мати діаметр не менше діаметра, необхідного для осушувальної магістралі.

.2.5 На додачу до прямого приймального патрубка або патрубків, передбачених параграфом .2.4, має бути прямий аварійний патрубок, оснащений незворотним клапаном, який виведений від найбільшого з наявних незалежних насосів на рівень, що дозволяє осушувати машинне приміщення; такий патрубок повинен мати такий самий діаметр, як і приймальний патрубок використовуваних насосів.

.2.6 Повідні штоки кінгстонів і клапанів прямих приймальних патрубків повинні бути виведені достатньо високо над настилом машинного приміщення.

.2.7 Усі приймальні осушувальні трубопроводи по всій довжині до з’єднань з насосами повинні бути відокремлені від інших трубопроводів.

.2.8 Діаметр d головної та допоміжної осушувальних магістралей повинен розраховуватися за наведеними нижче формулами. Однак фактичний внутрішній діаметр осушувальної магістралі може бути округлений до найближчого стандартного розміру, прийнятного для адміністрації держави прапора:

допоміжні осушувальні магістралі між колекторами та приймальними патрубками:

де:

d - внутрішній діаметр осушувальної магістралі (у міліметрах);

L і B - довжина та ширина судна (у метрах);

L1 - довжина відсіку; та

D - теоретична висота борту судна до палуби перегородок (у метрах) за умови, що на судні, на палубі перегородок якого є закрите вантажне приміщення, осушуване зсередини відповідно до параграфа .1.6.2, що простягається на всю довжину судна, D має вимірюватися до наступної палуби, розташованої над палубою перегородок. Якщо закриті вантажні приміщення простягаються не на всю довжину судна, D приймають за теоретичну висоту борту судна до палуби перегородок плюс 1h/L, де 1 і h - відповідно, загальна довжина і висота закритих вантажних приміщень.

.2.9 Повинні бути передбачені заходи для запобігання затопленню відсіку, який обслуговується будь-яким приймальним патрубком осушувальної системи, у разі розриву або іншого пошкодження трубопроводу в будь-якому іншому відсіку внаслідок зіткнення або посадки на мілину. З цією метою на ділянках трубопроводу, що пролягають на відстані до борту, що менша за одну п’яту ширини судна (відстань, виміряна під прямим кутом до діаметральної площини на рівні найвищої вантажної ватерлінії поділу на відсіки), а також на ділянках, розташованих у коробчастому кілі, повинні бути встановлені незворотні клапани в кожному відсіку, в якому є відкриті кінці трубопроводів.

.2.10 Розподільні коробки, крани та клапани осушувальної системи повинні бути влаштовані так, щоб у разі затоплення один з осушувальних насосів міг відкачати воду з будь-якого відсіку; крім того, пошкодження насоса або трубопроводу, який зв’язує його з осушувальною магістраллю, якщо вони розташовані на відстані до борту, що менша за одну п’яту ширини судна, не повинне призводити до виходу з ладу осушувальної системи. Якщо наявна тільки одна система трубопроводів, спільна для всіх насосів, повинна бути передбачена можливість керування необхідними клапанами, що контролюють приймальні патрубки, з місця, розташованого вище палуби перегородок. Якщо додатково до головної осушувальної системи передбачена аварійна осушувальна система, вона повинна бути незалежна від головної системи та влаштована таким чином, щоб в умовах затоплення насос міг відкачати воду з будь-якого відсіку, як вказано в параграфі .2.1; у цьому випадку тільки клапани, які обслуговують аварійну систему, повинні бути керованими з місця, розташованого вище палуби перегородок.

.2.11 Усі крани та клапани, згадані в параграфі .2.10, якими можна керувати з місць, розташованих вище палуби перегородок, повинні мати чітке марковання органів керування в місцях їх розташування, а також бути забезпечені засобами індикації того, відкриті вони чи закриті.

4 Кількість і тип осушувальних насосів (П 21)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Насос з урухомником від головного двигуна може бути замінений на один незалежний насос з урухомником від джерела енергії.

Для осушення дуже малих відсіків можна використовувати портативні ручні насоси.

5 Засоби забезпечення заднього ходу (П 28)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Судна повинні мати достатню потужність заднього ходу для забезпечення належного керування судном за всіх нормальних умов.

.2 Повинна бути продемонстрована та зареєстрована здатність механізмів змінювати напрямок упору гребного гвинта за достатньо малий час і таким чином зупиняти судно, що йде переднім ходом з максимальною експлуатаційною швидкістю, у межах прийнятної відстані.

.3 На судні повинні бути відомості про час і відстані гальмування та зміни курсу судна, зареєстровані в ході випробувань, разом із результатами випробувань здатності судна з кількома гребними гвинтами йти та маневрувати, коли один або кілька гребних гвинтів не працюють, для використання капітаном або призначеним персоналом.

6 Стерновий урухомник (П 29)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кожне судно повинне бути обладнане ефективними головним і допоміжним стерновими урухомниками. Головний і допоміжний стернові урухомники повинні бути влаштовані так, щоб несправність одного з них не призводила до виходу з ладу іншого.

.2 Головний стерновий урухомник і балер стерна, якщо він встановлений, повинні:

.2.1 мати належну міцність і здатність керувати рухом судна за максимальної експлуатаційної швидкості переднього ходу та бути спроектовані так, щоб не зазнати пошкоджень на максимальній швидкості заднього ходу;

.2.2 забезпечувати перекладку стерна з 35° одного борту на 35° іншого борту за максимальної експлуатаційної осадки та швидкості переднього ходу судна і за тих самих умов з 35° одного борту на 30° іншого борту не більше ніж за 28 секунд. Якщо неможливо довести на практиці відповідність цій вимозі під час ходових випробувань судна в умовах найбільшої експлуатаційної осадки та руху переднім ходом зі швидкістю, що відповідає максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна і максимальному розрахунковому кроку, то судна, незалежно від дати побудови, можуть довести відповідність цій вимозі за допомогою одного з таких методів:

.1 під час ходових випробувань судно не має диферента, а перо стерна занурене повністю на передньому ходу зі швидкістю, що відповідає максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна і максимальному розрахунковому кроку; або

.2 якщо під час ходових випробувань неможливо досягти повного занурення стерна, шляхом розрахунку відповідної швидкості переднього ходу на основі площі зануреної частини пера стерна для запропонованого в ходових випробуваннях стану завантаження. Розрахована таким чином швидкість переднього ходу повинна забезпечити результат у вигляді зусилля та крутного моменту, прикладених до головного стернового урухомника, значення яких щонайменше такі, ніби судно проходило випробування в умовах найбільшої експлуатаційної осадки та руху переднім ходом зі швидкістю, що відповідає максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна та максимальному розрахунковому кроку; або

.3 зусилля і крутний момент стерна у стані завантаження, що мав місце під час ходових випробувань, були достовірно спрогнозовані та екстрапольовані на стан судна в повному вантажі. Швидкість судна повинна відповідати максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна та максимальному розрахунковому кроку гребного гвинта;

.2.3 працювати від джерела енергії, якщо це необхідно для відповідності вимогам параграфа .2.2.2, а також у будь-якому випадку, коли для виконання вимог параграфа .2.2.1 необхідний балер стерна з діаметром понад 120 мм в ділянці румпеля, без урахування посилення для плавання у кризі.

.3 Допоміжний стерновий урухомник, якщо він встановлений, повинен:

.1 мати належну міцність і здатність керувати рухом судна на швидкості, що забезпечує його керованість, а також швидко приводитися в дію в екстрених випадках;

.2 забезпечувати перекладку стерна з 15° одного борту на 15° іншого борту не довше ніж за 60 секунд за максимальної експлуатаційної осадки та швидкості, що дорівнює половині максимальної експлуатаційної швидкості переднього ходу судна або 7 вузлам, залежно від того, яке з цих значень більше. Якщо неможливо довести на практиці відповідність цій вимозі під час ходових випробувань судна в умовах найбільшої експлуатаційної осадки та руху переднім ходом зі швидкістю, що становить половину швидкості, яка відповідає максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна і максимальному розрахунковому кроку, або 7 вузлів, залежно від того яке з цих значень більше, судна, незалежно від дати побудови, можуть довести відповідність цій вимозі за допомогою одного з таких методів:

.1 під час ходових випробувань судно не має диферента, а перо стерна занурене повністю на передньому ходу з удвічі меншою швидкістю, ніж та, що відповідає максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна і максимальному розрахунковому кроку або 7 вузлам, залежно від того, яке з цих значень більше; або

.2 якщо під час ходових випробувань неможливо досягти повного занурення стерна, шляхом розрахунку відповідної швидкості переднього ходу на основі площі зануреної частини пера стерна для запропонованого в ходових випробуваннях стану завантаження. Розрахована таким чином швидкість переднього ходу повинна забезпечити результат у вигляді зусилля та крутного моменту, прикладених до допоміжного стернового урухомника, значення яких щонайменше такі, ніби судно проходило випробування в умовах найбільшої експлуатаційної осадки та руху переднім ходом з удвічі меншою швидкістю, ніж та, що відповідає максимальній частоті безперервного обертання головного двигуна та максимальному розрахунковому кроку або 7 вузлам, залежно від того, яке з цих значень більше; або

.3 зусилля і крутний момент стерна у стані завантаження, що мав місце під час ходових випробувань, були достовірно спрогнозовані та екстрапольовані на стан судна в повному вантажі.

.3 працювати від джерела енергії, якщо це необхідно для відповідності вимогам параграфа .3.2, а також у будь-якому випадку, коли необхідний балер стерна з діаметром понад 230 мм в ділянці румпеля, без урахування посилення для плавання у кризі.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.4 Силові агрегати стернового урухомника повинні:

.1 запускатися автоматично в разі відновлення постачання енергії після його втрати; та

.2 приводитися в дію з поста на ходовому містку. У разі втрати живлення будь-яким з силових агрегатів стернового урухомника на ходовий місток мають бути подані звуковий і світловий сигнали.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.5 Якщо головний стерновий урухомник складається з двох або більше однакових силових агрегатів, допоміжний стерновий урухомник не потрібен за умови, що:

.1 головний стерновий урухомник здатний забезпечувати перекладку керма відповідно до вимог параграфа .2.2.2, коли будь-який один із силових агрегатів не працює;

.2 головний стерновий урухомник влаштований так, що після одиничного пошкодження в його трубопровідній системі або в одному із силових агрегатів це пошкодження може бути ізольоване з метою збереження або швидкого відновлення керованості судна.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.6 Керування стерновим урухомником має бути забезпечене:

.1 для головного стернового урухомника - як із ходового містка, так і в румпельного відділення;

.2 якщо головний стерновий урухомник влаштований відповідно до параграфа .4 - двома незалежними системами керування, кожна з яких приводиться в дію із ходового містка. Це не потребує дублювання штурвала або рукоятки керування. У випадку, коли система керування складається з гідравлічного телемотора, встановлення другої незалежної системи не потрібне;

.3 для допоміжного стернового урухомника - з румпельного відділення, а якщо він працює від джерела енергії, також із ходового містка, але ця система керування має бути незалежною від системи керування головним стерновим урухомником.

.7 Будь-яка система керування головним або допоміжним стерновим урухомником із ходового містка повинна відповідати таким вимогам:

.1 якщо система електрична, вона повинна отримувати живлення від власного окремого кола, приєднаного до силового кола стернового урухомника в румпельному відділенні або безпосередньо до шин розподільного щита, який подає струм на таке силове коло в точці, суміжній з точкою приєднання силового кола стернового урухомника;

.2 у румпельному відділенні повинні бути передбачені засоби від’єднання будь-якої системи керування з ходового містка від стернового урухомника, який вона обслуговує;

.3 система повинна бути здатна до приведення в дію з ходового містка;

.4 у разі знеструмлення системи керування, на ходовий місток мають бути подані звуковий і світловий сигнали; та

.5 кола живлення системи керування стерновим урухомником повинні мати захист тільки від короткого замикання.

.8 Силові кола та системи керування стерновими урухомниками разом із супутніми елементами, кабелями та трубопроводами, що вимагаються відповідно до цього правила і правила 7, повинні бути відокремлені, наскільки це практично можливо, по всій довжині.

.9 Повинні бути передбачені засоби зв’язку між ходовим містком і румпельним відділенням або альтернативним розташуванням стернового урухомника.

.10 Кутове положення пера стерна повинне:

.1 якщо головний стерновий урухомник працює від джерела енергії, бути показаним на ходовому містку. Індикатор дії пера стерна повинен працювати незалежно від системи керування стерновим урухомником;

.2 бути розпізнаваним у румпельному відділенні.

.11 Для гідравлічного стернового урухомника, який працює від джерела енергії, повинне бути передбачене таке:

.1 засоби для підтримки чистоти робочої рідини, що враховують тип і конструкцію гідравлічної системи;

.2 сигналізація про низький рівень робочої рідини для кожного резервуара, що якомога раніше сповіщає про витік робочої рідини. Звукові і світлові сигнали мають бути подані на ходовий місток і в машинне приміщення, де їх легко помітити; та

.3 стаціонарна цистерна достатнього об’єму для перезаправки щонайменше однієї силової системи, включно з резервуаром, якщо потрібно, щоб головний стерновий урухомник працював від джерела енергії. Ця цистерна повинна бути постійно під’єднана до гідравлічних систем через трубопровід таким чином, щоб їх можна було легко перезаправити з місця, розташованого в румпельному відділенні, і повинна бути обладнана вказівником рівня робочої рідини.

.12 Румпельні відділення повинні:

.1 бути легкодоступними та, наскільки це практично можливо, відокремленими від машинних приміщень; та

.2 мати відповідні засоби, що забезпечують робочий доступ до механізмів стернового урухомника та органів керування ним. Ці засоби повинні включати поручні та ґратчасті або інші не ковзкі настили для забезпечення належних умов роботи в разі витоку робочої рідини.

7 Додаткові вимоги до електричних і електрогідравлічних стернових урухомників (П 30)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 На навігаційному містку і на належних постах керування головними механізмами повинні бути встановлені засоби індикації роботи двигунів електричних і електрогідравлічних стернових урухомників.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.2 Кожний електричний або електрогідравлічний стерновий урухомник, що включає в себе один або більше силових агрегатів, повинні обслуговувати щонайменше два окремі кола, які отримують живлення безпосередньо від основного розподільного щита; проте одне із цих кіл може отримувати живлення через аварійний розподільний щит. Допоміжний електричний або електрогідравлічний стерновий урухомник, пов’язаний з головним електричним або електрогідравлічним стерновим урухомником, може бути під’єднаний до одного з кіл, що живить головний стерновий урухомник. Кола, які живлять електричний або електрогідравлічний стерновий урухомник, повинні бути розраховані на навантаження, достатнє для живлення всіх двигунів, які можуть бути одночасно під’єднані до них і одночасна робота яких може знадобитися.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.3 Для кіл і двигунів електричних і електрогідравлічних урухомників мають бути передбачені захист від короткого замикання і сигналізація про перевантаження. Захист від надструму, включно з пусковим струмом, якщо він передбачений, повинен бути розрахований не менш ніж на двократний струм повного навантаження двигуна або кола, захищених таким чином, і повинен бути влаштований так, щоб забезпечувати проходження відповідних пускових струмів.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

Сигналізація, яка вимагається в цьому параграфі, повинна бути як звуковою, так і світловою, і перебувати на видному місці у приміщенні головних механізмів або на центральному посту керування, з якого зазвичай керують головними механізмами, а також повинна відповідати вимогам правила 6 частини E цієї глави.

.4 Якщо допоміжний стерновий урухомник, що вимагається відповідно до правила II-1/6.3.3, повинен працювати від джерела енергії, працює не від електричного джерела енергії або працює від електродвигуна, переважно призначеного для інших потреб, живлення головного стернового урухомника може відбуватися по одному колу від головного розподільного щита. Якщо такий електродвигун, переважно призначений для інших потреб, використовують для живлення такого допоміжного стернового урухомника, адміністрація держави прапора може не вимагати виконання вимог параграфа .3, якщо вона переконана у відповідності захисного пристрою вимогам правил 6.4.1 і .4.2, застосовних до допоміжних стернових урухомників.

8 Системи вентиляції в машинних приміщеннях (П 35)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Машинні приміщення категорії A повинні бути належним чином вентильовані, щоб під час роботи механізмів або котлів у таких приміщеннях на повну потужність за будь-яких погодних умов, у тому числі у штормову погоду, зберігався належний доступ повітря у ці приміщення для безпеки і нормальних умов роботи персоналу, а також для забезпечення роботи механізмів.

9 Зв’язок між ходовим містком і машинним приміщенням (П 37)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B

Повинні бути передбачені щонайменше два незалежних засоби зв’язку для передачі команд з ходового містка до місця у машинному приміщенні або на центральному посту керування, звідки зазвичай здійснюється керування швидкістю і напрямком руху гвинтів: одним з таких засобів повинен бути машинний телеграф, що забезпечує візуальну індикацію команд і відповідей як у машинному приміщенні, так і на ходовому містку. Повинні бути передбачені відповідні засоби зв’язку з будь-якими іншими постами, з яких може здійснюватися керування швидкістю і напрямком руху гвинтів.

10 Сигналізація виклику механіків (П 38)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B

Повинна бути передбачена сигналізація виклику механіків, яка приводиться в дію, залежно від потреби, із центрального поста керування двигунами або з місцевого поста керування, і її має бути добре чутно у житлових приміщеннях для механіків та/або на ходовому містку, залежно від випадку.

11 Розташування аварійних установок (П 39)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Аварійні джерела електроенергії, пожежні насоси, осушувальні насоси, за винятком тих, що спеціально призначені для обслуговування приміщень, розташованих у ніс від таранної перегородки, стаціонарна система пожежогасіння, яка вимагається відповідно до глави II-2, та інші аварійні установки, необхідні для забезпечення безпеки судна, за винятком брашпилів, не повинні бути встановлені в ніс від таранної перегородки.

12 Органи керування механізмами (П 31)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 Головні та допоміжні механізми, необхідні для руху та безпеки судна, повинні бути обладнані ефективними засобами, що забезпечують їх роботу та керування ними.

.2 Якщо передбачене дистанційне керування головними механізмами з ходового містка і несення вахти в машинних приміщеннях, повинні застосовуватися такі положення:

.1 за будь-яких умов плавання, у тому числі маневрування, з ходового містка повинні повністю регулюватися швидкість, напрям упору, та, у застосовних випадках, крок гребного гвинта;

.2 дистанційне керування кожним незалежним гребним гвинтом необхідно здійснювати за допомогою органа керування, спроектованого та виготовленого таким чином, щоб його робота не вимагала особливої уваги до даних, які стосуються функціонування механізму. Якщо передбачена одночасна робота кількох гребних гвинтів, ними можна керувати за допомогою одного органа керування.

.3 головні механізми повинні бути забезпечені розміщеним на ходовому містку пристроєм для їх аварійної зупинки, незалежним від системи керування з ходового містка;

.4 команди керування головними механізмами, що передаються з ходового містка, повинні відображатися, залежно від випадку, на центральному посту керування головними механізмами або на місцевому посту керування;

.5 одночасне дистанційне керування головними механізмами повинне бути можливим тільки з одного поста; на таких постах дозволено застосування взаємопов’язаних пристроїв керування. На кожному посту повинна бути передбачена індикація, що показує, з якого поста відбувається керування головними механізмами. Перемикання керування між ходовим містком і машинними приміщеннями повинне бути можливим тільки в приміщенні головних механізмів або з центрального поста керування головними механізмами. Ця система повинна включати засоби, що запобігають значній зміні упору гребних гвинтів під час перемикання керування з одного поста на інший;

.6 повинна бути передбачена можливість місцевого керування головними механізмами навіть у разі виходу з ладу будь-якої частини системи дистанційного керування.

.7 конструкція системи дистанційного керування повинна передбачати спрацьовування сигналізації в разі її виходу з ладу. До переходу на місцеве керування повинні зберігатися задані швидкість обертання та напрям упору гребного гвинта;

.8 на ходовому містку повинні бути встановлені індикатори:

.1 швидкості та напрямку обертання гребних гвинтів, якщо встановлені гвинти фіксованого кроку; та

.2 швидкості та положення лопатей гребних гвинтів, якщо встановлені гвинти регульованого кроку;

.9 на ходовому містку та в машинному приміщенні повинна бути передбачена сигналізація, яка вказує на низький тиск пускового повітря, налаштована на тиск, при якому ще зберігається можливість пуску головного двигуна. Якщо дистанційна система керування головними механізмами передбачає автоматичний пуск, кількість послідовних автоматичних спроб у випадку невдалого пуску має бути обмежена, щоб забезпечити достатній тиск пускового повітря для місцевого пуску.

.3 Якщо головні механізми та пов’язані з ними механізми, у тому числі основні джерела електроенергії, мають різний рівень автоматичного та дистанційного керування і перебувають під постійним наглядом вахти, здійснюваним із центрального поста керування, пристрої та засоби керування повинні бути спроектовані, влаштовані та встановлені таким чином, щоб робота механізмів була такою самою безпечною та надійною, ніби вони перебувають під безпосереднім наглядом; з цією метою застосовуються відповідні правила II-1/E/1-II-1/E/5, залежно від випадку. Особлива увага повинна приділятися захисту таких приміщень від пожежі та затоплення.

.4 У загальному, системи автоматичного пуску, експлуатації та керування повинні включати засоби для ручного відключення органів автоматичного керування. Вихід з ладу будь-якої частини таких систем не повинен перешкоджати використанню ручного відключення.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.5 Головні та допоміжні машини, необхідні для забезпечення руху, керування та безпеки судна, повинні бути обладнані ефективними засобами, які забезпечують їх роботу та керування ними. Усі системи керування, необхідні для забезпечення руху, керування та безпеки судна, повинні бути незалежні або влаштовані так, щоб відмова однієї системи не погіршувала роботу іншої системи.

.6 Якщо передбачене дистанційне керування головним двигуном із ходового містка, повинні застосовуватися такі положення:

.1 за будь-яких умов плавання, у тому числі маневрування, з ходового містка повинні повністю регулюватися швидкість, напрям упору, та, у застосовних випадках, крок гребного гвинта;

.2 керування повинне здійснюватися за допомогою єдиного органа керування для кожного незалежного гребного гвинта, з автоматичним виконанням всіх пов’язаних із цим керуванням функцій, за необхідності, включно із засобами запобігання перевантаженню головного двигуна. Якщо передбачена одночасна робота кількох гребних гвинтів, керування ними може здійснюватися за допомогою одного органа керування;

.3 головні механізми повинні бути забезпечені розміщеним на ходовому містку пристроєм для їх аварійної зупинки, незалежним від системи керування з ходового містка;

.4 команди керування головними механізмами, що передаються з ходового містка, повинні відображатися на центральному посту керування головними механізмами або на місцевому посту керування;

.5 одночасне дистанційне керування головними механізмами повинне бути можливим тільки з одного поста; на таких постах дозволено застосування взаємопов’язаних пристроїв керування. На кожному посту повинна бути передбачена індикація, що показує, з якого поста відбувається керування головними механізмами. Перемикання керування між ходовим містком і машинними приміщеннями повинне бути можливим тільки в приміщенні головних механізмів або з центрального поста керування головними механізмами. Ця система повинна включати засоби, що запобігають значній зміні упору гребних гвинтів під час перемикання керування з одного поста на інший;

.6 повинна бути передбачена можливість місцевого керування головними механізмами навіть у разі виходу з ладу будь-якої частини системи дистанційного керування. Крім того, повинна бути передбачена можливість керування допоміжними механізмами, необхідними для забезпечення руху та безпеки судна, за допомогою засобів керування, розташованих на або поблизу відповідних механізмів;

.7 конструкція системи дистанційного керування повинна передбачати спрацьовування сигналізації в разі її виходу з ладу. До переходу на місцеве керування повинні зберігатися задані швидкість обертання та напрям упору гребного гвинта;

.8 на ходовому містку, центральному посту керування головними механізмами та місцевому посту керування повинні бути встановлені покажчики:

.8.1 швидкості та напрямку обертання гребних гвинтів, якщо встановлені гвинти фіксованого кроку; та

.8.2 швидкості та положення лопатей гребних гвинтів, якщо встановлені гвинти регульованого кроку;

.9 на ходовому містку та в машинному приміщенні повинна бути передбачена сигналізація, яка вказує на низький тиск пускового повітря, налаштована на тиск, при якому ще зберігається можливість пуску головного двигуна. Якщо дистанційна система керування головними механізмами передбачає автоматичний пуск, кількість послідовних автоматичних спроб у випадку невдалого пуску має бути обмежена, щоб забезпечити достатній тиск пускового повітря для місцевого пуску.

.7 Якщо головні механізми та пов’язані з ними механізми, у тому числі основні джерела електроенергії, мають різний рівень автоматичного та дистанційного керування і перебувають під постійним наглядом вахти, здійснюваним із центрального поста керування, пристрої та засоби керування повинні бути спроектовані, влаштовані та встановлені таким чином, щоб робота механізмів була такою самою безпечною та надійною, ніби вони перебувають під безпосереднім наглядом; з цією метою застосовуються відповідні правила II-1/E/1-II-1/E/5, залежно від випадку. Особлива увага повинна приділятися захисту таких приміщень від пожежі та затоплення.

.8 У загальному, системи автоматичного пуску, експлуатації та керування повинні включати засоби для ручного відключення органів автоматичного керування. Вихід з ладу будь-якої частини таких систем не повинен перешкоджати використанню ручного відімкнення.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.9 На нових суднах класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2012 року, системи автоматизації влаштовуються таким чином, щоб забезпечувати надання вахтовому помічнику капітана попередження про настання порогового стану, можливого або неминучого зниження якості роботи або повного вимкнення системи забезпечення руху заздалегідь, щоб він міг оцінити навігаційну обстановку в надзвичайній ситуації. Зокрема, ці системи повинні виконувати функції керування, моніторингу, звітування, попередження та вживання заходів безпеки щодо уповільнення або повної зупинки руху, одночасно надаючи вахтовому помічнику можливість ручного втручання, за винятком тих випадків, коли втручання людини швидко призведе до повного виходу з ладу двигуна та/або рушійного обладнання, наприклад, у разі розгону.

13 Системи паропроводів (П 33)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 Кожен паропровід і пов’язана з ним арматура, через яку може проходити пар, повинні бути спроектовані, виготовлені і встановлені таким чином, щоб витримувати максимальні робочі напруги, яких вони можуть зазнавати.

.2 Повинні бути передбачені засоби осушення кожного паропроводу, у якому інакше може статися небезпечний гідравлічний удар.

.3 Якщо до труби або арматури паропроводу може підводитися пар від будь-якого джерела під тиском, який перевищує розрахунковий тиск, повинні бути встановлені відповідний редукційний клапан, запобіжний клапан і манометр.

14 Системи стисненого повітря (П 34)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 Повинні бути передбачені засоби, що запобігають надлишковому тиску в будь-якій частині системи стисненого повітря і там, де водяні сорочки або кожухи повітряних компресорів і охолоджувачів можуть бути піддані небезпечному надлишковому тиску внаслідок просочування в них стисненого повітря із частин, які перебувають під тиском. Усі системи повинні бути обладнані відповідними пристроями для скидання тиску.

.2 Головні повітряні пускові пристрої для головних двигунів внутрішнього згоряння повинні бути належним чином захищені на випадок зворотного викиду полум’я та внутрішнього вибуху у трубопроводах пускового повітря.

.3 Усі нагнітальні трубопроводи від компресорів пускового повітря повинні йти безпосередньо до повітряних балонів, а всі трубопроводи пускового повітря від повітряних балонів до головних або допоміжних двигунів повинні бути прокладені абсолютно незалежно від нагнітальних трубопроводів компресора.

.4 Повинні бути вжиті заходи для мінімізації ризику потрапляння оливи в системи стисненого повітря та для осушення цих систем.

15 Захист від шуму (П 36) (-6)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЩО НЕ ПІДПАДАЮТЬ ПІД ДІЮ ПРАВИЛА II-1/A-1/4:

Повинні бути передбачені заходи для зниження шуму механізмів у машинних приміщеннях до прийнятних рівнів. Якщо цей шум не можна знизити достатньою мірою, джерело надмірного шуму повинне бути належним чином звукоізольоване або відгороджене чи, якщо у приміщенні необхідне несення вахти, повинен бути передбачений звукоізольований пост. Для персоналу, якому потрібно входити в такі приміщення, повинні бути передбачені шумозахисні засоби.

16 Ліфти

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D:

.1 Пасажирські та вантажні ліфти, зокрема їхні розміри, розташування, кількість пасажирів та/або обсяг вантажу, повинні відповідати положенням, встановленим адміністрацією держави прапора в кожному окремому випадку або для кожного типу обладнання.

.2 Інструкції з монтажу та технічного обслуговування, у тому числі положення, що регулюють періодичні перевірки, повинні бути затверджені адміністрацією держави прапора, яка перевіряє та затверджує обладнання до його введення в експлуатацію.

.3 Після затвердження адміністрація держави прапора видає сертифікат, який повинен зберігатися на судні.

.4 Адміністрація держави прапора може дозволити періодичні перевірки, які повинні проводитися експертом, уповноваженим адміністрацією, або визнаною організацією.

ЧАСТИНА D

ЕЛЕКТРИЧНЕ УСТАТКОВАННЯ

1 Загальні положення (П 40)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Електричні установки повинні забезпечувати:

.1 роботу всіх допоміжних електричних пристроїв і систем, необхідних для підтримки нормального експлуатаційного стану судна та умов для проживання, не вдаючись при цьому до використання аварійного джерела електроенергії;

.2 роботу електричних пристроїв і систем, необхідних для забезпечення безпеки в різних аварійних станах; та

.3 захист пасажирів, екіпажу та судна від нещасних випадків, пов’язаних із використанням електрики.

.2 Адміністрація держави прапора повинна вживати відповідних заходів для забезпечення однакової імплементації та застосування положень цієї частини стосовно електричних установок (-7).

2 Основне джерело електричної енергії та освітлення (П 41)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Нові судна класу C і D, у яких електроенергія є єдиним видом енергії для підтримки роботи допоміжних електричних пристроїв і систем, необхідних для забезпечення безпеки судна, а також нові та наявні судна класу B, у яких електроенергія є єдиним видом енергії для підтримки роботи допоміжних електричних пристроїв і систем, необхідних для забезпечення руху, керування та безпеки судна, повинні бути оснащені двома або більше генераторними агрегатами такої потужності, щоб згадані вище пристрої та системи могли працювати, коли котрийсь з агрегатів не працює.

На нових суднах класу C і D менше ніж 24 метри завдовжки один із головних генераторних агрегатів може працювати від головного двигуна за умови, що він має таку потужність, що вказані вище електричні пристрої та системи можуть працювати, коли будь-який інший агрегат не працює.

.2.1 Система основного електричного освітлення, що забезпечує освітлення тих частин судна, які зазвичай доступні для пасажирів або екіпажу та використовуються ними, повинна живитися від основного джерела електроенергії.

.2.2 Влаштування системи основного електричного освітлення повинне бути таким, щоб пожежа чи інша аварія в приміщеннях, у яких розташоване основне джерело електроенергії та пов’язане з ним трансформаторне обладнання, за наявності, а також головний розподільний щит і щит основного освітлення не викликали виходу з ладу системи аварійного освітлення, що вимагається відповідно до правила 3.

.2.3 Влаштування системи аварійного електричного освітлення повинне бути таким, щоб пожежа чи інша аварія у приміщеннях, у яких розташоване аварійне джерело електроенергії та пов’язане з ним трансформаторне обладнання, за наявності, а також аварійний розподільний щит і щит аварійного освітлення, не викликали виходу з ладу системи основного електричного освітлення, що вимагається відповідно до цього правила.

.3 Головний розподільний щит повинен бути розташований відносно однієї головної електростанції таким чином, щоб, наскільки це практично можливо, безперервність нормального електропостачання могла бути порушена тільки в разі пожежі чи іншої аварії у приміщенні, де встановлені генераторний агрегат і розподільний щит.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ

.4 У всіх каютах суден класу B, C та D, побудованих починаючи з 1 січня 2012 року, повинне бути забезпечене додаткове освітлення, яке чітко вказує вихід, щоб люди могли знайти шлях до дверей. Таке освітлення, що може бути приєднане до аварійного джерела енергії або мати автономне джерело електроенергії в кожній каюті, повинне вмикатися автоматично в разі відмови електроживлення звичайного каютного освітлення та залишатися ввімкненим протягом як мінімум 30 хвилин.

3 Аварійне джерело електричної енергії (П 42)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 На кожному судні повинні бути передбачені автономне аварійне джерело електроенергії й аварійний розподільний щит, що мають бути розташовані вище палуби перегородок у легкодоступному місці, яке не повинне межувати з машинними приміщеннями категорії A або приміщеннями, у яких міститься основне джерело електроенергії або головний розподільний щит.

.1 Вимога в першому параграфі не є обов’язковою за умови, що на судні є два резервних машинних приміщення, розділені принаймні одним водонепроникним та пожежобезпечним відсіком і двома перегородками або альтернативною конструкцією, яка забезпечує такий самий рівень безпеки, і що в кожному машинному приміщенні є щонайменше один генератор із розподільним щитом тощо.

.2 Аварійним джерелом електроенергії може бути акумуляторна батарея, здатна відповідати вимогам параграфа .5 без підзарядки чи надмірного падіння напруги, або здатний відповідати вимогам параграфа .5 генератор, який працює від двигуна внутрішнього згоряння з незалежною подачею палива, що має температуру спалаху не менше ніж 43°C, з автоматичним пусковим пристроєм для нових суден і затвердженим пусковим пристроєм для наявних суден, і який укомплектований перехідним джерелом електроенергії відповідно до параграфа .6, за винятком випадків, коли на нових суднах класу C і D завдовжки менше 24 метрів відповідний енергоспоживач забезпечений розташованою у прийнятний спосіб незалежною батареєю на період часу, що вимагається відповідно до цих правил.

.3 Аварійне джерело електроенергії повинне бути влаштоване так, щоб забезпечити його ефективну роботу за умов крену судна до 22,5° і диферента в 10° від рівного кіля. Аварійні генераторні установки повинні бути здатні легко запускатися з будь-якого можливого холодного стану, а на нових суднах - запускатися автоматично.

.4 Аварійний розподільний щит повинен бути встановлений якомога ближче до аварійного джерела енергії.

.5 Аварійне джерело енергії, яке вимагається відповідно до параграфа .1, повинне:

.1 бути здатним працювати загалом протягом:

12 годин для суден класу B (нових і наявних)

6 годин для суден класу C (нових)

3 годин для суден класу D (нових);

.2 зокрема, бути здатним забезпечувати одночасне живлення енергоспоживачів, які визначені в таких системах, як вимагається для класів суден, протягом вказаних вище періодів часу:

(a) одного незалежного осушувального насоса від джерела енергії та одного з пожежних насосів;

(b) аварійного освітлення:

1. у кожному місці збору і посадки і за бортом, передбаченого у правилі III/5.3;

2. в усіх коридорах, на трапах і виходах, що забезпечують доступ до місць збору і посадки;

3. у машинних приміщеннях і місцях розташування аварійного генератора;

4. на постах керування, де розташоване радіообладнання та основне навігаційне обладнання;

5. як вимагається у правилах II-2/B/16.1.3.7 і II-2/B/6.1.7;

6. у місцях зберігання спорядження пожежника;

7. у місці розташування одного незалежного осушувального насоса від джерела енергії та одного з пожежних насосів, згаданих у підпараграфі (a), а також у місці пуску їхніх двигунів;

(c) навігаційних вогнів судна;

(d) 1. усього обладнання зв’язку,

2. загальносуднової системи аварійної сигналізації,

3. системи виявлення пожежі, та

4. усіх сигналів, які можуть знадобитися в надзвичайних ситуаціях, якщо вони працюють від головних генераторних установок судна;

(e) насоса спринклерної системи судна, якщо вона наявна і працює від електроенергії; та

(f) лампи денної сигналізації судна, якщо вона працює від основного джерела електроенергії судна;

.3 бути здатним впродовж півгодини забезпечувати роботу водонепроникних дверей з урухомником від джерела електроенергії разом із відповідними колами керування, індикації та сигналізації.

.6 Перехідне аварійне джерело електроенергії, яке вимагається відповідно до параграфа .2, повинне складатися з акумуляторної батареї, зручно розташованої для її використання в аварійних умовах, яка без підзарядки та надмірного падіння напруги повинна протягом півгодини забезпечувати роботу:

(a) освітлення, яке вимагається відповідно до параграфа .2(b)1 цього правила;

(b) водонепроникних дверей, які вимагаються відповідно до параграфів .7.2 та .7.3 правила II-1/B/13, але необов’язково всіх одночасно, якщо не передбачено незалежного тимчасового джерела накопиченої енергії; та

(c) кіл керування, індикації та сигналізації, як вимагається відповідно до параграфа .7.2 правила II-1/B/13.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.7 Якщо для відновлення руху необхідна електроенергія, її потужність повинна бути достатньою для відновлення руху судна в поєднанні з іншими відповідними механізмами, залежно від випадку, протягом 30 хвилин після повного знеструмлення і неробочого стану судна.

4 Допоміжне аварійне освітлення для суден ро-ро (П 42-1)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Додатково до аварійного освітлення, яке вимагається відповідно до правила II-1/D/3.5.2(b), на кожному судні, що має вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження або приміщення спеціальної категорії:

.1 усі пасажирські громадські приміщення та коридори повинні бути забезпечені додатковим електричним освітленням, яке може працювати принаймні протягом трьох годин, коли всі інші джерела електричної енергії вийшли з ладу і за умов будь-якого крену. Забезпечене освітлення повинне бути таким, щоб підхід до засобів евакуації було добре видно. Джерело електричної енергії для додаткового освітлення повинне включати акумуляторні батареї, суміщені зі світильниками, які постійно заряджаються, наскільки це практично можливо, від аварійного розподільного щита. Альтернативно, адміністрацією держави прапора можуть бути схвалені будь-які інші засоби освітлення, які є принаймні настільки ж ефективними. Додаткове освітлення повинне бути таким, щоб будь-яке пошкодження ліхтаря було негайно виявлене. Будь-яка надана акумуляторна батарея повинна замінюватися через проміжки часу, що відповідають її встановленому терміну служби в зовнішніх умовах експлуатації; та

.2 у кожному коридорі приміщення для екіпажу, у приміщенні для відпочинку і в кожному робочому приміщенні, у яких зазвичай перебувають люди, повинен бути передбачений переносний ліхтар, що працює від батареї, здатної перезаряджатися, якщо не передбачене додаткове аварійне освітлення, яке вимагається відповідно до параграфа .1.

5 Застережні заходи проти ураження струмом, пожежі та інших небезпек, пов’язаних з використанням електрики (П 45)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Відкриті металеві частини електричних машин або обладнання, які не повинні бути під напругою, але можуть опинитися під напругою внаслідок їх несправності, повинні бути заземлені, крім випадків, коли машини або обладнання:

.1 живляться постійним струмом, напруга якого не перевищує 50 В, або змінним струмом, середньоквадратичне значення напруги якого між провідниками не перевищує 50 В; причому для отримання цієї напруги не повинні застосовуватися автотрансформатори; або

.2 живляться струмом, напруга якого не перевищує 250 В, від розділових трансформаторів безпеки, що живлять тільки одного енергоспоживача; або

.3 виготовлені відповідно до принципу подвійної ізоляції.

.2 Усі електричні апарати повинні бути виготовлені та встановлені таким чином, щоб за умов їх нормального обслуговування або дотику до них вони не викликали травм.

.3 Бічні та задні, а якщо необхідно, і лицьові, частини щитів повинні бути забезпечені належними засобами захисту. Відкриті струмопровідні частини, напруга в яких відносно землі перевищує напругу, визначену в параграфі 1.1, не повинні розміщуватися на лицьовому боці таких розподільних щитів. За необхідності з лицьового та заднього боків щита повинні бути передбачені струмонепровідні мати або решітки.

.4 Якщо застосовується незаземлена система розподілу струму, повинен бути передбачений пристрій, здатний забезпечувати контроль рівня ізоляції відносно землі та подачу звукового або світлового сигналу, що вказує на ненормально низьке значення ізоляції.

.5.1 Броня і металеве обплетення всіх кабелів повинні бути електрично безперервними та заземленими.

.5.2 Усі електричні кабелі та електропроводка, розташовані поза обладнанням, повинні бути принаймні такого типу, який не поширює полум’я, і бути прокладені так, щоб не погіршувалися їхні первинні властивості щодо непоширення полум’я. Адміністрація держави прапора може дозволяти, коли це необхідно для певних цілей, використання кабелів спеціальних типів, таких як радіочастотні, які не відповідають зазначеній вище вимозі.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.5.3 Кабелі та електропроводка, що живлять відповідальні або аварійні силові кола, освітлення та внутрішньосудновий зв’язок або сигналізацію, повинні, наскільки це практично можливо, бути прокладені в обхід камбузів, пралень, машинних приміщень категорії A, їхніх шахт та інших зон підвищеної пожежонебезпеки. На нових та наявних пасажирських суднах ро-ро прокладка кабелів для систем сигналізації та гучного мовлення, встановлених починаючи з 1 липня 1998 року, повинна бути схвалена адміністрацією держави прапора з урахуванням рекомендацій, розроблених ММО. Кабелі, що з’єднують пожежні насоси з аварійним розподільним щитом, якщо вони проходять через зони підвищеної пожежонебезпеки, повинні бути вогнестійкого типу. Усі такі кабелі повинні, якщо це практично можливо, бути прокладені так, щоб вони не могли стати непридатними внаслідок нагрівання перегородок, викликаного пожежею в суміжному приміщенні.

.6 Кабелі та проводи повинні бути встановлені та закріплені таким чином, щоб уникати перетирання або іншого пошкодження. З’єднання та стики всіх провідників повинні бути виконані таким чином, щоб зберігати початкові електричні та механічні властивості кабелю, а також його властивості щодо непоширення полум’я і за необхідності - вогнестійкі властивості.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.7.1 Кожне окреме електричне коло повинне бути захищене від короткого замикання і від перевантаження, крім випадків, передбачених правилами II-1/C/6 та II-1/C/7.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.7.2 Освітлювальна арматура повинна бути влаштована так, щоб запобігати підвищенню температури, яке може пошкодити кабелі та проводку, а також запобігати надмірному нагріванню навколишніх матеріалів.

.8.1 Акумуляторні батареї повинні бути відповідним чином укриті, а приміщення, які переважно використовуються для їх розміщення, повинні мати належну конструкцію та ефективну вентиляцію.

.8.2 У цих приміщеннях не повинне встановлюватися електричне та інше обладнання, яке може бути джерелом займання займистих парів.

.9 Системи розподілу повинні бути влаштовані таким чином, щоб пожежа в будь-якій головній вертикальній зоні, визначеній у правилі II-2/A/2.9, не заважала роботі пристроїв і систем, необхідних для забезпечення безпеки, у будь-який інший такій зоні. Ця вимога буде вважатися виконаною, якщо головні й аварійні фідери, що проходять через будь-яку таку зону, будуть віддалені, як по горизонталі, так і по вертикалі, на якомога більшу практично можливу відстань один від одного.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2012 РОКУ:

.10 Жодне електричне обладнання не повинне встановлюватися у приміщеннях, у яких можливе накопичення займистих сумішей, напр. у відсіках, призначених переважно для розміщення акумуляторних батарей, малярних коморах, коморах для зберігання ацетилену або в аналогічних приміщеннях, якщо адміністрація не переконана у тому, що таке обладнання:

.1 необхідне для експлуатаційних цілей;

.2 належить до типу, що виключає можливість загоряння такої суміші;

.3 придатне для такого приміщення; та

.4 має належне підтвердження безпеки його використання в місцях можливого накопичення пилу, парів або газів.

ЧАСТИНА E

ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО СУДЕН З МАШИННИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ З ПЕРІОДИЧНИМ БЕЗВАХТОВИМ ОБСЛУГОВУВАННЯМ

Спеціальні заходи (П 54)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Усі нові судна класу B, C і D та наявні судна класу B повинні особливим чином розглядатися адміністрацією держави прапора на предмет того, чи можуть їхні машинні приміщення мати періодичне безвахтове обслуговування і, якщо можуть, то чи потрібні додаткові вимоги до тих, які передбачені в цих правилах, з метою забезпечення такого самого рівня безпеки, як і у машинних приміщеннях зі звичайною вахтою.

1 Загальні положення (П 46)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Передбачені заходи повинні, за будь-яких умов плавання, у тому числі маневрування, забезпечувати такий самий рівень безпеки суден, як і на суднах з вахтою у машинних приміщеннях.

.2 Повинні бути передбачені заходи для забезпечення надійної роботи обладнання та належного порядку проведення регулярних перевірок і звичайних випробувань із метою забезпечення безперервної надійної роботи.

.3 Кожне судно повинне мати документальне підтвердження його придатності до експлуатації з машинними приміщеннями з періодичним безвахтовим обслуговуванням.

2 Протипожежний захист (П 47)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 Повинні бути передбачені засоби своєчасного виявлення пожежі та подачі сигналів тривоги в разі її виникнення:

.1 у повітроводах і газоходах (димоходах) котлів; та

.2 у продувних порожнинах головного двигуна, якщо це не вважається зайвим у конкретному випадку.

.2 Двигуни внутрішнього згоряння потужністю 2250 кВт і вище або із циліндром діаметром понад 300 мм повинні бути обладнані датчиками концентрації оливного туману в картері або системою контролю температури підшипників двигуна, або іншими рівноцінними пристроями.

3 Захист від затоплення (П 48)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Розташування та контроль осушувальних колодязів у машинних приміщеннях з періодичним безвахтовим обслуговуванням повинні забезпечувати виявлення накопичення рідини в них за нормальних кутів диферента і крену; вони повинні мати достатню місткість, щоб вмістити кількість рідини, що зазвичай накопичується протягом безвахтового періоду.

.2 Якщо осушувальні насоси здатні до автоматичного запуску, повинні бути передбачені засоби, які вказують на те, що надходження рідини перевищує продуктивність насоса або що насос працює частіше, ніж це очікувалося б за нормального режиму роботи. У цих випадках можуть допускатися осушувальні колодязі меншого розміру, що забезпечують збір рідини протягом прийнятного періоду часу. Якщо передбачені осушувальні насоси з автоматичним керуванням, особливу увагу необхідно приділяти вимогам щодо запобігання забрудненню нафтою.

.3 Розташування органів керування будь-яким клапаном, що обслуговує приймальний отвір забортної води, зливний отвір, що міститься нижче ватерлінії, або ежекторну систему осушення, повинно бути таким, щоб було достатньо часу для їх використання в разі надходження води у приміщення, беручи до уваги час, який може знадобитися для доступу до органів керування та приведення їх у дію. Якщо це обумовлене рівнем, до якого приміщення може бути затоплене в умовах повної завантаженості судна, необхідно вжити заходів, які дадуть змогу привести органи керування в дію з місця, розташованого вище цього рівня.

4 Керування головними механізмами з ходового містка (П 49)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 За всіх умов плавання, у тому числі маневрування, з ходового містка повинні повністю регулюватися швидкість обертання, напрям упору та, у застосовних випадках, крок гребного гвинта.

.1 Таке дистанційне керування повинне здійснюватися за допомогою окремого органа керування для кожного незалежного гребного гвинта з автоматичною роботою всіх пов’язаних з ним пристроїв, у тому числі, за необхідності, засобів, що запобігають перевантаженню головних механізмів.

.2 Головні механізми повинні бути забезпечені розміщеним на ходовому містку пристроєм для їх екстреної зупинки, незалежним від системи керування з ходового містка.

.2 Передані з ходового містка команди керування головними механізмами повинні відображатися, залежно від випадку, на центральному або місцевому посту керування.

.3 Одночасне дистанційне керування головними механізмами в конкретний момент часу повинне бути можливим тільки з одного місця; у таких місцях допускається застосування взаємопов’язаних пристроїв керування. На кожному посту повинна бути передбачена індикація, що показує, з якого поста відбувається керування головними механізмами. Перемикання керування між ходовим містком і машинними приміщеннями повинне бути можливим тільки у приміщенні головних механізмів або на центральному посту керування головними механізмами. Ця система повинна включати засоби, що запобігають значній зміні упору гребних гвинтів під час перемикання керування з одного поста на інший.

.4 Повинна бути передбачена можливість місцевого керування всіма механізмами, необхідними для забезпечення безпечної експлуатації судна, навіть у разі виходу з ладу будь-якої частини системи автоматичного або дистанційного керування.

.5 Конструкція системи дистанційного автоматичного керування повинна передбачати подачу сигналу в разі виходу системи з ладу. До переходу на місцеве керування повинні зберігатися задані частота обертання та напрям упору гребного гвинта, якщо це не вважається практично неможливим.

.6 На ходовому містку повинні бути встановлені покажчики:

.1 швидкості та напрямку обертання гребного гвинта, якщо встановлений гвинт фіксованого кроку; або

.2 швидкості та положення лопатей гребних гвинтів, якщо встановлені гвинти регульованого кроку;

.7 Число послідовних автоматичних спроб у разі невдалого пуску повинно бути обмежене, щоб зберегти достатній тиск пускового повітря. Повинна бути передбачена сигналізація, яка вказує на низький тиск пускового повітря, налаштована на тиск, при якому ще зберігається можливість пуску головних механізмів.

5 Зв’язок (П 50)

НОВІ ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B, І НОВІ СУДНА КЛАСУ C І D, ВІД 24 МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ:

Повинні бути передбачені надійні засоби переговорного зв’язку між центральним або місцевим постом керування головними механізмами, ходовим містком і житловими приміщеннями механіків.

6 Система сигналізації (П 51)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Повинна бути передбачена система сигналізації, яка повинна вказувати на будь-яку несправність, що вимагає уваги, а також:

.1 бути здатною подавати звуковий сигнал на центральний або місцевий пост керування головними механізмами та візуальну індикацію кожного сигналу у відповідному місці;

.2 бути зв’язаною з громадськими приміщеннями механіків і з кожною з кают механіків через селекторний перемикач, що забезпечує зв’язок щонайменше з однією із цих кают. Альтернативні пристрої можуть бути дозволені за умови, що їх вважають рівноцінними;

.3 у будь-якій ситуації, що вимагає дій або уваги вахтового помічника - приводити в дію звукову та світлову аварійну сигналізацію на ходовому містку;

.4 наскільки це практично можливо, бути спроектованою за принципом безаварійності; та

.5 приводити в дію сигналізацію для виклику механіків, що вимагається відповідно до правила II-1/C/10, якщо аварійний сигнал не привернув увагу в місці його подачі протягом певного періоду часу.

.2.1 Система сигналізації повинна безперервно забезпечуватися живленням з автоматичним перемиканням на резервне джерело в разі припинення нормального живлення.

.2.2 Повинна бути передбачена подача аварійного сигналу, що вказує на припинення нормального живлення системи аварійної сигналізації.

.3.1 Система аварійної сигналізації повинна бути здатною забезпечувати одночасну індикацію більш ніж однієї несправності, причому прийом одного сигналу не повинен перешкоджати прийому іншого.

.3.2 Прийом на посту, зазначеному в параграфі .1, будь-якого аварійного сигналу повинен бути вказаний у місцях його візуальної індикації. Аварійні сигнали необхідно підтримувати, доки вони не будуть прийняті, а візуальна індикація кожного окремого сигналу повинна зберігатися до усунення несправності, після чого система сигналізації повинна автоматично переходити в нормальний режим роботи.

7 Системи захисту (П 52)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

Повинна бути передбачена система захисту, щоб серйозна несправність у роботі механізму або котла, яка становить безпосередню небезпеку, викликала їх автоматичну зупинку та подачу аварійного сигналу. Автоматична зупинка головних механізмів не повинна здійснюватися, за винятком випадків, які можуть призвести до серйозного пошкодження, повного виходу з ладу або вибуху. У випадку, коли встановлені засоби вимкнення захисту головного двигуна, вони повинні виключати можливість їх випадкового використання. Повинні бути передбачені візуальні засоби, що показують, що пристрій відключення захисту приведений у дію. Органи активації автоматичної зупинки й уповільнення механізмів повинні бути відокремлені від установки сигналізації.

8 Спеціальні вимоги до механічного, котельного й електричного устатковання (П 53)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Основне джерело електроенергії повинне відповідати таким вимогам:

.1 якщо живлення електроенергією, як правило, забезпечується одним генератором, повинні бути передбачені відповідні пристрої для скидання навантаження з метою гарантованої безперервності живлення пристроїв і систем, необхідних для забезпечення руху, керованості, а також безпеки судна. У випадку виходу з ладу генератора під час роботи повинні бути передбачені належні заходи для автоматичного пуску та приєднання до головного розподільного щита резервного генератора, потужність якого є достатньою для забезпечення руху, керованості та безпеки судна, з автоматичним приведенням в дію відповідальних допоміжних механізмів, у тому числі, за необхідності, з дотриманням послідовності їх увімкнення;

.2 якщо живлення електроенергією, як правило, забезпечується кількома генераторами, які працюють одночасно та приєднані паралельно, повинні бути передбачені заходи, наприклад скидання навантаження, що забезпечують, у разі виходу з ладу одного з генераторів, продовження роботи інших генераторів без перевантаження для забезпечення руху, керованості та безпеки судна.

.2 Якщо необхідне резервування інших допоміжних механізмів, необхідних для забезпечення руху судна, повинні бути передбачені автоматичні перемикачі.

9 Системи автоматичного керування та сигналізації (П 53.4)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Система керування повинна бути такою, щоб робота систем, необхідних для роботи головних і допоміжних механізмів, забезпечувалася за допомогою необхідних автоматичних пристроїв.

.2 Під час автоматичного перемикання повинен подаватися аварійний сигнал.

.3 Система сигналізації, що відповідає вимогам правила 6, повинна бути передбачена для всіх важливих значень тиску, температури, рівня рідини та інших відповідальних параметрів.

.4 Повинен бути влаштований централізований пост керування, обладнаний необхідними панелями сигналізації та приладами з індикацією кожного сигналу.

.5 Якщо для пуску двигунів внутрішнього згоряння, що забезпечують рух, необхідне стиснене повітря, повинні бути передбачені засоби для підтримки тиску пускового повітря на необхідному рівні.

ГЛАВА II-2
ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ЗАХИСТ, ВИЯВЛЕННЯ ТА ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

ЧАСТИНА A

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1 Основні принципи (П 2)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Цілі пожежної безпеки цієї глави:

.1 запобігати виникненню пожежі та вибуху;

.2 під час пожежі знижувати ризик для людського життя;

.3 під час пожежі знижувати ризик пошкоджень судна та вантажу і шкоди для довкілля;

.4 запобігати поширенню, контролювати та приборкувати пожежу та вибух у відсіку, де вони виникли; та

.5 забезпечувати для пасажирів і екіпажу належні легкодоступні шляхи евакуації.

.2 Для досягнення цілей пожежної безпеки, визначених у параграфі .1, в основу правил цієї глави покладені та у відповідних випадках втілені у правилах, беручи до уваги тип суден і потенційну пожежонебезпеку, такі основні принципи:

.1 поділ судна на головні вертикальні зони за допомогою конструктивних елементів з термоізоляцією та без неї;

.2 відокремлення житлових приміщень від інших приміщень судна за допомогою конструктивних елементів з термоізоляцією та без неї;

.3 обмежене використання горючих матеріалів;

.4 виявлення будь-якої пожежі в зоні її виникнення;

.5 обмеження поширення та гасіння будь-якої пожежі в місці її виникнення;

.6 захист шляхів евакуації або доступу для боротьби з пожежею;

.7 постійна готовність засобів пожежогасіння до застосування;

.8 зведення до мінімуму можливості займання парів вантажів.

.3 Цілі пожежної безпеки, визначені в параграфі .1, повинні досягатися шляхом забезпечення відповідності нормативним вимогам, визначеним у цій главі, або шляхом використання альтернативних конструкцій та пристроїв, які відповідають вимогам частини F глави II-2 СОЛАС від 1974 року, зі змінами, що застосовується до суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року. Судно вважається таким, що відповідає функціональним вимогам, викладеним у параграфі .2, і задовольняє цілі пожежної безпеки, викладені в параграфі .1, коли:

.1 конструкція судна та пристрої - усі разом - відповідають нормативним вимогам, визначеним у цій главі; або

.2 конструкція судна та пристрої - усі разом - переглянуті та схвалені відповідно до частини F глави II-2 СОЛАС від 1974 року, зі змінами, що застосовується до суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року; або

.3 частина (частини) конструкції судна та пристроїв були переглянуті та схвалені відповідно до вимог частини F глави II-2 СОЛАС, зі змінами, а решта частин судна відповідають нормативним вимогам, викладеним у цій главі.

.4 Після ремонту, переобладнання, модифікації та пов’язаних із ними змін обладнання всі судна повинні відповідати щонайменше вимогам, що застосовувалися до таких суден раніше.

Ремонт, переобладнання, модифікація, які істотно змінюють розміри судна або житлових приміщень для пасажирів або істотно збільшують термін служби судна, і пов’язані з ними зміни обладнання повинні відповідати останнім вимогам до нових суден, наскільки адміністрація держави прапора вважає це необхідним і практично можливим.

НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.5 Незважаючи на положення параграфа .4, наявні судна класу B, які перевозять понад 36 пасажирів і підлягають ремонту, переобладнанню, модифікації та пов’язаних із ними змін обладнання, повинні відповідати таким вимогам:

.1 усі матеріали на цих суднах повинні відповідати вимогам щодо матеріалів, застосовним до нових суден класу B; та

.2 усі ремонти, переобладнання, модифікації та пов’язані з ними зміни обладнання, що передбачають заміну матеріалів на 50 тонн або більше, крім випадків, що вимагаються правилом II-2/B/16, повинні відповідати вимогам, застосовним до нових суден класу B.

2 Терміни та означення (П 3)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Негорючий матеріал - це матеріал, який при нагріванні до температури приблизно 750 °C не горить і не виділяє легкозаймистих парів у кількості, достатній для їх самозаймання, що визначається за допомогою випробування на вогнестійкість відповідно до Резолюції ММО A.799(19) «Переглянута рекомендація щодо методів випробувань для кваліфікації морських будівельних матеріалів як негорючих». Будь-який інший матеріал вважається горючим матеріалом.

.1.a ДЛЯ СУДЕН КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

Негорючий матеріал - це матеріал, який при нагріванні до температури приблизно 750 °C не горить і не виділяє легкозаймистих парів у кількості, достатній для їх самозаймання, що визначається відповідно до Кодексу щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість. Будь-який інший матеріал вважається горючим матеріалом.

.2 Стандартне випробування на вогнестійкість - це випробування, під час якого зразки відповідних перегородок або палуб піддають нагріванню у випробувальній печі до температур, що приблизно відповідають стандартній кривій «час-температура». Зразок повинен мати поверхню нагрівання не менше 4,65 м-2 і висоту (або довжину палуби) 2,44 метра, що максимально нагадує відповідну конструкцію та включає, у відповідних випадках, щонайменше один стик. Стандартна крива «час-температура» визначається плавною кривою, що проходить через такі точки внутрішньої температури печі:

.2a. ДЛЯ СУДЕН КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

Стандартне випробування на вогнестійкість - це випробування, під час якого зразки відповідних перегородок і палуб піддають нагріванню у випробувальній печі до температур, що приблизно відповідають стандартній кривій температури. Методи випробувань повинні відповідати Кодексу щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість.

.3 Перекриття класу «A» - це перекриття, утворені перегородками та палубами, які відповідають таким вимогам:

.1 вони повинні бути виготовлені зі сталі або іншого рівноцінного матеріалу;

.2 вони повинні мати належні елементи жорсткості;

.3 їхня конструкція забезпечує запобігання проходженню диму та полум’я протягом одногодинного стандартного випробування на вогнестійкість;

.4 вони повинні бути ізольовані схваленими негорючими матеріалами так, щоб середня температура на боці, що не піддається вогневому впливу, не підвищувалася більше ніж на 140 °C у порівнянні з початковою температурою і щоб у жодній точці, у тому числі на стику, температура не підвищувалася більш ніж на 180 °C у порівнянні з початковою температурою протягом перерахованих нижче проміжків часу:

.5 Адміністрація держави прапора повинна вимагати випробування прототипу перегородки або палуби, щоб переконатися, що вони відповідають зазначеним вище вимогам щодо вогнестійкості та підвищення температури згідно з Резолюцією ММО A.754(18).

Для суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, слова «Резолюція ММО A.754(18)» повинні бути викладені як «Кодекс щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість».

.4 Перекриття класу «B» - це перекриття, утворені перегородками, палубами, підволоками або зашивками, які відповідають таким вимогам:

.1 їхня конструкція забезпечує запобігання проходженню диму та полум’я протягом півгодинного стандартного випробування на вогнестійкість;

.2 вони повинні мати таку ізоляцію, щоб середня температура на боці, що не піддається вогневому впливу, не підвищувалася більш ніж на 140 °C у порівнянні з початковою температурою і щоб у жодній точці, у тому числі на будь-якому стику, температура не підвищувалася більш ніж на 225 °C у порівнянні з початковою температурою протягом перерахованих нижче проміжків часу:

.3 вони повинні бути виготовлені із затверджених негорючих матеріалів, і всі матеріали, що використовуються для виготовлення та встановлення перекриттів класу «B», повинні бути негорючими, за винятком горючого облицювання, застосування якого може бути дозволене за умови, що воно відповідає іншим вимогам цієї глави;

.4 адміністрація держави прапора повинна вимагати випробування прототипу перекриття, щоб переконатися, що воно відповідає зазначеним вище вимогам щодо вогнестійкості та підвищення температури згідно з Резолюцією ММО A.754(18).

Для суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, слова «Резолюція ММО A.754(18)» повинні бути викладені як «Кодекс щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість».

.5 Перекриття класу «C» - це перекриття, побудовані із затверджених негорючих матеріалів. Вони не обов’язково повинні відповідати вимогам щодо проходження диму та полум’я, а також обмеженням щодо підвищення температури. Дозволяється використання горючого облицювання за умови, що воно відповідає іншим вимогам цієї глави.

.6 Безперервні підволоки або зашивка класу «B» - це такі підволоки або зашивки класу «B», які закінчуються тільки біля перекриттів класу «A» або «B».

.7 Сталь або інший рівноцінний матеріал. У випадку вживання слів «сталь або інший рівноцінний матеріал», «рівноцінний матеріал» означає будь-який негорючий матеріал, який, сам по собі або завдяки передбаченій ізоляції, наприкінці застосовного вогневого впливу у стандартному випробуванні на вогнестійкість має конструктивні властивості та вогнестійкість, рівноцінні сталі (наприклад, алюмінієвий сплав із відповідною ізоляцією).

.8 «Повільне поширення полум’я» означає, що поверхня, охарактеризована таким чином, належним чином обмежує поширення полум’я, що визначається шляхом випробування на вогнестійкість відповідно до Резолюції ММО A.653(16) для оздоблювальних матеріалів перегородок, підволоків і палуб.

.8а ДЛЯ СУДЕН КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

«Повільне поширення полум’я» означає, що поверхня, описана таким чином, належним чином обмежує поширення полум’я, що визначається відповідно до Кодексу щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість.

.9 Головні вертикальні зони - це зони, на які корпус, надбудова та рубки судна розділені перекриттями класу «A»; середня довжина і ширина такої зони на будь-якій палубі загалом не перевищує 40 метрів.

.10 Житлові приміщення - це приміщення, які використовуються як громадські приміщення, коридори, туалети, каюти, кабінети, шпиталі, кінозали, кімнати для ігор і розваг, перукарні, буфетні, що не містять обладнання для приготування гарячої їжі, та інші подібні приміщення.

.11 Громадські приміщення - це ті з житлових приміщень, що їх використовують як зали, їдальні, салони та інші подібні постійно відокремлені приміщення.

.12 Службові приміщення - це приміщення, які використовуються як камбузи, буфетні, що містять обладнання для приготування гарячої їжі, комори, поштові відділення, комори для зберігання цінних речей, інші комори, майстерні, які не є частиною машинних приміщень, і подібні приміщення, а також шахти, що ведуть до цих приміщень.

.13 Вантажні приміщення - це приміщення, які використовуються для вантажу (у тому числі танки для вантажу нафти), і шахти, які ведуть до таких приміщень.

.13-1 Приміщення для транспортних засобів - це вантажні приміщення, призначені для перевезення автотехніки з пальним у баках для пересування своїм ходом.

.14 Вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження - це приміщення, що, як правило, не розділені будь-яким чином на відсіки і зазвичай простягаються на значну довжину або на всю довжину судна, до/з яких автомобілі з пальним у баках для пересування своїм ходом та/або вантажі (у тарі або навалом, завантажені у криті або відкриті залізничні вагони чи автомобілі, на транспортних засобах, у тому числі в автомобільних та залізничних цистернах, на трейлерах, у контейнерах, на піддонах, у знімних цистернах, або у подібних місцях зберігання чи в інших посудинах) зазвичай можуть бути завантажені або вивантажені в горизонтальному напрямку.

.15 Відкриті приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження - це приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження, відкриті з обох або з одного кінця та забезпечені достатньою природною вентиляцією, ефективною по всій їхній довжині, через постійні отвори в бортовій обшивці або в підволоку, або зверху, причому для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, загальна площа отворів повинна становити не менше 10% площі бортової обшивки приміщень.

.15-1 Відкриті приміщення для транспортних засобів - це приміщення для транспортних засобів, відкриті з обох або з одного кінця та забезпечені достатньою природною вентиляцією, ефективною по всій їхній довжині, через постійні отвори у бортовій обшивці або в підволоку, або зверху, причому для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, загальна площа отворів повинна становити не менше 10% загальної площі обшивки стін приміщень.

.16 Закриті приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження - це приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження, що не є ні відкритими приміщеннями з горизонтальним способом завантаження та розвантаження, ні верхніми палубами.

.16-1 Закриті приміщення для транспортних засобів - це приміщення для транспортних засобів, що не є ні відкритими приміщеннями для транспортних засобів, ні верхніми палубами.

.17 Верхня палуба - це палуба, повністю відкрита для впливу погодних умов зверху і не менше ніж із двох боків.

.18 Приміщення спеціальної категорії - це відокремлені приміщення для транспортних засобів, розташовані над або під палубою перегородок, до/з яких транспортні засоби можуть в’їжджати і виїжджати своїм ходом і до яких мають доступ пасажири. Приміщення спеціальної категорії можуть розташовуватися більше ніж на одній палубі за умови, що загальна висота проходу для транспортних засобів не перевищує 10 метрів.

.19.1 Машинні приміщення категорії A - це такі приміщення та шахти до них, які містять:

.1 двигуни внутрішнього згоряння, які використовуються як головні механізми; або

.2 двигуни внутрішнього згоряння, які використовуються для цілей, відмінних від головних механізмів, якщо сумарна потужність таких двигунів складає не менше 375 кВт; або

.3 будь-який котел, що працює на рідкому паливі, або установку рідкого палива.

.19.2 Машинні приміщення - це всі машинні приміщення категорії A та всі інші приміщення, у яких розташована рушійна установка, котли, установки рідкого палива, парові машини та двигуни внутрішнього згоряння, генератори та відповідальні електричні механізми, станції прийому палива, холодильне, стабілізаційне, вентиляційне машинне обладнання, обладнання для кондиціювання повітря та подібні приміщення, а також вентиляційні шахти до таких приміщень.

.20 Установка рідкого палива - це обладнання, яке використовується для підготовки рідкого палива перед подачею його до котла, що працює на рідкому паливі, або обладнання, призначене для підготовки підігрітого палива перед подачею його до двигуна внутрішнього згоряння, і включає всі паливні напірні насоси, фільтри та підігрівачі, що готують паливо під тиском понад 0,18 Н/мм-2.

.21 Пости керування - це такі приміщення, у яких розміщене суднове радіообладнання або головне навігаційне обладнання, або аварійне джерело енергії, або в яких зосереджені засоби керування системами пожежогасіння чи сигналізації виявлення пожежі.

.21.1 Центральний пост керування - це пост керування, на якому зосереджені такі засоби керування та індикації:

.1 стаціонарні системи сигналізації виявлення пожежі;

.2 автоматичні спринклерні системи пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі;

.3 панелі індикації протипожежних дверей;

.4 закриття протипожежних дверей;

.5 панелі індикації водонепроникних дверей;

.6 закриття водонепроникних дверей;

.7 вентилятори;

.8 сигналізації загальної/пожежної тривоги;

.9 системи зв’язку, у тому числі телефони; та

.10 мікрофони систем гучного мовлення.

.21.2 Центральний пост керування з постійною вахтою - центральний пост керування, на якому безперервно несе вахту відповідальний член екіпажу.

.22 Приміщення, меблі та оздоблення яких мають обмежену пожежонебезпеку, є, для цілей правила II-2/B/4, тими приміщеннями, меблі та оздоблення яких мають обмежену пожежонебезпеку (каюти, громадські приміщення, кабінети чи житлові приміщення інших типів), у яких:

.1 усі корпусні меблі, такі як столи, гардероби, туалетні столики, бюро, платтяні шафи, повністю виготовлені із затверджених негорючих матеріалів, проте робоча поверхня таких меблів може мати горюче облицювання товщиною не більше 2 мм;

.2 усі незакріплені меблі, такі як крісла, дивани, столи, виготовлені із застосуванням каркасів із негорючих матеріалів;

.3 усі драпування, завіси та інші висячі тканинні вироби протистоять поширенню полум’я не гірше, ніж вироби з вовни масою 0,8 кг/м-2, відповідно до Резолюції ММО A.471(XII), зі змінами.

Для суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, слова «Резолюція ММО A.471(XII)», зі змінами, повинні бути викладені як «Кодекс щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість».

.4 усі підлогові покриття протистоять поширенню полум’я не гірше, ніж рівноцінні вовняні матеріали, які використовуються з такою самою метою.

Для суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року , цей підпараграф повинен бути викладений у такій редакції:

усі підлогові покриття мають характеристики повільного поширення полум’я;

.5 усі відкриті поверхні перегородок, зашивок і підволоків мають характеристики повільного поширення полум’я; та

.6 усі оббиті меблі мають характеристики опору займанню та поширенню полум’я, відповідно до Процедур випробувань на вогнестійкість оббитих меблів Резолюції ММО A.652(16)

Для суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, слова «Резолюція ММО A.652(16)» повинні бути викладені як «Кодекс щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість».

ДЛЯ СУДЕН КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ

.7 спальне приладдя має характеристики опору займанню та поширенню полум’я, визначені відповідно до Кодексу щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість.

.23 «Пасажирське судно ро-ро» означає судно, що має вантажні приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження або приміщення спеціальної категорії, як означено в цьому правилі.

.24 Кодекс щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість - це Міжнародний кодекс щодо застосування методик випробовування на вогнестійкість, ухвалений Резолюцією КБМ MSC.61(67), зі змінами.

.25 Кодекс систем пожежної безпеки - це Міжнародний кодекс систем пожежної безпеки, ухвалений Резолюцією КБМ MSC.98(73), зі змінами.

.26 Температура спалаху - це температура, виражена у градусах Цельсія (при випробуванні у закритому тиглі), за якої продукт виділяє пари в кількості, достатній для їх займання, що визначається приладом затвердженого типу.

.27 Нормативні вимоги - це характеристики конструкції, граничні розміри або системи пожежної безпеки, визначені у цій главі.

.28 «Протипожежна заслінка», для цілей імплементації правила II-2/B/9a, означає встановлений у вентиляційному каналі пристрій, який у нормальному стані відкритий, що робить можливим рух повітря в каналі, а під час пожежі закривається, перешкоджаючи руху повітря в каналі з метою обмеження поширення вогню. З використанням зазначеного вище означення можуть бути пов’язані такі терміни:

.1 «автоматична протипожежна заслінка» означає протипожежну заслінку, яка закривається автоматично під впливом продуктів горіння;

.2 «ручна протипожежна заслінка» означає протипожежну заслінку, яка відкривається та закривається вручну членом екіпажу безпосередньо на місці; та

.3 «протипожежна заслінка з дистанційним керуванням» означає протипожежну заслінку, яка закривається членом екіпажу за допомогою засобу керування, розташованого на певній відстані від керованої заслінки.

.29 «Димова заслінка», для цілей імплементації правила II-2/B/9a, означає встановлений у вентиляційному каналі пристрій, який у нормальному стані відкритий, що робить можливим рух повітря в каналі, а під час пожежі закривається, перешкоджаючи руху повітря в каналі з метою обмеження поширення диму та гарячих газів. Від димової заслінки не очікують, що вона сприятиме забезпеченню цілісності вогнестійкого перекриття, крізь яке проходить вентиляційний канал. З використанням зазначеного вище означення можуть бути пов’язані такі терміни:

.1 «автоматична димова заслінка» означає димову заслінку, яка закривається автоматично під впливом диму або гарячих газів;

.2 «ручна димова заслінка» означає димову заслінку, яка відкривається та закривається вручну членом екіпажу безпосередньо на місці; та

.3 «димова заслінка з дистанційним керуванням» означає димову заслінку, яка закривається членом екіпажу за допомогою засобу керування, розташованого на певній відстані від керованої заслінки.

3 Пожежні насоси, пожежні магістралі, крани, рукави та стволи (П 4)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.1 На кожному судні повинні бути передбачені пожежні насоси, пожежні магістралі, крани, рукави та стволи, що у застосовному випадку відповідають вимогам цього правила.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.1.2 Якщо вимагається більше одного незалежного пожежного насоса, запірні клапани для відокремлення секції пожежної магістралі в машинному приміщенні, що містить головний пожежний насос або насоси, від решти пожежної магістралі, мають бути встановлені в легкодоступному і захищеному місці поза цим машинним приміщенням. Пожежна магістраль повинна бути влаштована так, щоб, коли запірні клапани закриті, усі пожежні крани на судні, за винятком розташованих у машинному приміщенні, як зазначено вище, могли бути забезпечені водою від пожежного насоса, який не розташований у цьому машинному приміщенні, і через труби, які не проходять через це приміщення. У виняткових випадках, короткі відрізки приймального або нагнітального трубопроводів аварійного пожежного насоса можуть проходити через машинне приміщення, якщо практично неможливо прокласти їх за межами машинного приміщення, за умови, що цілісність пожежної магістралі забезпечена огородженням трубопроводу міцним сталевим кожухом.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.1.3 Запірні клапани для відокремлення секції пожежної магістралі в машинному приміщенні, що містить головний пожежний насос або насоси, від решти пожежної магістралі, мають бути встановлені в легкодоступному і захищеному місці поза машинними приміщеннями. Пожежна магістраль має бути влаштована так, щоб, коли запірні клапани закриті, усі пожежні крани на судні, за винятком розташованих у машинному приміщенні, як зазначено вище, могли бути забезпечені водою від іншого пожежного насоса або аварійного пожежного насоса. Аварійний пожежний насос, його кінгстон, приймальний патрубок, нагнітальний трубопровід і запірні клапани повинні бути розташовані поза машинним приміщенням. Якщо таке влаштування неможливо виконати, кінгстонна коробка може бути встановлена в машинному приміщенні, якщо її клапан керований дистанційно з місця в тому самому відсіку, де розташований аварійний пожежний насос, а приймальний патрубок настільки короткий, наскільки це практично можливо. Короткі відрізки приймального або нагнітального трубопроводів можуть проходити в машинному приміщенні за умови що вони огороджені міцним сталевим кожухом або ізольовані за стандартом класу «A-60». Такі трубопроводи повинні мати достатню товщину стінок, але в жодному разі не менше 11 мм, і повинні бути зварними, за винятком фланцевого з’єднання з клапаном кінгстона.

НОВІ ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B, І НОВІ СУДНА КЛАСУ C І D, ВІД 24 МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ:

.2 Продуктивність пожежних насосів

.1 Необхідні пожежні насоси повинні бути здатні забезпечити подачу води для боротьби з пожежею в кількості, не меншій ніж дві третини від необхідної продуктивності осушувальних насосів, і під тиском, визначеним у параграфі .4.2.

.2 На кожному судні, яке згідно з цим правилом повинне бути забезпечене більш ніж одним пожежним насосом, продуктивність кожного з необхідних пожежних насосів повинна становити не менше 80% загальної необхідної продуктивності, розділеної на мінімальну кількість необхідних пожежних насосів, але в будь-якому випадку - не менше ніж 25 м-3/год; кожен такий насос в будь-якому випадку повинен забезпечувати подачу щонайменше двох струменів води. Ці пожежні насоси повинні забезпечувати подачу води в пожежну магістраль за визначених умов.

.3 На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, на яких кількість встановлених насосів перевищує необхідну мінімальну кількість, продуктивність таких додаткових насосів повинна бути не менше 25 м-3/год, і вони повинні забезпечувати подачу щонайменше двох струменів води, що вимагаються відповідно до параграфа .5 цього правила.

.3 Влаштування пожежних насосів, пожежних магістралей і постійна готовність до подачі води

.1 Судна повинні бути забезпечені пожежними насосами з урухомниками від джерела енергії таким чином:

.1 судна, сертифіковані для перевезення понад 500 пасажирів: щонайменше трьома, один з яких може працювати від головного двигуна;

.2 судна, сертифіковані для перевезення до 500 пасажирів: щонайменше двома, один з яких може працювати від головного двигуна.

.2 Санітарні, баластні, осушувальні насоси або насоси загального призначення можуть вважатися пожежними насосами за умови, що їх зазвичай не використовують для відкачування нафтопродуктів, а якщо іноді їх використовують для подачі або відкачування рідкого палива, повинні бути встановлені відповідні засоби перемикання.

.3 Розташування приймальних кінгстонів, пожежних насосів і їхніх джерел живлення повинне бути таким, щоб на суднах, сертифікованих для перевезення понад 250 пасажирів, пожежа в будь-якому одному відсіку не могла вивести з ладу всі пожежні насоси.

На нових суднах класу B, сертифікованих для перевезення до 250 пасажирів, на яких пожежа в будь-якому одному відсіку може вивести з ладу всі насоси, альтернативним засобом подачі води для пожежогасіння повинен бути аварійний пожежний насос із власним джерелом енергії та кінгстоном, розташований поза машинним приміщенням. Такий незалежний аварійний пожежний насос повинен відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року.

.4 На нових суднах класу B, сертифікованих для перевезення понад 250 пасажирів, засоби постійної готовності до забезпечення водою повинні бути такими, щоб від будь-якого пожежного крана у внутрішніх приміщеннях можна було негайно подати щонайменше один ефективний струмінь води і щоб була забезпечена безперервна подача води шляхом автоматичного пуску одного з необхідних пожежних насосів.

.5 На суднах з періодичним безвахтовим обслуговуванням машинного приміщення або коли вимагається несення вахти лише однією особою, повинна бути забезпечена негайна подача води із системи пожежної магістралі під відповідним тиском або шляхом дистанційного запуску одного з головних пожежних насосів із ходового містка та пожежного поста, за наявності, або шляхом підтримання постійного тиску в системі головної пожежної магістралі одним із головних пожежних насосів.

.6 Клапан подачі кожного пожежного насоса повинен бути забезпечений незворотним клапаном.

.4 Діаметр і тиск у пожежних магістралях

.1 Діаметр пожежної магістралі та її патрубків повинен бути достатнім для ефективного розподілу максимальної необхідної кількості води від двох пожежних насосів, що працюють одночасно.

.2 Якщо два насоси одночасно подають через стволи, визначені у параграфі .8, і через достатню кількість кранів кількість води, визначену в параграфі .4.1, в усіх кранах повинен підтримуватися такий мінімальний тиск:

.3 Максимальний тиск у будь-якому крані не повинен перевищувати тиск, за якого можливе ефективне керування пожежним рукавом.

.5 Кількість і розміщення пожежних кранів

.1 Кількість і розміщення кранів повинні бути такими, щоб принаймні два струмені води з різних кранів, один з яких надходить по рукаву стандартної довжини, діставали до будь-якої частини судна, зазвичай доступної для пасажирів або екіпажу під час плавання, а також до будь-якої частини будь-якого порожнього вантажного приміщення, будь-якого вантажного приміщення з горизонтальним способом завантаження та розвантаження або будь-якого приміщення спеціальної категорії, причому в останньому випадку до будь-якої частини приміщення повинні діставати два струмені, що надходять по рукавах стандартної довжини. Крім того, такі крани повинні бути розташовані біля входів у захищені приміщення.

.2 Кількість і розміщення кранів у житлових, службових і машинних приміщеннях повинні бути такими, щоб можна було виконувати вимоги параграфа .5.1, коли всі водонепроникні двері та всі двері в перегородках головних вертикальних зон зачинені.

.3 Якщо до машинного приміщення передбачений доступ на нижньому рівні із суміжного тунелю гребного вала, поза машинним приміщенням, але неподалік від входу до нього, повинні бути передбачені два крани. Якщо такий доступ передбачений з інших приміщень, то в одному із цих приміщень, біля входу до машинного приміщення, повинні бути передбачені два крани. Це положення може не застосовуватися, якщо тунель або суміжні приміщення не є частиною шляху евакуації.

.6 Трубопроводи та крани

.1 Матеріали, що легко втрачають свої властивості при нагріванні, не повинні використовуватися для пожежних магістралей та кранів, якщо вони не захищені належним чином. Трубопроводи та крани повинні розташовуватися таким чином, щоб пожежні рукави можна було легко приєднати до них. Влаштування трубопроводів і кранів повинне бути таким, щоб уникати можливості замерзання води. На суднах, де може перевозитися палубний вантаж, місцезнаходження пожежних кранів повинне бути таким, щоб крани були завжди легкодоступними, а трубопроводи влаштовані так, щоб, наскільки це практично можливо, уникати небезпеки їх пошкодження вантажем.

.2 Щоб будь-який пожежний рукав міг бути знятий під час роботи пожежних насосів, має бути встановлений службовий клапан для кожного пожежного рукава.

.3 На суднах, побудованих станом починаючи з 1 січня 2003 року, запірні крани встановлюються на відкритій палубі на всіх гілках пожежної магістралі, які використовуються в інших, ніж боротьба з пожежею, цілях.

.7 Пожежні рукави

.1 Пожежні рукави повинні бути виготовлені зі зносостійкого матеріалу, затвердженого адміністрацією держави прапора, а їхня довжина повинна бути достатньою для подачі струменя води в будь-яке з приміщень, у яких може знадобитися їх застосування. Кожен рукав забезпечується стволом і необхідними сполучними головками. Сполучні головки та стволи повинні бути повністю взаємозамінними. Рукави, визначені в цій главі як «пожежні рукави», разом з усім необхідним приладдям та інструментами, повинні перебувати на видних місцях поблизу кранів або з’єднань у постійній готовності до використання. Крім того, у внутрішніх приміщеннях суден, що перевозять більше 36 пасажирів, пожежні рукави повинні бути постійно приєднані до кранів.

.2 Повинен бути щонайменше один пожежний рукав для кожного з пожежних кранів, що вимагаються відповідно до параграфа .5. Пожежні рукави повинні мати довжину не більше 20 метрів на палубах і надбудовах та до 15 метрів у машинних приміщеннях, а також до 15 метрів і 10 метрів, відповідно, на малих суднах.

.8 Стволи

.1.1 Для цілей цієї глави стандартні діаметри насадок стволів повинні бути 12, 16 і 19 мм або бути якомога ближчими до цих розмірів. У випадках, коли використовуються інші системи, такі як системи водорозпилення, можуть бути дозволені насадки іншого діаметра.

.1.2 Усі стволи повинні належати до затвердженого комбінованого типу (тобто такі, що дають як розпилений, так і компактний струмінь) і бути обладнані запірними вентилями.

.2 У житлових і службових приміщеннях необов’язково використовувати насадки діаметром понад 12 мм.

.3 У машинних приміщеннях і на відкритих палубах діаметр насадок повинен забезпечувати подачу максимально можливої кількості води двома струменями від насоса з найменшою продуктивністю під тиском, зазначеним у параграфі .4; при цьому немає потреби застосовувати насадки діаметром понад 19 мм.

НОВІ СУДНА КЛАСУ C І D МЕНШЕ НІЖ 24 МЕТРИ ЗАВДОВЖКИ:

.9 Пожежні насоси, пожежні магістралі, крани, рукави, стволи та постійна готовність до подачі води

.1 Вимагається наявність одного незалежного пожежного насоса, здатного подавати для цілей пожежогасіння принаймні один струмінь води з будь-якого пожежного крана під тиском, визначеним нижче. Кількість води, поданої таким чином, повинна бути не меншою ніж дві третини від продуктивності робочих осушувальних насосів. Такий пожежний насос повинен бути здатний підтримувати всі мінімальні значення тиску кранів, передбачені вимогами для суден класу B, під час нагнітання максимального об’єму води, вказаного вище, через пожежні крани з насадками стволів 12, 16 або 19 мм.

.2 Кожне судно, що перевозить понад 250 пасажирів, повинне бути забезпечене додатковим пожежним насосом, постійно приєднаним до пожежної магістралі. Такий насос повинен мати урухомник від джерела енергії. Такий насос та його джерело енергії не повинні бути розташовані в тому самому відсіку, що і насос, що вимагається відповідно до параграфа .9.1, і повинні бути обладнані постійним кінгстоном, розташованим поза машинним приміщенням. Такий насос повинен бути здатний подавати щонайменше один струмінь води з будь-яких пожежних кранів, передбачених на судні, підтримуючи тиск не менше 0,3 Н/мм-2.

.3 Санітарні, баластні, осушувальні насоси або насоси загального призначення можна вважати пожежними насосами.

.4 Кожне судно повинне бути забезпечене пожежною магістраллю, що має діаметр, достатній для ефективного розподілу максимальної подачі, визначеної вище. Кількість і розташування кранів повинні бути такими, щоб принаймні один струмінь води міг досягати будь-якої частини судна за умов використання одного рукава максимальної довжини, визначеної для суден класу B у параграфі .7.2.

.5 На кожному судні повинен бути встановлений хоча б один пожежний рукав для кожного встановленого крана.

.6 На суднах з періодичним безвахтовим обслуговуванням машинного приміщення або коли вимагається несення вахти лише однією особою, повинна бути забезпечена негайна подача води із системи пожежної магістралі під відповідним тиском або шляхом дистанційного запуску одного з головних пожежних насосів із ходового містка та пожежного поста, за наявності, або шляхом підтримання постійного тиску в системі головної пожежної магістралі одним із головних пожежних насосів.

.7 Клапан подачі кожного пожежного насоса повинен бути забезпечений незворотним клапаном.

4 Стаціонарні системи пожежогасіння (П 5 + 8 + 9 + 10)

.1 Стаціонарні системи газового пожежогасіння: Загальні положення (П 5.1)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Труби, необхідні для подачі вогнегасної речовини до захищених приміщень, повинні бути оснащені контрольними клапанами з відповідним маркованням для чіткого позначення приміщень, до яких ведуть ці труби. Повинні бути передбачені належні заходи для запобігання випадковій подачі вогнегасної речовини в будь-яке приміщення.

.2 Розподільний трубопровід для вогнегасної речовини та випускні сопла повинні бути розташовані так, щоб можна було забезпечити рівномірний розподіл речовини.

.3 Повинні бути передбачені засоби для зовнішнього закриття всіх отворів, через які може надходити повітря до захищеного приміщення або з нього може виходити газ.

.4 Повинні бути передбачені засоби для автоматичного увімкнення звукової сигналізації про пуск вогнегасної речовини всередину будь-якого приміщення, у якому зазвичай працює персонал або до якого він має доступ. Сигнал повинен подаватися перед пуском речовини протягом достатнього періоду часу.

.5 Засоби керування будь-якою стаціонарною системою газового пожежогасіння повинні бути легкодоступними та простими в експлуатації; такі засоби повинні бути розташовані в якомога меншій кількості місць, які навряд чи будуть відрізані пожежею в захищеному приміщенні. У такому місці повинні бути чіткі інструкції стосовно експлуатації системи з урахуванням безпеки персоналу.

.6 Автоматичний пуск вогнегасної речовини не допускається, за винятком випадку, коли це дозволено для локальних автоматично керованих пристроїв, встановлених додатково до та незалежно від будь-якої необхідної стаціонарної системи пожежогасіння в машинних приміщеннях над устаткованням, яке має високий ризик загоряння, або в закритих зонах підвищеної пожежонебезпеки всередині машинних приміщень.

.7 Якщо певна кількість вогнегасної речовини необхідна для захисту кількох приміщень, доступна кількість речовини не повинна перевищувати найбільшу кількість, яка потрібна для захисту будь-якого одного приміщення.

.8 За винятком випадків, коли дозволене інше, резервуари під тиском, необхідні для зберігання вогнегасної речовини, повинні бути розташовані за межами захищених приміщень згідно з параграфом .1.11.

.9 Повинні бути передбачені засоби, щоб екіпаж або персонал на суші мав можливість безпечної перевірки кількості речовини в резервуарах.

.10 Резервуари для зберігання вогнегасної речовини та пов’язані компоненти під тиском повинні бути спроектовані згідно з відповідними кодексами практики з урахуванням їх розташування та максимальних температур навколишнього середовища, які очікуються у процесі експлуатації.

.11 У випадках, коли вогнегасна речовина зберігається поза захищеним приміщенням, вона повинна зберігатися в коморі, розташованій у безпечному та легкодоступному місці, яке повинне мати ефективну вентиляцію. Будь-який вхід до такої комори бажано повинен бути з відкритої палуби та в будь-якому разі повинен бути незалежним від захищеного приміщення.

Вхідні двері повинні відчинятися назовні, а перегородки та палуби, у тому числі двері та інші засоби закриття будь-якого отвору в них, які утворюють межі між такими кімнатами та суміжними з ними відокремленими приміщеннями, повинні бути газонепроникними. Для цілей застосування таблиць вогнестійкості перегородок і палуб у правилах II-2/B/4 або II-2/B/5, залежно від випадку, такі комори розглядаються як пости керування.

.12 Використання вогнегасної речовини, яка сама по собі чи за очікуваних умов використання виділяє токсичні гази в таких кількостях, що створюють небезпеку для людей, або виділяє гази, які є шкідливими для довкілля, у системах пожежогасіння на борту нових суден і в таких нових установках на борту наявних суден заборонене.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.13 Стаціонарні системи газового пожежогасіння повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.14 Повинні бути передбачені засоби для зовнішнього закриття всіх отворів, через які може надходити повітря до захищеного приміщення або з нього може виходити газ.

.15 У випадках, коли вогнегасна речовина зберігається поза захищеним приміщенням, вона повинна зберігатися в коморі, яка розташована за таранною перегородкою та не використовується для інших цілей. Будь-який вхід до такої комори бажано повинен бути з відкритої палуби, а також повинен бути незалежним від захищеного приміщення. Якщо комора розташована під палубою, вона повинна бути не більше ніж на одну палубу нижче від відкритої палуби і повинна бути безпосередньо доступною за допомогою трапа чи сходів з відкритої палуби.

Приміщення, розташовані під палубою, або приміщення, до яких немає доступу з відкритої палуби, повинні бути обладнані системою примусової вентиляції, призначеної для забору повітря з палуби приміщення, що забезпечує щонайменше шестикратний повітрообмін за годину. Вхідні двері повинні відчинятися назовні, а перегородки та палуби, у тому числі двері та інші засоби закриття будь-якого отвору в них, які утворюють межі між такими кімнатами та суміжними з ними відокремленими приміщеннями, повинні бути газонепроникними. Для цілей застосування таблиць 4.1, 4.2, 5.1 і 5.2 у частині B цієї глави такі приміщення розглядаються як пожежні пости.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.16 Якщо об’єм вільного повітря, що міститься у повітряних ресиверах в будь-якому приміщенні такий, що в разі його пуску в це приміщення у випадку пожежі такий пуск повітря всередину цього приміщення призвів би до серйозного зниження ефективності стаціонарної системи пожежогасіння, повинна бути передбачена додаткова кількість вогнегасної речовини.

.17 Постачальники стаціонарних установок пожежогасіння повинні надавати опис такої установки, у тому числі контрольний перелік для технічного обслуговування англійською мовою та офіційною мовою (мовами) держави прапора.

.18 Кількість вогнегасної речовини принаймні раз на рік повинна перевірятися спеціалістом, уповноваженим адміністрацією, постачальником установки або визнаною організацією.

.19 Періодичні перевірки, які здійснюються головним механіком судна чи організовуються керівниками судна, повинні бути записані в судновий журнал із зазначенням предмету та часу такої перевірки.

.20 Обладнання для пожежогасіння, яке не вимагається, але встановлене, напр., у коморах, за конструкцією та розмірами повинне відповідати положенням цього правила для відповідного типу установки.

.21 Усі двері до приміщень, захищених за допомогою установки CO2, повинні мати позначку «Це приміщення захищене установкою CO2 і його необхідно звільнити, коли спрацює сигналізація».

.2 Системи вуглекислотного пожежогасіння (П 5.2)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.1 Для вантажних приміщень, якщо не передбачене інше, кількість CO2 повинна бути достатньою для отримання мінімального об’єму вільного газу, що дорівнює 30% валової місткості найбільшого вантажного приміщення, захищеного таким чином на судні.

Якщо існує сполучення через вентиляційні канали між двома чи більшою кількістю вантажних приміщень, вони повинні розглядатися як одне приміщення. На суднах, що їх використовують для перевезення транспортних засобів, необхідну кількість CO2 треба обчислювати як 45% валової місткості найбільшого вантажного приміщення.

.1.2 Для машинних приміщень кількість двоокису вуглецю повинна бути достатньою, щоб забезпечувати мінімальний об’єм вільного газу, який дорівнює найбільшому з таких об’ємів:

.1 40% валової місткості найбільшого машинного приміщення, захищеного таким чином, за винятком об’єму частини шахти, розташованої над рівнем, на якому площа горизонтального перетину шахти становить 40% або менше площі горизонтального перетину відповідного приміщення, виміряного посередині між настилом другого дна та низом шахти; або

.2 35% валової місткості найбільшого захищеного машинного приміщення, включно із шахтою; якщо два чи більше машинних приміщень розділені неповністю, вони розглядаються як одне приміщення.

.2 Для цілей цього параграфа об’єм вільного двоокису вуглецю обчислюється з розрахунку 0,56 м-3/кг.

.3 Система стаціонарних трубопроводів повинна бути такою, щоб 85% газу можна було пустити всередину приміщення за 2 хвилини.

.4 Механізм пуску двоокису вуглецю:

.1 Повинні бути передбачені два окремі органи керування для пуску двоокису вуглецю у захищене приміщення і для забезпечення вмикання сигналізації. Один орган керування повинен використовуватись для пуску газу з резервуарів для зберігання. Другий орган керування повинен використовуватися для відкриття клапану трубопроводу, по якому газ подається до захищеного приміщення.

.2 Обидва органи керування повинні міститися всередині шафи, чітко визначеної для конкретного приміщення. Якщо шафа, у якій містяться органи керування, повинна бути замкненою, ключ до неї повинен міститися у футлярі з розбивним склом, розташованому на видному місці поряд із шафою.

.5 Адміністрація держави прапора повинна забезпечити належне оснащення приміщень, у яких розміщені батареї CO2, у плані доступу, вентиляції та обладнання зв’язку. Вона повинна вжити необхідних заходів безпеки щодо конструкції, встановлення, маркування, заряджання та випробування балонів з CO2, трубопроводів і арматур, а також щодо засобів керування та сигналізації для такої установки.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.6 Вуглекислотні системи повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.7 Адміністрація держави прапора повинна забезпечити належне оснащення приміщень, у яких розміщені батареї CO2, у плані доступу, вентиляції та обладнання зв’язку. Вона повинна вжити необхідних заходів безпеки щодо конструкції, встановлення, маркування, заряджання та випробування балонів з CO2, трубопроводів і арматур, а також щодо засобів керування та сигналізації для такої установки.

.3 Стаціонарні системи пожежогасіння низькократною піною в машинних приміщеннях (П 8)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Якщо в будь-якому машинному приміщенні стаціонарна система пожежогасіння низькократною піною встановлена додатково до вимог правила 6, така система повинна бути здатна пускати через стаціонарні випускні отвори за проміжок часу не більше ніж п’ять хвилин кількість піни, достатню для того, щоб покрити шаром товщиною до 150 мм якнайбільшу єдину поверхню, на якій може розповсюдитись рідке паливо. Система повинна бути здатна виробляти піну, придатну для гасіння нафтових пожеж. Повинні бути передбачені засоби для ефективного розподілу піни за допомогою стаціонарної системи трубопроводів і контрольних клапанів або кранів до відповідних випускних отворів, а також для ефективного спрямування піни через стаціонарні розпилювачі до інших основних пожежонебезпечних об’єктів у захищеному приміщенні. Кратність піноутворення не повинна перевищувати 12:1.

.2 Засоби керування будь-якими такими системами повинні бути легкодоступними та простими в експлуатації, а також повинні бути розташовані в якомога меншій кількості місць, які навряд чи будуть відрізані пожежею в захищеному приміщенні.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.3 Стаціонарні системи пожежогасіння низькократною піною в машинних приміщеннях повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.4 Стаціонарні системи пожежогасіння високократною піною в машинних приміщеннях (П 9)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Будь-яка необхідна стаціонарна система пожежогасіння високократною піною в машинних приміщеннях повинна бути здатна до швидкої подачі через стаціонарні випускні отвори кількості піни, достатньої для заповнення найбільшого захищеного приміщення, з інтенсивністю, що забезпечує утворення шару піни товщиною принаймні 1 м за хвилину. Кількість наявного піноутворювача повинна бути достатньою для отримання об’єму піни, що дорівнює п’яти об’ємам найбільшого захищеного приміщення. Кратність піноутворення не повинна перевищувати 1000:1.

.2 Канали подачі піни, повітрозабірники піногенератора та кількість піногенераторних установок повинні бути такими, щоб забезпечити ефективне вироблення та розподіл піни.

.3 Розташування вихідних каналів піногенератора має бути таким, щоб пожежа в захищеному приміщенні не впливала на піноутворююче обладнання.

4. Піногенератор, його джерела живлення, піноутворювач і засоби керування системою повинні бути легкодоступними та простими в експлуатації, а також повинні бути розташовані в якомога меншій кількості місць, які навряд чи будуть відрізані пожежею в захищеному приміщенні.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.5 Стаціонарні системи пожежогасіння високократною піною в машинних приміщеннях повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.5 Стаціонарні системи пожежогасіння водорозпиленням у машинних приміщеннях (П 10)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Будь-які необхідні стаціонарні системи пожежогасіння водорозпиленням у машинних приміщеннях повинні бути оснащені розпилювачами затвердженого типу.

.2 Кількість та розміщення розпилювачів повинні бути такими, щоб забезпечити ефективний розподіл води з інтенсивністю подачі, у середньому, принаймні 5 літрів/м-2 за хвилину у приміщеннях, які потребують захисту. Вищу інтенсивність подачі можна розглянути, за необхідності, в особливо небезпечних зонах. Розпилювачі повинні бути встановлені над ллялами, настилами другого дна та іншими зонами, на яких може розлитися рідке паливо, а також над іншими конкретними пожежонебезпечними об’єктами в машинних приміщеннях.

.3 Система може розподілятись на секції, розподільні клапани яких повинні бути керовані з легкодоступних місць за межами приміщень, що потребують захисту, які не будуть одразу відрізані пожежею у такому приміщенні.

.4 Система повинна постійно бути заповнена водою під необхідним тиском, а насос, який подає воду для системи, повинен спрацьовувати автоматично при падінні тиску в системі.

.5 Такий насос повинен бути здатний одночасно подавати воду під необхідним тиском на всі секції системи в будь-якому одному відсіку, що потребує захисту. Насос та його органи керування повинні бути встановлені поза межами приміщення чи приміщень, які потребують захисту. Повинна бути виключена можливість виходу з ладу системи водорозпилення внаслідок пожежі у приміщенні або приміщеннях, захищених такою системою.

.6 Повинні бути вжиті застережні заходи, щоб розпилювачі не забивалися брудом у воді та продуктами корозії труб, розпилювачів, клапанів і насосів.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.7 Насос може мати урухомник від незалежного двигуна внутрішнього згоряння, однак, якщо він залежить від енергопостачання від аварійного генератора, встановленого згідно з положеннями частини D глави II-1, конструкція такого генератора повинна передбачати автоматичний пуск у разі виходу з ладу основного джерела живлення, щоб живлення насоса було доступне в будь-який момент, як вимагається в параграфі .5. Якщо насос має урухомник від незалежного двигуна внутрішнього згоряння, він повинен бути розташований так, щоб у разі пожежі в захищеному приміщенні не погіршився доступ повітря до двигуна.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.8 Стаціонарні системи пожежогасіння водорозпиленням у машинних приміщеннях повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

5 Переносні вогнегасники (П 6)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Усі вогнегасники повинні належати до затверджених типів та конструкцій.

.2 Місткість необхідних переносних рідинних вогнегасників не повинна перевищувати 13,5 літра і не повинна бути менше ніж 9 літрів. Інші вогнегасники повинні бути принаймні такими самими переносними, як рідинний вогнегасник місткістю 13,5 літрів, і повинні мати ефективність, принаймні еквівалентну ефективності рідинного вогнегасника місткістю 9 літрів.

.3 На борту повинні бути запасні заряди для 50% загальної кількості вогнегасників кожного типу. Ще один вогнегасник кожного типу є запасним зарядом для вогнегасника, який неможливо перезарядити на борту.

.4 У загальному, переносні вогнегасники CO2 не повинні перебувати в житлових приміщеннях. Якщо такі вогнегасники передбачені у радіорубках, на щитах чи в інших подібних місцях, об’єм будь-якого приміщення, де містяться один чи кілька вогнегасників, повинен бути таким, щоб обмежити концентрацію пари, яка може виникнути внаслідок випуску для покриття не більше 5% чистого об’єму приміщення для цілей цього правила. Об’єм CO2 повинен обчислюватися з розрахунку 0,56 м-3/кг.

СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.5 Переносні вогнегасники повинні відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.6 Вуглекислотні вогнегасники не повинні розміщуватися в житлових приміщеннях. На постах керування та в інших приміщеннях, де міститься електричне або електронне обладнання чи прилади, необхідні для безпеки судна, повинні бути передбачені вогнегасники, у яких вогнегасна речовина не проводить електричного струму та не є шкідливою для обладнання чи приладів.

.7 Вогнегасники повинні бути готові до використання і розміщуватись у видних місцях, до яких є швидкий і легкий доступ у будь-який час у випадку пожежі, і таким чином, щоб їхня роботоздатність не погіршувалась під впливом погодних умов, вібрації та інших зовнішніх факторів. Переносні вогнегасники повинні бути обладнані пристроями, які показують, чи вони вже були використані.

.8 Запасні заряди повинні бути передбачені для 100% перших 10 вогнегасників і 50% інших вогнегасників, здатних до перезарядження на борту.

.9 Для вогнегасників, які неможливо перезарядити на борту, замість запасних зарядів повинні бути передбачені додаткові переносні вогнегасники тих самих місткості, типу, продуктивності та в тій самій кількості, як визначено у параграфі .13 нижче.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.10 Використання вогнегасників, які містять вогнегасну речовину, що сама по собі чи за очікуваних умов використання виділяє токсичні гази в таких кількостях, що створюють небезпеку для людей, або виділяє гази, які є шкідливими для довкілля, заборонене.

.11 Вогнегасники повинні бути придатними для гасіння пожеж, які можуть виникнути поблизу місця, де є вогнегасник.

.12 Один із переносних вогнегасників, призначений для використання в будь-якому приміщенні, необхідно розмістити поруч із входом до такого приміщення.

.13 Мінімальна кількість вогнегасників повинна бути такою:

.1 у житлових та службових приміщеннях:

вогнегасники повинні бути розміщені так, щоб у приміщенні не було місця, яке перебуває на відстані далі ніж 10 метрів від вогнегасника;

.2 вогнегасник, придатний для використання в зонах високої напруги, повинен бути розміщений поруч із будь-якою електричною панеллю або підпанеллю потужністю 20 кВт або більше;

.3 у камбузах вогнегасники повинні бути розміщені таким чином, щоб у приміщенні не було місця, яке перебуває на відстані далі ніж 10 метрів від вогнегасника;

.4 вогнегасник повинен бути розміщений поруч із малярними коморами та коморами, у яких зберігаються легкозаймисті речовини;

.5 принаймні один вогнегасник повинен бути розміщений на ходовому містку та на кожному посту керування.

.14 Переносні вогнегасники, передбачені для використання в житлових чи службових приміщеннях, повинні мати, наскільки це можливо, єдиний спосіб використання.

.15 Періодична перевірка вогнегасників:

адміністрація держави прапора повинна забезпечувати періодичний огляд переносних вогнегасників, їх функціональне випробування та випробування під тиском.

6 Засоби пожежогасіння в машинних приміщеннях (П 7)

Машинні приміщення категорії A повинні бути обладнані:

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.1 будь-якою з таких стаціонарних систем пожежогасіння:

.1 газовою системою, яка відповідає положенням параграфів .1 і .2 правила II-2/A/4, чи рівноцінною системою, що відповідає положенням циркуляра КБМ ММО MSC/Circ.1165, зі змінами, з урахуванням дати побудови судна;

.2 системою пожежогасіння високократною піною, що відповідає положенням параграфа .4 правила II-2/A/4, з урахуванням дати побудови судна;

.3 системою пожежогасіння водорозпиленням, що відповідає положенням параграфа .5 правила II-2/A/4, з урахуванням дати побудови судна.

.2 принаймні одним комплектом переносного повітряно-пінного усталювання, що складається з повітряно-пінного ствола індукторного типу, здатного до приєднання до пожежної магістралі за допомогою пожежного рукава, разом з переносним баком, у якому є принаймні 20 літрів піноутворювача, і одним резервним баком. Ствол повинен бути здатний виробляти ефективну піну, придатну для гасіння нафтової пожежі, зі швидкістю принаймні 1,5 м-3 за хвилину.

.3 У кожному такому приміщенні повинні бути пінні вогнегасники затвердженого типу, кожен місткістю принаймні 45 літрів, або рівноцінні засоби пожежогасіння в достатній кількості, щоб можна було подати піну чи її еквівалент на будь-яку частину паливних систем або мастильних систем під тиском, на урухомники або інші пожежонебезпечні об’єкти. Крім того, має бути передбачена достатня кількість переносних пінних вогнегасників чи їх еквівалентів, які повинні розміщуватися так, щоб жодне місце у приміщенні не перебувало на відстані далі ніж 10 метрів від вогнегасника і щоб у кожному приміщенні було принаймні два таких вогнегасники.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D МЕНШЕ 24 МЕТРІВ ЗАВДОВЖКИ ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B:

.4 одна зі стаціонарних систем пожежогасіння, визначена у параграфі .1 вище, і додатково в будь-якому приміщенні, де містяться двигуни внутрішнього згоряння, відстійні танки рідкого палива чи установки рідкого палива, повинен бути передбачений один пінний вогнегасник місткістю принаймні 45 літрів або його еквіваленти в кількості, достатній для подачі піни до будь-якої частини паливної чи мастильної системи під тиском, а також на урухомники та інші пожежонебезпечні об’єкти, та

.5 один переносний вогнегасник, придатний для гасіння нафтових пожеж для кожних 746 кВт потужності таких механізмів або її частини; за умови, що не менше двох і не більше шести таких вогнегасників потрібні в кожному такому приміщенні.

Дозволяється використання стаціонарних систем пожежогасінння низькократною піною замість деяких із шести переносних вогнегасників, передбачених цим правилом.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ І БІЛЬШЕ:

.6 Кожне машинне приміщення повинне бути обладнане двома відповідними приставками для утворення водяного туману, що можуть являти собою металеву L-подібну трубу, довге коліно якої довжиною близько 2 м пристосоване для приєднання до пожежного рукава, а коротке - довжиною близько 250 мм обладнане стаціонарною насадкою для утворення водяного туману або пристосоване для приєднання водорозпорошуючої насадки.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B:

.7 Коли підігріту оливу використовують як теплоносій, додатково може вимагатися, щоб котельні приміщення були оснащені стаціонарними чи переносними пристроями для локальних систем водорозпилення або розбризкування піни вище та нижче підлоги для цілей пожежогасіння.

НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ЗАВДОВЖКИ 24 МЕТРИ ТА БІЛЬШЕ; ТА НА НОВИХ СУДНАХ КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНИХ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, СЕРТИФІКОВАНИХ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОНАД 400 ПАСАЖИРІВ, ТА НА НАЯВНИХ СУДНАХ КЛАСУ B, СЕРТИФІКОВАНИХ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОНАД 400 ПАСАЖИРІВ:

.8

.1 Машинні приміщення категорії A об’ємом понад 500 м-3, додатково до стаціонарної системи пожежогасіння, що вимагається згідно із цим правилом, повинні бути захищені стаціонарною системою пожежогасіння затвердженого типу з використанням води або рівноцінною їй системою пожежогасіння місцевого застосування, згідно з настановами циркуляра КБМ ММО MSC/Circ.913 «Настанови щодо затвердження стаціонарних водних систем пожежогасіння місцевого застосування для використання в машинних приміщеннях категорії A».

У машинних приміщеннях із періодичним безвахтовим обслуговуванням система пожежогасіння повинна мати можливість як автоматичного, так і ручного запуску. У машинних приміщеннях із постійною вахтою система пожежогасіння повинна мати тільки можливість ручного запуску.

.2 Стаціонарні системи пожежогасіння місцевого застосування призначені тільки для захисту зон, де відсутня необхідність зупинки двигуна, евакуації персоналу або герметизації приміщень, зокрема:

.1 пожежонебезпечні частини двигунів внутрішнього згоряння, що їх використовують для головних двигунів судна і для виробництва електроенергії, а для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2018 року - пожежонебезпечні частини всіх двигунів внутрішнього згоряння,

.2 топкові фронти котлів,

.3 пожежонебезпечні частини інсинераторів, та

.4 сепаратори підігрітого рідкого палива.

.3 Пуск будь-якої системи пожежогасіння місцевого застосування повинен супроводжуватися візуальним і відмінним від інших звуковим сигналом аварійної сигналізації в захищеному приміщенні та на постах з постійною вахтою. Сигнал повинен вказувати на конкретну систему, приведену в дію. Вимоги до системи аварійної сигналізації, описаної в цьому параграфі, є додатковими до системи сигналізації виявлення пожежі, яка вимагається в будь-яких інших положеннях цієї глави, і не замінюють її.

7 Спеціальні заходи в машинних приміщеннях (П 11)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Кількість світлових люків, дверей, вентиляційних каналів, отворів у димових трубах для забезпечення витяжної вентиляції та інших отворів машинних приміщень повинна бути зведена до мінімуму, необхідного для забезпечення вентиляції та належної і безпечної експлуатації судна.

.2 Світлові люки повинні бути виготовлені зі сталі і не повинні мати скляні панелі. Повинні бути передбачені відповідні заходи для випуску диму у випадку пожежі з приміщення, яке потребує захисту.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.3 Двері, окрім водонепроникних дверей з урухомником від джерела енергії, повинні бути встановлені таким чином, щоб забезпечити надійне зачинення в разі виникнення пожежі у приміщеннях за допомогою механізмів зачинення з урухомником від джерела енергії або шляхом встановлення самозакривних дверей, що здатні зачинятися при крені 3,5° у бік, протилежний їх зачиненню, а також мають безвідмовний пристрій для утримання що звільняється за допомогою дистанційно керованого механізму.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.4 У конструкціях, які обмежують машинні приміщення, не допускається встановлення вікон. Це не перешкоджає використанню скла на постах керування в межах машинних приміщень.

.5 Засоби керування повинні бути передбачені для:

.1 відкриття та закриття світлових люків, закриття отворів у димових трубах, які зазвичай забезпечують витяжну вентиляцію, і закриття вентиляційних заслінок;

.2 забезпечення випуску диму;

.3 зачинення дверей з урухомником від джерела енергії та приведення в дію механізму звільнення дверей, що не є водонепроникними дверима з урухомником від джерела енергії;

.4 зупинки вентиляційних систем; та

.5 зупинки нагнітальних і витяжних вентиляторів, насосів для перекачування рідкого палива, насосів установок рідкого палива та інших подібних паливних насосів. Інші подібні паливні насоси для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року - це насоси мастильної системи, циркуляційні насоси гарячого мастила та паливні сепаратори. Однак параграф .6 цього правила не потрібно застосовувати до нафтоводяних сепараторів.

.6 Засоби керування, які вимагаються в параграфі .5 і правилі II-2/A/10.2.5, повинні розміщуватися за межами відповідного приміщення, де вони не залишаться відрізаними у випадку пожежі у приміщенні, яке вони обслуговують. Такі засоби керування та засоби керування будь-якої необхідної системи пожежогасіння повинні розміщуватися на одному пості керування або групуватися в якомога меншій кількості місць. До таких місць повинен бути безпечний доступ із відкритої палуби.

.7 Коли доступ до будь-якого машинного приміщення категорії A із суміжного тунелю гребного вала передбачений на низькому рівні, у тунелі гребного вала, ближче до водонепроникних дверей, повинні бути передбачені легкі сталеві протипожежні двері-екран, які відчиняються з кожного боку.

8 Автоматичні спринклерні системи пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі (П 12)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Будь-яка необхідна автоматична спринклерна система пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі повинна бути здатна до негайного спрацьовування в будь-який час, і її приведення в дію не повинне потребувати жодних дій екіпажу. Вона повинна бути заповнена водою, але її невеликі зовнішні ділянки можуть бути незаповнені водою, якщо це є необхідним застережним заходом. Будь-які частини системи, на які під час експлуатації можуть впливати від’ємні температури, повинні бути належним чином захищені від замерзання. Система повинна постійно перебувати під необхідним тиском і мати засоби забезпечення безперервної подачі води, як вимагається в цьому правилі.

.2 Кожна секція спринклерів повинна включати засоби подачі візуального та звукового сигналів на одній або кількох панелях сигналізації, коли спрацьовує будь-який спринклер. Такі панелі повинні показувати, у якій секції, що обслуговується цією системою, виникла пожежа, вони повинні бути зосереджені на ходовому містку, та, крім того, візуальний та звуковий сигнали з панелі повинні бути виведені в місце поза ходовим містком, щоб забезпечити негайний прийом сигналу про виникнення пожежі екіпажем. Система сигналізації повинна бути влаштована так, щоб показувати будь-яку несправність у системі.

.3 Спринклери повинні бути згруповані в окремі секції, кожна з яких повинна містити не більше ніж 200 спринклерів. Кожна секція спринклерів повинна обслуговувати не більше ніж дві палуби і не повинна розміщуватись у більше ніж одній головній вертикальній зоні, крім випадку, коли можна довести, що варіанти, коли секція спринклерів обслуговує більше ніж дві палуби або розміщена у більш ніж одній головній вертикальній зоні, не послаблюють протипожежний захист судна.

.4 Кожна секція спринклерів повинна бути здатна вимикатися тільки одним запірним клапаном. Запірний клапан у кожній секції повинен бути легкодоступним, і його місце розташування повинне мати чітке та постійне позначення. Повинні бути передбачені заходи для попередження керування запірними клапанами будь-якою особою, яка не має на це дозволу.

.5 Манометр, що показує тиск у системі, повинен встановлюватися на кожному запірному клапані секції та на центральному посту.

.6 Спринклери повинні бути стійкими до корозії в умовах впливу морського повітря. У житлових та службових приміщеннях спринклери повинні спрацьовувати в діапазоні температур від 68 до 79 °C, за винятком випадку, коли в місцях, таких як сушильні, де можна очікувати високу температуру повітря, робоча температура може підвищуватись не більше ніж на 30 °C вище максимальної температури біля підволока.

.7 Біля кожної панелі сигналізації повинні бути вивішені перелік або схема із зазначенням приміщень і зон, які обслуговуються в кожній секції. Повинні бути відповідні інструкції щодо повірки та технічного обслуговування.

.8 Спринклери повинні бути розміщені у верхній частині приміщення так, щоб забезпечити подачу води на обслуговувану ними номінальну площу із середньою інтенсивністю не менше ніж 5 л/м-2 за хвилину.

Спринклери повинні бути розміщені якомога далі від бімсів та інших об’єктів, які можуть заважати струменям води, і таким чином, щоб горючий матеріал у приміщенні добре зрошувався.

.9 Повинна бути передбачена напірна цистерна місткістю, що дорівнює принаймні подвійному запасу води, визначеному в цьому параграфі. Така цистерна повинна містити постійний запас прісної води, що дорівнює кількості води, яку міг би подати за одну хвилину насос, вказаний у параграфі .12, а також повинні бути передбачені засоби підтримання в цистерні такого тиску повітря, яке після використання постійного запасу прісної води в цистерні забезпечувало б тиск, не нижчий за робочий тиск спринклера плюс тиск стовпа води, виміряного від дна цистерни до найвище розташованого спринклера системи. Повинні бути передбачені відповідні засоби поповнення стисненого повітря та запасу прісної води в цистерні. Має бути передбачене водомірне скло для позначення належного рівня води в цистерні.

.10 Повинні бути передбачені засоби для запобігання потраплянню забортної води в цистерну. Напірна цистерна повинна бути оснащена ефективним запобіжним клапаном і манометром. Запірні клапани чи крани повинні бути передбачені на кожному патрубку манометра.

.11 Повинен бути передбачений незалежний насос, призначений виключно для забезпечення автоматичної безперервної подачі води через спринклери. Такий насос повинен вмикатися автоматично в разі падіння тиску в системі, перш ніж буде повністю використаний постійний запас прісної води в напірній цистерні.

.12 Насос і система трубопроводів повинні бути здатні підтримувати необхідний тиск на рівні найвище розташованого спринклера для забезпечення безперервної подачі води в кількості, достатній для одночасного зрошення мінімальної площі розміром 280 м-2 за інтенсивності подачі, визначеної в параграфі .8. Для нових суден класу C і D менше ніж 40 метрів завдовжки із сумарною захищеною площею менше ніж 280 м-2 адміністрація може визначити відповідну площу для встановлення розмірів насоса й альтернативних компонентів живлення.

.13 На напірному боці насоса повинен бути встановлений пробний клапан із короткою випускною трубою з відкритим кінцем. Корисна площа перетину клапана та труби повинна бути достатньою, щоб випускати воду в кількості, що відповідає необхідній продуктивності насоса, підтримуючи в системі тиск, визначений у параграфі .9.

.14 Кінгстон для насоса, наскільки це можливо, повинен бути розташований у приміщенні, де міститься сам насос, і повинен бути влаштований так, щоб, коли судно перебуває на ходу, не потрібно було перекривати подачу забортної води до насоса з будь-якою метою, окрім перевірки та ремонту насоса.

.15 Насос і цистерна спринклерної системи повинні бути розташовані в місці, достатньо віддаленому від будь-якого машинного приміщення, і не повинні міститися в будь-якому приміщенні, що потребує захисту спринклерною системою.

.16 Має бути не менше двох джерел енергії для насоса забортної води й автоматичної системи сигналізації виявлення пожежі. Якщо насос живиться від джерел електроенергії, такими джерелами повинні бути головний генератор і аварійне джерело живлення. Живлення для насоса повинне надходити від головного розподільного щита і від аварійного розподільного щита за допомогою окремих кабелів, призначених виключно для цієї мети. Кабелі повинні бути розміщені так, щоб вони проходили подалі від камбузів, машинного приміщення та інших відокремлених приміщень з підвищеною пожежонебезпекою, крім випадку, коли це необхідно для досягнення відповідних розподільних щитів, і вони повинні бути підведені до автоматичного перемикача, розташованого поруч із насосом спринклерної системи. Цей перемикач повинен забезпечувати живлення від головного розподільного щита, доки від нього надходитиме енергія, і має бути спроектований так, щоб після виходу з ладу цього джерела живлення він автоматично перемикав живлення насоса на аварійний розподільний щит. Перемикачі на головному й аварійному щитах повинні мати чітке марковання і зазвичай повинні бути замкнені. Жодного іншого перемикача на цих кабелях не дозволено. Одним із джерел живлення для системи сигналізації виявлення пожежі повинне бути аварійне джерело. Якщо одним з джерел живлення насоса є двигун внутрішнього згоряння, він повинен, крім відповідності положенням параграфа .15, бути розташований так, щоб пожежа в будь-якому захищеному приміщенні не впливала на доступ повітря до такого двигуна.

.17 Спринклерна система повинна мати з’єднання з пожежною магістраллю судна за допомогою незворотного клапана з гвинтовим штоком, здатного до запирання, який перешкоджає зворотне надходження води зі спринклерної системи в пожежну магістраль.

.18 Пробний клапан повинен бути передбачений для випробування автоматичної аварійної сигналізації для кожної секції спринклерів шляхом випуску води в кількості, що випускається при роботі одного спринклера. Пробний клапан для кожної секції повинен бути розміщений поруч із її запірним клапаном.

.19 Повинні бути передбачені засоби для перевірки автоматичного увімкнення насоса за умов зниження тиску в системі.

.20 Повинні бути передбачені перемикачі на одній із панелей сигналізації, згаданих у параграфі .2, що дають змогу перевірити спрацювання сигналізації та дію індикаторів для кожної секції спринклерів.

.21 Для кожної секції повинні бути передбачені принаймні 6 запасних спринклерних головок.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.22 Автоматичні спринклерні системи пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі повинні належати до затвердженого типу згідно з положеннями Кодексу систем пожежної безпеки.

.23 Для нових суден класу C і D менше ніж 40 метрів завдовжки із сумарною захищеною площею менше ніж 280 м-2 адміністрація може визначити відповідну площу для встановлення розмірів насоса й альтернативних компонентів.

9 Стаціонарні системи сигналізації виявлення пожежі (П 13)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ДО 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Загальні положення

.1 Будь-яка необхідна стаціонарна система сигналізації виявлення пожежі з ручними сповіщувачами повинна бути в постійній готовності до негайного спрацювання.

.2 Необхідно контролювати джерела живлення та електричні кола, потрібні для експлуатації системи, щоб виявляти втрату живлення або несправності, залежно від випадку. Виникнення несправності повинне ініціювати візуальний та звуковий сигнал про несправність на панелі керування, який має відрізнятися від сигналу про пожежу.

.3 Має бути не менше двох джерел живлення для електричного устатковання, яке використовується під час експлуатації системи сигналізації виявлення пожежі, причому одне із цих джерел повинне бути аварійним. Живлення має забезпечуватися за допомогою окремих кабелів, призначених виключно для цієї мети. Такі кабелі повинні бути прокладені до автоматичного перемикача, розміщеного на панелі керування системи сигналізації виявлення пожежі.

.4 Автоматичні та ручні сповіщувачі повинні бути згруповані у промені. Спрацювання будь-якого автоматичного чи ручного сповіщувача повинне ініціювати візуальний та звуковий сигнал про пожежу на панелі керування та на панелях сигналізації. Якщо на сигнали не реагують протягом 2 хвилин, звуковий сигнал тривоги повинен автоматично вмикатися в усьому приміщенні для екіпажу, у службових приміщеннях, на постах керування та в машинних приміщеннях. Ця система звукового сигналу тривоги необов’язково повинна бути складовою частиною системи виявлення пожежі.

.5 Панель керування повинна бути розміщена на ходовому містку або на головному пожежному посту.

.6 Панелі сигналізації повинні щонайменше визначати промінь, у якому спрацював автоматичний чи ручний сповіщувач. Принаймні одна панель повинна бути розміщена так, щоб вона був легкодоступною для відповідальних членів екіпажу в будь-який час, під час плавання чи в порту, за винятком ситуації, коли судно не перебуває в експлуатації. Одна панель сигналізації повинна бути розміщена на ходовому містку, якщо панель керування розміщена на головному пожежному посту.

.7 На панелі сигналізації чи поруч із нею повинна міститися чітка інформація про обслуговувані приміщення та розташування променів.

.8 Якщо система виявлення пожежі не містить засоби дистанційного визначення кожного окремого автоматичного сповіщувача, промені зазвичай повинні обслуговувати не більше однієї палуби в межах житлового, службового приміщення та постів керування, за винятком променю, який обслуговує відокремлений трап. Для уникнення затримки виявлення джерела пожежі кількість відокремлених приміщень, що входять до кожного променю, повинна бути обмежена, як визначено адміністрацією держави прапора. У жодному випадку будь-який промінь не повинен обслуговувати більше ніж 50 відокремлених приміщень. Якщо система виявлення пожежі оснащена автоматичними сповіщувачами про пожежу, що їх можна дистанційно виявляти в індивідуальному порядку, промені можуть обслуговувати кілька палуб і будь-яку кількість відокремлених приміщень.

.9 У разі відсутності системи виявлення пожежі, здатної дистанційно виявляти кожен автоматичний сповіщувач в індивідуальному порядку, промінь автоматичних сповіщувачів не повинен обслуговувати приміщення з обох боків судна та більше ніж на одній палубі, а також не повинен бути розташований більше ніж в одній головній вертикальній зоні, крім випадку, коли адміністрація держави прапора, якщо вона впевниться, що це не призведе до послаблення протипожежного захисту судна, може дозволяти, щоб такий промінь автоматичних сповіщувачів обслуговував обидва боки судна та більше однієї палуби. На суднах, оснащених автоматичними сповіщувачами, які можна виявляти в індивідуальному порядку, один промінь може обслуговувати приміщення з обох боків судна та на кількох палубах, однак не може бути розташований більше ніж в одній головній вертикальній зоні.

.10 Промінь автоматичних сповіщувачів, який обслуговує пост керування, службове або житлове приміщення, не повинен обслуговувати машинне приміщення.

.11 Автоматичні сповіщувачі повинні спрацьовувати під дією тепла, диму чи інших продуктів горіння, полум’я або будь-якого поєднання цих факторів. Автоматичні сповіщувачі, які спрацьовують під дією інших факторів, що вказують на початок пожежі, можуть бути розглянуті адміністрацією держави прапора за умови, що вони не менш чутливі, ніж згадані вище автоматичні сповіщувачі. Світлові сповіщувачі можна використовувати тільки додатково до димових та теплових сповіщувачів.

.12 Повинні бути передбачені відповідні інструкції та запасні частини для випробування та технічного обслуговування.

.13 Робота системи виявлення пожежі повинна періодично перевірятися відповідно до вимог адміністрації держави прапора за допомогою обладнання, яке виробляє гаряче повітря відповідної температур, дим чи аерозоль, що мають належний діапазон густини або розмір частинок, чи інші елементи, пов’язані з виникненням пожежі, на які цей автоматичний сповіщувач повинен реагувати.

Усі автоматичні сповіщувачі повинні бути такого типу, щоб вони могли пройти випробування на правильне спрацювання та могли повертатися в режим нормальної роботи без відновлення будь-якого компонента.

.14 Система виявлення пожежі не повинна використовуватися для будь-якої іншої мети, за винятком того, що на панелі керування може бути дозволене зачинення протипожежних дверей та подібні функції.

.15 Системи виявлення пожежі, здатні дистанційно визначати місце виникнення пожежі, повинні бути влаштовані таким чином:

- петля не може бути пошкоджена пожежею більше ніж в одній точці,

- передбачені засоби, які забезпечують, щоб будь-яка несправність (напр., вимкнення живлення, коротке замикання, заземлення), що виникає в петлі, не призводила до виведення з ладу всієї петлі,

- вжиті всі заходи для відновлення початкової конфігурації системи у випадку пошкодження електричного й електронного обладнання, викривлення інформації,

- спрацювання першого сигналу тривоги не заважає будь-якому іншому автоматичному сповіщувачу подавати подальші сигнали тривоги.

.2 Вимоги до встановлення

.1 Ручні сповіщувачі повинні бути встановлені в усіх житлових приміщеннях, службових приміщеннях та на постах керування. Один ручний сповіщувач повинен бути розташований на кожному виході. Ручні сповіщувачі повинні бути легкодоступні в коридорах кожної палуби, щоб жодна частина коридору не перебувала на відстані більше 20 метрів від ручного сповіщувача.

.2 Димові сповіщувачі повинні бути встановлені на всіх трапах, у коридорах та на шляхах евакуації в межах житлових приміщень.

.3 Якщо стаціонарна система сигналізації виявлення пожежі вимагається для захисту приміщень, відмінних від визначених в параграфі .2.2, у кожному такому приміщенні повинен бути встановлений принаймні один автоматичний сповіщувач, що відповідає параграфу .1.11.

.4 Автоматичні сповіщувачі повинні бути розміщені таким чином, щоб забезпечити їх оптимальну роботу. Слід уникати їх розміщення поряд з бімсами та вентиляційними каналами або в інших місцях, де характер повітряних потоків може негативно впливати на їх роботу, а також у місцях, де можливе пошкодження внаслідок удару чи іншого впливу. У загальному, автоматичні сповіщувачі, розташовані на підволоку, повинні бути на мінімальній відстані 0,5 метра від перегородок.

.5 Максимальні площа та відстань між автоматичними сповіщувачами повинні відповідати такій таблиці:

Адміністрація держави прапора може вимагати або давати дозвіл на інші площі та відстані на основі даних випробувань, які демонструють характеристики автоматичних сповіщувачів.

.6 Електропроводка, яка є частиною системи, повинна бути прокладена в обхід камбузів, машинних приміщень та інших відокремлених приміщень з підвищеною пожежонебезпекою, за винятком випадку, коли в таких приміщеннях необхідно передбачити виявлення пожежі та пожежну сигналізацію, або для приєднання до відповідного джерела електропостачання.

.3 Вимоги до конструкції

.1 Система та обладнання повинні мати належну конструкцію, стійку до дії коливань і перепадів напруги, змін температури навколишнього середовища, вібрації, вологи, струсів, ударів і корозії, які зазвичай трапляються на суднах.

.2 Димові сповіщувачі, які мають встановлюватися на трапах, в коридорах та на шляхах евакуації в межах житлових приміщень, як вимагається в параграфі .2.2, повинні бути сертифіковані для спрацювання, перш ніж густина диму досягне значення, за якого ослаблення світла перевищить 12,5% затемнення на метр, але не раніше ніж густина диму досягне значення, за якого ослаблення світла досягне 2% на метр.

Димові сповіщувачі, які мають бути встановлені в інших приміщеннях, повинні працювати в діапазоні чутливості відповідно до вимог адміністрації держави прапора, беручи до уваги необхідність уникнення надмірної чутливості чи недостатньої чутливості сповіщувача.

.3 Теплові сповіщувачі повинні бути сертифіковані для спрацювання, перш ніж температура перевищить 78 °C, але не раніше ніж вона перевищить 54 °C, за умов її підвищення до цих меж зі швидкістю менше 1 °C за хвилину. За більш високих швидкостей підвищення температури, тепловий сповіщувач повинен працювати в діапазоні температур відповідно до вимог адміністрації держави прапора, беручи до уваги необхідність уникнення надмірної чи недостатньої чутливості сповіщувача.

.4 Допустима температура спрацювання теплових сповіщувачів може бути підвищена до 30 °C вище максимальної температури біля підволока в сушильних та подібних приміщеннях, для яких характерна висока температура навколишнього середовища.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.4.1 Стаціонарні системи сигналізації виявлення пожежі повинні належати до затвердженого типу згідно з положеннями Кодексу систем пожежної безпеки.

.4.2 Ручні сповіщувачі, які відповідають Кодексу систем пожежної безпеки, повинні бути встановлені в усіх житлових приміщеннях, службових приміщеннях та на постах керування. Один ручний сповіщувач повинен бути розташований на кожному виході. Ручні сповіщувачі повинні бути легкодоступні в коридорах кожної палуби, щоб жодна частина коридору не перебувала на відстані більше 20 метрів від ручного сповіщувача.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D:

.5 На додачу до наведених вище положень, адміністрація держави прапора повинна забезпечити дотримання положень безпеки щодо установок відносно їх незалежності від інших установок чи систем, корозійної стійкості їх компонентів, джерел електроенергії для їх систем керування, а також наявності інструкцій з експлуатації та технічного обслуговування.

10 Заходи, пов’язані з рідким паливом, мастилом та іншими займистими нафтопродуктами (П 15)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Обмеження щодо використання нафтопродуктів у якості палива

До використання нафтопродуктів у якості палива застосовуються такі обмеження:

.1 За винятком випадків, коли в цьому параграфі дозволене інше, забороняється використовувати рідке паливо з температурою спалаху нижче 60 °C.

.2 В аварійних генераторах можна використовувати рідке паливо з температурою спалаху не менше ніж 43 °C.

.3 Адміністрація держави прапора може дозволити загальне використання рідкого палива з температурою спалаху менше ніж 60 °C, але не менше ніж 43 °C, за умови вжиття таких застережних заходів, які вона вважає необхідними, і за умови, що температура повітря у приміщенні, де зберігається або використовується таке рідке паливо на 10 °C нижча за температуру спалаху рідкого палива.

Для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, рідке паливо з температурою спалаху менше ніж 60 °C, але не менше ніж 43 °C, може бути дозволене за умови, що:

.3.1 танки рідкого палива, за винятком тих, які розташовані у відсіках подвійного дна, повинні бути розміщені за межами машинних приміщень категорії A;

.3.2 на приймальному патрубку паливного насоса передбачені засоби вимірювання температури палива;

.3.3 стопорні клапани та/або крани передбачені на приймальному та випускному патрубках паливних фільтрів; та

.3.4 наскільки це можливо, у з’єднаннях трубопроводів використовуються зварні конструкції або конструкції типу круглого конуса чи сфери.

Температура спалаху нафтопродуктів повинна визначатися за допомогою затвердженого методу випробування в закритому тиглі.

.2 Заходи, пов’язані з рідким паливом

На судні, що використовує рідке паливо, заходи та пристрої для зберігання, розподілу та використання палива повинні бути такими, що забезпечують безпеку судна та людей на борту, і повинні відповідати принаймні таким положенням:

.1.1 Наскільки це можливо, ділянки паливної системи, які містять підігріте паливо під тиском більше 0,18 Н/мм-2, не повинні встановлюватись у закритих місцях, де неможливо відразу помітити пошкодження або витоки. У зоні таких ділянок паливної системи машинні приміщення повинні мати належне освітлення.

.1.2 Підігріте паливо означає паливо, температура якого після нагрівання є вищою за 60 °C або вищою, ніж поточна температура спалаху палива, якщо вона є нижчою за 60 °C.

.2 Вентиляція машинних приміщень повинна бути достатньою за всіх нормальних умов, щоб запобігти накопиченню парів нафтопродуктів.

.3 Наскільки це можливо, паливні танки повинні бути частиною корпусної конструкції судна та повинні бути розміщені за межами машинних приміщень. У випадках, коли паливні танки, за винятком танків подвійного дна, повинні розміщуватися поруч із машинними приміщеннями чи всередині таких приміщень, принаймні одна з їхніх вертикальних стінок повинна бути суміжною з перегородкою машинного приміщення і, бажано, мати спільну межу із танками подвійного дна, а площа межі танка, спільної з машинними приміщеннями, повинна бути мінімальною. Якщо такі танки розміщені в межах машинних приміщень, вони не повинні містити рідке паливо, яке має температуру спалаху менше ніж 60 °C. Необхідно уникати та забороняти використання вкладних паливних танків у машинних приміщеннях.

.4 Жоден паливний танк не може розміщуватися там, де розлиття або витік з нього може призвести до ризику вибуху внаслідок потрапляння палива на нагріті поверхні. Повинні бути вжиті застережні заходи, щоб будь-яке паливо, яке може викидатися під тиском з будь-якого насоса, фільтра чи нагрівача, не могло потрапити на нагріті поверхні.

.5 Кожен паливний трубопровід, пошкодження якої призвело б до витоку палива із танка для зберігання, відстійного або витратного танка місткістю 500 літрів або більше, що розміщені вище подвійного дна, повинен бути оснащений краном чи клапаном, розташованим безпосередньо на танку, який може бути закритий з безпечної позиції за межами відповідного приміщення у випадку пожежі у приміщенні, де розміщені такі танки. В особливому випадку, коли диптанки розташовані в тунелях гребного вала, тунелі трубопроводів або в подібному приміщенні, клапани повинні бути встановлені на танках, однак керування у випадку пожежі може бути здійснене за допомогою додаткового клапана, розташованого на трубопроводі або трубопроводах за межами тунелю чи подібного приміщення. Якщо такий додатковий клапан встановлений у машинному приміщення, він повинен бути керований із місця за межами такого приміщення.

.1 На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, засоби дистанційного керування клапаном паливного танка аварійного генератора повинні бути розташовані окремо від засобів дистанційного керування іншими клапанами, розташованими в машинних приміщеннях.

.2 На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2012 року, валовою місткістю менш ніж 500 тонн паливні танки над подвійним дном повинні бути обладнані краном або клапаном.

.3 На суднах, побудованих до 1 січня 2012 року, валовою місткістю менш ніж 500 тонн кран або клапан, згаданий у першому параграфі, також повинен бути встановлений на паливних танках місткістю менш ніж 500 літрів, розташованих над подвійним дном, не пізніше першої періодичної перевірки станом на 1 січня 2012 року чи пізніше.

.6 Необхідно передбачити безпечний та ефективний засіб вимірювання кількості палива, що міститься в будь-якому паливному танку.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 Кінці вимірювальних трубок не повинні бути виведені в будь-яке приміщення, де може виникнути займання внаслідок витоку з таких трубок. Зокрема, їхні кінці не повинні бути виведені у приміщення для пасажирів чи екіпажу. За загальним правилом кінці вимірювальних трубок не повинні виводитися в машинні приміщення. Однак, якщо на думку адміністрації держави прапора, останні вимоги неможливо виконати, вона може дозволити, щоб кінці вимірювальних трубок виводилися в машинні приміщення за умови виконання всіх таких вимог:

.1.1. додатково передбачений покажчик рівня палива, що відповідає вимогам підпараграфа .2.6.2;

.1.2 кінці вимірювальних трубок виводяться в місця, віддалені від джерел займання, крім випадку, коли вжиті такі застережні заходи, як встановлення ефективних екранів, щоб у разі витікання через кінці вимірювальних трубок паливо не потрапляло до джерела займання;

.1.3 кінці вимірювальних трубок оснащені самозакривними пристроями та самозакривним пробковим краном малого діаметра, який розміщений нижче самозакривного пристрою, щоб перед відкриттям самозакривного пристрою можна було впевнитися у відсутності палива. Повинні бути вжиті заходи, щоб будь-який витік палива через пробний кран не створював ризику займання.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.2 Інші засоби визначення кількості палива, що міститься в будь-якому паливному танку, можуть допускатися, якщо такі засоби, як і засоби, що передбачені в підпараграфі .2.6.1.1, не вимагають отворів нижче верхньої площини танка, і за умови, що вихід їх із ладу чи перелив танка не призведе до витоку палива.

.3 Засоби, передбачені в параграфі .2.6.2, необхідно підтримувати у належному стані для забезпечення їх безперебійної та точної роботи під час експлуатації.

.7 Повинні бути передбачені заходи для запобігання створенню надлишкового тиску в будь-якому паливному танку чи в будь-якій частині паливної системи, у тому числі в наповнювальних трубопроводах, які обслуговуються судновими насосами. Будь-які запобіжні клапани, а також повітряні або переливні трубопроводи повинні виводитися в таке місце, де відсутній ризик пожежі чи вибуху внаслідок потрапляння палива чи парів, і вони не повинні виводитися у приміщення для екіпажу, пасажирів або приміщення спеціальної категорії, закритими приміщення з горизонтальним способом навантаження та розвантаження, машинні приміщення чи подібні приміщення, що є на суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року.

.8 Паливні труби, їхні клапани і арматура повинні бути виготовлені зі сталі чи іншого затвердженого матеріалу, за винятком випадку, коли може бути дозволене обмежене використання гнучких шлангів. Такі гнучкі шланги та їхні кінцеві з’єднання повинні бути виготовлені із затверджених вогнетривких матеріалів належної міцності.

Для клапанів, які встановлені на паливних танках і перебувають під статичним тиском, можуть бути прийнятними сталь або чавун із шароподібним графітом. Однак звичайні чавунні клапани можна використовувати в системах трубопроводів, де проектний тиск нижчий за 7 бар, а проектна температура нижча за 60 °C.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.9 Усі зовнішні паливні трубопроводи високого тиску на ділянках від паливних насосів високого тиску до форсунок повинні бути поміщені в систему закритих трубопроводів, здатну утримувати паливо у випадку витоків із трубопроводів високого тиску. Закритий трубопровід містить зовнішній паливний трубопровід високого тиску, і вони утворюють нероздільну систему. Система закритих трубопроводів повинна мати засіб для збирання протікань, а також необхідно передбачити пристрої для вмикання аварійної сигналізації у випадку виходу з ладу паливного трубопроводу.

.10 Усі поверхні з температурами вище 220 °C, на які в результаті виходу з ладу паливної системи може потрапляти паливо, повинні бути належним чином ізольовані.

.11 Паливні трубопроводи повинні бути захищені екраном або в інший належний спосіб, щоб запобігти, наскільки це можливо, розбризкування або витоку нафтопродуктів на нагріті поверхні, у повітрозабірники механізмів або в інші джерела займання. Кількість з’єднань у таких системах трубопроводів повинна бути зведена до мінімуму.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ПОБУДОВАНІ ПОЧИНАЮЧИ З 1 СІЧНЯ 2003 РОКУ:

.12 Паливні труби не повинні розміщуватись безпосередньо над чи поблизу установок з високою температурою, у тому числі котлів, паропроводів, вихлопних колекторів, глушителів чи іншого устатковання, яке повинне бути ізольованим. Наскільки це можливо, паливні трубопроводи повинні бути розміщені якнайдалі від нагрітих поверхонь, електричних установок чи інших джерел займання та повинні бути закриті екраном чи захищені в інший належний спосіб, щоб не допустити розбризкування або витоку палива на джерела займання. Кількість з’єднань у таких системах трубопроводів повинна бути зведена до мінімуму.

.13 Компоненти паливної системи дизельного двигуна повинні бути спроектовані з урахуванням максимального пікового тиску, який виникне під час експлуатації, включно з гідравлічними ударами, які здійснюються та передаються паливними насосами назад у приймальний трубопровід палива та трубопровід збору протікань. З’єднання у трубопроводах подачі палива та збору протікань повинні бути влаштовані з урахуванням їхньої здатності запобігати протіканням палива під тиском при експлуатації та після технічного обслуговування.

.14 На установках із кількома двигунами, де подача палива здійснюється з одного джерела, повинні бути передбачені засоби вимкнення трубопроводів подачі палива та збору протікань до кожного двигуна. Такі засоби вимкнення не повинні впливати на експлуатацію інших двигунів, а їх керування повинне бути можливим з місця, яке не стане недоступним у випадку пожежі на будь-якому з двигунів.

.15 У випадках, коли адміністрація держави прапора може дозволяти подачу палива і горючих рідин через житлові та службові приміщення, трубопроводи, якими подається паливо або горючі рідини, повинні бути виготовлені з матеріалу, затвердженого адміністрацією з урахуванням ризику пожежі.

.16 Наявні судна класу B повинні відповідати вимогам параграфів .2.9-.2.11, за винятком того, що у двигунах із потужністю на виході 375 кВт або менше, де паливні насоси обслуговують більш ніж одну форсунку, може використовуватися належне закриття як альтернатива системі закритих трубопроводів, згаданій у параграфі .2.9

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.3 Заходи, пов’язані з мастилом

Засоби для зберігання, розподілу та використання мастила, яке використовують у системах змащування під тиском, повинні бути такими, щоб забезпечити безпеку судна та людей на борту, і такі засоби в машинних приміщеннях повинні принаймні відповідати положенням параграфів .2.1, .2.4, .2.5, .2.6, .2.7, .2.8, .2.10 і .2.11, крім випадків коли:

.1 це не перешкоджає використанню в системах змащування спостережного скла протоку за умови, що випробування підтвердили високий ступінь їхньої вогнетривкості. У разі використання спостережного скла протоку труба повинна бути оснащена клапанами з обох кінців. Клапан на нижньому кінці труби повинен належати до самозакривного типу;

.2 може допускатися наявність вимірювальних трубок у машинних приміщеннях; вимоги параграфів .2.6.1.1 і .2.6.1.3 не потрібно застосовувати за умови, що вимірювальні трубки оснащені належними засобами закриття.

Для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, положення параграфа 10.2.5 повинні також застосовуватися до танків мастила, за винятком танків місткістю менше ніж 500 літрів, танків для зберігання мастила, клапани яких закриті в умовах нормальної експлуатації судна, або якщо встановлено, що випадкове спрацювання швидкозапірного клапана танка мастила поставило б під загрозу безпечну експлуатацію головних і важливих допоміжних механізмів.

.4 Заходи, пов’язані з іншими легкозаймистими нафтопродуктами

Засоби для зберігання, розподілу та використання інших легкозаймистих нафтопродуктів, що використовуються під тиском у системах передачі енергії, системах керування та пуску, а також у системах нагрівання, повинні бути такими, що забезпечують безпеку судна та людей на борту. У місцях, де присутні джерела займання, такі засоби повинні принаймні відповідати положенням параграфів .2.4, .2.6, .2.10 та .2.11, а також положенням параграфі .2.7 та .2.8 щодо міцності та конструкції.

.5 Машинні приміщення з періодичним безвахтовим обслуговуванням

Додатково до вимог положень 1-4, паливні та мастильні системи повинні відповідати таким вимогам:

.1 у випадках, коли витратні паливні танки наповнюються автоматично або за допомогою дистанційного керування, повинні бути передбачені засоби для попередження витоків внаслідок переливу. Інше обладнання, у якому займисті рідини проходять автоматичну обробку, напр. сепаратори палива, які, якщо це практично можливо, мають бути встановлені у спеціальному приміщенні, відведеному для сепараторів і їх підігрівачів, повинне мати засоби для запобігання витокам внаслідок переповнення;

.2 у випадках, коли витратні паливні танки чи відстійні танки мають нагрівальні пристрої, повинна бути передбачена сигналізація про високу температуру, якщо температура спалаху палива може бути перевищена.

.6 Заборона перевезення займистих нафтопродуктів у форпікових цистернах

Рідке паливо, мастила та інші займисті нафтопродукти не можна перевозити у форпікових цистернах.

11 Спорядження пожежника (П 17)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Для суден, побудованих до 1 липня 2019 року, спорядження пожежника повинне складатися з:

.1.1 Індивідуального спорядження, до складу якого входять:

.1 захисний одяг із матеріалу, який захищає шкіру від тепла, випромінюваного вогнем, від опіків та дії пари. Зовнішня поверхня повинна бути водостійкою;

.2 черевики та рукавиці з гуми або іншого матеріалу, що не проводить електричний струм;

.3 жорсткий шолом, який забезпечує надійний захист від удару;

.4 безпечна електрична лампа (ручний ліхтар) затвердженого типу з мінімальним періодом горіння три години;

.5 пожежна сокира.

.1.2 Дихальний апарат затвердженого типу, який складається з автономного дихального апарата на стисненому повітрі, балони якого повинні містити принаймні 1200 літрів повітря, або іншого автономного дихального апарата, який повинен бути здатний працювати протягом принаймні 30 хвилин. Кожен автономний дихальний апарат на стисненому повітрі повинен бути оснащений повністю зарядженими запасними балонами, які мають місткість принаймні 2400 літрів вільного повітря, за винятком таких випадків:

(i) якщо судно перевозить п’ять чи більше автономних дихальних апаратів на стисненому повітрі, загальний запас вільного повітря не повинен перевищувати 9600 літрів; або

(ii) якщо судно оснащене засобом для перезарядження повітряних балонів при повному тиску повітрям, очищеним від забруднень, місткість повністю заряджених запасних балонів кожного автономного дихального апарата на стисненому повітрі повинна становити принаймні 1200 літрів вільного повітря, а загальний запас вільного повітря, передбаченого на судні, не повинен перевищувати 4800 літрів вільного повітря.

Усі повітряні балони для автономних дихальних апаратів на стисненому повітрі повинні бути взаємозамінними.

.1.3 Автономний дихальний апарат на стисненому повітрі, який використовується у спорядженні пожежника, повинен до 1 липня 2019 року відповідати параграфу 2.1.2.2 глави 3 Кодексу систем протипожежної безпеки.

.1a Для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2019 року, спорядження пожежника повинне відповідати положенням Кодексу систем пожежної безпеки.

.2 Для кожного дихального апарата повинен бути передбачений вогнетривкий запобіжний трос достатньої довжини та міцності, здатний приєднуватися за допомогою карабіна до ременів апарата або до окремого пояса для того, щоб дихальний апарат не від’єднався під час використання запобіжного тросу.

.3 Нові судна класу B та наявні судна класу B завдовжки 24 метри і більше, а також нові судна класу C і D завдовжки 40 метрів і більше повинні мати принаймні два комплекти спорядження пожежника.

.1 На суднах завдовжки 60 метрів і більше додатково необхідно передбачити, якщо сума довжин всіх пасажирських і службових приміщень на палубі, де містяться такі приміщення, складає більше ніж 80 метрів або якщо є кілька таких палуб, на палубі, яка має найбільшу суму довжин, два комплекти пожежного спорядження та два комплекти індивідуального спорядження на кожні повні або неповні 80 метрів суми таких довжин.

На суднах, які перевозять більше 36 пасажирів, два додаткові комплекти спорядження пожежника повинні бути передбачені для кожної головної вертикальної зони, за винятком огороджень трапів, які становлять окремі головні вертикальні зони, і головних вертикальних зон обмеженої довжини на передньому і задньому кінці судна, які не включають в себе машинні приміщення чи головні камбузи.

.2 На суднах завдовжки 40 і більше метрів, але менше ніж 60 метрів, повинні бути передбачені два комплекти спорядження пожежника.

.3 На нових суднах класу B та наявних суднах класу B завдовжки 24 метри і більше, але менше ніж 40 метрів, також повинні бути передбачені два комплекти спорядження пожежника, але лише з одним запасним повітряним зарядом для автономного дихального апарата.

.4 На нових та наявних суднах класу B менше 24 метрів завдовжки і на нових суднах класу C і D менше 40 метрів завдовжки необов’язково передбачати спорядження пожежника.

.4a Засоби зв’язку пожежників:

Для суден, які повинні мати на борту принаймні один комплект спорядження пожежника та які були побудовані починаючи з 1 січня 2018 року, на борту повинні бути щонайменше два переносні радіотелефонні апарати двостороннього зв’язку в кожній пожежній партії для зв’язку між пожежниками. Для суден, що працюють на СПГ, або пасажирських суден ро-ро із закритими приміщеннями з горизонтальним способом навантаження та розвантаження або приміщеннями спеціальної категорії, такі переносні радіотелефонні апарати двостороннього зв’язку повинні бути вибухобезпечними або іскробезпечними. Судна, побудовані до 1 січня 2018 року, повинні відповідати положенням цього правила не пізніше першої періодичної перевірки після 1 липня 2019 року.

.5 Спорядження пожежника або комплекти індивідуального спорядження повинні зберігатися таким чином, щоб вони були легкодоступними та готовими до використання, а в разі перевезення більше одного комплекту спорядження пожежника чи більше одного комплекту індивідуального спорядження, вони повинні зберігатися в якомога віддаленіших один від одного місцях. У будь-якому з таких місць повинен бути доступний принаймні один комплект спорядження пожежника та один комплект індивідуального спорядження.

.6 Коли адміністрація держави прапора вважає, що умови перевезення в цьому правилі є необґрунтованими та/або технічно неможливими на борту судна, таке судно, відповідно до положень пункту 3 статті 9 цієї Директиви, може бути звільнене від однієї чи більше вимог цього правила.

12 Різне (П 18)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Якщо перекриття класу «A» мають вирізи для прокладання електричних кабелів, труб, шахт, каналів тощо або для бімсів чи інших конструктивних елементів, повинні бути вжиті заходи, щоб, наскільки це обґрунтовано і практично можливо, запобігти погіршенню вогнестійкості.

Для суден, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, де перекриттях класу «A» прорізаються, такі вирізи повинні підлягати випробуванням відповідно до Кодексу щодо застосування методик випробувань на вогнестійкість, щоб переконатися, що вогнестійкість перекриттів не погіршилась.

У випадку вентиляційних каналів застосовують правила II-2/B/9.2.2b та II-2/B/9.3.

Однак коли виріз для труби виготовлений зі сталі чи рівноцінного матеріалу товщиною 3 мм або більше і завдовжки не менше ніж 900 мм (бажано 450 мм з кожного боку перекриття) і без отворів, випробування не потрібне.

Такі вирізи повинні бути належним чином ізольовані за рахунок продовження ізоляції на тому самому рівні перекриття.

.2 Коли в перекриттях класу «B» зроблені вирізи для проведення електричних кабелів, труб, шахт, каналів тощо або для встановлення термінальних вентиляційних пристроїв, освітлювальної арматури та подібних пристроїв, повинні бути передбачені заходи, щоб, наскільки це обґрунтовано і практично можливо, запобігти погіршенню вогнестійкості. На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, для таких вирізів повинні бути вжиті заходи, щоб запобігти погіршенню вогнестійкості перекриттів.

Труби, відмінні від сталевих чи мідних, які проходять через перекриття класу «B», повинні бути захищені:

.1 пристроєм переходу, що пройшов випробування на вогнестійкість і придатний для вогнестійкості прорізаного перекриття та типу використаного трубопроводу; або

.2 сталевим стаканом товщиною не менше ніж 1,8 мм і довжиною не менше ніж 900 мм для труб діаметром 150 мм чи більше і не менше ніж 600 мм для труб діаметром менше ніж 150 мм (бажано розділеним перекриттям навпіл).

Трубопровід повинен з’єднуватися з кінцями стакана за допомогою фланців чи муфт; або зазор між стаканом і трубою не повинен перевищувати 2,5 мм; або будь-який зазор між трубою та стаканом повинен бути щільно заповнений негорючим або іншим придатним матеріалом.

.3 Трубопроводи, які проходять крізь перекриття класу «A» чи «B», повинні бути виготовлені із затверджених матеріалів з урахуванням температури, яку повинні витримувати ці перекриття.

На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, неізольовані металеві труби, які проходять крізь перекриття класу «A» і «B», повинні бути виготовлені з матеріалів, температура плавлення яких перевищує 950 °C для перекриттів класу «A-0» і 850 °C для перекриттів класу «B-0».

.4 У житлових приміщеннях, службових приміщеннях та на постах керування труби для нафтопродуктів чи інших займистих рідин повинні бути виготовлені із придатного матеріалу та мати відповідну конструкцію з урахуванням пожежонебезпеки.

.5 Матеріали, які швидко втрачають свої властивості при нагріванні, не повинні використовуватися для зовнішніх шпігатів, санітарних та інших виливних патрубків, що розміщені близько до ватерлінії і там, де втрата властивостей матеріалу у випадку пожежі призведе до ризику затоплення.

.6 Електричні радіатори, якщо вони використовуються, повинні бути зафіксовані на місці та мати таку конструкцію, щоб ризик виникнення пожежі був зведений до мінімуму. Такі радіатори не повинні бути оснащені закритими нагрівальними елементами, щоб одяг, завіси та інші подібні матеріали не могли бути обпалені чи загорітися під впливом тепла від такого елемента.

.7 Усі посудини для відходів повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів без отворів у стінках чи днищі.

.8 У приміщеннях, куди можуть потрапити нафтопродукти, поверхня ізоляції повинна бути непроникною для нафтопродуктів або їхніх парів.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D: У приміщеннях, де є ризик розбризкування нафтопродуктів або потрапляння їхніх парів, напр. у машинних приміщеннях категорії A, поверхня ізоляційного матеріалу повинна бути непроникною для нафтопродуктів і парів нафтопродуктів. Якщо наявне покриття з неперфорованої стальної пластини чи інших негорючих матеріалів (за винятком алюмінію), що є кінцевою фізичною поверхнею, таке покриття може з’єднуватись швами, заклепками тощо.

.9 Малярні комори та комори для займистих рідин повинні бути оснащені затвердженим протипожежним обладнанням, що дає змогу екіпажу судна загасити пожежу, не заходячи всередину приміщення.

На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року:

.1 Малярні комори повинні бути захищені однією з таких систем:

.1.1 система вуглекислотного пожежогасіння, призначена для вироблення мінімального об’єму вільного газу, який дорівнює 40% валової місткості захищеного приміщення;

.1.2 система порошкового пожежогасіння, що забезпечує принаймні 0,5 кг порошку/м-3;

.1.3 система пожежогасіння водорозпиленням або спринклерна система, призначена для вироблення 5 літрів речовини на 1 м-2 за хвилину. Системи пожежогасіння водорозпиленням можуть бути з’єднані з пожежною магістраллю судна; або

.1.4 система, що забезпечує еквівалентний захист, як визначено адміністрацією держави прапора.

У будь-якому разі система повинна бути керованою з місця, розташованого поза захищеним приміщенням.

.2 Комори із займистими рідинами повинні бути оснащені належним протипожежним обладнанням,затвердженим адміністрацією держави прапора.

.3 У коморах із площею палуби менше ніж 4 м-2, які не мають доступу до житлових приміщень, замість стаціонарної системи допускається переносний вуглекислотний вогнегасник, що забезпечує мінімальний об’єм вільного газу, рівний 40% валової місткості приміщення.

Сопло вогнегасника повинне бути влаштоване в коморі так, щоб забезпечити подачу вогнегасної речовини, не заходячи до приміщення. Необхідний переносний вогнегасник повинен бути розташований поряд із соплом. Альтернативно, може бути забезпечене сопло або з’єднання пожежного рукава для використання води з пожежної магістралі.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.10 Фритюрниці, апарати для варіння та смаження:

Якщо фритюрниці, апарати для варіння та смаження встановлені та використовуються у приміщеннях за межами головного камбуза, адміністрація держави прапора повинна вжити додаткових застережних заходів щодо конкретних ризиків пожежі, пов’язаних із використанням цього типу обладнання.

На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, жирові варильні агрегати повинні бути оснащене:

.1 автоматичною чи ручною системою пожежогасіння, яка пройшла випробування за міжнародним стандартом згідно з публікацією ISO 15371:2000 «Системи пожежогасіння для захисту обладнання камбузних фритюрниць»;

.2 основним і резервним термостатами з аварійною сигналізацією, щоб попередити оператора у разі відмови будь-якого з них;

.3 пристроєм автоматичного вимкнення електричної енергії після спрацювання системи пожежогасіння;

.4 аварійною сигналізацією для сповіщення про спрацювання системи пожежогасіння в камбузі, де встановлене таке обладнання; та

.5 органами керування для ручним пуском системи пожежогасіння, які мають чітке марковання для негайного використання екіпажем.

На суднах, побудованих до 1 січня 2003 року, нові установки для жирових варильних агрегатів повинні відповідати вимогам цього параграфа.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D:

.11 Теплові містки:

Під час схвалення конструкційних заходів протипожежного захисту адміністрація держави прапора повинна вживати заходів для запобігання переносу тепла через теплові містки, напр., між палубами та перегородками.

На суднах, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, ізоляція палуби чи перегородки повинна продовжуватися на відстані принаймні 450 мм за проходом, перетином чи кінцями у випадку сталевих чи алюмінієвих конструкцій. Якщо приміщення розділене палубою чи перегородкою класу «A» з ізоляцією різної величини, ізоляція більшої величини повинна продовжуватися на палубі чи перегородці на відстань принаймні 450 мм від ізоляції меншої величини.

НОВІ СУДНА КЛАСУ A, B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.12 Цистерни зі стисненим газом:

Усі переносні цистерни для стиснених, зріджених або розщеплених під тиском газів, які можуть викликати пожежу, після використання повинні відразу бути розміщені у відповідному місці вище палуби перегородок, звідки є прямий доступ до відкритої палуби.

13 Плани протипожежного захисту (П 20)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 На всіх суднах командному складу повинні бути постійно доступні плани загального розташування, на яких для кожної палуби повинні бути чітко вказані пости керування, різні пожежні секції, відокремлені перекриттями класу «A», секції, відокремлені перекриттями класу «B», включно з елементами систем сигналізації виявлення пожежі, спринклерної установки, засобів пожежогасіння, засобів доступу до різних відсіків, палуб тощо, а також вентиляційної системи, у тому числі розташування постів керування вентиляторами та заслінками, а також нумерація вентиляторів, які обслуговують кожну секцію. Альтернативно, зазначені вище відомості можуть бути визначені в буклеті, один примірник якого повинен бути наданий кожній особі командного складу, а один примірник повинен постійно перебувати в доступному місці на судні. Плани та буклети повинні підтримуватися в актуальному стані, будь-які зміни повинні вноситися у якнайкоротший строк. Опис у таких планах і буклетах повинен бути викладений офіційною мовою держави прапора. Якщо ця мова не є англійською чи французькою, повинен бути наведений переклад однією із цих мов. У випадку, коли судно виконує внутрішні рейси в іншій державі-члені, повинен бути доданий переклад офіційною мовою такої держави порту, якщо це не англійська або французька.

Для нових суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, інформація, що має бути наведена у необхідних планах протипожежного захисту та буклетах, а також графічні позначення, що мають використовуватися у планах протипожежного захисту, повинні відповідати Резолюціям ММО A.756(18) і A.952(23).

.2 На всіх суднах завдовжки 24 метри та більше другий комплект планів протипожежного захисту або буклет із такими планами повинен постійно зберігатись у чітко позначеному укритті, непроникному для впливу моря та розташованому за межами палубної рубки, для надання допомоги береговій пожежній команді.

14 Експлуатаційна готовність і технічне обслуговування

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Загальні вимоги

У будь-який час, поки судно перебуває в експлуатації, системи протипожежного захисту, а також системи і пристрої пожежогасіння повинні бути готовими до використання.

Судно не перебуває в експлуатації, коли:

.1 воно перебуває на ремонті або відстої (на якорі чи в порту) чи в сухому доці;

.2 власник судна чи його представник заявляє, що судно не перебуває в експлуатації; та

.3 якщо на борту немає пасажирів.

Указані нижче системи протипожежного захисту повинні бути готові до використання, щоб забезпечити їх необхідну роботу у випадку пожежі:

.1.1 Експлуатаційна готовність

.1 конструктивний протипожежний захист, у тому числі вогнестійкі перекриття та захист отворів і проходів у цих перекриттях;

.2 системи сигналізації виявлення пожежі; та

.3 системи та засоби евакуації.

Системи та пристрої пожежогасіння повинні бути в доброму робочому стані та бути готовими до негайного використання. Використані переносні вогнегасники повинні бути негайно заряджені або замінені рівноцінними.

.1.2 Технічне обслуговування, випробування та перевірки

Технічне обслуговування, випробування та перевірки повинні здійснюватися на основі настанов у Циркулярі КБМ ММО MSC/Circ.850 у спосіб, що належним чином враховує забезпечення надійності систем і пристроїв пожежогасіння. План технічного обслуговування повинен зберігатися на борту судна і пред’являтися для перевірки на вимогу адміністрації держави прапора.

План технічного обслуговування повинен включати принаймні такі системи протипожежного захисту та системи і пристрої пожежогасіння, якщо вони встановлені:

.1 пожежні магістралі, пожежні насоси та крани, у тому числі рукави і стволи;

.2 стаціонарні системи сигналізації виявлення пожежі;

.3 стаціонарні системи пожежогасіння та інші пристрої пожежогасіння;

.4 автоматичні спринклерні системи пожежогасіння та сигналізації виявлення пожежі;

.5 вентиляційні системи, у тому числі протипожежні та димові заслінки, вентилятори та їхні органи керування;

.6 аварійне вимкнення подачі палива;

.7 пожежні двері, включно з органами керування;

.8 системи загальносуднової аварійної сигналізації;

.9 аварійні дихальні пристрої;

.10 переносні вогнегасники, у тому числі запасні заряди; та

.11 спорядження пожежника.

Програма технічного обслуговування може бути заснована на використанні комп’ютера.

.2 Додаткові вимоги

Для нових суден класу B, C і D, побудованих починаючи з 1 січня 2003 року, які перевозять більше 36 пасажирів, плани технічного обслуговування для систем низькорозташованого освітлення та гучного мовлення повинні бути розроблені додатково до плану технічного обслуговування, згаданого в параграфі .1.2.

15 Інструкції, підготовка персоналу на судні та навчання

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Інструкції, обов’язки й організація

.1 Члени екіпажу повинні проходити інструктаж щодо пожежної безпеки на борту судна.

.2 Члени екіпажу повинні проходити інструктаж щодо закріплених за ними обов’язків.

.3 Повинні бути створені пожежні партії, відповідальні за пожежогасіння на судні. Такі партії повинні бути здатні виконувати свої обов’язки в будь-який час, поки судно перебуває в експлуатації.

.2 Підготовка та навчання на судні

.1 Члени екіпажу повинні проходити підготовку для знання будови судна, розташування та роботи будь-яких систем і пристроїв пожежогасіння, які їм доведеться використовувати.

.2 Підготовка з використання аварійних дихальних пристроїв вважається частиною підготовки на судні.

.3 Виконання членами екіпажу закріплених за ними обов’язків з пожежогасіння періодично оцінюється шляхом проведення підготовки та навчань на борту для виявлення недоліків з метою забезпечення підтримання навичок пожежогасіння та експлуатаційної готовності до організації боротьби з пожежею.

.4 Підготовка на борту з використання суднових систем і пристроїв пожежогасіння повинна плануватися та проводитися відповідно до положень правила III/19.4.1 Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами.

.5 Навчання з боротьби з пожежею повинні проводитися та документуватися відповідно до положень правил III/19.3.4, III/19.5 і III/30 Конвенції СОЛАС від 1974 року, зі змінами.

.6 На суднах, що підпадають під дію правила II-2/A/11, балони дихальних апаратів, які використовують під час навчань, необхідно заряджати або замінювати перед відправленням судна.

.3 Посібники з підготовки

Посібник із підготовки повинен бути передбачений у кожній їдальні команди та кімнаті відпочинку або в кожній каюті екіпажу. Посібник із підготовки повинен бути складений робочою мовою судна. Посібник із підготовки, який може складатися з кількох частин, повинен містити інструкції та інформацію, що вимагається згідно з цим параграфом, викладені у зрозумілій формі та, якщо можливо, з ілюстраціями. Замість посібника, будь-яка частина такої інформації може бути викладена в аудіовізуальній формі. Посібник із підготовки повинен містити детальні пояснення:

.1 загальної практики пожежної безпеки та застережних заходів, пов’язаних з небезпекою куріння, використанням електроенергії, займистих рідин та іншими подібними ризиками, що часто зустрічаються на судні;

.2 загальних інструкцій щодо протипожежної діяльності та процедур боротьби з пожежею, у тому числі процедур оповіщення про пожежу з використанням ручних сповіщувачів;

.3 значень сигналів суднової аварійної сигналізації;

.4 роботи та використання систем і пристроїв пожежогасіння;

.5 роботи та використання протипожежних дверей;

.6 роботи та використання протипожежних та димових заслінок; та

.7 систем і засобів евакуації.

.4 Плани протипожежного захисту

Плани протипожежного захисту повинні відповідати вимогам правила II-2/A/13.

16. Експлуатація

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C, D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Для надання інформації та інструкцій щодо належних суднових і вантажних операцій щодо пожежної безпеки на борту повинні бути передбачені посібники щодо заходів пожежної безпеки експлуатаційного характеру.

.2 Обов’язкові посібники щодо заходів пожежної безпеки експлуатаційного характеру повинні містити необхідну інформацію та інструкції для безпечної експлуатації судна та вантажних операцій у контексті пожежної безпеки. Посібник повинен містити інформацію щодо відповідальності екіпажу за загальну пожежну безпеку судна під час завантаження та розвантаження вантажу, а також на ходу. Для суден, що перевозять небезпечні вантажі, посібник з пожежної безпеки повинен містити покликання на відповідні інструкції з пожежогасіння та обробки вантажів в умовах надзвичайної ситуації, які містяться в Міжнародному морському кодексі з небезпечних вантажів.

.3 Посібник щодо заходів пожежної безпеки експлуатаційного характеру повинен бути складений робочою мовою судна.

.4 Посібник щодо заходів пожежної безпеки експлуатаційного характеру може бути об’єднаний з посібниками з підготовки, що вимагаються у правилі II-2/A/15.3.

ЧАСТИНА B

ЗАХОДИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

1 Конструкція (П 23)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1 Корпус, надбудови, конструктивні перегородки, палуби та палубні рубки повинні бути виготовлені зі сталі чи іншого рівноцінного матеріалу. Для цілей застосування означення сталі чи іншого рівноцінного матеріалу, наведеного у правилі II-2/A/2.7, «застосовний вогневий вплив» повинен відповідати стандартам вогнестійкості та ізоляції, наведеним у таблицях правил II-2/B/4 і 5. Наприклад, якщо для таких перекриттів, як палуби або бортові та кінцеві перегородки рубок допускається вогнестійкість «B-0», «застосовний вогневий вплив» повинен становити півгодини.

.2 Однак у випадках, коли будь-яка частина конструкції виготовлена з алюмінієвого сплаву, застосовуються такі положення:

.1 Ізоляція компонентів з алюмінієвого сплаву для перекриттів класу «A» чи «B», за винятком конструкції, яка не є несною, повинна бути такою, щоб температура основи конструкції не перевищувала температуру навколишнього середовища більше ніж на 200 °C у будь-який момент застосовного вогневого впливу при стандартному випробуванні на вогнестійкість.

.2 Особливу увагу потрібно звертати на ізоляцію виготовлених з алюмінієвого сплаву деталей колон, пілерсів та інших конструктивних елементів, які необхідні для місць встановлення рятувальних шлюпок і плотів, місць їх спуску та посадки в них, і перекриттів класу «A» і «B» для забезпечення того, щоб:

.1 такі елементи, які слугують опорою для місць розташування і спуску рятувальних шлюпок і плотів та місць посадки в них, а також перекриттів класу «A», після спливу однієї години відповідали обмеженню підвищення температури, визначеному в параграфі .2.1; та

.2 такі елементи, які слугують опорою для перекриттів класу «B», після спливу півгодини відповідали обмеженню підвищення температури, визначеному в параграфі .2.1.

.3 Верхні перекриття та шахти машинних приміщень категорії A повинні бути виготовлені зі сталі з належною ізоляцією, а отвори, за наявності, повинні бути належним чином розташовані та захищені, щоб запобігти поширенню пожежі.

2 Головні вертикальні та горизонтальні зони (П 24)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1.1 На суднах, що перевозять більше ніж 36 пасажирів, корпус, надбудова та палубні рубки повинні бути розділені на головні вертикальні зони за допомогою перекриттів класу «A-60».

Виступи та уступи повинні бути зведені до мінімуму, але там, де вони потрібні, вони також повинні бути перекриттями класу «A-60».

У випадку, коли відкриті ділянки палуб, санітарні або подібні приміщення або танки, у тому числі паливні танки, пусті простори або допоміжні машинні приміщення малої пожежонебезпеки або непожежонебезпечні, розташовані з одного боку перекриття або коли паливні танки розміщені з обох боків перекриття, стандарт можна знижувати до «A-0».

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.1.2 Для нових суден класу B, C і D , які перевозять не більше 36 пасажирів, і для наявних суден класу B, що перевозять понад 36 пасажирів, корпус, надбудова та рубки в зоні житлових приміщень і службових приміщень повинні бути розділені на головні вертикальні зони за допомогою перекриттів класу «A». Такі перекриття повинні мати величини ізоляції згідно з таблицями у правилі 5.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.2 Наскільки це практично можливо, перегородки, які утворюють межі головних вертикальних зон над палубою перегородок, повинні бути розташовані в одній площині з водонепроникними перегородками поділу на відсіки, які розміщені безпосередньо під палубою перегородок. Довжина та ширина головних вертикальних зон може бути збільшена максимально на 48 метрів, щоб сумістити кінці головних вертикальних зон із водонепроникними перегородками поділу на відсіки або щоб вмістити велике громадське приміщення, що простягається на всю довжину головної вертикальної зони, за умови, що загальна площа головної вертикальної зони не більша ніж 1600 м-2 на будь-якій палубі. Довжина або ширина головної вертикальної зони - це максимальна відстань між найвіддаленішими точками перегородок, які обмежують таку зону.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ ПОНАД 36 ПАСАЖИРІВ:

.3 Такі перегородки повинні проходити від палуби до палуби та до обшивки корпусу чи інших меж.

.4 Якщо головна вертикальна зона розділена горизонтальними перекриттями класу «A» на горизонтальні зони для забезпечення належного бар’єру між зонами, захищеними та незахищеними спринклерною системою, ці перекриття повинні проходити між перегородками суміжних головних вертикальних зон до обшивки корпусу чи зовнішніх меж судна та повинні бути ізольовані відповідно до величин протипожежної ізоляції та вогнестійкості, наведених у таблиці 4.2 для нових суден, що перевозять понад 36 пасажирів, і наявних суден класу B, що перевозять понад 36 пасажирів.

.5

.1 На суднах, призначених для спеціальних цілей, таких як автомобільні та залізничні пороми, де встановлення перегородок головних вертикальних зон перешкоджало б використанню судна за призначенням, повинен бути передбачений еквівалентний захист шляхом розподілу приміщень на горизонтальні зони.

.2 Однак на судні з приміщеннями спеціальної категорії будь-яке з таких приміщень повинне відповідати застосовним положенням правила II-2/B/14 і у випадках, коли така відповідність суперечить виконанню інших вимог цієї частини, вимоги правила II-2/B/14 повинні переважати.

3 Перегородки у межах головної вертикальної зони (П 25)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ ПОНАД 36 ПАСАЖИРІВ:

.1.1 Для нових суден, що перевозять понад 36 пасажирів, усі перегородки, які необов’язково повинні бути перекриттями класу «A», повинні бути принаймні перекриттями класу «B» чи класу «C», як передбачено в таблицях правила 4. Усі такі перекриття можуть мати облицювання з горючих матеріалів згідно з положеннями правила II-2/B/11.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ НЕ БІЛЬШЕ 36 ПАСАЖИРІВ, ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ ПОНАД 36 ПАСАЖИРІВ:

.1.2 Для нових суден, що перевозять не більше 36 пасажирів, і наявних суден класу «B», що перевозять понад 36 пасажирів, усі перегородки в межах житлових та службових приміщень, які необов’язково повинні бути перекриттями класу «A», повинні бути принаймні перекриттями класу «B» або класу «C», як передбачено в таблицях правила II-2/B/5.

Усі такі перекриття можуть мати облицювання з горючих матеріалів згідно з положеннями правила 11.

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B:

.2 На нових суднах класу B, C і D, що перевозять не більше 36 пасажирів, і наявних суднах класу B, що перевозять понад 36 пасажирів, усі перегородки коридорів, які необов’язково повинні бути перекриттями класу A, повинні бути перекриттями класу «B» та повинні простягатися від палуби до палуби за винятком:

.1 коли безперервні підволоки чи зашивки класу «B» встановлені з обох боків перегородки, частина перегородки за безперервним підволоком або зашивкою повинна бути виготовлена з матеріалу, який за товщиною та складом є прийнятним для конструкції перекриттів класу «B», але який повинен відповідати стандартам вогнестійкості класу «B» лише настільки, наскільки це обґрунтовано і практично можливо;

.2 у випадку судна, захищеного автоматичною спринклерною системою, що відповідає положенням правила II-2/A/8, перегородки коридорів із матеріалів класу «B» можуть закінчуватись біля підволока в коридорі за умови, що такий підволок виготовлений з матеріалу, прийнятного за товщиною та складом для конструкції перекриттів класу «B».

Незважаючи на вимоги правил II-2/B/4 і 5, такі перегородки та підволоки повинні відповідати стандартам вогнестійкості класу «B» лише тією мірою, якою це обґрунтовано і практично можливо. Усі двері та дверні рами в таких перегородках повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів і влаштовані та встановлені таким чином, щоб забезпечити значну вогнестійкість.

.3 Усі перегородки, які повинні бути перекриттями класу «B», за винятком перегородок коридорів, передбачених у параграфі .2, повинні проходити від палуби до палуби і до обшивки корпусу чи інших меж, крім випадку, коли безперервні підволоки або зашивки класу «B», встановлені з обох боків перегородок, мають принаймні таку саму вогнестійкість, як і сама перегородка, і в такому разі перегородка може закінчуватися біля безперервного підволока або зашивки.

4 Вогнестійкість перегородок і палуб на нових суднах, що перевозять понад 36 пасажирів (П 26)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D:

.1 На додачу до дотримання спеціальних положень щодо вогнестійкості перегородок і палуб, згаданих в інших положеннях цієї частини, мінімальна вогнестійкість усіх перегородок і палуб повинна бути такою, як передбачено в таблицях 4.1 і 4.2.

.2 Під час використання таблиць необхідно керуватися такими вимогами:

.1 Таблиця 4.1 застосовується до перегородок, які не обмежують головні вертикальні або горизонтальні зони.

Таблиця 4.2 застосовується палуб, які не утворюють уступи в головних вертикальних зонах і не обмежують горизонтальні зони.

.2 Для визначення належних стандартів вогнестійкості, які необхідно застосовувати до меж суміжних приміщень, такі приміщення класифікують залежно від пожежонебезпеки за категоріями (1)-(14). Коли вміст і призначення приміщення викликають сумніви щодо його класифікації для цілей цього правила, його слід розглядати як приміщення в межах тієї категорії, до якої висуваються найжорсткіші вимоги щодо обмежувальних конструкцій. Назва кожної категорії є радше типовою, ніж обмежувальною. Номер у дужках, що передує кожній категорії, вказує на застосовний стовпець чи рядок у таблицях.

(1) Пости керування

- приміщення, у яких містяться аварійні джерела електроенергії та освітлення,

- стернова рубка та штурманська рубка,

- приміщення, у яких міститься суднове радіообладнання,

- станції пожежогасіння, пости керування системами пожежогасіння та пости сигналізації виявлення пожежі,

- центральний пост керування головними механізмами, якщо він розташований за межами машинного приміщення, де вони розміщені,

- приміщення, у яких розміщена централізована система оповіщення про пожежу,

- приміщення, у яких розміщені центральний пості і обладнання аварійного гучного мовлення.

(2) Міжпалубні сполучення

- внутрішні трапи, ліфти та ескалатори (крім тих, які повністю розташовані всередині машинних приміщень) для пасажирів та екіпажу, а також їхнє огородження;

- у зв’язку з цим трап, обгороджений лише на одному міжпалубному просторі, вважається частиною приміщення, від якого він не відділений за допомогою пожежних дверей.

(3) Коридори:

- пасажирські для пасажирів і екіпажу.

(4) Місця евакуації та зовнішні шляхи евакуації:

- зона встановлення рятувальних плавзасобів,

- відкриті ділянки палуб і огороджені прогулянкові палуби, які є місцями посадки в рятувальні шлюпки та плоти і їх спуску,

- місця збору: внутрішні та зовнішні,

- зовнішні міжпалубні переходи та відкриті палуби, які використовуються для проходу до шляхів евакуації,

- борт судна до ватерлінії, що відповідає найменшій експлуатаційній осадці, борти надбудови та палубні рубки, які розміщені нижче та поруч із місцями посадки в рятувальні шлюпки та плоти та морські евакуаційні системи.

(5) Відкриті ділянки палуб;

- відкриті ділянки палуб і закриті прогулянкові палуби, на яких відсутні місця посадки в рятувальні шлюпки та плоти і немає їх спуску.

- відкриті простори (простори за межами надбудов і палубних рубок).

(6) Житлові приміщення з малою пожежонебезпекою:

- каюти, меблі та оздоблення яких мають обмежену пожежонебезпеку,

- кабінети й амбулаторії, меблі та оздоблення яких мають обмежену пожежонебезпеку,

- громадські приміщення, меблі та оздоблення яких мають обмежену пожежонебезпеку, а площа палуби менша ніж 50 м-2.

(7) Житлові приміщення з помірною пожежонебезпекою:

- приміщення, перераховані в категорії (6) вище, але меблі та оздоблення яких мають іншу пожежонебезпеку, ніж обмежена,

- громадські приміщення, меблі та оздоблення яких мають обмежену пожежонебезпеку, а площа палуби дорівнює 50 м-2 чи більше,

- окремі шафи та невеликі комори в житлових приміщеннях площею менше ніж 4 м-2 (у яких не зберігаються займисті рідини),

- магазини,

- кінобудки та кімнати для зберігання кіноплівки,

- дієтичні кухні (у яких не використовується відкрите полум’я),

- шафи для прибирального інвентарю (у яких не зберігаються займисті рідини),

- лабораторії (у яких не зберігаються займисті рідини),

- аптеки,

- невеликі сушильні приміщення (з площею палуби 4 м-2 чи менше),

- комори цінностей,

- операційні.

(8) Житлові приміщення з підвищеною пожежонебезпекою

- громадські приміщення, меблі та оздоблення яких мають іншу пожежонебезпеку, ніж обмежена, з площею палуби 50 м-2 чи більше,

- перукарні та салони краси.

(9) санітарні та подібні приміщення:

- громадські санітарні приміщення, душові, ванні кімнати, вбиральні тощо,

- невеликі пральні,

- закриті плавальні басейни,

- окремі буфетні у житлових приміщеннях, які не містять обладнання для приготування їжі,

- індивідуальні санітарні приміщення повинні вважатися частиною приміщення, у якому вони розташовані.

(10) Танки, порожні приміщення та допоміжні машинні приміщення з малою пожежонебезпекою або непожежонебезпечні

- вбудовані водяні цистерни;

- порожні відсіки та кофердами;

- допоміжні машинні приміщення, які не містять машин із системою змащування під тиском і де заборонено зберігання горючих речовин, такі як:

- вентиляційні кімнати та кімнати з системою кондиціонування повітря; приміщення брашпиля; румпельне відділення; приміщення обладнання заспокоювачів качки; відділення гребних електродвигунів; приміщення, у яких містяться секційні розподільні щити та виключно електричне обладнання, крім оливних трансформаторів (понад 10 кВА); тунелі гребних валів та тунелі трубопроводів; приміщення для насосів і холодильних установок (які не обробляють і не використовують займисті рідини),

- закриті шахти, які обслуговують перераховані вище приміщення,

- інші закриті шахти, такі як шахти для труб і кабелів.

(11) Допоміжні машинні приміщення, вантажні приміщення, вантажні танки та інші танки для нафтопродуктів, а також інші подібні приміщення з помірною пожежонебезпекою

- вантажні танки для нафтопродуктів,

- вантажні трюми, шахти та люки,

- холодильні камери,

- танки рідкого палива (якщо вони встановлені в окремому приміщенні без механізмів),

- тунелі гребних валів і тунелі трубопроводів, де допускається зберігання горючих речовин,

- допоміжні машинні приміщення, перераховані в категорії (10), у яких розміщені механізми із системою змащування під тиском або в яких допускається зберігання горючих речовин,

- станції прийому палива,

- приміщення, у яких розміщені оливні трансформатори (потужністю більше 10 кВА),

- приміщення, у яких розміщені невеликі двигуни внутрішнього згоряння потужністю до 110 кВт, які приводять у дію генератори, насоси спринклерної системи, системи зрошення або пожежні та осушувальні насоси тощо,

- закриті шахти, які обслуговують перераховані вище приміщення,

(12) Машинні приміщення та головні камбузи:

- відділення головних механізмів (крім відділень гребних двигунів) і котельні відділення,

- допоміжні машинні приміщення, крім тих, що входять до категорій (10) і (11), у яких розташовані двигуни внутрішнього згоряння чи інші установки, які використовують, підігрівають або перекачують рідке паливо,

- головні камбузи та підсобні приміщення,

- шахти та проходи, які обслуговують перераховані вище приміщення.

(13) Комори, майстерні, буфетні тощо:

- головні буфетні, які не є частиною камбузів,

- головна пральня,

- великі сушильні приміщення (з площею палуби більше ніж 4 м-2),

- різноманітні комори,

- поштові та багажні відділення,

- приміщення для сміття,

- майстерні (які не є частиною машинних приміщень, камбузів тощо),

- шафи та комори площею більше ніж 4 м-2, що не є приміщеннями, які мають умови для зберігання займистих рідин.

(14) Інші приміщення, у яких зберігаються займисті рідини

- paint lockers,

- store-rooms containing flammable liquids (including dyes, medicines, etc.),

- лабораторії (у яких зберігаються займисті рідини).

.3 Якщо вказане одне значення вогнестійкості для межі між двома приміщеннями, це значення повинно застосовуватися у всіх випадках.

.4 Якщо в таблицях міститься лише риска, спеціальні вимоги до матеріалу або вогнестійкості меж відсутні.

.5 Адміністрація держави прапора повинна визначити, чи застосовувати для приміщень категорії (5) величини ізоляції в таблиці 4.1 до кінців палубних рубок та надбудов, а також чи застосовувати величини ізоляції в таблиці 4.2 до відкритих палуб. У жодному разі вимоги категорії (5) в таблиці 4.1 чи 4.2 не передбачають огородження приміщень, які, на думку адміністрації держави прапора, не повинні бути обгородженими.

.3 Безперервні підволоки або зашивки класу «B» у поєднанні з відповідними палубами чи перегородками можуть бути прийняті як такі, що цілком або частково забезпечують необхідну ізоляцію та вогнестійкість перекриття.

.4 Затверджуючи деталі конструктивного протипожежного захисту, адміністрація держави прапора повинна враховувати ризик теплопровідності на перетинах і в граничних точках необхідних теплових бар’єрів.

Таблиця 4.1

Перегородки, які не обмежують головні вертикальні зони або горизонтальні зони

Таблиця 4.2

Палуби, які не утворюють уступи в головних вертикальних зонах і не обмежують горизонтальні зони

(-1) Якщо суміжні приміщення належать до однієї номерної категорії і використаний надрядковий індекс «a», перегородку чи палубу між такими приміщеннями не потрібно встановлювати, якщо адміністрація держави прапора вважає це зайвим. Наприклад, у категорії (12) перегородка не потрібна між камбузом і буфетними, що є його частиною, за умови, що перегородки та палуби буфетної забезпечують вогнестійкість меж камбуза. Однак між камбузом та машинним приміщенням необхідна перегородка, хоча обидва приміщення належать до категорії (12).

(-2) Клас вогнестійкості борту судна до ватерлінії, що відповідає найменшій експлуатаційній осадці, бортів надбудови та рубки, які розташовані нижче місць посадки в рятувальні плоти і спусків для евакуації, і прилеглих районів, може бути знижений до «A-30».

(-3) Якщо громадські туалети встановлені повністю в межах огородження трапа, перегородка громадського туалету в межах огородження трапа може належати до класу вогнестійкості «B».

(-4) Якщо приміщення категорій 6, 7, 8 і 9 розташовані повністю в межах зовнішнього периметра місця збору, перегородки цих приміщень можуть належати до класу вогнестійкості «B-0». Пости керування аудіо-, відео- та світловими установками можна вважати частиною місця збору.

5 Вогнестійкість перегородок і палуб на нових суднах, які перевозять не більше 36 пасажирів, і на наявних суднах класу B, які перевозять понад 36 пасажирів (П 27)

НОВІ СУДНА КЛАСУ B, C І D, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ НЕ БІЛЬШЕ 36 ПАСАЖИРІВ. ТА НАЯВНІ СУДНА КЛАСУ B, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ ПОНАД 36 ПАСАЖИРІВ:

.1 на додачу до дотримання спеціальних положень щодо вогнестійкості перегородок і палуб, згаданих в інших пунктах цієї частини, мінімальна вогнестійкість перегородок і палуб повинна бути такою, як зазначено в таблицях 5.1 або 5.1(a) та 5.2 або 5.2(a), залежно від випадку.

Під час затвердження застережних заходів конструктивного протипожежного захисту на нових суднах необхідно враховувати ризик теплопередачі між тепловими містками в точках перетину, а також у місцях закінчення теплових бар’єрів.

.2 Застосування таблиць повинне підлягати таким вимогам:

.1 Таблиці 5.1 і 5.2 застосовуються до перегородок і палуб, які розділяють суміжні приміщення.

.2 Для визначення належних стандартів вогнестійкості, які необхідно застосовувати до перекриттів між суміжними приміщеннями, такі приміщення класифікують залежно від пожежонебезпеки за категоріями (1)-(11) нижче. Назва кожної категорії є радше типовою, ніж обмежувальною. Номер у дужках, що передує кожній категорії, вказує на застосовний стовпець чи рядок у таблицях.

(1) Пости керування

- приміщення, у яких містяться аварійні джерела електроенергії та освітлення,

- стернова рубка та штурманська рубка,

- приміщення, у яких міститься суднове радіообладнання,

- станції пожежогасіння, пости керування системами пожежогасіння та пости сигналізації виявлення пожежі,

- центральний пост керування головними механізмами, якщо він розташований за межами машинного приміщення, де вони розміщені,

- приміщення, у яких розміщена централізована система оповіщення про пожежу.

(2) Коридори:

- коридори і вестибюлі для пасажирів і екіпажу.

(3) Житлові приміщення:

- приміщення, визначені у правилі II-2/A/2.10, за винятком коридорів.

(4) Міжпалубні сполучення

- внутрішні трапи, ліфти та ескалатори (крім тих, які повністю розташовані всередині машинних приміщень), а також їхнє огородження;

- у зв’язку з цим трап, обгороджений лише на одному міжпалубному просторі, вважається частиною приміщення, від якого він не відділений за допомогою пожежних дверей.

(5) Службові приміщення (малої пожежонебезпеки):

- шафи та комори, які не мають умов для зберігання займистих рідин і мають площу менше ніж 4 м-2, а також сушильні приміщення та пральні.

(6) Машинні приміщення категорії A:

- приміщення, означені у правилі II-2/A/2.19.1.

(7) Інші машинні приміщення:

- приміщення, означені у правилі II-2/A/2.19.2, за винятком машинних приміщень категорії A.

(8) Вантажні приміщення:

- усі приміщення, що використовуються для вантажу (у тому числі вантажні танки для нафтопродуктів), а також шахти та люки, які обслуговують такі приміщення, за винятком приміщень спеціальної категорії.

(9) Службові приміщення (підвищеної пожежонебезпеки):

- камбузи, буфетні, у яких є пристрої для приготування їжі, малярні та ліхтарні, шафи та комори, що мають площу 4 м-2 чи більше, приміщення для зберігання займистих рідин, а також майстерні, які не є частиною машинних приміщень.

(10) Відкриті ділянки палуб:

- відкриті ділянки палуб і закриті прогулянкові палуби, які не становлять пожежонебезпеки. Відкриті простори (простори за межами надбудов і палубних рубок).

(11) Приміщення спеціальної категорії:

- приміщення, означені у правилі II-2/A/2.18.

.3 Визначаючи застосовний стандарт вогнестійкості для межі двох приміщень в межах головної вертикальної чи горизонтальної зони, яка не захищена автоматичною спринклерною системою, що відповідає положенням правила II-2/A/8, або між такими зонами, з яких жодна не має такого захисту, необхідно застосовувати більше з двох значень, вказаних у таблицях.

.4 Визначаючи застосовний стандарт вогнестійкості для межі двох приміщень у межах головної вертикальної чи горизонтальної зони, яка захищена автоматичною спринклерною системою, що відповідає положенням правила II-2/A/8, або між такими зонами, де кожна має захист, необхідно застосовувати менше з двох значень, вказаних у таблицях. Якщо зона, захищена спринклерною системою, і зона, не захищена спринклерною системою, сходяться в межах житлових і службових приміщень, до перекриття між зонами повинне застосовуватися більше з двох значень, вказаних у таблицях.

.3 Безперервні підволоки та зашивки класу «B» у поєднанні з відповідними палубами чи перегородками можуть бути прийняті як такі, що цілком або частково забезпечують необхідну ізоляцію та вогнестійкість перекриття.

.4 Зовнішні межі, які, згідно з правилом 1.1, повинні бути виготовлені зі сталі чи іншого рівноцінного матеріалу, можуть бути прорізані з метою встановлення вікон та ілюмінаторів за умови, що в цій частині відсутні вимоги, згідно з якими такі межі повинні мати клас вогнестійкості «A». Аналогічно, у таких межах, які не обов’язково повинні мати клас вогнестійкості «A», двері можуть бути виготовлені з матеріалів, які відповідають вимогам адміністрації держави прапора.

Таблиця 5.1

Вогнестійкість перегородок, що розділяють суміжні приміщення

Таблиця 5.1(a)

Вогнестійкість перегородок, що розділяють суміжні приміщення