Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою

Відповідно до пункту 15 частини першої та частини другої статті 7 Закону України “Про страхування” Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою, що додаються.

ПОРЯДОК I ПРАВИЛА
проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою

1. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю та здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (далі - обов’язкове страхування), проводиться відповідно до частини другої статті 30 Закону України “Про угоди про розподіл продукції” з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної інвестором (інвесторами) довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним (ними) діяльності за угодою про розподіл продукції.

2. У цих Порядку і правилах терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про угоди про розподіл продукції”.

3. Суб’єктами обов’язкового страхування є:

1) страхувальник - інвестор (інвестори) за угодою про розподіл продукції;

2) страховик - фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

3) треті особи - фізичні та юридичні особи, яким заподіяна пряма шкода внаслідок діяльності страхувальника за угодою про розподіл продукції, крім осіб, які перебувають у трудових відносинах із страхувальником.

4. Предметом договору обов’язкового страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції.

5. Страховими ризиками є певні події, внаслідок яких виникає ризик заподіяння шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей (забруднення навколишнього природного середовища, погіршення якості природних ресурсів; тимчасова втрата працездатності фізичних осіб, інвалідність, смерть) під час провадження страхувальником діяльності за угодою про розподіл продукції.

6. Страховим випадком є певна подія, внаслідок настання якої у страхувальника виникає обов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю та/або здоров’ю людей під час провадження ним діяльності за угодою про розподіл продукції, за умови, що подія, яка призвела до заподіяння такої шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей, сталася в період дії договору обов’язкового страхування та встановлено причинно-наслідковий зв’язок між заподіянням шкоди довкіллю та/або здоров’ю людей і діяльністю страхувальника за угодою про розподіл продукції.

7. Не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок:

воєнних дій, збройних конфліктів, громадянської війни, повстань, політичних або громадянських заворушень, страйків, терористичних актів;

впливу іонізуючого випромінювання та радіаційного впливу;

непереборної сили, в тому числі природних явищ, які мають винятковий, неминучий, непередбачуваний характер;

псування (корозії, гниття, зносу, окислювання, бродіння) предметів (устатковання, матеріалів, речовин), що використовуються в технологічному процесі, яке мало бути, але не було враховане;

самозапалення та інших природних властивостей окремих предметів, які мали бути, але не були враховані під час їх використання;

самовільного користування надрами;

проведення робіт без затвердженої в установленому законодавством порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням її вимог.

Претензії або позови, пред’явлені третіми особами стосовно відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються пред’явленими щодо одного страхового випадку.

8. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник повинен протягом двох робочих днів після того, як про неї стало відомо, письмово повідомити страховика про подію, її характер, попередньо встановлені причини, орієнтовний розмір шкоди та вжиті заходи щодо зменшення її розміру.

9. Страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить 10 млн. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

У разі коли угодою про розподіл продукції передбачено, що витрати на страхування включаються до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією, страхова сума за одним договором обов’язкового страхування становить 5 млн. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент визначення її конкретного розміру.

10. Розміри страхових тарифів за договорами обов’язкового страхування визначаються згідно з методикою актуарних розрахунків, наведеною у додатку 1.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню згідно з договором обов’язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми за договором обов’язкового страхування на визначений страховий тариф.

Страховий платіж вноситься одноразово у строки, визначені договором обов’язкового страхування. Днем внесення страхового платежу є день надходження коштів на рахунок страховика.

11. У разі настання страхового випадку щодо заподіяння шкоди здоров’ю фізичних осіб та довкіллю страхові виплати здійснюються у такому розмірі:

1) за заподіяння шкоди здоров’ю фізичних осіб - в розмірі заявлених та визнаних вимог, але не більше 50 відсотків страхової суми за одним страховим випадком. При цьому страхова виплата на одну особу становить:

у разі тимчасової втрати працездатності за кожний день непрацездатності - один неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але не більше 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за весь час непрацездатності (для непрацюючих - за весь час лікування);

у разі встановлення:

- I групи інвалідності - 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- II групи інвалідності, встановлення інвалідності дитині - 3750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- III групи інвалідності - 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

у разі смерті - 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за заподіяння шкоди довкіллю - в розмірі заявлених та визнаних вимог, але не більше 50 відсотків страхової суми.

У разі настання страхового випадку щодо заподіяння шкоди здоров’ю фізичних осіб або довкіллю страхові виплати здійснюються у межах розміру страхової суми за одним страховим випадком. При цьому за заподіяння шкоди здоров’ю фізичних осіб страхова виплата на одну особу здійснюється в розмірі, встановленому підпунктом 1 цього пункту.

Страхова виплата здійснюється страховиком безпосередньо третій особі.

Безумовна франшиза за кожним страховим випадком щодо заподіяння шкоди довкіллю встановлюється у розмірі, передбаченому договором обов’язкового страхування, але не більше 0,5 відсотка розміру страхової суми за таким договором.

12. Договір обов’язкового страхування укладається у письмовій формі строком на один рік відповідно до Типового договору обов’язкового страхування, наведеного у додатку 2.

Місцем дії договору обов’язкового страхування є територія України.

13. Під час укладення договору обов’язкового страхування страхувальник зобов’язаний подати страховику необхідну інформацію про предмет договору обов’язкового страхування та про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та повідомити про інші укладені договори страхування щодо предмета договору обов’язкового страхування.

14. Для отримання страхової виплати страхувальник подає страховику заяву про здійснення страхової виплати у зв’язку з настанням страхового випадку, до якої додаються копії:

1) договору обов’язкового страхування;

2) угоди про розподіл продукції;

3) документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків:

акта (протоколу) комісії з розслідування причин заподіяння шкоди (у разі проведення розслідування);

рішення суду про відшкодування збитків страхувальником на користь третьої особи або підтвердних документів страхувальника та третьої особи щодо врегулювання питання за участю страховика про розмір шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку без звернення до суду;

листка непрацездатності або довідки закладу охорони здоров’я про тимчасовий розлад здоров’я;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності;

свідоцтва про смерть;

свідоцтва про право на спадщину.

15. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору обов’язкового страхування на підставі заяви, поданої згідно з пунктом 14 цих Порядку і правил, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) за формою, що визначається страховиком.

Рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати страховик повинен прийняти протягом 15 робочих днів з дати надходження необхідних документів.

Страховик здійснює страхову виплату протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення про її здійснення.

Про відмову у здійсненні страхової виплати страховик письмово повідомляє страхувальника протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення з обґрунтуванням причини такої відмови.

16. Страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадках, передбачених частиною першою статті 26 Закону України “Про страхування”, та у разі отримання страхувальником за страховим випадком повного відшкодування збитків від особи, винної у їх завданні.

Відмову страховика у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

17. Дія договору обов’язкового страхування припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у випадках, передбачених статтею 28 Закону України “Про страхування” і договором обов’язкового страхування.

18. Спори за договором обов’язкового страхування розв’язуються шляхом переговорів. Якщо сторони під час переговорів не дійшли згоди, спір розв’язується в судовому порядку.

МЕТОДИКА
актуарних розрахунків страхових тарифів за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою

1. У цій Методиці терміни вживаються в такому значенні:

нетто-ставка страхового тарифу (Tn) - частина страхового тарифу, призначена для забезпечення поточних виплат страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (далі - договір обов’язкового страхування);

навантаження (f) - частина страхового тарифу (у відсотках), призначена для покриття витрат на ведення страхової справи, норматив яких не повинен перевищувати 20 відсотків.

2. Обчислення страхового тарифу здійснюється двома методами.

Перший метод застосовується у разі, коли:

наявні статистичні дані щодо відповідного виду страхування щонайменше за останні п’ять років (далі - статистичні дані) або інша інформація, яка дає змогу оцінити такі величини, як ймовірність настання страхового випадку (р), середня страхова сума (S), середній розмір страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (SВ);

не передбачається настання страхової події, що може спричинити кілька страхових випадків;

відома кількість договорів обов’язкового страхування (n), які передбачається укласти із страхувальниками.

3. За наявності статистичних даних за величинами р, S і SB беруться такі оцінки їх значень:

4. До надходження статистичних даних за відповідним видом страхування для обчислення величин p, S і SB тариф визначається:

1) на основі відповідних показників, узятих з аналогічного добровільного виду страхування. У такому випадку вибір показників повинен бути обґрунтований, а відношення середньої виплати до середньої страхової суми (SB/S) рекомендується приймати не менше ніж 0,5;

2) за результатами експертної оцінки, що ґрунтується на вартості перестрахування за таким видом страхування у страховиків (перестраховиків) - нерезидентів, які відповідають умовам, що передбачені Порядком та вимогами щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 5, ст. 242).

5. Нетто-ставка (Tn) визначається за такою формулою:

Основна частина нетто-ставки з розрахунку на 100 гривень страхової суми обчислюється за такою формулою:

6. Ризикове навантаження обчислюється двома способами.

Перший спосіб передбачає здійснення розрахунку за кожним страховим ризиком окремо:

Якщо у страхової компанії відсутні дані про величину σB, допускається обчислення ризикового навантаження за такою формулою:

Якщо кількість даних недостатня для обчислення величини σBj, допускається застосування замість відповідного доданка для j-го страхового ризику у чисельнику формули 10 величини, яка обчислюється за такою формулою:

У разі коли невідома жодна з величин σBj, ρ обчислюється за такою формулою:

Результати обчислення ризикового навантаження за формулами 6, 9 і 10 тим точніші, чим більші величини n·p  і  nj·pj. Отже, кількість договорів страхування повинна бути такою, щоб виконувались умови n · p > 10  і  nj · pj > 10.

Якщо достовірна інформація про величини p, S і SB відсутня, рекомендується застосовувати a(g), що дорівнює 3.

7. Другий метод застосовується за результатами аналізу статистичних даних у разі, коли відома загальна сума виплаченого страхового відшкодування (SB) та загальна страхова сума за ризиками, прийнятими на страхування (S), за період не менший ніж п’ять років, а також залежність збитковості (L) від часу (t) приблизно лінійна.

8. Основна частина нетто-ставки (H0) визначається як прогнозована вирівняна збитковість на наступний рік.

Збитковість страхової суми (Li) визначається для кожного року як відношення суми виплаченого страхового відшкодування до загальної суми застрахованих ризиків:

Прогнозована середня збитковість, приведена до лінійної функції (лінійного тренду), обчислюється виходячи з фактичних даних збитковості за роками, яка враховує нерівномірний розподіл збитковості:

Параметри a і b визначаються із застосуванням методу найменших квадратів згідно із системою лінійних рівнянь:

Приведена збитковість страхової суми екстраполюється на наступний (n + 1) рік і становить основну частину нетто-ставки:

Середньоквадратичне відхилення фактичних значень збитковості від їх приведених значень застосовується для визначення ризикового навантаження (Hp) і обчислюється за такою формулою:

9. Нетто-ставка обчислюється за такою формулою:

При n > 30 замість t(p,n) можна використовувати квантиль нормального розподілу a(g) рівня g, зазначений у пункті 6 цієї Методики.

ТИПОВИЙ ДОГОВІР
обов’язкового страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою