Про реалізацію експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Погодитися з пропозицією Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, Міністерства оборони та Міністерства цифрової трансформації стосовно реалізації протягом двох років з дня набрання чинності цією постановою експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем (далі - експериментальний проект).

2. Затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем, що додається.

3. Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.

4. Міністерству з питань стратегічних галузей промисловості не пізніше ніж через два місяці після завершення реалізації експериментального проекту подати Кабінетові Міністрів України звіт про результати реалізації експериментального проекту, а також пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавчих та інших нормативно-правових актів за результатами його реалізації.

5. Міністерству оборони забезпечити реалізацію експериментального проекту відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою, зокрема в частині допуску до експлуатації та прийняття на озброєння боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем, які успішно пройшли попередні/демонстраційні випробування дослідних зразків згідно із зазначеним Порядком.

ПОРЯДОК
реалізації експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем

1. Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо розроблення, виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем (далі - експериментальний проект) для сил безпеки та оборони України в частині встановлення організаційних, технологічних та інших вимог до провадження господарської діяльності у відповідній сфері.

2. Метою експериментального проекту є сприяння розробленню, виробництву, закупівлі та постачанню боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем шляхом встановлення на період реалізації експериментального проекту особливого порядку розроблення та виробництва боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем.

3. Координаторами експериментального проекту є Мінстратегпром і Мінцифри.

4. Учасниками експериментального проекту є:

1) Міноборони, МВС, Мінекономіки, Мін’юст, Держекспортконтроль, Держпраці;

2) суб’єкти господарювання, які здійснюють розроблення та/або виробництво, постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем.

5. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

боєприпаси до безпілотних систем (далі - боєприпаси) - технічні пристрої одноразового застосування (також складові частини та елементи), що призначені виключно для ураження живої сили противника, знищення його озброєння, військової та спеціальної техніки, руйнування укріплень, споруд та інших об’єктів, виконання інших завдань та не мають іншого цільового призначення (зокрема не призначені для спорту, полювання);

бойова частина безпілотної системи (далі - бойова частина) - складова частина безпілотної системи або боєприпасу, яка безпосередньо здійснює ураження цілі. Залежно від типу вибухової речовини, що закладається (споряджається), бойова частина безпілотної системи може бути такого типу: уламкова, кумулятивна, фугасна, термобарична, запалювальна, ударне ядро, гібридна;

виробник боєприпасів та бойових частин (далі - виробник) - суб’єкт господарювання (юридична особа), що здійснює або має намір здійснювати розроблення, виробництво, постачання боєприпасів та бойових частин з метою передачі, продажу або імпорту для сил безпеки та оборони України, який відповідно до цього Порядку включений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) (далі - реєстр);

декларація про початок виробництва боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем (далі - декларація) - документ, що подається суб’єктом господарювання (юридичною особою) для внесення відомостей про такого суб’єкта господарювання до реєстру;

демонстраційні випробування - випробування зразка боєприпасу та бойової частини, які проводяться за програмою та методикою, розробленою виробником, з метою перевірки відповідності такого зразка вимогам тактико-технічного завдання та/або заявленим тактико-технічним характеристикам;

дослідний зразок - зразок боєприпасу та бойової частини, який розроблений виробником і пройшов попередні випробування на полігоні, організовані згідно з вимогами цього Порядку за програмою таких випробувань, що затверджена виробником, для подальшої передачі у підконтрольну експлуатацію підрозділам сил безпеки та оборони України.

Терміни “безпілотна система”, “безпілотний авіаційний комплекс”, “безпілотний літальний апарат”, “безпілотний наземний (роботизований) комплекс”, “безпілотний водний (плаваючий) комплекс” вживаються у значенні, наведеному в Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 36, ст. 1910).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про оборону України”, “Про національну безпеку України”, “Про оборонні закупівлі”, “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, постановах Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 159 “Про затвердження Порядку проведення випробувань зразків озброєння та військової техніки” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 20, ст. 853), від 3 березня 2021 р. № 234 “Про затвердження Порядку розроблення, освоєння та випуску нових видів продукції оборонного призначення, а також припинення випуску існуючих видів такої продукції” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 26, ст. 1275), від 28 липня 2021 р. № 781 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на всіх етапах їх розроблення, виробництва, модернізації, ремонту та утилізації, а також за цільовим використанням коштів” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 62, ст. 3920) та нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до них.

6. Право на провадження діяльності з виробництва боєприпасів та бойових частин, а також на закупівлю вибухових речовин та/або інших компонентів для їх виробництва відповідно до цього Порядку надається суб’єктам господарювання, які відповідають одній із таких вимог:

протягом останніх дванадцяти місяців були виконавцями державного замовлення на закупівлю, виробництво та постачання боєприпасів, вибухових речовин та/або інших компонентів для їх виробництва в оборонній сфері;

мають права розробника (виробника, постачальника) на допущені до експлуатації або прийняті на озброєння боєприпаси, які адаптовані або можуть бути адаптовані для застосування з безпілотними системами та/або можуть використовуватися як бойові частини;

відповідно до законодавства користуються відповідними місцями (експлуатують відповідні місця) зберігання вибухових матеріалів, що належать суб’єктам господарювання, які мають дозвіл на зберігання вибухових матеріалів, виданий в установленому законодавством порядку;

відповідно до законодавства користуються конверсованими військовими об’єктами (базами, арсеналами, складами, сховищами або їх частинами) зберігання боєприпасів (зокрема на території колишніх військових частин), експлуатація яких повинна здійснюватися з дотриманням встановлених вимог;

одержали свідоцтво на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), видане територіальним органом Держпраці відповідно до вимог, встановлених цим Порядком.

8. Суб’єкт господарювання набуває статусу виробника та право на виробництво, постачання боєприпасів та бойових частин з моменту внесення відомостей про такого суб’єкта господарювання до реєстру.

Виробник може здійснювати імпорт вибухових речовин та/або складових частин та елементів, що використовуються для виробництва боєприпасів та бойових частин, з дотриманням вимог Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” та з урахуванням особливостей, визначених для реалізації експериментального проекту.

Видача виробникам посвідчення про реєстрацію як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з наданням відповідних роз’яснень про особливості здійснення таких передач та видача дозволів на право здійснення міжнародної передачі товарів забезпечується Держекспортконтролем.

Для проведення попередньої експертизи в галузі державного експертного контролю товарів виробники надсилають до Держекспортконтролю лише заяву, зазначену в абзаці третьому пункту 13 Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 767 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 29, с. 70; 2003 р., № 34, ст. 1827). Зазначена заява може надсилатися у формі електронного документа з накладеним в установленому законодавством порядку кваліфікованим електронним підписом керівника виробника. За результатами попередньої експертизи Держекспортконтроль реєструє виробників за конкретними товарами або відповідними групами товарів та видає їм посвідчення про реєстрацію як суб’єктів здійснення міжнародних передач таких товарів разом з відповідними роз’ясненнями про особливості здійснення їх передач.

Для отримання разового дозволу на право імпорту товарів, необхідних для виробництва боєприпасів та бойових частин, документи, зазначені в абзаці другому пункту 22 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 48, ст. 2506), до листа про надання разового дозволу на право імпорту товарів не додаються, а подаються до Держекспортконтролю разом із зазначеним у пункті 28 зазначеного Порядку звітом виробника про використання отриманого разового дозволу на право імпорту товарів.

Заява і документи для отримання разового дозволу на право імпорту товарів у випадку, визначеному абзацом п’ятим цього пункту, можуть надсилатися у формі електронних документів з накладеним в установленому законодавством порядку кваліфікованим електронним підписом керівника виробника. При цьому виробник повинен подати до Держекспортконтролю оригінал сертифіката кінцевого споживача під час отримання разового дозволу на право імпорту товарів.

9. Включення до реєстру здійснюється на підставі декларації, поданої суб’єктом господарювання, що провадить або планує провадити діяльність з виробництва боєприпасів та бойових частин.

Мінстратегпром, Міноборони, МВС, Мінекономіки, Національна поліція, Держекспортконтроль, Мін’юст, ДСНС та Держпраці у порядку електронної інформаційної взаємодії відомчих інформаційно-аналітичних систем забезпечують обмін відомостями про суб’єктів господарювання, які мають право на провадження діяльності з виробництва боєприпасів та бойових частин на підставах, визначених у пункті 6 цього Порядку.

Електронна інформаційна взаємодія відповідно до цього Порядку здійснюється з використанням інформаційних систем суб’єктів інформаційних відносин засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта” з дотриманням вимог Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про захист персональних даних”, “Про публічні електронні реєстри”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”, інших нормативно-правових актів.

У разі відсутності технічної можливості передачі даних із використанням інформаційних систем, визначених абзацом третім цього пункту, електронна інформаційна взаємодія суб’єктів інформаційних відносин може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із застосуванням у них відповідних комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

10. Подання декларації здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг”, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2021 р. № 233 “Про затвердження Порядку створення, функціонування та ведення електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів), внесення до нього суб’єктів господарювання” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 26, ст. 1276).

Декларація подається Мінстратегпрому в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

У декларації суб’єктом господарювання зазначаються такі відомості:

повне та скорочене найменування юридичної особи, код згідно з ЄДРПОУ;

місцезнаходження юридичної особи;

місцезнаходження виробничих потужностей (площ, приміщень, об’єктів), де буде здійснюватися виробництво боєприпасів та бойових частин;

місцезнаходження складів (місць) зберігання вибухових матеріалів;

підтвердження права власності та/або користування площами, приміщеннями або об’єктами для розміщення виробничих потужностей та складів (місць) зберігання вибухових матеріалів;

дата, реєстраційний номер дозволу на зберігання вибухових матеріалів, виданого в установленому законодавством порядку (за наявності);

дата, реєстраційний номер свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), виданого Держпраці відповідно до вимог, встановлених цим Порядком (за наявності);

відомості щодо виконання державних замовлень в оборонній сфері на виробництво боєприпасів протягом останніх дванадцяти місяців до моменту подання декларації (за наявності);

відомості про наявність у суб’єкта господарювання прав розробника (виробника, постачальника) на прийняті в експлуатацію або поставлені на озброєння боєприпаси, які адаптовані або можуть бути адаптовані для застосування з безпілотними системами та/або можуть використовуватися як бойові частини безпілотних систем (за наявності);

дата, реєстраційний номер спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею (за наявності);

відомості, що підтверджують відповідність суб’єкта господарювання одній із вимог, зазначених у пункті 6 цього Порядку.

Виробник відповідає за повноту та достовірність відомостей у поданій декларації.

11. Програмні засоби реєстру забезпечують автоматизовану в режимі реального часу перевірку зазначених у декларації відомостей, за результатами якої:

у разі повної відповідності відомостей, зазначених у декларації, вимогам цього Порядку, відомостям, що містяться у державних реєстрах, здійснюється автоматичне внесення відомостей про суб’єкта господарювання до реєстру;

у разі виявлення у декларації за результатами перевірки відомостей, які не відповідають вимогам цього Порядку, зокрема недостовірних відомостей, здійснюється автоматичне блокування декларації.

У разі автоматичного блокування декларації засобами електронної системи формується звіт про виявлені під час перевірки помилки, в якому зазначаються всі невідповідності вимогам цього Порядку та/або недостовірні відомості, що стали підставою для такого блокування.

Суб’єкт господарювання має право виправити помилки, які були виявлені програмними засобами реєстру, шляхом внесення відповідних змін до декларації, після чого подати її повторно.

12. До запровадження автоматизованої в режимі реального часу перевірки, передбаченої пунктом 11 цього Порядку, Мінстратегпром забезпечує проведення перевірки відповідності відомостей, зазначених у декларації, та відомостей із державних реєстрів і внесення відомостей про суб’єкта господарювання до реєстру або надає відмову в такому внесенні протягом 10 робочих днів з дня подання декларації.

13. Підставами для виключення виробника з реєстру є:

1) заява виробника про виключення його з реєстру, що подається Мінстратегпрому в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог Закону України “Про електронні довірчі послуги”. У заяві зазначаються: повне та скорочене найменування юридичної особи, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходженння юридичної особи, клопотання про виключення виробника з реєстру;

2) виявлення фактів подання недостовірних відомостей щодо:

права власності та/або користування площами, приміщеннями або об’єктами для розміщення виробничих потужностей та складів (місць) зберігання вибухових матеріалів;

дозволу (дата, реєстраційний номер) на зберігання вибухових матеріалів;

свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин);

виконання державних замовлень в оборонній сфері на виробництво боєприпасів протягом останніх дванадцяти місяців до моменту подання декларації (за наявності);

наявності у суб’єкта господарювання прав розробника (виробника, постачальника) на прийняті в експлуатацію або поставлені на озброєння боєприпаси, які адаптовані або можуть бути адаптовані для застосування з безпілотними системами та/або можуть використовуватися як бойові частини (за наявності);

3) припинення права власності, користування місцями зберігання вибухових матеріалів або конверсованими військовими об’єктами, які використовувалися для провадження діяльності з виробництва боєприпасів та бойових частин;

4) припинення юридичної особи.

Мінстратегпром ухвалює рішення про виключення з реєстру, про що видається відповідний наказ.

14. Мінстратегпром невідкладно забезпечує надсилання копії наказу про внесення суб’єкта господарювання до реєстру або виключення суб’єкта господарювання з реєстру до Міноборони, МВС, Національної поліції, Держекспортконтролю, ДСНС та Держпраці.

15. Протягом строку реалізації експериментального проекту до суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з виробництва боєприпасів та бойових частин:

не застосовуються вимоги пункту 16 Порядку створення, функціонування та ведення електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів), внесення до нього суб’єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2021 р. № 233 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 26, ст. 1276);

не застосовуються положення Порядку постачання озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів під час особливого періоду, введення надзвичайного стану, проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та у період проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 р. № 345 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 44, ст. 1372; 2021 р., № 20, ст. 855);

не застосовуються положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 березня 2023 р. № 202 “Про генерального конструктора із створення боєприпасів і вибухових речовин” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 29, ст. 1640);

не застосовуються вимоги Положення про генерального конструктора із створення техніки для потреб оборони та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 392 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 17, ст. 757);

не застосовуються положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2023 р. № 212 “Про затвердження переліку видів продукції, що підлягає розробленню і впровадженню у виробництво та експлуатацію, а також модернізації під керівництвом генерального конструктора із створення боєприпасів і вибухових речовин” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 31, ст. 1695);

положення постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314 “Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1399) та положення Порядку розроблення, освоєння та випуску нових видів продукції оборонного призначення, а також припинення випуску існуючих видів такої продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 234 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 26, ст. 1275), застосовуються в частині виробництва боєприпасів та бойових частин з особливостями, визначеними у цьому Порядку;

не застосовуються вимоги абзаців четвертого, п’ятого, дев’ятого - одинадцятого пункту 13 Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 767 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 29, с. 70; 2003 р., № 34, ст. 1827);

не застосовуються вимоги абзацу другого пункту 22 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 48, ст. 2506).

16. Для провадження діяльності з виробництва боєприпасів та бойових частин виробник повинен мати у власності або користуванні (оренді) об’єкти (будівлі, споруди, приміщення) для розміщення виробничих потужностей і облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин), які відповідають встановленим законодавством вимогам до таких об’єктів.

17. Виробництво боєприпасів та бойових частин може розміщуватися на території складу зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин). Виробничі потужності на території такого складу повинні розміщуватися в окремій будівлі на території складу чи в окремому приміщенні будівлі сховища вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин), відокремленому від приміщення, де зберігаються вибухові матеріали (боєприпаси та бойові частини), капітальною стіною з неспалимих матеріалів або поштукатуреною з використанням неспалимих матеріалів чи пофарбованою неспалимою фарбою.

Підлога будівлі (споруди), приміщень, де розміщується виробництво боєприпасів та бойових частин, повинна бути облаштована з використанням м’якого покриття (м’яких килимків або їх аналогів).

Перелік вимог до виробничих потужностей, визначений в цьому пункті, є вичерпним.

18. Склади (місця) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) можуть бути поверхневими або напівзаглибленими, обладнаними для постійного, тимчасового або короткочасного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) та/або видачі (відвантаження) боєприпасів та бойових частин замовнику.

Поверхневі та напівзаглиблені склади постійного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повинні відповідати таким вимогам:

сховище вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повинно бути захищене від проникнення води та снігу, мати природне провітрювання;

сховища розташовують так, щоб забезпечувався вільний підхід і під’їзд до кожного з них;

відстань між окремими сховищами, а також між сховищами та іншими будівлями і спорудами на території складу та поза його межами повинна бути не менше встановлених протипожежних розривів і безпечних відстаней за передачею детонації;

мати огорожу заввишки не менше 2 метрів та заборонену зону завширшки не менше 50 метрів зовні від огорожі (на межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки);

мати небезпечну зону завширшки не менше 250 метрів зовні від огорожі;

відстань від огорожі до найближчого сховища має бути не менше 40 метрів (у гірській місцевості - не менше 15 метрів);

мати блискавкозахист;

мати режим охорони, передбачений пунктами 2.22-2.24 Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104.

Загальна місткість усіх сховищ складу (місця) зберігання не повинна перевищувати 100 тонн вибухових речовин та 100 тис. одиниць засобів ініціювання. Гранично допустима місткість кожного сховища складу (місця) зберігання не повинна перевищувати 20 тонн вибухових речовин.

Облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) здійснюється виробником із дотриманням пунктів 2.8, 2.10-2.12, 2.14, 2.19, 2.22-2.24, 3.3, 3.5, 3.9-3.11, 3.15, 3.16, 3.23, 3.27, розділу 4, пунктів 5.1-5.6, 5.8 Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104. Водночас визначення безпечних відстаней за передачею детонації здійснюється відповідно до вимог розділу XIV Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міненерговугілля від 12 червня 2013 р. № 355.

Склади тимчасового та/або короткострокового зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) можуть бути облаштовані у будь-яких будівлях (спорудах), приміщеннях, що не використовуються (зокрема в сухих провітрюваних підвалах будівель, крім житлових) та відповідають вимогам безпечного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), а також у тимчасових спорудах, транспортних контейнерах, що експлуатуються з дотриманням вимог згідно з цим Порядком.

Тимчасові склади (місця) для зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повинні відповідати таким вимогам:

дерев’яні стіни та дахи повинні бути покриті вогнетривкою речовиною;

підлога може бути дерев’яною, бетонною або глинобитною;

огорожа заввишки не менше 2 метрів;

улаштовувати тамбури необов’язково, двері сховищ можуть бути одинарні;

для освітлення сховищ всередині можна використовувати переносні акумуляторні світильники та/або ліхтарі з сухими елементами живлення (металеві корпуси повинні бути в гумових чохлах);

у пристосованих приміщеннях можуть бути збережені наявні розміри вікон і дверей.

Загальна місткість вибухових речовин на тимчасових складах не повинна перевищувати 20 тонн та 10 тис. одиниць засобів ініціювання.

У разі розміщення виробництва боєприпасів та бойових частин у місці дислокації складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), що складаються з транспортних контейнерів, повинні бути дотримані такі вимоги:

транспортні контейнери можуть розміщуватися на території складів зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин) або окремих виробничих майданчиках;

технологічні процеси з виготовлення боєприпасів та бойових частин повинні бути організовані в окремих контейнерах, розміщених від контейнера-сховища (контейнерів-сховищ) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) на безпечній відстані з передачі детонації, але не менше 30 метрів;

відстань від огорожі до найближчого сховища повинна становити не менше 40 метрів (у гірській місцевості - не менше 15 метрів);

транспортні контейнери повинні розміщуватися на відстані не ближче ніж 30 метрів один від одного та бути захищеними по периметру габіонами заввишки 3,5 метра або обвалованими таким чином, щоб висота валу була не меншою, ніж висота сховища боєприпасів (бойових частин), а ширина валу в його основі - не менш як 3 метри;

сховища розташовують так, щоб забезпечувався вільний підхід і під’їзд до кожного з них;

виробничий майданчик повинен бути захищеним по периметру спіральним загородженням типу “Єгоза”, розміщеним на швидковстановлювальному паркані заввишки 3,5 метра;

усі транспортні контейнери повинні мати природну вентиляцію та блискавкозахист; температура повітря у контейнерах виробничого та складського призначення не повинна перевищувати 55° C;

сховища вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), організовані у контейнерах, повинні бути напівпоглибленими та захищеними по периметру габіонами заввишки 3,5 метра або обвалованими таким чином, щоб висота валу була не меншою, ніж висота сховища боєприпасів та бойових частин, а ширина валу в його основі - не менш як 3 метри;

вали повинні бути з сипучих матеріалів - земля, пісок тощо;

мати заборонену зону завширшки не менше 50 метрів зовні від огорожі (на межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки);

мати зону безпеки завширшки не менше 100 метрів зовні від огорожі;

загальна місткість вибухових речовин на таких складах боєприпасів та бойових частин не повинна перевищувати 1 тонни;

маскування виробничого майданчика здійснюється штатними засобами з урахуванням оперативної обстановки;

з метою забезпечення пожежної безпеки кожний модуль оснащується протипожежною сигналізацією та автоматичною автономною системою пожежогасіння.

У разі функціонування складу (місця) для зберігання вибухових матеріалів військового призначення на підставі дозволу на зберігання вибухових матеріалів, виданого органами Національної поліції, нормативи щодо місткості вибухових речовин у таких складах визначаються відповідно до Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104.

19. Видача суб’єктам господарювання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) згідно з цим Порядком здійснюється Держпраці.

Отримання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) здійснюється в установленому порядку з урахуванням таких особливостей:

виробник подає Держпраці заяву про видачу свідоцтва згідно з додатком 1. Заява подається засобами поштового зв’язку, нарочно або в електронній формі.

До заяви додаються:

паспорт складу вибухових матеріалів (на кожний постійний і тимчасовий стаціонарні склади вибухових матеріалів), складений у довільній формі. У заяві зазначаються фактичні показники складу, сформовані відповідно до вимог пункту 18 цього Порядку;

копія наказу керівника підприємства про призначення особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за зберігання вибухових матеріалів.

Комісією з представників територіального органу Держпраці та уповноваженого представника виробника проводиться огляд складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) на відповідність установленим вимогам протягом 5 робочих днів з дня одержання заяви виробника та складається акт проведення перевірки складу (місця зберігання) за формою, встановленою додатком 3.

20. Рішення про надання виробнику свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) ухвалюється Держпраці протягом 5 робочих днів з дня проведення огляду складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) з урахуванням акта, складеного за результатами проведення такого огляду. Свідоцтво на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) видається за формою, встановленою додатком 2.

21. Огляд складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) не є заходом державного нагляду (контролю).

За достовірність наданої інформації, умови зберігання, визначення та відповідність груп сумісності речовин і виробів відповідальність несе виробник згідно із законодавством.

У разі виявлення невідповідностей облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) установленим вимогам з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком, Держпраці надає відмову у видачі свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) з детальним зазначенням усіх таких невідповідностей, що стали підставою для відмови.

Після усунення причин, що були підставою для відмови, виробник може повторно звернутися до Держпраці щодо отримання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин). У разі усунення причин, що були підставою для відмови, заявнику не може бути відмовлено у видачі свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повторно з одних і тих самих підстав.

22. Виробник зобов’язаний забезпечити:

запровадження та дотримання працівниками встановлених правил і вимог щодо поводження з вибуховими матеріалами, організації та безпеки виробництва боєприпасів та бойових частин;

дотримання вимог щодо безпечної експлуатації обладнання підвищеної небезпеки;

дотримання вимог щодо віку, освіти та кваліфікації (проходження навчання, атестації) працівників, які допускаються до робіт з використанням вибухових матеріалів, встановлених у пунктах 8 і 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 604 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2445);

дотримання вимог щодо кваліфікації (проходження навчання, атестації) персоналу, залученого до поводження з вибуховими матеріалами, відповідно до розділу V Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міненерговугілля від 12 червня 2013 р. № 355;

ведення обліку вибухових матеріалів на всіх етапах виробництва боєприпасів та бойових частин і зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин) відповідно до Порядку обліку вибухових матеріалів промислового призначення, затвердженого наказом МНС від 6 липня 2006 р. № 424;

безпеку і охорону здоров’я працівників на робочому місці.

23. Перевезення вибухових речовин та вибухових матеріалів, необхідних для провадження виробничої діяльності виробника, здійснюється з додержанням вимог Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів” та відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622.

Під час перевезення вибухових речовин та вибухових матеріалів, необхідних для провадження виробничої діяльності виробника, положення пункту 13 Правил дорожніх перевезень небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС від 4 серпня 2018 р. № 656, не застосовуються.

24. Розроблення та виготовлення виробником боєприпасів та бойових частин може здійснюватися:

за тактико-технічним завданням на розроблення та виготовлення боєприпасів та бойових частин (далі - тактико-технічне завдання), розробленим державним замовником, що надається виробнику для налагодження виробництва відповідного боєприпасу (бойової частини):

за тактико-технічним завданням, яке розроблено виробником самостійно та відповідно до якого ним виготовлено зразок боєприпасу (бойової частини);

за тактико-технічним завданням, розробленим виробником та узгодженим державним замовником відповідно до цього Порядку.

25. У разі готовності виробника здійснити розроблення боєприпасів (бойових частин) за рахунок власних коштів згідно з узгодженим державним замовником тактико-технічним завданням виробник узгоджує тактико-технічне завдання з уповноваженою особою/органом/структурним підрозділом Міноборони, Збройних Сил, МВС, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Управління державної охорони (далі - державний замовник).

Державні замовники сприяють виробникам в узгодженні розроблених ними тактико-технічних завдань.

Уповноважена особа/орган державного замовника визначається рішенням державного замовника, але за посадою не нижче ніж командир бригади (полку) або прирівняна до нього посадова особа.

26. Тактико-технічні завдання повинні містити призначення та тип боєприпасу (бойової частини), конструктивно-технічні характеристики, технологічні вимоги та вимоги до:

бойової ефективності (зокрема радіус суцільного ураження, повнота детонації у разі штатного ініціювання, працездатність під час штатного застосування у будь-яку пору року та протягом усієї доби, за всіх погодних умов, які прийнятні для застосування відповідної безпілотної системи, показники дії кумулятивної бойової частини);

живучості за зовнішнього впливу (зокрема збереження бойових та експлуатаційних характеристик після зберігання та транспортування у штатній тарі, показники підвищеної та зниженої робочої температури, підвищеної та зниженої граничної температури, тривалості впливу підвищеної та зниженої граничної температури, показники збереження бойових та експлуатаційних характеристик за підвищеної вологості);

безпеки (щодо витримування перевантажень, що створюються у безпілотній системі у процесі бойового застосування, безпечності та працездатності у разі падіння з різної висоти у штатній тарі, під час транспортування у штатній тарі автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом на відстань не менше 2000 кілометрів, за вібраційного навантаження);

надійності (гарантійний строк зберігання в неопалюваних складських приміщеннях, на відкритих майданчиках під навісом, у польових умовах, призначений строк використання, показник ймовірності безвідмовного функціонування боєприпасу (бойової частини), надійного встановлення (зняття) та унеможливлення неправильного встановлення та під’єднання до вузлів кріплення з порушеннями вимог технічної документації);

сировини та матеріалів щодо проходження вхідного контролю перед впровадженням у виробництво;

маркування;

пакування, що повинно забезпечувати зберігання боєприпасів (бойових частин) протягом гарантійного строку зберігання.

Розроблення та виготовлення боєприпасу (бойової частини) здійснюється з дотриманням вимог щодо забезпечення не менше двох ступенів захисту запобіжно-ініціюючого механізму та наявності механічного рівня запобігання ініціації. Додаткові ступені захисту можуть обиратися виробником на власний розсуд за типом (механічний, електричний тощо) відповідно до призначення і з урахуванням особливостей, визначених у тактико-технічних завданнях.

Боєприпас (бойова частина) може мати додаткові механізми самоліквідації, підривачі (запали), модулі зв’язку, системи керування, системи самостійного приведення в дію та інші складові частини.

27. Виробник у процесі розроблення, виготовлення та доопрацювання зразків боєприпасу (бойової частини) проводить попередні випробування. У разі потреби попередні випробування можуть проводитися на військовому полігоні.

Попередні випробування зразків боєприпасу (бойової частини):

проводяться за методикою та програмою, що розробляються та затверджуються виробником з урахуванням вимог цього Порядку;

проводяться із здійсненням фото- та/або відеофіксації процесу таких випробувань;

проводяться із забезпеченням фіксації проміжних результатів випробувань окремих тактико-технічних характеристик зразків боєприпасу (бойової частини), які передбачені програмою таких випробувань, шляхом підписання протоколів попередніх випробувань;

завершуються за результатами повного виконання програми випробувань.

Результати випробувань засвідчуються актом попередніх випробувань зразків боєприпасу (бойової частини), який складається та затверджується (підписується) виробником.

Попередні випробування можуть проводитися повторно до повного виконання програми випробувань.

28. За результатами попередніх випробувань дослідних зразків боєприпасу (бойової частини) виробником складаються:

1) акт попередніх випробувань зразків боєприпасу (бойової частини), який повинен містити:

відомості щодо:

- об’єкта випробувань - боєприпасу (бойової частини): найменування, заводський номер, дата випуску, підприємство-виробник;

- мети випробувань;

- результатів випробувань (перелік проведених випробувань, узагальнені умови експлуатації, узагальнені умови бойового застосування);

висновок щодо відповідності зразків боєприпасу (бойової частини) вимогам тактико-технічного завдання, відповідно до якого здійснювалося розроблення, а також щодо можливості/передчасності передачі дослідних зразків боєприпасу (бойової частини) до підконтрольної експлуатації замовника;

2) технічні умови на зразок боєприпасу (бойової частини) (далі - технічні умови), які обов’язково містять такі відомості щодо боєприпасу (бойової частини):

назва зразка боєприпасу (бойової частини); тактико-технічні характеристики;

технічні вимоги (зокрема вимоги до надійності, сировини та матеріалів, покупних складових частин та елементів, комплектності, маркування); вимоги щодо охорони навколишнього природнього середовища;

правила приймання;

методи контролю (зокрема перевірка габаритів, перевірка маси, перевірка комплектності, перевірка маркування);

вимоги до безпеки та експлуатації;

вимоги до транспортування та зберігання;

вказівки щодо ремонту та утилізації;

гарантійні зобов’язання виробника;

3) настанова щодо експлуатації боєприпасу (бойової частини), яка повинна містити рекомендації щодо:

підготовки до використання (зокрема вимоги до техніки безпеки);

коректного, ефективного та безпечного використання;

транспортування та зберігання;

налаштування та використання системи керування з описом апаратури та позначенням кнопок системи керування (за наявності).

До акта попередніх випробувань додаються:

програма проведення випробувань;

методика проведення випробувань;

протоколи проведення випробувань.

Виробник відповідає за повноту та достовірність інформації, викладеної у зазначених документах, зокрема щодо безпечної експлуатації та зберігання боєприпасів (бойових частин).

29. Після успішного проведення попередніх випробувань виробник надсилає до державного замовника технічні умови на боєприпас (бойову частину), а також протоколи та акт попередніх випробувань, довідку про безпечність зразка, проект програми та методики демонстраційних випробувань.

30. Державний замовник протягом 10 днів з дня отримання комплекту документів, визначених пунктом 29 цього Порядку, ознайомлюється із заявленими тактико-технічними характеристиками зразка, вивчає надані технічні умови, протоколи та акт попередніх випробувань, проект програми та методики демонстраційних випробувань на зразок боєприпасу (бойової частини), а також перевіряє надані технічні умови.

31. У разі відповідності тактико-технічних характеристик зразка боєприпасу (бойової частини), заявлених виробником, узгодженому тактико-технічному завданню на розроблення зразка боєприпасу (бойової частини) державний замовник погоджує програму та методику демонстраційних випробувань та сприяє проведенню таких випробувань.

Демонстраційні випробування проводяться протягом п’яти робочих днів із залученням представників виробника та державного замовника.

32. За результатами демонстраційних випробувань після підтвердження заявлених виробником тактико-технічних характеристик щодо вимог надійності та безпеки зразка боєприпасу (бойової частини) державний замовник протягом 10 днів здійснює кодифікацію предмета постачання, видає наказ про допуск до експлуатації зразка боєприпасу (бойової частини).

33. У разі коли тактико-технічне завдання не було попередньо погоджено державним замовником, державний замовник протягом 14 днів з дня надання виробником документів на боєприпас (бойову частину):

вивчає надані протоколи та акт попередніх випробувань, проект програми демонстраційних випробувань на зразок боєприпасу (бойової частини), а також перевіряє технічні умови;

вивчає наявні потреби у відповідних зразках боєприпасів (бойових частин) у воєнізованих формуваннях сил безпеки та оборони України;

за результатами узагальнення відомостей щодо потреби у відповідних зразках боєприпасів (бойових частин) ухвалює рішення про заінтересованість/незаінтересованість державного замовника у забезпеченні такими зразками боєприпасів (бойових частин);

інформує виробника про заінтересованість/незаінтересованість у забезпеченні зразком боєприпасу (бойової частини) протягом п’яти робочих днів з дня ухвалення відповідного рішення.

34. У разі ухвалення рішення про заінтересованість у забезпеченні зразком боєприпасу (бойової частини) державний замовник забезпечує проведення демонстраційних випробувань, видає наказ про допуск до експлуатації зразка боєприпасу (бойової частини) у порядку, встановленому пунктами 31 і 32 цього Порядку.

35. У разі ухвалення рішення про незаінтересованість у забезпеченні відповідним зразком боєприпасу (бойової частини) державний замовник протягом п’яти робочих днів надає виробнику офіційне детальне обґрунтування такого рішення із зазначенням тактико-технічних характеристик, які повинен мати відповідний зразок боєприпасу (бойової частини), щоб задовольнити наявні нагальні потреби у відповідних зразках боєприпасів (бойових частин).

Виробник після доопрацювання відповідного зразка боєприпасу (бойової частини) згідно із зауваженнями та тактико-технічними характеристиками, зазначеними в обґрунтуванні незаінтересованості державного замовника у забезпеченні таким зразком боєприпасу (бойової частини), має право повторно подати державному замовнику пропозицію щодо вивчення потреби в забезпеченні доопрацьованим зразком боєприпасу (бойової частини).

36. Закупівля зразка боєприпасу (бойової частини) державним замовником здійснюється після присвоєння зразку боєприпасу (бойової частини) національного номенклатурного номера.

Суб’єкти господарювання, благодійні організації можуть здійснювати в установленому законодавством порядку за запитами військових формувань, утворених відповідно до законів України, фінансування закупівлі боєприпасів та бойових частин для потреб сил безпеки та оборони України. Приймання боєприпасів та бойових частин здійснюється безпосередньо представниками органів та формувань сил безпеки та оборони України, на запит яких здійснювалася закупівля таких боєприпасів та бойових частин, на підставі документів про їх оплату відповідними суб’єктами господарювання чи благодійними організаціями.

37. Приймання боєприпасів, бойових частин державним замовником здійснюється з дотриманням правил приймання, визначених технічними умовами. Перелік повноважень, завдань і функцій представництв державних замовників у разі їх створення визначається Порядком реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 256.

ЗАЯВА

СВІДОЦТВО
на зберігання (експлуатацію місця зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин)

АКТ
проведення перевірки складу (місця зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин)

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

1. Пункт 4 Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 838 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 23, ст. 839; 2007 р., № 60, ст. 2382; 2018 р., № 80, ст. 2660; 2020 р., № 92, ст. 2971; 2022 р., № 25, ст. 1329, № 28, ст. 1534), після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

“імпорт товарів військового призначення, що ідентифікуються за позицією ML8, а також спеціально призначених компонентів товарів військового призначення, що ідентифікуються за позиціями ML3b, ML4a додатка до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 48, ст. 2506; 2007 р., № 67, ст. 2011), суб’єктами господарювання, включеними до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) на період реалізації експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем, що реалізується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 р. № 763;”.

У зв’язку з цим абзаци п’ятий - восьмий вважати відповідно абзацами шостим - дев’ятим.

2. Підпункт 30 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 21, ст. 584), доповнити абзацом такого змісту:

“свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин);”.

3. Пункт 2 додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 “Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 3, ст. 115; 2022 р., № 82, ст. 5008) доповнити підпунктом 5 такого змісту:

“5) виробництво боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем.”.