КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 26 травня 2004 р. N 332-р Київ

Про затвердження Концепції поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 884 ( 884-2020-п ) від 23.09.2020 }

1. Затвердити Концепцію поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення, що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським держадміністраціям розробити у тримісячний строк заходи щодо реалізації Концепції, затвердженої цим розпорядженням. { Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 884 ( 884-2020-п ) від 23.09.2020 }

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим інформувати щороку до 1 лютого Міністерство охорони здоров’я про стан виконання заходів щодо реалізації Концепції. { Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 884 ( 884-2020-п ) від 23.09.2020 }

МОЗ подавати узагальнену інформацію Кабінетові Міністрів України щороку до 1 березня.

Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ 

Інд. 28

КОНЦЕПЦІЯ поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення

1. Проблема

Харчування населення є глобальною соціально-економічною проблемою, розв'язання якої потребує консолідації зусиль на світовому, національному та регіональному рівні.

За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), стан здоров'я людини великою мірою залежить від способу життя, в тому числі від харчування.

Світовий досвід свідчить, що нераціональне та незбалансоване харчування є одним з найважливіших факторів ризику у виникненні серцево-судинних та онкологічних захворювань, діабету, остеопорозу, карієсу, виснаження та інших патологічних станів.

Це було підтверджено на Саміті Тисячоліття, який проходив у Йоханнесбурзі у вересні 2002 року. На Саміті проголошено 8 найважливіших першочергових цілей у розвитку людства до 2015 року, з яких, зокрема, на забезпечення добробуту та харчування населення спрямовані:

викорінення злиднів і голоду;

продовольче забезпечення.

Питанням харчування людства було присвячено також Римську міжнародну конференцію, П'ятдесят третю та П'ятдесят п'яту (2000 і 2002 роки) сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, Глобальний форум з питань продовольства (2002 рік).

На світовому рівні визначено основні проблеми у сфері харчування, що потребують розв'язання, зокрема:

наявність харчових продуктів у достатній кількості;

доступність харчових продуктів для всіх верств населення;

безпечність харчових продуктів для здоров'я;

раціональне харчування.

Стан харчування населення є однією з найважливіших проблем і для України.

2. Суттєві фактори

За даними Держкомстату (2003 рік), найбільша частка сукупних витрат домогосподарств припадає на харчування (близько 62 відсотків), але рівень споживання ними основних харчових продуктів залишається низьким, а раціони харчування - незбалансованими. Порівняно з 2000 роком на 10-15 відсотків скоротилося споживання м'яса, овочів, фруктів, яєць. При цьому фактичне споживання цих біологічно цінних продуктів залишається нижче фізіологічних норм. У той же час збільшилося споживання картоплі та рослинних жирів (на 10-15 відсотків).

Такі порушення режиму харчування у поєднанні з гіподинамією є основною причиною розвитку ожиріння (за останні 10 років майже у 2 рази).

Загальнодержавними на сьогодні є проблеми туберкульозу, хвороб органів травлення, новоутворень, ендокринних захворювань і порушень обміну речовин, патології вагітних та ряду інших захворювань, розв'язання яких неможливе без поліпшення харчування населення.

Зростає кількість хворих, які страждають на хронічну патологію, хвороби з обтяжливим перебігом, що потребує особливо витратних технологій лікування.

Особливе занепокоєння викликає стан харчування дітей. Сучасні наукові дослідження підтверджують, що завдяки повноцінному харчуванню у дитячому віці формуються механізми, які зумовлюють стан здоров'я у майбутньому.

Досвід багатьох країн світу свідчить, що спрямоване на забезпечення всіх груп населення повноцінне, раціональне харчування дає позитивні результати в зниженні рівня захворюваності та поліпшенні показників його здоров'я.

3. Мета і завдання Концепції

Метою Концепції є забезпечення зміцнення та збереження здоров'я населення, здійснення профілактики захворювань, пов'язаних з порушенням харчування, поліпшення демографічної ситуації в Україні.

Держава відповідальна за створення соціально-економічних умов, за яких людина може задовольнити свої потреби у повноцінному харчуванні, а також забезпечення функціонування дієвої системи контролю і нагляду за якістю та безпекою продовольчої сировини і харчових продуктів.

Предметом особливої уваги з боку держави є раціональне харчування дітей, як і стан їх здоров'я.

Одним із найважливіших є принцип розвитку найбільш перспективних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень з метою розширення знань про функції їжі, особливості її біологічної дії на організм, потреби людини в харчових речовинах та енергії, про новітні технології виробництва харчових продуктів, продовольчої сировини тощо.

Для досягнення поставленої мети необхідно створити відповідні соціально-економічні умови, зокрема:

забезпечити доступність харчових продуктів у достатній кількості і в широкому асортименті для всіх верств населення;

забезпечити функціонування ефективної державної системи контролю за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини;

здійснювати систематичне вивчення стану харчування дитячого і дорослого населення;

підвищити рівень культури харчування з урахуванням національних традицій і світового досвіду;

посилити пропаганду серед населення принципів раціонального харчування;

збільшити обсяги використання у вітчизняному виробництві харчової продукції високоякісної сировини і мінімізувати використання з цією метою генетично модифікованої сировини.

4. Впровадження

Виконання завдань, спрямованих на досягнення мети Концепції, можливе шляхом:

1) у сфері забезпечення доступності харчових продуктів у достатній кількості:

поступового зростання розміру мінімальної заробітної плати, стипендій, пенсій та купівельної спроможності населення;

забезпечення функціонування системи надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, дітям, вагітним, людям похилого віку та певним категоріям непрацездатних громадян;

забезпечення повноцінним харчуванням у навчальних закладах дітей із сімей, які потребують соціальної допомоги, та реабілітації дітей у закладах цілодобового перебування (будинки дитини, дитячі будинки, інтернати, притулки тощо);

забезпечення гарячим харчуванням усіх дітей у загальноосвітніх навчальних закладах;

2) у сфері розвитку вітчизняного виробництва харчових продуктів та продовольчої сировини:

удосконалення технологій виробництва та обігу харчових продуктів;

розроблення систем економічного стимулювання вітчизняного виробництва продовольчої сировини та харчових продуктів (насамперед для дітей) з використанням прогресивних механізмів кредитування, ціноутворення, тарифного регулювання, удосконалення податкового законодавства;

розроблення економічних заходів стимулювання виробництва продуктів з високою харчовою та біологічною цінністю;

3) у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини:

функціонування дієвої системи контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини на всіх етапах їх виробництва та обігу;

гармонізації вимог законодавства з питань якості та безпеки продовольства з міжнародними (ВООЗ, ФАО, ВТО, ЄС);

законодавчого врегулювання питань виробництва та обігу продовольчої сировини, отриманої з використанням біотехнологій, у тому числі з генетично модифікованої, а також харчових продуктів та кормів для продуктивних тварин, вироблених з її використанням;

створення сучасної інструментальної та аналітичної бази контролю якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини;

впровадження систем перевірки якості на виробництвах харчових продуктів і продовольчої сировини;

впровадження сучасних технологій та обладнання, що виключають можливість бактеріального, хімічного і фізичного забруднення;

4) у сфері виробництва продовольчої сировини:

більш тісної співпраці сільського господарства з харчовою промисловістю;

створення високопродуктивних та екологічно збалансованих агроекосистем, що забезпечить підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва;

визначення сприятливих сировинних зон для виробництва продуктів дитячого харчування та інших спеціальних харчових продуктів;

удосконалення технологій переробки та зберігання продовольчої сировини з метою досягнення максимального збереження її якості та зменшення втрат біологічної цінності;

розвитку вітчизняного виробництва вітамінів, преміксів, мінеральних та інших харчових речовин для збагачення ними харчових продуктів;

створення виробництва харчового білка і білкових сполук для збагачення ними харчових продуктів;

сприяння розробленню нового покоління діагностичних і лікувальних засобів, переважно на біологічній основі, для боротьби з поширенням хвороб сільськогосподарських тварин, у тому числі вірусного походження;

сприяння розробленню нових технологій з метою збільшення виробництва збалансованих кормів для тваринництва;

розроблення новітніх безвідходних технологій, у тому числі виробництва повноцінних продуктів харчування і високоякісних кормів для тваринництва;

5) у сфері виробництва харчових продуктів:

розвитку виробництва продуктів з високою харчовою і біологічною цінністю, в тому числі збагачених макро- та мікронутрієнтами;

створення виробництва продуктів дитячого харчування, у тому числі ентеральних;

створення технологій виробництва якісно нових спеціальних харчових продуктів з цілеспрямовано зміненим хімічним складом (для окремих вікових груп, для профілактики захворювань і підвищення стійкості організму до негативного впливу довкілля з різними видами забруднювачів, для спортсменів, військовослужбовців та певних груп населення, що перебувають в екстремальних умовах);

6) у сфері забезпечення раціонального харчування населення:

вивчення стану фактичного харчування;

проведення моніторингу стану інфекційної та неінфекційної захворюваності, пов'язаної з харчуванням;

забезпечення систематичного перегляду норм фізіологічних потреб населення в основних харчових речовинах та енергії;

надання державної підтримки грудного вигодовування;

здійснення заходів, спрямованих на профілактику та ліквідацію дефіциту вітамінів, макро- і мікроелементів;

розроблення науково обґрунтованих раціонів харчування дітей у загальноосвітніх навчальних та оздоровчих закладах;

здійснення аліментарної профілактики професійних захворювань у категорій осіб, що працюють у шкідливих умовах;

здійснення профілактики інфекційних та неінфекційних хвороб, пов'язаних з харчуванням;

розроблення науково обґрунтованих раціонів харчування хворих;

визначення та забезпечення державної підтримки перспективних напрямів наукових досліджень у сфері раціонального харчування;

створення відповідного кадрового потенціалу з питань у сфері нутриціології та дієтології;

відновлення української школи лікарів-дієтологів та мережі кабінетів дієтології;

відновлення елементів дієтичного харчування у закладах громадського харчування;

створення національного довідника з питань хімічного складу харчових продуктів;

розширення пропаганди серед населення принципів раціонального харчування;

підвищення рівня культури харчування з урахуванням національних традицій і світового досвіду;

7) у сфері підвищення культури харчування та пропаганди принципів раціонального харчування:

поліпшення інформування населення з питань культури харчування;

розроблення програм навчання для спеціалістів у галузі медицини, освіти, громадського харчування, виробництва харчових продуктів;

включення питань раціонального харчування і здорового способу життя до навчальних програм у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах;

створення освітніх програм для масового інформування населення;

створення інформаційно-видавничих програм, організація науково-популярних видань.