Приєднуйтесь.

Зберігайте закони у приватних списках для швидкого доступу. Діліться публічними списками з іншими.
Чинний Закон
Номер: 2118-VIII
Прийняття: 22.06.2017
Видавники: Верховна Рада України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про енергетичну ефективність будівель

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 33, ст.359)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 199-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 51, ст.377
№ 2392-IX від 09.07.2022}

{Додатково див. Закони № 1909-IX від 18.11.2021, № 1953-IX від 14.12.2021 - зміни вводяться в дію з 01.01.2024}


Цей Закон визначає правові, соціально-економічні та організаційні засади діяльності у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель і спрямований на зменшення споживання енергії у будівлях.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) будівля - різновид наземної споруди, пов’язаної фундаментом із землею (ґрунтом), що складається з несучих та огороджувальних сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють приміщення, інженерних систем та в якій використовується енергія з метою створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей;

2) будівля з близьким до нульового рівнем споживання енергії - будівля з рівнем енергетичної ефективності, що перевищує встановлені мінімальні вимоги, в якій для формування належних умов проживання та/або життєдіяльності людей використовується енергія із значною часткою енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії;

3) доступне для ознайомлення громадян місце - місце (місця) на зовнішній поверхні фасаду першого поверху будівлі біля входу (входів) до такої будівлі, що відкрите для вільного доступу та огляду;

4) економічно доцільний рівень - рівень енергетичної ефективності будівлі, за якого досягаються найнижчі витрати (у тому числі експлуатаційні та ліквідаційні витрати) протягом нормативних строків експлуатації будівлі (огороджувальних конструкцій, інженерних систем) з урахуванням вкладених інвестицій та доходу від генерації енергії (за технічної можливості інженерної системи);

5) енергетична ефективність будівлі - властивість будівлі, що характеризується кількістю енергії, необхідної для створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у такій будівлі;

6) енергетичний аудит будівель - систематизований процес оцінки ефективності споживання (використання) енергії будівлею або групою будівель у межах обсягу робіт, визначених замовником енергетичного аудиту будівлі, з метою визначення економічно обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення рівня енергетичної ефективності будівлі або групи будівель;

7) енергетичний аудитор будівель (далі – енергоаудитор будівель) - фізична особа, яка має дійсний кваліфікаційний сертифікат, отриманий за результатами проходження сертифікації осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності, енергетичного аудиту будівель та обстеження технічних установок;

8) енергетичний сертифікат - електронний документ встановленої форми, в якому зазначено показники та клас енергетичної ефективності будівлі, наведено сформовані у встановленому законодавством порядку рекомендації щодо його підвищення, а також інші відомості, визначені законодавством;

9) енергоефективні заходи - заходи, спрямовані на зменшення обсягів питомого споживання енергії (підвищення рівня енергетичної ефективності) в будівлі, за умови забезпечення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у такій будівлі;

10) звіт про результати обстеження технічних установок - документ встановленої форми, в якому визначено показники енергетичної ефективності технічних установок, рекомендації щодо їх підвищення, а також інші відомості, визначені законодавством;

11) інженерні системи - комплекс технічних установок та внутрішніх інженерних мереж будівлі (її відокремлених частин), призначених для опалення, охолодження, кондиціонування, вентиляції, постачання гарячої води, освітлення, автоматизації, управління енергоспоживанням чи для поєднання цих функцій;

12) клас енергетичної ефективності будівлі - позначення (маркування) властивості будівлі, що відповідає розрахунковому рівню енергетичної ефективності будівлі, визначене за інтервалом значень загального показника енергетичної ефективності, що встановлюється відповідно до вимог законодавства у сфері енергетичної ефективності будівель;

13) кондиціонована (опалювана) площа - загальна площа підлоги приміщень будівлі, що опалюється (охолоджується) до температури повітря згідно із встановленими вимогами;

14) мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель - вимоги до показників енергетичної ефективності будівель, інженерних систем та їх елементів, теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій;

15) обстеження технічних установок - проведення збору та аналізу інформації про фактичний стан технічних установок, за результатами якого встановлюються фактичні показники енергетичної ефективності таких установок та визначається їх відповідність встановленим вимогам;

16) сертифікація енергетичної ефективності - вид енергетичного аудиту будівель, під час якого здійснюється аналіз використання енергії в будівлі, інформації про характеристики огороджувальних конструкцій та інженерних систем, оцінюється відповідність енергетичної ефективності встановленим мінімальним вимогам до енергетичної ефективності будівель та надаються рекомендації щодо підвищення рівня енергетичної ефективності будівлі, що враховують місцеві кліматичні умови, є технічно та економічно обґрунтованими;

17) термомодернізація будівель (термомодернізація) - комплекс робіт на прийнятому в експлуатацію закінченому будівництвом об’єкті, результатом яких є підвищення показників енергетичної ефективності будівлі, інженерних систем та їх елементів, теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій до рівня не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель;

18) технічна установка - комплекс обладнання, що є частиною інженерних систем будівлі (будівель) та виробляє теплову енергію для опалення, підігріву води або здійснює вентиляцію, охолодження, кондиціонування повітря.

{Стаття 1 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, з метою підвищення рівня енергетичної ефективності будівель з урахуванням місцевих кліматичних умов та забезпечення належних умов для проживання та/або життєдіяльності людей у таких будівлях.

2. Положення цього Закону щодо обов’язковості дотримання мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель та обов’язковості сертифікації енергетичної ефективності не поширюються на:

1) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки (крім випадків отримання державної підтримки на здійснення термомодернізації);

2) будівлі, які є об’єктами культурної спадщини;

3) окремо розташовані будівлі з опалюваною площею менше 50 квадратних метрів.

3. Будівлями, на які не поширюються мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель та які не підлягають сертифікації енергетичної ефективності, є:

1) будівлі промислового та сільськогосподарського призначення, об’єкти енергетики, транспорту, зв’язку та оборони, склади;

2) будівлі, призначені для проведення богослужінь та релігійних заходів релігійними організаціями.

4. Перелік будівель, зазначених у пункті 1 частини третьої цієї статті, на які не поширюються мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель та які не підлягають сертифікації енергетичної ефективності, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

{Стаття 2 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель

1. Державна політика у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель базується на таких засадах:

1) забезпечення належного рівня енергетичної ефективності будівель відповідно до технічних регламентів, норм і правил та будівельних норм;

{Пункт 1 частини першої статті 3 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

2) стимулювання зменшення споживання енергії у будівлях;

3) забезпечення скорочення викидів парникових газів у атмосферу;

4) створення умов для залучення інвестицій з метою здійснення енергоефективних заходів;

{Пункт 4 частини першої статті 3 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

5) забезпечення термомодернізації будівель, стимулювання використання відновлюваних джерел енергії;

6) розроблення та реалізація національного плану щодо збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії та стратегії термомодернізації будівель;

{Пункт 6 частини першої статті 3 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

7) стимулювання до збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, зокрема шляхом нового будівництва та термомодернізації будівель.

{Частину першу статті 3 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 4. Інформаційне забезпечення у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд), з метою популяризації діяльності з підвищення енергетичної ефективності будівель здійснюють відповідно до своїх повноважень такі заходи:

1) розроблення методичних рекомендацій, проведення навчання та поширення інформації щодо важливості підвищення енергетичної ефективності будівель, економічної доцільності здійснення енергоефективних заходів, технічних аспектів їх здійснення, здійснення сертифікації енергетичної ефективності, проведення обстеження технічних установок, їх призначення та цілей, впливу енергетичної ефективності будівель на екологічний стан населених пунктів, світових тенденцій та світового досвіду у сфері підвищення енергетичної ефективності будівель, необхідності своєчасної оплати спожитих паливно-енергетичних ресурсів;

2) розроблення та розповсюдження методичних матеріалів з питань підвищення енергетичної ефективності будівель;

3) поширення досвіду реалізації проектів у сфері підвищення енергетичної ефективності будівель в Україні та за кордоном;

4) популяризація механізмів державної підтримки здійснення енергоефективних заходів.

{Текст статті 4 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 5. Визначення енергетичної ефективності будівель

1. Енергетична ефективність будівель визначається відповідно до методики, що розробляється з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, Енергетичного Співтовариства, гармонізованих європейських стандартів у сфері енергетичної ефективності будівель та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Під час проведення розрахунку енергетичної ефективності будівель може використовуватися програмне забезпечення для визначення енергетичної ефективності будівель, всі розрахункові елементи якого відповідають вимогам методики визначення енергетичної ефективності будівель та застосовуються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

2. У процесі визначення енергетичної ефективності будівель обов’язково враховується інформація про:

1) місцеві кліматичні умови;

2) функціональне призначення, архітектурно-планувальне та конструктивне рішення будівлі;

3) геометричні (враховуючи розташування та орієнтацію огороджувальних конструкцій), теплотехнічні та енергетичні характеристики будівлі, а також енергетичний баланс будівлі;

4) нормативні санітарно-гігієнічні та мікрокліматичні умови приміщень будівлі;

5) нормативний строк експлуатації огороджувальних конструкцій та елементів (у тому числі обладнання) інженерних систем;

6) технічні характеристики інженерних систем;

7) використання відновлюваних джерел енергії, пасивних сонячних систем та систем захисту від сонця, а також енергії, виробленої шляхом когенерації.

3. Особливості визначення енергетичної ефективності будівлі, приміщення якої мають різне функціональне призначення, встановлюються методикою, передбаченою частиною першою цієї статті.

Стаття 6. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель

1. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

2. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель розраховуються за методикою, передбаченою частиною першою статті 5 цього Закону, з урахуванням вимог до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій та вимог до енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) будівель відповідно до економічно доцільного рівня та диференціюються залежно від функціонального призначення будівель, висотності будівель, виду будівельних робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт).

3. Вимоги до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) і їх налаштування встановлюються технічними регламентами і нормативними документами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, та переглядаються не менш як один раз на п’ять років.

У разі якщо зміна показника вимог до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) будівель має наслідком зміну мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель, що становить величину, більшу за різницю між класами енергетичної ефективності будівлі, мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель підлягають перегляду.

4. Економічно доцільний рівень енергетичної ефективності будівель розраховується відповідно до методики визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівлі, розробленої з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, Енергетичного Співтовариства, гармонізованих європейських стандартів у сфері енергетичної ефективності будівель та затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

5. Звіт про вихідні дані, що використовувалися для розрахунку економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель, та результати таких розрахунків з відповідними поясненнями подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, для інформування до Секретаріату Енергетичного Співтовариства не пізніше ніж через шість місяців після встановлення та/або перегляду мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, забезпечує оприлюднення звіту на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж за десять днів до дня його подання до Секретаріату Енергетичного Співтовариства.

6. Клас енергетичної ефективності будівель, що приймаються в експлуатацію, має бути не нижчим за чинні на дату початку виконання будівельних робіт мінімальні вимоги з енергетичної ефективності (крім випадків прийняття в експлуатацію будівель, зазначених у частині другій статті 2 цього Закону).

7. Налаштування інженерних систем (у тому числі обладнання) об’єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється до прийняття в експлуатацію таких об’єктів.

Стаття 7. Сертифікація енергетичної ефективності

1. Сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою для:

1) об’єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, що визначаються відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

2) будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях яких розташовані органи державної влади;

3) будівель з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, у всіх приміщеннях яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель);

4) будівель, в яких здійснюється термомодернізація, на яку надається державна підтримка та яка має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі.

Сертифікація енергетичної ефективності об’єктів будівництва здійснюється на замовлення та за рахунок замовника.

У разі укладення договорів купівлі-продажу, найму (оренди) будівлі, житлового або нежитлового приміщення будівлі продавець або наймодавець (орендодавець) на вимогу потенційного покупця або наймача (орендаря) має надати інформацію про енергетичний сертифікат будівлі (у разі якщо сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою та/або проведеною) або повідомити про відсутність такого сертифіката.

2. Сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється на договірних засадах за домовленістю сторін на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будівлі, для багатоквартирного будинку - на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будинку, житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини першої цієї статті).

Договір про сертифікацію енергетичної ефективності будівлі може укладатися в електронній формі через електронний кабінет суб’єкта містобудування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

{Частину другу статті 7 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

3. Сертифікація енергетичної ефективності будівель, що не підлягають обов’язковій сертифікації, здійснюється за рішенням власника (співвласників).

4. У разі надання державної підтримки для термомодернізації будівель, що має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі, сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється після завершення термомодернізації (крім випадків, якщо така термомодернізація здійснюється шляхом реконструкції або капітального ремонту) за рахунок коштів державної підтримки.

У разі якщо термомодернізація здійснюється за рахунок коштів державної підтримки шляхом реконструкції або капітального ремонту, сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється під час розроблення проектної документації на будівництво.

5. Сертифікація енергетичної ефективності будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях яких розташовані органи державної влади, здійснюється на договірних засадах на замовлення таких органів.

Сертифікація енергетичної ефективності будівель з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, у всіх приміщеннях яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель), здійснюється на договірних засадах та за рахунок замовника термомодернізації.

6. Сертифікація енергетичної ефективності здійснюється енергоаудитором, який є незалежним, не має конфлікту інтересів та прямо чи опосередковано не заінтересований у результаті сертифікації.

7. За результатами сертифікації енергетичної ефективності складається енергетичний сертифікат.

Витяг з енергетичного сертифіката будівлі, що містить інформацію про клас та інші показники енергетичної ефективності будівлі, розміщується у доступному для ознайомлення громадян місці у будівлі, яку часто відвідують громадяни та сертифікація енергетичної ефективності якої є обов’язковою відповідно до цього Закону.

Вимоги до форми та змісту витягу з енергетичного сертифіката, який розміщується у доступному для ознайомлення громадян місці, встановлюються в порядку проведення сертифікації енергетичної ефективності, передбаченому частиною восьмою цієї статті.

Будівлі, які часто відвідують громадяни, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Енергетичні сертифікати бюджетних установ розміщуються також на їх офіційних веб-сайтах (за наявності сайту) у разі, якщо сертифікація енергетичної ефективності такої будівлі є обов’язковою відповідно до цього Закону.

8. Порядок проведення сертифікації енергетичної ефективності, форма енергетичного сертифіката затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

У порядку проведення сертифікації енергетичної ефективності встановлюються вимоги до процедури збору та обробки інформації про фактичні або проектні характеристики огороджувальних конструкцій та інженерних систем, оцінку відповідності розрахункового рівня енергетичної ефективності встановленим мінімальним вимогам до енергетичної ефективності та розроблення рекомендацій щодо підвищення рівня енергетичної ефективності.

9. Істотними умовами договору сертифікації енергетичної ефективності є:

1) строк та вартість сертифікації енергетичної ефективності;

2) порядок отримання результатів сертифікації;

3) порядок визначення та компенсації шкоди, яка може бути заподіяна енергоаудитором внаслідок неякісного та/або несвоєчасного виконання покладених на нього функцій і обов’язків або у разі надання недостовірних результатів сертифікації;

4) умова щодо звільнення від відповідальності енергоаудитора у разі надання замовником сертифікації енергетичної ефективності недостовірних даних, що спричинили спотворення результатів такої сертифікації;

5) ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) - для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор об’єкта будівництва (закінченого будівництвом об’єкта) до укладення договору сертифікації енергетичної ефективності.

{Частину дев'яту статті 7 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

10. Інформація, зазначена в енергетичному сертифікаті будівлі, стосується всіх житлових та нежитлових приміщень цієї будівлі.

Стаття 8. Енергетичний сертифікат

1. В енергетичному сертифікаті зазначаються:

1) адреса (місцезнаходження) будівлі та ідентифікатор об’єкта будівництва або закінченого будівництвом об’єкта (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор об’єкта будівництва або закінченого будівництвом об’єкта до видачі енергетичного сертифіката);

{Пункт 1 частини першої статті 8 в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019}

2) клас енергетичної ефективності будівлі, визначений відповідно до методики, передбаченої частиною першою статті 5 цього Закону, із зазначенням року відповідності встановленим мінімальним вимогам до енергетичної ефективності;

3) відомості про функціональне призначення та конструкцію будівлі, кількість поверхів, об’єм та загальну площу;

4) мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівлі;

5) фактичні або проектні характеристики огороджувальних конструкцій та інженерних систем будівлі;

6) фактичне питоме енергоспоживання будівлі (крім об’єктів нового будівництва);

7) рекомендації щодо забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівлі (крім об’єктів будівництва) в економічно доцільний спосіб, які враховують місцеві кліматичні умови, є технічно та економічно обґрунтованими та в яких зазначаються заходи, які необхідно здійснити для реалізації таких рекомендацій;

8) прізвище та ініціали, серія та номер кваліфікаційного атестата енергоаудитора, який склав енергетичний сертифікат;

{Пункт 8 частини першої статті 8 в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019}

9) інформація про рівень викидів парникових газів;

10) інформація про можливість отримання більш детальних відомостей, зазначених у сертифікаті, включаючи інформацію про економічну ефективність викладених у такому сертифікаті рекомендацій щодо забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель та/або їх відокремлених частин;

11) реєстраційний номер та дата реєстрації енергетичного сертифіката в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва;

{Частину першу статті 8 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

12) інші відомості, відповідно до форми енергетичного сертифіката, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

{Частину першу статті 8 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

2. Енергетичний сертифікат щодо об’єкта будівництва є складовою частиною проектної документації на будівництво. У матеріалах проектної документації зберігається роздрукована копія енергетичного сертифіката будівлі, засвідчена особою, яка склала такий сертифікат.

Енергетичний сертифікат будівлі є складовою частиною будівельного паспорта об’єкта будівництва, передбаченого законодавством. Строк дії енергетичного сертифіката будівлі становить десять років.

Енергетичний сертифікат будівлі вважається таким, що втратив чинність до закінчення встановленого строку дії, у разі складення для такої будівлі нового енергетичного сертифіката.

3. Енергетичний сертифікат виготовляється енергоаудитором з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та з присвоєнням реєстраційного номера в цій системі. Доступ до енергетичних сертифікатів є відкритим та безоплатним через портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

{Частина третя статті 8 в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019}

Стаття 9. Професійна атестація осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем

1. Професійна атестація осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем, проводиться атестаційними комісіями, створеними вищими навчальними закладами або саморегулівними організаціями у сфері енергетичної ефективності. Інформація про професійну атестацію розміщується на офіційних веб-сайтах відповідних вищих навчальних закладів або саморегулівних організацій. Порядок проведення професійної атестації та вимоги до складу атестаційних комісій встановлюються Кабінетом Міністрів України.

2. До професійної атестації допускаються особи, які відповідають одночасно таким вимогам:

1) здобули відповідну вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня вищої освіти (для осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності);

2) здобули відповідну вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (для осіб, які мають намір проводити обстеження інженерних систем);

3) мають стаж роботи не менше трьох років у сфері енергетики, енергоефективності та енергозбереження, будівництва та архітектури або житлово-комунального господарства.

3. Для проходження професійної атестації особи подають документи, визначені у порядку проведення професійної атестації. Документи для проходження атестації подаються в паперовій формі або в електронній формі через електронний кабінет користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва.

{Абзац перший частини третьої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

Атестаційна комісія розглядає подані документи та у разі складання особою кваліфікаційного іспиту приймає рішення про безоплатну видачу кваліфікаційного атестата або про відмову в його видачі у місячний строк.

Атестаційна комісія відмовляє у видачі кваліфікаційного атестата в разі нескладення особою кваліфікаційного іспиту. Особа, якій відмовили у видачі кваліфікаційного атестата у разі нескладення нею кваліфікаційного іспиту, має право на проходження повторної атестації не раніше ніж через шість місяців після прийняття рішення про таку відмову.

Атестаційна комісія приймає рішення про анулювання кваліфікаційного атестата енергоаудитора чи фахівця з обстеження інженерних систем або відмовляє у видачі кваліфікаційного атестата при проведенні професійної атестації, яку проходить особа після закінчення строку дії кваліфікаційного атестата, в разі наявності інформації про невідповідність вимогам законодавства складених особою або енергоаудитором, або фахівцем з обстеження інженерних систем енергетичних сертифікатів та/або звітів про результати обстеження інженерних систем, що надійшла за результатами проведеного відповідно до статті 14 цього Закону моніторингу таких сертифікатів та/або звітів. Кваліфікаційний атестат енергоаудитора чи фахівця з обстеження інженерних систем вважається анульованим з дня внесення про це запису до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

{Абзац четвертий частини третьої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

Енергоаудитор або фахівець з обстеження інженерних систем, кваліфікаційний атестат якого анульовано або якому відмовили у видачі кваліфікаційного атестата відповідно до абзацу четвертого цієї частини, має право на повторне проходження професійної атестації не раніше, ніж через три роки після прийняття відповідного рішення атестаційною комісією.

Особи, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем, можуть проходити професійну підготовку за освітньо-професійною програмою, вимоги до якої визначено в порядку проведення професійної атестації.

Видача, відмова у видачі та анулювання кваліфікаційного атестата енергоаудитора чи фахівця з обстеження інженерних систем здійснюється на підставі рішення атестаційної комісії або судового рішення шляхом внесення запису до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Громадяни, які пройшли професійну атестацію, набувають права на провадження діяльності із сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем з дня внесення до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва запису про кваліфікаційний сертифікат.

{Частину третю статті 9 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

4. У порядку проведення професійної атестації визначаються:

1) вимоги до освітньо-професійної програми для проведення професійної підготовки;

2) вимоги до проведення професійної підготовки;

3) перелік необхідних для проведення такої атестації та підтвердження кваліфікаційного рівня документів, які подає особа до вищого навчального закладу або саморегулівної організації;

4) вимоги до розгляду поданих документів;

5) вимоги до проведення кваліфікаційних іспитів, критерії оцінювання та вимоги до прийняття рішення про видачу кваліфікаційного атестата;

6) форма кваліфікаційного атестата;

7) інші вимоги до процедури проведення професійної підготовки та атестації.

Строк дії кваліфікаційного атестата становить п’ять років.

5. Доступ до інформації про енергоаудиторів та фахівців з обстеження інженерних систем, у тому числі їхні кваліфікаційні атестати, та інформації про відмову у видачі кваліфікаційного атестата, його анулювання є відкритим та безоплатним через портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

{Частина п'ята статті 9 в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019}

Стаття 10. Саморегулівні організації у сфері енергетичної ефективності будівель

{Назва статті 10 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

1. Саморегулівними організаціями у сфері енергетичної ефективності є добровільні неприбуткові об’єднання фізичних та/або юридичних осіб за напрямом господарської чи професійної діяльності у сфері енергетичної ефективності, які здійснюють повноваження з регулювання діяльності у сфері енергетичної ефективності.

2. Саморегулівна організація у сфері енергетичної ефективності будівель набуває свого статусу з дня її реєстрації центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

{Частина друга статті 10 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

3. Саморегулівні організації є юридичними особами, які діють на засадах самоврядування.

4. Об’єднання, що має набути статус саморегулівної організації у сфері енергетичної ефективності будівель, має відповідати таким критеріям:

1) кількісний склад становить не менше 50 фізичних осіб, які відповідно до цього Закону є енергоаудиторами будівель;

2) не менше 90 відсотків його членів провадять на постійній основі професійну діяльність у сфері сертифікації енергетичної ефективності будівель або обстеження технічних установок відповідно до цього Закону.

{Частина четверта статті 10 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

5. Порядок набуття статусу та примірний статут саморегулівної організації у сфері енергетичної ефективності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

6. Саморегулівні організації у сфері енергетичної ефективності будівель здійснюють повноваження з регулювання щодо:

1) контролю за виконанням положень актів законодавства України у сфері енергетичної ефективності будівель, забезпеченням сертифікації енергетичної ефективності, обстеженням технічних установок, які відповідно до цього Закону здійснюються членами саморегулівних організацій;

2) участі у розробленні нормативно-правових актів з питань енергетичної ефективності будівель;

3) участі у професійній підготовці енергоаудиторів будівель;

4) захисту своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів у сфері енергетичної ефективності будівель відповідно до законодавства;

5) сприяння розвитку конкуренції серед енергоаудиторів будівель;

6) сприяння розвитку інформаційних технологій у сфері енергетичної ефективності будівель;

7) сприяння інформуванню суспільства про акти законодавства України з питань енергетичної ефективності будівель, вітчизняний та міжнародний досвід у цій сфері.

Державний контроль за діяльністю саморегулівних організацій у сфері енергетичної ефективності будівель здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

{Частина шоста статті 10 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 11. Права та обов’язки енергоаудиторів будівель у сфері енергетичної ефективності будівель

1. Енергоаудитори будівель під час провадження своєї діяльності мають право:

1) самостійно обирати форми і методи здійснення сертифікації енергетичної ефективності, обстеження технічних установок відповідно до порядків та методик, передбачених цим Законом;

2) отримувати від замовника будівництва, власника (співвласників) будівлі, житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку необхідні документи та інформацію щодо сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок;

3) страхувати свою професійну відповідальність відповідно до законодавства.

2. Енергоаудитори будівель під час провадження своєї діяльності зобов’язані:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, технічних регламентів, норм і правил у сфері енергетичної ефективності будівель, принципу незалежності;

2) зберігати в таємниці інформацію, отриману під час провадження своєї діяльності, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, дотримуватися вимог законодавства про захист персональних даних;

3) нести відповідальність перед замовником сертифікації енергетичної ефективності та обстеження технічних установок за порушення умов договору відповідно до договору та закону;

4) своєчасно та в повному обсязі надавати необхідну інформацію для здійснення незалежного моніторингу енергетичних сертифікатів і звітів про результати обстеження технічних установок, вимоги до якої визначені порядками незалежного моніторингу;

5) за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, брати участь у здійсненні незалежного моніторингу енергетичних сертифікатів та незалежного моніторингу звітів про результати обстеження технічних установок відповідно до порядків незалежного моніторингу.

{Стаття 11 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 12. Термомодернізація та сприяння підвищенню рівня енергетичної ефективності будівель

1. Стимулювання та сприяння підвищенню рівня енергетичної ефективності будівель може забезпечуватися шляхом:

1) розроблення і реалізації державних цільових програм підтримки термомодернізації будівель та здійснення енергоефективних заходів;

2) надання державної підтримки термомодернізації або здійснення енергоефективних заходів у будівлях;

3) впровадження систем енергетичного менеджменту щодо будівель;

4) здійснення обстеження технічних установок та незалежного моніторингу звітів про результати таких обстежень;

5) здійснення сертифікації енергетичної ефективності та незалежного моніторингу енергетичних сертифікатів;

6) здійснення енергетичного аудиту будівель.

2. Термомодернізація здійснюється під час виконання робіт з капітального ремонту, реконструкції або робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

3. Підвищення рівня енергетичної ефективності будівель забезпечується шляхом:

1) підвищення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будівель;

2) встановлення засобів обліку, у тому числі засобів диференційного (погодинного) обліку споживання електричної енергії, та засобів автоматичного регулювання споживання енергетичних ресурсів і води;

3) впровадження автоматизованих систем моніторингу та управління інженерними системами;

4) підвищення енергетичної ефективності інженерних систем;

5) використання відновлюваних джерел енергії (з використанням інженерних систем будівлі);

6) застосування систем акумуляції теплової та електричної енергії;

7) здійснення інших енергоефективних заходів у будівлях.

4. Термомодернізація здійснюється без розроблення проектної документації, отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та прийняття такого об’єкта в експлуатацію при виконанні робіт із:

1) заміни існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків, робіт з інженерними системами (крім робіт з реконструкції або капітального ремонту інженерних систем);

2) огороджувальними конструкціями будівель із незначними наслідками (СС1);

3) покриттям будівель, що не передбачають втручання в несучі конструкції;

4) приєднання та підключення індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків до інженерних мереж.

Виконання зазначених у цій частині будівельних робіт здійснюється з дотриманням вимог законодавства, зокрема будівельних норм.

Розроблення проектної документації на реконструкцію, капітальний ремонт з метою термомодернізації, не передбачених цією частиною, здійснюється лише в обсязі проектних рішень, необхідних для виконання таких робіт, у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Здійснення енергоефективних заходів у будівлях та термомодернізація не потребують отримання технічних умов на підключення до теплових мереж (крім випадків збільшення теплового навантаження або теплової потужності інженерних систем будівлі).

Замовник енергоефективних заходів або термомодернізації письмово повідомляє оператора зовнішніх мереж, виконавця комунальної послуги (з опалення, теплопостачання, постачання електричної енергії) про обсяг зменшення теплового та/або електричного навантаження будівлі, яке виникне після виконання робіт із здійснення енергоефективних заходів або термомодернізації, протягом одного місяця після початку виконання таких робіт чи заходів у паперовій або електронній формі з дотриманням законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги".

Операторам зовнішніх мереж, виконавцям житлових та комунальних послуг забороняється вживати заходів, що перешкоджають здійсненню термомодернізації, інших енергоефективних заходів у будівлі.

5. Під час вибору джерел енергопостачання об’єкта будівництва пріоритет надається таким високоефективним джерелам енергопостачання:

1) системи централізованого теплопостачання та холодопостачання, у тому числі системи, що використовують відновлювану енергію;

2) високоефективні когенераційні установки;

3) системи автономного теплопостачання з використанням відновлюваних джерел енергії;

4) теплові насоси.

{Стаття 12 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 12-1. Системи енергетичного менеджменту будівель

1. З метою організації та здійснення енергоефективних заходів у будівлях підлягають впровадженню та функціонуванню системи енергетичного менеджменту будівель, зокрема, у таких бюджетних установах:

1) апаратах і територіальних органах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

2) апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, апаратах органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у місті Києві державних адміністраціях;

3) підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери управління органів державної влади;

4) органах місцевого самоврядування.

Керівник уповноваженого підрозділу, відповідальний за впровадження та функціонування системи енергетичного менеджменту будівель (уповноважена особа), підзвітний і підконтрольний керівнику відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.

2. Для регулювання та здійснення енергоефективних заходів у будівлях Кабінет Міністрів України затверджує:

1) порядок, мету, цілі та етапи впровадження систем енергетичного менеджменту будівель, енергетичну політику;

2) порядок (особливості) реалізації обов’язкових повноважень щодо впровадження та функціонування системи енергетичного менеджменту будівель у бюджетних установах, що визначає:

здійснення моніторингу, оцінки та аналізу споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг будівель (енергомоніторинг) з урахуванням повноважень щодо збору, внесення та актуалізації в національній базі даних енергетичних та експлуатаційних характеристик будівель (далі - База даних будівель) відомостей щодо експлуатаційних та енергетичних характеристик будівель, які здійснюються відповідно до порядку ведення Бази даних будівель;

здійснення енергетичного планування, у тому числі планування середньострокового енергетичного бюджетного фінансування та залучення інвестицій на здійснення енергоефективних заходів у будівлях бюджетних установ і на здійснення видатків на оплату енергетичних ресурсів та комунальних послуг;

підготовку пропозицій та планів щодо здійснення енергоефективних заходів у відповідних будівлях;

врахування розрахунку базового рівня споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг (базового рівня енергетичної ефективності) у відповідних будівлях бюджетних установ, його затвердження належним органом чи особою, підготовка і виконання передбачених законом процедур щодо здійснення енергосервісу у відповідних будівлях бюджетних установ;

забезпечення здійснення публічних закупівель з дотриманням вимог щодо енергетичної ефективності енергоспоживчої продукції (товарів) та послуг, пов’язаних із споживанням енергії;

здійснення сертифікації енергетичної ефективності;

розроблення та розповсюдження інформаційних матеріалів і навчальних програм для працівників та відвідувачів відповідних будівель бюджетних установ, спрямованих на формування відповідального та ощадливого ставлення до споживання енергетичних ресурсів та комунальних послуг;

3) порядок визначення посадової особи, відповідальної за функціонування системи енергетичного менеджменту будівель та кількості штатних одиниць енергоменеджерів відповідно до кількості будівель та їхньої площі;

4) порядок здійснення інформаційної взаємодії систем енергетичного менеджменту будівель з іншими інформаційними системами;

5) порядок здійснення моніторингу впровадження систем енергетичного менеджменту будівель.

3. Органи місцевого самоврядування впроваджують системи енергетичного менеджменту щодо будівель, видатки на утримання яких здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, відповідно до примірного положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України, з урахуванням структури, визначеної частиною другою цієї статті.

4. Фінансування впровадження та функціонування систем енергетичного менеджменту будівель у бюджетних установах здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та коштів, отриманих як гранти або залучених в інший спосіб з будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

{Закон доповнено статтею 12-1 згідно із Законом № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 13. Обстеження інженерних систем будівлі

1. Обстеження інженерних систем здійснюється на договірних засадах фахівцями з обстеження інженерних систем, що є незалежними, не мають конфлікту інтересів та прямо чи опосередковано не заінтересовані в результаті обстеження. Обстеження інженерних систем здійснюється на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будівель (для багатоквартирних будинків - на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будинку, житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку).

Договір про обстеження інженерних систем може укладатися в електронній формі через електронний кабінет суб’єкта містобудування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

{Частину першу статті 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

Обстеження інженерних систем здійснюється відповідно до методики, що розроблена з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства та затверджена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Обстеження інженерних систем здійснюється на регулярній основі.

Обов’язковому обстеженню за рахунок коштів державної підтримки підлягають інженерні системи будівлі, на яких здійснено заходи із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності за державної підтримки.

2. За результатами обстеження інженерних систем складається звіт про результати такого обстеження, який містить інформацію про реєстраційний номер та дату реєстрації звіту в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, ідентифікатор об’єкта будівництва або закінченого будівництвом об’єкта (для об’єктів, яким присвоєно ідентифікатор об’єкта будівництва до складення звіту), рівень енергетичної ефективності інженерних систем, його відповідність встановленим вимогам та, за необхідності, рекомендації щодо забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності відповідних систем в економічно обґрунтований спосіб.

{Абзац перший частини другої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

Форма звіту про результати обстеження інженерних систем встановлюється методикою, передбаченою частиною першою цієї статті.

У разі набуття права власності або найму (оренди) на будівлі, інженерні системи яких підлягають обов’язковому обстеженню, власнику передається, а наймачу (орендарю) надається для ознайомлення:

1) оригінал звіту про обстеження інженерних систем будівлі в разі набуття права власності на будівлю;

2) копія звіту про обстеження інженерних систем будівлі в разі набуття права власності на житлове або нежитлове приміщення будівлі чи найму (оренди) будівлі.

3. Звіт про результати обстеження інженерних систем виготовляється фахівцем з обстеження інженерних систем з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням реєстраційного номера в цій системі. Доступ до звітів є відкритим та безоплатним через портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

{Частина третя статті 13 в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019}

Стаття 14. Незалежний моніторинг енергетичних сертифікатів та звітів про результати обстеження інженерних систем

1. Незалежний моніторинг енергетичних сертифікатів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Незалежний моніторинг звітів про результати обстеження інженерних систем здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Для здійснення незалежного моніторингу можуть залучатися експертні установи або інші енергоаудитори (фахівці з обстеження інженерних систем), які не мають конфлікту інтересів щодо результатів моніторингу.

Незалежний моніторинг енергетичних сертифікатів та незалежний моніторинг звітів про результати обстеження інженерних систем здійснюються відповідно до порядків, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сферах житлово-комунального господарства, ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства.

2. У разі якщо за результатами моніторингу енергетичних сертифікатів або звітів про результати обстеження інженерних систем виявлено, що сертифікати або звіти не відповідають вимогам законодавства або не були підготовлені незалежно (зокрема за наявності конфлікту інтересів та прямої чи опосередкованої заінтересованості енергоаудиторів або фахівців з обстеження інженерних систем у результатах сертифікації або обстеження), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, надсилає повідомлення енергоаудитору, а центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, надсилає повідомлення фахівцю з обстеження інженерних систем про те, що у разі повторного порушення законодавства енергоаудитором або фахівцем з обстеження інженерних систем відповідна інформація буде передана атестаційним комісіям, що проводять професійну атестацію осіб, які мають намір провадити діяльність із сертифікації енергетичної ефективності або обстеження інженерних систем, для прийняття рішень відповідно до вимог цього Закону.

Інформація про невідповідність сертифіката або звіту вимогам законодавства, виявлена за результатом незалежного моніторингу, надається замовнику сертифікації енергетичної ефективності або обстеження інженерних систем.

3. Порядок обміну інформацією між центральними органами виконавчої влади, атестаційними комісіями в процесі проведення незалежного моніторингу затверджується Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 199-IX від 17.10.2019}

Стаття 15. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії

1. З метою поступового підвищення енергетичної ефективності будівель Кабінет Міністрів України затверджує національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, який надається для інформування Секретаріату Енергетичного Співтовариства.

Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії повинен містити, зокрема:

1) проміжні цілі щодо підвищення енергетичних показників нових будівель;

2) напрями державної політики, фінансові та інші заходи, спрямовані на збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, включно з інформацією про національні вимоги та заходи щодо збільшення використання енергії з відновлюваних джерел у нових будівлях та будівлях, які підлягають термомодернізації.

{Частина перша статті 15 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

2. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії та вимоги до таких будівель розробляються з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства. Вимоги до будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, у тому числі вимоги щодо частки енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, та числового показника первинної енергії, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

{Частина друга статті 15 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

3. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії та вимоги до таких будівель переглядаються кожні п’ять років. Цільові показники збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії розраховуються згідно з методикою та відстежуються згідно з порядком моніторингу, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

{Частина третя статті 15 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

4. Складовою частиною національного плану збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії є перелік наявних та, за необхідності, запланованих заходів із збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, включаючи ті, що потребують фінансування.

Стаття 15-1. Стратегія термомодернізації будівель

1. Для забезпечення стратегічного планування та реалізації довгострокових цілей у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель Кабінет Міністрів України затверджує Стратегію термомодернізації будівель на період до 2050 року (далі - Стратегія). Дія Стратегії поширюється на житлові будівлі та будівлі, які часто відвідують громадяни, усіх форм власності (далі - національний фонд будівель).

2. Стратегія містить:

1) огляд національного фонду будівель;

2) аналіз проблем у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель;

3) довгострокові та проміжні цілі щодо підвищення енергетичної ефективності будівель та зниження викидів парникових газів. Довгострокові цілі встановлюються на період до 2050 року, проміжні цілі - до 2030 року та 2040 року;

4) напрями державної політики та заходи, спрямовані на:

будівлі з найвищим питомим енергоспоживанням;

запобігання поширенню та подолання енергетичної бідності, підтримку споживачів житлово-комунальних послуг, які потребують соціального захисту, у здійсненні енергоефективних заходів;

стимулювання до здійснення термомодернізації;

забезпечення ринкових механізмів здійснення термомодернізації;

здійснення енергоефективних заходів у будівлях, які часто відвідують громадяни, державної та комунальної власності;

впровадження у територіальних громадах технологій управління енергоспоживанням у будівлях;

удосконалення професійної (професійно-технічної) підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації осіб у сферах будівництва та забезпечення енергетичної ефективності будівель;

стимулювання до здійснення заходів, спрямованих на забезпечення адаптації будівель до зміни клімату;

створення умов та запровадження необхідних механізмів для залучення інвестицій у сферу забезпечення енергетичної ефективності будівель;

5) розрахунок очікуваного обсягу економії енергії, обсягу зниження викидів парникових газів та інших результатів енергоефективних заходів, які пов’язані з підвищенням безпеки, покращенням повітряно-теплового режиму та рівня освітлення в будівлях;

6) інші відомості та заходи, спрямовані на досягнення цілей, визначених Стратегією.

3. Стратегія переглядається кожні п’ять років з урахуванням результатів моніторингу її реалізації. Складовою частиною Стратегії є план заходів з її реалізації.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд), здійснює моніторинг реалізації Стратегії. Порядок здійснення моніторингу реалізації Стратегії затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. З метою забезпечення функціонування систем енергоменеджменту будівель та реалізації Стратегії створюється та функціонує База даних будівель.

База даних будівель є складовою частиною Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. База даних будівель містить перелік будівель та основні відомості про них, інформацію про технічний стан та споживання енергії кожною будівлею, іншу інформацію про будівлі.

Кабінет Міністрів України затверджує порядок ведення Бази даних будівель, у якому зазначаються:

1) перелік інформації про основні технічні показники об’єкта будівництва, технічні характеристики інженерних систем та енергоспоживання будівлі, що розміщується в Базі даних будівель;

2) вимоги до процедури збору та обробки інформації;

3) вимоги до форми та формату надання інформації;

4) етапність наповнення Бази даних будівель, вимоги до способів, термінів і періодичності внесення інформації до Бази даних будівель;

5) порядок зберігання інформації, що міститься в Базі даних будівель;

6) перелік довідників, класифікаторів, словників і порядок їх використання та взаємодії при внесенні інформації;

7) порядок взаємодії з іншими базами даних, реєстрами, електронними інформаційними системами;

8) адреса офіційного веб-сайту Бази даних будівель;

9) інші вимоги до складу та функцій Бази даних будівель.

Для забезпечення наповнення Бази даних будівель відповідні виконавці комунальних послуг, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники будівель, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та управителі багатоквартирних будинків вносять до Бази даних будівель інформацію відповідно до порядку ведення Бази даних будівель.

Технічним адміністратором Бази даних будівель (далі - технічний адміністратор) є визначене Кабінетом Міністрів України у порядку ведення Бази даних будівель державне унітарне підприємство, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.

{Закон доповнено статтею 15-1 згідно із Законом № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 15-2. Зразкова роль органів державної влади щодо енергетичної ефективності будівель

1. З метою забезпечення зразкової ролі органів державної влади у підвищенні енергетичної ефективності будівель Кабінет Міністрів України встановлює цільовий показник економії енергії у будівлях органів державної влади, який переглядається кожні п’ять років.

Цільовий показник економії енергії у будівлях органів державної влади розраховується центральним орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд).

2. Цільовий показник економії енергії у будівлях органів державної влади виражається числовим значенням щорічного зменшення споживання енергії (у тому числі вираженої в показниках первинної енергії), яке досягається в результаті приведення до мінімальних вимог з енергоефективності будівель, площа яких становить не менше 1 відсотка площі будівель, на які поширюється дія цієї статті.

3. Методика розрахунку цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

4. Вимога щодо досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади поширюється на будівлі, які відповідають усім таким ознакам:

1) перебувають у державній чи комунальній власності;

2) у яких розміщується апарат центрального органу виконавчої влади;

3) опалювана площа перевищує 250 квадратних метрів.

5. Вимога щодо досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади не поширюється на будівлі, які:

1) належать до об’єктів культурної спадщини;

2) використовуються релігійними організаціями для проведення богослужінь, релігійних обрядів і церемоній, навчальних заходів;

3) забезпечують діяльність Збройних Сил України або інших органів державної влади, що забезпечують формування державної політики та реалізацію функцій із забезпечення національної безпеки та оборони.

6. Для визначення та моніторингу досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, формує та оприлюднює базу даних будівель органів державної влади.

7. База даних будівель органів державної влади є складовою Бази даних будівель та формується і ведеться відповідно до порядку, визначеного частиною п’ятою статті 15-1 цього Закону. Доступ до Бази даних будівель є безоплатним.

8. Для досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади щороку, до 30 травня, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, формує план заходів з підвищення рівня енергоефективності будівель органів державної влади на наступний календарний рік із зазначенням джерел та механізмів фінансування таких заходів.

План заходів з підвищення рівня енергоефективності будівель органів державної влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

9. Досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади з метою забезпечення зразкової ролі органів державної влади у сфері енергетичної ефективності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та/або програм цільового фінансування.

Іншими джерелами фінансування заходів з енергоефективності, спрямованих на досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади, можуть бути кошти, залучені на безоплатній та безповоротній основі, у тому числі отримані гранти, та інші джерела, не заборонені законодавством.

10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд), здійснює моніторинг досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади та щороку, до 10 числа другого місяця, що настає за звітним періодом, подає до Кабінету Міністрів України зведену інформацію про результати. Моніторинг стану досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Економія енергії понад встановлений цільовий показник, яка є результатом здійснених заходів з енергоефективності протягом одного року, може зараховуватися у звітний період протягом трьох років до або після здійснення таких заходів.

11. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд), повідомляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства про досягнення цільового показника економії енергії у будівлях органів державної влади з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, Енергетичного Співтовариства кожні три роки, до 30 квітня.

{Закон доповнено статтею 15-2 згідно із Законом № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 16. Фінансування термомодернізації та енергоефективних заходів

1. Фінансування термомодернізації та енергоефективних заходів здійснюється за рахунок власників (співвласників) будівель, коштів державного і місцевих бюджетів, інших не заборонених законом джерел, а також на засадах державно-приватного партнерства або енергосервісу.

2. Державна підтримка термомодернізації та енергоефективних заходів здійснюється шляхом:

1) бюджетних інвестиційних асигнувань з державного бюджету та/або місцевих бюджетів, державних цільових програм;

2) здешевлення кредитів на здійснення термомодернізації та/або енергоефективних заходів (відшкодування відсотків за кредитами та/або частини суми кредиту);

3) відшкодування частини вартості термомодернізації та/або енергоефективних заходів;

4) пільгового кредитування;

5) надання державних та місцевих гарантій за кредитами;

6) провадження стимулюючого тарифо- та ціноутворення на комунальні послуги та енергію;

7) здійснення державно-приватного партнерства;

8) запровадження механізмів спрямування житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг у фінансування термомодернізації та/або здійснення енергоефективних заходів, а також механізмів стимулювання одержувачів соціальної допомоги, житлових субсидій на оплату житлово-комунальних послуг до здійснення термомодернізації та/або енергоефективних заходів;

9) інших форм фінансування, передбачених законодавством.

3. Для надання державної підтримки термомодернізації та впровадження енергоефективних заходів можуть утворюватися фінансові установи, що діють відповідно до законодавства.

4. Пріоритетними напрямами надання державної підтримки термомодернізації та енергоефективних заходів у будівлях є:

1) здійснення термомодернізації та/або енергоефективних заходів у будівлях з досягненням класу енергетичної ефективності будівлі не нижче рівня, встановленого мінімальними вимогами;

2) здійснення термомодернізації та/або енергоефективних заходів у будівлях з досягненням мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель;

3) впровадження автоматизованих систем моніторингу та управління інженерними системами будівель;

4) реконструкція та модернізація систем опалення (із встановленням обладнання для автоматичного регулювання температури теплоносія залежно від погодних умов та обладнання для автоматичного регулювання температури повітря у приміщеннях);

5) встановлення у будівлях автономних систем з використанням:

повністю або частково відновлюваних джерел енергії;

теплових насосів;

когенераційних установок;

систем акумуляції теплової та електричної енергії.

{Стаття 16 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Стаття 17. Відповідальність за порушення законодавства у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель

1. Особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність відповідно до закону.

2. За неналежне виконання своїх обов’язків енергоаудитор або фахівець з обстеження інженерних систем несе цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону.

3. Усі спори щодо невиконання умов договору між енергоаудитором або фахівцем з обстеження інженерних систем та замовником вирішуються у встановленому законом порядку.

4. У разі якщо після прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію на підставі проведеної сертифікації енергетичної ефективності встановлено невідповідність визначеного розрахунковим способом за результатом такої сертифікації класу енергетичної ефективності будівлі класу, що встановлений у проектній документації на будівництво такого об’єкта, власник (будь-який співвласник) будівлі має право вимагати від замовника будівництва в установленому законодавством порядку усунення недоліків або відшкодування збитків, завданих такою невідповідністю.

Встановлення відповідності визначеного за результатом сертифікації класу енергетичної ефективності будівлі класу, що встановлений у проектній документації на будівництво, здійснюється з урахуванням показників зношеності огороджувальних конструкцій, інженерних систем (у тому числі обладнання) будівлі, що визначаються відповідно до методики, передбаченої частиною першою статті 5 цього Закону.

Стаття 18. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом, крім частини першої та абзацу другого частини сьомої статті 7, абзацу четвертого частини першої статті 13 та частини четвертої статті 16 цього Закону, які вводяться в дію з 1 липня 2019 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

доповнити статтею 96-2 такого змісту:

"Стаття 96-2. Порушення вимог законодавства у сфері енергетичної ефективності будівель

Нерозміщення у доступному для ознайомлення громадян місці витягу з енергетичного сертифіката будівлі у випадках, встановлених законом, -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неподання замовником термомодернізації письмового повідомлення постачальнику енергії або води про орієнтовний обсяг скорочення споживання енергії або води, зменшення теплового навантаження за видами споживання та зміну температурного графіка системи опалення будівлі, що виникнуть після виконання робіт з термомодернізації, -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

статтю 221 після цифр "92-1" доповнити цифрами "96-2";

у частині першій статті 255:

пункт 2 після цифр "41" доповнити цифрами "96-2";

пункт 2-5 після слова "статті" доповнити цифрами "96-2";

2) у статті 25-1 Закону України "Про рекламу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62; 2009 р., № 19, ст. 257):

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 25-1. Реклама об’єктів будівництва, будівель, приміщень";

доповнити частиною другою такого змісту:

"2. Реклама будівель, які мають енергетичний сертифікат, з метою їх продажу або найму (оренди) має містити показник енергетичної ефективності, зазначений у відповідному сертифікаті";

3) частину другу статті 39-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 34, ст. 343; 2014 р., № 1, ст. 4) доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"У випадках, передбачених законодавством, під час обстеження об’єкта проводиться сертифікація його енергетичної ефективності".

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом вносить зміни до відповідних нормативних актів щодо включення до складу та змісту проектної документації об’єкта будівництва енергетичного сертифіката будівлі; визначення вимог щодо підтримання енергетичних характеристик прийнятих в експлуатацію об’єктів та забезпечення експлуатаційної придатності їхніх огороджувальних конструкцій, інженерних систем із зазначенням параметрів налаштування обладнання; а також не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом подає для інформування Секретаріату Енергетичного Співтовариства звіт про вихідні дані, що використовувалися для розрахунку економічно доцільного рівня мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель, результати таких розрахунків разом з відповідними поясненнями.

4. Інформація про клас енергетичної ефективності будівлі зазначається в сертифікаті, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та який видається у разі прийняття об’єкта в експлуатацію відповідно до законодавства.

{Пункт 5 статті 18 виключено на підставі Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

6. Кабінету Міністрів України:

не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом прийняти перший національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії;

протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону.

7. Рекомендувати органам державної влади та органам місцевого самоврядування здійснювати термомодернізацію та енергоефективні заходи у будівлях державної та комунальної форм власності з урахуванням рекомендацій, зазначених в енергетичних сертифікатах таких будівель (за наявності).

{Пункт 7 статті 18 в редакції Закону № 2392-IX від 09.07.2022}

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ
22 червня 2017 року
№ 2118-VIII