Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити:

Положення про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що додається;

склад Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Державна комісія) згідно з додатком.

2. Установити, що інформаційне та методичне забезпечення діяльності Державної комісії здійснює Державна служба з надзвичайних ситуацій.

3. Обласним та Київській міській державним адміністраціям привести положення про регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у відповідність з Положенням, затвердженим цією постановою.

4. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

ПОЛОЖЕННЯ
про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

1. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Державна комісія) є постійно діючим органом, який забезпечує координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, організаційних заходів протидії терористичній діяльності та воєнній загрозі, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.

2. Державна комісія у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

3. Основними завданнями Державної комісії є:

1) координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язаної із:

функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту;

здійсненням оповіщення органів управління та сил цивільного захисту, а також населення про виникнення надзвичайної ситуації та інформування його про дії в умовах такої ситуації;

залученням сил цивільного захисту до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, проведення гуманітарних операцій за межами України;

забезпеченням реалізації вимог техногенної та пожежної безпеки;

навчанням населення діям у надзвичайній ситуації;

визначенням меж зони надзвичайної ситуації;

здійсненням постійного прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуації та масштабів можливих наслідків;

організацією робіт із локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, залучення для цього необхідних сил і засобів;

організацією та здійсненням заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

організацією та здійсненням у разі потреби заходів з евакуації;

організацією і здійсненням радіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захисту населення і територій від наслідків надзвичайної ситуації;

вжиттям заходів щодо забезпечення готовності єдиної державної системи цивільного захисту до дій в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період;

здійсненням безперервного контролю за розвитком надзвичайної ситуації та обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглих до них територіях;

інформуванням органів управління цивільного захисту та населення про розвиток надзвичайної ситуації та заходи, що здійснюються;

забезпеченням живучості об’єктів національної економіки та державного управління під час реагування на надзвичайну ситуацію;

забезпеченням стабільного функціонування паливно-енергетичного комплексу під час виникнення надзвичайної ситуації, злагодженої роботи підприємств, установ та організацій для забезпечення сталої і безперебійної роботи Єдиної газотранспортної та об’єднаної енергетичної систем України;

забезпеченням безпеки та сталої роботи транспортної інфраструктури, послуг поштового зв’язку та всіх видів електричного зв’язку;

здійсненням заходів щодо охорони здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення;

організацією та керівництвом за проведенням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівня, у тому числі з транскордонним впливом;

встановленням кількісних та якісних показників виведення з ладу транспортних засобів, промислових, громадських і житлових будинків та споруд, комунальних і енергетичних мереж, засобів зв’язку, магістральних газо-, нафто- або інших трубопроводів, залізничних вузлів, портів, мостів, шляхопроводів тощо;

2) визначення шляхів та способів вирішення проблемних питань, що виникають під час:

функціонування єдиної державної системи цивільного захисту;

здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення внаслідок виникнення надзвичайної ситуації;

здійснення заходів щодо медичного та біологічного захисту населення у разі виникнення надзвичайної ситуації;

порушення умов належного функціонування об’єктів інфраструктури та безпеки життєдіяльності населення, зокрема у сферах національної безпеки і оборони, енергетики, фінансів, соціального захисту, охорони здоров’я та навколишнього природного середовища;

{Підпункт 3 пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 100 від 21.02.2018}

4) підвищення ефективності діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади під час реагування на надзвичайну ситуацію.

4. Державна комісія відповідно до покладених на неї завдань:

1) у режимі повсякденної діяльності:

готує і подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо визначення прав і обов’язків у сфері техногенно-екологічної безпеки центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;

координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язану з розробленням та виконанням цільових і науково-технічних програм, здійсненням заходів у сфері цивільного захисту;

здійснює заходи щодо забезпечення захисту населення, сталого функціонування господарських об’єктів, зменшення можливих матеріальних втрат та збереження національної культурної спадщини у разі виникнення надзвичайної ситуації;

бере участь у розгляді питань щодо утворення або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, що використовують небезпечні технології (хімічні, радіаційні тощо), і подає Кабінетові Міністрів України відповідні пропозиції;

сприяє проведенню гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, розвитку державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи цивільного захисту, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об’єктів;

здійснює методичне керівництво і контроль за роботою комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та за їх підготовкою до дій під час виникнення надзвичайної ситуації;

здійснює співробітництво з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у межах зобов’язань України згідно з міжнародними договорами за дорученням Кабінету Міністрів України;

координує здійснення заходів щодо профілактики та локалізації інфекційних захворювань, а також запобігання виникненню випадків масових харчових отруєнь населення;

2) у режимі підвищеної готовності:

здійснює заходи щодо активізації роботи з проведення спостереження та контроль за станом навколишнього природного середовища, перебігом епідемій і спалахами інфекційних захворювань, масовими харчовими отруєннями населення, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територіях, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;

організовує розроблення плану комплексних заходів щодо захисту населення і територій в разі виникнення надзвичайної ситуації, забезпечення сталого функціонування господарських об’єктів;

забезпечує координацію заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації державного і регіонального рівня;

готує пропозиції щодо визначення джерел і порядку фінансування заходів реагування на надзвичайну ситуацію;

координує заходи щодо створення резерву засобів індивідуального захисту та матеріальних резервів для запобігання виникненню надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків, визначає обсяги і порядок використання таких резервів;

забезпечує стабільне виробництво, передачу, постачання і використання енергоносіїв під час виникнення надзвичайної ситуації підприємствами, установами та організаціями паливно-енергетичного комплексу;

забезпечує покращення державного управління у разі виникнення негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам;

3) у режимі надзвичайної ситуації:

забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту, а також громадських, міжнародних організацій щодо надання допомоги постраждалому населенню;

організовує роботу з локалізації або ліквідації надзвичайної ситуації державного рівня, у тому числі з транскордонним впливом;

залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування з використанням наявних матеріально-технічних, продовольчих та інших ресурсів і запасів;

вживає заходів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах;

забезпечує здійснення заходів щодо соціального захисту населення, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації;

взаємодіє з відповідними організаціями країн, територія яких зазнала негативної дії внаслідок виникнення в Україні надзвичайної ситуації;

встановлює межі зони, на якій виникла надзвичайна ситуація, та організовує визначення розміру шкоди, заподіяної суб’єктам господарювання і населенню внаслідок виникнення надзвичайної ситуації державного рівня;

визначає рівні епідемічної небезпеки в разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб та уражень людей і вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо встановлення карантинно-обмежувальних заходів на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей;

вживає заходів до запровадження необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів на період ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

вносить пропозиції щодо зміни режиму роботи підприємств, установ, організацій, необхідності внесення інших змін щодо умов їх виробничої та іншої діяльності;

організовує здійснення постійного контролю за станом навколишнього природного середовища на території, що зазнала впливу надзвичайної ситуації державного рівня, обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглих до них територіях;

вивчає обставини, що склалися, та готує інформацію Президентові України і Кабінетові Міністрів України про здійснені заходи, пов’язані з реагуванням на надзвичайну ситуацію державного рівня, та причини її виникнення;

4) у режимі надзвичайного стану:

забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами Законів України “Про правовий режим воєнного стану”, “Про правовий режим надзвичайного стану”, а також інших нормативно-правових актів;

здійснює заходи, необхідні для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, забезпечення функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) проводить моніторинг стану виконання органами виконавчої влади покладених на них завдань;

6) доручає аварійно-рятувальній службі вводити тимчасову заборону або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зони надзвичайної ситуації відповідно до статті 23 Кодексу цивільного захисту України;

7) здійснює координацію діяльності Антикризового енергетичного штабу.

5. Державна комісія має право:

застосовувати без попереднього узгодження з відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади сили і засоби, призначені виконувати завдання із запобігання виникненню надзвичайної ситуації та реагування на неї (крім запасів державного матеріального резерву);

заслуховувати керівників (представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до її компетенції, і давати їм відповідні доручення;

одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, що належать до її компетенції;

залучати у разі потреби до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, всі функціональні і територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту;

розглядати матеріали розслідувань про причини і наслідки виникнення надзвичайної ситуації та вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у її виникненні.

5-1. Державна комісія з метою розроблення пропозицій та рекомендацій щодо координації здійснення заходів з усунення наслідків руйнувань та відновлення об’єктів життєзабезпечення населення, зруйнованих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, утворює робочі групи з числа представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання.

Персональний склад таких робочих груп та регламент їх роботи затверджується Державною комісією за поданням відповідного центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання щодо усунення наслідків відповідних надзвичайних ситуацій. Матеріально-технічне, організаційне та інше забезпечення діяльності робочих груп покладається на зазначений центральний орган виконавчої влади.

На своїх засіданнях робочі групи розробляють пропозиції та рекомендації щодо координації здійснення заходів з усунення наслідків руйнувань та відновлення об’єктів життєзабезпечення населення, зруйнованих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, які фіксуються у протоколах засідань таких робочих груп і вносяться для розгляду на засіданні Державної комісії.

Пропозиції та рекомендації, зафіксовані у протоколах робочих груп, вносяться на розгляд Державної комісії відповідним керівником одного з центральних органів виконавчої влади або його першим заступником (заступником), який очолює робочу групу.

6. Роботою Державної комісії керує її голова, а у разі відсутності голови - за його дорученням перший заступник та у разі відсутності першого заступника - заступник голови.

{Абзац другий пункту 6 виключено на підставі Постанови КМ № 603 від 08.09.2016}

Засідання Державної комісії веде голова, а у разі відсутності голови - перший заступник та у разі відсутності першого заступника - заступник голови.

Посадовий склад Державної комісії затверджує Кабінет Міністрів України.

Головою Державної комісії є Прем’єр-міністр України.

Голова Державної комісії затверджує персональний склад Державної комісії та вносить у разі потреби до нього зміни.

Голова Державної комісії організовує її роботу за допомогою секретаріату.

7. Голова Державної комісії має право:

залучати до роботи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації або ліквідації її наслідків будь-які транспортні, рятувальні, відбудовні, медичні та інші сили і засоби відповідно до законодавства;

приймати в межах повноважень Державної комісії рішення щодо реагування на надзвичайну ситуацію;

вносити на розгляд Президента України пропозиції щодо заохочення (нагородження) осіб, які зробили вагомий внесок у запобігання виникненню надзвичайної ситуації, ліквідацію її наслідків;

делегувати на період ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, в тому числі у зв’язку з поширенням інфекційної хвороби, свої повноваження заступникам голови Державної комісії.

8. Робочим органом Державної комісії, що забезпечує підготовку, скликання та проведення засідань є секретаріат Державної комісії.

Роботою секретаріату керує відповідальний секретар Державної комісії. Склад та загальна чисельність працівників секретаріату визначаються головою Державної комісії.

Контроль за виконанням рішень Державної комісії здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

9. Державна комісія проводить засідання у разі потреби, але не менше одного разу на три місяці згідно з планом роботи Державної комісії, який затверджується її головою. У разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які потребують вжиття невідкладних заходів, засідання Державної комісії проводяться невідкладно. Рішення Державної комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів з числа присутніх на засіданні її членів і оформлюється протоколом, який підписується головуючим та відповідальним секретарем Державної комісії.

Рішення Державної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади.

9-1. Голова Державної комісії може прийняти рішення про проведення засідання Державної комісії у режимі відеоконференції з використанням відповідного програмного забезпечення, зокрема через Інтернет (далі - онлайн-засідання Державної комісії). В онлайн-засіданні Державної комісії беруть участь члени Державної комісії, а також інші особи, які визначені головою.

Онлайн-засідання Державної комісії можуть проводитися у невідкладних випадках, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, а також з питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Підготовка та проведення онлайн-засідання Державної комісії здійснюються секретаріатом Державної комісії за допомогою ДСНС та відповідних структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Державної комісії разом із ДСНС забезпечує інформування членів Державної комісії та інших визначених головуючим осіб, які будуть брати участь в онлайн-засіданні Державної комісії, про дату, час і місце проведення засідання та надсилає їм проект порядку денного.

Організаційно-технічне забезпечення проведення онлайн-засідання Державної комісії покладається на відповідний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів України або ДСНС.

Результати онлайн-засідання Державної комісії оформлюються протоколом, який підписується головуючим та відповідальним секретарем Державної комісії.

10. До виконання завдань Державної комісії можуть залучатися в установленому порядку спеціалісти з урахуванням складності надзвичайної ситуації.

11. За членами Державної комісії на час виконання завдань зберігається заробітна плата за основним місцем роботи.

12. Члени Державної комісії, посадові особи та фахівці, які залучаються до роботи Державної комісії, забезпечуються всіма видами зв’язку, зокрема урядовим.

13. Транспортне забезпечення членів Державної комісії у повсякденній діяльності і під час виникнення надзвичайної ситуації здійснюється за рахунок центральних і місцевих органів виконавчої влади, які вони представляють, а під час роботи в зоні надзвичайної ситуації - спеціально призначеними транспортними засобами формувань, що виконують завдання з ліквідації її наслідків.

14. Організація побутового забезпечення членів Державної комісії під час роботи в зоні надзвичайної ситуації покладається на відповідні держадміністрації.

Члени Державної комісії на період проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі потреби забезпечуються спеціальним одягом та іншими засобами індивідуального захисту за рахунок ДСНС.

15. Державна комісія має бланк із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

СКЛАД
Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій

Прем’єр-міністр України, голова Державної комісії

Міністр внутрішніх справ, заступник голови Державної комісії

Міністр охорони здоров’я, заступник голови Державної комісії

Голова ДСНС, заступник голови Державної комісії

Міністр Кабінету Міністрів України

Міністр оборони

Міністр закордонних справ

Міністр юстиції

Міністр фінансів

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174 “Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 7, ст. 258).

2. Абзац тринадцятий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1999 р. № 1763 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 39, ст. 1943).

3. Пункт 2 змін і доповнень, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1999 р. № 1943 “Про стан забезпечення пожежної безпеки та заходи щодо її поліпшення” (Офіційний вісник України, 1999 р., № 42, ст. 2107).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 638 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174” (Офіційний вісник України, 2000 р., № 15, ст. 621).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 315 “Про затвердження нового загального складу Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 11, ст. 483).

6. Пункт 113 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2003 р. № 1402 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 37, ст. 1981).

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 1694 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174” (Офіційний вісник України, 2003 р., № 45, ст. 2353).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2006 р. № 1217 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 35, ст. 2459).

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 р. № 31 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 9, ст. 219).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 2010 р. № 350 “Про внесення зміни до складу Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 37, ст. 1259).

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 135 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 14, ст. 573).

12. Пункт 1 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2012 р. № 230 “Питання діяльності деяких консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 22, ст. 849).

13. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2012 р. № 657 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 55, ст. 2213).

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 р. № 262 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 29, ст. 1010).