Про затвердження Методики оцінки об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що передаються в оренду чи концесію

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Методику оцінки об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що передаються в оренду чи концесію (додається).

Фонду державного майна надавати роз’яснення з питань застосування зазначеної Методики.

МЕТОДИКА
оцінки об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що передаються в оренду чи концесію

1. Ця Методика застосовується для визначення вартості об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що передаються в оренду чи концесію згідно із Законом України “Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності”.

3. Для визначення вартості об’єкта оцінки проводиться незалежна оцінка майна відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, національних стандартів, Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629 (ЗП України, 1995 р., № 12, ст. 276; Офіційний вісник України, 2003 р., № 1, ст. 23), та цієї Методики.

4. Визначення вартості об’єкта оцінки здійснюється на етапі його організаційно-технічної підготовки до передачі в оренду чи концесію.

5. Вартість об’єкта оцінки визначається станом на останнє число місяця, на яке проводиться інвентаризація майна (далі - дата оцінки).

Дата оцінки збігається з датою, станом на яку проводиться інвентаризація майна, що включається до складу об’єкта оцінки.

Інвентаризація майна, що передається в оренду чи концесію, проводиться відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158 (ЗП України, 1993 р., № 8, ст. 162; Офіційний вісник України, 2005 р., № 37, ст. 2292), у порядку, визначеному для майна, що передається в оренду.

6. Під майном підприємств, які є цілісними майновими комплексами, визначеними відповідно до абзацу дванадцятого пункту 3 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 37, ст. 1995) (далі - Національний стандарт № 1), або системою цілісних майнових комплексів, що передаються у концесію та підлягають оцінці, слід розуміти майно (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), що забезпечує вироблення відповідної продукції (створення послуг) у галузях економіки та включено до переліку майна, що включається до складу об’єкта оцінки.

визначає дату оцінки (дату інвентаризації);

звертається до Фонду державного майна щодо проведення конкурсного відбору суб’єкта оціночної діяльності;

погоджує складені за результатами інвентаризації майна переліки майна, що включається і не включається до складу об’єкта оцінки, за формою згідно з додатками 1 і 2;

здійснює контроль за підготовкою підприємством, у господарському віданні або оперативному управлінні якого перебувають об’єкти оцінки (далі - підприємство), вихідних даних, необхідних для оцінки, а також передавального балансу за результатами інвентаризації;

укладає (як замовник) договір про проведення оцінки майна з підприємством та суб’єктом оціночної діяльності, який став переможцем конкурсного відбору;

подає Фонду державного майна звіт про оцінку майна на рецензування;

затверджує висновок про вартість майна за наявності рецензії оцінювача, що має не менш як дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працює у Фонді державного майна, яка містить висновок про те, що звіт про оцінку майна за результатами рецензування класифікується за ознаками, наведеними в абзацах другому або третьому пункту 67 Національного стандарту № 1. Наявність такої рецензії та затвердженого (погодженого) висновку про вартість майна є підставою для підготовки та підписання акта приймання-передачі робіт із суб’єктом оціночної діяльності.

8. Для визначення вартості об’єкта оцінки для передачі його в концесію підприємство:

готує переліки майна, що включається і не включається до складу об’єкта оцінки, за формою згідно з додатками 1 і 2;

проводить інвентаризацію майна;

забезпечує проведення аудиторської перевірки стану бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, цілісний майновий комплекс якого або його структурний підрозділ передається в концесію;

подає на запит суб’єкта оціночної діяльності документи та вихідні дані, необхідні для проведення оцінки. Строки подання зазначеної інформації можуть визначатися в договорі про проведення оцінки майна;

надає суб’єктові оціночної діяльності доступ до майна, що включається до складу об’єкта оцінки, для його обстеження;

подає у разі потреби на письмовий запит суб’єкта оціночної діяльності додаткову інформацію про об’єкт оцінки або майно, що включається до його складу.

Особи, що надають документи або іншу інформацію, що є вихідними даними для проведення оцінки, несуть відповідальність за достовірність наданих ними документів та інформації згідно із законом.

9. Для визначення вартості об’єкта оцінки для передачі його в концесію Фонд державного майна:

рецензує звіт про оцінку майна у строк, що не перевищує 14 календарних днів від дати його надходження.

10. Для визначення вартості об’єкта оцінки для передачі його в концесію суб’єкт оціночної діяльності:

складає та надає підприємству перелік документів і форми вихідних даних, необхідних для проведення оцінки майна;

проводить оцінку майна;

11. Перелік майна, що включається до складу об’єкта оцінки для передачі його в концесію, додається до договору про проведення оцінки майна та є його невід’ємною частиною.

13. Строк проведення оцінки об’єкта для передачі його в концесію не перевищує 60 календарних днів від дати укладення договору про проведення оцінки майна, крім випадку, визначеного у пункті 12 цієї Методики.

14. Звіт про оцінку майна для передачі об’єкта оцінки в концесію повинен відповідати вимогам національних стандартів та складатись у повній формі. Перелік майна, з якого складається об’єкт оцінки, вихідні дані та інша інформація, що використані під час проведення оцінки, додаються до звіту.

16. Вимоги до оформлення та зберігання звіту про оцінку майна та висновків про вартість майна для передачі об’єкта оцінки в концесію визначаються відповідно до пунктів 59 і 60 Національного стандарту № 1.

17. Висновок про вартість майна для передачі об’єкта оцінки в концесію є невід’ємною частиною звіту про оцінку майна, оформляється відповідно до вимог національних стандартів та містить відомості про визначену вартість кожного об’єкта, який включений до переліку майна, що включається до складу об’єкта оцінки, та підсумкову величину вартості.

19. Висновок про вартість майна для визначення розміру концесійного платежу дійсний протягом одного року з дати оцінки.

20. Оцінка майна суб’єктом оціночної діяльності проводиться такими етапами:

укладення договору про проведення оцінки майна;

ознайомлення з об’єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

ідентифікація об’єкта оцінки та пов’язаних з ним прав, проведення аналізу можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі про проведення оцінки майна, та їх застосування;

узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

складення звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна на дату оцінки;

доопрацювання (актуалізація) звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна на нову дату (у разі потреби).

21. У разі коли майно, що включається до складу об’єкта оцінки, станом на дату оцінки не може бути відчужене, його вартість визначається на основі припущення про можливість його продажу на дату оцінки із застосуванням принципів, методів та процедур, що застосовуються для визначення ринкової вартості.

22. Ринкова вартість об’єкта оцінки визначається із застосуванням всіх методичних підходів до оцінки, передбачених національними стандартами, доречність застосування яких для визначення вартості об’єкта оцінки обґрунтовується у звіті про оцінку майна.

23. Оцінка проводиться на основі припущення про отримання гіпотетичними покупцями об’єкта оцінки прав на користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти оцінки, та спеціальних дозволів на користування надрами на тих самих умовах, на яких відповідні права згідно із законодавством на дату оцінки надаються суб’єктам господарювання, що отримують аналогічні об’єкти в концесію. При цьому під час проведення оцінки:

нематеріальних активів як окремих інвентарних об’єктів враховується строк, протягом якого концесіонер зобов’язаний переоформити всі дозвільні документи;

групи об’єктів, кожен з яких визнається цілісним майновим комплексом, враховується строк, на який надаються дозвільні документи суб’єктам господарювання, що отримують аналогічні об’єкти в концесію.

24. Розрахунок величини зносу майна, що включається до складу об’єкта оцінки, здійснюється із застосуванням методів, передбачених національними стандартами, а саме методу розбивки або методу строку життя.

Метод розбивки передбачає обґрунтування та визначення величини кожного виду зносу, що наявний в об’єкті оцінки, окремо. При цьому оцінювачем можуть використовуватися такі оціночні процедури:

величина фізичного зносу розраховується за кожним конструктивним елементом, вузлом та агрегатом окремо або шляхом узагальненої оцінки виходячи з фактичного фізичного (технічного) стану об’єктів у цілому на дату оцінки. Фізичний знос може визначатися шляхом розрахунку необхідних витрат на усунення (створення, заміну) ознак фізичного зносу або у рамках інших оціночних процедур, передбачених законодавством з питань оцінки майна;

величина функціонального зносу розраховується виходячи з наявних ознак знецінення об’єктів, обумовлених фактичними гірничо-геологічними факторами видобування кам’яного вугілля та лігніту (бурого вугілля), а саме глибиною проведення гірських робіт, геологічною потужністю пластів, що розробляються, кутом падіння пластів, що розробляються, гідрогеологічними факторами, газоносністю, будовою шахти, групою складності шахтного поля за складністю його гірничо-геологічних факторів та у разі потреби інших гірничо-геологічних факторів видобування. Функціональний знос може визначатися шляхом розрахунку необхідних витрат на усунення (створення, заміну) ознак функціонального зносу або у рамках інших оціночних процедур, передбачених законодавством з питань оцінки майна. Функціональний знос застосовується під час проведення оцінки об’єктів, які мають ознаки такого зносу, які беруть участь у виробничому циклі з видобування кам’яного вугілля та лігніту (бурого вугілля) і його переробки;

величина економічного зносу розраховується відповідно до пункту 28 цієї Методики шляхом порівняння проектної виробничої потужності цілісного майнового комплексу з його фактичною виробничою потужністю або у рамках інших оціночних процедур, передбачених законодавством з питань оцінки майна. У разі коли застосовано кілька методів розрахунку економічного зносу, як остаточне приймається його мінімальне значення;

коефіцієнт сукупного зносу (придатності) визначається як добуток відповідних коефіцієнтів фізичного, функціонального та економічного зносу, що наявні в об’єкта оцінки.

25. Ураховуючи те, що об’єктами оцінки є окремі інвентарні об’єкти та групи інвентарних об’єктів, оцінка їх вартості проводиться на методичних засадах оцінки окремо визначеного майна. При цьому оцінка окремих інвентарних об’єктів або групи інвентарних об’єктів, вартість яких визначається вартістю цілісного майнового комплексу, що створений або може бути створений на їх основі, проводиться на методичних засадах оцінки цілісних майнових комплексів відповідно до пункту 36 Національного стандарту № 3 “Оцінка цілісних майнових комплексів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1655 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 48, ст. 3197).

Основним підходом до оцінки об’єктів у матеріальній та нематеріальній формі, вартість яких визначається вартістю цілісного майнового комплексу, що створений на їх основі, застосування якого є обов’язковим, є дохідний підхід.

26. Під час проведення оцінки у складі об’єкта оцінки може виділятися кілька груп об’єктів, кожен з яких може оцінюватися як окремий цілісний майновий комплекс (далі - об’єкт, що визнається цілісним майновим комплексом), та активи, які класифікуються та оцінюються як надлишкове майно. Доцільність виділення у складі об’єкта оцінки кількох об’єктів, що визнаються цілісними майновими комплексами, та класифікації окремих об’єктів як надлишкового майна підлягає обґрунтуванню у звіті про оцінку майна.

27. У разі коли вартість об’єкта, що визнається цілісним майновим комплексом, визначена однією сумою в результаті застосування дохідного або порівняльного підходу, його вартість підлягає обґрунтованому розподілу між інвентарними об’єктами, що включені до його складу.

Розподіл здійснюється відповідно до вимог пункту 33 Національного стандарту № 1, у такому порядку:

перевищення визначеної під час проведення оцінки вартості об’єкта, що визнається цілісним майновим комплексом, над сумарною вартістю майна, отриманою в рамках майнового підходу, розглядається як окремий нематеріальний актив, що підлягає включенню до переліку інвентарних об’єктів, що складають об’єкт оцінки;

від’ємна різниця між визначеною під час проведення оцінки вартістю об’єкта, що визнається цілісним майновим комплексом, і сумарною вартістю майна, отриманою в рамках майнового підходу, розглядається як зменшення їх вартості, обумовлене зменшенням їх економічного зносу - втратою економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

28. Сума від’ємної різниці розподіляється з дотриманням таких принципів:

вартість майна, оціненого за ринковою вартістю, не коригується;

вартість майна, оціненого за залишковою вартістю заміщення (відтворення), коригується на підставі коефіцієнта економічного зносу, але не нижче вартості ліквідації такого майна.

Коефіцієнт економічного зносу визначається за такою формулою:

де ЕЗ - коефіцієнт економічного зносу;

МК - ринкова вартість цілісного майнового комплексу, розрахована з використанням дохідного підходу без урахування оборотних активів робочого капіталу;

РВНА, ВЛ - необоротні активи, оцінені за ринковою вартістю та вартістю ліквідації;

ЗВЗ - залишкова вартість заміщення (відтворення) майна (основних засобів, у тому числі незавершеного будівництва, нематеріальних активів), розрахована з використанням витратного підходу (без урахування економічного зносу).

Коефіцієнт економічного зносу всіх інвентарних об’єктів, вартість яких у процесі розподілу підлягає коригуванню та перевищує вартість ліквідації, повинен бути однаковий.