Приєднуйтесь.
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
25.01.2005 Справа N 7/102
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>,
за участю представника: <...>,
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області на постанову Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2004 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Скадовському районі Херсонської області про стягнення 75463,60 грн., В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2004 р. Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Скадовському районі Херсонської області 31486,91 грн., що складають суму пенсій, виплачену управлінням особам, яким призначено відповідну пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за 2002 р. та не відшкодовану відповідачем всупереч вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ).
У ході розгляду справи позивач збільшив свої вимоги та просив стягнути з відповідача, також, невідшкодовані суми за 2003 р. та січень - лютий 2004 р. Загальна сума вимог склала 75463,60 грн.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що позивач та відповідач у даній справі є неналежними, оскільки, у якості позивача та відповідача у справі мають виступати їх центральні апарати. Окрім того, відповідач посилався на те, що вже є рішення господарського суду з такого спору.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.04.2004 р. позов задоволено частково: стягнено з відповідача 31486,91 грн. витрат щодо виплачених за 2002 р. пенсій з мотивів обгрунтованості вимог. У решті позову відмовлено з посиланням на те, що введеним у дію Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003 р. N 5-4/4 ( z0376-03 ), передбачено, що відшкодування витрат Пенсійному фонду України повинно здійснюватись на централізованому рівні до 25-го числа місяця, наступного за звітним.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2004 р. зазначене рішення змінено: у позові відмовлено повністю з посиланням на те, що Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області є неналежним позивачем.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2004 р. зазначені судові рішення скасовані, провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ). Постанова мотивована тим, що суб'єктний склад сторін спору не відповідає ст. 1 ГПК України, а спірні правовідносини між ними не мають господарського характеру.
30 грудня 2004 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області, у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2004 р., постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2004 р. та залишення без змін рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2004 р. В обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного і того ж положення нормативно-правового акта в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Скасовуючи судові рішення та припиняючи провадження у справі, Вищий господарський суд України виходив з того, що спір між сторонами виник у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому справа непідвідомча господарським судам.
Проте, з таким висновком погодитися не можна.
Статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку. Відтак, провадження у справі зі спору, що виник у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, припиняється господарським судом на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) лише у разі, якщо вирішення такого спору віднесено до повноважень суду іншої юрисдикції.
Частиною 2 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) передбачено, що місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Визначаючи підвідомчість справ загальним судам, стаття 24 ЦПК України ( 1501-06 ) встановлює, що ці суди розглядають: справи зі спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів; справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, перелічені у статті 236 цього Кодексу; справи окремого провадження, перелічені у статті 254 цього Кодексу; інші справи, віднесені законом до їх компетенції.
Частина 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ), визначаючи повноваження господарських судів як спеціалізованих судів з розгляду спорів у сфері господарських правовідносин, встановлює, що цими судами розглядаються, також, інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 21 ГПК України ( 1798-12 ), сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Ними є: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (саме щодо цих осіб у частині 1 статті 1 цього Кодексу вжито узагальнююче поняття "підприємства та організації"). Водночас, частиною 2 статті 1 ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Право на звернення до суду суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо спорів, які виникають у цій сфері правовідносин, гарантується положеннями статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), а також, прямо передбачено статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ). Суб'єктний склад учасників спору у даній справі відповідає вимогам статей 1, 21 ГПК України ( 1798-12 ). Спір між органами цільових страхових фондів виник щодо розрахунків у зв'язку з витрачанням коштів цих фондів відповідно до покладених на них завдань. Інші суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування, як-то застраховані особи та страхувальники, не є учасниками спірних правовідносин; вирішення спору у даній справі не стосується їх прав та обов'язків.
За таких обставин немає підстав для висновку про те, що даний спір підвідомчий суду іншої юрисдикції. Неправильне застосування Вищим господарським судом України норм процесуального права призвело до помилкового скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій та припинення провадження у справі.
Водночас, немає й інших підстав для скасування законної та обгрунтованої постанови суду апеляційної інстанції.
Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ), який набрав чинності з 1 квітня 2001 р., передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ), Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. N 5-4/4 ( z0376-03 ). В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа місяця, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Що ж до витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, здійснених з 01.04.2001 р. до введення в дію Порядку відшкодування витрат, то пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. N 5-4/4 ( z0376-03 ) передбачено, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинні розробити механізм узгодження цих витрат та провести відповідні розрахунки на тому ж рівні.
Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( z0442-02 ), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. N 8-2 ( z0441-02 ), управління у своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо відшкодування сум, які є предметом позову, і він є неналежним позивачем у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111(17) - 111(20) Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2004 р. скасувати, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2004 р. залишити без змін.
